.

Комплексне лікування ускладнених форм хламідіозу спіраміцином у поєднанні з лазерною терапією (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
107 2782
Скачать документ

Академія медичних наук України

Інститут дерматології та венерології

МАЛЬЦЕВА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 616.08+616.97055.2+615.355+615.33

Комплексне лікування ускладнених форм хламідіозу спіраміцином у
поєднанні з лазерною терапією

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті дерматології та венерології АМН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Мавров Іван Іванович,
Інститут дерматології та венерології АМН України, директор інституту

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Проценко Тетяна
Віталіївна, Донецький державний медичний
університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри
дерматовенерології і косметології факультету післядипломної освіти

кандидат медичних наук, доцент Савоськіна Вікторія Олександрівна,
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, доцент
кафедри дерматовенерології

Провідна установа: Національний медичний університет ім. акад.
О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра шкірних та венеричних хвороб з
курсом проблем СНІДу, м. Київ.

Захист відбудеться „16” листопада 2006 р. о 12.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при Інституті дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту дерматології та
венерології АМН України (61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9).

Автореферат розісланий „30” вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук
Бондаренко Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні роки в Україні та інших країнах виявлено
значне розповсюдження урогенітальної хламідійної інфекції, яка перебігає
з різними клінічними проявами зі сторони сечостатевих органів, зумовлює
висхідні екстрагенітальні ускладнення, внаслідок чого нерідко
порушується репродуктивна здатність, що є причиною безпліддя
(Г.И. Мавров, 1996, 2000; В.М. Гранитов, 2000; И.И. Мавров, 2005).
Інколи хламідії спричиняють тяжкі патологічні стани сечостатевої
системи, це є причиною септичних і спонтанних викиднів, висхідних
інфекцій органів малого тазу, септицемій у пологах. Частіше хламідійна
інфекція перебігає безсимптомно, і це сприяє значному ії розповсюдженню
(Г.И. Мавров, Г.М. Бондаренко, С.В. Унучко, 2000).

Хламідіоз є захворюванням, при якому вражуються різні органи та тканини.
Інфекція не обмежується слизовими оболонками сечостатевих органів. Так,
хламідії здатні інфікувати моноцити крові та розмножуватися в них.

Хламідії можуть також інфікувати Т-лімфоцити і здійснювати в них
продуктивний цикл розвитку. При цьому функціонування клітини
порушується, що може бути одним з механізмів розвитку імунодефіциту при
хламідійній інфекції (Г.И. Мавров, 2003).

Хламідіоз слід розглядати як системне захворювання і відповідним чином
здійснювати етіотропну і патогенетичну терапію, навіть якщо клінічні
прояви обмежуються локальними симптомами зі сторони слизових оболонок
сечо-статевої системи. Поряд з цим, патогенез запальних процесів,
зумовлених хламідіями, до кінця не з’ясований. Повністю не виявлено
характер і ступінь морфологічних порушень у сечостатевих органах. При
цьому, невирішеність проблеми лікування хламідіозів, особливо їх
хронічних рецидивуючих форм, зумовлена не лише біологічними
особливостями збудника захворювання – хламідій, але й анатомічними
змінами в сечостатевих органах, що робить, без сумніву, актуальними
пошук нових можливостей терапевтичного впливу при лікуванні хворих на
урогенітальний хламідіоз.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалася в межах наукової тематики Інституту дерматології та
венерології АМН України. Дослідження є фрагментом комплексної
науково-дослідної роботи “Вплив сифілісу, сечостатевого хламідіозу і
мікоплазмозу на репродуктивну функцію: епідеміологія, клініка,
патогенез, діагностика, лікування і профілактика безплідності,
невиношування вагітності, які пов’язані з венеричними інфекціями” (шифр
ОК 08.00, № держреєстрації 0100U001040). Дисертант вивчала морфологічні
та гістологічні зміни у хворих на хламідіоз, розробила і провела
клінічну апробацію нового патогенетично обґрунтованого методу лікування
хворих із хламідійною інфекцією.

