АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ

КОВАЛЬЧУК ПЕТРО ЄВГЕНОВИЧ

УДК 617.584 – 089.84

Клініко-біомеханічне обгрунтування малоінвазивного блокуючого
інтрамедулярного металополімерного остеосинтезу при лікуванні переломів
кісток гомілки та їх наслідків

14.01.21 – травматологія та ортопедія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Буковинській державній медичній академії МОЗ України

Наукові керівники: доктор медичних наук, професор

Рубленик Іван Михайлович, Буковинська державна медична

академія МОЗ України, завідувач кафедри травматології, ортопедії та
нейрохірургії

доктор технічних наук, професор

Шайко-Шайковський Олександр Геннадійович, Чернівецький

національний університет ім.Ю. Федьковича, професор кафедри загальної
фізики

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Коструб Олександр
Олексійович, Інститут травматології та ортопедії АМН України, завідувач
відділу спортивної та балетної травми

доктор медичних наук Ринденко Віктор Григорович, Харківська медична
академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри
травматології та ортопедії

Провідна установа: науково-дослідний інститут травматології та ортопедії
Донецького державного медичного університету ім. М.Горького МОЗ України

Захист відбудеться 24.04.2005 року о 14?? годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.606.01 при Інституті травматології та
ортопедії АМН України за адресою: 01601, м.Київ, вул.Воровського,27

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту травматології та
ортопедії АМН України за адресою: 01601, м.Київ, вул.Воровського,27

Автореферат розісланий 22.03.2005 року.

Вчений секретар

спеціалізовананої вченої ради Страфун С.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підвищення ефективності лікування хворих з переломами
кісток та їх наслідками (неправильно зрощеними та незрощеними
переломами, псевдоартрозами, кістковими дефектами) є однією з
актуальних проблем травматології, яка має не тільки медичне, але й
важливе соціальне значення.

Переломи кісток гомілки є одним з найбільш частих пошкоджень опорно –
рухового апарату. Вони становлять 13–36,3 % від загальної кількості
хворих травматологічного профілю (Агаджанян В.В., Пронских А.А., 1998;
Анашев Т.С., 1991; Баскевич М.Я., 2000; Blachut A., O’Brien P, 1997;
Chad P., Michael Gross, 2000). Інвалідність від наслідків переломів
гомілки складає 32–33 % (Башуров З.К., Юшковская Ж.О., 1984; Беляков
А.А., Капитанский И.С., 1986; Прокопьев Н.Я., 1990; Chad P., Michael
Gross, 2000).

Суттєві зміни в характері сучасного травматизму, збільшення питомої
ваги травм, які виникли внаслідок дії великої ударної сили, зокрема
осколкових, розтрощених, подвійних, множинних переломів і поєднаних
пошкоджень зумовили об’єктивні труднощі при їх лікуванні. Це вимагає
застосування принципово нових підходів з використанням малотравматичних
методів стабільної фіксації кісткових відламків, які дозволили б
уникнути імобілізації оперованої кінцівки гіпсовою пов’язкою та з перших
днів розпочати активні рухи в суглобах і дозоване навантаження.

Вибір методу лікування діафізарних переломів великогомілкової кістки є
одним з найважливіших, оскільки від цього залежить не тільки час
зрощення перелому, але й відновлення функції кінцівки та поновлення
працездатності хворого.

Малоінвазивні методики стабільно–функціонального остеосинтезу
запобігають атрофії м’язів, контрактурам суглобів, сприяють якнайшвидшій
нормалізації кровопостачання пошкодженого сегменту, що за умови
стабільності є вирішальними факторами у досягненні консолідації та
відновленні функції кінцівки (Анкин Л.Н., Анкин Н.Л., 1994; Баскевич
М.Я., 2000; Рубленик І.М., 2003; Tyllianakis M., Megas P., Giannakas D.,
2000; Weller I.P., 1993 ).

Аналіз сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить про те, що
для лікування переломів та їх наслідків характерний розвиток як
консервативних методів, так і подальше вдосконалення оперативних
методик, інструментарію, устаткування для здійснення
стабільно-функціонального остеосинтезу.

На даний час розроблені різні конструкції для блокуючого
інтрамедулярного остеосинтезу (Klemm K., Schellman W.,1972; Kemf I.,
Grosse A. Et al.,1973; Winquist R. et al.,1984; Muller M.E. et al.,
1996; Битчук Д.Д., 1984; Зверев Е.В. и соавт., 1989; Блискунов А.И.,
1990; Анкин Л.Н., 1990; Сувалян А.Г. и соавт.,1999; Баскевич М.Я., 2000
і др.). Але їх використання потребує відповідного обладнання, вартість
якого робить недоступним застосування даного методу в більшості
лікувальних закладів нашої країни.

Впровадження блокуючих інтрамедулярних металополімерних фіксаторів
(БІМПФ), розроблених професором І.М.Рублеником, для малоінвазивних
методик остеосинтезу, відкрило нові можливості для подальшого розвитку
та вдосконалення оперативного лікування переломів гомілки та їх
наслідків.

Проте залишаються невивченими міцностні характеристики біомеханічної
системи “кістка – блокуючий гвинт – фіксатор” при деформаціях згину та
кручення, які є важливими при розробці блокуючих фіксаторів для
малоінвазивного остеосинтезу, а також тактики використання фіксаторів
малого діаметру при різних видах переломів довгих трубчастих кісток.

Все вищесказане вказує на необхідність подальших наукових розробок
технологій оперативного лікування переломів кісток гомілки та їх
наслідків і створення умов для раннього відновлення функції пошкодженої
кінцівки, що, у свою чергу, і послужило підставою для виконання даної
роботи

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана згідно плану
науково–дослідної роботи Буковинської державної медичної академії і є
фрагментом комплексної наукової роботи кафедри травматології, ортопедії
та нейрохірургії “Розробити малоінвазивні методи остеосинтезу при
лікуванні переломів кісток кінцівок”, шифр 01.4.10010099, №
держреєстрації ІН.23.00.0001.90.

Мета дослідження: покращити результати лікування діафізарних переломів
кісток гомілки та їх наслідків шляхом розробленя і впровадженя в
клінічну практику нових металополімерних конструкцій та набору
інструментів для закритого та напіввідкритого блокуючого
інтрамедулярного металополімерного остеосинтезу без розсвердлювання
кістково-мозкового каналу.

Задачі дослідження:

Розробити нові металополімерні фіксатори та набір інструментів для
малоінвазивного остеосинтезу діафізарних переломів кісток гомілки та їх
наслідків;

Розробити способи оперативних втручань для здійснення малоінвазивних
методик блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу;

Дати експериментальну порівняльну характеристику стабільності
остеосинтезу різними типами металополімерних фіксаторів при одинарних і
подвійних діафізарних переломах кісток гомілки;

Вдосконалити методику відновного лікування хворих з переломами кісток
гомілки та їх наслідками при застосуванні фіксаторів малого діаметру;

Вивчити віддалені результати лікування діафізарних переломів гомілки та
їх наслідків при застосуванні малоінвазивних методик БІМПО.

