.

Корекція гомеостазу, профілактика та удосконалення комплексної терапії ускладнень черезвезікальної простатектомії у хворих на доброякісну гіперп-лазію

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 2734
Скачать документ

ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

Ва’ель Хуссейн Абдельмажид Аль Аламі

УДК: 616.65-007.61-006.55-098.87

-031:611.621]06:616-0089]]-084-085

Корекція гомеостазу, профілактика та удосконалення комплексної терапії
ускладнень черезвезікальної простатектомії у хворих на доброякісну
гіперплазію передміхурової залози

14.01.06 – урологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступення

кандидата медичних наук

Київ-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Бачурін Віктор Іванович,

Запорізький державний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри урології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Клименко Іван Олександрович,

Інститут урології АМН України, завідувач відділу онкоурології;

доктор медичних наук, професор Пепенін Володимир Розумнікович,

Луганський державний медичний університет МОЗ України,

професор кафедри хірургії та урології.

Провідна установа:

Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України,
кафедра факультетської хірургії та урології, м. Донецьк.

Захист відбудеться “21” березня 2006 р. о 1430 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 при Інституті урології АМН
України за адресою:

04053, м. Київ, вул Ю. Коцюбинського, 9а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту урології АМН
України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю.Коцюбинського, 9а.

Автореферат розісланий 17.02.2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

ст. н. співробітник, канд. мед. наук Старцева Л. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В зв’язку з постарінням населення, доброякісна
гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) за частотою виходить практично
на одне з провідних місць серед захворювань сечостатевої системи
поступаючись лише запальним процесам.

Особливістю гіперплазії передміхурової залози є те, що вона виникає у
чоловіків працездатного віку, а “основні” симптоми у вигляді ніктурії,
дизурії аж до гострої затримки сечі проявляються в 60- річному віці.

За статистичними даними ДГПЗ спостерігається у 20%-40% випадків у
чоловіків віком 40-60 років і досягає 90 % у чоловіків віком 80-90 років
(Люлько А.В. з спів. 1997). Однак при мікроскопічному дослідженні
вогнища гіперплазії передміхурової залози зустрічаються в чотири рази
частіше.

Епідеміологічні дослідження показали, що на 100000 чоловіків ДГПЗ
зустрічається в 300-450 випадках (Пасєчніков С.П., Сайдакова Н.О.,
2004). На сьогодні в Україні офіційно зареєстровано понад 300 тисяч
чоловіків з ДГПЗ.

Якщо враховувати, що у чоловіків похилого віку є, як правило, ряд
супутніх захворювань з боку серцево-судинної, дихальної систем, нирок,
шлунково-кишкового тракту, то зрозуміло, чому при лікуванні пацієнтів
виникають значні труднощі (Вагнер Е.А. з спів. 1998).

Радикальним методом лікування ДГПЗ був і залишається оперативний. Слід
відзначити, що оперативне втручання може бути тільки тоді успішною, коли
воно проводиться в умовах нормальної функції серцево-судинної та
дихальної систем, відновлених водно-електролітному обміні, функції
гепатобіліарної системи.

На сьогодні, як відомо, змінилася структура оперативних втручань при
ДГПЗ (Возианов А.Ф., Пасечников С.П. ,1998). Так, трансуретральна
резекція (ТУР) зараз визнана “золотим стандартом” і її застосування
набуває все більшого поширення. Разом з тим, не втратила своєї цінності
і відкрита аденомектомія. Для неї є чіткі показання – розмір залози 80
см3 і більше, гематурія, конкременти сечового міхура, великі розміри
ДГПЗ, наявність явно вираженої інфекції, двобічний уретерогідронефроз
(при внутрішньоміхурному інтровезікальному рості аденоми).

Проте, навіть у разі дотримування їх, проблема розвитку у хворих
ускладнень залишається актуальною, на що вказує більшість авторів. Кожен
з них констатує факт ускладнення (кровотеча, інфекція, стріктура тощо).
Однак, пояснень стосовно ролі порушення гомеостазу в процесі виникнення
ускладнень, інвалідізації або летальних випадків недостатньо. Цьому
аспекту присвячені поодинокі роботи.

