МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім. П.Л. Шупика

АНДРІЮК Лук’ян Васильович

УДК: 616.831:616.13/.16-092-07-084-085.2’2/’9:547.963.32

Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування факторів нуклеїнової
природи для діагностики, лікування та профілактики судинних захворювань
головного мозку

14.01.15 – нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Львівському Національному медичному університеті
ім. Данила Галицького МОЗ України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор

Головченко Юрій Іванович

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, завідувач кафедри неврології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ткаченко Олена Василівна — Київська
медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України,
кафедра неврології, професор кафедри;

доктор медичних наук, професор Герасимчук Роман Дмитрович,
Івано-Франківська медична академія МОЗ України, кафедра нервових хвороб,
завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор Кузнєцова Світлана Михайлівна, Інститут
геронтології АМН України, завідувач відділенням судинної патології
головного мозку

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.
Богомольця МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться “23 “ березня 2006 року о 11 годині на
засіданні спеціалізованої Вченої ради Д. 26.613.01 при Київській
медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за
адресою : 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л Шупика МОЗ України.

Автореферат розісланий “ 15 “ лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради
Каліщук-Слободін Т.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Профілактика, діагностика та лікування судинних
уражень головного мозку посідає одне із центральних місць серед найбільш
актуальних проблем охорони здоров’я. Її важливе медичне і
соціально-економічне значення визначається суттєвою питомою вагою
цереброваскулярних захворювань у структурі захворюваності й смертності
населення, а також високими показниками тимчасової непрацездатності та
первинної інвалідності (М.М. Іщенко, С.І.Шкробот, 1995; М.Б
Маньковський, С.М. Кузнєцова, 1996; І.С. Зозуля, В.І. Боброва, 1998;
Ю.І.Головченко, І.З. Самосюк, 2001; А.Ю.Руденко, І.Б. Лущик. 2004; Р.Д.
Герасимчук і співав., 2005; Т.С. Міщенко, 2005; О.В. Ткаченко і
співавт., 2005).

Сучасна ангіоневрологія характеризується поглибленим вивченням
патогенезу судинних захворювань мозку на молекулярному рівні з широким
використанням досягнень як базисних неврологічних наук, так і суміжних
галузей медицини, біології та біохімії (І.А. Григорова, А.Б.Михайлов,
2001; Є.Л. Мачерет, Н.В. Ханенко, 2002; С.М. Віничук, Т.М. Черенько,
2003; П.В.Волошин і співав, 2005; M.E.Raichle, 2003; L.A. Horrocks, A.
Faroogni A, W. Ong, 2004).

З огляду вивчення молекулярного аспекту нервових захворювань проблема
порушень мозкового кровообігу передбачає дослідження дисметаболічних
розладів, що виникають при цій патології на рівні клітини (В.А. Визир,
А.Е. Березин, 2002; G. Аymard et al., 1998; R. Grifin, I. Hard-Castle,
X. Cockcroft, 2005).

В умовах патології, в тому числі й при судинних захворюваннях, мають
місце виражені зміни біосинтезу і метаболізму нуклеїнових кислот, а
також порушення реалізації їх біологічних ефектів. Метаболізм
нуклеїнових кислот, в свою чергу, безпосередньо пов’язаний з активністю
ферментів синтезу і розпаду ДНК і РНК. Порушення в нуклеїновому
гомеостазі можуть бути причетні до формування і прогресу розвитку
уражень головного мозку (Г. Шмідт, 1997; О. М. Ганич, В.Н.Коваль, 2000;
В.Г. Передерій, 2001; В.М. Шевага, 2004; A. Mitro et al.1984, H. David,
1995, C.S.Huand еt al., 2005).

Закономірним є припущення, що зміни вмісту в крові і спинномозковій
рідині ДНК і РНК, які у великій кількості знаходяться в нервових
клітинах головного мозку, можуть бути додатковими показниками для
прогностичної оцінки уражень речовини головного мозку. Для з’ясування
ряду аспектів патогенезу інсульту важливим є дослідження корелятивних
співвідношень змін рівня нуклеїнових кислот і активності нуклеаз, як з
клінічним перебігом хвороби так і з морфологічними даними, отриманими
при патологоанатомічному дослідженні померлих. При цьому враховуючи, що
нуклеази не є основним пусковим механізмом у патогенезі судинних
захворювань головного мозку, але як ферменти безпосередньо здійснюють
при відповідних патологічних станах деструкцію біохімічного матеріалу в
мозковій тканині (I. Pechan et al.,1983; Charriant- Mariangue et al.,
1995; A. Corrio, F. Cattabeni, A . DiGiulio,1998; H.G. Schwarzacher,
2000).

Проте, комплексні клініко-лабораторні дослідження стану нуклеїнового
гомеостазу з позиції його участі в патогенетичних механізмах розвитку
різних форм судинних захворювань головного мозку не проводились.

Зважаючи на те, що гемодинамічні церебральні розлади та метаболічні
порушення, які їх супроводжують і обумовлюють розвиток деструктивних
процесів на рівні клітин напевно пов’язані з активністю ферментів
синтезу і розпаду ДНК і РНК, дослідження динаміки змін зазначених
показників та визначення їх корелятивних взаємовідносин з клінічним
перебігом та прогностичним аспектом при цереброваскулярних захворюваннях
є перспективним, теоретично і практично значущим.

Проблема корекції порушеного нуклеїнового гомеостазу і дослідження
засобів, які з цією метою можна було б рекомендувати в комплексній
терапії хворих на судинні захворювання головного мозку також є досить
важливою.

Таким чином, проблема яка досліджується в даній дисертації є науково і
практично значущою та актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт
Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького,
затверджена РПК по проблемі “Неврологія” і є фрагментом комплексної
науково-дослідної кафедральної роботи (номер держреєстрації
0199U003669): “Клініко-біохімічна характеристика компенсаторних реакцій
організму при ураженні головного мозку судинного, травматичного і
пухлинного ґенезу”.

Мета роботи: удосконалення діагностичної та лікувальної тактики при
судинних захворюваннях головного мозку ішемічного генезу шляхом
уточнення патогенетичного значення стану нуклеїнового гомеостазу при
різних формах цереброваскулярної патології, яке базується на результатах
комплексного клінічного, клініко-лабораторного, інструментального та
експериментального досліджень.

Завдання дослідження:

Проаналізувати клінічні особливості перебігу різних форм
цереброваскулярної патології ішемічного генезу.

Уточнити клініко-інструментальні особливості ішемічних
цереброваскулярних захворювань.

Вивчити показники стану нуклеїнового гомеостазу в сироватці крові та
спинномозковій рідині у хворих на різні форми ішемічних судинних
захворювань головного мозку (ППЦВХ, ДЕ, МПМК, інфаркт мозку).

Визначити особливості динаміки змін показників нуклеїнового гомеостазу в
різні періоди розвитку ішемічних цереброваскулярних захворювань.

З’ясувати кореляційні співвідношення спрямованості і вираженості
порушень нуклеїнового гомеостазу з клінічними характеристиками та
особливостями перебігу порушень мозкового кровообігу.

Вивчити особливості стану локального нуклеїнового гомеостазу в різних
зонах (некрозу, пенумбри, віддаленої) головного мозку хворих, що померли
від ішемічного інсульту.

Дослідити стан нуклеїнового гомеостазу, зокрема співвідношення рівня
нуклеїнових кислот, активності нуклеаз в сироватці крові, спинномозковій
рідині та в різних ділянках головного мозку (зона некрозу, межова та
інтактна зони) при експериментальному інфаркті мозку в різні періоди
дослідження.

Розробити підходи до фармакологічної корекції змін стану нуклеїнового
гомеостазу при хронічних і гострих судинних захворюваннях головного
мозку ішемічного генезу.

Об’єкт дослідження: хронічні і гострі судинні захворювання головного
мозку ішемічного генезу.

Предмет дослідження: стан нуклеїнового гомеостазу при судинних
захворюваннях головного мозку ( в клініці та експерименті).

Методи дослідження: комплексне клініко-неврологічне обстеження;
клініко-лабораторне обстеження: визначення вмісту нуклеїнових кислот
(ДНК, РНК) і активності кислих і лужних нуклеаз (ДНК-аза І, ДНК-аза II,
РНК-аза І, РНК-аза ІІ) в сироватці крові, лікворі та мозковій речовині;
електрофоретичний поділ РНК сироватки крові; інструментальне обстеження:
ехоенцефалоскопія, комп’ютерна томографія головного мозку, ультразвукова
доплерографія екстра- та інтракраніальних судин, церебральна
ангіографія; експериментальні та статистичні дослідження.

Наукова новизна роботи.

Вперше в клінічній ангіоневрології досліджено корелятивні
взаємовідношення змін показників нуклеїнового гомеостазу в крові і
лікворі та клінічного перебігу у хворих на різні форми хронічних та
гострих ішемічних уражень головного мозку.

Вперше виявлено взаємозв’язок змін показників нуклеїнового гомеостазу в
крові і лікворі та клінічним перебігом цереброваскулярних захворювань
ішемічного генезу.

Вперше виявлено, що зміни стану нуклеїнового гомеостазу залежать від
гостроти процесу, механізму розвитку патологічного процесу, тяжкості
перебігу, локалізації судинних дисгемій.

Вперше визначено стан локального нуклеїнового гомеостазу в головному
мозку при гострих ішемічних ураженнях головного мозку.

Вперше підтверджено наявність феномену “вимивання” при гострих ішемічних
порушеннях головного мозку, яке полягає в зниженні рівнів ДНК і РНК в
зоні некрозу та межовій зоні інфаркту і їх паралельному підвищені в
крові та лікворі.

Вперше в експерименті досліджено стан локального нуклеїнового гомеостазу
головного мозку і його співвідношення з показниками нуклеїнового
гомеостазу в крові та лікворі при гострих ішемічних ураженнях головного
мозку.

Вперше досліджено патогенетичне значення стану показників нуклеїнового
гомеостазу в процесах хронізації та загострення цереброваскуляних
захворювань ішемічного генезу.

Вперше досліджено значення показників нуклеїнового гомеостазу в
компенсаторних, репаративних та деструктивних процесах в тканині
головного мозку при хронічній та гострій цереброваскулярній патології
ішемічного генезу.

Вперше застосовано препарати нуклеїнової природи для корекції клінічного
перебігу та порушеного нуклеїнового гомеостазу при ішемічних ураженнях
головного мозку різного генезу.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані дані щодо
закономірностей змін стану нуклеїнового гомеостазу при гострих і
хронічних судинних ураженнях головного мозку, які уточнюють
патогенетичне значення порушень нуклеїнового обміну в розвитку
цереброваскулярних порушень.

Ступінь підвищення рівня ДНК, активності кислих нуклеаз при інфарктах
мозку може служити одним із додаткових уточнюючих показників визначення
локалізації порушення мозкового кровообігу (вертебро-базилярний або
каротидний басейн). Залежність ступеня дисбалансу в нуклеїновому
гомеостазі, які виявляються в початкових фазах інсульту, від тяжкості
його подальшого перебігу і ймовірності виникнення ускладнень дозволяє
розглядати показник співвідношень РНК/ДНК, РНК-ази І /ДНК-ази І, як один
з прогностичних чинників подальшого розвитку захворювання.

Рівень активності нуклеаз сироватки крові й ліквору, які пов’язані з
патогенетичними змінами, що відбуваються в церебральному вогнищі
ураження, можна використати як тест у диференціальній діагностиці різних
форм порушень мозкового кровообігу. Визначені і впроваджені в клінічну
практику основні показники нуклеїнового гомеостазу, що визначають
нейрональне пошкодження на ранніх етапах розвитку судинних захворювань,
впливають на тяжкість перебігу і їх прогноз. Доведена доцільність та
ефективність застосування РНК в лікуванні хворих з порушеннями мозкового
кровообігу. Показана необхідність корекції неврологічних порушень у
хворих з початковими проявами цереброваскулярної патології.

Результати проведеного дослідження обгрунтували принципову можливість
фармакологічної корекції нуклеїнового гомеостазу у хворих на порушення
мозкового кровообігу. Результати досліджень впроваджені в
клініко-діагностичний процес неврологічних відділень Львівської обласної
клінічної лікарні, комунальної міської клінічної лікарні швидкої
медичної допомоги (м. Львів), Рівненської обласної клінічної лікарні,
Івано-Франківської міської клінічної лікарні, Ужгородської обласної
клінічної лікарні.

