ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. КАРАЗІНА

МОРОЗОВА ІРИНА ІГОРІВНА

УДК 811.111’42

Комунікативні стратегії ввічливості у стереотипній мовленнєвій поведінці
вікторіанської жінки

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Харківського
національного університету ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки
України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

ШЕВЧЕНКО ІРИНА СЕМЕНІВНА,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра ділової
іноземної

мови та перекладу, завідувач

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

КУСЬКО КАТЕРИНА ЯКІВНА,

Львівський національний університет

ім. Івана Франка, кафедра іноземних мов

для гуманітарних факультетів, професор

кандидат філологічних наук, доцент

ФАДЄЄВА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА,

Кременчуцький державний політехнічний університет, кафедра перекладу,
в.о. завідувача

Провідна установа: Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова,
кафедра лексикології та стилістики, Міністерство освіти і науки України,
м. Одеса

Захист відбудеться “11” травня 2004 р. о 14-00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного
університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи
4, ауд. 7–75.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці
Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою:
61077, м. Харків, пл. Свободи 4.

Автореферат розісланий “8” квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради МАРТИНЮК А.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертаційна робота присвячена дослідженню змісту й
функціонування комунікативного принципу ввічливості в стереотипній
мовленнєвій поведінці вікторіанської жінки (ВЖ) як мовної особистості.

Мовна особистість трактується в сучасній лінгвістиці як трьохрівнева
вербально-, когнітивна та прагматична єдність, як сукупність мовленнєвих
здібностей і характеристик особистості, що зумовлюють створення і
сприйняття текстів (Ю.М. Караулов; В.П. Нерознак). Поняття мовної
особистості базується на соціо-психологічному прототипі –
модельній/референтній особистості (В.І. Карасик; M. Bierwisch; P.
Branca; E.M. Burns, P.L. Ralph, R.E. Lerner та ін.) та відбиває
“соціопсихолінгвістичний портрет” особистості (В.Я. Мізецька). Слідом за
І.С. Шевченко ВЖ – мовну особистість визначаємо як представницю
середнього/вищого класів вікторіанської Англії, носія вікторіанської
моралі, виразника вікторіанських цінностей британської лінгвокультурної
спільноти XIX ст., що демонструє стереотипну вербальну поведінку. Однак
зміст поняття мовної особистості ВЖ, її соціо- та прагмалінгвістичні
характеристики ще вимагають свого дослідження.

Для аналізу мовленнєвої поведінки ВЖ використовуємо поняття стереотипу,
що розглядається в контексті соціальної взаємодії як модель поводження,
пов’язана з певним етнокультурно зумовленим вибором тактики й стратегії
поведінки у певній ситуації, як вербальна фіксація спредмечених потреб
соціальної групи (В.В. Красних; О.Н. Леонтьєв; І.Г. Ольшанський;
І.С. Шевченко). Розпочато вивчення гендерних стереотипів, які, за
визначенням О.Л. Бєссонової, складаються і закріплюються в суспільстві
за допомогою інституціалізації та ритуалізації гендерної ознаки, але
стереотипна мовленнєва поведінка ВЖ ще очікує на дослідження. Це
засвідчує нагальну потребу моделювання стереотипної мовленнєвої
поведінки ВЖ, вербалізованої засобами англійської мови XIX ст. у
конкретних ситуаціях її дискурсу, який відбиває ментальність
Вікторіанської доби.

Мовленнєва поведінка втілюється в дискурсі, дослідження якого є
актуальними для сучасної лінгвістики, хоча загальноприйнятного розуміння
поняття дискурс ще не досягнуто (А.Д. Бєлова; В.І. Карасик; К.Я. Кусько;
М.Л. Макаров; О.О. Селіванова; П. Серіо). У нашому аналізі мовленнєвої
поведінки ВЖ, виходячи із соціальних і ментальних засад дискурсу,
трактуємо його як процес і продукт мисленнєво-комунікативної діяльності
мовної особистості, як спілкування людей, опосередковане їхньою
приналежністю до тієї чи іншої соціальної групи у певній ситуації
мовлення (Н.Д. Арутюнова; О.М. Ільченко; О.С. Кубрякова; М.Л. Макаров;
І.С. Шевченко, О.І. Морозова; І.П. Сусов).

Фокус на комунікативному принципі ввічливості у вивченні дискурсу ВЖ
зумовлений домінуючою роллю, яку суспільство відводить увічливості в
комунікативній поведінці ВЖ (E.S. Bogardus). Як один з провідних
принципів дискурсу ввічливість належить до актуальних і широко
досліджуваних проблем лінгвістики: визначені її сутність і основні
характеристики (Т.В. Ларіна; І.А. Стернін; P. Brown, S. Levinson; R.
Lakoff; G. Leech); зв’язок ввічливості та ідеології (G. Eelen; P.
Klotz); особливості ввічливості у різних лінгвокультурних спільнотах (M.
Sifianou), динаміка принципу ввічливості в дискурсі в діахронії
(І.С. Шевченко; R. Brown, A. Gilman; R. Kopytko; R.Watts, S. Ide, K.
Ehlich). Однак комунікативний принцип увічливості залишається практично
не вивченим у дискурсі ВЖ.

Звернення до аналізу мовленнєвої поведінки ВЖ закономірно акцентує
категорію гендеру, що підкреслює актуальність і новизну аналізу та
визначає необхідність залучення даних суміжних дисциплін з огляду на
характер гендерної проблематики, її не тільки біологічно, але й
соціально і культурно зумовлену специфіку. Гендерні студії в аспекті
соціолінгвістики (В.І. Беліков, Л.П. Крисін; M. Terkourafi),
лінгвокультурології (Г.Г. Слишкін; D.N. Malz, R.A. Borker),
психолінгвістики (S.U. Philips) тощо дозволили сформувати розуміння
гендеру не тільки і не стільки як категорії соціолінгвістики, але як
культурного феномену, що відбивається в мові і конструюється в
комунікативній взаємодії індивідів (А.В. Кириліна; І.І. Халєєва).
Отримано дані про роль гендерного чинника в системі мови й мовлення, про
специфіку конструювання гендеру в дискурсі, окремі особливості стратегій
і тактик мовленнєвої поведінки представників статей (О.Л. Бєссонова;
Н.Д. Борисенко; О.І. Горошко; К.В. Піщікова; R. Freeman, B. McElhinny;
S. Guenthner; A. Martynyuk; E. Ochs; P. O’Connor; M. Olikova; S.
Rundquist; D. Tannen; S. Troemel-Ploetz). Проте зроблені лише перші
кроки в дослідженні гендерних стереотипів у дискурсі (О.В. Милосердова),
а комунікативні стратегії ввічливості ще очікують свого дослідження в
гендерному аспекті.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена назрілою необхідністю
комплексного вивчення природи принципу ввічливості та функціонування
його стратегій в дискурсі мовної особистості ВЖ, що диктує наукове
завдання роботи – системне прагмалінгвістичне дослідження комплексу
лінгвальних та екстралінгвальних особливостей комунікативних стратегій
ввічливості в мовленнєвій поведінці ВЖ як соціально-діяльнісного
стереотипу.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження пов’язано з
бюджетною темою “Система мовленнєвої діяльності і навчання іншомовної
комунікації (германські та романські мови)”, що розробляється
факультетом іноземних мов Харківського національного університету ім.
В.Н. Каразіна (номер держреєстрації 0103 U 004255).

