ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ

ІМ. І.І. МЕЧНИКОВА АМН УКРАЇНИ

МІШИНА МАРИНА МИТРОФАНІВНА

УДК: 616.98:579.842.22] – 085.281 — 085.37 – 092.9

Комбінована дія протимікробних засобів і імуномодуляторів при протейній
інфекції (експериментальне дослідження)

03.00.07 – мікробіологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, академік УАН, АН ВШУ
Анатолій Якович Циганенко, ректор, завідувач кафедри мікробіології,
вірусології та імунології Харківського державного медичного університету
МОЗ України.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ніколенко Юрій Іванович, Донецький
державний медичний університет ім. О.М. Горького МОЗ України, завідувач
кафедри мікробіології, вірусології та імунології.

доктор медичних наук, професор Бабич Євген Михайлович, завідувач
лабораторії специфічної профілактики краплинних інфекцій, Інститут
мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.
Богомольця, кафедра мікробіології, МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться “10” червня 2004р. о 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.64.618.01 при Інституті мікробіології та
імунології ім. І.І. Мечникова АМН України за адресою: 61057, м. Харків,
вул. Пушкінська, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мікробіології та
імунології ім. І.І. Мечникова АМН України, 61057, м. Харків, вул.
Пушкінська, 14.

Автореферат розісланий “7” травня 2004р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук С.В. Бруснік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Приблизно 90% усіх шпитальних інфекцій мають
бактеріальне походження. Багатьма дослідниками було доведено, що
шпитальні інфекції все частіше обумовлюються грамнегативною мікрофлорою,
яка є головною причиною гнійно-запальних ускладнень (Зубов Л.А.,
Богданов Ю.М., 1998; Gold H.S., Moerling R.S., 1996). У останні роки
значно зросла роль бактерій рода Proteus в етіології гнійно-септичних
процесів при травмах, захворюваннях сечових шляхів, опіках, променевих
ураженнях.

Особливе місце в структурі гострих кишкових захворювань займає протейна
інфекція, яка протікає особливо тяжко у дітей молодшого віку. У багатьох
містах України було встановлено, що протейна інфекція реєструється в
6-15% випадків гострих кишкових захворювань. Є дані про етіологічну роль
протею при менінгітах, пневмоніях, перитонітах, абсцесах легенів,
отитах та інших септичних ускладненнях.

Стан в Україні щодо цієї проблеми за останні роки погіршився. Викликає
занепокоєння більш часте виникнення протейного сепсису, який
зустрічається в 16 — 43,7% усіх септицемій. У хворих з післяопераційними
ускладненнями, різними травматичними ушкодженнями протей висівали у 37%
випадків. Із ран при хронічній гнійній інфекції протей виділявся у 25%
хворих, при опіках – 45 – 62%. Значення протею у розвитку
нозокоміальних інфекцій зросло від 9,2 до 24,7% (Суфіяров Р.С., 1998;
Zunino P., 2001; Li X., 2002). Кількість інфекційних ускладнень у
клініках різного профілю зросло у зв’язку з впровадженням нового
обладнання, особливо з пластмасовими деталями, що пов’язано з
відсутністю надійних засобів стерилізації. Здатність протея до виживання
у зовнішному середовищі, стійкість до антисептиків та дезінфектантів, а
також різноманітність шляхів інфікованості забезпечує постійну підтримку
епідемічного процесу у лікарнях. Джерелом поширення асоціацій збудників
протейної інфекції є тяжкохворі зі зниженою реактивністю, які тривалий
час знаходяться на стаціонарному лікуванні та одержують великі дози
антибіотиків.

Захворювання, викликані протеями, характеризуються особливо тяжким
перебігом та несприятливими наслідками: 37-50% пневмоній, 40% септицемій
закінчуються летальністю. Поширення протейної інфекції пов’язано зі
збільшенням хворих з імунодепресією. Широке поширення нозокоміальних
інфекцій, в тому числі й різних форм протейної інфекції, тенденція до їх
зростання, тяжкий перебіг та значна летальність – усе це визначає
актуальність і надає даній проблемі соціального значення, вирішення
даної проблеми неможливе без розробки й впровадження ефективних засобів
лікування (Назарчук Л.В., 1996).

Широке використання антибіотиків та хіміотерапевтичних препаратів у
лікувальній практиці привело до виникнення стійкості збудників ряда
інфекційних захворювань до дії багатьох лікарських засобів. Певні
труднощі зустрічаються у лікуванні захворювань, викликаних патогенними
штамами протею, оскільки ці мікроорганізми характеризуються великою
різноманітністю щодо їх чутливості до антибіотиків.

Зниження імунологічної резистентності людства в цілому є однією з
головних причин змінення обличчя інфекційної патології. Причин такого
зниження багато. Але є очевидним, що упоратися з інфекційною
захворюваністю, що постійно зростає, тільки за допомогою
хіміотерапевтичних засобів не можливо. Доречно застосовувати
імуномодулюючі препарати. Аналіз численних робіт свідчить про те, що в
патогенезі різних форм протейної інфекції безумовна роль належить
порушенням імунного статусу хворих (Крутиков М.Г., 1998). У зв’язку з
цим необхідно шукати шляхи, спрямовані на посилення імунітету у хворих з
протейною інфекцією. Тому залишаються актуальними дослідження з
експериментального обгрунтування комплексного використання
антибактеріальних препаратів та імуномодуляторів. Незважаючи на
бурхливий розвиток в останні роки наукових досліджень у різних
напрямках, кардіальні питання лікування протейної інфекції залишаються
до кінця нез’ясованими і потребують подальшої розробки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом планової науково-дослідної тематики Харківського
державного медичного університету “Вивчення загальних закономірностей
патологічних процесів та розроблення принципів і методів їх корекції”;
теми основного плану кафедри мікробіології, вірусології та імунології:
“Діагностика та лікування уроджених аноректальних вад та їх
гнійно-запалювальних ускладнень у дітей” (державний реєстраційний номер
0103U004547).

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є підвищення
ефективності лікування протейної інфекції на підставі комплексної оцінки
імунологічних, біохімічних і морфологічних особливостей.

Виходячи з поставленої мети, визначено такі основні завдання
дослідження:

1.Визначити біологічні особливості шпитальних штамів Proteus spp,
циркулюючих у клініках м. Харкова.

2. Визначити антибіотикорезистентність вилучених ізолятів.

3. Розробити методику відтворення локалізованої гнійно-некротичної
протейної інфекції з підвищенням точності моделювання.

4. Вивчити механізми дії протимікробних засобів й імуномодуляторів на
імунітет та цитокіновий статус при протейній інфекції в експерименті.

5. Визначити особливості клітинного метаболізму макроорганізму при
експериментальній протейній інфекції.

6. Вивчити імуногістохімічні та морфологічні зміни тканин
експериментальних тварин при протейній інфекції.

7. Розробити концептуальну модель імунопатологічних механізмів
інгібування клітинного імунітету і факторів неспецифічної
резистентності.

8. Обгрунтувати комбіновану терапію.

