НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Рудь Оксана Іванівна

УДК 619:579.62.57.083.13

Лептоспіроз собак (епізоотологічний моніторинг, удосконалення засобів
лікування та профілактики)

16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті ветеринарної медицини УААН

Науковий керівник – кандидат ветеринарних наук

Кучерявенко Олександр
Олександрович,

Інститут ветеринарної медицини УААН,

старший науковий співробітник

лабораторії лептоспірозу

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Риженко Василь Петрович,

Інститут ветеринарної
медицини УААН,

завідувач лабораторії
анаеробних інфекцій

кандидат ветеринарних наук

Скрипник Валерій Григорович,

Державний
науково-контрольний інститут

біотехнології і штамів
мікроорганізмів,

старший науковий
співробітник

Провідна установа – Білоцерківський державний аграрний
університет,

кафедра мікробіології,
вірусології та зоології,

Міністерства аграрної
політики України,

м. Біла Церква

Захист дисертації відбудеться “ 20 ” квітня 2005 р. о 10 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у Національному
аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв
оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці НАУ за адресою: 03041,
м.Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41

Автореферат розісланий “18 ” березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Міськевич С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сьогоднішній день проблема лептоспірозу в Україні
залишається актуальною, не дивлячись на значні зусилля лікарів
ветеринарної та гуманної медицини. Це зумовлено не лише економічними
збитками, які спостерігаються при ураженні продуктивних тварин, але і
тим, що лептоспіроз є зооантропонозом, від якого може загинути і
людина.

Відомо, що серед домашніх тварин саме собаки і кішки найбільш близько
контактують з людиною. При цьому власники цих тварин мало обізнані із
реальною загрозою лептоспірозу і не завжди роблять щеплення своїм
улюбленцям. Крім того, ставлення суспільства до дрібних домашніх тварин
значно змінилося. Якщо раніше собаки, хворі на лептоспіроз, підлягали
знищенню, то зараз таких тварин лікують. В Україні також існує серйозна
проблема із безпритульними тваринами, які залишаються одним із головних
резервуарів збудника та сприяють розповсюдженню захворювання завдяки
тривалому безсимптомному лептоспіроносійству. Цей факт відіграє значну
роль у збереженні патогенних сероварів, формуванні вогнищ інфекції та
розповсюдженні захворювання за їх межі.

Останніми роками роль лептоспір серологічної групи Canicola як
етіологічних чинників лептоспірозів у людини різко зросла, особливо у
великих містах. Встановлено, що собаки із маніфестними формами
захворювання та лептоспіроносії є найбільш вагомими джерелами цієї
інфекції. Так, у Санкт-Петербурзі на їх долю припадає близько 70% всіх
випадків лептоспірозу (Ананьїна Ю.В., 2001). Ріст захворюваності собак
на лептоспіроз спостерігається і у інших країнах, тому його віднесли до
категорії “інфекцій, що повертаються” (Bolin C.A., 1996). Інапаратний
перебіг інфекції у цих тварин, як і довготривале лептоспіроносійство, що
розвивається при використанні недостатньо імуногенних вакцин та
неадекватних схем вакцинації, значно ускладнює виявлення та оздоровлення
вогнищ лептоспірозу собак (Малахов Ю.А., 2000). При досить значному
вивченні фізико-хімічних та імунологічних властивостей лептоспір
ефективні та безпечні схеми терапії із використанням сучасних
фармакологічних препаратів не розроблені, а існуючі засоби діагностики
також потребують вдосконалення. На жаль, вивченню лептоспірозу собак не
приділяють належної уваги, про що свідчать лише поодинокі публікації.

Зважаючи на вищевказане, актуальним постає питання щодо дослідження
розповсюдженості окремих сероварів лептоспір у м. Києві, динаміки
гематологічних та біохімічних показників крові хворих тварин, розробки
ефективних та безпечних схем етіотропної та патогенетичної терапії, а
також вивчення ефективності сучасних засобів профілактики лептоспірозу
собак та їх удосконалення з метою оптимізації боротьби із даним
зооантропонозом.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано згідно з Державним планом
науково-дослідних робіт Інституту ветеринарної медицини УААН, державний
номер реєстрації 0101U002307, інв. № 04.04. “Розробити методи
діагностики та систему заходів боротьби з лептоспірозом”; планом
“Основні заходи оздоровлення тварин від лептоспірозу в Україні на
1999-2000 роки”, затвердженим Державним департаментом ветеринарної
медицини Міністерства аграрної політики України (наказ № 2 від
18.01.99р).

Мета і завдання досліджень. Метою досліджень було вивчення
розповсюдження сероварів лептоспір серед дрібних тварин, а також
удосконалення існуючих методів лікування та профілактики лептоспірозу.

Для досягнення мети поставлено такі наукові завдання:

вивчити епізоотичну ситуацію щодо лептоспірозу собак у м. Києві за
останні чотири роки;

вивчити гематологічні зміни при захворюванні на лептоспіроз домашніх
тварин, а також особливості перебігу захворювання у собак;

розробити оптимальні схеми застосування антибіотиків при лікуванні собак
за лептоспірозу;

вивчити дію та розробити оптимальні схеми застосування нових медичних та
ветеринарних препаратів при лікуванні собак за лептоспірозу;

дослідити поствакцинальний імунітет у собак після щеплення їх
полівалентними імпортними вакцинами та моновалентними вакцинами,
розробленими в ІВМ УААН;

впровадити у практику протилептоспірозні моновалентні вакцини
виробництва ІВМ УААН.

Об’єкт дослідження. Лептоспіроз собак і котів, засоби профілактики і
лікування хвороби.

Предмет дослідження. Клінічно здорові та хворі на лептоспіроз собаки і
коти, серовари збудників лептоспірозу.

Методи дослідження. Клініко-епізоотологічні, бактеріологічні,
гематологічні, серологічні, біохімічні та статистичні.

Наукова новизна роботи. Вперше проведено епізоотологічний моніторинг
лептоспірозу собак у м. Києві за останні чотири роки, встановлено
циркуляцію нетипових для даного регіону сероварів лептоспір.

Встановлено характерні відмінності динаміки біохімічних показників
крові при ураженні собак окремими сероварами збудника лептоспірозу.

Визначено максимально ефективні схеми антибіотикотерапії при
лептоспірозі. Встановлено, що найбільш ефективними виявилися двофазні
курси препаратів-синергістів: депоміцину і доксицикліну; фармазину-50 і
доксицикліну; цефтриаксону і доксицикліну. Доведено необхідність
застосування засобів патогенетичної терапії та спеціальних кормів у
комплексній терапії та реабілітаційному періоді уражених тварин.

Проведено порівняльне вивчення імунологічної активності полі- та
моновалентних протилептоспірозних вакцин. Запропоновано оптимізовану
схему вакцинації собак проти лептоспірозу – двічі на рік із кратністю
1раз на 6 місяців. Доведено доцільність застосування моновакцин
виробництва ІВМ УААН як додаткових до основної схеми вакцинації собак із
урахуванням розповсюдженості окремих сероварів збудника у відповідному
регіоні.

Практичне значення одержаних результатів. При проведенні
лікувально-профілактичних заходів щодо лептоспірозу собак необхідно
враховувати можливість циркуляції сероварів лептоспір, не властивих
даному регіону. При виявлені останніх, рекомендувати до застосування
моновалентні протилептоспірозні вакцини виробництва ІВМ УААН (ТУУ
24.4.051083.665-2002р.). Для підтримання достатньої напруженості
імунітету до лептоспірозу проводити ревакцинацію собак кожні шість
місяців. За хронічного перебігу лептоспірозу у собак з відсутністю
клінічних ознак необхідно проводити гематологічні та біохімічні
дослідження крові, з метою уточнення діагнозу що відображено в
Методичних рекомендаціях з діагностики, лікування і профілактики
лептоспірозу собак, розроблених нами. З метою підвищення ефективності
лікування собак, хворих на лептоспіроз, використовувати один із
комплексів антибіотиків: депоміцин та доксициклін; фармазин-50 та
доксициклін; цефтриаксон та доксициклін, у поєднанні з засобами
патогенетичної терапії. Для попередження ускладнень у собак, хворих на
лептоспіроз, пропонується згодовувати їм спеціальні корми Royal Canin
Hepatic і Royal Canin Renal.

