.

Комплекси acaroidea антропогенних та напівприродних біотопів правобережного центрального лісостепу України (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3693
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЗООЛОГІЇ ІМЕНІ І.І.ШМАЛЬГАУЗЕНА

КОВАЛИШИНА СВІТЛАНА ПЕТРІВНА

УДК 595.42 (477.4)

Комплекси acaroidea антропогенних та напівприродних біотопів
правобережного центрального лісостепу України

03.00.08 – зоологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті зоології імені І.І.Шмальгаузена НАНУ

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

АКІМОВ Ігор Андрійович,

директор Інституту зоології

імені І.І.Шмальгаузена НАН України.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор, академік УЕАН

БРОВДІЙ Василь Михайлович,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова,

завідувач кафедри зоології;

кандидат біологічних наук

ХАУСТОВ Олександр Олександрович,

Нікітський ботанічний сад –.

Національний науковий центр,

Ялта, АР Крим,

старший науковий співробітник.

Провідна установа: Одеський національний університет

імені І.І. Мечнікова, кафедра зоології,

Міністерство освіти і науки України,
м.Одеса.

Захист відбудеться “20” червня 2006р. о “10-00” годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д. 26.153.01 в Інституті зоології імені
І.І.Шмальгаузена НАН України за адресою: 01601, м.Київ-30, МСП, вул.
Б.Хмельницького, 15.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту зоології імені
І.І.Шмальгаузена НАН України (вул. Б. Хмельницького, 15, м.Київ)

Автореферат розісланий “ 15 ” травня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наук
В.В.Золотов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Акароїдні кліщі пошкоджують харчові запаси (борошно,
зерно, різні овочі тощо) та технічну сировину (олійне насіння, лікарські
рослини і т. ін.) (Захваткин, 1940, 1941; Родионов, 1940; Hughes, 1977;
OConnor, 1982 та ін.). Кліщі надродини Acaroidea здатні ушкоджувати ціле
зерно вигризаючи великі порожнини. Крім безпосередньої шкоди, вони
сприяють поширенню грибкових захворювань сільськогосподарських культур
на полях та у сховищах (Сигрианский, 1940). Описані також випадки
дерматитів, алергічних реакцій та гострих респіраторних захворювань у
людини, які викликані комірними кліщами (Дубинина, 1987; Павловский,
Штейн, 1930; Ree et al., 1997 та ін.). Враховуючи великий потенціал
можливого пасивного розселення цих кліщів, цілком імовірна їх участь у
перенесенні небезпечних для людини хвороб, про що писав ще Лінней
(Linnaеus, 1758).

У минулому сторіччі, в Україні досліджено зв’язки кліщів з комахами
(Севастьянов, 1966, 1969), акарофауну синантропних птахів зони Степу
(Севастьянов, 1986), угрупування кліщів в зоні Полісся (Щур, 1975, 1981)
та у природних гніздах гризунів зони Лісостепу (Головач, 1982). Крім
того, зібрано матеріал з території України для екологічних та
морфологічних досліджень акароїдних кліщів (Акимов, 1981, 1985) тощо.
Проте угрупування цих кліщів на території Центрального Правобережного
Лісостепу України цілеспрямовано не вивчались. Значне збільшення
кількості дрібних фермерських господарств, особливо на території
Центрального Правобережного Лісостепу України, призвело до використання
непристосованих для зберігання і переробки сільськогосподарської
продукції приміщень. За таких умов вивчення комплексів кліщів надродини
Acaroidea в антропогенних та напівприродних біотопах, з’ясування
відношень видів в середині комплексу кліщів, виявлення основних шляхів
формування комплексу в місцях зберігання сільськогосподарської продукції
є основою для вирішення багатьох практичних ветеринарних і медичних
проблем.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота виконана в рамках співробітництва напрямів дослідження відділу
акарології Інституту зоології імені І.І.Шмальгаузена з теми: “Вплив
антропогенно змінених урбанізованих умов середовища на кліщів різних
життєвих форм”, 0100V00 6479 та відповідно до держбюджетної теми:
“Вивчення біорізноманіття як аспект гуманізації екологічної освіти
студентської та учнівської молоді”, 0100V000316 d лабораторії “Екологія
та освіта” Уманського державного педагогічного університету імені Павла
Тичини.

Мета роботи – виявлення видового складу акароїдних кліщів в
антропогенних та напівприродних біотопах Центрального Правобережного
Лісостепу України.

Відповідно до мети поставлено такі завдання:

– дослідити видове різноманіття кліщів надродини Acaroidea в
антропогенних та напівприродних біотопах регіону дослідження;

– виявити основні еколого-фауністичні комплекси акарид у різних типах
зберігання або концентрації поживних для них субстратів;

– з’ясувати співвідношення між видами всередині комплексу;

– визначити основні місця існування і шляхи формування цих комплексів;

– розробити практичні рекомендації щодо профілактики і боротьби з
акароїдними кліщами – шкідниками продовольчих і фуражних запасів.

Об’єкт дослідження – кліщі надродини Acaroidea.

Предмет дослідження – антропогенні та напівприродні біотопи Центрального
Правобережного Лісостепу України.

Наукова новизна отриманих результатів. До початку нашого дослідження
(1997р.) у фауні акароїдних кліщів Центрального Правобережного Лісостепу
України (в зоні Полісся і частково Лісостепу) було відомо 12 видів з
надродини Acaroidea (Головач, 1982; Щур, 1975, 1981 та ін.). Нами
досліджено ще 11 видів (входять до складу 2 родин – Suidasiidae,
Acaridae) на території Центрального Правобережного Лісостепу України.

Вперше на території України зафіксовано вид Acarotalpa sp. і, зокрема,
на території Центрального Правобережного Лісостепу України визначено
видові комплекси акароїдних кліщів надродини Acaroidea, які пов’язані із
антропогенно перетвореними біотопами. Також виявлено сезонні зміни
видового складу і чисельності видів, сукцесії видових комплексів,
залежних від характерних особливостей сховищ, комор (у тому числі їх
матеріалу забудови), віковими перетвореннями місць існування акарид і
поживних для них субстратів.

Проведено синонімію видів акароїдних кліщів, зареєстрованих на
території Центрального Правобережного Лісостепу України.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Робота є першим
дослідженням регіональної фауни практично важливих видів акароїдних
кліщів надродини Acaroidea в Центральному Правобережному Лісостепу
України у контексті виявлення їх видового різноманіття,
еколого-фауністичних комплексів; вивчення співвідношення між видами
всередині комплексу, а також визначення шляхів формування цих
комплексів. Отримані дані щодо видового складу можуть бути використані
при створенні кадастрів та монографічних зведень фауни акарид як окремих
регіонів, так і всієї України, Європи та Палеарктики.

Практична цінність роботи полягає у з’ясуванні складу фауністичних
комплексів акарид у місцях зберігання сільськогосподарської продукції,
визначенні їх в аспекті медико-ветеринарного і господарського значення
та застосуванні ефективних профілактичних і знищувальних заходів щодо
цих шкідників. Результати досліджень можуть бути використані при
викладанні курсу зоології та спецкурсів (акарології, паразитології) у
вищій школі.

