.

Лікування і профілактика раннього сифілісу з урахуванням клінічних, епідеміологічних і морфо-патогенетичних особливостей захворювання (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
154 2817
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРМАТОЛОГІЇ ТА ВЕНЕРОЛОГІЇ

Каменєв Володимир Іванович

УДК 616.97:616.972:616-08:615.33

Лікування і профілактика раннього сифілісу з урахуванням клінічних,
епідеміологічних і морфо-патогенетичних особливостей захворювання

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті дерматології та венерології АМН України.

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Мавров Геннадій Іванович,

Інститут дерматології та венерології АМН України, завідуючий відділом
венерології.

доктор медичних наук

Волкославська Валентина Миколаївна,

Інститут дерматології та венерології АМН України, завідуюча відділом
проблем епідеміології та аналітично-організаційної роботи в
дерматовенерології

кандидат медичних наук, доцент

Савоськіна Вікторія Олександрівна

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, доцент
кафедри дерматовенерології

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України, кафедра шкірних та венеричних хвороб, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться “19” травня 2004 р. о 12.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при Інституті дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту дерматології та
венерології АМН України (61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9).

Автореферат розісланий “15” квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Бондаренко Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сифіліс – досить розповсюджена інфекція в багатьох
країнах світу. За даними ВООЗ, у світі щорічно інфікується близько 15
мільйонів осіб. Боротьба із сифілісом на сучасному етапі є актуальною
проблемою міністерства охорони здоров’я України. Епідемічна ситуація в
Україні залишається несприятливою – після стрімкого зростання на початку
90-х років відбувся деякий спад – 64 на 100000 населення за 2002 рік
(Прес-реліз ВООЗ, 1995; Buve A. і співавт., 1993; Golden M. R. і
співавт., 2003; Singh, A. E., Romanowski, B., 1999; The Hidden Epidemic,
1997; Wasserheit J.N., Aral S.O., 1996). Характерно, що динаміка
поширення сифілісу в різних регіонах України може сильно відрізнятися.
Існують дані, що в межах одного регіону на епідемічний процес також
діють різні фактори (Gunn R.A. і співавт., 1999; Wolfe, M. I. і
співавт., 2000). Незважаючи на численні дослідження з епідеміології,
клініки і патогенезу сифілісу, залишаються нез’ясованими багато аспектів
цього захворювання. Продовжується поява нових факторів, що впливають на
захворюваність. Це економічні і соціальні перетворення суспільства, нові
стереотипи статевої поведінки, міграційні процеси. Необхідно вивчати,
аналізувати і враховувати ці фактори в боротьбі із сифілісом (Калюжна
Л.Д., Піщіков В.А., 1998; Мавров Г.І., Чінов Г.П., 1999; Мавров І.І.,
2002; Назим В.Г., 1996; Karapetyan A.F. і співавт., 2002). Тому,
актуальним є вивчення клінічних і епідеміологічних особливостей сифілісу
на сучасному етапі, пошук нових форм профілактичної роботи. Важливо з
практичної точки зору визначити основні напрямки боротьби із сифілісом,
удосконалити систему медико-санітарної допомоги хворим (Васильев В.Н.,
Лузан Н.В., 2003; Мавров І.І., 2002). Епідемічна характеристика сифілісу
швидко змінюється. Причини цих змін носять складний характер, де
порушені як чисто медичні, так і соціальні, демографічні, економічні
чинники. Поряд із соціальними факторами, на динаміку захворюваності і
формування епідемічних вогнищ сифілісу впливають біологічні особливості
збудників і те, як вони взаємодіють з організмом людини. З обліком цього
повинний будуватися новий підхід при саніруванні вогнищ сифілісу. Тому
необхідні дослідження, спрямовані на множинний аналіз цих чинників для
правильної організації боротьби сифілісом в сучасних умовах (Лобанов
Г.Ф., 2001; Мавров Г.І., 1999; Мавров І.І., 2002; Buckley H.B., 1992;
Henquet C.J., de Vries R.R., 1994).