Результати досліджень також використовуються в педагогічному процесі на
кафедрі невропатології та нейрохірургії Львівського національного
медичного університету, кафедрі неврології Івано-Франківської медичної
академії, кафедрі неврології, психіатрії, наркології та медичної
психології Тернопільського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проаналізована вітчизняна
та іноземна наукова література по проблемі, здійснено потенційний пошук,
визначені тема, мета і завдання дослідження. Особисто проведене
динамічне клінічне та більшість інструментальних обстежень хворих,
аналіз даних нейровізуалізації досліджень. Проведено біохімічні
дослідження, оцінка і аналіз отриманих даних. Самостійно здобувачем
проводилися експерименти на тваринах, моделювання інсульту, виділення та
забір морфологічного матеріалу для дослідження, описання і аналіз
отриманих результатів. Брав участь у проведенні ангіографії,
комп’ютерної томографії, доплерографії. Дисертантом проведено
статистичний аналіз результатів дослідження, написано всі розділи
дисертації, сформульовані положення та висновки, підготовлені до друку
наукові праці, виступи, науково обґрунтовані практичні рекомендації.
Автором обґрунтовано застосування РНК при патологічних змінах
нуклеїнового гомеостазу у хворих на цереброваскулярну патологію і
доведена його ефективність в лікуванні.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, які включені
до дисертації, оприлюднено на: Міжнародному конгресі “Новые технологии в
реабилитации церебрального паралича”, (Донецьк, Україна, 1994); 2-му
східно-західноєвропейському конгресі по ангіології, (Варшава, Польща,
1995); Третьому з’їзді невропатологів Республіки Молдова, (Кишинів,
1995); Міжнародному Віденському конгресі по геріатрії, (Відень, 1996);
Європейському симпозіумі “Hypertension in the elderly”, (Краків, Польща,
1997); Нуково-практичному симпозіумі по тапакану, (м.Київ, 1997);
Науково-практичній конференції “Сучасні аспекти невідкладної медичної
допомоги”, (м. Львів, 1997); Науково-практичній конференції
“Реабілітація неврологічних хворих”, (Радехів, 1999); Науково-практичних
конференціях Львівського обласного товариства неврологів, (Львів, 1999,
2002, 2003, 2004, 2005); Науково-практичній конференції
“Цереброваскулярні захворювання та їх профілактика”, (Івано-Франківськ –
Яремче, 2000); VIII Конгресі світової федерації Українських лікарських
товариств, (Львів – Трускавець, 2000); Пленумі науково-практичного
товариства неврологів, психіатрів та наркологів України, присвяченому
року Здоров’я, (Тернопіль, 2001); Міжнародній науково-практичній
конференції “Цереброваскулярні захворювання”, (Львів, 2001); ІІ
Національному конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України,
(Харків, 2002); Науково-практичній конференції “Новітні підходи в
лікуванні інсультів”, (Радехів, 2004).

Апробацію дисертації проведено на сумісному засіданні кафедри
невропатології та нейрохірургії факультету післядипломної освіти,
кафедри неврології медичного факультету Львівського національного
медичного університету імені Данила Галицького та Львівського міського
товариства невропатологів (3 листопада 2005 року, протокол № 18).

Публікації. Результати і основні положення дисертації опубліковано в 50
друкованих працях, в тому числі в 20 статтях в наукових фахових журналах
сертифікованих ВАК України, отримано 2 патенти України на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, 9 розділів власних досліджень, узагальнення, висновків,
списку використаних джерел; ілюстрована 84 рисунками та 61 таблицею.
Повний обсяг дисертації становить 354 сторінки, ілюстрації займають 15
сторінок. Список використаних джерел містить 883 найменування, з яких
581 кирилицею, 302 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. В основу роботи покладено результати
клініко-інструментального та клініко-лабораторного дослідження 307
хворих на різні форми цереброваскулярної патології ішемічного генезу з
хронічними та гострими порушеннями мозкового кровообігу, які перебували
на обстеженні та лікуванні в неврологічних і нейрохірургічних
відділеннях комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної
допомоги міста Львова.

Контрольну групу склали 104 особи, в тому числi: 50 – практично
здорових; 27 – хворих на атеросклероз (АТ) i 27 – на артеріальну
гіпертензію (АГ) без церебральних ускладнень. Включення в контрольну
групу, крім здорових людей, хворих на основні судинні захворювання, на
фоні яких виникала цереброваскулярна патологія, мало на меті
виокремлення особливостей кількісних характеристик гомеостазу
нуклеїнових кислот, які властиві саме судинним ураженням мозку, перш за
все на найбільш ранніх етапах їх розвитку.

Середнiй вiк обстежених в основній групі становив 54,3(1,8 року; в
контрольнiй групi — 53,3(2,1 року (здоровi – 51,3(1,8; хворi на АТ –
56,3(2,4; хворi на АГ – 53,4(1,0 року).

Таким чином, хворi, якi увiйшли до основної та контрольної груп були
зпівставні за вiком, що є необхiдною умовою iнтерпретацiї отриманих
результатiв.

Розподiл обстежених осiб за статтю в обох групах також не мав iстотної
рiзницi. У всiх хворих всебічно досліджували клiнiчну картину
захворювання з урахуванням скарг, даних анамнезу, соматичного
неврологічного статусу в динаміці.

Фонове судинне захворювання дiагностували, виходячи з результатiв
терапевтичного обстеження системи кровообігу, картини очного дна, даних
інструментальних методiв (ЕКГ, рентгеноскопiя органiв грудної клiтки, за
потребою – ехокардiографiя, фонокардiографiя) та лабораторних
досліджень.

Основними судинними захворюваннями, на фоні якого виникала
цереброваскулярна патологія ішемічного генезу були АТ, АГ та поєднання
цих процесiв.

Характер, локалiзацiю i тяжкiсть судинного ураження мозку визначали за
результатами детального клiнiчного та iнструментального дослiджень, в
тому числi комп’ютерної томографiї мозку, церебральної ангiографiї,
ультразвукової доплерографiї магiстральних артерiй голови,
ехоелектроенцефалографiї, нейроофтальмологiчного i отоневрологiчного
оглядів.

На основі цих даних у відповідності з прийнятою класифікацією всі хворі
були розподілені на чотири групи.

Першу групу склали 42 хворих на початкові прояви цереброваскулярної
хвороби (ППЦВХ). Серед них було (69%) чоловіків і (31%) жінок. Середній
вік пацієнтів у групі становив 54(1,9 року.

У другу групу ввійшли 79 хворих на дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕ), в
тому числі (62%) чоловіків і (38%) жінок. Середній вік пацієнтів у
цілому по групі становив 59(1,8 року.

У третю групу увійшли 83 хворих на минущі порушення мозкового кровообігу
(МПМК), в тому числі 53 пацієнти з ТІА і 30 – з церебральними
гіпертонічними кризами. Серед обстежених хворих чоловіки склали (53%),
жінки — (47%). Середній вік пацієнтів у цілому по групі становив 50(1,8
року.

Четверту групу склали 103 хворих на ішемічний інсульт (ІІ), серед яких
76 пацієнтів були обстежені в гострому періоді інсульту (перші три тижні
від початку захворювання) і 27 хворих — у резидуальному періоді, через
три і більше місяців після гострого судинного епізоду. Серед обстежених
було (59,2%) чоловіків і (40,8%) жінок. Вік хворих у цілому по групі
становив 56±1,9 року.

Дослідження нуклеїнового гомеостазу включало в себе визначення рівнів
ДНК, РНК (методом Р.Г. Цанєва, Г.Г. Маркова) сумарних нуклеїнових кислот
(методом А.С. Спіріна) в сироватці крові у хворих на ППЦВХ, ДЕ, МПМК та
ІІ в динаміці захворювання та лікування, та у хворих на ДЕ, МПМК, ІІ в
крові та лікворі з дослідженням їх кореляційних взаємовідношень, а також
дослідження активності нуклеаз сироватки крові та спинномозкової рідини
модифікованими спектрофотометричними мікрометодами В.М. Коновець і А.П.
Левицький (1973) для РНК-аз і О.І.Самойлюк (1976) для ДНК-аз. Визначався
коефіцієнт кореляції між окремими показниками, а також величини
коефіцієнтів, які відображають співвідношення нуклеїнових кислот (К-1),
активності кислих (К-2) і лужних нуклеаз (К-3).

Електрофоретичний поділ мономерів РНК сироватки крові і спинномозкової
рідини при судинній патології головного мозку проводився в 5%
поліакриламідному гелі по U. Laemmli (1976).

При патоморфологічному дослідженні мозку померлих від ішемічного
інсульту визначали вміст нуклеїнових кислот та активність нуклеаз в
різних ділянках тканини мозку (зона некрозу, межова та інтактна зони.

Експериментальні дослідження проведено у відповідності до вимог
біоетики. Воно включало дослідження ДНК, РНК та активності кислих і
лужних нуклеаз в речовині мозку, сироватці крові та лікворі в
експериментальній моделі ішемічного інсульту у 30 тварин (кролів) та у
20 здорових тварин, які склали групу контролю.

Результати досліджень піддавали варіаційно-статистичній обробці за І.В.
Поляковим і Н.С.Соколовою (1978).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Поєднання двох або більше суб’єктивних ознак (головний біль,
головокружіння, шум у голові, погіршення пам’яті, зниження
працездатності), які постійно або часто повторювались протягом останніх
трьох місяців і зумовлювались судинним захворюванням (АТ або АГ) було
підставою для діагнозу ППЦВХ, як і відсутність у хворих локальних
неврологічних знаків. При УЗДГ магістральних артерій відмічені зміни
гемодинаміки в цих судинах у вигляді асиметрії лінійної швидкості
кровотоку або ознаки дисциркуляції в них.

Стан магістральних артерій голови і мозкових судин було вивчено у хворих
з ДЕ. Оклюзія однієї із магістральних судин в екстракраніальному відділі
виявлена у 9% хворих; закупорка мозкової артерії — у 3%. Стенозувальне
ураження магістральних артерій голови без істотного звуження їх просвіту
виявлено у 49,3% хворих. Патологічна звивистість екстраніальних ділянок
артерій, які постачають мозок відмічена у 25,4% пацієнтів. У низці
спостережень (13,4%) магістральні й церебральні судини залишались
інтактними.

У 80,4% хворих з ДЕ із них були виявлені різні комп’ютерно-томографічні
симптоми ураження головного мозку. При цьому вогнищеві зміни речовини
мозку спостерігались у 62,5% хворих. Переважали дрібні вогнища інфаркту,
розташовані в глибоких відділах півкуль або в стовбурі мозку, у
поодиноких випадках виявлялись досить великі вогнища, які захоплювали
кору і прилеглу білу речовину великих півкуль. Як правило, на томограмах
були відсутні зміщення серединних структур і шлуночкової системи мозку.

Другим за частотою комп’ютерним симптомом було дифузне, або локальне
розширення борозен великих півкуль і церебральних шлуночків 60,7%
хворих. яке відображало атрофічні процеси в корі й глибоких утвореннях
мозку. У 33,9 % хворих мало місце поєднання вогнищевого ураження мозку з
ознаками атрофічного процесу. У 5,4% хворих виявлялось дифузне зниження
мозкової густини навколо бокових шлуночків мозку. Аналіз особливостей
розвитку захворювання у наших хворих дозволив виділити два типи його
перебігу. У 46,8% хворих воно було прогредієнтним і характеризувалось
відносно поступовим наростанням поліморфної органічної симптоматики,
хоча при цьому не виключалась варіабельність певних проявів
захворювання. У 53,2% хворих перебіг патологічного процесу було
віднесено до пароксизмального типу, при якому періодично наступало
достатньо гостре його прогресування, яке супроводжувалось посиленням
існуючої симптоматики і появою нових ознак органічного ураження мозку.
Ці періоди клінічного погіршення чергувались з проміжками відносної
стабілізації стану, але вже на більш низькому рівні компенсації процесу.
При оцінці клінічної картини захворювання дотримувалися поділу ДЕ на три
стадії.

У 25 хворих з МПМК при УЗДГ виявлено незначний стеноз внутрішньої сонної
і (або) хребтової артерій, у 11 — стеноз понад 50%, у 2 — оклюзія однієї
з магістральних артерій голови. У 8 спостереженнях виявлено
стенозувальне ураження інтракраніальних віток внутрішньої сонної або
хребтової артерії. Нерідко спостерігалась звивистість (14 хворих),
подовження магістральних судин голови, петлеутворення зі згинами і
септальним стенозом. У 21 хворого виявлено поєднане ураження судин.
Комп’ютерна томографія головного мозку, проведена у хворих з МПМК, не
виявила вогнищевих змін у 76,3% хворих і показала їх наявність у 23,7%.
У всіх позитивних випадках йшлося про хворих на ТІА. Виявлені вогнища
пониженої густини класифікувались як малі і розташовувались у білій
речовині великих півкуль, проекції базальних ядер, зорового горба.
Клінічні прояви ТІА визначались переважною локалізацією дисциркуляторних
проявів. Серед хворих на ТІА переважали пацієнти з вертебробазилярними
дисгеміями. Подібний розподіл частоти МПМК за цереброваскулярними
басейнами є типовим і пояснюється надзвичайною компактністю розташування
в мозковому стовбурі утворень, мінімальне пошкодження яких дає чітку
симптоматику, тоді як значні ділянки півкуль є клінічно німими.

Відмічається відсутність принципової різниці в патологічних механізмах
МПМК та ІІ. Однак питома вага окремих руйнівних факторів у патогенезі
інсультів і транзиторних ішемічних атак різна. Так, якщо в основі
виникнення інсульту переважно лежить оклюзія і тромбоз привідної судини,
то в генезі минущої форми розладу мозкового кровообігу істотну роль
відіграють порушення мікроциркуляції, а також артеріогенні мікроемболії.
Серед обстежених хворих у 19,8% випадку напади транзиторної дисгемії
належала до розряду легких; у 49,6% хворих вони були середньої
тривалості; у 30,6% спостережень мали місце тяжкі епізоди церебральної
дисциркуляції із залишковою симптоматикою.

