ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ ІМ. О.М. МАРЗЕЄВА

АМН УКРАЇНИ

ГАЛАГАН ВІРА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 575.17:616-007

Медико-генетичне консультування в системі генетичного моніторингу
населення

03.00.15 – генетика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київській медичній академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України та Інституті гігієни
та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України.

Наукові консультанти:

доктор медичних наук, професор Бужієвська Тамара Іванівна

доктор медичних наук, професор Тимченко Ольга Іванівна,

Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України,
завідувач лабораторії генетичного моніторингу.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Германов Володимир Тимофійович,
Луганський державний медичний університет, завідувач кафедри клінічної
імунології, алергології і генетики;

доктор медичних наук, професор Степанова Євгенія Іванівна, Науковий
центр радіаційної медицини АМН України, завідувач відділу радіаційної
педіатрії вродженої та спадкової патології;

доктор медичних наук, професор Сорокман Таміла Василівна, Буковинська
державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри факультетської
педіатрії та медичної генетики.

Провідна установа

Інститут спадкової патології, відділ епідеміології вродженої та
спадкової патології АМН України, м. Львів.

Захист відбудеться “30” червня 2004 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.604.02 Інституту гігієни та медичної
екології ім. О.М. Марзеєва АМН України за адресою: 02660, м. Київ-94,
вул. Попудренка, 50.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту
гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України за
адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 50.

Автореферат розісланий “25” травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Омельченко Е.М. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними МОЗ України вроджена патологія серед
новонароджених посідає чільні місця в структурі причин захворюваності,
смертності дітей першого року життя та інвалідності дітей старшого віку,
а найбільш поширеним видом медико-генетичної допомоги для сім‘ї
залишається медико-генетичне консультування, яке забезпечує доступну,
своєчасну, кваліфіковану діагностику цих хвороб і можливість їх
лікування та профілактики в поколіннях (Бочков Н.П., 2000). Відомо
також, що в Україні на ефективність відтворення населення впливають
репродуктивні втрати серед бажаних вагітностей та непліддя в шлюбі, в
т.ч. генетичної етіології (Сердюк А.М., Тимченко О.І., 1997). Тобто,
сімейні пари з розладами репродукції в анамнезі потребують поглибленого
медико-генетичного консультування. Таким чином, медико-генетичне
консультування продовжує залишатися одним з пріоритетних завдань служби
охорони здоров’я у вирішенні основних питань репродуктивного здоров‘я.

Необхідно відмітити, що зміни параметрів факторів середовища, що оточує
людину, набули в останні роки глобального характеру. Багато з них є
потенційною загрозою виникнення негативних генетичних наслідків –
модифікаційних та мутаційних змін, які, в свою чергу, збільшують
генетичний вантаж популяції. Забезпечення відтворення населення в умовах
антропогенного тиску навколишнього середовища залишається однією з
першочергових проблем (ВОЗ, 1997, 2002). Важливість медико-генетичного
консультування вагітних в умовах зміненого довкілля підвищується, межі
його застосування розширюються і потребують вдосконалення.

Для контролю за динамікою мутаційного процесу в популяціях людини
особливого значення набуває генетичний моніторинг – систематичне
спостереження за станом генофонду, кінцевою метою якого є зменшення
частоти генетичних розладів, пов’язаних з мутагенною і тератогенною дією
чинників середовища, а основною структурною одиницею – реєстр патології.

Таким чином, вирішення завдань діагностики, лікування та профілактики
вродженої і спадкової патології, визначення її частоти і структури, в
т.ч. сегрегаційної та мутаційної компоненти, попередження репродуктивних
втрат генетичної етіології, особливо в умовах підвищеного антропогенного
тиску чинників довкілля, потребує подальшого наукового обгрунтування
питань медико-генетичного консультування населення.

Зв‘язок теми з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалася в рамках Цільової комплексної програми генетичного
моніторингу в Україні на 1999-2003 рр., НДР «Генетичний моніторинг
населення України» шифр теми 6.46.4896, № державної реєстрації
019U024335, «Генетичний моніторинг населення Івано-Франківської,
Чернівецької, Київської областей та м. Києва», шифр теми АМН 030, №
державної реєстрації 0101U001157. Автором зібраний первинний матеріал,
верифіковані діагнози вродженої та спадкової патології, проведений
аналіз отриманих даних.

Мета дослідження – науково обгрунтувати значення медико-генетичного
консультування у діагностиці та профілактиці вродженої і спадкової
патології серед населення в системі генетичного моніторингу.

Завдання дослідження:

Створити лікарняний комп’ютерний реєстр випадків вродженої і спадкової
патології серед дітей, які отримали медико-генетичне консультування .

Обгрунтувати процес медико-генетичного консультування при визначенні
частоти і структури вродженої і спадкової патології серед населення та
визначити його роль в обрахуванні рівня сегрегаційних форм і набутих
мутацій.

Визначити частоту вродженої та спадкової патології серед живо- і
мертвонароджених м. Києва та самовільних і індукованих за медичними
показаннями абортних плодів, підтверджених патологоанатомічним
дослідженням.

Оцінити частоту і охарактеризувати структуру множинних вроджених вад
розвитку (МВВР) та синдрому Дауна серед новонароджених м. Києва як
сторожових фенотипів щодо мутаційного тиску оточуючого середовища.

Характеризувати чинники ризику формування вродженої патології серед
новонароджених м. Києва і репродуктивних втрат генетичної етіології.

Вдосконалити організаційну схему надання медико-генетичної допомоги
населенню за рахунок визначення ролі і місця медико-генетичного
консультування у діагностиці та профілактиці вродженої і спадкової
патології, репродуктивних розладів в рамках системи генетичного
моніторингу.

Систематизувати збір і обробку інформації для прогнозування генетичних
процесів серед населення та прийняття управлінських рішень.

Об’єкт дослідження: медико-генетичне консультування.

Предмет дослідження: випадки вродженої та спадкової патології у
пробандів та їх сімей, випадки репродуктивних втрат за рахунок плода,
неплідних шлюбів серед зареєстрованих виходів вагітностей.

Методи дослідження: клінічні, в т.ч. клініко-генеалогічний; лабораторні,
в т.ч. цитогенетичний, біохімічний, молекулярно-генетичний;
епідеміологічні; статистичні, а саме оцінка невідомої частоти,
перевірка статистичних гіпотез (аналіз таблиць сполук, критерій
Хі-квадрат).

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації вперше отримані
наступні дані.

Показано, що процес медико-генетичного консультування відіграє провідну
роль на кожному етапі функціонування епідеміологічної системи
генетичного моніторингу: в діагностиці, комплексній профілактиці
вродженої і спадкової патології та репродуктивних розладів генетичної
етіології, прогнозуванні генетичних процесів серед населення.
Встановлено, що при використанні у системі генетичного моніторингу
значення медико-генетичного консультування як складової у наданні
високоспеціалізованої медичної допомоги, підвищується.

Частота вроджених аномалій у м. Києві серед усіх виходів вагітностей
склала 36,23±0,61 ‰ (в т.ч. серед живонароджених – 37,19±0,68 ‰,
мертвонароджених – 27,38±4,17 ‰, самовільних та індукованих за
медичними показаннями абортних плодів, які підтверджені
патологоанатомічним дослідженням, – 27,82±1,93 ‰). Частота генетичних
порушень на 1000 зареєстрованих вагітностей (з врахуванням розрахункових
величин серед самовільних викиднів) дорівнювала 61,14±0,81 ‰. Визначений
рівень сегрегаційної та мутаційної компоненти серед генетичної
патології в обстежених родинах лікарняного реєстру: частка успадкованих
мутацій серед генних хвороб з відомим типом успадкування дорівнювала
88,75 %, набутих мутацій – 11,25 %; серед випадків хромосомної патології
аутосом у сімей, обстежених цитогенетично, частка успадкованих
мутацій склала 16,95 %, нових мутацій – 83,05 %.

Визначена структура вроджених вад розвитку (ВВР) серед новонароджених м.
Києва за даними генетичного моніторингу: природжені вади системи
кровообігу (Q20-Q28) склали 21,13 %; вроджені вади і деформації
кістково-м‘язової системи (Q65-Q79) – 19,96 %; природжені вади розвитку
статевих органів (Q50-Q56) – 11,72 %; щілини губи та піднебіння
(Q35-Q37) – 4,48 %.

Розрахована частота МВВР у м. Києві. Серед живонароджених вона
дорівнювала 1,02±0,11 ‰, мертвонароджених – 7,82 ‰, самовільних та
індукованих за медичними показаннями абортних плодів – 8,13±1,05 ‰.
Загальна частота МВВР серед випадків живо-, мертвонароджених та абортних
плодів склала 1,73±0,17 ‰. Охарактеризована структура МВВР у народжених
живими: 13,15 % – генна патологія (в т.ч. 7,89 % – аутосомно-домінантна,
5,26 % – аутосомно-рецесивна); 19,74 % – хромосомна; 32,89 % –
мультифакторіальна патологія; 13,16 % – вроджені вади екзогенного
походження; 13,16 % – спорадична патологія; 3,95 % – хвороби з невідомим
типом успадкування; 3,95 % – хвороби з невизначеним типом успадкування.

Визначена загальна частота синдрому Дауна у м. Києві – 1,25±0,11 ‰.
Серед живонароджених вона склала 1,24±0,13 ‰, самовільних та індукованих
за медичними показаннями абортних плодів – 1,51±0,46 ‰. Питома вага
регулярних трисомій серед цитогенетично обстежених пробандів
(88,66 %) дорівнювала 93,02 %. Питома вага успадкованих мутацій серед
усіх випадків синдрому склала 4,55±3,91 %.

Серед населення м. Києва виявлені чинники ризику формування вродженої
патології серед новонароджених і репродуктивних втрат. Характеризований
рівень їх впливу.

Розраховано, що ймовірність народження дитини з ВВР підвищують вік
батьків до 20 (OR=1,89 при ДІ 1,43-2,49) і після 35 років (OR=1,66 при
ДІ 1,35-2,03), наявність в їх анамнезі хронічних інфекційних захворювань
(OR=1,64 при ДІ 1,32-2,03), екстрагенітальні хвороби жінок (OR=1,63 при
ДІ 1,30-2,05), шкідливі звички чоловіків (OR=1,17 при ДІ 1,00-1,37),
паління жінок (OR=1,34 при ДІ 1,03-1,75), професійні шкідливості жінок
(OR=1,28 при ДІ 1,01-1,62).

Ризик виникнення самовільних викиднів підвищує вік подружжя старше 35
років (OR=2,77 при ДІ 2,26-3,41), його хронічні інфекційні (OR=1,85 при
ДІ 1,47-2,34), хронічні екстрагенітальні (OR=1,69 при ДІ 1,40-2,05)
захворювання, наявність у подружжя шкідливих звичок (OR=2,02 при ДІ
1,77-2,33), в т.ч. паління (OR=1,78 при ДІ 1,55-2,04), професійні
шкідливості у чоловіків (OR=1,34 при ДІ 1,04-1,72).

Ймовірність виникнення непліддя в шлюбі підвищують вік подружжя після 35
років (OR=3,15 при ДІ 2,47-4,01), наявність в анамнезі подружжя
хронічних інфекційних хвороб (OR=6,92 при ДІ 5,45-8,83), хронічних
екстрагенітальних захворювань сімейної пари (OR=2,73 при ДІ 2,18-3,41),
шкідливі звички подружжя (OR=2,69 при ДІ 2,33-3,37), в т.ч. паління
(OR=2,10 при ДІ 1,78-2,60), контакт сімейної пари з професійними
шкідливостями (OR=1,88 при ДІ 1,51-2,34).

Практичне значення одержаних результатів. Вдосконалена організаційна
схема надання медико-генетичної допомоги населенню. Визначено, що для
верифікації діагнозу та ефективного лікування вродженої і спадкової
патології необхідна етапність у роботі лікаря-генетика, яка полягає в
огляді пробанда і його матері в пологовому стаціонарі, консультуванні
сім‘ї пробанда в умовах спеціалізованого медико-генетичного закладу,
диспансерному нагляді в медико-генетичній установі за показаннями.
Підвищена ефективність взаємодії клінічних генетиків,
акушер-гінекологів, неонатологів, патологоанатомів у наданні
спеціалізованої медичної допомоги населенню.

Створені комп’ютерні реєстри забезпечують: збільшення потоку пацієнтів з
репродуктивними втратами на медико-генетичне консультування; отримання
даних для розрахунку частоти і опису структури патології; визначення
рівня сегрегаційних форм та нових мутацій; відомості про чинники ризику
виникнення вродженої і спадкової патології та репродуктивних втрат;
проведення проспективного консультування родин з ризиком розвитку
спадкового захворювання і онкопатології у дитячому віці; формування
контингенту дітей та їх родин для диспансерного нагляду; підвищення
ефективності профілактики вродженої та спадкової патології; створення
геногеографічної карти регіону.

Розроблена і впроваджена в клінічну практику схема збору
клініко-генетичної інформації, яка ефективно функціонує в рамках системи
генетичного моніторингу і дозволяє сформувати до медико-генетичного
закладу із загального потоку пацієнтів групи з підозрою на вроджену чи
спадкову патологію; підвищити рівень охоплення населення
медико-генетичним консультуванням, в т.ч. проспективним; провести аналіз
первинної інформації та прийняти адекватне рішення щодо подальшого
обстеження пацієнта; надати інформаційну підтримку лікарям суміжного
профілю; забезпечити відповідною інформацією щодо прийняття
управлінських рішень керівництво на різних рівнях.

Результати дослідження використані як інформаційна підтримка Управлінню
організації медичної допомоги дітям і матерям МОЗ України, при
підготовці наказів міського управління охорони здоров‘я м. Києва,
міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я киян» на 2003-2011 рр.
Основні положення дисертації впроваджені в діяльність системи охорони
здоров’я м. Києва (пологові стаціонари, жіночі консультації,
гінекологічні відділення, дитячі лікувально-профілактичні заклади) і
роботу стаціонарів та поліклінічного відділення Української дитячої
спеціалізованої лікарні (УДСЛ) «ОХМАТДИТ» МОЗ України.

