ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

САВКІНА Оксана Вікторівна

УДК 351.82:613/614

Механізми державного регулювання системи надання медичної допомоги
населенню України

Спеціальність 25.00.02 – Механізми державного управління

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

наук з державного управління

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донецькому державному університеті управління
Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Шутов Михайло
Михайлович, Донецький державний університет управління Міністерства
освіти і науки України, професор кафедри менеджменту у невиробничій
сфері

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор Радиш Ярослав Федорович,
Національна академія державного управління при Президентові України,
професор кафедри охорони суспільного здоров’я (м. Київ);

доктор медичних наук, професор Агарков Володимир Іванович, Донецький
державний медичний університет ім. М. Горького Міністерства охорони
здоров’я України, завідувач кафедрою соціальної медицини та управління
охорони здоров’я з курсом історії медицини (м. Донецьк).

Провідна установа – Харківський регіональний інститут державного
управління Національної академії державного управління при Президентові
України, кафедра управління суспільного здоров’я (м. Харків).

Захист відбудеться 22 червня 2006 року о 1200 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному
університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою:
83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного
університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою:
83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 19 травня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Державне регулювання наданням медичної допомоги
населенню включає різноманітність механізмів і стратегій законодавчого,
виконавчого та контролюючого характеру, що здійснюється правочинними
державними установами з метою збереження та зміцнення здоров’я нації.
Основною метою державного регулювання є створення національної системи
охорони здоров’я, яка б орієнтувалася на вибір ефективніших варіантів
використання ресурсів і забезпечення потреб громади у медичних послугах
та медичному ринку. Державне регулювання спрямоване на вибір, який
виробники та споживачі медичних послуг зробили б на ринках за інших
обставин.

Недостатня комплексність наукових досліджень державного регулювання
системою охорони здоров’я України, причин і факторів, що детермінують
рівень і структуру здоров’я суспільства у народногосподарському
масштабі, призвела до негативних наслідків – насамперед відтворення
робочого потенціалу, що веде до затримки темпів соціально-економічного
розвитку країни. Гострота проблеми обумовила появу значної кількості
наукових розробок по розвитку ринкових відносин в охороні здоров’я – О.
Андрєєвої, В. Герасемчука, В. Гіріна, В. Євсєєва, В. Журавля, В. Лехан,
Л. Пирога, І. Солоненка; з питань формування нормативно-правової бази –
В. Бакуменка, Н. Болотіної, З. Гладуна, Б. Кліяненка, Я. Радиша, В.
Рудого, С. Шевчука; з питань управління якістю медичної допомоги – П.
Бобока, Л. Голіка, А. Нагорної, М. Хижняка; з питань підготовки
управлінців-менеджерів – О. Баєва, Т. Вознюка, В. Дорофієнка, Б.
Криштопи, С. Поважного; по використанню або впровадженню інновацій та
нових технологій управління – А. Віленського, С. Гуткевича, А.
Розумного, В. Куценко; по механізмам фінансування закладів в умовах
перехідної економіки – В. Андрущенка, М. Дейкуна, С. Кондратюка та ряду
інших, а також закордонних вчених – Д. Брунтлада, А. Вебера, Д.
Кемберленда, Ф. Котлера, М. Мескона, Ю. Одума, Дж. Стиглера, П. Хаггета,
Е. Хата, С. Шортела та ін.

Незважаючи на високий науковий рівень публікацій стосовно цих важливих
проблем, багато аспектів державного регулювання охороною здоров’я
залишаються недостатньо вивченими і вимагають поглибленого
цілеспрямованого дослідження. Особливої уваги заслуговують питання
організації системи управління суспільним здоров’ям населення, питання
економічно обґрунтованого забезпечення необхідними ресурсами,
регулювання розвитком медичного ринку й окремих його сегментів, питання
методичного підходу до ціноутворення і маркетингу, питання логістики.

Теоретичне і практичне рішення цих питань обумовлює високий ступінь
актуальності досліджень у цьому напрямку. Названі обставини визначили
вибір теми дисертації, а отримані результати дослідження будуть сприяти
розвитку державного регулювання системи надання медичної допомоги
населенню України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження було виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт
Донецького державного університету управління, а також договору про
наукову та творчу співдружність між кафедрою менеджменту невиробничої
сфери ДонДУУ і кафедрою організації вищої освіти, управління охорони
здоров’я і епідеміології Донецького державного медичного університету
ім. М. Горького. Здобувачем виконувалися дослідження з 2001 по 2005 роки
за темами № 99.06.02 “Розробка методів відновлення і розвитку
організацій і підприємств соціальної інфраструктури” (номер
держреєстрації 0102U001294) та № 99.06.01 “Регіональні аспекти
інноваційної й інвестиційної діяльності, їх роль у вирішенні
соціально-економічних проблем регіону” (номер держреєстрації
0102U001295). У межах цих тем здобувач дослідив можливості використання
механізму державного регулювання системою надання якісної медичної
допомоги населенню України та можливості збереження здоров’я жителів
регіону.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у
розробці й обґрунтуванні теоретико-методичних засад і практичних
рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного регулювання
системи надання медичної допомоги населенню України на основі реальної
бази лікувально-профілактичних закладів в умовах формування ринкових
відносин в охороні здоров’я з урахуванням світового та вітчизняного
досвіду.

Досягнення сформульованої мети обумовило необхідність вирішення таких
задач:

проведено систематизацію наукових підходів і практичного рішення задач
державного управління охороною здоров’я в Україні та за кордоном з метою
визначення сутності й шляхів збереження здоров’я населення;

розглянуто сучасний стан організаційно-правових форм діяльності
лікувально-профілактичних закладів різних форм власності, доведена
економічна значущість законодавчого забезпечення ринкових відносин в
охороні здоров’я;

досліджено демографічні зміни, динаміка народжуваності та смертності,
захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та інвалідності,
зв’язок їх з екологічними ризиками, що погіршують здоров’я населення
Донецької області з метою визначення пріоритетів державного
інвестування;

визначено стратегію державного управління економічними відносинами
лікувальних закладів різної форми власності на ринку суспільного
здоров’я, що визначає їхній взаємозв’язок і взаємозалежність у наданні
медичної допомоги;

вивчено стан основних ресурсів галузі та можливості використання
різноманітних джерел фінансування охорони здоров’я регіону з визначенням
їхніх структурних елементів і змісту;

розроблено та запропоновано порозуміння сутності медичної послуги як
товару ринку медичних послуг, що регулюються державним ціноутворенням;

систематизовано оцінку впровадження інноваційних форм державного
управління системою охорони здоров’я, що дозволяє визначити механізми
регулювання системи надання медичної допомоги населенню України
відповідно до вимог Європейських стандартів.