Метою даного дослідження є виявлення сутності та особливостей
функціонування комунікативних стратегій ввічливості у дискурсі ВЖ і
моделювання стереотипу її мовленнєвої поведінки.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

уточнити евристичні принципи історико-прагматичного аналізу
комунікативних стратегій ввічливості в дискурсі та їхню типологію;

визначити дискурсивні характеристики мовної особистості ВЖ, релевантні
для її стереотипної мовленнєвої поведінки;

установити прагмалінгвістичні властивості дискурсу ВЖ і набір типових
для нього комунікативних ситуацій-стереотипів;

проаналізувати особливості змісту й функціонування стратегій негативної
і позитивної ввічливості в комунікативних ситуаціях різних типів у
дискурсі ВЖ;

моделювати стереотипну мовленнєву поведінку ВЖ у дискурсі на базі
домінуючого комунікативного принципу ввічливості.

Об’єктом дослідження виступає дискурс ВЖ як утілення її стереотипної
мовленнєвої поведінки в англійській мові XIX ст.

Предметом аналізу є зміст і способи реалізації комунікативних стратегій
ввічливості у дискурсі ВЖ як мовної особистості.

Матеріалом дослідження слугує корпус із 960 діалогічних фрагментів, які
містять репліки ВЖ. Вони отримані методом суцільної вибірки з 23
англійських п’єс, створених драматургами(чоловіками протягом
Вікторіанської доби (загальний обсяг 1368 сторінок).

Мета і завдання даного дослідження визначають його методологію і методи.
Опис мовленнєвої поведінки вимагає системності (Ю.С. Степанов;
І.І. Халєєва) і виходить із діяльнісного розуміння мовленнєвого
спілкування. Методологічними засадами роботи слугують положення сучасної
лінгвопрагматики, теорії дискурсу, теорії мовної особистості.

Аналіз комунікативних стратегій увічливості у дискурсі ВЖ базується на
комплексному застосуванні методів прагмалінгвістики
(контекстно-ситуативний та інтенціональний аналіз), когнітивних методик
(для опису концепту ВВІЧЛИВІСТЬ), елементів соціокультурного підходу
(для визначення специфіки адресантно(адресатних відносин у дискурсі й
особливостей ментальності Вікторіанської доби); лексико-синтаксичного
аналізу висловлень. Верифікація отриманих даних проводиться з
використанням доробку лінгвостатистики (методом порівняння величин
квадратичного відхилення часток).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняній
лінгвістиці проводиться комплексний аналіз мовленнєвої поведінки ВЖ,
визначаються прагмалінгвістичні особливості дискурсу ВЖ та набір типових
для нього комунікативних ситуацій(стереотипів, виявляються дискурсивні
характеристики мовної особистості ВЖ, моделюється екзостереотип її
комунікативної поведінки.

Наукова новизна отриманих результатів, зумовлена вибором об’єкта,
предмету і підходів дослідження, узагальнена в наступних положеннях, що
виносяться на захист:

ВЖ як мовна особистість є типізованим представником середніх/вищих шарів
лінгвокультурної спільноти Великої Британії, виразником ментальності, що
відбиває соціальні й культурні норми епохи, носієм англійської мови XIX
ст. Структура мовної особистості ВЖ складається з наступних настанов: на
прагматичному рівні – з настанов на чемно-дистанційовану поведінку
(негативна ввічливість) і емоційність у спілкуванні; на когнітивному
рівні – на прихильність до колективізму, традицій і несхильність до
змін; на вербально-семантичному рівні – на переважно імпліцитну передачу
інформації на рівні контексту.

У стереотипній мовленнєвій поведінці ВЖ домінує комунікативний принцип
увічливості. У дискурсі ВЖ він реалізується стратегіями як позитивної,
так і негативної ввічливості, функціонування яких варіюється за
ситуативним та контекстуальним (моногендерним і кросгендерним)
критеріями із превалюванням позитивної ввічливості в цілому.

Вікторіанський жіночий дискурс – це мисленнєво-комунікативний феномен,
процес і результат мовленнєвої діяльності ВЖ. Вікторіанському жіночому
дискурсу притаманні стереотипні ситуації: виявлення почуттів; світська
бесіда; дискусії (обговорення питань моралі, матримоніальних питань,
діяльності поза сім’єю; фінансового стану родини); плітки; флірт;
розпорядження й повчання. Найбільш типові соціально-ситуативні ролі ВЖ у
дискурсі – світська знайома, мати, дружина.

Екзостереотип мовленнєвої поведінки ВЖ – культурно й соціально зумовлене
уявлення про очікувану й належну мовленнєву поведінку цієї групи, що
склалося у представників інших груп, являє собою цілісний
ментально-лінгвальний комплекс: стереотипний образ ВЖ базується на
стереотипі-уявленні про її мовленнєву поведінку в стереотипах-ситуаціях,
що визначають вибір мовленнєвих стратегій дискурсу ВЖ – приоритетне
вживання нею стратегії позитивної ввічливості Р7 “Припускай, створюй,
стверджуй спільність інтересів”, а також стратегії негативної
ввічливості N2 “Запитуй, будь ухильним”.

У дискурсі ВЖ домінують чинники ситуації і контексту, а гендерний чинник
має відносну значущість, що свідчить про примат метагендерного
(загальнолюдського) над гендерним у стереотипній мовленнєвій поведінці
ВЖ:

позитивна ввічливість незалежно від статі адресата ВЖ переважає у
найбільш чисельних ситуаціях виявлення почуттів (стратегії Р2, Р12,
Р13), світської бесіди (стратегія Р7) і флірту (стратегії Р2, Р7, Р8,
Р10, Р11);

контекстна зумовленість вибору стратегій ввічливості обмежена такими
ситуаціями:

у моногендерному спілкуванні домінує негативна ввічливість у ситуаціях
дискусії (стратегії N2, N6, N9) і пліток (стратегія N2), а позитивна
ввічливість у ситуації розпоряджень і повчань (стратегії Р2, Р12, Р13);

у кросгендерному спілкуванні домінує позитивна ввічливість у ситуаціях
дискусії (стратегії Р4, Р5, Р11) і пліток (стратегії Р5, Р7), а
негативна ввічливість у ситуації розпоряджень і повчань (стратегія N2).

Теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає в розробці
комплексного підходу до вивчення стереотипів мовленнєвої поведінки, що
поєднує соціокультурний і прагматичний аспекти; у поглибленні розуміння
комунікативного принципу ввічливості. Його результати вносять вклад у
теорію дискурсу, у теорію мовної особистості. Гендерний підхід до
аналізу принципів дискурсу являє собою подальший розвиток
антропоцентричної парадигми мовознавства і дозволяє точніше враховувати
людський фактор у мовленнєвій комунікації, зокрема, розширює знання про
комунікативні ситуації вікторіанського жіночого дискурсу в діахронії.

Особистий внесок дисертанта полягає в уточненні принципів
історико-прагматичного аналізу комунікативних стратегій ввічливості в
дискурсі ВЖ; в моделюванні екзостереотипу мовленнєвої поведінки ВЖ щодо
комунікативного принципу ввічливості.