Об’єкт дослідження – діафізарні переломи довгих кісток та їх наслідків.

Предмет дослідження – стабільність біомеханічної системи “кістка –
блокуючий гвинт — фіксатор” при застосуванні різних типів
металополімерних фіксаторів при одинарних та подвійних переломах,
оперативні методи лікування діафізарних переломів великогомілкової
кістки та їх наслідків.

Методи дослідження: статистичний аналіз історій хвороб за період з
1997р. по 2002р. для виявлення особливостей перебігу загоєння переломів
великогомілкової кістки та їх наслідків; експериментальне моделювання
переломів для вивчення біомеханічних властивостей системи “кістка –
блокуючий гвинт – фіксатор” з використанням фіксаторів малого діаметру;
математичне моделювання для визначення опору деформаціям скручування
системи “кістка – блокуючий гвинт – фіксатор”; клінічне спостереження
для визначення особливостей загоєння переломів кісток гомілки та їх
наслідків в умовах застосування БІМПО без розсвердлювання
кістково-мозкового каналу; рентгенологічний метод для спостереження за
перебігом процесу репаративної регенерації кісткової тканини при
застосуванні фіксаторів малого діаметра.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримано результати
експериментальних досліджень міцностних характеристик біомеханічної
системи “кістка – блокуючий гвинт – фіксатор ” в умовах застосування
БІМПФ–8, КМПФ–3 при одинарних і подвійних переломах. За допомогою
математичного моделювання, визначено опір деформаціям кручення
фіксаторів змінного діаметру.

Запропоновано і впроваджено в практику лікування діафізарних переломів
великогомілкової кістки та їх наслідках способи закритого та
напіввідкритого БІМПО без розсвердлювання кістково-мозкового каналу з
використанням анатомічно адаптованого поліфункціонального
металополімерного фіксатора.

Отримано результати рентгенологічної динаміки репаративної регенерації
кісткової тканини у хворих з діафізарними переломами великогомілкової
кістки та їх наслідками при застосуванні малоінвазивних методик БІМПО
без розсвердлювання кістково-мозкового каналу.

Практичне значення одержаних результатів. В роботі показано
застосування розроблених малоінвазивних методик БІМПО із використанням
нових металополімерних конструкцій в лікуванні діафізарних переломів
великогомілкової кістки та їх наслідках. Дані методики дозволили
зменшити терміни непрацездатності та кількість післяопераційних
ускладнень.

Запропонована методика відновного лікування в післяопераційному
періоді дає змогу одночасно проводити функціональне відновлення
пошкодженої кінцівки поряд з періодом консолідації відламків.

Результати дослідження впроваджені в клінічну практику ортопедичного
відділення Чернівецької обласної клінічної лікарні, травматологічних
відділень районних лікарень, лікарні швидкої медичної допомоги
м.Чернівці та міської лікарні №3 м.Дніпропетровська.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є працею здобувача, яка виявилась
у :

1. Розробці металополімерних конструкцій і набору інструментів для
малоінвазивних методик БІМПО;

2. Розробці способів малотравматичних оперативних втручань із
застосуванням БІМПФ-8, КМПФ-3М для лікування діафізарних переломів
великогомілкової кістки та їх наслідків;

3. Вивченні біомеханічних властивостей системи “кістка – блокуючий
гвинт – фіксатор” при застосуванні нових металополімерних конструкцій.

4. Вивченні віддалених результатів лікування діафізарних переломів
великогомілкової кістки та їх наслідків із застосуванням малоінвазивних
методик БІМПО;

5. Безпосередній участі у впровадженні отриманих результатів
дослідження в практику лікувальних закладів охорони здоров’я.

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідались і
обговорювались на науково-практичних конференціях “Малоінвазивна
хірургія без кордонів” (Тернопіль, 2001р.); “Ендокринний остеопороз:
клініка, діагностика, профілактика та лікування” (Чернівці, 2002 р.);
“Малоинвазивные и эндоскопические технологии в травматологии и
ортопедии” (Ялта, 2002р.); науково-практичній конференції з міжнародною
участю приуроченій 25-річчю кафедри травматології і вертебрології
Харківської медичної академії післядипломної освіти (Харків, 2003р.);
1-му Міжнародному Радіоелектронному Форумі “Прикладная радиоэлектроника.
Состояние и перспективы развития” (Харків, 2002р.);
Українсько–Шведському науковому симпозіому “Актуальні питання надання
медичної допомоги” (Чернівці, 2003р.); 83-й і 84-й підсумкових
конференціях професорсько-викладацького складу Буковинської державної
медичної академії (2002-2003рр.); засіданні наукового товариства
травматологів-ортопедів Чернівецької області (2002р.); на спільному
засіданні наукової комісії, кафедри травматології, ортопедії та
нейрохірургії, обласного наукового товариства ортопедів-травматологів
(20 травня 2003р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових робіт (7 – у
співавторстві), в тому числі 6 – в журналах, 2 – у збірнику наукових
праць. Отримано 3 деклараційні патенти України на винахід (один
індивідуальний).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 6
розділів, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків і
практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури. Повний
обсяг дисертації становить 157 сторінок машинописного тексту. Вона
ілюстрована 16 рисунками і 14 таблицями. Список літератури включає 203
джерела, з них 102 – вітчизняні і автори держав СНД, 101 – іноземних
авторів.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету
та задачі дисертації, окреслено сукупність наукових результатів, що
виносяться на захист, наукову новизну та практичну цінність отриманих
результатів, особистий внесок автора, а також наведено відомості щодо
апробації результатів дисертації та кількості публікацій.

У першому розділі наведено сучасні концепції лікування хворих з
діафізарними переломами кісток гомілки та їх наслідками. Аналіз сучасної
вітчизняної та зарубіжної літератури та проведений патентний пошук
засвідчив, що, незважаючи на певні успіхи та досягнення сучасної
травматології, до теперішнього часу залишаються маловивченими питання
щодо застосування біомеханічно обгрунтованих способів малоінвазивних
методик інтрамедулярного блокуючого остеосинтезу при різних типах
переломів кісток гомілки та їх наслідків.

За останні роки блокуючий інтрамедулярний металоостеосинтез без
розсвердлювання кістково-мозкового каналу став одним з найбільш
популярних методів лікування переломів великогомілкової кістки та їх
наслідків. Він не тільки не поступається методам черезкісткового
остеосинтезу, але й за багатьма критеріями має суттєві переваги. Однак в
Україні та інших країнах СНД його стримує відсутність дорогої
рентгентелевізійної апаратури, обладнання та інструментів, без яких
застосування блокуючого остеосинтезу, особливо блокування фіксатора з
дистальним відламком, є практично неможливим.