Об’єкт дослідження – хворі на протейну інфекцію; інфіковані
експериментальні тварини.

Предмет дослідження – збудник протейної інфекції; протимікробні
препарати, імуномодулятори.

Методи дослідження. Мікробіологічні (бактеріологічні – визначення
біологічних властивостей вилучених штамів, ідентифікація бактерій,
визначення чутливості до антибактеріальних препаратів), імунологічні
(визначення субпопуляцій Т- та В-лімфоцитів із застосуванням
моноклональних антитіл у реакції мембранної імунофлюоресценції – CD3+,
CD4+, CD5+, CD8+, CD11b, CD18+, CD19+, CD22+; визначення рівнів
цитокінів та IgA та IgM – методом твердофазного імуноферментного
аналізу; біохімічні (визначення показників антиоксидантної системи та
активності процесів перекисного окислення липідів), морфологічні та
гістохімічні (за загальноприйнятими методиками), імуноморфологічні (за
методом Кунса) та математико-статистичні (статистичний аналіз
результатів).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше дана мікробіологічна
характеристика штамів бактерій роду Proteus, вилучених від
різнопрофільних хворих і з об’єктів зовнішнього середовища стаціонарів
м. Харкова. На регіональному рівні показано, що штами зі значним набором
факторів патогенності відзначаються високою резистентністю до більшості
протимікробних засобів, що широко використовуються в лікувальній
практиці. Розроблено експериментальну модель гнійно-некротичної
протейної інфекції, яка відрізняється від уже діючих пролонгованим
перебігом та локалізацією інфекційного процесу, що дало можливість
встановити рівень порушення імуного статусу, особливості клітинного
метаболізму та морфогенезу. Все визначене дозволило, сумісно з даними
мікробіологічного дослідження, запропонувати ефективні схеми
комбінованого лікування хворих на протейну інфекцію з використанням
протимікробних препаратів і імуномодуляторів.

Практичне значення одержаних результатів. Досліджено біологічні
властивості шпитальних штамів протеїв, циркулюючих в клініках різного
профілю м. Харкова; визначено рівень чутливості до антибактеріальних
препаратів виділених бактерій роду Proteus; проведено оцінку дії
антибактеріальних препаратів та імуномодуляторів на імунітет, морфогенез
та окремі процеси біоенергетики макроорганізму при протейній інфекції.
Установлено, що комбіноване застосування ципрофлоксацину та
поліоксидонію є раціональним та ефективним. Результати роботи
впроваджено в навчальний процес на кафедрах мікробіології, вірусології
та імунології, загальної хірургії, інфекційних хвороб, урології та
андрології, отолярінгології Харківського державного медичного
університету.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно здійснила пошук і аналіз
літературних джерел. Дисертант самостійно обрала напрямок досліджень,
визначила мету та сформулювала завданя. Самостійно обрано методологічні
підходи, згідно з якими виконано дослідження по оцінці дії
протимікробних засобів і імуномодуляторів на імунітет при протейній
інфекції. Самостійно вилучено та охарактеризовано штами бактерій роду
Proteus. Автор самостійно провела дослідження по вивченню
антибіотикорезистентності вилучених ізолятів. Самостійно проведено
експерименти по відтворенню протейного сепсису, а також по вивченню дії
ципрофлоксацину, ципробаю і поліоксидонію, тималіну як окремо, так і в
комбінації при локалізованій гнійно-некротичній протейній інфекції та
при протейному сепсисі. Самостійно досліджено та проаналізовано
ефективність застосування цих препаратів у комбінації. Автором
самостійно було проведено імунологічні дослідження та узагальнення
одержаних лабораторних результатів. Всі положення, висновки, статистична
обробка одержаних результатів належать пошукувачу. У співавторстві з
академіком, доктором медичних наук, професором А.Я. Циганенком та
кандидатом медичних наук П.В. Оветчиним було розроблено методику
відтворення локалізованої гнійно-некротичної протейної інфекції.

Апрбація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи
доповідались і обговорені на підсумкових конференціях молодих вчених
Харківського державного медичного університету “Медицина третього
тисячоліття” (2003, 2004); на науково – практичній конференції,
присвяченій 80-річчю з дня заснування кафедри мікробіології, вірусології
та імунології Харківського державного медичного університету (2002), на
Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Вчені
майбутнього” (Одеса, 2003); на Міжднародній науково – практичній
конференції “Клінічна фармація: 10 років в Україні” (Харків, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових робіт, серед
них 4 статті в наукових фахових журналах (3 з них самостійні), 9 в
збірниках конференцій (6 з них самостійні), та 1 деклараційний патент
на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота містить вступ, огляд
літератури, розділ “матеріали і методи досліджень”, 8 розділів власних
досліджень, розділ “аналіз та узагальнення результатів дослідження”,
висновки та практичні рекомендації. Загальний обсяг дисертації 177
сторінок. Робота ілюстрована 37 таблицями, 15 рисунками та 41
фотографією, що займає 39 сторінок. Список використаних джерел
літератури налічує 300 джерел вітчизняних і зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Матеріалом дослідження були: гнійний
вміст ран, кров, сеча, фекалії, ексудат, змиви з інвентаря,
інструментів, з рук медичного персоналу різних клінік м.Харкова. Усього
обстежено 412 хворих з гнійно-запальною інфекцією, досліджено 225 змивів
з об’єктів лікарняного середовища. Забір матеріалу, його транспортування
проводилися згідно з вимогами до взяття та доставки матеріалу для
мікробіологічних досліджень, запропанованих медичною академією
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупіка (Білько І.П., 2001). Вилучення та
ідентифікацію мікроорганізмів проводили за загальноприйнятими методиками
та за допомогою наборів “МІКРО-ЛА-ТЕСТ”, реєстрація результатів
проводилась на ридері “Multiskan”. Визначення антибіотикорезистентності
проводилось за допомогою стандартних дисків відповідно до методичних
рекомендацій (№ 2675-83, Москва, 1983) і мікротест систем “ТПК Г-”.
Моделювання локалізованої гнійно-некротичної інфекції проведено на білих
мишах лінії ВАLB/c JLACSto, самках, вагою 18-20г, внутрішньошкіровим
засобом дрібного введення інфікуючої дози лабораторного штама
P.mirabilis ГICK 160208 SS F 403 у розмірі — 3 х 108 мікробних клітин в
0,1 мл фізіологічного розчину на першу добу та 1,5 х 108 мікробних
клітин в 0,1 мл фізіологічного розчину на другу добу в інфільтрат, що
утворився. Моделювання протейного сепсису проводили на
септико-токсикологічній моделі відтворення генералізованої інфекції,
адаптованої для клінічного штаму P.mirabilis № 358, вилученого у хворого
з тяжким перебігом протейної інфекції, одержаного з інституту
епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України.
Сумарну тривалість життя інфікованих тварин визначали за Приге
(гармонічна середня тривалість життя експериментальних тварин, Першин
Г.Н., 1971).