Заслуговує на увагу той факт, що саме в останньому випадку при
комп’ютерно-томографічному обстеженні хворих виявлялись дрібновогнищеві
зміни речовини мозку. Напевно, вони і є морфологічним субстратом
залишкового неврологічного дефіциту. Частота виникнення судинних
епізодів у хворих також була різною. У 8,7% спостережень напади
розвивались з інтервалом понад рік, тобто належали до дуже рідких. У
25,9% хворих вони повторювались не частіше двох разів на рік. Майже у
половини пацієнтів (45,4%) МПМК виникали часто, по декілька разів
протягом року. У інших хворих (20%) спостерігались дуже часті напади –
декілька протягом одного дня.

У 73,9% хворих з ІІ судинний епізод розвинувся за наявності
цереброваскулярної патології. Лише в четвертій частині спостережень
(26,1%) ІІ був дебютом судинного ураження мозку.

Аналіз результатів досліджень показав наявність у 74% хворих поєднаного
ураження екстракраніальних судин у різних комбінаціях — поодинокі й
множинні стенози (61%), іноді з оклюзією судини (23%), нерівність інтими
(47%), перегини і звивистість артерій (23%), нерідко зі септальним
стенозом (14%). Патологія інтракраніальних судин траплялась у меньшого
числа хворих (32%).У деяких із них (77%) вона мала вигляд стенозу, у
інших (23%) — закупорки тієї або іншої церебральної судини.

Синдромологічний аналіз наших спостережень виявив, що із 103 обстежених
хворих (58,3%) мали клінічну картину порушення кровообігу в судинах
каротидного басейну, (39,1%) — у судинах вертебробазилярної системи і у
(12,6%) пацієнтів виявлялись ознаки одночасного включення у процес судин
обидвох цих систем. Серед 62 обстежених хворих на гострий ішемічний
інсульт у (6,0%) визначались обширні вогнища ушкодження, у (25,4%) —
великі вогнища, у (31,3%) — середні та у (23,9%) — малі вогнища
ішемічного ураження мозку. У деяких хворих (13,4%), незважаючи на типову
клінічну картину інсульту, вогнищевих змін речовини мозку при КТ
виявлено не було. Як правило, це були хворі зі стовбуровою локалізацією
процесу, яка, як відомо, мало доступна для КТ-верифікації.

Тромботичні інфаркти мозку мали місце у 47,4% хворих, а випадки
ішемічних інсультів, які розвинулись за відсутності повної оклюзії
провідної судини склали 52,6% хворих.

Перебіг захворювання в найбільш ранні його строки у 54% випадків
характеризувався відносно повільним наростанням вогнищевих неврологічних
симптомів протягом декількох годин або одного-трьох днів. У 9,2% хворих
в цілому прогресуючого розвитку захворювання спостерігалось коливання
ступеня вираженості певних симптомів, тобто мав місце “ундулюючий” тип
розвитку інсульту. У 36,8% випадків виникнення захворювання було
апоплектиформним, коли неврологічні симптоми з`являлись майже
блискавично і одразу ж були різко виражені.

Повний регрес усіх порушених функцій з мінімальним залишковим дефіцитом
у рефлекторній сфері спостерігали у 22,4% хворих. При цьому відновлення
дефекту протягом 21 доби, тобто в строки, характерні для “малого”
інсульту, відбулося у 11,8% хворих Значне поліпшення стану з поверненням
можливості самообслуговування і частковим відновленням працездатності
було досягнуто у 42,1% хворих.

