.

Комплексне ультразвукове дослідження в діагностиці та оцінці ефективності лікування пухлин опорно-рухового апарату (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
195 5812
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОНКОЛОГІЇ

ГОЛОВКО Тетяна Сергіївна

УДК 616.7–006.04–08–073.482

Комплексне ультразвукове дослідження в діагностиці та оцінці
ефективності лікування пухлин опорно-рухового апарату

14.01.23 – променева діагностика, променева терапія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті онкології АМН України.

Наукові консультанти:

доктор медичних наук, професор

Медведєв Володимир Єгорович,

Інститут онкології АМН України,

головний науковий співробітник

відділу променевої діагностики

доктор медичних наук, професор

Дикан Ірина Миколаївна,

директор Науково-діагностичного центру

“Здоров’я літніх людей” АМН України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук

Абдуллаєв Різван Ягубович,

Харківська медична академія післядипломної освіти, професор кафедри
променевої діагностики

доктор медичних наук, професор

Толстоп’ятов Борислав Овксентійович,

Інститут онкології АМН України,

керівник відділу пухлин опорно-рухового апарату

доктор медичних наук

Куценок Яків Борисович,

Інститут травматології та ортопедії АМН України,

головний науковий співробітник

відділу травматології і ортопедії дитячого

і підліткового віку

Провідна установа:

Національний медичний університет імені О.О.
Богомольця, м. Київ.

Захист відбудеться “ 13 “ вересня 2006 р. о 1300
годині

на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 26.560.01 в Інституті
онкології АМН України (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту онкології
АМН України (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43).

Автореферат розіслано “ 09 “ серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради,

кандидат медичних наук С.О. Родзаєвський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Своєчасна й точна діагностика пухлин
опорно-рухового апарату (ПОРА) вважається однією з найактуальніших
проблем в онкології скелето-м’язової системи.

Первиннокісткові та м’якотканинні саркоми виникають нечасто (3,2%),
проте характеризуються надзвичайно несприятливим прогнозом
[Трапезников Н.Н. зі співавт., 1986; Христенко В.В., 1986; Забродина
А.В., 1995; Веснин А.Г., 2004].

Офіційні статистичні показники результатів лікування злоякісних пухлин
опорно-рухового апарату (ЗПОРА) сприймаються, як вирок.

В Україні щороку реєструється близько 650 випадків захворювання на
саркоми кісток і понад 1000 – на саркоми м’яких тканин (СМТ). За даними
Національного канцер-реєстру України за 2004 рік лише протягом
дванадцяти місяців саме це і стало причиною смерті майже тисячі дітей,
підлітків та молодих людей.

Поряд із розробкою нових стратегій комбінованого та комплексного
лікування хворих на ЗПОРА, розробляються та вдосконалюються методи
візуалізації об’ємних утворень скелето-м’язової системи.

Спираючись на багаторічний досвід рентгенологічних і радіонуклідних
досліджень опорно-рухового апарату, радіологи третього тисячоліття
концентрують свої зусилля на впровадженні у клінічну практику
найсучасніших методів діагностики доброякісних та злоякісних пухлин
[Медведєв В.Є., 2005; Дикан І.М., 2005; Eary J.F., 2005; Schwarzbach
M.H.M. зі співавт., 2005].

Рентгенівська комп’ютерна (КТ), магнітно-резонансна (МРТ) томографія,
однофотонна емісійна комп’ютерна (ОФЕКТ) та позитронна емісійна
томографія (ПЕТ) протягом нетривалого часу здобули всесвітнє визнання у
вирішенні цієї проблеми [Рогожин В.О., 1998; Колесов В.Ю., 2001; Weyl
Ben Arush M. зі співавт., 2005].

Натомість діагностичні можливості ультразвукового дослідження
використовуються не в повному обсязі, незважаючи на безперечні позитивні
характеристики методу: відтворюваність, неінвазивність, високе
просторове розрізнення та адекватну оцінку якісних та кількісних
параметрів кровотоку [Cosgrove D.O. зі співавт., 1993; Kurjak A. зі
співавт., 2000; Синюкова Г.Т. зі співавт., 2001; Каминская И.В.,
2003].

Нечисленні наукові публікації, присвячені УЗ-діагностиці об’ємних
утворень опорно-рухового апарату, містять досить суперечливу інформацію
щодо диференційно-діагностичних ознак злоякісних і доброякісних
пухлин, особливостей їхньої ангіоархітектоніки та співвідношення із
магістральними судинами [Sintzoff S.A. зі співавт., 2001; Зубарев А.В.,
2002; Peetrons P., 2002; Сидоренко Ю.С. зі співавт., 2002].

Найбільше дискусій точиться навколо можливостей ехографічної
візуалізації кісткових сарком, рецидивів ЗПОРА та післяопераційних
ускладнень [Тришкин В.А. зі співавт., 1994; Шубин Б. В., 2002; Зайцев
А.Н., 2003; Гаврилин А.В. зі співавт., 2003]. До цього часу не існує
остаточного уявлення про структуру, васкуляризацію метастатично уражених
лімфатичних вузлів (ЛВ) у хворих на злоякісні новоутворення
скелето-м’язової системи. Не існує й обґрунтованих ехографічних
критеріїв оцінки ефективності терапії ЗПОРА [Elias A.D., 1993; Henk-Jan
van der Woude зі співавт., 1995; Patriquin H., 2000; Курилович Н.Н.,
2002; Синюков П.А. зі співавт., 2003].

Незважаючи на істотну розбіжність поглядів, радіологи одностайно
визнають перспективність обраного напрямку досліджень, адже визначення
ролі й місця ультразвукової діагностики (УЗД) на етапах первинної
діагностики і моніторингу перебігу захворювання сприяють оптимізації
процесу обстеження та поліпшенню результатів комбінованого та
комплексного лікування пухлин скелето-м’язової системи.

Таким чином, все вищевикладене свідчить про актуальність дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконувалась
згідно з планами НДР відділу променевої діагностики Інституту онкології
АМН України: “Підвищення ефективності комплексного лікування злоякісних
пухлин кісток і м’яких тканин у дітей шляхом індивідуалізації
неоад’ювантної хіміотерапії та оптимізації оперативних втручань” (2001
р.), державна реєстрація теми № 0199U000648. “Розробка та удосконалення
способів діагностики та комплексного лікування злоякісних новоутворень
опорно-рухового апарату” (2003 р.), державна реєстрація теми №
0101U000887. “Розробити лікувальні заходи для розширення показань до
органозберігаючих хірургічних втручань і поліпшення віддалених
результатів лікування хворих на пухлини опорно-рухового апарату”
(2004–2006 рр.), державна реєстрація теми № 0104U003215. “Розробка
методів лікування рефрактерних солідних новоутворень у дітей” (2004–2006
рр.), державна реєстрація теми № 0104U003211.