Мета дослідження – на підставі вивчення структурно-функціональних змін у
тканинах статевих органів розробити метод лікування ускладнених форм
хламідіозу шляхом застосування спіраміцину в комплексі з лазерною
терапією.

Досягнення поставленої мети базується на вирішенні таких задач:

1. Провести комплекс клініко-лабораторних обстежень хворих, які
страждають на урогенітальну хламідійну інфекцію.

2. З’ясувати морфологічні та гістологічні зміни сечостатевих органів
(післяопераційний матеріал) у хворих на хламідіоз.

3. Розробити методику лікування хворих на ускладнені форми хламідіозу
шляхом комбінованого застосування спіраміцину в поєднанні з
транскутанним опроміненням крові лазером.

4. На підставі одержаних даних розробити і надати оцінку комплексному
методу лікування жінок із хламідійною інфекцією з використанням
спіраміцину і променевої терапії.

Об’єкт дослідження: патогенез і лікування ускладнених форм хламідійної
інфекції.

Предмет дослідження: морфологічні дослідження післяопераційного
матеріалу у хворих на хламідіоз, які оперовані з приводу ектопічної
вагітності, сальпінгіту, іншої гістологічної патології. Контрольне
обстеження маткових труб та яєчників здорових осіб, загиблих раптово в
результаті нещасних випадків (матеріал судово-медичних розтинів).

Методи дослідження:

1. Клініко-лабораторне обстеження хворих на хламідіоз за уніфікованими,
цитологічними, мікробіологічними, імунологічними і
молекулярно-біологічними методами.

2. Морфологічна характеристика досліджуваних об’єктів за допомогою
забарвлених препаратів гематоксиліном і еозином, за Ван-Гізоном,
толуїдиновим синім при рН 5,3, ШІК-реакцією в контролі з амілазою та
фенольною реакцією Ебнера.

3. Статистична обробка одержаних результатів, а також їх графічна
інтерпретація здійснювалася за допомогою стандартного пакета прикладних
програм SuperCalc 4.0 (ComputerAssociates International, inc.).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше надано комплексну оцінку
структурно-функціональних змін у маткових трубах жінок із хламідійним
сальпінгітом. Гістохімічні та поляризаційно-оптичні дані показують, що
морфологічні зміни супроводжуються поступовим наростанням
структурно-функціональних змін у стінці маткової труби.