Практична цінність отриманих результатів полягає в можливості їхнього
застосування в курсі теоретичної граматики (розділ “Прагматика
речення”), країнознавства Великої Британії (розділ “Вікторіанська
Англія”), у спецкурсах з теорії дискурсу, соціолінгвістики та гендерних
досліджень, у викладанні практики англійської мови. Вони можуть
використовуватись в дослідницькій роботі студентів і аспірантів.

Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на
об’єднаних засіданнях кафедр факультету іноземних мов Харківського
національного університету ім. В.Н. Каразіна (2003) і були обговорені на
науково-практичних конференціях Харківського національного університету
ім. В.Н. Каразіна (1998, 1999), на міжнародних конференціях “Іноземна
філологія на межі тисячоліть” (Харківський національний університет ім.
В.Н. Каразіна, Харків, 2000), “Мови, культури та переклад у контексті
європейського співробітництва” (Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, Київ, 2001), “Прагматика в межах та поза межами”
(Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2001),
“Філологія і культура” (Тамбовський державний університет ім. Г.Р.
Державіна, Тамбов, 2001), “Другі Каразінські читання: Два століття
харківської лінгвістичної школи” (Харківський національний університет
ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2002), “Треті Каразінські читання: Методика і
лінгвістика – на шляху до інтеграції” (Харківський національний
університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2003).

Публікації. Основні положення й результати дослідження відбито в 5
статтях автора, опублікованих в українських фахових виданнях, і в 5
тезах виступів на міжнародних конференціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох
розділів, загальних висновків, бібліографії, списку джерел
ілюстративного матеріалу та додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, новизна,
визначено мету й конкретні завдання дослідження, його матеріал,
методологічні основи й методи, розкрито наукову новизну, теоретичну
значущість і практичну цінність роботи.

У першому розділі розроблено принципи вивчення стереотипної мовленнєвої
поведінки мовної особистості в дискурсі: критично узагальнені підходи й
доробок у визначенні понять стереотипу, дискурсу й гендеру в
лінгвістиці; визначено сутність вікторіанського жіночого дискурсу і його
категорії; уточнено методи організації вибірки й верифікації даних.

У другому розділі проаналізовано когнітивні засади принципу ввічливості
й деталізовано його сутність; обґрунтовано вибір теорії ввічливості за
основу аналізу стереотипної мовленнєвої поведінки ВЖ; уточнено
номенклатуру стратегій ввічливості і їхнє наповнення у вікторіанському
жіночому дискурсі та контекстно зумовлене варіювання у дискурсі.

У третьому розділі на основі систематизації критеріїв виділення
комунікативних ситуацій у дискурсі виявлено стереотипно властивий ВЖ
набір комунікативних ситуацій, проаналізовано вербальні способи
реалізації стратегій позитивної і негативної ввічливості в
комунікативних ситуаціях вікторіанського жіночого дискурсу і ситуативне
варіювання стратегій ввічливості, змодельовано мовленнєву поведінку ВЖ
як екзостереотип.

Додатки містять дані кількісного і статистичного аналізу функціонування
стратегій ввічливості в стереотипних комунікативних ситуаціях
вікторіанського жіночого дискурсу.

Загальний обсяг дослідження – 208 сторінок (обсяг основного тексту – 171
сторінка). У дисертації представлені 11 таблиць і 2 схеми. Бібліографія
містить 290 позицій, список джерел ілюстративного матеріалу – 23
найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. “Принципи вивчення стереотипної мовленнєвої поведінки мовної
особистості в дискурсі”. У реферованій роботі антропоцентричний підхід
зумовлює обрання діяльнісного та системного принципів аналізу
стереотипної мовленнєвої поведінки ВЖ, які акцентують соціокультурну
зумовленість, динамічність та мінливість дискурсу, єдність стратегій
зближення й віддалення у системі стратегій ввічливості, комплексність
розуміння мовної особистості, соціально-діяльнісного стереотипу
мовленнєвої поведінки.

Поняття мовної особистості ВЖ із притаманною їй стереотипною
комунікативною поведінкою трактується як мовленнєво(поведінкова складова
однойменної модельної особистості. Модельну особистість (
соціально(психологічний прототип ВЖ, носія вікторіанської ментальності і
моралі, ( виділяємо не за гендерним, а за соціокультурним критерієм: це
представниця середнього або вищого класів вікторіанської Англії.

Структуру мовної особистості ВЖ складають три взаємодоповнюючих плани:
поведінковий, пізнавальний, ціннісний. Соціолінгвістична складова
поведінкових характеристик мовної особистості ВЖ ( стандартизована
англійська мова освіченої жінки, її прагмалінгвістичною складовою є
стереотипні дискурсивні ходи, що реалізують стратегії позитивної і
негативної ввічливості. Пізнавальний план досліджуваної мовної
особистості представлений культурно(етнічним концептом УВІЧЛИВІСТЬ.
Ціннісний план мовної особистості ВЖ містить етичні й утилітарні норми
поводження, властиві представникам середнього і вищого класів
британського етносу у Вікторіанську добу. Ці норми, закріплені в їхньому
моральному кодексі, відбивають історію та світосприйняття людей,
об’єднаних у британську лінгвокультурну спільноту XIX ст.

Стереотип мовної особистості ВЖ існує як елемент у британській картині
світу у вигляді уявлення про етичні й лінгвальні норми й цінності
представниці середнього/вищого класів та її прогнозовану поведінку в
дискурсі. Наші дані про мовлення ВЖ, репрезентоване у драмах
авторів(чоловіків дозволяють моделювати соціально-мовленнєвий портрет
(стереотип) ВЖ у формі екзостереотипу – уявлення про її мовленнєву
поведінку, що склалося в інших членів суспільства на основі спільного
стереотипу-образу, який відбиває морально-етичні й соціально-культурні
норми й цінності епохи.

Мовленнєва поведінка реалізується в дискурсі, який визнаємо, слідом за
Ю.С. Степановим, особливим використанням мови для вираження особливої
ментальності. З огляду на соціально-психологічну та прагмалінгвістичну
специфіку вікторіанського жіночого дискурсу визначаємо його як
мисленнєво-комунікативний феномен, процес і результат мовленнєвої
діяльності ВЖ, що відбиває її соціальний стан і ментальність
Вікторіанської доби.

Соціопсихологічною основою мовленнєвої поведінки ВЖ в дискурсі є
категорія гендеру, або соціальної статі, тобто соціальна гендерна роль,
згідно з якою здійснюються закріплені традицією специфічні для певної
культури дії, у тому числі мовленнєві; а також соціальні й культурні
норми, правила й ролі, що приписуються суспільством його членам у
залежності від їхньої біологічної статі. Це дає нам підстави
стверджувати існування типової ВЖ та стереотипу її мовленнєвої
поведінки.

Категорія гендеру є сталою характеристикою мовної особистості ВЖ.
Вивчення варіювання стратегій ввічливості у вікторіанському жіночому
дискурсі та моделювання екзостереотипу мовленнєвої поведінки ВЖ
проводиться на основі комплексу перемінних: жанрово-стилістичної
єдності, адресатності, адресантності, ситуативності та змістовності.
Такий підхід дозволяє уникнути есенциалізму і перебороти
біодетерміністський підхід, відмовившись від ідеологічного трактування
лінгвістичних категорій, тобто приписування їм ідеологічно навантажених
характеристик у мовленнєвій поведінці.