Характеристика препаратів, взятих в експеримент: ципрофлоксацин
[1-циклопропіл-6-фторо-1,4-дигідро – 4
оксо-7(піперазин-1іл)-хіноліно-3-карбоксикислота, моногідрохлорид,
моногідрат], прозора рідина з зеленувато-жовтуватим відтінком,
концентрат 1% для інфузій (реєстраційне посвідчення № Р.08.00/02178 від
03.08.00 (“Юрія – Фарм”, Україна, м.Київ); поліоксидоній [похідне
N-окису полі-1,4 етиленпіперазину], ліофінізована маса з жовтуватим
відтінком, яка розчиняється у новокаїні, розчину натрія хлориду
ізотонічного (реєстраційне посвідчення в Росії № 96/302/9 від 20.04.00
(“Иммафарма”, Росія, м. Москва), реєстраційне посвідчення на Україні №
Р.12.01/04023 від 03.12.01); тималін — поліпептид, отриманий шляхом
екстракції з тимусу великої рогатої худоби з додаванням гліцину,
ліофілізований порошок білого кольору для ін’єкцій (реєстраційне
посвідчення № Р.04/00/01599 від 04.04.00 (“Біофарма”, Україна, м.Київ).

В експериментах лабораторних тварин розділили на групи: 1-а – позитивний
контроль – інфіковані миші; 2-а група – інфіковані миші та проведення
терапії ципрофлоксацином; 3-я група – інфіковані миші та проведення
терапії поліоксидонієм; 4-а група – інфіковані миші та проведення
терапії ципрофлоксацином і поліоксидонієм; 5-а – інтактні миші; 6-а
група – миші, інфіковані та проведення терапії ципробаєм; 7-а група –
миші, інфіковані та проведення терапії тималіном; 8-а група – миші,
інфіковані та проведення терапії комбінацієй препаратів ципробая і
тималіна; 9-а група – миші, інфіковані та проведення терапії ципробаєм і
поліоксидонієм; 10-а група – миші, інфіковані та проведення терапії
ципрофлоксацином і тималіном. Розрахунок доз препаратів проводили за
формулою Риболовлєва (Риболовлєв Ю.Р., Риболовлєв Р.С., 1979).

Імунологічні дослідження проведені за методикою визначення субпопуляцій
Т- та В- лімфоцитів периферичної крові із застосуванням моноклональних
антитіл у реакції мембранної імунофлюоресценції; рівні інтерлейкінів та
фактору некрозу пухлин визначали за допомогою твердофазного
імуноферментного аналізу (Караулов А.В., 2002; Ройт А., 2000; Драннік
Г.Н, 1999). Імуноморфологічне дослідження було виконано з використанням
прямого та непрямого методу Кунса. Типовано основні клони імунотропних
клітин: загальна популяція Т-лімфоцитів (CD3+), Т-хелпери (CD4+),
Т-цитотоксичні лімфоцити (CD8+), В-лімфоцити (CD19+, CD22+, CD45RA),
нейтрофільні гранулоцити (CD18+), макрофаги/моноцити (ED1) та
плазмобласти (Автанділов Г.Г., 1999). Для оцінки ступеня метаболічних
порушень у тканинах та відновлення обміну речовин під впливом
препаратів, взятих в експеримент, обрано показники, які характеризують
рівень обміну білка в тканинах (активність аспартатамінотрансферази
(АсАТ), аланінамінотрансферази (АлАТ), глутаміламінотрансферази ((-ГТП),
енергетичного обміну (лактатдегідрогенази (ЛДГ), активність процесів
перекисного окислення (малоновий діальдегід (МДА), дієнові кон’югати
(ДК) та стан антиоксидантної системи (вміст сульфгідрильних груп (SH) та
каталази). Швидкість проліферації клітин оцінювали за рівнем лужної
фосфатази (Чевари С., 1991). Одержані результати досліджень оброблялись
з використанням статистичних програм за допомогою персонального
комп’ютера (Минцер О.П., 1991; Лапач С.Н., 2000).

Результати власних досліджень у 3 — 10 розділах

Біологічні особливості та антибіотикорезистентність штамів Proteus spp,
циркулюючих в клініках різного профілю м. Харкова. У результаті
дослідження 412 проб клінічного матеріалу хворих з хірургічними
ускладненнями, урологічними, ЛОР, стоматологічними, кишковими інфекціями
та 225 змивів з об’єктів шпитального середовища було вилучено 103 штама
бактерій роду Proteus, серед яких P.vulgaris складав 44,7%, P.mirabilis
– 53,4% і P.penneri – 1,9% випадків. При цьому в 23,3% випадків протеї
були вилучені при раньових, в 14,6% при урологічних, в 16,5% при
кишкових, в 22,3% при ЛОР, в 3,9% при вторинної адентії та в 19,4% з
об’єктів лікарняного середовища.

При дослідженні факторів патогенності, до яких відносяться ферменти
агресії: гемолітична, лецитиназна та ДНК-азна активності, було
встановлено, що 70,9% ізолятів мали лецитиназну активність, причому в
хірургічної клініці ізоляти мали дану активність в 31,5% випадків,
ізоляти від урологічних хворих – в 12,3%, від ЛОР- 24,7%, від хворих з
кишковою патологією – 15,1%, ізоляти від хворих з вторинною адентією –
4,1 %, а штами, вилучені з об’єктів шпитального середовища – 12,3%
випадків. Порівняння лецитиназної активності протеїв різних видів
показало, що лецитиназнопозитивні культури мали перевагу серед P.
mirabilis (72,7%).

Проведені дослідження показали, що 59,2% штамів бактерій роду Proteus
продукували фермент ДНК-азу, причому 46,6% штамів мали високу ДНК-азну
активність, неактивними були 30,1%. Культури, які мали високий та
середній ступенінь активності були переважно серед ЛОР (69,6%) та
урологічних (66,7%) штамів. Відсотки високо та середньо активних за
даною ознакою штамів ранового і кишкового походження були нище і
складали 58,3% та 47,1% відповідно. Половина культур, взятих зі
шпитального середовища мали високу та середню активність, а друга
половина виявилась неактивною по відношенню до цієї ознаки. Результати
досліджень гемолітичної активності вилучених штамів Proteus spp
показали, що гемолітичну активність мали 83,5% культур, з них
високоактивними були 62,1%, середньоактивними – 21,4%, слабкоактивними –
9,7% і неактивними – 6,8%. Одержані дані показують, що 41,7% штамів
бактерій роду Proteus були високоактивні за всіма трьома вивченими
видами активності, причому штами ранового походження (45,7%) – були
високоактивні за всіма ознаками.

Антибіотикочутливість вилучених штамів Proteus spp. Проведені
дослідження щодо вивчення антибіотикорезистентності вилучених штамів
Proteus spp дозволили встановити, що переважна більшість ізолятів стійка
до тетрацикліну (100%), доксицикліну (83,3%), стрептоміцину (91,7%),
рифампіцину (75%), олеандоміцину (66,6%), поліміксину (83,3%),
ампіциліну (91,7%). Штами були чутливі до цефалоспоринів та
фторхінолонів. Ципрофлоксацин та цефотаксим за антибактеріальною
активностю переважали решту, узятих в дослід, хіміотерапевтичних
препаратів.

