КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

СТЕПАНОВА ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА

УДК 577.115.346: 616.341

Ліпідний склад апікальної мембрани ентероцитів тонкої кишки щурів за дії
іонізуючої радіації

03.00.01 – радіобіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в лабораторії фізико-хімічної біології

кафедри біохімії біологічного факультету Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор біологічних наук, старший науковий
співробітник

Хижняк Світлана Володимирівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, провідний науковий співробітник

лабораторії фізико-хімічної біології

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Серкіз Ярослав Іванович,

Інститут ядерних досліджень НАН України,

провідний науковий співробітник

сектору радіаційних технологій

доктор біологічних наук

Дружина Микола Олександрович,

Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології

ім. Р.Є. Кавецького НАН України,

завідувач відділу радіобіології

Провідна установа: Науковий центр радіаційної медицини АМН України, м.
Київ

Захист дисертації відбудеться “ 24 ” січня 2005 року о 1400 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.24 Київського
національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою:

м. Київ, пр-т Глушкова 2, корпус 12, біологічний факультет, ауд. 433.

Поштова адреса:

01033, Київ-33, вул. Володимирська, 64, спецрада Д 26.001.24,
біологічний факультет.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою: м.Київ, вул.
Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “23” грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Т.Р. Андрійчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток сучасних технологій супроводжується
застосуванням іонізуючих випромінень в медицині, біології та
промисловості, що обумовлює потребу розробки їх безпечного використання.
Тому поглиблені різнобічні радіобіологічні дослідження, зокрема в галузі
радіаційної мембранології, є актуальними.

Радіаційно-індуковані зміни в субмолекулярній організації та функціях
клітинних мембран є початковим етапом розвитку біологічних ефектів
[Somosy, 2000; Гродзинський, 2000]. Загальновизнано, що плазматична
мембрана є чутливою мішенню щодо дії іонізуючої радіації – морфологічні
та функціональні порушення клітинних мембран виникають практично відразу
після опромінення у широкому діапазоні доз [Рыскулова, 1986; Горбенко,
1993; Дворецкий, 1998]. Сублетальні дози іонізуючої радіації призводять
до перебудов плазматичних мембран, що може бути прямою чи
опосередкованою причиною нестохастичних ефектів, які спостерігаються в
клітинах та тканинах. З іншого боку, мембранні порушення можуть
зумовлювати розвиток стохастичних ефектів [Somosy, 2000; Эйдус, 2001]
тощо. Питання щодо радіочутливих компонентів мембран і механізми дії на
них іонізуючих випромінень важливе для розуміння процесів радіаційного
ураження клітин.

Беручи до уваги рідинно-мозаїчну структуру мембран, варіабельність їх
функцій забезпечується, в основному, модифікацією поліненасичених жирних
кислот мембранних ліпідів. Ліпіди – основні компоненти біомембран, які
складають від 20 до 80% їх маси [Болдырев, 1997; Геннис, 1997; Lodish,
2000]. В зв’язку з цим, обговорюються численні аспекти змін мембранних
ліпідів, що обумовлюють загибель клітин, в тому числі апоптоз та
різноманітні інші форми незапрограмованої їх загибелі [Watters, 1999;
Cristea, 2004]. З огляду на це, з’ясування механізмів дії іонізуючого
випромінення на ліпідний склад мембран та вивчення метаболізму ліпідів
мембран радіочутливих клітин становить безперечний інтерес [Klean, 1986;
Stark, 1991; Потехина, 1995]. Відмічено, що радіочутливість клітин
пов’язана з особливостями їх метаболізму та пропорційна швидкості
метаболічних реакцій. Клітини з високим рівнем обмінних процесів і
перетворення енергії чутливіші до опромінення, ніж клітини, які
знаходяться в стані спокою – стаціонарній фазі. Тому існують відмінності
клітинної та тканинної радіочутливості, що може визначатися
особливостями біохімічного складу мембранних ліпідів, зокрема вмістом
антиоксидантів тощо [Кузин, 1986; Кудряшов, 2001].

В радіобіологічних дослідженнях особлива увага зосереджена на структурах
та процесах, які мають вирішальне значення в розвитку післярадіаційних
ушкоджень. Одним з найрадіочутливіших органів є тонка кишка, порушення
функції якої вважають найбільш глибокими і стійкими [Федоровский, 1984;
Land Mia, 1991; Eastwood, 1997]. Тонка кишка відіграє роль селективного
бар’єру між організмом і зовнішнім середовищем на шляху надходження
поживних речовин у кров і лімфу. Основна її функція полягає в
розщепленні та всмоктуванні екзогенних харчових продуктів, що
забезпечується високоспеціалізованими епітеліальними клітинами –
ентероцитами. Клітини слизової оболонки тонкої кишки утворюють
структурно-функціональну систему, яка бере участь у секреторній, травній
та транспортуючій функціях кишечника. Суттєву роль у цих процесах
відіграє плазматична мембрана ентероцитів епітелію тонкої кишки [Уголев,
1986; Морозов, 1988; Choudhary, 1998].

Тому актуальним є вивчення реакції мембран та окремих її компонентів на
дію іонізуючого випромінення у широкому діапазоні доз, оскільки, при
цьому формуються детерміновані ефекти. Крім того, дослідження участі
ліпідного обміну після опромінення визначає перспективність пошуку
протипроменевих засобів серед регуляторів ліпідного обміну.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у
рамках теми № 01БФ036-04 “Розробка наукових основ пошуку
біологічно-активних сполук радіозахисної дії” (№ державної реєстрації
0101U002291) підрозділ “Дослідження структурно-функціонального стану
клітин слизової оболонки тонкої кишки та печінки за умов впливу
іонізуючої радіації” кафедри біохімії біологічного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета та завдання дослідження. Мета роботи полягала в дослідженні
ліпідного та жирнокислотного складу апікальної мембрани (АМ) ентероцитів
(щіткова облямівка) слизової оболонки тонкої кишки щурів за дії
іонізуючого випромінення в діапазоні доз від 0,1 до 6,0 Гр для оцінки
радіаційно-індукованих змін структурного стану мембрани.

В зв’язку з цим були поставлені такі завдання:

1. Дослідити дію іонізуючої радіації в дозах 0,1; 0,4; 1,0; 2,0; 3,0 та
6,0 Гр (потужність дози 0,17 Гр/хв) на:

а) ультраструктуру епітеліальних клітин тонкої кишки;

б) якісний та кількісний вміст ліпідів та їх жирнокислотний склад в АМ
ентероцитів слизової оболонки тонкої кишки;

в) біосинтез ліпідів, фосфоліпідів (ФЛ) та холестеролу (ХС) в АМ
ентероцитів в динаміці (через 24, 48 та 72 год після опромінення);

г) динаміку процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) та
антиокиснювальну активність (АОА) АМ ентероцитів слизової оболонки
тонкої кишки.

2. Вивчити структурний стан АМ ентероцитів слизової оболонки тонкої
кишки за дії іонізуючої радіації:

а) визначити мікров’язкість АМ;

б) оцінити структурні перебудови білкової компоненти мембран;

в) визначити активність мембранозв’язаних ферментів АМ;

г) дослідити проникність АМ для К+, Na+ і Са2+ ;

3. Визначити методом головних компонент (факторний аналіз)
дозозалежність протікання радіаційно-індукованих процесів в АМ
ентероцитів за умов дослідження.

Об’єкт дослідження: дія іонізуючої радіації в дозах 0,1; 0,4; 1,0; 2,0;
3,0 та 6,0 Гр на АМ ентероцитів слизової оболонки тонкої кишки щурів.