Встановлено, що морфологічні зміни в маткових трубах не завжди
відповідають ступеню важкості сальпінгіту, який перебігає в більшості
хворих латентно або малосимптомно. Виявлено, що клінічні симптоми
захворювання, лабораторні показники, лапароскопічні дані часто не
дозволяють припустити тяжкі морфологічні зміни в маткових трубах. Проте,
між клінічними та морфологічними показниками ступеня важкості
сальпінгіту спостерігається кореляція ((2 = 46,22, с = 0,78, р BOu8 ¬ , ? ¶ `„ uuuuuuuuuuuuuuuuuuuiuuuuuuu безплідності та/або позаматкової вагітності. Про хламідійну етіологію запальних захворювань органів малого тазу в обстежених хворих свідчили високі титри Ig G-антитіл до хламідій, а також наявність антигену і ДНК хламідій у зішкрябах шийки матки. Морфологічні зміни у слизовій, м'язевій і серозній оболонках маткової труби являли собою підгостре або хронічне запалення з виходом у склероз. Дистрофічні зміни у м'язовій оболонці виявлялися атрофією м'язових пучків, їх поступовим заміщенням сполучною тканиною. Одержані дані щодо морфологічні зміни в маткових трубах при хламідійній інфекції дозволяють по новому розглядати патогенез ускладнень і тактику лікування хворих при хламідіозі. Санації від хламідійної інфекції заважають саме гістоморфологічні зміни у тканинах і біологічні особливості хламідій – їх внутрішньоклітинне паразитування. Стає очевидним, що поряд із санацією від патогену, відновлення уражених тканин шляхом комплексного лікування хворих є необхідними умовами для раціональної етіологічної та патогенетичної терапії при хронічних, рецидивуючих, ускладнених формах хламідіозу. Розв'язанню цієї важливої практичної для охорони здоров'я проблеми допоможе раціональному та цілеспрямованому використанню нових антибіотиків, які активні відносно хламідій. Зокрема антибіотиків групи нових макролідів, наприклад спіраміцину, який виявляє виражену антихламідійну дію, швидко проникає з плазми крові у тканини; легко проходить через мембрану клітин і накопичується внутрішньоклітинно; створює високі концентрації в інфікованих тканинах за рахунок того, що фагоцити, поліморфноядерні лейкоцити і макрофаги транспортують його до місця інфекційного осередку і вивільнюють. Виключною перевагою цього препарату, порівняно з іншими антибіотиками є інтенсивне накопичення в тканинах, що значно перевищує його концентрацію в плазмі крові. Для підвищення ефективності лікування хворих із хламідійною інфекцією, особливо хронічних, торпідних форм і при розвитку ускладнень доцільно поряд з антибактеріальними препаратами призначати немедикаментозні методи для покращення мікроциркуляції лімфо- і кровотоку, функціонального стану фагоцитів та їх антимікробних систем. З існуючих фізіотерапевтичних методів впливу на організм людини найоптимальнішим є низькоінтенсивне лазерне опромінювання (потужність випромінювання 0,5–1090 мВт/см2). Лазерну терапію здійснюють за допомогою різних методів лікувального застосування, проте найефективнішим методом є ендоваскулярне лазерне опромінення крові. Лазерна, або світлова, енергія сьогодні широко використовується в клінічній медицині, достатньо ефективна і має широкий спектр неінвазивного терапевтичного впливу. Вона активізує різні процеси в організмі, підвищує енергетичний обмін, проявляє протизапальну, знеболювальну дію, дозволяє домогтися клінічної та етіологічної виліковності в тому разі, коли попередня терапія тими же антибіотиками виявилася безуспішною. Лазерна терапія впливає практично на всі складові патологічного процесу: клітинну, гуморальну, тканинну і органну. Викладене вище послужило приводом для розробки комплексного методу лікування хворих на ускладнені форми хламідійної інфекції спіраміцином перорально по 3000000 ОД 2 рази на добу в поєднанні з внутрішньовенним введенням препарату по 1500000 ОД 2 рази на добу (добова доза становить 9000000 ОД) протягом 10–15 днів. Етіотропне лікування проводилося в комбінації з лазерною терапією (лазерне транскутанне опромінення крові). На курс лікування – 10–15 щоденних процедур. Використовувався лазерний терапевтичний апарат „Мустанг-2000” (Росія). Вихідна потужність на торці світловоду становить 20–30 мВт, термін однієї процедури – 10–30 хв. За звичай використовувалася вена в ділянці ліктьового згину. Під впливом застосування лазерного опромінення крові в поєднанні з антибактеріальною терапією спіраміцином терапевтичний ефект було досягнуто у 130 (92,3 %) зі 147 хворих. Бажаного