Мета роботи. Поліпшити інформативність променевої діагностики та оцінки
ефективності лікування пухлин скелето-м’язової системи через
застосування комплексного ультразвукового дослідження як при первинному
обстеженні пацієнтів, так і в динамічному моніторингу перебігу
захворювання.

Завдання роботи.

1. Систематизувати ехографічні ознаки сарком м’яких тканин та визначити
їх диференційно-діагностичні критерії.

2. Визначити диференційно-діагностичні ультразвукові критерії
метастазування сарком м’яких тканин у лімфатичні вузли.

3. Систематизувати ультразвукові критерії доброякісних пухлин м’яких
тканин та визначити їх диференційно-діагностичні критерії.

4. Оцінити діагностичну спроможність комплексного ультразвукового
дослідження при первиннокісткових злоякісних пухлинах.

5. Визначити критерії ефективності неоад’ювантної терапії злоякісних
пухлин опорно-рухового апарату для комплексного ультразвукового
дослідження.

6. Довести відповідність ультразвукових критеріїв об’ємної регресії та
якісних змін УЗ-зображень ЗПОРА таким, що визначаються при СКТ, МРТ та
морфологічному дослідженні.

7. Вивчити закономірності змін ехографічного зображення при
неускладненому та ускладненому загоєнні ран після хірургічного видалення
пухлин опорно-рухового апарату.

8. Систематизувати ультразвукові ознаки рецидивів сарком м’яких тканин,
розробити критерії їх диференційної діагностики.

9. Визначити місце комплексного ультразвукового дослідження в алгоритмі
променевої діагностики та оцінці ефективності лікування пухлин
опорно-рухового апарату.

Об’єкт дослідження: 956 хворих на доброякісні та злоякісні новоутворення
опорно-рухового апарату.

Предмет дослідження: новоутворення опорно-рухового апарату, регіонарні
метастази, зміни в новоутвореннях під впливом неоад’ювантного лікування,
ультразвукові ознаки ускладненого та неускладненого загоєння операційної
рани, рецидиви сарком м’яких тканин.

Методи дослідження: клінічне дослідження; комплексне ультразвукове
дослідження опорно-рухового апарату та регіонарних лімфатичних вузлів;
рентгенографія; комп’ютерна томографія; магнітно-резонансна томографія.
Гістологічні дослідження біопсійного та операційного матеріалу.
Статистичні методи обробки матеріалу.

Наукова новизна. На підставі обстеження репрезентативних груп хворих на
пухлини скелето-м’язової системи вирішено актуальну для променевої
діагностики та онкології наукову проблему. Обґрунтовано доцільність
застосування комплексного ультразвукового дослідження як на етапі
первинного обстеження пацієнтів, так і в процесі динамічного моніторингу
перебігу захворювання під впливом комбінованого та комплексного
лікування.

Систематизовано ехографічні ознаки численних нозологічних форм
злоякісних та доброякісних пухлин опорно-рухового апарату, за допомогою
яких підвищено діагностичну ефективність методу.

Уперше проведено ультразвукові та морфологічні зіставлення стану
новоутвореної судинної мережі сарком м’яких тканин, запропоновано власну
класифікацію їх розподілу за ступенем васкуляризації.

Уперше визначено основні типи УЗ-ангіоархітектоніки та структурних змін
метастатично уражених лімфатичних вузлів у хворих на саркоми м’яких
тканин.

Новими є положення, що стосуються особливостей ультразвукової
візуалізації патологічних змін, притаманних злоякісним пухлинам кісток.
Окрім структури й васкуляризації їхньої м’якотканинної частки, оцінено
характер руйнування кортикального шару, тип реакції окістя.

Новими є дослідження об’ємної регресії та змін структури УЗ-, СКТ- і
МРТ-зображень злоякісних пухлин опорно-рухового апарату при різних
показниках лікувального патоморфозу. На їх підставі розроблено
об’єктивні критерії ефективності неоад’ювантної терапії.

Систематизовано ехосеміотику рецидивів СМТ. Визначено їхні
диференційно-діагностичні критерії та несприятливі фактори прогнозу
відновлення росту м’якотканинних пухлин.

Практичне значення отриманих результатів. Висновки та рекомендації
наукової роботи мають безперечну практичну цінність і можуть бути
впроваджені в медичних закладах онкологічного та загально-лікувального
профілів.

Найважливішими з них є систематизовані ехографічні ознаки та
диференційно-діагностичні критерії численних за нозологічними формами
новоутворень, їх рецидивів і метастазів у лімфатичні вузли.

Чітке уявлення про співвідношення пухлини із магістральними судинами
дозволяє безпомилково обрати обсяг хірургічного втручання та уникнути
кровотечі.

Велике значення для своєчасної візуалізації первинних і вторинних
новоутворень мають відомості про ультразвукове зображення незмінених
м’яких тканин та закономірності їх трансформації при неускладненому
перебігу післяопераційного періоду.

Чіткі ехографічні критерії ефективності комбінованої та комплексної
терапії злоякісних пухлин опорно-рухового апарату створюють умови для
залучення УЗД до динамічного спостереження за хворими на різних етапах
лікування. Практично не регламентована кількість та періодичність
досліджень дозволяє своєчасно відкоригувати неоад’ювантну терапію,
діагностувати ускладнення хірургічних втручань і рецидиви новоутворень.

Впровадження результатів роботи в практику. Результати проведених
досліджень впроваджено в практику роботи відділення ультразвукової
діагностики Інституту онкології АМН України, клініки травматології та
ортопедії дитячого та підліткового віку Інституту травматології та
ортопедії АМН України, в роботу Науково-дослідного центру “Здоров’я
літніх людей” АМН України. Застосовуються лікарями
лікувально-профілактичних установ України, які пройшли спеціалізацію на
робочих місцях у відділенні ультразвукової діагностики та відділі пухлин
опорно-рухового апарату Інституту онкології АМН України. Матеріали
дисертації використовуються в лекційному курсі кафедри променевої
діагностики Київського медичного інституту УАНМ.

