.

Клініко-психопатологічна характеристика соматоформної вегета-тивної дисфункції серця та серцево-судинної системи у осіб молодого віку (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
98 3299
Скачать документ

Академія Медичних Наук України

Інститут неврології, психіатрії та наркології

Самохвалов Андрій Валерійович

УДК: 616.12-009-02:616.85-071]-053

Клініко-психопатологічна характеристика соматоформної вегетативної
дисфункції серця та серцево-судинної системи у осіб молодого віку

14.01.16 – Психіатрія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському державному медичному університеті

МОЗ України

Науковий

керівник: – Доктор медичних наук, професор Гавенко Володимир Леонідович,
Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра
психіатрії, наркології та медичної психології, завідувач кафедри

ОФІЦІЙНІ

ОПОНЕНТИ – Доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович,
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра
психотерапії, завідувач кафедри

– Доктор медичних наук, професор Чабан Олег Созонтович, Український
науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології
МОЗ України, сектор соціальних проблем, пограничних станів та
соматоформних розладів відділу соціальної та екстремальної психіатрії,
завідувач сектору

ПРОВІДНА

УСТАНОВА: Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця

Захист дисертації відбудеться “27” квітня 2007 р. о 1000 годині на
засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д.64.566.01 при Інституті
неврології, психіатрії та наркології АМН України (м.Харків, вул. акад.
Павлова 46, ІНПН).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України (м.Харків, вул. акад. Павлова 46,
ІНПН).

Автореферат розісланий “24” березня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої Ради

кандидат медичних наук, ст.н.с. Л.І.Дяченко

Загальна характеристика роботи

У світі значного росту психосоматичної патології у загальній структурі
захворюваності, збільшення звернень хворих на психічні розлади у сферу
загальносоматичної мережі, соматоформні розлади стають однією з найбільш
актуальних проблем сучасної медицини й, зокрема, психіатрії [Волошин
П.В., 2002; Марута Н.О., 2002; Табачніков С.І., 2002; Сухоруков В.І.,
2002; Морозов О.М, 2002; Напреєнко О.К., 2002; Александровський Ю.А.,
Підкоритов В.С., 2003; Юр’єва Л.М., 2004; Кутько І.І., 2005; Михайлов
Б.В., 2003, 2005, 2006]

Особливе місце серед вищевказаної патології посідає соматоформна
вегетативна дисфункція серця та серцево-судинної системи (СВДСтССС),
актуальність вивчення якої визначається як високою поширеністю даного
розладу, підтвердженої численними епідеміологічними дослідженнями, так і
широким спектром клінічних проявів, серед яких на перший план виходять
саме соматичні феномени, які маскують у більшості випадків
психопатологічні прояви даного розладу [Гіндикін В.Я., 2000; Іванов
С.В., 2002; Чабан О.С., 2002; Бабюк І.О., 2003; Михайлов Б.В., 2004;
Гавенко В.Л., Сінайко В.М., 2004; Кришталь В.В., 2006].

Актуальність теми. Через перевагу у клінічній картині СВДСтССС
соматовегетативних порушень, даний розлад привертає до себе увагу
фахівців різних медичних спеціальностей, у першу чергу, терапевтів і
невропатологів, що приводить до його однобічного вивчення, недостатньої
уваги до його психопатологічної складової, неправомірного використання
декількох назв того самого розладу, що не відбивають повною мірою його
клінічну та патогенетичну сутність [Карвасарський Б. Д., Простомолотов
В.Ф., 1988; Бачеріков А.М., 2000; Вейн О.М., 1997, 2000; Анікін В. В.,
Курочкин А.А., 2001; Абрамов А.В., 2002; Сердюк О.І., 2004].

Існуючі дослідження в області СВДСтССС характеризуються, з одного боку,
фрагментарністю отриманих даних, а з іншого – загальним характером
об’єкта дослідження. Незважаючи на велику кількість публікацій,
присвячених різним аспектам проблеми соматоформної вегетативної
дисфункції на даний момент відсутній повний консенсус у поглядах на її
патогенез і клінічні прояви у осіб молодого віку, як найбільш типового
контингенту для її виникнення, відповідно, відсутня єдина патогенетично
обґрунтована парадигма лікування та профілактики даного розладу
[Александровський Ю.А., 2000; Михайлов Б.В., 2003; Мірошниченко Н. В.,
2005].