Особистий внесок здобувача. Робота є результатом 10-річного дослідження,
проведеного автором самостійно, в рамках планової теми відділу
акарології Інституту зоології імені І.І.Шмальгаузена НАН України,
держбюджетної теми лабораторії “Екологія та освіта”. Автором самостійно
зібрано матеріал з досліджуваного регіону і за адаптованими методиками
виготовлено тотальні препарати кліщів. Самостійно вивчено колекцію
Acaroidea, яка зберігається у відділі акарології. Визначення видового
складу проведено у співпраці з к.б.н. Л.Е.Щур та науковцями відділу
акарології Інституту зоології ім.І.І.Шмальгаузена, за що автор висловлює
вдячність за надану допомогу. Також досліджено особливості поширення
Acaroidea в антропогенних та напівприродних біотопах Центрального
Правобережного Лісостепу України, виявлено резервації та основні шляхи
формування акарокомплексів в антропогенних біотопах.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи було
представлено на конференціях: Міжнародна наукова конференція
(м.Дніпропетровськ, 2001; м.Умань, 2003); Міжнародна наукова конференція
та Всеукраїнський екологічний ярмарок (м.Черкаси, 2000,); Всеукраїнська
наукова конференція (м.Умань, 2000); VІ з’їзд Українського
ентомологічного товариства (м.Біла Церква, 2003); спільне виїзне
засідання Вченої Ради НАН України інституту зоології імені
І.І.Шмальгаузена та екологічної лабораторії „Екологія та освіта”
Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
(м.Умань, 1999); кафедрі біології Черкаського державного університету
імені Богдана Хмельницького (м.Черкаси, 1997, 1998); відділі акарології
інституту зоології імені І.І.Шмальгаузена НАН України (м.Київ, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових робіт, з
яких: 4 у наукових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК
України, 6 робіт у матеріалах конференцій та збірниках, 2 тезисних
роботи.

Обсяг та структура дисертації. Загальний обсяг дисертації 149 сторінок.
Дослідження викладено на 115 сторінках машинопису, і складається зі
вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел (182
найменувань, у тому числі – 70 іншомовних) та додатків (містять: рис.–1,
графічний матеріал – 5, таблиці – 2, фотографії – 19). У тексті
дисертації 12 таблиць, 7 рисунків, 8 фотографій, 1 фізико-географічна
карта регіону дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА І ГОСПОДАРСЬКА ХАРАКТЕРИСТИКА МІСЦЬ ЗБОРУ МАТЕРІАЛУ
(ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРАВОБЕРЕЖНИЙ ЛІСОСТЕП УКРАЇНИ)

Розглянуто і схарактеризовано фізико-географічні особливості ЦПЛУ з
метою вивчення формування акарокомплексів. У залежності від особливостей
цього регіону розглянуто типи біотопів за поділом П.С.Погребняка (1955)
та подано характеристику досліджуваних біотопів (суходільні луки,
ольселоги, лісосмуги), наведено господарську характеристику регіону
дослідження (Статистичний щорічник України, 2001).

ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ ВИВЧЕННЯ ACAROIDEA

Хронологічно, починаючи з 1850 року, проаналізовано вітчизняну і
зарубіжну літературу з акарології. Розглянуто ембріональний та
постембріональний розвиток, рухомі та нерухомі стадії розвитку
акароїдного кліща в аспекті морфологічних ознак та адаптації до умов
оточуючого середовища і напрямку розвитку колонії щодо диморфізму та
типу самців.

На території України певні місця існування акарид досліджено у зоні
Полісся (Л.Е.Щур, 1975) і виявлено 12 видів кліщів з надродини
Acaroidea. Акарологи Інституту зоології ім. І.І.Шмальгаузена (І.А.
Акімов та ін.,1993) виявили 2 види акароїдних кліщів на падалицях саду,
що підтвердив С.Погребняк (1996). Л.Е. Щур, Г.П.Головач (1982)
зареєстрували 7 видів акароїдних кліщів у природних гніздах гризунів на
території Центрального Лісостепу України. Домінантними видами виявились
– Acarus farris, Xenorуcteris кrameri, Glycyphagus ornatus. С.Н.П’яткова
(2001) зафіксувала 10 видів акароїдних кліщів ( з надродин Acaroidae та
Glycyphagоidae) у зерносховищах Донецької області, серед яких
домінуючими видами зареєстровано Glycyphagus destructor, Tyrophagus
similis. У Закарпатті Т.Г.Дудинським (1992) досліджено фауну кліщів
медоносних бджіл, серед яких 7 видів акароїдних. А.Т. Дудинською (2003)
досліджено фауну млинів і зерносховищ Закарпаття, де зареєстровано 9
видів акароїдних кліщів.

Аналіз літератури показує, що акарофауна сховищ і місць зберігання
сільськогосподарських продуктів вивчається досить давно. Сучасний етап
розвитку знань про акарофауну характеризується поглибленням інтересу до
взаємовідносин компонентів мезофауни і сукцесії видів у зв’язку із
змінами оточуючого середовища. Про це свідчать часті спроби поділу
акарокомплексів на угрупування за трофічними та просторовими
преферендумами, особливостями екології (Погребняк, 1996). Проте фауна
акароїдних кліщів на території ЦПЛУ не достатньо досліджена. Зокрема,
відсутні відомості щодо фауністичних комплексів акарид у різних місцях
зберігання сільськогосподарської продукції, сукцесії видів в залежності
від факторів середовища, загальних властивостей акарокомплексів та
можливих шляхів його формування.

МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріалом для роботи були збори, які проведені дисертантом протягом
1997-2002 років в антропогенних (млини, комори, тваринницькі
господарства) та напівприродних біотопах (волога підстилка лісосмуг;
польові ґрунти; сміття і пожнивні залишки на полях; волога маса лубу,
камбію та інших залишків під корою дерев; трухляві пеньки та деревина,
корм та гнізда гризунів, проби ґрунту біля них). Збір та опрацювання
матеріалів проводили згідно з методиками, адаптованими до акарологічного
дослідження (Гиляров, 1975). Видалення кліщів із субстрату проводили
методами еклектування та флотації, після чого проби розглядали під
мікроскопом МБС – 9 для виокремлення нерухомих стадій кліщів. Додаткові
збори проводили приманним методом (Каджая, 1983), які не підлягали
статистичній обробці. Всього оброблено 360 проб, з яких виготовлені
постійні препарати, що зберігаються в колекції відділу акарології
Інституту зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАНУ. Крім власних зборів,
опрацьовано матеріали з колекцій І.А.Акімова, Л.Є.Щур (Інституту
зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАНУ). Опрацьовано близько 7000 особин
акарид. Визначення видового складу проведено у відділі акарології
Інституту зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАНУ у співпраці з Л.Є.Щур та
науковцями відділу, за що автор висловлює щиру вдячність за надану
допомогу. Виявлено 23 види акароїдних кліщів, які належать до надродини
Acaroidea (2 родини, 14 родів).