У групі хворих на АТ без цереброваскулярних змін мало місце достовірне
зниження концентрації РНК (р<0,001) і підвищення рівня ДНК та активності ДНК-зи І (р<0,001 i p<0,05 відповідно) у порівнянні зі здоровими людьми. У хворих на АГ без цереброваскулярних проявів зміни кількісного складу нуклеїнових кислот і активності нуклеаз в сироватці крові були менш вираженими і торкались тільки рівня РНК і сумарних нуклеїнових кислот, який був достовірно знижений по відношенню до аналогічних показників у здорових людей (р<0,001). Рівень РНК у сироватці крові хворих на ППЦВХ був достовірно нижчим від його нормального значення (p<0,001). Таку ж направленість мали зміни сумарного вмісту нуклеїнових кислот (p<0,01). Достовірно підвищувалася активність ДНК-ази I – (p<0,01) і РНК-ази II – (p<0,001). У зв'язку з різнонапрямленими змінами вмісту нуклеїнових кислот і активності нуклеаз їх співвідношення у хворих на ППЦВХ істотно змінювалися в порівнянні з такими у здорових людей. Так, коефіцієнт К-1 у групі хворих складав 46% від його нормального рівня (p<0,001), К-2 — 30% від контрольного значення (р<0,01). Таким чином, основною закономірністю змін кількісного спектра нуклеїнових кислот і активності нуклеаз сироватки крові при найбільш ранній формі цереброваскулярної патології — ППЦВХ є зниження їх сумарного вмісту, а також рівня РНК і активності кислої рибонуклеази. Визначався більш виражений дефіцит сумарного вмісту нуклеїнових кислот і рівня РНК у порівнянні з їх кількісним складом при АГ (p<0,001). У хворих даної групи достовірно вищою були активність ДНК-ази I (p<0,01) і ДНК-ази II (p<0,001), а також достовірно, в порівнянні з хворими на АГ, знижувалася активність РНК-ази I (p<0,001). Таким чином, виникнення на фоні загального судинного захворювання ППЦВХ, пов'язані з поглибленням вже наявного розбалансування нуклеїнового гомеостазу і формуванням дефіциту РНК і рибонуклеаз, які беруть участь у синтезі клітинного матеріалу з відновленням зруйнованих структур. У хворих на ДЕ вміст нуклеїнових кислот і активність нуклеаз у сироватці крові істотно відрізнялись від таких показників у здорових людей. Рівень ДНК та РНК був достовірно зниженим (р<0,001). Сумарний вміст нуклеїнових кислот, активність РНК-ази ІІ та РНК-ази І були нижчими від норми. Найбільш значним в цій групі було зростання активності ДНК-ази І, яка переважала контроль в чотири рази (р<0,001). Різноспрямовані зміни рівня нуклеїнових кислот і активності нуклеаз призводили до змін коефіцієнтів, які характеризували їх співвідношення. Коефіцієнт К-2 був достовірно нижчим норми (р<0,001). У спинномозковій рідині цих хворих виявлялися ті ж закономірності зміни вмісту нуклеїнових кислот і активності нуклеаз, що і в сироватці крові. Так сумарний вміст нуклеїнових кислот у спинномозковій рідині хворих на ДЕ був достовірно нижчим, ніж у здорових людей (р<0,01). Рівень РНК був на 20% нижчий, ніж його концентрація в нормі, а кількість ДНК у лікворі хворих даної групи складала тільки 50% відповідного значення у контролі (р<0,02). Найбільш типові риси змін кількісних характеристик нуклеїнового гомеостазу при ДЕ: підвищення активності ДНК-аз та зниження активності РНК-аз при загальному падінні базового рівня нуклеїнових кислот. Зіставлення особливостей зміни кількісного складу нуклеїнових кислот і активності нуклеаз у сироватці крові й спинномозковій рідині у хворих на ДЕ дозволили виявити їх залежність від таких клінічних характеристик захворювання, як його тяжкість, тип перебігу і темпи прогресування. Так, у хворих з І стадією ДЕ в сироватці крові визначалося достовірне переважання величини співвідношень між РНК/ДНК, РНК-азами/ДНК-азами в порівнянні з пацієнтами, які мали більш тяжкі прояви захворювання. Коефіцієнт К-І на ранніх етапах захворювання був 4,2±0,2, тоді як у хворих на II і III стадії хвороби його значення становили відповідно 3,20±0,13 (р<0,01) і 3,59+0,13 (р<0,001). Величина К-2 у пізніх періодах захворювання знижувався до 1,98±0,19 (р<0,01). Тільки коефіцієнт К-З, який у хворих на ДЕ І стадії був знижений (2,59±0,32) поступово підвищувався в подальших періодах захворювання до 7,48±0,87 (р<0,001). При дослідженні спинномозкової рідини у хворих цієї групи також виявлялася різниця кількісного спектра нуклеїнових кислот і активності нуклеаз залежно від тяжкості перебігу процесу. Виявлені достовірні відмінності в концентрації ДНК у пацієнтів з ДЕ II стадії, вміст ДНК у лікворі яких становив 0,43±0,1 мг/л, тоді як її рівень у більш пізній фазі захворювання досягав 0, 87±0,2 мг/л (р<0.02). На цьому етапі хвороби підвищувалась також сумарна кількість нуклеїнових кислот у лікворі в порівнянні з такою на попередній стадії процесу (відповідно 2,12±0,16 і 1,41±0,13 мг/л, р<0,05). Таким чином, з прогресуванням ДЕ та збільшенням вираженості неврологічного дефіциту наростала концентрація ДНК і активність ДНК-аз, зменшувався вміст РНК і активність рибонуклеаз, що свідчило про дальше підвищення інтенсивності процесів деструкції й дезорганізації нервових клітин. Крім того нами було з’ясовано, що при неухильно прогресуючому розвитку ДЕ вміст у сироватці крові РНК був достовірно нижчим, ніж при пароксизмальному перебігу захворювання (відповідно 129,9±5,8 і 182,51±9,3 мг/л, р<0,001). Тобто, у хворих з безперервним прогресуванням захворювання процес відбувався в умовах більш вираженого дефіциту РНК. Виявлений взаємозв’язок змін кількісного спектру показників нуклеїнового гомеостазу і темпів прогресування захворювання. На основі аналізу анамнезу і даних спостережень у стаціонарі виділили із загальною числа хворих дві підгрупи. В першій з них усі терапевтичні заходи щодо стабілізації процесу виявилися малоефективними, а у другій – вдалося домогтися навіть деякого регресу патологічних проявів. У пацієнтів першої підгрупи в сироватці крові відмічалося зниження концентрації РНК і підвищення концентрації ДНК (120,3±6,7 і 82,3±2,4 мг/л відповідно, р<0,01) на фоні вираженого їх сумарного дефіциту (203±4,5 мг/л, р<0,001). Спостерігалось достовірне підвищення ДНК-азної активності (ДНК-аза І — 10,4±2,1 і ДНК-аза ІІ — 9,3±1,2 мО/мл, р<0,05) і зниження активності рибонуклеаз (РНК-аза І — 13,5±1,9 і РНК-аза ІІ — 10,5±1,7 мО/мл, р<0,05). У другій підгрупі хворих порушення вмісту нуклеїнових кислот у сироватці крові було більш рівномірним. Так, рівень РНК у них складав 192,4±7,6 мг/л (р<0,02), а сумарний вміст нуклеїнових кислот — 249,4±7,2 мг/л (р<0,05). Нуклеазна активність у сироватці крові пацієнтів цієї підгрупи була дещо інакшою. Значно зростала активність лужних нуклеаз (ДНК-аза ІІ — 9,3+0,6 і РНК-аза ІІ — 18,9+0,2 мО/мл, р<.0,05) і зменшувалась концентрація кислих нуклеаз (ДНК-аза І — 3,0±0,2 і РНК-аза І — 14,2±0,3 мО/мл, р<0,02). Зазначені зміни кількісного складу нуклеїнового гомеостазу відповідним чином відбивалися на величині їх співвідношень. Коефіцієнт К-І у хворих першої підгрупи був достовірно нижчий цього показника у пацієнтів другої підрупи (3,8±0,2 і 6,6±0,5 відповідно, р<0,01). Достовірною в цих підгрупах була різниця коефіцієнтів К-З: у першій він був 1,3±0,13, у другій – 2,11±0,15 (р<0,05). У спинномозковій рідині цих хворих істотною виявилася різниця вмісту ДНК. Так, у спостереженнях з безперервним прогресуванням процесу її величина досягала 0,05±0,02мг/л, а у хворих, лікування яких мало ефект, вміст ДНК у лікворі становив 0,28±0,01 мг/л (р<0,01). При порівнянні в цих підгрупах пацієнтів показників нуклеазної активності в сироватці крові й спинномозковій рідині між ними виявлявся тісний кореляційний зв'язок. Причому ця кореляційна залежність стосувалася не тільки загальної напрямленості змін їх кількісних характеристик у різних біологічних рідинах, але поширювалася також і на ступінь вираженості цих змін. Зміни нуклеїнового гомеостазу у хворих ДЕ показали його взаємозв’язок з особливостями клінічних характеристик захворювання. У хворих з відносно сприятливим розвитком захворювання (протягом трьох років з часу появи перших його симптомів патологічні прояви наростали незначно і вкладалися в характеристику І стадії захворювання) вміст нуклеїнових кислот і активність нуклеаз у сироватці крові й лікворі були нижчими норми, а процеси репарації переважали над процесами деструкції клітинного матеріалу. У хворих на ДЕ ІІІ ст. з грубим неврологічним дефіцитом, який розвинувся протягом співставного періоду в результаті прогресування захворювання спостерігається глибоке розбалансування нуклеїнового гомеостазу з вираженою недостатністю його репаративної ланки. Тобто, більш легка форма захворювання протікала в умовах більш чіткої диспропорції кількісного складу нуклеїнових кислот та активності нуклеаз, і навпаки при злоякісному розвитку процесу спостерігався грубий дисбаланс вмісту ДНК і РНК та нуклеазної активності. Крім клініко-біохімічних характеристик судинного ураження мозку, було простежено залежність патохімічних зрушень факторів нуклеїнової природи при ДЕ від особливостей клінічних параметрів фонового судинного захворювання, зокрема з ступенем поширення атеросклеротичного ураження магістральних артерій голови і судин мозку. У хворих без чітких структурних змін цереброваскулярної системи, в порівнянні з пацієнтами, які мають ознаки множинного, поєднаного ураження, визначалися більш високі співвідношення між РНК і ДНК, а також між нуклеазами різнонапрямленої дії. При наявності АТ певне значення щодо рівня кількісних характеристик факторів нуклеїнової природи мав ступінь підвищення артеріального тиску. Ці відмінності переважно стосувалися нуклеазної активності. Так, коли “робочий” систолічний артеріальний тиск був в межах 140-159 мм рт. ст. активність ДНК-ази І складала 3,0±0,04 мО/мл, а при більш вираженій АГ з рівнем АТ (160-199 мм рт.ст.) – 4,8±0,09 мО/мл (р<0,01). При помірному підвищенні діастолічного артеріального тиску (90-100 мм рт.ст.) активність РНК-ази ІІ у сироватці крові була достовірно вища, ніж при діастолічній гіпертензії, яка перевищувала 100 мм рт. ст. (18,3±0,19 і 12,11±0,15 мО/мл, р<0,01). Відповідно змінювалися коефіцієнти співвідношень РНК-аз і ДНК-аз. Таким чином, зміни кількісного складу нуклеїнових кислот і активності нуклеаз при ДЕ, яка розвинулася на основі АГ, АТ або їх поєднання, характеризувалися зниженням їх загального рівня за рахунок зменшення вмісту ДНК, РНК, активності рибонуклеаз і збільшення активності дезоксирибонуклеаз. Цей дисбаланс у системі факторів нуклеїнової природи тісно корелював із тяжкістю клінічних проявів захворювання і особливостями його перебігу. Певне значення для розвитку патохімічних порушень в досліджуваній системі у цієї категорії хворих мали такі параметри етіологічних судинних процесів, як поширеність атеросклеротичного ураження цереброваскулярної системи і вираженість АГ. При МПМК у вигляді ТІА в період судинного епізоду в цілому по групі мало місце достовірне підвищення вмісту в сироватці крові ДНК, РНК, їх сумарного рівня. Але ступінь вмісту певних нуклеїнових кислот у цих хворих різнився. Так, рівень ДНК перевищував відповідні значення у здорових людей на 137%, тоді як РНК — на 7%. Більш вираженим було збільшення концентрації сумарних нуклеїнових кислот — (на 23%). Концентрація лужних нуклеаз зростала на 11% щодо ДНК-ази II і 16% щодо РНК-ази II. Поряд з цим спостерігався приріст активності кислих нуклеаз. Якщо активність РНК-ази I у період минущої ішемії мозку зростала на 31%, то концентрація ДНК-ази I перевищувала аналогічну величину в контролі майже удвічі. Подібні зміни кількісного складу нуклеїнових кислот і активності нуклеаз були виявлені при дослідженні спинномозкової рідини хворих на ТІА. За спрямованістю ці патохімічні порушення у хворих на МПМК були схожі з такими при ішемічному інфаркті мозку. Різниця була лише в ступені вираженості цих порушень. Статистичне опрацювання результатів дослідження показало, що у хворих обох груп достовірно відрізнялися концентрації ДНК і ДНК-ази I сироватки крові (p<0,001). У хворих на МПМК виявлялася також тенденція до більш низької активності рибонуклеаз (p<0,05). При зіставленні даних, отриманих при аналізі спинномозкової рідини у пацієнтів двох груп, виявлялися значні відмінності в досліджуваних компонентах. Рівень ДНК, РНК і сумарних нуклеїнових кислот у хворих на ТІА був достовірно нижчим, ніж у пацієнтів у гострій фазі ІІ (p<0,001). Подібна спрямованість змін спостерігалася і стосовно активності ДНК-ази I і ДНК-ази II (p<0,001). Щодо активності рибонуклеаз достовірної різниці виявлено не було. У хворих з частими епізодами МПМК в сироватці крові виявлялися більш високі концентрації ДНК і РНК, ніж у пацієнтів з поодинокими нападами, відповідно 51,0(1,7 і 298,4(12,9 мг/л та 32,4(0,8 (p<0,01) і 260,2(5,3 (p<0,05). У першій групі також виявлялася достовірно більш висока активність кислих нуклеаз (ДНК-ази I та РНК-ази I p<0,05). Активність лужних нуклеаз, навпаки, виявилася достовірно (p<0,05) більш високою у хворих на поодинокі ТІА (відповідно рівень ДНК-ази II у сироватці крові - 10,6(0,7 мО/мл, а РНК-ази II — 18,8(0,7 мО/мл), при поодиноких та ДНК-аз II - 4,5(0,4 мО/мл і РНК-ази II 14,3(0,4 мО/мл – при частих епізодах. При ТІА, тривалість яких вимірювалася годинами, а іноді досягала доби, як вміст ДНК у сироватці крові так рівень РНК достовірно перевищували аналогічні показники при короткотривалих ішемічних нападах (відповідно 86,2(1,6 і 73,8(1,2 мг/л, p<0,001 – та 315,3(11,3 і 255,2(12,5 мг/л, p<0,001). Сумарний рівень нуклеїнових кислот у сироватці крові хворих на важкі епізоди також перевищував його значення у пацієнтів з легкими нападами (p<0,001). При ТІА більшої тривалості спостерігалося підвищення активності всіх нуклеаз у порівнянні з такою у хворих з швидким регресом неврологічних симптомів, за винятком