.

Малий бізнес в аграрній сфері перехідної економіки: Автореф. дис… канд. екон. наук / Чан Чунг Чі Хієу, Харк. держ. ун-т. — Х., 1999. — 26 с. — укp.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2324
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК – 338.431.2

ЧАН ЧУНГ ЧІ ХІЄУ

МАЛИЙ БІЗНЕС В АГРАРНІЙ СФЕРІ
ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

08.01.01 – Економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Харків – 1999
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Харківському державному університеті
Міністерства освіти України.

Науковий керівник: – кандидат економічних наук, доцент
Тютюнникова Світлана Володимирівна
Харківський державний університет,
доцент кафедри економічної теорії та
економічних методів управління.

Офіційні опоненти: – доктор економічних наук, професор
Воробйов Євген Михайлович
Харківський державний університет,
зав. кафедри економічної теорії, Міністерство освіти України м.Харків

– кандидат економічних наук, доцент
Філоненко Олександр Cеменович,
Харківський державний аграрний університет, доцент кафедри економічної теорії, Міністерство освіти Ураїни м.Харків
Провідна організація: Харківський державний політехнічний університет, Міністерство освіти України кафедра загальної економічної теорії, м. Харків
Захист відбудеться ” 09 ” липня 1999 р. о 17 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.051.01 Харківського державного університету за адресою: 310077, м.Харків, пл.Свободи, 4, ауд.V-67
З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету (310077, м.Харків, пл.Свободи, 4).
Автореферат розісланий ” 09 ” червня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність дисертаційного дослідження. Тема дисер¬таційного дослідження стосується проблеми економічної стабілізації суспільства в перехідний період. Важливою ланкою перетворень в період сучасної економічної тран¬зиції, на наш погляд, є пріоритетне здійснення аг¬рарної ре¬форми. Від успішної реалізації нововведень в аграр¬ному сек¬торі економіки в значній мірі залежить успіх загальное¬ко¬номічного реформування.
Сільське господарство належить до числа базових народ¬но¬господарських галузей, які визначають умови підтримання життєдіяльності суспільства. Аграрна праця – вихідний та обумовлюючий початок всього суспільного виробництва. У відношенні до суспільства вона цілком є необхідною працею, яка створює продукт, що задовольняє первинні потреби людей, які неможливо припинити або надмірно знизити, тому що це створить загрозу відтворенню на¬селення. Закон заміщення на первинні потреби не поширюється. Тому в кожний історично конкретний момент часу суспільство може виділяти на всі інші види виробництва лише ту кількість живої та уречевленої праці, яка стоїть за межами витрат на створення продовольчого фонду.
Для збереження економічної безпеки кожна країна прагне до самозабезпечення продовольчими товарами, хоча б на мінімальному рівні. Тому структура національного виробництва в усіх країнах у значній мірі визначається рівнем продуктив¬ності праці, що створює продукти харчування, а приріст ви¬робництва в аграрному секторі визначає основну частку річного приросту валового національного продукту.
Для перехідної економіки особлива увага до базових га¬лузей в цілому та до сільськогосподарського виробництва – зокрема пов’язана також і з тим, що тут зайнята більша час¬тина пра¬цездатного населення та ресурсів, виробляється значна час¬тина сукупного продукту суспільства.
Ті реформи, що проводяться, повинні були дати міцний по¬штовх для динамічного розвитку аграрного сектору, напов¬нення ринку власними продовольчими товарами. Але, починаючи з 1990 р. в сільському господарстві багатьох країн, які здійснюють перехід до ринку, наростають негативні явища, які не вдалося припинити ні у 1997, ні у 1998 рр. Так, в країнах СНД у 1996 р. обсяг валової продукції сільського гос¬подарства склав 62 відсотка від рівня 1990 р.
На наш погляд, основою аграрної реформи в перехідний період повинні бути створення та міцна державна підтримка різних форм власності і господарських укладів. До цього ж вирішальну роль у відродженні села повинен відіграти малий сільськогосподарський бізнес. Треба визначити, що серед економістів – теоретиків та ідеологів реформ не має єдності у цьому пи¬танні. У зв’язку з тенденцією до збільшення масштабів та змен¬шення кількості зайнятих у сільсько-господарському ви¬робництві розвинутих країн світу багато дослідників, прак¬тиків та суспільних діячів на межі ХХІ століття, як колись на межі ХХ-го, стверджують, що малий бізнес та сімейна ферма в умовах ринку не мають май¬бутнього. У країнах СНД фермер¬ство, щойно з’явившись, гине в умовах повного вакууму, ство¬реного суспільством та державою.
Але досвід проведення реформ у постсоціалістичних країнах свідчить, що успіху та економічного зросту здобува¬ють саме ті країни, котрі поставили аграрні перетворення у центр загальноекономічного реформування; а селянина, фермера розглядають як виключну фігуру аграрних реформ у перехідних умовах. Реформи, що проводяться у Китаї та В’єтнамі, вже за¬раз розглядаються світовим співтовариством як нове еко¬номічне чудо: у Китаї щорічний приріст ВНП за роки перетво¬рювань складає 10 відсотків, у В’єтнамі – 8 відсотків. Таким чином, саме життя ставить перед економічною наукою невідкладне завдання наукового аналізу ролі малого бізнесу в аграрному секторі в умовах ринку та його особливостей в про¬цесі економічної транзиції суспільства. Рішення поставленого завдання має не лише теоретичне, а й велике практичне зна¬чення. Це також обумов¬лює актуальність даного дисертаційного дослідження.