Первинну статистичну обробку матеріалів проведено за загальновизнаними
методиками, адаптованими до біологічної проблематики (Лакин, 1980;
Песенко, 1982). Також використано алгоритми з пакету статистичної
обробки СSS (Complete Statistic System), індекс подібності видового
складу різних біотопів обчислювали за коефіцієнтом Жаккара.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

На території Центрального Правобережного Лісостепу України
зареєстровано 23 види акароїдних кліщів у антропогенних і напівприродних
біотопах (таблиця 1.). До нашого дослідження список видів з надродини
Acaroidea для цієї території складав 12 видів (Щур,1975; Щур, Головач,
1981; 1982), а після проведеного дослідження поповнився вдвічі.

Визначений вид до роду Acarotalpa sp., який принципово відрізняється від
описаних для Палеарктики видів цього роду, виявлено в Україні вперше.

Таблиця 1.

Фауністичний розподіл акарид в антропогенних і напівприродних біотопах

Вид акарид Місце збору

1 2 3 4 5 6 7 8

1. Suidasia nesbitti, Hughes, 1948 +

+ +

2. Acarus farris (Oudemans, 1905) + + + +

+ + +

3. Acarus siro Linnaeus, 1758 + + + + + + + +

4. Aleuroglyphus ovatus (Tronpeau, 1879) +

+

+ + +

5. *Mycetoglyphus fungivorus Oudemans, 1932 + + + + + + + +

6. *Tyrolichus casei Oudemans, 1923 +

+

7. Tyrophagus longior (Gervias, 1844) + + + +

+

8. Tyrophagus perniciosus Zach, 1941 +

+ + +

+ +

9. Tyrophagus putrescentiae (Schrank, 1781) + + + + + + + +

10. *Tyrophagus similis Volgin, 1949

+ +

+ + +

11. *Tyrophagus silvester, Zach, 1941 +

+ + +

12. Tyrophagus mixtus Volgin, 1948 + + +

+ + +

13. *Neoacotyledon rhizoglyphoides (Zach, 1937) +

+ + +

14. Neoacotyledon sokolovi (Zach, 1940) + + + + + + + +

15. *Cosmoglyphus redikorzevi (Zach, 1937) +

+

+

16. Sancassania berlesei (Michael, 1903) + + + +

+

17. *Sancassania sphaerogaster (Zach, 1937) + + +

+ +

+

18. Rhizoglyphus echinopus (Fumouze et Robin, 1868) + + + + + + + +

19. *Rhizoglyphus callae Oudemans, 1924

+

20. Schwiebea nova (Oudemans, 1906) +

+

21. *Histiogaster carpio (Kramer, 1881) +

+

22. **Acarotalpa sp. +

+

23. *Thyreophagus entomophagus (Laboulbene, 1852) +

+

+

Всього видів: 21 12 14 10 12 14 15 13

Примітки: 1 – млини, зерносховища; 2 – овочесховища; 3 – пожнивні
залишки на полях; 4 – підстилка тваринницьких господарств; 5 –
комбікорм, висівки; 6 – сіно; 7 – гнізда гризунів, птахів; 8 – підстилка
лісосмуги; * – види, вперше зареєстровані на території ЦПЛУ; ** – види,
вперше зареєстровані на території України.

На систематичне положення вищих таксонів кліщів поки що не існує
спільних поглядів (Акимов, 1985; Бєккер, Уартон, 1955; Вайнштейн, 1975;
Захваткин, 1952; Ситникова, 1990; Johnston, 1982; OConnor, 1984).
Більшість дослідників відносять кліщів до поліфілетичної групи (Акимов,
1985; Захваткин, 1952;). У дисертації використано таку класифікацію: тип
Artropoda Sieboid, підтип Chelicerata, клас Arachnida, підклас Acari
Leach, ряд Acariformes Zachvatkin, підряд Sarcoptiformes Reuter,
ірфраряд Astigmata Сanestrini, надродина Acaroidea Latreille (Jonston,
1982; OConnor, 1984). Спільних поглядів щодо систематики Acaroidea також
не існує. Зокрема, у дисертації використані погляди П.Клімова,
Б.ОКоннора (Климов,2001; OConnor, 1982) які підвищили статус родини
Acaridae до надродини Acaroidea. Наведено систематичний список
зареєстрованих видів Acaroidea у ЦПЛУ.

Проведено синонімію зареєстрованих видів акароїдних кліщів. Вказані
місця існування виявлених видів кліщів у різних субстратах. У біології
розвитку зазначено сприятливі абіотичні фактори розвитку (температура,
вологість) та тривалість проходження стадій розвитку в залежності від
дії різних факторів середовища. Дано перелік супутніх видів акароїдних
кліщів у різних біотопах та харчових запасах.

Розглянуто угрупування кліщів у різних антропогенно змінених біотопах,
у тому числі в штучних й антропогенних біотопах.

Комплекси акарид млинів, зерносховищ, складських приміщень. Всього
зареєстровано 21 вид кліщів з надродини Acaroidea. Багаточисельні види
(евритопні), що завдають суттєвої шкоди сільськогосподарській продукції
протягом року, в цьому біотопі відмічено: Acarus siro, Tyrophagus
putrescentiae, Rhizoglyphus echinopus. Середньочисельні (оліготопні)
види зустрічаються протягом декількох сезонів року: Suidasia nesbitti,
Acarus farris, Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus longior, Tyrophagus
perniciosus. Малочисельні (стенотопні) види виявлено: Tyrolichus casei,
Schwiebea nova, Histiogaster carpio, Acarotalpa sp., Thyreophagus
entomophagus.

Акароїдні кліщі овочесховищ. В овочесховищах зареєстровано 12 видів
кліщів надродини Acaroidea. За річний цикл обстеження зафіксовано два
піки загального збільшення чисельності видів – весна і осінь. Кількість
видів протягом року однакова, але показник чисельності коливається.
Протягом року з високою чисельністю і частотністю виявлено наступні види
акарид: Acarus siro, Tyrophagus longior, Tyrophagus putrescentiae,
Rhizoglyphus callae. Види: Acarus farris, Mycetoglyphus fungivorus,
Tyrophagus similis, Tyrophagus mixtus, Sancassania sphaerogaster,
Sancassania berlesei, Rhizoglyphus echinopus – зустрічаються протягом
усіх сезонів року, але не є домінантами за частотністю і чисельністю.

Акароїдні кліщі на полях сільськогосподарських культур. Протягом
літньо-осіннього сезону домінуючим видом виявлено Acarus farris. З літа
до осені зростає частотність видів Mycetoglyphus fungivorus і
Rhizoglyphus echinopus, що зумовлено збільшенням процесів розкладу
органічних сполук.

Розподіл акарид у підстилці з тваринницьких господарств. У підстилці з
тваринницьких господарств виявлено 10 видів кліщів з надродини
Acaroidea. Домінуючі види протягом року виділити важко у зв’язку з тим,
що навіть за добу субстрат (власне підстилка) змінюється, що викликає
сукцесію видів акарид підстилки. У зимовий і весняний періоди за
частотністю та чисельністю переважають такі види акарид: Acarus farris,
Acarus siro, Mycetoglyphus fungivorus, Rhizoglyphus echinopus. А в
літній і осінній періоди – Suidasia nesbitti, Tyrophagus longior,
Tyrophagus putrescentiae. Домінантність видів пов’язана із температурою
оточуючого середовища, вологістю, наявністю процесів гниття.