За нашими даними, вікторіанському жіночому дискурсу притаманні такі
конститутивні категорії: комунікативний принцип увічливості;
жанрово-стилістична єдність норм і правил у тому чи іншому типі
комунікативних ситуацій світської чи ділової бесіди, флірту, пліток,
міркувань про пристойне поводження; адресатність у вікторіанському
жіночому дискурсі представлена симетричними й асиметричними ситуаціями
спілкування; адресантність для вікторіанського жіночого дискурсу
виявляється у вживанні коректних, нормативних форм англійської мови ХІХ
ст.; змістовність зумовлює обмежений набір ситуацій спілкування.

Таким чином, мовну особистість ВЖ розглядаємо як національно-культурний
стереотип щодо її ціннісної орієнтації, цілей, тематики спілкування й
адресатно-адресантних відносин.

Розділ 2. “Комунікативні стратегії ввічливості як прояв стереотипної
мовленнєвої поведінки вікторіанської жінки”. Увічливість як
комунікативний принцип поведінки базується на однойменному концепті, що
формується в когнітивній картині світу для вербальних і невербальних
проявів комунікації. Основний (актуальний) шар концепту “увічливість”
трактує її як зовнішній аспект поведінки, у т.ч. мовленнєвої, яка є
соціально коректною, а не дружньою; за додатковими (пасивними) ознаками
ввічливість є актуальною тільки для вищих шарів суспільства;
етимологічно ввічливість властива городянам.

У мовній картині світу концепт УВІЧЛИВІСТЬ вербалізується у вигляді
стратегій позитивної і негативної ввічливості (стратегій зближення та
віддалення). Отже, стратегії увічливості вікторіанського жіночого
дискурсу відбивають вербалізовану засобами англійської мови XIX ст.
стереотипну комунікативну поведінку аналізованої мовної особистості
відповідно до соціальної приналежності ВЖ та її співрозмовників згідно з
ментальністю епохи.

Логіка дослідження зумовила необхідність уточнення евристичних принципів
аналізу стратегій увічливості. Для цього, узявши за основу класифікацію
стратегій позитивної і негативної ввічливості П. Браун і С. Левінсона,
пропонується поєднання стратегій позитивної ввічливості Р1 і Р15,
оскільки у нашому матеріалі вони не демонструють розходжень у плані
змісту. Об’єднана стратегія Р1/15 одержує вигляд: “Демонструй увагу,
розуміння і симпатію до інтересів і чеснот слухача”, наприклад:

Mrs. Triplet. Oh, James, how can you expect anything from that woman?
You won’t believe what all the world says – you measure people by your
own good heart (Taylor, Reade).

Lady Hunstanton: (…) And how is your beautiful embroidery going on
(Wilde).

Виявлено, що досліджувані стратегії варіюють за критеріями ситуації та
контексту. Наші дані про контекстне варіювання представлені у табл.1 (де
М – мовець, С – слухач):

Табл.1. Стратегії ввічливості у моно- і кросгендерних контекстах
вікторіанського жіночого дискурсу (у %)

Стратегії

ввічливості Зміст стратегій Моно- й кросген-

дерні контексти

Р1/15 Демонструй увагу, розуміння і симпатію до інтересів і чеснот С 1,8
– 5,1

Р2 Перебільшуй інтерес, схвалення, симпатію до С 6,8 – 9,6

Р3 Посилюй інтерес до С 0,2 – 1,0

Р4 Використовуй маркери приналежності до групи 6,1 – 3,6

Р5 Шукай згоди 5,4 – 3,9

Р6 Уникай незгоди 0 – 1,0

Р7 Припускай, створюй, стверджуй наявність спільних інтересів 24,6 –
18,3

Р8 Жартуй 0 – 1,0

Р9 Стверджуй, припускай розуміння турбот і бажань С 0 – 0,2

Р10 Пропонуй, обіцяй 1,4 – 5,1

Р11 Демонструй оптимізм 4,7 – 3,9

Р12 Залучай С до спільної діяльності 6,0 – 5,1

Р13 Інформуй або запитуй про причини 7,0 – 5,3

Р14 Припускай або стверджуй взаємність 0 – 0,3

N1 Висловлюйся у непрямий спосіб 0 – 0,1

N2 Запитуй, висловлюйся ухильно 18,0 – 22,1

N3 Демонструй песимізм 3,4 – 2,3

N4 Применшуй ступінь втручання 0,7 – 0,9

N5 Стався поважливо до С 3,5 – 3,4

N6 Перепрошуй 5,3 – 2,6

N7 Удавайся до імперсоналізації М та С 4,7 – 3,4

N8 Пояснюй акт загрози обличчю С загальним правилом 0,2 – 0,4

N9 Використовуй номіналізації 0,2 – 0,2

N10 Дай зрозуміти, що С робить послугу М, а не навпаки 0 – 0,6

УСЬОГО

100 – 100

Стратегії позитивної ввічливості. Наведені дані свідчать, що найбільш
вживаними із стратегій зближення є стратегії Р1/15, Р2, Р4, Р5, Р7, Р10,
Р11, Р12 і Р13, характерні як для моногендерних, так і кросгендерних
діалогів.

Екзостереотип змальовує вікторіанський жіночий дискурс як підвищено
емоційний, що виражається вживанням емоційно–забарвлених прикметників та
дієприкметників типу wonderful(ly), awful(ly), extremely (стратегія Р2);
як оптимістичний (стратегія Р11 реалізується словами, словосполученнями
та реченнями, які об’єднані семою “надія” – to hope, to be certain, to
be sure/surely, no doubt, of course); націлений на взаємодію із
співрозмовниками (стратегія Р13 – інформування про спонукальні причини
дій мовця та запитування про причини вчинків слухача).

Стратегії ввічливості вікторіанського жіночого дискурсу представлені
різними мовними одиницями: на рівні слова – уживанням інклюзивних
займенників we, us (стратегія Р12); на рівні словосполучення –
звертаннями на власне ім’я та у формах (my) dear/darling + ім’я до
подруг і родичів, звертаннями типу (my) dear + ім’я/титул до світських
знайомих (стратегія Р4); на рівні речення – сегментованими питаннями і
повторами у діалогах (стратегія Р5); на рівні мовленнєвого ходу у
дискурсі – стратегією пошуку тем, цікавих для обох співрозмовників
(стратегія Р7) і обіцянок (стратегія Р10). Наведені стратегії зближення
є мовленнєвим проявом ментальності стереотипної ВЖ, яка розглядає світ
як співтовариство індивідів і прагне комунікативного наближення до
співрозмовників у дискурсі.

Стратегію Р3 теж зафіксовано в моно- і кросгендерних контекстах, але в
одиничних випадках. Її низьку частотність пов’язуємо з моральною нормою
стриманості, притаманною стереотипній ВЖ: їй суперечить інтенсифікація
інтересу до співрозмовника(чоловіка, якої потребує Р3. Так, мати може
торкнутися теми шлюбу з дорослим сином лише у непрямий спосіб:

Mrs. Higgins. Do you know what you would do if you really loved me,
Henry?

Higgins. Oh bother! What, marry, I suppose (Shaw).

th

j ? i

h?

h?

h?

h?

ue

th

$ j ? D

~

?