Предмет дослідження: апікальна мембрана ентероцитів слизової оболонки
тонкої кишки.

Методи дослідження: в роботі використовували радіометричні,
електронно-мікроскопічний, біохімічні (визначення вмісту ліпідів та
жирних кислот (ЖК), продуктів ПОЛ, активності ферментів), біофізичні
(проникність К+, Nа+, Са2+), математичні (статистична обробка
результатів, факторний аналіз) методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше проведено комплексні
морфологічні та біохімічні дослідження слизової оболонки тонкої кишки
через 24 год після дії іонізуючої радіації в дозах 0,1; 0,4; 1,0; 2,0;
3,0 та 6,0 Гр. Виявлено, що з підвищенням дози іонізуючого випромінення
поглиблюється пошкодження ультраструктури слизової оболонки тонкої
кишки.

Встановлено зниження вмісту загальних ліпідів, ХС та ФЛ на фоні
підвищення рівня лізоформ фосфоліпідів в АМ ентероцитів слизової
оболонки тонкої кишки через 24 год після опромінення в дозах 1,0; 2,0;
3,0 і 6,0 Гр. В більш віддалені строки після опромінення (48 та 72 год)
спостерігається певне відновлення вмісту ліпідів до контрольних значень,
що свідчить про тимчасове радіаційно-індуковане порушення мембран.
Встановлено порушення у функціонуванні окисно-антиокиснювальної системи
тонкої кишки за дії випромінення.

Виявлено перерозподіл вмісту ЖК у різних фракціях ліпідів за дії
іонізуючої радіації. У фракції ФЛ зростає частка ненасичених та
зменшується частка насичених ЖК, для нейтральних ліпідів та вільних ЖК
характерно зростання вмісту насичених та зменшення ненасичених ЖК.
Виявлено активацію синтезу ЖК в ранні строки після опромінення (24 год)
з наступним поверненням до контрольних значень в більш віддалені строки
(48 та 72 год).

Встановлено, що зі збільшенням дози опромінення спостерігаються
конформаційні зміни білкової компоненти АМ ентероцитів та зменшується
мікров’язкость мембрани поряд зі зростанням її проникності для іонів Na,
К та Са.

Використання методу факторного аналізу дозволило виявити дозозалежність
протікаючих в слизовій оболонці тонкої кишки процесів за умов дії
іонізуючої радіації в дозах 0,1 Гр – 6,0 Гр.

Встановлені структурно-функціональні порушення АМ ентероцитів розширюють
існуючі уявлення про механізми дії іонізуючої радіації в діапазоні доз
0,1 – 6,0 Гр. Дане дослідження доповнює методичні підходи при оцінці
радіобіологічних ефектів в динаміці дії протипроменевих засобів.

Практичне значення отриманих результатів. Результати, що отримані в
роботі, можуть слугувати науковим обґрунтуванням розробки методів
корекції та запобігання радіаційно-індукованих порушень
структурно-функціональних властивостей як мембран ентероцитів тонкої
кишки, так і інших біомембран. Одержані результати дії іонізуючої
радіації на структуру ліпідної компоненти мембран ентероцитів можуть
бути використані при розробці способів корекції порушень мембран.
Показана доцільність використання методу факторного аналізу при оцінці
дозозалежності протікання радіаційно-індукованих процесів.

Викладені в роботі положення можуть бути включені до навчальних програм
вузів, де викладаються курси “Радіобіологія”, “Радіаційна медицина”,
“Радіаційна біохімія” тощо.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто проаналізовано наукову
літературу за темою роботи, самостійно виконано експериментальні
дослідження, проведено підготовку матеріалів публікацій, статистичну
обробку та аналіз результатів. За участю наукового керівника проведено
планування експериментальних робіт, інтерпретацію результатів
дослідження, а також сформульовані висновки роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної
роботи доповідались на: ІІ з’їзді радіобіологів України (з міжнародною
участю) (Дніпропетровськ, 1995), ІІІ міжнародному з’їзді з радіаційних
досліджень (Москва — Пущино, 1997), VІІ Українському біохімічному з’їзді
(Київ, 1997), VІІІ Українському біохімічному з’їзді (Чернівці, 2002),
ІІІ з’їзді з радіаційних досліджень (радіобіологія і радіоекологія)
(Київ, 2003), конференції “Медико-биологические проблемы противолучевой
и противохимической защиты” (Санкт-Петербург, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 статей у фахових
журналах та 8 тез доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
наукової літератури, опису матеріалів та методів дослідження, власних
досліджень з обговоренням, заключення, висновків, списку використаної
літератури, що включає 222 посилання.

Робота викладена на 149 сторінках машинопису, ілюстрована 15 рисунками
та 30 таблицями.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проведені на білих безпородних щурах-самцях, масою 180-200
г, яких утримували на стандартному раціоні віварію. Тварин разово
тотально опромінювали на апараті РУМ-17 в дозах 0,1; 0,4; 1,0; 2,0; 3,0
та 6,0 Гр за умов: потужність поглинутої дози 0,17 Гр/хв, фільтри 0,5 мм
Си і 1 мм Аl, сила струму 5 мА, напруга 200 кВ, шкірно-фокусна відстань
– 50 см.

Виділення препаратів АМ ентероцитів слизової оболонки тонкої кишки з
контрольних та опромінених тварин проводили згідно методики, описаної в
роботах [Miller, 1981; Усатюк, 1988] із незначними модифікаціями.
Чистоту препаратів оцінювали електронномікроскопічним методом [Lewis,
1977] та за активністю маркерних ферментів [Ghijsen et al, 1980; Lin tt
al, 1984]. Вміст білка в досліджуваних мембранах визначали за методом
Лоурі та співавт. [Lowry et al., 1977].

Екстракцію ліпідів проводили за методом Фолча [Folch, 1957]. Ліпіди
розділяли методом одномірної (нейтральні ліпіди) та двомірної (ФЛ)
тонкошарової хроматографії на пластинках Silufol розміром 15 х 15 см і
визначали їх кількість [Brockhuyse, 1968]. Кількісне визначення ХС та
вільних жирних кислот (ВЖК) проводили за методом [Прохорова, 1982],
кількість триацилгліцеролів визначали згідно [Финдлей, Эванс, 1990].
Жирнокислотний склад ліпідів АМ ентероцитів тонкої кишки досліджували за
методом газорідинної хроматографії [Синяк,1976] на хроматографі “GC-4
АРТЕ Shimadzu” (Японія) з полум’яним іонізаційним детектором.

Швидкість включення 2-14С-ацетату в ліпіди АМ ентероцитів тонкої кишки
оцінювали за методом [Таранова, 1988]. Вимірювання радіоактивності
проводили на рідинному сцинтиляційному лічильнику “Intertechnique-4000”
(Франція).

Дієнові кон’югати та малоновий діальдегід визначали згідно [Орехович,
1977], вміст шиффових основ визначали відповідно до [Shenstone, 1971].
АОА оцінювали за методом [Семенов, 1985].

Дослідження мікров’язкості ліпідної компоненти АМ ентероцитів проводили
з використанням флуоресцентного зонду пірену згідно з [Владимиров,
1980]. Проникність мембран для Са2+, К+ і Nа+ проводили з використанням
синтетичного проникаючого аніону фенілдикарбаундекаборан (ФКБ-)
[Скулачев, 1989], використовуючи насичені азолектином фільтри “Synpor” з
діаметром пор 2,5 мкм.