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному проведенні
теоретичних та практичних експериментальних досліджень, аналізі
одержаних результатів та підготовці матеріалів до опублікування.

Апробація результатів досліджень. Основні положення роботи викладені в
п’яти статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях. Результати
заслухані на:

Всеукраїнському семінарі-нараді “Шляхи і засоби поліпшення епізоотичного
стану господарств України щодо лептоспірозу сільськогосподарських
тварин”, м. Дніпропетровськ, вересень 1999 р.;

IV Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ветеринарного
обслуговування дрібних домашніх тварин”, м. Київ, 1999 р.;

Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Проблеми
патології тварин та шляхи їх вирішення ”, м. Київ, жовтень, 2000р.;

V Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ветеринарного
обслуговування дрібних домашніх тварин”, м. Київ, 2001 р.;

IХ Московському міжнародному ветеринарному конгресі, м. Москва, 2001р.

VI Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ветеринарного
обслуговування дрібних домашніх тварин”, м. Київ, 2002 р.;

VII Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ветеринарного
обслуговування дрібних домашніх тварин”, м. Київ, 2003 р.;

III конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів
Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки
продукції АПК, м. Київ, 2004 р.

VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ветеринарного
обслуговування дрібних домашніх тварин”, м. Київ, 2004р.

Основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях
Вченої ради ІВМ УААН (1999-2002).

Публікації. За матеріалами досліджень опубліковано 5 наукових праць, в
тому числі 4 – у фахових виданнях, означених переліком ВАК України, в
яких викладені основні положення дисертаційної роботи.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 136 сторінках
машинописного тексту і містить вступ, основну частину (4 розділи),
висновки, пропозиції виробництву, бібліографічний список, додатки.
Робота має 40 таблиць, 7 рисунків. Бібліографічний список включає 132
джерела, у тому числі 73 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень

Роботу виконано протягом 1999 – 2003 рр. на базі лабораторії
лептоспірозу Інституту ветеринарної медицини УААН та Центру сучасної
ветеринарної медицини м. Києва.

Зразки крові для гематологічних, біохімічних та серологічних досліджень
відбирали у собак та котів обох статевих груп. Відбір крові для
досліджень здійснювали в умовах Центру сучасної ветеринарної медицини м.
Києва. Всього дослідили 2458 зразків крові та сироватки крові собак та
36 – котів.

Серед гематологічних показників у досліджуваних пробах визначали:
кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну, лейкоцитів та їх популяцій.
Дослідження проводили на автоматичному гематологічному аналізаторі
“Medonic CA 620”.

Дослідження біохімічних показників сироватки крові проводили на
автоматичному біохімічному аналізаторі “Kormay Multi”. Визначали
наступні показники: активність трансаміназ (АСТ, АЛТ, ГГТ), лужної
фосфатази, вміст білірубіну, сечовини, креатиніну, сечової кислоти,
азоту сечовини, глюкози, загального білка, глобулінів, калію та натрію,
а також тригліцеридів.

Серологічну діагностику лептоспірозу та лептоспіроносійства здійснювали
за допомогою реакції мікроаглютинації (РМА) із використанням референтних
діагностичних аглютинуючих сироваток та штамів лептоспір із колекції
Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини та набору
штамів, отриманих із Референс-центру штамів мікроорганізмів (Амстердам,
Нідерланди), а саме: L. icterohaemorrhagiae, L. canicola, L.
grippothyphosa, L. polonica, L. tarassovi, L. pomona, L. kabura, L.
bratislava. Постановку реакції здійснювали за класичною методикою
(Alexander A.D., 1980). Облік результатів реакції та вивчення
морфологічних властивостей збудника проводили із використанням методу
темнопольної мікроскопії (Thomas C.G.A., 1983).

Виділення чистих культур лептоспір та вивчення їх культуральних
властивостей проводили на твердих (буферно-сироватковий агар) та рідких
(середовище Кортгофа із 10% сироватки крові кроля) середовищах.

Ефективність модифікованих схем етіотропної терапії досліджували на 824
собаках, хворих на лептоспіроз, використовуючи антибіотики
стрептоміцинового, тетрациклінового, пеніцилінового, макролідного та
цефалоспоринового рядів, а також специфічні гіперімунні сироватки, які
застосовували у різних комбінаціях та послідовності. Тварин розподіляли
на п’ять груп: собакам першої групи вводили специфічну гіперімунну
сироватку в дозі 3 – 5 мл підшкірно один раз на добу протягом п’яти діб;
тваринам другої дослідної групи послідовно вводили антибіотики депоміцин
та доксициклін (комплекс 1) у дозах 1 мл/10 кг маси тіла підшкірно та 20
мг/кг per os, протягом 7 та 14 діб відповідно; третьої дослідної групи –
антибіотики фармазин-50 та доксициклін (комплекс 2) у дозах 1 мл/10 кг
маси тіла підшкірно і 20 мг/кг per os, протягом 10 та 14 діб відповідно;
четвертої дослідної групи – антибіотики цефтріаксон та доксициклін
(комплекс 3) у дозах 25 мг/кг внутрішньом’язово і 20 мг/кг per os,
протягом 10 та 14 діб відповідно. Застосування доксицикліну розпочинали
з сьомої доби лікування цефтріаксоном. Собаки п’ятої групи були
контрольними – їх лікували за стандартною схемою – вводили антибіотик
стрептоміцин-КМП у дозі 15 мг/кг двічі на добу протягом двох тижнів.

Ефективність модифікованих схем патогенетичної терапії вивчали на 10
групах хворих на лептоспіроз собак по 15 тварин у кожній. Тваринам
першої дослідної групи, окрім застосування антибіотиків фармазин-50 та
доксициклін, вводили препарат на основі бутофосфану та ціанкобаламіну –
катозал у дозі 1 – 3 мл підшкірно 1раз на добу протягом 5 – 7 діб;
тваринам другої дослідної групи – препарат на основі ессенціальних
фосфоліпідів – ессенціале-Н: перші три рази препарат вводили
внутрішньовенно у дозі 1 – 3 мл на голову, далі – per os по одній
капсулі тричі на добу протягом 21 доби; тваринам третьої групи – кардіо-
та гепатопротектор тіотриозалін – по 3 мл 2,5% розчину внутрішньовенно
1раз на добу протягом 10 діб; четвертої – препарат на основі солей
аргініну та глютамінової кислоти – глютаргін, курс лікування складав 14
діб; п’ятої – інгібітор кінінової та тромбінової систем – контрикал у
дозі до 300 тис. антитрипсинових одиниць, 1 раз на добу, протягом п’яти
діб; шостої – рослинний препарат на основі Леспедези головчастої –
леспенефріл у дозі 5 – 15 мл/голову 3 рази на добу протягом 14 діб;
сьомої – плазмозамінник реосорбілакт – у дозі 7 мл/кг, внутрішньовенно,
крапельно; восьмої – комбінований регідратант на основі 40% розчину
глюкози, аскорбінової кислоти, тіаміну гідрохлориду та дексазону у дозі
5 мл/кг внутрішньовенно, крапельно, протягом семи діб; дев’ятої –
комплекс препаратів катозал, ессенціале-Н, тіотриозалін, глутаргін,
леспенефрил, контрикал та комбінований регідратант у вказаних дозах.
Тваринам десятої групи (контроль) на фоні лікування антибіотиками
фармазин-50 та доксициклін патогенетичну терапію не застосовували.