Одержані дані щодо вивчення факторів патогенності та
антибіотикорезистентності бактерій роду Proteus свідчать про те, що
штами, які мали високу лецитиназну, ДНК-азну і гемолітичну активність
були резистентні до більшості антибактеріальних препаратів (рис.1).

Звертає на себе увагу те, що штами були високочутливі до
ципрофлоксацину. До інших препаратів фторхінолонового ряду вилучені
високостійкі та високоактивні штами проявляли варіабельну активність, що
важливо при призначенні екстреної антибактеріальної терапії.

Розробка моделі локалізованої гнійно-некротичної протейної інфекції.
Проведено досліди з моделювання локалізованої гнійно-некротичної
протейної інфекції з дрібним уведенням інфікуючої дози Proteus mirabilis
в інфільтрат, що утворився на другу добу.

Білим мишам для утворення осередка інфекції робили внутрішньошкірно
ін’єкції сублетальною (300 мільйонів мікробних тіл в 0,1 мл) інфікуючою
дозою, з таким розрахунком, щоб на другу добу в усіх мишей утворився
інфільтрат. Через 24 години повторно вводили в утворений інфільтрат
половину інфікуючої дози – 150 мільйонів мікробних тіл в 0,1 мл. Це
сприяло розвитку патологічного процесу з більш тривалим періодом
виявлення клінічних симптомів запалення без генералізації інфекції. При
більш високих дозах – вогнище запалення утворювалося миттєво та
спостерігалася значна летальність (рис.2). Розвиток локалізованої
протейної інфекції відбувавсь з різним ступенем генералізації
патологічного процесу, що приводило до уповільнення загоювання рани (до
16 діб), а іноді — до виникнення вторинних осумкованих гнійних
інфільтратів.

Параметри імунологічного статусу та особливості метаболізму при
протейній інфекції. Імунна відповідь при експериментальній локалізованій
гнійно-некротичній протейній інфекції. Імунологічні дослідження
показали, що в інфікованих тварин відбувається пригнічення клітинного
імунітету: статистично значущі зміни у мишей відмічаються за рівнями
лімфоцитів: CD3+, показник якого знижується в 1,6 рази (40,5±2,33%),
CD4+ (в 1,3 рази – 29,2±1,2%) та CD5+ (в 2,2 — 29,0±2,7%). Крім того,
слід відмітити тенденцію до зниження кількості CD8+ – лімфоцитів на 7 %
порівняно з інтактними мишами. Параметри цитокінового статусу за рівнями
IL-1 і IL-4 достовірно знижені: на 12,5% і на 67% відповідно, що вказує
на активну стадію запалення. Зниження концентрації IL-1, яке пояснюється
зменшенням продукуючих його CD5+, призводить до пригнічення проліферації
лімфоцитів при індукції імунної відповіді. Аналіз рівнів імуноглобулінів
інфікованих тварин дозволив виявити, що показник сироваткового IgА
суттєво не відрізнявся (31,5±2,1%), а IgМ був достовірно підвищений
(50,8±3,5%). Значне підвищення запального цитокіну – фактора некрозу
пухлини (ФНП) зумовлено вивільненням з P. mirabilis ендотоксину, а також
продуктами їхнього розпаду (ЛПС) і є важливим і достовірним показником
запальної реакції при даній інфекції, оскільки цей цитокін здатний
гальмувати клітинну проліферацію, діференціювання та функції клітин і є
медіатором цитотоксичності.

Слід відмітити зниження рівня С3 компонента комплемента в 2,5 рази
(18,0±2,7%), що пов’язано з наявністю мікрокапсули у бактерій Proteus
spp, яка містить сіалові кислоти, що здатні зв’язувати С3 – конвертазу
комплементу.

Імунна відповідь при експериментальному протейному сепсисі у мишей. При
експериментальному протейному сепсисі виявлені зміни цитокінового
статусу і клітиного імунітету у вигляді лімфопенії зі значним зниженням
абсолютних показників усіх субпопуляцій Т-лімфоцитів в сироватці крові,
що проявляється імунодепресивним станом. ФНП підвищується в 2,3 раза
(92,6±3,1%). Цей цитокін є важливим медіатором, що призводить до
розвитку ендотоксин-індуційованого септичного шоку. Спостерігається
активація цитокінового каскаду (ФНП і IL-6) як прояв гіперреактивності,
що є основою для розвитку сепсису. Тривале підвищення рівня ФНП
призводить до запалення та розвитку аутоалергічних реакцій, як через
антигенну мімікрію зруйнованих бактерій і тканин організму у зв’язку з
неспецифічним пошкодженням останніх запальною реакцією і включенням
механізмів апоптоза, а також цей цитокін може посилювати зростання
бактерій .

Результати проведених досліджень показали, що в тканинах інфікованих
тварин наявний окислювальний стрес, котрий призводить до суттєвих
порушень метаболічних процесів: підвищується активація процесів
перекисного окислення ліпідів — вміст малонієвого діальдегіду (МДА –
22,3±3,2% — 33,7±3,8%) і дієнових кон’югатів (ДК – 152,6±5,2% —
385,6±14,1%), що приводить до виснаження антиоксидантної системи (АОС):
активність каталази, вміст SH-груп та рівень супероксиддісмутази (СОД)
знижені.

Морфологічні зміни в органах мишей при експериментальній протейній
інфекції. Дані мікроскопічного дослідження серця, печінки, нирок
виявили, що в них переважають явища розладу кровообігу, дистрофічні
зміни та виразна запальна реакція в стромі. Ступінь експресії ендотеліну
ендотеліоцитами вищевказаних органів помірна. Склад
лімфоплазмоцитарномакрофагального інфільтрату внутрішніх органів був
представлений CD3+, CD4+, CD8+ — Т-лімфоцитами, CD45RA+ —
В-лімфоцитами, ED1 – макрофагами/моноцитами, плазмобластами з IgM і IgG,
а також клітинами-продуцентами IL-1, IL-6 і ФНП. При протейному
сепсисі дані морфологічного дослідження свідчать про розвиток тяжкого
септичного стану, що підтверджується виразними дистрофічними та
дегенеративними змінами строми та паренхіми, розповсюдженим
інтерстиціальним запаленням, альтернативно-продуктивними процесами в
судинах серця, печінки, нирок. Крім того, відмічається
внутрішньосудинна фіксація CD18+ нейтрофільних гранулоцитів до
поверхні. У периферичних органах імунної системи (селезінка та
лімфатичні вузли) виявлена різка гіперплазія як Т-, так і В- зон на тлі
вираженої макрофагальної реакції, посиленої плазматизації та значної
активації прозапальних інтерлейкінів. У запальній інфільтрації строми
серця, печінки та нирок, порівняно з локальною інфекцією, виражена
макрофагальна реакція, посилена плазматизація й активована цитокінова
прозапальна система.

e

°

Oe

J

L

e

e

®

°

Oe

&

‘p‘”–|› FO§a©ae«Ue//eeeeeeesseeOeeeeeEee3/4

`„?

