.

Клініко-патогенетичні особливості формування психопатологічних розладів у дітей з тяжкою формою цукрового діабету (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5299
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

МИХАЙЛОВА ЕМІЛІЯ АУРЕЛІВНА

УДК [616.89:616.379 – 008.64] – 0.53.2/5

Клініко-патогенетичні особливості формування психопатологічних розладів
у дітей з тяжкою формою цукрового діабету

14.01.16 – психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті охорони здоров’я дітей та підлітків АМН
України

Наукові консультанти:

доктор медичних наук, професор Підкоритов Валерій Семенович, Інститут
неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу
клінічної, соціальної та дитячої психіатрії

доктор медичних наук, професор Майоров Олег Юрійович, Інститут охорони
здоров’я дітей та підлітків АМН України, головний науковий співробітник
лабораторії функціональної діагностики

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Марута Наталія Олександрівна, Інститут
неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу
неврозів та граничних станів, заступник директора з НДР

доктор медичних наук, професор Абрамов Володимир Андрійович, Донецький
державний медичний університет ім. М.Горького, завідувач кафедри
психіатрії та медичної психології

доктор медичних наук, професор Казакова Світлана Євгенівна, Луганський
державний медичний університет, завідувач кафедри психіатрії, наркології
та медичної психології

Провідна установа:

Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії
та наркології МОЗ України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “19” травня 2006 р. о 10 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 в Інституті
неврології, психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул.
Ак. Павлова, 46)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул. Ак.
Павлова, 46)

Автореферат розіслано “18” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник

Л.І.Дяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. У сучасній медичній та психіатричній науці
відзначається неухильний інтерес до психосоматичних концепцій етіології
та патогенезу соматичних захворювань (Д.Н. Ісаєв, 2000; О.К. Напреєнко
зі співавт., 2001; Ю.Н. Александровський, С.І. Табачников, 2002; А.Б.
Смулевич, 2003; В.С. Підкоритов, 2004; Б.В. Михайлов, 2005; Н.О. Марута,
2005).

Класичним проявом психосоматичної патології є цукровий діабет (ЦД),
який, за даними ВОЗ (2001), стає дедалі поширенішим захворюванням,
набуваючи масштабів глобальної епідемії. До того ж захворювання уражає з
часом молодші шари населення, призводячи до зниження й втрати
працездатності та завдаючи величезних економічних втрат (D.J. Becker,
1996; В.А. Петеркова, 1997; K. Donaghue, 1998; І.І. Дєдов зі співавт.,
2004). Наростання захворюваності ЦД серед дітей та підлітків, висока
частота специфічних ускладнень, що в них виникають, викликають
занепокоєність і тривогу наукової громадськості всього світу
(J.Saukkonen et. al., 1994; D.J. Becker, 1996; К. Sаvola et.al., 1998;
І.І. Дєдов зі співавт., 2002). В Україні зареєстровано понад 120 тис.
хворих на ЦД 1-го типу, з яких 5 тис. дітей віком до 14 років і близько
4 тис. підлітків від 15 до 18 років (Є.Большова-Зубковська, 2003).

Сучасними дослідженнями доведено мультифакторіальну етіологію
захворювання, до того ж визначено роль як спадкових, так і середовищних,
зокрема психогенних, чинників (Е.П. Касаткіна, 2000; М.І. Балаболкін,
В.М. Кремінська, 2000). Проте роль останніх в етіології та патогенезі ЦД
вивчено недостатньо.

Незважаючи на те, що в низці праць аналізуються психосоматичні
співвідношення при ЦД, в них, як правило, недооцінюється роль психічного
компонента цієї патології (А.М. Вейн, 1998; Ю.А. Александровський, 2000;
Д.І. Ісаєв, 2001; М.В. Коркіна, Є.В. Єлфімова, 2003; А.І. Сердюк зі
співавт., 2000). Крім того, хоч у найновіших дослідженнях підкреслюється
роль системної психобіологічної дезадаптованості людини, психологічний
підхід до діагностики, прогнозу й терапії такого безперечно
психосоматичного захворювання, як ЦД, поки що залишається поза увагою
дослідників (Т.І. Ахмедов зі співавт., 2000; С.І. Влох, 2001; В.Д.
Менделевич, С.Л. Соловйова, 2002; Л.Н. Юр’єва, 2002; Б.В. Михайлов, А.І.
Сердюк, 2003; В.П. Самохвалов, 2003; В.В. Кришталь, 2004; І.А. Классен,
2004; С.Є. Казакова, Н.В. Ковальова, 2005).

В осіб, які захворіли на інсулінзалежний ЦД у дитячому віці, особливо
часто розвивається найчастіше ускладнення цієї патології – ураження
мозку (В.М. Трошин зі співавт., 1998; П.Д. Уоткінс, 2000). Тим часом
проблему розвитку в дітей хронічної діабетичної енцефалопатії практично
не досліджено, що зумовлює відсутність критеріїв ранньої діагностики і
адекватного лікування, а це врешті-решт призводить до психічної та
соціальної дезадаптації хворих. Напруженість аутоімунних процесів у
дитячому віці, фізіологічні особливості організму, що росте, та
психологічні риси особистості, що підростає, гормональна перебудова в
період статевого дозрівання як чинники, що визначають тяжкість перебігу
ЦД й труднощі компенсації, недостатньо враховуються дослідниками й
клініцистами.

Нейродіабетологи вирізняють у дітей здебільшого грубі неврологічні
розлади (К.Donaghue, 1998; Е.П.Касаткіна, 1999). Психопатологія,
клінічні нейрофізіологічні та психологічні кореляти діабетичної
енцефалопатії (ДЕП) у переважній більшості випадків не виявляються й не
розглядаються.

У сучасній літературі (Б.Н.Маньковський, 1999; М.Н.Єрохіна, 2000;
С.В.Котов зі співавт., 2000; С.Б.Шустов зі співавт., 2002) досить
відомостей про механізми порушення функціонування ЦНС у хворих на ЦД
дорослих. Показано дуже частий розвиток у них афективних і граничних
психічних розладів (А.Е.Gold et al., 1994; Є.В.Сурков зі співавт., 2003;
В.Д.Менделевич, 2003; А.Б.Смулевич, 2003), а також когнітивного старіння
(М.В.Коркіна, Є.В.Єлфімова, 2004). Водночас, попри неослабний інтерес
вітчизняних та зарубіжних дослідників до вивчення різних аспектів
психічної патології при ЦД у дорослих, у дитячій психіатрії цей напрям
залишається одним із найменш розроблених. Лише поодинокі праці вказують
на домінування у хворих на ЦД дітей астенічних розладів (С.М.Зелінський,
1995; Д.Н.Ісаєв, 2000); психопатологічні варіанти ДЕП (астенічний,
експлозивний та апатичний) визначено лише в дітей із тривалістю
захворювання понад 10 років.

