.

Комбінована дія протимікробних засобів і імуномодуляторів при протейній інфекції (експериментальне дослідження) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
113 2824
Скачать документ

ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ

ІМ. І.І. МЕЧНИКОВА АМН УКРАЇНИ

МІШИНА МАРИНА МИТРОФАНІВНА

УДК: 616.98:579.842.22] – 085.281 – 085.37 – 092.9

Комбінована дія протимікробних засобів і імуномодуляторів при протейній
інфекції (експериментальне дослідження)

03.00.07 – мікробіологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, академік УАН, АН ВШУ
Анатолій Якович Циганенко, ректор, завідувач кафедри мікробіології,
вірусології та імунології Харківського державного медичного університету
МОЗ України.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ніколенко Юрій Іванович, Донецький
державний медичний університет ім. О.М. Горького МОЗ України, завідувач
кафедри мікробіології, вірусології та імунології.

доктор медичних наук, професор Бабич Євген Михайлович, завідувач
лабораторії специфічної профілактики краплинних інфекцій, Інститут
мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.
Богомольця, кафедра мікробіології, МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться “10” червня 2004р. о 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.64.618.01 при Інституті мікробіології та
імунології ім. І.І. Мечникова АМН України за адресою: 61057, м. Харків,
вул. Пушкінська, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мікробіології та
імунології ім. І.І. Мечникова АМН України, 61057, м. Харків, вул.
Пушкінська, 14.

Автореферат розісланий “7” травня 2004р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук С.В. Бруснік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Приблизно 90% усіх шпитальних інфекцій мають
бактеріальне походження. Багатьма дослідниками було доведено, що
шпитальні інфекції все частіше обумовлюються грамнегативною мікрофлорою,
яка є головною причиною гнійно-запальних ускладнень (Зубов Л.А.,
Богданов Ю.М., 1998; Gold H.S., Moerling R.S., 1996). У останні роки
значно зросла роль бактерій рода Proteus в етіології гнійно-септичних
процесів при травмах, захворюваннях сечових шляхів, опіках, променевих
ураженнях.

Особливе місце в структурі гострих кишкових захворювань займає протейна
інфекція, яка протікає особливо тяжко у дітей молодшого віку. У багатьох
містах України було встановлено, що протейна інфекція реєструється в
6-15% випадків гострих кишкових захворювань. Є дані про етіологічну роль
протею при менінгітах, пневмоніях, перитонітах, абсцесах легенів,
отитах та інших септичних ускладненнях.

Стан в Україні щодо цієї проблеми за останні роки погіршився. Викликає
занепокоєння більш часте виникнення протейного сепсису, який
зустрічається в 16 – 43,7% усіх септицемій. У хворих з післяопераційними
ускладненнями, різними травматичними ушкодженнями протей висівали у 37%
випадків. Із ран при хронічній гнійній інфекції протей виділявся у 25%
хворих, при опіках – 45 – 62%. Значення протею у розвитку
нозокоміальних інфекцій зросло від 9,2 до 24,7% (Суфіяров Р.С., 1998;
Zunino P., 2001; Li X., 2002). Кількість інфекційних ускладнень у
клініках різного профілю зросло у зв’язку з впровадженням нового
обладнання, особливо з пластмасовими деталями, що пов’язано з
відсутністю надійних засобів стерилізації. Здатність протея до виживання
у зовнішному середовищі, стійкість до антисептиків та дезінфектантів, а
також різноманітність шляхів інфікованості забезпечує постійну підтримку
епідемічного процесу у лікарнях. Джерелом поширення асоціацій збудників
протейної інфекції є тяжкохворі зі зниженою реактивністю, які тривалий
час знаходяться на стаціонарному лікуванні та одержують великі дози
антибіотиків.

Захворювання, викликані протеями, характеризуються особливо тяжким
перебігом та несприятливими наслідками: 37-50% пневмоній, 40% септицемій
закінчуються летальністю. Поширення протейної інфекції пов’язано зі
збільшенням хворих з імунодепресією. Широке поширення нозокоміальних
інфекцій, в тому числі й різних форм протейної інфекції, тенденція до їх
зростання, тяжкий перебіг та значна летальність – усе це визначає
актуальність і надає даній проблемі соціального значення, вирішення
даної проблеми неможливе без розробки й впровадження ефективних засобів
лікування (Назарчук Л.В., 1996).

