.

Книговидавнича справа в Сполучених Штатах Америки (порівняльно-системний аналіз): Автореф. дис… канд. філол. наук / О.В. Бершов, Київ. ун-т ім. Т.Ше

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5767
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

БЕРШОВ Олександр Володимирович

УДК 655.4/.5(73)

КНИГОВИДАВНИЧА СПРАВА В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ
(ПОРІВНЯЛЬНО-СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ)

Спеціальність 10.01.08 — журналістика

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Київ 1999

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі видавничої справи та редагування видавничо-поліграфічного факультету Національного технічного університету України
„Київський політехнічний інститут“ Міністерства освіти України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор
Іванченко Роман Григорович,
завідувач кафедри видавничої справи та редагування
Національного технічного університету України
„Київський політехнічний інститут“

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Різун Володимир Володимирович,
завідувач кафедри журналістської майстерності
та редакційно-видавничої справи
Інституту журналістики
Київського університету імені Тараса Шевченка

кандидат філологічних наук, професор
Полковенко Віктор Васильович,
завідувач кафедри журналістики Міжнародного інституту лінгвістики і права

Провідна установа Кафедра видавничої справи і редагування
Української академії друкарства Міністерства освіти України (м. Львів)
Захист відбудеться 7 вересня 1999 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 при Київському університеті імені Тараса Шевченка (254119, м. Київ,
вул. Мельникова, 36/1).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (252033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).
Автореферат розісланий 14 липня 1999 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор філологічних наук В. Ф. Іванов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що в умовах конкуренції, коли старі друкарські кадри України змушені, пристосовуючись до нових реалій, перебудовувати свою роботу на ринкових засадах, а молоді — шляхом проб і помилок засвоювати новітню методику й технологію видавничої діяльності, вивчення книговидавничого й поліграфічного досвіду країн із високорозвиненою економікою, насамперед США, набуває виняткової практичної ваги.
Проте вивчення засад книговидання за кордоном має не лише практичне, а й велике наукове значення, оскільки в радянський час наукова думка працювала здебільшого однобоко, часто на заперечення чи осуд досвіду промислово розвинених країн із ринковою економікою. Яскравим прикладом може бути ставлення радянської науки до кібернетики та генетики, що свого часу були проголошені лженауками. Нині ж дійсність змушує нас об’єктивно вивчати кращі надбання людства. Тому наукові здобутки, що вже стали звичними для світового загалу, ми тільки вводимо в теоретичний обіг.
Виходячи саме з цих міркувань, ми можемо говорити про зарубіжний досвід як про знання, що для нас мають значення наукової новизни. Вони часто є сукупністю нових діалектично складних теоретичних або практичних питань, що суперечать теоретичним положенням або прикладним методам у вітчизняному книговиданні, а значить, їхнє запровадження є науковою проблемою, що потребує вивчення.
Робота пов’язана з виконанням розробленої кафедрою видавничої справи та редагування Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут“ наукової програми підготовки „Енциклопедії українського книгознавства“, а також Державної програми розвитку національного книговидання і преси на період до 2000 року.
Мета й завдання дослідження, по-перше, дослідити найкраще, найраціональніше з досвіду книговидавничої практики саме в США — у країні, котра багато взяла з європейського книговидання, має свої неповторні риси, де випуск і реалізація книжкової та іншої видавничої продукції здійснюються в умовах найшвидшого у світі становлення постіндустріального, інформаційного суспільства, і, по-друге, виходячи з такого досвіду, розробити пропозиції стосовно поліпшення певних аспектів книговидавничої справи в Україні. У міркуваннях ми спиралися на видавничу практику США та на ті публікації, в яких аналізується ця практика.
Багато аспектів проблеми певною мірою і з різних точок зору висвітлено в спеціальній літературі, що вийшла в США, колишньому Радянського Союзі, Росії та Україні.
Тематичний і жанровий спектр літератури з книговидавничої справи, випущеної в США дуже широкий. Основні праці проаналізовані в цій дисертації.
У колишньому Радянському Союзі було випущено кілька видань, що присвячені книговиданню в США. Проте вони ідеологічно заангажовані, і їхні дані застаріли. Єдина в Радянському Союзі дисертація В. В. Москаленка не відповідає нинішнім вимогам.
Після розпаду Радянського Союзу в Росії у зв’язку з ринковими перетвореннями велику увагу приділяють вивченню досвіду США в книговидавничій справі й тому випускають відповідну літературу. Найвагомішими є праця О. В. Дубровського про вартість наукових видань і перекладені Б. В. Ленським роботи з книговидавничого бізнесу й книжкового маркетингу.
До найінформативніших статей належать праці К. Дмитрієва, М. Морозовського, Ю. Саннікова та К. Сухорукова.
В Україні до сьогодні не опубліковано жодного видання, котре безпосередньо стосувалося б власне книговидавничої справи в США, хоча у фахових журналах іноді з’являються статті, що мають відношення до цієї проблематики. Дисертацій щодо книговидавничої справи в США також немає.
Автор цієї праці вважає за потрібне дослідити становлення книговидавничої справи в США, її продукцію і структуру, певні аспекти менеджменту й книжкового маркетингу та особливості авторського права.
Об’єктом дослідження є книговидавнича справа в США як багатогранне історико-системне явище.
Предметом дослідження стали аспекти книговидавничої справи в США, котрі або раніше не були висвітлені у вітчизняній науковій літературі, або аналоги яких у книговидавничій справі України відсутні. До таких аспектів належать: найважливіші етапи історії книговидання, розвиток видавничо-поліграфічної техніки, основні елементи книговидавничої галузі, бібліотеки нового типу й налагодження їхньої співпраці з книжковими видавництвами, запровадження принципово нової схеми організації виробництва й поширення друкованої книжкової продукції, випуск електронних книжкових видань, найсуттєвіші питання книжкового маркетингу, а також удосконалення авторського права.
Часові межі дослідження визначаються періодом від заснування перших пуританських поселень і примітивних друкарень у Новому Світі до широкого й усебічного використання комп’ютерних технологій у книговидавничій справі сучасних США.
Методика дослідження характеризується застосуванням загальнонаукових і конкретно-наукових методів. Система книговидавничої галузі США вивчалась із точки зору математичної концепції багатовимірного простору. Широко використовувалась методика роботи над літературними джерелами.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі на прикладі США цілеспрямовано подаються нові знання, котрі розкривають нові явища у сфері книжкової справи, для використання їх у теоретичних розробках в Україні, зокрема для збагачення концептуальних положень книгознавства, теорії редагування і журналістики.
Практичне значення одержаних результатів зумовлене тим, що викладений матеріал дозволить науково вирішувати актуальні проблеми вітчизняної видавничої практики; прогнозувати тенденції книговидання; залучити іноземний досвід у сферу нашої книговидавничої справи. Положення роботи сприятимуть поліпшенню законодавчої основи й структури книговидавничої галузі України, диверсифікації українських книжкових видавництв, допоможуть запровадити в Україні принципово нову схему організації виробництва та поширення продукції книжкових видавництв. Матеріали можуть використати науковці, викладачі, аспіранти й студенти видавничо-поліграфічних факультетів і факультетів журналістики, а також фахівці книговидавничої справи.
Апробація роботи ґрунтується на тому, що основні положення і результати дослідження були:
1. Обговорені на засіданнях кафедри видавничої справи та редагування Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут“, на спільних засіданнях кафедри журналістської майстерності та редакційно-видавничої справи, кафедри міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка й кафедри видавничої справи та редагування Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут“.
2. Використані в лекціях викладачів, у курсових і дипломних роботах студентів видавничо-поліграфічного факультету Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут“.
3. Оприлюднені на Міжнародній науковій конференції „Принципи й методи функціонально-семантичного опису мови: Підсумки, напрямки, перспективи“ (м. Сімферополь, 9—12 верес. 1997 р.), II Всеукраїнській науковій конференції „Українська термінологія і сучасність“ (м. Київ, 26—28 листоп. 1997 р.), III Всеукраїнській науковій конференції „Українська термінологія і сучасність“ (м. Київ, 10—12 листоп. 1998 р.). Тези виступів автора дисертації надруковані в трьох збірниках матеріалів названих конференцій.
4. Опубліковані у восьми статтях трьох наукових журналів, написаних одноосібно автором праці.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 203 сторінки, у тому числі 62 сторінки, що займають дві ілюстрації, список використаних джерел (233 найменування) та 11 додатків.