Кліщі – мешканці комбікорму, висівок. Протягом року виявлено два
домінуючих види – Acarus siro, Tyrophagus putrescentiae. Вид Tyreophagus
entomophagus зафіксований лише у весняних пробах. Три види –
Mycetoglyphus fungivorus, Neoacotyledon rhizoglyphoides, Cosmoglyphus
redikorzevi зареєстровано тільки впродовж трьох сезонів року. Шість
інших видів зафіксовано протягом всього року, але чисельність і
частотність їх коливаються в залежності від сезону року і не
характеризуються високими показниками.

Комплекси акарид сіна. Комплекси акарид у сіні – це складні і динамічні
структури, які характеризуються специфічними умовами існування і досить
замкненим біотопом. Найбільшу кількість кліщів виявлено у шарі сіна,
який безпосередньо прилягає до поверхні ґрунту. Видовий склад кліщів у
сіні залежить і від віку сіна. За отриманими даними, комплекс кліщів в
одному і тому ж самому періоді збору проб різний, і залежить від віку
сіна (свіже сіно, однорічне сіно, дворічне сіно). Протягом всього року
домінуючими видами за частотністю і чисельністю виявлено Acarus farris,
Rhizoglyphus echinopus.

Акароїдні кліщі – мешканці гнізд гризунів, птахів. У гніздах гризунів,
птахів зареєстровано 15 видів кліщів з надродини Acaroidea. Домінуючими
видами протягом двох (зима, весна) сезонів є: Acarus farris,
Rhizoglyphus echinopus.

Комплекси акарид у підстилці захисних лісосмуг. Кліщові угрупування
включають від 2 до 5 видів акарид. Протягом року виявлено домінантні
види – Acarus farris, Rhizoglyphus echinopus. Види Schwiebea nova,
Histiogaster carpio зареєстровано тільки у весняних пробах, які брали
біля дерев з витікаючим соком.

Порівняльний аналіз фауністичних комплексів. Порівняння видового складу
кліщів різних обстежених біотопів дало змогу виокремити споріднені
угрупування акарид антропогенних та напівприродних біотопів та в
залежності від місця розташування цих біотопів передбачити резервації
акароїдних кліщів в антропогенно перетворених, штучних та напівприродних
біотопах, також передбачити можливий шлях формування чи поповнення
комплексу акарид у місцях зберігання сільськогосподарської продукції
(таблиця 2.).

Таблиця 2.

Порівняння комплексів акароїдних кліщів різних біотопів за коефіцієнтом
Жаккара

Біотоп Млини, зерносхови-ща Овочесхов., сухофрукти Підстилка тв. госп-в
Комбік,

висівки Сіно Пожн. зал. на полях Гнізда гризунів Підстилка лісосмуг

Млини, зерносхови-

ща 21

100% – – – – – – –

Овочесхови-ща, сухофр. 10

60,60% 12

100% – – – – – –

Підстилка тв. госп-в 10

64,51% 8

72,72% 10

100% – – – – –

Комбік,

висівки 11

66,66% 5

41,66% 7

63,63% 12

100% – – – –

Сіно 13

74,28% 11

84,61% 8

66,66% 8

61,54% 14

100% – – –

Пожн. зал. на полях 13

74,28% 11

84,61% 9

75,00% 7

53,84% 12

85,71% 14

100% – –

Гнізда гризунів 13

65,00% 8

51,61 7

48,27% 9

58,06% 11

66,66% 10

60,60% 15

100% –

Підстилка лісосмуг 12

70,58% 9

72,00% 7

60,87% 7

56,00% 10

74,07% 10

74,07% 10

62,50% 13

100%

Примітки: верхнє число – кількість спільних видів;

нижнє число – індекс подібності, %.

ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Показано структурованість комплексів у різних біотопах та харчових
запасах, вказано необхідні умови для формування акарокомплексів в
залежності від умов оточуючого середовища та екологічних особливостей
видів кліщів за умов наявності поживних субстратів. Відмічено сукцесію
видів у комплексі протягом року. Розроблено практичні рекомендації щодо
профілактики та заходів боротьби з акароїдними кліщами.

Структурованість акарокомплексів. В результаті проведеного дослідження в
ЦПЛУ виявлено 23 види акароїдних кліщів, пов’язаних із антропогенними і
напівприродними біотопами. Серед виявлених нових видів для території
ЦПЛУ є не тільки більш рідкісні – Tyrophagus silvester, Cosmogliphus
redikorzevi, Sancassania sphaerogaster, а й загальновідомі шкідники такі
як – Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus similis, Thyreophagus
entomophagus, та інші. Визначений вид до роду Acarotalpa sp., який
принципово відрізняється від описаних для Палеарктики видів цього роду,
виявлено в Україні вперше. В цілому список видів цих кліщів показує
достатньо високу своєрідність окремих фауністичних угрупувань.
Фауністичні комплекси кліщів є досить рухливими і динамічними системами,
які швидко реагують на зміни абіотичних факторів. Саме акарид в
антропогенних і напівприродних біотопах відносять до острівної фауни, у
формуванні якої велике значення надають випадковості (Клауснитцер,
1990). Будь-які залишки рослинного або тваринного походження, наявність
грибів є потенційним місцем існування акароїдних кліщів завдяки своїм
малим розмірам та широкій адаптації до оточення. В умовах достатності
поживних субстратів лімітуючими факторами їх існування стають вологість
і температура навколишнього середовища. Підтвердженням таких широких
можливостей акароїдних кліщів можуть служити видові нариси, складені
нами для зареєстрованих видів. Проте, більш специфічні особливості
окремих видів і характер їх взаємозв’язків теж стають певними чинниками
формування фауністичних комплексів. Зразком структурування таких
комплексів було дослідження комплексу шкідників і хижаків промислового
саду С.Г.Погребняка (Погребняк, 1996). Це дало змогу виділити: 1) ядро,
тобто види, які зустрічаються протягом всіх сезонів року і мають високу
чисельність і частотність; 2) оточення – види, які характеризуються
середньою чисельністю і частотністю, їх присутність залежить від певного
фактора; 3) шлейф – види, які характеризуються низькою чисельністю і
частотністю та можливо є випадковими або тимчасовими одиницями
комплексу.