Сьогодні основні методи лікування сифілісу в амбулаторних умовах
базуються на використанні дюрантних препаратів пеніциліну – (біцилін-1,
-3, -5, ретарпен, екстенцилін). ВООЗ рекомендує бензатинбензилпеніцилін
як основний противосифілітичний засіб (Вадер ван Воорст Р.С., 2001).
Накопичено досвід лікування тисяч хворих. Виявилися як достоїнства, так
і недоліки дюрантних пеніцилінів. Очевидно, що їх не можна
використовувати при усіх формах раннього сифілісу. Назріла необхідність
розробки і впровадження в клінічну практику нових, більш ефективних
методів лікування хворих на сифіліс з урахуванням останніх досягнень
науки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є
фрагментом планових науково-дослідних тем Інституту дерматології і
венерології АМН України: ОК 08.00 “Вивчення клініко-епідеміологічних
особливостей сифілісу, сечостатевого хламідіозу і мікоплазмозу у хворих
з порушеннями репродуктивної функції” (№ державної реєстрації
0100V001040); Ф 08.00 “Вивчення клінічних, етіопатогенетичних аспектів
сифілісу в сучасних умовах і удосконалення методів його лікування” (№
державної реєстрації 0103V001666). Дисертант вивчав клінічні й
епідеміологічні особливості сифілісу на сучасному етапі, закономірності
його поширення в міській і сільській місцевості, розробляв і проводив
клінічну апробацію нового методу лікування хворих на ранній сифіліс.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – розробити ефективний метод
лікування хворих на сифіліс і удосконалити систему
лікувально-профілактичних заходів для боротьби з сифілісом на підставі
дослідження епідеміологічних, клінічних і морфофункціональних
особливостей захворювання на сучасному етапі.

Для досягнення наміченої мети були поставлені такі задачі:

З’ясувати закономірності поширення сифілісу в Полтавському регіоні в
цілому й зокрема в міській і сільській місцевості.

Вивчити особливості формування контингентів хворих на сифіліс – стать,
вік, соціальну приналежність, шляхи активного виявлення та їх
ефективність.

Вивчити клінічні особливості раннього сифілісу, зокрема, патоморфоз
первинного і вторинного сифілісу за останні 10 років.

Встановити морфологічні особливості взаємодії збудника сифілісу з
тканинами організму хворого на ультраструктурному рівні.

Розробити метод лікування хворих на ранній сифіліс
бензатинбензилпеніциліном у комбінації з доксицикліном і оцінити його
ефективність на підставі клінічних і серологічних критеріїв.

Запропонувати комплекс лікувально-профілактичних заходів боротьби з
сифілісом з урахуванням сучасних особливостей захворювання і факторів,
що впливають на захворюваність.

Об’єкт дослідження: дані статистичних звітів, дані епідеміологічного
аналізу, хворі з первинним і вторинним сифілісом, біологічні рідини
(кров), біопсій ний матеріал шкіри і слизових оболонок.

Предмет дослідження: епідеміологічні особливості сифілітичної інфекції в
Полтавському регіоні; патогенез сифілісу на ультраструктурному рівні;
результати лікування хворих з раннім активним сифілісом за розробленими
методиками.

Методи дослідження: епідеміологічний аналіз у вогнищах інфекції;
клінічні методи обстеження хворих; серологічні методи – дослідження
сироватки крові на наявність антитіл до збудника сифілісу за допомогою
зв’язування комплементу; електронно-мікроскопічне дослідження біопсій зі
шкіри і слизових оболонок хворих; статистичні методи (кореляційний і
регресивний аналіз).

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено закономірності
поширення сифілісу на регіональному рівні, виявлено особливості
епідемічного процесу і характер формування контингентів хворих на
сифіліс в міській і сільській місцевості. Визначено ефективність
способів активного виявлення інфікованих сифілісом, запропоновані методи
удосконалення профілактичних заходів. Встановлено характер клінічних
проявів сучасного раннього сифілісу і тенденції його патоморфозу. На
ультраструктурному рівні показано характер уражень в сполучній тканині,
змін в судинах мікроциркуляторного русла, а також встановлено
особливості взаємодії збудника сифілісу з тканинами хворого. З
урахуванням отриманих даних був розроблений і впроваджений оригінальний
ефективний метод лікування хворих з первинним і вторинним сифілісом, що
полягає в поєднаному застосуванні бензатинбензилпеніциліну і
доксицикліну.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано новий метод
лікування хворих на ранній сифіліс. Апробовано комплекс
лікувально-профілактичних заходів для боротьби з сифілісом з урахуванням
особливостей сифілітичної інфекції в міських і сільських районах.
Впроваджено систему лікувально-профілактичних заходів для боротьби із
сифілісом на рівні регіону шляхом координації зусиль органів охорони
здоров’я, правоохоронних органів, закладів системи освіти, засобів
масової інформації, інших зацікавлених установ і відомств у виді
спеціальних програм. Створено координаційні ради при місцевих органах
державної влади для контролю виконання програм боротьби з
захворюваннями, що передаються статевим шляхом. Розроблені методи
лікування і профілактики сифілісу впроваджені в роботу Полтавського,
Тернопільського, Рівненського, Хмельницького і Дніпропетровського
обласних і Донецького міського шкірно-венерологічних диспансерів.
Впровадження результатів даного дослідження дозволило ефективніше
лікувати і попереджати сифілітичну інфекцію.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено аналіз
літературних даних, розроблено план досліджень, підібрані апробовані
методи досліджень. Автор брав безпосередню участь у всіх клінічних і
лабораторних дослідженнях, опрацьовуванні отриманих результатів. Наукові
положення і висновки зроблені виключно автором.