З м і с т р о б о т и

У вступі висвітлюються актуальність і ступінь дослідженості тематики дисертації, формулюються її мета і завдання, визначаються об’єкт і предмет дослідження, методологічні основи дисертації, її наукова новизна, практичне значення, зазначаються дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі дисертації — „Становлення книговидавничої справи в Сполучених Штатах Америки“ — досліджується розвиток книговидання та видавничо-поліграфічної техніки.
Найважливіші етапи історії книговидання. Незважаючи на завоювання незалежності в останній чверті XVIII ст., незважаючи на традиції власного книгодрукування, котрі почали складатись у першій третині XVII ст., і його швидкий розвиток упродовж XVIII і XIX ст., США ще тривалий час, майже до початку XX ст., багато в чому залишалися залежними від книжкової продукції європейських країн, насамперед Великобританії. Період 1914—1918 рр. був дещо переломним у поширенні американської друкованої книги за кордоном і в завоюванні США позицій на світовому книжковому ринку. Проте в 1918—1939 рр. у сфері книговидавництва й міжнародної книжкової торгівлі США залишалися державою другого рангу. Книгодрукування в США під час другої світової війни майже не відрізнялося від тогочасного книгодрукування в Європі. Брак паперу, спрацьоване устаткування, призов спеціалістів — усе це було причиною випуску неякісних книг. Водночас великим успіхом користувалися дешеві книги, які видавалися масовими тиражами для військовослужбовців, населення власної країни та країн, де знаходились американські війська. Такі видання підготували ґрунт для видання після війни серій високоякісних книг в обкладинці. Фактором, який сприяв збільшенню кількості й асортименту книг, що випускалися в США іноземними мовами, і громадженню досвіду в цій галузі, стала еміграція до США видавців із тимчасово окупованих німецько-фашистськими військами європейських держав. Для книговидавничої справи США 1950-х років найхарактернішим був масовий випуск книг в обкладинці, зокрема навчальних. Упродовж 1960—1990 рр. у книговидавничій галузі США здійснювалася значна структурна перебудова. З’являлися могутні книговидавничі конгломерати, відбувалися злиття і поглинання видавництв за законами вільного ринку. Водночас упроваджувалося і постійно вдосконалювалося найрізноманітніше видавничо-поліграфічне устаткування, створене на основі обчислювальної техніки.
Розвиток видавничо-поліграфічної техніки. Американські винахідники зробили великий внесок у вдосконалення видавничо-поліграфічної техніки. Починаючи з 1796 р., коли Адам Рамідж (Adam Ramage) замінив застарілий тихохідний гвинт друкарського верстата швидкохідним гвинтом, і закінчуючи 1993 р., коли були впроваджені перші цифрові друкарські машини (digital printing presses). Особливу увагу приділено саме таким машинам. Справа в тому, що впродовж ХІХ—XX ст. у книговидавничій справі дотримувалися підходу, згідно з яким примірників книг друкували більше, ніж їх було потрібно (часто-густо тиражі на 50% перевищували необхідну кількість), після цього друковану продукцію зберігали й поширювали різними способами. Ще донедавна через високу вартість підготовки машин для друкування книг (наприклад, підготовки друкарських форм) і непередбачуваність попиту єдиним шляхом зниження витрат було збільшення тиражів, тобто йшлося про економію, котра зумовлена зростанням масштабу виробництва й проявляється в зниженні довгострокових середніх виробничих витрат на одиницю продукції. З упровадженням цифрових друкарських машин становище змінюється. Вони як конечне друкарське обладнання приймають комп’ютерні коди, опрацьовують їх та відтворюють зображення безпосередньо на плівці або папері. Видавництво завдяки цифровим системам здатне створювати текстові, графічні та інші файли, котрі в подальшому можна використовувати або для виготовлення звичайних форм офсетного друку, або для відтворення зображень безпосередньо на папері за допомогою електронних друкарських машин. Відпадає необхідність випускати книги великими тиражами, оскільки цифрові машини не потребують друкарських форм і забезпечують економічно вигідне друкування і малої, і великої кількості примірників. Використовуючи одні й ті самі комп’ютерні файли, можна друкувати книги в численних малих друкарнях, розпорошених по всій країні, лише в тих кількостях, які потрібні в певному регіоні, і немає потреби мати значні централізовані запаси книг. Великі книжкові видавництва США вже створюють структурні підрозділи цифрових технологій і мережі малих цифрових друкарень, хоча, звичайно, традиційні способи друкування і збуту книг будуть певний час співіснувати з новітніми.