???????????о зафіксовано на 9 добу, окремо поліоксидонієм – на 7 добу,
тималіном – на 10 добу. Комбінація препаратів виявила тенденцію до більш
швидкого загоювання рани – ципрофлоксацин (ципробай) і тималін – на 8
добу, ципрофлоксацин (ципробай) і поліоксидоній – на 5 добу.

Таблиця 1

Швидкість загоювання ран у мишей при терапії експериментальної
локалізованої гнійно – некротичної протейної інфекції

Препарати Стан осередку запалення за добою спостереження

(з початку лікування)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Ципрофлоксацин (2-а група) +++ +++ +++ ++ ++ ++ + + + —

Поліоксидоній (3-а група) +++ +++ ++ + + + + — — —

Ципрофлоксацин+поліоксидоній (4-а ) +++ ++ ++ + + — — — — —

Ципробай (6-а група) +++ +++ +++ ++ ++ ++ + + + —

Тималін (7-а група) +++ +++ +++ ++ ++ ++ + + + +

Ципробай+тималін (8-а група) +++ +++ ++ ++ + + + + — —

Ципробай+поліоксидоній (9-а група) +++ +++ ++ + + — — — — —

Ципрофлоксацин+тималін (10-я група) +++ +++ ++ ++ + + + + — —

Примітка: 1-а група – інфіковані тварини (контроль) – загоєння вогнища
запалення на 15-16 добу; 5-а група – інтактні тварини. Характер та
інтенсивність уражень: перший ступінь ураження (+) – краплинні некрози у
діаметрі до 2 мм або інфільтрати, що не супроводжуються некротичним
процесом; другий ступінь (++) – некрози у діаметрі від 3 до 5мм; третій
ступінь (+++) – некрози у діаметрі від 6 мм; відсутність уражень (-).

При комбінованому лікуванні препаратами ципрофлоксацином і
поліоксидонієм, а також ципробаєм і поліоксидонієм відмінностей у
швидкості загоювання некротичного вогнища не виявлено. В обох випадках
загоєння рани реєструвалося на 5 добу. Аналогічна картина відмічалася
при комбінованому лікуванні тими самими протимікробними препаратами та
тималіном. Однак швидкість загоєння рани була меньшою: рубець утворився
продовж 8 діб.

При порівняльному аналізі комбінованого лікування цифлоксацином і
поліоксидонієм, а також ципрофлоксацином і тималіном, відмічається
відмінність у швидкості рубцювання гнійно – некротичного осередка, що
свідчить про перевагу комбінації антибактеріальних препаратів з
імуномодулятором поліоксидонієм.

Лікування мишей з експериментальним протейним сепсисом. При лікуванні
експериментального протейного сепсису було взято таку саму кількість
тварин, як і при лікуванні локалізованої гнійно-некротичної протейної
інфекції. Препарати і групи мишей були ідентичними.

Ефективність застосованої терапії при протейному сепсисі оцінювали за
ступенем виживання тварин. При проведенні монотерапії ципрофлоксацином
летальність складає 45±1,5%, що співпадає з відсотком летальності мишей
у групі, де була проведена терапія ципробаєм. При монотерапії
імуномодулятором було виявлено, що при лікуванні мишей з протейним
сепсисом поліоксидонієм, відсоток виживання мишей зростає до 75±2,5%, а
тималіном – до 70±2,3%. Це досить високі показники, однак при
комбінованій терапії вони стають ще вищими і складають у мишей в 4-й
групі – 85±1,7%, а у мишей в 10 групі – 80±1,4%.

Рис.3. Виживання мишей з протейним сепсисом.

При порівняльному аналізі ефективності лікування per se і в сполученні
з показником виживання мишей з протейним сепсисом відмічається найменша
летальність у 4-й групі при застосуванні комбінації препаратів
ципрофлоксацина та поліоксидонія (15%) порівняно з монотерапією (45% —
при введенні ципрофлоксацина і 25% — поліоксидонія) та позитивним
контролем, де летальність досягла 100% (рис. 3).

Сумарна тривалість життя тварин при протейному сепсисі та його терапії
показує ступінь ефективності препаратів, використаних в експериментах.

Таблиця 2

Оцінка ефективності препаратів при протейному сепсисі

Групи тварин n Вижи

ло Сумарна тривалість життя тварин

абс % ?