В зв’язку з цим виникла потреба у створенні простих у виконанні,
високоефективних і надійних в роботі конструкцій та інструментів для
малоінвазивних методик блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу
вітчизняного виробництва та розробці методик його застосування.

У другому розділі наведено результати спостереження за 73 хворими з
діафізарними переломами кісток гомілки та їх наслідками. Всіх пацієнтів
розділено на дві клінічні групи спостереження.

Першу клінічну групу склали 52 (71,23%) хворих із свіжими переломами,
яким виконано 53 (70,67%) оперативних втручань.

Другу – 21 (28,77%) пацієнт із застарілими і незрощеними переломами,
несправжніми суглобами, яким виконано 22 (29,33%) оперативних втручань.
В цій групі переважали хворі з незрощеними переломами – 9 (12,33%).

Дослідження проводилися за наступними методами: статистичний аналіз
історій хвороби, експериментальне моделювання деформацій, математичне
моделювання деформацій, клінічні спостереження, рентгенографія.

Експериментальні дослідження проведено на 27 препаратах свіжих
великогомілкових кісток, вилучених при аутопсії у померлих раптовою
смертю, віком від 45 до 60 років, внаслідок нещасних випадків.

Для проведення біомеханічної оцінки стабільності БІМПО без
розсвердлювання при діафізарних переломах великогомілкової кістки за
допомогою БІМПФ-8 при згині препарати великогомілкових кісток було
поділено на три групи по 9 препаратів в кожній: перша група – цілі
кістки; друга група – препарати, синтезовані після поперечної
остеотомії нижньої третини, за допомогою БІМПФ-8; третя група –
препарати, синтезовані після поперечної остеотомії нижньої третини
КМПФ-3. Для проведення біомеханічної оцінки стабільності
інтрамедулярного остеосинтезу подвійних переломів великогомілкової
кістки за допомогою БІМПФ-8 при згині препарати великогомілкових кісток
також поділено на три групи: перша група – цілі кістки; друга група –
препарати, синтезовані після поперечної остеотомії нижньої третини
діафіза за допомогою БІМПФ-8(динамічний варіант); третя група –
препарати, синтезовані після поперечної остеотомії верхньої та нижньої
третини діафіза за допомогою БІМПФ-8(статичний варіант).

Біомеханічні вимірювання проведено в лабораторії опору матеріалів
Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича за
модифікованою неруйнуючою методикою О.Lindahl

При дослідженні різних варіантів системи “кістка – блокуючий гвинт –
фіксатор” в якості фіксаторів використовували розроблені на кафедрі
травматології, ортопедії та нейрохірургії Буковинської державної
медичної академії металополімерні конструкції змінного діаметра для
БІМПО без розсвердлювання кістково-мозкового каналу. Остеосинтез
препаратів великогомілкових кісток за допомогою БІМПФ-8, після
поперечної остеотомії, здійснювали за розробленим нами способом
закритого БІМПО .

Величина прогину препаратів вимірювалася з точністю до 0,01мм за
допомогою індикаторів годинникового типу. Крім вертикального індикатора,
який безпосередньо вимірював прогин у досліджуваній площині, за
допомогою додаткового індикатора реєструвався також прогин у
горизонтальній площині.

Після проведених вимірювань та розрахунків, за даними складених таблиць
будували графіки.

Метод математичного моделювання застосовувався для визначення опору
деформаціям скручування.

При поперечних переломах діафіза, нижньої або верхньої його частини,
багатоосколкових переломах, відламки кістки можуть вільно повертатися
одне відносно другого. Такий випадок переломів створює можливість
взаємних поворотів фрагментів довгих кісток набагато вищу, порівняно з
косими, або гвинтоподібними переломами.

Тому єдиною перешкодою взаємного повороту фрагментів кістки в таких
випадках лишається безпосередньо сам корпус фіксатора (за умови його
щільного зчеплення з кортикальним шаром пошкодженої кістки).

За допомогою серії математичних виразів прораховано гранично допустимі
навантаження для конструкцій округлої форми та різних типорозмірів.

За основу оцінки результатів лікування наслідків переломів довгих
кісток прийняли наявність і характер скарг хворого, клінічні та
рентгенологічні дані, ступінь відновлення працездатності хворих.

Вивчення віддалених результатів лікування проводилось згідно стандартів
оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань органів руху та опори,
затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30.03.94
№ 44.

У третьому розділі наведено результати бімеханічної оцінки стабільності
фіксації уламків при БІМПО без розсвердлювання кістково-мозкового каналу
за допомогою БІМПФ-ф при різних типах діафізарних переломів
великогомілкової кістки.

Біомеханічне обгрунтування стабільності інтрамедулярного остеосинтезу є
важливим та необхідним компонентом в комплексі досліджень щодо
можливості застосування конструкцій та технічних фіксуючих систем при
лікуванні того чи іншого виду переломів (поперечний, косий,
гвинтоподібний, осколковий, подвійний і ін.) певного рівня локалізації.

Висновок про біомеханічну придатність та якість фіксатора можна зробити
на підставі комплексного, багатопараметричного підходу, який повинен
включати в себе оцінку властивостей фіксатора, чи цілої фіксуючої
системи створювати необхідний опір усьому комплексу простих
(ростягнення, стискування, зсув, кручення, згин), а також – складних
навантажень, зручність та малотравматичність проведення оперативного
втручання по встановленню та вилученню фіксатора з пошкодженої кінцівки,
впливу на перебіг процесу регенерації кісткової тканини.

Біомеханічна оцінка стабільності фіксації уламків при БІМПО без
додаткового розсвердлювання кістково-мозкового каналу при діафізарних
переломах препарати великогомілкових кісток вивчена на 3 групах
препаратів по 9 в кожній.

З кожною групою препаратів проведено дослідження щодо оцінки їх
деформції при згині в 4-х напрямках: дорсо-вентральному,
вентро-дорсальному, медіа-латеральному та латеро-медіальному. Отримані
результати оброблені статистично за методикою статистичної обробки за
малими вибірками.

На основі отриманих даних побудовані графіки (рис.1).

Аналіз графіків свідчить, що найменших прогинів зазнають препарати цілих
великогомілкових кісток. Дещо більших значень прогини досягають у
препаратів, синтезованих БІМПФ-8. Найбільші деформації виникають у
препаратів синтезованих КМПФ-3.