Ступінь розробленості проблеми. Особливості аграрних перетворень та роль малого бізнесу в реалізації останніх, розглянуті у працях таких вчених, як Агафонов Н., Баккет М., Баланюк І., Біленький В., Брагіна Е., Бугуцький А., Булатов А., Біттер А., Воробйов Е., Гельбрас В., Губені Ю., Гутко Л., Давидов А., Данг Тхі Хієу Ла, Демьяненко С., Дієсперов В., Добринін В., Іншаков О., Карпов П., Круглов В., Лі Узінвень, Лукінов І., Любимова В., Макаренко П., Михасюк І., Москвин А., Ніконов А., Онищенко А., Пивоваров Э., Попов А., Попова О., Радченко В., Саблук П., Савельєва Т., Слюсарь В., Соколенко Т., Трейси М., Турченко М., Чаянов А., Шулус А., Юрчишин В. та багатьох інших.
Незважаючи на достатньо високий рівень теоретичного пізнання проблем малого бізнесу в аграрному секторі в умовах ринкової трансформації економіки, досягнутий рівень її дослідження не можна визнати цілком відповідним завданням сучасного етапу розвитку економіки. Це стосується теоретич¬них проблем, сут¬ності малого бізнесу в аграрній сфері, а та¬кож його ролі та історичного місця в умовах економічної транзиції суспільства, форм та засобів реалізації, ефектив¬ності функціонування у різних умовах та країнах.
Актуальність, теоретичне та практичне значення, а також недостатня розробленість та практична недооцінка проблеми функціонування малого бізнесу в агросфері в умовах ринкової трансформації обумовлює вибір об’єкту, цілі та завдань досліду.
Об’єкт, ціль та завдання дослідження. Об’єкт дослідження – сфера аграрних відносин сучасного суспільства транзитивного типу. Ціль дослідження – за допомогою теоре¬тичного аналізу ролі малого бізнесу в агросфері в процесі економічної транзиції, розкрити особливості та причини аг¬рарної кризи в економіці перехідного періоду, обгрунтувати напрямки виходу з неї. Для досягнення поставленої мети в ро¬боті розглядаються наступні завдання:
 розкрити сутність перехідного періоду та особливостей його здійснення в агросекторі економіки;
 дослідити соціально економічну природу та особливості малого бізнесу в агросфері, визначити його роль та значення в період економічної транзиції;
 виявити, класифікувати та охарактеризувати основні форми аграрного малого бізнесу;
 порівняти ефективність реалізації форм малого бізнесу в сучасному господарстві України, Росії, В’єтнаму та Китаю;
 обгрунтувати напрямки виходу з аграрної кризи для країн з перехідною економікою шляхом узагальнення досвіду функціонування малого бізнесу в сільському госпо¬дарстві цих країн.
Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці російських, українських, в’єтнамських та китайських філософів, економістів з про¬блеми, що вив¬чається, або пов’язаних з нею проблем.
В роботі використані дані статистичних збірників, щорічників, результати соціологічного дослідження, яке було проведене автором у січні 1998 р. та охопило 17 селищ 4-х провінцій Півночі В’єтнаму. Інформаційною базою слугували офіційні доку¬менти урядів України, Росії, В’єтнаму, а та¬кож матеріали нау¬кових конференцій різного рівня.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна ди¬сертації полягає в тому, що на підставі системного еко¬номічного дослідження особливостей функціонування малих форм бізнесу в агросфері країн в умовах переходу до ринкової еко¬номіки розроблена цілісна теоретична концепція з цієї про¬блеми, котра дозволила здобути нові висновки та пропозиції.
Основні наукові результати дослідження:
• Розкриті особливостi ринкової трансформацiї аграр¬ного сектору та в зв’язку з цим особливостi формування аграр¬ного ма¬лого бiзнесу; обгрунтована його активна роль у переходi сiльського господар¬ства до ринкових відносин (різноманітність форм гос-подарювання, багато¬суб’єктність аграрних відносин, тісний взаємозв’язок між біологічними та соціально-економічними процесами);
• Визначені основні напрямки перетворення дрібнотовар¬ного вироб¬ництва у сучасні форми малого бізнесу в аграрному секторі (селянські господарства, родинну ферму, малий коопе¬ратив);
• Виявленi форми прояву про¬тирiч фермерської проблеми та запро¬понованi способи їх часткового розв’язання (більш чітка специфікація прав власності на землю, особлива фінансово-кредитна підтримка суб’єктів малого бізнесу);
• Систематизовані критерiї класифiкацiї форм малого бізнесу в аграрному секторі економіки (форма власності, особиста участь в праці, форма управління);
• Розкрита iсторична мiсiя особистого пiдсобного госпо¬дарства (ОПГ) в умо¬вах економiчної транзицiї суспiльства, показане його потрiйне значення у перехiдний до ринкових вiдносин період (по-перше – виживання, забезпечення людей продуктами харчування, по-друге – пом’якшення масштабів падіння виробництва, по-третє – як бази становлення малого бізнесу на селі);
• Доведена залежність ефективності аграрних перетворень від зниження трансакцiйних витрат суб’єктів малого бiзнесу. Виявлено взає¬мозв’язок мiж розмiрами родинних ферм та витра¬тами державного регулюва¬ння;
• Встановлено, що подвір’я та родинно-общинна кооперація є найбільш перспективними формами для сiльського господар¬ства В’єтнаму;
• Доведено, що тiльки за умов комплексного врахування всiх економiчних, полiтичних, соцiо-культурних, нацiо¬нальних фак¬торiв, а також гнучкого державного регулюва¬ння, малий бiзнес в аграрнiй сферi мо¬же мати успiх i активно сприяти форму¬ванню ри¬нкового середовища.
Практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки, які містяться в дисертації, можуть бути викори¬стані в подальшому практичному дослідженні проблем малого бізнесу в агросекторі економіки, в діяльності органів госпо¬дарчого управління при розробленні заходів проведення аграр¬ної реформи в сучасних умовах, у системі економічної освіти.
Окремі положення дисертації можуть використовуватися при вивченні курсу з еко-номічної теорії, зокрема в темах “Агробізнес”, “Аграрні відносини в перехідній економіці”, “Малий бізнес в агросек¬торі еко¬номіки”.
Апробація результатів дисертації. Основнi положе¬ння та результати дисертаційної роботи пройшли апробацiю на мiжна¬роднiй науково-практичнiй конференції “Проблеми стабiлiзації та економiчного розвитку” (Харкiв, 21-22 квiтня 1998 р.), на мiжна¬роднiй науково-практичнiй конференції “Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції” (Харкiв, 21-22 травня 1998 р.), на 2-ій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічна безпека: проблеми і стратегія забезпечення в Україні” (Харкiв, 17 грудня 1998 р.).
Публікації. З теми дисертації опубліковано 5 праць у фахових наукових виданнях загальним обсягом 1,6 д.а.
Структура дисертації. Дисертація включає вступ, два розділи, які містять 5 параграфів, висновки та список вико¬ристаної літератури. Загальний обсяг дисертації – 175 сторінок, включаючи 11 таблиць, 3 малюнок, 4 схеми. У спи¬ску вико¬ристаної літератури – 133 джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі розкривається актуальність теми, ступінь її розробленості, визначається об’єкт, мета та завдання дослідження, викладається наукова новизна та практичне зна¬чення роботи.
У першому розділі “Методологічні підвалини дослідження ма¬лого бізнесу в аграрному секторі економіки в умовах пере¬ходу до ринку” розкривається сутність та особливості вияв¬лення перехідного періоду в аграрному секторі (І.1), а також еко¬номічний зміст, роль та значення малого бізнесу в аг¬рарній сфері в процесі транзиції (І.2). Проведене дослідження показало, що економічний розвиток суспільства неминуче пов’язаний із пе-реходами економіки з одного стану до іншого. Ці переходи можуть мати як локальний, так і за¬гальний характер.
Локальна перехідна економіка характеризує перехідний стан якого-небудь регіону чи окремої країни. В її основі лежить особливість розвитку господарства під впливом при-родно-кліматичних, виробничо-економічних, соціокультурних факторів.
Глобальний перехідний стан характеризує єдиний процес змін у масштабах світового господарства, всієї цивілізації. Глобальні перехідні процеси є характерними для всієї історії людства.
Загальним для всіх перехідних економічних становищ є те, що на період переходу вони поєднують в собі деякі риси й властивості попередніх та нових економічних відносин. Із всього різноманіття визначень сучасної пе¬рехідної економіки ми виділяємо те, згідно з яким це є процес трансформації від неринкових (традиційно соціалістичних) до ринкових форм гос¬подарювання. В останній час для позначення перехідного стану постсоціалістичних країн поряд з поняттям “трансформація” вжи¬вається термін “транзиція”. Він відображає не стільки процес зміни, скільки сам стан, деяку, ще невизначену суспільну систему.
На відміну від змішаної економіки, перехідна економіка має особливі риси, які обумовлені характером змін розвитку (на противагу характеру змін функціонування). До числа цих рис відносяться: багатоукладність, нестійкість, як внутрішня властивість, особливий характер протиріч (це протиріччя роз¬витку на противагу протиріччям функціонування), альтерна¬тивний характер змін розвитку, відносна тривалість перетво¬рень та ін. Основна суть пере¬творень перехідного періоду полягає у формуванні основи нової економічної системи.