Отримано патент України на винахід “Спосіб визначення ефективності
курсу хіміотерапії остеогенної саркоми” (UA № 98127083 опубл. 15.12.2000
р.).

Особистий внесок здобувача. Автором вивчено та проаналізована
актуальність проблеми злоякісних захворювань опорно-рухового апарату,
визначено місце променевих методів дослідження в їх діагностиці,
сформульовано мету та визначено завдання дослідження для розв’язання
відповідних проблем. Проведені всі ультразвукові дослідження з
використанням кольорового та енергетичного допплерівського картування,
виконано відбудову псевдотривимірних зображень та проведено зіставлення
отриманих даних з результатами клінічних, морфологічних та
інструментальних досліджень. Дані рентгенографії, КТ, МРТ здобувач
вивчала разом зі співробітниками відповідних відділень. Особисто брала
участь у проведенні динамічних спостережень за хворими в процесі
неоад’ювантного лікування та в післяопераційному періоді. Особисто
проаналізувала отримані результати досліджень, провела зіставлення
діагностичних зображень при діагностиці первинних пухлин та їх
рецидивів, регіонарних метастазів, а також при оцінці ефективності
лікування. Визначила завдання ультразвукового дослідження на етапах
діагностики та лікування новоутворень опорно-рухового апарату.

Автор розробила та підготувала до друку в наукових фахових виданнях
матеріали досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
обговорювались на Республіканській науково-практичній конференції
“Кістково-м’язова радіологія. Фізика медичних зображень” (м. Харків,
19–20 травня 1999 р.), І Українському конгресі фахівців з
ультразвукової діагностики (м. Київ, 1999 р.), ХІІ Європейському
конгресі радіологів (м. Відень, 5–10 березня 2000 р.),
Українському конгресі радіологів УКР’2000 (м. Київ, 16 травня 2000
р.), Х Міжнародній конференції “Annual Conference on Musculoskeletal
Ultrasound” (м. Сінгапур, 12–16 липня 2000 р.), ХІІІ Євро-пейському
конгресі радіологів (м. Відень, 5–10 березня 2001 р.), Міжнародному
конгресі “Ультразвукові дослідження в онкології” (м. Київ, 12–15
червня 2001 р.), науково-практичній конференції “Сучасні підходи до
діагностики та лікування хворих на злоякісні лімфоми. Якість життя” (м.
Ялта, 24–25 квітня 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції
“Ультразвукова діагностика в педіатрії” (м. Ялта (смт Сімеїз), 13–18
травня 2002 р.), науково-практичній конференції “Діагностична та
інтервенційна радіологія” (Донецьк – Слов’яногірськ, 18–19 вересня 2002
р.), ХV Європейському конгресі радіологів (м. Відень, 7–11 березня 2003
р.), Українському конгресі радіологів (м. Київ, 27–30 жовтня 2003 р.),
науково-практичній конференції “Сучасні підходи до діагностики та
лікування хворих на злоякісні пухлини голови та шиї” (м.
Судак, 29–30 травня 2003 р.), IV науково-практичній конференції
“Актуальні питання конвенційної рентгенодіагностики, комп’ютерної та
магнітно-резонансної томографії” (м. Кам’янець-Подільский, 19–21 травня
2004 р.), XVI European congress of ultrasound in medicine and biology
(Zagreb, Croatia, 5–8 June, 2004), ІІ Українському конгресі фахівців з
ультразвукової діагностики (м. Київ, 13–15 червня 2004 р.),
науково-практичній конференції “Радіологічні читання” (м. Яремче,
22–24 вересня 2004 р.), ХVІ Європейському
конгресі радіологів (м. Відень, 5–8 березня 2005 р.),
HYPERLINK “http://www.sicot.org/?page=tmbudapest” 14th European SICOT
Trainees’Meeting (Budapest, 5–7 May, 2005), V науково-практичній
конференції “Актуальні питання конвенційної рентгенодіагностики,
комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії” (м. Полтава, 18–20
травня 2005 р.), радіологічних читаннях фірми “Сіменс” (м. Львів, 7
липня 2005 р.), радіологічних читаннях “Актуальні питання сучасної
радіології” (м. Запоріжжя, 25–28 вересня 2005 р.),
науково-практичній конференції “Сучасні методи діагностики та лікування
злоякісних новоутворень у дітей” (9–11 листопада 2005
р., м. Київ).

Публікації. Результати досліджень викладені в 30 статтях, опублікованих
у наукових журналах та збірниках наукових праць (усі 30 – у провідних
фахових виданнях, затверджених ВАКом України), в 18 тезах доповідей.

Отримано патент України на винахід “Спосіб визначення ефективності
курсу хіміотерапії остеогенної саркоми” (UA № 98127083, опубл.
15.12.2000 р.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація (287 сторінок) складається з 5
розділів, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків,
списку використаних літературних джерел (360 найменувань, у тому числі
198 – кирилицею, 162 – латинським шрифтом). Робота ілюстрована 59
таблицями і 102 рисунками.

Основний зміст роботи

Загальна характеристика обстежених хворих та методи дослідження.
Висновки наукового дослідження ґрунтуються на результатах обстеження 956
хворих з новоутвореннями скелето-м’язової системи віком від 2 до 75
років. Так само, як і у відомих публікаціях [Христенко В.В., 1986;
Забродина А.В., 1995; Веснин А.Г., 2004], відзначено переважно молодий
вік пацієнтів. Понад 55% з них були віком до 40 років (табл.1).

Не знайдено розбіжностей також з даними наукової літератури щодо частоти
окремих нозологічних форм пухлин [Трапезников Н.Н., 1981; Соловьев
Ю.Н., 1998]. Серед ПМТ переважали такі, що походять з жирової (21,1%),
фіброзної (16,7%) тканин та кровоносних судин (17,3%) (табл.2).

У групі пацієнтів з первиннокістковими новоутвореннями 48,2%
спостережень складали остеогенні саркоми (табл. 3).

Найтиповішою локалізацією ПОРА були кінцівки (67,4 – 90,2%).

До діагностичного алгоритму були залучені: рентгенографія (956);
спіральна комп’ютерна томографія (430); магнітно-резонансна томографія
(134); комплексне ультразвукове дослідження (956) хворих.

