.

Лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легенів з урахуванням циркадної організації кардіореспіраторної системи (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2943
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Кримський республіканський науково-дослідний інститут фізичних методів
лікування та медичної кліматології імені (.М.Сєченова

Кулітка Юлія Едуардівна

УДК: 612.24-0.85:612.17-612.2:57.02

Лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легенів з
урахуванням циркадної організації кардіореспіраторної системи

14.01.27 – пульмонологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Ялта – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Кримському республiканському науково-досл(дному
iнститутi фiзичних методiв лiкування та медично( кл(матолог(( (м.
(.M.С(ченова.

НАУКОВИЙ КЕРIВНИК:

Заслужений діяч науки и техніки України, професор, доктор медичних наук
Солдатченко Сергій Сергійович, Кримський республіканський НД( фізичних
методів лікування та медичної кліматолог(( ім. (.М.Сєченова, директор.

ОФIЦІЙНI ОПОНЕНТИ:

доктор медичних наук, професор Кілесса Володимир Володимирович,
Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського
Міністерства охорони здоров’я України, професор кафедри терапії і
сімейної медицини факультету післядипломної освіти;

доктор медичних наук Савченко Валентин Михайлович, Кримський
республ(канський НД( фiзичних методiв лiкування та медично( клiматолог((
ім. (.М.Сєченова, завідувач відділом медичних інформаційних систем і
комп’ютерних технологій.

Захист в(дбудеться 11 березня 2008 р. о 14 годин( на засіданні
спеціалізованої вчено( ради Д.53.610.01 при Кримському республіканському
НД( фiзичних методiв лiкування та медично( кліматолог(( (м.(.М.Сєченова
МОЗ України (98603, Республіка Крим, м.Ялта, вул.Мух(на, 8).

3 дисертацією можна ознайомитися у бiбліотецi Кримського
республіканського НД( ф(зичних метод(в л(кування та медично(
кліматолог(( (м. (.М.Сєченова МОЗ України (98603, Республіка Крим,
м.Ялта, вул. Мух(на, 8).

Автореферат розісланий 7 лютого 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доцент
О.Ф. П’янков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Неухильне зростання захворюваності, інвалідності,
смертності, значний економічний збиток, що наноситься суспільству,
визначають хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ) як
найважливішу соціально-медичну проблему [Фещенко Ю.И., Солдатченко
С.С., 2006; Global Initiative for Chronic Obstructive Lung Disease
(GOLD), 2006]. Це вимагає удосконалення діагностики, розробки і
упровадження нових методів лікування цих хворих [Фещенко Ю.И., 2006;
Garcia et al., 2002].

Одним з можливих шляхів рішення цієї задачі є розробка терапевтичних
методик з урахуванням циркадної організації організму людини. В даний
час визнано, що ритмічність біологічних процесів є однією з
фундаментальних властивостей живої матерії [Моисеева Н.И., 1997; Бардов
В.Є., Сергета І.В., 1999; Агаджанян Н.А., 2000; Березин М.В., 2003;
Allada R.,2003]. Основа циклічних змін функцій організму людини – добові
біоритми, які є періодичними змінами характеру інтенсивності
фізіологічних процесів. Вони зберігаються при ізоляції від чинників
зовнішнього середовища і визначаються трьома специфічними показниками:
періодом, амплітудою і фазою [Ионический В.А., 2001; Ohodo S., 2002;
Coudert B., Bjarnoson G., 2003]. Важливою характеристикою часової
організації організму є синхронізація діяльності різних фізіологічних
процесів, що забезпечують гомеостаз і адаптаційні реакції на вплив
чинників навколишнього середовища, так, щоб їх дія була направлена на
збереження і підтримку цілісності, постійності і врівноваженості
внутрішнього середовища [Комаров Ф.И. и соавт., 2002; Красоткина И.Б.,
2002; Schultz T., Kau S., 2003]. У результаті дії стресогенних
чинників, сила яких перевищує функціональні можливості організму,
порушується злагоджена робота усіх систем та їх взаємна синхронізація,
що приводить до десинхронозу, який може бути визначений як стан
неспецифічного напруження організму [Макаров В.И., 1989; Лемко О.І. і
співавт., 2002; Селье Г., 1960] .