У другому розділі дисертації — „Продукція сучасної книговидавничої галузі Сполучених Штатів Америки“ — аналізується видавнича продукція.
Паперові книжкові видання. Згідно з системою, прийнятою Асоціацією американських видавців (Association of American Publishers) для статистичних досліджень, усі паперові книжкові видання поділяються на такі категорії: комерційні книги для дорослих і дітей, релігійні, професійні та наукові книги, передплатні довідкові видання, шкільні підручники й посібники, підручники й посібники для коледжів й університетів.
Комерційні книги (trade books). Призначені для широкого кола читачів. Можуть бути в палітурці (hardbound books) або обкладинці (paperbound books) й містити твори для дорослих і дітей. Масові книги в обкладинці для дорослих являють собою видання, що мають чітко визначені фізичні параметри: паперову обкладинку, ілюстровану кольоровим малюнком; безшовне скріплення; стандартний формат (у США — 115175 мм, в Європі — 110180 мм).
Релігійні книги (religious books). Це біблії, псалтирі, молитовники тощо.
Професійні та наукові книги (professional and scientific books). Призначені для професіоналів і безпосередньо стосуються їхньої роботи. Асоціація американських видавців поділяє професійні видання на науково-технічні (scientific and technical), медичні (medical) та бізнесові (business) книги. У США видається багато дисертацій, перероблених на професійні книги.
Передплатні довідкові видання (subscription reference books). До них належать енциклопедії (encyclopaedias), котрі поділяються на мікропедії (micropaedias) та макропедії (macropaedias).
Шкільні підручники й посібники (elementary and secondary school text books). Видаються для початкової та середньої школи.
Підручники й посібники для коледжів й університетів (college and university text books). Призначені в першу чергу для студентів коледжів. Стала поширеною практика брошурування навчальних матеріалів, підібраних на індивідуальне замовлення.
Електронні книжкові видання. Електронне видання (electronic publication) — це опрацьований редакцією і випущений у світ твір або документ, фізичною формою існування якого є або магнітний (магнітна стрічка, магнітний диск), або оптичний (оптичний диск), або магнітооптичний (магнітооптичний диск) носій інформації, або поєднання цих носіїв з іншими носіями інформації (наприклад, з папером) і для повного або часткового відтворення інформації якого обов’язково використовується електронний пристрій. Залежно від характеру зафіксованої інформації та різновидів її носіїв електронні книжкові видання поділяються на: мономедіа-книги, мультимедіа-книги, полімедіа-книги, гіпермедіа-книги, телемедіа-книги.
Мономедіа-книги — електронні видання, в яких використовується або текст, або звук, або відеозображення, зафіксовані на одному носії.
Прикладами таких видань можуть бути аудіокнижки (audiobooks). Аудіокнижки потрібно відрізняти від звукових книг (talking books), котрі являють собою спеціальні видання у звуковій формі, призначені для сліпих та осіб з іншими фізичними вадами. Звичайна аудіокнижка складається з набору аудіокасет, на яких записано твір у широкому значенні цього слова, й оздобленого контейнера для їх зберігання. Більшість контейнерів мають стандартні розміри: ширину 4,25—4,5 дюйма (107,95—114,3 мм) і висоту 7 дюймів (177,8 мм), — хоча бувають
і винятки. Випускаються аудіокнижки як суто аудіовидавництвами, так і спеціалізованими підрозділами або дочірніми компаніями традиційних книжкових видавництв. Розраховані на різні вікові й соціальні категорії населення. Тематичний і жанровий спектр аудіокнижок дуже широкий, вони об’єднуються в певні серії. Тираж аудіокнижки може сягати кількох сотень тисяч примірників. Продаються аудіокнижки в традиційних книгарнях, магазинах подарунків, лікарнях тощо. Вони також розсилаються поштою за друкованими й електронними каталогами. З’явилися різні об’єднання, пов’язані з аудіокнижками. За кращі аудіокнижки присуджуються спеціальні премії. Фірми „Одібл інкорпорейтид“ (Audible Inc.), та „Одіе хайвей“ (Audio Highway) дають змогу споживачам завантажувати аудіоматеріали, використовуючи мережу „Інтернет“ (Internet), і відтворювати їх за допомогою персональних комп’ютерів або спеціальних кишенькових комп’ютерних плеєрів.
Мультимедіа-книги — електронні видання, в яких використовуються лінійно організовані текст, звук та відеозображення, зафіксовані на одному носії.
Полімедіа-книги — електронні видання, в яких використовуються текст, звук та відеозображення, зафіксовані на різних носіях. Популярними є видання, що являють собою поєднання друкованої книги й компакт-диска.
Гіпермедіа-книги — електронні видання, в яких використовуються нелінійно організовані текст, звук та відеозображення, зафіксовані на одному носії. Гіпермедіа-книга складається зі сторінок, однак, на відміну від друкованої книги, її сторінки утворюють не лінійну, а мережеву структуру. У кожному вузлі мережі — сторінці книги — міститься інформація, подана не тільки у вигляді тексту, а й у вигляді графіки, анімації, звуку, відео. Фірма „Ньюво мідіе“ (Nuvo Media) і фірма „Софтбук прес інкорпорейтид“ (SoftBook Press Inc.) випускають портативні пристрої — відповідно „Рокітбук“ (RocketBook) і „Софтбук“ (SoftBook), — призначені для читання книжок у цифровій формі, котрі поширюються за допомогою мережі „Інтернет“. Для позначення таких пристроїв в американській спеціальній літературі вживається термін „рідер“ (reader). Книгарні оснащаються спеціальними комп’ютерними терміналами, призначеними для завантаження електронних текстів у рідери.
Телемедіа-книги — електронні видання, в яких використовуються текст, звук, відеозображення, зафіксовані на одному чи кількох носіях, та інформаційно-телекомунікаційні технології.
У книговидавничій літературі США зазначені вище різновиди електронних видань узагальнено називаються системами мультимедіа (multimedia systems).

