.

Комбіноване лікування хворих на рак оперованого шлунка (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3156
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОНКОЛОГІЇ

БАРДАКОВ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ

УДК 616.33–006.6–089.197.6–085.849.1–085.277.3

Комбіноване лікування хворих на рак оперованого шлунка

14.01.07 – онкологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті онкології АМН України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор

Щепотін Ігор Борисович, 

Національний медичний університет 

ім. О. О. Богомольця, завідувач кафедри онкології 

Офіційні опоненти:

член-кореспондент НАН та АМН України, доктор медичних наук, професор

Ганул Валентин Леонідович, Інститут онкології АМН України, керівник
науково-дослідного відділу торакальної онкології;

доктор медичних наук, професор Тащієв Рахман Кулієвич, Національна
медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України,
професор кафедри онкології.

Провідна установа

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ
України, м. Львів.

Захист відбудеться „24” травня 2006 р. о 13-й годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.560.01 Інституту онкології АМН України
(03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту онкології АМН
України (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43).

Автореферат розісланий „10” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук

Родзаєвський С. О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У структурі смертності від злоякісних пухлин рак
шлунка стійко посідає друге місце. У хворих, які перенесли резекцію
шлунка, може виникнути рак оперованого шлунка, що у свою чергу поєднує
дві патології: первинний рак оперованого шлунка, що виникає після
резекції шлунка з приводу доброякісних захворювань (виразкової хвороби
(ВХ) шлунка або дванадцятипалої кишки (ДПК), поліпів шлунка тощо) та
рецидиви раку шлунка після дистальної субтотальної резекції шлунка.

За останні 50 років хірургічний метод був основним при лікуванні ВХ
шлунка та ДПК (Блохин Н. Н., Ефетов В. М., Клименков А. А., Патютко Ю.
И., 1987). У той час, як у економічно розвинених країнах актуальність
хірургічного лікування ВХ суттєво знизилась, у країнах СНД збільшилась
кількість ускладнених форм ВХ. Пік частоти виконання резекцій шлунка
відбувся через рік після аварії на Чорнобильській АЕС та тривав упродовж
4 років (Лобанков В. М., 2005). Ризик розвитку первинного раку
оперованого шлунка суттєво збільшується через 15–20 років після резекції
шлунка (Скоропад В. Ю., Бердов Б. А., 2005; La Vecchia C. et al., 1992;
Lacaine F. et al., 1992; Fisher S. G. et al., 1993). Серед людей з
резектованим шлунком через 25–30 років кожен третій хворий помирає від
раку, що виникає в куксі шлунка (Патютко Ю. И., Клименков А. А., 1989;
Messmer P. et al., 1993; Pointner R. et al., 1994). Ризик виникнення
первинного раку оперованого шлунка істотно перевищує частоту
малігнізації виразки шлунка, яка складає 1–7 %. Рутинне виконання
резекцій шлунка при лікуванні неускладнених форм ВХ шлунка та ДПК не є
надійним засобом профілактики раку шлунка, а лише віддаляє строк його
виникнення (Колосович І. В., 2003; Сикорская Я. В. и соавт., 1993;
Hansson L. E. et al., 1996).

Незважаючи на високий рівень хірургічної техніки, частота розвитку
місцевого рецидиву раку шлунка коливається в широких межах 19–80 %
(Клименков А. А. и соавт., 2000; Мясоєдов Д. В. та співавт., 2005;
Щепотин И. Б., 1992; Щепотин И. Б., Эванс С. Р. Т., 2000; Shchepotin I.
et al., 1995; Meyerhardt J. A., Fuchs C. S., 2003; Macdonald J. S.,
2005). Рецидив раку шлунка не супроводжується на момент виявлення
розвитком віддалених метастазів у однієї третини пацієнтів, що дає
можливість виконати радикальну операцію (Патютко Ю. И., Клименков А. А.
и соавт., 1986). За останній час при розвитку рецидиву показник
резектабельності зріс більше ніж на 20 % (Клименков А. А. и соавт.,
2004). Попередні результати свідчать про поліпшення ефективності
лікування хворих з рецидивом раку шлунка завдяки використанню
комбінованих методів: променевої терапії (ПТ) або хіміотерапії (ХТ) у
поєднанні з оперативним втручанням (Щепотин И. Б., 1992; Shchepotin I.
et al., 1995).