За результатами дослідження доцільно внести зміни до планів і програм
післядипломної підготовки лікарів-генетиків та фахівців інших
спеціальностей.

Особистий внесок здобувача. Автором визначена мета і сформульовані
завдання роботи, розроблена програма, вибрані методи дослідження.
Здійснено медико-генетичне консультування новонароджених з вродженою та
спадковою патологією та дітей різного віку з даною патологією в
стаціонарних і поліклінічних відділеннях УДСЛ «ОХМАТДИТ». Дисертантом
виконані клініко-генеалогічні дослідження, які дозволили встановити
генетичний діагноз у пробандів. Пошукач розробила спільно зі
співробітниками медико-генетичного центру (МГЦ) медико-генетичну карту
сім’ї, на основі даних якої створена комп’ютерна база випадків вроджених
та спадкових хвороб серед сімей, яким надане медико-генетичне
консультування. Разом із співавторами пошукач розробила модуль збору та
обробки інформації для прогнозування генетичних процесів у популяції
людини. Разом зі співробітниками відділення автоматизованих систем
управління Дарницької центральної районної поліклініки м. Києва
створила комп’ютерний реєстр медико-генетичних карт реєстрації
випадків вроджених та спадкових хвороб. Комп’ютерна база даних ВВР серед
новонароджених, репродуктивних втрат та неплідних шлюбів серед населення
м. Києва автором створювалась разом із співробітниками лабораторії
генетичного моніторингу Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М.
Марзеєва АМН України. Особистий внесок дисертанта у спільно проведених
дослідженнях і публікаціях становить 75 %.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертації обговорювались на X з’їзді педіатрів України (Київ, 1999), І
Українському конгресі фахівців з ультразвукової діагностики (Київ,
1999), І Національному конгресі з біоетики (Київ, 2001), ІV з’їзді з
радіаційних досліджень (радіобіологія, радіоекологія, радіаційна
безпека) (Москва, 2001), ІІІ з‘їзді медичних генетиків України (Львів,
2002); науково-практичних конференціях “Сучасний стан медичної генетики
в Україні” (Київ, 1999), “Стратегія формування здорового способу життя”
(Київ, 2000), “Нові технології в наданні медичної допомоги
новонародженим” (Київ, 2000), “Профілактика, діагностика і корекція
вроджених вад розвитку у новонароджених” (Київ, 2001), “Преконцепційна
профілактика і пренатальна діагностика поширеної спадкової патології”
(Львів, 2001), “Генетичний моніторинг населення України” (Київ, 2001),
“Формування особистості студентів, як майбутніх фахівців лікарської
справи, працівників охорони здоров‘я та інших соціально-орієнтованих
установ у контексті біоетики” (Львів, 2003), “Актуальні питання гігієни
та екологічної безпеки України” (Київ, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 58 робіт, в т.ч. 23 статті
у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, монографія, три
методичні рекомендації, інформаційний лист, три свідоцтва про права
автора на твір, 27 тезових робіт.

Структура дисертації. Зміст роботи викладено на 332 сторінках; вона
складається із вступу, огляду літератури, розділу, присвяченому
предмету, об‘єкту і методам дослідження, шести розділів з результатами
особистих досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій,
списку використаних джерел з 300 найменувань, в тому числі 54 іноземних
авторів, та 11 додатків. Робота містить 129 таблиць, 7 рисунків та 3
формули.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження.

Використовували дані звітів МГЦ УДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України (форма
№49-здоров «Звіт про надання медико-генетичної допомоги») та щорічні
статистичні збірники міського наукового інформаційно-аналітичного центру
медичної статистики м. Києва (1999-2002 рр.).

Медико-генетичне консультування проведене у 1419 сімей з вродженою і
спадковою патологією та окремих пацієнтів, які були направлені до МГЦ
для встановлення чи уточнення діагнозу за період 1999-2002 рр.

Діагнози ВВР серед живонароджених та дітей різних вікових груп
верифікувались лікарем-генетиком МГЦ УДСЛ «ОХМАТДИТ». Діагнози ВВР серед
мертвонароджених, абортних плодів та померлих дітей верифіковані у
патологоанатомічному відділенні лікарні «ОХМАТДИТ» за участю
лікаря-генетика.

Частота патології розраховувалась як співвідношення зареєстрованих
випадків ВВР протягом даного періоду до кількості народжених та
визначена на 1000:

частота кількість вроджених вад розвитку (всього)

вроджених вад =
———————————————————- * 1000

розвитку кількість народжених

Використовувались клінічні, в т.ч. клініко-генеалогічний; лабораторні, в
т.ч. цитогенетичний, біохімічний, молекулярно-генетичний;
епідеміологічні; статистичні, а саме оцінка невідомих параметрів,
перевірка статистичних гіпотез (аналіз таблиць сполук, критерій
Хі-квадрат). Медико-генетичне консультування сім‘ї пробанда та окремих
пацієнтів починалося із застосування клініко-генеалогічного методу. На
кожного пробанда заповнювалась медико-генетична карта сім‘ї, на основі
якої створена комп‘ютерна база даних випадків ВВР (лікарняний реєстр).
Для виявлення випадків фенілкетонурії і вродженого гіпотиреозу серед
новонароджених м. Києва застосовані скринуючі програми.

Для реєстрації випадків неплідних шлюбів, самовільних викиднів та ВВР
серед новонароджених використані карти реєстрації вказаних індикаторних
станів (Метод. рекомендації, 2001). Карти на випадки самовільних
викиднів заповнювались акушер-гінекологом у гінекологічних відділеннях
стаціонарів м. Києва, на випадки неплідних шлюбів – лікарем
акушер-гінекологом районної жіночої консультації, на випадки народження
дітей з ВВР – неонатологом в пологових стаціонарах і передавались до
МГЦ для проведення медико-генетичного консультування. В якості контролю
розглядалися сім‘ї при народженні здорової доношеної дитини. В
територіальні реєстри за 1999-2002 рр. введено 1086 карт реєстрації
випадків самовільних викиднів, 424 – неплідних шлюбів, 1846 – ВВР
(верифіковано 1434 випадків) та 1176 контрольних карт.

Для перевірки гіпотез про вплив наявних чинників на рівень патології при
дослідженнях «випадок-контроль» у якості критеріальної статистики
використовувалося відношення переваг (відношення перехресних добутків –
odds ratio), що обчислювалося за таблицями сполучених ознак.

Статистичний аналіз і оформлення результатів проводили з використанням
програм Epi Info і Microsoft Exel.

Результати досліджень та їх обговорення.

Лікарняний комп‘ютерний реєстр випадків вродженої і спадкової патології.
Проаналізовані дані щодо пробандів і членів їх сімей, які звернулися
за медичною допомогою у 1999-2002 рр. Щорічна кількість відвідувань
складала в середньому 13387. З них первинних відвідувань, до яких
відносились як звернення дітей, так і дорослих пацієнтів без урахування
вагітних груп ризику, було в середньому 5815 щорічно. Середня кількість
первинних відвідувань дітей дорівнювала 3300, серед яких питома вага
сімей з дітьми з вродженою і спадковою патологією склала 43 %. Середня
кількість консультованих пробандів за вказаний період збільшилася в 1,5
рази, що можна пояснити функціонуванням епідеміологічної системи
генетичного моніторингу, активним поширенням медико-генетичних знань
серед лікарів та зростанням діагностичних можливостей лабораторної
служби МГЦ і лікарні “ОХМАТДИТ” в цілому.

55,81 % пацієнтів були віком до одного року, з яких 30,09 % –
новонароджені. Серед дітей старше одного року 17,41 % представляли
особи у віці 8-15 років, 10,64% – віком 4-7 років, 9,65 % – віком
1-3 роки. Діти віком 15-18 років та старші 18 років складали відповідно
4,51 та 1,98 %. 80,67 % складали матері віком 20-34 років на момент
народження пробанда. Питома вага жінок віком до 20 та після 35 років,
які відносяться до групи ризику щодо виникнення вроджених аномалій у їх
дітей, дорівнювала 8,74 % та 10,58 % відповідно. Основну кількість дітей
з патологією (завдяки більшому об‘єму групи і народжуваності в ній)
народжують жінки віком 20-34 роки, тобто кожну вагітну жінку незалежно
від віку доцільно розглядати як таку, що має достатньо високий ризик
народження дитини з ВВР. Об‘єктом профілактичних дій щодо попередження
вродженої і спадкової патології у нащадків повинна бути вся сукупність
вагітних, а не тільки особи з групи ризику.

Серед жінок відсоток тих, хто мав середню освіту дорівнював 56,37 %,
вищу – 29,71 %. Серед чоловіків відповідно 61,83 та 27,16 %. Незакінчену
вищу освіту мали 11,71 % жінок та 9,17% чоловіків, незакінчену середню
освіту – 2,21 та 1,83 % відповідно. Отримані дані дають підстави для
висновку про те, що батьки мали рівень освіти, достатній щоби мати уяву
про можливі чинники ризику для здоров‘я їх майбутньої дитини в своєму
оточенні.

Майже кожна десята жінка та кожен другий чоловік, в сім‘ях яких
народилася дитина з ВВР, постійно палять, з них у 6 % випадків палять
обоє батьків.

Кожна двадцята сімейна пара, яка народила дитину з ВВР, піддавалась
впливу професійних шкідливостей. 4,51 % жінок та 5,18 % чоловіків мали
хімічну професійну шкідливість, 1,65 % жінок та 2,31 % чоловіків –
фізичні шкідливі фактори професії.

Найбільша кількість патології, що міститься в реєстрі, віднесена до
рубрики Q «Вроджені аномалії (вади розвитку), деформації та хромосомні
порушення» (81,11 %) та рубрики Е «Хвороби ендокринної системи, розлади
харчування та порушення обміну речовин» (8,39 %). 5,14 % склали
новоутворення. В структурі ВВР превалювали інші вроджені вади (30,76 %),
до яких включені нозологічні форми, в т.ч. генні синдроми, перелік яких
в МКХ-10 відсутній. Друге і третє місця поділяли хромосомні аномалії і
ВВР та деформації кістково-м‘язової системи – 24,50 та 17,38 %
відповідно.

Характеристика спадкової патології. Для зручності аналізу усі
патологічні стани розділили на групи з урахуванням рівня пошкодження
генетичного матеріалу (рис. 1).

В групу патологічних станів з невизначеним типом генетичного порушення
зараховані ті випадки клінічних порушень, у яких типові клінічні ознаки
відповідали класичному опису синдрому, але не були підтверджені
лабораторно, в основному, з двох причин: в зв‘язку з відсутністю
можливості проведення таких обстежень на молекулярно-генетичному рівні
та/або відмовою деяких сімей від обстеження.

Рис. 1. Розподіл нозологічних форм бази даних лікарняного реєстру в
залежності від рівня пошкодження генетичного матеріалу, 1999-2002 рр.

Структура генної патології представлена на рис. 2.

Рис. 2. Розподіл генної патології бази даних лікарняного реєстру за
типом успадкування, 1999-2002 рр.

Одне з перших місць серед аутосомно-домінантної патології займали
синдроми з переважним ураженням кісткової системи (23,6 %), серед яких
найчастіше зустрічалися ахондроплазія, незавершений остеогенез,
спонділоепіфізарна дисплазія, хондродисплазія та черепно-ключичний
дізостоз. Колагенопатія у вигляді синдрому Елерса-Данлоса та
нейрофіброматоз становили 13,02 і 12,56 % відповідно серед усіх
аутосомно-домінантних захворювань. Серед домінантних форм за період
спостереження синдром Нунан та Марфана склали 2,79 та 3,72 % відповідно.
З однаковою частотою зустрічалися такі захворювання як бульозний
епідермоліз, туберозний склероз та синдром Гідеона І типу
(трихо-рино-фалангіальний), питома вага яких в групі відповідала 1,86 %.
Інші патологічні форми зустрічалися з більш низькою частотою: від 0,47
до 1,40 %.

Провідне місце серед аутосомно-рецесивної патології займала
фенілкетонурія (11,3 %), муковісцидоз (9,57 %), гіпотиреоз (5,65 %).
Нервово-м‘язові хвороби у вигляді спинальної м’язової атрофії та
лізосомальна патологія у вигляді хвороби Гоше склали по 7,39 %,
метахроматичної лейкодистрофії та мукополісахаридозу – 3,48 та 2,17 %
відповідно. З однаковою частотою в реєстрі представлені
адреногенітальний синдром та істинна мікроцефалія – по 3,48 %. Питома
вага інших форм аутосомно-рецесивної патології знаходилася в межах
0,43-2,61 %. Серед Х-зчепленої рецесивної патології переважали м’язова
дистрофія Дюшена, ектодермальна ангідротична дисплазія та дизгенезія
гонад (тип Сваєра), складаючи кожна по 11,11 % від усієї кількості
випадків в даній групі. Відсоткове значення інших синдромів з
Х-зчепленим рецесивним та Х-зчепленим домінантним типом значно менше в
зв‘язку з малою поширеністю в популяції.

За роки спостереження виявлений один випадок синдрому Ангельмана,
обумовлений однобатьківською дисомією, підтвердженою на
молекулярно-генетичному рівні. Інші випадки синдрому були занесені в
групу недиференційованої генетичної патології, оскільки мали типову
клінічну картину, але не були підтверджені молекулярно-генетичними
методами.

Серед дітей діагностовано нозологічні синдромальні форми, тип
успадкування яких на момент дослідження не був визначений (26 випадків,
що становило 4,6 % в групі спадкових хвороб та 1,83 % від загальної
кількості нозологій реєстру).

Серед спорадичної патології частіше зустрічалися VACTERL-асоціація
(22,03 %), аномалад П‘єра-Робена (16,95 %), амніотичні перетинки (11,86
%).

Серед патології з невідомим типом мали місце нейрошкірний меланоз
(38,46 %) та синдром Рокітанського-Кюстера (15,38 %). Інші нозологічні
форми з невідомим типом успадкування знаходилися в межах 1,69-7,69
%.

