.

Лексико-семантичні та граматичні параметри назв релігійних свят у сучасній українській мові: Автореф. дис… канд. філол. наук / І.В. Бочарова, Нац. п

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3386
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. Драгоманова

БОЧАРОВА Ірина Василівна

УДК 811.161.2’36 + 811.161.2’37

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА ГРАМАТИЧНІ ПАРАМЕТРИ

НАЗВ РЕЛІГІЙНИХ СВЯТ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ

МОВІ

10.02.01 –- українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Київ – 1999

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі української мови Національного педагогічного уні¬верситету імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти України.

Науковий керівник – кандидат філологічних наук, доцент
ШЕВЧУК Світлана Володимирівна,
Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри
культури української мови.

Офіційні опоненти: – доктор філологічних наук, професор
КАДОМЦЕВА Лариса Олександрівна,
Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова, професор кафедри
стилістики української мови

– кандидат філологічних наук
ГРИЦЕНКО Тетяна Борисівна,
Національний аграрний університет,
доцент кафедри української мови

Провідна установа: Чернівецький державний університет імені Ю. Федьковича,
кафедра української мови, Міністерство освіти України,
м. Чернівці

Захист відбудеться “22“ лютого 2000 р. о 14-30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Дра¬гоманова, Міністерство освіти України (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти України (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розісланий “ 15 “ січня 2000 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Н.П. Гальона