Широке використання антибіотиків та хіміотерапевтичних препаратів у
лікувальній практиці привело до виникнення стійкості збудників ряда
інфекційних захворювань до дії багатьох лікарських засобів. Певні
труднощі зустрічаються у лікуванні захворювань, викликаних патогенними
штамами протею, оскільки ці мікроорганізми характеризуються великою
різноманітністю щодо їх чутливості до антибіотиків.

Зниження імунологічної резистентності людства в цілому є однією з
головних причин змінення обличчя інфекційної патології. Причин такого
зниження багато. Але є очевидним, що упоратися з інфекційною
захворюваністю, що постійно зростає, тільки за допомогою
хіміотерапевтичних засобів не можливо. Доречно застосовувати
імуномодулюючі препарати. Аналіз численних робіт свідчить про те, що в
патогенезі різних форм протейної інфекції безумовна роль належить
порушенням імунного статусу хворих (Крутиков М.Г., 1998). У зв’язку з
цим необхідно шукати шляхи, спрямовані на посилення імунітету у хворих з
протейною інфекцією. Тому залишаються актуальними дослідження з
експериментального обгрунтування комплексного використання
антибактеріальних препаратів та імуномодуляторів. Незважаючи на
бурхливий розвиток в останні роки наукових досліджень у різних
напрямках, кардіальні питання лікування протейної інфекції залишаються
до кінця нез’ясованими і потребують подальшої розробки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом планової науково-дослідної тематики Харківського
державного медичного університету “Вивчення загальних закономірностей
патологічних процесів та розроблення принципів і методів їх корекції”;
теми основного плану кафедри мікробіології, вірусології та імунології:
“Діагностика та лікування уроджених аноректальних вад та їх
гнійно-запалювальних ускладнень у дітей” (державний реєстраційний номер
0103U004547).

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є підвищення
ефективності лікування протейної інфекції на підставі комплексної оцінки
імунологічних, біохімічних і морфологічних особливостей.

Виходячи з поставленої мети, визначено такі основні завдання
дослідження:

1.Визначити біологічні особливості шпитальних штамів Proteus spp,
циркулюючих у клініках м. Харкова.

2. Визначити антибіотикорезистентність вилучених ізолятів.

3. Розробити методику відтворення локалізованої гнійно-некротичної
протейної інфекції з підвищенням точності моделювання.

4. Вивчити механізми дії протимікробних засобів й імуномодуляторів на
імунітет та цитокіновий статус при протейній інфекції в експерименті.

5. Визначити особливості клітинного метаболізму макроорганізму при
експериментальній протейній інфекції.

6. Вивчити імуногістохімічні та морфологічні зміни тканин
експериментальних тварин при протейній інфекції.

7. Розробити концептуальну модель імунопатологічних механізмів
інгібування клітинного імунітету і факторів неспецифічної
резистентності.

8. Обгрунтувати комбіновану терапію.

Об’єкт дослідження – хворі на протейну інфекцію; інфіковані
експериментальні тварини.

Предмет дослідження – збудник протейної інфекції; протимікробні
препарати, імуномодулятори.

