АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

Пасюра Ігор Миколайович

На правах рукопису

УДК 616.831-02:616.13-004.6-071-092-085:546.214

Клініко-патогенетичне обґрунтування використання озонотерапії у
комплексному лікуванні хворих на дисциркуляторну атеросклеротичну
енцефалопатію

14.01.15 — нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичнійа академії післядипломної освіти,
МОЗ УКраїни

Науковий керівник кандидат медичних наук, доцент Малахов В.О.,
Харківська медична академія післядипломної освіти

доцент кафедри невропатології та нейрохірургії.

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Міщенко Тамара Сергіївна, Інститут
неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу
судинної патології головного мозку

Доктор медичних наук, професор Грицай Наталія Миколаївна, Українська
медична стоматологічна академія МОЗ України, завідувачка кафедри
нервових хвороб із нейрохірургією

Провідна установа — Інститут геронтології АМН України (м. Київ).

Захист відбудеться “6___”_квітня_________2005 р. о 10-00____ годині на
засіданні спеціалізованої ради Д.64.566.01 при Інституті неврології,
психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул. Академіка
Павлова, 46).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул. Академіка
Павлова, 46).

Автореферат розіслано “_5____”_березня_________2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради

ст.н.с., к. мед.н. Л.І.Дяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Лікування атеросклеротичної дисциркуляторної
енцефалопатії (АДЕ) є однією з актуальних проблем сучасної
невропатології. Це обумовлено тим, що АДЕ є фоном для розвитку інсульту,
а її прогредієнтний перебіг приводить до поступового наростання
неврологічних і психічних порушень [Маньковский Н.Б., 1989; Дубенко
Е.Г., Морозова О.Г., 1996; С.М. Віничук, 1999; Волошин П.В., Волошина
Н.П., 2001; Н.В. Верещагін, 1997; Бурцев Е.М., 1998], що можуть бути
причиною інвалідизації хворих [Деменко В.Д., 1995; Курако Ю.Л., Іванів
А.П., 2000; В.Ф. Москаленко, П.В. Волошин, 2001]. Незважаючи на велику
кількість робіт, присвячених лікуванню АДЕ [Маньковский Н.Б., 1989;
Дубенко Е.Г., Морозова О.Г., 1996; С.М. Віничук, 1999; Волошин П.В.,
Волошина Н.П., 2001; Н.В. Верещагін, 1997; Бурцев Е.М., 1998], ряд
питань, що стосуються патогенетичного обґрунтування схем застосування
медикаментозних препаратів і фізичних методів лікування, залишається
недостатньо дослідженим [Григорова И.А., 1996; Волошин П.В., Тайцлин
В.И.,1999; Волошин П.В., Мищенко Т.С., Крыженко Т.В. і ін., 2001].
Необхідність корекції патогенетичних механізмів розвитку АДЕ диктує
застосування значної кількості фармакологічних агентів:
гіполіпідемічних, вазоактивних препаратів, антиоксидантів, ноотропів,
антиагрегантів [Весельский И.Ш., Бобырев В.Н., Бобырева Л.Е., 1989;
Грицай Н.Н., 1993; Акопов С.Э., 1996; Волошин П.В., Тайцлин В.И., 1999].
Широке впровадження різних хімічних препаратів приводить до більш частих
побічних ефектів, алергійних реакцій, також виникає реальний ризик
поліпрагмазії. У зв’язку з цим розробка й упровадження немедикаментозних
методів лікування є актуальною проблемою сучасної медицини [Москаленко
В.Ф., Волошин П.В., Петрашенко П.Р., 2001; Тондий Л.Д., Ганичев В.В.,
Журавльов В.А., Тондий О.Л., 2001].

До них може бути прилічена озонотерапія (ОТ) — застосування з
лікувальною метою озоно-кисневої суміші й оброблених нею речовин.
Проведені численні дослідження показали здатність ОТ коригувати ліпідний
профіль хворих з атеросклерозом за рахунок зниження атерогенних
b-ліпопротеїдів, тригліцеридів і холестерину [А.А. Смирнов, 1996],
підвищувати фібринолітичну активність плазми крові [Масленников О.В.,
Куль Ю.Г., Потехина Ю.П. і ін., 1997], впливати на продукцію цитокінів
[V. Bocci, 1991], знижувати активність перекисного окислення ліпідів
(ПОЛ) [Перетягин С.П., 1992; К.Н. Конторщикова, 1995, 1998; С.А. Котов,
1999; O. Rokitansky, 1982] та інші.