Об’єктом дослідження обрано нові економічні відносини у лікувальних
закладах різних форм власності як цілісної системи державної моделі
охорони здоров’я на ринку суспільного здоров’я України.

Предметом дослідження є механізми державного регулювання системи надання
медичної допомоги населенню України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є спадщина
світової науки державного управління, сучасні роботи українських і
закордонних вчених, вчених-медиків з питань розвитку державного
управління охороною здоров’я, а також матеріали науково-методичних і
науково-практичних конференцій, семінарів, з’їздів.

Вірогідність і обґрунтованість досліджень, отриманих результатів
забезпечували: метод математичної обробки статистичних матеріалів – при
оцінці стану здоров’я населення; метод експертних оцінок показників
роботи лікувальних закладів – при порівнянні ефективності наданого
лікування; графічний аналіз – при визначенні першочергової значущості
рішення проблем організації медичної допомоги; кваліметричний метод –
при оцінці факторів розвитку ринкових відносин в охороні здоров’я;
маркетинговий метод дослідження – при розрахунку вартості медичних
послуг і ціноутворення; системно-структурний аналіз – при удосконаленні
механізмів державного управління галуззю, динаміки економічних
перетворень.

Нормативно-правову базу дослідження склали Конституція України, Укази
Президента України, закони і кодекси країни, накази Міністерства охорони
здоров’я України, статистичні дані ООН, ВООЗ і держстандарту України,
розпорядження та вказівки органів державної адміністрації, місцевого
самоврядування.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат
полягає у розробці теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій
щодо подальшого розвитку механізмів державного регулювання системи
надання медичної допомоги населенню України. Результати дослідження
дозволили обґрунтувати нові наукові положення і шляхи удосконалення
регулювання галуззю:

вперше:

запропоновано шляхи адаптації державних лікувальних закладів до
Європейських стандартів системи єдиного медичного простору, організацію
контролю за якістю медичних послуг на основі удосконалення
нормативно-правової бази державного управління;

розроблено концептуальну схему оцінки державного регулювання розвитком
системи надання медичної допомоги населенню у лікувально-профілактичних
закладах різних форм власності, що дозволяє підготувати рекомендації до
раціонального розподілу і використання державного бюджету й інших
грошових потоків з урахуванням попиту населення на медичні послуги;

удосконалено:

методи оцінки ефективності державного управління
лікувально-профілактичними закладами, як інструмента регіональної
політики у збереженні здоров’я населення, що на стабілізаційному етапі
ринкових перетворень стає головною домінантою економічного розвитку
суспільства;

методологічні положення фінансового менеджменту в охороні здоров’я,
механізми раціонального використання місцевих бюджетів на основі
тенденції переходу до регіонального самоврядування;

маркетингове управління охороною здоров’я в умовах ринку суспільного
здоров’я, що дозволить розширити обсяги і доступ до споживання якісних
медичних послуг;

отримали подальший розвиток:

шляхи удосконалення нормативно-правової бази, що регулює державне
управління охороною здоров’я;

напрямки удосконалення діючої системи надання медичної допомоги
населенню, що враховує функції й можливості її реалізації як в економіці
у цілому, так і в умовах формування ринкових відносин у галузі;

принципи використання і розвиток різних джерел фінансування у рамках
загальнодержавної концепції надання платних послуг в Україні.

Практичне значення одержаних результатів Медичні гарантії у державній
системі охорони здоров’я є фундаментом, на якому будується вся система
державної моделі управління галуззю. Звідси, практичне значення
результатів дослідження полягає у тому, що основні положення і висновки
роботи доведені до рівня конкретних практичних рекомендацій
удосконалення господарської роботи як окремих лікувальних закладів, так
і органів місцевого самоврядування. Розроблено пропозиції доцільного
застосування їх при підготовці нормативних документів, що дозволяють
керівникам різного рівня управління прийняти найбільш прогресивні форми
організації медичної допомоги населенню.

Пропозиції, що запропоновані в процесі дослідження, отримали позитивну
оцінку Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я,
материнства та дитинства (довідка від 19.01.2006 р.). Конкретні
результати дисертаційної роботи використані Донецькою
облдержадміністрацією у процесі формування бюджету охорони здоров’я
області (довідка №04/34-16 від 18.01.2006 р.), Донецьким міським
управлінням охорони здоров’я (довідка №01/6-45 від 13.01.2006 р.).
Окремі аспекти дисертації використовувалися у навчальному процесі ДонДУУ
при вивченні дисципліни “Менеджмент в охороні здоров’я” (довідка № 10-06
від 10.01.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно
виконаною науковою працею, у якій запропоновано авторський підхід до
проблеми державного регулювання системи наданням медичної допомоги
населенню України в умовах ринкового розвитку економіки України.
Приведені наукові результати, висновки, пропозиції і рекомендації
належать особисто авторові. На основі узагальнення концепцій,
методологічних підходів та особистого досвіду запропоновані нові
механізми державного регулювання системою надання медичної допомоги
населенню України.

