.

Механізми реалізації адаптаційно-компенсаторних реакцій організму за умов дії екопатогенних чинників (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5249
Скачать документ

Київський НАЦІОНАЛЬНИЙ університет імені Тараса Шевченка

СЕВЕРИНОВСЬКА Олена Вікторівна

УДК 12.82:612.014:612.11+57.042

Механізми реалізації адаптаційно-компенсаторних реакцій організму за
умов дії екопатогенних чинників

03.00.13 – фізіологія людини і тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

КИЇВ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана

в Дніпропетровському національному університеті МОН України

Науковий консультант

доктор біологічних наук, професор Рибальченко Володимир Корнійович,

Київський університет імені Тараса Шевченка, завідуючий відділом
цитофізіології НДІ фізіології імені акад. Петра Богача біологічного
факультету

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Кальниш Валентин Володимирович,
професор кафедри авіаційної, морської медицини і психофізіології
Військово-медичної академії Міністерства оборони України

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник

Весельський Станіслав Павлович, старший науковий співробітник НДІ
фізіології імені акад. Петра Богача біологічного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка

доктор біологічних наук, професор Коренюк Іван Іванович професор кафедри
фізіології людини і тварин та біофізики Таврійського національного
університету імені В.І.Вернадського МОН України

Захист відбудеться “5” березня 2008 року о 1400 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 Київського національного
університету імені Тараса Шевченка (49033, м. Київ-33, вул. проспект
академіка Глушкова, 2, біологічний факультет, ауд. 215). Поштова адреса:
01033, Київ-33, вул. Володимирська, 64.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці ім. М.Максимовича
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (49033,
м. Київ-33, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий “1” лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук
Цимбалюк О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Результати багаторічного екологічного моніторингу
свідчать про значні рівні забруднення території Придніпровського
регіону, а також основної питної артерії України – р. Дніпра – та її
притоків альтерогенами як радіаційної, так і хімічної природи, що є
причиною суттєвого техногенного радіаційно-хімічного навантаження на
живі організми і складає умови для прояву генетичного, канцерогенного,
тератогенного, ембріотоксичного, імунопатогенного видів ризику
(Дворецький А.І та ін., 1998, 2000, 2001, 2002, Грищенко С.В. та ін.,
2003, Рибальченко В.К., Островська О.В., 2004). Це спонукало розпочати
дослідження реалізації компенсаторно-адаптаційних можливостей в умовах
комплексного впливу на організм реальних рівнів найбільш небезпечних і
розповсюджених у поверхневих водах важких металів на фоні природного
радіаційного навантаження (Дворецький А.І. та ін. 2001, 2003,
Рибальченко В.К. та ін., 2004, 2006,), що є характерним для мешканців
більшості територій України.

За комбінованої дії іонізуючої радіації та важких металів у організмі
відбувається інтенсифікація процесів вільнорадикального окиснення, що
призводить до поступового накопичення продуктів пероксидації і
виснаження системи антиоксидантного захисту (Чекман І. та ін., 2000,
Ананьева Т.В. та ін., 2001). Порушення структури плазматичної мембрани,
викликане іонізуючим опроміненням (Барабой В.А. 1991), сприяє
інтенсивнішому проникненню токсикантів у клітину та формуванню розладів
у організмі на клітинному рівні (Руднев М.И. и др., 1994). Реалізація
багатьох токсичних ефектів здійснюється на рівні центральної нервової
системи (ЦНС), інтегративна роль якої обумовлює здатність до адаптації,
а рівень її функціонування значною мірою визначає стан здоров’я всього
організму (Walsh J. W., 2005).

Особливого значення набуває встановлення найбільш ранніх функціональних
змін на молекулярному, клітинному рівнях та на рівні всього організму.
Вплив комплексу екопатогенних чинників має стійкий, а у ряді випадків
прогресуючий характер, що може викликати значні, а іноді незворотні
зміни функцій основних ферментних систем та внутрішньоклітинних структур
і, внаслідок цього, – зниження загальної резистентності організму. А
також призводити до вичерпання адаптивних можливостей організму і
розвитку функціональних порушень.