Враховуючи все вищевисловлене, підкреслюючи незначну кількість робіт,
які відображають: гомеостаз в доопераційному періоді, вплив оперативного
втручання на його стан з чітко відпрацьованою тактикою його корекції по
попередженню ускладнень, зменшенню інвалідизації, відновленню
працездатності, актуальність даної роботи безперечна.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
фрагментом планової державної науково-дослідної роботи кафедри урології
ЗДМУ за темою: “Вивчити в клініці та експерименті особливості перебігу
обструктивного гострого та хронічного пієлонефритів протягом
медикаментозної та лімфостимулюючої терапії” № держреєстрації
0198U002591.

Дисертант є співвиконавцем цієї теми. Він брав активну участь у зібранні
клінічного матеріалу, освоєнні лабораторних (біохімічних) досліджень
крові, статистичній обробці та трактуванні одержаних результатів,
реалізації впроваджень в практику урологічних відділень.

Мета дослідження. Поліпшити результати лікування хворих на доброякісну
гіперплазію передміхурової залози методом черезміхурової простатектомії
шляхом науково обґрунтованої корекції основних складових гомеостазу з
метою упередження розвитку ускладнень та прискореного відновлення
працездатності хворих.

Задачі дослідження:

Вивчити функціональний стан нирок та динаміку змін водно-електролітного
обміну в до- та ранньому післяопераційному періоді.

Провести порівняльний аналіз функціонального стану печінки в до- та
післяопераційному періодах.

Встановити основні зміни згортаючої та антизгортаючої систем крові в до-
та ранньому післяопераційному періодах.

Визначити мікробіальних збудників інфекції сечових шляхів в до- та
післяопераційному періоді, як причини виникнення інфекційно-запальних
ускладнень сечовивідних шляхів та органів калитки.

Виявити взаємозв’язок між морфологічними і функціональними змінами в
сечовому міхурі.

Науково обґрунтувати застосування оптимальних схем корекції показників
гомеостазу в комплексному післяопераційному лікуванні хворих на ДГПЗ.

Об’єкт дослідження – профілактика та комплексна терапія ускладнень після
черезміхурової простатектомії у хворих на доброякісну гіперплазію
передміхурової залози.

Предмет дослідження – функціональний стан життєвоважливих органів на
етапах корекції.

Методи дослідження. Для контролю за станом хворих використовували дані
лабораторних та біохімічних досліджень: рівень креатинину, білірубіну в
сироватці крові, стан згортаючої та антизгортаючої системи крові.
Додатково застосовували рентгенологічні, радіоізотопні, гістологічні
методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено, що зміни в
стінці сечового міхура спостерігаються на ранньому етапі розвитку
доброякісної гіперплазії передміхурової залози (1-2 роки), котрі
поглиблюються і набувають незворотнього характеру через 4-5 років.

Доведено, що ступінь вираженості морфологічних змін стінки сечового
міхура в більшій мірі залежить від розміру (70-80 см3), характеру
(інтравезікального) росту, тривалості захворювання (не менш 3-4 років),
а ніж від віку хворого.

Доведено, що порушення гемомікроциркуляції та, пов’язані з ними
морфологічні зміни, є передумовою розвитку стріктур
міхурово-уретрального сегменту і тривалих нориць.

Вперше в процесі комплексного лікування хворих в післяопераційному
періоді було патогенетично обгрунтовано застосовання нового вітчизняного
антиоксидантного препарату – тіотриазолін в якості рено- та
гепатопротектору (за загально прийнятою схемою).

Доведено, що одночасне застосування тіотриазоліну з монуралом значно
підвищує ефективність останнього, як антибактеріального препарату, що
призводить до зменшення кількості інфекційно-запальних ускладнень
сечовивідних шляхів та статевих органів.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлений характер змін
основних показників гомеостазу у хворих на ДГПЗ в до- та в
післяопераційному пepioдi дає змогу лікарям визначити вірний напрямок в
проблемі їх корекції, індивідуалізовану тактику підготовки до операції
та інтенсивної тepaпiї в післяопераційному періоді.

Доведена доцільність застосування монуралу в комплексній терапії
попередження та лікування інфекційно-запальних ускладнень сечостатевих
органів.