У деяких працях (М.Kovacs et al., 2003; М.В.Хайтович зі співавт., 2004)
вказується на серйозні психологічні проблеми в дітей, хворих на ЦД.
Проте в літературі відсутні дані щодо взаємодії психогенних,
соматогенних й особистісних чинників у разі розвитку психопатології у
дітей залежно від тривалості захворювання та специфічних діабетичних
ускладнень. Мало вивчено нейрофізіологічні характеристики порушень
емоційно-афективної сфери дітей, не розроблено нейрофізіологічні
діагностичні й прогностичні критерії перебігу психопатології при ЦД; не
існує алгоритму прогнозу та психопрофілактики соціальної недостатності
хворої на ЦД дитини.

Суттєвою прогалиною в розробці проблеми ЦД у дітей є відсутність
концептуального системного підходу до терапії ДЕП та її основних
психопатологічних варіантів, що робить проблематичною
медико-психологічну й соціальну реабілітацію дітей та підлітків із цим
тяжким довічним захворюванням.

Усе сказане визначає велику наукову, практичну й соціальну вагомість
розглядуваної проблеми. Розробка й впровадження в клінічну практику
принципово нових медичних технологій на основі інтегрального підходу до
оцінювання психосоматичної патології у дітей із ЦД дасть змогу по-новому
підійти до рішення завдань їх медико-соціального супроводу й збереження
якості психічного й соціального функціонування в умовах хронічної
патології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна
робота виконувалася в Інституті охорони здоров’я дітей та підлітків АМН
України (ІОЗДП АМНУ) в межах таких комплексних НДР: „Прогноз формування
ускладнень цукрового діабету та їх профілактика в дітей і підлітків
(номер держ. реєстрації 0198U002552, шифр ІН.19.14.0044.98, 1998-2001
рр.), „Дослідити клініко-патогенетичні особливості перебігу цукрового
діабету в сполученні з тиреоїдною патологією у дітей та підлітків для
підвищення ефективності їх лікування” (номер держ. реєстрації
0102U002288, АМН 10/02, 2001-2004 рр.).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – розробити систему
комплексної медико-психологічної та соціальної реабілітації дітей із
тяжкою формою ЦД на основі вивчення закономірностей формування
психопатологічних розладів при даній патології.

Для реалізації поставленої мети було визначено такі завдання:

1. Дослідити клініко-психопатологічні прояви психічних розладів у дітей
залежно від віку маніфестації ЦД та тривалості захворювання.

2. Визначити психологічні особливості дітей із ЦД на основі вивчення
інтелектуально-пізнавальної, мотиваційно-потрібнісної та емоційної сфери
особистості .

3. Вивчити роль нейрофізіологічних, соматоневрологічних та
імуногенетичних чинників у формуванні психопатології у дітей із ЦД
тяжкої форми у клініко-віковому аспекті.

4. Встановити закономірності формування психічних розладів й визначити
структуру психопатологічних розладів у дітей залежно від тривалості
захворювання на ЦД.

5. Вирізнити критерії ранньої діагностики психопатологічних розладів і
розробити прогноз їх перебігу у дітей, хворих на тяжку форму ЦД.

6. Розробити концептуальну модель терапії психічних розладів у дітей,
хворих на ЦД, на основі системного підходу до їх дослідження.

7. Розробити систему диференційованої медико-психологічної і соціальної
реабілітації та алгоритм психопрофілактики соціальної недостатності у
дітей та підлітків із ЦД.

Об’єкт дослідження – психопатологічні розлади у дітей, хворих на ЦД у
тяжкій формі.

Предмет дослідження – клініко-психопатологічні, психологічні,
нейрофізіологічні, соматоневрологічні, імуногенетичні показники;
діагностика, прогноз, реабілітація хворих дітей.

Методи дослідження – для досягнення поставленої мети в роботі
використано клініко-психопатологічні, патопсихологічні,
соціопсихологічні, нейрофізіологічні, імуногенетичні, біохімічні методи
дослідження. Для обробки результатів досліджень застосовувалися методи
математичної статистики (параметричний, непараметричний, факторний,
кореляційний, регресійний, кластерний аналіз).

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше науково обгрунтовано роль
психологічних, нейрофізіологічних, соматоневротичних, імуногенетичних
чинників у формуванні психопатологічних розладів у дітей із тяжкою
формою цукрового діабету.

Здобуто нові дані про частоту, структуру і тяжкість
клініко-психопатологічних порушень у дітей із різною тривалістю
ендокринного захворювання у віковому аспекті. Систематизовано психічні
розлади при тяжкій формі ЦД на симптоматичному, синдромологічному та
нозологічному рівні. Доведено, що ДЕП у дітей формується на ранніх
етапах захворювання на ЦД. Визначено типологію психопатологічних
варіантів ДЕП залежно від віку дитини та стажу ЦД. Уперше знайдено
закономірності формування клінічних неспецифічних корелятів ЕЕГ патернів
залежно від віку дитини в період маніфестації ЦД і тривалості
ендокринного захворювання. У межах дослідження на основі виокремлених
симптомокомплексів розроблено математичну модель, що може бути
високоінформативним інструментом діагностики ДЕП у ранньому віці.

Уперше визначено патопсихологічні особливості розладів пам’яті, уваги й
працездатності у хворих дітей залежно від тривалості захворювання на ЦД.
Доведено, що клінічне оформлення мінімальної мозкової дисфункції у дітей
із тяжкою формою ЦД відбувається шляхом наростання ригідного й
астенічного симптомокомплексів, зниження реактивності в динаміці
захворювання, що характеризує прогредієнтність ДЕП у дитячому віці.
Виокремлено домінуючі особистісні симптомокомплекси залежно від
тривалості ЦД і визначено їхню роль в адаптації дитини в умовах
хронічної хвороби. Визначено суттєві зміни структури агресивних реакцій,
провідних тенденцій мотиваційно-потрібнісної сфери у дітей в процесі
хронічної хвороби. Уперше встановлено критерії особистісної
самоідентифікації і параметри суб’єктивного переживання тяжкої форми ЦД
у дітей у віковому аспекті, які необхідно враховувати, розробляючи
програми медико-психологічної допомоги.

Уперше в підлітків із ЦД проведено об’єктивну кількісну оцінку динаміки
функціонального стану півкуль головного мозку на основі
спектрально-когерентного аналізу ЕЕГ в умовах моделювання гострого
емоційного “стресу очікування”. Визначено викривлену реакцію структур
лімбіко-ретикулярного комплексу на емоційний стрес.