Ці властивості ОТ припускають її високий терапевтичний потенціал у
корекції основних патогенетичних механізмів АДЕ. Але, незважаючи на
велику кількість робіт, присвячених клініці, патогенезу й лікуванню АДЕ,
наявні лише одиничні дослідження, присвячені вивченню впливу
парентерально застосовуваної ОТ на дану патологію. Практично відсутні
системні дослідження впливу ОТ на оксидативний стрес і активність
антиоксидантних ферментів, ліпідний спектр крові, вміст прозапальних
цитокінів та церебральну гемодинаміку при АДЕ різних стадій. Недостатньо
розроблені підходи до комбінованої терапії даного контингенту хворих з
урахуванням вузлових патогенетичних механізмів.

Вищевикладене спонукало нас вивчити вплив додаткового застосування
озонотерапії на клініко-неврологічну картину, активність оксидативного
стресу, показники рівня ФНП-a, ліпідного спектра сироватки крові, а
також церебральну гемодинаміку в хворих з дисциркуляторною
енцефалопатією І і ІІ стадій та розробити методику застосування
озонотерапії у комплексі лікувальних заходів з урахуванням виявлених
порушень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно з планом наукових досліджень Інституту неврології,
психіатрії і наркології АМН України “Розробити програму реабілітації
літніх хворих з судинною патологією головного мозку на основі
клініко-патогенетичних особливостей цієї патології” (№ держреєстрації
0199U004281, шифр ПР 1.15.99).

Мета дослідження. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування
озонотерапії у рамках комплексного лікування атеросклеротичної
дисциркуляторної енцефалопатії на підставі дослідження динаміки
клінічної картини, балансу активності ферментів антиоксидантної системи
й процесів перекисного окислення ліпідів, рівня прозапального цитокіну
ФНП-a, ліпідного спектра крові та церебральної гемодинаміки.

Завдання дослідження

1. Вивчити в порівняльному аспекті вплив медикаментозного лікування та
його у сполученні з озонотерапією на динаміку клініко-неврологічного
стану хворих з атеросклеротичною дисциркуляторною енцефалопатією.

2. Визначити зміни параметрів активності перекисного окислення ліпідів
(за даними спонтанної й індукованої хемілюмінесценції й умісту дієнових
кон`югат (ДК) і малонового діальдегіду (МДА)), антиоксидантної системи
(за даними активності глутатіонпероксидази (ГП), глутатіонредуктази (ГР)
і суперокисддисмутази (СОД)) у крові при застосуванні медикаментозної
терапії і при включенні в комплекс лікування ОТ.

3. Виявити вплив застосовуваних режимів терапії на вміст прозапального
цитокіну ФНП-a у хворих АДЕ.

4. Визначити зміни ліпідного спектра у хворих, що одержували
медикаментозне лікування й у поєднанні з озонотерапією.

5. Порівняти вплив медикаментозного лікування і такого з включенням
озонотерапії на церебральну гемодинаміку у хворих з АДЕ.

6. Узагальнити отримані дані, обґрунтувати й розробити рекомендації про
застосування медикаментозного лікування в комбінації з ОТ у комплексному
лікуванні хворих з АДЕ з урахуванням динаміки клінічної картини і
виявлених патохімічних та патофізіологічних порушень.

Наукова новизна отриманих результатів. Проведене поглиблене порівняльне
вивчання динаміки клінічної картини, стану активності антиоксидантних
ферментів і продуктів перекисного окислення ліпідів, рівня прозапального
цитокіну ФНП-a, а також ліпідного профілю та церебральної гемодинаміки
вперше дозволило комплексно оцінити у порівняльному аспекті результати
лікування хворих дисциркуляторною енцефалопатією, обумовленої
атеросклерозом, із використанням медикаментозної терапії та у поєднанні
з внутрішньовенними інфузіями озонованого 0,9 % розчину натрію хлориду
(ОФР).

Виявлено, що додаткове застосування ОФР супроводжується більш вираженим
зменшенням інтенсивності основних скарг і об’єктивних симптомів
захворювання у хворих АДЕ. Підтверджено феномен активації
глутатіонвмісних ферментів у хворих АДЕ під впливом додатково
призначуваних інфузій ОФР, уточнені особливості впливу вивчених режимів
лікування на активність супероксиддисмутази, а також рівень продуктів
ПОЛ. Показано, що включення ОФР у комплекс лікувальних заходів викликає
значиму активацію основних ферментів антиоксидантної системи, що
супроводжується зниженням рівнів ДК і МДА, а також інтенсивності
спонтанної й індукованої хемілюмінесценції.