Хромосомна патологія. Хромосомна патологія представлена різноманітними
хромосомними та деякими геномними мутаціями, які лежать в основі
хромосомних синдромів (рис. 3).

Визначено, що проблеми, які виникали при проведенні медико-генетичного
консультування сімей з підозрою на хромосомну патологію, були
обумовлені: клінічним поліморфізмом кожної форми патології; сполученням
як специфічних, так і неспецифічних клінічних ознак; ураженням декількох
органів і систем, частіше МВВР; етичними проблемами в сім‘ї.

Рис. 3. Характеристика хромосомної патології лікарняного реєстру,
1999-2002 рр.

Підтверджено, що для проведення ефективного медико-генетичного
консультування необхідна точна діагностика хромосомної патології, для
якої потрібно встановлення: характеру патологічної хромосоми (аутосома,
статева хромосома); типу мутації; форми (повна чи мозаїчна); виду
захворювання (спорадичне чи успадковане).

Показано, що чітка організація наступності у діях лікарів-неонатологів,
акушер-гінекологів і генетиків по відношенню до пацієнта, яка існує в
системі генетичного моніторингу, сприяє налагодженню і підвищенню рівня
співробітництва лікарів різних служб, що відображається на рівні якості
діагностики і реєстрації хвороб, поліпшенні надання медичної допомоги
пацієнтам загалом.

Спадкова патологія з невизначеним генетичним типом. В групу з
невизначеним типом генетичного порушення зараховані клінічні форми,
фенотип яких відповідав класичному опису того чи іншого синдрому, але не
були підтверджені в зв‘язку з відсутністю повного генеалогічного чи
лабораторного обстеження. Загальна кількість випадків – 51. Частіше
зустрічалися наступні: синдром Вільямса (33,33 %), Прадера-Віллі (21,57
%), Ангельмана (9,81 %), синдром Рассела-Сільвера (7,84 %),
Беквіта-Відемана (5,88 %), Елерса-Данлоса (3,92 %),.

Аналіз рівня сегрегаційних форм та нових мутацій в обстежених сім‘ях.
Сегрегаційний аналіз на основі множинної реєстрації не проведений,
оскільки в досліджуваних сім‘ях був один пробанд, який в більшості
випадків не мав сибсів. Консультація сім‘ї та огляд пробанда проводилися
лікарем-генетиком співставленням кожного випадку з класичним описом
захворювання при ретельному аналізі родоводу. Серед
аутосомно-домінантної та хромосомної патології за допомогою
клініко-генеалогічного та лабораторних методів діагностики були
визначені нові мутації.

Якщо під час медико-генетичного консультування аутосомно-домінантна
патологія була виявлена у пробанда вперше і не простежувалася в
родоводі, дану мутацію відносили до ряду нової. При аналізі хромосомної
патології основне значення мало цитогенетичне обстеження батьків
пробанда, де виявлені зміни дали можливість віднести хромосомну
патологію до успадкованої, в протилежному випадку – до нової. Оцінка
частки спорадичних випадків при наявності кількох уражених сибсів в
зв‘язку з їх відсутністю в сім‘ї не проводилася, а рівень сегрегаційних
форм та нових мутацій вважали припустимим.

Аналіз отриманих даних показав, що питома вага успадкованих мутацій
серед аутосомно-домінантної, аутосомно-рецесивної, Х-зчепленої патології
разом з хворобами геномного імпринтингу відповідала 88,75 %. Частка
нових мутацій серед аутосомно-домінантних форм склала четверту частину
від усіх випадків, а серед усієї генної патології – 11,25 %.

При визначенні питомої ваги нових мутацій серед хромосомної патології
розрахунки проводили від кількості цитогенетично обстежених обох батьків
пробанда в групі патології аутосом (рис. 4).

Рис. 4 Питома вага сегрегаційних форм та нових мутацій серед обстежених
сімей з патологією аутосом, лікарняний реєстр, 1999-2002 рр.

В сім‘ях з патологією статевих хромосом питома вага нових мутацій не
визначалась через відсутність обстеження батьків, обумовленого
небажанням планувати наступні вагітності.

Таким чином можна зазначити, що при високому рівні цитогенетичного
обстеження пробандів з хромосомною патологією (86,38 %), відмічається
недостатнє обстеження батьків пробанда, пов‘язане з їх відмовою від
хворої дитини. Між тим, своєчасне виявлення хромосомної патології під
час медико-генетичного консультування, яке доцільно починати з
неонатального періоду, та цитогенетичне обстеження «ядерної» сім‘ї
забезпечує: симптоматичне лікування та диспансерне спостереження дитини;
розрахунок генетичного ризику, планування та підготовку сім‘ї до
наступної вагітності; надання рекомендацій щодо реабілітації хворої
дитини та її адаптації в сім‘ї, дитячому колективі; вирішення етичних,
соціально-економінчих, деонтологічних проблем.

Мультифакторіальна патологія. Серед мультифакторіальної патології
переважали ВВР різних органів і систем, які в сумі склали 85,60 % від
загальної кількості мультифакторіальної патології. До групи «інші
вроджені вади» були віднесені форми, які не ввійшли до груп
перерахованих ВВР – 10,45 % та недиференційовані МВВР – 11,24 %; до
групи недиференційованих ВВР були зараховані ті вади, які при
клініко-лабораторному обстеженні не були верифіковані як синдроми. Серед
інших нозологічних форм мультифакторіальної патології друге місце
займали випадки, віднесені до рубрики D МКХ-10 «новоутворення: in situ,
доброякісні та невизначені» (12,23 %). Питома вага інших випадків
мультифакторіальної патології склала 2,16% в загальній групі. В
лікарняному реєстрі питома вага мультифакторіальної патології
відповідала 35,73 %.

Екзогенно обумовлені вади (ембріональний дизморфогенез) склали 0,99 %
від загальної кількості випадків (рис. 5).

Встановлено, що діагностика даної патології під час консультування
потребує: неодноразового спілкування з батьками пробанда для опитування
щодо екзо- або/і ендогенних несприятливих факторів; лабораторного
обстеження дитини та її батьків з метою виключення: інфекційних чинників
різної природи; хромосомних чи біохімічних порушень в організмі дитини;
неспадкових форм патології різного характеру.

МВВР. Лікарем-генетиком в неонатальному періоді було оглянуто 28,69 %, а
до одного року – 46,22 % дітей з МВВР. Існують підстави вважати, що
значна кількість МВВР, діагностованих під час медико-генетичного
консультування в ранньому дитячому віці, була виявлена завдяки:
системному підходу; ранньому охопленню пробандів медико-генетичним
консультуванням (починаючи з пологового стаціонару); тяжкості клінічного
стану; відсутності попереднього клінічного діагнозу та необхідності
синдромологічного аналізу; можливостям базового медичного закладу МГЦ з
наявністю стаціонарних відділень (реанімаційного, хірургічного,
виходжування недоношених новонароджених) та лабораторно-діагностичної
бази МГЦ і лікарні; необхідності в наданні інформації щодо вітального та
генетичного прогнозу.

Рис. 5. Структура вроджених вад розвитку неспадкової етіології,
лікарняний реєстр, 1999-2002 рр.

Питома вага випадків МВВР, виявлених у дітей віком від одного до семи
років, склала 28,29 %, решта пробандів (25,51 % ) була віком старше
семи років. Серед пробандів були кияни (52,59 %) та жителі інших
регіонів (47,41 %). Частка випадків, в яких співпадали попередній (при
зверненні) та заключний діагнози, дорівнювала 44,62 %, що обумовлене
сумісним оглядом пробанда лікарем-генетиком та неонатологом в пологових
стаціонарах та дитячих відділеннях і подальшою активною співпрацею з
іншими спеціалістами в системі генетичного моніторингу.

Характеризуючи пренатальне обстеження, можна зазначити, що у 29,87 %
випадках МВВР дані про ультразвукове обстеження (УЗО) жінок під час
вагітності були відсутні. Одноразово обстежувалися 11,16 % жінок,
дворазово – 18,33 %, три і більше разів – 40,64 % вагітних. Лише у 32,95
% жінок перше УЗО плода було проведене на 15-26 тижні гестації, тобто в
оптимальний для виявлення вад період. 6,25 % жінок були вперше обстежені
лише після 26 тижня вагітності. З врахуванням повторних обстежень 47,16
% вагітним, які народили дітей з МВВР, проводили УЗО в терміні 20-26
тижнів, тобто в період, сприятливий для пренатальної діагностики вад.
Медико-генетичне консультування під час вагітності отримали тільки 4,78
% жінок, які народили дітей з МВВР. Отримані дані дають підстави для
висновку про необхідність покращання якості пренатального УЗО та
розширення показань для проведення медико-генетичного консультування
вагітних і вказують на необхідність масового комплексного
(ультразвукового та біохімічного) скринінгу вагітних з визначенням
відповідних маркерів сироватки крові та медико-генетичного
консультування в динаміці.

Питома вага синдромів МВВР генного походження, які обумовлюють високий
генетичний ризик повторного народження хворої дитини, склала 31,08 %.
Частка МВВР хромосомного генезу дорівнювала 15,54 % від загальної
кількості. Цитогенетичне обстеження пробандів з МВВР за показаннями в
середньому склало 36,25 %, серед яких виявлено 49,45 % осіб з нормальним
каріотипом. Найбільша частина в структурі МВВР належить генній патології
у вигляді синдромів з аутосомно-домінантними (23,11 %) та
аутосомно-рецесивними (6,77 %) типами успадкування. Труднощі
медико-генетичного консультування випадків МВВР були обумовлені:
різноманіттям етіологічних причин та клінічних проявів; ураженням
багатьох органів і систем пробанда; проведенням диференціальної
синдромальної діагностики; необхідністю застосування високовитратних
уточнюючих молекулярно-генетичних методів діагностики;
внутрішньосімейним та міжсімейним клінічним поліморфізмом; наявністю в
більшості випадків МВВР високого генетичного ризику для сім‘ї;
проблемами етичного та соціально-економічного характеру.

Частота МВВР серед живо-, мертвонароджених та абортних плодів
представлена на рис. 6. Проаналізували випадки МВВР у дітей, які
народилися в м. Києві та були проконсультовані в 1999-2002 рр. в МГЦ.
Враховували МВВР у всіх живонароджених. У мертвонароджених та абортних
плодів (самовільних та індукованих за медичними показаннями) множинні
вади реєструвалися за даними акушерської служби та патологоанатомічного
дослідження, що було однією із складових генетичного моніторингу.

Рис. 6. Частота МВВР та синдрому Дауна серед живо-, мертвонароджених та
абортних плодів з МВВР, на 1000 зареєстрованих вагітностей, м. Київ,
1999-2002 рр.

Розподіл пробандів з МВВР за віком звернення до МГЦ показав, що в першу
добу після народження було оглянуто лікарем-генетиком 22,37 % дітей, в
перший тиждень – ще 28,95 %. Загалом в неонатальному періоді було
проконсультовано дві третини (67,11 %) дітей, що відображає тісну
взаємодію і сумісну консультативну роботу лікарів-генетиків та
неонатологів в системі генетичного моніторингу. У віковій групі від 1
місяця до 1 року було проконсультовано 23,68 % пробандів. Лише менше
десятої частини (9,21 %) дітей отримали консультацію лікаря-генетика у
віці після одного року. 86,11 % матерів належали до групи від 20 до 34
років, питома вага груп, які вважаються ризикованими за віком, склала
8,33 % в групі молодших 20 років та 5,56% – старше 35 років. В половині
сімей, де народилася дитина з МВВР, пологи у жінки були першими.
Визначено, що в анамнезі 11,84 % жінок мали місце артифіціальні аборти,
7,89 % – репродуктивні втрати у вигляді самовільних викиднів та
завмерлих вагітностей. І лише кожні 15-ті пологи були нормальними (6,58
%), що є відображенням акушерсько-гінекологічних проблем, які виникають
при розродженні. Визначення каріотипу пробанда за показаннями
проводилося у 40,79 % пробандів. Питома вага осіб з нормальним
хромосомним набором складала 41,94 %. У 67,11 % випадків серед МВВР
встановлені генетичні синдроми. Питома вага недиференційованих множинних
вад склала 32,89 % серед киян та 9,96 % серед усіх випадків МВВР
лікарняного реєстру. Симптомокомплекси МВВР невизначеного походження
(недиференційовані) були віднесені до мультифакторіальної патології
(хвороби зі спадковою схильністю). Серед визначених синдромальних форм
друге місце займала хромосомна патологія (19,74 %), яка більшістю
представлена синдромами Едвардса та Патау (53,33 %). Кількість синдромів
МВВР генного походження, спорадичних випадків та екзогенних вроджених
вад була однаковою (13,16 % від усіх випадків МВВР). Але спорадичні
форми можуть мати різне походження і бути «свіжими» домінантними
мутаціями, вродженими вадами, які виникли внаслідок спадкової
схильності, невиявленою хромосомною патологією та фенокопіями спадкових
хвороб. Отже, не виключено, що серед спорадичних форм МВВР є певна
частка вищезазначеної патології, визначення якої потребує подальшого
медико-генетичного консультування в динаміці. Синдроми МВВР з невідомим
типом успадкування та невстановленим генетичним типом склали по 3,95 %
від усіх випадків МВВР. До групи множинних вад з невстановленим
генетичним типом успадкування нами зараховані синдроми Вільямса та
Прадера-Віллі, які не підтверджені лабораторно. Серед домінантних
синдромів під час медико-генетичного консультування виявлений один
випадок нової мутації (1,32 %). Кількість успадкованих форм серед
хромосомних синдромів також склала 1,32 % і визначалася серед обстежених
сімей (66,66 %).

Синдром Дауна. В лікарняному реєстрі представлена інформація щодо 181
пробанда різного віку з синдромом Дауна, вперше діагностованим під час
консультування. Серед них 58,01 % склали кияни, жителі інших регіонів
України – 41,99 %. Хлопчиків з синдромом Дауна було в півтора рази
більше (61,88 %), ніж дівчаток (38,12 %).