Таблиця 1

Розподіл пацієнтів за віком, статтю та групами
спостереження

Вік

СМТ Агресивний фіброматоз Доброякісні пухлини Саркоми

кісток Контрольна група

Всього

Стать Ч Ж Ч Ж Ч Ж Ч Ж Ч Ж Ч Ж

До 16 абс. 40 37 9 5 32 30 48 46 – – 129 118

% 18,8 16,1 40,9 19,2 26,2 20,0 48,0 49,5 – – 24,2 22,4

16–20 абс. 26 27 4 5 14 12 20 19 6 6 70 69

% 12,2 11,8 18,2 19,2 11,5 8,0 20,0 20,4 8,0 8,0 13,2 13,1

21–30 абс. 25 28 5 8 19 21 11 6 9 9 69 72

% 11,8 12,2 22,7 30,7 15,6 14,0 11,0 6,5 12,0 12,0 12,9 13,7

31–40 абс. 29 32 2 4 15 23 11 12 18 18 75 89

% 13,6 13,9 9,1 15,4 12,3 15,3 11,0 12,9 24,0 24,0 14,1 16,9

41–50 абс. 49 53 2 4 17 27 4 4 15 15 87 103

% 23,0 23,1 9,1 15,4 13,9 18,0 4,0 4,3 20,0 20,0 16,3 19,5

51–60 абс. 23 27 – – 13 24 4 6 15 15 55 72

% 10,8 11,8

10,7 16,0 4,0 6,4 20,0 20,0 10,3 13,7

60 та

більше абс. 21 26 – – 12 13 2 – 12 12 47 51

% 9,9 11,3 – – 9,8 8,7

16,0 16,0 8,8 9,7

Всього абс. 213 230 22 26 122 150 100 93 75 75 532 527

% 48,1 51,9 45,8 54,2 44,8 55,2 51,8 48,2 50,0 50,0 48,1 47,6

Всього

(%) 443 (40,0%) 48

(4,4%) 272 (24,6%) 193 (17,4%) 150

(13,6%) 1106

(100%)

На підставі обстеження 150 осіб контрольної групи (вік 16–70 років,
відсутність ознак патології опорно-рухового апарату, зайвої ваги,
кахексії тощо) розроблено ультразвукові морфометричні критерії
незмінених м’якотканинних структур та лімфатичних вузлів.

Ультразвукові дослідження, які проводились на ультразвуковому апараті
HDІ 5000 фірми ATL (США), починали з режиму сірої шкали. Зоною
зацікавленості був патологічний осередок та зони вірогідного
метастазування у регіонарні лімфатичні вузли. Метою етапу обстеження
була візуалізація новоутворення (метастатично ураженого ЛВ) серед
незмінених анатомічних структур та оцінка його будови, ехогенності,
форми, меж, розмірів.

Поверхнево розташовані патологічні осередки вивчали, застосовуючи
високочастотні (7–12,5 МГц) датчики, заглиблені в товщу м’язів, з меншою
(0,5) і лише
в судинах окремих гіперваскулярних СМТ Vmax досягла 50–80 см/с.
Спектральна крива внутрішньопухлинних судин і при ДПМТ, і при СМТ була
монофазною з чіткою піковою систолічною та кінцевою діастолічною
швидкостями.

Більш конкретних висновків дійшли при вивченні спроможності
допплерографічної візуалізації власної судинної мережі злоякісних та
доброякісних пухлин м’яких тканин.

Відомо, що у вирішенні цієї проблеми селективна та суперселективна
рентгенівська ангіографія стабільно посідає чільне місце. Ще в 70-ті
роки минулого століття професор Бахтіярова В.І. виконала наукову роботу,
котру не змогли ні доповнити, ні перевершити послідовники. Автор
здійснила ангіографічні та морфологічні зіставлення різних варіантів
новоутвореної судинної мережі доброякісних та злоякісних новоутворень
опорно-рухового апарату. Виокремлені такі, що притаманні ДПМТ та ДПК, і
такі, що можуть зустрічатись у будь-яких пухлинах, незалежно від їх
природи.

Отримані нами результати переконливо свідчать про узгодження якісних
допплерогафічних критеріїв з ангіографічними. Виявлена при
рентгенологічному дослідженні велика кількість атипових судин у
паренхімі СМТ та наявність огинаючих або розгалужених всередині
новоутворення живлячих артерій, чітко диференціювалися на
УЗ-зображеннях.

На відміну від ангіографії, ультразвукова діагностика не має у своєму
арсеналі чітких критеріїв визначення ступенів васкуляризації
новоутворень опорно-рухового апарату.

Новою, з точки зору методології вивчення внутрішньопухлинного кровотоку,
є власна шкала ступенів васкуляризації. За основу взято класифікацію,
яка була запропонована Martinoli [1993] для слинних залоз. В
остаточному вигляді всі ПОРА, залежно від результатів допплерографічного
дослідження, розподілено на 4 групи:

1. Безсудинні (аваскулярні) пухлини (0 ступінь васкуляризації).
Кольорові судинні сигнали не визначаються ні в центрі, ні по периферії
новоутворення.

2. Слабко васкуляризовані пухлини (І ступінь васкуляризації).
Виявляються поодинокі кольорові пікселі (1–2 на 1 смІ поверхні) в
паренхімі пухлини і (або) візуалізується одна живляча судина.

3. Пухлини з середнім (ІІ) ступенем васкуляризації. Виявляється декілька
судинних ніжок, що входять до пухлини, або чітке зображення судини з
діаметром 0,1–0,5 мм, яка розгалужується в товщі новоутворення, і (або)
наявні 3–6 кольорових пікселів на 1 смІ паренхіми.

4. Новоутворення з високим (ІІІ) ступенем васкуляризації. У пухлині
виявляються великі живлячі судини і численні (більш ніж 7 на 1 см2)
кольорові сигнали.

Вірогідність саме такої градації якісної оцінки кровотоку в СМТ доведена
порівнянням результатів допплерографічних та морфологічних досліджень у
49 хворих (табл. 4).

Таблиця 4

Ультразвукові та морфометричні критерії ступеня васкуляризації СМТ

Ступінь

васкуляризації

за даними УЗД Кількість спосте-режень Морфометричні показники
васкуляризації

n1

(М±m) n2

(М±m) n3

(М±m) ІВП

(М±m)

0 8 7,02±1,33 1,90±0,47 0,21±0,19 0,31±0,12

I 14 16,34±7,72 9,74±3,82 2,96±1,73 0,63±0,24

II 21 29,53±12,07 22,10±9,69 9,35±7,14 1,64±0,35

III 6 52,16±20,71 48,27±19,44 27,91±14,57 4,27±2,19

Зрозуміло, ультразвуковий метод поступається морфологічним дослідженням
у просторовому розрізненні, проте недоступними для візуалізації
виявилися лише дрібні судини (ІВП – 0,31±0,12) з низькими швидкостями
потоків при 0 ступені васкуляризації.