Конкретний особистий внесок автора у цю роботу доведений у списку
публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися і
були схвалені на наукових семінарах кафедри “Менеджменту невиробничої
сфери” Донецького державного університету управління (2002-2005 рр.); II
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Менеджмент – освіта у
вищих навчальних закладах України: підготовка, використання, роль та
значення в соціально-економічному розвитку регіонів” (м. Слов’янськ,
2002 р.); III Міжнародній науково-практичній конференції “Город, регион,
государство: проблемы распределения полномочий” (м. Донецьк, 2003 р.);
IV Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених
“Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація,
підприємство, стале економічне зростання” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.);
Міжрегіональній конференції “Реформування системи місцевого
самоврядування великого промислового міста. Досвід та проблеми” (м.
Макіївка, 2005 р.).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 9 робіт (8
у фахових наукових виданнях), з них 1 стаття у науковому журналі, 7 – у
збірниках наукових праць, 1 – методичні рекомендації. Загальний обсяг –
7,0 д.а., з них особисто авторові належить – 1,5 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу,
трьох розділів, висновків по кожному розділу, загальних висновків, що
викладені на 205 сторінках. Матеріали містять 21 рисунок, 14 таблиць,
які наведено на 39 сторінках. Список використаних літературних джерел із
169 найменувань наведено на 17 сторінках, 4 додатків – на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. Організація державного управління та ринкові ініціативи в
охороні здоров’я. Обґрунтовано суть формування системи державного
управління здоров’ям населення України, розкрито особливості
функціонування державної моделі охорони здоров’я та напрямки
реформування механізму регулювання наданням медичної допомоги у
лікарняних закладах різної форми власності.

Система охорони здоров’я країни являє собою сукупність установ, закладів
і підприємств, що здійснюють виробництво, розподіл, збереження та
організацію споживання медичних послуг і товарів медичного призначення,
в тому числі підтримання санітарно-епідеміологічної безпеки, надання
суміжних лікувально-оздоровчих послуг, зокрема, у галузі
санаторно-курортного оздоровлення, фізкультури тощо, забезпечуючи тим
самим задоволення відповідних потреб населення, збереження та
відновлення суспільного здоров’я. Вона характеризується територіальною,
галузевою, функціональною та організаційною структурами, які
відображають форми територіального зосередження установ, закладів і
підприємств охорони здоров’я, масштаби розвитку та регіональні пропорції
з надання відповідних послуг; структуру системи за галузевою належністю
її елементів; роль окремих елементів щодо виконання певних зовнішніх і
внутрішніх функцій; організаційні форми та органи управління, які
забезпечують цілеспрямований узгоджений розвиток усіх елементів системи
(рис. 1).

Рис. 1. Структура системи охорони здоров’я в Україні

Основою підвищення ефективності державного управління охороною здоров’я
є вдосконалення регулювання системи надання медичної допомоги населенню
України. Пропонуємо структура механізму державного регулювання системи
надання медичної допомоги за функціональною ознакою включає три основні
підсистеми: державне регулювання на різних рівнях (загальнодержавному,
регіональному, локальному), громадське регулювання з боку населення
регіонів, саморегулювання та саморозвиток на мікрорівні. Таким чином,
механізм виражатиме типову форму поєднання елементів ринкової
саморегуляції з елементами демократичного державного регулювання,
властиву сучасній соціально-орієнтованій економіці.

У результаті дослідження встановлено, що в Європі спостерігається
підвищення як суспільних вимог до рівня здоров’я, так і вартості його
відновлення та підтримання. Ці обставини створюють мотивацію у
реформуванні європейських систем охорони здоров’я як на макрорівні
національних проблем, так і на мікрорівні служб охорони здоров’я, з
пошуком нових шляхів і технологій забезпечення здоров’я націй та
зменшення захворюваності населення. Зважаючи на викладене, новий погляд
європейських країн на здоров’я включає сприятливі умови для духовного,
психічного та фізичного розвитку людей, а також достатні
соціально-економічні умови існування, розвиток популяцій і передбачає
активну участь самого населення у процесах формування здоров’я. Тобто,
розв’язання проблем зберігання здоров’я населення означає залучення не
лише галузі охорони здоров’я, але й інших галузей (освіта, культура,
спорт та ін.).

Досвід багатьох країн, де існує добре розвинена ринкова економіка
свідчить про те, що проблеми, які виникають у секторі здоров’я, не
можуть бути вирішені без участі держави. Серед сформованих моделей
охорони здоров’я за кордоном можна виділити моделі, засновані на
соціальному обов’язковому медичному страхуванні (модель Бісмарка),
засновані переважно на загальному бюджетному фінансуванні (модель
Беверіджа і модель Семашка), та засновані на приватному фінансуванні
(ринкова модель Кеннеді). При цьому будь-яка система охорони здоров’я не
може регулюватися винятково ні державним, ні ринковим інститутами.
Необхідна комбінація цих двох форм. Здатність досягати стійкого балансу
між невирішеними задачами системи охорони здоров’я залежить від розробки
вірного набору заходів на правовому та системному рівнях. Цей набір
заходів повинний завбачливо містити у собі як ринкові стимули, так і
традиційні інструменти державного регулювання.

На початку становлення державної незалежності України та на етапах її
розвитку, трансформаційні процеси формування ринкових відносин
сприймаються українським суспільством неоднозначно. Широко дискутуються
питання їх доцільності та темпів розвитку в охороні здоров’я. Увага до
цієї проблеми обумовлена тим, що результати її діяльності впливають на
всі сфери виробництва через суспільне здоров’я загалом.

Здоров’я досягається шляхом складних і постійно активних зусиль усіх
структур та систем суспільства й держави, які беруть участь у процесі
життєзабезпечення. При наявності соціальної спрямованості держави, воно
займає одне з провідних місць у створенні благ життя. У більшості
розвинених держав світу право на життя і життєзабезпечення визначається
і закріплюється у конституціях і подальших законодавчих актах. Тобто,
норма закону закріплює правові умови для економічного розвитку
лікувальних закладів будь-якої форми власності. Діючі нормативно-правові
документи України не систематизовані, розмиті і, як інструмент
удосконалення державного управління галуззю, не вичерпують повноцінне
юридичне забезпечення ринкових відносин, але чітко вказують, що розвиток
ефективної медичної допомоги залежить від ринкової стратегії галузі.

Доведено, що економіка охорони здоров’я, яка є підсистемою
загальнодержавної економічної системи, не може розвиватися ізольовано
від змін, що у ній відбуваються. Історичний досвід планування державної
системи охорони здоров’я виказав багато недоліків у галузі. Це й
командно-адміністративний метод управління, й залишковий принцип
фінансування, й низька офіційна заробітна плата медичних працівників, що
не стимулює ефективну роботу, неадекватне забезпечення фармацевтичними
ліками і матеріалами разового користування, зберігання постарілого
медичного устаткування при недостатньому фінансуванні технічного
відновлення, відсутність відтворення основних фондів (будинки,
спорудження, комунікації, комунальні служби) та ін. Усе це визначає
необхідність більш інтенсивного вивчення економічних процесів реформації
державного управління охороною здоров’я.