Уперше вивчена порівняльна динаміка рівня прозапального цитокіну ФНП-a
у крові хворих АДЕ при призначенні медикаментозного лікування і при
додатковому призначенні ОФР. Установлено, що в міру формування АДЕ
відзначається збільшення вмісту ФНП-a у крові хворих, при цьому
додаткове введення в комплекс лікувальних заходів інфузій ОФР викликає
достовірне зниження його рівня до кінця курсу лікування.

Уточнено порівняльний вплив медикаментозного лікування і додаткового
застосування ОФР на ліпідний профіль у хворих АДЕ. Установлено
достовірне зниження індексу атерогенності сироватки у хворих АДЕ I ст. і
тенденцію до його зниження у хворих АДЕ ІІ ст. за рахунок зменшення
фракції холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) і підвищення
вмісту холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ).

Уперше вивчено вплив медикаментозного лікування в сполученні з
інфузіями ОФР на церебральну гемодинаміку за даними УЗДГ. Виявлено, що
додаткове введення в комплекс лікування ОФР викликає зменшення
міжпівкульної асиметрії мозкового кровотоку, збільшення лінійної
швидкості кровотоку та зменшення значення пульсаційного індексу у хворих
АДЕ I ст., тобто відбувається оптимізація мозкового кровотоку.

Практична значимість отриманих результатів. Проведені порівняльні
дослідження показали, що застосування ОФР у комплексному лікуванні
хворих АДЕ є чинником, що позитивно впливає на клінічну картину
захворювання і приводить до корекції вузлових патогенетичних механізмів
прогресування атеросклеротичного ураження судин головного мозку й
формування дисциркуляторної енцефалопатії. Розроблено режим застосування
ОФР у комплексі з медикаментозною терапією, що не має побічних ефектів.
Результати роботи можуть бути використані практичними лікарями при
лікуванні хворих з АДЕ.

Об’єкт дослідження. Хворі на дисциркуляторну енцефалопатію
атеросклеротичного генезу.

Предмет дослідження. Клініко-неврологічний стан, активність перекисного
окислення ліпідів і антиоксидантної системи, ліпідний обмін, рівень
прозапального цитокіну ФНП-a, а також основні параметри церебральної
гемодинаміки хворих з дисциркуляторною енцефалопатією атеросклеротичного
генезу на фоні медикаментозного лікування або його у поєднанні з
озонотерапією.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі
використані клінічні, біохімічні, біофізичні та статистичні методи
дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної
роботи були представлені й обговорені на науково-практичній конференції
молодих учених ХМАПО “Нові технології в медицині” (Харків, 2001),
конференції молодих учених Харківського державного медичного
університету “Медицина третього тисячоліття” (Харків, 2001), Першій
міжнародній науково-практичній конференції “Місцеве і парентеральне
використання озонотерапії у медицині” (Харків, 2001), на II
Національному Конгресі науково-практичної спілки неврологів, психіатрів
і наркологів України “Психоневрологія XXI сторіччя” (Харків, 2002), Х
Ювілейній міжнародній науково-технічній конференції “Екологія і здоров’я
людини. Охорона водного і повітряного басейнів. Утилізація відходів”
(Щолкіно, АР Крим, 2002), Третій Українській науково-практичній
конференціій з міжнародною участю “Місцеве та парентеральне використання
озонотерапії в медицині” (Харків, 2003).

Результати роботи впроваджені у практику лікувальними закладами: МКЛ
№7 м. Харків, санаторій “Сосновий бір” обєднання
“Полтавасільгоспоздравниця” (Полтавська область), Інститут озонотерапії
та медобладнання (м.Харків). Результати та висновки роботи
використовуються у педагогічному процесі при навчанні курсантів циклу
тематичного удосконалення з озонотерапії на кафедрі невропатології й
нейрохірургії Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 145 сторінках
машинопису, складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріалів
і методів дослідження, розділів, присвячених результатам отриманих
власних досліджень, висновків і практичних рекомендацій. Текст
дисертації проілюстрований 13 рисунками та містить 11 таблиць. Покажчик
літератури 95 джерел надрукованих кирилицею та 83 джерел, надрукованих
латиницею.