Поясненням цього факту може бути, на нашу думку, та обставина, що при
застосуванні КМПФ-3 кістково-мозкова порожнина зазнає попереднього
розсвердлювання. Це послаблює кістку за рахунок зміни анатомічної
конфігурації каналу, зменшення товщини компактного шару, внаслідок чого
і виникають прогини більшої величини порівняно із препаратими,
синтезованими БІМПФ-8. У вентро-дорсальному, медіа-латеральному та
латеро-медіальному напрямках величини прогинів препаратів, синтезованих
БІМПФ-8 отримано в 1,75-1,95 разів менше, ніж у препаратів, синтезованих
КМПФ-3.

Рис. 1. Прогини препаратів великогомілкових кісток, синтезованих БІМПФ-8
при діафізарних переломах: а) дорсо-вентральна; б) вентро-дорсальна; в)
медіа-латеральна; г) латеро-медіальна площини.

1-препарати цілих кісток; 2-препарати, синтезовані БІМПФ-8; 3-препарати,
синтезовані КМПФ-3.

У дорсо-вентральній площині прогин препаратів, синтезованих БІМПФ-8 і
КМПФ-3 до рівня навантажень М=8Нм майже одинаковий, проте – при
згинаючих моментах вище М=8Нм – прогин, який зазнають препарати,
синтезовані БІМПФ-8 є значно вищим, ніж у препаратів, синтезованих
КМПФ-3.

У цьому випадку весь опір приймає на себе безпосередньо металевий
корпус фіксатора, біомеханічна система “кістка – блокуючий гвинт –
фіксатор” не працює за рахунок втрати контакту внутрішньої поверхні
кістково-мозкової порожнини з корпусом конструкції. Оскільки діаметр
КМПФ-3 більший, ніж у БІМПФ-8, це дозволяє йому створювати й більший
опір згинаючим навантаженням, порівняно з БІМПФ-8.

У вентро-дорсальній площині найбільша величина прогину при М=12 Нм була
значно менша, ніж при згині в усіх інших напрямах. Крім того, величини
прогину у медіа-латеральній, латеро-медіальній та вентро-дорсальній
площинах виявилися практично одинаковими.Все це свідчить про досить
велику складність біомеханічної взаємодії в біотехнічній системі “кістка
– блокуючий гвинт – фіксатор”, яка потребує свого подальшого вивчення та
поглиблення.

Біомеханічної оцінка стабільності фіксації уламків при інтрамедулярному
остеосинтезі подвійних переломів великогомілкової кістки за допомогою
БІМПФ-8 при згині вивчена на трьох групах препаратів свіжих
великогомілкових кісток по 9 препаратів в кожній.

З кожною групою препаратів проведено дослідження щодо оцінки їх
деформаціъ при згині в 4-х напрямках: дорсо-вентральному,
вентро-дорсальному, медіа-латеральному та латеро-медіальному. Результати
вимірювань, як і у випадку одинарного перелому, оброблено статистично за
методикою статистичної обробки за малими вибірками.

Аналіз отриманих даних дозволяють провести порівняльний аналіз
стабільності фіксації подвійних та одинарних переломів великогомілкових
кісток за допомогою БІМПФ-8, порівнюючи величину виникаючих прогинів у
вентро-дорсальному, дорсо-вентральному, медіа-латеральному та
латеро-медіальному напрямах із своєрідними умовним еталоном – препартами
цілих непошкоджених великогомілкових кісток (рис.2).

Рис.2.Прогини препаратів великогомілкових кісток, синтезованих БІМПФ-8
при подвійних діафізарних переломах: а) дорсо-вентральна; б)
вентро-дорсальна; в) медіа-латеральна; г) латеро-медіальна площини.

1-препарати цілих кісток; 2-препарати, синтезовані БІМПФ-8 при
одинарному переломі; 3-препарати, синтезовані БІМПФ-8 при подвійному
переломі.

З графіків на рис.2. випливає, що найменших прогинів зазнають препарти
цілих непошкоджених великогомілкових кісток (крива 1), дещо їм
поступаються препарати, синтезовані БІМПФ-8 у разі одинарних поперечних
переломів нижньої третини діафіза (крива 2). Проте – деформації зразків,
синтезованих БІМПФ-8 у випадках подвійних переломів верхньої та нижньої
третин діафізу виявились набагато вищими (в 2,75 / 6,8 разів), в
залежності від напрямку прогину.

Це свідчить про те, що при остеосинтезі подвійних переломів за допомогою
БІМПФ-8 на етапі формування первинної мозолі необхідна додаткова
імобілізація пошкодженого сегмету протягом 4–5 тижнів, навантаження в
цей період є дуже небажаними.

В усіх напрямах згину, крім латеро-медіального, розбіжності між
величинами прогинів при подвійному та одинарному переломах були досить
суттєвими та відрізнялися одне від одного в 6-6,8 разів. Лише у
латеро-медіальному напрямі вони становили 2,75 рази, що пояснюється,
перш за все, анатомічними особливостями будови кістки.

Біомеханічна оцінка стабільності фіксації уламків при БІМПО за допомогою
БІМПФ-8 при кручені вивчена методом математичного моделювання. Одним з
найважливіших параметрів, який характеризує придатність фіксуючої
конструкції для стабільного остеосинтезу є її властивість створювати
достатньо високий опір деформаціям кручення.

При поперечних переломах діафіза, нижньої або верхньої його частини,
відламки кістки можуть вільно повертатися одне відносно другого. Такий
випадок переломів створює можливість взаємних поворотів фрагментів
довгих кісток набагато вищу, порівняно з косими, або гвинтоподібними
переломами.

Таким чином, єдиною перешкодою взаємного повороту фрагментів кістки в
таких випадках лишається безпосередньо сам корпус фіксатора (за умови
його щільного зчеплення з кортикальним шаром пошкодженої кістки).

За допомогою серії математичних виразів визначили кут повороту фіксатора
круглого перерізу, полярний момент інерції .

Для визначення величин кута закручування ?, який лінійно змінюється
вздовж осі фіксатора, необхідно враховувати значення Ір – полярного
моменту інерції, який залежить від діаметра корпуса та для різних
типорозмірів конструкцій буде мати своє певне значення.

Для кожної групи типорозмірів можна побудувати графік залежності ? =
?(?) (рис. 3).

Характерний вид сімейства ламаних на рис.43 відображає ту обставину, що
діаметр фіксатора змінюється по довжині.

?

i

i

B

?

6

?

?

?

1/4

3/4

A

A

A

Ae

i

?

2який може витримати конструкція, може бути визначений за умови міцності
при кручені, де: ? max – максимальні дотичні напруження, які виникають в
матеріалі кострукції, а [?] – допустимі значення дотичних напружень.

За розрахунками [?]= 180/290 МПа.

Рис. 3. Залежність кутів повороту БІМПФ-8 для різних
типорозмірів при однакових навантаженнях при деформації кручення.