Серед усіх випадків реєстру в період новонародженості синдром Дауна був
діагностований в 58,01 %, а загальна кількість проконсультованих
пробандів до року життя становила 87,85 %, що вказує на раннє звернення
сімей до лікаря-генетика. 12,15 % складали діти віком від одного до 15
років. Сім’ї направлялися на медико-генетичне консультування
стаціонарними (67,4 %) та поліклінічними (28,18 %) закладами. Кількість
направлень спеціалізованих медичних закладів (дитячі будинки, інтернати)
дорівнювала 3,87 %.

62,71 % породіль знаходилися в групі 20-34 років. Питома вага матерів
віком до 20 років становила 7,35 %; у 29,94 % випадків жінки були старші
35 років, при відсутності даних в 2,21 % випадків від загальної
кількості. Таким чином підтверджується необхідність проведення
пренатальних скринуючих програм серед усіх вагітних незалежно від віку,
що фактично і представлено в практиці роботи акушерсько-гінекологічної
служби в Україні.

Щодо пренатальної діагностики синдрому Дауна, то у 12,71 % випадках
синдрому Дауна дані про УЗО жінок під час вагітності були відсутні.
Одноразово обстежувалися 7,73 % жінок, дворазово – 23,76 %, три і більше
разів – 55,8 % вагітних. До 10 тижнів гестації пройшли УЗО 15,2 %
вагітних жінок, в терміні 10-14 тижнів – 20,3 %, 15-19 тижнів –
27,2 %, 20-26 тижнів – 15,8 %, більше 26 тижнів – 5,7 %. 15,8 % жінок
не пам‘ятають, на якому терміні вагітності пройшли перше УЗО плода.
Найбільша кількість вагітних обстежувалася в терміні 15-19 тижнів (27,2
%), коли можливе проведення біохімічного скринінгу з наступним
визначенням тактики щодо застосування інвазивних методів пренатальної
діагностики.

Охоплення цитогенетичним обстеженням дітей з синдромом Дауна з різних
регіонів України становило 82,32 %. Рівень цитогенетичного обстеження
обох батьків пробанда зріс майже в чотири рази (з 6,98 % в 1999 р. до
27,78 % обстежених “ядерних” сімей в 2002 р.). Цей факт відображає
рівень освітньої роботи, що проводиться з сім‘ями, в яких реєструється
дана патологія. Підвищення питомої ваги цитогенетичного обстеження обох
батьків можна розцінювати як свідчення зростання ступеня взаємодії в
роботі лікарів-генетиків та неонатологів в системі генетичного
моніторингу. Цитогенетичні варіанти синдрому Дауна відповідно до МКХ-10
представлені Q90,0 — регулярна трисомія (74,03 %); Q90,1 — мозаїчний
варіант (1,66 %); Q90,2 — транслокаційний варіант (5,52 %); Q90,9 – не
підтверджений лабораторно (18,79 %). Серед цитогенетично обстежених
пробандів найбільшу питому вагу мають регулярні трисомії (74,03 %), що
наближається до даних, отриманих іншими авторами (Бочков Н.П., 2002;
Ворсанова С.Г. и др., 1999).

Для визначення частки успадкованих мутацій проведений аналіз 32
«ядерних» сімей (батьки та пробанд), що склало 17,68 % від загальної
кількості. Засвідчено, що тільки в одному випадку мала місце успадкована
мутація материнського походження. Питома вага нових мутацій серед
інформативних сімей склала 96,88 %. В той же час отримані показники не
оцінюються як остаточні, оскільки відсоток питомої ваги сегрегаційних
форм та набутих мутацій може змінитися в залежності від кількості
цитогенетично обстежених сімей.

До бази лікарняного реєстру зараховані пробанди з синдромом Дауна, які
народилися в м. Києві і отримали медико-генетичне консультування
протягом 1999-2002 рр. Їх кількість дорівнювала 97 і становила 53,59 %
серед загальної кількості випадків хромосомної патології реєстру. 97 %
новонароджених м. Києва з синдромом Дауна були охоплені
медико-генетичним консультуванням, з них 88,66 % були обстежені
цитогенетично. Питома вага хлопчиків серед пробандів (63,92 %) була
більшою в 1,7 рази за питому вагу дівчаток (36,08 %). 86,6 % дітей
пройшли консультування в неонатальному періоді, 80,41 % новонароджених
були оглянуті лікарем-генетиком у перші два тижні після народження. Діти
з синдромом Дауна, що знаходилися у віковій групі від одного місяця до
одного року, отримали консультування у 13,40 % випадків.

Розрахунок відносного ризику народження дітей з синдромом Дауна в м.
Києві проводився за формулою, рекомендованою для подібних розрахунків
(Ковалева Н.В. и др., 1994):

? * ?

R= ———— ,

?

де R – ризик народження дитини з синдромом Дауна, ? – частка матерів, що
народили дітей з синдромом Дауна у віковому розподілі (%), ? – частота
синдрому Дауна серед живонароджених м. Києва за один рік, ? – частка
матерів у віковому розподілі в загальній вибірці породіль.

Розрахунок відносних вікозалежних ризиків показав, що для групи жінок
віком 20-34 років значення по роках спостереження суттєво не
відрізняються, але для групи жінок старших 35 років ризик в 2002 році
порівняно з 1999 роком зріс майже вдвічі (від 3,7 до 6,2). Зміна вікової
структури породіль могла спричинити зростання ризику народження дітей з
синдромом Дауна. В той же час більшість пробандів у м. Києві народжена
жінками в оптимальному для дітонародження віці. Це обумовлює обов‘язкове
впровадження профілактичних заходів не тільки серед жінок, які мають
підвищений ризик за віком, але в цілому серед усіх вагітних.

Аналіз акушерсько-гінекологічного анамнезу засвідчив, що майже в третині
випадків пробанд народився від перших пологів (29,9 %), які протікали
без ускладнень тільки в 11,34 % випадків. Репродуктивні втрати в
анамнезі у вигляді самовільних викиднів та завмерлих вагітностей
спостерігались майже в кожної десятої жінки (9,28 %), а питома вага
артифіціальних абортів склала 14,43 %. Отримані результати ставлять
питання щодо подальшого спостереження і аналізу можливих факторів ризику
народження дітей з хромосомною патологією. Відмічена необхідність
розширення застосування цитогенетичних методів діагностики.

Лабораторне обстеження виявило наявність регулярної трисомії у 93,02 %
випадків від загальної кількості пробандів, транслокаційного варіанту –
у 6,98 %, при кількості цитогенетично непідтверджених випадків – 11,34
%. В одному випадку знайдена успадкована мутація материнського
походження (4,55±3,91 %).

Аналіз основних причин звернення до лікаря-генетика, показання до
проведення медико-генетичного консультування. 76 % звернень до
лікаря-генетика були пов’язані одночасно з встановленням діагнозу та з
питаннями подальшого розвитку хворої дитини і можливості її лікування.
Основними причинами для звернень сімей з хворими дітьми та окремих
пацієнтів до лікаря-генетика були: затримка фізичного і/або розумового
та психо-мовного розвитку різного ступеня (незалежно від терміну появи)
у дітей різних вікових категорій; затримка статевого розвитку;
ізольовані або МВВР; спадкова патологія в сім’ї; порушення росту та
скелетні дисплазії; синдром порушеного кишкового всмоктування (синдром
мальабсорбції) та постнатальна гіпотрофія різного ступеня у дітей;
підвищений рівень дизморфічних рис у дітей та їх батьків;
імунодефіцитний стан; ураження шкіри різного характеру невідомого
генезу.

Суттєву питому вагу серед причин звернень склали також: непліддя в
шлюбі; репродуктивні втрати; наявність померлої дитини з причин
вродженої і/або спадкової патології; професійні та побутові шкідливості
і/або шкідливі звички у одного чи обох членів подружжя; випадки
вродженої, спадкової чи хромосомної патології у родоводі та ін.

Аналіз причин звернень до МГЦ дозволив згрупувати та доповнити показання
до медико-генетичного консультування, які мають безпосереднє практичне
значення.

Наявність чи підозра на вроджену або спадкову патологію у дитини:
ізольовані ВВР; МВВР; мікроаномалії розвитку (дизморфічні риси) в
кількості більше п‘яти; затримка фізичного розвитку невідомого
походження; затримка розумового розвитку різного ступеня, ізольована
і/або в сполученні з порушенням фізичного чи психомовного розвитку
невідомої етіології; синдром мальабсорбції будь-якого генезу; гіпотрофія
невідомого походження 2-3 ступеня прояву; затримка росту, статевого
розвитку та скелетні дисплазії; імунодефіцитні стани; судомний синдром
невизначеного походження; збільшення печінки та селезінки ізольоване або
сполучене з іншою патологією; патологічні стани органів зору та вуха як
ізольовані, так і в сполученні з іншими порушеннями; ураження шкіри,
такі як дерматит, нейродерміт, ектодермальна дисплазія, наявність
пігментних плям різного характеру; неврологічні порушення ізольовані або
в сполученні з розумовою відсталістю невідомого походження; випадки
відхилень від норми біохімічних показників крові чи сечі у дітей або
дорослих; розлади психічного і/або психоневрологічного стану невідомої
етіології; патологічні стани невідомого походження в ранньому
неонатальному періоді.

Наявність в сім’ї: кровно-спорідненого шлюбу; репродуктивних втрат
(самовільних викиднів, завмерлих вагітностей, мертвонароджень, ранньої
неонатальної смерті); первинного жіночого чи чоловічого непліддя;
хронічних інфекційних хвороб; випадків смерті дитини з підтвердженою
вродженою чи спадковою патологією в анамнезі.

Дія відомих чи можливих мутагенних чинників середовища: професійних
шкідливостей як визначених так і невизначених відповідно до стандартного
переліку; шкідливих звичок (алкоголь, паління, наркотики та ін.);
проживання в зонах радіаційного контролю та на екологічно забруднених
територіях; наявність усіх вищезгаданих факторів.

Вагітність в терміні до 26 тижнів у жінок груп ризику.

Планування дітонародження (проспективне медико-генетичне консультування
подружніх пар).

При проведенні медико-генетичного консультування в системі генетичного
моніторингу питома вага вроджених аномалій розвитку у новонароджених
серед дітей першого року життя в реєстрі склала 30,09%. Верифікація
діагнозу в неонатальному періоді на основі проспективного обстеження
пробанда проводилася поетапно. На першому етапі новонароджений оглядався
лікарем-гентиком в пологовому стаціонарі в перші дні або години життя у
випадку тяжкого стану дитини чи відмови від неї батьків при наявності чи
підозрі на: хромосомну патологію; МВВР; ВВР, які підлягали терміновій
хірургічній чи терапевтичній корекції; а також у випадках тяжкого стану
дитини при невизначених причинах захворювання; гострих проявів – судоми,
респіраторний дистрес-синдром, летаргія, гіпертермія, блювота, м’язова
гіпотонія (синдром в’ялої дитини), подальша диференціальна діагностика
яких можлива тільки з використанням лабораторних методів.
Лікарем-генетиком за участю матері пробанда заповнювалася
медико-генетична карта сім’ї, що давало можливість в деяких випадках
визначитися з типом успадкування хвороби, а також з кількістю родичів,
необхідних для консультування. Визначалась також можлива дія факторів
зовнішнього середовища, які могли вплинути на статеві клітини подружжя.
При наявності синдромів, в т.ч. хромосомної патології, та урахуванням
клінічного стану пробанда брали кров для цитогенетичного обстеження.
Огляд дитини лікарем-генетиком у пологовому стаціонарі дає можливість
вирішення ряду клінічних та організаційних питань з урахуванням об’єму
першочергового клініко-лабораторного обстеження новонародженого та
рекомендацій щодо визначення спеціалізованого стаціонарного відділення
для подальшої госпіталізації, спостереження і лікування. Необхідно
зазначити, що під час консультування часто виникали труднощі, обумовлені
складністю встановлення попереднього діагнозу, оскільки вроджена
патологія може бути складовою як хромосомних, так і генних синдромів з
різним типом успадкування, та характеризуватися неспецифічними
клінічними ознаками, притаманними неонатальному періоду. Особливо це
стосувалося МВВР та деяких ізольованих вад серця, нервової трубки,
шлунко-кишкового тракту та кістково-м’язової системи, складність
діагностики яких має місце і в більш старшому віці. Для верифікації
діагнозу за згодою батьків пробанда медико-генетичне консультування
проводилося в динаміці.

На другому етапі в залежності від виду патології сім’я консультувалася
лікарем-генетиком в МГЦ або в спеціалізованому стаціонарному відділенні
лікарні, де проводився повторний клінічний огляд пробанда та визначався
об’єм клініко-лабораторного обстеження, лікування та консультацій
профільних спеціалістів. Більшість дітей з підозрою на синдромальний
діагноз потребували консиліумної форми роботи. На третьому етапі
медико-генетичного консультування проводилося в МГЦ з метою
підтвердження діагнозу та диспансерного нагляду за пробандом.

4

« $ R E 8

????????$ ???????

????????????????$

???????????

?????

???????????

????????????$??

?????????и?$????$??????$???????$

L

N

?

1/4

??????????новонародженого з генетичною патологією лікар-генетик:
встановлював попередній, при можливості, заключний діагноз; визначав
наявність успадкованої чи набутої мутації в сім’ї; розраховував
генетичний ризик при наявності верифікованого діагнозу; надавав
інформацію членам сім’ї щодо вітального прогнозу та подальшого перебігу
захворювання; визначав можливість лікування та проведення профілактики,
в т.ч. можливих ускладнень; надавав медичну, економічну, психологічну,
соціальну та етичну інформацію родині. Описаний алгоритм в роботі
лікаря-генетика дозволяє підвищити ефективність роботи, розробити
профілактичні заходи та характеризувати деякі наукові аспекти проблеми.

Частота ВВР серед живо-, мертвонароджених та абортних плодів в м.Києві.
Взяті випадки ВВР серед живонароджених, які верифікувались
лікарем-генетиком, серед мертвонароджених – акушер-гінекологами за
участю патологоанатома і генетика, серед самовільних та індукованих за
медичними показаннями абортних плодів – патологоанатомом за участю
лікаря-генетика. Частота вродженої патології серед живонароджених
дорівнювала 37,19±0,68 ‰ (табл. 1), що є на сьогодні вищим за показник
серед населення України, і обумовлено, перш за все, доступом населення
до медико-генетичної допомоги, а також її повнотою і якістю.