У третьому розділі дисертації — „Система сучасної книговидавничої галузі Сполучених Штатів Америки“ — досліджуються структура галузі й особливості функціонування її певних елементів, питання менеджменту й організаційна структура видавництв, питання книжкового маркетингу й найефективніші канали книгопоширення, а також авторське право як один із головних чинників, що регулюють функціонування галузі.
Структура галузі й особливості функціонування її елементів. Виходячи з того, що в США немає централізованого адміністративного управління книговидавничою галуззю і що взаємини між суб’єктами книговидавничої діяльності встановлюються за законами вільного ринку, для цілей дослідження доцільно вважати, що ця галузь є об’ємною системою, котра складається з багатьох різноякісних компонентів, кожний з яких, у свою чергу, утворений складними ієрархічними „зоряними“ системами елементів у формі кулі, у центрі якої знаходиться книжкове видавництво (оскільки саме воно готує і випускає книжкову продукцію), а на
поверхні — інші суб’єкти — елементи, через які проходять площини багатьох вимірів системи.
До таких суб’єктів, зокрема, належать: автори, літературні агенти, пекеджери, адвокати, „розвідники“, позаштатні працівники видавництв, поліграфічні підприємства; виробники устаткування, програм, паперу, клеїв, тканин, фарб, ниток тощо; мережі книгопоширення, організації, що здійснюють підготовку кадрів, наукове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення книговидавничої сфери, зберігання, державну бібліографію і статистику книг; системи телекомунікацій і поштового зв’язку.
Книжкове видавництво (publishing house) — підприємство, що здійснює підготовку й випуск книжкової продукції. Видавництва бувають різних форм власності й різної організаційної структури. Основні функції книжкового видавництва США будь-якого типу в основному такі самі, як і функції книжкових видавництв України. Упродовж останніх років помітно змінилась організація праці практично на всіх стадіях видавничого процесу під впливом електронного фактора. Змістові функції видавничого циклу залишилися при цьому тими самими,
а процедура й порядок їх виконання різко змінилися.
Літературний агент (literary agent) — фізична чи юридична особа, котра є бізнесовим представником авторів. Літературні агенти подають авторські оригінали видавцям, проводять переговори стосовно укладання видавничих договорів, переконують видавців посилити маркетингові заходи для збільшення обсягів продажу відповідних творів, ведуть облік авторських гонорарів, продають субсидіарні (subsidiary), або додаткові, права або заохочують видавців продавати такі права більш наполегливо. Агенти можуть дати редакторську пораду, але вони не здійснюють глибоке опрацювання твору і, як правило, не приймають твори, що потребують значного редакторського опрацювання. За свою працю агент одержує комісійні в розмірі
10—15% авторських гонорарів у разі продажу матеріалів автора-громадянина США і принаймні
20% авторських гонорарів, якщо літературний агент США від імені автора має ділові стосунки з іноземним агентом.
Адвокат (lawyer) — фізична особа, котра є бізнесовим представником авторів. Істотна відмінність між літературним агентом й адвокатом полягає в тому, що адвокат не здійснює доредакційне опрацювання оригіналу, не займається пошуками видавців, не подає оригінал, а представляє автора, коли той уже знайшов видавця і провів із ним попередні переговори. Виняток становить дуже незначна кількість адвокатів, які управляють власними юридичними фірмами. Часом автори наймають адвокатів у ході або після укладення видавничого договору.
Пекеджер (packager, book packager, book producer) — фізична чи юридична особа, котра спеціалізується на збиранні матеріалів, необхідних для видання книги, на підготовці їх до видання, а також на продажу створеної в такий спосіб інтелектуальної власності видавництвам для публікації.
„Розвідник“ (scout) — фізична особа, котру наймає видавець або літературний агент для пошуку нових, перспективних авторів або видавничих проектів, а також ідей для створення нових книг.
Книжковий клуб (book club) — організаційна структура, що здійснює продаж книг поштою, звичайно за більш низькими цінами порівняно з цінами в роздрібній торгівлі, і лише членам, які підписали контракт про такий вид обслуговування. Усі книжкові клуби поділяються на такі види: літературні (загального спрямування), спеціалізовані, професійні, релігійні та дитячі.
Торговельний представник видавництва (book traveler, publisher’s representative, sales representative) — комівояжер видавництва, який відвідує потенційних покупців (книгопродавців, бібліотекарів, керівників факультетів університетів, оптових торговців, агентів із закупівлі книг тощо) й ознайомлює їх із новою продукцією видавництва, використовуючи зразки або каталоги.
Незалежний дистриб’ютор (independent distributor) — фірма, що спеціалізується на постачанні книг в обкладинці й журналів у газетно-журнальні кіоски, супермаркети та інші подібні роздрібні точки, а не в звичайну книготорговельну мережу. Вона діє, як правило, на місцевому або регіональному ринку.
Національний дистриб’ютор (national distributor) — фірма, що за дорученням видавництва або іншої організації збирає замовлення від місцевих і регіональних дистриб’юторів, а також організує виконання цих замовлень. Великі видавництва книг в обкладинці для масового ринку самі є національними дистриб’юторами, котрі працюють за дорученням інших видавництв або поширюють лише книги власного виробництва.
Джоббер (jobber) — фірма, що закуповує великі партії комерційних видань у палітурці й обкладинці для подальшого перепродажу книжковим магазинам або бібліотекам.
Оптовий торговець (оптовик ) (wholesaler) — фірма, що закуповує у великих обсягах книги, переважно видання в обкладинці для масового ринку, з метою поширення через газетно-журнальні кіоски, а також подібні до них місця продажу.
Незалежний агент (mailing-list broker) — фізична особа, котра представляє інтереси продавця або покупця списків розсилки рекламних матеріалів (надсилаються потенційним покупцям із метою одержання замовлення).
Незалежна книгарня (independent bookstore) — роздрібне книжкове торговельне підприємство, що не має безпосередніх зв’язків ні з регіональними, ні з національними книжковими мережами.
Агент із передплати (subscription agent) — організація, що здійснює передплату літератури для бібліотек.
Бібліотеки (libraries). У США всі бібліотеки поділяються на: національні (national), наукові (academic), публічні (public), шкільні (school), спеціальні (special). Завдяки розвитку інформаційної техніки й технології створюються цифрові бібліотеки (digital libraries). Цей процес потребує розв’язання ряду економічних, технічних та юридичних проблем. Навіть якщо з часом такі проблеми будуть розв’язані, не можна очікувати, що цифрові бібліотеки повністю замінять традиційні, оскільки бібліотеки завжди були не лише зібраннями носіїв інформації, а й культурними осередками суспільства, і тому США будуть і надалі докладати зусилля, щоб зберігати рукописні, друковані та інші зібрання, у тому числі цифрові, для майбутніх поколінь читачів.
Джерела фінансової підтримки видання літературних творів (sources of grants for publication) — різні банки, фонди, спонсори тощо.
Книговидавничі й суміжні об’єднання (book-publishing and cooperating associations).
Для майже будь-якої асоціації фахівців у галузі книжкової справи основними завданнями є: розробка стратегії розвитку на основі коротко- й довгострокових програм; удосконалення видавничого, бібліографічного, бібліотечного та інформаційного обслуговування; представлення професійних інтересів перед державою і суспільством, а також на міжнародному рівні; сприяння обміну інформацією як в об’єднаннях, так і поза ними; випуск спеціальних періодичних видань, котрі стосуються поточної виробничої діяльності й результатів наукових досліджень; підвищення рівня професійної підготовки. Існує кілька основних моделей членства в асоціаціях.
Менеджмент й організаційна структура видавництв. Теорія та практика менеджменту сформували багато типів структур управління. В основу їх побудови покладено два принципи — лінійний і функціональний. Саме вони й створюють комбінацію різних типів структур, що використовуються скрізь — від малих видавництв до великих видавничих корпорацій. Організація будь-якого видавництва відображає його історію, пріоритети як у творчому, так і в діловому плані, його розміри і стиль управління. Одні компанії приділяють особливу увагу редакційним проблемам, інші — фінансовим, маркетинговим. Можливі різні варіанти організації штату видавництва.
Відмінності в штатному розписі видавництв залежать і від мети, масштабу та політики фірми, а також від обсягу праці, котрий доручається зовнішнім організаціям і незалежним особам. Назви посад також різняться, тому нижче наводимо типові: керівник видавництва (head of house); головний редактор (editor-in-chief) (відповідальний редактор — executive editor, видавець — publisher, віце-президент із редакційної роботи — editorial vice-president); редактор із надходжень (procurement editor) (старший редактор — senior editor, редактор проекту — project editor); редактор-керівник (managing editor); помічник редактора (associate editor, assistant editor)
(редактор — editor); редактор тексту (manuscript editor); редактор із вивірки (copy editor); технічний директор (technology director); директор із виробництва (production director) (керуючий виробництвом — production manager, manufacturing manager, віце-президент із виробництва — vice-president of production); координатор виробництва (production coordinator); складач кошторису витрат (cost estimator); помічник із виробництва (production assistant); головний художник (art director) (директор із дизайну — design director); дизайнер (designer) (художник — artist, помічник головного художника — associate art director); директор із маркетингу (marketing director) (віце-президент із маркетингу — marketing vice-president); менеджер із дослідження ринку (market research manager); помічник із маркетингу (marketing assistant); менеджер зі збуту (sales manager); торговельний представник (sales representative); менеджер зі стимулювання збуту (sales promotion manager) (менеджер із реклами й стимулювання збуту — advertising and sales promotion manager); менеджер із реклами (advertising manager); менеджер зі створення прихильної громадської думки (publicity manager, publicist); менеджер з авторських прав і дозволів (copyrights and permissions manager); менеджер із субсидіарних прав (subsidiary rights manager); менеджер із питань замовлень, рахунків, платежів, кредитів, складування та відвантаження продукції (fulfillment manager); керуючий справами (business manager).
Маркетинг і характерні риси редакційно-видавничого процесу. У зв’язку з тим, що книговидавнича галузь США функціонує в умовах перенасичення ринку, досліджено найхарактерніші особливості організації системи книгопоширення, зокрема переваги, що їх забезпечують джоббери, книжкові клуби, роздрібні торговці, дистриб’ютори, оптовики, продаж книг поштою, спеціальні види продажу, використання мережі „Інтернет“.
Джоббери. Найперша маркетингова перевага, котру джоббер забезпечує своєму клієнту, — своєчасність. Майже в усіх випадках книгарня має можливість одержати ті чи інші книги на значно вигідніших умовах безпосередньо від видавця (часто знижка, що надається, на 2—8% перевищує звичайну). Джоббери доставляють книги замовнику впродовж одного — трьох днів після їх випуску видавництвами, а власне видавництва можуть забезпечити доставку замовлених книг упродовж двох — чотирьох тижнів.