1-6 – перший типорозмір; 7-11 – другий типорозмір; 12-16 – третій
типорозмір

Використовуючи значення полярних моментів опору Wр для різних
типорозмірів та перерізів фіксатора БІМПФ-8 отримали наступні дані:

1) для d = 8мм М max ? 180,9 кг?см = 18,09Нм

2) для d = 9мм М max ? 257,6кг?см = 25,76Нм

3) для d = 10мм М max ? 353,2 кг?см = 35,32Нм

4) для D = 11мм М max ? 469,9 кг?см = 46,99Нм

5) для D = 12мм М max ? 610,2 кг?см = 61,02Нм

6) для D = 15мм М max ? 893,88 кг?см = 89,38Нм

Мінімальне значення момента кручення слід прийняти за допустиме
[М]кр=18,09Нм.

Вказане значення зовнішнього моменту кручення не повинно
перевищуватись, оскільки воно забезпечує гарантовану міцність найбіль
“тонкого” фіксатора d=8мм.

Більші за величиною діаметрів корпуса фіксаторів допускають дію більших
значень навантаженнь. Проте, величина зовнішніх навантаженнь обмежена не
лише розмірами корпуса фіксатора, але й зминаючими напруженнями, які
виникають між контактними поверхнями блокуючих елементів фіксаторів та
кортикальним шаром кістки. “Регулювання” цих напружень можливе шляхом
змінення кількості блокуючих та фіксуючих елементів системи, а також –
правильним вибором їх геометричних параметрів.

У четвертому розділі описано клінічне застосування блокуючого
інтрамедулярного металополімерного остеосинтезу без розсвердлювання
кістково-мозкового каналу великогомілкової кістки при діафізарних
переломах та їх наслідках.

За 5 років в клініці травматології і ортопедії Буковинської державної
медичної академії і травматологічних відділеннях базових лікувальних
закладів було виконано 75 операцій закритого і напіввідкритого БІМПО
великогомілкової кістки у 73 хворих віком від 16 до 71 року.

Першу клінічну групу склали 52 (71,23%) хворих із свіжими переломами,
яким виконано 53 (70,67%) оперативних втручань.

Другу – 21 (28,77%) пацієнт із застарілими і незрощеними переломами,
несправжніми суглобами, яким виконано 22 (29,33%) оперативних втручань.
В цій групі переважали хворі з незрощеними переломами – 9 (12,33%).
Чоловіків було 33 (63,46%) у першій групі, і 12 (57,14%) – у другій.
Відповідно – жінок 19 (36,54%) у першій групі та 9 (42,86%) у другій.
Серед потерпілих переважали особи молодого і середнього віку чоловічої
статі від 21 до 50 років.

У 34,25% хворих травми виникли внаслідок дорожньо-транспортних пригод,
пов’язаних з аварією транспортних засобів або їх наїздом на пішоходів,
велосипедистів та інш. Цей контингент суттєво відрізнявся важкістю стану
внаслідок наявності у значної частини постраждалих множинних переломів і
поєднаних пошкоджень.

У пацієнтів першої групи переважали переломи типу 42А2.2 – 46,15%
випадків, а також значна кількість переломів типу 42В2.2 і 42В3.2 –
26,92% та 42С2.2 – 11,54% переломів. У другій групі спостерігається
подібна картина – наслідки переломів типу 42А2.2 були у 47,86% випадків,
переломів типу 42В2.2, 42В3.2 і 42С2.2 – 38,10%.

Оперативні втручання проводили із застосуванням КМПФ-3, КМПФ-3М, БІМПФ-8
за розробленими нами способами закритого БІМПО (Декл. патент на винахід
№ 55654А (Укр) А61В17/56 Пристрій для хірургічного лікування діафізарних
переломів трубчатих кісток; Декл. патент на винахід № 53582А (Укр)
А61В17/56 Спосіб закритого блокуючого металополімерного інтрамедулярного
остеосинтезу; Декл. патент на винахід № 56417А (Укр) А61В17/56 Спосіб
закритого блокуючого металополімерного інтрамедулярного остеосинтезу).

В залежності від характеру переломів, технічних особливостей виконання
операцій і біомеханічних умов, які забезпечують металополімерні
конструкції, в післяопераційному періоді нами було виділено два варіанти
БІМПО:

Компресійний динамічний остеосинтез.

Статичний остеосинтез.

Компресійний динамічний остеосинтез крім одномоментної компресії
відламків, якої досягають під час операції, передбачає динамічну
компресію за рахунок скорочення м’язів оперованого сегмента та
функціонального навантаження кінцівки в реабілітаційному періоді при
опорі та ходьбі.

Статичний варіант закритого та напіввідкритого БІМПО передбачає повне
виключення осьових компресійних навантажень на ділянку перелому, які
виникають при скороченні м’язів оперованого сегмента та
функціонально-навантажувальному режимі. В такий спосіб виключається
телескопічне зміщення відламків на стержні, і кістковий регенерат
захищається від руйнуючих дислокаційних навантажень.

Компресійний динамічний варіант закритого та напіввідкритого БІМПО
виконано у 66 (90,41%) випадків переломів великогомілкової кістки та їх
наслідків, статичний – у 7 (9,58%) випадках.

В лікуванні наслідків переломів поряд із застосуванням динамічного і
статичного варіантів, в деяких випадках, для стимуляції регенерації
перелому, застосовували процес динамізації. Він передбачає видалення
проксимальних блокуючих гвинтів з метою створення умов для осьової
мікрорухомості в зоні перелому під час функціональних навантажень. Це є
потужним стимулом для остеорепарації.

Післяопераційне ведення хворих проводилась згідно розробленої на кафедрі
травматології, ортопедії та нейрохірургії Буковинської державної
медичної академії методики комплексного реабiлiтацiно-етапного лiкування
хворих з переломами довгих кісток та їх наслiдками в умовах БIМПО. Даний
спосіб значно покращив результати малоінвазивних методик оперативного
лiкування діафізарних переломів нижніх кінцівок.

Метою комплексної реабiлiтацiї є збереження та пiдвищення тонусу
оперованої кiнцiвки, профiлактика контрактур в сумiжних суглобах,
вiдновлення м`язової регуляцiї, опорної та рухової функцiї кiнцiвки в
короткi строки, «не чекаючи консолiдацiї вiдламкiв до того моменту,
коли можна буде ходити, а ходити, щоб перелом консолiдувався».(цит. По
М.Я.Баскевичу 2000) .

Базуючись на клiнiко-рентгенологiчних даних, вивчених в динамiцi
лiкування хворих, пiсля проведеного малоінвазивного БIМПО, були
встановленi оптимальнi строки вiдновлювального лiкування, а
реабілітаційний процес був роздiлений на три етапи:

1 етап — стацiонар;

2 етап — амбулаторне лiкування в умовах полiклiнiки;

3 етап (необов’язковий) — санаторiй-профiлакторiй.

