ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ЛІННІЧЕНКО Олена Ростиславівна

УДК 612-083:616.233-002+616.34-008.87

Клініко-патогенетичні особливості та лікування хронічного обструктивного
бронхіту, сполученого з дисбіозом кишечнику

14.01.02 — внутрішні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Луганськ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Путінцев Володимир
Гнатович, Луганський державний медичний університет, завідувач кафедри
госпітальної терапії № 2

Офіційні опоненти: доктор медичних наук Ячник Анатолій Іванович,
Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України,
провідний науковий співробітник клініко-функціонального відділення

доктор медичних наук, професор Решетілов Юрій Іванович, Запорізька
медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедри терапії та
гастроентерології

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія, кафедра
факультетської терапії та ендокринології, МОЗ України (м.
Дніпропетровськ)

Захист відбудеться “27” лютого 2004 р. об 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 29.600.01 при Луганському державному
медичному університеті (91045, м. Луганськ, 50-річчя Оборони Луганська,
1.)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського державного
медичного університету (91045, м. Луганськ, 50-річчя Оборони Луганська,
1.)

Автореферат розісланий “26” січня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор В.І. Коломієць

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У всіх країнах світу, в тому числі в Україні (Фещенко
Ю.І., Яшина Л.О., 2003) відзначено зростання поширеності неспецифічних
захворювань легень. В Росії економічні витрати через них складають 16,81
ум. од. на 1 жителя щорічно (Єрофеєв Ю.В. та співавтори, 2002). Основне
місце в цій групі займає хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ). Створені
за кордоном (Чучалин А.Г., 2002; Croxton T.L., 2002) та в Україні
(Міжгалузева комплексна програма “Здоров’я нації” на 2002-2011 рр.)
Державні Програми зниження захворюваності населення не знизили
поширеності ХОБ. Причиною цього може бути недостатнє розуміння
патогенезу захворювання, особливо при супутній патології (Фещенко Ю.І.,
2002; Ячник А.І., 2002; Гаврисюк В.К., 2003). Дисбіоз товстого відділу
кишечнику (ДБК) відноситься до найбільш розповсюджених патологічних
процесів, що приєднуються до ХОБ, внаслідок тривалої багатокурсової
антибактеріальної терапії (Бабак О.Я. та співавтори, 2000). На сучасному
етапі поширеність ДБК серед хворих на ХОБ, формування в пацієнтів
синдрому “взаємного обтяження” вивчені недостатньо. Умовами виникнення
ДБК у хворих можуть бути несприятливі санітарно-гігієнічні фактори
(Бабак О.Я., 1999), зниження імунітету (Пасієшвілі Л.М., 2002),
нераціональне харчування, алкоголізм (Харченко Н.В., 2000), захворювання
дуодено-панкреато-біліарної зони, кишечнику (Camilleri M., 2001,
Решетілов Ю.І., 2003).

Недостатня ефективність лікування пацієнтів із супутніми захворюваннями
також є фактором, що сприяє зростанню розповсюдженості ХОБ (Фещенко
Ю.І., 2003). Тому потрібний пошук засобів терапії, що мають комплексну
дію та одночасно покращують перебіг як ХОБ, так і ДБК. До числа таких
засобів належить індуктор синтезу ендогенного інтерферону циклоферон. У
літературі відзначалася важлива роль порушень інтерфероногенезу у
розвитку соматичних захворювань (Дранник Г.Н., 1998; Фролов В.М. та
співавтори, 1998). Відомі протизапальна, імуномодулююча,
інтерфероногенна якості циклоферону (Дзяк Г.В. та співавтори, 2001;
Перцева Т.А., 2001). В лікуванні ДБК широко використовуються пробіотики
(бактисубтіл, флонівін, ліофілізати біфідобактерій, кишкової палички,
молочнокислих бактерій, суміш біфідобактерій та кишкової палички,
біфідобактерій та ентерококів, хілак-форте та ін.). Недоліками
пробіотиків є обмежена антагоністична активність, вузький спектр
дисбіотичної корекції, залежність ефекту від життєздатності
мікроорганізмів, що містяться, в деяких випадках негативна участь
останніх в міжмікробній взаємодії в кишечнику (Харченко Н.В., 2000;
Решетілов Ю.І., 2003). Подібні недоліки найменш притаманні
мультипробіотику симбітеру — симбіотичній асоціації 14 фізіологічних
штамів живих бактерій. Ми не знайшли в літературі досліджень,
присвячених вивченню впливу симбітеру на перебіг ДБК у хворих на ХОБ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана у відповідності до основного плану НДР Луганського
державного медичного університету і є фрагментом НДР
“Клініко-патогенетична характеристика захворювань внутрішніх органів, їх
корекція” (№ держреєстрації 0198U002238) і є відповідальним виконавцем
НДР “Клініко-патогенетичні особливості та лікування хронічного
обструктивного бронхіту, сполученого з дисбіозом кишечнику” (№
держреєстрації 0104U004027).

Метою роботи було підвищення якості діагностики та ефективності
лікування хворих на хронічний обструктивний бронхіт, сполучений з
дисбіозом кишечнику. Відповідно до цієї мети були поставлені наступні
задачі:

Вивчити у хворих на ХОБ поширеність та умови виникнення ДБК.

Проаналізувати клінічні прояви ДБК та його вплив на перебіг ХОБ і
пристінний рН товстого відділу кишечнику.

Дослідити показники системного і місцевого імунітету трахеобронхіального
дерева, пероксидації ліпідів, антиоксидантної системи, ендогенної
інтоксикації, мікрогемодинаміки у хворих на ХОБ, сполучений з ДБК.

Оцінити ефективність базисної терапії ХОБ, сполученого з ДБК.

Клінічно та патогенетично обґрунтувати доцільність використання в
комплексному лікуванні хворих на ХОБ, сполучений з ДБК індуктора
ендогенного інтерферону циклоферону та мультипробіотика симбітеру.

Об’єкт дослідження – патогенез хронічного обструктивного бронхіту на
фоні супутнього дисбіозу кишечнику.

Предмет дослідження – поширеність та умови виникнення ДБК у хворих на
ХОБ; особливості клінічних проявів захворювань; стан клітинного і
гуморального імунітету, процеси перекісного окислення ліпідів (ПОЛ) та
антиоксидантного захисту (АОЗ), активність ендобронхіту, кишковий
мікробіоценоз, селективна пристінна рН-метрія трахеобронхіального дерева
(ТБД) та кишечнику; вплив циклоферону та симбітеру на перебіг та
патогенетичні механізми ХОБ та ДБК; прогнозування ефективності
лікування.