Відомостей про ефекти сумісної дії радіації та інших шкідливих факторів
довкілля на організм недостатньо, а питанням встановлення і розкриття
механізмів їх комбінованого токсичного впливу приділяється незначна
увага. Виходячи з викладеного актуальність та доцільність проведення
дослідження в цих напрямках не викликає сумнівів. Зважаючи на значну
кількість осіб, що постраждали у результаті аварії на ЧАЕС, розкриття
молекулярних та функціональних механізмів порушень і відновлення
адаптивних можливостей організму має значне медико-соціальне значення
(Нягу А. И., Нощенко А. Г. и др. 1992, Логановский К. Н., 2002). Крім
того, такі дослідження необхідні для створення і використання
фармакологічних захисних препаратів і заходів мінімізації
радіаційно-хімічних уражень організму людей, що мешкають на забруднених
територіях. Вибір вірної стратегії лікування та розробка його нових
способів потребує розуміння молекулярних механізмів виникнення
функціональних розладів, з’ясування яких є актуальною проблемою
фундаментальної біології.

Враховуючи вищезазначене, проблемою сьогодення є захист населення від
хронічного тиску екопатогенних чинників. У цьому плані привертає до себе
увагу група природних препаратів: у першу чергу, це засоби народної
медицини, які активно модулюють регуляторні системи організму та
підвищують його загальну неспецифічну резистентність (Кудряшов Ю.Б.,
2000, Рибальченко В.К., 1999, Гарник Т.П. та ін. 2000). Традиційно
ефективність біоактивних харчових добавок, які мають адаптогенні та
цитопротективні властивості, оцінюють за їх здатністю до корекції
порушень, що виникли в результаті екстремальних впливів та розвитку
патологічних станів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась у рамках державної програми “Наукові проблеми безпечної
експлуатації АЕС та наслідків аварії на ЧАЕС” та координаційного плану
МОН України. У рамках держбюджетних науково-дослідних тем лабораторії
радіобіології та радіоекології НДІ біології Дніпропетровського
національного університету: теми 01-19-97 „Вивчення молекулярних
механізмів дії малих доз радіації та інших факторів навколишнього
середовища на організм, зумовленої наслідками аварії на ЧАЕС та
функціонуванням атомної енергетики” № 0197U000673 та теми 03-023-3
„Вивчення механізмів структурно-функціональних перебудов екосистем
водойм Придніпров’я в умовах антропогенного тиску” № 0103U000553, у
рамках науково-дослідних тем кафедри фізіології людини і тварин ДНУ
„Дослідження центральних механізмів зв’язку управління та регуляції ЦНС”
№ 0195U023144 і „Фундаментальні дослідження впливу синергічних
екопатогенних чинників та наукове обґрунтування нових комплексних
методів діагностики, корекції та профілактики порушень стану здоров’я
населення” № 0197U000655.

Мета і задачі дослідження. Мета даної роботи ? встановити основні
особливості, закономірності та молекулярні і функціональні механізми
порушень і розвитку адаптаційно-компенсаторних реакцій на різних рівнях
організації живого за окремої і сумісної дії екопатогенних чинників
радіаційно-хімічної природи.

Для досягнення мети необхідно було розв’язати наступні задачі:

Оцінити окремий та сумісний вплив низькоінтенсивного субхронічного
опромінення в малих дозах (0,15 і 0,25 Гр) і важких металів (свинцю,
кобальту, кадмію, міді, цинку) в реальних дозах для промислово
навантаженого Придніпровського регіону на вищу нервову діяльність щурів.

Дослідити біоелектричну активність різних відділів ЦНС тварин за умов
окремого і сумісного радіаційно-хімічного навантаження на організм, а
також в умовах модифікації введенням у харчовий раціон щурам природних
адаптогенів (Spirylina platensis і бджолиного обніжжя).

Оцінити стан системи трансмембранного переносу іонів у клітинах кори
головного мозку при радіаційно-хімічному навантаженні на організм та за
умов модифікації адаптогенами.

Дослідити вплив радіаційно-хімічних факторів на основні гематологічні
показники і рівень іонізованого кальцію у крові.

Провести оцінку роботи системи антиоксидантного захисту у різних органах
і тканинах щурів при окремому радіаційному, хімічному та сумісному
радіаційно-хімічному впливах, а також за умов модифікації адаптогенами.

Об’єкт дослідження. Процеси регуляції адаптаційно-компенсаторних реакцій
організму за умов дії альтерогенних чинників.