Як результат проведених досліджень і багатовимірного статистичного
аналізу вперше отримано докази значущості імуногенетичних маркерів ДЕП у
дітей – носіїв антигенів HLA – DR5, DR7 та гаплотипів DR2DR3, DR3DR4,
DR3DR7, DR5DR7; виявлено позитивний зв’язок між цими показниками та
афективними розладами при ЦД в дитячому віці. Уперше сформульовано
гіпотезу психопрофілактики соціальної недостатності й обгрунтовано
клінічний напрям психіатричної реабілітації в дитячій діабетології.

Науково обґрунтовано й розроблено стандарти діагностики та прогнозу
формування психоневрологічних ускладнень у дітей із тяжкою формою ЦД,
концептуальність та принципи лікування психопатологічних розладів з
використанням нейропротекторів та психокорекційних заходів.

Обґрунтовано необхідність системи інноваційного забезпечення діагностики
ДЕП та її психопатологічних варіантів у дітей із тяжкою формою ЦД,
прогнозування психоневрологічних ускладнень, лікування й психіатричної
реабілітації цієї категорії хворих (комплекс цільових винаходів №2255А,
№3518А, №3633А, №3639А).

Практична значущість отриманих результатів. Запропоновано комп’ютерну
діагностичну систему “Діагностичний комплекс спостереження ускладнень
цукрового діабету у дітей і підлітків” (пат. України №3639А та №2255)
для визначення клініко-психопатологічних варіантів ДЕП, яку можуть
використовувати як у дослідницькій діяльності, так і в клінічній
практиці лікарі різних спеціальностей (дитячий психіатр, невролог,
ендокринолог). Упровадження в практику діагностичного алгоритму ДЕП дає
змогу розв’язати проблему первинної і вторинної профілактики психічних
та неврологічних розладів у дітей, хворих на ЦД (пат. України №3639).
Розроблений алгоритм прогнозу психопатології у хворих на ЦД дітей,
ефективність якого становить 80%, значною мірою підвищить рівень
виявлення чинників ризику прогресування стійкої психопатології ДЕП у
дітей, хворих на ЦД (пат. України №3518). Розроблено нову модель терапії
психопатологічних розладів у дітей (пат. України №3633), хворих на ЦД,
комплекс методів диференційованої соціопсихологічної корекції розладів
адаптації у дітей із ЦД (когнітивно-поведінкова, сімейна психотерапія,
арт-терапія, психоосвітні програми). Розроблено й впроваджено в клінічну
практику програму медико-психологічного супроводу дитини з довічним
ендокринним захворюванням.

Впровадження результатів дослідження. Основні результати проведених
досліджень впроваджено в роботу клініки й консультативної поліклініки
Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України,
психоневрологічних диспансерів м. Харкова, м. Запоріжжя, м. Бердянська,
м. Євпаторії та в навчальний процес на кафедрі підліткової медицини,
кафедрі клінічної інформатики та інформаційної технології в управлінні
охороною здоров’я Харківської медичної академії післядипломної освіти і
на факультеті фундаментальної медицини Харківського національного
університету ім. В.М. Каразіна. За матеріалами дисертації опубліковано 3
методичних рекомендацій і 29 нововведень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях:
„Реформування психіатричної допомоги у світлі закону „Про психіатричну
допомогу” (Харків, 2000); „Проблеми дитячої інвалідності” (Харків,
2000); „Медико-соціальні аспекти реабілітації дітей-інвалідів”
(Дніпропетровськ, 2000); Всеросійській конференції з міжнародною участю
„Физиология развития человека” (Москва, 2000); VI з’їзді ендокринологів
України (Київ, 2001); „Нові технології в медицині” (Харків, 2001);
конгресі педіатрів із міжнародною участю „Дитина і суспільство: проблеми
здоров’я, виховання та освіти” (Київ, 2001); „Актуальні проблеми й
напрями розвитку педіатрії на сучасному етапі” (Київ, 2002, 2004);
Науково-практичній конференції з міжнародною участю „Медична
реабілітація в педіатрії” (Євпаторія, 2002, 2003); „Актуальні проблеми
організації медичного забезпечення дітей та підлітків” (Харків, 2002);
„Комп’ютерна медицина” (Харків, 2003); „Сучасна технологія збереження й
зміцнення здоров’я дітей, підлітків та молоді” (Вінниця, 2003); VІ та
VІІ міжнародних українсько-баварських симпозіумах (Євпаторія, 2003;
Дніпропетровськ, 2005); науковому симпозіумі „Невротичні розлади у дітей
та підлітків: патогенез, клініка і реабілітація” (Харків, 2003); ІІІ
з’їзді медичних генетиків України (Львів, 2002); ІХ міжнародному
конгресі „Проблемы иммунореабилитации: физиология и патология иммунной
системы” (Анталія, Туреччина, 2003); ХІІ міжнародній науково-практичній
конференції „Экология человека в постчернобыльский период” (Мінськ,
2004); міжнародній науковій конференції „Каразинські природознавчі
студії” (Харків, 2004); конференції „Здорова дитина: здоровій дитині –
здорове оточення” (Чернівці, 2004); на науково-практичних конференціях
„Нові можливості лікування й реабілітації дітей з органічними
ушкодженнями головного мозку”, „Нові підходи до діагностики та лікування
пароксизмальних станів у дітей” (Харків, 2004, 2005), „Сучасні
технології профілактики та лікування психічних, поведінкових та нервових
розладів” (Луганськ, 2005), „Сучасні проблеми ендокринологічної допомоги
дітям” (Харків, 2003-2005).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 39 друкованих праць,
у тому числі 4 монографії, 28 статей у журналах, затверджених ВАК
України (з них 14 самостійних), 4 патенти, решта – в матеріалах з’їздів,
симпозіумів, конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Основний текст, викладений на 300 стор.
машинопису, включає вступ, оглядовий розділ, 8 розділів власних
досліджень, узагальнення здобутих результатів, висновки, практичні
рекомендації, список використаних джерел, три додатки. Роботу
ілюстровано 74 таблицями та 40 рисунками. Бібліографічний список містить
599 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика хворих. Відповідно до мети та завдань роботи з позиції
мультидисциплінарного підходу, суцільним та лонгітудинальним методом
було обстежено 285 дітей віком від 3 до 18 років, хворих на ЦД у тяжкій
формі, які перебували на лікуванні в клініці Інституту охорони здоров’я
дітей та підлітків АМН України (м. Харків) протягом 2000 – 2005 років.
Дітей віком до пубертатного періоду було 126, після пубертату
(підлітків) – 159. Серед обстежуваних було 150 дівчаток і 135 хлопчиків.
Тривалість захворювання з моменту його маніфестації до 7 років складала
в середньому 2,5 року, з моменту маніфестації до 15 років – у середньому
5,5 року. Залежно від тривалості ЦД серед дітей було виокремлено три
групи: першу з них склали 90 дітей із тривалістю захворювання до 1 року,
другу – 102 дитини з тривалістю захворювання від 1 до 5 років, до
третьої групи ввійшли 93 пацієнти з тривалістю захворювання від 5 років
і більше. Обстеження дітей проводилося з урахуванням віку та статевого
диморфізму, віку маніфестації та тривалості перебігу ЦД.