Методи дослідження. Мікробіологічні (бактеріологічні – визначення
біологічних властивостей вилучених штамів, ідентифікація бактерій,
визначення чутливості до антибактеріальних препаратів), імунологічні
(визначення субпопуляцій Т- та В-лімфоцитів із застосуванням
моноклональних антитіл у реакції мембранної імунофлюоресценції – CD3+,
CD4+, CD5+, CD8+, CD11b, CD18+, CD19+, CD22+; визначення рівнів
цитокінів та IgA та IgM – методом твердофазного імуноферментного
аналізу; біохімічні (визначення показників антиоксидантної системи та
активності процесів перекисного окислення липідів), морфологічні та
гістохімічні (за загальноприйнятими методиками), імуноморфологічні (за
методом Кунса) та математико-статистичні (статистичний аналіз
результатів).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше дана мікробіологічна
характеристика штамів бактерій роду Proteus, вилучених від
різнопрофільних хворих і з об’єктів зовнішнього середовища стаціонарів
м. Харкова. На регіональному рівні показано, що штами зі значним набором
факторів патогенності відзначаються високою резистентністю до більшості
протимікробних засобів, що широко використовуються в лікувальній
практиці. Розроблено експериментальну модель гнійно-некротичної
протейної інфекції, яка відрізняється від уже діючих пролонгованим
перебігом та локалізацією інфекційного процесу, що дало можливість
встановити рівень порушення імуного статусу, особливості клітинного
метаболізму та морфогенезу. Все визначене дозволило, сумісно з даними
мікробіологічного дослідження, запропонувати ефективні схеми
комбінованого лікування хворих на протейну інфекцію з використанням
протимікробних препаратів і імуномодуляторів.

Практичне значення одержаних результатів. Досліджено біологічні
властивості шпитальних штамів протеїв, циркулюючих в клініках різного
профілю м. Харкова; визначено рівень чутливості до антибактеріальних
препаратів виділених бактерій роду Proteus; проведено оцінку дії
антибактеріальних препаратів та імуномодуляторів на імунітет, морфогенез
та окремі процеси біоенергетики макроорганізму при протейній інфекції.
Установлено, що комбіноване застосування ципрофлоксацину та
поліоксидонію є раціональним та ефективним. Результати роботи
впроваджено в навчальний процес на кафедрах мікробіології, вірусології
та імунології, загальної хірургії, інфекційних хвороб, урології та
андрології, отолярінгології Харківського державного медичного
університету.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно здійснила пошук і аналіз
літературних джерел. Дисертант самостійно обрала напрямок досліджень,
визначила мету та сформулювала завданя. Самостійно обрано методологічні
підходи, згідно з якими виконано дослідження по оцінці дії
протимікробних засобів і імуномодуляторів на імунітет при протейній
інфекції. Самостійно вилучено та охарактеризовано штами бактерій роду
Proteus. Автор самостійно провела дослідження по вивченню
антибіотикорезистентності вилучених ізолятів. Самостійно проведено
експерименти по відтворенню протейного сепсису, а також по вивченню дії
ципрофлоксацину, ципробаю і поліоксидонію, тималіну як окремо, так і в
комбінації при локалізованій гнійно-некротичній протейній інфекції та
при протейному сепсисі. Самостійно досліджено та проаналізовано
ефективність застосування цих препаратів у комбінації. Автором
самостійно було проведено імунологічні дослідження та узагальнення
одержаних лабораторних результатів. Всі положення, висновки, статистична
обробка одержаних результатів належать пошукувачу. У співавторстві з
академіком, доктором медичних наук, професором А.Я. Циганенком та
кандидатом медичних наук П.В. Оветчиним було розроблено методику
відтворення локалізованої гнійно-некротичної протейної інфекції.