Експериментальні дані оброблялись загальноприйнятими методами
варіаційної статистики [Плохинский, 1981; Кучеренко та ін., 2001]. Для
виявлення взаємозв’язку показників, які були досліджені за дії
іонізуючої радіації в дозах 0,1; 0,4; 1,0; 2,0; 3,0 та 6,0 Гр,
використаний метод головних компонент [Иберла, 1972; Граверман, 1983].

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Виняткова чутливість клітинних мембран до змін довкілля пов’язана зі
структурно-функціональними особливостями ліпідного бішару. Кожна жива
клітина забезпечена тонко регульованою потужною ферментативною системою,
яка й забезпечує, у гармонії з іншими гомеостатичними реакціями,
відповідний ліпідний склад біологічних мембран [Рыскулова, 1986;
Кудряшов, 2001]. Радіаційно-індуковані зміни субмолекулярної організації
та функцій клітинних мембран мають принципове значення в розвитку
біологічних ефектів дії іонізуючої радіації.

На першому етапі для визначення ступеня та міри ураження ультраструктури
клітин проведено електронномікроскопічні дослідження епітелію тонкої
кишки через 24 год після разової дії рентгенівського випромінення.
Аналіз отриманих результатів свідчить, що за опромінення в дозах 0,1 та
0,4 Гр клітинний склад тонкошарового епітелію не змінюється у порівнянні
з контролем. Незначним змінам піддаються лише різні за характером
клітинні елементи. За дії іонізуючої радіації в дозах від 1,0 до 6,0 Гр
спостерігаються більш значні порушення ультраструктури клітин слизової
оболонки, в тому числі ентероцитів, які з підвищенням дози опромінення
стають все більш вираженими і значущими у розвитку патологічних станів
тонкої кишки. Аналіз отриманих результатів свідчить, що зі збільшенням
дози іонізуючої радіації збільшується вакуолізація внутрішньоклітинних
мембранних структур, спостерігається набряк і деструкція мітохондрій;
зростає кількість лізосомоподібних утворень; порушується форма ядер і
посилюється конденсація хроматину; на апікальній стороні ентероцитів
з’являються ділянки, які позбавлені щіткової облямівки; в епітелії
виникають зони некрозу, лізису окремих клітин та їх відторгнення.

Таким чином, розвиток ураження тонкої кишки за дії іонізуючої радіації
від 0,1 до 6,0 Гр пов’язаний з виникненням порушень ультраструктури
слизової оболонки, які посилюються зі збільшенням дози.

Важливою структурно-функціональною характеристикою мембран є якісний та
кількісний склад її ліпідної компоненти [Потехина, 1992]. Результати
порівняльних досліджень вмісту ліпідів в АМ ентероцитів слизової
оболонки тонкої кишки, які були виділені з контрольних тварин та
опромінених в дозах від 0,1 до 6,0 Гр наведені в таблицях (табл.1 та 2).
Встановлено, що вміст загальної ліпідної фракції через 24 год після дії
іонізуючої радіації в дозах 1,0; 2,0; 3,0 і 6,0 Гр зменшується в
середньому на 17, 20, 21 та 29% відповідно. Зменшення вмісту ФЛ
відбувається після дії іонізуючої радіації в дозах 2,0; 3,0 і 6,0 Гр в
середньому на 20 – 21%. Через 48 год після опромінення вміст ФЛ
залишається зниженим в середньому на 18% за дії доз 2,0; 3,0 та 6,0 Гр.
Через 72 год після опромінення вміст ФЛ в мембранах ентероцитів
наближається до контрольних значень.

Таблиця 1

Вміст ліпідів (мкг/мг білка) в апікальної мембрані ентероцитів слизової
оболонки тонкої кишки за дії іонізуючої радіації, (M ±m, n=7)

Умови досліду Загальні ліпіди Фосфоліпіди

час після опромінення, год

24 24 48 72

контроль 569,3 ± 43,8 367,2 ± 22,4 367,2 ± 22,4 367,2 ± 27,0

доза, Гр

0,1

509,7 ± 45,0

324,6 ± 30,4

335,5 ± 23,9

358,7 ± 28,6

0,4 485,6 ± 42,1 319,8 ± 25,1 320,7 ± 24,2 335,5 ± 23,4

1,0 470,4 ± 36,2* 301,5 ± 28,5 322,1 ± 23,0 346,8 ± 27,6

2,0 453,5 ± 32,3* 293,7 ± 26,4* 307,4 ± 22,6* 326,3 ± 22,8

3,0 448,9 ± 34,8* 295,2 ± 26,8* 308,2 ± 21,8* 324,7 ± 24,5

6,0 406,7 ± 35,3 * 290,8 ± 23,3* 300,3 ± 23,4* 330,6 ± 21,3

П р и м і т к а: тут і далі * Р ( 0,05 відносно контролю.

Вміст ХС зменшується в середньому на 22, 34, 53 та 62% через 24 год
після дії опромінення в дозах 1,0; 2,0; 3,0 та 6,0 Гр відповідно
(табл.2). Відновлення вмісту ХС відбувається швидше ніж ФЛ – і вже через
48 год після опромінення його вміст у мембранах ентероцитів вірогідно не
відрізняється від контрольних значень у всьому інтервалі доз, що
досліджувались.

Таблиця 2

Вміст холестеролу (мкг/мг білка) в апікальній мембрані ентероцитів
слизової оболонки тонкої кишки за дії іонізуючої радіації, (M ±m, n=7)

Умови досліду Час після опромінення, год

24 48 72

контроль 118,7 ± 9,2 118,7 ± 9,2 118,7 ± 9,2

доза опромінення, Гр

0,1

104,8 ± 9,9

112,9 ± 9,8

113,8 ± 10,0

0,4 104,1 ± 10,2 110,2 ± 10,1 111,5 ± 9,8

1,0 92,3 ± 9,0* 105,8 ± 9,5 108,2 ± 9,3

2,0 78,4 ± 7,1* 105,4 ± 9,1 106,4 ± 9,5

3,0 56,3 ± 5,3* 102,7 ± 9,6 105,1 ± 9,1

6,0 45,2 ± 4,4* 98,3 ± 8,7 103,2 ± 9,4

Відомо, що ХС є попередником біосинтезу стероїдних гормонів, жовчних
кислот, ефірів холестеролу тощо. Він входить до складу біологічних
мембран, і зміна його кількості в мембрані впливає на фізико-хімічні
властивості бішару – порушує кооперативні взаємодії жирних ацилів
фосфоліпідів, змінює рухомість вуглеводневих ланок молекул ЖК
фосфоліпідів, дестабілізує бішар мембрани, що призводить до порушення
в’язкості мембран та їх проникності [Рыскулова, 1982; Элойя, 1989].

Суттєвим показником, який обумовлює властивості біомембран – є вміст
індивідуальних ФЛ та співвідношення між ними (табл. 3). Виявлено, що зі
збільшенням дози опромінення відбувається зменшення вмісту основних ФЛ
на фоні підвищення рівня лізоформ (лізофосфатидилхоліну і
лізофосфатидилетаноламіну). За дії іонізуючої радіації вміст
фосфатидилетаноламіну знижується незначно. Вміст фосфатидилхоліну
вірогідно зменшується за дії іонізуючої радіації в дозах 3,0 та 6,0 Гр в
середньому на 21-29%. Вміст фосфатидилсерину за дії тих же доз
зменшується в середньому на 39%, кількість фосфатидилінозитолу – в
середньому від 24 до 29% при дії іонізуючої радіації в дозах 1,0; 2,0;
3,0 та 6,0 Гр. Найбільше змінюється вміст сфінгомієліну: за дії
іонізуючої радіації в дозах 0,4; 1,0; 2,0; 3,0 і 6,0 Гр відносний вміст
цього ліпіду зменшується в середньому на 20, 39, 46, 65 і 69%
відповідно. Суттєве значення має підвищення рівня лізоформ
фосфатидилхоліну і фосфатидилетаноламіну. Встановлено збільшення рівня
лізофосфатидилхоліну в середньому на 23, 28 і 68% за дії доз 2,0; 3,0 і
6,0 Гр відповідно.