Цілком узгоджуються з морфометричними і допплерографічні характеристики
І ступеня васкуляризації СМТ, згідно з якими невелика кількість судин
переважно локалізується в периферичній та проміжних зонах пухлинної
паренхіми. Аналогічний збіг стосується також і новоутворень з більш
інтенсивним кровотоком (ІІ–ІІІ ступінь васкуляризації).

Загалом, за характером кровопостачання СМТ помірно васкуляризовані (І–ІІ
ступінь васкуляризації – 62,7%). Питома вага аваскулярних та
гіперваскулярних пухлин не досягала 20%. Найінтенсивніший кровотік був
притаманний лімфангіосаркомам, ангіосаркомам, гемангіоперицитомам,
синовіальним та альвеолярним саркомам. Характерною ознакою СМТ можна
вважати підвищення ступеня васкуляризації зі збільшенням об’єму
новоутворень.

Серед доброякісних пухлин м’яких тканин, навпаки переважали гіпо- та
аваскулярні (понад 75% спостережень). Впливу росту ДПМ на характер їх
кровопостачання не виявлено.

Таким чином, на підставі проведених досліджень були визначені
ультразвукові диференційно-діагностичні критерії доброякісних та
злоякісних пухлин м’яких тканин. Точність методу при СМТ дещо перевищила
90% (табл. 5).

Проблематичним виявилось розрізнення овальних, солітарних, чітко
обмежених ізоехогенних до м’язів, гіповаскуляризованих СМТ,
гіперваскулярних ДПМТ, з розмірами більш ніж 5,0 см.

Таблиця 5

Діагностична ефективність УЗД при СМТ та ДПМТ

Кількість

спостережень Результати УЗД (абс.) Діагностична

ефективність (%)

ІП ІН ХП ХН Ч С Т

СМТ (n=443) 398 296 28 41 90,7 91,4 90,1

ДПМТ (n=320) 296 398 41 28 91,4 90,7 90,1

Ультразвукові ознаки метастатично уражених ЛВ при СМТ визначені на
підставі ретроспективного аналізу даних УЗД та морфологічного
дослідження видалених під час хірургічного втручання препаратів (443
спостереження). Продемонстровано високу специфічність (96,9%) методу в
діагностиці лімфогенних метастазів СМТ, завдяки наявності низки їх
характерних ознак: гіпоехогенність (100%), кругла або невизначена форма
(95,2±1,7%), недиференційована або диференційована структура
(97,1±0,6%), розмір більш ніж 2,5 см (98,5±1,3%).

УЗ-ангіоархітектоніка уражених ЛВ була дуже варіабельною. Виділено 6
основних її типів: відсутність судинних сигналів; поодинокі, хаотично
розташовані судинні сигнали; наявність судинної ніжки біля воріт вузла,
що дихотомічно розгалужується; віялоподібне розповсюдження судин від
воріт вузла; віялоподібне розгалуження судин усередині вузла; дифузне
підсилення незгрупованого судинного рисунка.

Для переважно гіперваскулярних СМТ більш притаманними були патологічно
змінені ЛВ із розгалуженою та віялоподібною судинною мережею (71,6%),
для гіповаскулярних – з відсутніми або поодинокими хаотичними дрібними
судинними сигналами (56,7%).

У цілому, метастатичне ураження ЛВ діагностовано у 51 (22,5%) хворого на
СМТ, що цілком відповідає даним, опублікованим у науковій
літературі [Трапезников Н.Н. зі співавт., 1981; Терещенко И.П. зі
співавт., 1983; Blood C.H. зі співавт., 1990]. Найчисельнішими
були метастази ангіосарком, лімфангіосарком, синовіальної саркоми та
гемангіоперицитоми.

Роль УЗД в обстеженні хворих на первиннокісткові злоякісні новоутворення
не з’ясована, проте ця проблема досить широко дискутується у фаховій
літературі [Анисеня И.И. зі співавт., 1990; Володина Г.И. зі співавт.,
1992; Шубин Б.В., 2002; Костякова Л.А., 2002].

З метою вивчення можливостей УЗ-візуалізації ЗПК обстежено 93 хворих на
остеогенну саркому, 45 хворих на саркому Юїнга, 34 хворих на злоякісну
гігантоклітинну пухлину і 21 хворого на хондросаркому.

Перш за все, були ретельно проаналізовані рентгенологічні ознаки кожної
нозологічної форми новоутворень. Їх характер та частота виявлення
повністю відповідають опублікованим даним у фахових журналах та
багатьох монографіях [Покровский С.А., 1954; Лагунова И.Г., 1962;
Рейнберг С.А., 1964; Беляева А.А., 1992; Забродина А.В., 1995].

Больовий синдром та збільшення об’єму ушкодженого осередку при
злоякісних пухлинах кісток виникають, якщо до патологічного процесу
залучається окістя. Напевне тому у жодного з пацієнтів, які звернулись
до ЛПЗ з відповідними скаргами і проходили подальше обстеження та
лікування в Інституті онкології АМН України, не виявлено ІА або ІБ
стадій захворювання. Частка ІІА стадії складала 18,3%; ІІБ – 76,3%.

Точність рентгенографії в диференційній діагностиці різних за
нозологічною належністю первиннокісткових злоякісних новоутворень
виявилась досить високою (90,2–95,8%). Найменш специфічними були ознаки
остеогенної саркоми (89,3%), яка мала спільні симптоми з саркомою Юїнга
та хондросаркомою. Найвища діагностична ефективність була при ЗГКП
(специфічність – 98,7%, точність – 95,8%).

Всупереч сталому переконанню про неспроможність ехографічної
візуалізації осередків остеодеструкції [Lagalla R. зі співавт., 1994;
Долганова Т.И. зі співавт., 1997], при первиннокісткових злоякісних
новоутвореннях вдалося отримати й інтерпретувати зображення реакцій
окістя, розшарованої та зруйнованої кіркової речовини.

Збіг даних УЗД з рентгенологічними був стовідсотковим за наявності дашка
Кодмена (63 спостереження) та багатошарового періостозу
(48 спостережень). Розрізнити реакцію окістя подібної до бахроми (38
випадків) та спікулоподібну (56 випадків) не вдалося у 11 (17,9%)
хворих.