Апробація результатів дисертації. Основні дані роботи повідомлені на
науково-практичних конференціях, що занесені до реєстру МОЗ і АМН
України: “Актуальні проблеми діагностики, лікування і профілактики
сифілісу у вагітних і дітей” (Луганськ, 1999); “Актуальні питання
дерматовенерології і косметології” (Миколаїв, 2003); “Сучасні аспекти
етіопатогенезу, діагностики, клініки і лікування в дерматовенерології і
косметології” (Донецьк, 2003); “Сучасні проблеми дерматовенерології і
косметології” (Полтава, 2003); “Актуальні питання дерматовенерології і
косметології” (Одеса, 2003); “Актуальні питання дерматовенерології та
гінекології” (Тернопіль, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 друкованих праць, 6
статей у наукових журналах (1 – у моноавторстві), визнаних ВАК України в
якості фахових, 3 тези наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури (розділ 1, підрозділи 1.1–1.3); описання методів власних
досліджень і характеристики хворих (розділ 2, підрозділи 2.1–2.5); опису
результатів власних досліджень (розділ 3, підрозділи 3.1–3.4):
обговорення отриманих результатів (розділ 4), висновків, практичних
рекомендацій, списку використаної літератури. Наводяться повні
бібліографічні дані на 176 джерела – 114 українською і російською мовами
і 62 – англійською та іншими європейськими мовами. Рукопис дисертації,
викладений на 129 сторінках машинописного тексту, містить 18 рисунків і
12 таблиць (з них 19 займають об’єм 15 цілих сторінок), 4 математичні
формули.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Були проаналізовані амбулаторні карти та
історії хвороби 16226 хворих на сифіліс, зареєстрованих у Полтавській
області в 1990–2001 роках. Вивчення епідеміологічних особливостей
сифілісу, факторів ризику його поширення проводилося шляхом
епідеміологічного аналізу. При цьому вивчалися і порівнювалися рівень і
динаміка захворюваності в Полтавській області в цілому й в окремих
містах і сільських районах. Епідеміологічний аналіз включав оцінку рівня
і динаміки захворюваності, а також виявлення основних факторів, що
впливають на ці показники. Для опису динаміки захворюваності було
застосовано поліноміальне згладжування (ступінь 2). Цей метод дозволяє
охарактеризувати зміни захворюваності за допомогою рівняння другого
ступеня поліноміальної функції “захворюваність-час”. При проведенні
епіданалізу застосовувалося опитування, анкетування пацієнтів і
медперсоналу, лабораторні обстеження, вивчення поточної й архівної
документації. Проведено порівняльний аналіз вікової і статевої
структури, місця проживання (місто-село), форми захворювання, соціальної
приналежності, шляхів виявлення, приналежності до декретованих професій.
Вивчення клінічних особливостей і патоморфозу сифілісу у хворих за даний
визначений період було проведено шляхом аналізу архівних історій хвороб
й амбулаторних карт. Були проаналізовані усі хворі на активний ранній
сифіліс, що виявлені в Полтавській області в 1990 році (27 хворих), у
1997 році (1775 хворих) і в 2001 році (1168 хворих). Аналізувалися
тривалість інкубаційного періоду і частота характерних проявів раннього
сифілісу у хворих у первинному і у вторинному періоді. Проведено
електронно-мікроскопічне дослідження шкіри і слизових оболонок у 6
хворих з вторинним сифілісом (чоловіків – 4, жінок – 2). Обстежено 12
біоптатів (4 – папул на долонях, 3 – папул на геніталіях і 5 – папул на
тулубі). За розробленою методикою було проліковано і піддано
спостереженню всього 537 хворих на активний ранній сифіліс (термін
зараження до 1 року), що склали три досліджувані групи (основну,
контрольну і групу порівняння). Основна група (293 хворих) одержувала
лікування бензатинбензилпеніциліном (ретарпен, екстенцилін) одночасно з
доксицикліном (доксибене, докси-М, юнідокс-солютаб, вібраміцин).
Контрольна група (78 хворих) одержувала тільки бензатинбензилпеніцилін.
І група порівняння (166 хворих) одержувала натрієву сіль
бензилпеніциліну. Курсові дози визначалися формою сифілісу (таблиця 1).