Вплив дієтотерапії на ефективність лікування собак, хворих на
лептоспіроз, вивчали на трьох групах тварин по 10 тварин в кожній.
Тваринам першої дослідної групи із жовтушною формою лептоспірозу у
доповнення до основного курсу лікування (антибіотики фармазин-50 і
доксициклін та комплекс патогенетичних препаратів) згодовували корм
Royal Canine Hepatic (Waltham), тваринам другої дослідної групи із
безжовтушною формою лептоспірозу – корм Royal Canine Renal (Waltham).
Собакам третьої (контрольної) групи згодовували звичайні корми.

У всіх групах тварин проводили моніторинг клінічного стану,
гематологічних та біохімічних показників крові, визначали кількість
випадків ускладнень, рецидивів, повного одужання та летальних випадків.

Вивчення динаміки формування поствакцинального імунітету здійснювали на
п’яти групах клінічно здорових собак обох статевих груп по 50 тварин в
кожній. Тваринам першої дослідної групи вводили вакцину Nobivac L,
другої – Nobivac RL (Intervet), третьої – полівалентну вакцину Vangard
5L (Pfizer), четвертої – полівалентну вакцину Hexadog (Merial), п’ятої –
Duramun Max 4L (Cimedica). Всі препарати вводили двократно із інтервалом
6 місяців.

Сироватки крові тварин досліджували у РМА за стандартною методикою до
вакцинації, через три тижні та шість місяців після вакцинації, а також
через шість місяців після ревакцинації.

Стан поствакцинального імунітету у тварин, щеплених моновалентними
протилептоспірозними вакцинами виробництва ІВМ, вивчали на 86 клінічно
здорових собаках різних статевих груп. Препарати вводили дворазово з
інтервалом шість місяців. Сироватки крові тварин досліджували у РМА з
використанням стандартних тест-антигенів до вакцинації, через три тижні
та шість місяців після вакцинації, а також через шість місяців після
ревакцинації.

Статистичну обробку експериментальних даних проводили за комп’ютерною
програмою MS Excel.

Середню арифметичну (М) визначали за функцією СРЗНАЧ; стандартне
відхилення (?) – за функцією СТАНДОТКЛОН; помилку середньої арифметичної
(m) – за формулою:

m = ?/? n;

Вірогідність різниці між середніми показниками у тварин дослідних груп
визначали за функцією ТТЕСТ.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Епізоотологічна ситуація щодо лептоспірозу собак у м. Києві протягом
2000-2003 рр. Вивчення епізоотичної ситуації з лептоспірозу собак у м.
Києві у 2000 р. показало, що серед 980 досліджених у РМА зразків
сироватки крові позитивно реагували 183 або 18,7 %, з них 109 (59,5 %) –
із сероваром L. canicola та 69 (37,7%) – із сероваром L.
icterohaemorrhagiae. Позитивна реакція по обох сероварах спостерігалася
у п’яти випадках (2,7%).

Протягом 2001 р. серед 782 досліджених зразків сироватки крові виявлено
179 (22,9%) позитивно реагуючих, серед них 100 (55,9%) – із сероваром L.
canicola та 46 (25,6%) – із сероваром L. icterohaemorrhagiae. Кількість
тварин із позитивною реакцією щодо обох збудників дещо зросла і
становила 18,4% (табл. 1).

Серологічне дослідження сироваток крові 156 безпритульних собак
показало, що 26,3% проб виявилися позитивними. Серед них 21,9% позитивно
реагували із сероваром L. canicola, а 48,7% — із L. icterohaemorrhagiae.

У 2002р. у РМА досліджено 1044 проб сироватки крові домашніх собак та
121 — безпритульних. Серед домашніх тварин позитивно реагували 340 голів
(34,1%), у тому числі із сероваром L. canicola – 29,7%, а із сероваром
L. icterohaemorrhagiae – 24,9%.

Кількість змішаних позитивних реакцій (відносно обох збудників)
становила 45,4% від позитивно реагуючих, що перевищувало аналогічні дані
за 2000 – 2001 роки на 42,7% та 27% відповідно. Відзначено також
ураження тварин нетиповими для даного регіону сероварами – L.
grippothyphosa (1,2% від загальної кількості позитивних), L. polonica
(0,9%), L. tarassovi (1,2%) та L. kabura (0,3%).

Таблиця 1

Епізоотологічна ситуація щодо лептоспірозу собак у м.Києві за 2000-2003
рр.

Рік Райони із значним

розповсюдженням

лептоспірозу собак Позитивних проб, %

всього

L. icterohaemorrhagiae

L. canicola

змішані

2000 Московський

Мінський

Ленінградський 18,7 37,7 59,5 2,6

2001 Дарницький

Голосіївський

Святошинський 22,9 25,7 55,9 18,4

2002 Дніпровський

Оболонський

Печерський 34,1 24,9 29,7 45,4

2003 Деснянський

Оболонський

Дарницький 21,6 8,3 7,2 84,5

Станом на 2003р. досліджено 1581 проб сироватки крові домашніх собак.
Виявлено, що серед 342 (21,6% від загальної кількості) позитивно
реагуючих домінують тварини, уражені L. icterohaemorrhagiae (8,3%) та L.
canicola (7,2%). Відзначено суттєве збільшення частки змішаних
позитивних реакцій – їх кількість становила 279, що складало 81,5% від
позитивно реагуючих та відповідно на 63,6 та 37,6 % перевищувало
аналогічні показники за 2001 та 2002 роки (рис. 1). Серед досліджених
сироваток крові найбільшу кількість позитивно реагуючих зразків
відібрано у Дніпровському, Оболонському та Печерському районах м. Києва,
що видно з табл. 1.

Рис. 1. Виявлення змішаних позитивних реакцій відносно обох сероварів
лептоспір — L. icterohaemorrhagiae і L. canicola у м. Києві протягом
2000-2003 рр.

Отримані дані епізоотичного моніторингу свідчать про домінування
L.canicola та L.icterohaemorrhagiae як етіологічних чинників
лептоспірозу серед домашніх собак у м. Києві. Також відзначено зростання
кількості випадків змішаної інфекції та ураження тварин збудниками L.
grippothyphosa, L. polonica, L. tarassovi та ін., що підтверджується
результатами РМА.

Гематологічні та біохімічні показники крові собак, хворих на
лептоспіроз. Вивчення гематологічних та біохімічних показників крові
здійснювали з метою встановлення патогенетичних особливостей
лептоспірозу у собак при ураженні представниками окремих сероварів з
метою подальшого їх використання у диференційній діагностиці.