Предмет дослідження. Функціональні особливості і фізіологічні механізми
розвитку адаптаційно-компенсаторних реакцій організму в умовах як
окремого, так і комбінованого радіаційно-хімічного навантаження на
організм.

Методи дослідження. Поведінкові реакції експериментальних тварин
оцінювали у “відкритому полі”. У припіднятому радіальному 8-променевому
лабіринті вивчали швидкість утворення умовного рефлексу і оцінювали
короткочасну робочу пам’ять тварин. Використовуючи електрофізіологічні
методи, досліджували біоелектричну активність різних структур головного
мозку. На переживаючих зрізах кори головного мозку досліджували
іон-транспортну функцію мембран нервових клітин. Визначення основних
гематологічних показників крові проводили за загальноприйнятими
методами. Для оцінки стану системи антиоксидантного захисту були
використані методи визначення рівня супероксиддисмутази, каталази,
церулоплазміну і загальної антиокиснювальної активності.

Наукова новизна отриманих даних. У проведених експериментах набуло
подальшого розвитку встановлення закономірностей
адаптаційно-компенсаторних реакцій організму за умов
радіаційно-хімічного навантаження у дозах, що характерні для
Придніпровського регіону. Вперше в умовах впливу екопатогенних чинників
встановлені тісні зв’язки між антиоксидантною системою та транспортними
властивостями мембран нервових клітин, що відбивається на змінах
функцій ЦНС та у проявах вищої нервової діяльності.

Вперше встановлено, що у тварин, які підлягали дії низькоінтенсивного
опромінення у малих дозах, спостерігається як підвищення спонтанної
рухової активності та емоційності, так і збільшення спектральної
потужності високочастотних складових біоелектричної активності.
Встановлено, що під впливом суміші важких металів відбувається
збільшення спектральної потужності біоелектричної активності у
(-діапазоні у неокортексі та дорсальному гіпокампі і зниження у
області б-хвиль у обох відділах та у передній ділянці гіпоталамуса.
Послаблення б-подібного ритму неокортекса може свідчити про порушення
кірково-підкіркових взаємовідносин, що проявляється у привалюванні
автоматизованих метушливих рухів щурів. За комплексної
радіаційно-хімічної дії відбувається збагачення спонтанної
біоелектричної активності більшості вивчених відділів мозку
високочастотними складовими, що свідчить про активацію процесів
головного мозку. У щурів цієї групи відмічені чіткі вірогідні зміни
біоелектричної активності у всіх діапазонах у гіпокампі, що є чутливим
до дії стрес-факторів.

Нами запропоновано методику розрахунку відносних показників, що
необхідні для характеристики транспортних процесів у зрізах кори
головного мозку. Так для характеристики проникності плазматичної
мембрани і стану клітин в цілому враховувати відносну втрату
внутрішньоклітинного калію під час преінкубації зрізів у штучному
середовищі. Цей показник розраховується як відношення різниці рівнів
калію у вихідних зрізах та після преінкубації до вихідного рівня калію.
Відносний рівень внутрішньоклітинного калію після анаеробної інкубації
зрізів характеризує транспортні функції мембрани в умовах відключення
активної складової транспорту та розраховується як відношення рівня
калію після анаеробної інкубації до рівня К+ у вихідних зрізах або
після преінкубації. Для оцінки залежності пасивного транспорту від
вихідного рівня внутрішньоклітинного калію або від його рівня після
періоду адаптації розраховували частку пасивного транспорту – відношення
величини градієнтного транспорту (зниження рівня калію при анаеробній
інкубації) до рівня калію у вихідних зрізах або до рівня калію після
преінкубації. Відносний рівень калію після аеробної інкубації вказує
наскільки досягається вихідний рівень іонів за рахунок роботи активного
транспорту, і розраховується як відношення рівня калію після аеробної
інкубації до рівня калію у вихідних зрізах або до рівня калію після
преінкубації. Ефективність реакумуляції внутрішньоклітинного калію по
відновленню вихідного рівня іонів оцінювали як відношення рівня
активного транспорту до рівня цих іонів у вихідних зрізах або після
преінкубації. Ефективність роботи Na,K-насосу оцінювали як відношення
величини активного транспорту до пасивного. Розрахунок та аналіз цих
додаткових параметрів дозволив встановити, що під впливом
низькоінтенсивного субхронічного опромінення в дозі 0,25 Гр відбувається
зменшення пасивних потоків іонів калію з одночасною високою ефективністю
активного транспорту на фоні його абсолютного зниження, що суттєво для
стабілізації іонного гомеостазу в умовах характерного для опроміненого
організму стану гіпоергозу. За дії комплексу важких металів та за
сумісної радіаційно-хімічної дії відбувається підвищення пасивного
транспорту іонів калію і зниження активного транспорту та його
ефективності.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Проведені
дослідження мають важливе теоретичне і практичне значення для клінічної
практики при профілактиці і лікуванні порушень, викликаних
радіаційно-хімічними факторами у ліквідаторів аварії на ЧАЕС та
мешканців забруднених територій, їх реабілітації та реадаптації.
Результати даної роботи можуть бути застосовані для розширення та
поглиблення теоретичних основ радіаційного ефекту та для розробки
заходів захисту населення від дії екопатогенних чинників в умовах
техногенного забруднення промислового регіону. Встановлені
закономірності мають загальнобіологічний характер, є відображенням
фундаментальних механізмів забезпечення стійкості живих систем і їх
адаптації до умов довкілля, що постійно змінюються. Отримані результати
можуть бути використані при розробці довгострокових програм радіаційного
і соціального захисту населення мегаполісів.