Таблиця 1

Методи лікування в досліджуваних групах

Групи Форма сифілісу

Первинний Вторинний свіжий Вторинний

рецидивний

Основна група Бензатинбензилпе-ніцилін 2 400 000 ОД внутрішньом’язово 1
раз на тиждень 2 ін’єкції, одночасно доксициклін внутрішньо 0,1 г 2 рази
на день 10 днів Бензатинбензилпе-ніцилін 2 400 000 ОД внутрішньом’язово
1 раз на тиждень 3 ін’єкції, одночасно доксициклін per os 0,1 г 2 рази
на день 15 днів Бензатинбензилпені-цилін 2 400 000 ОД внутрішньом’язово
1 раз на тиждень 4 ін’єкції, одночасно доксициклін per os

0,1 г 2 рази на день 20 днів

Контрольна група Бензатинбензилпені-цилін 2 400 000 ОД внутрішньом’язово
1 раз на тиждень 2 ін*єкції Бензатинбензилпені-цилін 2 400 000 ОД
внутрішньом’язово 1 раз на тиждень 3 ін’єкції Бензатинбензилпені-цилін
2 400 000 ОД внутрішньом’язово 1 раз на тиждень 4 ін’єкції

Група порівняння Натрієва сіль бензилпеніциліну 500 000 ОД
внутріш-ньом’язово кожні 3 години 2 тижня Натрієва сіль бензилпеніциліну
500 000 ОД внутріш-ньом’язово кожні 3 години 3 тижня Натрієва сіль
бензилпеніциліну 500 000 ОД внутріш-ньом’язово кожні 3 години 4 тижня

Для клінічного і серологічного контролю результатів лікування
використовували динаміку зникнення сифілідів і швидкість негативації
стандартного комплексу серологічних реакцій (КСР). Для порівняння
динаміки зникнення клінічних проявів і швидкості негативації КСР був
застосований дисперсійний аналіз (F-тест) і регресивний аналіз. Рівень
надійності був прийнятий 95%. Для кількісного аналізу динаміки
негативації серологічних реакцій оцінювали функцію “Нахил лінії лінійної
регресії” (Лапач С.Н. і співавт., 2000).

Результати роботи та їх обговорення. У Полтавській області, як і в
Україні, на початку дев’яностих років відбувалося різке зростання
захворюваності на сифіліс. Відмінністю від ситуації в цілому по країні є
те, що пік захворюваності настав на два роки пізніше, і темпи зниження
захворюваності менші, ніж у цілому в Україні. Для порівняльного аналізу
були обрані такі регіони: Полтава (обласний центр), Кременчук – велике
індустріальне місто, Комсомольск – промислове місто невеликих розмірів,
а також сільськогосподарські райони Полтавської області –
Великобагачанський і Зіньківський. Крім того, докладно вивчено динаміку
захворюваності в Лубенському і Пірятінському районах – зонах “змішаного
типу”, де поряд із сільською місцевістю мається великий районний центр
міського типу, через який проходять залізні й автомобільні дороги
(таблиці 2, 3).