За нашими даними, тiльки у 4 хворих (5,48%) з наслiдками множинних
пошкоджень нижнiх кiнцiвок виникла потреба в санаторно-курортному
лiкуваннi. У всiх iнших, вже протягом 44 – 90 днів пiсля оперативного
лiкування було вiдновлено опiрнiсть кiнцiвок, отримані хороші та
задовільні функціональні результати.

Компресійний динамічний варіант БІМПО, як найбільш фізіологічний з точки
зору перебігу репаративних процесів і оптимальний щодо терміну повного
відновлення функції оперованої кінцівки, був виконаний у більшості
випадків переломів (90,41%).

В цьому ми вбачаємо суттєву перевагу БІМПО перед блокуючим
інтрамедулярним металоостеосинтезом за методом Klemm — Sheellmann та
Grosse — Kempf, при виконанні якого співвідношення частоти динамічного і
статичного варіантів було на користь статичного.

У п’ятому розділі проведено аналіз рентгенологічної характеристики
консолідації переломів в умовах застосування малоінвазивних методик
БІМПО.

Аналiз 458 рентгенограм, якi були отриманi пiсля рентгенобстеження 73
хворих, показав, що динамiка та особливостi рентгенологiчної картини
загоєння переломiв залежать вiд ряду факторiв: важкостi травми, давностi
та характеру пошкодження, типу перелома, навантажувального режиму на
кiнцiвку, ступеня стабiльностi вiдламкiв.

Рентгенологiчне обстеження хворих проводилось при надходженні в клiнiку,
через 2-12 днiв пiсля операцii, через 1,5-2-3 мiсяцi пiсля оперативного
лiкування в умовах полiклiнiки та пiсля повного вiдновлення опiрностi
кiнцiвки.

В залежностi вiд ступеня вираженостi рентгенологiчних проявiв
репаративного процесу в умовах малоінвазивного БIМПО, були виявлені та
видiленi три типи зрощення переломiв:

первинне кiсткове зрощення;

зрощення з утворенням помiрно вираженої мозолі – вторинне нормотрофiчне
зрощення;

зрощення з утворенням значно вираженої мозолі – вторинне гiпертрофiчне
зрощення.

У переважної більшості хворих 44 (60,27%) спостерігався вторинний
нормотрофічний тип загоєння. Вторинний гіпертрофічний тип мав місце у 11
(15,07%) хворих, первинний – у 18 (24,66%) хворих.

Вивчення рентгенологiчної картини регенерацiї кiсткової ткакнини в
умовах БIМПО без розсвердлювання кістково-мозкового каналу переконливо
показало, що даний метод оперативного лiкування в поєднаннi з
максимальним збереженням кровопостачання та адекватним дозованим
фізіологічним навантаженням є вирішальними для відновлення анатомічної
цілостності кісток в оптимальні терміни. Консолідація кісткової тканини
в умовах застосування БІМПО без розсвердлювання кістково-мозкового
каналу, в більшості випадків (60,27%), проявляється у вигляді загоєння
переломів з утворенням вторинної нормотрофічної мозолі, що є
фізіологічною нормою у відповідь на раннє функціональне навантаження
оперованої кінцівки.

У шостому розділі проведено аналіз віддалених результатів, помилок,
ускладнень малоінвазивніх методик БІМПО.

Близькі результати малоінвазивного БІМПО вивчені у всіх хворих. У
ранньому післяоперційному періоді ми спостерігали тільки місцеві
ускладнення. Загальних ускладнень не було. У 1,37% хворих мало місце
поверхневе нагноєння операційної рани. Це ускладнення було вчасно
виявлене і ліквідоване протягом 2-3 тижнів, що не позначилося на
загальних результатах спостереження.

Результати лікування хворих оцінювались згідно стандартів оцінки якості
лікування пошкоджень та захворювань органів руху та опори, затвердженого
наказом МОЗ України від 30.03.94 №44 по трьохбальній системі: добре,
задовільно, незадовільно.

Під час проведення клінічного дослідження оцінювався функціональний стан
кінцівки (амплітуда рухів, м’язова сила, опірність), строки та ступінь
відновлення працездатності хворих. Рентгенологічне дослідження давало
змогу визначити строки консолідації, характер кісткової мозолі,
анантомічну цілістність кістки.

Віддалені результати вивчені у 68 хворих ( 93,2 %) у строки від 3
місяців до 5 років з моменту операції. У 62 хворих ( 91,18%) отримані
добрі результати, у 6 (8,82%) — задовільні, незадовільних результатів
не було.

ВИСНОВКИ

У роботі досягнуто основну мету:

— покращено результати лікування діафізарних переломів кісток гомілки та
їх наслідків шляхом розробки і впровадженя в клінічну практику нових
металополімерних конструкцій та набору інструментів для закритого та
напіввідкритого блокуючого інтрамедулярного металополімерного
остеосинтезу без розсвердлювання кістково-мозкового каналу.

Отримано такі результати, що мають наукову та практичну цінність:

Малоінвазивні методики БІМПО без розсвердлювання кістково-мозкового
каналу із застосуванням БІМПФ малого діаметру, поєднуючи максимальне
збереження ендостального і периостального кровопостачання з адекватним
дозованим фізіологічним навантаженням, сприяють відновленню анатомічної
цілостності кісток в оптимальні терміни.

Біомеханічний аналіз та оцінка стабільності фіксації уламків при
інтрамедулярному металополімерному остеосинтезі без розсвердлювання
кістково-мозкового каналу великогомілкової кістки при одинарних та
подвійних переломах показав, що при пошкодженнях даного сегменту,
синтезованих конструкціями змінного діаметру, виникає явище складного
опору – деформація косого згину.

При подвійних та багатоосколкових переломах, біомеханічний аналіз та
оцінка стабільності фіксації уламків при інтрамедулярному
металополімерному остеосинтезі без розсвердлювання кістково-мозкового
каналу великогомілкової кістки, показав, що при пошкодженнях даного
сегменту, синтезованих конструкціями змінного діаметру, спостерігається
збільшення показників деформації прогину.

Хворим з подвійними та багатоосколковими діафізарними переломами кісток
гомілки показаний закритий та напіввідкритий БІМПО з використанням
фіксаторів змінного діаметру в поєднанні з укороченою гіпсовою пов’язкою
або використання ортезів, що дозволяє розпочати раннє функціональне
навантаження оперованої кінцівки.

Використання математичного моделювання для визначення опору кручення
біомеханічної системи “кістка – блокуючий гвинт – фіксатор” дозволяє
прогнозувати виникнення руйнуючих деформацій при застосуванні того чи
іншого виду конструкцій.