Що стосується сучасних країн з перехідною економікою, то у більшості із них сільське господарство є однією з ос¬новних галузей національного господарства. В середньому по СНД, наприклад, на його долю припадає 12 відсотків загаль¬ного обсягу валового продукту, у Китаї – 21 відсоток, у В’єтнамі – 29 відсотків . Особливостями здійснення пе¬рехідного періоду в сучасному аграрному секторі, на наш по¬гляд, є на¬ступні:
 реформи, які проводяться, повинні були надати міцний поштовх для динамічного розвитку агропромислового сектору як базової галузі економіки, однак, у більшості країн, почи¬наючи з 1990 р., в агросфері наростають негативні явища; – зростання виробництва продукції, що позначилося у фер¬мерських господарствах СНД, не компенсує зниження обсягу ви¬робництва у великих підприємствах, бо у загальному обсягу валової сільськогосподарської продукції частка фермерських господарств незначна і коливається в межах 1,5-10 відсотків;
 фактори значного падіння виробництва обумовлені тим, що в своїй більшості реформи не передбачають наявності дер¬жавної політики підтримки аграрного сектору;
 у більшості країн з перехідною економікою до цього часу не було проведено радикального реформування зе¬мельних відносин, що є базовим фактором всіх трансформаційних про¬цесів в агросекторі.
Аграрне виробництво в цілому в світі є оплотом чистої конкуренції і не вписується у сучасну ринкову еко¬номіку. Протягом ХХ ст. фермери стали основною соціальною групою, що виробляє товарну сільськогосподарську продукцію. Так, із за¬гальної кількості ферм в умовах сучасного сільського госпо¬дарства США 87 відсотків складають сімейні ферми. Більшість підприємств фермерського типу підпадають під кате¬горію “малих” та “середніх”.
В основі сучасної сімейної ферми лежить мале товарне виробництво. Розмежовуючи мале товарне вироб¬ництво і підприємницьке, натуральне та напівнатуральне, автор дає на-ступне визначення сімейної ферми. Ферма може називатись сімейною, коли вона є головним джерелом прибутку і місцем праці членів сім’ї та керується ними. Сімейна ферма – особ-ливий тип малого підприємництва. Особливості полягають у соціальній нейтральності її природи; в особ¬ливих мотивах по¬ведінки, які регулюються принципом трудоспо¬живчого балансу; в стійкості її положення в часу та просторі.
Поряд з тим, у зв’язку з тенденцією до збільшення масш¬табів господарств та зменшення числа зайнятих у сільськогосподарському виробництві, багато економістів та громадських діячів кінця ХХ ст., також, як колись наприкінці ХІХ ст., стверджують, що сімейна ферма не має майбутнього. В усіх країнах зі змішаною економікою ставка зроблена на ве¬ликі, конкурентоздатні виробництва. Малі господарства виті¬сняються. Навіть в європейських країнах у групу ризику по¬падають господарства із розмірами землеволодіння в 40-50 га, а Англії і в 150-200 га. В США 73 відсотки ферм мають обсяг продажу до 40 тис. долл. на рік. Їх власники змушені поєднувати аграрний труд з несільськогосподарською діяль-ністю, а 40 відсотків ферм з обсягом продажу до 5 тис. долл. на рік взагалі відносяться до розряду аматорських. В європейських країнах майже половина селянських сімей попов-нюють свій бюджет працею за межами свого господарства .
Все вищесказане дозволяє говорити про “фермерську про¬блему” в умовах ринку. Відрізняють короткостроковий та дов¬гостроковий її періоди. Аналіз, який проведений дисертантом, показав, що проблема в довгостроковому періоді полягає у відставанні цін на сільськогосподарську продукцію від тен¬денцій змін цін в економіці в цілому, отже, у відставанні прибутків фермерів від прибутків в економіці в цілому. Про¬блема у ко-роткостроковому періоді пов’язана із крайньою не¬стабільністю фермерських прибутків в різні роки. В самому ж загальному вигляді фермерська проблема полягає в тому, що в останній час в результаті техніко-технологічного прогресу зростання попиту на сільськогосподарські продукти не встигає за зростанням їх про¬позиції. Однак фермерська проблема, на думку автора, є харак¬терною лише для розвинутих країн, а для країн із пе-рехідною економікою є характерним не надлишок, а нестача сільськогосподарської продукції. Отже, функціонування аграрного сектора перехідної економіки і ма¬лого бізнесу як найважливішої його складової вимагає подаль¬шого грунтовного аналізу.
Розділ ІІ “Розвиток малого бізнесу в агросфері пе¬рехідної економіки” є кроком до більш конкретного аналізу. Тут досліджуються основні форми функціонування аг¬рарного малого бізнесу в умовах суспільної транзиції, здійснюється аналіз порівняльної ефективності та перспектив¬ності малого бізнесу в сільському господарстві Росії та Ук¬раїни, виявляються особливості розвитку малого бізнесу в сільському господарстві В’єтнаму та Китаю.
На думку дисертанта, у країнах з перехідною економікою суперечки про необхідність багатоукладності в аграрному сек¬торі вичерпали себе. Поряд з цим, тут ще не склалося єдиної думки відносно конкретних форм її реалізації. Автор вважає, що головним критерієм класифікації форм господарювання в умовах ринку має бути форма власності, яка обумовлена систе¬мою відносин користування, розпорядження, володіння. З цієї точку зору всі сільськогосподарські підприємства можна роз¬поділити на колективні та селянські. Суб’єктів останніх, в свою чергу, можна класифікувати таким чином:
 ферми;
 подвір’я;
 індивідуальні забудовники;
 сільськогосподарські кооперативи;
 тваринницькі кооперативи;
 общинно-родові господарства;
 асоціації селян;
 спілки селян;
 інші форми.