Захворюваність в області складається з захворюваності в міських і
сільських районах. При цьому особливості і розходження між різними
зонами нівелюються. Динаміка захворюваності в трьох містах Полтавської
області має свої особливості. Для Полтави характерні два сплески.
Перший, менш значний підйом збігся з даними в цілому по Україні. Потім
був другий пік, що для Полтави був більш виражений, а для Комсомольська
– менш виражений. У Кременчуці мав місце виражений пік захворюваності,
що досяг 300 на 100000 у 1997 з наступним швидким падінням (рис. 1).
Захворюваність у сільській місцевості набагато нижча, ніж у містах і в
цілому по області. Маються періоди підйому і спаду. Характер кривої, що
відбиває динаміку захворюваності в сільських районах, нагадує синусоїду
з періодом коливань 2–4 роки (рис. 2). У районах “змішаного типу”, де
поряд із сільською місцевістю мається великий районний центр міського
типу, характерні більш високі цифри захворюваності і більш значні її
коливання. Виявлені закономірності відрізняються від більшості
літературних даних, згідно з якими період коливань захворюваності на
сифіліс становить 7–14 років (Міліч М.В. 1987; Панова Н.Ю., Циганкова
Є.П., 2001; Смірнова Т.С. і співавт., 2003; Сирнєва Т.А., 2001; Тунда
А.В., 1996).

Рис. 1. Захворюваність на сифіліс у трьох містах Полтавської області

в 1990–2002 рр.

Для кількісного опису динаміки захворюваності було застосовано
поліноміальне згладжування (рис. 3). Коефіцієнт kx2 характеризує
швидкість росту в періоди підйому захворюваності і падіння в періоди
спаду епідемії. Для міст Полтавської області характерний більш високий
підйом захворюваності і більш швидкий спад. Для сільської місцевості,
при наявності більш різких короткострокових коливань, у цілому
характерний більш повільний підйом і більш повільний спад. Крім того, у
сільській місцевості відчутно впливають місцеві фактори, що визначають
2–3-річні флуктуації захворюваності, що може бути пов’язано з міграцією
населення, сезонними роботами, періодичними поїздками людей, які
працюють чи вчаться у місті.

У першій половині 1990-х років співвідношення захворюваності на сифіліс
між сільськими і міськими жителями падало в результаті стрімкого
наростання епідемії переважно в містах. У період стабілізації і спаду
пропорція села в загальній реєстрації сифілісу істотно зросла. В останні
роки сифіліс на селі зменшується значно повільніше, ніж у місті. У 1996
році, під час піка захворюваності на сифіліс у Полтавській області,
частка сільських жителів склала 26,3 %, у 2001 році – 31,9 %. Ця
відмінність достовірна з високою імовірністю (t = 3,8; p = 0,0001).

При аналізі вікового і статевого складу хворих на сифіліс, що виявлені у
Полтавській області, частина неповнолітніх зросла за останнє
десятиліття. Серед підлітків і молодих людей спостерігається значна
перевага осіб жіночої статі. Так у 1995 році співвідношення хворих на
сифіліс жінок і чоловіків віком 15–19 років було 4,2. У 2001 році вона
склала 2,9. Серед людей більш зрілого і похилого віку, хворих на ранній
сифіліс, спостерігається значна перевага осіб чоловічої статі. Так у
1998 році співвідношення хворих на сифіліс чоловіків і жінок віком 40
років і більше було 1,8. У 2001 році воно склало 1,9. Найбільш значне
розходження в кількості виявлених хворих між чоловіками та жінками
спостерігалося в період максимального росту захворюваності.

Серологічне обстеження соматичних хворих залишається найбільш
результативним способом активного виявлення сифілісу. В останні роки, у
зв’язку зі збільшенням частки прихованих форм сифілісу, значення
обстеження соматичних хворих зросло. Важливим є обстеження представників
декретованих професій. У період стрімкого зростання захворюваності,
значення цього методу зменшилося. Значення обстеження вагітних в останні
роки зростало – доля вагітних серед хворих на сифіліс збільшилася за 11
років у 7,25 раза (рис. 4).

За останні 10 років був виявлений патоморфоз сифілісу. Зміни відбулися в
характері клінічних проявів первинного і вторинного сифілісу. Частка
типових шанкерів – як ерозивних, так і виразкових вірогідно зменшилася,
а частка атипових шанкерів збільшилася. Визначається зменшення частоти
розеольозних висипань. Папули на долонях і підошвах і в порожнині рота
стали зустрічатися частіше. В останні роки спостерігалося деяке зниження
алопеції (таблиця 4).