Розділ 2. Аналіз факторів, які впливають на ефективність системи надання
медичних послуг населенню. Проаналізовано сучасний рівень розвитку
організації системи державного управління охороною здоров’я, наслідки
реалізації державної політики збереження здоров’я населення регіонів,
тенденції подальшого трансформування системи охорони здоров’я, оцінено
вплив рівня здоров’я працюючого населення на національну економіку.

З позиції економічних і юридичних підходів до здоров’я, відображених у
Цивільному кодексі України, “здоров’я людини – це його особисте
немайнове право, яке надано йому природою при народженні, яким він
розпоряджається за своїм розсудом за нормальних соціальних умов,
спрямованих на максимальні біологічні можливості продовження життя”.
Тобто, здоров’я населення, або суспільне здоров’я, складається зі
здоров’я кожного окремого громадянина суспільства і визначається
здатністю людини робити свій внесок у забезпеченість і підвищення
особистого блага та благополуччя держави у цілому. Дослідження
показують, що державна політика у сфері охорони здоров’я нації повинна
характеризуватись, головним чином, результатами медико-демографічної
ситуації, показниками здоров’я та захворюваності населення, станом
фінансування галузі, що впливають на зміну суспільного здоров’я.

Упродовж останнього п’ятнадцятиріччя для України характерне значне
погіршення стану здоров’я населення. Катастрофічно росте перевищення
показників смертності над народжуваністю. Особливу увагу викликає стан
здоров’я населення українського Донбасу та ріст смертності осіб
працездатного віку. Донецька область входить до числа регіонів з
найбільш високими показниками смертності населення в Україні. Її рівень
у 2005 році склав 17,2 померлих з розрахунку на 1000 населення, при
середньому в Україні – 16,0 ‰. За останній рік кількість померлих
виросла у порівнянні з 1990 роком – з 67,9 тис. чоловік до 82,1 тис.
чоловік, а темп приросту рівня померлих складає 1,3 ‰ щорічно (табл. 1).

Вплив соціально-економічних безладь перехідного періоду на смертність
підсилюється процесом старіння населення, тобто збільшення частки осіб
похилого віку, яка у 2005 році складала 26 % від загальної кількості
жителів, що більше на 5 відсоткових пунктів у порівнянні з 1990 роком. У
сільській місцевості процес старіння громадян більш інтенсивний, ніж у
містах. У 2005 році у селах показник смертності склав 19,6 померлих на
1000 чоловік проти 14,5 ‰ у 1990 році, у селищах міського типу – 17,1 ‰
проти 16,9 ‰ відповідно. Але не менш визначальним компонентом
надсмертності на селі виступає стан здоров’я населення. Кожен четвертий
померлий селянин – людина працездатного віку. Достовірно не доведено
наявність істотної залежності між величиною витрат на медичну допомогу
та здоров’ям нації.

За умов фінансового дефіциту, реформування системи охорони здоров’я у
Донецькій області було спрямоване на скорочення ліжкового фонду та
кадрів лікувально-профілактичних закладів. Протягом 1990-2005 років
мережа лікарняних закладів зменшилася на 23,1 %, число ліжок у них – на
54,3 %, кількість лікарів – на 11,2 %. Однак такі заходи не спричинили
помітного зростання загальної ефективності охорони здоров’я, оскільки
скорочення відбувалось без реформування державної системи первинної
медико-санітарної допомоги.

З іншого боку, це поглибило залежність регіонів від організації
муніципального фінансування лікарняних закладів та розподілу бюджету.
Організація фінансування охорони здоров’я надана на рис. 2 у вигляді
джерел, засобів та інститутів, що збирають податки.

Незважаючи на значну різноманітність форм організації фінансування
охорони здоров’я, основною задачею національно-політичного характеру
стає життєзабезпечення населення за рахунок бюджету. Отже,
справедливість і прозорість його розподілу по регіонах здобуває особливе
значення. Усі нині існуючі і застосовувані методики розподілу державних
асигнувань не мають економічної основи. Вони не враховують значущості
економічно активного населення у процесах ліквідації загальної кризи в
економіці країни. Запропонована у дисертації методика розподілу
державного бюджету країни з урахуванням вирівнювання здоров’я працюючого
і непрацюючого населення регіонів зберігає принцип суспільної
солідарності при економічній вигідності додаткових інвестицій з бюджету
на програми усунення ризику погіршення здоров’я і передчасної смерті
працюючого населення.

Таблиця 1.

Основні показники роботи системи охорони здоров’я

Донецької області

Показники Дані на 01.01 наступного року

1991 р. 1995 р. 2000 р. 2005 р.

Чисельність населення 5349700 5198500 4923300 4696400

Народжуваність населення 54567 38469 30032 35692

Смертність населення 67941 88894 83696 82187

Природний приріст (збиток) – 13374 – 50425 – 53664 – 46495

Кількість лікарів 20951 20832 19896 18815

Кількість середнього медичного

персоналу 59315 57833 49171 45398

Кількість відвідувань лікаря

мешканцями за рік 57488300 60719400 60229400 57233800

Кількість ліжко-міст 70603 60649 41737 38347

Середній рівень зайнятості ліжка

(днів у році) 309,0 333,9 338,7 344,2

Середня тривалість лікування одного хворого 16,9 18,5 15,6 14,4

Рівень поширеності хвороб

th

« $ h j ? o o  

¤

¦

th

$ c

Y.[ \U] ^O^f`la”frk?o|p¤wAeyooooooooooooooooooooooooco

Ykd?