Апрбація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи
доповідались і обговорені на підсумкових конференціях молодих вчених
Харківського державного медичного університету “Медицина третього
тисячоліття” (2003, 2004); на науково – практичній конференції,
присвяченій 80-річчю з дня заснування кафедри мікробіології, вірусології
та імунології Харківського державного медичного університету (2002), на
Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Вчені
майбутнього” (Одеса, 2003); на Міжднародній науково – практичній
конференції “Клінічна фармація: 10 років в Україні” (Харків, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових робіт, серед
них 4 статті в наукових фахових журналах (3 з них самостійні), 9 в
збірниках конференцій (6 з них самостійні), та 1 деклараційний патент
на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота містить вступ, огляд
літератури, розділ “матеріали і методи досліджень”, 8 розділів власних
досліджень, розділ “аналіз та узагальнення результатів дослідження”,
висновки та практичні рекомендації. Загальний обсяг дисертації 177
сторінок. Робота ілюстрована 37 таблицями, 15 рисунками та 41
фотографією, що займає 39 сторінок. Список використаних джерел
літератури налічує 300 джерел вітчизняних і зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Матеріалом дослідження були: гнійний
вміст ран, кров, сеча, фекалії, ексудат, змиви з інвентаря,
інструментів, з рук медичного персоналу різних клінік м.Харкова. Усього
обстежено 412 хворих з гнійно-запальною інфекцією, досліджено 225 змивів
з об’єктів лікарняного середовища. Забір матеріалу, його транспортування
проводилися згідно з вимогами до взяття та доставки матеріалу для
мікробіологічних досліджень, запропанованих медичною академією
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупіка (Білько І.П., 2001). Вилучення та
ідентифікацію мікроорганізмів проводили за загальноприйнятими методиками
та за допомогою наборів “МІКРО-ЛА-ТЕСТ”, реєстрація результатів
проводилась на ридері “Multiskan”. Визначення антибіотикорезистентності
проводилось за допомогою стандартних дисків відповідно до методичних
рекомендацій (№ 2675-83, Москва, 1983) і мікротест систем “ТПК Г-”.
Моделювання локалізованої гнійно-некротичної інфекції проведено на білих
мишах лінії ВАLB/c JLACSto, самках, вагою 18-20г, внутрішньошкіровим
засобом дрібного введення інфікуючої дози лабораторного штама
P.mirabilis ГICK 160208 SS F 403 у розмірі – 3 х 108 мікробних клітин в
0,1 мл фізіологічного розчину на першу добу та 1,5 х 108 мікробних
клітин в 0,1 мл фізіологічного розчину на другу добу в інфільтрат, що
утворився. Моделювання протейного сепсису проводили на
септико-токсикологічній моделі відтворення генералізованої інфекції,
адаптованої для клінічного штаму P.mirabilis № 358, вилученого у хворого
з тяжким перебігом протейної інфекції, одержаного з інституту
епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України.
Сумарну тривалість життя інфікованих тварин визначали за Приге
(гармонічна середня тривалість життя експериментальних тварин, Першин
Г.Н., 1971).

Характеристика препаратів, взятих в експеримент: ципрофлоксацин
[1-циклопропіл-6-фторо-1,4-дигідро – 4
оксо-7(піперазин-1іл)-хіноліно-3-карбоксикислота, моногідрохлорид,
моногідрат], прозора рідина з зеленувато-жовтуватим відтінком,
концентрат 1% для інфузій (реєстраційне посвідчення № Р.08.00/02178 від
03.08.00 (“Юрія – Фарм”, Україна, м.Київ); поліоксидоній [похідне
N-окису полі-1,4 етиленпіперазину], ліофінізована маса з жовтуватим
відтінком, яка розчиняється у новокаїні, розчину натрія хлориду
ізотонічного (реєстраційне посвідчення в Росії № 96/302/9 від 20.04.00
(“Иммафарма”, Росія, м. Москва), реєстраційне посвідчення на Україні №
Р.12.01/04023 від 03.12.01); тималін – поліпептид, отриманий шляхом
екстракції з тимусу великої рогатої худоби з додаванням гліцину,
ліофілізований порошок білого кольору для ін’єкцій (реєстраційне
посвідчення № Р.04/00/01599 від 04.04.00 (“Біофарма”, Україна, м.Київ).

В експериментах лабораторних тварин розділили на групи: 1-а – позитивний
контроль – інфіковані миші; 2-а група – інфіковані миші та проведення
терапії ципрофлоксацином; 3-я група – інфіковані миші та проведення
терапії поліоксидонієм; 4-а група – інфіковані миші та проведення
терапії ципрофлоксацином і поліоксидонієм; 5-а – інтактні миші; 6-а
група – миші, інфіковані та проведення терапії ципробаєм; 7-а група –
миші, інфіковані та проведення терапії тималіном; 8-а група – миші,
інфіковані та проведення терапії комбінацієй препаратів ципробая і
тималіна; 9-а група – миші, інфіковані та проведення терапії ципробаєм і
поліоксидонієм; 10-а група – миші, інфіковані та проведення терапії
ципрофлоксацином і тималіном. Розрахунок доз препаратів проводили за
формулою Риболовлєва (Риболовлєв Ю.Р., Риболовлєв Р.С., 1979).