Розглядаючи патологічний процес як окремий випадок неспецифічного
напруження організму з метою вивчення ефективних методів оптимізації
біоритмологічного статусу організму людини, підвищення його адаптаційної
здібності до різних стресових чинників, хворі на ХОЗЛ взяті в якості
оптимальної моделі хронічного стресу. При ХОЗЛ, в першу чергу,
страждають дихальна й серцево-судинна системи, які між собою тісно
пов’язані як органічно, так і функціонально [Кубышкин В.Ф., Солдатченко
С.С., 1995]. До теперішнього часу відсутня чітка ідентифікація
адаптаційно-компенсаторних змін у функціонуванні кардіореспіраторної
системи, які пов’язані з характером біоритмологічної активності на
момент виникнення патологічного процесу [Баевский Р.М., Береснева А.П.,
1997; Van Noord J.A. et al., 2000; Сarrier J., Timothy H., 2000;
Головченко Ю.И., Адаменко Р.А., 2000; Воронков Л.Г., Богачова Н.В.,
2003].

Вивчення зв’язків між добовими біоритмами кардіореспіраторної системи і
функціональними показниками гемодинаміки і зовнішнього дихання в нормі
у хворих на ХОЗЛ з позиції хронобіології є актуальним, оскільки
відкриває можливості для поліпшення якості діагностики і підвищення
ефективності лікувальних заходів у цієї категорії хворих.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
в рамках плану наукових досліджень Кримського республіканського НДІ
фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. І.М.Сєченова
“Програми фізичної реабілітації хворих на хронічні обструктивні
захворювання легенів на етапі відновлювального лікування” (номер
державної реєстрації – 0106U002732).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження — розробити фізіологічно
обґрунтований метод хронотерапії хворих на ХОЗЛ.

Задачі дослідження:

1. Вивчити структуру добових ритмів показників зовнішнього дихання і
гемодинаміки у хворих на ХОЗЛ і практично здорових осіб.

2. Обґрунтувати доцільність впровадження хронотерапевтичного режиму
лікуванні ХОЗЛ.

3. Оцінити вплив хронотерапевтичного режиму лікування на динаміку змін
функціонального стану кардіореспіраторної системи при ХОЗЛ.

4. Вивчити ступінь кореляції показника “Індивідуальна хвилина”
(здатність оцінки тривалості фізичної хвилини) з важкістю перебігу ХОЗЛ
і можливість використовування його як показника десинхронізації
ритмічної організації організму.

Об’єкт дослідження: функція кардіореспіраторної системи, практично
здорові особи, хворі на ХОЗЛ.

Предмет дослідження: добові коливання функціонального стану
кардіореспіраторної системи у здорових і хворих на ХОЗЛ, патологічні
прояви у хворих на ХОЗЛ.

Методи дослідження:

клінічні (опитування, огляд, фізикальне обстеження), рентгенологічний
(органів грудної клітки), функціональні (спірографія,
електрокардіографія, варіаційна кардіоінтервалографія, визначення
тривалості “індивідуальної хвилини“), лабораторно-біохімічні (комплекс
показників для оцінки вираженності запального процесу).

Методи аналізу: методи параметричної і непараметричної варіаційної
статистики, кореляційний і дисперсний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів. У хворих на ХОЗЛ виявлено
десинхронізацію добових ритмів діяльності органів дихання й
серцево-судинної системи у вигляді порушення циркадної організації їх
функціональних показників, яка виявляється зміною середньодобового
ритму, амплітуди коливань і зсувом акрофаз цих показників.

Фізіологічно обґрунтована й запропонована у клінічну практику схема
хронотерапії при ХОЗЛ, що дозволяє шляхом синхронізації лікування з
добовими ритмами організму і нормалізацією циркадної організації
функціональних показників кардіореспіраторної системи інтенсифікувати
терапію захворювання.

Вперше показано, що тривалість показника “Індивідуальна хвилина”, який
характеризує ступінь десинхронізації циркадних ритмів організму, корелює
із ступенем важкості перебігу ХОЗЛ.

Практична значення отриманих результатів. Результати роботи спрямовані
на поліпшення діагностики і оптимізації лікування хворих на ХОЗЛ.

Використання методів терапії ХОЗЛ з урахуванням циркадної організації
кардіореспіраторної системи в роботі лікувально-профілактичних установ
дозволяє зменшити терміни перебування хворого в стаціонарі і
медикаментозне навантаження на пацієнтів.

В комплексі клініко-функціонального обстеження хворих на ХОЗЛ показник
“Індивідуальна хвилина” можна використовувати як додатковий критерій для
оцінки ступеня важкості захворювання.