ДНК-ази I, активність якої зменшувалася (p<0,05). У хворих з ТІА при наростанні тяжкості процесу (збільшення тривалості нападів або їх частоти) спостерігалося посилення ступеня диспропорції нуклеїнового гомеостазу переважно за рахунок значного підвищення концентрації ДНК і РНК, активності дезоксирибонуклеаз. У хворих на МПМК в півкулях великого мозку вміст ДНК, РНК, сумарних нуклеїнових кислот у сироватці крові перевищував їх концентрацію у пацієнтів на стовбурові дисгемії (p<0,05). Активність дезоксирибонуклеаз (ДНК-ази І та ДНК-ази ІІ) у сироватці крові також була більш високою у хворих на транзиторну каротидну ішемію на відміну від вертебробазилярної її локалізації (p<0,05). Ферментативна активність рибонуклеаз (РНК-ази І та РНК-ази ІІ), як і у хворих на ІІ була достовірно нижчою при півкульовій локалізації ураження ніж при вертебробазилярній недостатності (p<0,05). При аналізі залежності змін кількісного спектра нуклеїнових кислот і активності нуклеаз при МПМК, був виявлений зв'язок зі ступенем стенозуючого ураження магістральних артерій голови, з давністю етіологічно значущого судинного захворювання. Причому в першому випадку ці різниці стосувалися рівня ДНК і активності ДНК-аз, які достовірно підвищувалися у хворих на поширене ураження судин, що постачали мозок. При ТІА, які виникли на основі тривалого існуючого судинного процесу, формувалися більш виражені зміни ДНК і РНК в сироватці крові і лікворі, ніж при короткотривалому захворюванні. Таким чином, у хворих на ТІА в період гострого судинного епізоду відбувалось істотне підвищення загального вмісту нуклеїнових кислот в сироватці крові за рахунок непропорційного зростання ДНК і РНК, виникнення кількісного розбалансування активності нуклеаз з відносним дефіцитом рибонуклеаз і значним підвищенням дезоксирибонуклеаз. Рівень цих порушень нуклеїнового гомеостазу був пов’язаний з низкою клінічних характеристик захворювання — частотою ішемічних атак, їх тривалістю, переважною локалізацією церебральних дисгемій. У період між нападами ці зміни кількісного спектра нуклеїнових кислот і активності нуклеаз значною мірою зменшувалися, а деякі показники наближалися до контрольного рівня. У період ЦГК вміст ДНК у лікворі був на 39% нижчий від контрольних вимірів. Сумарний рівень нуклеїнових кислот був достовірно знижений у порівнянні з його концентрацією в контролі (p<0,01). Кількість РНК у спинномозковій рідині в цей період виявляла тенденцію до зниження. Навпаки, активність ДНК-аз у момент судинного кризу достовірно перевищувала контрольний показник. Зростала активність рибонуклеаз, хоча це підвищення не було достовірним. Таким чином, було з’ясовано, що при ЦГК у сироватці крові існує виражений дефіцит рівня РНК і активності рибонуклеаз поряд з досить значним збільшенням кількості ДНК і активності ДНК-аз. Важливо, що в даному випадку дисбаланс ДНК і РНК формувався на фоні зниження їх сумарного вмісту. В спинномозковій рідині виявляється значне зниження концентрації всіх нуклеїнових кислот при зростанні активності як ДНК-аз, так і РНК-аз. У цьому полягає відмінність патохімічних порушень при даній формі цереброваскулярних захворювань від розглянутих раніше видів судинних уражень мозку, в тому числі ТІА. В основі зовнішньо схожих кількісних змін низки параметрів нуклеїнового гомеостазу при зазначених формах МПМК якісно ці процеси відрізнялись. У міжкризовий період захворювання кількість ДНК у сироватці крові у хворих на АГ була достовірно нижчою, ніж при гіпертонічному кризі (p<0,01). Вміст РНК у міжкризовий період перевищував його кризовий рівень (p<0,05). Активність рибонуклеаз у післякризовий період також істотно зростала (p<0,05). У той же час активність ДНК-аз у цьому періоді знижувалася. Завдяки такій спрямованості змін кількісного спектра нуклеїнових кислот і активності нуклеаз у сироватці крові в міжкризовий період цілком закономірним було і зростання відповідних співвідношень. Характерною рисою змін нуклеїнового гомеостазу в найбільш ранні строки розвитку ІІ було різного ступеня виражене підвищення майже всіх його компонентів як у сироватці крові, так і в лікворі. Причому на фоні загального збільшення вмісту нуклеїнових кислот і нуклеазної активності різко підвищувалась концентрація ДНК і активність дезоксирибонуклеаз, тобто мало місце переважання процесів тканинної деструкції головного мозку над процесами репарації. До кінця 21 доби розвитку інсульту в порівнянні з початковою фазою відмічалось подальше зниження вмісту ДНК у сироватці крові (р<0,001) і сумарної кількості нуклеїнових кислот. Найбільш стабільною в ці строки захворювання залишалась концентрація РНК. Активність нуклеаз продовжувала достовірно знижуватись, хоча і перевищувала нормальні значення (ДНК-аза І і РНК-аза ІІ - р<0,01 і ДНК-аза ІІ і РНК-аза І - р<0,001). У резидуальній стадії інсульту вміст ДНК і активність нуклеаз у сироватці крові найбільше наближалися до нормальних значень (табл. 1). Проте в цей період спостерігалось значне зниження концентрації РНК у сироватці крові (р<0,001) і достовірне підвищення активності кислої (р<0,01) і лужної (р<0,05) рибонуклеаз. Ці зміни кількісного спектра нуклеїнового гомеостазу в резидуальній стадії ІІ значною мірою належать до проявів основного судинного захворювання. Оскільки основні показники, які досліджувалися у хворих, що перенесли ІІ, не суттєво відрізняються від таких у пацієнтів, які страждають на судинні захворювання без цереброваскулярних ускладнень. Рівень ДНК, сумарна кількість нуклеїнових кислот, активність кислих нуклеаз були помітно вищими при тромбозі (р<0,001), тоді як активність лужних нуклеаз, навпаки, була достовірно більш високою у хворих з атромботичним інсультом (р<0,02). Концентрація РНК у сироватці крові також достовірно знижувалася в порівнянні з хворими тромботичним інфарктом (р<0,01). При аналізі кількісного складу нуклеїнових кислот і активності нуклеаз у спинномозковій рідині хворих з різними механізмами розвитку ішемічного порушення мозкового кровообігу було виявлене значне переважання вмісту ДНК, РНК і сумарних нуклеїнових кислот у хворих на тромботичний інсульт (р<0,001). Таблиця 1 Вміст нуклеїнових кислот і активність нуклеаз у сироватці крові хворих на ішемічний інсульт Об'єкт досліджень Вміст нуклеїнових кислот, мг/л, М±m Активність нуклеаз, м0/мл, М±m Коефіцієнти співвідношень, М±m Показники ДНК РНК ДНК+ДНК ДНК-азаІ ДНК-аза II РНК-аза І РНК-аза II К-1 К-2 К-3 Здорові 35,8±0,8 243,5±5,2 279,3±8,4 3,1±0,3 6,7±0,6 16,4±1,5 15,2±1,5 6,81±0,30 5,39±1,00 2,31±0,43 Хворі на ІІ 1 доба 104,8±1,6 269,8±7,7 371,1±9,9 4,2±0,2 8,9±0,2 24,4±0,5 21,3±0,3 2,57±0,19 5,85±0,38 2,39±0,24 К x/3,% 293 111 133 134 133 149 140 38 110 105 Р < 0,001 < 0,01 < 0,001 < 0,01 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 Хворі на ІІ 7 доба 74,0±1,6 213,7±4,2 283,3±4,3 4,1±0,1 8,8±0,2 23,2±0,3 21,2±0,3 2,89±0,29 5,63±10,32 2,42±0,30 К x/3,% 207 88 101 133 131 142 140 42 107 107 Р < 0,001 < 0,001 < 1,0 < 0,01 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 1,0 < 1,0 Хворі на ІІ 21 доба 43,4±0,8 230,9±4,7 290,7±4,9 4,1±0,1 8,9±0,3 22,1±0,4 19,6±0,3 5,32±0,36 5,41±0,41 2,20±0,44 К x/3,% 121 95 104 132 133 135 129 78 102 97 Р < 0,001 < 0,1 < 0,5 < 0,01 < 0,001 < 0,001 < 0,01 < 0,1 < 1,0 < 1,0 Хворі на ІІ резидуальна стадія 34,3±0,7 220,7±3,5 252,4±3,7 3,9±0,3 8,0±0,5 20,7±0,6 18,9±0,6 6,44±0,36 5,29±0,41 2,35±0,44 К x/3,% 96 91 90 126 120 126 124 95 100 104 Р < 0,2 < 0,001 < 0,01 < 0,1 < 0,1 < 0,01 < 0,05 < 1,0 < 1,0 < 1,0 Нуклеазна активність була достовірно вищою в сироватці крові хворих на атромботичний інсульт, особливо активність ДНК-аз, яка у 1,5 - 2 рази була вищою, ніж у хворих першої підгрупи: р<0,001 для ДНК-ази ІІ і р<0,05 для ДНК-ази І. У пацієнтів з легким інсультом вміст у сироватці крові ДНК, РНК, їх сумарний рівень і активність РНК-ази І і ДНК-ази ІІ були достовірно більш низькими, ніж у спостереженнях з тяжким інсультом, з розвитком грубих вогнищевих симптомів і розладами свідомості різної глибини, аж до коми. При порівнянні вмісту нуклеїнових кислот і активності нуклеаз сироватки крові й спинномозкової рідини у хворих на ішемічнй інсульт залежно від його локалізації з’ясовано переважання змін вмісту цих речовин при інсульті з локалізацією в каротидному басейні по відношенню до ПМК у вертебробазилярному басейні. Таким чином, закономірності змін у системі нуклеїнового гомеостазу при різній локалізації інсульту полягали в значному переважанні концентрації досліджуваних показників у сироватці крові й лікворі у хворих на півкульовий інсульт, що пов’язано з ураженням нервових клітин, більш багатих нуклеїновими кислотами, і величиною ішемічного вогнища. Фактором, який виявився значущим стосовно виниклого дисбалансу кількісних характеристик нуклеїнового гомеостазу при розвитку ішемії мозку було стенозуюче ураження магістральних артерій голови і внутрішньочерепних судин. Причому істотною виявилася різниця у випадку розподілу хворих на дві підгрупи, в першій з яких при церебральній ангіографії чи ультразвуковій доплерографії або взагалі не було виявлено ураження судин, або траплялися лише поодинокі ділянки ушкодження, а у другій – мав місце множинний поєднаний стенозуючий процес. За цієї умови у хворих визначалися достовірні відмінності вмісту нуклеїнових кислот у сироватці крові й лікворі при дослідженні їх в гострій фазі інсульту. Так у першій підгрупі рівень ДНК складав 152±35 і РНК — 323±39 мг/л, а в другій — 86±14 і 200±31 мг/л (р<0,01). Тобто у хворих без тяжкого оклюзуючого ураження судин у випадку катастрофи зберігалась можливість ліпшого кровопостачання певних ділянок головного мозку, що і зменшувало об’єм зони ураження, а відповідно і руйнування нервових клітин з наступним виходом ДНК і РНК у кров і спинномозкову рідину. У хворих на поширенні ушкодження церебральної судинної системи цей резерв, напевно, виявився значною мірою вичерпаним і не спрацьовував належним чином. При проведенні електрофоретичного поділу РНК сироватки крові здорових людей виявлено 6 мономерів РНК. Електрофоретичний поділ РНК сироватки крові хворих на ППЦВХ виявив тільки 4 мономери РНК в порівнянні зі здоровими. Достовірно підвищувалась кількість двох мономерів РНК і зменшувалась кількість четвертого мономера РНК (p<0,01). Проведення електрофоретичного поділу РНК сироватки крові хворих на ДЕ виявило на фореграмі всього 3 мономери РНК. При цьому перший мономер достовірно збільшувався, а другий мономер достовірно зменшується. По відношенню до хворих з ППЦВХ відмічається достовірне зростання першого мономера РНК і зниження 3 мономера (р<0,001). Концентрація другого мономера не відрізняється від такої при ППЦВХ. Розмежування молекулярних форм РНК сироватки крові хворих на МПМК виявляло чотири мономери РНК. Значно підвищувався рівень першого мономера (р<0,001) і достовірно зменшувалася концентрація третього мономера РНК по відношенню до рівня в сироватці здорових людей. На відміну від хворих з ДЕ, в сироватці крові хворих МПМК появлявся додатковий 4 мономер РНК. При електрофоретичному розподілі сироватки крові РНК хворих на ІІ в гострішому періоді відмічається достовірне зростання перших чотирьох мономерів, а також зниження рівня п’ятого мономеру РНК (р<0,05). Електрофоретичне розмежування РНК сироватки крові хворих на ІІ на 7 добу виявили 6 мономерів РНК. По відношенню до здорових достовірно збільшилась концентрація другого і четвертого мономерів, в той час як рівень мономерів першого і п’ятого був значно нижчим від норми (р<0,05). В межах нормальних значень залишався третій мономер РНК. При порівнянні цих величин сироватки крові хворих на ІІ з показниками хворих на МПМК відмічено достовірне підвищення другого і четвертого мономерів і зниження першого мономера (р<0,001) хворих з інфарктом мозку по відношенню до їх концентрації в сироватці хворих МПМК. При порівнянні концентрації мономерів РНК сироватки крові хворих на ІІ отриманої на 7 добу захворювання спостерігається в порівнянні з 1 добою достовірне зменшення рівня першого, другого, третього мономерів РНК (<0,001) та підвищення рівнів четвертого і п’ятого мономерів (<0,05). Вміст шостого мономера в обидва терміни коливався в межах норми. Таким чином, дані електрофоретичного розподілу РНК сироватки крові у хворих з судинними захворюваннями головного мозку корелюють з даними, які отримані при досліджені нуклеїнових кислот (РНК і ДНК) в лікворі і крові хворих з хронічними і гострими порушеннями мозкового кровообігу. Особливості протікання ішемічного патологічного процесу у різних хворих пов’язані з індивідуальними особливостями наявності і розподілу різних видів рибонуклеїнової кислоти в тому числі її мономерів. При дослідженні вмісту показників нуклеїнового гомеостазу у тканині мозку хворих, які померли від ішемічного інсульту, зареєстровано достовірне зменшення вмісту ДНК, РНК і сумарних нуклеїнових кислот у зоні некрозу мозкової речовини і збільшення активності кислої дезоксирибонуклеази і лужної рибонуклеази. У межовій зоні (пенумбрі) зниження рівня нуклеїнових кислот менш виражене, ніж у зоні некрозу (ДНК — p<0,001, РНК — p<0,01), і значно зростає активність кислої рибонуклеази (p<0,001) і лужної дезоксирибонуклеази (p<0,001), як показано на рис. 1 і 2. . Рис. 1. Рівень нуклеїнових кислот ( в %) інтактної, навколоінфарктної (межової) і некротичної зон головного мозку хворих, що померли від ІІ. Рис. 2. Активність нуклеаз (в %) інтактної, навколоінфарктної (межової) і некротичної зон головного мозку хворих, що померли від ІІ. В межовій зоні інфаркту головного мозку у померлих спостерігається збільшення концентрації нуклеїнових кислот (передусім РНК) за рахунок лейкоцитарної інфільтрації, появи макрофагів і фібробластів. У хворих, які