Аналіз, що проведений у дисертації, показує, що найкра¬щою організаційною формою малого підприємництва в селі є ко¬мандитне товариство. При цьому, по діючому в Ук¬раїні та Росії законодавству, у партнерів сільськогосподарських това¬риств є істотні пільги. На жаль, організація командитних то¬вариств у сільському господарстві України не набула широкого розвитку, оскільки відносно їх створення Законом України “Про господарські товариства” передбачені два обмеження: перше – кількість вкладників не повинна перевищувати кількість учас¬ників з повною відповідальністю, друге – сума внесків вклад¬ників до статутного фонду не повинна перевищувати суму внесків учасників з повною відповідальністю. В Росії подібні обмеження на структуру командитних товариств відсутні, і це обумовило створення таких товариств в процесі реорганізації ССП.
Щодо порівняльної ефективності малого бізнесу в аг¬рарній сфері двох найбільших країн СНД – Росії та України, в роботі показано, що сільське господарство цих держав, як і економіка в цілому, знаходиться в стані глибокої та довго¬строкової кризи. Диспаритет цін на продукцію промисловості та сільського господарства складає 500 відсотків; частка збит-кових підприємств усуспільненого сектору досягає 75 відсотків у Росії та 96 відсотків в Україні; щомісячна зар¬плата в сільському господарстві складає менше половини її рівня в економіці в цілому та знаходиться нижче прожиткового мінімуму; різко скоротилася державна підтримка сільського господарства; в Україні за період з 1992 по 1996 рр. валова продукція сільського господарства зменшилася у 2,3 рази, кількість робітників – в 1,6 рази, продуктивність аграрної праці – в 1,4 рази .
Дослідження причин тяжкого становища аграрного сектору економіки України та Росії проведене дисертантом пока¬зало, що:
 аграрні реформи в цих країнах починалися спон¬танно, без правової, організаційної та економічної підтримки, в умовах повного ігнорування необхідності посту¬пового, поетапного переходу до ринку;
 приватизація державної земельної власності здійс-нюється здебільшого формально;
 питома вага сільськогосподарських земель, що знахо¬дяться у власності фермерських господарств, дуже низька (від 2 до 6 відсотків), вони зформовані з найменш продуктивних земель;
 приватизовані землі не завжди можуть бути включені до ринкового обороту.
В умовах практичного паралічу колишньої господарської системи села та цілеспрямованого централізованого згортання фермерського руху, основний тягар забезпечення людей та дер¬жави сільгосппродуктами прийняв на себе малий бізнес – се-лянські подвір’я, або ОПГ. В цьому, за думкою автора, є історична роль малого бізнесу – найбільш масового та життєздатного – в умовах економічної транзиції суспільства. Його призначення в перехідній економіці можна охарактеризувати трояко:
1) дає змогу вижити людям та державі як суспільству;
2) дозволяє зменшити обсяг падіння виробництва та згладити гострі кути кризи в соціаьному плані. В Україні продуктивність праці в подвір’ях майже в 3-4 рази вище ніж у суспільному секторі. В Росії в 1995 р. подвір’я дали близько 50 відсотків м’яса, 72 відсотка овочів, 90 відсотків картоплі від загального обсягу виробленої продукції ;
3) є основою фермерства.
Щодо фермерського руху, то, отримавши поштовх до свого розвитку в перші роки реформ, зараз він, за невеликим винятком, практично знищений. Середні розміри існуючих ферм поки що невеликі: в Росії – 42 га, в Україні – 20-25 га. Спеціалісти вважають, що на цих “клаптиках” неможливо серйозно займатися сільським господарством, мовляв, “солідне товарне виробництво починається з 500-600 га”. Це так, але ж, на думку автора, тут не все однозначно.
З одного боку, збільшення розмірів ферми веде до зниження трансакційних витрат за рахунок переваг спеціалізації. З іншого боку, за рахунок зростання обсягу продукції, що підлягає збуту, витрати зростають. Притому користь від розподілення праці може бути зведена до нуля зростанням витрат другого виду. Тому фермерство за кордоном підтримується міцними паралельними комплексами: технологічними, транспортними, технічними, переробними. Зруйнування ж старої постачально-збутової кооперації села в СНД є одним з факторів зростання трансакційних витрат в сучасних умовах, а отже, стало суттєвим гальмом ринкових реформ агросфери.
Це один аспект проблеми. Інший проявляється в наступному. Аналіз динаміки економічних показників В’єтнаму та Китаю за роки здійснення реформ (відповідно з 1987 р. та з 1978 р.), проведений в роботі, показав, що, почавши власні реформи з перетворення аграрного сектору, реорганізації колективних господарств, підтримки та розвитку приватної ініціативи в селі, ці країни досягли значних результатів.