Загальна характеристика роботи
Однією з проблем сучасного мовознавства є створення і дослідження мовної кар¬тини світу, концептуальної за своєю природою.
У цій картині значне місце посідають мовні одиниці на позначення такого різновиду суспільної свідомості, яким є християнство.
Християнство, яке виникло 2000 років тому, сформувало не тільки свою особ¬ли¬ву методологію, поняттєвий апарат, але й багату та своєрідну лексику і фразеологію.
Християнські релігійні й народні свята активно вивчалися релігієзнавцями (С.Ф. Алмазов, П.Я. Пітерський, М.Ю. Брайчевський, І. Губаржевський, Л.І. Ємелях, Ю.Ф. Інжиєвський, В.М. Рябіков, М.С. Поснов та ін.), теологами (С.В. Булгаков, А.П. Голубцов, Св.І. Дамаскін та ін.), етнографами (Г.О. Булашев, О. Воропай, Г.В. Лозко, В.Т. Скуратівський, В.К. Соколова, М.М. Ткач та ін.). І лише останнім часом до них приєдналися мовознавці (С.Я. Єрмоленко, В.А. Ткаченко, Т.А. Ха¬ри¬то¬нова, А.М. Ша¬мо¬та, Г.М. Яворська), які усвідомили необхідність комплексного вив¬чення зазначених од謬ниць, що суттєво збагатить наукові уявлення про ма¬те¬рі¬аль-ну і духовну культуру українського етносу. Ці одиниці розглядаються як реалізатори мов¬ного коду на¬род¬ної культури і потребують ґрунтовного лінгвістичного ос¬мис¬лен¬ня.
Назви релігійних свят ( НРС ) відображають поняття, сформовані носіями мови у процесі їх пізнавальної діяльності, і є позначеннями, або номінативними знаками, по¬дій, що пов’язані з релігійним віруванням і відбуваються у визначеній релігійним ка¬лендарем точці на осі часу. Отже, лексеми на позначення релігійних свят мають по¬дій¬но-темпоральну семантику.¬
Вивчення часу в мові ґрунтується на розчленуванні цього поняття на час об’єк¬тивний (природний), поняттєвий і граматичний.
Найдетальніше у мовознавстві досліджена граматична категорія часу дієсло¬ва – ядро функціонально-семантичного поля темпоральності (ФСПТ) (О.В. Бон¬дар¬ко, В.В. Виноградов, І.Р. Вихованець, Г.О. Золотова, В.М. Русанівський та ін.), а та¬кож синтаксична категорія часу простого речення і проблема часової спів¬від¬не¬се¬ності час¬тин складного речення (А.П. Грищенко, Т.П. Ломтєв, Н.Ю. Шведова та ін.).
У східнослов’янському мовознавстві детально вивчалися лексико-граматичні засоби вираження часу: іменники (І.Г. Дем¬ченко, Н.А. Жабицька, М.П. Кочерган, Н.А. Птаєнко та ін.), прик¬мет¬ники (А.Д. Звєрєв, В.А. Каращук), прислівники (П.І. Бі¬¬¬лоусенко, Ф.І. Панков, Н.С. Сем¬-чинська, Р.А. Семергей). Упродовж останніх ро¬ків активно вивчається сюжетний час (Н.М. Сологуб, В.А. Співак, З.Я. Тураєва та ін.).
Час отримав статус категорії, яка в мові має польову структуру. Цей сегмент мов¬ної картини світу, а також суміжні з ним функціонально-семантичні поля прос¬то¬ру, подійності тощо достатньо вивчені в їх ядерній частині. Периферії цих полів утво¬рюють аплікативні зони, одну з яких заповнюють лексеми на позначення релі¬гій¬них свят, що до цього часу не були об’єктом спеціального лінгвістичного до¬слід¬жен¬ня. Як подійно-темпоральні номінативи, ці одиниці вирізняються особливостями семантики, морфологічних ознак та синтаксичних функцій, що і зумовлює потребу їх міжрівневого аналізу.
Актуальність дослідження. По¬дій¬¬но-темпоральні найменування становлять клас таких мов-них одиниць, які ма¬ють спе¬ц謬фічне сигніфікативне значення внас¬лі¬док властивої їм бі¬нарної денотативної віднесе¬нос¬ті. Це ро¬бить актуальним їх роз¬гляд і як пара¬диг¬ма¬тич¬но структурованих лек¬сем, і з позиції те¬о¬рії ФСП, тобто ви¬знବчення їх місця в ієрар¬хії конституентів ФСП тем¬по-раль¬ності з ура¬ху¬ван¬ням влас¬ти¬вих їм зв’язків і від¬ношень з одиницями різних мовних рів¬¬нів у процесі функ¬ці¬ону¬¬ван¬ня.
Найменування релігійних свят потребують лінгвістичного осмис¬лен¬ня і як оди¬ниці вияву двох концептів (подія, час), і як системні елементи мови, що ма¬ють до¬дат¬кову дистрибуцію в різних конотативних площинах.
Актуальною є і гносеологічна спрямованість роботи, а саме – комплексний ана¬ліз мовних фактів, який передбачає вияв міжрівневої кореляції досліджуваних оди¬ниць.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації вхдить до плану науково-дослідної роботи кафедри української мови На¬ці¬ональ¬нго педагогічного університету імені М.П. Драгоманова і є складовою частиною комשּׁлек¬сної теми кафедри “Лінгводидактичний опис функціонування української мови”.
Мета роботи – довести, що:
– НРС як одиниці мовної системи мають специфічний вияв у межах фіксованої системи певних лінгвістичних параметрів;
– НРС посідають аплікативну зону в еквіполентній опозиції, яка утворена се¬ман¬тичними полями подійності і темпоральності;
– координати і обсяг зазначеної аплікативної зони зумовлені синтаксичною по¬зи¬цією НРС.
Для досягнення цієї мети дослідження ставилися такі основні завдання:
– визначити парадигматичну організацію НРС як одиниць лексичного рівня;
– з’ясувати денотативно-сигніфікативну основу номінації НРС ;
– встановити морфолого-синтаксичну структуру НРС, їх інваріантні структурні типи, варіації і варіанти;
– виявити позиційні можливості НРС у структурі речення і визначити системи варіантів темпоративів у залежних позиціях;
– з’ясувати зв’язок семантики подійно-темпоральних номінативів з семантичною і синтаксичною організацією речення;
– визначити роль мовних одиниць з подійно-темпоральною семантикою як реа¬лі¬за¬торів категорії темпоральності і часової локалізованості;
– уточнити структуру ФСПТ української мови.
Матеріалом дослідження стала спеціальна церковна література, що містить назви релігійних свят і відомості про них, етнографічні розробки з теми дисертації, тексти художніх творів різних жанрів кінця ХIХ – по¬чатку ХХ сторіччя, паремійні одиниці. Картотека дослідження складається з 3500 карток, в яких фіксуються назви релігійних свят як одиниці умовно словникові і текстоцентричні.
Методи і прийоми аналізу. У дисертаційній роботі використано дес¬крип¬тив¬ний, трансформаційний, синхронно-зіставний методи, елементи компонентного, опо¬зи¬ційного аналізу, метод аналогії.
Наукова новизна. Вперше було здійснено комплексний аналіз конфесійної лексики – назв релігійних свят як одиниць лексичного, морфологічного та син¬так¬сич¬ного мовних рівнів . Новими є висновки стосовно ролі аналізованих одиниць у фор¬му¬ванні синтаксичної і семантичної структури речення та закономірностей їх ужи¬ван¬ня в реченнях з різ¬ним комунікативно-інтенційним змістом. Вперше ці одиниці роз¬глядаються як кон¬ституенти ФСПТ української мови.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вивчення мовних оди¬ниць синкретичної семантики дає змогу поглибити теорію функціонально-семан¬тич¬них по¬лів, зокрема в плані співіснування аплікативних зон, які фор¬муються оди¬ни¬ця¬ми бінарної семантики.
Практичне значення роботи визначається матеріалом дисертації, що може бути використаний у викладанні курсу української мови, спецкурсів і спецсемінарів з укра¬їнознавства та релігієзнавства у вищих навчальних закладах. Окре¬мі ети¬мо¬ло¬гіч¬ні і етнолінгвістичні спостереження можуть бути використані в лек¬сикографічній практиці і в народознавчих дослідженнях.
Апробація роботи. Основні результати дослідження висвітлено у доповідях на звітних наукових конференціях Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (1996р., 1998р.,1999 р.). Зміст роботи викладено в 4 публікаціях.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, біб¬ліографії, списку використаних джерел та додатка-реєстру використаних у до¬слі-д¬женні термінів. Обсяг дисертації – 189 сторінок. Список використаної літе¬ра¬ту¬ри становить 219 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У “Вступі” обґрунтовано актуальність і новизну дисертації, визначено її мету, завдання і методи дослідження, теоретичне й практичне значення роботи.
У першому розділі – “Лексико-семантичний аналіз культових геортонімів”– досліджувані одиниці розглядаються як номінативні одиниці мови і мовлення, які об’єднуються однаковою типовою ситуацією або однією темою, тобто складають те¬матичну групу.
Назви релігійних свят – це різновид ідеонімів, до яких у роботі застосовується термін культові геортоніми.