Таблиця 1

Частота ВВР серед живо-, мертвонароджених та абортних плодів на 1000
зареєстрованих вагітностей, м. Київ, 1999-2002 рр.

Частота ВВР серед Роки

1999 2000 2001 2002 1999-2002

живонароджених 38,04 34,14 45,09 31,95 37,19±0,68

мертвонароджених 30,81 30,99 25,76 22,78 27,38±4,17

самовільних та індукованих за медичними показаннями абортних плодів
28,95 23,54 30,00 28,60 27,82±1,93

Разом 37,10 33,21 43,45 31,53 36,23±0,61

В той же час за рахунок генетичних порушень серед самовільних викиднів
генетичний тягар перебільшує зареєстровані величини. Загальна частота
генетичних порушень, розрахована на 1000 зареєстрованих вагітностей,
склала 61,14 ‰, що в 1,2 рази більше від аналогічного показника в
Київській області (Поканєвич Т.М., 2004). Кожне 16 зачаття (без
врахувань самовільних викиднів на найбільш ранніх строках гестації) має
генетичні порушення у плода. Отримані дані щодо тягаря генетичних
порушень серед населення вказують на необхідність широкого впровадження
проспективного медико-генетичного консультування, розгорнутої програми
профілактичних заходів на усіх рівнях надання медичної допомоги
населенню з урахуванням необхідності поширення санітарно-освітньої
пропаганди.

Характеристика чинників ризику вродженої і спадкової патології серед
новонароджених, спонтанних викиднів та неплідних шлюбів за результатами
генетичного моніторингу в м. Києві.

Структура ВВР серед новонароджених м. Києва представлена на рис. 7.

Рис. 7. Структура вродженої патології серед новонароджених, м Київ,
1999-2002 рр.

Значення віку як до 20, так і після 35 років у виникненні вроджених і
спадкових хвороб (табл. 2), потребує посилення цілеспрямованої просвіти
населення, особливо молоді, щодо віку, оптимального для народження
дитини. На сьогодні така можливість існує за рахунок викладання
валеології, у школах та педагогічних університетах.

Розрахунки не виявили впливу рівня освіти як жінок, так і чоловіків на
народження у м. Києві дітей з вродженою патологією (р=0,123 та 0,096
відповідно).

Не був також відмічений вплив незадовільного матеріального становища
подружньої пари на ризик народження дитини з вродженою патологією:
OR=1,07 при ДІ 0,89-1,29.

Проведений статистичний аналіз таблиць сполучених ознак (табл. 2)
дозволяє стверджувати, що хронічні інфекційні захворювання, безумовно,
підвищують ризик виникнення вроджених вад у нащадків населення міста.
Підвищують імовірність народження хворої дитини хронічні
екстрагенітальні хвороби жінок та в цілому подружжя, в той час як для
чоловіків ризик виявився статистично не значущим. Шкідливі звички
чоловіків також підвищували ймовірність народження дитини з ВВР, в той
час як для жінок вплив шкідливих звичок статистично не значущий.
Розрахунки дають підставу для висновку про те, що активне тютюнопаління
жінки сприяє виникненню ВВР у немовлят м. Києва.

Таблиця 2

Ризик народження дитини з ВВР в залежності від віку батьків та чинників
ризику, 1999-2002 рр.

Фактор впливу Жінки Чоловіки Разом

OR ДІ р OR ДІ р OR ДІ р

Вік молодше 20 років 1,69 1,26-2,28 0,001 3,50 1,50-8,75 0,003 1,89
1,43-2,49 0,001

Вік старше 35 років 1,52 1,07-2,17 0,02 1,75 1,36-2,26 0,001 1,66
1,35-2,03 0,001

Хронічні інфекційні захворювання 1,92 1,21-3,06 0,005 1,56 1,22-1,99
0,001 1,64 1,32-2,03 0,001

Хронічні екстрагенітальні захворювання 1,63 1,30-2,05 0,001 1,10
0,83-1,47 0,53 1,41 1,18-1,68 0,001

Шкідливі звички 1,23 0,99-1,52 0,062 1,17 1,00-1,37 0,044 1,19 1,05-1,35
0,006

Паління 1,34 1,03-1,75 0,032 1,02 0,88-1,20 0,780 1,10 0,96-1,25 0,170

Професійні шкідливості 1,28 1,01-1,62 0,044 1,15 0,92-1,37 0,240 1,21
1,03-1,42 0,023

Засвідчено значущість контактів з професійними шкідливостями жінки і в
цілому подружжя для підвищення ймовірності народження хворої дитини.
Контакт чоловіків із професійними шкідливостями не вплинув на рівень
ризику народження дитини із ВВР.

Одним із індикаторних фенотипів в системі генетичного моніторингу є
спонтанні викидні. Характеристика чинників ризику свідчить що вплив віку
до 20 років виявився статистично не значущим як у чоловіків, так і у
жінок, окремо – спостерігалася тільки тенденція до погіршення, та
підвищення ймовірності в разі, коли чоловік і жінка були старшими 35
років (табл. 3).

Рівень освіти у чоловіків не впливав на виникнення самовільних викиднів,
рівень освіти жінок виявився значущим (р=0,05). Можна також
констатувати, що майже четверта частина сімей з самовільним викиднем в
анамнезі можуть дозволити собі користуватися послугами приватної
медицини. Нестатки можуть підвищувати рівень спонтанних абортів
(р=0,003).

Хронічні інфекційні захворювання, як і хронічні екстрагенітальні
захворювання, є суттєвим чинником підвищення рівня спонтанних викиднів
при їх наявності у подружжя. Показано, що ймовірність виникнення
самовільних викиднів суттєво підвищує паління жінок та чоловіків. Дія
шкідливих професійних факторів на чоловіків, а також в цілому на
подружжя є також чинником ризику виникнення самовільних викиднів. У
жінок вплив професійних шкідливостей статистично не значущий (табл. 3).

Враховуючи мультифакторіальне походження неплідності у шлюбі, а також
те, що спонтанні викидні на ранніх термінах вагітності не реєструються і
взагалі можуть бути не помічені жінкою, для більш повного врахування
подій, пов’язаних з дією чинників середовища, сформований також реєстр
неплідних шлюбів, аналіз бази даних якого засвідчив, що ризик виникнення
непліддя для жінок старших 35 років збільшується до 3,09, для чоловіків
відповідного віку – до 2,53. Вплив віку до 20 років не встановлено.
Суттєвим чинником для виникнення непліддя у шлюбі є хронічні інфекційні
захворювання. Наявність хронічних екстрагенітальних захворювань серед
чоловіків та жінок неплідних шлюбів також в два-три рази підвищує ризик
виникнення непліддя. При неможливості мати дитину все ж третина жінок та
дві третини чоловіків продовжують зловживати шкідливими звичками.

Шкідлива звичка палити була властива четвертій частині жінок та двом
третинам чоловіків, що підвищує ризик виникнення непліддя в шлюбі в 3,51
рази при палінні жінок та в 1,61 рази, якщо палить чоловік.

Контакт з професійними шкідливостями також є чинником, що підвищує
ймовірність виникнення непліддя в шлюбі.

Вплив освіти та матеріального стану на ризик виникнення непліддя у шлюбі
не виявлений (табл. 3).

Таким чином, підвищений відносний ризик виникнення ВВР у новонароджених,
самовільного викидню та непліддя у шлюбі вказує на негативний вплив (на
рівні значущості 5%) чинників, які пов‘язані з вибором способу життя,
який може змінюватися тільки при наявності відповідної політики в
суспільстві (WHO, 2002). Щодо дій медико-генетичної служби, то в її
рамках необхідно посилити профілактичну спрямованість за рахунок
проспективного медико-генетичного консультування при плануванні
вагітності.

Таблиця 3

Ризик виникнення самовільного викидню та непліддя в шлюбі в залежності
від віку батьків та інших чинників ризику, 1999-2002 рр.

Самовільний викидень Неплідний шлюб

Стать OR ДІ р OR ДІ р

Вік молодше 20 років

жінки 1,33 0,95-1,86 0,106 0,07 0,01-0,31 0,001

чоловіки 2,00 0,73-5,64 0,211 0,43 0,02-3,45 0,426

Разом 1,43 1,05-1,96 0,025 0,11 0,03-0,34 0,001

Вік старше 35 років

жінки 3,39 2,41-4,79 0,001 3,09 2,04-4,66 0,001

чоловіки 1,92 1,50-2,45 0,001 2,53 1,89-3,40 0,001

Разом 2,77 2,26-3,41 0,001 3,15 2,47-4,01 0,001

Хронічні інфекційні захворювання

жінки 1,61 1,23-2,11 0,001 5,55 4,14-7,43 0,001

чоловіки 2,78 1,73-4,51 0,001 11,44 7,18-18,32 0,001

Разом 1,85 1,47-2,34 0,001 6,92 5,45-8,83 0,001

Хронічні екстрагенітальні захворювання

жінки 1,80 1,41-2,31 0,001 2,92 2,17-3,93 0,001

чоловіки 1,54 1,14-2,09 0,05 2,49 1,75-3,53 0,001

Разом 1,69 1,40-2,05 0,001 2,73 2,18-3,41 0,001

Шкідливі звички

жінки 3,05 2,46-3,78 0,001 4,17 3,20-5,44 0,001

чоловіки 1,49 1,25-1,79 0,001 1,92 1,50-2,47 0,001

Разом 2,02 1,77-2,33 0,001 2,69 2,33-3,37 0,001

Паління

жінки 3,39 2,62-4,39 0,001 3,51 2,56-4,80 0,001

чоловіки 1,28 1,08-1,52 0,005 1,61 1,28-2,04 0,001

Разом 1,78 1,55-2,04 0,001 2,10 1,78-2,60 0,001

Професійні шкідливості

жінки 1,25 0,96-1,64 0,097 1,80 1,30-2,50 0,001

чоловіки 1,34 1,04-1,72 0,022 1,95 1,44-2,63 0,001

Разом 1,30 1,08-1,56 0,005 1,88 1,51-2,34 0,001

Профілактичні заходи, які концентруються в систему профілактики, є на
сьогодні єдиним шляхом зменшення рівня вродженої та спадкової патології.
Їх можна розподілити поетапно наступним чином.

Преконцепційна профілактика включає, окрім санації сім‘ї при планованій
вагітності, заходи, спрямовані на зменшення рівня дії керованих чинників
довкілля.

Пренатальна діагностика вродженої і спадкової патології плода, яка
забезпечує виявлення, в першу чергу, плодів, що мають ушкодження,
несумісні з життям.

Скринуючі масові і селективні програми серед новонароджених дозволяють
виявити деякі патологічні стани і забезпечити адекватну медичну допомогу
хворим.

Медико-генетичне консультування є важливою складовою частиною кожного
етапу системи профілактичних заходів, однією з умов ефективного
функціонування якої є співпраця акушерсько-гінекологічної і
медико-генетичної служб МОЗ України в системі генетичного моніторингу.

На сьогодні в м. Києві завдяки проведенню генетичного моніторингу широко
впроваджено медико-генетичне консультування сімей з непліддям та
невиношуванням вагітності різної етіології. Одним із методів
профілактики вродженої патології у плода є вживання фолієвої кислоти
жінками репродуктивного віку, які планують вагітність.

Необхідно також звернути увагу на особливості планування вагітності у
жінок з фенілкетонурією, що в зв‘язку з введенням масового неонатального
скринінгу серед населення України є необхідним. Інформацію про
захворювання на фенілкетонурію і його наслідки необхідно поширювати
серед усіх жінок дітородного віку.

Що стосується пренатальної діагностики, то можна зазначити, що сучасний
набір її методів надає широкі можливості для активного виявлення
патології у плода, але це можливо тільки за умови активної співпраці
медико-генетичної та акушерсько-гінекологічної служб охорони здоров‘я,
тобто, за рахунок збільшення інтегруючого значення медичної генетики в
загальній системі знань щодо профілактики ВВР.

Проведений аналіз даних щодо ресурсного забезпечення і діяльності служби
ультразвукової діагностики в 2001 році в м. Києві показав, що загальна
кількість лікарів (2,79 на 1000 пологів) та кількість робочих апаратів
(1,26 на 1000 пологів) достатні для своєчасного обстеження вагітних
міста. В той же час спостерігається невисокий рівень кваліфікації
лікарів кабінетів ультразвукової діагностики, яка оцінювалася за
наявністю кваліфікаційної категорії.

Показано, що проблеми, які виникали під час медико-генетичного
консультування хворих вагітних, були пов’язані перш за все з:
несвоєчасним відвідуванням лікаря-генетика та діагностикою генетичної
патології у вагітної; відсутністю повноцінної терапевтичної та дієтичної
корекції захворювання до та під час вагітності; відсутністю обізнаності
жінки щодо її патологічного стану та генетичного ризику для плода;
відсутністю обізнаності сім’ї щодо наслідків можливого ураження плода;
відсутністю розроблених соціально-правових та економічних заходів
допомоги сім’ям зі спадковою патологією; неможливістю проведення
своєчасної пренатальної діагностики з використанням сучасних
лабораторних методів.

Визнано, що ефективність профілактичних програм обумовлюється:
соціально-економічним станом країни; наявністю та функціонуванням мережі
медико-генетичних закладів; досягненнями медичної та генетичної науки в
області діагностики та лікування спадкових хвороб; діагностичними
можливостями клініко-лабораторного підрозділу генетичної та медичної
служб в цілому; рівнем підготовки лікарів медико-генетичного та
загального медичного профілю; рівнем матеріального забезпечення
медико-генетичних закладів; тісною співпрацею медичних генетиків зі
службами, які можуть забезпечити первинну профілактику генетичних хвороб
(сімейні лікарі, акушер-гінекологи, педіатри та ін.); рівнем пропаганди
медико-генетичних знань серед медичних працівників та населення
(Стуколова Т.И. и др., 1999).