померли на 7-14 добу захворювання, виявляється вдвічі менш виражене зниження рівнів ДНК (на 55%) і РНК (на 70%) у зоні некрозу і значно поповнюється їх вміст у межовій зоні. Можна вважати, що нуклеїнові кислоти дифундують із вогнища некрозу і потрапляють через ушкоджені клітинні мембрани в кров'яне русло і ліквор. У хворих на ішемічний інсульт, які померли на 7-14 добу захворювання, в головному мозку відбувалися зміни рівня ДНК і РНК, які відрізнялися від таких у померлих в 1 добу. Так, зниження рівня ДНК і РНК було менш виражене у зоні некрозу з їх підвищенням у навколоінфарктній зоні, де спостерігалося менше зниження рівня ДНК (на 19% в порівнянні з 37% в першу добу), і РНК (на 21% у порівнянні з 26% в першу добу). У віддаленій зоні рівні ДНК і РНК достовірно не відрізнялися від таких у померлих в 1 добу. За результатами експериментального дослідження проведено корелятивний аналіз вмісту нуклеїнових кислот і активності нуклеаз у тканині мозку, сироватці крові й лікворі тварин (кролів) в різні терміни моделі гострого періоду експериментального мозкового інсульту. При дослідженні зони некрозу мозкової тканини кролів в першу добу після експериментального інфаркту мозку зафіксоване достовірне зниження вмісту ДНК (р<0,05) і різке підвищення активності: ДНК-ази І (р<0,05), РНК-ази І – (р<0,001) РНК-ази ІІ – (р<0,001). Разом з тим, у сироватці крові тварин у ці терміни вміст нуклеїнових кислот поступово підвищувався на тлі зниження активності РНК-ази І і зростання активності РНК-ази ІІ. Так, достовірно перевищували відповідні значення в контролі: рівень ДНК (р<0,05), РНК - (р<0,001) і сумарні нуклеїнові кислоти – (р<0,001). Активність РНК-ази І поступалася аналогічному показнику в контрольних дослідженнях (р<0,01). Найбільш значним було зростання активності РНК-ази ІІ, яка перевищувала її нормальний рівень у чотири рази (р<0,001). Показники нуклеїнового гомеостазу зокрема рівень ДНК та сумарних нуклеїнових кислот в спинномозковій рідині кролів у першу добу експерименту були достовірно вищими, ніж у здорових тварин. Нуклеазна активність ліквора кролів у цей час була низькою по відношенню до відповідних значень у контрольних вимірюваннях, зокрема щодо ДНК-ази І, (р<0,01), ДНК-ази ІІ, (р<0,05), РНК-ази І - (р<0,01) і РНК-ази ІІ - (р<0,001). На сьому добу експериментального інфаркту головного мозку в кролів усе ще відбувалося зниження рівня нуклеїнових кислот і активності нуклеаз у тканині мозку в зоні некрозу, тоді як у сироватці крові й лікворі тварин у цей період експерименту мало місце подальше збільшення концентрації ДНК і РНК, а також активності нуклеаз, переважно РНК-ази І і РНК-ази ІІ. При дослідженні тканини мозку на 14 добу експериментального інсульту в кролів нами виявлено, що в зоні некрозу продовжується зниження кількості ДНК і РНК у порівнянні з контрольною групою. На 14 добу рівень нуклеїнових кислот у сироватці крові та спинномозковій рідині у тварин з експериментальним інфарктом мозку мав тенденцію до нормалізації, перш за все за рахунок РНК. Найбільш стабільною в ці терміни експерименту залишалася ДНК. Разом з тим, незважаючи на досить істотне зменшення активності більшості нуклеаз у досліджуваних рідинах, деякі з них на даному етапі процесу все ж значно перевищували контрольні показники. Рис. 3. Динаміка вмісту нуклеїнових кислот (у % до норми) у зоні некрозу головного мозку кролів після експериментального інсульту. Рис. 4. Динаміка активності нуклеаз (у % до норми) у зоні некрозу головного мозку кролів після експериментального інсульту. Рівень ДНК в зоні некрозу мозкової речовини кролів після експериментального інсульту достовірно зменшувався, починаючи з першої доби до 14 доби, тоді як вміст ДНК в межовій зоні, навпаки, достовірно зростав в порівнянні з першою добою. Рівень РНК в межовій зоні порівняно з зоною некрозу на 14 добу також зростав (р<0,001), в той час як в зоні некрозу достовірно зменшувався. В сироватці крові кролів на 1 добу спостерігалося достовірне збільшення рівня нуклеїнових кислот (коефіцієнт кореляції +0,83 для ДНК і +0,99 для РНК). На 7 добу при подальшому зменшенні вмісту нуклеїнових кислот в зоні некрозу, кількість їх в сироватці крові продовжувала достовірно зростати. Така тенденція продовжувалася до 14 доби (коефіцієнт кореляції +0,73). Це підтверджує припущення про те, що йде “вимивання” нуклеїнових кислот з зони некрозу і попадання їх в кров і ліквор. В той час, як в ушкодженій тканині мозку, а саме в зоні некрозу ,відбувається достовірне зниження нуклеїнових кислот і таке ж падіння їх вмісту в межовій зоні – в крові та спинномозковій рідині відбувається їх достовірне підвищення. Це свідчить про те, що руйнування клітин, підвищення проникності мембран зумовлюють вихід нуклеїнових кислот і нуклеаз в міжклітинний простір, а далі в кров і ліквор з подальшою реалізацією репаративних або деструктивних змін на рівні тканин і органів. Достовірне зростання в зоні некрозу в 1 добу активності РНК-аз і кислої ДНК-ази, корелює з активністю цих ферментів в сироватці крові (коефіцієнт кореляції для РНК-ази І +0,53, для РНК-ази ІІ +0,96, для ДНК-ази І +0,64). Але тоді, як на 7 добу їх активність в зоні некрозу зменшується (р<0,001), то в сироватці крові залишається на достовірно високому рівні. В подальшому до 14 доби в зоні некрозу збільшується активність ДНК-аз і зменшується активність РНК-аз, в сироватці крові залишається підвищеною лише активність РНК-ази І. Також значно збільшується вміст нуклеїнових кислот в спинномозковій рідині в першу добу експериментального інсульту, що корелює із зменшенням їх кількості в зоні некрозу (коефіцієнт кореляції +0,98). На 7 добу при зменшенні активності всіх нуклеаз в зоні некрозу головного мозку достовірно збільшується їх активність в лікворі. В більш пізні терміни експерименту (на 14 добу) в зоні некрозу достовірно збільшується активність РНК-аз і зменшується – ДНК-аз. Такі ж зміни відбуваються в спинномозковій рідині. Отже, за результатами експериментального дослідження встановлено, що реакція тканин на ушкодження пов'язана з локальними змінами нуклеїнового гомеостазу в тканинах мозку, які в свою чергу патогенетично пов'язані зі загальними змінами його показників у крові й лікворі. Рівень ДНК сироватки крові при ішемічних судинних захворюваннях головного мозку достовірно зменшується при ДЕ, підвищується при АТ, ППЦВХ і достовірно збільшується при МПМК та ІІ (p<0,001), (рис. 5). Рис. 5. Взаємовідношення вмісту ДНК (в мг/л) в сироватці крові при хронічних та ГПМК ішемічного генезу. Рис. 6. Взаємовідношення вмісту РНК (в мг/л) в сироватці крові при хронічних та ГПМК ішемічного генезу. Збільшення вмісту ДНК в крові залежить від поширеності та фази ішемічного судинного захворювання головного мозку. Найбільш високі показники рівня ДНК у пацієнтів з ГПМК. Відмічається залежність ДНК від ступеня важкості судинної патології, що може достовірно відображати напруженість патологічних цереброваскулярних процесів. Подібні зміни спостерігаються і у відношенні спинномозкової рідини. Рівень РНК в сироватці крові при хронічних і ГПМК має значні відмінності від ДНК. Так, концентрація РНК достовірно збільшується тільки при ГПМК, тоді як при хронічних порушеннях вірогідно зменшується, досягаючи найменшого рівня при ДЕ (p<0,01), (рис. 6). Зменшення концентрації РНК відображає поглиблення хронічної ішемії. Збільшення вмісту РНК при ГПМК пояснюється лізисом клітинних ядер і некрозом мозкової речовини. Загальна закономірність, що до вмісту сумарних нуклеїнових кислот в СМР представлена на рис. 7. Концентрація їх достовірно зменшується при хронізації судинних процесів і вірогідно зростає при розвитку ГПМК. Рис. 7. Взаємовідношення вмісту сумарних нуклеїнових кислот (мг/л) в лікворі при хронічних та ГПМК ішемічного ґенезу. Дезоксирибонуклеази (ДНК-аза І і ДНК-аза ІІ), які сприяють розпаду і синтезу ДНК, ведуть себе при судинній патології головного мозку по-різному. Кисла дезоксирибонуклеаза (ДНК-аза І) в порівнянні з нормою зростає при всіх ішемічних захворюваннях головного мозку, особливо при ДЕ і МПМК (p<0,001), (рис. 8). Лужна декзоксирибонуклеаза (ДНК-аза ІІ) веде себе дещо інакше. Її активність достовірно підвищується при ГПМК, різко падає при ДЕ (p<0,001) і має незначні коливання при інших хронічних захворюваннях головного мозку. ДНК-аза І більш активна при наростанні метаболічного ацидозу, тоді як ДНК-аза ІІ – в проявах метаболічного алкалозу. Активність кислих і лужних РНК-аз при хронічних і гострих захворюваннях головного мозку значно різниться. Достовірно низькою активність РНК-ази ІІ є при ДЕ, тоді як при ППЦВХ, МПМК та інфарктах мозку в гострішому періоді вона значно зростає (p<0,001). Підвищення активності кислої РНК-ази спостерігається тільки при ГПМК (p<0,001) і достовірно зменшується при ППЦВХ і ДЕ (рис. 9). Рис. 8. Взаємовідношення активності ДНК-ази І (мО/мл) в сироватці крові при хронічних та ГПМК ішемічного генезу. Рис. 9. Взаємовідношення активності РНК-ази І (мО/мл) сироватки крові при хронічних та ГПМК ішемічного ґенезу. Відмічається кореляційний зв’язок між рівнем РНК в сироватці крові і активністю кислої РНК-ази, при зменшенні вмісту РНК падає активність РНК-ази І, а при наростанні концентрації РНК (при ГПМК) її активність різко підвищується. Слід зауважити, що ступінь активності нуклеаз в кожному конкретному випадку залежить від кислотності середовища, температурного режиму, присутності іонів Ca, Mg, Na. Тканина мозку в патологічних умовах є основним джерелом нуклеаз спинномозкової рідини. Рибонуклеази враховуючи їх відносно малі розміри, можуть переходити у ліквор безпосередньо із невроцитів, а також з крові, оскільки вони можуть легко проникати крізь гематоенцефалічний бар’єр. Збільшення активності РНК-аз в лікворі при ГПМК можна розцінювати як результат первинного руйнування клітин головного мозку з виходом із них нативних РНК, а також як наслідок деградації рибонуклеазами, які додатково виділяються з лізосом. Виявлене пониження активності РНК-аз спинномозкової рідини при хронічних судинних захворюваннях головного мозку, в тому числі при ДЕ, можна пояснити зменшенням виражених процесів деструкції НК, так і включення продуктів розпаду РНК в репаративні процеси в тканинах головного мозку. Підтвердженням цього є нормалізація і підвищення вмісту НК і зниження нуклеазної активності тканин головного мозку кролів у відновний період після інсульту. Таким чином, руйнування клітин, що спостерігається при судинній патології головного мозку, підвищення проникності пор і гематоенцефалічного бар’єру та розрив лізосомальних мембран зумовлюють вихід НК і нуклеаз в міжклітинний простір, а далі – в кров і спинномозкову рідину. Потрапляння нуклеаз в біологічні рідини активує їх ензиматичні системи, внаслідок чого ці ферменти безпосередньо впливають на метаболізм НК. Так, підвищення вмісту РНК і зниження ДНК у сироватці крові і лікворі відображає послаблення деструктивних і посилення компенсаторних процесів та свідчить про сприятливий перебіг захворювання, тоді як зниження рівня РНК і збільшення вмісту ДНК у цих рідинах характеризує виражені дистрофічні зміни, ареактивність організму і відображає торпідний перебіг хвороби. Наростання активності РНК-аз є також проявом одного з механізмів у відповідь на збільшення кількості РНК у крові та лікворі. Кожна з обстежених груп хворих була розділена на дві підгрупи: основну та порівняння. Пацієнти групи порівняння отримували базове лікування для даного захворювання. Хворі основної групи окрім базового лікування отримували РНК по 1 г тричі на день. В обох групах хворих проведене лікування дало позитивний результат. Однак якщо в групі хворих, що отримували додатково до базового лікування РНК зменшення частоти скарг носило статистично вірогідний характер (р<0,05), то в групі хворих з базовим лікуванням це зменшення було статистично менш достовірним. Особливо добре впливав прийом РНК на головний біль пульсуючого характеру, запаморочення, похитування при ходьбі, розсіяність, забудькуватість, розлади уваги. Особливої уваги заслуговують дані повторного огляду через 3 місяці після проведеного курсу лікування. Кращий ефект лікування із статистично вірогідним результатами спостерігався у груп хворих, які додатково отримували РНК. Так, наприклад, рівень нуклеїнових кислот у хворих з ДЕ ІІ ст. після лікування з додаванням РНК, в сироватці крові вірогідно збільшувався, як і активність нуклеаз та досягав норми зразу після лікування. У хворих, які отримували базове лікування встановлено вірогідне підвищення рівня ДНК і активності ДНК-аз порівняно з показниками до початку лікування, які все ж не досягали норми, та підвищення концентрації сумарних нуклеїнових кислот, РНК і активності РНК-аз, яка однак не досягає ступеня вірогідності (р>0,05), хоча вони є достовірно (р<0,05) меншими порівняно з контрольними показниками. Коефіцієнти співвідношень при терапії з долученням РНК вірогідно наближалися до норми, на відміну від таких при базовому лікуванні (табл. 2). Таблиця 2 Вміст нуклеїнових кислот (мг/л) і активність нуклеаз (мО/мл) у сироватці крові хворих на ДЕ IІ ст. до та після базового лікування і лікування з долученням РНК Група обстежених Вміст нуклеїнових кислот (мг/л) Активність нуклеаз (мО/мл) Коефіцієнти співвідношень Показники ДНК РНК ДНК+РНК ДНК-аза І ДНК-аза ІІ РНК-аза І РНК-аза ІІ К-1 К-2 К-3 Контрольна група 35,8?0.8 243,5?5,2 279,3?8,4 3,1?0,3 6,7?0,6 16,4?1,5 15,2?1,5 6,81?0,3 5,39?1,0 2,31?0,43 Дисциркуляторна енцефалопатія ІIст. До лікування n=20 25,0?2,0 р?0,001 129,0?5,8 р?0,001 154,9?6,2 р?0,001 5,8?0,4 р?0,001 3,6?0,2 р?0,001 8,6?0,5 р?0,001 9,5?1,1 р?0,01 5,91?0,56 р?0,1 1,66?0,15 р?0,01 2,77?0,28 р?0,2 Після лікування РНК n=20 34,9?1,2 р?0,05 р1?0,001 