Усі аналізовані мовні одиниці об’єднані за семантичними ознаками ’свято’, ’р嬬볬гійне’, які експлікуються переважно у повних (офіційно-церковних) назвах леꬬ¬семами свято (свята) ( свято Різдва Христового, Зелені свята), день (день Георгія Побідоносця), назвами днів тижня та одиниць виміру часу з прикметниками, що мар¬кують належність до релігійного свята (Великодня субота, Хрестопоклонна не¬ді¬ля), а також словами пам’ять (Пам’ять преподобної Марії Єгипетської), спомин (Спо¬мин Святих спасенних Страстей Господа нашого Ісуса Христа), собор (Собор кримських святих).
Аналіз реєстру релігійних свят свідчить, що вони завжди присвячені певній свя¬щен¬ній особі. Їх офіційні назви співвідносяться з конкретною особою (Пророка Са¬му¬їла), з куль¬товим предметом, що має стосунок до цієї особи (свято Покрова Пре¬свя¬тої Бо¬го¬ро¬диці), з дією:
а) яку виконувала священна особа (Вознесіння Господнє);
б) яку в謬конували щодо ці¬єї особи (Благовіщення Пресвятої Діви Марії);
в) яку виконував куль¬твий предмет (Явлення іко¬ни Пресвятої Богородиці у місті Казані);
г) яку виконували щдо цього предмета (свят¬ку¬ван¬ня Казанської ікони Божої Матері).
При систематизації назв враховувалося паралельне функціонування офіційно-цер¬ков¬них і побутових назв, напр.: День Хрещення Господа (офіційно-церк.) та Бого¬явлення, Во¬до¬хре¬ща (побут.).
У семантиці НРС виділені семантичні ознаки, з яких декотрі зумовлені ек¬стра¬лінг¬вістичними чинниками, а саме: нерухомі свята, які з язичницьких часів від¬значаються в один і той самий час, напр.: Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Хрис¬та, та ру¬¬хомі свята, які кожного року святкують у різні дні, напр.: Вхід Господа до Єрусалима (Трій¬ця).
Залежно від кількості часу, відведеного на святкування (один день, кілька днів або тижнів), вони поділяються на одноденні (монотемпори) (Святої Вели¬ко¬му¬чениці Катерини) та багатоденні (мультитемпори) (Пасха).
Релігійні свята як факт об’єктивної реальності впорядковуються з огляду на зна¬чущість для церкви кожної священної особи. Врахування ієрархічності кола свя¬тих дозволило виділити такі геортоніми:
а) найменування свят на вшанування Ісуса Христа і Трійці (до них належать і геортоніми на честь культових предметів);
б) найменування свят на честь Пресвятої Діви Марії (і культово-предметні геортоніми);
в) найменування свят, що вшановують подвижників церкви і культові пред¬ме¬ти, пов’язані з ними. З цієї групи виокремлюються назви свят на честь пророка Іоан¬на Предтечі, оскільки в їх основу покладено події земного життя і буття після смер¬ті, що є специфічною ознакою “христово-богородицьких свят”, напр.: Різдво чесного слав¬ного Пророка та Хрестителя Господнього Іоанна, Усікновення глави пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна.
До складу “подвижницьких” геортонімів входить власне ім’я як обов’язковий ком¬по¬нент, а віднесеність його до агіонімів маркується словами святий або пророк, апос¬тол, мученик тощо, що мають у собі сему ’святий’, напр.: День Святого Ми¬ко¬лая, Свя¬тих апостолів Петра і Павла, Святого славного пророка Іллі, Святого Вели¬комученика Пан¬телеймона.
На рівні диференційної гіпосеми ’тілесний’/’безтілесний’ виокремлюються геор¬тоніми свят на честь людей, напр.: Блаженної Ольги (Єлени), жінки князя Ігоря, і на честь ангелів (архангелів), напр.: Собор Архангела Гавриїла.
Геортоніми “людських” свят за часовою ознакою і ознакою ’приділення’ поді¬ля¬ють¬ся на пророцькі (Пророка Іони) і апостольські (Апостола та єван¬ге¬ліс¬та Іоанна Богослова).
За кількістю осіб, які вшановуються , подвижницькі геортоніми по¬ді¬ля¬ють¬ся на одноособові (Мученика Созонта), парні (Святителів Петра і Павла), ко¬лек¬тивні (Мучеників Іллі, Зонтика, Лукіана та Валеріана), комітативні (Пророка Да¬ни¬їла та 3 отроків: Ананії, Азарії та Мисаїла).
Деяким окремим частинам багатоденних і одноденних свят нерідко надавалися са¬мос¬тій¬ні назви. Серед них виокремлюються геортоніми на по¬знବчення частини свя¬та (події) – подійнопартитивні (Страсна седмиця), час¬¬тини ти欬ня – тиж¬не¬во¬пар¬ти¬тив¬ні (Великодня п’ятниця) та частини доби – до¬бво¬пар¬ти¬тив¬ні (Надвечір’я Бого¬явлення).
Оскільки всі пости стосуються свят на честь певних святих, лексему піст зара¬хвано до аналізованих одиниць, напр.: Великий піст, Петрівський піст, Успен¬ський та Різдвяний пости.
Переосмислення більшості церковних свят у народному сприйнятті спричинило пяву значної кількості еквівалентів їх назв. Так, іншомовні агіоніми отримали українське фнетичне оформлення (Іоанн – Іван); редукувалися повні церковні на第ви (Собор Предтечі та Хрестителя господнього – Предтеча); у народному ка¬лен¬¬да¬рі закріпилися християнські свята, які певним чином були пов’язані з до¬хрис¬ти¬ян¬ськи¬ми (Параскева – П’ятниця). Різними способами передавалася значущість свя¬¬та або зверхність одного щодо іншого (Післяуспення, Передандрія, Пів-Івана, Ми¬ко¬лин бать¬ко). В основі номінації багатьох назв стає атрибутика події (Водохреща, Гром¬ниці).
Співіснування двох календарів – народного і церковного – стало одним з чин¬ни¬ків по¬яви нових, синонімічних геортонімів або розширення лексико-семантичного об¬сягу іс¬ну¬ючих. У складі геортоніма з’явилися слова, які експлікують пе¬ри¬фе¬рій¬ну ознаку НРС, зви¬чай¬но прагматичну. Головною ознакою, яка експлікується, стає час, напр., пора року (Вес¬няний Микола, Напівзимник). Іноді у назві відображаються го¬лов¬¬ні ознаки пір року (Вес¬ногрія, Пархома теплогрія), погодні умови тієї чи іншої по¬ри (Ілля-громовик, Євфимія-болотиха), об’єкти навколишнього світу (Явдоха-сі¬но¬гнійка, Ірина-розсадниця, Єфросинія-капусниця).
Як елементи лексичної системи НРС вступають у синонімічні відношення (ало¬ні¬ми певного свята – Різдво Пресвятої Владичиці та Друга Пречиста); сино¬ні¬міч¬ний ряд утворюють синоніми-геортоніми (Святий вечір, Багатий вечір, Багата ку¬тя). Антонімічні відношення у системі НРС виникають внаслідок протиставлення свят того са¬мо¬го святого у різні пори року (весняний Лука – осінній Лука) або різних святих, свята на честь яких протиставлено у часі : “На Явдохи вода, то на Юрія трава”.
В аналізованій підсистемі має місце полісемія, яка простежується, якщо в ка¬лен¬¬дарі є декілька свят на честь певного святого і кожне з цих свят у побуті названо за його ім’ям, напр.: Предтечі, Івана Предтечі те ж саме, що і Зачаття чесного, слав¬ного Пророка й Хрестителя Господнього Іоанна (23.09 / 06.10), Усікновення гла¬ви Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна (29.08 / 11.09), Собор Пред¬течі та Хрестителя Господнього Іоанна (07.01 / 20.01). Багатозначним може бу¬ти і парний геортонім, напр., свято Бориса і Гліба, яким позначено і день смерті Бо¬риса (24.07 / 06.08), і день перенесення мощей Бориса і Гліба (02.05 / 15.05).
Омонімічні відношення виникають, коли антропоморфні агіоніми, маючи одна¬кове звучання, позначають різні об’єкти номінації. Так, геортонім Параскеви ви¬сту¬пає омонімом на позначення свят трьох різних святих, напр.: Преподобномучениці Параскеви (26.07 / 08.08), Преподобної Параскеви Сербської (14.10 / 27.10), Мучениці Параскеви, нареченої П’ятниця (28.10 / 10.11).
Паронімічні відношення встановлюються внаслідок народної етимологізації геортонімів, напр.: Обретіння глави Іоанна Хрестителя – Обретіння – Обертіння.
Однією з форм парадигматичного угруповання НРС є кореневі гнізда. Від назв ре¬лі¬гій¬них свят регулярно утворюються прикметники (Миколаєві свята, водо¬хре¬щен¬¬¬ська во¬да); непродуктивними є утворення іменників (Купала – Купалля) та ді¬є¬слів (Євдохи – євдошити).
Компоненти побутових геортонімів репрезентуються морфологіч¬ними, сло¬во¬твір¬¬ними, фонетичними варіантами та їх комбінаціями.
На морфологічному рівні можливе варіювання за категорією числа (Маковея – Маккавеї), роду (Йордан – Йордань), відмінка (Після Ілля купається лише свиня).
Словотвірні варіанти побутових антропоморфізованих агіонімів представлено гіпокористичними (Юрій – Юр, Юрь ; Євдокія – Явдока) і демінутивними іменами (Юрика, Купалочка, Варка), складними геортонімами (Оксани і Дороти – Оксани-Дороти; Святий вечір – Святвечір), зміною префікса у похідних геортонімах (Воздвиження – Здвиження, Преполовення – Переполовення), кодериватами з си¬но¬ні¬міч¬ними суфіксами (Стрічання– Стрічення, Успення– Успіння), словами з варіа¬тив¬ни¬ми флексіями і чергуванням фонем (Водохреща – Водохрищі), ускладненням сло¬во¬твірної основи (Купало – Купайло).