Результаті досліджень впроваджені. Результати дослідження впроваджені у
клінічну практику пульмонологічного відділення 5-ої клінічної лікарні м.
Львова і пульмонологічного відділення Львівського регіонального
фтизіопульмоцентру, пульмонологічного відділення Кримського
республіканського НДІ фізичних методів лікування та медичної
кліматології ім. І.М.Сєченова. Видано інформаційний лист Українського
центру наукової медичної інформації і патентно-ліцензійної роботи:
“Метод прогнозування важкості перебігу хронічного обструктивного
захворювання легень (ХОЗЛ)”.

Результати дисертаційної роботи використовуються в учбовому процесі
кафедри пульмонології Кримського державного медичного університету ім.
С.І.Георгієвского, кафедр нормальної і патологічної фізіології,
пропедевтики внутрішніх хвороб, факультетської і госпітальної педіатрії,
госпітальної терапії, факультетської терапії, фтизіатрії і пульмонології
Львівського національного медичного університету імені Данила
Галицького; кафедр нормальної фізіології Національного медичного
університету імені О.О.Богомольца (м.Київ), Тернопільського державного
медичного університету імені І.Я.Горбачевського.

Особистий внесок претендента. Автор здійснив патентно-інформаційний
пошук, проаналізував наукову літературу з даного питання, самостійно
визначив мету і намітив експериментальні і клінічні напрямки її
досягнення, розробив алгоритм і методику досліджень. Здійснив відбір
тематичних хворих і контрольної групи, провів їх комплексне
клініко-анамнестичне обстеження. Самостійно провів аналіз і статистичну
обробку первинного матеріалу, сформулював основні положення, висновки,
практичні рекомендації, написав і оформив публікації і всі розділи
дисертації. Автор особисто займався впровадженням в практику основних
положень дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
представлені на IX міжнародному медичному конгресі студентів і молодих
вчених (Тернопіль, 2005), Ювілейному VIII з’їзді Всеукраїнського
лікарського товариства (Івано-Франківськ, 2005), VI конференції молодих
вчених (Київ, 2005), XVII з’їзді Українського фізіологічного товариства
(Чернівці, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 праць, у тому числі 8
самостійних. З них в науково-медичних журналах опубліковано 5
(самостійних – 3), в збірках наукових праць – 1 (самостійних – 1), в
збірках матеріалів і тез конференцій – 5 праць (самостійних – 4). Видано
1 інформаційний лист.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 206 сторінках
машинописного тексту (обсяг основного тексту – 124 сторінки) і
складається зі вступу, 4 розділів (у тому числі огляд літератури,
матеріали і методи дослідження, результати досліджень, аналіз і
узагальнення результатів дослідження), висновків і списку використаних
літературних джерел. Текст ілюстрований 27 таблицями і 32 рисунками (47
сторінок). Список використаних джерел містить 419 найменувань (його
об’єм – 35 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження

Матеріали дослідження. Об’єктом дослідження стали 28 здорових і 170
хворих на ХОЗЛ у віці від 25 до 70 років (середній вік 53,6±1,3 років),
які знаходилися на лікуванні в пульмонологічному відділенні 5-ої міської
клінічної лікарні м. Львова в період з 2001- 2006 рр. Всі пацієнти
розподілені на три групи. I–а (контрольна) група включала 28 здорових
осіб, середній вік 56,3±2,9 років. До II-ї групи увійшли 108 пацієнтів
хворих на ХОЗЛ (II стадія), середній вік 58,1±1,8 років, середній об’єм
форсованого видиху за 1 сек (ОФВ1) – 57,6±2,6% від належної величини,
відношення ОФВ1 до форсованої життєвої ємності легенів (ФЖЄЛ) –
54,7±4,9%. Тривалість захворювання склала 12,7±3,6 років. 78 осіб були
активними курцями у минулому або є такими в теперішній час, стаж куріння
склав 34,8±4,1 років, індекс “пачка/літ” – 18,1±2,8. III-я група
пацієнтів включала 62 особи, хворих на ХОЗЛ III стадії, середній вік
61,6±2,8 років, тривалість захворювання 18,3±2,4 років. Всі у минулому
активно палили, стаж куріння – 46,3±2,6 років, індекс “пачка/літ” –
19,3±3,1. Показники вентиляційної функції легенів наступні: ОФВ1 –
39,2±2,2%, ОФВ1/ФЖЄЛ – 29,8±3,2%.