Дослідження крові собак показали, що кількість еритроцитів у тварин,
хворих на лептоспіроз, була нижчою, ніж у клінічно здорових собак
контрольної групи, різниця складала 1,1 Т/л (Р < 0,05), те ж спостерігалося і відносно вмісту гемоглобіну, а різниця відповідно становила 21,6 г/л (Р < 0,01), що свідчить про наявність гемолізу помірної інтенсивності. Кількість лейкоцитів у собак як з жовтушною, так і з безжовтушною формами лептоспірозу виявилася вищою, ніж у здорових, і становила 15,2 ± 4,6 Г/л, що вірогідно (Р < 0,01) перевищувало дані контрольних тварин. Крім того, у хворих тварин спостерігалася помірна лімфопенія та нейтрофілія за рахунок збільшення кількості сегментоядерних клітин. Дослідження біохімічних показників у собак із безжовтушною формою лептоспірозу, уражених сероваром L.canicola, показало інтенсивне зростання вмісту сироваткового креатиніну та сечовини відповідно на 63,2 та 17,1 ммоль/л (Р < 0,01), а також появу значної кількості сечової кислоти (373 ± 10,1 ммоль/л), що видно з рис.2. Показниками розвитку гепаторенального синдрому було вірогідне підвищення активності лужної фосфатази та трансаміназ АЛТ і АСТ (Р < 0,01; Р < 0,001). Рис.2. Біохімічний аналіз крові собак із безжовтушною формою лептоспірозу, уражених сероваром L.canicola У тварин із жовтушною формою лептоспірозу, уражених сероваром L.icterohaemorrhagiae, відзначалася більш виражена гіперферментемія (рис.3). Так, активність АЛТ у них перевищувала даний показник собак, уражених L.canicola, на 33,1 МО/л, а АСТ – на 20,9 МО/л (Р < 0,001). Крім того, вміст білірубіну у тварин з жовтушною формою на 31 ммоль/л перевищував аналогічний показник у собак з безжовтушною формою, що свідчить про переважне ураження печінки, хоча показники діяльності нирок (вміст сечової кислоти, сечовини та креатиніну) вірогідно перевищували аналогічні дані контрольних собак. У тварин обох груп відзначалася гіпоглобулінемія. Так, у тварин, уражених L.canicola, вміст глобулінів був на 24,9 г/л нижчим, а у собак, уражених L.icterohaemorrhagiae, на 25 г/л , ніж у тварин контрольної групи (Р< 0,001). Рис.3. Біохімічний аналіз крові собак із жовтушною формою лептоспірозу, уражених сероваром L.icterohaemorrhagiae Таким чином, у тварин, хворих на лептоспіроз, виявлено характерні зміни гематологічних та біохімічних показників крові. Відзначено виразні розходження у біохімічній картині крові тварин, уражених різними сероварами лептоспір. Лептоспіроносійство у котів та його вплив на гематологічні та біохімічні показники крові. Дослідження 32-х проб сироватки крові котів, що мешкали поряд із домашніми тваринами (свинями, кіньми) у господарствах, неблагополучних з лептоспірозу, виявило у 46,9% тварин наявність антитіл до L.icterohaemorrhagiae, у 25% - до L. pomona, у 18,8 % - до L. bratislava, тобто до тих сероварів, які викликали захворювання на лептоспіроз домашніх тварин даного господарства. За відсутності клінічних ознак у котів, що позитивно реагували у РМА, відзначалося збільшення у сироватці крові прямого білірубіну (Р < 0,05), інші показники відповідали нормі. Отримані дані дають підставу передбачати, що за наявності лептоспіроносійства, коти можуть відігравати певну роль у епізоотичному процесі, а це при необхідності зумовлює потребу у профілактичних щепленнях цих тварин, і етіотропному лікуванні. Ефективність комбінованої етіотропної терапії. Як показали результати дослідження, позитивний ефект при застосуванні протилептоспірозної сироватки спостерігався, якщо її вводили дворазово з інтервалом 12 – 24 год. не пізніше 4-ї – 6-ї доби від появи клінічних ознак захворювання. Однак, у 8,3 % тварин після другого введення специфічної сироватки спостерігався анафілактичний шок. Серед собак другої групи, яким внутрішньом’язово вводили 0,5 % розчин депоміцину у дозі 1 мл/10 кг маси тіла протягом семи діб, а потім per os доксициклін у дозі 20 мг/кг, у 97,5 % тварин спостерігалося повне одужання без рецидивів, що на 22,5 % перевищувало відповідний показник у тварин першої групи. У 1,8 % собак спостерігали незначні побічні прояви (блювоту) під час застосування доксицикліну. Рецидив захворювання спостерігався у 0,7 % тварин даної групи. У тварин третьої групи, яким застосовували препарат фармазин-50 у дозі 10 мл/10 кг маси тіла внутрішньом’язово протягом 10 діб, а потім per os доксициклін у дозі 20 мг/кг, повне одужання без рецидивів спостерігали у 98,2 % собак, що на 23,2 % перевищувало відповідний показник у тварин першої групи, яким вводили протилептоспірозну сироватку. Серед тварин четвертої групи, яким протягом 10 діб вводили препарат цефтриаксон внутрішньом’язово у дозі до 2г/голову 1раз на добу, а потім - per os доксициклін у дозі 20 мг/кг, повне одужання відзначалося у 96,7 % випадків. У 2 % тварин спостерігали побічні ефекти при застосуванні цефтриаксону – болючість при введенні та виникнення поодиноких інфільтратів у товщі м’язів, що зникали протягом семи діб. При застосуванні стрептоміцину-КМП у дозі 15 мг/кг маси тіла двічі на добу протягом 14 діб серед тварин п’ятої групи повне одужання без рецидивів та побічних ефектів спостерігалося у 49 % собак. У 29 % відзначалося погіршення клінічного стану – блювота, анурія, зростання вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові. 20 % тварин мали рецидиви захворювання. Отже, найбільш ефективним та безпечним виявилося застосування трьох комплексів антибіотикотерапії: 1) депоміцин і доксициклін; 2) фармазин-50 і доксициклін; 3) цефтриаксон і доксициклін. Дані комбінації антибіотиків забезпечували високий відсоток одужання тварин за відсутності побічних ефектів та рецидивів. Застосування стрептоміцину-КМП виявилося менш ефективним та супроводжувалося побічними проявами. d † \ i ` b d E O $ O O O O ?????? ????? ??????????