Таблиця 3

Вміст фосфоліпідів в апікальній мембрані ентероцитів слизової оболонки
тонкої кишки через 24 год після дії іонізуючої радіації, (M±m, n=7)

Умови досліду Фосфоліпіди, мкг/мг білка

ФХ ЛФХ СФМ ФЕА ЛФЕА ФС ФІ

контроль 117,5±10,6 5,7 ± 0,4 22,9 ± 2,0 138,6 ± 11,2 0,3 ± 0,1
20,3 ± 1,8 61,9 ± 6,0

доза , Гр

0,1

102,8 ± 9,4

5,8 ± 0,5

21,7 ± 1,9

123,9 ± 10,1

0,4 ± 0,1

17,5 ± 1,5

52,5 ± 4,7

0,4 101,2 ± 9,6 6,1 ± 0,4 18,3 ± 1,4* 123,3 ± 10,5 0,6 ± 0,1
18,2 ± 1,6 52,0 ± 5,0

1,0 97,8 ± 9,9 6,2 ± 0,4 14,0 ± 1,5* 119,1 ± 11,6 0,9 ± 0,2*
16,3 ± 1,5 47,2 ± 4,9*

2,0 103,7 ± 10,1 7,0 ± 0,5* 12,3 ± 1,0* 107,8 ± 9,9* 1,0 ± 0,3*
17,5 ± 1,4 44,4 ± 4,1*

3,0 93,0 ± 8,4* 7,3 ± 0,6* 8,0 ± 0,7* 126,8 ± 12,0 1,4 ± 0,2*
14,1 ± 1,1* 44,2 ± 4,1*

6,0 83,3 ± 8,4* 9,6 ± 0,8* 7,1 ± 0,6* 130,0 ± 12,4 4,7 ± 0,6*
12,4 ± 1,1* 43,7 ± 4,1*

П р и м і т к а: ФХ – фосфатидилхолін, ЛФХ – лізофосфатидилхолін,

СФМ – сфінгомієлін, ФЕА – фосфатидилетаноламін, ЛФЕА –
лізофосфатидил-етаноламін, ФС – фосфатидилсерин, ФІ –
фосфатидилінозитол.

За цих же умов опромінення спостерігається підвищення рівня
лізофосфатидилетаноламіну від 3 до 16 разів. Слід зазначити, що
збільшення вмісту лізоформ фосфоліпідів в мембранах сприяє формуванню
гексагонального типу упаковки фосфоліпідних мембран. Це, насамперед,
викликає підвищення проникності мембран, а також порушення міцності
зв’язку білків із гідрофобною частиною ліпідного матриксу, що сприяє
міграції частини молекул ліпідів в полярні поверхневі шари [Геннис,
1997].

Різноспрямованість радіаційно-індукованих змін вмісту ФЛ може вказувати
на різну радіочутливість окремих процесів, які відповідають за синтез та
розпад певних ФЛ.

Структури жирнокислотних ланцюгів ліпідів визначають спосіб пакування
ліпідів в мембранах, білок-ліпідні та ліпід-ліпідні взаємодії,
мікров’язкість мембран та ін. [Геннис, 1997; Lodish, 2000]. Зміни
жирнокислотного складу ФЛ можуть надавати молекулам ФЛ інших
властивостей. Ненасичені ВЖК здатні взаємодіяти з гідрофобними зонами
молекул білка та при цьому витискувати зв’язані з ними жирнокислотні
ланцюги ліпідів.

Встановлено, що за дії іонізуючої радіації, в умовах проведення
досліджень, спостерігається незначне зменшення в загальній фракції ФЛ
вмісту насичених ЖК (табл.4). Лише вміст пальмітинової (С16:0) кислоти
вірогідно зменшується після опромінення в дозах 2,0; 3,0 та 6,0 Гр
відповідно на 17, 20 та 27%. В той же час рівень ненасичених ЖК
підвищується незначно. Лише за дії іонізуючої радіації в дозах 3,0 та
6,0 Гр вірогідно підвищується рівень лінолевої (С18:2) кислоти на 18 та
23% та докозопентаєнової (С22:5) кислоти – на 22 та 29% відповідно.
Виявлені зміни вмісту ЖК у загальній фракції ФЛ призводять до зниження
коефіцієнту насиченості після опромінення в дозах 3,0 та 6,0 Гр
відповідно на 17 та 22%. Подібні дослідження проведені також для
фосфатидилхоліну та фосфатидилетаноламіну. Вірогідні зміни у складі ЖК
фракції фосфатидилхоліну за дії іонізуючої радіації спостерігаються
тільки для

стеаринової (С18:0) кислоти – підвищення рівня після опромінення в дозах
2,0; 3,0 та 6,0 Гр відповідно на 29, 39 та 58%, а також для
докозопентаєнової (С22:5) – при опроміненні в дозах 3,0 та 6,0 Гр
відповідно на 29 та 33%. Іонізуюча радіація призводить до зменшення у
фракції фосфатидилетаноламіну вмісту пальмітинової (С16:0) кислоти –
вірогідно за дії доз 3,0 та 6,0 Гр в середньому на 25% та 28%. За дії
цих же доз відбувається вірогідне підвищення рівня ненасичених ЖК:
ліноленової (С18:3) в середньому в 3,6 та 3,2 рази відповідно,
ейкозапентаєнової (С20:5) – на 30 та 40%, докозапентаєнової (С22:5) – на
50 та 57%. Загальні порушення вмісту насичених і ненасичених ЖК у цих
фракціях призводять до зменшення коефіцієнта насиченості в середньому на
10 — 14% для фосфатидилхоліна, та на 19 — 23% для фосфатидилетаноламіна
за дії іонізуючої радіації в дозах 3,0 та 6,0 Гр відповідно. Іонізуюча
радіація у всіх досліджуваних дозах не викликає суттєвий перерозподіл ЖК
у фракції лізофосфатидилхоліна, відмічена лише тенденція до збільшення
рівня ненасичених ЖК. У фракції нейтральних ліпідів вірогідно
збільшується коефіцієнт насиченості за дії випромінення в дозах 2,0; 3,0
та 6,0 Гр на 23, 24 та 34% відповідно. Для вільних ЖК показано, що
іонізуюча радіація викликає лише вірогідне зменшення вмісту арахідонової
кислоти (С20:4) на 26%.

Аналіз отриманих результатів свідчить про різноспрямовані зміни
ліпідного складу, та перерозподіл вмісту ЖК у різних фракціях ліпідів.
Відомо, що ступінь насиченості ЖК слугує важливим фактором, який впливає
на життєздатність клітин [Lee, 1982]. Крім того, збільшення кількості
лізоформ фосфоліпідів та ВЖК, може бути пов’язане з підвищенням
інтенсивності процесів окиснення та активації фосфоліпаз.

j

?

?

6 8 : I

R

A

’kd+

’kdI

okd?