Книжкові клуби. Членам клубу надсилаються в тому чи іншому вигляді повідомлення, в яких клуб пропонує для придбання перелік видань. Багато книжкових клубів будують свою діяльність за принципом негативного опціону. Це означає, що коли член клубу не бажає придбати запропоновану книгу, тоді він має повідомити про це клуб. Якщо така інформація від члена клубу не надходить, то він одержує книгу автоматично. Після того, як член клубу купить обумовлену кількість книг, у нього з’являється право на отримання книжкового дивіденду — безкоштовної книги або видання за зниженою ціною.
Роздрібні торговці (retailers). Мережа роздрібних книгарень (bookstore
chain) — це книготорговельне підприємство, що, як правило, складається з центрального апарату й численних підпорядкованих і підзвітних йому роздрібних книгарень. За масштабами діяльності розрізняють національні, реґіональні та місцеві мережі. Досвід США свідчить, що чим більша мережа, тим більше можливостей створити систему магазинів, різних за розміром і спеціалізацією, котрі відповідають певній місцевості. Мережі мають велику закупівельну владу й забезпечують економію, зумовлену зростанням масштабу виробництва. Значна частина невеликих мереж практикує продаж різноманітних некнижкових товарів. З’явилися книгарні, що обслуговують покупців за допомогою комп’ютерних інформаційних мереж у діалоговому режимі. Постійно розмиваються межі, що визначають саме поняття „книгарня“. Суперкнигарні все частіше й у більших кількостях уключають до свого асортименту некнижкові товари. В усіх існуючих фірмах помітно збільшилася кількість мереж магазинів, які спеціалізуються на продукції освітньо-розважального характеру — від книжкової до електронної. Розширюється торгівля книгами в магазинах, що спеціалізуються на торгівлі товарами одного профілю.
Дистриб’ютор, будучи спеціалізованою на поставках книжкової продукції і добре технічно оснащеною товарно-експедиційною фірмою, повинен у максимально короткий строк забезпечити проходження книги від видавництва до магазину й провести заявку на книгу від магазину до видавництва. До його ж функцій входить оформлення всієї документації на куплю-продаж між видавництвом і магазином і проведення грошових розрахунків. Власником книг, що через нього проходять, він не стає, а працює на комісійних засадах на основі довгострокового контракту. Дистриб’ютор зобов’язаний брати всю книжкову продукцію, котру йому пропонує видавництво.
Оптовий торговець, або оптовик. На відміну від дистриб’ютора, оптовик закуповує у видавництв великі партії книг, а потім постачає їх роздрібним торговцям. Оптовики звичайно не укладають із видавництвами довгострокові контракти. Асортимент на складі оптової фірми визначає сама фірма, а в дистриб’ютора він визначається видавництвами, з якими він співпрацює.
Продаж книг поштою (mail selling). Видавництва комерційної літератури застосовують продаж книг поштою в його найбільш консервативній формі: спочатку видають книгу, а потім шукають покупців. Видавництва, котрі випускають книги, що призначені для поширення за замовленнями шляхом продажу поштою, використовують принципово іншу технологію: вивчають своїх потенційних покупців, їхні запити й потреби й лише після цього створюють книгу. Видавництва другого типу реалізують можливості продажу книг поштою на науковій основі.
Спеціальні види продажу (special sales). Форма поширення книг в обхід звичайних шляхів (джоббер — оптовий торговець — книгарня). До цієї форми належить й організація спеціальних випусків видань відповідно до потреб і запитів певного ринку й певної групи читачів.
Мережа „Інтернет“. З метою найефективнішого використання мережі „Інтернет“ видавництва дотримуються такої стратегії. Насамперед намагаються створити й зареєструвати в мережі власні Web-вузли (Web sites) — своєрідні каталоги Web-сторінок (Web pages) — документів Web. Після цього видавництва реєструють „домен“ (domain name), тобто власний елемент імені користувача. Потім видавництва створюють Web-сторінки. Видавництва інтенсивно налагоджують і підтримують тісні ділові зв’язки з власниками інших Web-вузлів, приділяючи особливу увагу компаніям, котрі продають книги, використовуючи мережу „Інтернет“ у діалоговому режимі. До найбільших таких компаній належать: Amazon.com, Barnesandnoble.com, Books.com òà Borders.com (ці назви використовуються для пошуку в мережі „Інтернет“). Асортимент їхньої продукції дуже великий. Однак прямий продаж книг із використанням мережі „Інтернет“ зумовлює більші прибутки й допомагає видавництвам завоювати репутацію в читачів. На своїх Web-сторінках видавництва повідомляють про заходи, котрих вони вживають за участю авторів, ведуть списки оглядачів, споживачів тощо. Вони також підтримують спеціальні Web-сторінки для певних груп читачів за їхніми інтересами, тобто створюють свою читацьку аудиторію. Для розміщення власних рекламних матеріалів видавництва купують місце на Web-вузлах різних компаній.
У США поширене так зване мережеве книговидання (net book-publishing), сутність якого полягає в тому, що певні письменники (web writers) створюють книги тільки в цифровій формі й пропонують їх безпосередньо читачам у мережі „Інтернет“. Є і спеціалізовані фірми, котрі дистанційно завантажують такі книги в комп’ютери читачів. Найвідомішими з них є „Бібліобайтс“ (Bibliobytes) й „Електрон прес“ (Electron Press). Завдяки мережевому книговиданню з’явилися поняття мережевої літератури (online literature); мережевого, або кібернетичного, продажу (online selling, або cyberselling); мережевого, або кібернетичного, придбання (online shopping, або cybershopping); електронної комерції (e-commerce); безпаперового видавництва (paperless publisher). За кращі твори мережевої літератури присуджуються спеціальні премії.
Уже розробляється інфраструктура комп’ютерної мережі „Інтернет-2“ (Internet2), котра буде введена в дію приблизно в другому півріччі 1999 р. У ній можна буде передавати майже миттєво в цифровій формі навчальну, професійну, дитячу та іншу літературу завдяки тому, що новітні технології зумовлюють створення нових продуктів і каналів їх доставки роздрібним торговцям і споживачам.
Авторське право як один із головних чинників, що регулюють функціонування галузі. Після закінчення війни за незалежність усі колишні колонії, за винятком Делавера, прийняли закони, котрі забезпечували певну охорону авторських прав. Але ці закони мали юридичну силу тільки в межах відповідного штату. Перший федеральний закон про охорону авторських прав був ухвалений 31 травня 1790 р. Поступово авторсько-правове законодавство вдосконалювалося.
Дев’ятнадцятого жовтня 1976 р. був ухвалений закон „Про загальний перегляд авторського права, викладеного в главах 1—8 розділу 17 Зведення законів США, з перехідними й додатковими положеннями“ (Act for the General Revision of the Copyright Law, Chapters 1 Through 8 of Title 17 of the United States Code, Together with Transitional and Supplementary Provisions). Установлені терміни дії авторського права на твори, що були створені за станом на 1 січня 1978 р. або пізніше. Авторське право на такі твори існує з моменту створення і, за винятком наведених нижче випадків, зберігається впродовж життя автора й 50 років після його смерті. Якщо авторами твору є дві або більш ніж дві особи, котрі не працювали за наймом, то авторське право зберігається впродовж життя автора, який останнім залишився живим, і 50 років після його смерті. Якщо твір анонімний, під псевдонімом або створений за наймом, то авторське право зберігається впродовж 75 років від року його першої публікації або впродовж 100 років від року його створення, залежно від того, який термін скінчиться першим. Якщо до закінчення такого терміну один або кілька авторів анонімного твору чи твору під псевдонімом будуть розкриті в реєстраційних записах, що стосуються даного твору, то авторське право на твір зберігається впродовж термінів, установлених для творів, автори яких відомі. Передбачені основні засоби та способи захисту авторських прав у разі їх порушення.
Швидкий розвиток науки й техніки, юридична практика, соціальні, економічні та політичні фактори зумовлюють зміни в авторському праві, тому положення розділу 17 Зведення законів США постійно вдосконалюються. Вже готуються зміни до авторсько-правового законодавства з метою внесення положень про моральні права авторів і гармонізації термінів охорони авторських і суміжних із термінами, установленими директивою Ради Європейського Союзу від 29 жовтня 1993 р. № 93/98/ЕЕС.
Згідно зі ст. 1 названої директиви права автора твору літератури або мистецтва в значенні ст. 2 Бернської конвенції охороняються впродовж життя автора й 70 років після його смерті, незалежно від дати, коли твір на законних підставах став доступним для публіки. У разі створення твору співавторами відлік 70-річного терміну починається від смерті співавтора, котрий помер останнім. Якщо йдеться про анонімний твір або твір під псевдонімом, то термін охорони становить 70 років після того, як твір на законних підставах став доступним для публіки. Однак, якщо взятий автором псевдонім не викликає жодних сумнівів стосовно особи автора або якщо автор розкриє свій псевдонім упродовж указаного в попередньому реченні терміну, то твір охороняється впродовж життя автора й 70 років після його смерті. Як передбачено ст. 4, будь-яка особа, котра після закінчення терміну охорони авторського права вперше на законних підставах опубліковує або на законних підставах повідомляє публіці раніше неопублікований твір, отримує охорону, еквівалентну охороні прав автора. Термін охорони таких прав становить 25 років від часу, коли даний твір уперше на законних підставах був опублікований або повідомлений публіці. Ст. 5 передбачає, що максимальний термін охорони критичних і наукових публікацій становить
30 років від часу, коли на законних підставах була здійснена їх перша публікація. Згідно зі ст. 7, якщо країною походження твору не є країна — член Європейського Союзу або якщо автор не є громадянином країни — члена Європейського Союзу, то країни — члени цього союзу забезпечують охорону твору впродовж терміну, передбаченого в країні походження твору, але не довше 70 років. У ст. 8 зазначено, що відлік указаних у ній термінів починається з 1 січня року, наступного після року, в якому сталася подія, що їх зумовлює. Згідно зі ст. 13 країни — члени Європейського Союзу повинні були привести своє законодавство у відповідність із директивою до 1 липня 1995 р.
За участю Асоціації американських видавців розробляється цифровий ідентифікатор об’єкта (digital object identifier), призначений для сприяння торгівлі продуктами видавництв. Він дасть змогу споживачам інформації визначати, хто володіє певним об’єктом (наприклад, книгою), яку додаткову інформацію може надати власник об’єкта, у тому числі інформацію про можливість придбання об’єкта в цифровій формі. Мета впровадження цифрового ідентифікатора об’єкта полягає у створенні міжнародної системи, котра ґрунтувалася б на мережі „Інтернет“ і в якій видавництва та інші власники авторського права могли б регулярно позначати свої об’єкти інтелектуальної власності подібно до того, як зараз вони використовують міжнародний стандартний номер книги.