Методи дослідження: клінічні (розпитування, фізичне обстеження),
біохімічні (концентрація в крові “середніх молекул” (СМ) та величина
середнього корпускулярного об’єму еритроцитів (MCV), показників ПОЛ та
АОЗ – дієнових кон’югатів (ДК), малонового діальдегіду (МДА), каталази і
супероксиддисмутази (СОД); в бронхоальвеолярному секреті (БАС) — білка,
сіалових кислот, лізоциму; в конденсаті вологи повітря під час видиху
(КВПВ) – метаболітів оксиду азоту нітритів/ нітратів), імунологічні
(визначення в БАС секреторного Ig A (sIg A), Ig класів M і G, в крові –
показників клітинного і гуморального імунітету, в тому числі кількості
Т-, В-лімфоцитів, Т-хелперів/ індукторів, Т-супресорів/ кілерів,
фагоцитарної активності моноцитів, концентрації циркулюючих імунних
комплексів (ЦІК) та їх фракційного складу, вмісту Ig класів А, M і G),
бактеріологічні (типіювання мікробної флори БАС і калу), інструментальні
(фібробронхоскопія, колоноскопія, спірографія, селективна пристінна
рН-метрія ТБД і кишечнику, біомікроскопія бульбарної кон’юнктиви),
статистичні (параметричні і непараметричні методи).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено негативний
вплив супутнього ДБК на клінічні прояви та патогенетичні механізми ХОБ.
Визначена роль в розвитку і прогресуванні ХОБ і ДБК імунодефіцитного
стану супресорного варіанту, збільшення в крові маркерів ендотоксемії
(СМ, MCV), середньо- і низькомолекулярних фракцій ЦІК, порушень балансу
ПОЛ-АОЗ. Новим являється встановлення у хворих на ХОБ, сполучений з ДБК
кореляційних зв’язків між системними, ендобронхіальними та
ендоколональними порушеннями неспецифічної реактивності. Клінічно і
патогенетично обґрунтована доцільність включення в терапію хворих на
ХОБ, сполучений з ДБК для підвищення її ефективності індуктора
ендогенного інтерферону циклоферону і мультипробіотика симбітеру.
Встановлений їхній позитивний вплив на перебіг ендобронхіту, маркери
метаболічної ендотоксемії, біохімічні, бактеріологічні, імунні показники
БАС, вміст в КВПВ нітритів/нітратів, клітинного і гуморального
імунітету, процеси ПОЛ-АОЗ, пристінний рН ТБД і кишечнику,
мікрогемоциркуляцію, біоценоз товстого відділу кишечнику. Це є
принципово новим підходом у фармакотерапії вказаних сполучених
захворювань.

Практичне значення одержаних результатів. Визначені поширеність та умови
виникнення ДБК у хворих на ХОБ, особливості клінічних проявів сполучених
захворювань. Встановлено, що супутній ДБК сприяє торпідному перебігу
ХОБ. Конкретизовані особливості патогенезу, що дозволило розробити
додаткові критерії загострення ХОБ, сполученого з ДБК, ефективності
лікування хворих. Автором розроблені та впроваджені в практику спосіб
селективної пристінної рН-метрії товстої кишки (Патент України № 53347),
спосіб експрес-діагностики ДБК (Патент України № 59545), а також спосіб
корекції порушень пристінного рН товстого відділу кишечнику (Патент
України № 63505). Розроблено патогенетично обґрунтований спосіб
лікування хворих на ХОБ, сполучений з ДБК, що базується на включенні в
комплексну терапію індуктора ендогенного інтерферону циклоферону та
мультипробіотика симбітеру, визначенні строків лікування, в результаті
якого досягнуто прискорення настання ремісії захворювання. Результати
проведених досліджень впроваджені в практику пульмонологічних та
терапевтичних відділень 6 лікувальних установ: обласної клінічної й
міської лікарні № 3 м. Луганська, міської лікарні № 4 м. Полтави,
медико-санітарної частини № 12 та міської клінічної лікарні № 13 м.
Харкова, міської поліклініки № 1 м. Чернівці. Отримані нові дані
впроваджені в навчальний процес 5 кафедр медичних вузів України:
факультетської терапії і госпітальної терапії № 2 Луганського медичного
університету, сімейної медицини Буковинської державної медичної
академії, пропедевтики внутрішніх хвороб Української медичної
стоматологічної академії (м. Полтава), госпітальної терапії Харківського
державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача полягає у здійсненні інформаційно-патентного
пошуку, результати якого свідчать про відсутність аналогів наукових
розробок, підборі, розподілі на групи та комплексному обстеженні 157
хворих на ХОБ (120 – на ХОБ, сполучений з ДБК, 37 – на ХОБ без ДБК):
дослідження в крові клітинного і гуморального імунітету, процесів ПОЛ
-АОЗ, маркерів ендогенної інтоксикації, вмісту в БАС білка, сіалових
кислот, лізоциму, sIg A, Ig класів M і G, бактеріологічне дослідження
БАС і калу, визначення пристінного рН в селективних ділянках ТБД і
кишечнику; участі в ендоскопічному дослідженні ТБД і кишечнику;
розробленні і обґрунтуванні методу лікування – включення в комплексну
терапію хворих на ХОБ, сполучений з ДБК індуктора ендогенного
інтерферону циклоферону та мультипробіотика симбітеру; проведенні
статистичної обробки та аналізу одержаних результатів, формулюванні
висновків, практичних рекомендацій.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації
обговорювалися на республіканських науково-практичних конференціях
“Досягнення і перспективи розвитку у клініці внутрішніх хвороб” (м.
Харків, 2001), “Сімейна медицина та розвиток поліклінічної допомоги в
Україні” (м. Луганськ, 2001), “Гастроентерологія XXI століття: теперішнє
і майбутнє” (м. Харків, 2002), IX Конгресі Світової Федерації
Українських лікарських товариств (м. Луганськ, 2002), міжнародній
науково-практичній конференції “Сучасна гастроентерологія: питання
діагностики та лікування” (м. Харків, 2002), IV республіканській
науково-практичній конференції “Нове в клінічній фармакології і
фармакотерапії захворювань внутрішніх органів” (м. Харків, 2002), I
з’їзді алергологів Україні (м. Київ, 2002), науково-практичній
конференції “Актуальні проблеми клінічної пульмонології” (м. Київ,
2003), ІІІ з’їзді фтизіатрів і пульмонологів України (м. Київ, 2003), І
всеросійській конференції “Фізіологія імунної системи та імунотерапія”
(м. Сочі, 2003), засіданні Луганського обласного товариства терапевтів
та пульмонологів (м. Луганськ, 2002, 2003) та гастроентерологів (м.
Луганськ, 2003).