Протягом року виділили такі види, які складають ядро комплексу акарид
млинів, зерносховищ – Acarus siro, Tyrophagus putrescentiae,
Rhizoglyphus echinopus. Оточення – Suidasia nesbitti, не утворює
чисельні за кількістю особин популяції; Acarus farris, найбільший пік
чисельності і частотністі восени; Aleuroglyphus ovatus, не утворює
чисельні колонії, але кількість особин збільшується у зимових і весняних
зборах; Tyrophagus longior, найбільша чисельність восени; Tyrophagus
perniciosus, не утворює чисельних колоній; Neoacotyledon
rhizoglyphoides, частотність протягом року майже не змінюється;
Neoacotyledon sokolovi, найбільша частотність в осінній і зимовий
періоди. Види Mycetoglyphus fungivorus, Tyrolichus casei, Tyrophagus
mixtus є оточенням у старих млинах, присутність яких залежить від
санітарії приміщення. Види Schwiebea nova, Histiogaster carpio –
утворюють шлейф, наявність якого залежить від матеріалу забудови
приміщення. Вид Acarotalpa sp. – шлейфовий вид і зафіксований у гніздах
гризунів і старих коморах. Tyreophagus entomophagus – шлейфовий вид,
виявлений у сховищах лише в старому борошні і просипах під підлогою.

Постійними супутниками овочів у сховищах є такі види – Acarus farris,
Acarus siro, Tyrophagus longior, Tyrophagus putrescentiae, Rhizoglyphus
echinopus, Rhizoglyphus сallae.