Методи досліджень. Основним методологічним принципом вивчення проблеми
був системний підхід з урахуванням співвідношення медико-біологічних,
соціально-психологічних, середовищних чинників та вікової періодизації
переважного реагування в дитячо-підлітковому віці (В.В. Ковальов, 1985;
Н.Є. Буторіна, 2001). Було використано клініко-психопатологічний,
клініко-динамічний, клініко-анамнестичний методи обстеження. В основу
вивчення клініко-психопатологічних феноменів покладено діагностичну
технологію МКБ-10, що включає: а) синдромальні, клінічні варіабельні,
специфічні для кожної діагностичної рубрики прояви; б) структурований
характер клінічних досліджень та інтерпретацію виявлених симптомів; в)
пріоритетність клініко-психопатологічного методу діагностики; г)
багатоосьову діагностику з використанням не тільки клінічного діагнозу,
але й параметрів загальної життєдіяльності та контекстуальності чинників
навколишнього середовища, способу життя дитини, які впливають на
патогенез і перебіг захворювання; діагностичний алгоритм, що спирається
на логіку стандартизованих клінічних оцінок (В.А. Абрамов, 2004; В.С.
Підкоритов, 2004).

Поряд із клінічними методами використовували методики для оцінювання
інтелектуально-пізнавальної сфери: тест Тулуз-П’єрона, що дає змогу
визначити наявність і тип мінімальної мозкової дисфункції (ММД) (Л.А.
Ясюкова, 1997); пробу на запам’ятовування „10 слів”; для дослідження
інтелектуальної продуктивності застосовували два варіанти тесту Равена
(шкала прогресивних матриць) – дитячий та підлітковий (М. Вольф, 2004).
Дослідження особливостей мотиваційно-потрібнісної сфери проводилося за
допомогою методу колірних виборів (МКВ) – адаптований варіант колірного
тесту Люшера (Luscher Farbwaht test, 1948). Особистісні відмінності
виявляли за допомогою опитувальника Кеттела (дитячий варіант
опитувальника SPQ, адаптований 1985 р. в Ленінградському
науково-дослідному психоневрологічному інституті), та підлітковий
варіант (HSPQ, модифікований А.Ю. Панасюком, 1976). Структуру агресивних
реакцій і загальний індекс агресивності визначали методом А. Басса-Даркі
(1957). Відмінності особистісної структури і систему відносин дітей
оцінювали за допомогою проективних рисункових стандартних тестів:
„Дім-дерево-людина” (Дж. Бук, 2000), „Кінетичний рисунок родини” (К.
Маховер, 1996), „Автопортрет” (Г.М.Назлоян, 2001). Для діагностики
специфіки внутрішньої картини хвороби було використано проективний тест
„Я і моя хвороба” (А.Л. Венгер, 2003). Визначаючи тип особистісного
реагування на хворобу та самоідентифікацію пацієнтів, вирізняли
змістовно-графічні критерії ставлення до ЦД: тло рисунка, співвідношення
„Я і моя хвороба”, опосередковане зображення хвороби, переважання в
рисунку елементів, які характеризують атмосферу відчуттів, вражень. У
дослідженні використовували соціопсихологічне інтерв’ювання та
структуроване анкетування дітей і підлітків, хворих на ЦД, та їхніх
батьків.

Дослідження соматоневрологічного стану хворих на ЦД дітей включало
синдромологічну й нозологічну оцінку, в тому числі несприятливих
медико-біологічних чинників. Діабетичну енцефалопатію було верифікована
клінічно й підтверджено даними неврологічного, нейрофізіологічного,
рентгенографічного, ехоенцефалографічного обстеження. Наявність
специфічних діабетичних ускладнень визначалася на підставі об’єктивного
обстеження пацієнтів методами функціональної діагностики:
ультразвукового дослідження, електрокардіографії, фонокардіоскопії,
реовазографії, реоенцефалографії (РЕГ) (Л.Р. Зенков, М.А. Ронкін, 2002).
Мікроциркуляторні порушення виявляли методом капіляроскопії згідно з
методичними рекомендаціями А.С.Єфимова (1989) з урахуванням вікових
особливостей дітей. Електроенцефалографічне (ЕЕГ) дослідження
проводилося відповідно до протоколу міжнародної федерації клінічної
нейрофізіології (IFCN). Для оцінювання ступеня тяжкості дисфункції мозку
ЕЕГ патерни умовно поділили на три категорії – І, ІІ і ІІІ, що
відповідають легкому, середньому й тяжкому ступеневі дисфункції мозку.

Для оцінювання функціонального стану півкуль і його динаміки в умовах
гострого емоційного стресу проводився поглиблений комп’ютерний аналіз
ЕЕГ з виокремленням домінуючого ритму, відносної спектральної
потужності, асиметрії спектральної потужності (О.Ю.Майоров, 2000).
Моделювався гострий емоційний „стрес очікування” венепункції (за
Б.М.Федоровим, 1986). Для реєстрації ЕЕГ і поглибленого
спектрально-когерентного аналізу ЕЕГ застосовувалася комп’ютерна система
Neuro Reseacher®, 2003. Ступінь компенсації вуглеводного обміну
оцінювали як клінічно, так і за показниками глікемії, добової
глікозурії, рівнем глікозилованого гемоглобіну (HbA1), що визначали
методом іонообмінної хроматографії Human (Glycohemoglobin HbA1-Test).
Рівень глюкози визначали глюкозооксидазним (уніфікованим) методом (ТОВ
„Генезис”, м.Світловодськ). Уніфікованими методами досліджували вміст у
плазмі крові хворих загального холестерину за S.Ilca (1962),
в-ліпопротеїдів – за M.Burstein, J.Samaille (1968).

Для оцінювання імуногенетичного статусу вивчали частотний розподіл
антигенів системи HLА ІІ класу (DR-локусу) при ДЕП у дітей із тяжкою
формою ЦД. Отримуючи антигени ІІ класу, використовували пролонгований
мікролімфоцитотоксичний тест (P.J.Terasaki et al., 1967). Було вивчено 8
специфічностей локусу DR.