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 11 статтях у фахових
виданнях, які затверджені ВАК України (з них 8 – одноосібних), а також в
11 тезах доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій і
симпозіумів, за темою дисертації отримано 3 патенти України на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на
161 сторінці машинопису, складається зі вступу, 6 розділів (в тому числі
огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 4 розділів
власних досліджень), узагальнення одержаних результатів, висновків,
практичних рекомендацій, списку джерел літератури, який містить 427
найменувань (250 кирилицею і 177 латиницею). Роботу ілюстровано 35
таблицями, 11 рисунками та 3 клінічними спостереженнями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Під спостереженням знаходилося 157
хворих на ХОБ II стадії у віці 42-56 років (110 чоловіків, 47 жінок).
Серед них було сформовано дві репрезентативні групи: I (37 пацієнтів), у
яких були відсутні прояви ДБК, і II (120), у яких ХОБ поєднався з ДБК.
Діагноз і стадія захворювань встановлювались за опублікованими
критеріями: ХОБ (Фещенко Ю.І., 2002), легенева недостатність (Гаврисюк
В.К., 2003), ДБК (Харченко Н.В., 2000). Лікування хворих здійснювалося
за схемою “крокової терапії” ХОБ (Фещенко Ю.І. та співавтори, 2003):
використовувалися селективні антихолінергічні препарати, ?2-агоністи
короткої дії, їх комбінації, мукорегуляторні засоби, за показаннями –
антибактеріальні, імунокорегуючі, антиоксидантні засоби. Таке лікування
ми умовно позначили як “базисне”. Хворих II групи було поділено на
підгрупи: II-a (44), що лікувались тільки засобами базисної терапії ХОБ,
та II-б (76), лікування яких було доповнено циклофероном (“Полісан”) у
вигляді внутрішньом’язових ін’єкцій по 2 мл 12,5% розчину 1 раз на добу
в 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14 дні і симбітером-концентратом (з 5-7 дня, після
відміни антибіотиків) по 1 флакону в 50 мл фізіологічного розчину
внутрішньо 1 раз на добу на протязі 14 днів. При уповільненій динаміці
покращання стану, III ступені ДБК введення циклоферону продовжувалось на
17, 20 і 23 добу і симбітеру — до 40 днів.

В перші й останні 1-2 дні перебування пацієнтів у стаціонарі проводилися
клінічні, лабораторні, інструментальні дослідження (бронхо- і
колоноскопія, рентгенографія легенів, комп’ютерна спірографія за
допомогою спірографу Spirosift-3000, Японія). Бронхіальну прохідність
оцінювали за таками показниками: життєва ємність легень (VC), форсована
життєва ємність легень (FVC), об’єм форсованого видиху за першу секунду
(FEV1), індекс Тіффно (FEV1/VC), максимальна об’ємна швидкість видиху
при 75 %, 50 %, 25 % форсованої життєвої ємності легень (FEF75, FEF50,
FEF25), пікова об’ємна швидкість потоку при видиху (PEF), об’єм дихання
(VT), резервний об’єм вдиху (IrV), резервний об’єм видиху (ErV). В крові
за допомогою аналізатора К-1000 (Sysmex, Японія) визначався показник MCV
(Reynaud М., 2000), вміст СМ (Николайчик В.В., 1991). В крові в
цитотоксичному тесті з моноклональними антитілами класів CD3+, CD4+,
CD8+ і CD22+ (Ortho Diagnostic Systems Inc., USA) визначались кількість
Т-, В-лімфоцитів, Т-хелперів/ індукторів, Т-супресорів/ кілерів (Фролов
В.М., 1989), фагоцитарна активність моноцитів (Фролов В.М., 1990),
концентрація і фракційний склад ЦІК (Digeon M., 1977; Фролов В.М.,
1990), Ig класів A, M, G (Mancini G., 1965). Інтенсивність ПОЛ й
активність АОЗ вивчались за вмістом в крові ДК і МДА, СОД і каталази
(Королюк М.А., 1988; Коробейникова Е.Н., 1989). В БАС проводилось
бактеріологічне типіювання мікробної флори, визначались загальний білок
(біуретовий метод), сіалові кислоти (метод Гессе), лізоцим (Бєляновська
Т.І., 1984), sIgA, Ig класів G та M (Mancini G., 1965), в КВПВ — вміст
кінцевих метаболітів оксиду азоту нітритів/ нітратів (Green L.C., 1982).
Кишковий мікробіоценоз визначався через посів десятикратних розведень
фекалій на диференційно-діагностичні середовища; абсолютні числа
мікроорганізмів виражались в десятинних логарифмах колонієутворюючих
одиниць на 1 г фекалій (lg КУО/г) (Харченко Н.В., 2000). Дослідження
мікроциркуляції було здійснено методом біомікроскопії бульбарної
кон’юнктиви з використанням щілинної лампи ЩЛ-2 М; оцінювались якісні і
кількісні зміни мікросудинного русла — судинні, внутрішньосудинні і
позасудинні порушення відбивались в балах (відповідно КІ1, КІ2 і КІ3),
загальний кон’юнктивальний індекс (КІзаг) розраховувався як сума КІ1,
КІ2 і КІ3 (Бенедиктів І.І., 1999). Для визначення пристінної рН ТБД було
використано метод селективної ендобронхіальної рН-метрії (Путінцев В.І.,
Разумний Р.В., 2003). Селективний пристінний рН кишечнику визначався за
розробленою нами методикою. З метою отримання нормативних показників
були обстежені порівнянні за статтю та віком 27 здорових осіб.
Математична обробка отриманих даних здійснювалась на ЕЛМ Pentium II 450
Intel MMX Technology з використанням програм “Microsoft Excel” та
“Statistica” (Mathcard 7 Professional, MathSoft Inc., 1997).
Вірогідність розходжень середніх величин оцінювалася стандартним
методом, обчислювався критерій Ст’юдента.