результату не відзначено у 17 (7,7 %) пацієнтів. Найближчі та віддалені результати підтвердили високу ефективність розробленого методу лікування хворих на ускладнені форми хламідіозу спіраміцином у поєднанні з лазерною терапією. Лікування пацієнти переносили добре, будь-яких серйозних ускладнень не відзначалося. У процесі лікування хворі відмічали покращення на 5–6-й день лікування у понад половини (53 %) хворих. Неприємні відчуття в ділянці статевих органів і больові відчуття проходили в перший тиждень. Виділення зі статевих органів припинилися до кінця лікування у 120 (78 %) зі 147 пацієнтів. Клінічною ознакою ефективності лікування хворих було відсутність усіх клінічних симптомів і повна клініко-лабораторна ремісія. Дія запропонованого комплексного методу лікування хворих на ускладнені форми урогенітального хламідіозу спіраміцином у комбінації з лазерним опромінюванням крові проявлялася швидким (вже протягом 5–6 днів лікування) зменшенням об'єктивних та суб'єктивних симптомів захворювання. Важливо підкреслити, що призначення лазерної терапії разом зі спіраміцином забезпечує позитивну динаміку клінічних параметрів та больового синдрому вже в перші дні лікування. У пацієнтів зменшувалася частота та інтенсивність болю, зокрема болі внизу живота, у ділянці промежини та в суглобах. Після проведеного лікування відмічено не тільки зникнення скарг з боку сечостатевої системи, а й покращення загального стану пацієнтів. У них значно зменшувалася вираженість астенічного синдрому, зникали скарги на втому та інші прояви інтоксикації. Розсмоктувалися запальні інфільтрати в паренхімі сечостатевих органів, що спостерігалося при ультразвуковому контрольному обстеженні. На ефективність лікування хворих за розробленою нами методикою вказували: відсутність дизуричних явищ – покликів на сечовипускання, болісності при сечовипусканні і частоти сечовипускань; результати клінічних аналізів крові та сечі (відсутність білку та лейкоцитів у сечі, нормалізація ШОЕ); відсутність інших суб'єктивних і об'єктивних ознак захворювання. Після проведеного лікування у пацієнтів не відзначалося побічних реакцій токсичного та алергічного характеру. Комплексну терапію спіраміцином у комбінації з лазерним опромінюванням крові хворі переносили добре, за виключенням одиничних випадків порушень з боку шлунково-кишкового тракту: діарея, ентероколіт, нудота. Такі ефекти були слабковираженими і проходили після відміни спіраміцину. Вивчення віддалених результатів проводилося в терміни: 3 місяці, 6 місяців та 1 рік. Вони оцінювалися на підставі суб'єктивних і об'єктивних даних. Хворі, як правило, скарг не пред'являли, відзначали поліпшення загального стану, зникнення ознак загальної слабкості, інших симптомів інтоксикації. У пацієнтів налагоджувався сон і апетит, нормалізувалися результати клінічних аналізів крові та сечі, були відсутні інші суб'єктивні та об'єктивні ознаки захворювання. Слід підкреслити, що під впливом застосування спіраміцину в комбінації з лазерним опроміненням крові серед 20 жінок з первинною безплідністю, вагітність настала у 7, а серед 11 пацієнток із вторинною безплідністю – у 3. Статева функція у більшості з обстежених нами хворих після закінчення лікування відновилася. Проведений аналіз показує, що лікування хворих на ускладнений хламідіоз спіраміцином у комбінації з лазерним опромінюванням є ефективним, досягнуто високий відсоток (92,3 %) клініко-лабораторної ремісії, а добра переносимість лікування, низька частота рецидивів хламідіозу дає підстави рекомендувати даний метод для широкого використання в медичній практиці. ВИСНОВКИ У дисертації надано теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на ускладнену хламідійну інфекцію на підставі вивчення структурно-функціональних змін у тканинах статевих органів і використання антибіотика групи макролідів – спіраміцину – у комплексі з лазерною терапією. 1. При клініко-лабораторному спостереженні у 147 (97 жінок і 50 чоловіків) хворих з ускладненою урогенітальною хламідійною інфекцією виявлено: безплідність – у 31 (31,8 %), сальпінгіт – у 29 (28,0 %), спайковий процес у органах малого тазу – у 19 (17,3 %), запалення придатків – у 15 (14,5 %), збільшення яєчників і киста яєчників – у 17 (16,5 %), склерокістоз яєчників – у 7 (11,8 %), цистит – у 38 (34,5 %), цервіцит – у 30 (27,3 %). Уретропростатит діагностовано у 22 (44 %) чоловіків, хронічна форма епідидиміту – у 15 (30 %), везикуліт – у 13 (26 %), стриктура уретри – у 10 (20 %), орхоепідидиміт – у 6 (12 %) обстежених. 