Здобуті результати досліджень оброблено методами математичної статистики
(параметричний, непараметричний) з використанням факторного,
кореляційного, регресійного, кластерного аналізу. Для оцінювання
імовірності наявності психопатологічного симптомокомплексу ДЕП
застосовувався метод математичного моделювання із використанням
поліномів Жегалкіна (Р.Ягер, 1986). Інформативність ознак, суттєвих у
прогресуванні психопатологічних розладів, визначали за формулою
Кульбака. Таблицю прогнозу складено за допомогою секвенціального аналізу
Вальда. Математична обробка даних проводилася за допомогою програм
FoxPro та STATGRAPHICS Plus 5.0, Statistica 6.0, SPSS 13.0.

Результати досліджень та їх узагальнення. Проведені у дітей та
підлітків, хворих на ЦД тяжкої форми, клініко-психопатологічні
дослідження дали змогу визначити основні психопатологічні симптоми й
синдроми та психічні розлади при даному захворюванні.

У процесі вивчення сприйняття й оцінювання дітьми окремих симптомів
хвороби (методом інтерв’ювання) виявлено, що в більшості хворих мали
місце різні прояви астенії: почуття втоми після фізичного навантаження
(57,7%); підвищена психічна стомлюваність (73,63%), дратівливість
(48,26%), підвищена чутливість (68,96%). У переважної більшості хворих
спостерігалися емоційна нестійкість (92,4%); тривога (76,1%), зниження
фону настрою (71,2%), відзначалися також апатія (31,4%), дисфорія
(30,8%), нудьга, сум (21,0%), суїцидні думки й тенденції (8,0%).
Нерідкими були нав’язливі дії (23,9%), дисморфофобії (18,3%). Рухові
порушення – істеричний тремор (2,9%), паралічі (0,7%), демонстративність
поведінки (6,9%) спостерігалися лише в дівчаток-підлітків; надмірна
фіксованість на власному здоров’ї становила 22,2%, порушення сну –
33,5%.

Різні фобії – страх гіпоглікемії (80,0%), страх померти (21,1%),
побоювання щодо думок оточення про хворобу (42,0%), страх розвитку
тяжких ускладнень (7,0%) (сліпоти, діабетичної стопи) – вірогідно
частіше відзначалися в дітей у період маніфестації захворювання
(pF~° U „J ^„J B U r , T ( ////////oiYII?III«« O ?????????? ?????????? ?????$ nnnnnnn`R 1/2 nnnnnn 7) nnnnnn nnnnn nnnnn nnnnn nnnnn nnnnn nnnnn nnnnn nnnnn nnnnn A?? nnnnn nnnnn A?? nnnnn nnnnnn nnnnnn Vмікою запам’ятовування вірогідно зменшувалася (ця тенденція ставала помітною вже за стажу хвороби понад рік). Астенічний тип запам’ятовування зовсім не реєструвався в дебюті захворювання і проявлявся у 3,8 і 12,0% хворих другої і третьої груп (р1,3 7,2-8,6% з прогностичним
коефіцієнтом (ПК), що дорівнює 13,5; рівень ліпопротеїдів > 6,6 г/л (ПК
4,15); наявність зоба, що обтяжує перебіг ЦД (ПК 4,97); гостра
енцефалопатія в анамнезі (діабетична кома) більше одного разу (ПК 3,42);
утруднення церебрального венозного відтоку (ПК 5,84); лікворна
гіпертензія (ПК 5,27); системне порушення мікроциркуляції (ангіопатія
кінцівок, ПК 4,58); неврологічний дефіцит (ПК 9,6); ПВН (ПК 12,13),
патологічні патерни ЕЕГ – дифузні зміни активності мозку з іритацією
церебральних структур (ПК 6,60); пароксизмальна активність (ПК 6,38).
Макро- та мікросоціальними середовищними чинниками є спотворений тип
сімейних стосунків (ПК 5,6), тяжкість психосоціальних стресорів (ПК
3,83); порушення стосунків з однолітками (ПК 2,17); деструктивна родина
(ПК 1,09).

Використання розробленої системи прогнозу, на наш погляд, допоможе
забезпечити своєчасне здійснення комплексу медико-профілактичних заходів
та профілактику соціальної недостатності дітей із ЦД.

Здобуті нами дані про закономірності формування психопатології у дітей
та підлітків, хворих на ЦД, дозволили запропонувати патогенетичний
підхід до їх лікування за допомогою неспецифічної для ЦД антистресової
та нейропротекторної терапії.

Як комплексну патогенетичну терапію ДЕП нами розроблено й апробовано в
клініці три схеми: схема 1 – ноотропіл-троксевазин-деприм; схема 2 –
пікамілон; схема 3 – пікамілон у сполученні з диференційованою програмою
психологічної корекції. Застосовувалися середні терапевтичні дози
упродовж шести тижнів. Аналіз ефективності використання перших двох схем
терапії показав вірогідну редукцію у хворих психопатологічної,
неврологічної симптоматики та поліпшення нейрофізіологічних та
метаболічних показників. При їх застосуванні відзначено регрес
психопатології (виснажуваності, гіпотимії, фобій), поліпшення мнестичних
функцій, зниження неврологічної симптоматики (р 7,2-8,6%), наявність в анамнезі гострої енцефалопатії;
неврологічний дефіцит; ПВН; ММД; наявність тиреоїдної патології (зоб);
патологічні патерни ЕЕГ, що відповідають середньотяжкій та тяжкій
дисфункції мозку; специфічні та неспецифічні психосоціальні стресори;
тип внутрішньої картини хвороби.

11. Розроблена концептуальна модель комплексної нейрореабілітації хворих
дітей, яка включає неспецифічну для ЦД нейропротекторну і антистресову
терапію і дає змогу зменшити медикаментозне навантаження на всіх етапах
розвитку дитини в умовах хронічного захворювання. Ефективність
нейрореабілітації становить 78,5%.

12. Запропонована науково обґрунтована система психосоціальної корекції
та медико-психологічної реабілітації відкриває можливість ефективної
допомоги дітям із тяжким довічним захворюванням. Діагностичний модуль
системи забезпечує фокусування проблемної ділянки з виявленням
психосоматичного ядра, визначення типу внутрішньої картини хвороби.
Корекційний модуль реалізується у формі індивідуальної та групової
психологічної корекції з використанням методів арттерапії,
гештальт-терапії, когнітивно-поведінкової, сімейної психотерапії,
психоосвітніх програм.