-¤®AeUe3®8®E®R®—®?®?®µ®u®y®

????l?®AeUeo

????l?y®

оцінці вторинних продуктів ПОЛ встановлено, що загальний вміст
малонового діальдегіду збільшується за доз 1,0; 2,0; 3,0 та 6,0 Гр на
31, 50, 56 та 69% відповідно. Встановлено, що Fе2+-аскорбат залежне
окиснення підвищується за дії іонізуючої радіації в дозі 1,0 Гр в
середньому на 22%, а після опромінення в дозі 2,0 Гр – на 32%, 3,0 Гр –
на 41%, 6,0 Гр – на 64%. Відомо, що Fе2+-аскорбат індуковане підвищення
накопичення малонового діальдегіду може свідчити про деструктивні зміни
мембран ентероцитів за дії випромінення [Физер, 1984]. Кінцевим
продуктом ПОЛ є утворення шиффових основ. Спостерігається збільшення
вмісту шиффових основ, на 17% лише за дії іонізуючої радіації в дозі 6,0
Гр.

Таблиця 5

Вміст продуктів ПОЛ в апікальній мембрані ентероцитів слизової оболонки
тонкої кишки через 24 год після дії іонізуючої радіації, (M ± m, n = 7)

Умови досліду Дієнові кон’югати,

(А233/А218) Малоновий діальдегід, нмоль/мг білка Шиффові основи,

відн.од.

-Fе-аскорбат +Fе-аскорбат

контроль 0,92 ± 0,08 0,16 ± 0,01 2,23 ± 0,21 1,0

доза, Гр

0,1

0,90 ± 0,07

0,17 ± 0,02

2,31 ± 0,20

1,05 ± 0,04

0,4 0,88 ± 0,06 0,16 ± 0,03 2,52 ± 0,23 1,08 ± 0,04

1,0 0,85 ± 0,05 0,21 ± 0,02* 2,74 ± 0,24* 1,10 ± 0,03

2,0 0,82 ± 0,06 0,24 ± 0,03* 2,90 ± 0,27* 1,13 ± 0,04

3,0 0,80 ± 0,07 0,25 ± 0,02* 3,12 ± 0,30* 1,15 ± 0,04

6,0 0,76 ± 0,08 0,27 ± 0,03* 3,65 ± 0,34* 1,17 ± 0,05

Захист ліпідів мембран від надмірного накопичення продуктів ПОЛ в
організмі виконує антиокиснювальна система. Інтегральною характеристикою
функціонування цієї системи є її загальна АОА. Встановлено збільшення
АОА при зростанні дози опромінення. Виявлена тенденція може у певній
мірі пояснювати незначні зміни в кількості продуктів ПОЛ за дії
досліджуваних доз іонізуючої радіації. Отримані результати свідчать про
порушення у функціонуванні окисно-антиокиснювальної системи тонкої кишки
після опромінення.

Порушення ліпідного складу мембран може призводити до змін процесів їх
синтезу. Визначення включення в мембранні ліпіди ацетату, який є
попередником всіх ліпідів при їх синтезі, вказує на інтенсивність
протікання цього процесу. Дослідження біосинтезу ліпідів проводили in
vivo за визначенням інтенсивності включення 2-14С-ацетату у різні
ліпідні фракції АМ ентероцитів слизової оболонки тонкої кишки.
Встановлено (рис.1), що через 24 год після опромінення щурів у дозах 0,1
та 0,4 Гр інтенсивність включення 2-14С-ацетату в загальні ліпіди
досліджуваних мембран вірогідно не змінюється, а після опромінення в
дозах 1,0; 2,0; 3,0 та 6,0 Гр відбувається активація включення
2-14С-ацетату в загальну фракцію ліпідів на 24, 42, 43 та 50%
відповідно. Активація біосинтезу ФЛ зростає після опромінення в цих же
дозах на 24, 39, 41 та 48% відповідно.

Інтенсивність біосинтезу ХС через 24 год також збільшується відносно
контролю на 32, 41, 56 та 59% відповідно після дії іонізуючої радіації в
дозах 1,0; 2,0; 3,0 та 6,0 Гр (рис.2). Встановлено вірогідне збільшення
включення 2-14С-ацетату в загальну фракцію ліпідів через 48 год після
опромінення: в дозі 2,0 Гр на 36%; в дозі 3,0 Гр – на 35%; а в дозі 6,0
Гр – на 42%. Біосинтез ФЛ активується радіацією у дозах 1,0; 2,0; 3,0 та
6,0 Гр на 21, 33, 33 та 41% відповідно. Ті ж дози викликають вірогідне
збільшення включення 2-14С-ацетату в ХС на 26, 30, 35 та 50% відповідно.
Через 72 год після опромінення в досліджуваних дозах спостерігається
певне зменшення включення

2-14С-ацетату в усі фракції ліпідів. Так, при дії радіації в дозах 2,0;
3,0 та 6,0 Гр включення 2-14С-ацетату зростає для загальної фракції
ліпідів від 32 до 40%; ФЛ – від 32 до 39%; ХС – від 22 до 42%.

Таким чином, активація синтезу ЖК в ранні строки після опромінення є
харак-терною реакцією клітин слизової оболонки тонкої кишки на
опромінення у широкому діапазоні доз. Враховуючи значення ліпідів у
клітинній проліферації, а також основну роль клітин тонкої кишки в
продукуванні ХС для організму, можна припустити, що за радіаційного
впливу на організм активація біосинтезу (ФЛ та ХС в ранні строки після
опромінення) пояснюється відновленням мембранних структур, як в самій
тонкій кишці, так і в організмі в цілому [Коломийцева, 1989].

Виявлені зміни вмісту мембранних ліпідів та їх жирнокислотного складу,
ступеню насиченості ЖК, молярного співвідношення ліпід/білок, а також
протікання процесів ПОЛ можуть викликати структурні порушення АМ
ентероцитів слизової оболонки тонкої кишки.

Загальною характеристикою структурного стану мембран слугує такий
показник, як мікров’язкість, яку оцінювали при визначенні відносного
ступеню ексимеризації флуоресцентного зонду пірену в досліджуваних
мембранах. Встановлено, що вірогідне підвищення ступеню ексимеризації
відбувається після опромінення в дозах 2,0 Гр на 22%, 3,0 Гр – на 28% та
6,0 Гр – на 34%, що вказує на зменшення мікров’язкості мембран
ентероцитів за даних умов дослідження.

Наявність триптофанових залишків в мембранних білках зумовлює власну
флуоресценцію мембран. Встановлено, що після дії іонізуючої радіації в
дозах від 0,1 до 6,0 Гр спостерігається збільшення інтенсивності
флуоресценції триптофанілів АМ ентероцитів, причому вірогідні зміни
спостерігаються за дії випромінення в дозах 3,0 та 6,0 Гр на 22 та 36%
відповідно відносно контролю. Причиною підвищення інтенсивності
флуоресценції триптофанілів білків апікальної мембрани ентероцитів
можуть бути радіаційно-індуковані структурні перебудови білкових
молекул, які супроводжуються змінами в експонуванні на поверхні білків
триптофанілів.

Порушення іонної проникності біомембран є одним із ранніх проявів дії
іонізуючої радіації [Дворецкий, 1990]. При дослідженні проникної
здатності апікальної мембрани ентероцитів для іонів К, Nа, Са
встановлено, що за дії іонізуючої радіації в дозах від 0,4 до 6,0 Гр
відбувається збільшення проникності мембран ентероцитів слизової
оболонки тонкої кишки для досліджуваних іонів (табл.7).