Методи дослідження. Усім особам, які брали участь у дослідженні,
проведене комплексне обстеження. Воно включало збір анамнезу, огляд,
виявлення фізикальних змін, лабораторні дослідження. Добовий ритм
показників функції зовнішнього дихання вивчали за допомогою
комп’ютерного спірографа (“Master-Lab” фірми “Erich Jaeger” (Німеччина)
і пікфлоуметра (фірма Clement Clarke). Стан серцево-судинної системи
оцінювався методом електрокардіографії (електрокардіограф “Елкар-6”).
Вегетативний гомеостаз вивчали методом варіаційної пульсометрії.
Оглядова рентгенографія органів грудної клітки проводилася одноразово.

Одержані результати оброблялися методами параметричної і непараметричної
статистики (варіаційний, кореляційний і дисперсний аналіз). Обчислення
достовірності добових коливань, зіставлення параметрів проводили з
використанням вибіркового методу і критерію Ст’юдента (t).

Результати власних досліджень і їх обговорення

При дослідженні хронобіологічних характеристик респіраторної системи
встановлено, що середньодобовий рівень частоти дихання (ЧД) здорових
людей достовірно менший даного показника у хворих на ХОЗЛ (р0,05). Добові
хронограми АТС у групі хворих інвертовані по відношенню до нормального
ходу хронограм здорових осіб. Найвищі показники АТС ми спостерігали у
хворих ранком і увечері, які знижуються удень, тоді як у здорових осіб
вони, весь час зростаючи, досягали максимуму о 18 год, а потім
поверталися до початкового рівня. Має місце і відмінність мезора
(середньодобового значення показника) між групами, величина якого у
хворих на ХОЗЛ достовірно (рP R ? & ( * , . 4 6 >

@

M як по величині середньодобового рівня статистичних параметрів, так і
по структурі добових кривих. Почасові і середньодобові значення Мо
характерні для нормотонічного типу розподілу. Достовірне збільшення, як
середньодобового рівня, так і погодинних величин Амо і ІН і зменшення Дх
вказує на зростання центральних впливів і послаблення процесів
авторегуляції. Зростання симпатичних впливів, на відміну від
контрольної групи, виявляється в другій половині дня і увечері, коли
величина ІН значно перевищує таку у здорових осіб. Все це свідчить про
те, що у зв’язку з підвищенням функціонального навантаження на дихальну
систему у вечірні години відбувається мобілізація компенсаторних
механізмів. Таким чином, в природних умовах у здорової людини механізми
регуляції кардіореспіраторної системи корелюють з функціональним
станом організму.

Зниження інтенсивності дії зовнішніх чинників, яка спостерігається
вночі, супроводжується переходом на мінімальний рівень активації
вегетативних функцій. При цьому адекватний рівень вегетативного
гомеостазу підтримується, переважно, периферичним автономним механізмом
у зв’язку з переважанням тонусу парасимпатичної нервової системи, що є
необхідною умовою для відновлення енергетичних ресурсів судинно-рухового
і дихального центрів. Удень дія фізичних і психоемоційних навантажень на
організм вимагає більш високого ступеня напруження регуляторних
механізмів систем кровообігу і дихання, щоб забезпечити високу
активність, витривалість і працездатність організму. Це досягається
завдяки активному впливу центральних структур на автономні механізми
регулювання. Централізація периферичних регуляторних впливів
спостерігається тоді, коли вимоги до автономних механізмів перевищують
їх функціональні можливості, що приводить до перенапруження адаптаційних
механізмів, яке виявляється в неузгодженні фаз, амплітуди і періоду
ритмів показників вегетативних функцій.

Отже, на основі аналізу даних, які одержані в результаті комплексного
біоритмологічного дослідження функції зовнішнього дихання і гемодинаміки
встановлено, що у практично здорових осіб має місце внутрішня і зовнішня
синхронізація добових біоритмів дихання і кровообігу з акрофазами о 18
год. Це свідчить про адекватну регуляцію з боку вегетативної нервової
системи, яка і забезпечує оптимальні умови для раціонального розподілу
резервних можливостей організму протягом доби.