Отримані результати та їх обговорення. При загостренні ХОБ II стадії ДБК
був діагностований в 76,4 % випадків (в тому числі II ступінь – 46,5 %,
III – 29,9 %). У 11 хворих II групи ДБК протікав безсимптомно і був
установлений при бактеріологічному дослідженні кишкового мікробіоценозу.
У цих випадках у пацієнтів було діагностовано II ступінь його
виразності. В інших пацієнтів ДБК проявлявся диспепсичним, больовим
абдомінальним, коло-дискінетичним синдромами в різних сполученнях. Їхня
виразність при III ступені ДБК була більш значною, ніж при II: больовий
абдомінальний виявлявся серед перших частіше в 1,8 рази,
коло-дискінетичний – в 2,9, несформований кал зі слизом, поліфекалія – в
5,3, зменшення маси тіла — в 6,8 разів. Бактеріологічне дослідження калу
виявляло зміни кишкового мікробіоценозу: в них була в 2 рази нижчою
концентрація біфідо- і лактобацил, зменшена кількість E. coli при
збільшенні бактерій з гемолізуючими властивостями, збільшений вміст
Staph. аureus, Klebsiella pneumoniae, співвідношення аероби/ анаероби
віддзеркалювало збільшення перших; асоціативний дисбіоз мав місце в
(83,3±3,4) % і мономікробний варіант – в (16,7±3,4) % випадків (Р<0,05). При ДБК II ступеня мікробіоценоз кишечнику характеризувався наявністю кількісних і якісних змін з появою окремих видів патогенної флори (Staph. аureus до 105/г, гемолізуючі мікроорганізми-106/г, протей-105/г і т.д.). ДБК III ступеня відрізнявся збільшенням аеробного компонента біоценозу на тлі відсутності або зниження біфідофлори або лактобацил, з концентрацією патогенних мікроорганізмів понад 109/г. Без залежності від наявності чи відсутності ДБК у пацієнтів виявлялись кашльовий і астено-невротичний синдроми, легенева недостатність. Лабораторні та інструментальні методи констатували імунодефіцитний стан супресорного варіанту, пригнічення фагоцитарної активності моноцитів, збільшену концентрацію середньо- та дрібномолекулярних фракцій ЦІК, активацію процесів ПОЛ, пригнічення АОЗ, порушення мікрогемодинаміки. В БАС у хворих був збільшений вміст сіалових кислот, білка та Ig G, зменшений – лізоциму та sIg A; відбувалось збільшення пристінного рН ТБД. У хворих був зареєстрований синдром ендогенної метаболічної інтоксикації: вміст в крові СМ при надходженні в стаціонар складав в I групі (0,67±0,04) та в II – (0,72±0,04) г/л, у здорових осіб – (0,52±0,04), (Р<0,05), MCV – (113,9±5,1), (117,0±5,1) та (92,6±4,8) fl (Р<0,05). Особливостями ХОБ, сполученого з ДБК (хворі II групи) було в 2,3 рази більш часте виявлення хронічного гастродуоденіту, в 2,6 - неспецифічного реактивного гепатиту, в 2,2 - сполучення декількох супутніх захворювань. У пацієнтів був констатований торпідний перебіг ХОБ (субфебрильна температура тіла реєструвалась в 1,7 та гострофазові зміни гемограми – в 1,6 рази рідше). Разом з тим ендобронхіт в них в 1,3 рази частіше був дифузним та двобічним, а гнійний ендобронхіт діагностувався, відповідно, в (61,7±7,1) % і (12,3±3,8) % випадків (Р<0,05). При рентгенологічному дослідженні в них в 2,2 рази частіше виявлялась дрібновогнищева перибронхіальна інфільтрація. В крові мали місце гіпоальбумінемія, ознаки цитолізу гепатоцитів, зменшення вмісту мікроелементів, були нижче фагоцитарний індекс (ФІ) та фагоцитарне число (ФЧ), відповідно, у 1,4 і 1,3, 1,4 і 1,2 рази (у підгрупах), в 1,8 і 1,6 – більша концентрація ЦІКзаг., в 2,2 і 2,4 – ЦІКдрібн., в 2,0 і 1,9 – ДК, в 3,4 і 3,8 – МДА, в 1,7 і 1,7 - нижче активність каталази, в 1,7 рази в БАС був менший вміст лізоциму. Показники пристінного рН ТБД віддзеркалювали поширеність та активність ендобронхіту, наявність атрофічних змін слизової. Колоноскопія діагностувала запальні зміни слизової. Пристінний рН кишечнику зменшувався разом із посиленням активності локального коліту. Порушення кишкового мікробіоценозу, активність і поширеність запальних змін наростали від II до III ступеня ДБК; при III коліт був дифузним, поширювався на проксимальні відділи і в 4,5 рази частіше сполучався з дискінезією кишечнику, поверхня слизової була рівною, гладкою, блискучою (“лакованою”), погано проглядався судинний малюнок. Виявлялися також атрофічні зміни. При вираженому запаленні визначалися підслизові петехіальні геморагії та ерозії, покриті фібринними плівками. У просвіті кишки і на стінках було видно накладення світлого і тягучого слизу. Були встановлені корелятивні зв’язки між розвитком катарально-гнійного і гнійного ендобронхіту, з одного боку, та вмістом в крові СМ (? ( +0,522 і +0,563), величиною MCV (? ( +0,459 і +0,701), III ступенем ДБК (? ( +0,587 і +0,763), між МДА і СD3+-лімфоцитами (? = -0,588 і -0,547), ДК і СD4+ (? = -0,664 і -0,627), ЦІК і CD3+ (? = -0,685 і -0,564), СМ та вмістом ДК і МДА (? ( +0,466 і +0,427), ДК, МДА і MCV (? ( +0,419 і +0,506), ЦІК і КІ1 (?= +0,654), КІ1 і СМ (?= +0,449), КІ1 і MCV (?= +0,372), вмістом Ig G в сироватці крові і БАС (( =+0,54), кількістю в БАС лізоциму і СМ в крові ((= -0,595), величиною MCV ((= -0,386), з іншого. Найбільше число патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів із БАС висівалося при зменшенні в ньому концентрації лізоциму ((= -0,58). При катаральному і катарально-гнійному ендобронхітах кореляційний зв’язок між кількістю в БАС білка, сіалових кислот і Ig G складав ( =0,658, ( =0,469 і ( =0,554; ослаблення зв’язку при гнійному ендобронхіті (( =0,335, ( =0,29 і ( =0,249) ми пояснювали депресією неспецифічної реактивності ТБД. ° ? O ? ?????????-?????????????