Консолідація кісткової тканини в умовах БІМПО без розсвердлювання
кістково-мозкового каналу проявляється, в більшості випадків (60,27%), у
вигляді загоєння переломів з утворенням вторинної нормотрофічної мозолі,
що є фізіологічною нормою у відповідь на раннє функціональне
навантаження оперованої кінцівки.

Застосування розроблених нами конструкцій та методик малоінвазивного
блокуючого інтрамедулярного металополімерного остеосинтезу в лікуванні
переломів великогомілкової кістки та їх наслідків дозволило, при
відсутності інфекційних ускладнень, у 100% випадків отримати добрі
(91,18%) і задовільні (7,82%) результати, що дає змогу рекомендувати
дану систему для широкого впровадження в практику охорони здоров’я.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Малоінвазивні методики блокуючого інтрамедулярного метало-полімерного
остеосинтезу можна рекомендувати для широкого впровадження в клінічну
практику лікування діафізарних переломів довгих трубчастих кісток. При
закритих діафізарних переломах великогомілкової кістки малотравматичні
методики БІМПО слід вважати методом вибору. У хворих з подвійними та
багатоосколковими діафізарними переломами кісток гомілки при
використанні фіксаторів змінного діаметру доцільно використовувати
функціональні пов’язки для призначення раннього дозованого навантаження.
При лікуванні псевдоартрозів великогомілкової кістки напіввідкритий
БІМПО слід поєднувати з остеопериостальною декортикацією.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Рубленик І.М., Ковальчук П.Є., Циркот І.М. Реабілітаційне лікування
хворих після закритого остеосинтезу діафізарних переломів кісток гомілки
// Буковинський медичний вісник. – 2003. – Т.7, №1. – С. 162-164.
(Основний матеріал дослідження – спостереження за групами опрерованих
хворих, а також підготовка статті – дисертанта).

Рубленик І.М., Ковальчук П.Є., Царик Т.О. Шайко-Шайковський О.Г.
Біомеханічна оцінка стабільності блокуючого інтрамедулярного
остеосинтезу діафізарних переломів великогомілкової кістки за допомогою
БІМПФ-8 // Буковинський медичний вісник. – 2003. – Т.7, №3. – С. 72-76.
(Основний матеріал дослідження – підготовка, проведення експерименту та
збір даних, а також підготовка статті – дисертанта).

Рубленик І.М., Ковальчук П.Є. Малоінвазивні методики остеосинтезу
діафізарних переломів великогомілкової кістки // Шпитальна хірургія. –
2003. – №2. – С. 112-114. (Основний матеріал дослідження –
спостереження за групами опрерованих хворих, а також підготовка статті
– дисертанта).

Рубленик І.М., Ковальчук П.Є. Закритий остеосинтез переломів
великогомілкової кістки // Вісник ортопедії, травматології та
протезування. – 2003. – №1. – С. 48-51. (Основний матеріал дослідження —
спостереження за групами опрерованих хворих, а також підготовка статті –
дисертанта).

Рубленик І.М., Ковальчук П.Є. Пристрій для хірургічного лікування
діафізарних переломів трубчастих кісток // Клінічна анатомія та
оперативна хірургія. – 2003. – Т.2, №2. – С. 53-54. (Автор розробив
експериментальну модель та використав її в клінічній практиці, а також
підготовив статтю).

Ковальчук П.Є. Закритий та напіввідкритий остеосинтез діафізарних
переломів великогомілкової кістки // Клінічна та експериментальна
патологія. – 2003. – Т.2, №1. – С. 26-29. ()

Рубленик І.М., Ковальчук П.Є. Закритий остеосинтез великогомілкової
кістки блокованими металополімерними фіксаторами // Збірник наукових
праць ювілейної наукової конференції, присвяченої 25-річчю кафедри
травматології і вертебрології ХМАПО.- Харків, 2003.- С.172-174.
(Основний матеріал дослідження – спостереження за групами опрерованих
хворих, а також підготовка статті – дисертанта).

Шайко-Шайковский О.Г., Билык С.В., Ковальчук П.Е. Биотехнические системы
остеосинтеза с применением металополимерных конструкций // Сборник
научных трудов по материалам 1-го Международного Форума “Прикладная
радиоэлектроника. Состояние и перспективы развития”.- Харьков, 2002.-
С.557-579.(Основний матеріал дослідження – спостереження за групами
опрерованих хворих, а також підготовка статті – дисертанта).

Деклараційний патент на винахід № 55654А (Укр) А61В17/56 Пристрій для
хірургічного лікування діафізарних переломів трубчатих кісток /
Ковальчук П.Є., Рубленик І.М.; Заяв.№2002032460 від 28.03.2002.
Опуб.15.04.2003. Бюл. №4, с.1.2. (Автор розробив експериментальну модель
та використав її в клінічній практиці).

Деклараційний патент на винахід № 53582А (Укр) А61В17/56 Спосіб
закритого блокуючого металополімерного інтрамедулярного остеосинтезу /
Рубленик І.М., Ковальчук П.Є.; Заяв.№2002097308 від 09.09.2002.
Опуб.15.01.2003. Бюл. №1, с.1.4. (Автор розробив експериментальну модель
та використав її в клінічній практиці).

Деклараційний патент на винахід № 56417А (Укр) А61В17/56 Спосіб
закритого блокуючого металополімерного інтрамедулярного остеосинтезу /
Ковальчук П.Є.; Заяв.№2002032461 від 28.03.2002. Опуб.15.05.2003. Бюл.
№5, с.1.4.

АНОТАЦІЯ

Ковальчук П.Є. Клініко-біомеханічне обгрунтування малоінвазивного
блокуючого інтрамедулярного металополімерного остеосинтезу при лікуванні
переломів кісток гомілки та їх наслідків. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю – 14.01.21 – травматологія та ортопедія. – Інститут
травматології та ортопедії АМН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена питанням покращення результатів оперативного
лікування хворих з діафізарними переломами великогомілкової кістки та їх
наслідками. На основі експериментально-біомеханічних досліджень
проведена порівняльна оцінка стабільності інтрамедулярного остеосинтезу
різними типами металополімерних фіксаторів. Розроблено та запропоновано
спосіб закритого блокуючого металополімерного інтрамедулярного
остеосинтезу діафізарних переломів без розсвердлювання
кістково-мозкового каналу, а також запропоновані металополімерні
фіксатори та набір інструментів для даного методу оперативного
лікування. У роботі біомеханічно обгрунтовано варіанти остеосинтезу
відламків при переломах великогомілкової кістки із застосуванням
металополімерних конструкцій змінного діаметру. Запропонована схема
відновного лікування після застосування малоінвазивних методик БІМПО, що
дозволяє поєднати в часі загоєння перелому та функціональне відновлення
кінцівки. Проведено аналіз регенерації кісткової тканини в умовах
застосування БІМПО без розсвердлювання кістково-мозкового каналу.
Рентгенологічна картина загоєння переломів у 60,27% випадків
проявляється утворенням вторинної нормотрофічної мозолі. Застосування
малоінвазивних методик БІМПО в лікуванні пацієнтів із переломами кісток
гомілки та їх наслідками, дозволило отримати 91,18% добрих і 7,82%
задовільних результатів при відсутності інфекційних ускладнень.