241,3?4,9 р?0,05 р1?0,05 276,2?3,0 р?0,05 р1?0,001 4,3?0,2 р?0,05 р1?0,05 5,8?0,4 р?0,05 р1?0,001 15,1?1,3 р?0,05 р1?0,001 13,9?0,8 р?0,05 р1?0,05 7,39?0,27 р?0,05 р1?0,05 4,08?0,31 р?0,05 р1?0,05 2,36?0,31 р?0,05 р1?0,05 Після базового лікування n=20 29,6?1,3 р?0,05 р1?0,05 139,2?3,4 р?0,05 р1?0,05 169,5?2,5 р?0,001 р1?0,05 3,9?0,5 р?0,05 р1?0,05 7,8?0,5 р?0,05 р1?0,001 10,2?1,7 р?0,05 р1?0,05 11,4?1,2 р?0,05 р1?0,05 4,48?2,41 р?0,05 р1?0,05 2,61?0,7 р?0,05 р1?0,05 1,42?0,29 р?0,05 р1?0,05 В групі хворих, які отримували додатково РНК показники нуклеїнового гомеостазу сироватки крові мали тенденцію до нормалізації, достовірно підвищувався рівень нуклеїнових кислот (р<0,001) і активність кислих нуклеаз порівняно з показниками до початку лікування. При лікуванні з додаванням до базової схеми РНК поряд з клінічним покращенням спостерігали позитивні зміни ряду пара клінічних показників, зокрема за даними УЗДГ виявлено вірогідний ріст показників середньої швидкості кровотоку та зниження пульсового індексу. Результати порівняння клінічних та параклінічних змін в динаміці лікування можуть свідчити про певну роль РНК в патологічних механізмах судинної патології. ВИСНОВКИ В роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової проблеми удосконалення діагностичної та лікувальної тактики при судинних захворюваннях головного мозку ішемічного генезу шляхом уточнення патогенетичного значення стану нуклеїнового гомеостазу при різних формах цереброваскулярної патології, яке базується на результатах комплексного клінічного, клініко-лабораторного, інструментального та експериментального досліджень, взаємозв’язку і розвитку змін головного мозку з порушеннями рівня нуклеїнових кислот і активності ферментів їх розпаду і синтезу – нуклеаз в крові і спинномозковій рідині. У хворих з ішемічними порушеннями мозкового кровообігу в порівнянні із здоровими людьми мають місце зміни кількісного складу ДНК, РНК, сумарних нуклеїнових кислот і активності кислих і лужних нуклеаз однотипні по направленості і ступені вираженості в сироватці крові і спинномозковій рідині. Гострим і хронічним формам цієї цереброваскулярної патології властиві як загальні закономірності порушень нуклеїнового гомеостазу, так і деякі відмінні риси. Дані експериментальних досліджень з моделюванням ішемічного інсульту доводять, що показники нуклеїнового гомеостазу приймають участь в патогенезі судинних захворювань головного мозку ішемічного ґенезу, порушення яких в речовині мозку пов’язані зі зміною їх рівня в крові і спинномозковій рідині. Виявлені при цереброваскулярній патології ішемічного ґенезу особливості взаємовідношення змін показників стану нуклеїнового гомеостазу відображають співвідношення деструктивних і репаративних процесів в головному мозку Виникнення на фоні загального судинного захворювання ранніх проявів цереброваскулярної патології, якими є ППЦВХ, відображають поглиблення вже наявного розбалансування нуклеїнового гомеостазу і формуванням істотного дефіциту РНК та активності рибонуклеаз, які беруть участь у синтезі клітинного матеріалу з відновленням зруйнованих структур. Зміни нуклеїнового гомеостазу при ДЕ проявляються зокрема підвищенням рівня ДНК, зниженням рівня РНК, та активності рибонуклеаз, причому ступінь патохімічних порушень корелює з тяжкістю перебігу захворювання і темпами його прогресування. При МПМК виявлено взаємозв‘язок характеру змін кількісного складу показників нуклеїнового гомеостазу та типу судинного епізоду, частоти ішемічних атак і їх тривалості, особливо при корковій локалізації порушень мозкового кровообігу. При ІІ в гострій стадії відбувається різноступеневе підвищення рівня всіх компонентів нуклеїнового гомеостазу з відносним переважанням рівня ДНК і активності кислих нуклеаз. Інтенсивність порушень у кількісному складі нуклеїнових кислот і активності нуклеаз прямо корелює з тяжкістю хвороби, наявністю тромботичних ускладнень, локалізацією порушень мозкового кровообігу (стовбурова або кіркова), несприятливим наслідком. За даними дослідження показників нуклеїнового гомеостазу в тканині головного мозку померлих від ІІ встановлено наявні локальні зміни рівня нуклеїнових кислот і активності нуклеаз в залежності від зони ураження головного мозку при інфаркті мозку (зона некрозу, межова та інтактна зони) та термінів захворювання, що свідчить про зв‘язок реакції тканин головного мозку на ушкодження зі змінами нуклеїнового гомеостазу. На моделі ІІ розроблена і підтверджена концепція (вимивання) нуклеїнових кислот із зони некрозу і потрапляння їх в кров і ліквор, що супроводжується достовірним зниженням рівня нуклеїнових кислот в ураженій тканині головного мозку та відповідним підвищенням їх в крові та спинномозковій рідині. Електрофоретичний поділ РНК сироватки крові в поліакриламідному гелі хворих судинною патологією головного мозку ішемічного генезу корелює з даними, які отримані при дослідженні РНК в крові і лікворі хворих з хронічними і гострими порушеннями мозкового кровообігу. Перебіг судинного ішемічного патологічного процесу може бути пов‘язаний з індивідуальними особливостями наявності і розподілу різних видів РНК, в тому числі їх мономерів. Базуючись на клініко-параклінічних даних доведена доцільність використання РНК в лікуванні різних етапів хронічних та гострих судинних захворювань головного мозку ішемічного ґенезу. СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Андріюк Л.В. Роль нуклеїнового гомеостазу при різноманітних патологічних станах людського організму // Лікарська справа = Врачебное дело. – 1996. - № 3-4. – С. 3-6. Андріюк Л.В. Клініко-діагностичне значення вмісту ДНК і РНК у лікворі та крові при церебральних інфарктах // Практична медицина. – 1997. – № 3-4. – С.24-27. Андріюк Л.В. Кількісна характеристика нуклеїнових кислот і активності нуклеаз хворих церебросклерозом і артеріальною гіпертензією // Практична медицина. – 1998. - № 5-6. – С.88-92. Андріюк Л.В. Рівень нуклеїнових кислот і активність нуклеаз сироватки крові при початкових проявах недостатності кровопостачання мозку // Практична медицина. – 1998. – № 3-4. – С.16-20. Андріюк Л.В. Нуклеїнові кислоти і нуклеази в дослідженні ефективності тіоцетаму при лікуванні хворих з початковими проявами цереброваскулярної хвороби // Міжнародний неврологічний журнал. – 2005. – №3. – С. 27-32. Андріюк Л.В. Роль нуклеїнових кислот і нуклеаз в патогенезі минущих порушень мозкового кровобігу // Галицький лікарський вісник. – 2000. – Т7, №4. – С. 12-15. Андріюк Л.В. Характеристика нуклеїнового гомеостазу при ішемічних порушеннях мозкового кровообігу // Буковинський медичний вісник. – 2000. – Т.4, № 2. – С. 21-27. Андріюк Л.В. Стан нуклеїнового гомеостазу при експериментальному інфаркті мозку // Експериментальна і клінічна фізіологія і біохімія – 2000. – №2. – С.36-45. Андріюк Л.В. Взаємозв’язок порушень нуклеїнового гомеостазу з локалізацією ішемічного інсульту і його наслідком // Галицький лікарський вісник. – 2000. – Т. 7, №2. – С. 15-20. Андріюк Л.В. Особливості нуклеїнового гомеостазу при дисциркуляторних енцефалопатіях // Буковинський медичний вісник. – 2000. – № 3. – С. 17-22. Андріюк Л.В. Динаміка і взаємозв’язок біохімічних змін мозкової тканини і біологічних рідин при експериментальному ішемічному інсульті // Експериментальна і клінічна фізіологія і біохімія. – 2000. – №3. – С.24-31. Андріюк Л.В. Актуальні питання розвитку минущих порушень мозкового кровообігу // Буковинський медичний вісник. – 2000. – Т.4, № 4. – С. 13-17. Андріюк Л.В. Клініко-діагностичні особливості ішемічної патології головного мозку // Галицький лікарський вісник. - 2001. – Т.8, №4, – С.12-15. Андріюк Л.В. Дослідження показників нуклеїнового гомеостазу у хворих з церебральним гіпертонічним кризом // Експериментальна і клінічна фізіологія і біохімія. – 2001. – №4. – С. 66-72. Андріюк Л.В. Аналіз порушень нуклеїнового гомеостазу у хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т. 10, вип. 2 . – С. 24-26. Андріюк Л.В. Нуклеїновий гомеостаз крові і спинномозкової рідини у хворих з минущими порушеннями мозкового кровообігу // Експериментальна і клінічна фізіологія і біохімія. – 2004. –№1. – С. 58-65. Андріюк Л.В. Зміни нуклеїнового гомеостазу у хворих на ішемічний інсульт залежно від найбільш важливих клінічних характеристик захворювання // Буковинський медичний вісник. – 2000. – Т.4, № 1. – С. 9-13. Андріюк Л.В. Корекція порушень нуклеїнового гомеостазу тіоцетамом у хворих з початковими проявами цереброваскулярної хвороби // Український медичний альманах. – 2005. – Т.8, №4. – С. 14-16. Андріюк Л.В. Деякі закономірності порушень нуклеїнового гомеостазу у хворих з минущими порушеннями мозкового кровообігу // Буковинський медичний вісник. – 2001. – № 4. – С. 8-12. Андріюк Л.В. Характер розподілу нуклеїнових кислот і активності нуклеаз у головному мозку померлих від ішемічного інсульту // Експериментальна і клінічна фізіологія і біохімія. – 2000. – №1. – С. 64-69. Пат. 20618 ИА, МКВ5 А 61 В 10/00. Спосіб диференціальної діагностики гострого порушення мозкового кровообігу / Л.В.Андріюк (Україна); Львів. держ. мед. ун-т (Україна). – № 97041795; заявлено 16.04.97; Опубл. 27.02.98, Бюл. №1. Пат. 56879 ИА, МКВ6 А 61 В 10/00. Спосіб доклінічної діагностики початкових проявів цереброваскулярної хвороби / В.М Шевага, Л.В. Андріюк, А.Г. Олексюк (Україна; Львів. держ. мед. ун-т (Україна). – № 2002108330; заявлено 22.10.02; Опубл. 15.05.03, Бюл. №5. Андриюк Л.В. Активность нуклеаз сыворотки крови при инфаркте мозга // Проблемы патологии в эксперименте и клинике: Науч. тр. / Под ред. Т.В. Митиной Львовского медицинского института. – Львов, 1990. – Т.12. – С.107-108. Андріюк Л.В. Суммарные нуклеиновые кислоты спинномозговой жидкости в дифференциальной диагностике инсультов // Рекомендации по внедрению в практику результатов научных исследований молодых ученых. – Львов, 1990. – С. 18 Андріюк Л.В. Використання ультраспектрофотометрії ліквору при оцінці стану хворих з гострою судинною патологією головного мозку // VIII з’їзд невропатологів, психіатрів та наркологів УРСР: / Тези доп. – арків, – 1990. – Ч.1. – С. 90. Андріюк Л.В. Динаміка факторів нуклеїнової природи в крові хворих ішемічним інсультом // VIII з’їзд невропатологів, психіатрів та наркологів УРСР: Тези доп. – Харків, 1990. – Ч.1. – С. 154-155. Андріюк Л.В. Вплив низько частотного перемінного магнітного поля на нуклеїновий гомеостаз у хворих з судинними захворюваннями головного мозку // 1-й Український з’їзд рефлексотерапевтів і мануальних терапевтів: Тези доп., 20-21 жовтня 1992 р. – Львів, 1992. – С. 3-4. Андріюк Л.В. Порушення обміну нуклеїнових кислот при різних фізіологічних станах і патологіях / Львів. мед. ін-т. – Львів, 1994. - 32 с. – Деп. в ДНТБ України 30.08.94, № 1804. Андріюк Л.В. Диференціально-діагностичне значення нуклеїнових кислот при судинній патології головного мозку // Експериментальна та клінічна фізіологія: Зб. Наук. праць до 100-річчя кафедри фізіології, 10-14 жовтня, 1995 р. – Львів, 1995. – С. 84-86. Андриюк Л.В. Активность РНК-аз сыворотки крови и ликвора при ишемическом инсульте в вертебробазилярной системе // Congresus III al Neurolo-gilor, Chisinau, 5-6 Septembrie. – Chisinan, 1995. – Р. 102. Аndriyk L. V. Usage of ribonucleate acid (RNA) in the treanment for cerebral sings of atherosclerotic process // Congresus III al Neurologilor, Chisinau, 5-6 Septembrie. – Chisinan, 1995.– Р. 52. Андріюк Л.В. Активність кислих нуклеаз в спинномозковій рідині хворих в післяінсультному періоді // Актуальні проблеми неврології і нейрохірургії: Зб. Наук. робіт. – Львів, 1996. – С. 26 Андріюк Л.В. Дослідження деяких показників нуклеїнового обміну у хворих на церебральний атеросклероз // Актуальні проблеми неврології і нейрохірургії: Зб. Наук. робіт. – Львів, 1996. – С. 27. Андріюк Л.В. Діагностична цінність визначення нуклеїнових кислот крові і ліквору в гострому періоді порушенння мозкового кровообігу // Проблемы патологии в експерименте и клинике: Науч. тр / Под ред. Т.В. Митиной. – Львов,. – 1996. – Т. 16. – С. 91-94. Андріюк Л.В. Зміни нуклеїнових кислот і ферментів, які каталізують їх перетворення у хворих дисциркуляторною енцефалопатією // VІІІ конгрес світової федерації українських лікарських товариств: Тез. доп. – Львів; Трускавець, 2000. – С.200. Андріюк Л.В. Особливості нуклеїнового гомеостазу при гіпертонічних кризах // Х конгрес світової федерації українських лікарських товариств, 26-28 серпня 2004 р. м Чернівці: Тези доп. – Чернівці; Київ; Чикаго, 2004. – С. 315. Андріюк Л.В. Роль нуклеїнового гомеостазу у патогенезі транзиторних ішемічних атак // Актуальні питання неврології та нейрохірургії: Тез.доп. 2 західно-укр. конф., Ужгород, 15-16 квітня 2004р. – Ужгород, 2004. – С. 50-51. Андріюк Л.В. Вплив рибонуклеїнової кислоти (РНК) на нуклеїновий гомеостаз і перебіг ішемічного інсульту // Актуальні питання неврології та нейрохірургії: Тез.доп. 2 західноукр.конф., Ужгород, 15-16 квітня 2004р. – Ужгород, 2004. – С. 48-49. Андріюк Л. Роль нуклеазної активності для лікування і діагностики хворих з наслідками порушення мозкового кровообігу // Медична діагностика Організація і управління, методи і засоби, алгоритми і навчання, технології і комп‘ютеризація: Матеріали до Всеукр. наук.-практ.конф. 17-18 грудня 1992 р., м. Золочів Львів.обл. – К.; Львів, 1992. – С. 42-44. Андріюк Л.В. Клінічне значення дослідження крові на вміст продуктів нуклеїнового обміну при цереброваскулярній патології // Питання практичної медицини: Тези доп. наук.-практ. конф. співпрацівників спеціалізованої багатопрофільної клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. – Львів, 1992. – С. 62-63. Андріюк Л.