-?????????? ? ??????X Z th " N | ?????????? ??? pEному зменшенні вмісту біфідобактерій, збільшенні грибків з роду Candida. Величини пристінного рН у селективних ділянках товстого відділу кишечнику також не виявляли тенденції до відновлення. Період знаходження в стаціонарі складав (17,0±2,3) і (24,5±2,2) діб відповідно (Р<0,05). Включення в лікування хворих II-б підгрупи індуктора ендогенного інтерферону циклоферону і мультипробіотика симбітеру не викликало побічних ефектів. В гемограмі зникали гострофазові реакції, диспротеїнемія, ознаки печінковоклітинного цитолізу, відновлювався належний вміст мікроелементів, СМ, MCV (таблиця). При виписці зі стаціонару в них в 3,7 рази частіше був відсутній ендобронхіт чи він був однобічним і обмеженим, в 12,9 рази рідше виявлялись диспепсичний, в 17,5 – больовий абдомінальний, в 4,8 – коло-діскінетичний синдроми, в 10 разів частіше калові маси були оформлені і не містили слизу. В крові мала місце більш значна тенденція до відновлення належного вмісту CD3+-, CD4+-, CD8+-, CD22+-клітин, індексу імунорегуляції, фракційного складу ЦІК, фагоцитарної активності моноцитів, в 1,5 рази був меншим вміст ДК, в 1,3 – МДА, в 1,3 рази вищою активність каталази і СОД (рисунок). Вміст білка в БАС був в 6,4 і сіалових кислот в 2,1 рази меншим, лізоциму – в 1,7 рази більшим, були відновлені належні величини sIg А і Ig G, що не спостерігалось у пацієнтів II-а підгрупи. Бактеріологічне дослідження свідчило про відновлення кишкового біоценозу в 84,2 % випадків: у 72,4 % обстежених кількість E. сoli під час виписки зі стаціонару складала (6,3±0,1) lg КУО/г, у здорових осіб – (6,5±0,1) і у 63,1 % вміст E. coli зі слабо вираженими ферментативними властивостями складав (1,00±0,09) і (0,80±0,07) lg КУО/г, зникали представники патогенної мікробної флори. При колоноскопічному дослідженні в них в 1,5 рази рідше виявлялись ознаки Таблиця Деякі клініко-лабораторні показники у хворих на ХОБ, асоційований з ДБК під час виписки зі стаціонару (М±m) Ознаки, що аналізувалися ІІ-а підгрупа (n=44) ІІ-б підгрупа (n=76) 1. Наявність сухих хрипів, % 68,2±7,0 21,1±4,7* 2. Запальні зміни у гемограмі, % 15,9±5,5 2,6±1,8* - СМ в сироватці крові, г/л 0,7±0,05 0,55±0,02* - MCV, fl 122,1±6,3 94,3±5,0* 3. Запальні зміни у харкотинні, % 11,4±4,8 0,5±0,05* 4. Перибронхіальна інфільтрація, % 9,1±4,3 0,5±0,05* 5. Ендобронхіт, %: дифузний 20,5±6,1 0,5±0,05* - двобічний 11,4±6,3 0,5±0,05* - катаральний 36,4±7,3 13,2±3,9* - катарально-гнійний 50,0±7,5 10,5±3,5* 6. Показники імунітету: СD3+ (г/л) 1,17±0,09 1,25±0,11 - СD4+ (г/л) 0,73±0,05 0,8±0,05* - СD8+ (г/л) 0,49±0,03 0,44±0,02* - CD4+/CD8+ 1,35±0,09 1,78±0,11* - ФІ % 20,6±1,9 26,9±2,0* - ФЧ 2,37±0,19 3,6±0,2* - ЦІК: заг. (г/л) 2,24±0,19 1,9±0,1* - вел. (г/л) 0,9±0,09 0,9±0,12 - середн.(г/л) 0,76±0,05 0,64±0,04* - дрібн.(г/л) 0,58±0,04 0,36±0,02* Примітка: * - Р<0,05 при порівнянні показників в підгрупах ІІ-а і ІІ-б. запальних змін та вони носили обмежений характер, в 5,5 разів рідше зберігались дискінетичні зміни в кишечнику, були відсутні геморагічні і ерозивні зміни слизової. Пристінний рН кишечнику після лікування Рис. Динаміка показників ПОЛ і АОЗ у хворих на ХОБ, сполучений з ДБК при диференційованому лікуванні. свідчив про ліквідацію запальних змін слизової. Зміни в мікроциркуляторному руслі характеризувались зменшенням КІ2, КІ3 і КІзаг., а КІ1 під час виписки зі стаціонару досягав належних значень. Позитивні зміни обумовили зменшення строків знаходження хворих в стаціонарі: II-а підгрупа – (24,5±2,2) і II-б – (17,5±2,0) діб (Р<0,05). ВИСНОВКИ У дисертації наведено нове вирішення наукової задачі оцінки впливу дисбіозу кишечнику на клінічні прояви та патогенетичні механізми хронічного обструктивного бронхіту. Обґрунтована доцільність і доведено ефективність включення в комплексну терапію цих хворих циклоферону та симбітеру. Загострення хронічного обструктивного бронхіту в 76,4 % випадків сполучається з дисбіозом кишечнику (в тому числі II ступінь дисбіозу – 46,5 %, III – 29,9 %) внаслідок виникнення системних, ендобронхіальних і ендоколональних порушень неспецифічної реактивності, обумовлених запаленням, легеневою недостатністю, супутніми захворюваннями, застосуванням антибіотиків. Приєднання кишкового дисбіозу обумовлює торпідний перебіг хронічного обструктивного бронхіту із частим розвитком катарально-гнійного і гнійного ендобронхіту (в 1,3 рази), приводить до збільшення у крові і секреті бронхів маркерів запалення та супроводжується диспепсичним, больовим абдомінальним, колітичним і коло-дискінетичним синдромами, що супроводжуються зменшенням пристінного рН і порушенням мікробіоценозу кишечнику із переважанням аеробних мікроорганізмів на фоні зменшення біфідо- і лактобактерій. Загострення хронічного обструктивного бронхіту, сполученого з дисбіозом кишечнику супроводжується розвитком імунодефіцитного стану супресорного варіанту у 63 % випадків, пригніченням фагоцитарної активності моноцитів зі зменшенням фагоцитарного індексу в 1,4 та фагоцитарного числа в 1,3 рази, збільшенням в крові концентрації дрібномолекулярних циркулюючих імунних комплексів в 2,4 рази, дієнових кон’югатів в 2,0 рази, малонового діальдегіду в 3,8 рази, зниженням активності каталази в 1,7 рази. Базисна терапія хронічного обструктивного бронхіту, сполученого із дисбіозом кишечнику не сприяє досягненню повної ліквідації ендобронхіту: в секреті бронхів залишався збільшеним в 3,2 рази вміст білку, в 1,6 рази – сіалових кислот і метаболітів оксиду азоту, в 1,5 рази зменшувався вміст лізоциму і sIgA при одночасному збереженні високих концентрацій пептидів запалення і інтоксикації на тлі зниження показників місцевого і гуморального імунітету. Включення в комплексну терапію хворих на хронічний обструктивний бронхіт із кишковим дисбіозом індуктора ендогенного інтерферону циклоферону та мультипробіотика симбітеру прискорює терміни досягнення ремісії ендобронхіту шляхом нормалізації біохімічних, імунологічних, мікробіологічних та мікрогемодинамічних показників, сприяє досягненню стану кишкового еубіозу у 84,2 % хворих. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Мікробіологічне дослідження калу, що виявляє зменшення біфідо- і лактобактерій, збільшення аеробів зі слабковираженими ферментативними та гемолізуючими властивостями, а також патогенної флори, свідчить про розвиток у хворих на хронічний обструктивний бронхіт дисбіозу кишечнику. Ознаками наявності кишкового дисбіозу при виконанні пристінної ендоколональної рН-метрії є зменшення пристінного рН в селективних ділянках слизової кишечнику >5 % щодо референтної норми.