Геортоніми мають фонетичні варіанти, зумовлені зміною наголосу (Во¬дохрé¬щі – Вдó¬хреща), усіченням (Акилини – Килини, Опанас – Панас, Гликерія – Ликерія), випадінням звуків (Касьян – Касян, Юр’їв – Юрів), іс¬трич¬ни¬ми фонетичними про¬це¬са¬ми (Покровонька – Покрівонька, Тройця – Трійця), транслітерацією (Фала¬лей – Талалей, Фомина – Томина).
У другому розділі – “Морфолого-синтаксична специфіка геортонімів”– здійс¬нено аналіз структурних типів досліджуваних одиниць, який дав змогу від¬творити типові структурні одиниці – інваріантні структурні типи (ІСТ), що ви¬зна¬ча¬ються за семантико-граматичною основою геортонімів.
Інваріантні структурні типи мають функціональну парадигму, репрезентовану в мо⬬ленні структурними моделями НРС, які розглядаються як синтаксичні варіації і ва¬ріанти ІСТ (мовна варіація – це зміна кількісного складу без морфолого-син¬так¬сич¬¬них змін, напр.: Різдво чесного і славного Пророка та Хрестителя Іоанна і Різд¬во пророка Предтечі, Різдво Хрестителя Іоанна, Івана Предтечі; мовленнєвий ва¬рі¬ант – ІСТ або його варіація у функції темпоратива з можливою зміною морфолого-син¬таксичного складу, напр.: На Івана Предтечі тулися до печі).
Граматичною основою будь-якого повного геортоніма є непредикативне сло¬во¬сплучення. Таким чином, у межах тематичної групи НРС визначені іменниково-імен¬никові (Успіння Богородиці), іменниково-прикметникові (Воз¬не¬сіння Господнє) та прикметниково-іменникові (Зелені свята) типи.
Кількісний склад морфолого-синтаксичної структури назв релігійних свят зу¬мо⬬лений їх номінативною функцією і залежить від ступеня експлікації се¬ман¬тич¬них ознак номінанта, напр.: Перенесення нерукотворного Образа Господнього з Еде¬си до Цар¬го¬ро¬да, З’явлення чудотворної ікони Божої Матері в Казані.
Як синтаксичні компоненти речення НРС виступають у функції го¬лов¬но¬го чле¬на речення: підметом у повному та неповному двоскладному реченні, напр.: Наступає жильний вечір (С. Ру¬-данський); Пилипівка ж скоро (Панас Мирний); Зе¬лені святки незабаром (І. Нечуй-Левицький); го¬-ловним членом односкладного но¬мі¬нବтивного речення, напр.: Хай же Бог простить – сьогодні ж святвечір (І. Багряний); Великодня ніч, темно-оксамитова, тепла й пахуча (М. Івченко).
У прислівній позиції темпоральні синтаксеми НРС (ТС НРС) поширюють один з ел嬬ментів синтаксичної структури речення. У роботі визначено присубстантивну та пр謬䳬є¬¬слів¬ну позиції. Присубстантивні ТС НРС, виконуючи синтаксичну функцію оз¬на¬чен¬ня, вис¬тупають у ролі відокремленої прикладки при іменниках подійної се¬ман¬¬тики, напр.: От і свято, різдво (Панас Мирний) та темпоральної, напр.: Се був день від¬пус¬ту, день свя¬то¬го чудотворного Івана (О. Кобилянська) ; при особових за¬й¬мен¬никах, напр.: Прийшла во¬на, та провідна неділя (Панас Мирний). Також виді¬ле¬но підгрупу син¬¬таксем у позиції синкре¬тичного члена речення, а саме озна-чен¬ня/обставини, напр.: Сірки святкували його, як з діда-прадіда велося: з кутею на Святвечір… (І. Багряний).
У придієслівній позиції ТС НРС виконують синтаксичну функцію обставини або ддат¬ка. ТС НРС-обставини займають позицію невідокремленої оди¬нич¬ної об¬стବви¬ни, напр.: І місяць травень, коли наростає трава на сіно й на ліки, роз¬кві¬тав після Юрі¬є¬во¬го дня (Ю. Яновський), та позицію відокремленого уточнюючого члена ре¬чен¬ня, напр.: То було в свя¬то, саме на Івана…(Г. Хоткевич). Іноді ТС НРС-обставини вживаються як вставлені кон¬ст¬рукції, напр.: Коли це – перед другою пречистою – ведуть Хруща у ланцюгах через Піски (Па¬нас Мирний); ут¬во¬рю¬ють нечленовані (неподільні) обста¬ви¬н¬ні ком¬плек¬си, напр.: На тре¬тій день різдва Мот¬ря витягла з скрині нову спідницю, привезену од батька (І. Не¬чуй -Левицький); вхо¬дя¬ть до складу порівняльних зворотів, напр.: При¬б¬рано, як на Ве¬ликдень (А. Головко), під¬рядних порівняльних речень, напр.: По쬬чимо, як дядько Сич на великдень (З. Тулуб) та прикомпаративних речень, напр.: Вода трохи тепліша, ніж на водохреща (М. Стельмах).
У придієслівній позиції ТС НРС вживаються у синтаксичній функції як пря¬мо¬го до¬датка, напр.: А то діждала неділеньки святої…(А. Тесленко), так і непрямого, напр.: З святою неділею будьте здорові! – сказав Балабуха…(І. Нечуй-Левицький).
Як темпоральні детермінанти ТС НРС в семантичному відношенні зазнають впл謬ву з боку основи висловлення, виступаючи водночас носіями інформації про с謬ту¬ації по¬біч¬ного або зумовлюючого порядку щодо тієї ситуації, яка становить зміст реш¬ти вислов¬лен¬ня. У вищезазначеній позиції ТС НРС можуть реалізовувати ли¬ше тем¬по¬ральну се¬ман¬¬тику – тоді вони виступають одиницею на позначення ка¬лен¬дар¬но¬го від¬ліку часу, напр.: На різд¬во іноді таке мете, що й світа божого не видно (Па¬нас Мир¬ний). Якщо ТС НРС а¬кту¬а¬лі¬зують значення події, семантика речення ілю¬стр󬬺ться ді¬я¬ми, притаманними ре¬лі¬гій¬но¬му святу, напр.: На великдень церкви в ог¬нях (У. Самчук). Набір певних обрядів, ри¬ту¬а¬лів, властивих святу, є визначальним для вжи¬ван¬¬ня того чи іншого ТС НРС-гіпоніма, напр.: На великдень одного Стьопку під¬¬¬пус¬ка¬ла до руки похристосатись (Панас Мирний) (свято – гіперонім, великдень – гіпо¬нім).
У ролі “специфічного” члена речення деякі ТС НРС–детермінанти мають під¬ряд¬ні частини, що реалізують або подійну семантику, напр.: На свят-вечір, коли кри¬ни¬чан¬ські діди виходять кликати Мороза вечеряти, мати з Вутанькою посилають на¬двір і Данька (О. Гончар), або темпоральну, напр.: На сорок святих, коли день по¬рів¬няється з ніччю, у школу вчительці треба нести сорок бубликів (Ю. Яновський).
Залежно від кількісної та морфолого-синтаксичної характеристики геортонімів ви¬ді¬ле¬но 7 інваріантних структурних типів (деякі з них мають квантитативні або пзиційні ва¬ріації): № 1 – N1V(N2)1), напр., Успіння Богородиці; № 2 – N1V(Adj1), напр., Стрітення Гос¬поднє ; № 3 – N1, напр., Трійця; № 4 – (N1)N2, напр., свято Іл¬лі, день Варвари; № 5 – (Adj1)N1, напр., Святий Миколай; № 6 – [Adj1N1], напр., Верб¬на неділя; № 7 – [Adj1plN1pl], напр., Різдвяні свята. Інваріантні струк¬турні типи мають конкретні ко¬му¬ні¬ка¬тивні реалізації у вигляді структурних мо¬де-лей, які у синтаксичних позиціях можуть до¬повнюватися ситуа¬тивно обо¬в’яз¬ко¬вими по¬ширю¬ва-чами, напр.: Цього різдва вирішили од¬відати Онисю (І. Нечуй-Ле¬ви¬цький) – (Adj2)N2V (модифікація ІСТ № 2 – N1V(Adj1) і факультативними поширюва¬ча¬ми, напр.: І так до самого Спа¬са (Па¬нас Мир¬ний) – prep(Pronom2)N2 (модифікація ІСТ № 3 – N1); усклад¬ню¬¬ватися частками, напр.: …тіль¬ки на свя¬того Миколи зібра¬ли¬ся…(О. Ко¬билянська) – (part)prep(Adj4)N4 (модифікація ІСТ № 5 – (Adj1)N1).
У третьому розділі – “Семантико-синтаксична характеристика НРС”– здійснено аналіз смислової та формальної організації досліджуваних одиниць.
НРС як компоненти семантичної організації речення виступають суб’єктом при граматичному предикаті, напр.: Настав страсний тиждень (А. Головко); гра¬ма¬тич¬ним пре-дикатом, напр.: За тиждень великодень (Ю. Яновський); пре¬ди¬катним еле¬мен¬том, напр.: У четвер на сиропусному тижні я вирушив з Чигирина (П. Загре¬бель¬ний); непредикатним елементом, напр.: Святкували різдво (І. Багряний); Минулого верб¬ного четверга стали зацвітати сади (М. Рябий)
НРС функціонують у вигляді прийменникових і безприйменникових форм, транс¬¬формація яких маніфестує їх статус як предикатних одиниць. Вони можуть роз¬гортатися у просте елементарне речення, напр.: Був сонячний ранок провідної не¬ді¬лі (М. Коцюбинський), пор.: Була провідна неділя. Був сонячний ранок; у підрядну час¬¬ти¬ну складної структури, напр.: Маруся з нетерпінням чекала зелених свят (А. Тес¬ленко), пор.: Маруся з нетерпінням чекала, коли прийдуть зелені свята; одно¬час¬но у просте елементарне речення і у підрядну частину складнопідрядного ре-чен¬ня, напр.: На великдень саме зацвіли сади (М. Стельмах), пор.: Був Великдень. Саме за¬цві¬ли сади; Коли був великдень, саме зацвіли сади.