При лікуванні бензатинбензилпеніциліном у сполученні з доксицикліном,
активні прояви сифілісу зникали швидше, ніж при лікуванні тільки
бензатинбензилпеніциліном: ерозивний шанкер – на 2,6 дня; виразковий
шанкер – на 3,1 дня; розеола – на 1,5 дня; широкі кондиломи – на 3,2
дня; папули в порожнині рота – на 1,6 дня. Значиме прискорення зникнення
в основній підгрупі встановлено для регіонарного склераденіту – на 3,8
доби; широких кондилом – на 3,2 доби і сифілітичної ангіни – на 4,1 доби
(таблиця 5).

Таблиця 2

Кількість випадків сифілісу, що зареєстровані у Полтавській області в
1990–2001 роках (абсолютні цифри)

33 63 127 401 749 1748 2159 2455 2466 2280 2028 1717 16226

Таблиця 3

Захворюваність на сифіліс у Полтавській області в 1990–2001 роках
(інтенсивний показник на 100 000 населення в рік)

Міста/Райони 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

м. Полтава 2,2 7,3 18,1 43,5 72,9 144,9 141,3 147,3 266,3 284,0 238,2
189,2

м. Кременчук 1,7 4,2 4,5 31,1 49,8 179,0 256,3 297,8 192,8 137,2 101,4
98,3

м. Комсомольск 3,6 1,8 6,9 18,9 27,4 101,0 215,3 206,5 168,1 180,6 154,2
123,3

Великобагачанський район 0,0 5,8 11,4 5,8 35,7 66,3 24,2 51,5 52,3 28,1
44,0 47,6

Лубенський район 1,9 4,7 1,6 5,5 16,0 53,4 84,4 46,0 87,3 116,8 114,1
123,9

Пірятінський район 2,4 0,0 4,9 12,2 11,9 38,0 88,7 88,7 98,5 86,8 95,2
48,2

Зіньківський район 0,0 1,0 1,0 2,0 17,0 52,0 29,0 12,0 19,0 41,0 23,0
9,0

Полтавська область 1,9 3,6 7,1 22,8 42,4 99,7 124,0 141,2 144,4 134,7
120,9 103,4

Україна 6,0 10,1 18,8 34,9 68,8 118,6 150,9 147,1 138,4 113,9 91,5 77,1

Рис.2. Захворюваність на сифіліс у двох сільський районах Полтавської
області в 1990–2002 рр.

Рис. 3. Кількісна характеристика захворюваності на сифіліс у Полтавській
області за допомогою рівнянь поліноміального тренда.

Рис.4. Виявлення хворих на сифіліс у Полтавській області шляхом
скринінгу окремих контингентів у 1988–2001 рр.

Таблиця 4

Клінічні прояви сифілісу (у процентному відношенні) у період 1990–2001
рр.

Клінічна ознака 1990,

n = 27 1997

n = 1775 2001

n = 1168

Інкубаційний період (тиж.) 3,2±1,8 3,8±1,3 4,2±1,1*

Ерозивний шанкер (%) 72,9±8,6 72,7±1,1 57,8±1,4*

Виразковий шанкер (%) 38,0±9,3 38,4±1,2 33,2±1,4*

Атипові шанкери (%) 3,5±3,5 2,1±0,3 3,3±0,5*

Лімфаденіт 89,6±5,9 78,4±1,2 79,8±1,2

Розеола (%) 65,8±9,1 62,7±1,1 54,3±1,5*

Специфічна ангіна (%) 27,2±8,6 29,6±1,1 28,4±1,3

Папули на тулубі (%) 44,8±9,6 66,3±1,1 65,6±1,4

Папули на долонях і підошвах (%) 28,6±8,7 26,3±1,0 32,4±1,4*

Папули на геніталіях (%) 64,7±9,2 65,4±1,1 65,1±1,4

Папули в порожнині рота (%) 47,2±9,6 48,4±1,2 57,8±1,4*

Алопеція (%) 3,3±3,3 4,2±0,5 2,8±0,5*

Примітка. * – р "H??? O Oe O ???????????????$? 6 f ? o o - "H1/4b d ? O _H ???? ???? $ Папули на долонях і підошвах 14,8 SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 14 ± 1,9 13,1 SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 14 ± 1,0 11,8 SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 14 ± 0,7 Ангіна 7,8 SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 14 ± 0,9* 11,6 SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 14 ± 1,2 8,2 SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 14 ± 0,8 Примітка. Відмінності між основною групою (№ 1) і групою порівняння (№ 2): * – p 

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020