o

4d?aeex

e

„o

^„o

„O

„ueo^„O

„O

„ueo^„O

`„ueo

`„

`„

😕 $ \ O. Решта видів утворюють оточення і залежать від наявності або відсутності процесів розкладу органічної речовини. У підстилці з тваринницьких господарств ядро акарокомплексу за сезонами року дещо змінюється. Види, які становили ядро в одному із сезонів переходять в оточення чи шлейфові види в іншому сезоні, тому в ядро комплексу входять: Suidasia nesbitti, Acarus farris, Acarus siro, Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus longior, Rhizoglyphus echinopus. У комбікормах, висівках ядро комплексу утворюють види: Suidasia nesbitti, Acarus siro, Tyrophagus putrescentiae. Вид Tyreophagus entomophagus є шлейфовим, або випадковим, тому що зареєстрований в одному сезоні і в невеликій кількості. Видовий склад сінних видів кліщів теж змінюється в залежності від віку сіна і умов його зберігання. У свіжому сухому сіні переважають сухоядні види, а в старому, з підвищеною вологістю та наявністю процесів гниття – вологолюбні види. Нами обстежено копиці сіна від свіжезакладеного до дворічного. У свіжому сіні (літній період) ядро утворюють такі види – Acarus farris, Tyrophagus longior, Rhizoglyphus echinopus. Вид Aleuroglyphus ovatus характеризується високою частотністю, але не утворює чисельні колонії. В осінньому періоді починають переважати види вологолюбні, які і складають ядро комплексу цього періоду - Acarus farris, Mycetoglyphus fungivorus, Rhizoglyphus echinopus. Найчисельніший вид, який має найбільшу частотність у зимовому періоді – Acarus farris. У весняний період ядром є Acarus farris, Rhizoglyphus echinopus. Ядром гніздової фауни акарид гризунів виявлено Acarus farris, Neoacotyledon sokolovі, Rhizoglyphus echinopus. Вид Acarotalpa sp. зареєстрований у гніздах гризунів і зерносховищах вперше на території України. Види Aleuroglyphus ovatus, Tyrolichus casei, Tyreophagus entomophagus, можливо є випадковими мешканцями гнізд гризунів, присутність яких в цьому біотопі обумовлена місцем розташування гнізда і наявності гіфів мікроскопічних грибів. У підстилці лісосмуги, ядро комплексу змінюється в залежності від сезону року, температури і вологості оточуючого середовища. Протягом року виявлено такий склад ядра цього біотопу: Acarus farris, Mycetoglyphus fungivorus, Neoacotyledon sokolovі, Rhizoglyphus echinopus. Два види Schwiebea novа, Histiogaster carpio зареєстровані тільки у весняних пробах, біля стовбурів дерев, особливо там, де є витікаючий сік. Таким чином, обстеження антропогенних і напівприродних біотопів та виявлення видового складу акарид надродини Acaroidea дає змогу так згрупувати кліщі: 1) неспеціалізовану групу (еврибіонти) – види, які зустрічаються майже у всіх обстежуваних місцях і є найпоширенішою групою, без виявлення певної спеціалізації; 2) специфічну групу (олігобіонти) – види, які зустрічаються в одному або двох обстежуваних біотопах і присутність їх, можливо, є випадковою або обумовлена специфічними умовами існування; 3) спеціалізовану групу (стенобіонти) утворюють кліщі, присутність яких обумовлена наявністю тільки спеціалізованих умов. До першої групи видів належать: Acarus farris, Acarus siro, Aleuroglyphus ovatus, Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus longior, Tyrophagus perniciosus, Tyrophagus putrescentiae, Tyrophagus similis, Tyrophagus mixtus, Tyrophagus silvester, Neoacotyledon rhizoglyphoides, Neoacotyledon sokolovi, Sancassania berlesei, Sancassania sphaerogaster, Rhizoglyphus echinopus. До другої групи належать наступні види: Suidasia nesbitti, Cosmoglyphus redikorzevi, Tyreophagus entomophagus. Третю групу спеціалізованих видів складають: Tyrolichus casei, присутність якого обумовлена наявністю рідкої їжі з лактозами; Rhizoglyphus callae, масовий вид тільки у овочесховищах без особливої спеціалізації (у цибулинах, бульбоплодах, коренеплодах буряку і моркви); Schwiebea novа, Histiogaster carpio, присутність яких обумовлена наявністю деревини з підвищеною вологістю або витікаючого соку із дерев; Acarotalpa sp., за морфологічними ознаками належить більше до гніздової фауни гризунів, в зерносховищах присутність обумовлена наявністю гнізд гризунів на цій території або на прилеглій. Наведений огляд фауністичних комплексів показує, що перебіг сукцесійних (у тому числі і сезонних) процесів у них залежить від багатьох факторів. Ця залежність детермінується, насамперед, екологічними можливостями видів, які входять до складу комплексу. Екологічні особливості акароїдних кліщів. Акароїдні кліщі як група еврібіонтних організмів населяє практично всі можливі для життя місця, але провідним, а часто й лімітуючим фактором для їх існування є наявність скупчення поживних субстратів (рослинного і тваринного походження) або, принаймні, відповідних мікроскопічних грибів (Акимов, 1985; Hughes,1977). Кліщі живуть на запасах продуктів (людини, хребетних, комах), у пилу жител людини, культурах комах і грибів, у гніздах гризунів і птахів, різних перетинчастокрилих і жуків, на зябрах прісноводних риб, наземних і прісноводних десятиногих раків, у сокові дерев, що витікає, у поверхневій плівці вина, під корою дерев, плодових тілах трутовиків, агарикових грибів і гастероміцетів, ґрунті, прісній воді, на морських водоростях, у печерах тощо. Крім цього, ці кліщі так чи інакше пов’язані з усіма основними групами наземних вільноживучих багатоклітинних тварин. Справжній паразитизм для них не характерний. Зареєстровані випадки „паразитизму” Schwiebea на зябрах форелі і Sancassania на личинках пластинчатовусих жуків, а також в зовнішньому вусі людини (Климов, 2001), але будова ротового апарату показує, що справжнього паразитизму у них немає. Акароїдні кліщі мають, так зване, позакишкове травлення (Акимов, 1985) і завдяки виділенню екзимів кліщі змінюють субстрат, на якому вони існують. Деякі вільноживучі види (Tyrophagus) живляться нематодами (хижацтво). Існування кліщів на різних органічних субстратах (рослинного і тваринного походження) у місцях зберігання і споживання їх хребетними і безхребетними тваринами сприяє розселенню акарид, особливо в стадії гіпопусу. Гіпопуси деяких акароїдних кліщів здатні до самостійного пересування. Розселення в дорослій стадії зареєстровано у Tyrophagus silvester і деяких Schwiebea на жуках. Представники роду Tyrophagus (Acaridae) розселяються повітряними потоками в стадії імаго завдяки високій парусності хет ідіосоми (анемохорія) (Акимов, 1985). Але найбільш поширеним є шлях розселення з транспортованими продуктами, матеріалами та іншим вантажем, а також розселення кліщів іншими тваринами (форезія). Найбільш давнім вважається зв’язок акароїдних кліщів з жуками (Климов, 2001; Houck, OConnor, 1991). Неспецифічні або малоспецифічні види кліщів (Mycetoglyphus fungivorus, Rhizoglyphus echinopus, Sancassania berlesei, Schwiebea nova та ін.) прикріплюються до поверхні тіла жуків (Carabidae, Staphylinidae, Elateridae, Lucanidae, Cerambicidae, Tenebrionidae, Melandriidae та ін.). З двокрилими форетичні відносини пов’язані з існуванням на певному субстраті. Так, наприклад, зв'язок Rhizoglyphus echinopus з мухами Scatopsidae, Anthomyiidae, Syrphidae (Захваткин, 1941). Деякі представники Acaridae у дорослій формі населяють гнізда різних ссавців і птахів, а в стадії гіпопусу форезують на блохах (Siphonaptera), які паразитують у основного господаря. Це говорить про те, що пристосування кліщів відбувається не тільки до основного господаря, а й до його оточення. Зв’язок Acarоіdеа з перетинчастокрилими еволюційно став найспецифічнішим. Пристосованість до певних умов середовища та періодичності життєвого циклу господаря призводить до вузької спеціалізації кліща і неможливості його існування поза межами гнізда. Проте, спеціалізація акарид йшла і до хребетних тварин. Так, є припущення, що предки Acaroidea були мікофагами і існували в гніздах хребетних тварин. Це підтверджується існуванням у цих місцях примітивних груп (наприклад, Glycacaridae) (OConnor, 1982). Гнізда хребетних тварин як острови едафізації приваблювали вільноживучих кліщів. Але у Acaroidea не виробились специфічні пристосування до форезії на хребетних тваринах, якщо такі і відбувались, то для коменсалів і паразитів гнізда. Тому більш імовірною є гіпотеза про вільноживучого предка Acaroidea. Існування ентомохорного типу гіпопусу у Acaroidea зумовлює різноманіття і специфічність таких зв’язків, хоча список видів цього комплексу досить великий. У деяких родів, наприклад, Acarus і Neoacotyledon, утворилися інертні гіпопуси. Це сприяє збереженню кліщів під час довгої відсутності господаря гнізда, або ендофорезії у кишковому тракті ссавця. Гніздовий матеріал ссавців, а також екскременти, епідерміс шкіри, трупи самих тварин і зібрана ними провізія можуть служити їжею для кліщів. Наявність великої кількості біотопів і великі можливості міграції хребетних тварин сприяли широкому поширенню Acaroidea. У зв’язку з пристосуванням до різних харчових запасів у кліщів виробились різні екологічні форми і виробилось утворення гетероморфної дейтонімфи, як стадії виживання в несприятливих умовах оточуючого середовища. Таким чином, різнобічність широких зв’язків акароїдних кліщів з іншими членами ценозу, розселення цих організмів, активний вплив на субстрат, який вони споживають, роблять фауністичні комплекси акарид досить впливовим комплексом оточуючого середовища, особливо на мікрорівні. Існування постійних, у певних проміжках часу, ядер таких комплексів, вказує на достатньо жорстку детермінованість їх виникнення і подальшого існування. Це зумовлено цілою низкою різнобічних факторів, які співпадають у визначальному – створенні оптимальних умов існування певних видів, що складають ядро. Неабияку роль в акарокомплексі відіграють зв’язки акарид з їхніми природними ворогами – хижаками і паразитами. Щодо останніх, то описані випадки ураження комірних кліщів Tyrophagus putrescentiae i Acarus siro паразитом Beauveria bassiana (Bals.