Особистий внесок здобувача. Дана дисертаційна робота виконана особисто
автором. Автором сформульовані мети й задачі дослідження, особисто
проводився добір і клінічне дослідження хворих на всіх етапах
дослідження, створення бази даних у персональному комп’ютері,
статистична обробка отриманих даних і їх аналіз. Висновки і практичні
рекомендації сформульовані автором разом із науковим керівником.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 18 друкованих праць,
серед них 2 монографії, 4 статті у профільних журналах (із них 2
самостійні), рекомендованих ВАК України, 8 — у матеріалах
науково-практичних конференцій (з них 5 самостійні); отриманий 1 патент
на винахід.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали й методи дослідження. Було проведено комплексне обстеження й
лікування 122 хворих із дисциркуляторною енцефалопатією І й ІІ ст.
атеросклеротичного генезу (АДЕ I ст. і АДЕ II ст. відповідно). На
підставі даних неврологічного й клінічного обстеження, результатів
біохімічних і інструментальних досліджень, що дозволили об`єктивізувати
атеросклероз судин головного мозку, згідно критеріїв, приведених у
“Класифікації судинних уражень головного і спинного мозку”,
запропонованої Є.В. Шмідтом (1985), усі хворі нами були розбиті на дві
клінічні групи, кожна з який у залежності від одержуваного лікування,
розділена на підгрупи:

1а підгрупа (n=30) — хворі з АДЕ I ст. — одержували медикаментозне
лікування (МЛ) і додатково ОТ у вигляді внутрішньовенних краплинних
інфузій 200 мл озонованого фізіологічного розчину натрію хлориду;

1б підгрупа (n=28) — хворі з АДЕ I ст. — одержували МЛ;

2а підгрупа (n=34) — хворі з АДЕ II ст. — одержували МЛ і додатково ОТ;

2б підгрупа (n=30) — хворі з АДЕ II ст. — одержували тільки МЛ.

Виділені групи відповідають рубриці МКХ Х – церебральний атеросклероз
(I 67.2). Контролем служили 25 практично здорових людей без ознак
дисциркуляторної енцефалопатії, репрезентативних за віком і статтю.

Для лікування пацієнтів усіх груп застосовувалося ноотропи
(пірацетам), вазоактивні препарати (вінпоцетин, ніцерголін,
пентоксифілін, нікотинова кислота), антиоксиданти (ліпоєва кислота,
аскорбінова кислота, вітамін Е), антиагреганти (ацетилсаліцилова
кислота, дипіридамол), антагоністи кальцію (циннаризин, німодипін), а
також вегетотропні препарати, антидепресанти, транквілізатори і
седативні препарати за показаннями.

Озонований фізіологічний розчин натрію хлориду готували шляхом його
барботування озоно-кисневою газовою сумішшю протягом 20 хвилин.
Концентрація озону в озоно-кисневій суміші складала 10 мкг/мл.
Розрахунок концентрації озону в розчині робили згідно рекомендацій,
розроблених Г.А. Бояриновым (2000) (цит. по [Тондій Л.Д., Ганічев В.В.,
Козін Ю.І., 2001]). Готували розчин на медичному озонаторі “Медозонс-БМ”
(Росія), рекомендованого МОЗ України для проведення озонотерапії [Тондій
Л.Д., Ганічев В.В., Козін Ю.І., 2001].