Особливе значення мають дані щодо корекції вище виявлених порушень
препаратами природного походження, які показують, що препарат Spirylina
platensis та бджолине обніжжя можуть бути запропоновані як
профілактичні засоби для населення, що мешкає на техногенно-навантажених
територіях.

Особистий внесок здобувача. Автором дисертації особисто розроблена
програма та методологія досліджень, здійснено інформаційний пошук і
узагальнення літературних даних, сформульовано положення та висновки
роботи. Введено новий підхід до побудови спектрів біоелектричної
активності з нівелюванням індивідуальних особливостей тварин та
чутливості до введених речовин і з урахуванням співвідношень
спектральної потужності низькочастотних компонентів до високочастотних.
Досліди проведено сумісно з аспірантами та пошукувачами, керівником
дисертаційних робіт яких є автор. В узагальненні отриманих результатів
брали участь співробітники лабораторії радіобіології та радіоекології
науково-дослідного інституту біології і науковий консультант. Особливу
подяку виношу д.б.н., проф. Дворецькому А.І., за консультації з
радіобіологічних та біохімічних питань.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
були представлені на: IV-V з’їздах з радіаційних досліджень
(радіобіологія, радіоекологія, радіаційна безпека), 2001, 2006 (м.
Москва, Росія), Міжнар. конф. „Биологические эффекты малых доз
ионизирующей радиации и радиоактивное загрязнение среды”, 2005, 2006
(м. Сиктивкар, Республіка Комі ), the 3rd Eurosymposium on Protection
against Radon, 2001 (Бельгія), VIII українському біохімічному з’їзді,
2002 (м. Київ), ІІІ з’їзді з радіаційних досліджень (радіобіологія і
радіоекологія), 2003 (м. Київ), Int. interdisciplinary congress
“Progress in Neuroscience for Medicine and Phiciology”, 2005, 2006 (м.
Судак), 17 з’їзді Українського фізіологічного товариства, 2006
(Чернівці).

Публікації. За результатами досліджень написано 25 статей та 46 тез
доповідей, опублікованих у фахових журналах, матеріалах симпозіумів,
міжнародних конференцій, з’їздів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 320 сторінках
машинописного тексту і складається із вступу, 8 основних розділів,
узагальнення результатів, висновків, списку літератури, що містить 483
джерела. Робота ілюстрована 11 таблицями, 74 рисунками та 4 схемами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження проводили на білих лабораторних щурах масою на початку
експерименту 180–220 г, яких утримували на стандартному раціоні віварію.
Тварин напували водою, очищеною за допомогою побутового водоочищувача
„Кулмарт” моделі СМ-101рр.