Хворим на хронічний обструктивний бронхіт із супутнім кишковим дисбіозом
доцільно включати до комплексної терапії циклоферон у вигляді
внутрішньом’язових ін’єкцій по 2 мл 12,5% розчину один раз на добу в 1,
2, 4, 6, 8, 11, 14 дні і симбітер-концентрат внутрішньо один раз на добу
по 1 флакону в 50 мл фізіологічного розчину. При уповільненій динаміці
покращання стану, III ступені дисбіозу введення циклоферону необхідно
продовжувати на 17, 20 і 23 добу і симбітеру-концентрату – до 40 днів.

Критеріями ремісії хронічного обструктивного бронхіту, сполученого з
дисбіозом кишечнику є: вміст у периферичній крові CD3+- лімфоцитів >1,24
г/л, загальних ЦІК <1,9 г/л і індексу імунорегуляції CD4+/CD8+ >1,95, ДК
<10,0 мкмоль/л, МДА <3,4 мкмоль/л, лізоциму в бронхіальному секреті >6,0
г/л, sІgА >0,2 г/л, Ig G <0,17 г/л; нітритів/ нітратів в конденсаті вологи повітря під час видиху <5,42 мкмоль/л. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Ватанская И.Ю., Линниченко Е.Р., Абухаматтах С.С. Цитогенетические нарушения у больных с хроническим обструктивным бронхитом и их коррекция // Укр. терапевтичн. журн. – 2001. – № 2. – С. 62-63. (Підбір та обстеження хворих). Лінніченко О.Р. Ендобронхіальні фактори неспецифічної реактивності у хворих на хронічний обструктивний бронхіт, сполучений з дисбактеріозом кишечнику // Укр. мед. альманах. – 2002. – Т. 5, № 1– С. 98-102. Линниченко Е.Р. Клинико-патогенетические аспекты и лечение хронического обструктивного бронхита, ассоциированного с дисбактериозом толстого отдела кишечника // Укр. мед. альманах. – 2002. – Т. 5, № 2. – С. 134-136. Линниченко Е.Р. Клинико-инструментальная и лабораторная характеристика дисбактериоза толстого отдела кишечника у больных хроническим обструктивным бронхитом // Сучасна гастроентерологія. – 2002. – № 4 (10). – С. 45-48. Линниченко Е.Р., Путинцева Н.В. Клинико-патогенетические особенности и дифференцированное лечение больных хроническим обструктивным бронхитом, ассоциированным с дисбактериозом толстого отдела кишечника // Укр. пульмонол. журн. – 2002. – № 4 (38). – С. 54-58. (Проведення диференційованого лікування хворих). Линниченко Е.Р. Особенности микрогемоциркуляторных и метаболических нарушений у больных хроническим обструктивным бронхитом, ассоциированным с дисбактериозом толстого отдела кишечника в остром периоде заболевания // Буковинський мед. вісник. – 2002. – Т. 6, № 2–3. – С. 65-68. Лінніченко О.Р. Циклоферон в лікуванні хворих на хронічний обструктивний бронхіт з вираженою дихальною недостатністю // Укр. журн. екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. – 2003. – Т. 4, № 1. – С. 45-47. Лінніченко О.Р. Клінічна ефективність використання циклоферона і сімбітера в комплексному лікуванні хворих на хронічний обструктивний бронхіт, асоційований з дисбактеріозом товстого відділу кишечнику // Наук. вісник Ужгородського державного університету. Серія “Медицина”. – 2003. – Вип. 19. – С. 138-141. Ватанская И.Ю., Линниченко Е.Р. Коррекция цитогенетических нарушений у больных хроническим обструктивным бронхитом // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Зб. наук. праць. – Київ-Луганськ, 2001. – Вип. 5. – С. 254-260. (Лікування хворих та узагальнення результатів). Лінніченко О.Р. Особливості імунних і метаболічних порушень у хворих на хронічний обструктивний бронхіт, асоційований з дисбактеріозом товстого відділу кишечнику // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Зб. наук. праць. – Київ-Луганськ-Харків, 2002. – Вип. 4 (43). – С. 120-126. Лінніченко О.Р. Лікування кишкового дисбіоза при алергійних захворюваннях – проявах харчової алергії // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – Київ, 2002. – Вип. 11, кн. 2. – С. 441-445. Путінцев В.Г., Лінніченко О.Р. Спосіб селективної пристінної pH-метрії товстої кишки // Патент 53347 А України, А61В5/00. - № 2002053708. Заявл. 07.05.2002. Опубл.15.01.2003. Бюл. № 3. Путінцев В.Г., Лінніченко О.Р. Спосіб експрес-діагностики локального дисбактеріозу товстої кишки в селективних ділянках // Патент 59545 А України, А61В10/00. - №2002065199. Заявл. 25.06.2002. Опубл.15.09.2003. Бюл. № 9. Путінцев В.Г., Лінніченко О.Р. Спосіб корекції порушень пристінного рН товстого відділу кишечнику // Патент 63505 А України, А61К35/74, С12N1/20. - №2003043822. Заявл. 24.04.2003. Опубл.15.01.2004. Бюл. № 1. Лінніченко О.Р. Використання селективної ендоколональної рН-метрії для діагностики дисбактеріозу товстого відділу кишечнику // Реєстр галузевих нововведень. Київ, 2002. – Вип. 16-17. – С. 135-136. Лінніченко О.Р. Ефективність використання циклоферону і симбітеру у хворих на хронічний обструктивний бронхіт, асоційований з дисбактеріозом товстого відділу кишечнику // Реєстр галузевих нововведень. Київ, 2002. – Вип. 16-17. – С. 136. Линниченко Е.Р. Эндоскопические, цитологические и бактериологические параллели у больных хроническим обструктивным бронхитом (ХОБ) // Зб. тез наук.-практич. конф. “Досягнення i перспективи розвитку у клiнiцi внутрiшнiх хвороб”. – Харків, 2001. - С. 31-32. Лінніченко О.Р. Кишковий дисбактеріоз у хворих на хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ) // Мат. наук.-практич. конф. “Сімейна медицина та розвиток поліклінічної допомоги в Україні”. – Луганськ, 2001. – С. 50–51. Путинцев В.И., Линниченко Е.Р. Бронхологические параллели у больных хроническим обструктивным бронхитом и инфекционно-зависимой бронхиальной астмой // Мат. наук. праць І з’їзду алергологів України. – Київ, 2002. – С. 142. Лінніченко О.Р. Клінічна характеристика ускладненого перебігу дисбактеріозу товстого відділу кишечнику // Тези доповідей IX Конгресу Світової Федерації Українських лікарських товариств. – Луганськ – Київ – Чикаго, 2002. – С.247. Линниченко Е.