В оцінці стану кортикального шару кістки висновки ультразвукового та
рентгенологічного досліджень були тотожними за оцінкою характеру таких
ознак як потовщення та розшарування, або руйнування компактної речовини.
Втім, визначення кількості, форми та поширеності ділянок остеосклерозу
було поза межами можливості УЗ-візуалізації.

За умов руйнування кортикального шару кістки створювалися умови для
візуалізації змін, що відбуваються в губчастій речовині та
кістково-мозковому каналі через т. зв. “акустичне вікно”. Для
остеогенної саркоми, саркоми Юїнга було притаманне чергування осередків
зниженої та підвищеної щільності, які відповідали деструкції та
остеосклерозу.

При ЗГКП виявлено ознаки, що характерні тільки для цього новоутворення:
тонкий щільний обід по периферії (кортикальний шар); внутрішньокісткові
гіпоехогенні осередки, розмежовані щільними осифікованими трабекулами.

Недостатня кількість спостережень кістково-деструктивних осередків
змушує утриматись від певних висновків, проте переконує в
перспективності досліджень у даному напрямку.

На відміну від кістково-деструктивних процесів, МК ЗПК при
рентгенологічному дослідженні був малодоступним для візуалізації.
Непрямими ознаками його наявності можна вважати: руйнування
кортикального шару кістки; періостоз; середня за інтенсивністю тінь в
осередку ураження з ділянками осифікації або без них.

УЗД дозволило більш детально оцінити структуру та характер
кровопостачання м’якотканинного компонента ЗПК. Серед притаманних йому
ознак при ехографії у В-режимі слід відзначити: чіткий, нерівний контур
(75,7±6,4%); наявність псевдокапсули (90,8±9,0%); переважно гіпоехогенну
(83,3±7,7%), неоднорідну (54,7±7,1%) структуру. Зі збільшенням об’єму
м’якотканинної частини, її будова набувала більшої акустичної
строкатості за рахунок множинних звапнень, некрозів та крововиливів.

Порівняно з СМТ, позакістковий компонент ЗПК мав більш високий рівень
кровопостачання. У 38,8% спостережень встановлено ІІ, а в 27,5% – ІІІ
ступінь васкуляризації. Найінтенсивніший кровотік зареєстровано при
саркомі Юїнга. Тісної кореляції між розмірами МК пухлин та їх
васкуляризацією не виявлено.

Інвазію СМТ до кісток, яка спричинила їх деструкцію, виявлено лише в 31
(3,8%) випадку, однак ці спостереження потребували диференційної
діагностики з МК первиннокісткових пухлин.

Аналіз акустичних змін, які характеризують співвідношення осередку
остеодеструкції з об’ємним утворенням поза межами кістки, демонструє, що
при ЗПК МК прилягає до кістки широкою основою або муфтоподібно охоплює
її (95,3% спостережень). Поздовжній розмір внутрішньокісткової частки
більший за поздовжній розмір МК (94,3%). Дотична, проведена до умовного
кола контуру м’якотканинної частки, завжди перетинає поверхню кістки під
гострим кутом (20% (25,9±4,3) 11 16,1 23,4±16,2*** 23,4±16,2*** 23,8±16,4***

Примітка: * – різниця вірогідна відносно ОЖЗПП = 0,

** – різниця вірогідна відносно ОЖЗПП 10 см) новоутвореннях показники ОЖЗПП були 30%.

Обмеження ехографічної візуалізації внутрішньокісткового компонента
остеогенної саркоми та саркоми Юїнга потребувало окремої оцінки
загального зменшення розмірів пухлин та розмірів їх м’якотканинної
частки.

Таблиця 7

Співвідношення об’ємної регресії остеогенної саркоми та ОЖЗПП

після неоад’ювантної терапії

ОЖЗПП (%) Кількість

спостережень Об’ємна регресія м’якотканинного компонента на підставі:
Об’ємна регресія пухлини (%) на підставі:

Абс. % УЗД СКТ МРТ СКТ МРТ

0 2 6,5 100; 100 100; 97 100; 97 74; 37 74; 37

20% (27,8±5,1)

5

16,1

49,7±21,4*

48,2±19,6*

49,1±20,7*

22,3±12,6*

22,8±13,9*

Примітка: * – різниця вірогідна відносно ОЖЗПП 20% 1 3,5 84,3 85,0 84,8 28,0 27,6

Дещо відрізнялись між собою і закономірності регресії двох нозологічних
одиниць первиннокісткових злоякісних пухлин.

Під впливом неоад’ювантної терапії найбільш виражених змін зазнав
м’якотканинний компонент ЗПК. У 46,7% спостережень його зображення не
було отримане ні за допомогою УЗД, ні за допомогою КТ або МРТ. Ступінь
об’ємної регресії МК перевищував 50% більш ніж у 90% хворих, у той час
як показники лікувального патоморфозу виявились високими лише в 48,8% з
них.

Вищенаведені факти змусили відмовитись від застосування УЗД як
об’єктивного критерію об’ємної регресії ЗПК. Щодо даних СКТ та МРТ, то
вони були абсолютно тотожними й тісно корелювали з ОЖЗПП.

У хворих на саркому Юїнга об’ємна регресія новоутворення понад 50% у 95%
випадків відповідала V ступеню лікувального патоморфозу.

При остеогенній саркомі такі показники ОЖЗПП (t?ooe6 f u & ? ? u 4t?oooe6 f ? ue 'ue th yyyya$ d¬th`„Aa$ ??th???????????? o>oe?/IuuNuebueooooooooooocoooooooooooU

d¬th`„Aa$

B

D

P

V

Z

\

?

?

7O

?

????l????

??

$

.

8

B

????l?D

^

f

n

t

z

?

?

????l??

oooococoooooooooooooooooU

B66*

a$

d¬th`„?a$

Результати допплерографічного дослідження новоутвореної судинної мережі
ЗПОРА, здійснені до початку та після закінчення неоад’ювантного
лікування, свідчать про її руйнування, першочергово – у центральній
зоні. Цей висновок підтверджено даними морфологічного дослідження
(випотівання плазми через стінку мікросудин синусоїдно-капілярного типу,
мікротромби, переваскулярний склероз з облітерацією судинних просвітів).