В. Деякі патогенетичні аспекти церебральних інфарктів // Український вісник психоневрології. – 1996. – Т.4, вип. 3. – С. 89-91. Андріюк Л.В. Особливості клінічного перебігу та діагностики ішемічного інсульту // Ювілейний VIII з‘їзд ВУЛТ (Всеукраїнського лікар…товариства) присвячений 15-річчю організації. (1990-2005 рр.): Тези доп., м. Івано-Франківськ, 21-22 квітня 2005. – К. – 2005. – С.159-161. Андріюк Л.В., Базилевич Я.П., Полатайко Е.Н., Мартынюк И.О., Павловский М.П. Стационары на дому. – К: Здоров`я, 1991.- С. 86-95. Андріюк Л.В., Католик Г.В., Католик О.П., Клєванова К.О. Особливості ціннісних орієнтацій хворих, що перенесли інсульт // Практична медицина. – 2004. – Т10, № 3. – С. 51-57. (Дисертант провів літературний огляд, взяв участь в підготовці клінічного матеріалу і аналізі даних, підготував роботу до друку). Андріюк Л.В., Саноцький М.Є., Тихий В.В. Церебральна гемодинаміка в хворих з початковими проявами недостатності кровопостачання мозку під впливом немедикаментозного лікування // Питання практичної медицини: Тези доп.наук.-практ.конф. співпрацівників спеціалізованої багатопрофільної клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. – Львів, 1992. – С. 63-64. (Дисертантом підготовлений літературний огляд, зібрані клінічні дані, проаналізовані результати досліджень, підготовлено роботу до друку). Андріюк Л.В., Триндус Х.Я. Клініко-діагностичні особливості ішемічного інсульту // Проблеми клінічної неврології: історія, сучасність перспективи: Матеріали міжнародної наук.-практ.конф. – Львів, 2005. – С. 26-26. (Дисертант провів літературний огляд, взяв участь у підготовці клінічного матеріалу, провів лабораторні дослідження, аналіз даних, підготував роботу до друку). Андріюк Л.В., Шевага В.М., Паєнок А.В. Ультраспектрофотометрія ліквору і фактори нуклеїнової природи // Acta medica Leopoliensia. - 1995. - Т.1, №1. – С. 63-65. (Дисертант провів літературний огляд, провів лабораторні дослідження, аналіз даних, підготував роботу до друку). Андріюк Л.В., Шевага В.М. Інформативність показників нуклеїнового обміну при динамічних порушеннях мозкового кровообігу (ДПМК) і дисциркуляторних енцефалопатіях (ДЕ) // Український вісник психоневрології. – 1996. – Т. 4, вип. 3. – С. 91-92. (Дисертантом підготовлений літературний огляд, зібрані клінічні дані, проаналізовані результати досліджень, підготовлено роботу до друку). Шевага В.М., Андріюк Л.В. Активність нуклеаз в сироватці крові і лікворі хворих на післятравматичну дисциркуляторну енцефалопатію // Медична діагностика. Організація і управління, методи і засоби, алгоритми, навчання технології і комп’ютеризація: Матеріали до Всеукр. наук.-практ.конф. 17-18 грудня 1992 р., м. Золочів Львів.обл. – К.; Львів, 1992. – С. 96-98. (Дисертант провів літературний огляд, взяв участь у підготовці клінічного матеріалу, провів лабораторні дослідження, аналіз даних, підготував роботу до друку). Shewaga W., Аndriyk L. V. Zwiazek miedzy zaburzenuami hjmeostatazy a lokalizacya udaru neidokrowiennego oraz iego nastestwem // Wiadomosci lekarskie. – 2003. – Т.LV1, N 9-10. S. 442-449. (Дисертантом підготовлений літературний огляд, взята участь у підготовці клінічного матеріалу, проведений аналіз даних, підготовлена робота до друку). АНОТАЦІЯ Андріюк Л.В. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування факторів нуклеїнової природи для діагностики, лікування та профілактики судинних захворювань головного мозку. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за фахом 14.01.15. – нервові хвороби. – Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 2006 р. В дисертації на основі клініко-інструментальних, клініко-біохімічних і експериментальних досліджень встановлено патогенетичне значення стану показників нуклеїнового гомеостазу в процесах хронізації та загострення цереброваскулярних захворювань ішемічного генезу. Досліджено зміни показників нуклеїнового гомеостазу в крові та лікворі хворих на різні форми хронічних та гострих ішемічних уражень головного мозку і виявлено, що зміни стану нуклеїнового гомеостазу залежать від гостроти захворювання, механізму розвитку патологічного процесу, тяжкості перебігу, локалізації судинних дисгемій. При визначенні стану локального нуклеїнового гомеостазу головного мозку при ішемічному інсульті виявлялося достовірне зменшення вмісту ДНК, РНК і сумарних нуклеїнових кислот в зоні некрозу та збільшенні активності кислої дезоксирибонуклеази і лужної рибонуклеази. В межовій зоні інфаркту зниження рівня нуклеїнових кислот вдвічі менше і зростає активність кислої рибонуклеази і лужної дезоксирибонуклеази. Експериментально встановлено, що реакція тканин головного мозку на ішемію пов’язана із порушенням нуклеїнового гомеостазу та патогенетично корелює зі змінами його показників у крові і лікворі, тобто наявний феномен “вимивання”, який полягає в зниженні рівня ДНК і РНК в зоні некрозу та пенумбри і їх паралельному підвищенню в сироватці крові і спинномозковій рідині. Використання комплексної терапії з включенням рибонуклеїнової кислоти у хворих на хронічні та гострі порушення мозкового кровообігу ішемічного генезу забезпечує виражений позитивний вплив на ефективність лікування, що підтверджено динамікою основних клінічних ознак, даними доплеросонографічних обстежень та показниками рівня нуклеїнових кислот і активності нуклеаз в сироватці крові та лікворі. Ключові слова: нуклеїновий гомеостаз, ДНК, РНК, рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза, ішемічний інсульт, минущі порушення мозкового кровообігу, дисциркуляторна енцефалопатія, судинні захворювання головного мозку, діагностика, лікування. АННОТАЦИЯ Андриюк Л.В. Клинико-патогенетическое обоснование применения факторов нуклеиновой природы для диагностики, лечения и профилактики сосудистых заболеваний головного мозга. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук, по специальности 14.01.15. – нервные болезни. – Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л.Шупика МОЗ Украины, Киев, 2006 р. В диссертации приведены теоретические обобщения и новые решения актуальной научной проблемы усовершенствования диагностической и лечебной тактики при сосудистых заболеваниях головного мозга путем уточнения патогенетического значения состояния нуклеинового гомеостаза при разных формах цереброваскулярной патологии, которое основывается на результатах комплексного клинического, клинико-лабораторного, инструментального и экспериментального исследований, взаимосвязи и развития изменений головного мозга с нарушениями уровня нуклеиновых кислот и активности ферментов их синтеза и распада — нуклеаз в крови и спинномозговой жидкости. Проведено динамическое комплексное клинико-неврологическое, клинико-лабораторное обследование: определение уровня нуклеиновых кислот (ДНК, РНК) и активности кислых и щелочных нуклеаз (ДНК-аза I, ДНК-аза ІI, РНК-аза I, РНК-аза IІ) в сыворотке крови, ликворе и мозговой ткани; электрофоретическое разделение РНК сыворотки крови; инструментальное обследование: эхоэнцефалоскопия, компьютерная томография головного мозга, ультразвуковая допплерография экстра- и интракраниальных сосудов, церебральная ангиография 361 больного на разные формы цереброваскулярной патологии с хроническими и острыми нарушениями мозгового кровообращения. Выявлено взаимосвязь изменений показателей нуклеинового гомеостаза в крови и ликворе и клиническим течением цереброваскулярных заболеваний ишемического генеза. Изучено состояние локального нуклеинового гомеостаза коры головного мозга при ишемическом инсульте и установлено наличие изменений уровня нуклеиновых кислот и активности нуклеаз в зависимости от зоны поражения (зона некроза, пенумбры, интактная) и сроков заболевания, что свидетельствует о связи реакции ткани мозга на повреждение с изменением нуклеинового гомеостаза. Экспериментально разработана концепция “вымывания” нуклеиновых кислот из зоны некроза и попадания их в кровь и ликвор, что сопровождается достоверным снижением их количества в поврежденной ткани головного мозга и соответствующем повышении их уровня в крови и спинномозговой жидкости. Особенностью электрофоретического разделения РНК сыворотки крови в полиакриламидном геле больных сосудистой патологией головного мозга есть связь патологического ишемического процесса в коре головного мозга с индивидуальными проявлениями различных видов РНК, в том числе ее мономеров. Выявленные при цереброваскулярной патологии ишемического генеза особенностей взаимоотношений изменения показателей состояния нуклеинового гомеостаза отображают соотношение деструктивных и репаративных процессов в коре головного мозга. Возникновение на фоне общего сосудистого заболевания ранних проявлений цереброваскулярной патологии отображают углубления уже существующего разбалансирования нуклеинового гомеостаза и формирование истинного дефицита РНК и активности нуклеаз, которые берут участие в синтезе клеточного материала с восстановлением поврежденных структур. Изменения нуклеинового гомеостаза при дисциркуляторных энцефалопатиях проявляются повышением уровня ДНК, снижением количества РНК и активности рибонуклеаз, при этом степень патохимических нарушений коррелирует с тяжестью течения заболевания и темпами его прогрессирования. При преходящих нарушениях мозгового кровообращения выявлено взаимосвязь характера изменения количественного состояния показателей нуклеинового гомеостаза с типом сосудистого эпизода, частотой ишемических атак, их длительностью. Исследованиями установлено, что при ишемическом инсульте в острой стадии происходит повышение всех компонентов нуклеинового гомеостаза с относительным преобладанием количества ДНК и активности кислых нуклеаз. Интенсивность этих нарушений прямо пропорциональная тяжести заболевания, локализации нарушения мозгового кровообращения. Разработаны варианты терапии с использованием РНК в зависимости от клинического течения цереброваскулярной болезни (начальные проявления недостаточности кровоснабжения мозга, дисцикуляторная энцефалопатия, преходящие нарушения мозгового кровообращения, ишемический инсульт). Эффективность лечения подтверждена клиническими, инструментальными и биохимическими исследованиями. Доказана необходимость и адекватность использования препаратов РНК на всех этапах, но наиболее эффективно на ранних стадиях заболевания. Ключевые слова: нуклеиновый гомеостаз, ДНК, РНК, рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза, ишемический инсульт, преходящие нарушения мозгового кровообращения, дисциркуляторная энцефалопатия, сосудистые заболевания головного мозга, диагностика, лечение. ABSTRACT Andriyuk L.V. Clinicopathologic substantiation of the use of factors of nucleic nature for diagnosis, treatment and prevention of vascular diseases of the brain. – Manuscript. Dissertation for defending the Doctor of Medicine degree, speciality 14.01.15. – Neurology diseases. - Kyiv medical academy of the postgraduate education named after P.L Shupyk Ministry of the Health Care, Kyiv, 2006. Pathogenic significance of the condition of parameters of nucleic homeostasis in chronic and acute processes of cerebrovascular diseases of ishemic nature was pointed in the dissertation based on the clinicoinstrumental, clinicobiocamical and experimental investigations. The changes of data of nucleic homeostasis in blood and cerebrospinal fluid in the patients with different forms of chronic and acute ishemic lesions of the brain were researched. It was revealed that changes of the condition of the nucleic homeostasis depends on the acuity of the disease, mechanisms of the pathophysiologic processes, severity of the course and the location of vascular dysgemia. In the case of ishemic stroke it was detected the decreased level of DNA, RNA and total nucleic acids in the area of necrosis and increased activity of deoxyribonuclease I and ribonuclease II. In the marginal region of infarction the decreased level of nucleic acids is two times lower. Also, there is increased activity of ribonuclease II and deoxyribonuclease II. Ishemia produces the damage of the brain tissue which results in the lesion of the nucleic homeostasis and pathogenicaly corresponds the changes of nucleic data in the blood and liquid. That’s why the phenomenon of “blow out” consists in the decreased level of DNA and RNA in the area of necrosis and penumbra and correspondingly their increase in the blood serum and cerebrospinal fluid. The initiated complex therapy with the use of ribonucleic acid in patients with chronic and acute disorders of cerebral blood flow of the ishemic nature provides considerably positive impact on the effectiveness of the treatment, which is confirmed by the dynamic of the main clinical manifestations, dopplersonography findings, data of nucleic acids and activity of nucleases in the blood serum and liquid. Key words: nucleic homeostasis, DNA, RNA, ribonuclease, deoxyribo??????????????????????????????????????????????????????????????? ???????? СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АГ - артеріальна гіпертензія АТ - атеросклероз ГПМК - гостре порушення мозкового кровообігу. ДЕ - дисциркуляторна енцефалопатія. ДНК - дезоксирибонуклеїнова кислота. ДНК-аза І - кисла дезоксирибонуклеаза. ДНК-аза ІІ - лужна дезоксирибонуклеаза. Ехо ЕС - ехоенцефалоскопія. ІІ - ішемічний інсульт КТ - комп’ютерна томографія. МПМК - минущі порушення мозкового кровообігу. НК - нуклеїнові кислоти. ПМК - порушення мозкового кровообігу. ППЦВХ - початкові прояви цереброваскулярної хвороби. РНК - рибонуклеїнова кислота. РНК-аза І - рибонуклеаза кисла. РНК-аза ІІ - рибонуклеаза лужна. ТІА -транзиторна ішемічна атака УЗДГ - ультразвукова доплерографія. УФ - ультра спектрофотометрія. ЦГК - церебральний гіпертонічний криз

Похожие записи