Оцінюючи позитивно стан у державі за більшістю з вищеприведених
пунктів, можна зазначити, що два останніх розвинуті недостатньо. Між
тим, тільки за їх наявності можливо досягти успіхів у первинній
профілактиці вродженої і спадкової патології, що має етичні і економічні
переваги перед заходами вторинної профілактики на рівні пренатальної
діагностики.

Успіх профілактики вроджених і спадкових хвороб при наступному
дітонародженні залежить, в першу чергу, від раннього виявлення пробандів
із сімей підвищеного генетичного ризику, що є цілком можливим при
проведенні медико-генетичного консультування і активній співпраці
профільних спеціалістів.

Впровадження генетичного консультування на різних організаційних рівнях
(кабінет, консультація, центр) може підвищити ефективність заходів щодо
попередження генетичної патології: в роботі акушерсько-гінекологічної та
перинатальної служб; при оздоровленні жінок репродуктивного віку; при
удосконаленні реабілітаційних заходів та організаційно-управлінських
рішень медико-соціальної служби.

На адміністративному рівні програми, прийняті щодо покращання
репродуктивного здоров’я, повинні передбачати матеріально-технічне та
наукове удосконалення медико-генетичної допомоги не тільки жінкам, але й
всім членам сім’ї з порушенням репродуктивної функції.
Матеріально-технічне забезпечення медико-генетичних закладів за рахунок
розвитку лабораторної бази дозволяє підвищувати ефективність
медико-генетичного консультування.

Враховуючи вищевказане, з метою ефективного попередження генетичної
патології серед населення м. Києва необхідне впровадження системи
заходів профілактики вродженої і спадкової патології. Система повинна
включати наступні позиції, які можуть бути використані в якості
доповнення до нормативних документів.

1. Широке впровадження преконцепційної профілактики хвороб генетичної
етіології на громадському та індивідуальному рівнях шляхом: посилення
нагляду за дотриманням санітарного законодавства в комунальному та
професійному середовищі; контролю за забрудненням довкілля мутагенами;
створенні просвітніх матеріалів для населення щодо первинної
профілактики вродженої та спадкової патології та організації медичної
допомоги в місті з цих питань; забезпечення пропаганди методів і засобів
первинної профілактики хвороб генетичної етіології серед населення в
засобах масової інформації; визначення одним із головних завдань
кабінетів планування сім’ї та кабінетів дитячої і підліткової
гінекології профілактику репродуктивних втрат генетичної етіології;
проведення семінарів з питань преконцепційної профілактики генетичної
патології для акушер-гінекологів, педіатрів, сімейних лікарів та
дільничих терапевтів.

2. Вдосконалення діяльності служби пренатальної діагностики:
забезпечення служби кваліфікованими кадрами та технічними ресурсами;
створення та сертифікація кабінетів пренатальної діагностики при жіночих
консультаціях і/або пологових стаціонарів у відповідності з кількістю
вагітних в районі; забезпечення обов‘язкового проведення масового
ультразвукового скринінгу вагітних у відповідні терміни; активне
формування групи ризику та своєчасне їх скерування до МГЦ для
проходження медико-генетичного консультування; забезпечення
обов‘язкового проведення масового і селективного біохімічного скринінгу
вагітних для оцінки ризику народження хворої дитини; створення за даними
УЗО уніфікованого комп‘ютерного реєстру вродженої патології плода та
інших генетичних порушень з використанням єдиної міжнародної
класифікації; організація та забезпечення проведення інвазивних методів
пренатальної діагностики вагітним групи високого ризику народження
хворої дитини.

3. Проведення неонатального скринінгу найбільш поширеної спадкової
патології в регіоні з наступною верифікацією діагнозу в МГЦ.

На сьогодні в м. Києві завдяки широкому впровадженню медико-генетичного
консультування сімей, подружніх пар та окремих пацієнтів в системі
генетичного моніторингу при наявності генетичної патології та
репродуктивних порушень функціонує двоетапна система надання
спеціалізованої медичної допомоги. Перший етап передбачає діяльність
районних кабінетів планування сім‘ї, дитячої та підліткової гінекології,
акушерсько-гінекологічних консультацій та консультацію «Шлюб і сім‘я».
На другому етапі працюють відділення планування сім‘ї, МГЦ УДСЛ
«ОХМАТДИТ» та Інститут педіатрії, акушерства та гінекології Академії
медичних наук України.

Проведення профілактичних заходів неможливе без вивчення поширеності та
структури вродженої і спадкової патології, наявності системи збору та
обробки отриманої інформації з наступним прогнозуванням генетичних
процесів в популяції. Необхідна також система інформаційно-освітнього
забезпечення населення основами медико-генетичних знань, яка працює
через мережу медичних та науково-дослідних установ.

При впровадженні системного підходу в наданні медико-генетичної допомоги
населенню, виникає необхідність в систематизації роботи лікаря-генетика.
Для цього нами розроблена схема (рис. 8), яка може бути використана для
профілактики вродженої і спадкової патології та прогнозування
генетичних процесів серед населення.

Основою запропонованої схеми є взаємозв’язок підрозділів медичної служби
населення регіону. Функціонування і взаємодія таких підрозділів
дозволяє сформувати із загального потоку населення територіальної
одиниці групи пацієнтів з підозрою на природжені та спадкові хвороби,
охопити їх генетичним консультуванням, провести уніфіковане опитування
пацієнтів, ретельний аналіз первинної інформації та прийняти адекватне
рішення щодо подальшого обстеження, забезпечити інформаційну підтримку
лікарів різного профілю під час медико-генетичного консультування та
подальшої диспансеризації хворих.

Визначено, що використання комп‘ютерного реєстру, створеного на основі
медико-генетичного консультування, забезпечує одержання даних щодо:
частоти і структури хвороб; проспективного консультування дітей та родин
з високим ризиком розвитку генетичної патології; проведення розрахунку
генетичного ризику для членів родин зі спадковою патологією; формування
контингенту для диспансерного нагляду; визначення рівня сегрегаційних
форм та набутих мутацій в обстежених родинах; підвищення ефективної
профілактики ВВР за рахунок своєчасного виявлення родин високого
генетичного ризику; створення гено-географічної карти регіону.

Наведена система дозволяє здійснити збір, збереження, обробку та аналіз
інформації щодо генетичних синдромів і спадкових хвороб у динамічному
режимі; визначити групи ризику серед сімей і надати їм відповідну
допомогу, а також прогнозувати генетичні процеси серед населення
регіону.

Перераховані вище методи профілактики є складовою медико-генетичного
консультування і орієнтовані на сім‘ю, за якою зберігається пріоритетне
право вирішення питання про збереження або переривання вагітності.

Рис. 8. Система збору та динамічної оброки інформації для прогнозування
генетичних процесів у популяції людини.

ВИСНОВКИ

Науково обгрунтовано значення медико-генетичного консультування в
системі генетичного моніторингу. Показано, що процес медико-генетичного
консультування дозволяє оцінити дійсну структуру вроджених і спадкових
хвороб, відіграє провідну роль на кожному етапі роботи цієї
епідеміологічної системи: в діагностиці, комплексній профілактиці,
прогнозуванні рівня генетично обумовлених хвороб серед населення.
Встановлено, що при використанні у системі генетичного моніторингу
значення медико-генетичного консультування, як складової у наданні
високоспеціалізованої медичної допомоги, підвищується.

Створено і впроваджено в клінічну практику комп‘ютерний лікарняний
реєстр випадків вродженої і спадкової патології, виявлених при
медико-генетичному консультуванні, функціонування якого забезпечує
підвищення ефективності в наданні медико-генетичної допомоги населенню.

Визначено структуру вродженої та спадкової патології в лікарняному
реєстрі: серед генної патології 40,71 % склали аутосомно-рецесивні
хвороби, 38,05 % – аутосомно-домінантні, 10,44 % – спорадичні, 4,78 та
1,24 % – Х-зчеплені рецесивні та домінантні відповідно; питома вага
патологічних станів з невідомим типом успадкування дорівнювала 4,60 %,
хвороб геномного імпринтингу – 0,18 %. Серед хромосомних хвороб
патологія аутосом склала 83,33 % з перевагою синдрому Дауна (64,18 %),
статевих хромосом – 16,67 %. Встановлено рівень сегрегаційної та
мутаційної компоненти серед генетичної патології: частка успадкованих
мутацій серед генних хвороб з відомим типом успадкування дорівнювала
88,75 %, набутих мутацій – 11,25 %; серед випадків хромосомної патології
аутосом у сім‘ях, обстежених цитогенетично, частка успадкованих мутацій
склала 16,95 %; нових мутацій – 83,05 %.

Частота вроджених аномалій у м. Києві серед усіх виходів вагітностей
склала 36,23±0,61 ‰ (в т.ч. серед живонароджених – 37,19±0,68 ‰,
мертвонароджених – 27,38±4,17 ‰, самовільних та індукованих за
медичними показаннями абортних плодів, які підтверджені
патологоанатомічним дослідженням – 27,82±1,93 ‰). Частота генетичних
порушень з врахуванням розрахункових величин серед самовільних викиднів
дорівнювала 61,14± 0,81 ‰.

5. Розраховано частоту МВВР у м. Києві: серед живонароджених вона
дорівнювала 1,02±0,11 ‰, мертвонароджених – 7,82 ‰, самовільних та
індукованих абортних плодів – 8,13±1,05 ‰. Загальна частота МВВР серед
випадків живо-, мертвонароджених та абортних плодів склала 1,73±0,17 ‰.
Охарактеризована структура МВВР у народжених живими: 13,15 % – генна
патологія (в т.ч. 7,89 % – аутосомно-домінантна, 5,26 % –
аутосомно-рецесивна), 19,74 % – хромосомна; 32,89 % – мультифакторіальна
патологія, 13,16 % – вроджені вади екзогенного походження, 13,16 % –
спорадична патологія, 3,95 % – хвороби з невідомим типом успадкування,
3,95 % – хвороби з невизначеним типом успадкування.

6. Визначено загальну частоту синдрому Дауна у м. Києві – 1,25±0,11 ‰.
Серед живонароджених вона склала 1,24±0,13 ‰, самовільних та індукованих
абортних плодів – 1,51±0,46 ‰. Питома вага регулярних трисомій серед
обстежених цитогенетично пробандів (88,66 %) дорівнювала 93,02 %. Питома
вага успадкованих мутацій серед обстежених сімей пробанда склала
4,55±3,91 %.

7. Визначено структуру ВВР серед новонароджених м. Києва за даними
генетичного моніторингу: природжені вади системи кровообігу (Q20-Q28) –
21,13 %, вроджені вади і деформації кістково-м‘язевої системи (Q65-Q79)
– 19,96 %, природжені вади розвитку статевих органів (Q50-Q56) – 11,72
%, щілини губи та піднебіння (Q35-Q37) – 4,48 %.

8. Виявлено та охарактеризовано рівень впливу чинників ризику формування
вродженої патології серед новонароджених і репродуктивних втрат
генетичної етіології.

Розраховано, що ймовірність народження дитини з ВВР підвищують вік
батьків до 20 (OR=1,89 при ДІ 1,43-2,49) і після 35 років (OR=1,66 при
ДІ 1,35-2,03); наявність в їх анамнезі хронічних інфекційних захворювань
(OR=1,64 при ДІ 1,32-2,03), екстрагенітальні хвороби жінок (OR=1,63 при
ДІ 1,30-2,05), шкідливі звички чоловіків (OR=1,17 при ДІ 1,00-1,37),
паління жінок (OR=1,34 при ДІ 1,03-1,75); професійні шкідливості жінок
(OR=1,28 при ДІ 1,01-1,62).

Ризик виникнення самовільних викиднів підвищує вік подружжя після 35
років (OR=2,77 при ДІ 2,26-3,41), його хронічні інфекційні (OR=1,85 при
ДІ 1,47-2,34), хронічні екстрагенітальні (OR=1,69 при ДІ 1,40-2,05)
захворювання, наявність у подружжя шкідливих звичок (OR=2,02 при ДІ
1,77-2,33), в т.ч. паління (OR=1,78 при ДІ 1,55-2,04) та професійні
шкідливості у чоловіків (OR=1,34 при ДІ 1,04-1,72).

Ймовірність виникнення непліддя в шлюбі підвищують вік подружжя після 35
років (OR=3,15 при ДІ 2,47-4,01), наявність в анамнезі подружжя
хронічних інфекційних хвороб (OR=6,92 при ДІ 5,45-8,83), хронічних
екстрагенітальних захворювань сімейної пари (OR=2,73 при ДІ 2,18-3,41),
шкідливі звички подружжя (OR=2,69 при ДІ 2,33-3,37), в т.ч. паління
(OR=2,10 при ДІ 1,78-2,60) та контакт сімейної пари з професійними
шкідливостями (OR=1,88 при ДІ 1,51-2,34).

9. Вдосконалено організаційну схему надання медико-генетичної допомоги
населенню. Показано, що медико-генетичному консультуванню підлягають усі
подружні пари при плануванні вагітності, вагітні жінки груп ризику.

10. Визначено, що для верифікації діагнозу та ефективного лікування
вродженої та спадкової патології необхідна етапність у роботі
лікаря-генетика: огляд пробанда і його матері в пологовому стаціонарі,
консультування сім‘ї пробанда в умовах спеціалізованого
медико-генетичного закладу, диспансерний нагляд в медико-генетичній
установі.

11. Розроблено систему збору і обробки інформації для прогнозування
генетичних процесів серед населення, яка ефективно функціонує в рамках
системи генетичного моніторингу і дозволяє: підвищити охоплення
популяції проспективним медико-генетичним консультуванням; надати
інформаційну підтримку лікарям суміжного профілю та інформацію для
прийняття управлінських рішень.

Практичні рекомендації

Проведене дослідження може слугувати підставою для надання практичних
рекомендацій на різних організаційних рівнях медичної та
медико-генетичної допомоги.

На рівні медичних закладів. Розроблена і використана в дослідженні
медико-генетична карта сім’ї може слугувати як: облікова форма
реєстрації випадків різних форм генетичної патології для роботи
медико-генетичного закладу різного рівня (кабінет, консультація, центр);
паперовий носій для введення інформації в комп’ютерну базу даних з метою
створення реєстрів вродженої і спадкової патології.