У групі хворих на ХОЗЛ з боку показників, які характеризують добову
періодику дихальної і серцево-судинної систем, були виявлені істотні
зміни. Порушення в діяльності дихальної системи виявляються в
гіпервентиляції і зниженні бронхіальної прохідності. З боку
серцево-судинної системи реєструється підвищення ЧСС, АТС, АТД, АТср,
ПСО і зниження УОС і ХОС. На початкових стадіях легеневої патології такі
зміни носять компенсаторно-пристосувальний характер і здійснюються за
рахунок активації регуляторних механізмів вищих відділів нервової
системи, оскільки автономний контур регуляції вже не в змозі забезпечити
адекватний гемодинамічний гомеостаз. Більш виражені порушення дихальної
функції, які мають місце при ХОЗЛ, супроводжуються значним погіршенням
кровообігу, не дивлячись на зростання центральних впливів управління. В
цьому випадку спостерігаються явища внутрішнього і зовнішнього
десинхронозу, обумовленого неузгодженням добових ритмів дихання і
кровообігу, зсувом їх максимальних значень у порівнянні з групою
здорових. Аналіз показників біоритмологічних процесів свідчить, що у
хворих на ХОЗЛ ранішні і пізні вечірні години доби є найвірогіднішими
для виникнення екстремальних для здоров’я станів, що необхідно
враховувати, призначаючи медикаментозні засоби з метою лікування і
профілактики.

Механізм виникнення циркадної дезорганізації в діяльності дихальної і
серцево-судинної систем полягає в тому, що в результаті гіпоксії, яка
виникає унаслідок патологічного процесу в легенях, в
гіпоталамо-діенцефальному відділі, де знаходиться “біологічний
годинник”, який здійснює інтеграцію і синхронізацію всіх ритмів людини,
виникає розлад в діяльності “осциляторів” ритму. До того ж, там
знаходяться дихальний і судинно-руховий центр, перенапруження якого
приводить до порушення його регуляторної функції [Вениаминов Л.И. и
соавт., 2003; Henry F., 2002].

Одним з симптомів порушення роботи “біологічного годинника“ є зміна
здатності оцінки тривалості фізичної хвилини, яка виражається величиною
“індивідуальної хвилини“. Як показали наші дослідження, тривалість
індивідуальної хвилини корелює з функціональним стан респіраторної
системи пацієнта і може використовуватися як додатковий показник
важкості перебігу ХОЗЛ, що свідчить про десинхроноз біоритмів. Так,
тривалість індивідуальної хвилини у здорових людей коливалася протягом
доби від 59,1 сек до 63,8 сек, а середня величина складала 61,5±1,0 сек.
У хворих II-ой групи (ХОЗЛ II стадія) коливання тривалості
індивідуальної хвилини протягом доби було від 58,2 до 61,1 сек, середня
величина – 59,82±0,08 сек. В III-й групі хворих (ХОЗЛ III стадія)
середньодобова величина була 50,42±0,01 сек з коливаннями протягом доби
від 49,9 до 50,8 сек.

Проведений кореляційний аналіз між тривалістю індивідуальної хвилини і
ступенем важкості перебігу ХОЗЛ, показником якого була величина ОФВ1,
підтвердив наявність сильного кореляційного зв’язку між тривалістю
індивідуальної хвилини і величиною ОФВ1. Цей факт, на наш погляд, можна
пояснити тим, що функціональна організація біологічної системи носить
періодичний характер. Циклічні процеси, що відбуваються в живих системах
і визначають рівновагу між організмом і зовнішнім середовищем,
обумовлені наявністю в організмі “біологічного годинника“, який
забезпечує відлік власного часу. Будь-яке захворювання викликає зміну
внутрішнього гомеостазу, яка обумовлена необхідністю переходу на інший
рівень функціонування не тільки ураженої патологічним процесом системи,
а й усього організму. Такі зміни прискорюють ритмічний хід “біологічного
годинника“, що приводить до виникнення і розвитку десинхронозу між
ендогенними і екзогенними циклічними процесами, а слідством цього є
порушення сприйняття часу. Одержані дані підтверджують правомірність
такого припущення.

Аналіз добової динаміки біологічних ритмів дає можливість
використовувати їх для розробки терапевтичного режиму, при якому прийом
лікувального засобу повинен передувати максимальному зниженню
функціональної активності системи організму, ураженої патологічним
процесом. Враховуючи це, вирішено провести лікування хворих на ХОЗЛ у
вищезазначеному терапевтичному режимі (хронотерапія) і порівняти його з
традиційним методом.