У процесі динамічного спостереження 125 хворих на СМТ та 171 хворого на
ДПМТ розроблено ультразвукові критерії неускладненого формування
післяопераційного рубця. Термін остаточного закінчення репаративних
процесів визначався обсягом хірургічного втручання.

Після видалення пухлин – за розміром не більше 5-ти сантиметрів –
протягом перших 3–4 діб післяопераційного періоду в усіх хворих виявлено
ознаки дифузного набряку м’яких тканин, які в 21% спостережень
поєднувались із наявністю дрібних гіпо- та анехогенних осередків некрозу
і крововиливу. До кінця тижня останні зникали, частково відновлювалась
структурність ехозображення шкіри, жирової клітковини та м’язів.

Таблиця 9

Частота зміни структури СКТ-, МРТ- та УЗ-зображень у хворих з різними

показниками лікувального патоморфозу СМТ

Зміни структури СКТ-, МРТ- та

УЗ-зображень після передопераційної

хіміотерапії Частота ознак n ( % )

ОЖЗПП

0 % – 20%

СКТ:

Формування гіподенсивних ділянок некрозу

поширені 11 (27,5) 3 (15,8) –

середні 17 (42,5) 5 (26,3) 3 (25,0)

дрібні 12 (30,0) 11 (57,9) 8 (66,7)

відсутні – – 1 (8,3)

МРТ:

Формування ділянок некрозу

поширені 11 (27,5) 3 (15,8) –

середні 18 (45,0) 6 (31,6) 3 (25,0)

дрібні 11 (27,5) 10 (52,6) 9 (75,0)

відсутні – – –

Формування ділянок крововиливу

поширені 1 (2,5) 8 (42,1) 5 (41,7)

середні 14 (35,0) 10 (52,2) 1 (8,3)

дрібні 25 (62,5) 1 (5,3) 6 (50,0)

відсутні – – –

УЗД :

Підвищення ехогенності строми пухлини

суттєве 38 (95,0) 14 (73,7) 6 (50,0)

середнього ступеня 2 (5,0) 5 (26,3) 4 (44,3)

незначне – – 2 (16,7)

Формування ділянок некрозу та крововиливу

поширені 11 (27,5) 3 (15,8) –

середні 18 (15,0) 5 (26,3) 3 (25,0)

дрібні 11 (27,5) 11 (57,9) 9 (75,0)

відсутні – – –

На 14–16 добу у 89,4% хворих при практично незміненій анатомічній будові
м’яких тканин контурувався рубець. У ці строки він ще не набував
щільності фіброзного й візуалізувався у вигляді чітко обмеженої
гіпоехогенної смуги, яка перетинала шкіру і заглиблювалась у м’які
тканини.

Таблиця 10

Частота зміни УЗ-, СКТ- та МРТ-структури м’якотканинного компонента
первиннокісткових злоякісних пухлин
при різних показниках лікувального
патоморфозу

Методи дослідження Зміна структури МК Частота ознак (%)

ОЖЗПП (%)

10 – 20 (n=6)

УЗД Підвищення ехогенності паренхіми

· суттєве 8 (66,7) 13 (72,2) –

· середнього ступеня 4 (33,3) 5 (27,8) 4 (66,7)

· несуттєве – – 2 (33,3)

Формування ділянок некрозу та крововиливу

· поширені 1 (8,3) 7 (38,9) –

· середні 8 (66,7) 7 (38,9) –

· дрібні 3 (25,0) 4 (22,2) 3 (50,0)

· відсутні – – 3 (50,0)

Формування осередків осифікації

· поширені 9 (75,0) 10 (55,6) –

· середні 2 (16,7) 6 (33,3) –

· дрібні 1 (8,3) 2 (11,1) 2 (33,3)

· відсутні – – 4 (66,7)

СКТ Формування ділянок некрозу та крововиливу

· поширені 2 (16,7) 6 (33,3) –

· середні 8 (66,7) 7 (38,9) –

· дрібні 2 (16,7) 5 (27,8) 4 (66,7)

· відсутні – – 2 (33,3)

Формування осередків осифікації

· поширені 8 (66,7) 11 (61,1) –

· середні 2 (16,7) 4 (22,2) –

· дрібні 2 (16,7) 3 (16,7) 3 (50,0)

· відсутні – – 3 (50,0)

МРТ Формування ділянок некрозу

· поширені 1 (8,3) 6 (33,3) –

· середні 8 (66,7) 7 (38,9) –

· дрібні 3 (25,0) 5 (27,8) 4 (66,7)

· відсутні – – 2 (33,3)

Формування ділянок крововиливу

· поширені 2 (16,7) 3 (16,7) –

· середні 8 (66,7) 4 (22,2) –

· дрібні 1 (8,3) 5 (27,8) –

· відсутні 1 (8,3) 6 (33,3) 6 (100,0)

Формування осередків осифікації

· поширені 9 (75,0) 10 (55,6) –

· середні 2 (16,7) 6 (33,3) –

· дрібні 1 (8,3) 2 (11,1) 3 (50,0)

· відсутні – – 3 (50,0)

У частині спостережень (10,6%) через два тижні після хірургічного
видалення ПМТ невеликих розмірів структура м’яких тканин була не
повністю відновленою, рубець не мав чітких меж.

Упродовж місяця в усіх пацієнтів цієї групи загоєння рани можна було
вважати остаточним. Сформований рубець на УЗ-зображеннях – це акустична
тінь, яка поширювалась через ехографічно незмінену шкіру, підшкірний жир
та посмуговані м’язи. У подальшому простежувалась тенденція до
збільшення щільності рубця.

Кровопостачання осередку в ранньому післяопераційному періоді також
зазнавало певних змін. На тлі дифузного набряку, некрозів та
крововиливів (3–4 доба) майже не візуалізувались кольорові судинні
сигнали.

Переходу асептичного запалення до проліферативної фази із формуванням
грануляцій та відновленням кровотоку допплерографічно відповідало
збільшення кількості (до 5–8/4 см2) забарвлених судин. При сформованому
рубцеві (30–32 доба) їх кількість зменшувалась до 1–2/4 см2. Високі
показники максимальної систолічної швидкості (20–35 см/с) та індексу
опору (0,6–0,8) свідчили про формування належної кількості судин із
повноцінними стінками.

Після більш травматичних хірургічних втручань загоєння рани відбувалося
повільніше (протягом 50–60 діб), проте при динамічному спостереженні
хворих виявлено аналогічні (характер та періодичність) ехографічні
зміни.