Р., Атапина Н.В. Лечение больных хроническим обструктивным бронхитом, сочетанным с дисбактериозом кишечника // Мат. IV наук.-практич. конф. “Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов”. – Харьков, 2002. – С. 129 – 130. Лінніченко О.Р. Дисбактеріоз кишечнику у хворих з хронічним обструктивним бронхітом // Сучасна гастроентерологія. – 2002. – № 2 (8). – Мат. наук.-практич. конф. “Гастроентерологія ХХІ століття: сучасне і майбутнє.” – С. 96. Линниченко Е.Р. Использование метода пристеночной эндобронхиальной и эндоколональной рН-метрии для оценки местных факторов неспецифической реактивности у больных хроническим обструктивным бронхитом, сочетанным с кишечным дисбактериозом // Мат. наук.-практич. конф. “Актуальні проблеми клінічної пульмонології”. – Київ, 2003. – С. 56 – 57. Линниченко Е.Р. К вопросу о системных нарушениях иммунитета у больных хроническим обструктивным бронхитом, сочетанным с кишечным дисбактериозом // Укр. пульмонол. журн. – 2003. – № 2 (40). – Мат. наук. праць ІІІ з’їзду фтизіатрів і пульмонологів України. – С. 245-246. Линниченко Е.Р. Эффективность циклоферона и симбитера в коррекции эндобронхиальных и системных нарушений иммунитета у больных хроническим обструктивным бронхитом, сочетанным с кишечным дисбактериозом // International Journal on Immunorehabilitation. – 2003. - Т. 5, № 2. – Мат. І всероссийской конф. “Физиология иммунной системы и иммунотерапия”. – С. 314 – 315. АНОТАЦІЯ Лінніченко О.Р. Клініко-патогенетичні особливості та лікування хронічного обструктивного бронхіту, сполученого з дисбіозом кишечнику. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби. Луганський державний медичний університет МОЗ України. Луганськ, 2004. Дисертація присвячена обґрунтуванню та вирішенню наукової проблеми - підвищенню якості діагностики і ефективності лікування хворих на хронічний обструктивний бронхіт, сполучений з дисбіозом кишечнику. У хворих на хронічний обструктивний бронхіт вивчені поширеність та умови виникнення дисбіозу кишечнику, особливості клінічних проявів захворювань, значення системних, ендобронхіальних та ендоколональних порушень неспецифічної реактивності в їхньому розвитку (в крові – показники клітинного і гуморального імунітету, процеси перекісного окислення ліпідів і антиоксидантного захисту, маркери ендогенної метаболічної інтоксикації, в бронхоальвеолярному секреті – вміст білка, сіалових кислот, лізоциму, sIg A, Ig класів M і G, в конденсаті вологи повітря під час видиху – нітритів/ нітратів; типіювання мікробної флори бронхоальвеолярного секрету і калу; фібробронхоскопія, колоноскопія, показники мікроциркуляції, пристінний рН трахеобронхіального дерева і товстого відділу кишечнику). Доведена недостатня ефективність базисної терапії в лікуванні хворих на хронічний обструктивний бронхіт, сполучений з дисбіозом кишечнику, встановлено негативний її вплив на стан мікробіоценозу кишечнику. Патогенетично обґрунтовано включення до комплексної терапії хворих індуктора ендогенного інтерферону циклоферону і мультипробіотика симбітеру. Визначені діагностичні величини показників, критерії ефективності лікування. Ключові слова: хронічний обструктивний бронхіт, дисбіоз кишечнику, діагностика, лікування, циклоферон, симбітер. АННОТАЦИЯ Линниченко Е.Р. Клинико-патогенетические особенности и лечение хронического обструктивного бронхита, сочетанного с дисбиозом кишечника. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 – внутренние болезни. Луганский государственный медицинский университет МОЗ Украины. Луганск, 2004. Диссертация посвящена решению научной проблемы – повышению качества диагностики и эффективности лечения больных хроническим обструктивным бронхитом (ХОБ), сочетанным с дисбиозом кишечника (ДБК). Обследованы 157 больных ХОБ II стадии, из которых у 120 (76,4%) был диагностирован ДБК (в том числе II степень – 46,5 %, III – 29,9 %). Частое присоединение ДБК к ХОБ обусловлено возникновением системных, эндобронхиальных и эндоколональных нарушений неспецифической реактивности, обусловленных воспалением, легочной недостаточностью, сопутствующими заболеваниями, длительным многокурсовым применением антибиотиков. Среди обследованных сформированы две группы: I (37 человек) – ХОБ без ДБК и II (120) – ХОБ в сочетании с ДБК. II группа была разделена на подгруппы: во II-a (44 пациента) проводилось лечение средствами базисной терапии ХОБ (селективные антихолинергические препараты, ?2-агонисты короткого действия, их комбинации, антибактериальные, мукорегуляторные, дезинтоксикационные препараты), во II-б (76) пациентам дополнительно назначались циклоферон (“Полисан”) в виде внутримышечных инъекций по 2 мл 12,5% раствора 1 раз в сутки в 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14 дни и симбитер-концентрат внутрь 1 раз в сутки по 1 флакону в 50 мл физиологического раствора. При замедленной динамике улучшения состояния, III степени ДБК введение циклоферона продолжалось на 17, 20 и 23 сутки и симбитера-концентрата – до 40 дней. В различные фазы заболевания у больных были уточнены системные, эндобронхиальные и эндоколональные показатели неспецифической реактивности (клеточный и гуморальный иммунитет, процессы перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты, маркеры эндогенной метаболической интоксикации, в бронхоальвеолярном секрете – содержание белка, сиаловых кислот, лизоцима, секреторного Ig A, Ig классов M и G, в конденсате влаги выдыхаемого воздуха – нитритов/ нитратов; типирована микробная флора бронхоальвеолярного секрета и кала; показатели микрогемодинамики, пристеночный рН трахеобронхиального дерева и кишечника). Присоединение ДБК обусловливало торпидное течение ХОБ, возникновение катарально-гнойного и