Після попереднього клінічного і біоритмологічного обстеження хворі були
розподілені на дві групи по 54 особи у кожній: 1-а – контрольна,
одержувала традиційне лікування; в 2-й, основній, лікування
проводилося на основі аналізу добових ритмів бронхіальної прохідності.
Хронотерапевтичний підхід у лікуванні хворих здійснювали по відношенню
бронхолітиків (комбівент, теопек), муколітиків (лазолван). Найнижчі
показники бронхіальної прохідності реєстрували о 6 і 24 год. Погодинні
значення показників ОФВ1, ОФВ1/ЖЄЛ, ПШВ і миттєвої об’ємної швидкості
видиху на рівні 25-75% ФЖЄЛ (МОШ25-75) у цей час були мінімальними і не
перевищували 35-45% належних величин. Виходячи з цього, лікування
будувалося так, щоб попередити можливу обструкцію бронхів в критичні
періоди доби, яка визначалася на підставі ритмологічних обстежень.

Хворі 1-ї групи одержували холінолітики і (2-агоністи (комбівент) по 2
інгаляційні дози 4 рази на добу. Метілксантин тривалої дії (теопек)
призначався 2 рази на добу. Муколітик (лазолван) вводили
внутрішньовенно по 4,0 мл 1 на добу о 11 год протягом 5-ти днів, потім
хворого переводили на пероральний прийом лазолвану об 11 год
протягом 10 днів. Хворі 2-ї групи приймали комбівент по 2 інгаляційні
дози 2 рази на добу з 6-ої до 7-ої години і в 21-22 год, тобто тоді,
коли функціональні показники респіраторної системи були знижені. Теопек
призначався 1 раз на добу в 22 год. Тактика призначення лазолвану була
така сама як і в 1-й групі. Тобто, хворі основної групи одержували
лікування аналогічне контрольній групі, але час його призначення був
фіксований відповідно до показників добових хронограм. Ефективність
лікування оцінювали за суб’єктивним станом хворих, даними клінічного і
хроноритмологічного обстежень.

Аналіз одержаних даних показав більш значне клінічне поліпшення в групі
хворих, яких лікували методом хронотерапії, ніж у хворих контрольної
групи (табл.1).

Таблиця 1.

Зміни середньодобового рівня показників бронхіальної обструкції
внаслідок лікування (M±m)

Показники

Групи До лікування Після лікування

р

Абсолютні

значення % від

належних

величин Абсолютні

значення % від

належних

величин

ФЖЄЛ, л 1 2,39±0,12 54,3±2,17 2,63±0,08 59,7±2,21 0,05

2 1,42±0,08 25,5±1,67 2,16±0,11 38,7±2,19 0,05).

Обстеження, проведені після терапії, показало, що фазова структура
добових хронограм в контрольній групі не змінилася. В групі хворих,
яких лікували методом хронотерапії, акрофази досліджуваних показників
перемістилися на денний час, що сприяло поліпшенню бронхіальної
прохідності на більш довгий час. Подібна структура добових коливань
спостерігалася при обстеженні здорових осіб [Herzel M., Clarc T.,2005].
В результаті лікування змінилася і добова амплітуда коливань показників
функції зовнішнього дихання. У хворих, яких лікували традиційним
методом, амплітуда коливань збільшилася, а у хворих, яких лікували
методом хронотерапії, були відмічені зворотні зміни: амплітуда більшості
з досліджуваних показників зменшилася порівняно з початковою.
Встановлені зміни можна пояснити тим, що в контрольній групі збільшилися
значення денних показників, а у ранковий і вечірній час ці зміни були
недостовірними (р>0,05), що привело до збільшення різниці між
акрофазами і батифазами у добовому циклі. У хворих, яких лікували
методом хронотерапії, в більшій мірі підвищилися ранішні і вечірні
показники, внаслідок чого зменшився розрив між максимальними і
мінімальними значеннями показників.

Ці дані підтверджують дослідження ряду авторів, які вважають, що при
обструктивному захворюванні легенів вираженність добових коливань
бронхіальної прохідності значно перевищує добові коливання у здорових
осіб, тому ефективність лікування потрібно оцінювати по зменшенню
величини амплітуди коливань [Bonini S. et al.,1979; Humm F., Hill
T.,2002].

У результаті лікування в обох групах хворих виявляється достовірне
зниження середньодобового рівня АТС і АТД. У групі, пацієнтів якої
лікували методом хронотерапії, це зниження було більш значним, а добові
хронограми АТС набули вид подібний хронограмам здорових осіб з
максимумом о 18 год. і мінімумом о 6 і 24 год. Зміна АТД виявилася
зсувом батифази на 18 год і значним зниженням амплітуди о 24 год
(p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020