Предикатні темпоральні синтаксеми НРС (ТС НРС) іноді функціонують також у скла¬ді порівняльних конструкцій, напр.: …І не крути мені головою, наче кобила в спа¬сів¬ку (М. Стельмах) (пор.: І не крути мені головою, наче кобила, коли спасівка по¬чи¬на¬єть¬ся) та уточнюючих компонентів, напр.: Отак раз, на клечальній неділі, була Маруся у своєї подруги у дружках на весіллі і сиділа за столом (Г. Квітка-Основ’яненко) (пор.: Бу¬ла кле¬чальна неділя. Отак була Маруся у своєї подруги у дружках…; Отак раз, коли бу¬ла клечальна неділя, була Маруся у своєї подруги у дружках…
Аналізований матеріал засвідчує, що трансформуються як без¬при¬ймен¬н謬кові форми ТС НРС, напр.: Купайлівської ночі козак тихо викликав Мар’яну до саду (М. Рябий), пор.: Була купайлівська ніч. Козак тихо викликав Мар’яну до саду; Ко¬ли прийшла купайлівська ніч, козак тихо викликав Мар’яну до саду, так і форми з прийменниками на, у/в, по, піс¬ля, напр.: на: На різдвяні свя¬та дістану, може, від¬пустку і приїду (О. Ко¬би¬лян¬ська), пор.: Прийдуть різдвяні свята. Дістану, може, від¬пустку і приїду; Коли прийдуть різ䬬вяні свята, дістану, може, від¬пустку і при¬їду; у/в: У петрівку упали зи¬ми (Па¬нас Мир¬ний), пор.: Була петрівка. Упа¬ли зими; Ко¬ли прийшла петрівка, упа¬ли зи¬ми; по: Кошовий скликав велику раду за¬раз по великодні (А. Чайковський), пор.: Прой¬шов великдень. Кошовий зараз скликав ве¬лику раду; Як тільки про¬йшов ве¬лик¬день, ко-шовий зараз скликав велику раду; після: Після покрови пішли до¬щі (Па¬нас Мир¬ний), пор.: Пройшла покрова. Пішли дощі; Коли пройшла по¬крова, пішли дощі.
Як синтаксичний суб’єкт НРС функціонує у різних за складом реченнях: дво¬складних повних і неповних та односкладних. У двоскладних реченнях залежно від семантики присудка геортонім набуває значення суб’єкта властивої йому дії, напр.: Минули великодні свята (І. Франко), суб’єкта ознаки, напр.: День був погідний, хоч великдень був дуже ранній (О. Маковей) або суб’єкта тотожності, напр.: А без цього різдво – не різдво (І. Багряний). У односкладних реченнях ТС НРС може виступати тବк¬ож у нехарактерній для нього функції заголовка, напр.: “Великдень” (вірш В. Бров¬чен¬ка) та суб’єкта датування, напр.: Різдво Христове 1992 року, село За¬бо¬лот¬не на Поділлі (підпис під повістю М. Рябого “Умерти в мертвому селі”).
У структурі речення НРС виражають атрибутивні відношення між суб¬стан¬ти¬вами і кваліфікуються як атрибутивно-предметні, що виконують функцію уточ¬нення зі зна¬ченням додаткового повідомлення, напр.: Настало свято, різдво (І. Микитенко).
Між елементами вербально-субстантивних словосполучень, де опорними ви¬сту¬па¬ють дієслова з об’єктною спрямованістю, а залежними – ТС НРС, виникають влас¬не-об’єкт¬ні та об’єктно-обставинні семантико-синтаксичні відношення. Власне-об’єкт¬ні ТС НРС виражені іменниками у формі родового та знахідного відмінків без пр謬ймен¬ників. Вони виступають у ролі граматичного об’єкта вияву дії (форма зна¬хід¬но¬го відмінка), напр.: …від¬святкували й во¬до¬хри¬ще.. (М. Коцюбинський) або нази¬ва¬ють об’єкт чекання, напр.: А він жде неділеньки святої (А. Тесленко) чи об’єкт зустрічі (форма родового від¬мін¬ка), напр.: …діждались во¬скресенія… (Г. Квітка-Ос¬но¬в’я¬нен¬ко). У семантиці таких ТС НРС актуалізується знବчення події. Об’єктно-обставинні ТС НРС виражені при¬ймен¬никово-від¬мін¬ко¬ви¬ми фор¬мами іменників. Такі ТС НРС співвідносять дію з пев¬ним ча¬совим моментом (форма знахідного відмінка); де¬термінація граматичної се¬ман¬тики діє¬сло¬ва розширює номінативну функцію ТС НРС у фор¬мі родового від¬мін-ка, які мо¬жуть по¬значати і кінець дії, напр.: Отак і буде: попасе до по¬крови, а там піде до шко¬ли (Г. Косинка), і її циклічність, напр.: Кабанчика годуємо до різд¬ва (В. Під¬мгиль¬ний), внаслідок чого репрезентується категорія часової локалі¬зо¬ва¬нос¬ті.
ТС НРС, формуючи адвербіальні відношення у семантичній структурі речення, ви¬з¬начають термін дії, яка позначається опорним дієсловом.У цій функції вони ви¬ст󬬬пають і як окремі словоформи, напр.: Усі гади на чесного Христа ховаються до свго Вирію (Митрополит Іларіон), і як складова частина обставинних комплексів, напр.: Так зв嬬чора на Маланки казала Катря Зайчиха своєму семилітньому синові Пи¬лип¬ко¬ві… (Панас Мирний). ТС НРС-словоформи можуть виконувати календарну функцію (п嬬реважно ТС НРС-монотемпори), напр.: У Варшаві панський легат де Торрес блବгословив короля в день Івана Хрестителя і вручив йому свячений пра-пор…(П. За¬гре¬бельний).
У складі прийменниково-іменникових сполук ТС НРС або набувають значення век¬тор¬ного нуля і залежно від семантики прийменника надають дії значення за¬галь¬ного пе¬ре¬дування точці відліку, напр.: Батько перед Йорданом ходив скроп¬лю¬ва¬ти свя¬¬ченою водою хати селянські (О. Маковей), або позначають початкову межу цієї дії, напр.: Чекай, по великодні поговоримо…(О. Маковей).
У складі синтаксичних обставинних комплексів ТС НРС вказують на точковий час, виконують функцію векторного нуля, позначають кількість часу та циклічність дії. Серед обставинних комплексів зі значенням точкового часу, напр.: Досвіта на во¬скресіння Микола був одним із перших коло церкви (О. Маковей) ви¬окрем¬лю¬ють¬ся конструкції, в яких до основного значення точкового часу додається квантитативне зна¬чення, і тому їх семантика визначається як кількісно-точкова, напр.: На Велик¬день цілий день гудуть дзвони (Митрополит Іларіон).
В аналізованих обставинних комплексах НРС сполучаються з темпоральними леꬬсемами – елементами лексико-семантичної групи “час”, здебільшого це “сезонні” слва та лексеми на позначення календарного відліку часу, з якими ТС НРС пере¬бувають у гіперо-гіпонімічних відношеннях, звужуючи часовий простір, у межах яко¬го відбувається подія (явище). При цьому значення часу в їх семантиці стає ядер¬ним.
Обставинні комплекси, де ТС НРС виконують функцію векторного нуля, по¬ді¬ля¬ються на точково-векторні, що вказують на певний часовий момент здійснення дії до ТС НРС, напр.: Щось чотири дні перед святим Михайлом скоїлося в Івоніки не¬щас¬тя (О. Кобилянська), та кількісно-векторні, що вказують на кількість часу тривання дії до ТС НРС, напр.: …і пішов у Херсонську губернію, в якій і бродяжив цілий рік до пилипівки (В. Кучер); …тиждень по святій неділі співають купальські піс¬ні…(Ми¬тро¬по¬лит Іларіон).
Циклічність як одна з важливих ознак ТС НРС представлена циклічно-точ¬ко¬ви¬ми обставинними комплексами, напр.: Кайдан…кожен рік на Спаса надсилав гра¬фи¬¬ні овочі (М. Івченко) та циклічно-векторними, напр.: Землі в них, сказати би, доб¬р謬¬¬ми штанами засядеш, хліба щороку не вистачає вже від пили¬пів¬ки¬…(П. Коз¬ла¬нюк).
Компоненти аналізованих конструкцій розташовуються здебільшого відповідно до ієрархії одиниць лексико-семантичної групи “час”, напр.: Жолду, що ще торік на Іллі мали виплатити нам у Києві, ви цілий рік не платили (О. Маковей), але існує й інверсійний порядок – від вужчих за семантикою до ширших, напр.: На спаса торік чорний Куцько Никулків змайстрував щось із кладкою на потоці…(П. Козланюк).
Між елементами субстантивних словосполучень, де опорними виступають слова з подійною та часовою семантикою, а маргінальними – ТС НРС, формуються атри¬бутивно-адвербіальні відношення, напр.: День напередодні різдва проводиться в спокої і мирі (Митрополит Іларіон).
У компаративних конструкціях з ТС НРС порівняння відбувається за ступенем ви¬яву дії або ознаки. Якщо дія притаманна святу та його атрибутам, простежується, з од¬но¬го боку, нівелювання темпоральної семантики, а з другого, – актуалізація оз¬на¬ки свята, напр.: Вдарило, задзвонило, як на Великдень (М. Стельмах), хоча можливе і фор¬мування ад¬вербіальних відношень. Коли ж дія притаманна істотам під час свята, то актуалізується по¬дійна семантика ТС НРС, і між елементами (дієсловом та по¬рів¬няльним зворотом) фор¬муються об’єктні відношення, напр.: Ми раділи, як Вели-код¬ню, цілій паляниці хліба (М. Івченко).
У разі позначення періоду, який зумовлює особливості поведінки істот та не¬іс¬тот, ак-туалізується темпоральна семантика, основою еквативності виступають два фак¬тори : по-рівняльно-зіставний – для дії, притаманної святу і його атри¬бу¬там, напр.: До церкви люди посходилися, як на великдень (Ю. Янов¬ський), і асо¬ціа¬тивний – для дії, притаманної істотам під час свята, напр.: І не крути мені головою, на¬че кобила в спасівку (М. Стельмах).
Для порівняння за ступенем вияву ознаки характерною є актуалізація подійної та темпоральної семантики, а основою еквативності стає асоціативно-порівняльно-зі¬ставна семантика.
Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:
1. Як мовний засіб відображення певного фрагменту об’єктивної реальності лек¬се¬ми те-матичної групи назв релігійних свят характеризуються бінарною денотативною від¬не¬се¬ністю, що дає змогу розглядати їх і як ядерне угруповання семантичного по¬ля події, і як периферійний сегмент функціонально-семантичного по¬ля тем¬по¬раль¬ності. Тем¬по¬раль¬на семантика геортонімів актуалізується за умови ви¬конання ними ка¬лен¬дарної функції.
2. Релігійні геортоніми поділяються на офіційно-церковні і побутові. Ха¬рак¬тер¬ною особливістю перших є максимальна експлікація ознак позначуваного предмета, вибір яких нерегламентований.
3. Офіційний культовий геортикон складається з трьох підгруп назв; спе¬ци¬фічною є група назв постів.
4. Лексична парадигма НРС формується офіційно-церковними геортонімами та їх діахронічними синонімами, що можуть виникати внаслідок нових формулювань, і побутовими назвами.
5. Творення народних назв , синонімічних офіційним геортонімам, су¬про¬во¬дж󬬺ться транслітерацією іншомовних власних імен, антропоморфізацією агіо¬ні¬мів, паронімічною атракцією, детермінологізацією, що спричиняє появу мор¬фо¬ло¬гіч¬них, словотвірних і фонетичних варіантів НРС.
6. У побутових геортонімах може експлікуватися прагматичний компонент на рів¬ні назви сезону, його температурного режиму або погодних умов, вегетаційних особ¬ливостей рослин і пов’язаних з цим трудових процесів людини.
7. Геортоніми як одиниці лексичної системи утворюють синонімічні ряди, ви¬яв¬ляють антонімічні відношення між словами – компонентами НРС, можуть бути полісемічними і омонімічними. Активним процесом у групі побутових геортонімів є па¬ронімічна атракція.
8. Деякі однослівні та двослівні геортоніми утворюють похідні, що струк¬ту¬ру¬ються у кореневі гнізда.
9. Основу будь-якої НРС здебільшого складає непредикативне слово¬спо¬лу¬чен¬ня, яке вис¬тупає його семантико-граматичним центром, що зумовлює визначення струк¬турних ти¬пів геортонімів: іменниково-іменникових, іменниково-прикмет¬ни¬ко¬вих та прикмет¬ни¬ко¬во-іменникових.
За граматичною семантикою стрижневого іменника і за ступенем злиття ком¬по¬нентів словосполучень серед офіційно-церковних НРС, які функціонують як повні на¬йменування, виділяються сім інваріантних структурних типів, які припускають кіль¬кісні варіації та варіанти.
10. У межах тематичних підгруп назв христових та богородицьких свят в іменниково-іменникових та іменниково-прикметникових структурних типах під¬по¬ряд¬ковуючий іменник-девербатив має процесуальне значення і в разі редукції за¬зна¬че¬них типів до одного слова утворює варіацію інваріантного структурного типа.
Для підгруп подвижницьких свят продуктивним є іменниково-іменниковий тип, якому підпорядковується непохідний іменник непроцесуальної семантики з мож¬ли¬вою його редукцією.
Тематична підгрупа партитивних геортонімів і геортонімоїдів представлена прик-метниково-іменниковим структурним типом з неможливістю редукції його ком¬понентів.
Кількісний склад геортонімів зумовлений їх номінативною функцією і сту¬пе¬нем експлікації ознак денотата. В офіційно-церковних назвах семантичні ознаки пред¬ставлені найповніше, що програмує дво- і багатослівні одиниці, але трапляються й одно¬слівні найменування.
Тенденція до кількісного скорочення простих і складних геортонімів за¬фік¬со¬ва¬на у кон-струкціях іменниково-прикметникового типів. У перших вона зумовлена пост¬¬по¬зицією оз-начувального компонента, а у других – гіперо-гіпонімічними від¬но¬шен¬¬нями між компонентами.
Морфолого-синтаксичний склад семи виділених інваріантних структурних ти¬пів геортонімів варіюється у межах відмінкової парадигми, що призводить до утво¬рен¬ня структурних моделей – мовленнєвих варіантів.
Аналізовані одиниці мають неповну числову парадигму з флективною зміною го¬ловного компонента і вживаються тільки у формі однини або множини. НРС-тем¬по¬ратив може доповнюватися поширювачами або ускладнюватися частками.
11. НРС як компоненти синтаксичної структури виконують функцію підмета у повному двоскладному та еліптичному реченнях; виступають головним членом од¬но¬складного речення; займають позицію поширювача граматичного центру речення- детермінанта; виступають прислівним поширювачем інших членів речення. Серед названих позицій виділяються присубстантивна та придієслівна.
У присубстантивній позиції НРС виконує функцію означення, виступаючи у ролі відокремленої прикладки.
Бінарна семантика НРС зумовила їх вживання у синкретичній функції додатка / об¬ста¬вини. У функції другорядного члена речення НРС займають синтаксичну по¬зи¬цію не¬від¬окремленої обставини, виступають відокремленими уточнюючими чле¬на¬ми речення з ча¬совим значенням, функціонують у складі нечленованих обставинних комשּׁлексів і як ком¬поненти детермінуючих часових комплексів. У функції поши¬рю¬ва¬ча граматичного центру речення НРС утворюють просторово-часові комплекси рବзом з локативними детермінантами, характеризуються наявністю підрядних час¬тин – реалізаторів їх семантичної природи.
12. ТС НРС функціонують у вигляді прийменникових і безприйменникових форм, трансформація яких у просте речення чи підрядну частину складної структури або одночасно у просте речення і підрядну частину під¬тверджує їх предикативний статус.
Здатність ТС НРС до трансформації зумовлена семантикою прийменника у їх складі і завжди реалізується за його відсутністю.
13. Як компоненти значеннєвої організації речення НРС беруть участь у фор¬му¬ван¬ні відношень семантико-синтаксичного характеру – суб’єктних, об’єктних, адвер¬бі¬альних та компаративних.
Адвербіальні ТС НРС функціонують як окремі словоформи або вхо¬дять до складу обставинних комплексів. Перші виступають одиницями датування і ви¬ражені прийменниково-відмінковими формами. Вони: а) функціонують як векторний нуль; б) надають дії значення загального передування точці відліку; в) позначають по¬чаткову межу дії; г) вказують на кількість часу, в межах якого відбувається дія.
За допомогою других утворюються точково-векторні та кількісно-векторні комплекси, де ТС НРС виконують функцію векторного нуля.
Репрезентація циклічності часового потоку передається циклічно-точковими та циклічно-векторними комплексами.
У компаративних конструкціях з ТС НРС порівняння здійснюється за ступенем ви¬яву дії і за ступенем вияву ознаки.
14. Отже, НРС є мовним виявом двох концептів (подія і час), і їх подвійна де¬нотативна віднесеність зумовлює характерне розташування у мовній картині світу, де вони посідають аплікативну зону ФСП темпоральності і подійності.
Специфіка семантики аналізованих одиниць зумовила своєрідність їх лек¬сичних, мор¬фолого- та семантико-синтаксичних характеристик.
Актуалізація темпоральної або подійної семантики, яка залежить від кон¬тек¬стуаль¬ного оточення, детермінує синтаксичну функцію ТС НРС.
Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:
1. Бочарова І.В. Функціонування темпоративних синтаксем в структурі простого речення // Система і структура східнослов’янських мов: Збірник наукових праць Українського державного педагогічного університету імені М.П. Дра¬го¬ма¬но¬ва.- К.: УДПУ ім.М.П. Драгоманова, 1997.- С.98–101.
2. Бочарова І.В. Адвербіальні темпоративи : семантико-синтаксичний аспект (на матеріалі художніх творів української літератури ХIХ-ХХ ст.) // Система і струк¬ту¬¬ра східнослов’янських мов: Збірник наукових праць Національного педа¬го¬гіч¬ного уні¬¬верситету імені М.П. Драгоманова.- К.: НПУ ім.М.П. Драгоманова, 1998.- С.213–218.
3. Бочарова І.В. Темпоративні синтаксеми – найменування релігійних свят (на ма¬теріалі художніх творів української літератури ХIХ-ХХ ст.) // Проблеми гра¬ма¬ти¬ки і лексикології української мови: Збірник наукових праць Національного педа¬го¬гіч¬¬ного університету імені М.П. Драгоманова.-К.: НПУ ім.М.П. Драгоманова,1998.- С.157–165.
4. Бочарова І.В. Компаративні темпоративи: семантико-синтаксичний аспект (на матеріалі художніх творів української літератури ХIХ-ХХ ст.) // Система і структура схід¬но¬сло¬в’янських мов: Збірник наукових праць Національного педагогічного уні¬вер¬си¬тету імені М.П. Драгоманова. – К.: НПУ ім.М.П. Драгоманова, 1999.- С.17–22.