?

i

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

&

&

&

&

&

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

„^„A`„

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

AefAezAerrr

zAe|Ae‚Ae¬AeAAerrr

AAeAAeEAe A4Arrr

4A6AEDE?E Errr

E-Errr

-E E&E\EpErrr

pErEzEaE?Errr

Irrr

l

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

h?

>умору, тому стратегія Р8 у її дискурсі вживається рідко. Стратегію Р9
фіксуємо тільки під час обговорення діяльності поза сім’єю. Взаємні
зобов’язання (стратегія Р14) нетипові для мовлення ВЖ: вона обіцяє
(стратегія Р10), нічого не вимагаючи взамін (стереотип самовідданості).

Стратегії негативної ввічливості. Великий спектр мовних засобів
реалізації стратегії N2 в моно- і кросгендерних контекстах (Табл. 1)
зумовлений її природою, бо англійська “мова без хеджування – це мертва
мова” (Д. Лакофф). Стратегія N2 у вікторіанському жіночому дискурсі
представлена: питальними реченнями, у т.ч. еліптичними (у такий спосіб
ВЖ реалізує закладену в ментальності потребу говорити невпевнено);
модераторами якості (епістемічними вставними реченнями I believe, I
suppose, I think, It seems (to me) та прислівниками perhaps, anyhow);
модераторами кількості (прислівниками міри та ступеня really, quite,
simply); хеджінгом-цитатою (I hear, I am told, they say); хеджінгом,
який виражений простим чи складносурядним реченням із союзом “or”;
дієслівними формами умовного способу; маркером релевантності
(пом’якшення квеситиву за допомогою вставного речення з інфінітивом to
ask у складеному дієслівному присудку); підсилювальною емфатичною
часткою do; “зменшувальним” прислівником a little.

Стратегія N5 також функціонує у кросгендерному та моногендерному
контекстах вікторіанського жіночого дискурсу; це співвідноситься з
наповненням даної стратегії: гоноріфічні звертання sir…, Lord…, Lady…,
Mr…, Mrs…, Miss…, а також емоційно забарвлені синоніми дієслова “to
ask”: pray, implore, beseech, beg. Уживання цих засобів сприяє
підвищенню обличчя співбесідника, без чого неможливий нормальний процес
комунікації (стереотип підкреслено увічливої ВЖ).

Стратегії N3 і N4 є логічним продовженням одна одної: за допомогою N3 ВЖ
сигналізує, що не впевнена в необхідності дії, про яку йде мова, і не
наполягає на її виконанні (стереотип “невпевненості” жіночої поведінки).
Стратегія N3 реалізується дієслівними формами умовного способу,
питально-заперечними реченнями або питальними реченнями з модальним
дієсловом-присудком. Для мінімізації обмеження свободи дій її
співрозмовника ВЖ використовує у мовленні стратегію N4, в основному це
дейктики часу: (for) a minute, one/a moment, a little, a few seconds.

Соціокультурні норми накладають відбиток на мовлення ВЖ: вона пом’якшує
мовленнєві ходи, удаючись до вибачень – to be (so) sorry, to beg/ask
one’s pardon (стратегія N6). Щоб зняти із себе відповідальність за
сказане, ВЖ удає, що мова йде про сторонніх людей (стратегія N7) і
використовує неозначено-особові займенники замість особових, вказівні
займенники, дієслівні форми пасивного стану з безособовими
займенниками-підметами, замінює особовий займенник I іменником на
позначення класу людей, до якого належить ВЖ (English women, your
mistress, the people, the world), замінює особовий займенник у звертанні
на нейтральне sir. ВЖ також представляє акт ушкодження обличчя як
загальне правило, до якого вона персонально відносин не має (стратегія
N8).

Стратегія N9 через новизну способу реалізації в літературній мові XIX
ст. (-ing форми) використовується рідко (стереотип “консервативної” в
мовному відношенні ВЖ). Стратегія N10 зафіксована нами тільки в
кросгендерних контекстах: зобов’язувати співрозмовника, навіть приймаючи
на себе відповідний борг (to me, not to you), ВЖ не дозволяють її
моральні принципи.

У цілому кросгендерні контексти спілкування ВЖ з чоловіками
характеризуються більшою різноманітністю стратегій підтримки
позитивного/негативного обличчя співрозмовника у порівнянні з
моногендерними контекстами: це 24 позитивні й негативні стратегії в
кросгендерних і 18 стратегій у моногендерних контекстах відповідно.

Розділ 3. “Екзостереотип мовленнєвої поведінки вікторіанської жінки”.
Встановлено, що стереотипна ВЖ має такі соціолінгвістичні
характеристики: приписаний статус представниці середнього і вищого
класів; придбаний статус заміжньої жінки чи старої діви;
соціально-ситуативні ролі матері, дружини, дочки, тітки, племінниці,
господині та світської знайомої. Спілкування ВЖ проходить у межах
первинних соціальних відносин у первинній соціальній групі (з
домочадцями й прислугою) і вторинних відносин у вторинній соціальній
групі (поза родиною, у гостях).

Тематика стереотипного вікторіанського жіночого дискурсу включає:

( виявлення почуттів (25,5%):

Sir Robert Chiltern: Oh, love me always, Gertrude, love me always!

Lady Chiltern: I will always love you, because you will always be worthy
of love (Wilde).

( світська бесіда (20,7%):

Mrs. Higgins (at last, conversationally). Will it rain, do you think?

Lisa. The shallow depression in the west of these islands is likely to
move slowly in an easterly direction. There are no indications of any
great change in the barometrical situation (Shaw).

( питання моралі (10%):

Lady Crandover. Oh, we are all to blame for lowering the moral tone of
society as we are doing.

Blanchflower. Oh, my dear Lady Crandover, please, please, do not make
things unpleasant by dragging in morality (Jones).

( плітки (10%):

Lotty. I thought you didn’t mention –

Mrs. Jenkins. Well, my dear, I didn’t exactly. I only said a lady did
call – but I said nothing about her being a young lady (Albery).

( флірт (9,6%):

Young Courtly. You cannot feel surprised –

Grace. I am more than surprised. (…) I am delighted (Boucicault).

( матримоніальні питання (9,1%):

Lady Chiltern: Dear Mabel, don’t talk like that. Besides, Robert thinks
very highly of Mr. Trafford. He believes he has a brilliant future
before him.

Mabel Chiltern: Oh! I wouldn’t marry a man with a future before him for
anything under the sun (Wilde).

( діяльність поза колом сім’ї (5,7%):

Dulcie. Lady Crandover, may I beg you for a small subscription to Dick
Ramsden’s widow and children?

Lady Crandover (…). I always leave such things to Lord Crandover
(Jones).

( фінансовий стан (майбутньої) родини (5,1%):

Brierly: And you never recovered your money?

Mrs. Willoughby: Not a penny, my dear (…) (Taylor).

( розпорядження прислузі (2,3%):

Cecily: Ask Mr. Ernest Worthing to come here. I suppose you had better
talk to the housekeeper about a room for him.

Merriman: Yes, Miss (Wilde).

( повчання представникам молодшого покоління (2%):

Lady Audley: Adieu! don’t detain him too long, my dear, or I shall be
very cross with you.

Alicia. How kind of you to be suddenly so friendly, mamma (Hazlewood).