Рівень захворюваності населення

на 10 тис. жителів 6851,3 6430,0 5526,2 6249,8

Таким чином, структура та динаміка кількісних і якісних показників
фінансово-економічної та стан матеріально-технічної бази охорони
здоров’я не відповідають наявним потребам. Іншим проявом кризи став
неконтрольований розвиток квазіринкових форм медичного обслуговування –
розширення спектру офіційно платних медичних послуг і зростання
“тіньової” оплати медичних послуг. Пошук шляхів виходу з цієї кризи є
головним завданням державної політики реформування галузі, передусім,
механізмів державного регулювання фінансуванням та організацією нової
системи надання медичної допомоги.

Рис. 2. Основні джерела фінансування, засоби здійснення платежів й

організації, що їх збирають

Розділ 3. Напрямки удосконалення механізмів регулювання системи надання
медичної допомоги населенню України. Важливість державного регулювання
охорони здоров’я зумовлена трьома економічними аргументами. По-перше,
соціально незахищені верстви населення не завжди можуть отримати
адекватну медичну допомогу, отже, державні фінансові інвестиції у їх
здоров’я можуть знизити рівень бідності та послабити її наслідки.
По-друге, деякі заходи, що сприяють здоров’ю, належать до суто
суспільних благ чи створюють значні позитивні зовнішні ефекти, отже,
приватний ринок неспроможний виробляти їх або може виробляти в
обмеженому обсязі. По-третє, ринкова неспроможність охорони здоров’я і
приватного страхування здоров’я означає, що урядове втручання може
підвищити добробут через поліпшення функціонування ринку.

Для ефективного функціонування ринкової системи державне регулювання має
принципове значення. Базовим елементом цієї регулятивної структури є
законодавчі акти, які визначають повноваження об’єктів власності,
порядок функціонування приватних організацій і роботу таких інститутів,
як банки і фінансові ринки, без яких неможлива сучасна ринкова
економіка.

Не зупиняючись на достатності цієї моделі, бажано було б підкреслити, що
у наданій умовній логістичній формі розкритий закономірний зв’язок усіх
елементів державного регулювання ринком медичних послуг, а отже, методи
прямого державного регулювання, які визначають стратегічні цілі розвитку
галузі та їх відображення у цільових програмах, й методи непрямого
(опосередкованого) державного регулювання, які ґрунтуються переважно на
товарно-грошових важелях. Незалежно від засобів впливу на ринок
розрізнюють такі методи державного регулювання, як правові,
адміністративні та економічні (рис. 3).

Багато економістів скептично ставляться до можливості успішного
регулювання на такому складному ринку, як ринок медичних послуг. Багато
хто вважає, що зміна методів пропозиції медичних послуг, зокрема
екстенсивніше використання можливостей системи профілактики, є
найоптимальнішим способом зменшення витрат на медицину.

Упровадження і застосування державних регулятивних вимог може
супроводжуватися багатьма невдачами. Однією з найбільш серйозних — є
ситуація, коли регулююча організація виявляється “під тиском суб’єктів
регулювання”. Впроваджуючи ті чи інші регулятивні заходи, регулююча
організація має бути спроможною здійснювати регулювання і забезпечувати
виконання його вимог. Суб’єкти регулювання серйозно зацікавлені у впливі
на регулюючі організації з метою прийняття вигідних для себе
управлінських рішень, включаючи структуру і формулювання
адміністративних норм. Державні службовці регулюючої організації
піддаються спробам тиску, домовленостей і підкупу з боку суб’єктів
регулювання, і сила їхніх переконань залежить від їх політичної волі та
професіоналізму. Найбільш небажаною є ситуація, коли суб’єкт регулювання
може повністю підкорити собі регулюючу організацію, керівниками якої є
чиновники, які захищатимуть її інтереси, а не державні.

Ще однією істотною причиною невдалого регулювання є некомпетентність.
Урядовцям часто не вистачає знань, умінь та навичок для вироблення
змістовних регулюючих положень. Сутність положень має бути ретельно
продумана, а санкції та стимули розроблені так, щоб сприяти дотриманню
вимог, у противному разі регулювання навряд чи буде ефективним.
Вирішення цих завдань вимагає участі спеціалістів багатьох галузей. Для
цього потрібні кваліфіковані експерти з кількох галузей. Неправильне
регулювання може лише посилити помилку ринку. Іншим засобом усунення
неефективності державного регулювання є забезпечення виконання і
контроль дотримання регулятивних вимог (табл. 2).

Рис. 3. Механізми державного регулювання ринком суспільного здоров’я

Таблиця 2.

Основні види державного регулювання галузі охорони здоров’я

Основні

напрямки

застосування

регулювання Обґрунтування Регулятивні інструменти Забезпечення

виконання

Введення

стандартів на

медичні

технології та

охорону

навколишнього

середовища Неякісне забезпечення безпечності води, повітря, продуктів
харчування, лікувальних засобів, тощо

Надання якості медичних послуг Введення стандартів на лікувальні засоби
без домішок і безпечність медичних послуг

Закони про ліцензування медичної діяльності

Кримінальне право

Делегування повноважень та контролю професійним саморегулюючим органам і
державним радам Розробка тестів, керівництв і критеріїв для перевірки
практичного дотримання норм

Анулювання ліцензій

Відкритий адміністративний розгляд

Кримінальне покарання

Медичне

страхування Забезпечення рівних прав на охорону здоров’я

Ризики медичної допомоги Добровільне медичне страхування

Обов’язкове медичне страхування

Права пацієнта

Законодавство, що забороняє дискримінацію і вибірковість щодо ризиків
Кримінальні і цивільно-правові санкції, включаючи такі контракти, що не
мають позовної сили

Стримування

затрат та

фінансування Виправлення помилок ринку, розподілу бюджету Закони, що
регулюють ціни на медичні послуги і лікувальні засоби; регулювання та
обмеження загального бюджету Кримінальні і цивільно-правові санкції,
включаючи аудит і виконання умов контракту

Розкриття

змісту

інформації Забезпечення інформованості споживачів при купівлі медичних
послуг Маркування

Обмеження на рекламу

Закони про розкриття змісту інформації

Закони про інформування громадськості Перевірка і контроль

Цивільні та кримінальні штрафні санкції

Вказана мета досягається шляхом контролю загальної кількості лікарів та
різних спеціалістів; розповсюдження нових технологій і лікувальних
засобів. При введенні в Україні обов’язкового медичного страхування
потрібні будуть регулюючі норми для забезпечення платоспроможності
страхових компаній, обмеження вибірковості страховиків щодо ризиків, а
також монополії.