У світовій літературі більше уваги приділяється хірургічному методу
лікування хворих на рак оперованого шлунка. За останні чотири
десятиліття при застосуванні лише хірургічного методу лікування показник
виживаності хворих суттєво не змінився і складає від 0 до 27 % залежно
від поширеності процесу (Ефетов В. М., Ефетов С. В., 2001;
Клименков А. А., 2004). Комбіновані методи лікування хворих на рак
оперованого шлунка залишаються недостатньо висвітленими. Наведена
інформація потребує подальшого вивчення, і це дало підставу для
проведення цього дослідження.

Мета роботи: підвищити ефективність лікування хворих на первинний рак
оперованого шлунка та хворих з рецидивом раку шлунка шляхом застосування
комбінованих методів лікування: неоад’ювантної ПТ або ад’ювантної ХТ у
поєднанні з оперативним втручанням.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана в рамках науково-дослідних робіт відділу абдомінальної
онкології Інституту онкології АМН України „Розробка та вдосконалення
нео- та ад’ювантних методів лікування хворих на злоякісні новоутворення
органів черевної порожнини та таза”, державний реєстраційний
№ 0100U002254.

Завдання дослідження:

Провести аналіз ефективності комбінованого лікування хворих на первинний
рак оперованого шлунка та хворих з рецидивом раку шлунка з використанням
неоад’ювантної ПТ або ад’ювантної ХТ у поєднанні з оперативним
втручанням.

Розробити нові методи реконструкції шлунково-кишкового тракту після
виконання екстирпації кукси шлунка.

Проаналізувати причини виникнення рецидиву раку шлунка після виконання
дистальної субтотальної резекції шлунка.

Розробити рекомендації, спрямовані на зменшення ризику виникнення
рецидиву раку шлунка.

Розробити показання та протипоказання до проведення комбінованих методів
лікування хворих на рак оперованого шлунка.

Об’єкт дослідження: 186 хворих на первинний рак оперованого шлунка та
171 хворий з рецидивом раку шлунка.

Предмет дослідження: комбіноване лікування хворих на первинний рак
оперованого шлунка та рецидив раку шлунка.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, морфологічні,
інструментальні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

Уперше досягнуто підвищення ефективності лікування хворих на первинний
рак оперованого шлунка та хворих з рецидивом раку шлунка шляхом
використання неоад’ювантної ПТ або ад’ювантної ХТ у поєднанні з
оперативним втручанням.

Розроблено нові методи реконструкції шлунково-кишкового тракту після
виконання екстирпації кукси шлунка, застосування яких дає можливість
підвищити ефективність лікування хворих на рак оперованого шлунка.

Доведено, що причинами розвитку місцевого рецидиву є недотримання
онкологічних стандартів лікування хворих на рак шлунка.

Практичне значення отриманих результатів. Доведено переваги комбінованих
методів лікування хворих на первинний рак оперованого шлунка та хворих з
рецидивом раку шлунка порівняно з хірургічним методом.

При первинному раку оперованого шлунка ад’ювантна ХТ при N0-1M0 поліпшує
дворічну виживаність  на 33,5 % (77,8±6,2 % проти 32,3±5,8 %; p0,05); при N0M0 (37,5±14,1 % проти 25,0±10,8 %; p>0,05);
при N1M0 (29,2±8,8 % проти 12,3±4,7 %; p>0,05). Застосування ад’ювантної
ХТ збільшує медіану виживаності при