-Criv.) (Deuteromyces), яких отримали з личинок жука Phyllognathus silenus Fabricius (Microsporidia) (Samsinak, 1964), Tyrophagus putrescentiae – Nosema steinhausi Weiser (Weiser, 1956), грегаринами (Акимов, 1985; Костенко та ін., 1978). Види з родини Acaridae є проміжними господарями гельмінтів із родини Catenotaenisiidae (Peкк, 1976). Більш досліджені хижаки акарид з родини Cheyletidae (Cheyletus eruditus (Schrank), Cheletomorpha lepidopterorum (Shaw), Acaropsis docta (Berlese), Cheyletia Habellifera (Michael), Cheletophyes spp., Eucheyletia spp.), (Волгин, 1969; Evans et al., 1961). Найбільше значення має Cheyletus eruditus, який скорочує чисельність Acarus siro, особливо в коморах влітку, але його активність залежить від умов оточуючого середовища і наявності інших потенційних жертв (Родионов, 1940). Мезостигматичні кліщі Ascidae та інших родин зустрічаються з Acaroidea, але хижацтвом не вирізняються. Більш вагомими регуляторами чисельності Acaroidea на продовольчих запасах є представники роду Parasitus (Parasitiformes, Parasitidae), Epicrius (=Eugomasus) butleri (Hughes) (Epicriidae), зареєстровано живлення Anystidae (Acariformes) на кліщах Acaroidea (Evans et al., 1961), хижих личинок галиць (Diptera, Cecidomyiidae) на Acarus siro (Мамаев, Кривошеина, 1965). Шляхи формування комплексів акароїдних кліщів в антропогенних та напівприродних біотопах. Отже, підтверджуючи існуючі погляди і зважаючи на результати проведеного дослідження можна виокремити основні шляхи формування і поповнення комплексів акароїдних кліщів у сховищах: – симфорія (без мутуалізму) – постійне існування акарид у просипах зерна, борошна та інших органічних рештках у щілинах підлоги, кутках сховищ; – анемохорія – розселення повітряними шляхами. Представники роду Tyrophagus (Acaridae) розселяються повітряними потоками в стадії імаго завдяки високій парусності хет ідіосоми; – пасивний шлях розселення разом із сільськогосподарською продукцією з полів; – форезія – тимчасове розселення акарид із затриманням його онтогенезу і живлення на тілі іншого організму: організм, який розселяється активно, більш чи менш цілеспрямовано відшуковує „господаря”, прикріплюється до нього, а коли потрапляє в оптимальні умови – відокремлюється; – основним джерелом поповнення акарокомплексу у сховищах є гнізда гризунів, які знаходяться в межах сховищ та прилеглій території. Практичні рекомендації щодо зберігання сільськогосподарської продукції та заходи боротьби з хлібними кліщами. Зважаючи на наведену вище структурованість комплексів акарид у продуктах зберігання і різну господарську роль, яку відіграють види ядра, оточення і шлейфу можна сказати, що це дає змогу зосередити увагу для вирішення питання профілактики і боротьби з акароїдними кліщами як комірними шкідниками на певних видах акарид, розглядаючи інші як малозначущі, або такі, що засмічують продукти, які зберігаються. Проте, слід мати на увазі, що заходи профілактики і боротьби з видами, що складають ядро, одночасно впливають і на оточення, і на шлейф комплексу. Ці заходи є гарантією того, що сукцесія шкідників не відбудеться і малозначущий вид (в господарському розумінні шкідник з оточення чи шлейфу) не займе місце знешкодженого виду із ядра. Профілактичні методи стосуються всіх видів комплексу – як ядра, так і шлейфу, тому є найбільш прийнятними і використовуються під час закладання у сховища сільськогосподарської продукції. Для регіону дослідження найбільш небезпечними є представники ядра акарокомплексів у млинах, зерносховищах, коморах – Acarus siro, Tyrophagus putrescentiae, Rhizoglyphus echinopus; в овочесховищах, місцях зберігання сухофруктів – Acarus siro, Tyrophagus longior, Tyrophagus putrescentiae, Rhizoglyphus callae; у підстилці з тваринницьких господарств (літньо-осінній період) – Acarus farris, Tyrophagus longior, Tyrophagus putrescentiae. Тому саме на них мають бути зосереджені знищувальні заходи. Як зазначалося вище, саме кліщі з підродини Acarinae здатні ушкоджувати ціле зерно, а особливу небезпеку створюють у насіннєвому матеріалі, тому що здатні вигризати цілі порожнини у зерні (наявний акаридний тип будови ротового апарату), починаючи живлення із зародка (Акимов, 1985; Захваткин, 1941; Родионов, 1940). Поява кліщів з ризогліфоїдним ротовим апаратом (кліщі з родів Neoacotyledon, Sancassania, Rhizoglyphus та ін.) вказує на високий рівень вологості та наявність процесів бродіння, появу плісняви. У такому випадку слід звернути увагу на умови зберігання сільськогосподарської продукції, тобто режим утримання продуктів та стан приміщення (санітарний стан, матеріал забудови). Слід вжити профілактичних заходів (провітрювання, підсушування тощо) чи змінити сховище. ВИСНОВКИ 1. На території Центрального (Правобережного) Лісостепу України в антропогенних та напівприродних біотопах виявлено 23 види акароїдних кліщів, які належать до 14 родів, 4 підродин, 2 родин, 1 надродини Acaroidea. Список акарид на території дослідження доповнився 11 видами. Вперше на території сховищ України і гніздової фауни ссавців Центрального Правобережного Лісостепу України зафіксовано вид Acarotalpa sp. 2. Види акарокомплексу за частотністю, чисельністю і шкодочинністю згруповано для кожного обстеженого біотопу як: – ядро (зустрічаються протягом всіх сезонів року і мають високу чисельність і частотність); – оточення (характеризуються середньою чисельністю і частотністю, присутність залежить від певного фактора); – шлейф (мають низьку чисельність і частотність та можливо є випадковими або тимчасовими одиницями комплексу). 3. За екологічними преферендумами виділено: – неспеціалізовану групу (еврибіонтів), що зустрічаються у всіх обстежуваних місцях і є найпоширеніші, без певної спеціалізації (Acarus farris, Acarus siro, Aleuroglyphus ovatus, Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus longior, Tyrophagus perniciosus, Tyrophagus putrescentiae, Tyrophagus similis, Tyrophagus mixtus, Tyrophagus silvester, Neoacotyledon rhizoglyphoides, Neoacotyledon sokolovi, Sancassania berlesei, Sancassania sphaerogaster, Rhizoglyphus echinopus); – специфічну групу (олігобіонтів), що зустрічаються в одному або двох обстежуваних біотопах і присутність їх, можливо, є випадковою або обумовлена специфічними умовами існування (Suidasia nesbitti, Cosmoglyphus redikorzevi, Tyreophagus entomophagus); – спеціалізовану групу (стенобіонтів), що утворюють кліщі, присутність яких обумовлена наявністю тільки спеціалізованих умов (Tyrolichus casei, Rhizoglyphus callae, Schwiebea novа, Histiogaster carpio, Acarotalpa sp.). 4. З’ясовано сезонні зміни структури ядра акарокомплексу, що підтверджується результатами аналізу коливання чисельності його представників. Між кількістю видів в акарокомплексі та їх частотою вияву існує позитивний зв’язок, що свідчить про взаємовигідність існування більшості представників кліщів та пов’язано із сукцесією видів протягом року, а саме – види, які становили ядро в одному сезоні переходять в оточення в іншому і навпаки. 5. Виявлено можливі шляхи та резервації (постійні та тимчасові) поповнення комплексів акароїдних кліщів у сховищах, коморах в умовах Центрального Правобережного Лісостепу України. Основні шляхи: – симфорія (без мутуалізму) – постійне існування акарид у просипах зерна, борошна та інших органічних рештках у щілинах підлоги, кутках сховищ; – анемохорія – розселення повітряними шляхами. – пасивний шлях розселення разом із сільськогосподарською продукцією з полів; – форезія – тимчасове розселення акарид із затриманням його онтогенезу і живлення на тілі іншого організму, при цьому кліщ, що розселяється активно, більш чи менш цілеспрямовано відшуковує „господаря”, прикріплюється до нього, а коли потрапляє в оптимальні умови – відокремлюється; – основним джерелом поповнення акарокомплексу у сховищах є гнізда гризунів, що знаходяться в межах сховищ та на прилеглій території. 