У табл. 2 наводиться узагальнення основних видів регулювання, які
застосовуються у системі охорони здоров’я, регулятивні інструменти і
механізми застосування. Основною причиною застосування регулюючих норм
стосовно лікувальних засобів є гарантування їх безпечності та
ефективності.

Минулий період ринкових реформ по тривалості достатній для того, щоб
розглядати ефективність ринкових перетворень не тільки у загальному
соціально-економічному плані, але й рекомендувати концептуальну основу
державного регулювання системою надання медичної допомоги населенню
України. Процес ринкової трансформації економіки України розвивається по
двох основних механізмах – моделі ліберальної економіки буржуазного типу
і ринкового соціалізму. Тому питання про ефективність ринкових реформ в
охороні здоров’я не зводиться до оцінки окремих показників галузі, а
виводить у загальному підсумку на проблему ефективності реформ усієї
державної системи охорони здоров’я. Таким чином, говорячи про критерії
оцінок ефективності проведених ринкових реформ, приходимо до висновку,
що у цих цілях необхідно використовувати всі макроекономічні показники
галузі у порівнянні їх динаміки з дореформаційним періодом.

ВИСНОВКИ

Основний науковий результат дослідження полягає у розробці й
обґрунтуванні теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій щодо
удосконалення механізмів регулювання системи надання медичної допомоги
населенню України.

На підставі поставлених задач і проведених досліджень можна сформулювати
і зробити такі висновки:

Визначено сутність і шляхи збереження здоров’я населення, які полягають
у регулюванні усіма складовими галузі і прикінцевим здоров’ям населення.
Визначення державного впливу на розвиток лікувальної допомоги в інших
країнах свідчить, що системи охорони здоров’я носять територіальний
характер. Різні держави мають свої організаційні системи медичної
допомоги, власні підходи до усунення виникаючих проблем. Отже, сучасна
українська система охорони здоров’я не повинна копіювати діючі системи
інших країн, вона повинна шукати свої механізми рішення цієї важливої
задачі на основі селекції європейського (світового) досвіду.

За роки незалежності в Україні сформувалася національна правова база
регулювання охороною здоров’я, що відповідає сьогоднішнім можливостям
країни і деяким міжнародним стандартам. Однак, її не можна вважати
достатньою і завершеною. Розвиток ринкових відносин і реформування
державної системи управління охороною здоров’я вимагають постійного
розвитку нормативно-правової бази у відповідності з концептуальними
напрямками розвитку соціальної політики держави з урахуванням досягнень
міжнародного законодавства у медицині. На сучасному етапі розвитку
України охорона здоров’я залишається державною, досить регламентованою
системою з низьким рівнем якості медичної допомоги і розповсюдженою
тіньовою економікою у рамках державних закладів.

Відзначаючи глобальність проблеми негативної демографії, не можна
забувати про роль організаційної системи надання медичної допомоги в
екологічно напружених регіонах. Донецька область належить до найбільш
екологічно забрудненої частини України. Оскільки кінцевою метою
будь-якої системи охорони здоров’я є поліпшення здоров’я і збільшення
тривалості життя людей, то пріоритетним напрямком державного
інвестування розвитку медичної допомоги в медичних закладах регіону
повинні бути орієнтири на досягнення цієї мети, через виконання
ухвалених задач. Такий підхід забезпечення високого рівня здоров’я
населення можливий завдяки проникненню поняття цінності здоров’я кожної
людини у всіх проявах життєдіяльності суспільства.

Державне регулювання наданням медичної допомоги у
лікувально-профілактичних закладах різних форм власності недостатньо
відпрацьовано. Офіційне регулювання приватними закладами з боку держави
практично відсутнє. Як правило, воно торкається тільки безпосереднього
оформлення ліцензій. Контракти і додатки до ліцензій приватних медичних
установ містять перелік медичних послуг, а також стандарти якості цих
послуг. Аналіз інформації про приватну медицину не дає повного уявлення
про роль і місце цієї важливої підсистеми охорони здоров’я. Необхідно
проводити більш глибокі дослідження, побудовані на довірі приватно
практикуючих лікарів. Основна стратегія державного механізму управління
охороною здоров’я повинна бути спрямована на максимальне використання
наявних на місцях управлінських, матеріально-технічних, фінансових і
регіональних можливостей, як приватного, так і державного секторів
галузі.

Наміри використовувати систему державного загальнообов’язкового
медичного страхування громадян для фінансування базових медичних послуг
державної охорони здоров’я і придбання населенням фармацевтичних
препаратів за рахунок добровільного медичного страхування не досягли
очікуваних результатів. На жаль, у сучасній концепції реформ державної
охорони здоров’я спостерігаються тенденції розділяти інтереси медичного
персоналу і пацієнтів. Введення платності частини витрат на медичну
допомогу не означає втрату державності охорони здоров’я, втрату
традицій. Навпаки, наявність платності створює додатковий потік грошей
до бюджету лікувально-профілактичних закладів. Отже, державне
регулювання фінансовою діяльністю лікарень передбачає раціональне
використання потенціалу ринку медичних послуг. По структурі державне
регулювання галуззю повинно бути наближене до населення, а по змісту
передано частки повноважень регіонам, а контроль виконання проходити
централізовано (державою).

Розроблено та запропоновано порозуміння сутності медичної послуги, як
товару ринку медичних послуг. Аналіз перетворення галузі показав, що
державне регулювання і місцеве самоврядування повинні направити свої дії
на розвиток потенціалу ринку громадського здоров’я. Обумовлено це тим,
що державне регулювання охороною здоров’я повинне йти через систему
регіонального ціноутворення. Інакше кажучи, ціни у різних
лікувально-профілактичних закладах на однакові медичні послуги повинні
бути різними, але методика їхнього утворення повинна бути єдиною,
загальнодержавною. У світлі скорочення державних витрат на охорону
здоров’я запропонований оригінальний метод оцінки витрат основних
ресурсів для формування собівартості медичної послуги.