N0-1M0 у 2,7 раза порівняно з хірургічним методом (40,4±2,8 місяця проти
14,8±2,2 місяця; p 0 | ? \^`b? F 0 2 | ? ? ? ? ????????? ????????????????????¤?? _ `.a:bnd?iTkiYYI··!!!•···•••• $ TkZk\k^k`kbkdkfklknkpkrkAEn?r?r rcr¤r¦r?r?r°r?r?r¶r?raez–}Toooooooooooo oooooooooooooooo ‚-‚ ‚"‚&‚(‚*‚.‚0‚2‚th…oooooooooooooooooooooooooooo ®°¬¶j?f1/4^3/4r3/4oooccUUooooooooooooooI a$ o o o o akdI o ла такою: кардіальний відділ – 44 (25,7±3,3 %); середня частина кукси шлунка – 29 (17±2,9 %); зона гастроентероанастомозу – 83 (48,5±3,8 %); тотальне ураження кукси шлунка – 15 (8,8±2,2 %) хворих. Стан лімфатичних вузлів оцінювали наступним чином: відсутність регіонарних метастазів (RN0) – 23 (13,5 %); наявність метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах (RN1) відзначена у більшості хворих – 148 (86,5 %). Віддалені метастази (RM1) виявлені у 63 (36,8 %), і відсутні (RM0) – у 108 (63,2 %) хворих. Розподіл хворих по групах залежно від методу лікування був наступним: група РЕКШ+ХТ – 28 хворих, група ПТ+РЕКШ – 25 хворих, група РЕКШ – 47 хворих. Симптоматичні операції та пробні лапаротомії виконано 71 хворому. Групи РЕКШ+ХТ, ПТ+РЕКШ та РЕКШ за критеріями N0-1M0 та N1M0 були однорідними щодо ступеня інвазії рецидивом стінки кукси шлунка (RT), ступеня диференціації рецидиву (G), розподілу хворих за віком та статтю, що дало нам підстави порівнювати показники виживаності хворих. Серед 171 пацієнта реконструктивна екстирпація кукси шлунка за розробленими методиками була виконана 100 (58,5±3,8 %), симптоматичні операції (різні види обхідних анастомозів) – 36 (21±3,1 %), експлоративні лапаротомії – 35 (20,5±3,1 %) хворим. Серед 100 хворих радикальна РЕКШ виконана 93 (93±2,0 %), паліативна – 7 (7±2,0 %) хворим. Рецидив раку шлунка поширювався на сусідні органи та структури у 92 (53,8±3,8 %) хворих. Частота поширення рецидиву раку на навколишні органи (без урахування їх комбінацій) була наступною: підшлункова залоза – 37 (40,2±5,1 %); поперечно-ободова кишка – 27 (29,4±4,7 %); заочеревинна клітковина – 26 (28,3±4,7 %); ліва частка печінки – 24 (26,1±4,6 %); стравохід – 21 (22,8±4,4 %); селезінка – 8 (8,7±2,9 %); брижа поперечно-ободової кишки – 7 (7,6±2,8 %); черевна стінка – 5 (5,4±2,4 %); діафрагма – 3 (3,3±1,9 %); корінь брижі кишечника – 2 (2,2±1,5 %); петля тонкої кишки – 2 (2,2±1,5 %); аорта – 1 (1,1±1,1 %). Комбіновані операції виконано 42 (42±4,9 %) хворим. Частота виконання комбінованих операції без урахування комбінацій органів, на які поширюється рецидив раку, була наступною: резекція поперечно-ободової кишки – 17 (40,5±7,6 %); дистальна панкреатспленектомія – 13 (30,9±7,1 %); атипова резекція лівої частки печінки – 8 (19,1±6,1 %); резекція черевного відділу стравоходу – 7 (16,7±5,8 %); спленектомія – 6 (14,3±5,4 %); резекція черевної стінки – 1 (2,4±2,4 %); резекція тонкого кишечника – 1 (2,4±2,4 %). У нашому дослідженні шляхом аналізу медичної документації 171 хворого з рецидивом раку шлунка встановлено, що дистальна субтотальна резекція шлунка за методикою Більрот–І була виконана 21 (12,3 %), за методикою Більрот–ІІ у різних модифікаціях – 58 (33,9 %), за методикою Бальфура – 92 (53,8 %) хворим. Показники резектабельності були проаналізовані залежно від типу попередньої резекції при первинному лікуванні раку шлунка. Резектабельність найнижчою була після резекції за методикою Більрот–І – 28,6±9,9 % (6 хворих серед 21), Достовірно вищою вона була після резекції шлунка за методикою Більрот–ІІ та складала 43,1±6,5 % (25 з 58 хворих). Найбільший показник резектабельності відмічений у хворих, прооперованих за методикою Бальфура – 75±4,5 % (69 з 92 хворих). Отже, після виконання дистальної субтотальної резекції шлунка з накладанням попередуободового анастомозу на довгій петлі з браунівським анастомозом маємо достовірно вищі показники резектабельності при виникненні рецидиву порівняно з методикою Більрот–ІІ (75±4,5 % проти 43,1±6,5 %, p0,05); при N0M0 (37,5±14,1 % против 25,0±10,8 %; p>0,05); при N1M0
(29,2±8,8 % против 12,3±4,7 %; p>0,05). Медиана выживаемости при N0-1M0
в 2,7 раза выше, чем в контрольной группе (40,4±2,8 месяцев против
14,8±2,2 месяцев; p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020