а у контрольних тварин – дещо менше – на 4,6 % (Р < 0,05). Відзначено позитивний вплив катозалу на динаміку біохімічних показників сироватки крові (табл. 2). Так, у тварин першої дослідної групи відзначено більш швидке зниження вмісту сироваткового білірубіну, сечовини, креатиніну, активності лужної фосфатази (Р < 0,001; Р < 0,01), амілази (Р < 0,05) порівняно із показниками тварин контрольної групи. Дослідження зразків сироватки крові у РМА із антигенами семи серологічних груп лептоспір не виявило антитіл до сероварів L. kabura, L. polonica, L. tarassovi та L. pomona. Титри аглютинуючих антитіл, специфічних до L. grippothyphosa, L.canicola та L.icterohaemorrhagiae у собак контрольної групи, яким вводили лише антибіотики, різко знижувалися чи навіть взагалі зникали, що вказує на суттєве пригнічення гуморальної імунної відповіді. Таблиця 2 Показники крові собак при застосуванні катозалу Показник Норма До лікування Після курсу лікування без катозалу з катозалом Гемоглобін, г/л 110 – 170 84 ± 5,8 100,2 ± 6,9 132,4 ± 7,5 Еритроцити, Т/л 5,8 – 8,4 5,68 ± 1,4 4,8 ± 1,5 6,45 ± 1,7 Лейкоцити, Г/л 8,5 – 10,5 15,2 ± 2,5 12,3 ± 2,4 11,8 ± 2,7 Сегментоядерні нейтрофіли, % 43 – 71 72 ± 5,8 69 ± 5,6 64 ± 6,9 Лімфоцити, % 21 – 40 11,8 ± 3,5 16,4 ± 4,3 24,1 ± 5,8 Білірубін, ммоль/л 0,9 – 10,6 12,9 ± 3,9 5,3 ± 2,4 2,4 ± 1,8 Сечовина, ммоль/л 3,1 – 9,2 17,8 ± 6,8 9,3 ± 2,6 6,7 ± 3,5 Азот сечовини, ммоль/л 3,6 – 7,1 8,3 ± 2,9 5,4 ± 1,3 4,6 ± 2,7 Тригліцериди, ммоль/л 0,11 – 5,65 2,2 ± 0,33 1,3 ± 0,45 2,3 ± 0,32 Креатинін, ммоль/л 44,3 – 138,4 190 ± 4,17 129 ± 4,7 67,5 ± 3,75 Лужна фосфатаза, МО/л 10,6 – 100,7 142,2 ± 4,57 112,1 ± 7,7 87,2 ± 8,5 Глобуліни, г/л 20,6 – 37 6,5 ± 0,11 15,6 ± 3,8 20,0 ± 4,2 АЛТ, МО/л 15 – 57,3 87,1 ± 7,45 61,7 ± 4,6 47,8 ± 7,2 АСТ, МО/л 8,9 – 48,5 59,4 ± 4,43 52,5 ± 4,1 27,5 ± 3,6 Тимолова проба, од 1,6 – 2,0 0,9 ± 0,07 1,2 ± 0,8 1,6 ± 0,2 Калій, ммоль/л 3,6 – 5,2 5,7 ± 1,6 4,8 ± 1,9 4,5 ± 1,3 Натрій, ммоль/л 140 – 153 146,6 ± 4,7 141,2 ± 8,6 139,8 ± 6,9 Глюкоза, ммоль/л 3,4 – 6,0 4,79 ± 1,2 5,3 ± 2,3 5,4 ± 1,5 Амілаза, МО/л 500 – 1500 1630 ± 75,9 1530 ± 75,4 1500 ± 80,2 Загальний білок, г/л 50 – 80 65,5 ± 10,4 68,4 ± 8,6 66,5 ± 14,6 Сечова кислота, ммоль/л - 80,6 ± 5,74 26,2 ± 5,37 - У собак дослідної групи на фоні нормалізації загального стану та показників крові титри специфічних антитіл залишалися високими 1:100 – 1:500 і через п’ять тижнів після курсу лікування, що свідчить про наявність напруженого імунітету. Ефективним компонентом патогенетичної терапії при лептоспірозі виявився препарат на основі ессенціальних фосфоліпідів – ессенціале-Н. Серед собак другої дослідної групи, яким препарат спочатку вводили внутрішньовенно у дозі 1 мл/голову, а потім - per os протягом трьох тижнів, вже на 10-у добу відзначалося покращення клінічного стану – зникнення блювоти та жовтушності слизових оболонок. Дослідження біохімічних показників крові на 14-у добу показало суттєве зниження активності амінотрансфераз. Так, активність АЛТ зменшилася на 56,1 МО/л порівняно із такою до початку лікування, а АСТ – на 42,3 МО/л (Р < 0,001). Загальний вміст білірубіну зменшився на 11,8 ммоль/л і становив 3,12 ± 1,16 ммоль/л (Р < 0,01). Вивчення клінічної ефективності гепато- та кардіопротекторного препарату тіотриазоліну показало, що його застосування сприяє вірогідному зниженню ферментемії, вмісту креатиніну у сироватці крові порівняно із тваринами контрольної групи (Р < 0,01). Активність лужної фосфатази у тварин контрольної групи переважала даний показник собак третьої дослідної групи на 24,32 од/л (Р < 0,01). Препарат глутаргін при застосуванні у собак із безжовтушною формою лептоспірозу виявив високий гіпоамоніемічний ефект. Зокрема, вміст сечовини у сироватці крові собак четвертої дослідної групи зменшився майже втричі і становив після проведеного лікування 6,1 ± 3,38 ммоль/л, що на 4 ммоль було меншим, ніж серед тварин контрольної групи (Р < 0,01), у яких відзначалася помірна залишкова азотемія. Така ж тенденція спостерігалася і відносно вмісту азоту сечовини. Вміст креатиніну зменшився до нормальних параметрів вже на 10-у добу застосування препарату і становив 100,6 ± 10,01, що може свідчити про нормалізацію фільтраційної функції ниркових клубочків. Введення собакам п’ятої дослідної групи антиферментного препарату контрикал сприяло нормалізації функції підшлункової залози, що видно із вірогідного зниження активності амілази у сироватці крові – на 790 МО/л порівняно із аналогічним показником перед початком лікування (Р < 0,01), а також лужної фосфатази, проте різниця виявилася невірогідною (Р >
0,05).