Таблиця 7

Відносна проникна здатність апікальної мембрани ентероцитів тонкої кишки
для К+ , Nа+ і Са2+ (M ± m, n = 7)

Іон Проникність, %

контроль доза опромінення, Гр

0,1 0,4 1,0 2,0 3,0 6,0

К+ 100 122 ± 12 146 ± 15* 264 ± 18* 221 ± 20* 312 ± 26* 359 ±
25*

Na+ 65 ± 4 78 ± 5 85 ± 6* 110 ± 9* 130 ± 12* 143 ± 10* 169
± 14*

Ca2+ 21 ± 2 23 ± 2 27 ± 3* 39 ± 3* 44 ± 4* 46 ± 4* 56 ±
5*

Виявлене дозозалежне зростання проникності плазматичної мембрани
ентероцитів тонкої кишки для іонів натрію, калію та кальцію в результаті
дії іонізуючої радіації в дозах 0,1 – 6,0 Гр може сприяти змінам
концентрації іонів всередині клітини, що виступає як фактор порушення
клітинного метаболізму.

Структурні зміни мембран ентероцитів можуть обумовлювати порушення
функціонування мембранозв’язаних ферментів, які беруть участь у
гідролізі, мембранному травленні та транспорті поживних речовин
[Морозов, 1988]. Встановлено (табл.8), що іонізуюча радіація, в умовах
проведення досліджень, викликає дозозалежне зниження активності лужної
фосфатази в середньому на 15% за дози 6,0 Гр. Активність
?-глутамілтрансферази та аланінамінотрансферази після опромінення в
дозах 1,0; 2,0; 3,0 та 6,0 Гр знижується в середньому на 10 — 30%. При
цьому Са2+-АТФазна активність різко зменшується з підвищенням дози
опромінення. Вірогідні зміни вже спостерігаються за дози 0,4 Гр –
зменшення на 21%, за доз: 1,0 Гр – 59%, 2,0 Гр – 66%, 3,0 Гр – 69% та
6,0 Гр – 78%. Активність Мg2+-АТФази істотно не змінюється в умовах
дослідження.

Можливо, причиною змін активностей досліджуваних ферментів є
радіаційно-індуковані порушення ліпід-білкових взаємодій та
конформаційні зміни білкових молекул, зменшення в’язкості мембран і, як
наслідок, перехід білків в більш гідрофобні шари мембрани.

Таблиця 8

Активність ферментів апікальної мембрани ентероцитів слизової оболонки
тонкої кишки через 24 год після дії іонізуючої радіації, (нмоль
продукту/хв? мг білка), M ± m, n = 7

Умови досліду Активність ферментів

Лужна фосфатаза ?-Глутаміл-трансфераза Аланінаміно-

трансфераза Са2+-АТФаза Mg2+-АТФаза

контроль 1190 ± 89 58,3 ± 4,2 210,0 ± 15,6 34,6 ± 2,8 316,2 ± 23,2

доза, Гр

0,1

1191 ± 85

60,0 ± 5,1

213,2 ± 14,9

32,6 ± 2,4

305,0 ± 22,4

0,4 1156 ± 80 63,3 ± 5,3 231,6 ± 16,4 27,5 ± 2,0* 298,3 ± 21,7

1,0 1090 ± 78 53,4 ± 3,9 193,3 ± 13,8 14,3 ± 1,1* 291,7 ± 21,6

2,0 1063 ± 77 48,3 ± 3,4 180,5 ± 12,7 11,6 ± 0,9* 283,3 ± 20,8

3,0 1065 ± 80 45,1 ± 4,0* 156,6 ± 11,0* 10,7 ± 0,8* 280,1 ± 19,9

6,0 1013 ± 71 40,2 ± 3,1* 145,1 ± 10,5* 7,7 ± 0,6* 275,4 ± 19,3

Методом головних компонент проведений аналіз результатів дослідження (37
показників) за дії іонізуючої радіації в дозах від 0,1 до 6,0 Гр на
ліпідний і жирнокислотний склад, структурний стан апікальної мембрани
ентероцитів слизової оболонки тонкої кишки, який дозволив встановити
дозозалежність дії іонізуючої радіації за відповідною зміною досліджених
показників (рис.3).

Основний внесок у визначення дозової залежності вносять показники, що
характеризують мікров’язкість мембран, їх проникність для К+, Nа+ та
Са2+, активність Са2+-АТФази.

Базуючись на отриманих даних щодо вивчення ліпідного складу та фізичних
властивостей плазматичної мембрани ентероцитів за дії іонізуючого
випромінення в дозах 0,1 – 6,0 Гр встановлено, що структурні зміни АМ
ентероцитів пов’язані зі зміною кількісного складу ліпідів, їх
динамічних властивостей. Модифікація структурної організації
білок-ліпідних комплексів, переміщення білків в ліпідний бішар,
зменшення товщини ліпідного бішару та в’язкості ліпідної компоненти
вказує на зміни взаємозв’язку між білковими та ліпідними молекулами.
Таким чином, структурна дестабілізація АМ ентероцитів після опромінення
обумовлює зміни активності ферментів та збільшення пасивної проникності
мембран для іонів.

ВИСНОВКИ

1. Проведено дослідження структурно-функціонального стану мембран
ентероцитів тонкої кишки після разової дії іонізуючого випромінення в
широкому діапазоні доз (0,1; 0,4; 1,0; 2,0; 3,0 та 6,0 Гр), що дозволило
встановити дозозалежні порушення ультраструктури слизової оболонки
тонкої кишки, зміни ліпідного та їх жирнокислотного складу апікальної
мембрани ентероцитів, в’язкості ліпідного бішару та збільшення його
проникності для неорганічних іонів, зростання синтезу ліпідів та
порушення окисно-антиокиснювального стану мембран.

2. Встановлено зменшення в досліджуваних мембранах кількості загальних
ліпідів, фосфоліпідів та холестеролу через 24 год після опромінення в
дозах 1,0 – 6,0 Гр та відновлення цих показників до контрольних значень
через 72 год. Крім того, спостерігається зменшення вмісту основних
фосфоліпідів та збільшення вмісту їх лізоформ, що може призводити до
змін фізико-хімічних властивостей ліпідного бішару.

3. Виявлено, що зі зростанням дози опромінення відбувається перерозподіл
вмісту жирних кислот у різних фракціях ліпідів. Характерним для
фосфоліпідів є збільшення вмісту ненасичених жирних кислот, а для
нейтральних – насичених і, як результат – різноспрямовані зміни
коефіцієнту насиченості жирнокислотних залишків ліпідів, що свідчить про
структурну модифікацію мембранних ліпідів.

4. Встановлено активацію синтезу фосфоліпідів та холестеролу у всі
терміни досліджень. Підвищення синтезу ліпідів може зумовлювати
зростання відновлювальної здатності мембран після опромінення.

5. Дія іонізуючого випромінення призводить до активації процесів ПОЛ:
спостерігається підвищення вмісту малонового діальдегіду, збільшення
його Fe2+-аскорбат залежного накопичення в мембранах та зростання
антиокиснювальної активності. Виявлені зміни вказують на порушення
окисно-антиокиснювального стану апікальної мембрани ентероцитів тонкої
кишки.

6. Встановлено порушення динамічної та бар’єрної функцій досліджуваних
мембран, що зумовлює зменшення в’язкості ліпідного бішару мембран та
збільшення їх проникності для Na+, К+ та Са2+ після опромінення.

7. Виявлено зменшення активності ферментів ?-глутамілтрансферази,
аланінамінотрансферази та Са2+-АТФази за дії іонізуючої радіації, що
може бути пов’язано зі структурними перебудовами мембран.