Так, у 1994 р. у загальній структурі сільських домогосподарств В’єтнаму, частка господарств фермерського типу становила 79,58 відсотка об’єднань. Згідно з “Законом про землю” селянська сім’я (двір), яка одержує у користування наділ землі, має право вирішувати: обробляти його або поступитися правом користування іншій сім’ї на підставі договору суборенди, тому що В’єтнам страждає від малоземелля та надлишку трудових ресурсів. Але, незважаючи на те, що з 1984 по 1994 рр. частка сільськогосподарських угідь, що приходиться на одного мешканця В’єтнаму, зменшилася з 0,17 га до 0,16 га, обсяг виробництва продуктів харчування збільшився з 18,37 млн. т. у 1986 р. до 28,7 млн. т. у 1997 р., урожайність рису зросла з 27,8 ц/га до 36,4 ц/га відповідно, що дозволило країні зайняти перше місце серед країн-експортерів продовольчих товарів в Азії .
Перетворення в економіці Китаю також почалися з аграрної реформи (у китайському селі мешкає зараз 80 відсотків з 1,2 мільярдного населення країни), а остання почалася з впровадження сімейного підряду. Незважаючи на дефіцит орних земель (на одного мешканця КНР припадає 0,09 га ріллі, що складає 28 від середньосвітового рівня – 0,28 га, а по країнам СНД – 0,8 га), перенаселеність та напівнатуральні методи господарювання на селі, вже за перші 5 років реформ в агросфері Китаю на 1/3 збільшився збір продовольчих культур та більш ніж вдвічі зросли прибутки селян. Відповідно поліпшилося забезпечення міського населення продовольчими товарами, а промисловості – сільськогосподарською сировиною. Оцінюючи підсумки аграрних перетворень у В’єтнамі та Китаї, автор відзначає, що реформи знайшли щиру, фактично всенародну підтримку “знизу”. Високі темпи зростання ВНП протягом багатьох років (у В’єтнамі – 8 відсотків щорічно), структурні зміни економіки, зростання реальних доходів на душу населення (в Китаї – 7 відсотків щорічно), вкупі з іншими досягненнями дозволили Китаю увійти до складу нових індустріальних країн третьої хвилі, а В’єтнаму зробити серйозну заявку на роль “азіатського тигра” четвертої хвилі. Всіма цими успіхами, на думку дисертанта, економіка вказаних країн зобов’язана малому бізнесу, сільському приватному господарству. А розміри селянських наділів у Китаї та В’єтнамі (від 9 до 30 соток) куди менші, ніж наділи російських фермерів та подвірь.
В заключенні підводяться підсумки проведеного дослідження, узагальнено викладаються результати, теоретичні висновки та можливі напрямки їх використання.

ВИСНОВКИ
На підставі проведеного дослідження проблем малого бізнесу в агросфері економіки перехідного типу зроблені такі висновки і запропоновані рекомендації:
1. Приватне селянське господарство в умовах ринку складає основу великого сільськогосподарського виробництва. В умовах економічної транзиції його роль ще значніша, бо воно покликано зформувати ринкове середовище в самій агросфері. Поряд з цим, процес створення фермерських господарств у країнах з перехідною економікою протікає з труднощами. Так, в Україні та Росії створення селянських господарств може здійснюватися шляхом виходу з ОПГ з відповідними майновими та земельними паями. До того формування власності приватного господарства повинно здійснюватися за рахунок відрахування частки коштів з валового прибутку внутрішньогосподарських орендних колективів у фонд розвитку їх виробництва. На практиці ж часто необхідних коштів на створення фондів не вистачає. Розмір частки селянина у створеній колективом власності дуже незначний, більш за те, її часто можна взяти тільки в грошовій, а не в натуральній формі.
2. Існують труднощі з наділенням селянських господарств землею. Так, середня норма надання безкоштовного наділу в Україні складає 20-25 га, мінімальна – 5 га, гранична -50 га. Враховуючи великі розміри внутрішньогосподарських підрозділів, а також спеціалізацію виробництва, що склалася, такої площі явно недостатньо для ефективного ведення діла. В результаті більшість селянських господарств вимушені орендувати значну кількість землі та інших засобів виробництва, вносячи в оренду за неможливістю вести власне діло на такій ділянці.
3. Враховуючи потрійну роль ОПГ в період економічної транзиції, держава повинна всебічно сприяти модернізації селянських подвірь, допомагаючи зміні їх функцій, нарощуючи в них тенденції товарності з метою розвитку підприємницьких здібностей людей. Для стимулювання розвитку цих господарств важливо вирішити такі питання, як надання селянським сім’ям кредитів та авансів, створення кредитних спілок, охоплення цього сектору системою страхування.
4. Оскільки, ефективність економічних реформ в агросфері прямо пропорційно залежить від скорочення трансакційних витрат суб’єктами малого бізнесу, державні структури управління повинні всебічно сприяти розвитку постачально-збутової кооперації та сфери послуг на селі. З метою збільшення випуску малогабаритної техніки необхідно вирішити питання про розширення її виробництва в країні, розвивати організаційні форми її використання, створивши широку мережу пунктів прокату та сервісні служби. З метою надання послуг селянським господарствам повинно стимулюватися створення агрохімічних, ветеринарних, селекційно-племенних фірм, збутових організацій та кооперативів.
5. Держава повинна активно сприяти розвитку соціальної інфраструктури на селі за принципом спільних зусиль держави та народу. Це стосується будівництва шкіл, лікарень, шляхів, електромереж та газопостачання, зв’язку, закладів культури.