Імунологічні дослідження проведені за методикою визначення субпопуляцій
Т- та В- лімфоцитів периферичної крові із застосуванням моноклональних
антитіл у реакції мембранної імунофлюоресценції; рівні інтерлейкінів та
фактору некрозу пухлин визначали за допомогою твердофазного
імуноферментного аналізу (Караулов А.В., 2002; Ройт А., 2000; Драннік
Г.Н, 1999). Імуноморфологічне дослідження було виконано з використанням
прямого та непрямого методу Кунса. Типовано основні клони імунотропних
клітин: загальна популяція Т-лімфоцитів (CD3+), Т-хелпери (CD4+),
Т-цитотоксичні лімфоцити (CD8+), В-лімфоцити (CD19+, CD22+, CD45RA),
нейтрофільні гранулоцити (CD18+), макрофаги/моноцити (ED1) та
плазмобласти (Автанділов Г.Г., 1999). Для оцінки ступеня метаболічних
порушень у тканинах та відновлення обміну речовин під впливом
препаратів, взятих в експеримент, обрано показники, які характеризують
рівень обміну білка в тканинах (активність аспартатамінотрансферази
(АсАТ), аланінамінотрансферази (АлАТ), глутаміламінотрансферази ((-ГТП),
енергетичного обміну (лактатдегідрогенази (ЛДГ), активність процесів
перекисного окислення (малоновий діальдегід (МДА), дієнові кон’югати
(ДК) та стан антиоксидантної системи (вміст сульфгідрильних груп (SH) та
каталази). Швидкість проліферації клітин оцінювали за рівнем лужної
фосфатази (Чевари С., 1991). Одержані результати досліджень оброблялись
з використанням статистичних програм за допомогою персонального
комп’ютера (Минцер О.П., 1991; Лапач С.Н., 2000).

Результати власних досліджень у 3 – 10 розділах

Біологічні особливості та антибіотикорезистентність штамів Proteus spp,
циркулюючих в клініках різного профілю м. Харкова. У результаті
дослідження 412 проб клінічного матеріалу хворих з хірургічними
ускладненнями, урологічними, ЛОР, стоматологічними, кишковими інфекціями
та 225 змивів з об’єктів шпитального середовища було вилучено 103 штама
бактерій роду Proteus, серед яких P.vulgaris складав 44,7%, P.mirabilis
– 53,4% і P.penneri – 1,9% випадків. При цьому в 23,3% випадків протеї
були вилучені при раньових, в 14,6% при урологічних, в 16,5% при
кишкових, в 22,3% при ЛОР, в 3,9% при вторинної адентії та в 19,4% з
об’єктів лікарняного середовища.

При дослідженні факторів патогенності, до яких відносяться ферменти
агресії: гемолітична, лецитиназна та ДНК-азна активності, було
встановлено, що 70,9% ізолятів мали лецитиназну активність, причому в
хірургічної клініці ізоляти мали дану активність в 31,5% випадків,
ізоляти від урологічних хворих – в 12,3%, від ЛОР- 24,7%, від хворих з
кишковою патологією – 15,1%, ізоляти від хворих з вторинною адентією –
4,1 %, а штами, вилучені з об’єктів шпитального середовища – 12,3%
випадків. Порівняння лецитиназної активності протеїв різних видів
показало, що лецитиназнопозитивні культури мали перевагу серед P.
mirabilis (72,7%).

Проведені дослідження показали, що 59,2% штамів бактерій роду Proteus
продукували фермент ДНК-азу, причому 46,6% штамів мали високу ДНК-азну
активність, неактивними були 30,1%. Культури, які мали високий та
середній ступенінь активності були переважно серед ЛОР (69,6%) та
урологічних (66,7%) штамів. Відсотки високо та середньо активних за
даною ознакою штамів ранового і кишкового походження були нище і
складали 58,3% та 47,1% відповідно. Половина культур, взятих зі
шпитального середовища мали високу та середню активність, а друга
половина виявилась неактивною по відношенню до цієї ознаки. Результати
досліджень гемолітичної активності вилучених штамів Proteus spp
показали, що гемолітичну активність мали 83,5% культур, з них
високоактивними були 62,1%, середньоактивними – 21,4%, слабкоактивними –
9,7% і неактивними – 6,8%. Одержані дані показують, що 41,7% штамів
бактерій роду Proteus були високоактивні за всіма трьома вивченими
видами активності, причому штами ранового походження (45,7%) – були
високоактивні за всіма ознаками.