В и с н о в к и :

1. Наявність у США електронних видань зумовлює потребу розробки в Україні нових системних концепцій книги, котрі охоплювали б такі видання.
2. Необхідно внести до Закону України „Про видавничу справу“ й відповідних державних термінологічних стандартів зміни й доповнення, котрі передбачали б електронні видання як різновид видавничої продукції.
3. Одним із напрямків диверсифікації українських книжкових видавництв може бути випуск електронних видань, зокрема аудіокнижок.
4. Доцільно внести зміни й доповнення до Закону України „Про видавничу справу“, що передбачали б створення: по-перше, інститутів агентів із передплати, джобберів, торговельних представників, літературних агентів, дистриб’юторів, незалежних агентів, пекеджерів, „розвідників“, мереж роздрібних книгарень, книжкових клубів; по-друге, певних національних і регіональних книговидавничих і суміжних об’єднань, аналогічних відповідним об’єднанням США.
5. Доцільно започаткувати в Україні мережеве книговидання.
6. Технічні досягнення США у сфері видавничо-поліграфічної техніки зумовлюють потребу запровадження в Україні на основі цифрових технологій принципово нової схеми організації виробництва й поширення друкованої книжкової продукції, тобто схеми „доставка—друкування“ замість схеми „друкування—доставка“.
7. Функціонування в США бібліотек на основі новітніх досягнень у сфері інформаційно-комунікаційних технологій зумовлює необхідність проведення в Україні відповідних досліджень і практичних заходів, спрямованих на створення цифрових бібліотек і налагодження їхньої співпраці з книжковими видавництвами.
8. Варто в Україні розробити вітчизняну концепцію редактора книжкового видавництва як особи, котра згідно з основними принципами книжкового маркетингу в умовах ринку виконує кілька функцій, тобто концепцію поліфункціональності редактора.
9. Доцільно вивчити новітні системи позначення видавничої продукції, зокрема системи цифрового ідентифікатора об’єкта, з метою подальшого практичного застосування.
10. Авторське право США та Європейського Союзу спонукає внести зміни й доповнення до Закону України „Про авторське право і суміжні права“, спрямовані на значне збільшення строків охорони прав.
11. Прогресивна спрямованість книговидавничої справи в США свідчить, що доцільно, по-перше, створити в Україні навчальний посібник з історії книговидавничої справи в зарубіжних країнах, у тому числі в США, для студентів видавничо-поліграфічних факультетів і факультетів журналістики, по-друге, провести подальше вивчення книговидавничої справи в США задля вдосконалення книговидавничої справи України.