13. Для виявлення психічних розладів у дітей із ЦД пропонується
використовувати трирівневу модель моніторингу. Перший рівень
забезпечується експрес-методом діагностики психічних і неврологічних
розладів. Другий рівень активується при виявленні ознак ДЕП з подальшою
розробкою індивідуальної програми медико-психологічного супроводу.
Третій рівень являє собою моніторинг психічного, психологічного й
соматоневрологічного здоров’я хворої на ЦД дитини з визначенням
стратегії терапії та профілактики психічних розладів.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Михайлова Э.А. Психосоматические расстройства у детей и подростков,
страдающих сахарным диабетом // Укр. вісник психоневрології. – 2001. –
Т.9, вип.4. – С.83-84.

2. Михайлова Э.А. Модель профилактики социальной недостаточности у детей
и подростков, страдающих сахарным диабетом // Архів психіатрії. – 2002.
– №3(30). – С.198-199.

3. Михайлова Э.А. Классификация и перспективы развития методов
диагностики психоневрологических осложнений у детей и подростков,
страдающих сахарным диабетом // Укр. вісник психоневрології. – 2002. –
Т.1, вип.1. – С.164-165.

4. Михайлова Э.А. Использование эглонила в лечении психосоматических
расстройств больных, страдающих сахарным диабетом // Збірник наукових
праць „Ліки – людині”. – 2002. – Т.17, №1. – С.252-258.

5. Михайлова Э.А. Особенности диагностики “внутренней картины болезни” у
детей и подростков, больных сахарным диабетом // Таврический журнал
психиатрии. – 2003. – Т.7, №4(25). – С.31-36.

6. Михайлова Э.А. Особенности депрессивных расстройств у подростков,
больных инсулинозависимым сахарным диабетом // Архів психіатрії. – 2003.
– Т.9, №1(32). – С.118-120.

7. Михайлова Э.А. Профилактика психической и социальной дезадаптации у
детей с сахарным диабетом // Буковинський мед. вісник. – 2003. -№1. –
С.62-64.

8. Михайлова Э.А. К вопросу психоневрологических осложнений у детей и
подростков, страдающих сахарным диабетом // Збірник наукових праць
КМАПО. – 2001, вип.10, кн.2. – С.183-185.

9. Михайлова Э.А Мультифакторный эффект пикамилона в патогенетическом
лечении диабетической энцефалопатии у детей и подростков // Запорожский
мед. журнал. – 2004. – Т.1. – С.38-42.

10. Михайлова Э.А. Неврологические и психические расстройства у детей,
больных сахарным диабетом. 1. Патогенетические механизмы и диагностика
// Международный мед. журнал. – 2004. – Т.10, №1. – С.42-46.

11. Михайлова Э.А. Неврологические и психические расстройства у детей,
больных сахарным диабетом. 2. Принципы и методы лечения, психосоциальная
реабилитация // Международный мед. журнал. – 2004. – Т.10, №2. –
С.34-41.

12. Михайлова Э.А. Неврологические и психические расстройства у детей,
больных сахарным диабетом. 3. Особенности личности и их роль в
формировании психосоматических и соматопсихических расстройств //
Международный мед. журнал. – 2004. – Т.10, №3. – С. 69-73.

13. Михайлова Э.А. Неврологические и психические расстройства у детей,
больных сахарным диабетом. 4. Особенности интеллектуально-познавательной
сферы // Международный мед. журнал. – 2004. – Т.10, №4. – С. 46-50.

14. Михайлова Э.А. Особенности личностного реагирования детей и
подростков, страдающих сахарным диабетом // Медицина и … – 2005. – №1
(11).- С. 24-27.

15. Стулий Л.А., Филиппова Н.В., Никитина Л.Д., Чумак С.А., Будрейко
Е.А., Михайлова Э.А. Новые подходы к организации процесса лечения детей
и подростков, больных сахарным диабетом // Ендокринологія. – 1998. –
Т.3, №2. – С.133-140. (Автор визначив особливості лікування психічних
ускладнень ЦД у дітей і підлітків, підготував статтю до публікації).

16. Коренев Н.М., Михайлова Є.А., Богмат Л.Ф., Толмачова С.Р.
Социально-развивающая реабилитация детей-инвалидов с хронической
соматической патологией — новое направление в педиатрии // Врачебная
практика. – 1999.- №5. – С.36-40. (Автор визначив роль соціальної
педіатрії в реабілітації дітей-інвалідів, підготував статтю до
публікації).

17. Михайлова Э.А., Богмат Л.Ф., Толмачева С.Р. Программный поход к
охране психического здоровья детей и подростков с хроническими
соматическими заболеваниями // Укр. вісник психоневрології. – 2000. –
Т.8, вип.3. – С.84-86. (Автором здійснено клінічне спостереження за
дітьми і підлітками з хронічною соматичною патологією, розроблено
програмний підхід до охорони психічного здоров’я цих хворих, аналіз
результатів дослідження).

18. Филиппова Н.В., Стулий Л.А., Никитина Л.Д., Левчук Л.П., Чумак С.А.,
Будрейко Е.А., Михайлова Э.А. Клинические особенности осложнения
сахарным диабетом у детей и подростков // Ендокринологія. – 2000. – Т.5,
№2. – С.174-182. (Автор визначив клінічні особливості психічних
ускладнень ЦД у дітей і підлітків, здійснив аналіз даних, підготував
статтю до публікації).

19. Коренєв М.М., Богмат Л.Ф., Толмачова С.Р., Михайлова Е.А.
Профілактика інвалідності у дітей у зв’язку з хронічною соматичною
патологією // Врачебн. практ. – 2000. – №4. – С.87-90. (Автор розробив
заходи з профілактики інвалідності у дітей, провів аналіз даних
літератури, статистичну обробку результатів).

20. Коренєв М.М., Богмат Л.Ф., Толмачова С.Р., Михайлова Е.А. Проблема
медико-психологічної реабілітації дітей-інвалідів з хронічною соматичною
патологією // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2000. – №6. –
С.5-8. (Автор розробив заходи з психологічної реабілітації
дітей-інвалідів).

21. Філіпова Н.В., Будрейко О.А., Михайлова Е.А., Шляхова Н.В.
Нейроімуноендокринна характеристика дифузного нетоксичного зоба у дітей
та підлітків, хворих на цукровий діабет // Актуальні питання медичної
науки та практики: Зб. наук. праць – Запоріжжя, 2004. – Вип.66., кн. 2.
– С.156-159. (Автором описано клінічні особливості психічних та
неврологічних розладів у дітей та підлітків з ЦД у поєднанні з
патологією щитоподібної залози).