Не менш важливі напрямки роботи керівників охорони здоров’я у подальшому
розвитку системи державних закупівель за рахунок бюджету через укладення
договорів за допомогою тендерних торгів, де важливу роль грає
котирування цін. Це забезпечує виживання лікувальних закладів.

Систематизовано оцінку впровадження інноваційних форм державного
управління системою охорони здоров’я. Останнім часом усе більш широко
визнається важливість оцінки досягнутих результатів і встановлення
індикативних показників для регулювання реформами у системі охорони
здоров’я. Ця точка зору ще більше підсилила свої позиції завдяки
всезростаючій практиці використання оцінки роботи ЛПЗ для формування
механізмів розвитку медичної допомоги і надання якісних медичних послуг
на всіх рівнях галузі у ринкових умовах економіки країни.

Індикативні показники можуть бути адаптовані до умов тієї або іншої
країни і використані як на національному, так і на регіональному рівні.
Індикативні показники повинні доповнювати різні інші міри справедливості
державної системи охорони здоров’я або порівняльні міжкраїнні індекси
показників роботи систем охорони здоров’я.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

Савкина О.В. Эффект “разгрузки” госбюджета развитием альтернативной
медицинской помощи в регионе // Зб. наук. праць ДонДАУ “Соціальний
менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія “Державне
управління”, т. ІІІ, вип. 17. – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – С. 210-213.

Савкина О.В. Основные направления децентрализации здравоохранения в
регионе // Зб. наук. праць ДонДАУ “Соціальний менеджмент і управління
інформаційними процесами”: серія “Державне управління”, т. ІІІ, вип. 18.
– Донецьк: ДонДАУ, 2002. – С. 156-160.

Савкина О.В. Развитие медицинского страхования, как дополнительного
источника финансирования здравоохранения // Зб. наук. праць ДонДАУ
“Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія
“Державне управління”, т. ІV, вип. 24. – Донецьк: ДонДАУ, 2003. – С.
222-230.

Савкина О.В. Сегодняшние проблемы финансирования здравоохранения // Зб.
наук. праць ДонДАУ “Соціальний менеджмент і управління інформаційними
процесами”: серія “Державне управління”, т. ІV, вип. 26. – Донецьк:
ДонДАУ, 2003. – С. 225-228.

Блинова Н.С., Савкина О.В. Особенности финансирования здравоохранения в
Украине // Зб. наук. праць ДонДУУ “Соціальний менеджмент і управління
інформаційними процесами”: серія “Державне управління”, т. VІ, вип. 44.
– Донецьк: ДонДУУ, 2005. – С. 239-246.

Особистий внесок здобувача: проаналізовано необхідність вводу
обов’язкового загальнодержавного медичного страхування як одного з
можливих способів реформування фінансової системи охорони здоров’я.

Савкина О.В., Блинова Н.С., Шутов М.М. Основные направления
экономического реформирования сельского здравоохранения Донецкой области
// Зб. наук. праць ДонДУУ “Соціальний менеджмент і управління
інформаційними процесами”: серія “Державне управління”, т. VІ, вип. 51.
– Донецьк: ДонДУУ, 2005. – С. 98-105.

Особистий внесок здобувача: здійснено аналіз принципів організації
державної системи надання медичної допомоги у сільській місцевості,
зроблено висновок про необхідність перебудов охорони здоров’я на селі на
базі сімейного лікаря.

Савкина О.В. Маркетинговое управление в государственной системе
здравоохранения // Зб. наук. праць ДонДУУ “Проблеми управління
природокористуванням”: серія „Державне управління”, т. VІ, вип. 57. –
Донецьк: ДонДУУ, 2005. – С. 108-116.

Блинова Н.С., Савкина О.В. Роль маркетинга в деятельности учреждений
здравоохранения // Менеджер. – 2006. – № 1 (35). – С. 126-131.

Особистий внесок здобувача: зроблено висновки відносно необхідності
впровадження, розвитку та удосконалення маркетингового управління у
державних лікувально-профілактичних закладах в умовах ринкових відносин.

Статті в інших виданнях:

Лобас В.М., Шутов М.М., Дорофієнко В.В., Оборнєв Л.Є.,
Савкіна О.В. Основи менеджменту охорони здоров’я: Соціально-медичні
проблеми: Метод.рекомендації. – Донецьк: МОЗУ, ЦМК ВМО ДДМУ, 2003. – 87
с.

Особистий внесок здобувача: наданий до друку модуль ІІІ за темами
“Управління коштами. Бюджетування. Позабюджетне фінансування” та
“Практичне застосування аналізу витрат на медичну допомогу.
Ціноутворення”

АНОТАЦІЯ

Савкіна О.В. Механізми державного регулювання системи надання медичної
допомоги населенню України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного
управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління.
– Донецький державний університет управління, Донецьк, 2006.

У дисертації розроблені теоретико-методичні основи і практичні підходи
до удосконалення організаційного механізму державного регулювання
системою охорони здоров’я в умовах ринкової трансформації економіки
України з урахуванням світового та вітчизняного досвіду.

Визначено економічну сутність і особливості організації нової моделі
вітчизняної охорони здоров’я, розкриті концепція і структура
організаційно-економічного механізму галузі як сукупності форм, методів
і механізмів, за допомогою яких здійснюється управління медичною
допомогою у сфері суспільного виробництва, як єдиної економічної системи
країни. Державна система охорони здоров’я являє собою сукупність
установ, організацій і підприємств, що здійснюють організацію,
виробництво та розподіл споживання медичних послуг або товарів медичного
призначення на ринку громадського здоров’я, у тому числі підтримки
санітарно-епідеміологічної безпеки, надання суміжних
лікувально-оздоровчих послуг, зокрема, в області санаторно-курортного
оздоровлення, фізкультури і т.д., забезпечуючи тим самим задоволення
відповідних потреб населення у збереженні та відновленні суспільного
здоров’я.

Визначено головні напрямки державної політики у використанні додаткових
джерел фінансування сфери охорони здоров’я в умовах
соціально-економічних трансформацій, обґрунтовані напрямки реорганізації
механізмів управління і фінансування охорони здоров’я.