Список праць автора дисертації, опублікованих за темою дослідження в наукових журналах:

1. Становлення авторського права США // Друкарство. — 1996. — № 6. —
С. 12 — 13.
2. Документальне редагування в США // Вісн. Кн. палати. — 1997. — № 5. —
С. 15 — 18.
3. Книговидавнича справа в США і нові концепції книги // Вісн. Кн.
палати. — 1997. — № 6. — С. 15 — 17.
4. Аудіокнижки в США // Вісн. Кн. палати. — 1997. — № 8. — С. 14 — 15.
5. Типовий видавничий договір США // Вісн. Кн. палати. — 1997. — № 9. —
С. 27 — 30.
6. Сторінки історії книговидавничої справи в США // Вісн. Кн. палати. —
1998. — № 2. — С. 19 — 23 ; № 3. — С. 20 — 24.
7. Цифрові бібліотеки США // Бібл. вісн. — 1998. — № 3. — С. 38 — 39.
8. Треба вдосконалити законодавство України про видавничу справу
// Друкарство. — 1998. — № 3. — С. 6 — 8.

Бершов О. В. Книговидавнича справа в Сполучених Штатах Америки (порівняльно-системний аналіз). — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 — журналістика. — Київський університет імені Тараса Шевченка, 1999.
Роботу присвячено таким аспектам книговидавничої справи в США: найважливішим етапам історії книговидання (1620—1998 рр.), розвитку видавничо-поліграфічної техніки, продукції книжкових видавництв, структурі книговидавничої галузі, організаційній структурі видавництв, найсуттєвішим питанням книжкового маркетингу та вдосконаленню авторського права. Обґрунтовано необхідність розробки в Україні нових концепцій у книжковій справі, проведення досліджень і практичних заходів із метою створення цифрових бібліотек і систем позначення видавничої продукції на основі інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема системи цифрового ідентифікатора об’єкта. Викладено пропозиції стосовно поліпшення законодавчої основи й структури книговидавничої галузі України, можливих напрямків диверсифікації українських книжкових видавництв, запровадження в Україні принципово нової схеми організації виробництва й поширення продукції книжкових видавництв, а також започаткування мережевого книговидання.
Ключові слова: історія книговидання, видавничо-поліграфічна техніка, видавнича продукція, інформаційно-комунікаційні технології, структура книговидавничої галузі, цифрова бібліотека, організаційна структура книжкового видавництва, книжковий маркетинг, авторське право, цифровий ідентифікатор об’єкта.