Опромінення проводили за допомогою установки РУМ-17 за таких технічних
умов: потужність дози – 0,00133 Гр/хв, напруга 150 кВ, сила струму 6
мА, фільтр 2 мм Cu, фокусна відстань – 189 см, розмір вхідного поля
6х8х30 (см), час досягнення дози 0,01 Гр – 3 хв 49 с, дози 0,006 Гр – 1
хв 47 с. Тотальне опромінення тварин здійснювалось в дозі 0,15 Гр по
0,006 Гр на добу і в дозі 0,25 Гр (по 0,01 Гр на добу) протягом 25 діб,
під час якого щури знаходилися у клітках-фіксаторах; одночасно
опромінювали по три тварини. Досліди проводилися з 9 до 10 години
ранку. Доза 0,25 Гр була обрана як порогова для біологічної дії
низькоінтенсивної іонізуючої радіації в діапазоні малих доз (Кудряшов
Ю.Б, 2004). Враховувалось також, що ця доза є гранично припустимою для
ліквідаторів аварії на ЧАЕС за даними МАГАТЕ (Бурлакова Е.Б, 2003).

Суміш солей важких металів, які є найбільш поширеними полютантами
поверхневих вод Придніпров’я, щури споживали упродовж 25 діб, їх
додавали у воду для пиття у кількості: CdNO3 – 3,1×10-6 г/л, Pb(NO3)2
– 9,58 x 10-5 г/л, CuSO4 – 7,8×10-3 г/л, CoSO4 – 9,52×10-3 г/л, ZnSO4 –
5,0 x 10-3 г/л, що приблизно відповідає 2 гранично припустимим
концентраціям (ГПК) забруднення водойм у вищеназваному регіоні. Крім
того, окремі групи тварин отримували по одному із токсикантів у
вищезазначеній дозі.

Тварини окремих груп замість питної води отримували воду із водоймища,
що є місцем збереження рідинних радіоактивних відходів у районі
функціонування превинного ядерно-паливного циклу (хвостосховища балки
Разбері – хвостосховища “Р”) та р. Жовтої, яку відбирали на початку
березня, коли вона характеризувалася найнижчими бактеріологічними
показниками. У лабораторних умовах її додатково обробляли бактерицидною
лампою протягом 40 хвилин. Дослідна вода з р. Жовтої характеризувалася
підвищеним вмістом урану і перевищенням ГПК за кількістю свинцю, кадмію,
марганцю, заліза, цинку та міді, перевищення, скоріш за все, є
відображенням реального стану вод в регіоні. У пробах води із
хвостосховища „Р” відмічено не тільки перевищення тимчасово припустимих
рівнів урану, але і приблизно у 2 рази перевищення ГПК за вмістом
важких металів, ніж у пробах з попереднього джерела. Ця вода не
використовується як питна для населення, що мешкає поблизу, але її
застосовують для поливу городин, пасовища худоби.

Для корекції екопатогенного впливу використовували препарат
синьо-зеленої водорості Spirulina platensis, що виробляється в Україні
(ВПФ „Спіруліна” ЛТД, м. Миколаїв), який вводили у раціон харчування
тварин у дозі 0,045 г на 100 г живої маси. Бджолине обніжжя за
рекомендаціями фірми „Цвітень” вводили тваринам до щоденного харчового
раціону протягом 25 діб у кількості 0,07 г на 100 г маси тварин на
добу. Щури різних груп отримували вищезазначені препарати на фоні
опромінення, хімічного навантаження і при сумісному
радіаційно-хімічному впливі.

П’ятихвилинне тестування у „відкритому полі” проводилося згідно
методичним рекомендаціям (Я. Буреша и др, 1991). У припіднятому
8-променевому радіальному лабіринті, де знаходилися тварини упродовж 15
хвилин, вивчали швидкість утворення харчового умовного рефлексу і
проводили оцінку короткотривалої робочої пам’яті за показником корисної
дії (ПКД), який розраховували як відношення правильно вибраних променів
до загальної кількості відвіданих у радіальному лабіринті. Для
прискорення вироблення умовних рефлексів всі тварини попередньо
підлягали процедурі Gentling (яка є одним із методів впливу
експериментатора на щурів після відняття їх від матері, тобто їхнього
приручення, яка вперше була запропонована Бернштейном М.О., 1940).