22. Филиппова Н.В., Никитина Л.Д., Чумак С.А., Михайлова Э.А. Факторы
риска формирования и прогрессирования осложнений сахарного диабета у
детей и подростков // Ендокринологія. – 2001. – Т.6. – С. 312-313.
(Автором проведено узагальнення результатів дослідження ризику психічних
ускладнень).

23. Михайлова Э.А., Проскурина Т.Ю. Современный аспект охраны
психического здоровья детей и подростков // Архів психіатрії. – 2001. –
№4(27). – С.21-23. (Автором проведено аналіз літератури, збір та
узагальнення матеріалу, написання та підготовка статті до публікації).

24. Михайлова Э.А., Майоров О.Ю., Локошко Д.В. Клинико –
электроэнцефалографическая характеристика диабетической энцефалопатии у
детей и подростков // Укр. вісник психоневрології. – 2003. – Т.11,
вип.2. – С.27-30. (Автор здійснював клінічне спостереження за дітьми и
підлітками з діабетичною енцефалопатією, проводив аналіз результатів
дослідження, написання та підготовка статті до публікації).

25. Коренєв Н.М., Богмат Л.Ф., Михайлова Э.А., Толмачева С.Р. Концепція
медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів з хронічною соматичною
патологією // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2003. – №6. –
С.37-40. (Автор розробив концепцію психічної реабілітації
дітей-інвалідів з хронічною соматичною патологією).

26. Михайлова Э.А., Майоров О.Ю., Следюк Д.В., Локошко Д.В. Проблема
системного похода к медико-психологическому сопровождению детей и
подростков с диабетической энцефалопатией // Вісник Вінницького держ.
мед. університету. – 2003. – Т.3, №.2/2. – С.881-883. (Автором
розроблено алгоритм клінічного спостереження за хворими з діабетичною
енцефалопатією, здійснено збір та аналіз даних, написано статтю).

27. Філіпова Н.В., Нікітіна Л.Д., Левчук Л.П., Чумак С.О., Будрейко
Е.А., Михайлова Э.А., Кашкалда Д.А., Ковальова В.І. Прогноз формування
ускладнень цукрового діабету у дітей та підлітків // Проблеми ендокр.
патології. – 2003. – №1. – С. 29 – 33. (Автором розроблено алгоритм
прогнозу психічних та неврологічних розладів у дітей та підлітків,
проведено аналіз результатів).

28. Коренєв М.М., Богмат Л.Ф., Толмачева С.Р., Михайлова Е.А.
Обґрунтування підходів щодо профілактики інвалідності дітей із хронічною
соматичною патологією та з обмеженнями психічного розвитку // Вісник
Сумського держ. університету. Серія “Медицина”. – 2004. – №7. – С.51-56.
(Автор обґрунтував заходи щодо профілактики соціальної недостатності у
дітей з обмеженням психічного розвитку, провів аналіз клінічних даних).

29. Михайлова Е.А., Будрейко О.А., Локошко Д.В. Цукровий діабет у дітей
раннього віку. Нейропсихіатрічний аспект проблеми // Укр. вісник
психоневрології. – 2004. – Т.12, вип.3. – С. 84-87. (Автором проведено
клінічне спостереження хворих із ЦД, ускладненим ДЕП, аналіз даних,
підготовлено статтю до публікації).

30. Михайлова Э.А., Беляева Е.Э. Психологические проблемы адаптации при
сахарном диабете и расстройствах функции половой системы у
девочек-подростков // Укр. вісник психоневрол. – 2005. – Т.13, вип.42. –
С.67-71. (Автором проведено аналіз літератури, збір материалу, анализ
результатів психологічного обстеження, статистичну обробку, написанно
статтю).

31. Проскуріна Т.Ю., Михайлова Е.А., Матковська Т.М., Мітельов Д.А.
Лікування невротичних та психосоматичних розладів у дітей та підлітків
препаратом “Нотта”. // Український медичний альманах– 2005. – №4. – С.
207 – 209. (Автором особисто проаналізовано матеріал щодо лікування
психосоматичних розладів у дітей з ЦД).

32. Коренев Н.М., Богмат Л.Ф., Михайлова Э.А., Толмачева С.Р.
Инвалидность детей с хронической соматической патологией / – Харьков:
Основа, 2002. – 212с. (Автором написано розділ 3 “Механизмы формирования
нарушений психического здоровья у детей с хроническими соматическими
заболеваниями” (с.93-157), розділ 4 “Организационные основы
медико-психологической, педагогической и психотерапевтической помощи
детям-инвалидам с хроническими соматическими заболеваниями” (с.158-198).

33. Медико-психологічні та соціальні проблеми дітей-сиріт / За ред. М.М.
Коренєва, І.С. Лебець, Р.О. Моісеєнко. – Київ, 2003.- 239 с. (Здобувачем
особисто написано підрозділ “Психічні розлади в дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, хворих на цукровий діабет”).

34. Ювенологія. Практикум з підліткової медицини / За ред. проф.
Л.К.Пархоменко. – Харків: Факт, 2004. – 720с. (Здобувачем особисто
написано розділ 5 “Психічне здоров’я підлітків” (с.80-124) з розділом
про механізми розвитку психосоматичних розладів у підлітків).

35. Филиппова Н.В., Будрейко Е.А., Никитина Л.Д., Чумак С. А., Михайлова
Е.А., Недзведская О.В. Сахарный диабет и его осложнения у детей и
подростков. – Харьков: Основа, 2005. – 283 с. (Автором особисто написано
розділ “Неврологические и психические расстройства” (С.142-216).

36. Пат. України №2255. Діагностичний комплекс спостереження ускладнень
цукрового діабету у дітей і підлітків / Л.Я. Стулій, Н.В. Філіпова, Л.Д.
Нікітіна, О.А. Будрейко, С.О. Чумак, М.А. Веревичева, Е.А. Михайлова.
Заявлено 20.02.1999. Опубл. 24.09.2000. Бюл. №1, с.101-104. (Автором
особисто розроблено алгоритм діагностики психопатологічних варіантів
діабетичної енцефалопатії).

37. Пат. України №3518, 7А61В5/16,А61В10/00. Спосіб прогнозування
розвитку діабетичної енцефалопатії у дітей та підлітків, хворих на
цукровий діабет / Е.А. Михайлова. Заявлено 01.04.2004. Опубл.
15.11.2004. Бюл.№11. – 3 с.

38. Пат. України № 3633, А61К31/205. Спосіб лікування психічних і
неврологічних розладів у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет /
Е.А. Михайлова. Заявлено 09.01.2004. Опубл. 15.12.2004. Бюл. №.12. – 2
с.