Стратегії ввічливості демонструють варіювання за ситуативним критерієм.
Найбільш чисельні ситуації спілкування (до половини всього
комунікативного простору ВЖ) – це “Виявлення почуттів” і “Світське
спілкування”, які свідчать про сконцентрованість мовної особистості ВЖ
на своєму внутрішньому світі і на соціально-регулятивному
низькоінформативному спілкуванні у світський бесіді. Помітне місце серед
типових тем спілкування ВЖ займають три пари топіків, що є логічним
продовженням один одного: обговорення питань моралі та плітки; флірт і
матримоніальні питання; діяльність поза сім’єю і фінансовий стан
(майбутньої) родини. Найменш частотними темами є розпорядження прислузі
й повчальні бесіди з представниками молодшого покоління:

У симетричних контекстах комунікативної ситуації “Виявлення почуттів”
ВЖ, за нашими даними, найчастіше використовує стратегію перебільшення
інтересу до співбесідниці (Р2); у другу чергу – стратегія включення себе
і співбесідниці в ситуацію спілкування (Р12); і тільки в одиничних
випадках вона надає співбесідницям, що не мають комунікативних переваг
за параметрами влади чи статусу, пояснення причин своїх почуттів і
емоцій (Р13). У чверті прикладів ВЖ віддає перевагу стратегії ухильності
(N2), оскільки, розмовляючи на рівних, захищає свій внутрішній світ і, у
той же час, маскує акти ушкодження обличчя, намагаючись проникнути у
внутрішній світ адресата.

Асиметричні контексти комунікативної ситуації “Виявлення почуттів”
представлені стратегіями пояснення почуттів (P13) або улещування
слухача–чоловіка (P2), залучення його в спільну діяльність (P12). В
асиметричних контекстах порівняно із симетричними ВЖ винахідливіше
маскує почуття (N2) і частіше перепрошує (N6).

У ситуації “Світське спілкування” теми мистецтва й погоди превалюють в
асиметричних контекстах комунікації, а теми одягу й мистецтва – у
симетричних.

У комунікативній ситуації “Плітки” спостерігаємо вживання стратегій N2,
Р7 і Р5: як правило, Р7 уживається ізольовано, хоча також відзначене її
сполучення зі стратегіями N2 і Р5. В усіх контекстах стратегія N2
домінує (до чверті всіх прикладів), однак стратегія Р7 у моногендерних
контекстах уживається втричі частіше, ніж у спілкуванні жінок із
чоловіками. Стратегії Р7, Р5 у кросгендерних контекстах уживаються в
два-три рази менше, ніж у моногендерному спілкуванні. У спілкуванні з
чоловіками стратегія суб’єктивної впевненості N2 реалізується
модератором якості з посилюючим ефектом I can assure/tell you і I know
for a fact.

У комунікативній ситуації “Флірт” спостерігаємо закономірність щодо
вживання ВЖ позитивних стратегій ввічливості: у початковій фазі
знайомства переважають лестощі, перебільшення достоїнств співрозмовника
(Р2), потім постулюються загальні інтереси (Р7) і впевненість у тому, що
цілі співрозмовників збігаються (Р11) і на стадії, коли зроблене
визнання в коханні і/чи пропозиція одружитися, як зняття погрози
ушкодження обличчя – стратегії обіцянки (Р10) і жарту (Р8). Більшість
стратегій негативної увічливості вживаються на пізньому етапі
знайомства, коли у разі невдоволення поводженням нареченого ВЖ маскує це
за допомогою стратегії ухильності N2. На початкових етапах знайомства
функціонують стратегії, що пом’якшують “зазіхання” ВЖ на свободу
співрозмовника: мінімізація ступеня втручання (N4), перебільшення
ступеня поваги (N5), вибачення (N6).

У комунікативній ситуації “Дискусія” в симетричних й асиметричних
контекстах провідною стратегією ввічливості зближення є Р11, за
допомогою якої ВЖ виражає впевненість у правильності прийнятих
співрозмовниками рішень і тим самим підкріплює їхнє позитивне обличчя.
Під час обговорення серйозних питань для встановлення відносин
комунікативної близькості із слухачем ВЖ використовує стратегії Р4 і Р5
як доповнення до домінуючої стратегії Р11.

Стратегії ввічливості віддалення у ситуації “Дискусія” варіюються в
залежності від контексту. У моногендерних контекстах провідною є
стратегія вибачення за нав’язування своєї думки співбесідниці (N6);
додатковими є стратегія ухильності (N2) та стратегія номіналізації (N9).
У кросгендерних контекстах ВЖ віддає перевагу стратегії ухильності (N2);
додатковими є стратегії вибачення за висловлювану думку (N6) і
номіналізації (N9).

У комунікативній ситуації “Розпорядження/повчання” розподіл стратегій
ввічливості у моно- й кросгендерних контекстах практично збігається. ВЖ,
яка здійснює догляд за дітьми за допомогою слуг, у виховних бесідах
припускається актів ушкодження обличчя тільки у третині усіх діалогів з
молодшими представниками родини. У розпорядженнях ВЖ жіночій прислузі,
як і повчаннях дівчатам, превалює ввічливість зближення (стратегії Р2,
Р12, Р13), у розпорядженнях чоловічій прислузі та повчаннях хлопчикам –
увічливість віддалення (стратегія N2).

Таким чином, у вікторіанському жіночому дискурсі у цілому домінуючими
комунікативними стратегіями є стратегії позитивної ввічливості, і серед
них – стратегія стимулювання спільності інтересів Р7. Серед менш
уживаних стратегій негативної ввічливості найчастішою є стратегія
запитування та ухильності N2.

Домінування позитивної ввічливості в екзостереотипі вікторіанського
жіночого дискурсу відрізняє його від загалу вікторіанського етосу із
провідною негативною спрямованістю (за даними І.С. Шевченко, G. Leech,
R. Kopytko). З одного боку, у цьому вбачаємо відображення ментальності
та ціннісної орієнтації модельної особистості ВЖ, а з іншого, прояв
властивостей екзостереотипу–уявлення як фрагменту картини світу
представників іншої статі, що має предиктивні та прескриптивні функції:
не тільки фіксує, а й приписує певну мовленнєву поведінку мовній
особистості ВЖ.

ВИСНОВКИ

Необхідність системного дослідження мовленнєвої поведінки мовної
особистості ВЖ з позицій сучасної антропоцентричної лінгвістики зумовила
звернення до вивчення природи принципу ввічливості та функціонування
його стратегій і тактик у вікторіанському жіночому дискурсі, зажадала
моделювання стереотипу мовленнєвої поведінки ВЖ. Виходячи із
діяльнісного розуміння мовленнєвої поведінки та базуючись на
комплексному застосуванні положень сучасної лінгвопрагматики, теорії
дискурсу, теорії мовної особистості, у проведеному дослідженні
теоретично узагальнено й уточнено питання комунікативного принципу
ввічливості, по-новому вирішено проблеми стереотипу комунікативної
поведінки мовної особистості ВЖ; установлено прагмалінгвістичні
особливості її дискурсу та набір типових комунікативних
ситуацій–стереотипів. Головні результати проведеного дослідження
дозволяють зробити такі висновки:

ВЖ як мовна особистість є типізованим представником середніх/вищіх шарів
британської лінгвокультурної спільноти, виразником вікторіанської
ментальності, у т.ч. соціальних і культурних норм епохи, носієм
стандартизованої англійської мови ХІХ ст. Три взаємопов’язані рівні у
структурі мовної особистості ВЖ містять такі настанови: прагматичний
рівень – на ввічливо-дистанційовану поведінку та емоційність у
спілкуванні; когнітивний – на прихильність до колективізму і традицій;
вербально-семантичний – на переважно імпліцитну передачу інформації.