гнойного эндобронхита, перибронхиальной инфильтрации, высокое содержание в бронхоальвеолярном секрете белка, сиаловых кислот и Ig G, уменьшение – лизоцима и секреторного Ig A, высокое содержание в конденсате влаги выдыхаемого воздуха нитритов/нитратов, увеличение пристеночного рН трахеобронхиального дерева. ДБК проявлялся диспепсическим, болевым абдоминальным, колитическим и коло-дискинетическим синдромами, диспротеинемией, цитолизом гепатоцитов, уменьшением в крови микроэлементов, уменьшением пристеночного рН и нарушением биоценоза кишечника с преобладанием аэробных микроорганизмов, уменьшением концентрации бифидо- и лактобактерий. Отмечалось уменьшение количества E. coli на фоне увеличения количества бактерий с гемолизирующими свойствами, увеличение содержания Staph. аureus, Klebsiella pneumoniae; ассоциативный дисбиоз имел место в (83,3±3,4) % и мономикробный вариант – в (16,7±3,4) % случаев. ДБК III степени отличался увеличением концентрации условнопатогенных микроорганизмов более чем 109/г. У больных было констатировано иммунодефицитное состояние супрессорного варианта, угнетение фагоцитарной активности моноцитов, увеличение в крови концентрации средне- и низкомолекулярных фракций циркулирующих иммунных комплексов, маркеров эндогенной метаболической интоксикации, диеновых конъюгатов, малонового диальдегида, снижение активности каталазы и супероксиддисмутазы, нарушение микрогемодинамики. Под влиянием базисного лечения у больных ХОБ с сопутствующим ДБК отмечалась замедленная положительная динамика нарушенных показателей, при выписке из стационара большинство показателей у них отличались от таковых у практически здоровых лиц. Например, к моменту выписки из стационара у больных II-а подгруппы не было достигнуто восстановления должных величин абсолютного и относительного количества CD4+ - і CD8+ -клеток, иммунорегуляторного индекса, относительного количества CD22+, абсолютной и относительной концентрации мелкомолекулярных фракций циркулирующих иммунных комплексов – эти показатели были близкими к таковым в стадии обострения заболевания. Лечение базисными препаратами ухудшало состав биоценоза кишечника, что выражалось в еще более значительном уменьшении количества бифидобактерий, увеличении грибков рода Candida. Назначение индуктора эндогенного интерферона циклоферона и мультипробиотика симбитера увеличивало темп устранения проявлений ХОБ и ДБК, способствовало восстановлению системных, эндобронхиальных и эндоколональных механизмов неспецифической реактивности; у 84,2% пациентов было достигнуто состояния кишечного эубиоза. Пребывание больных в стационаре было сокращено на 7 дней. Установлены диагностические и прогностические величины исследованных показателей, определены критерии эффективности лечения больных. Ключевые слова: хронический обструктивный бронхит, дисбиоз кишечника, диагностика, лечение, циклоферон, симбитер. SUMMARY Linnichenko E.R. Clinical pathogenic peculiarities and treatment of chronic obstructive bronchitis in combination with intestinal disbiose. – Manuscript. The dissertation submitted according to the requirements for awarding the degree of candidate of medical sciences in specialty 14.01.02 – internal diseases. Lugansk State Medical University, Lugansk, 2004. The dissertation is devoted to ground and decision of scientific problem – the improvement of the quality of diagnostics and treatment effectiveness of patients with chronic obstructive bronchitis (COB) accompanied by intestinal disbiose (ID). Complex research of spreading and conditions of beginning of ID, peculiarity of clinical signs of diseases, significance of system, endobronchial and endocolonal breaches of nonspecific reactivity in its development (in blood – indexes of cellular and humoral immunity, processes of peroxidation of lipids and antioxidant protection, markers of endogen metabolic intoxication, in bronchial-alveolar secret – maintenance of protein, cialowy acids, lysocim, sIg A, Ig of classes M and G, in condensate of moisture of exhaled air – nitrates/ nitrites; typing microbe flora in bronchial-alveolar secret and fecalies; fibrobronchoscope, colonoscope, micro-hemocirculation condition, walling pH-measuring tracheas and bronchial branch and intestine) was made in patients with COB. It was proved that base therapy is not effective in treatment of patients with chronic obstructive bronchitis in combination with intestinal disbiose. It was pathogenically grounded the adding of inducer of endogen interferon cycloferon and multipleprobiotic symbiter to complex treatment of patients. It was founded out the diagnostic quantity of indexes, criteria of treatment effectiveness. Key words: chronic obstructive bronchitis, intestinal disbiose, diagnostics, treatment, cycloferon, symbiter. Перелік умовних СКОРОЧЕНЬ АОЗ - антиоксидантний захист; БАС - бронхоальвеолярний секрет; ДБК - дисбіоз товстого відділу кишечнику; ДК - дієнові кон’югати; КВПВ - конденсат вологи повітря під час видиху; КІ - кон’юнктивальний індекс; МДА - малоновий діальдегід; ПОЛ - перекісне окислення ліпідів; СМ - “середні молекули”; СОД - супероксиддисмутаза; ТБД - трахеобронхіальне дерево; ФІ - фагоцитарний індекс; ФЧ - фагоцитарне число; ХОБ - хронічний обструктивний бронхіт; ЦІК - циркулюючі імунні комплекси; MCV - середній корпускулярний об’єм еритроцитів. sIg A -секреторний Ig A Здано до складання 16.01.2004р. Підписано до друку 22.01.2004р. Формат 60х90/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 0,9. Тираж 100 примір. Замовлення № 76/145. Віддруковано у видавничому центрі Луганського державного медичного університету, 91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська,1. PAGE 18 9

Похожие записи