39. Пат. України № 3639, А61В10/00, G01N33/48. Спосіб прогнозування
тяжкості перебігу цукрового діабету та розвитку діабетичних ускладнень у
дітей і підлітків / О.А. Буд рейко, Н.В. Філіпова, С.О. Чумак, В.І.
Ковальова, Е.А. Михайлова. Заявлено 10.01.2004. Опубл. 15.12.2004. Бюл.
№12 – 2 с. (Автором особисто розроблено спосіб прогнозування розвитку
психопатологічних розладів).

АНОТАЦІЯ

Михайлова Е.А. Клініко-патогенетичні особливості формування
психопатологічних розладів у дітей з тяжкою формою цукрового діабету. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за
спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. Інститут неврології, психіатрії та
наркології АМН України, Харків, 2006.

На підставі комплексного обстеження 285 дітей та підлітків із тяжкою
формою цукрового діабету (ЦД) виявлено механізми формування в них
соматопсихічних і психосоматичних співвідношень, частота і структура
клініко-психопатологічних розладів. Визначено психологічні особливості
хворих – інтелектуально-пізнавальної, мотиваційної, емоційної сфер.
Показано, що на ранніх етапах захворювання формується прогресуюча
діабетична енцефалопатія (ДЕП). В умовах моделювання гострого „стресу
очікування” визначено виснаження у хворих функціональних резервів
організму і зрив антистресових адаптивних механізмів мозку. Розроблено
алгоритм діагностики і прогноз психопатології у дітей із ЦД,
концептуальну модель патогенетичної терапії ДЕП. Сформульовано гіпотезу
психопрофілактики соціальної недостатності й обгрунтовано клінічний
напрям психіатричної реабілітації в дитячій діабетології.

Ключові слова: цукровий діабет, діти, психопатологія, психологічні,
нейрофізіологічні особливості, патогенез, терапія, реабілітація.

АННОТАЦИЯ

Михайлова Э.А. Клинико-патогенетические особенности формирования
психопатологических расстройств у детей с тяжелой формой сахарного
диабета. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по
специальности 14.01.16 – психиатрия. Институт неврологии, психиатрии и
наркологии АМН Украины. Харьков, 2006.

На основании комплексного обследования 285 детей и подростков с тяжелой
формой сахарного диабета (СД) выявлены механизмы формирования у них
соматопсихических и психосоматических соотношений, частота и структура
клинико-психопатологических расстройств. Установлены психологические
особенности больных – интеллектуально-познавательной, мотивационной,
эмоциональной сфер. Показано, что на ранних этапах заболевания
формируется прогрессирующая диабетическая энцефалопатия (ДЭП). В
условиях моделирования острого “стресса ожидания” установлено истощение
у больных функциональных резервов организма и срыв антистрессовых
адаптивных механизмов мозга. Разработаны алгоритм диагностики и прогноз
психопатологии у детей при СД, концептуальная модель патогенетической
терапии ДЭП. Сформулирована гипотеза психопрофилактики социальной
недостаточности и обосновано клиническое направление психиатрической
реабилитации в детской диабетологии.

Ключевые слова: сахарный диабет, дети, психопатология, психологические,
клинические, нейрофизиологические особенности, патогенез, терапия,
реабилитация.

ANNOTATION

Mikhailova E.A. Clinico-pathogenetic peculiarities of psychopathological
disorders formation in children with diabetes mellitus severe
form. – Manuscript.

Dissertation for the doctor of medical science degree in specialty
14.01.16 -psychiatry. Institute of neurology, psychiatry and narcology
of AMS of Ukraine, Kharkiv, 2006.

The role of psychological, neurophysiological, somatoneurological and
immunogenetic factors in formation of psychopathological disorders in
patients was established on the basis of integrated examination of 285
children and adolescents with a severe form of diabetes mellitus (DM).
It has been shown that in children an adolescents with DM there develop
certain emotionally labile disorders of organic genesis, affective
(prolonged depressive reaction, dysthymia) and neurosis-like disorders
and there are formed specific psychological maladjustment phenomena, as
well as personality symptom-complexes, that are in close relationship
with duration of the major disease. Some new data on the incidence of
such disorders as related with age have been obtained. The mental
disorders revealed have been systematized on symptomatic, syndromologic,
and nosologic levels. It has been shown that even at early stages of DM
in children the diabetic encephalopathy was formed, and there has been
defined the typology of its psychopathological variants. On the basis of
psychopathological, neuropsychological, neurophysiological and
neurological symptom-complexes a mathematical model has been worked out,
the model being able to serve as a highly informative instrument in
diagnosing diabetic encephalopathy in childhood. There has been
performed a neurophysiological analysis testifying to a decrease in the
spectral capacity of the activity in и (theta)- scope under conditions
of expectation stress modeling. Such phenomena can be explained by the
failure of antistress adaptability mechanisms an by exhaustion of the
organism functional resources.

There have been analyzed the data derived from the findings on
intellectual and cognitive, motivational and emotional development of
children as dependent on duration of DM course. Specific disorders of
short-time memory and of organic-type mental efficiency (impairment of
the dynamic part of mnestic activity, or accumulation of signs of
minimal brain dysfunction, both rigid and asthenic type, have been
established. There have been studied individual peculiarities of
reaction to the disease and types of the inner picture of the disease in
children have been defined. Specific and non-specific factors of
psychological traumatism under the chronic disease have been determined.

There have been singled out the immunogenetic markers of diabetic
encephalopathy in children with DM who were the carriers of HLA-DR5 and
DR7 antigens, and DR2DR3, DR3DR7, and DR5DR7 haplotypes. Prognostic
manifestations of the course of mental disorders in children with DM
have been established. There has been worked out a concept model of an
integrated pathogenetic therapy of diabetic encephalopathy in children,
the model including a non-specific for DM antistress and
neuroprotective treatment with Picamilon. A theoretically grounded
system of psychosocial correction and medico-psyhological rehabilitation
has been proposed, the system providing for the effective support for
children with severe chronic endocrinal disease. The system comprises a
diagnostic module which makes it possible to reveal the psychosomatic
core and to define the inner picture of the disease, and a correction
module which involves employment of advanced methods of psychotherapy
and psychagogy programs. The derived diagnostic algorithm of diabetic
encephalopathy enables us to solve the problem of primary and secondary
prophylaxis of mental and neurological disorders in children with DM.
There has been elaborated and put to practical clinical use a
program of medico-psychological support of the child with a life
endocrinal disease.

There has been formulated a hypothesis on psychoprophylaxis of
maladjustment, and a specific clinical trend in psychiatric
rehabilitation in children’s diabetology has been theoretically
grounded.

Key words: diabetes mellitus, children, psychopathology, psychological,
clinical and neurophysiological peculiarities, pathogenesis, therapy,
rehabilitation.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020