1 група – інфіковані тварини 20 — 68/200 34 <0,01 2 група – терапія ципрофлоксацином 20 11 140/200 70 <0,001 3 група – терапія поліоксидонієм 20 15 174/200 87 <0,001 4 група – терапія ципрофлоксацином і поліоксидонієм 20 17 191/200 95,5 <0,001 5 група – інтактні тварини 20 20 200/200 100 <0,001 6 група – терапія ципробаєм 20 11 142/200 71 <0,001 7 група – терапія тималіном 20 14 166/200 83 <0,001 8 група – терапія ципробаєм і тималіном 20 16 184/200 92 <0,001 9 група – терапія ципробаєм і поліоксидонієм 20 17 191/200 95,5 <0,001 10 група – терапія ципрофлоксацином і тималіном 20 16 181/200 90,5 <0,001 Виходячи з критеріїв ступеня ефективності препаратів (табл. 2), бачимо, що високоефективним виявилось комбіноване застосування протимікробних засобів сумісно з імуномодуляторами. Параметри імунологічного стану та особливості метаболізму при терапії мишей з протейною інфекцією. При лікуванні інфікованих тварин ципрофлоксацином або поліоксидонієм нарізно, імунологічні показники дещо покращуються, однак тільки при комбінованому лікуванні цими препаратами показники клітинного, гуморального імунітету та цитокінового статусу нормалізуються. Це свідчить про те, що препарати виявляють терапевтичний ефект в напрямку протимікробної та корегуючої дії. Застосування в терапії мишей з протейною інфекцією комбінації протимікробного засобу (ципрофлоксацина) й імуномодулятора (поліоксидонія) – активність процесів ПОЛ знижується, активується неферментативна (SH-групи) і ферментативна ланка АОС, що свідчить про високий рівень антистресорного захисту організму. Зниження активності трансаміназ при підвищенні рівня (-ГТП (глутамілтрансферази) свідчить про активацію біосинтезу білка, що вказує на активацію відновлювальних процесів. Посилення синтезу білка пов’язано з активацією синтезу гліколітичних ферментів - компенсаторна реакція. При лікуванні протейної інфекції в тканинах відмічається нормалізація показників ПОЛ (концентрація МДА і ДК така сама, як у інтактних тварин), в той самий час активність АОС різко зросла (концентрація SH – груп вища, ніж у інтактних тварин в 1,2 раза, а активність каталази – в 1,5 раза). При спільній дії препаратів різко активізувалася АОС, що нормалізувало процеси перекисного окислення. Зниження активності лужної фосфатази (ЛФ) і лактатдегідрогенази (ЛДГ) до рівня інтактних тварин свідчить про нормалізацію енергетичного обміну. Нормалізація активностей аспартатамінотрансферази (АсАТ) і аланінамінотрансферази (АлАТ) при різкій активації ?-ГТП (в 2,5 раза) свідчить про підвищення рівня синтезу білків в тканинах, що пов’язано з активацією репаративних процесів. У крові мишей при комбінованому лікуванні ципрофлоксацином і поліоксидонієм значно знижується концентрація МДА і ДК, нормалізується рівень МСВ, гаптоглобіну (рис. 4), каталази, SH-груп. Також нормалізуються активності ЛФ, АсАТ, АлАТ, ?-ГТП. Таким чином, препарати виявляють виразний терапевтичний ефект. Особливості морфогенезу при терапії мишей з експериментальною протейною інфекцією. При лікуванні ципрофлоксацином і поліоксидонієм per se відмічається значне зниження виразності запалення в паренхіматозних органах, зменшення ступеню виразності макрофагальної реакції, зниження активності прозапальних цитокінів і плазмобластної трансформації. При комбінованому лікуванні ципрофлоксацином і поліоксидонієм морфологічна картина в паренхіматозних органах характеризується відсутністю ознак запалення, зменшенням виразності дистрофічних і дисциркуляторних порушень. В органах імунної системи спостерігається послаблення ознак антигенної стимуляції і відновлення їх структури, що дозволяє визнати доцільним комплексне застосування ципрофлоксацину і поліоксидонію для лікування і попередження ускладнень шпитальної протейної інфекції. Концептуальна модель імунопатологічного стану організму при протейній інфекції. Результати вивчення структурно-функціонального стану імунної системи і цитокінового статусу дозволили обґрунтувати концептуальну модель імунопатологічних механізмів інгібування клітинної ланки імунітету і неспецифічної резистентності при протейній інфекції, основні положення якої полягають у тому, що протеї, продукти їх життєдіяльності і лізису активують вільнорадикальні процеси, перекисне окислення ліпідів і приводить до накопичення активних форм кисню, перекису, гідроперекису, вільних радикалів, які порушують структуру біологічних мембран, модулюючи розвиток вільнорадикальної патології в організмі. Тривала стимуляція ПОЛ приводить до виснаження АОС, інгібування процесів біоенергетики, пригнічення біосинтетичних процесів. Ці процеси є визначальними у формуванні імунопатологічних механізмів супресії клітинного імунітету на етапах диференціації і проліферації Т-клітин. Таким чином, на основі проведеного дослідження комбіноване застосування ципрофлоксацину і поліоксидонію при протейній інфекції є обґрунтованим з точки зору імунологічного, метаболічного статусу і морфологічних змін. Застосування цих препаратів є раціональним, що експериментально доведено на моделі локалізованої гнійно-некротичної протейної інфекції і протейного сепсису. ВИСНОВКИ У дисертації наведене нове розв’язування наукових питань, що виявляється у визначенні етіологічної значущості окремих видів протейних мікробів у рановій, урологічній, ЛОР, стоматологічній патологіях і чутливості виділених збудників до протимікробних препаратів, розробці методики експериментального відтворення локалізованої гнійно-некротичної протейної інфекції та встановлені на моделі інфікованих тварин порушення імунного статусу у вигляді лімфопенії з пониженням абсолютних значень усіх субпопуляцій Т-лімфоцитів, а також пригнічення метаболічних процесів у крові і тканинах внутрішніх органів, спричиняючи розвиток окислювального стресу (активація ПОЛ і виснаження АОС), що дозволило розробити концептуальну модель імунопатологічних механізмів інгібування клітинного імунітету й факторів неспецифічного захисту і запропонувати ефективні схеми комбінованого застосування протимікробних препаратів – вибору (ципрофлоксацин або ципробай) сумісно з імуномодуляторами (поліоксидоній чи тималін), за допомогою яких загоювання некротичних вогнищ скорочувалось на 3-5 діб, летальність при септичній патології знижувалась на 85%, а сумарна тривалість життя складала 90,0 - 95,5%. На підставі одержаних результатів дослідження були зроблені наступні висновки: 1. З клінічного матеріалу 412 хворих з рановими, урологічними, ЛОР, стоматологічними, кишковими інфекціями та 225 змивів з об’єктів лікарняного середовища вилучено 103 штами бактерій роду Proteus, серед яких 44,7% становлять P.vulgaris, 53,4% - P.mirabilis і 1,9% - P.penneri. Серед штамів, ізольованих у дітей з кишковими інфекціями, переважно вилучалися P.vulgaris, а серед культур, вилучених у хворих з гнійними ускладненнями після хірургічного втручання, урологічних, ЛОР, стоматологічних і з об’єктів шпитального середовища - P.mirabilis. Встановлено переважання ДНК-азоактивних культур серед ЛОР (69,6%) і урологічних (66,7%) штамів протеїв. Найбільш гемолітично активними були штами, вилучені у хворих з рановими інфекціями. У культур протеїв, вилучених у хворих з рановими, урологічними, стоматологічними та кишковими інфекціями, встановлено сполучення гемолітичної та лецитиназної активностей та їх кореляція з ДНК-азною активністю. 2. У 85% культур протеїв, циркулюючих в клініках різного профілю м.Харкова, виявлено множинну стійкість до антибактеріальних препаратів (ампіциліну, бензилпеніциліну, доксицикліну, карбеніциліну, рифампіцину, стрептоміцину, поліміксину, тетрацикліну, еритроміцину) та висока чутливість до цефалоспоринових антибіотиків і фторхінолонів, а особливо до ципрофлоксацину (98,2%) і цефотаксиму (96,4%). 