Антибіотикочутливість вилучених штамів Proteus spp. Проведені
дослідження щодо вивчення антибіотикорезистентності вилучених штамів
Proteus spp дозволили встановити, що переважна більшість ізолятів стійка
до тетрацикліну (100%), доксицикліну (83,3%), стрептоміцину (91,7%),
рифампіцину (75%), олеандоміцину (66,6%), поліміксину (83,3%),
ампіциліну (91,7%). Штами були чутливі до цефалоспоринів та
фторхінолонів. Ципрофлоксацин та цефотаксим за антибактеріальною
активностю переважали решту, узятих в дослід, хіміотерапевтичних
препаратів.

Одержані дані щодо вивчення факторів патогенності та
антибіотикорезистентності бактерій роду Proteus свідчать про те, що
штами, які мали високу лецитиназну, ДНК-азну і гемолітичну активність
були резистентні до більшості антибактеріальних препаратів (рис.1).

Звертає на себе увагу те, що штами були високочутливі до
ципрофлоксацину. До інших препаратів фторхінолонового ряду вилучені
високостійкі та високоактивні штами проявляли варіабельну активність, що
важливо при призначенні екстреної антибактеріальної терапії.

Розробка моделі локалізованої гнійно-некротичної протейної інфекції.
Проведено досліди з моделювання локалізованої гнійно-некротичної
протейної інфекції з дрібним уведенням інфікуючої дози Proteus mirabilis
в інфільтрат, що утворився на другу добу.

Білим мишам для утворення осередка інфекції робили внутрішньошкірно
ін’єкції сублетальною (300 мільйонів мікробних тіл в 0,1 мл) інфікуючою
дозою, з таким розрахунком, щоб на другу добу в усіх мишей утворився
інфільтрат. Через 24 години повторно вводили в утворений інфільтрат
половину інфікуючої дози – 150 мільйонів мікробних тіл в 0,1 мл. Це
сприяло розвитку патологічного процесу з більш тривалим періодом
виявлення клінічних симптомів запалення без генералізації інфекції. При
більш високих дозах – вогнище запалення утворювалося миттєво та
спостерігалася значна летальність (рис.2). Розвиток локалізованої
протейної інфекції відбувавсь з різним ступенем генералізації
патологічного процесу, що приводило до уповільнення загоювання рани (до
16 діб), а іноді – до виникнення вторинних осумкованих гнійних
інфільтратів.

Параметри імунологічного статусу та особливості метаболізму при
протейній інфекції. Імунна відповідь при експериментальній локалізованій
гнійно-некротичній протейній інфекції. Імунологічні дослідження
показали, що в інфікованих тварин відбувається пригнічення клітинного
імунітету: статистично значущі зміни у мишей відмічаються за рівнями
лімфоцитів: CD3+, показник якого знижується в 1,6 рази (40,5±2,33%),
CD4+ (в 1,3 рази – 29,2±1,2%) та CD5+ (в 2,2 – 29,0±2,7%). Крім того,
слід відмітити тенденцію до зниження кількості CD8+ – лімфоцитів на 7 %
порівняно з інтактними мишами. Параметри цитокінового статусу за рівнями
IL-1 і IL-4 достовірно знижені: на 12,5% і на 67% відповідно, що вказує
на активну стадію запалення. Зниження концентрації IL-1, яке пояснюється
зменшенням продукуючих його CD5+, призводить до пригнічення проліферації
лімфоцитів при індукції імунної відповіді. Аналіз рівнів імуноглобулінів
інфікованих тварин дозволив виявити, що показник сироваткового IgА
суттєво не відрізнявся (31,5±2,1%), а IgМ був достовірно підвищений
(50,8±3,5%). Значне підвищення запального цитокіну – фактора некрозу
пухлини (ФНП) зумовлено вивільненням з P. mirabilis ендотоксину, а також
продуктами їхнього розпаду (ЛПС) і є важливим і достовірним показником
запальної реакції при даній інфекції, оскільки цей цитокін здатний
гальмувати клітинну проліферацію, діференціювання та функції клітин і є
медіатором цитотоксичності.