На стереотаксичному приладі СЕЖ-2 конструкції Ю.М. Беленьова тваринам
під “легкою анестезією” (тіопентал натрію – 50 мг/кг; кетамін – 20
мг/кг) уніполярні, стандартні стальні, з d=0,1 мм, у лаковій ізоляції
електроди занурювали у дорсальний гіпокамп, гіпоталамус (suprachismatic
nucleus та dorsal hypothalamic area) та проводили запис біоелектричної
активності від лобово-тім’яної кори за атласом (Paxions G. and Watsons
C., 1986). Заземлення тварин проводили за допомогою електрода,
розташованого на хвості, індиферентні розміщували на вушних раковинах
щура. Експерименти проводили на стандартному електрофізіологічному
устаткуванні зі 16-розрядним аналого-цифровим перетворювачем (частота
вибірки – 512 Гц).

Після появи мигального рефлексу та рефлексу відсмикування лапи (Kuwada S
et al, 1989 ) починали запис біоелектричної активності. Отримані
результати обробляли з використанням перетворення Фур’є (FFT під час
усього експерименту). Враховуючи відомі характеристики – (-ритму (1–3
Гц); (-ритму (4–7 Гц); (-ритму (8–12 Гц) і (-ритму (13–30 Гц) – будували
спектри їх потужності. Для відображення загальних закономірностей
спектральної кривої, а також для нівелювання індивідуальних особливостей
тварин і чутливості до введених речовин, максимальне значення
спектральної потужності (визначене у квадратних мікровольтах/Гц)
приймали за 100 % і будували спектри, застосовуючи пакет програм Matlab
7.0. Також підраховували питому кількість кожної складової, приймаючи за
100 % загальну кількість хвиль за 10 с.

Визначення транспортної функції мембран нейронів проводили на
переживаючих зрізах кори головного мозку. Для цього після швидкої
декапітації тварин діставали мозок і на холоді слайсером робили зрізи
кори головного мозку товщиною 0,3-0,4 мм та масою 10-12 мг на мікротомі
МНТ-84. Для інкубації використовували бікарбонатний буфер
Кребса-Рінгера (рН=7,4), який врівноважували газовими сумішами О2:СО2
або N2:СО2 (у відношенні 95%:5%) в залежності від умов досліду.

Транспорт калію у зрізах досліджували за схемою (Israel J. Et al.,
1966): преінкубація – 20 хвилин при 370С в аеробних умовах (95% О2 і 5%
СО2), інкубація – 10 хвилин при 370С в анаеробних умовах ( 95% N2 і 5%
СО2), аеробна інкубація – 30 хвилин. Після закінчення інкубації зрізи
занурювали у 0,34 М розчин сахарози на 1-2 с для відмивання
позаклітинного калію, висушували фільтром, зважували та поміщали в
бюкси з 0,5 мл концентрованої HNO3 де їх утримували при 700С до повного
розчинення. Вміст калію визначали на атомно-абсорбційному
спектрофотометрі фірми “Hitachi”(Японія).

Пасивний транспорт іонів калію розраховували як різницю між рівнями К+
після преінкубації та анаеробної інкубації. Активний транспорт іонів
калію оцінювали за здатністю зрізів до протиградієнтної реакумуляції К+
із розчину, яка визначалася як різниця вмісту калію у зрізах після
анаеробної і аеробної інкубації і виражали у мекв К+/ кг вологої маси.

Дослідження кількості еритроцитів і лейкоцитарної формули крові
проводили за загально прийнятими методами (Камышников В.С., 2004).
Вміст гемоглобіну у крові визначали згідно з інструкцією до набору для
визначення вмісту гемоглобіну у крові людини в клініко-діагностичних і
біохімічних лабораторіях та науково-дослідній практиці (“Філісит
діагностика”, Дніпропетровськ). Розраховували кольоровий показник.
Визначення рівня іонізованого кальцію у крові проводили за допомогою
аналізатора іонізованого кальцію ORION BIOMEDICAL Space-stat 20.