Рекомендований вітчизняний препарат тіотриазолін дозволяє його
застосовувати з ycпixoм в урологічній практиці (зменшена кількість
ускладнень до 7,7±1,4%).

Одночасне застосування тіотриазоліну в сукупності з монуралом є найбільш
ефективною комбінацією в боротьбі з інфекцією сечових шляхів.

Запропонована удосконалена схема лікування хворих, та опубліковані
рекомендації, які використовуються в повсякденній роботі урологічних
відділень Запорізької області, м. Артемівську Донецької обл., та в м.
Луганську.

Матеріали дисертації включені в учбову програму для студентів 5 та 6
курсів медичного факультету Запорізького державного медичного
університету.

Особистий внесок здобувача. Ідея для виконання даної роботи
запропонована науковим керівником завідувачем кафедри урології ЗДМУ
професором Бачуріним В. І. Автором особисто проаналізована відповідна
література. Автор самостійно провів розробку історій хвороб.
Запропонував методики застосування монуралу та вітчизняного препарату
тіотриазоліну. Збір клінічного матеріалу проводив самостійно.
Лабораторні дослідження проводив разом з відповідними спеціалістами.
Морфологічні дослідження та інтерпретація мікропрепаратів були здійснені
за участю та при консультації проф. Туманського В. О. Більш, ніж 80
відсотків хворих оперовані автором або при його участі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені
на сумісних засіданнях асоціації урологів Запорізької та
Дніпропетровській відділках (2003-2004 рр.), на конференції молодих
вчених (м.Тернопіль, 2004), на всеукраїнській конференції урологів (м.
Запоріжжя, 2004), на VII та VIII науково-практичних конференціях
урологів (м. Харків, 2003, 2004). Окрім того, основні положення
викладені на семінарах з лікарями урологічних відділень м. Запоріжжя.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць. З
них 6 – у фахових наукових виданнях, що входять до переліку ВАК України
(4 – без співавторів) та в збірниках наукових праць – 5. Отримано
свідоцтво про реєстрацію авторського права № 12156 від 03.02.2005.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, огляду
літератури за темою дослідження, результатів особистих досліджень (3
розділи), обговорення результатів дослідження; висновків, списку
використаних джерел. Текст дисертації викладено на 142 сторінках
машинописним текстом. Робота містить 35 таблиць, та 10 малюнків.
Використано 209 літературних джерел вітчизняних та закордонних авторів,
з них – 39 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих та методи дослідження. Обстежено 147
чоловіків хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози
(ДГПЗ), які перебували з 2002 по 2004 роки в урологічній клініці
обласного центра екстреної медичної та швидкої допомоги м. Запоріжжя.
Всі хворі поділені на три групи. Одна контрольна група (група I) та дві
основні групи (групи II та III).

В I групу віднесли 47 хворих (32%), із яких 25 – були з гострою
затримкою сечі (ГЗС) та 22 – були з хронічною затримкою сечі (ХЗС).
Серед перших 17 чоловік було віком до 75 років, та 8- старішими за 75
років. Хворих з хронічною затримкою сечі віком до 75 років було 15
чоловік та старішими за 75 років – 7. В II групу увійшли 48 хворих
(32,6%), їм в післяопераційному періоді назначали монурал. Із них 26
чоловік були з гострою та 22 – з хронічною затримкою сечі. Хворих з
гострою затримкою сечі віком до 75 років було 18 чоловік, та старішими
за 75 років – 8. Хворих з хронічною затримкою сечі віком до 75 років
було 16 чоловік, та старішими за 75 років – 6. До складу III групи
віднесли 52 хворих (35,4%), котрим в післяопераційному періоді назначали
монурал та тіотриазолін. Серед них 28 чоловік були з гострою та 24 – з
хронічною затримкою сечі. Хворих з гострою затримкою сечі віком до 75
років було 19 чоловік, та старішими за 75 років – 9. Хворих з хронічною
затримкою сечі віком до 75 років було 18 чоловік, та старішими за 75
років – 6 (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика контингенту хворих

№ груп Характер затримки сечі Всього 75 р

абс % m p

І ГЗС

ХЗС 25

22 17

15 68,0

68,2 9,3

9,9 8

7 32,0

31,8 9,3

9,9

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020