Ключові слова: державна охорона здоров’я, управління системою, механізми
регулювання системи, ринок суспільного здоров’я, медична послуга,
ціноутворення, державна політика.

АННОТАЦИЯ

Савкина О.В. Механизмы государственного регулирования системы оказания
медицинской помощи населению Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по
государственному управлению по специальности 25.00.02 – механизмы
государственного управления. – Донецкий государственный университет
управления, Донецк, 2006.

В диссертации разработаны теоретико-методические основы и практические
подходы к усовершенствованию организационного механизма государственного
регулирования системой здравоохранения в условиях рыночной трансформации
экономики Украины с учетом мирового и отечественного опыта.

Определена экономическая сущность и особенности организации новой модели
отечественного здравоохранения, раскрыта концепция и структура
организационно-экономического механизма отрасли как совокупности форм,
методов и механизмов, с помощью которых осуществляется управление
медицинской помощью в сфере общественного производства, как единой
экономической системы страны. Государственная система здравоохранения
представляет собой совокупность учреждений, организаций и предприятий,
которые осуществляют организацию, производство и распределение
потребления медицинских услуг и товаров медицинского назначения на рынке
общественного здоровья, в том числе поддержания
санитарно-эпидемиологической безопасности, предоставления сопредельных
лечебно-оздоровительных услуг, в частности, в области
санаторно-курортного оздоровления, физкультуры и т.п., обеспечивая тем
самым удовлетворение соответствующих потребностей населения в сохранении
и восстановлении общественного здоровья.

Реализация новой стратегии реформ управления здравоохранением должна
завершить структурно-функциональные преобразования, проводимые в
отрасли, обеспечить условия для кардинального улучшения качества
медицинской помощи и доступности его большинству населения. Разрабатывая
концепцию развития здравоохранения и механизмы совершенствования
государственной системы управления отраслью на основе выбранных
социальных и медицинских приоритетов, следует учитывать то
обстоятельство, что уровень здоровья населения зависит не только от
здравоохранения, его потенциала, объемов финансирования и уровня
ресурсного обеспечения, но и от других как внутренних, так и внешних
факторов. Поэтому совершенствование государственного управления
здравоохранением должно быть увязано с приоритетами развития других
отраслей народного хозяйства области и Украины. С точки зрения
системного подхода к управлению это означает, что эффективность
функционирования всей системы страны не может быть достигнута только за
счет совершенствования одной из ее подсистем (в данном случае
здравоохранения).

Определены главные направления государственной политики в использовании
дополнительных источников финансирования сферы здравоохранения в
условиях социально-экономических трансформаций, обоснованы направления
реорганизации механизмов управления и финансирование здравоохранения.

Ключевые слова: государственное здравоохранение, управление системой,
механизмы регулирования системой, рынок общественного здоровья,
медицинская услуга, ценообразование, государственная политика.

THE SUMMARY

Savkina O.V. Mechanisms of state regulation of system of rendering of
medical aid to the population of Ukraine. – Manuscript.

The thesis on competition of a scientific degree of the candidate of
sciences on state management on a specialty 25.00.02 – mechanisms of
state management. – Donetsk state university of management, Donetsk,
2006.

In the thesis the theoretical-methodical bases and practical approaches
to improvement of the organizational mechanism of state regulation by
system of public health services in conditions of market transformation
of economy of Ukraine are developed in view of world and domestic
experience.

The economic essence and features of organization of new model of
domestic public health services is determined, the concept and structure
organizational–economic of the mechanism of branch as sets of the forms,
methods and mechanisms is opened, with which help the management of
medical aid in sphere of public manufacturing, as uniform economic
system of the country is carried out. The state system of public health
services represents set of establishments, organizations and
enterprises, which carry out organization, manufacture and distribution
of consumption of medical services and goods of medical purpose in the
market of public health, including maintenance sanitary – epidemical
safety, granting limiting of medical-improving services, in particular,
in the field of sanatorium improvement, physical culture etc., Providing
thus satisfaction of the appropriate needs of the population in
preservation and improvement of public health.

The main directions of state politics in use of additional sources of
financing of sphere of public health services in conditions of socio
economic transformations are determined, the directions of
reorganization of mechanisms of management and financing of public
health services are proved.

Key words: state public health services, management of system,
mechanisms of regulation by system, market of public health, medical
service, forming of the prices, state politics.

Президент України

Верховна Рада України

Органи державної

виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України

Міністерство охорони здоров’я.

Міністерства, відомства,

інші державні органи

виконавчої влади

Управління охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської

державних адміністрацій

Органи місцевого самоврядування

Делеговані повноваження

Власні повноваження

Заклади охорони здоров’я

Джерела

Організації,

що збирають

платежі

Засоби

Підприємства та

організації

Національна,

регіональні й

місцева влада

Збори на обов’язкове страхування і

оподаткування фонду оплати праці

Прямі та непрямі

податки

Премії на

добровільне

страхування

Громадяни та

сім’ї

Медичні ощадні

рахунки

Безпосередні платежі

за послуги

Позички, гранти й

благодійні внески

Закордонні й

вітчизняні

недержавні

організації та

благодійні фонди

Влада і компанії

інших країн

Незалежний державний орган або фонд

соціального

забезпечення

Приватні комерційні або

неприбуткові

страхові фонди

Медичні

заклади

Страхові установи

Ціна

Гроші

Попит та

пропозиції

Механізм функціонування ринку

РИНОК

суспільного здоров’я

С Т Р У К Т У Р А Р И Н К У

Ринок товарів та послуг

Ринок

майна

Ринок робочої сили

Ринок цінних паперів

Ринок

кредитів

Ринок страхових послуг

Ринок інформаційних послуг

І Н Ф Р А С Т Р У К Т У Р А Р И Н К У

Біржа

нерухомості

Біржа

праці

Фондова

біржа

Банківська система

Система

страхування

Засоби

інформування

Умови функціонування ринку

Наявність

правової

бази

Наявність

конкуренції

Наявність

вільних

підприємців

+

ДЕРЖАВНЕ

РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ

Методи

Мито

Кредит

Ціни

Податки

Підтримка

пропорційності

Соціальний захист

Підтримка конкуренції

Функції

законодавчих актів

Похожие записи