Ключові слова: великогомілкова кістка, експеримент, інтрамедулярний
остеосинтез, регенерація, біомеханічні дослідження, відновне лікування.

АННОТАЦИЯ

Ковальчук П.Е. Клинико-биомеханическое обоснование малоинвазивного
блокирующего интрамедулярного металополимерного остеосинтеза при лечении
переломов костей голени и их последствий. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности – 14.01.21 – травматология и ортопедия. – Институт
травматологии и ортопедии АМН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена вопросам улучшения результатов оперативного
лечения больных с переломами костей голени и их последствиями. Работа
основана на результатах клинического и рентгенологического исследования
73 больных с диафизарными переломами большеберцовой кости и их
последствиями, которым проведено закрытый и полуоткрытый блокирующий
интрамедулярный металополимерный остеосинтез без рассверливания
костно-мозгового канала в клинике кафедры травматологии, ортопедии и
нейрохирургии Буковинской государственной медицинской академии.

Больные были разделены на две клинические групы. В первую вошли 52
больных со свежими перелома большеберцовой кости, во вторую – 21 пациент
с последствиями переломов голени. В первой групе преобладали переломы
типа 42А2.2(46,15%) и 42В2.2, 42В3,2(26,92%). Во второй также
наблюдалась схожая картина – 42А2.2(47,86%).

Биомеханические исследования проведены на макропрепаратах большеберцовой
кости, полученых при аутопсии умерших вследствие несчасных случаев.
Биомеханические исследования проводились по модифицированой методике
О.Lindahl (1990). При этом изучались деформации изгиба препаратов,
синтезированых БИМПФ-8, в 4-х направлениях: дорсо-вентральном,
вентро-дорсальном, медиа-латеральном, латеро-медиальном. Результаты
проведенного биомеханического анализа и оценки стабильности фиксации
отломков при интрамедулярном остеосинтезе без рассверливания
костно-мозгового канала большеберцовых костей при одинарных и двойных
переломах с использованием БИМП-8, свидетельствуют, что при
повреждениях данного сегмента, синтезированых конструкциями сменного
диаметра при изгибе в любой из 4 плоскостей возникает сложное
сопротивление – деформация косого изгиба. Сравнение результатов
биомеханического анализа и оценки стабильности и жосткости одинарных и
двойных переломов большеберцовой кости, синтезированных интрамедулярными
фиксаторами малого диаметра, без рассверливания костно-мозгового канала
показало, что показатели деформации изгиба при двойных переломах
значительно больше, чем при одинарных. По- этому, при двойных и
многоосколочных переломах, синтезированных БИМПФ-8, необходима, на этапе
формирования первичного костного мозоля, дополнительная иммобилизация
поврежденного сегмента.

Использование математического моделирования для определения
сопротивления кручения системы “кость – блокирующий винт — фиксатор”
разрешает прогнозировать появление деформаций при использовании того или
иного вида конструкций. Минимальное значение момента кручения необходимо
принять за допустимое [M]кр=18,09Нм. Указанное значение внешнего момента
кручения не должно превышатся, потому что оно обеспечивает
гарантированную прочность наиболее “тонкого” фиксатора d=8мм. Большие по
значению диаметры фиксаторов допускают действие более значительных
нагрузок.

Разработано и введено в клиническую практику новые металополимерные
фиксаторы и набор инструментов для проведения закрытого и полуоткрытого
БИМПО без рассверливания костно-мозгового канала.

Компрессионный динамический вариант БИМПО, как более физиологический с
точки зрения протекания репаративных процессов и оптимальный
относительно сроков полного восстановления функции оперированной
конечности, был использован при лечении большинства переломов (90,41%).

Анализ отдаленных результатов показал, что у 91,18% больных получены
хорошие результаты, у 8,82% — удовлетворительные при отсутствии
инфекционных осложнений. При этом консолидация костной ткани в условиях
использования БИМПО без рассверливания костно-мозгового канала, в
большинстве случаев (60,27%) проявляется в виде заживления переломов с
образованием вторичного нормотрофического мозоля, что есть
физиологической нормой на раннюю функциональную нагрузку оперированной
конечности. Таким образом, разработанная система оперативного лечения
переломов костей голени и их последствий имеет все основания для
широкого внедрения в практику здравохранения.

Ключевые слова: большеберцовая кость, эксперимент, интрамедулярный
остеосинтез, регенерация, биомеханические исследования, востановительное
ллечение.

SUMMARY

Kovalchuk P.Ye. Clinical-biomechanical investigations minimal invasive
blocking intramedullar metalopolymeric osteosynthesis in treatment
fractures tibia and thus consequences permits.- Manuscript.

Dissertation for a scientific degree of the candidate of medical
sciences on speciality – 14.01.21 – traumatology and orthopedics. –
Institute of Traumatology and Orthopedics of Medical Sciences of
Ukraine, Kyiv, 2005.

The dissertation is focused on to improvement of the results of the
surgical treatment of patients diaphysis fracture tibias and their
conseguences. The comparative evaluation of stability of intramedullare
osteosynthesis by different types of metalopolymeris constructions is
made on the basis of experimental biomechanical lnvestigations.In this
paper work the variants of osteosynthesis of fragments occured after
diaphysis fracture tibia with using hte metalopolymer nailings of
different diameters are stated biamechanically. The set of instruments
and interloching metalopolymerie nails of new generation for minimal
invasive bloching intramedullar metalopolymerie osteosynthesis are
investigated and offered here. The way of closed bloching intramedular
osteosynhtesis is investigated without drilling a bone-medullar channel
by diaphysis fractures tibia. The scheme of regenerative treatment after
using the minimal invasive methods BIMPO is offered which allows to
combine the healing of fracture and the functional restoration of
extremity at the same time. The analysis of regeneration bone tissues
while using BIMPO without drilling a bone-medullar chenel is made. In
60,27% the X-raying of fractions healing is showed by forming secondary
normotrophic bone corn. The usage of BINPO in treatment the patients
with fracture tibia and thus consequences permits to get 91,18% of good
results and 7,82% satisfactory results by the absence of infectional
complications.

Key words: tibia, experiment, interloking nailing, regeneration,
biomechanical investigations, regenerativ treatment.

PAGE 2

Похожие записи