3. Розроблено методику відтворення локалізованої гнійно-некротичної протейної інфекції без переходу в генералізовану форму шляхом дрібного введення інфікуючої дози: на першу добу – внутрішньошкірна ін’єкція інфікуючої дози лабораторного штаму Proteus mirabilis з розрахунку 300 мільйонів мікробних клітин в об’ємі 0,1 мл фізіологічного розчину; на другу добу в інфільтрат, що утворився, вводили 150 мільйонів мікробних клітин в 0,1 мл фізіологічного розчину. 4. Утановлено, що при лікуванні мишей з локалізованою гнійно-некротичною протейною інфекцією, найбільш ефективною є комбінація антибактеріального препарату ципрофлоксацину й імуномодулятора поліоксидонію, що приводить до загоювання некротичного вогнища на 5-ту добу. 5. Установлено, що при лікуванні мишей з протейним сепсисом найбільш міцний терапевтичний ефект має комбінація ципрофлоксацину (ципробаю) і поліоксидонію, при якій летальність тварин становила 15%, а тривалість життя – 95,5%. 6. При протейній інфекції виявлено порушення імунного статусу у вигляді лімфопенії з пониженням абсолютних значень усіх субпопуляцій Т-лімфоцитів у сироватці крові. Під час лікування інфікованих тварин комбінацією препаратів ципрофлоксацину і поліоксидонію показники клітинного, гуморального імунітету та цитокінового статусу нормалізувались. 7. Установлено пригнічення метаболічних процесів у крові і тканинах внутрішніх органів інфікованих тварин у вигляді окислювального стресу (активація ПОЛ і виснаження АОС); комбінована терапія ципрофлоксацином та поліоксидонієм повністю знімає інтоксикаційне навантаження і запальний процес, активує репаративні процеси, нормалізує енергетичний обмін. 8. При локалізованій гнійно-некротичній протейній інфекції в стромі органів виявлено інтерстиціальні колагени. Ступінь експресії ендотеліну ендотеліоцитами помірний, у внутрішніх органах виражена макрофагальна реакція і бластна трансформація лімфоцитів, посилена продукція протизапальних інтерлейкінів. При протейному сепсисі виявлено системне порушення строми та судин внутрішніх органів (серця, печінки, нирок): фібриноїдне набрякання, вогнищевий фібриноїдний некроз, посилення експресії ендотеліну. При лікуванні інфікованих тварин ципрофлоксацином і поліоксидонієм в органах імунної системи спостерігається відновлення їх структури і зменшення виразності морфологічних проявів антигенної стимуляції. 9. Концептуальна модель імунопатологічних механізмів інгібування клітинного імунітету й факторів неспецифічного захисту полягає в тому, що в основі розвитку імунного розладу при протейній інфекції лежать процеси, які активують вільнорадикальне та перекисне окислення мембранних ліпідів, що приводить до виснаження антиоксидантної системи й розвитку окислювального стресу, що, у свою чергу, приводить до пригнічення метаболізму та біоенергетики клітин, а активація цитокінового каскаду ФНП і IL-6, як прояв гіперреактивності, є основою для розвитку супресії клітинного імунітету на етапах диференціювання та проліферації Т-клітин. 10. Обгрунтовано методику підвищення ефективності лікування хворих на протейну інфекцію, яка полягає в комбінованому застосуванні протимікробних засобів і імуномодуляторів. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Для підвищення ефективності терапії протейної інфекції і запобігання розвитку ускладнень рекомендується комбіноване застосування протимікробних засобів (ципрофлоксацину, ципробаю) і імуномодуляторів (поліоксидонію), які мають високий терапевтичний ефект. Для оцінки дії антибактеріальних, імунних та хіміотерапевтичних препаратів при протейній інфекції доцільно використовувати модель експериментальної локалізованої гнійно-некротичної протейної інфекції з дрібним введенням інфікуючої дози. ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Мишина М.М. Этиологическая роль бактерий рода PROTEUS, выделенных у больных с гнойно – септическими осложнениями при помощи наборов МИКРО – ЛА – ТЕСТ( // Експериментальна і клінічна медицина. - 2003. - № 1. – С. 9 - 11. Мишина М.М. Частота высеваемости энтеробактерий у больных с гнойно – воспалительными осложнениями после хирургического вмешательства и исследование их антибиотикочувствительности // Медицина сегодня и завтра. - 2003. - № 3. – С. 106 - 110. Циганенко А.Я., Мішина М.М., Оветчин П.В. Моделювання локалізованої гнійно–некротичної протейної інфекції // Медицина сегодня и завтра. - 2004. - № 1. – С. 5 - 9. (Дисертантом проведено експерименти за методом дрібного введеня інфікуючої дози P.mirabilis у інфільтрат, що утворивсь на другу добу та проведені спостереження за тваринами і бактеріологічне дослідження вмісту некротичної рани). Мишина М.М. Антибиотикорезистентность штаммов бактерий рода PROTEUS, выделенных от больных с гнойной патологией после хирургического вмешательства // Експериментальна і клінічна медицина. - 2004. - № 1. – С. 37 - 42. Пат. № 62515А, UA, МПК 7 G09В23/28. Спосіб моделювання локалізованої гнійно-некротичної протейної інфекції. Циганенко А.Я., Мішина М.М., Оветчин П.В. – З. № 2003042999; Заявл. 07.04.2003; Опубл. 15.12.2003. Бюл. №12. (Дисертантом проведено експерименти по підбору інфікуючих доз P.mirabilis для відтворення локалізованої гнійно-некротичної протейної інфекції в експерименті). Мишина М.М. Экспериментальное обоснование комплексного применения антибиотиков и иммуностимуляторов при протейной инфекции //Пр. міжвузівської конференції молодих вчених “Медицина третього тисячоліття”. - Харків, 2003. - С. 24 - 25. Мишина М.М. Экспериментальное изучение действия антибиотиков и иммуностимуляторов при протейной инфекции // Пр. VІІ Міжнародного медичного конгресу. - Тернопіль, 2003. - С.293. Мишина М.М. Иммунный ответ при экспериментальной локализованной гнойно-некротической протейной инфекции и при ее комбинированном лечении // Пр. Міжнародної наук. – практ. конф. “Клінічна фармація: 10 років в Україні”. - Харків, 2003. - С. 44. Цыганенко А.Я., Мишина М.М., Павленко Н.В. Состояние клеточного иммунитета при экспериментальном протейном сепсисе // Тр. Межд.науч.конф. “Актуальные вопросы борьбы с инфекционными заболеваниями”, Анали Мечниківського інституту. - Харків, 2003. - № 4-5.-С.142-143. (Дисертантом проведено вивчення стану клітинного імунітету із застосуванням моноклональних антитіл у реакції мембранної імунофлюоресценції – CD3+, CD4+, CD5+, CD8+ та визначення рівнів цитокінів і IgA та IgM – методом твердофазного імуноферментного аналізу). Мішина М.М. Визначення антибіотикорезистентних штамів Proteus mirabilis, виділених у хворих із гнійними ускладненнями після хірургічного втручання // Пр. Міжнародної наково-практичної конференції молодих вчених “Вчені майбутнього”. - Одеса, 2003. – С.11. Мишина М.М. Методика воспроизведения протейной инфекции в эксперименте // Пр. міжвузівської конференції молодих вчених та спеціалістів “Медицина третього тисячоліття”, м. Харків, 20 січня, 2004. – С. 29-30. Мишина М.М. Особенности метаболизма при комбинированном лечении протейного сепсиса //Вестник Российского государственного медицинского университета. - 2004. – №3 (34). – С. 171. Цыганенко А.Я., Мишина М.М., Оветчин П.В. Этиологическая роль и биологические свойства современного протея // Зб. наук. пр. наук. прак. конф. “Сучасні проблеми дерматології, косметології та управління охороною здоровья”. - Харків, 2004. – С.23-25. (Дисертантом проведені дослідження по вивченню біологічних властивостей протея та визначення факторів патогеності та вірулентності). Цыганенко А.Я., Мишина М.М., Минухин В.В., Васильченко В.Н., Габышева Л.С. Перспективы антибиотикотерапии сепсиса у больных с нозокомиальными инфекциями //Пр. наук.