Слід відмітити зниження рівня С3 компонента комплемента в 2,5 рази
(18,0±2,7%), що пов’язано з наявністю мікрокапсули у бактерій Proteus
spp, яка містить сіалові кислоти, що здатні зв’язувати С3 – конвертазу
комплементу.

Імунна відповідь при експериментальному протейному сепсисі у мишей. При
експериментальному протейному сепсисі виявлені зміни цитокінового
статусу і клітиного імунітету у вигляді лімфопенії зі значним зниженням
абсолютних показників усіх субпопуляцій Т-лімфоцитів в сироватці крові,
що проявляється імунодепресивним станом. ФНП підвищується в 2,3 раза
(92,6±3,1%). Цей цитокін є важливим медіатором, що призводить до
розвитку ендотоксин-індуційованого септичного шоку. Спостерігається
активація цитокінового каскаду (ФНП і IL-6) як прояв гіперреактивності,
що є основою для розвитку сепсису. Тривале підвищення рівня ФНП
призводить до запалення та розвитку аутоалергічних реакцій, як через
антигенну мімікрію зруйнованих бактерій і тканин організму у зв’язку з
неспецифічним пошкодженням останніх запальною реакцією і включенням
механізмів апоптоза, а також цей цитокін може посилювати зростання
бактерій .

Результати проведених досліджень показали, що в тканинах інфікованих
тварин наявний окислювальний стрес, котрий призводить до суттєвих
порушень метаболічних процесів: підвищується активація процесів
перекисного окислення ліпідів – вміст малонієвого діальдегіду (МДА –
22,3±3,2% – 33,7±3,8%) і дієнових кон’югатів (ДК – 152,6±5,2% –
385,6±14,1%), що приводить до виснаження антиоксидантної системи (АОС):
активність каталази, вміст SH-груп та рівень супероксиддісмутази (СОД)
знижені.

Морфологічні зміни в органах мишей при експериментальній протейній
інфекції. Дані мікроскопічного дослідження серця, печінки, нирок
виявили, що в них переважають явища розладу кровообігу, дистрофічні
зміни та виразна запальна реакція в стромі. Ступінь експресії ендотеліну
ендотеліоцитами вищевказаних органів помірна. Склад
лімфоплазмоцитарномакрофагального інфільтрату внутрішніх органів був
представлений CD3+, CD4+, CD8+ – Т-лімфоцитами, CD45RA+ –
В-лімфоцитами, ED1 – макрофагами/моноцитами, плазмобластами з IgM і IgG,
а також клітинами-продуцентами IL-1, IL-6 і ФНП. При протейному
сепсисі дані морфологічного дослідження свідчать про розвиток тяжкого
септичного стану, що підтверджується виразними дистрофічними та
дегенеративними змінами строми та паренхіми, розповсюдженим
інтерстиціальним запаленням, альтернативно-продуктивними процесами в
судинах серця, печінки, нирок. Крім того, відмічається
внутрішньосудинна фіксація CD18+ нейтрофільних гранулоцитів до
поверхні. У периферичних органах імунної системи (селезінка та
лімфатичні вузли) виявлена різка гіперплазія як Т-, так і В- зон на тлі
вираженої макрофагальної реакції, посиленої плазматизації та значної
активації прозапальних інтерлейкінів. У запальній інфільтрації строми
серця, печінки та нирок, порівняно з локальною інфекцією, виражена
макрофагальна реакція, посилена плазматизація й активована цитокінова
прозапальна система.

e

°

Oe

J

L

e

e

®

°

Oe

&

‘p‘”–|› FO§a©ae«Ue//eeeeeeesseeOeeeeeEee3/4

`„?

???????????о зафіксовано на 9 добу, окремо поліоксидонієм – на 7 добу,
тималіном – на 10 добу. Комбінація препаратів виявила тенденцію до більш
швидкого загоювання рани – ципрофлоксацин (ципробай) і тималін – на 8
добу, ципрофлоксацин (ципробай) і поліоксидоній – на 5 добу.