Активність каталази визначали за методом (Чевари С. та ін., 1991).
Принцип якого полягає в тому, що частина перекису водню яка залишилася,
взаємодіючи з молибдатом натрію, утворює перекисні сполуки Na2Mo6,
жовтого кольору. Активність супероксиддисмутази визначали за методом
(Переслегиної І.А., 1989) за ступенем інгібування відновлення
нітросинього тетразолія у присутності NADH та феназинметасульфата.
Активність церулоплазміну визначали за модифікованим методом Ревіна
(Камышников В.С., 2004). Принцип методу базується на окисненні
парафенілендіаміну за участю церулоплазміну. Визначення перекисного
гемолізу еритроцитів проводили за методом (Горячковський А.М., 1994).
Загальну антиокислювальну активність гомегенатів тканин і компонентів
крові оцінювали за методом (Клебанов Г.И. и др., 1998) з використанням
суспензії жовточних ліпопротеїдів.

Всі експерименти були проведені згідно вимогам Європейської конвенції
щодо використання лабораторних тварин у медико-фізіологічних
дослідженнях. Отриманий числовий матеріал оброблявся за допомогою
стандартних методів математичної статистики з визначенням середніх
величин, їх стандартних помилок та інтервалів вірогідності за
t-критерієм Стьюдента. Відмінності, отримані за методом парних
порівнянь, вважали вірогідними при Р? ? ? ¬ O O Oe Загальна антиокиснювальна активність різних органів щурів за умов дії радіаційно-хімічних факторів та за впливу адаптогенів. Загальна антиокиснювальна активність (ЗАА), як інтегральний показник, відображає, сумарну активність антиоксидантів ферментативної та неферментативної природи. При опроміненні щурів у дозі 0,15 Гр спостерігалося збільшення (майже у 2 рази) рівня ЗАА у різних відділах головного мозку, серці, селезінці, печінці, та легенях, що свідчить про розвиток адаптаційних процесів на рівні всього організму (див. рис. 4 А). Проте, найбільш уразливою ланкою виявилися компоненти крові, а саме – еритроцити, це пов’язано з тим, що значну роль у виникненні радіаційних реакцій відіграють порушення мембранних структур. При опроміненні у дозі 0,25 Гр (рис. 4, А, ІІ) рівень ЗАА у органах коливався у межах (41-81%), що свідчить про пригнічення антиоксидантного захисту у всіх органах і тканинах. Подібну картину спостерігали у тварин, що вживали воду із району функціонування первинного ядерно-паливного циклу (рис. 4 Б). Хотілося б відмітити, що патологічні зміни метаболізму спочатку виникають на клітинному рівні у найбільш уразливих органах та системах організму до яких відносять і печінку. З одного боку, цей орган належить до радіочутливих і за здатністю накопичувати радіонукліди займає друге місце, поступаючись тільки щитоподібній залозі. З іншого боку, вона є „центральною біохімічною лабораторією”, а її ураження відбивається на стані процесів обміну в організмі в цілому (Хворостинка В.М. и др., 2004). Радіаційне навантаження організму у вищезазначеній дозі викликає суттєве зниження ЗАА у печінці у 2 рази, а високий рівень перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) при цьому може призводити до змін фізико-хімічних властивостей ліпідного біслою мембран, функціональних розладів і розвитку захворювань печінки. Внаслідок цього виникають порушення обміну ліпідів, зокрема холестерину, що, в свою чергу, є причиною розвитку патологій серцево-судинної системи. Зниженням ЗАА у тканинах мозку, печінці і серці можливо, у деякій мірі пояснити, чому найпоширенішими захворюваннями серед ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і людей, що мешкають на забруднених радіонуклідами територіях є захворювання кровоносної системи та функціональні розлади у ЦНС (Нощенко А.Г., 1997, Никифорова Н.Г. и др., 2003). Але це питання потребує більш серйозного вивчення. А Б В Рис. 4 Вплив радіаційно-хімічних факторів на загальну антиокиснювальну активність (ЗАА). Результати дослідження тварин, що були опромінені у дозі 0,15 Гр (А, І); тих, що були опроміненні у дозі 0,25 Гр (А, ІІ); що вживали воду з р. Жовтої (Б, ІІІ) та з хвостосховища “Р” (Б, ІV); що знаходилися під впливом суміші важких металів (В, V); що підлягали комбінованому радіаційно-хімічному навантаженню (В, VІ). За віссю абсцис ЗАА у : 1 – корі головного мозку, 2 – підкорковому відділі, 3 – мозочку, 4 – серці, 5 – печінці, 6 – селезінці, 7 – легенях, 8 – еритроцитах, 9 – плазмі крові щурів. Достовірні відміни від контролю: * – Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020