8. Методом факторного аналізу виявлені основні показники (активність
Са2+-АТФази, мікров’язкість мембрани та її проникність для К+, Nа+ і
Са2+), які характеризують радіаційно-індуковану реакцію мембран
ентероцитів на опромінення за умов досліджень.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Степанов Ю.В., Степанова Л.І., Асламова Л.І., Векслярський Р.З.,
Войціцький В.М., Кучеренко М.Є. Активність травних ферментів кишки щурів
після дії рентгенівського випромінювання // Укр. біохім. журнал – 1993.
— №5. – С.103-105. (Здобувачем проаналізовано літературу, особисто
визначено активність ферментів тонкої кишки, проведено математичну
обробку результатів).

Степанов Ю.В., Степанова Л.І., Преображенська Т.Д., Мельничук І.В.,
Кучеренко М.Є. Біосинтез ліпідів тонкого кишечника щурів після впливу
малих та сублетальних доз іонізуючої радіації // Доповіді Національної
академії наук України. – 1997. — № 12. – С.156-158. (Здобувачем
проаналізовано літературу, досліджено включення 2-14С-ацетату в ліпіди
тонкої кишки, проведено математичну обробку, підготовлено матеріал до
друку).

Степанова Л.І., Преображенська Т.Д., Мельничук І.В., Кучеренко М.Є.
Вплив низьких та сублетальних доз іонізуючої радіації на синтез
мембранних ліпідів тонкого кишечника щурів // Вісник Київського
університету імені Тараса Шевченка. Біологія. – 1998. – Вип. 28. –
С.10-12. (Здобувачем проаналізовано літературу, досліджено синтез
мембранних ліпідів тонкої кишки, здійснено математичну обробку та
проаналізовано отримані результати, підготовлено матеріал для написання
статті).

Хижняк С.В., Степанова Л.І., Ромась І.І., Бублик А.А., Войціцький В.М.
Використання флуоресцентних зондів для оцінки розмірів апікальної
мембрани ентероцитів після дії іонізувальної радіації // Укр.
радіологічний журнал – 1998. – Т.6, Вип.2. – С.209-211. (Здобувачем
проаналізовано літературу, проведено відбір матеріалу, здійснено
математичну обробку та інтерпретацію результатів, підготовлено матеріал
для написання статті).

Степанов Ю.В., Степанова Л.І., Войціцький В.М., Кучеренко М.Є. Ліпіди
мембран щіткової облямівки тонкого кишечника після впливу на щурів
іонізуючої радіації // Укр. біохім. журнал – 1999. – Т.71, №1. –
С.48-52. (Здобувачем проаналізовано літературу, особисто визначено вміст
ліпідів в мембранах щіткової облямівки тонкої кишки, проведено
математичну обробку та аналіз отриманих результатів).

Хижняк С.В., Степанова Л.І., Вечеря О.О., Орендаренко В.М., Ромась І.І.,
Войціцький В.М. Перекисне окислення ліпідів в клітинах печінки та тонкої
кишки за сумісної дії іонізуючої радіації та кадмію // Вісник КНУ імені
Тараса Шевченка. Біологія. – 2000. – Вип.32. – С.12-13. (Здобувачем
проаналізовано літературу, проведено визначення вмісту дієнових
кон’югатів, малонового діальдегіду та шиффових основ в ентероцитах
слизової оболонки тонкої кишки, зроблено математичну обробку
результатів, обговорено написання статті).

Хижняк С.В., Бабич Л.В., Клепко А.В., Вечеря О.О., Балан П.П., Степанова
Л.І. Вплив хронічного іонізуючого випромінювання та кадмію на вміст
ліпідів та ліпопротеїнів у крові щурів // Вісник КНУ імені Тараса
Шевченка. Біологія. – 2002. – Вип.36-37. – С.8-10. (Здобувачем
проаналізовано літературу, підготовлено матеріал для дослідження,
визначено вміст ліпідів, здійснено математичну обробку, підготовлено
матеріали до друку).

Степанов Ю.В., Векслярский Р.З., Степанова Л.И., Коваленко І.Е.,
Преображенская Т.Д., Кучеренко Н.Е. Функциональное состояние ферментов
тонкого кишечника при длительном воздействии малых доз ионизирующей
радиации // Тез. докл. радиобиологического съезда. – Киев: Пущинский
научный центр, 1993. – Ч.3. — С.957.

Степанова Л.И., Асламова Л.И., Векслярский Р.З., Мельничук И.В.,
Пшеничный С.А., Войцицкий В.М. Влияние малых доз ионизирующей радиации
на перекисное окисление липидов тонкого кишечника крыс // Тез. докл.
радиобиологического съезда. – Киев: Пущинский научный центр, 1993. –
Ч.3. — С.958-959.

Степанова Л.И., Степанов Ю.В., Мельничук И.В., Войцицкий В.М.
Фосфолипидный состав мембран щеточной каймы тонкого кишечника крыс после
воздействия ионизирующей радиации // Тез. докл. III съезда по
радиационным исследованиям. – Москва: Пущинский научный центр, 1997. –
Т.1. – С.131-132.

Степанов Ю.В., Степанова Л.І., Ромась І.І., Войціцький В.М.
Інтенсивність включення 2-14С-ацетату в ліпіди мембран щіткової кайми
тонкого кишечника щурів після впливу іонізуючої радіації // Тези доп.
VII Укр. біохім. з’їзду. – Київ:В-во НАН України, 1997. – Ч.3. – С.133.

Войціцький В.М., Степанова Л.І., Гаврилей В.І., Ромась І.І., Прохорова
А.О. Жирнокислотний склад фосфоліпідів мембран щіткової облямівки
тонкого кишечника після дії іонізуючої радіації // Укр.біохім.журнал. –
2002. – Т.74, № 4б (додаток № 2). Матеріали VIIІ Укр. біохім. з’їзду. –
С.206.

Хижняк С.В., Бабич Л.В., Степанова Л.І., Лапоша О.А., Прохорова А.О.,
Жмінько П.Г. Комбінована дія іонізуючого опромінення та пестицидів на
організм // Тези ІІІ з’їзду з радіаційних досліджень (радіобіологія і
радіоекологія). – Київ:Фітосоціоцентр, 2003. – С.74.

Хижняк С.В., Биць Н.В., Степанова Л.І., Ромась І.І., Голонжка О.В.,
Войціцький В.М. Структурно-функціональні властивості плазматичної
мембрани ентероцитів тонкої кишки за хронічної та одноразової дії
іонізуючої радіації // Тези ІІІ з’їзду з радіаційних досліджень
(радіобіологія і радіоекологія). – Київ:Фітосоціоцентр, 2003. – С.75.

Кисиль Е.А., Клепко А.В., Степанова Л.И., Хижняк С.В., Войцицкий В.М.
Влияние ионизирующей радиации и кадмия на Са2+-транспортные свойства
плазматической мембраны энтероцитов тонкого кишечника крыс // Матеріали
конф. “Медико-биологические проблемы противолучевой и противохимической
защиты”.– Санкт-Петербург:ООО “Из-во Фолиант”, 2004. – С.102-103.