6. Органи державного управління В’єтнаму повинні враховувати в своїй діяльності наступні проблеми сучасного аграрного сектору країни. По-перше, низький рівень матеріально-технічної бази сільського господарства взагалі та селянських подвірь зокрема, викликає великі працевитрати та знижує зацікавленість населення в організації присадибного господарства. По-друге, зрівняльний розподіл землі (“за їдоками”) в селянських господарствах, з одного боку, сприяє консервації дрібнотоварного напівнатурального господарства, потенційні можливості якого використовуються далеко не в повній мірі. З іншого боку, в умовах, коли всі засоби виробництва перейшли до приватної власності, а земля залишається націоналізованою, зрівняльний розподіл землі не рятує найбідніше селянство від зубожіння, тому що інтенсивне ведення сільського господарства вимагає значних капіталовкладень, яких немає у цих селян.
Таким чином, подолання значного спаду виробництва в аграрному секторі економіки в перехідний період автор пов’язує з розробкою. та послідовною реалізацією державної політики підтримки малого бізнесу в сільському господарстві.

Список праць, опублікованих за темою дисертації.
1. Чан Чунг Чи Хиеу. Развитие крестьянского хозяйства как фактор экономического роста в период перехода к рынку// Вестник Харьковского государственного уни¬вер¬ситета, №404. -Харьков: ХГУ, 1998.- С.204-207.
2. Чан Чунг Чи Хиеу. Мелкое производство как соци¬ально-экономическая организация общественного произ¬водства //Ринкова трансформація економіки. Збірник наукових праць Харківського Інституту бізнесу і ме¬недж¬менту. – Вип.3 – Харків: Основа, 1998. – С.106-115.
3. Чан Чунг Чи Хиеу. Роль и место малого бизнеса в ре¬формировании аграрной сферы СРВ при переходе к рынку// Вісник Харківського державного уні¬вер¬ситету, Економічна серія – №436. – Харків: ХДУ, 1999. – С.150-157.
4. Чан Чунг Чи Хиеу. Малый бизнес в аграрной сфере (Особенности формирования и финансовые проблемы разви¬тия)//Бизнес Информ. – 1998. – №20 – С.37-40.
5. Тютюнникова С.В., Чан Чунг Чи Хиеу. Финансовые про¬блемы становления и развития малого бизнеса в аграрном сек¬торе// Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Збірник наукових праць. – Суми: Слобожанщина: Ініціатива, 1999. – С.243-248.

АНОТАЦІЯ
Чан Чунг Чи Хiєу. “Малий бiзнес в аг¬рарнiй сферi пере¬хiдної еконо¬міки”.- рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. – економічна теорія.- Харківський державний університет, Харків, 1999.
Дисертація присвячена важливим, недостатньо розробленим питанням теорії та практики функціонування малого бізнесу в аграрному секторі економіки при переході до ринкових відносин. В дисертації обгрунтована роль малого бізнесу в агросфері в період економічної транзиції, розроблені наукові рекомендації державної підтримки селянського, фермерського господарства. Результати проведеного в роботі порівняльного аналізу ефективності функціонування малого бізнесу в сільському господарстві України, Росії, В’єтнаму та Китаю обгрунтовані теоретично та підтверджені практично.
Основні результати дослідження знайшли застосування в навчальному процесі та публічному обговоренні проблем функціонування малого бізнесу в агросфері економіки.
Ключові слова: селянське господарство, ферма, фермерська проблема, аграрне виробництво, державна підтримка малого бізнесу в агросфері.

АННОТАЦИЯ.
Чан Чунг Чи Хиеу. Малый бизнес в аграрной сфере пере¬ходной экономики. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата эко¬номических наук по специальности 08.01.01. – экономическая теория. – Харьковский государственный университет, Харьков, 1999.