2. Найбільша кількість хворих на ускладнений хламідіоз мала тривалість захворювання до 1 року – 69 (47 %), від 1 до 2 років – 34 (23,2 %), понад 2 років – 18 (12,2 %). У минулому в 79 (54,1 %) хворих були й інші венеричні захворювання: у 16 (12 %) – гонорея, у 38 (25 %) – трихомоноз, у 25 (17 %) – мікоплазмоз. Серед пацієнтів домінувала вікова група репродуктивного віку від 20 до 30 років – 83 (56,5 %). Звичайно у спостережених хворих були постійні виділення зі статевих органів, біль внизу живота, в ділянці промежини, абдомінальні болі під час менструацій і статевих контактів; рефлекторні болі у паховій ділянці та мошонці, біль у суглобах і в поперековому відділі хребта турбували 17 (12,7 %) хворих. 49 (33,5 %) пацієнтів скаржилися на підвищену втомлюваність, дратівливість, загальне нездужання, напруженість і поганий сон, почуття занепокоєння і тривоги. Неврологічні симптоми в них супроводжувалися свербіжем і неприємними відчуттями в ділянці статевих органів. 3. При гістоморфологічному дослідженні біоптатів маткових труб 29 жінок із запальними захворюваннями малого тазу, що спричинені хламідіями, виявлено морфологічні зміни в слизовій, м'язовій і серозній оболонках маткової труби, що являють собою підгостре або хронічне запалення з виходом у склероз. Дистрофічні зміни м'язової оболонки проявлялися атрофією м'язових пучків, їх поступовим заміщенням сполучною тканиною. Запалення в слизовій оболонці мало хронічний, рецидивуючий характер. Ексудативні та проліферативні процеси мали місце на різних ділянках поздовжніх складок одночасно, що приводило до формування великих осередків склерозу й ангіоматозу. У запальному інфільтраті спостерігалися лімфоцитарна і гістоцитарна інфільтрація у вигляді скупчень клітин, інтенсивний склероз, руйнування епітелію, дистрофія м'язів. 4. При хламідіозі виділено три ступені тяжкості ушкодження маткових труб, що не завжди збігалися з виразністю клінічних проявів захворювання. При І ступені тяжкості відзначалося помірне потовщення й укорочення складок у результаті вираженого повнокрів'я, набряку, лімфостазу. Відзначалася дифузійна інфільтрація поліморфноядерними лейкоцитами і лімфоцитами. Клітини інфільтрату проникали в епітеліальну вистилку, що супроводжувалося некрозом, лізисом і десквамацією епітелію. Склеротичні зміни на цьому етапі мінімальні й осередково-сегментарні. ІІ ступінь тяжкості супроводжувався наростанням структурно-функціональних змін у стінці труби. Некробіотичні та запальні зміни досить різноманітні. На окремих ділянках відзначалася повна осередкова атрофія епітелію. Поруч розташовувалися ділянки, у яких переважав альтернативний компонент запалення з повним руйнуванням епітеліальної вистилки. Поряд з цим, спостерігалася проліферація епітелію з формуванням поліпоподібних виростів, що складаються з лімфоцитарних інфільтратів, плазматичних клітин навколо судин мікрогемоциркуляторного русла. М'язовий шар труби потоншений, м'язові пучки розволокнені, атрофовані і на значному протязі заміщені щільною волокнистою сполучною тканиною. При ІІІ ступені тяжкості складки слизової оболонки маткової труби різко потовщені. Зустрічається ангіоматоз з великими пучками щільної, рубцевої сполучної тканини. В усіх складках судини з мукоїдним набряком і осередковими фібриноїдними змінами, а також судини зі стовщеними склерозованими і гіалінізованими стінками. Лише на окремих ділянках слизової оболонки епітелій був однорядний, циліндричний, зі збереженою війчастою облямівкою. На значному протязі епітелій дво- і багаторядний з десквамацією. М'язовий шар стінки труби різко потоншений. Збережені тільки одиночні пучки гладком'язевих клітин, які розділені пухко розташованими пучками колагенових волокон. 5. Морфологічні зміни в маткових трубах не завжди відповідали тяжкості сальпінгіту, який перебігав у більшості хворих латентно або малосимптомно. Клінічні прояви (біль, лихоманка, виділення), лабораторні показники (кількість лейкоцитів у периферичній крові, ШОЕ, біохімічні показники крові) і навіть лапароскопічні дані (еритема, набряк, рухливість, наявність спайок, фібрину, стан фімбрій) часто не дозволяють припустити тяжкі морфофункціональні зміни в маткових трубах. Однак між клінічними і морфологічними показниками тяжкості сальпінгіту спостерігалася кореляція ((2 = 46,22, с = 0,78, р 

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020