АНОТАЦІЯ

Степанова Л.І. Ліпідний склад апікальної мембрани ентероцитів тонкої
кишки щурів за дії іонізуючої радіації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за
спеціальністю 03.00.01 – радіобіологія. – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню ліпідного та жирнокислотного
складу АМ ентероцитів слизової оболонки тонкої кишки за разової дії
іонізуючого випромінення в дозах 0,1; 0,4; 1,0; 2,0; 3,0 та 6,0 Гр через
24, 48 і 72 год. Виявлено, що розвиток патологічних станів тонкої кишки
пов’язаний із виникненням порушень ультраструктури клітинних елементів
слизової оболонки, які посилюються зі збільшенням дози іонізуючої
радіації. Іонізуюча радіація викликає зменшення кількості ФЛ та ХС через
24 год після опромінення з подальшим відновленням до контрольних значень
(через 72 год). На фоні зниження вмісту основних ФЛ, відмічено значне
підвищення рівня лізоформ фосфоліпідів. Дослідження жирнокислотного
складу різних фракцій ліпідів свідчить про перерозподіл в них вмісту
насичених та ненасичених ЖК, що призводить до різноспрямованих змін
коефіцієнту насиченості. Встановлено, що за умов проведення досліджень
іонізуюча радіація в дозах 2,0 – 6,0 Гр активізує біосинтез мембранних
ліпідів ентероцитів тонкої кишки. Виявлене зрушення у функціонуванні
окисно-антиокиснювальної системи тонкої кишки, зміни вмісту мембранних
ліпідів, ступеня насиченості ЖК можуть викликати структурні порушення АМ
ентероцитів тонкої кишки. Встановлено зменшення мікров’язкості мембран
та підвищення інтенсивності флуоресценції білкових триптофанілів за умов
дії іонізуючої радіації. Структурні зміни можуть призводити до
виявленого зростання проникності мембран для неорганічних іонів,
порушення функціонування мембранозв’язаних ферментів. Методом головних
компонент визначено взаємозв’язки досліджених показників, які свідчать
про дозозалежність виявлених ефектів.

Ключові слова: іонізуюча радіація; тонка кишка; ентероцити; апікальна
мембрана, ліпіди, жирні кислоти.

АННОТАЦИЯ

Степанова Л.И. Липидный состав апикальной мембраны энтероцитов тонкой
кишки крыс при воздействии ионизирующей радиации. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по
специальности 03.00.01 – радиобиология. – Киевский национальный
университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2004.

Диссертация посвящена изучению липидного и жирнокислотного состава
апикальной мембраны энтероцитов слизистой оболочки тонкой кишки при
одноразовом воздействии ионизирующей радиации в дозах 0,1; 0,4; 1,0;
2,0; 3,0 и 6,0 Гр. Электронномикроскопические исследования выявили
нарушения ультраструктуры клеточных элементов слизистой оболочки,
которые усиливаются с повышением дозы облучения, что указывает на
развитие патологического состояния тонкой кишки в диапазоне изученных
доз.

Исследование общей фракции липидов, фосфолипидов и холестерола
свидетельствует об уменшении их количества, особенно в интервале доз
1,0; 2,0; 3,0 и 6,0 Гр через 24 часа после облучения, но уже через 72
часа отмечается восстановление показателей до контрольных значений. При
этом содержание индивидуальных липидов (фосфатидилэтаноламин,
фосфатидилхолин, фосфатидилсерин, фосфатидилинозитол, сфингомиелин)
уменьшается в разной степени наряду со значительным повышением уровня
лизоформ фосфолипидов. Анализ жирных кислот различных фракций липидов
свидетельствует об их перераспределении (насыщенные и ненасыщенные), что
вызывает изменение коэффициента насыщенности. Все эти изменения наряду с
увеличением свободных жирных кислот могут быть связаны с нарушением
процесса ПОЛ, о чем свидетельствуют выявленные изменения в
функционировании оксидантно-антиоксидантной системы. Кроме того,
установлено увеличение биосинтеза липидов мембран после облучения в
дозах 1,0; 2,0; 3,0 и 6,0 Гр, причем максимальное увеличение наблюдается
через 24 часа после действия радиации.

Выявленные изменения содержания мембранных липидов, их жирнокислотного
состава, перераспределение индивидуальных липидов может обуславливать
структурные нарушения апикальной мембраны энтероцитов тонкой кишки.
Установлено уменьшение микровязкости исследуемых мембран с увеличением
дозы облучения и как результат — повышение ионной проницаемости мембран
для ионов К, Nа и Са. Наряду с этим наблюдается увеличение интенсивности
флуоресценции триптофановых остатков мембран энтероцитов при облучении,
что свидетельствует о структурных перестройках белковых молекул. В
условиях проведения исследований действие ионизующей радиации в дозах
от 1,0 до 6,0 Гр приводит к уменьшению активности щелочной фосфатазы,
?-глутамилтрансферазы и аланинаминотрансферазы, Са2+-АТФазы, а
активность Мg2+-АТФазы существенно не изменяется.

Анализ методом главных компонент результатов исследования действия
ионизирующей радиации в дозах 0,1 – 6,0 Гр на липидный и жирнокислотный
состав мембраны энтероцитов слизистой оболочки тонкой кишки дал
возможность установить дозозависимость выявленных эффектов одноразового
действия ионизирующей радиации за ответной реакцией мембранных систем.

Ключевые слова: ионизирующая радиация, тонкая кишка, энтероциты,
апикальная мембрана, липиды, жирные кислоты.

SUMMARY

Stepanova L.I. Lipid composition of apical membrane of rat small
intestine enterocytes at action of ionizing radiation. — Manuscript.

The thesis for PhD degree in speciality 03.00.01 — Radiobiology. — Taras
Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2004.

The dissertation is devoted to the qualitative and quantitative
investigation of lipid and fatty-acid composition of small intestine
enterocytes apical membrane at one-time action of ionizing radiation in
doses 0,1; 0,4; 1,0; 2,0; 3,0 and 6,0 Gy in 24, 48 and 72 hour. The
development of small intestine pathological conditions connected with
occurrence of ultrastructure disturbance of small intestine cellular
elements, which intensify with increase of ionizing radiation dose, is
detected. The ionizing radiation causes decrease of phospholipids and
cholesterol quantity in 24 h after irradiation, with the further
reduction to control values (through 72 h). The considerable rising of
phospholipids lysoform level against a background of the basic
phospholipids contents decrease is marked. The investigation of
fatty-acid contents of lipids different fractions testifies to
modification of saturated and unsaturated fatty acids contents in them,
which results to various changes of saturation coefficient. The ionizing
radiation in doses 2,0-6,0 Gy, under investigation conditions, activates
a biosynthesis of small intestine enterocyte membranous lipids is fixed.
The detected disturbance in functioning of small intestine
oxidation-antyoxidation systems, modification of membranous lipids
contents, extent of fatty acids saturation can cause structural change
of small intestine enterocyte apical membrane. The decreases of membrane
microviscosity and increase of protein triptophanil fluorescence
intensity is shown under ionizing radiation. The structural
modifications can result in the detected rise permeability of membrane
for ions, disturbance of enzymes functioning. With the use of factor
analysis correlation of explored indexes is defined, which testify about
dose dependence of the detected effects.

Key words: ionizing radiation; small intestine; enterocyte; apical
membrane, lipids, fatty acids.

24 год 48 год 72 год

Б

24 год 48 год 72 год

А

*

*

*

Рис.1. Включення 2-14С-ацетату у фракції загальних ліпідів (А) та
фосфоліпідів (Б) апікальної мембрани ентероцитів слизової оболонки
тонкої кишки.

24 год 48 год 72 год

Рис.2. Включення 2-14С-ацетату у фракцію холестеролу апікальної
мембрани ентероцитів слизової оболонки тонкої кишки.

Похожие записи