Таким чином, на даний момент проблема СВДСтССС потребує проведення
досліджень, що передбачають комплексне вивчення
клініко-психопатологічних, клініко-анамнестичних, вегетативних та
психофізіологічних проявів даного розладу, спрямованих на розкриття
етіопатогенетичних механізмів її розвитку та обґрунтування підходів до
її ефективної корекції та профілактики [Смулевич А.Б., 2000;
Михайлов Б.В., Сарвір І.М., Мірошниченко Н.В., Баженов О.С., Омельченко
С.В., 2002].

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Наукову роботу виконано відповідно до плану НДР Харківського державного
медичного університету за темою “Вивчення системних механізмів
індивідуальної неспецифічної стійкості до стресу” (0104U002240).

Мета дослідження: удосконалення існуючих схем корекції та профілактики
соматоформної вегетативної дисфункції серця та серцево-судинної системи
у осіб молодого віку на підставі комплексного вивчення патогенетичних
особливостей її розвитку.

Завдання дослідження:

Вивчити структуру клініко-психопатологічних і вегетативних порушень у
хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію серця та серцево-судинної
системи у осіб молодого віку.

Оцінити вплив психосоціальних, біологічних та спадкових факторів на
виникнення і розвиток соматоформної вегетативної дисфункції серця та
серцево-судинної системи у молодих осіб.

Проаналізувати психофізіологічні та психологічні особливості хворих на
соматоформну вегетативну дисфункцію серця та серцево-судинної системи.

Створити патогенетичну модель розвитку соматоформної вегетативної
дисфункції серця та серцево-судинної системи у хворих молодого віку.

Розробити патогенетичні засади проведення корекції соматоформної
вегетативної дисфункції серця та серцево-судинної системи у молодих
осіб.

Обґрунтувати систему заходів щодо профілактики соматоформної
вегетативної дисфункції серця та серцево-судинної системи у осіб
молодого віку.

Об’єкт дослідження: соматоформна вегетативна дисфункція серця та
серцево-судинної системи (F45.30).

Предмет дослідження: клініко-анамнестичні, клініко-психопатологічні,
психологічні, вегетативні та психофізіологічні особливості формування
соматоформної вегетативної дисфункції серця та серцево-судинної системи
у осіб молодого віку, підходи до її корекції та профілактики.

Методи дослідження. Клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний,
катамнестичний, психодіагностичний, психофізіологічний, дослідження
вегетативного статусу, статистичний.

Наукова новизна. Структуровано провідні психосоціальні та біологічні (в
тому числі спадкові) чинники розвитку соматоформної вегетативної
дисфункції серця та серцево-судинної системи притаманні студентській
молоді, математично описано їх вплив на формування клінічної картини
даного розладу у молодих осіб.

Визначено найсуттєвіші клініко-психопатологічні риси, психопатологічні
синдроми та структуру вегетативних порушень при даному розладі у осіб
молодого віку.

Вперше на підставі зіставлення клініко-психопатологічних, вегетативних
та психофізіологічних особливостей хворих на соматоформну вегетативну
дисфункцію серця та серцево-судинної системи, осіб, які мають поодинокі
вегетативні порушення, та здорових обстежених показано закономірності
розвитку розладу у осіб молодого віку та розроблено патогенетичну модель
формування соматоформної вегетативної дисфункції серця та
серцево-судинної системи у даного контингенту.

Практичне значення отриманих даних. На підставі отриманих даних та
патогенетичної моделі розроблено комплексну патогенетично обґрунтовану
програму корекції соматоформної вегетативної дисфункції серця та
серцево-судинної системи у осіб молодого віку, що враховує виявлені
чинники розвитку розладу, основні ланки патогенезу та відповідні точки
прикладення психотерапевтичного та психофармакологічного впливу.
Програма включає етіологічне, патогенетичне та симптоматичне лікування,
її ефективність доведена результатами катамнестичного дослідження.

У дисертаційній роботі запропоновано програму профілактики соматоформної
вегетативної дисфункції серця та серцево-судинної системи серед
студентської молоді, що має велике практичне значення адже враховує
сучасну специфіку несприятливих впливів та динаміку розладу в даного
контингенту.

Отримані результати та розроблені програми корекції та профілактики
використовуються в практичній діяльності лікарів обласної студентської
лікарні м.Харкова та Харківської обласної клінічної психіатричної
лікарні №3, у процесі викладання на кафедрі нормальної фізіології та
кафедрі психіатрії, наркології та медичної психології Харківського
державного медичного університету, що підтверджено 12 актами про
впровадження.