У цілому домінуючим у мовленнєвій поведінці ВЖ як стереотипу є
комунікативний принцип увічливості, що базується на однойменному
концепті. Він реалізується позитивними й негативними стратегіями
(увічливість зближення й віддалення). За уточненою порівняно з
типологією П. Браун та С. Левінсона номенклатурою, де об’єднано
стратегію прояву уваги, розуміння й симпатії до слухача, Р1/Р15, у
дискурсі ВЖ провідною серед стратегій зближення визнаємо стратегію
стимулювання спільності інтересів Р7, а серед менш уживаних стратегій
негативної ввічливості – стратегію запитування та ухильності N2.

Мовленнєва поведінка ВЖ є соціально-діяльнісним стереотипом, що
реалізується у дискурсі. Вікторіанський жіночий дискурс визначаємо як
мисленнєво-комунікативний феномен, процес і результат мовленнєвої
діяльності ВЖ. Соціально-психологічні й прагматичні властивості
зумовлюють специфіку категорій дискурсу та акцентують категорію
гендерну, яку трактуємо як соціально-культурний феномен, що
конструюється у мовленнєвому спілкуванні засобами мови.

У вікторіанському жіночому дискурсі виділяємо такі стереотипні
комунікативні ситуації: виявлення почуттів; світська бесіда; дискусії
(обговорення питань моралі, матримоніальних питань, діяльності поза
колом сім’ї, фінансового стану родини); плітки; флірт; розпорядження й
повчання. Найтиповішими соціально-ситуативними ролями ВЖ є ролі
світської знайомої, матері, дружини. У більшості ситуацій позитивна
ввічливість є провідною незалежно від статі адресата: “Виявлення
почуттів” – стратегії Р2, Р12, Р13, “Світська бесіда” – стратегія Р7 і
“Флірт” – стратегії Р2, Р7, Р8, Р10, Р11.

Функціонування стратегій ввічливості варіюється не тільки за
ситуативним, а й за контекстуальним (моно- й кросгендерним) критерієм.
Зокрема, в моногендерному спілкуванні переважає негативна ввічливість у
ситуаціях “Дискусія” (стратегії N2, N6, N9) і “Плітки” (стратегія N2), а
позитивна ввічливість – у ситуації “Розпорядження і повчання” (стратегії
Р2, Р12, Р13). У кросгендерному спілкуванні позитивна ввічливість
домінує у ситуаціях “Дискусія” (стратегії Р4, Р5, Р11) і “Плітки”
(стратегії Р5, Р7), а негативна – у ситуації “Розпорядження і повчання”
(стратегія N2).

Екзостереотипом мовленнєвої поведінки ВЖ є цілісний
ментально-лінгвальний комплекс, культурно й соціально зумовлене уявлення
про очікувану і належну мовленнєву поведінку цієї групи, що склалося у
представників інших груп. Стереотипний образ ВЖ базується на
стереотипі–уявленні про її мовленнєву поведінку у стереотипах–ситуаціях.
Превалювання позитивної ввічливості у вікторіанському жіночому дискурсі
свідчить, що чинник гендеру має відносну значущість для мовленнєвої
поведінки мовної особистості; у дискурсі ВЖ домінують параметри ситуації
і контексту, що свідчить про примат метагендерного над гендерним у її
стереотипній мовленнєвій поведінці.

Застосований у дисертаційному дослідженні підхід до вивчення
стереотипної мовленнєвої поведінки мовної особистості й стратегій
ввічливості дискурсу в лінгвістиці та отримані результати
представляються перспективними для використання у подальшому вивченні
динаміки розвитку гендерних стереотипів британської лінгвокультурної
спільноти, у міжкультурних студіях актуалізації стереотипів у мові й
мовленні, у дослідженнях стереотипів фемінності та маскулінності, у
розробці питань категорій дискурсу та його комунікативних принципів.

Основні положення роботи повністю відбито у таких публікаціях:

Морозова И.И. Так называемая “женская речь” (англоязычная) в западном
языкознании // Вісн. Харк. держ. ун-ту. – 1999. – № 424. – С. 106 – 110.

Морозова И.И. Особенности дискурса женщины среднего класса в терминах
речевых ситуаций и тематики общения // Вісн. Харк. нац. ун-ту. ім. В.Н.
Каразіна. – 1999. – № 461. – С. 169 – 174.

Морозова І.І. Принципи ввічливості в англійському жіночому дискурсі ХІХ
сторіччя // Наук. часопис Волинського держ. ун-ту. “Філологічні студії”.
– 2000. – №3. – С. 93 – 98.

Морозова И.И. Стратегии вежливости как способ редукции когнитивного
диссонанса // Вісн. Харк. нац. ун-ту. ім. В.Н. Каразіна. – 2001. – №
537. – С. 86 – 92.

Морозова І.І. Мовленнєві прояви стереотипу “вікторіанська жінка” у
дискурсі // Вісн. Харк. нац. ун-ту. ім. В.Н. Каразіна. – 2003. – № 586.
– С. 85 – 89.

Морозова И.И. Социальные характеристики женского викторианского дискурса
// Тези доповідей міжнар. наук. конф., присвяченій 70-річчю факультету
іноземних мов, “Іноземна філологія на межі тисячоліть” – Харків:
Константа, 2000. – С. 204 – 205.

Морозова І.І. Феномен ввічливості як прояв прагматичного рівня мовної
особистості // Мови, культури та переклад у контексті європейського
співробітництва: Зб. наук. пр.– К.: Вид-во Київ. нац. ун-ту ім. Тараса
Шевченка, 2001. – С. 301 – 304.

Морозова И.И. К анализу прагматического уровня языковой личности //
Материалы Третьей Междунар. конф. “Филология и культура”. – Тамбов:
Изд-во Тамбов. гос. ун-та им. Г.Р. Державина, 2001. – Часть 3. – С. 49 –
50.

Morozova I. Describing politeness Strategies in Women’s Discourse:
Methodology and Methods // Abstracts of the 2nd USSE Conference
“Pragmatics and Вeyond”. – Kharkiv: Konstanta, 2001. – P. 41 – 42.

Morozova I. Politeness as Communicative Principle and Mental Concept //
Матеріали Міжнар. наук. конф. “Треті Каразінські читання: Методика і
лінгвістика – на шляху до інтеграції”. – Харків: Вид-во Харківськ. нац.
ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2003. – С. 125 – 126.

АНОТАЦІЯ

Морозова І.І. Комунікативні стратегії ввічливості у стереотипній
мовленнєвій поведінці вікторіанської жінки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за
спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний
університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2004.

Вікторіанська жінка як мовна особистість є представником середніх/вищіх
класів, виразником вікторіанської ментальності, соціокультурних норм,
носієм мовного стандарту епохи.