-практ. конф. з міжнародною участю “Сепсис, патогенез, діагностика та терапія”. - Харків, 2004. – С. 232-233. (Дисертантом проведені експерименти по відтворенню протейного сепсису та визначення імунологічного стану та цитокінового статусу при протейному сепсисі). АНОТАЦІЯ Мішина М.М. Комбінована дія протимікробних засобів і імуномодуляторів при протейній інфекції (експериментальне дослідження). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.07 – мікробіологія. – Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України. Харків, 2004. Дисертація присвячена визначенню етіологічної ролі бактерій роду Proteus та проблемі лікування протейної інфекції. У роботі подана мікробіологічна оцінка застосування протимікробних засобів та імуномодуляторів, наведено результати порівняльного вивчення протимікробних засобів та імуномодуляторів, як per se, так і в комбінації. Дано експериментальне обґрунтування застосування ципрофлоксацину та поліоксидонію для лікування локалізованої гнійно-некротичної протейної інфекції та протейного сепсису. Виявлено порушення імунологічного статусу, клітинного метаболізму та морфогенезу. Експериментально доведено, що комбіноване застосування ципрофлоксацину та поліоксидонію цілком відновлює імунні, окислювально-відновні і морфофункціональні процеси в організмі, що дає підставу рекомендувати цей метод для підвищення ефективності лікування хворих на протейну інфекцію. Ключові слова: протимікробні засоби, імуномодулятори, імунний статус, метаболізм, морфогенез. АННОТАЦИЯ Мишина М.М. Комбинированное действие противомикробных средств и иммуномодуляторов при протейной инфекции (экспериментальное исследование). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 03.00.07 – микробиология. – Институт микробиологии и иммунологии им. И.И. Мечникова АМН Украины. Харьков, 2004. Диссертация посвящена определению этиологической роли бактерий рода Proteus и проблеме лечения больных с протейной инфекцией. В работе дана характеристика биологических свойств госпитальных штаммов протеев, циркулирующих в клиниках разного профиля г.Харькова. Изучены факторы патогенности и вирулентности изолятов Proteus spp: лецитиназная, гемолитическая и ДНК-азная активности. Результаты исследований показали сочетание лецитиназной активности и гемолитической со способностью продуцировать ДНК-азу. Определена чувствительность изолятов Proteus spp к антибактериальным препаратам, широко применяемым в стационарах. Установлена корреляционная связь антибиотикорезистентности Proteus spp с наличием факторов агрессии. Выявлено, что штаммы, выделенные у больных с гнойно – септическими осложнениями после хирургического вмешательства, обладают наиболее патогенными и вирулентными свойствами, а также резистентностью к большинству антимикробных средств. Разработана методика воспроизведения локализованной гнойно – некротической протейной инфекции без перехода в генерализованную форму путем дробного введения инфицирующей дозы. В работе дана микробиологическая оценка применения антимикробных средств и иммуномодуляторов, приведены результаты сравнительного изучения антимикробных средств и иммуномодуляторов, как per se, так и в комбинации при протейной инфекции. Выявлены нарушения иммунного статуса, состояние антиоксидантной системы и морфогенеза. Показано, что при данной патологии иммунный ответ супрессирован по клеточному звену и факторам неспецифической защиты, установлен цитокиновый дисбаланс и активация цитокинового каскада. Установлена активация системы свободнорадикального окисления и истощение антиоксидантной системы. Оценка окислительно-восстановительных процессов показала, что в тканях инфицированных животных имеет место окислительный стресс, который приводит к существенным нарушениям метаболических процессов. Данные морфологического исследования при протейном сепсисе свидетельствуют о развитии тяжелого септического состояния, что подтверждается выраженными дистрофическими и дегенеративными изменениями стромы и паренхимы, распространенным интерстициальным воспалением с вовлечением паренхиматозных структур, острым диффузным гломерулонефритом, альтеративно-продуктивными процессами в сосудах сердца, печени и почек. На основании проведенных исследований разработана и обоснована концептуальная модель иммунопатологических механизмов ингибирования клеточного иммунитета и факторов неспецифической защиты. Дано экспериментальное обоснование использования ципрофлоксацина и полиоксидония для лечения локализованной гнойно-некротической протейной инфекции и протейного сепсиса. Доказано, что комбинированное применение ципрофлоксацина (антимикробного средства) и полиоксидония (иммуномодулирующего, детоксицирующего, антиоксидантного и мембраностабилизирующего препарата) полностью восстанавливает иммунные, окислительно-восстановительные и морфофункциональные процессы в организме, что дает основание рекомендовать этот метод для лечения протейной инфекции. Ключевые слова: антимикробные средства, иммуномодуляторы, иммунный статус, метаболизм, морфогенез. SUMMARY Мishina М.М. Combined action of antimicrobial preparations and immunomodulators on proteus infection (experimental study). - Manuscript. The dissertation for scientific degree of candidate of medical sciences by speciality 03.00.07 - microbiology. - Institute of microbiology and immunology named after I.I. Меchnikov, Academy of Medical Sciences of Ukraine. Kharkov, 2004. The thesis is devoted to the problem of treatment of proteus infection. In the work, microbiological estimation of application of antibacterial preparations and immunomodulator is given, the results of comparative study of antibacterial preparations and immunomodulators, both per se and in combination are given. Experimental substantiation of the use of ciprofloxacin and polyoxidonium for treatment of located purulent-necrotic proteus infection and proteus sepsis is given. The disturbances of the immune status, cells metabolism and morphogenesis were revealed. It was proved experimentally that combined application of ciprofloxacin and polyoxidonium completely restored immune, metabolic and morphofunctional processes in the oganism, that allown to recommend this method for treatment of proteus infection. Key words: antimicrobial preparations, immunomodulator, immune state, metabolism, morphogenesis. Підписано до друку 29.04.04. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Друк різографія. Умовних друк. арк. 1,16. Тир. 100 прим. Зам. № 037-03. Надруковано у друкарні ПП “Стиль-Іздат”. 61022, м. Харків, майдан Свободи, 7. Т. (0572)456-108 PAGE 20 Фагоцитоз ( Макрофаг Імунодепресія ЛПС клітинної стінки Proteus (зв’язується з рецепторами на моноцитах/макрофагах) Диференціація В-клітин IL-6 Продукція IgA, IgM Токсини Неспецифічний захист -система комплементу (інгібування С3 конвертази сіаловими кислотами мікрокапсули Proteus) Proteus Пригнічення клітинного імунітету, порушення диференціації та проліферації Т-клітин Порушення біоенергетики Виснаження АОС Вивільнення гідролаз ( CD4+ ( IL-1 Активація цитокінового каскаду (ФНО та IL-6) Мембрана клітин (( ДК в 2,5 раза) Рівень гідролітичних ферментів (знижений через низький ефект імунного прилипання ( бактеріальна клітина не лізується) Активація ПОЛ Клітинний та енергетичний голод Накопичення МДА, перекису, гідроперекису, вільних радикалів Внутрішньоклітинний метаболічний хаос Структурно-метаболічна дезорганізація клітин ( CD3+, CD4+, CD5+, CD8+, CD4/CD8 Загибель клітин макроорганізму Рис. 5 Концептуальна модель імунопатологічних механізмів пригнічення клітинного імунітету.

Похожие записи