Вивчення клінічної ефективності препарату леспенефріл при безжовтушній
формі лептоспірозу у собак шостої дослідної групи показало, що
застосування препарату нормалізувало функціональну здатність нирок.
Зокрема, відзначено суттєве зниження вмісту сечовини, азоту сечовини та
креатиніну – відповідно на 8,59; 5,09 та 87,3 ммоль/л (Р < 0,001; Р < 0,01), при відсутності сечової кислоти, тоді як у собак контрольної групи залишковий вміст сечової кислоти у сироватці крові реєструвався і на 14-у добу після проведеної антибіотикотерапії. Вміст сироваткового калію після перорального застосування леспенефрілу вірогідно (на 2,9 ммоль/л) знизився порівняно із аналогічним показником до початку лікування (Р < 0,01). Застосування у собак сьомої дослідної групи плазмозамінника реосорбілакту значно покращило клінічний стан хворих собак – зникли симптоми дегідратації, блювота, з’явився апетит, що свідчить про покращення тканинної регідратації та дезінтоксикаційну дію препарату. Зниження вмісту сироваткового креатиніну, сечовини та сечової кислоти свідчить про нормалізацію функції нирок. У тварин восьмої дослідної групи після застосування комплексного регідратанту спостерігалося суттєве – на 4,2 Г/л – зниження кількості лейкоцитів (Р < 0,01), що пов’язано із протизапальною дією дексазону, який входить до складу регідратанту. Введення гіпертонічного розчину глюкози та аскорбінової кислоти сприяло покращенню мікроциркуляції, що підтверджувалося зниженням вмісту креатиніну, сечовини та сечової кислоти – відповідно на 51; 7,5 та 150 ммоль/л (Р < 0,001; Р < 0,01). Відзначено також вірогідне зростання кількості глобулінів – на 13,7 г/л порівняно із даним показником до початку лікування. У тварин дев’ятої дослідної групи вже на сьому добу не спостерігали симптоми хвороби, нормалізувалися більшість гематологічних та біохімічних показників. Зокрема, відзначено суттєве зростання вмісту гемоглобіну та кількості еритроцитів крові (відповідно на 69,4 г/л та 1,77 Т/л (Р < 0,001; Р < 0,01), зниження кількості лейкоцитів (на 5,5 Г/л (Р < 0,001) та підвищення кількості лімфоцитів (Р < 0,01). Спостерігалася нормалізація показників функціональної здатності нирок (креатинін, сечовина, азот сечовини) та печінки (активність АЛТ, АСТ, вміст білірубіну). Застосування вищевказаних препаратів у комплексі виявилося найбільш ефективним (рис. 4). Рис.4. Біохімічні показники крові у собак, яким застосовували комплексний курс патогенетичної терапії Отже, застосування патогенетичної терапії суттєво підвищує ефективність лікування собак, уражених як жовтушною, так і безжовтушною формами лептоспірозу. Успішне комбіноване застосування засобів патогенетичної терапії підтверджує їх синергізм та доцільність поєднання на фоні антибіотикотерапії. Дієтотерапія при лептоспірозі. Дослідження впливу спеціального корму Royal Canin Hepatic у собак, хворих на лептоспіроз, показало, що його згодовування під час лікування антибіотиками сприяло покращенню загального стану тварин. Собаки поїдали корм охоче, блювоти, проносів чи алергійних реакцій не спостерігалося, тоді як у тварин контрольної групи, яким згодовували звичайні корми, у 14,3 % зустрічалися ускладнення у вигляді блювоти, підвищеної спраги чи діареї. Клінічний стан собак, хворих на безжовтушну форму лептоспірозу, яким згодовували спеціальний корм Royal Canin Renal, був значно кращим, ніж у тварин контрольної групи. Навіть за умов анорексії тварини поступово починали поїдати корм, спостерігалося затухання виразкових процесів на слизовій оболонці ротової порожнини, а наявність флавонів та знижена кількість фосфатів сприяли покращенню функції нирок. Отже, застосування спеціальних кормів при лікуванні та реабілітації собак, хворих на лептоспіроз, попереджує появу віддалених ускладнень та оптимізує процес одужання. Формування поствакцинального імунітету щодо лептоспірозу у собак. Як показали результати постановки РМА із антигенами семи сероварів лептоспір, у пробах сироватки крові собак першої та другої дослідної груп, яким вводили вакцини Nobivac L та Nobivac RL відповідно, максимальний рівень відповідних антитіл після першого введення вакцини – 1 : 156,8 ± 9,3 – спостерігався через три тижні після щеплення і утримувався протягом трьох місяців (табл. 3). Таблиця 3 Вміст протилептоспірозних антитіл у сироватці крові собак, щеплених Nobivac L Термін дослідження Титри у РМА L.canicola L.icterohaemorrhagiae 1* 2** 3*** 1* 2** 3*** Після вакцинації 1: 156,8 ± 9,3 1: 96,4 ± 6,8 1: 24,5 ± 1,5 1: 126,2 ± 8,8 1: 56,8 ± 3,4 1: 10,6 ± 1,8 Після ревакцинації 1: 266,4 ± 15,8 1: 148,4 ± 9,8 1: 86,6 ± 6,9 1: 236,2 ± 14,7 1: 128,4 ± 11,7 1: 66,2 ± 3,8 *- через три тижні; **- через шість місяців; ***- через рік Через шість місяців титри антитіл були низькими – близько 1 : 50 ++, а у 85 % тварин були взагалі відсутні. Після ревакцинації титр антитіл значно зріс – до 1 : 236,2 ± 1,47 – 1 : 266,4 ± 15,8 та утримувався стабільно протягом року. Серед собак третьої дослідної групи, щеплених полівалентною вакциною Vangard 5L, спостерігалася подібна тенденція, однак титри антитіл були дещо нижчими і через три тижні після першого введення вакцини становили у РМА із антигеном L.canicola – 1 : 122,6 ± 9,7, а із антигеном L.icterohaemorrhagiae – 1 : 214,8 ± 14,7, що було вірогідно нижчим за аналогічні показники у тварин першої і другої дослідних груп (Р < 0,01) (табл. 4). Таблиця 4 Вміст протилептоспірозних антитіл у сироватці крові собак, щеплених Vangard 5L Термін дослідження Титри у РМА L.canicola L.icterohaemorrhagiae 1* 2** 3*** 1* 2** 3*** Після вакцинації 1: 122,6 ± 9,7 1: 75,2 ± 6,8 1: 16,8 ± 1,5 1: 115,8 ± 10,2 1: 48,7 ± 3,2 1: 22,8 ± 1,8 Після ревакцинації 1: 214,8 ± 14,7 1: 107,8 ± 7,4 1: 58,2 ± 2,4 1: 218,8 ± 15,2 1: 118,3 ± 8,8 1: 45,4 ± 1,5 *- через три тижні; **- через шість місяців; ***- через рік Через рік після щеплення титри антитіл значно знизилися і становили вже 1 : 16,8 ± 1,4 та 1 : 22,8 ± 1,8. Протилептоспірозні антитіла у максимальних титрах після першої вакцинації спостерігалися у пробах сироватки крові собак четвертої групи, яким вводили полівалентну вакцину Hexadog (табл. 5). Вони вірогідно перевищували аналогічні показники собак першої, другої та третьої дослідних груп (Р < 0,001; Р < 0,01) протягом усього періоду досліджень. Після ревакцинації вміст антитіл зріс майже вдвічі і становив у РМА з антигеном L.canicola – 1 : 424,6 ± 24,8, а з L.icterohaemorrhagiae – 1 : 405 ± 38,4, залишаючись високим і через рік після ревакцинації. Таблиця 5 Вміст протилептоспірозних антитіл у сироватці крові собак, щеплених Hexadog Термін дослідження Титри у РМА L.canicola L.icterohaemorrhagiae 1* 2** 3*** 1* 2** 3*** Після вакцинації 1: 252,6 ± 14,8 1: 166,7 ± 8,3 1: 68,3 ± 3,4 1: 217,8 ± 13,8 1: 102,2 ± 7,2 1: 75,8 ± 6,9 Після ревакцинації 1: 424,6 ± 24,8 1: 289,4 ± 18,6 1: 110,8 ± 14,2 1: 405,2 ± 38,4 1: 228,6 ± 16,9 1: 105,3 ± 7,8 *- через три тижні; **- через шість місяців; ***- через рік Дослідження сироватки крові собак п’ятої групи, щеплених вакциною Duramun Max 4L, показало, що титр антитіл, специфічних до L.canicola, через три тижні після першого введення вакцини був вірогідно вищим за такий у собак третьої групи, яким вводили вакцину Vangard 5L, але нижчим за відповідні показники тварин четвертої групи, вакцинованих Hexadog (Р < 0,01) (табл. 6). Проте, через рік після вакцинації титри антитіл, специфічних як до L.canicola, так і до L.icterohaemorrhagiae, вірогідно знижувалися (Р < 0,001). Така ж тенденція спостерігалася і відносно титрів антитіл, специфічних до L. grippothyphosa та L. pomona. Таблиця 6 Поствакцинальні титри антитіл у собак, щеплених Duramun Max 4L Термін дослідження Титри у РМА L.canicola L.ictero- haemorrhagiae L. grippothyphosa L. pomona 1* 2** 3*** 1* 2** 3*** 1* 2** 3*** 1* 2** 3*** Після вакцинації 1: 166,6 ± 12,8 1: 95,8 ± 8,9 1: 58,2 ± 3,6 1: 140,6 ± 12,8 1: 59,6 ± 1,8 1: 14,7 ± 0,4 1: 108,2 ± 8,6 1: 65,7 ± 2,9 1: 10,4 ± 0,2 1: 108, 9 ± 12,8 1: 54,8 ± 3,8 1: 14,8 ± 0,3 Після ревакцинації 1: 276,3 ± 25,8 1: 148,4 ± 15,9 1: 97,8 ± 7,4 1: 258,7 ± 36,2 1: 125,9 ± 12,3 1: 66,9 ± 3,8 1: 128,2 ± 8,2 1: 1,76 ± 3,7 1: 18,5 ± 0,6 1: 118,9 ± 12,8 1: 68,9 ± 5,8 1: 14,6 ± 0,4 *- через три тижні; **- через шість місяців; ***- через рік Отже, результати дослідження показують, що найвищі титри антитіл спостерігалися як після першого, так і після повторного введення вакцин Hexadog, Nobivac та Duramun Max 4L. Індукція специфічного імунітету у собак, щеплених протилептоспірозними моновакцинами ІВМ. Комбіноване застосування протилептоспірозних моновакцин виробництва ІВМ показало достатню їх ефективність щодо індукції специфічного імунітету (табл. 7). Максимальний вміст антитіл, специфічних до серовару L.canicola, спостерігався через три тижні після ревакцинації і становив 1 : 135,6 ± 1,4, що вірогідно перевищувало аналогічний показник після першого введення, однак було нижчим за відповідні показники тварин, яким вводили вакцини Duramun Max 4L, Hexadog та Nobivac. Така ж тенденція спостерігалася і відносно рівня антитіл, специфічних до серовару L.icterohaemorrhagiae. Щодо поствакцинальної продукції антитіл, специфічних до L. pomona та L. grippothyphosa, то їх рівні були достатньо високими як після першого введення вакцини, так і після ревакцинації (відповідно становили 1 : 108,6 ± 8,7 – 115,7 ± 1,06 та 1 : 95,5 ± 6,9 – 1 : 109,1 ± 8,5), не відрізняючись вірогідно від таких при застосуванні вакцини Duramun Max 4L (Р > 0,05), проте їх зниження
протягом періоду досліджень проходило швидше.