Використання в клінічній практиці комп’ютерного багатофункціонального
реєстру генетичної патології, створеного на основі проспективного
обстеження під час медико-генетичного консультування сімей, дозволить на
регіональному і міжрегіональному рівнях удосконалити медико-генетичну
допомогу населенню шляхом: визначення частоти і структури вродженої і
спадкової патології у відповідному регіоні; виявлення нових нозологічних
та синдромальних форм серед пробандів різного віку; визначення рівня
сегрегаційного вантажу та набутих мутацій, а при можливості, розрахунок
показників сегрегаційного аналізу; удосконалення і впровадження нових
підходів і методів обстеження пробанда та членів родини; діагностики і
диспансерізації сімей з вродженою і спадковою патологією; визначення та
формування груп ризику щодо виникнення генетичних порушень; виявлення
факторів ризику у формуванні вродженої і спадкової патології;
удосконалення профілактичних методів; використання комп’ютерної бази
даних як робочого місця лікаря-генетика; створення гено-географічної
карти регіону.

Проведений аналіз основних причин звернень до лікаря-генетика дозволить
уточнити та доповнити показання до медико-генетичного консультування,
які в цілому можна представити таким чином.

І. Наявність чи підозра на вроджену або спадкову патологію у дитини:
ізольовані ВВР; МВВР; мікроаномалії розвитку в кількості більше п‘яти;
затримка фізичного розвитку невідомого походження; затримка розумового
розвитку різного ступеня, ізольована і/або в сполученні з порушенням
фізичного чи психомовного розвитку невідомої етіології; порушення
кишкового всмоктування (синдром мальабсорбції) будь-якого генезу;
гіпотрофія невідомого походження другого-третього ступеня прояву;
затримка росту та різні види скелетних дисплазій; затримка статевого
розвитку; імунодефіцитні стани; судомний синдром невизначеного
походження; збільшення печінки та селезінки ізольоване або сполучене з
іншими патологічними станами; патологічні стани органів зору та вуха як
ізольовані, так і в сполученні з іншими порушеннями; ураження шкіри, в
т.ч. дерматит, нейродерміт, ектодермальна дисплазія, наявність
пігментних плям різного характеру; неврологічні порушення ізольовані або
в сполученні з розумовою відсталістю невідомого походження; випадки
відхилень від норми біохімічних показників крові чи сечі у дітей або
дорослих; розлади психічного і/або психоневрологічного стану невідомої
етіології; патологічні стани в ранньому неонатальному періоді невідомого
походження.

ІІ. Наявність в сім’ї: кровно-спорідненого шлюбу; репродуктивних втрат
(самовільних викиднів, завмерлих вагітностей, мертвонароджень, ранньої
неонатальної смерті); первинного жіночого чи чоловічого непліддя;
хронічних інфекційних хвороб; випадків смерті дитини з підтвердженою
вродженою чи спадковою патологією в анамнезі.

ІІІ. Наявність дії відомих чи можливих мутагенних чинників середовища:
професійних шкідливостей як визначених так і невизначених відповідно до
стандартного переліку; шкідливих звичок (алкоголь, паління, наркотики та
ін.); проживання в зонах радіаційного контролю та на екологічно
забруднених територіях; наявність усіх вищезгаданих факторів.

IV. Вагітність в терміні до 26 тижнів у жінок груп ризику.

V. Подружні пари, які планують дітонародження (проспективне
медико-генетичне консультування).

Визначена етапність в роботі лікаря-генетика під час проведення
медико-генетичного консультування в неонатальному періоді (І етап –
пологовий стаціонар, ІІ етап – МГЦ та спеціалізовані стаціонарні
відділення, ІІІ етап – диспансерний нагляд в медико-генетичному закладі)
дозволяє: своєчасно встановити попередній, а при можливості заключний
діагноз, в т.ч. синдромальний; визначити наявність успадкованої чи
набутої мутації в сім’ї; розрахувати генетичний ризик; надати інформацію
щодо прогнозу та перебігу захворювання; вирішити питання лікування та
проведення профілактичних заходів; надати інформацію сім’ї для вирішення
питань медичного, економічного, психологічного характеру та ін.

Впровадження медико-генетичного консультування сім’ї, як складової
первинної, вторинної і третинної профілактики на різних організаційних
рівнях (кабінет, консультація, центр) може підвищити ефективність
заходів щодо попередження генетичної патології в роботі:
акушерсько-гінекологічної, педіатричної, патологоанатомічної та інших
служб; по оздоровленню жінок допологового віку; по удосконаленню
реабілітаційних заходів та організаційно-управлінських рішень
медико-соціальної служби.

З метою ефективного попередження генетичної патології в м. Києві
необхідна система профілактичних заходів, яка повинна включати наступні
заходи.

1. Широке впровадження преконцепційної профілактики хвороб генетичної
етіології на громадському та індивідуальному рівнях шляхом: посилення
нагляду за дотриманням санітарного законодавства в комунальному та
професійному середовищі; контролю за забрудненням довкілля мутагенами;
створення просвітніх матеріалів для населення щодо первинної
профілактики вродженої та спадкової патології та організації медичної
допомоги в регіоні з цих питань; забезпечення пропаганди методів і
засобів первинної профілактики хвороб генетичної етіології серед
населення в засобах масової інформації; визначення одним із головних
завдань районних кабінетів планування сім’ї при жіночих консультаціях та
кабінетів дитячої і підліткової гінекології завдання щодо профілактики
репродуктивних втрат генетичної етіології; проведення семінарів з питань
преконцепційної профілактики генетичної патології для
акушер-гінекологів, неонатологів, педіатрів, сімейних лікарів та
дільничих терапевтів.

2. Вдосконалення діяльності служби пренатальної діагностики:
забезпечення служби УЗД міста кваліфікованими кадрами та технічними
ресурсами; створення та сертифікація кабінетів пренатальної діагностики
вагітних при жіночих консультаціях і/або пологових стаціонарів у
відповідності з кількістю вагітних в районі; забезпечення обов‘язкового
проведення масового ультразвукового скринінгу вагітних у відповідні
терміни; активне формування селективного потоку хворих та своєчасне їх
скерування до МГЦ для проходження медико-генетичного консультування;
забезпечення обов‘язкового проведення масового і селективного
біохімічного скринінгу вагітних та оцінки ризику народження хворої
дитини на базі МГЦ з використанням комп‘ютерної програми; створення за
даними ультразвукового обстеження уніфікованого комп‘ютерного реєстру
вродженої патології плода та інших генетичних порушень на базі МГЦ з
використанням єдиної міжнародної класифікації; організація та
забезпечення проведення інвазивних методів пренатальної діагностики
вагітним групи високого ризику народження хворої дитини.

3. Проведення неонатального скринінгу на найбільш поширену спадкову
патологію з наступною верифікацією діагнозу в МГЦ.

Розроблена і запропонована схема збору та динамічної обробки інформації
для прогнозування генетичних процесів у популяції дозволить: сформувати
із загального потоку населення регіону групи з підозрою чи наявністю
природжених та спадкових хвороб; охопити популяцію медико-генетичним
консультуванням; провести аналіз первинної медико-генетичної інформації
сім’ї пробанда та прийняти адекватне рішення щодо подальшого обстеження,
лікування та диспансерізації; отримати інформаційну підтримку лікарів
різного профілю під час медико-генетичного консультування.

На регіональному рівні необхідно продовжити виконання програми
генетичного моніторингу на основі медико-генетичного консультування
населення для виявлення чинників підвищеного ризику виникнення вродженої
і спадкової патології, репродуктивних втрат (самовільні викидні,
неплідні шлюби) та формування груп ризику для надання медико-генетичної
допомоги на галузевому рівні.

На галузевому рівні в роботі поліклінічно-стаціонарної служби необхідно
впроваджувати комплексну поетапну систему надання спеціалізованої
медичної допомоги сім’ям з вродженою і спадковою патологією,
репродуктивними втратами.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Генофонд і здоров‘я населення: методологія оцінки ризику від мутагенів
довкілля, напрямки профілактики генетично обумовленої патології / А.М.
Сердюк, О.І. Тимченко, Н.Г. Гойда, О.І. Турос, В.О. Галаган, Т.М.
Поканєвич, Л.М. Піотрович, В.В. Єлагін, С.С. Карташова, Е.М. Омельченко,
Н.В. Брезіцька, О.В. Линчак, О.В. Горіна – К.: ІГМЕ АМН України, 2003. –
190 с. Дисертантом зібрано первинний матеріал, проаналізовано
поширеність вродженої і спадкової патології серед новонароджених,
здійснено апробацію системи генетичного моніторингу в м. Києві.

Діагностика, дієтотерапія та медико-генетичне консультування при
фенілкетонурії у дітей: Методичні рекомендації / В.О. Галаган, Р.Ю.
Борисюк, Н.В. Ольхович, М.А. Циганкова, О.В. Радзихівська, О.П.
Кривенко, О.І. Турос, В.П. Місник – К., 2000. – 37 с. Дисертантом
визначені напрямки медико-генетичного консультування при фенілкетонурії
у дітей.

Первинна профілактика вродженої і спадкової патології: Методичні
рекомендації / О.І. Тимченко, Н.Г. Гойда, О.І. Турос, В.О. Галаган, В.В.
Єлагін, Л.М. Піотрович, Т.М. Поканєвич, О.Т. Никула, В.В. Рудень – Київ,
2001. – 27 с. Дисертантом здійснено аналіз літературних джерел щодо
захворюваності на фенілкетонурію.

Організація генетичного моніторингу: Методичні рекомендації / О.І.
Тимченко, Н.Г. Гойда, О.І. Турос, Е.М. Омельченко, Г.Р. Акопян, В.О.
Галаган, В.В. Єлагін, Л.М. Піотрович, Т.М. Поканєвич, Н.М. Фоменко, О.Т.
Никула, О.В. Линчак, Д.Т. Карабаєв – К., 2001. – 35 с. Дисертантом
здійснена апробація системи генетичного моніторингу (реєстри випадків
народження дітей з вродженими вадами розвитку та живих здорових дітей) в
м. Києві.

Синдром акардии у доношенного плода / Т.И. Бужиевская, В.А. Галаган,
М.Б. Чистякова, И.Ю. Гордиенко // Цитология и генетика. – 1994. – Т. 28,
№ 6. – С. 66-68. Дисертантом верифіковано синдром акардії.

Галаган В.А. Возможности и задачи медико-генетического центра в роботе
детской специализированной больницы // Зб. наук. пр. співроб. КМАПО —
Вип.8., Кн. 2. – К.,1999. – С.80-85.

Нетипичные случаи синдрома трипло-Х у детей / С.Г. Ворсанова, В.С.
Кравец, И.М. Новикова, Ю.Б. Юров, Т.Е. Зерова, В.А. Галаган, Т.И.
Бужиевская // Зб. наук. пр. співроб. КМАПО. – Вип.8., Кн. 2. – К.,1999.
– С. 73-79. Дисертантом клінічно обстежено випадки синдромів.

Переваги молекулярно-цитогенетичних методів в діагностиці деяких
хромосомних хвороб, які пов‘язані з вродженими вадами серця (на прикладі
CATSH-22) / Т.Е. Зерова, А. Баумер, М. Ригель, В.О. Галаган, А. Шинцел
// Зб. наук. пр. співроб. КМАПО. – Вип.2. – К., 2000. – С. 396-402.
Дисертантом клінічно верифіковано випадки вроджених вад серця.

Самовільні викидні: частота, хронічні інфекції, порушення каріотипу /
В.О. Галаган, Т.М. Поканевич, О.І. Тимченко, Т.Е. Зерова, Л.М.
Піотрович, О.І. Турос, Е.М. Омельченко, О.В. Макарук, Н.В. Брезицька //
Гигиена населенных мест: Сб. науч. тр. – К., 2000. – Вып. 37. – С.
426-432. Дисертантом здійснено опрацювання цитогенетичних даних,
сформовано заключення.

Галаган В.А. Структура врожденных пороков развития среди новорожденных
г. Киева и их генетическая характеристика // Ультразвукова перинатальна
діагностика. – 2000. – № 13. – С.46-48.

Система заходів щодо первинної профілактики вродженої і спадкової
патології / О.І. Тимченко, Н.Г. Гойда, О.І. Турос, В.О.Галаган, Т.М.
Поканєвич, Л.М. Піотрович, О.Т. Никула, Е.М. Омельченко, Н.В. Брезіцька,
О.В. Макарук, А.О. Грицаюк // Стратегія формування здорового способу
життя: Матер. конф. (19-20 жовтня 2000 р., Київ) – К., 2000. – С. 58-61.
Дисертант брав участь в обгрунтуванні системи заходів щодо первинної
профілактики вродженої і спадкової патології.

Ольхович Н.В., Шейко Л.П., Галаган В.О. Можливості біохімічного
підтвердження діагнозу лізосомних хвороб у практиці медико-генетичного
відділення УДСЛ «ОХМАТДИТ» // Ультразвукова перинатальна діагностика. –
2000. – № 13. – С. 48-51. Дисертантом здійснено медико-генетичне
консультування сімей пробандів з лізосомними хворобами.

Поширеність генетичної патології серед живонароджених в Україні / О.І.
Тимченко, В.В. Єлагін, В.О. Галаган, О.І. Турос, Т.М. Поканєвич, О.Т.
Никула, Е.М. Омельченко, Н.В. Брезіцька, О.В. Линчак, А.О. Грицаюк, Н.В.
Качалова // Педіатрія, акушерство та гінекологія – 2001. – № 5. – С.
5-8. Дисертантом проаналізовано літературні джерела щодо поширеності
генетичної патології серед живонароджених в Україні.

Діагностика, дієтотерапія та медико-генетичне консультування у дітей з
ФКУ / В.О. Галаган, О.І. Тимченко, О.П. Кривенко, О.І. Турос, О.В.
Радзихівська // Зб. наук. пр. співроб. КМАПО. – Кн. 2. – К., 2001. – С.
25-35. Дисертантом здійснено медико-генетичне консультування дітей з
фенілкетонурією та диспансерний нагляд за ними.