Бочарова І.В. Лексико-семантичні та граматичні параметри назв релігійних свят у сучасній українській мові. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 1999.
Дисертацію присвячено комплексному аналізу культової лексики – назв релі¬гій¬них свят – як одиниць з подійно-темпоральною семантикою, які мають бінарну де¬нотативну віднесеність і специфічне сигніфікативне значення.
У роботі визначається статус мовних одиниць, які на лексичному рівні пара¬диг¬мବтично структуруються у тематичну групу. Встановлюються системні відношення між найменуваннями релігійних свят, з’ясовується їх референтна віднесеність, ви¬ок¬ре쬬люється прагматичний компонент в їх структурі.
Аналізується морфолого-синтаксичне варіювання номінативів та варіювання їх кіль¬кісного складу, а також функції досліджуваних одиниць у синтаксичній струк¬ту¬рі ре¬чен¬ня, моделюються регулярні структурні типи назв релігійних свят.
Визначається роль подійно-темпоральних номінативів у формуванні семантико-син¬таксичної організації речення, досліджуються вмотивовані ними семантичні від¬но¬шення : атрибутивні, об’єктні, адвербіальні, компаративні.
Проведене дослідження свідчить, що найменування релігійних свят мають спе¬ци¬фічний вияв як одиниці мови і мовлення і заповнюють аплікативну зону в екві¬по¬лент¬ній опозиції, яку утворюють семантичні поля подійності і темпоральності; коор¬ди¬нати і обсяг зазначеної аплікативної зони зумовлені синтаксичною позицією на¬йме¬нувань релігійних свят.
Ключові слова: геортонім, тематична група, морфолого-синтаксичний тип, семантико-синтаксичний компонент речення, темпоратив.
Бочарова И.В. Лексико-семантические и грамматические параметры названий религиозных праздников в современном украинском языке – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по спе-циальности 10.02.01 – украинский язык.– Национальный педагогический уни¬вер¬ситет имени М.П. Драгоманова, Киев, 1999.
Диссертация посвящена комплексному анализу культовой лексики – названиям ре¬-лигиозных праздников – как единиц с событийно-темпоральной семантикой, име¬ю¬щих бинарную денотативную отнесённость и специфическое сигнификативное зна¬чение.
В работе определяется статус языковых единиц, которые на лексическом уровне парадигматически структурируются в тематическую группу и объединяются по се¬ман¬тическим признакам ’праздник’, ’религиозное’. Официальный культовый ге¬ор¬ти¬кон состоит из трёх подгрупп: наименования праздников в честь Иису¬са Христа, Пре¬свя¬той Девы Марии и подвижнических праздников. Отдельно вы¬де¬ляется группа на¬име¬нований постов. Систематизация исследованных единиц про¬во¬дилась с учётом па¬раллельного функционирования в современном украинском языке официально-цер¬ковных и народных наименований.
Устанавливаются системные отношения между наименованиями религиозных праздников; выявляется их референтная отнесённость; выделяется прагматический ком¬понент в их структуре.
Определяются морфологические структурные типы геортонимов: имя су¬щест¬вительное – имя существительное, имя существительное – имя прилагательное, имя пр謬лагательное – имя существительное.
Анализируется синтаксическая позиция наименований религиозных празд¬ни-ков: подлежащее в полном и неполном простом двусоставном предложении; главный член односоставного именного предложения; присловная позиция дополнения, опре¬де¬ления и обстоятельства.
Выделяются семь инвариантных структурных типов, которые допускают количественные вариации и варианты. Исследуются модификации заданных структурных типов в пределах падежной парадигмы (речевые варианты).
Определяется роль событийно-темпоральных номинативов в формировании се¬ман-тико-синтаксической организации предложения, в котором они выступают в ка¬чест¬ве субъекта при грамматическом предикате; грамматического предиката; пре¬ди¬кат¬ного или непредикатного элемента.
Рассматриваются мотивированные темпоральными синтаксемами – наименованиями религиозных праздников – семантические отношения: объектные, атрибутивные, адвербиальные, компаративные.
Проведенное исследование свидетельствует, что названия религиозных празд¬н謬ков имеют специфическое проявление как единицы языка и речи и занимают ап¬пли¬кативную зону в эквиполентной оппозиции, которую образуют семантические по¬ля со¬бытийности и темпоральности, координаты и объём определяемой зоны обу¬слов¬лены синтаксической позицией названий религиозных праздников.
Ключевые слова: геортоним, тематическая группа, морфолого-синтаксический тип, семантико-синтаксический компонент предложения, темпоратив.