Особистий внесок дисертанта. Автором особисто проведене комплексне
клініко-анамнестичне, клініко-психопатологічне, психодіагностичне,
психофізіологічне та вегетативне обстеження 121 хворого на СВДСтССС, 100
осіб, які мали поодинокі вегетативні порушення та 72 обстежених
контрольної групи; катамнестичне дослідження 95 хворих на СВДСтССС та 72
осіб, які мали поодинокі вегетативні порушення; аналіз і зіставлення
отриманих даних, їхнє узагальнення та наукову інтерпретацію, а також
впровадження результатів дослідження в практичну діяльність. Результати
дослідження згруповані в таблиці та оброблені за допомогою статистичних
методів.

Апробація результатів дисертації: Результати дослідження було
повідомлено на науково-практичних конференціях і пленумах, у тому числі
на науково-практичних конференціях “Актуальні питання сучасної
психіатрії” (Харків, 2000, 2001), Міжнародному конгресі психіатрів “New
Commitments for Psychiatrists” (Мадрид, 2001), XII Всесвітньому конгресі
психіатрів “Partnership for Mental Health” (Йокогама, 2002), “Досягнення
молодих вчених – майбутнє медицини” (Харків, 2004), Конференції
Всесвітньої психіатричної асоціації “Working Towards A Consensus On
Mental Health” (Каракас, 2006) і науково-практичній конференції
“Актуальні проблеми соціальної, судової психіатрії та наркології (Київ,
2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 праць, з них 4 – у
спеціалізованих виданнях ВАК України, 8 праць виконано одноосібно.

Структура та обсяг дисертації. Основний текст дисертації викладений на
148 сторінках друкованого тексту. Дисертація складається з вступу,
огляду літератури, опису матеріалу та методів дослідження, трьох
розділів власних досліджень, заключення, висновків, списку літератури,
що складається з 321 джерел, з них 217 – вітчизняних та російськомовних,
104 – іноземних авторів. Роботу проілюстровано 38 таблицями та 8
малюнками.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. В основу роботи було покладене комплексне
клініко-анамнестичне, клініко-психопатологічне, психодіагностичне,
вегетативне та психофізіологічне обстеження 293 студентів (92 чоловіка,
201 жінка) вищих навчальних закладів. Всіх обстежених було розділено на
три групи:

У групу 1 увійшли 121 хворий на СВДСтССС у віці від 17 до 32 років (22
чоловіка й 99 жінок). Група 2 складалася зі 100 студентів у віці 17-30
років (32 чоловіка й 68 жінок), які мали поодинокі вегетативні скарги та
порушення, ступінь виразності яких не досягала клінічно значимого рівня.
У групу 3 входило 72 умовно здорових студента у віці 17-30 років (38
чоловіків, 34 жінки).

У ході дослідження використовувалися такі методи:
клініко-психопатологічний, клініко-анамнестичний методи та
психодіагностичний метод, який включав опитувальник нервово-психічної
напруги (Т.А.Немчін, 1984), шкалу астенічного стану (Л.М.Малкова й
Т.Г.Чертова, 1981), скорочений багатофакторний опитувальник особистості
(СБОО) (В.П.Зайцев, 1981), шкалу самооцінки депресії Цунга (в адаптації
Т.Н.Балашовой, 1984), шкалу ситуативної та особистісної тривожності
Ч.Д.Спілбергера (в адаптації Ю.Л.Ханіна, 1981), а також дослідження
статусу вегетативної нервової системи за допомогою “Опитувальника для
виявлення ознак вегетативних змін” та “Схеми дослідження для виявлення
ознак вегетативних порушень” (О.М.Вейн, 1981). Також було проведене
дослідження комплексу психофізіологічних параметрів у стані спокою та
їхніх змін, що виникають під впливом дозованих фізичних навантажень.
Воно включало кількісну оцінку зорової пам’яті, оцінку стійкості уваги,
співвідношення процесів збудження та гальмування в корі головного мозку
(Коробчанський В.А., 2005), визначення часу простої сенсомоторної
реакції, координації м’язового тонусу, переносимості ЦНС гіпоксії та
визначення прямих показників діяльності ВНС за значеннями АТ, ЧСС,ЧД та
їхньої погодженості (Шмідт Р., Тевс.Г., 1983). Також використовувалися
катамнестичний та статистичні методи дослідження.

Результати дослідження та їхнє обговорення.