Таблиця 1

Швидкість загоювання ран у мишей при терапії експериментальної
локалізованої гнійно – некротичної протейної інфекції

Препарати Стан осередку запалення за добою спостереження

(з початку лікування)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Ципрофлоксацин (2-а група) +++ +++ +++ ++ ++ ++ + + + –

Поліоксидоній (3-а група) +++ +++ ++ + + + + – – –

Ципрофлоксацин+поліоксидоній (4-а ) +++ ++ ++ + + – – – – –

Ципробай (6-а група) +++ +++ +++ ++ ++ ++ + + + –

Тималін (7-а група) +++ +++ +++ ++ ++ ++ + + + +

Ципробай+тималін (8-а група) +++ +++ ++ ++ + + + + – –

Ципробай+поліоксидоній (9-а група) +++ +++ ++ + + – – – – –

Ципрофлоксацин+тималін (10-я група) +++ +++ ++ ++ + + + + – –

Примітка: 1-а група – інфіковані тварини (контроль) – загоєння вогнища
запалення на 15-16 добу; 5-а група – інтактні тварини. Характер та
інтенсивність уражень: перший ступінь ураження (+) – краплинні некрози у
діаметрі до 2 мм або інфільтрати, що не супроводжуються некротичним
процесом; другий ступінь (++) – некрози у діаметрі від 3 до 5мм; третій
ступінь (+++) – некрози у діаметрі від 6 мм; відсутність уражень (-).

При комбінованому лікуванні препаратами ципрофлоксацином і
поліоксидонієм, а також ципробаєм і поліоксидонієм відмінностей у
швидкості загоювання некротичного вогнища не виявлено. В обох випадках
загоєння рани реєструвалося на 5 добу. Аналогічна картина відмічалася
при комбінованому лікуванні тими самими протимікробними препаратами та
тималіном. Однак швидкість загоєння рани була меньшою: рубець утворився
продовж 8 діб.

При порівняльному аналізі комбінованого лікування цифлоксацином і
поліоксидонієм, а також ципрофлоксацином і тималіном, відмічається
відмінність у швидкості рубцювання гнійно – некротичного осередка, що
свідчить про перевагу комбінації антибактеріальних препаратів з
імуномодулятором поліоксидонієм.

Лікування мишей з експериментальним протейним сепсисом. При лікуванні
експериментального протейного сепсису було взято таку саму кількість
тварин, як і при лікуванні локалізованої гнійно-некротичної протейної
інфекції. Препарати і групи мишей були ідентичними.

Ефективність застосованої терапії при протейному сепсисі оцінювали за
ступенем виживання тварин. При проведенні монотерапії ципрофлоксацином
летальність складає 45±1,5%, що співпадає з відсотком летальності мишей
у групі, де була проведена терапія ципробаєм. При монотерапії
імуномодулятором було виявлено, що при лікуванні мишей з протейним
сепсисом поліоксидонієм, відсоток виживання мишей зростає до 75±2,5%, а
тималіном – до 70±2,3%. Це досить високі показники, однак при
комбінованій терапії вони стають ще вищими і складають у мишей в 4-й
групі – 85±1,7%, а у мишей в 10 групі – 80±1,4%.

Рис.3. Виживання мишей з протейним сепсисом.

При порівняльному аналізі ефективності лікування per se і в сполученні
з показником виживання мишей з протейним сепсисом відмічається найменша
летальність у 4-й групі при застосуванні комбінації препаратів
ципрофлоксацина та поліоксидонія (15%) порівняно з монотерапією (45% –
при введенні ципрофлоксацина і 25% – поліоксидонія) та позитивним
контролем, де летальність досягла 100% (рис. 3).

Сумарна тривалість життя тварин при протейному сепсисі та його терапії
показує ступінь ефективності препаратів, використаних в експериментах.

Таблиця 2

Оцінка ефективності препаратів при протейному сепсисі

Групи тварин n Вижи

ло Сумарна тривалість життя тварин

абс % ?

1 група – інфіковані тварини 20 – 68/200 34

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020