Виразна індукція поствакцинального антитілоутворення моновакцинами проти
сероварів L. polonica, L. tarassovi, L. kabura та L. bratislava (титри
становили 1 : 88,1 ± 6,2 – 107,6 ± 13,6 через три тижні після першого
введення, та 1 : 108,6 ± 14,8 – 1 : 138,4 ± 15,7 після ревакцинації)
дозволяє застосовувати їх як додаткові до загальної схеми вакцинації
собак, із врахуванням даних про розповсюдження того чи іншого серовару у
даному регіоні.

Таблиця 7

Титри антитіл у собак, щеплених моновалентними вакцинами ІВМ

Термін дослідження Титри у РМА з сероварами

L.canicola

L.icterohaemorrhagiae

1*

2**

3***

1

2

3

Після вакцинації 1:115,6 ± 8,4 1:56,2 ± 3,2 1:18,9 ± 0,6 1:116,8 ± 9,2
1:48,4 ± 1,8 1:18,4 ± 0,6

Після ревакцинації 1:135,6 ± 1,4 1:68,7 ± 3,7 1:34,9 ± 0,8 1:128,9 ±
7,3 1:56,8 ± 0,3 1:26,8 ± 0,5

L. pomona L. grippothyphosa

Після вакцинації 1:108,6 ± 8,7 1:44,2 ± 1,8 1:6,2 ± 0,5 1:95,6 ± 6,9
1:28,5 ± 0,8 1:5,4 ± 0,1

Після ревакцинації 1:115,7 ± 10,6 1:47,8 ± 3,7 1:18,9 ± 0,8 1:109,1 ±
8,5 1:38,6 ± 3,9 1:18,2 ± 0,9

L. polonica L. tarassovi

Після вакцинації 1:88,1 ± 6,2 1:37,6 ± 2,8 1:5 ± 0,2 1:103,8 ± 7,6
1:47,9 ± 4,6 1:16,2 ± 0,7

Після ревакцинації 1:108,6 ± 14,8 1:58,7 ± 2,7 1:10,1 ± 0,3 1:127,6 ±
14,3 1:54,8 ± 2,9 1:28,2 ± 0,7

L. kabura L. bratislava

Після вакцинації 1:107,6 ± 13,6 1:54 ± 4,8 1:18,9 ± 1,7 1:103,8 ± 8,9
1:47,8 ± 4,2 1:14,6 ± 1,5

Після ревакцинації 1:138,4 ± 15,7 1:68,2 ± 3,8 1:31,8 ± 1,7 1:128,1 ±
10,8 1:57,3 ± 3,4 1:28,1 ± 0,6

*- через три тижні; **- через шість місяців; ***- через рік

ВИСНОВКИ

1. Вивчено розповсюдженість типових (L.canicola і
L.icterohaemorrhagiae), та доведено етіологічну роль нетипових для
регіону м. Києва збудників (L. pomona, L. grippothyphosa, L. polonica,
L. kabura) у захворюваності собак на лептоспіроз; встановлено розвиток
лейкоцитозу та лімфопенії на фоні гепато-ренального синдрому у хворих
тварин; доведено клінічну ефективність застосування комплексних
регідратантів, гепато- та нефропротекторів поряд із двофазною
антибіотикотерапією із використанням лептоспіроцидних та
лептоспіростатичних препаратів. Застосування моновалентних
протилептоспірозних вакцин виробництва ІВМ зумовлює виразну
антитілопродукцію, що дозволяє рекомендувати їх до загальної схеми
вакцинації з одночасним щепленням собак кількома вакцинами проти
лептоспірозу.

2. Протягом 2002 – 2003 років у м. Києві виявлено зростання частоти
одночасного ураження собак сероварами L.canicola і
L.icterohaemorrhagiae, а також нетиповими для даного регіону збудниками
— L. pomona, L. grippothyphosa, L. polonica, L. kabura.

3. В досліджуваних сироватках крові котів виявлено антитіла до
6 сероварів лептоспір (L. tarassovi, L. pomona, L.canicola,
L.icterohaemorrhagiae, L. bratislava, L. grippothyphosa), встановлено
чітку відповідність збудників, які зумовлюють лептоспіроносійство у
котів, і тих, що викликають захворювання на лептоспіроз у тварин даного
господарства, що вказує на можливу роль котів у розповсюдженні лептоспір
серед домашніх тварин.

4. Виявлено розвиток характерних змін гематологічних
(лімфопенія, лейкоцитоз, анемія) та біохімічних показників крові
(підвищення вмісту АЛТ, АСТ та кількості сечовини і креатинину) у собак,
хворих на лептоспіроз. Відзначено виразні розходження у біохімічній
картині крові при ураженні різними сероварами лептоспір.

5. Застосування однієї із двохфазних схем антибіотикотерапії:
депоміцин і доксициклін, фармазин-50 і доксициклін або цефтриаксон і
доксициклін забезпечує практичне одужання 96,7 – 98,2 % хворих собак за
відсутності побічних ефектів та рецидивів захворювання.

6. Комбіноване застосування препаратів патогенетичної терапії
(ессенціале-Н, тіотриозоліну, глутаргіну, контрикалу, леспенефрилу,
реосорбілакту та дексазону) суттєво покращує клінічний стан хворих собак
та прискорює процес одужання.

7. Використання спеціальних кормів Royal Canine Hepatic та Royal
Canine Renal оптимізує перебіг реабілітаційного періоду та попереджує
розвиток віддалених ускладнень у собак, хворих на лептоспіроз.

8. Застосування протилептоспірозних вакцин Hexadog, Nobivac та
Duramun Max 4L забезпечує більш високі поствакцинальні рівні антитіл, за
умов щеплення собак двічі на рік із кратністю 1раз на 6 місяців,
порівняно з іншими вакцинами.

9. Виразна індукція антитілоутворення у собак моновалентними
вакцинами виробництва ІВМ УААН проти сероварів L. polonica, L.
tarassovi, L. kabura та L. bratislava дозволяє рекомендувати їх як
додаткові до загальної схеми вакцинації з одночасним щепленням собак
кількома вакцинами проти лептоспірозу.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. При проведенні лікувально-профілактичних заходів щодо лептоспірозу
собак необхідно враховувати можливість циркуляції сероварів лептоспір,
не властивих даному регіону, що відображено в Методичних рекомендаціях з
діагностики, лікування і профілактики лептоспірозу собак, розроблених
нами.

2. За хронічного перебігу лептоспірозу у собак з відсутністю клінічних
ознак необхідно проводити гематологічні та біохімічні дослідження крові,
з метою уточнення діагнозу.

3. З метою підвищення ефективності лікування собак, хворих на
лептоспіроз, використовувати один із комплексів антибіотиків: депоміцин
та доксициклін; фармазин-50 та доксициклін; цефтриаксон та доксициклін,
у поєднанні з засобами патогенетичної терапії.

4. Для підтримання достатньої напруженості імунітету до лептоспірозу
проводити ревакцинацію собак кожні шість місяців. За показаннями у
окремих випадках рекомендувати до застосування моновалентні
протилептоспірозні вакцини виробництва ІВМ УААН (ТУУ
24.4.051083.665-2002р.).

5. Для попередження ускладнень у собак, хворих на лептоспіроз,
пропонується згодовувати їм спеціальні корми Royal Canin Hepatic і Royal
Canin Renal.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рудь О.І. Вивчення дії катозалу на рівень антитіл і гематологічні
показники у собак, хворих на лептоспіроз // Ветеринарна медицина
України.- 2000.- № 6. – С.14 – 15.

2. Рудь О.І. Дослідження котів на лептоспіроз та їх гематологічні зміни
при позитивній реакції // Науковий вісник НАУ, Вип. 55.- 2002.- С.246 –
249.

3. Рудь О.І. Моніторинг поствакцинальних антитіл, визначення оптимальної
схеми вакцинації проти лептоспірозу собак в Україні // Наукові праці
Полтавської державної аграрної академії.- 2003.- Том 2 (21).- С. 199 –
201.