Проведене клініко-психопатологічне дослідження дозволило окреслити коло
непсихотичних психічних порушень у хворих на СВДСтССС та визначити їх
синдромологічну структуру (табл. 1).

Таблиця 1

Синдромологічна структура непсихотичних психічних порушень у хворих

на соматоформну вегетативну дисфункцію серця та серцево-судинної системи

Провідний синдром Кількість, чол. Кількість,

% Чоловіки Жінки

Кількість % Кількість %

Астенічний 11 9,1±5,1% 4 36,4±28,4% 7 63,6±28,4%

Астено-депресивний 17 14,0±6,2% 2 11,8±15,3% 15 88,2±15,3%

Неврастенічний 65 53,7±8,9% 11 16,9±9,1% 54 83,1±9,1%

Тривожно-депресивний 28 23,1±7,5% 5 17,9±14,2% 23 82,1±14,2%

Найпоширенішим психопатологічним синдромом у хворих на СВДСтССС є
неврастенічний синдром, який спостерігався у 53,72±8,88% (p tv~ ? ? E . \ TH oe o u   c ¤ ¶ E ????? ?????????? ??? ????? ????? ??? AEpEpx|3' ??? ????? ????? @Результати об'єктивного дослідження вегетативного статусу за методикою О.М.Вейна показали, що для всіх хворих, незалежно від провідних клініко-психопатологічних порушень, характерними були порушення центрального, мозкового та у меншій мірі - периферичного кровообігу (табл.2). Поряд із цим, хворі з астенічним синдромом мали високу частоту порушень потовідділення (54,5±29,4%) та респіраторних порушень (63,6±28,4%). Для хворих з астено-депресивним синдромом характерними були порушення з боку дихальної системи та терморегуляції, які зустрічалися з однаковою частотою (58,8±23,4%). Обстежені із провідним неврастенічним синдромом мали високу частоту респіраторних порушень (63,1±11,7%) та підвищену метеочутливість (60,0±11,9%). Для тривожно-депресивного синдрому найбільш типовими були порушення з боку дихальної системи (67,9±17,3%), підвищена метеочутливість (64,3±17,7%) та порушення потовідділення (53,6±18,5%). У загальній структурі вегетативних порушень переважали порушення серцево-судинної та дихальної систем, які утворюють єдиний симптомокомплекс, наслідком і проявом якого є психовегетативні порушення та висока метеочутливість. Таблиця 2. Поширеність проявів порушень вегетативної регуляції різних вегетативних сфер у хворих на СВДСтССС з різною психопатологічною симптоматикою Синдром ПК ЦК МК ТР ПВ МЧ ДС ШКТ ПВС НМЗ Астенічний 72,7% 90,9% 81,8% 36,4% 54,5% 54,5% 63,6% 45,5% 90,9% 9,1% Астено-депресивний 64,7% 82,4% 82,4% 58,8% 35,3% 47,1% 58,8% 58,8% 82,4% 29,4% Неврастенічний 66,2% 81,5% 90,8% 21,5% 43,1% 60,0% 63,1% 35,4% 81,5% 20,0% Тривожно-депресивний 89,3% 85,7% 82,1% 39,3% 53,6% 64,3% 67,9% 39,3% 85,7% 39,3% , де ПК - периферичний кровообіг, ЦК - центральний кровообіг, МК - мозковий кровообіг, ТР - терморегуляція, ПВ - потовідділення, МЧ - метеочутливість, ДС - дихальна система, ШКТ - шлунково-кишковий тракт, ПВС - психовегетативна сфера, НМЗ - нервово-м'язова збудливість. На підставі проведеного крос-кореляційного аналізу ступеня виразності вегетативних порушень у різних сферах вегетативної регуляції можна зробити висновок про тісний взаємозв'язок і провідну роль у формуванні СВДСтССС порушень кровообігу, у першу чергу - мозкової та центральної гемодинаміки, сполучених порушень з боку дихальної системи, психовегетативних порушень та метеочутливості (табл. 3). У ході психофізіологічного дослідження було виявлено, що хворі на СВДСтССС демонстрували гірші показники виконання більшості діагностичних методик у порівнянні з особами, які мали поодинокі вегетативні порушення та здоровими обстеженими. Це проявлялося, зокрема, у меншому загальному обсязі виконання трихвилинної коректурної проби, що склав 615,93±10,37 (p0,300), закресленим –
статистично недостовірні кореляції.

Дослідження зорової пам’яті показало, що середній відсоток
запам’ятовування у обстежених першої (57,32±3,12%, p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020