Бершов А. В. Книгоиздательское дело в Соединённых Штатах Америки (сравнительно-системный анализ). — Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 — журналистика. — Киевский университет имени Тараса Шевченко, 1999.
Работа посвящена следующим аспектам книгоиздательского дела в США: наиболее важным этапам истории книгоиздания (1620—1998 гг.), развитию издательско-полиграфической техники, продукции книжных издательств, структуре книгоиздательской отрасли, организационной структуре издательств, наиболее существенным вопросам книжного маркетинга и усовершенствованию авторского права. Обоснована необходимость разработки в Украине новых концепций в книжном деле, проведения исследований и практических мероприятий с целью создания цифровых библиотек и систем обозначения издательской продукции на основе информационно-коммуникационных технологий, в частности системы цифрового идентификатора объекта. Изложены предложения по улучшению законодательной базы и структуры книгоиздательской отрасли Украины, относительно возможных направлений диверсификации украинских книжных издательств, внедрения в Украине принципиально новой схемы организации производства и распространения продукции книжных издательств, а также относительно начала сетевого книгоиздания.
Ключевые слова: история книгоиздания, издательско-полиграфическая техника, издательская продукция, информационно-коммуникационные технологии, структура книгоиздательской отрасли, цифровая библиотека, организационная структура книжного издательства, книжный маркетинг, авторское право, цифровой идентификатор объекта.

Bershov A. V. Book-publishing in the United States of America (comparative and system analysis). — Manuscript.
Thesis written for the purpose of taking a candidate’s degree in philology by speciality 10.01.08-journalism. — Kyiv University Named after Taras Shevchenko, 1999.
The work is devoted to different aspects of book-publishing in the USA.
The thesis comprises an introduction, three sections, conclusions, a list of literature and
11 appendices.
The introduction gives a general background for the choice of the subject matter and topicality of the investigation, lays bare its scientific novelty and theoretical problems, defines the aim and tasks of
the study, its theoretical and practical significance, characterises the materials and methods of the investigation, formulates provisions to be maintained.
In section one the formation of book-publishing in the USA is discussed. The first subsection briefly deals with major stages of the history of book-publishing in the USA from 1620, when the earliest Puritan settlements were made and primitive printing presses were established in the New World, till 1998, when the newest information and communication technologies are used in book-publishing.
The development of publishing and polygraphic machines in the USA is analysed in the second subsection. The coverage of the subsection is extremely wide. Due regards are given to digital printing presses.
Products of modern book-publishing in the USA are studied in section two. Paper book publications are considered in subsection one. Electronic book publications, in particular audiobooks, monomediabooks, multimediabooks, polymediabooks, hypermediabooks, telemediabooks, are analysed in the second subsection.
The system of the modern book-publishing industry of the USA is studied in section three.
In subsection one the structure of the industry and the nature of its elements (literary agents, packagers, jobbers, digital libraries, book clubs, etc.) are considered. The subsection contains a diagram to illustrate the system. The second subsection is devoted to the organisation structure of publishing houses and the most important principles of book marketing. Close attention is focused on the use of the Internet.
The subsection contains a diagram to illustrate the organisation structure. The formation of copyright in the USA and its tendencies are described in subsection three.
The following general conclusions and recommendations are made in the thesis:
1. The availability of electronic publications in the USA gives rise to the necessity to elaborate, in Ukraine, such new system conceptions of the book that would comprise publications of that sort.
2. It is necessary to introduce such amendments into the Law of Ukraine
On Publishing and the relevant state terminological standards that would provide for electronic publications as a type of products of publishing houses.
3. Issuing electronic publications, in particular audiobooks, can be a direction of the diversification of Ukrainian book-publishing houses.
4. It is advisable to introduce such amendments into the Law of Ukraine
On Publishing that would provide for the establishment of, first, the institutions of subscription agents, jobbers, sales representatives, literary agents, distributors, mailing-list brokers, packagers, scouts, bookstore chains, book clubs and, second, certain national and regional book-publishing and co-operating amalgamations analogous to the relevant amalgamations of the USA.
5. It is advisable to initiate, in Ukraine, net book-publishing.
6. Technological achievements of the USA in the sphere of publishing and polygraphic machines give rise to the necessity to introduce, in Ukraine, such a new scheme for organising production and distribution of printed book products that is based on digital technologies, namely the scheme “distribution—printing” instead of the scheme “printing—distribution.”
7. The functioning of libraries based on the newest achievements in the sphere of information and communication technologies gives rise to the necessity to carry out, in Ukraine, such investigations and practical measures that are directed towards both the establishment of digital libraries and adjusting their co-operation with book- publishing houses.
8. It is necessary to elaborate, in Ukraine, a conception of the polyfunctionality
of the editor of a book-publishing house.
9. It is advisable to study, in Ukraine, the newest systems to designate products of publishing houses, in particular the system of a digital object identifier, for the purpose of using them in practice.
10. The copyright of the USA and that of the European Union make it necessary that the Law of Ukraine On Copyright and Certain Related Rights should be amended with a view to enlarging the terms of protection of rights.
11. It is advisable, first, to create, in Ukraine, a text-book on the history of book-publishing in foreign countries including the USA and, second, to carry out further investigations in the sphere of book-publishing in the USA.
The list of literature comprises 233 sources including 179 ones in English.
The appendices provide additional information to illustrate the relevant provisions of the study.
Key words: history of book-publishing, publishing and polygraphic machines, products of publishing houses, information and communication technologies, structure of the book-publishing industry, digital library, organisation structure of a book-publishing house, book marketing, copyright law, digital object identifier.

______________

Підписано до друку 01.06.99. Формат 60×84/16.
Гарнітура „Таймс“. Обл.-вид. арк. 1,38. Умовн. друк. арк. 1,05.
Тираж 100 прим. Зам. № 390.

Надруковано а навчальній друкарні Інституту журналістики
Київського університету імені Тараса Шевченка.
254119, Київ-119, вул. Мельникова, 36/1.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020