4. Нтахоншикира Ш., Рудь О.И., Марунчин А.А. Результаты исследований
сыворотки крови вакцинированных собак, собак питомника “Общества защиты
животных” и черепах Киевского зоопарка на лептоспироз // Проблеми
обслуговування дрібних домашніх тварин: Матеріали IV Міжнародної
науково-практичної конференції, Київ, НАУ, 1999р.- С. 67 — 70.
(Дисертант здійснила дослідження та аналіз отриманих результатів).

5. Рудь О.І., Таран Т.В. Сучасні аспекти діагностики лептоспірозу собак
// Науковий вісник НАУ, Вип. 78.- 2004.- С.170 – 173.

Рудь О.І. Лептоспіроз собак (епізоотологічний моніторинг, вдосконалення
засобів лікування та профілактики). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за
спеціальністю 16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія. –
Національний аграрний університет, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено вдосконаленню існуючих методів діагностики,
лікування та специфічної профілактики лептоспірозу домашніх тварин.
Вперше в Україні проведено епізоотологічні дослідження щодо лептоспірозу
собак. Визначено розповсюдженість основних сероварів збудника
лептоспірозу.

Встановлено характерні для жовтушної та безжовтушної форм лептоспірозу
зміни біохімічних показників крові, що здатні суттєво покращити систему
диференційної діагностики та прогнозування перебігу захворювання.

Визначено антитіла до шести основних сероварів лептоспір у сироватках
крові котів. Доведено можливість захворювання та лептоспіроносійства у
котів.

У роботі розглянуто та описано серії дослідів з визначенням оптимальних
схем лікування з використанням сучасних антибіотиків та інших
ветеринарних препаратів. Розроблені спеціальні комплекси патогенетичних
препаратів з урахуванням їх сумісності. Вивчено та запропоновано до
застосування ряд медичних препаратів для комплексного лікування
лептоспірозу собак, а також дієтичне харчування.

Проведено порівняльне вивчення сучасних полівалентних
протилептоспірозних вакцин, а також доведено необхідність проведення
щеплень двічі на рік.

Вивчено рівень поствакцинальних антитіл після щеплення собак
розробленими в ІВМ УААН моновалентними вакцинами, тобто проведена їх
апробація на практиці. Дані вакцини рекомендовано застосовувати як
допоміжні у тих регіонах, де превалює певний серовар збудника
лептоспірозу.

Ключові слова : лептоспіроз, реакція мікроаглютинації, антитіла,
серовари, гематологічні показники, терапія, моновалентні вакцини.

Рудь О.И. Лептоспироз собак (эпизоотологический мониторинг,
усовершенствование лечения и профилактики). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по
специальности 16.00.03 – ветеринарная микробиология и вирусология. –
Национальный аграрный университет, Киев, 2004.

Диссертация посвящена совершенствованию существующих методов
диагностики, лечения и специфической профилактики лептоспироза собак.

Впервые в Украине проведены эпизоотические исследования относительно
лептоспироза собак. Определена распространенность основных сероваров
возбудителя лептоспироза в г. Киеве. Отмечено, что в последние годы,
положительная РМА при лептоспирозе довольно часто встречается сразу по
двум сероварам L.canicola и L.icterohaemorrhagiae. Это, возможно,
происходит из-за поствакцинальных титров. Но в 30% случаев при
положительной РМА по двум сероварам, собак никогда не вакцинировали. Это
может свидетельствовать об использовании на территории Украины не
достаточно инактивированных вакцин против лептоспироза.

Описана характерная картина гематологических и биохимических показателей
крови при лептоспирозе. Исследования такого рода не только дополняют
диагностику при лептоспирозе, а также благодаря биохимическому анализу,
можно составить необходимое лечение и прогнозировать течение
заболевания. В некоторых случаях при характерной гематологической
картине для лептоспироза, диагноз в РМА не подтверждался. В связи с
этим, мы проводили дополнительные исследования мочи на наличие
лептоспир. В нескольких случаях, несмотря на отрицательные результаты по
РМА на лептоспироз, в моче собак обнаруживался возбудитель заболевания.
Для подтверждения наличия лептоспир в моче проводили 5-6 пассажей на
питательной среде Кортгофа. Эти результаты еще раз подтверждают
необходимость проведения биохимических исследований крови у собак, для
полной диагностики при лептоспирозе.

Определены антитела к 6 основным сероварам лептоспир в сыворотках крови
кошек. Таким образом, доказана возможность заболевания и
лептоспироносительства у кошек.

В работе рассмотрено и описано серии опытов по определению оптимальных
схем лечения с использованием современных антибиотиков и других
ветеринарных и медицинских препаратов. Предложена двухфазная
антибиотикотерапия. Рекомендуется при лечении лептоспироза три
комбинации антибиотиков. Проведены исследования, благодаря которым,
можно рекомендовать определенную комбинацию для разных форм
лептоспироза. Такое лечение не только намного эффективнее общепринятого,
но и дает значительно меньше нежелательных последствий. Кроме того, нами
предложена современная патогенетическая терапия при лептоспирозе собак.
Разработан специальный “коктейль” из препаратов с учетом их
совместимости. Изучено и предложено к применению ряд медицинских
препаратов для комплексного лечения лептоспироза собак, а также
диетическое питание. Проведено сравнительное изучение современных
поливалентных противолептоспирозных вакцин, а также доказана
необходимость проведения прививок дважды в год. По нашим исследованиям
поствакцинальные титры антител в большинстве случаев значительно
снижались через 3 месяца. Кроме того, на поствакцинальные титры большое
влияние имеют факторы стресса на организм животного. Даже при
незначительных травмах у собак исчезали поствакцинальные титры. Изучен
уровень поствакцинальных антител после прививки разработанными в ИВМ
УААН моновалентными вакцинами, то есть проведена их апробация на
практике. Данные вакцины рекомендованы к применению в качестве
вспомогательных в тех регионах, где превалирует определенный серовар
возбудителя лептоспироза.

Ключевые слова: лептоспироз, реакция микроагглютинации, антитела,
серовары, гематологические показатели, терапия, моновалентные вакцины.

Rud O. I. Canine leptospirosis (epizootology monitoring, improvement of
medical treatment and specific prophylaxis). – Manuscript.

Thesis on PhD degree on speciality 16.00.03 – veterinary microbiology
and virology. – National Agrarian University, Kyiv, 2004.

Dissertation is devoted to improvement of existing methods of
diagnostics, medical treatment and specific prophylaxis of leptospirosis
in domestic animals. First in Ukraine the epizootic researches are
conducted spread of leptospirosis at dogs. Prevalence is definite of
basic serotypes exciter of leptospirosis. New effective methods are
described of diagnostics based on biochemical analyzers of blood, which
are able considerably to improve determination of exciter and
prognostication of motion of disease. Antibodies are definite to 6 basic
serotypes leptospirosis in the serums of blood of cats. Thus possibility
is proved of disease and leptospirosis holding at cats. In work it is
considered and series are described of experiments on determination of
optimum charts of medical treatment with the use of modern antibiotics
and other veterinary preparations. The special “cocktails” are developed
from preparations taking into according their compatibility. It is
studied and offered to application of medical preparations for the
complex medical treatment of leptospirosis at dogs, and also dietary
feed. The comparative study is conducted of modem polivariety against
leptospirosis vaccines, and also a necessity is proved of conducting of
inoculations twice on year. A level studied of post vaccination
antibodies after the inoculation by the monovariety vaccines developed
in IVM UAAN, that is their approbation is conducted in practice. The
given vaccines are recommended to application as auxiliary in those
regions where definite serotype exciter of leptospirosis predominates.

Keywords: leptospirosis, reaction of microagglutination, antibody,
serotypes, hematological indexes, therapy, monovariety vaccines.

PAGE \* Arabic 1

Похожие записи