Медико-генетичне консультування подружніх пар з внутрішньоматковою
загибеллю плода в анамнезі / О.І. Буткова, В.О. Галаган, А.Г.
Коломійцева, Т.Е. Зерова // Педіатрія, акушерство та гінекологія. –
2001. – № 2. – С. 96-99. Дисертантом здійснено медико-генетичне
консультування подружніх пар з внутрішньоматковою загибеллю плода в
анамнезі.

Галаган В.О., Шейко Л.В., Бужієвська Т.І. Система збору та динамічної
обробки інформації для прогнозування генетичних процесів у популяції
людини // Лікарська справа. – 2001. – № 5-6. – С. 159-161. Дисертантом
обгрунтована та створена система збору та динамічної обробки інформації
для прогнозування генетичних процесів у популяції людини.

Уроджена патологія серед новонароджених м. Києва і Київської області:
хронічні інфекційні захворювання як керований чинник ризику її
виникнення / А.М. Сердюк, О.І. Тимченко, Т.М. Поканєвич, В.О. Галаган,
Л.М. Піотрович, С.С. Карташова, В.В. Єлагін, Л.А. Журавльова, О.Л.
Метенько, О.І. Турос, Е.М. Омельченко, О.В. Линчак, Н.В. Брезіцька, А.О.
Грицаюк // Медичні перспективи. – 2002. – Т.VII, № 1. – С. 138-142.
Дисертантом визначено та проаналізовано основні чинники ризику
виникнення вродженої патології серед новонароджених м. Києва.

Біоетичні аспекти діяльності наукового співтовариства / А.М. Сердюк,
О.І. Тимченко, А.С. Тимченко, В.О. Галаган // Довкілля та здоров‘я. –
2002. – № 1. – С. 3-5. Дисертантом проаналізовані світові літературні
джерела щодо біоетичних питань.

Профілактична медицина: база даних щодо ресурсної забезпеченості служби
ультразвукової діагностики в Україні / С.С. Карташова, Н.Г. Гойда, О.І.
Тимченко, Л.М. Піотрович, В.О. Галаган, А.О. Грицаюк // Гігієна
населених місць: Зб. наук. пр. – К., 2002. – Вип. 40. – С. 330-335.
Дисертантом проаналізовані дані ресурсної забезпеченості служби
ультразвукової діагностики в м. Києві.

Спосіб життя і здоров‘я населення: поширеність паління та його вплив на
репродуктивні невдачі / О.І. Тимченко, А.М. Сердюк, Н.Г. Гойда, В.О.
Галаган, С.С. Карташова, Т.М. Поканєвич, Л.М. Піотрович, В.В. Єлагін,
О.І. Турос, О.В. Линчак, Е.М. Омельченко, А.О. Грицаюк, Н.В. Брезіцька
// Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2002. – № 3. – С. 4-8.
Дисертантом проаналізовано поширеність паління та його вплив на
репродуктивні невдачі серед населення м. Києва.

Профілактична медицина: стратегія зміцнення здоров’я в Україні / А.М.
Сердюк, О.І. Тимченко, Н.Г. Гойда, В.О. Галаган, Т.М. Поканєвич, Л.М.
Піотрович, В.В. Єлагін, С.С. Карташова, Е.М. Омельченко, О.В. Линчак,
О.І. Турос // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров‘я
України. – 2002. – № 2. – С. 89-93. Дисертантом проаналізовані стратегія
і тактика щодо застосування профілактичних концепцій в Україні.

Профілактична медицина: фортифікація харчових продуктів фолієвою
кислотою в Україні / Т.М. Поканєвич, В.В. Єлагін, В.О. Галаган, О.І.
Тимченко // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я –
2003. – № 2. – С. 24-28. Дисертантом проаналізовано літературні джерела
щодо впливу фолієвої кислоти на зниження частоти народження дітей з
вродженими вадами розвитку нервової трубки.

Галаган В.О. Множинні вроджені вади розвитку: медико-генетичне
консультування для визначення їх структури у дітей різного віку //
Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2003. – № 2. – С. 46-49.

Галаган В.О. Синдром Дауна: частота, вік породіль та медико-генетичне
консультування в неонатальному періоді // Медичні перспективи. – 2003. –
Т. VІІІ, № 1. – С. 135-138.

Галаган В.О., Тетруєва Н.А., Щербак Ю.О. Медико-генетичне консультування
та хірургічна корекція у дітей з різними формами розщеплення обличчя //
Лікарська справа. – 2003. – № 2. – С. 70-73. Дисертантом визначено
напрямки медико-генетичного консультування пробандів з різними формами
розщілини обличчя.

Галаган В.О. Роль медико-генетичного консультування дітей з множинними
вадами розвитку в неонатальному періоді // Медичні перспективи. – 2003.
– Т. VІІІ, № 2. – С. 146-150.

Профілактична медицина: ультразвукова пренатальна діагностика множинних
вроджених вад розвитку у плодів серед вагітних Київської області та м.
Києва / Т.М. Поканєвич, В.О. Галаган, Е.М. Омельченко, Н.В. Брезіцька,
С.С. Карташова, О.В. Линчак, О.І. Тимченко // Гігієна населених місць:
Зб. наук. пр. – Вип. 41. – К., 2003. – С. 405-409. Дисертантом
проаналізовано дані щодо ультразвукової пренатальної діагностики
множинних вроджених вад розвитку у плодів серед вагітних м. Києва.

Галаган В.О., Тимченко О.І. Ефективність пренатальної діагностики
природженої патології серед вагітних м. Києва // Педіатрія, акушерство
та гінекологія. – 2003. – № 4. – С. 56-60. Дисертантом визначена
ефективність пренатальної діагностики природженої патології серед
вагітних в м. Києві.

Тимченко О.І., Галаган В.О., Омельченко Е.М.Впровадження системи
генетичного моніторингу новонароджених. Інформаційний лист про
нововведення в системі охорони здоров‘я. – К., 2003. – 2 с.

Галаган В.О., Бужієвська Т.І., Шейко Л.П. Модуль збору та динамічної
обробки інформації для прогнозування генетичних процесів в популяції –
Патент на винахід №34952А. Дисертантом науково обгрунтовано систему
збору та динамічної обробки інформації для прогнозування генетичних
процесів в популяції.

Фенілкетонурія у дітей: діагностика, дієтотерапія та медико-генетичне
консультування / В.О.Галаган, М.А. Циганкова, О.В. Радзіховська, О.П.
Кривенко – Патент на винахід №4152. Дисертантом обгрунтовано напрямки
вибору дієтотерапії під час медико-генетичного консультування.

Облікова форма для діагностики, профілактики, лікування та формування
реєстру генетичних синдромів «Медико-генетична карта сім‘ї» / В.О.
Галаган, Н.Г. Каріна, О.В. Радзіховська, М.А. Циганкова, О.А. Солодков –
Патент на винахід № 2024. Дисертантом обгрунтовано запитання до форми
«Медико-генетичної карти сім‘ї».

Анотація

Галаган В.О. Медико-генетичне консультування в системі генетичного
моніторингу населення . – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за
спеціальністю 03.00.15 – генетика (медичні науки). – Інститут гігієни та
медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, Київ, 2004.

Обґрунтовано значення медико-генетичного консультування в системі
генетичного моніторингу. Проаналізована вроджена і спадкова патологія
серед сімей, яким надано медико-генетичне консультування протягом
1999-2002 рр.; визначено рівень сегрегаційної та мутаційної компоненти.
Серед живонароджених, мертвонароджених, самовільних та індукованих за
медичними показаннями абортних плодів у населення м. Києва розрахована
частота вроджених аномалій (37,19 ‰, 27,38 ‰, 27,82 ‰ відповідно);
множинних вроджених вад розвитку (1,02 ‰, 7,82 ‰, 8,13 ‰ відповідно);
синдрому Дауна (серед живонароджених – 1,24 ‰, абортних плодів – 1,51
‰). Виявлені чинники ризику формування вродженої патології серед
новонароджених, самовільних викиднів, неплідних шлюбів (вік подружжя,
його хронічні інфекційні та екстрагенітальні захворювання, професійні
шкідливості, шкідливі звички). Показано, що медико-генетичному
консультуванню підлягають всі вагітні жінки та подружні пари при
плануванні вагітності; для верифікації діагнозу та лікування патології у
роботі лікаря-генетика необхідна етапність. Розроблена система збору і
обробки інформації для прогнозування генетичних процесів серед
населення.

Ключові слова: медико-генетичне консультування, вроджені вади розвитку,
генетичний моніторинг

Аннотация

Галаган В.А. Медико-генетическое консультирование в системе
генетического мониторинга населения. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по
специальности 03.00.15 – генетика (медицинские науки). – Институт
гигиены и медицинской экологии им. О.М. Марзеева АМН Украины, Киев,
2004.

Обосновано значение медико-генетического консультирования в системе
генетического мониторинга. Проведен анализ данных больничного реестра
случаев врожденной и наследственной патологии среди семей,
проконсультированных в медико-генетическом центре Украинской детской
специализированной больницы «ОХМАТДЕТ» МЗ Украины за период 1999-2002
гг. Определена структура нозологических форм реестра среди генной
патологии: 40,71 % — аутосомно-рецессивные болезни, 38,05 % —
аутосомно-доминантные болезни, 10,44 % — спорадические, 4,78 % —
Х-сцепленные рецессивные, 1,24 % — Х-сцепленные доминантные, 4,60 % — с
неизвестным типом наследования, 0,18 % — болезни геномного импринтинга;
среди хромосомной патологии: 83,33 % — патология аутосом, 16,67 % —
патология половых хромосом.

Определена сегрегационная и мутационная компонента: среди генной
патологии 88,75 % составляли унаследованные мутации, 11,25 % — вновь
возникшие; среди хромосомной — 16,95 % и 83,05 % соответственно.

Рассчитана частота врожденных аномалий в г. Киеве среди: живорожденных –
37,19 ‰, мертворожденных – 27,38 ‰, самопроизвольных и индуцированных
за медицинскими показаниями абортных плодов – 27,82 ‰, среди всех
исходов беременностей – 36,23 ‰. Частота множественных врожденных
пороков развития составляла 1,02 ‰, 7,82 ‰, 8,13 ‰ соответственно;
синдром Дауна отсутствовал среди мертворожденнных, у живорожденных его
частота равна 1,24 ‰, абортных плодов (самопроизвольных, индуцированных)
– 1,51 ‰, общая частота — 1,25 ‰. Определена структура врожденных
пороков развития среди новорожденных г. Киева: 21,13 % составляли
врожденные пороки системы кровообращения, 19,96 % — костно-мышечной
системы, 11,72 % — половых органов, 4,48 % — расщелина губы и неба.
Показана структура множественных врожденных пороков развития среди
родившихся живыми: 13,15 % — генная патология, 19,74 % — хромосомная,
32,89 % — мультифакториальная, 13,16 % — врожденные пороки экзогенного
происхождения, 3,95 % — болезни с неизвестным и неопределенным типом
наследования. Среди 88,66 % обследованных с синдромом Дауна 93,02 %
составили регулярные трисомии.

Выявлены основные факторы риска формирования всех врожденных пороков
развития среди новорожденных г. Киева (возраст родителей до 20 и старше
35 лет, хронические инфекционные заболевания супругов, экстрагенитальные
болезни женщин, вредные привычки мужчин, профессиональные вредности
женщин).

Определены факторы риска возникновения самопроизвольных абортов (возраст
супругов старше 35 лет, их хронические инфекции и экстрагенитальные
заболевания, вредные привычки, профессиональные вредности мужчин),
бесплодных браков (возраст супругов старше 35 лет, их хронические
инфекционные и экстрагенитальные заболевания, вредные привычки, в т.ч.
курение, профессиональные вредности).

Показано, что медико-генетическому консультированию подлежат беременные
группы риска и супружеские пары при планировании беременности.
Определена этапность в работе врача-генетика с целью улучшения
диагностики и лечения генетической патологии. Разработана система сбора
и обработки информации для прогнозирования генетических процессов среди
населения.

Ключевые слова: медико-генетическое консультирование, врожденные пороки
развития, генетический мониторинг.

ANNOTATION

Galagan V.O. Medico-genetic consulting in population medical genetic
monitoring system. – Manuscript.

Dissertation for doctor of science degree competition in genetics
(medical sciences) – speciality 03.00.15. — Hygiene and Medical Ecology
O.M.Marzeev Institute of Ukraine AMS, Kyiv, 2004.

The importance of medico-genetic consultation in population medical
genetic monitoring system was substantiated. Congenital and hereditary
diseases were analysed among families, which were given medico-genetic
consulting during 1999-2002; segregative and mutation multiplier rate
was estimated. Congenital anomaly frequency among born alive,
stillborns, miscarriages and medical abortions in Kyiv was estimated
(37,19 ‰, 27,38 ‰, 27,82 ‰ correspondingly); also multiple congenital
anomaly frequency (1,02 ‰, 7,82 ‰, 8,13 ‰ correspondingly)and Down
syndrom frequency (among born alive 1,24 ‰, among abortive fetuses –
1,51 ‰) were estimated. Risk factors forming congenital diseases among
newborns, miscarriages and sterile marriages were shown (parents` age,
chronical infectious and somatic diseases, occupational hazard,
pernicious habits). It was shown that all pregnant women and married
couples while planning pregnancy are in need of medico-genetic
consulting ; diagnosis verification and treating should be phased. The
system of collection and processing information for prediction genetic
changes in population was developed.

Key words: medico-genetic consulting, congenital anomaly, genetic
monitoring.

PAGE 42

Населення регіону

Поліклінічно-стаціонарна служба

Санітарно-гігієнічна служба

Високоспеціалізовані медичні, навчальні та науково-дослідні заклади

акушерсько-гінекологічна

патологоанатомічна

педіатрична

Медико-генетична служба

навчально-методичний сектор

аналіз та прийняття рішень

база даних

реєстр генетичних синдромів та хвороб

міжнародна інформаційна система

Управлінські рішення

Похожие записи