Диссертация посвящена важным, недостаточно разработан¬ным вопросам теории и практики функционирования малого биз¬неса в аграрном секторе экономики при переходе к рыночным отношениям. Особенностями осуществления переходного периода в со-временном аграрном секторе экономики, являются, во-пер¬вых, особенности сельскохозяйственного производства как от¬расли, где тесно взаимосвязаны биологические, социально-эко¬номические процессы, а также национально-культурные тради¬ции; во-вторых, аграрные реформы начались без четко вырабо¬танной аграрной политики (отсутствие правовой базы прежде всего по отношению к вопросу собственности на землю); в-третьих, крайности в реформе (полностью разрушены старые экономические связи, а новые не сформированы или не могут формироваться); в-четвертых, для преодоления кризиса и подъ¬ема производства необходима мощная и комплексная государст¬венная программа поддержки субъектов сельского хозяйства, прежде всего крестьянских хозяйств.Основой аграрной реформы в переходный период должны стать создание и мощная государ¬ственная поддержка различных форм собственности и хозяйст¬венных укладов. При этом решающую роль в возрождении села призван сыграть малый крестьянский бизнес. В диссертации обоснована роль малого бизнеса в агросфере в период экономи¬ческой транзиции к рынку. Формы функционирования малого биз¬неса в сельском хозяйстве многообразны: малые коллективные, частные хозяйства, семейная ферма, личное подсобное хозяй¬ство и т.д. Однако в их экономической основе лежит простое мелкотоварное производство. В диссертации даны качественные и количественные критерии определения малого бизнеса в аг¬рарном производстве. Разграничивая мелкотоварное производ¬ство и пред¬принимательское, натуральное и полунатуральное, ав-тор дал сле¬дующее определение семейной фермы. Ферма называется семей¬ной, если она служит главным источником доходов и местом ра¬боты членов семьи и управляется ими. Семейная ферма – особый тип малого предпринимательства. Особенности заклю¬чаются в со¬циаль¬ной нейтральности её природы; в особых моти¬вах поведения, ре¬гулирующихся принципом трудопотребитель¬ского баланса; в ус¬той¬чивости её положения во времени и про¬странстве. Приоритет той или иной формы малого бизнеса в аг¬росфре определяется особенностями национальной экономики и национальными традициями. На основе сравнительного анализа эффективности функционирования разных форм малого бизнеса были выявлены наиболее перспективные направления его разви¬тия. В России, на Украине это коммандитные общества, для Вьетнама, Китая – крестьянские семейные дворы или малые их кооперации. Результаты проведенного в работе сравнительного анализа эффективности функционирования малого бизнеса в сельском хозяйстве Украины, России, Вьетнама и Китая обосно¬ваны теоретически и подтверждены практически. Особое внима-ние было уделено личному подсобному хозяйству. По мнению ав¬тора, его роль в переходный к рынку период заключается в: 1) дать сохраниться людям и государству как общно¬сти, обеспе¬чить выживание нации; 2)уменьшить объемы падения производ¬ства и сгладить ост¬рые углы кризиса; 3)быть колыбелью фер¬мерства.
При исследовании проблем становления и развития различ¬ных форм малого бизнеса в сельском хозяйстве автор рассмат¬ривал “фермерскую проблему” в условиях рынка как общую про¬блему для всей агросферы. Различают краткосроч¬ный и долго¬срочный её периоды. Проблема в долговременном пе¬риоде со¬стоит в отставании цен на сельскохозяйственную продук¬цию от тенденций изменения цен в целом, следовательно, в от¬ставании доходов фермеров от доходов в экономике в целом. Про¬блема в краткосрочном периоде связана с крайней нестабильно¬стью фер¬мерских доходов в различные годы. В самом же общем виде фер¬мерская проблема заключается в том, что в последнее время в результате технико-технологического процесса увеличе¬ние спроса на сельскохозяйственные продукты оказалось не в со¬стоянии поспевать за ростом их предложения. Несмотря на то, что фермерская проблема характерна для развитых стран, а для стран с переходной экономикой характерен не излишек, а не¬достаток сельскохозяйственной продукции, она является одной из острейших проблем. В работе были предложены некоторые пути смягчения данной проблемы. В связи с этим в диссертации разработаны научные рекомендации государственной поддержки крестьянского, фермерского хозяйства для успешной аграрной реформы в переходной к рыночным отношениям экономике. В ком-плекс государственных мероприятий должны входить: во-первых, создание правовой базы (прежде всего вопрос о собственности на землю) для крестьян; во-вторых, разработка финансовой по¬литики, ориентированной на поддержку крестьянских хозяйств семейных ферм (льготная кредитная и налоговая система, цено¬вая политика). Малый бизнес, в котором личный интерес и ини¬циативы самих производителей, будь это крестьянские, фермер¬ские хозяйства или малые кооперационные формы, имеет огром¬ный потенциал развития. При переходе к рынку это ведущая сила преобразования аграрной сферы, позволившая не только избежать кризиса, но и достичь в отрасли устойчивого эконо¬мического роста.
Основные результаты исследования нашли своё применение в учебном процессе и публичном обсуждении проблем функциони¬рования малого бизнеса в аграрном секторе экономики.
Ключевые слова: малый бизнес, крестьянское хозяйство, фермерская проблема, сельское хозяйство, государственная поддержка малого бизнеса.

SUMMARY

Tran Trung Chi Hieu. Small Business in The Agrarian Sphere of Transition Economy – Manuscript.
Dissertation for a Candidate degree in Economic Sciences of the speciality 08.01.01 – Economic Theory. Kharkov State University, Kharkov, 1999.
The Dissertation is dedicated to problem of Small Business functioning in the agrarian field of economic in the transi¬tion to the market. In the Dissertation the role of small business in agrosphere is reasonable. The scientific recommendations of state support to peasant household, farm are developed. The results of the comparative analysis of efficiency of functioning of Small Business in an agriculture of Ukraine, Russia, Vietnam and China are reasonable theoretically and are confirmed practically.
The basic results of research have found the application in educational process and public discussion of problems of functioning of small business in agrarian sector of economy.
Key words: small business, peasant household, farmer’s problem, agriculture, state support to small business in agro¬sphere.

Відповідальний за випуск: к.е.н., доцент Тютюнникова С.В.
Підписано до друку “14” травня 1999 р. Формат 60х84 1/16. Папір друкарський №1. Обл.-вид.арк. 1,0. Тираж 100 примірників. Зам.____
Ризограф ХДУ. 310002, м.Харків, вул. Мироносицька, 1.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020