Серед ранніх післяопераційних ускладнень (10,9% спостережень)
найчастішою була лімфорея (41%). Друге та третє місця посідали сероми
(31,3%) та гематоми (19,3%). Нагноєння рани виявлено лише в 8,4%
спостережень. Так само, як і віддалені ускладнення (лімфостаз, абсцес,
нориця, гетеротопічний осифікат), вони мали певні акустичні ознаки.
Утруднень у їх діагностиці не виникло.

Вивчення ехосеміотики осередків фіброзу, які формувались внаслідок дії
чинників комбінованого лікування (опромінення, регіонарна хіміотерапія,
операційна травма), навпаки, потребувало особливої уваги. З’ясувалося,
що саме локуси розростання сполучної тканини створюють суттєві перешкоди
для своєчасної діагностики рецидивів злоякісних пухлин.

Формування фіброзних осередків відбувалось у переважній більшості
спостережень (93,9%) протягом 1,5–3 місяців після хірургічного етапу
лікування. На УЗ-зображеннях вони візуалізувались як гіперехогенні
однорідні утворення, неправильної форми, з чіткими, нерівними контурами.
Рівні межі фіброзних осередків виявлені лише в 12,2% випадків. Судини в
їх товщі візуалізувались менш ніж у третини хворих (24,3%) у вигляді
поодиноких, дрібних (до 0,2 мм) кольорових сигналів із наднизькими ( 2 см,

n=123

118

65

3

5

95,8

95,9

95,6

Усі діагностичні помилки були пов’язані зі спостереженнями, в яких
осередки фіброзу м’яких тканин мали наближену до округлої форму, чіткі
межі та ознаки внутрішнього кровотоку.

Результати вивчення діагностичної спроможності комплексного УЗД при
пухлинах скелето-м’язової системи переконливо свідчать про доцільність
застосування методу в алгоритмі обстеження хворих на новоутворення
опорно-рухового апарату (рис. 2).

ВИСНОВКИ

1. Комплексному ультразвуковому методу дослідження притаманні високі
показники діагностичної ефективності щодо диференційної діагностики
доброякісних та злоякісних пухлин м’яких тканин (точність – 90,1%,
специфічність – 90,7%); виявлення метастазів у лімфатичні вузли
(точність – 95,7%, специфічність – 96,9%) та рецидивів СМТ (точність –
93,2–95,8%; специфічність – 92,2–95,8%).

2. Характерними УЗ-ознаками сарком м’яких тканин є: наявність
одновузлового (51,2%) або багатовузлового (48,8%), гіпоехогенного або
ізоехогенного до посмугованих м’язів (100,0%), чітко обмеженого
псевдокапсулою (76,3%), помірно васкуляризованого (62,7%) об’ємного
утворення, який не змінює форми та положення при компресії датчиком
(96,8%). Зі збільшенням розміру пухлини зростає ступінь її
васкуляризації, структура строми набуває вираженої неоднорідності.

3. Вірогідними ознаками лімфогенного метастазування сарком м’яких тканин
є: збільшення розмірів ЛВ понад 2,5 см (98,5%); кругла або невизначена
форма (95,2%); недиференційована або частково диференційована структура
(97,1%); знижена ехогенність (100,0%); гіперваскуляризація з розвиненою
розгалуженою внутрішньовузловою судинною мережею (97,1%).

4. Диференційно-діагностичними критеріями доброякісних пухлин м’яких
тканин є наявність солітарного (85,3%), овального (74,7%),
гіповаскулярного (75,2%) новоутворення з різною ехогенністю, яке змінює
форму і положення при компресії датчиком. У третині випадків вони
нечітко обмежені, у половині – не мають капсули.

5. Найбільша кількість діагностичних помилок при УЗД хворих на СМТ
виникає при візуалізації пухлин розміром менш ніж 5,0 см, овальних,
солітарних, чітко обмежених, з ізоехогенною до посмугованих м’язів
структурою та низьким ступенем васкуляризації. У диференційній
діагностиці доброякісних новоутворень проблематично визначити їхню
природу за наявності розвиненої судинної мережі в товщі паренхіми
пухлин, що мають чіткі межі, гіпоехогенні, однорідні за структурою,
більш ніж 5,0 см за розміром.

6. Спектрограми допплерографічних кривих власних судин помірно
васкуляризованих та гіперваскуляризованих пухлин м’яких тканин
монофазні, з чітким визначенням пікової систолічної та кінцевої
діастолічної швидкостей. Кількісні показники кровотоку не мають
вірогідних відмінностей, проте максимальна систолічна швидкість при СМТ
відносно вища (33,3±11,9 см/с, проти 21,6±9,7 см/с).

7. Утворення “акустичного вікна” при руйнуванні кортикального шару
первиннокістковою злоякісною пухлиною дозволяє оцінити розміри осередку
деструкції та тип періостальної реакції. Характерними ультразвуковими
ознаками м’якотканинного компонента визначені: знижена ехогенність
(80,8%); негомогенна за рахунок осифікатів структура (38,8%); помірний
та високий ступінь васкуляризації (65,3%); чіткі контури, зумовлені
наявністю псевдокапсули (91,2%). Зі збільшенням розміру новоутворення
структура м’якотканинного компонента стає значно неодноріднішою, а
ступінь васкуляризації істотно не змінюється.

8. На відміну від СМТ, які проростають іззовні до кістки, МК ЗПК
візуалізується як гіпоехогенний неоднорідний утвір, котрий щільно
прилягає до поверхні кістки або муфтоподібно оточує її (95,3%).
Поздовжній розмір осередку остеодеструкції перевищує такий у
позакісткового компонента (94,3%). Внутрішній кут між поверхнею кістки й
утворенням у м’яких тканинах переважно (94,3%) тупий (>900).

9. Обчислені на підставі УЗД, СКТ та МРТ показники об’ємної регресії
СМТ, що відбувається під впливом неоад’ювантної терапії, є ідентичними.
Повну інформацію про об’єм новоутворень, що походять з кістки або
проростають до неї, надають вимірювання мультипланарних СКТ- та
МРТ-зображень ЗПОРА.

10. Об’ємна регресія понад 50% сарком Юїнга та СМТ дозволяє майже в 100%
випадків очікувати або повної загибелі, або наявності не більше 10%
життєздатних пухлинних клітин. Навіть при зменшенні розмірів остеогенної
саркоми в межах 30–40% від вихідних можна очікувати ефективного
лікувального патоморфозу (ОЖЗПП

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020