Стереотипна мовленнєва поведінка вікторіанської жінки здійснюється у її
дискурсі, де домінує принцип увічливості: переважає позитивна
ввічливість з приоритетною стратегією стимулювання спільності інтересів;
із негативних найчастотнішою є стратегія запитання та ухильності.

Дискурс вікторіанської жінки включає ситуації: виявлення почуттів;
світська бесіда; дискусії; плітки; флірт; розпорядження й повчання. В
екзостереотипі її мовленнєвої поведінки гендерний параметр демонструє
відносну значущість: позитивна ввічливість домінує в ситуаціях виявлення
почуттів, світської бесіди і флірту; в інших ситуаціях варіативність за
ситуативним критерієм нейтралізується і залежить від моногендерного чи
кросгендерного контексту спілкування.

Ключові слова: дискурс, комунікативна ситуація, принцип увічливості,
мовна особистість, вікторіанська жінка, екзостереотип, кросгендерний
контекст, моногендерний контекст.

АННОТАЦИЯ

Морозова И.И. Коммуникативные стратегии вежливости в стереотипном
речевом поведении викторианской женщины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по
специальности 10.02.04 – германские языки. – Харьковский национальный
университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2004.

Данная диссертационная работа посвящена исследованию содержания и
функционирования коммуникативного принципа вежливости в стереотипном
речевом поведении викторианской женщины как языковой личности.

Анализ викторианского женского дискурса базируется на актуальных для
современных исследований понятиях стереотипа, модельной и языковой
личности, а также коммуникативного принципа вежливости. Этим обоснована
необходимость моделирования в конкретных ситуациях дискурса
вербализованного средствами английского языка XIX ст. экзостереотипа
речевого поведения викторианской женщины, сложившегося у
мужчин-викторианцев относительно коммуникативного принципа вежливости.
Примененный в работе подход предусматривает сочетание методов
прагмалингвистики и смежных дисциплин для изучения викторианского
женского дискурса: контекстно-ситуативного и интенционального анализа,
когнитивных методик для описания концепта “вежливость”, элементов
социокультурного анализа для определения специфики ментальности
Викторианской эпохи и особенностей адресатно-адресантных отношений в
дискурсе, лексико-синтаксического описания высказываний. Верификация
полученных результатов осуществляется методом сравнения величин
квадратичного отклонения долей.

В результате проведенного исследования установлено, что стереотипной
викторианской женщиной, носителем викторианской морали, ментальности,
выразителем ценностей, является представительница среднего или высшего
классов викторианской Англии. К стереотипным характеристикам речевого
поведения викторианской женщины относятся: высокая степень вежливости;
обсуждение банальных тем; неуверенность, уклончивость; эмоциональность;
неконфликтность, приверженность традициям, несклонность к переменам.
Викторианская женщина как представительница высококонтекстной культуры
предпочитает имплицитный способ передачи информации, лингвальные и
экстралингвальные особенности исследуемой языковой личности
обусловливают первоочередное обращение к стратегиям вежливости в
викторианском женском дискурсе.

Под викторианским женским дискурсом понимаем мыслекоммуникативный
феномен, процесс и результат речевой деятельности викторианской женщины,
отражающий ее социальное положение и ментальность Викторианской эпохи.
Пресуппозиции, лежащие в основе построения викторианского женского
дискурса, представляют собой викторианские ценности и определяют выбор
викторианской женщиной стратегий коммуникативного поведения.
Викторианскому женскому дискурсу присущи коммуникативные ситуации:
излияние чувств; светская беседа; дискуссии (обсуждение вопросов морали,
матримониальных вопросов, деятельности вне семьи; финансового положения
семьи); сплетни; флирт; распоряжения и назидания (стереотипная
викторианская женщина не имеет выхода в профессиональную сферу).
Викторианская женщина обладает следующими социолингвистическими
характеристиками: предписанный статус представительницы среднего и
высшего классов; приобретенный статус замужней женщины или старой девы;
социально-ситуативные роли матери, жены, дочери, тетки, племянницы,
хозяйки и светской знакомой.

В основе дискурсивного принципа вежливости лежит концепт “вежливость”.
Он присутствует в языковой картине мира, реализуясь в виде стратегий
позитивной и негативной вежливости. Основной (актуальный) слой концепта
“вежливость” трактует ее как внешний аспект поведения, в т.ч. речевого,
которое является социально корректным, а не дружеским. В дополнительных
(пассивных) признаках вежливость актуальна только для высших слоев
общества. Этимологически вежливость является характеристикой горожан.

В экзостереотипе дискурса викторианской женщины позитивная вежливость
преобладает в коммуникативных ситуациях излияния чувств, светской беседы
и флирта; в остальных ситуациях вариативность стратегий вежливости по
ситуативному критерию нейтрализуется, а проявляется в зависимости от
контекста: в моногендерном общении доминирует негативная вежливость в
ситуациях дискуссии и сплетен, а в кроссгендерном – позитивная; в
ситуации распоряжений и назиданий в моногендерном общении доминирует
позитивная вежливость, а в кроссгендерном – негативная. В викторианском
женском дискурсе в целом доминирующими являются стратегии позитивной
вежливости, а среди них – стратегия стимулирования общих интересов;
среди менее употребительных стратегий негативной вежливости чаще всего
задействуется стратегия спрашивания и уклончивости.

В целом стратегии вежливости не проявляют систематически существенного
варьирования в зависимости от контекста и опосредованы ситуацией
общения, что свидетельствует об относительной значимости гендерного
параметра в дискурсе стереотипной викторианской женщины и о примате
общечеловеческого в стереотипном речевом поведении викторианской
женщины.

Ключевые слова: дискурс, коммуникативная ситуация, принцип вежливости,
языковая личность, викторианская женщина, экзостереотип, кроссгендерный
контекст, моногендерный контекст.

ABSTRACT

Morozova I.I. Communicative Politeness Strategies in Stereotypic Speech
Behaviour of the Victorian Woman. – Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology, Speciality 10.02.04 –
Germanic Languages. – Vasyl Karazin National University, Kharkiv, 2004.

The Victorian woman as the language identity is a representative of
middle/upper classes, the mouthpiece of Victorian mentality, social and
cultural norms, the exponent of the language standard of the age.

Stereotypic speech behaviour of the Victorian woman is realised in her
discourse dominated by the principle of politeness: positive politeness
prevails, and the strategy of raising common ground is given priority
to; out of negative politeness strategies the strategy of
questioning/hedging is the one used most frequently.

The discourse of the Victorian woman contains the following
communicative situations: effusion of feelings, small talk, discussions,
gossiping, dalliance, instructions and edifications. In the
exostereotype of her speech behaviour, the gender parameter has relative
importance: positive politeness prevails in the situations of effusion
of feelings, small talk, and dalliance; in the rest of the situations,
politeness strategies variation is neutralised on the situational
criterion, it depends on the monogender or cross-gender contexts of
communication.

Key words: discourse, communicative situation, politeness principle,
language identity, Victorian woman, exostereotype, crossgender context,
monogender context.

PAGE 23

1 – виявлення почуттів

2– світська бесіда

3 – питання моралі

4 – плітки

5 – флірт

6 – шлюб

7 – діяльність поза колом сім’ї

8 – фінансовий стан родини

9 – розпорядження прислузі

10 – повчання представникам молодшого покоління

Похожие записи