Bocharova I.V. Lexical-semantic and grammar parameters of the religions holidays ‘ appellations in the contemporary Ukrainian language. – Manuscript.
Master’s thesis for receiving the scientific degree of candidate of philological sciences in specialty 10.02.01.– National Pedagogical University named after M.P. Drahomanov, Kyiv, 1999.
The thesis is dedicated to the complex analysis of the vocabulary of religions origin – the religions holidays’ appellations – as the lexical units with temporally event semantics which have binary-denotative relation to the specific significative meaning. The research work defines the status of the language units arranging paradigmatically into subject– mat¬ter group, within the framework of which the system relations are formed: their referable cor¬relation can be found out and the pragmatic components can be distinguished in their structure.
The morphology-syntactical modifying of heortonyms and their quantitative structure and the functions of the units in the syntactic structure of the sentence are analyzed in the research work. The regular structural types of the religious holidays appellations are represented.
The role of the event-temporal nominatives in the formation of the semantically – syntactical sentence building are defined, and the existing between them semantic rela¬tions-attributive, objective, adverbial, comparative – are analyzed.
The research can prove that the religious holidays’ appellations can be treated as the units of language and speaking in applicative zone of equipollent opposition which is formed by means of the intersection of the semantic fields of events and temporality; co-ordinate and capacity of application zone caused by the syntactical position of the religious holidays’ appellations.
Key words: heortonism, subject-matter group, morphology-syntactic type, semantic-structural component of the sentence, temporative.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020