6. Розроблені практичні рекомендації щодо виявлення шкідливих акарид у сховищах, за видовим складом яких знайдено оптимальні заходи ліквідації цих шкідників та знищенні резервацій їх існування. ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Ковалишина С.П. Формування природних і синантропних угрупувань акароїдних кліщів у Центральному (Правобережному) Лісостепу України // Вісник зоології. – Київ, 2003. – Т. 37, № 3. – С.79-83. Ковалишина С.П. Акарофауна (Acari: Acariformes) мышевидных грызунов как путь формирования комплекса акарид хранилищ // Известия Харьковского энтомологического общества. – Харьков, 2003. – Т.Х, Вып.1-2. – С. 145-147. 3.Ковалишина С.П. Комплекси Acaroidea антропогенних біотопів Правобережного Центрального Лісостепу України // Вісник зоології. – Київ, 2006. – Т.40, № 2. – С.165-170. 4.Ковалишина С.П. Акарокомплекси бджолиних сімей Центрального Лісостепу України // Вісник Черкаського університету. – Черкаси. – 2000. – Вип.22. – С. 79-84. 5.Ковалишина С.П., Миколайко В.П. Деякі особливості фауністичного розподілу акароїдних кліщів в умовах Центрального Лісостепу України // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету (спец. випуск – Біологічні науки і проблеми рослинництва). – Умань: Уманський державний аграрний університет, 2003. – С.868-869. У цій статті 60% результатів отримано дисертантом, який зібрав та визначив види акароїдних кліщів з регіону дослідження. 6.Ковалишина С.П. Роль акароїдних кліщів в ґрунтоутворенні Центрального Лісостепу України // Тези І міжнародної наукової конференції “Структура та функціональна роль тваринного населення в природних та трансформованих екосистемах”. – Дніпропетровськ, 2001. – С.70-71. 7.Ковалишина С.П. Матеріали до акарофауни сіна Центрального Лісостепу України // Матеріали виступів учасників міжнародної конференції та Всеукраїнського екологічного ярмарку “Екологічні проблеми: шляхи та перспективи їх вирішення в регіонах України”. – Черкаси, 2001. – С.164-168. 8.Ковалишина С.П. Формування комплексів акароїдних кліщів (Acariformes: Acaroidea) природних і синантропних стацій в умовах Центрального (Правобережного) Лісостепу України // VІ з’їзд Українського ентомологічного товариства. Тези доповідей. – Біла Церква. – 2003. – С.48-49. 9.Ковалишина С.П. Матеріали до фауни кліщів ґрунту Центрального Лісостепу України // Матеріали всеукраїнської наукової конференції “Екологічна наука і освіта в педагогічних Вузах України”. – Київ, “Науковий світ”. – 2000. – С.89-91. 10.Ковалишина С.П. Акарокомплекси бджолиних сімей Черкаської області // Науковий вісник Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини. – Київ, 2000. – С.41-46. 11. Ковалишина С.П., Дерев’яга В.В. Шляхи формування і сезонна зміна акарокомплексів млинів в умовах Центрального Лісостепу України // Наукові записки екологічної лабораторії УДПУ. – Київ. – 2003. – Вип.6. – С.38-45 У цій статті 70% результатів отримано дисертантом, який зібрав та визначив види акароїдних кліщів з регіону дослідження 12. Ковалишина С.П., Снігур І.В. Екологічні особливості та розподіл комірних Acaroidea в природних та синантропних місцях Черкащини // Наукові записки екологічної лабораторії УДПУ. – Київ: “Науковий світ”. – 2004. – Вип.7. – С.23-26. У цій статті 50% результатів отримано дисертантом, який зібрав та визначив види акароїдних кліщів з регіону дослідження АНОТАЦІЯ Ковалишина С.П. Комплекси Acaroidea антропогенних та напівприродних біотопів Правобережного Центрального Лісостепу України. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук із спеціальності 03.00.08. – зоологія, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, м. Київ, 2006р. Проведено збір матеріалу і визначено видовий склад кліщів надродини Acaroidea з антропогенних біотопів – млини, комори, овочесховища, підстилка тваринницьких господарств, сіно та з напівприродних біотопів – гнізда мишевидних гризунів і птахів на території сховищ та у лісосмугах, підстилка лісосмуг. На території Правобережного Центрального Лісостепу зареєстровано 23 види кліщів з надродини Acaroidea, також проведено синонімію цих видів. Доведено, що кількісний і якісний склад комплексу кліщів залежить від умов оточуючого середовища, а у сховищах і млинах і від матеріалу забудови. Визначено основні шляхи формування комплексів кліщів при зберіганні сільськогосподарської продукції, виділено місця існування акароїдей у стаціях – резервантах постійного та тимчасового використання. Ключові слова: Acaroidea, комплекси акарид, антропогенні та напівприродні біотопи, Правобережний Центральний Лісостеп. АННОТАЦИЯ Ковалишина С.П. Комплексы Acaroidea антропогенных и полуестественных биотопов Правобережной Центральной Лесостепи Украины. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.08 – зоология. – Институт зоологии НАН Украины им. И.И. Шмальгаузена, Киев, 2006. Определен видовой состав клещей надсемейства Acaroidea, которые выявлены в антропогенных биотопах – мельницах, зернохранилищах, овощехранилищах, подстилке животноводческих хозяйств, сене, зерноуборочных остатках на полях, а также в полуестественных биотопах – гнездах мышевидных грызунов и птиц на территории хранилищ, гнездах грызунов из лесополос, подстилки лесополос. Выявлено 23 вида клещей надсемейства Acaroidea, проведена синонимия всех зарегистрированных видов. Количественный и качественный состав акарокомплекса зависит от окружающей среды, а также от строительного материала хранилищ, особенностей субстрата. Изучены изменения видового состава клещей комплекса в зависимости от окружающей среды, сезонов года и возрастных особенностей субстрата. Исследованы основные пути формирования комплекса акарид в местах сохранения сельскохозяйственной продукции, так же выявлено резервации постоянного и временного существования клещей, за счет которых происходит пополнение или формирование комплекса акарид в хранилищах. Сравнение комплексов акарид антропогенных и полуестественных биотопов дало возможность выявить прямой, непосредственный путь формирования клещей в хранилищах. Существование клещей в хранилищах носит мозаический характер. Статистическая обработка материала дала возможность выделить группы: эврибионты – характеризуются высокой экологической валентностью, встречаются практически везде, владеют большим географическим ареалом; олигобионты– существование возможно при наличии определенного фактора или среды, характеризуются низкой экологической валентностью; стенобионты – встречаются редко, существование определено наличием специфического фактора, возможно, это виды, которые осваивают новую территорию существования. Выявлено основные пути формирования комплексов клещей в хранилищах при сохранении сельскохозяйственных продуктов, выделено места существования акарид в стациях – резервантах постоянного и временного пользования. Ключевые слова: Acaroidea, комплекс акарид, антропогенные и полуестественные биотопы, Правобережная Центральная Лесостепь. SUMMARY Kovalyshyna S.P. Acaroidea complexes of Right-bank Central Forest-steppe antropogenic and semi-natural biotopes. – Manuscript. The theses on competition of the candidate of scientific degree of candidate of biological sciences in the speciality 03.00.08 – Zoology, I.Schmalhauzen Institute of Zoolology of National Academy of Sciences of Ukrainian, Kyiv, 2006. Material has been collected to define tick’s forms from superfamily Acaroidea in different anthropogenic biotopes – water-mills, vegetable stores, barns, litter and in semi-natural biotopes – rodents’ nidus, birds’ nests on the stores’ territory and in forest shelter-belts. 23 tick’s forms from superfamily Acaroidea have been registered on the Right-bank Central Forest-steppe territory, the species have been synonymised. Quality and quantity of tick’s complex has been proved to depend on external environment conditions and on construction materials of the water-mills, vegetable stores, barns. The main ways of tick’s complex forming in agricultural products’ storage are defined; the Acaroidea habitats in permanent and temporary reservants are described. Key words: Acaroidea, complex acari, anthropogenic and semi-natural biotopes, Right-bank Central Forest-steppe. PAGE 20

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020