Для аналізу клініко-неврологічної картини захворювання досліджувалися
динаміка частоти скарг і симптомів хворих. Для визначення стану
активності вільно-радикальних процесів, перекисного окислення ліпідів
досліджувалися характер спонтанної і Fe2+ індукованої хемілюмінесценції
суспензії еритроцитів, визначали кількість ДК в плазмі крові, визначали
МДА в сироватці крові за методикою, описаної у роботі [Э.Н.
Коробейникова, 1989]. Активність антиоксидантної системи організму
визначали за вмістом глутатіонпероксидази методом В.М. Моіна (1986),
глутатіонредуктази методом Л.А. Панченко (1975), супероксиддисмутази
методом Fried R. (1975) у модифікації С. Чеварі і співавт. (1991). Для
визначення вмісту ФНП-a у плазмі крові використовувався набір реагентів
“ProCon TNF-a” (виробництво ТОВ “Протеїновий контур”, м. Санкт
Петербург) з використанням твердофазного імуноферментного методу. Про
ефективність гіполіпідемічного впливу проведеної терапії судили на
підставі ступеня зниження в сироватці крові рівнів загального
холестерину (ХС), ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ і тригліцеридів (ТГ). Дослідження
магістральних артерій голови в екстракраніальних відділах і
інтракраніальних судинах (УЗДГ) проводилося за допомогою апарата РС Dop
842 («Medata», Швеція) за загальноприйнятою методикою [Никитин Ю.М.,
Труханов А.И., 1998]. Статистична обробка отриманих результатів
проводилася з використанням пакета статистичного аналізу програми
Microsoft® Excel 2000 (версія 9.0.3821 SR-1). При цьому визначалися
середнє значення (М), стандартна помилка (m). Порівняння вибірок
проводилося з використанням критерію Ст`юдента (t), а також критерію
згоди ч2. Обробка проводилася на IBM-сумісному персональному комп’ютері.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Аналіз динаміки скарг хворих 1а групи, що одержували додатково до
стандартного лікування ОФР показав, що статистично достовірному регресу
(p<0,05 за критерієм t) піддалися такі скарги, як головний біль (з 85,6 % до 32,5 %), запаморочення (з 68,5 % до 21,2 %), зниження працездатності (з 92,3 % до 21,2 %), погіршення пам'яті (з 80,1 % до 37,5 %), зменшення емоційних порушень (з 56,3 % до 35,1 %) і порушення сну (з 81,3 % до 28,3 %). При цьому найбільш виражені зміни стосувалися головного болю, а також зниженої працездатності. Хворі з перших процедур відзначали підвищення загального тонусу, відчуття свіжості в голові, поліпшення настрою і загальної активності. У 1б групі, що одержувала медикаментозне лікування, також виявлені позитивні суб'єктивні зміни. Порівнюючи ефективність лікування в обох групах, виявлено, що додаткове застосування ОФР при лікуванні хворих з АДЕ І ст. вірогідно поліпшує динаміку регресу головного болю, зниженої працездатності, диссомнічних, емоційних і мнестичних порушень. У хворих з АДЕ І ст., що додатково одержували ОФР, була виявлена статистично достовірна позитивна динаміка у вигляді регресу субкортикальних рефлексів (симптом Марінеску-Радовичі регресував з 67,2 % до 32,4 %, Бехтерєва з 10,4 % до 4,1 %), дизартрії (з 57,2 % до 24,2 %) і обмеження конвергенції (з 62,6 % до 16,5 %). Статистичне порівняння результатів дозволяє зробити висновок про достовірний вплив додатково застосовуваних інфузій ОФР на такі об'єктивні ознаки дисфункції центральної нервової системи як патологічний рефлекс Марінеску-Радовичі, дизартрія, обмеження конвергенції (р<0,05 за критерієм ч2). У хворих АДЕ ІІ ст., що одержували додатково до лікування ОФР, статистично достовірному регресу (р<0,05 за критерієм t) піддалися такі скарги, як головний біль (з 75,2 % до 32,4 %), запаморочення (з 88,4 % до 45,6 %), зниження працездатності (з 68,6 % до 26,5 %), погіршення пам'яті (с 65,5 % до 40,2 %), координації рухів (з 78,3 % до 38,8 %), зменшення емоційних порушень (з 54,5 % до 31,3 %) і порушення сну (з 79,6 % до 31,5 %). Як і у випадку з хворими АДЕ I ст., найбільш виражені зміни стосувалися головного болю, зниженої працездатності, а також порушень сну. У 2б групі, що одержувала медикаментозне лікування, також виявлені позитивні суб'єктивні зміни, які стосувалися головного болю (зниження виразності з 75,2 % до 51,2 %), запаморочення (з 88,6 % до 49,6 %), зниження працездатності (з 68,6 % до 48,6 %), а також поліпшення координації руху (з 78,3 % до 58,3 %). Порівнюючи ефективність застосовуваних видів лікування в обох групах, виявлено, що додаткове застосування ОФР статистично достовірне поліпшує динаміку регресу головного болю, зниженої працездатності, емоційних і мнестичних порушень, а також скутості, слабості в кінцівках, порушення координації рухів (р<0,05 за критерієм c2). У результаті дослідження неврологічного статусу виявлено, що у хворих АДЕ ІІ ст., що одержували медикаментозне лікування, спостерігався статистично достовірний регрес вестибуломозочкових порушень (поліпшення стійкості в позі Ромберга з 86,9% до 60,5 %, більш упевнене виконання координаторних проб з 88,6 % до 58,6 %, поліпшення якості ходи з 74,2 % до 59,6 %). Аналогічна тенденція спостерігалася й у хворих АДЕ ІІ ст., що одержували ОФР (поліпшення стійкості в позі Ромберга з 86,9% до 40,3 %, зменшення інтенції при виконанні координаторних проб з 88,6 % до 38,5 %, поліпшення якості ходи з 74,2 % до 39,5 %), однак результати були статистично вірогідно краще в порівнянні з групою 2б (р<0,05 за критерієм ч2). Додаткове введення ОФР, згідно нашого досвіду, не викликає побічних ефектів і випадків непереносимості даного виду терапії у досліджуваних пацієнтів ні на етапі спробних інфузій, ні в процесі лікування. Це погоджується з літературними даними [Jacobs M.T., 1983] про вкрай низьке число несприятливих ефектів парентеральної озонотерапії, що переважно пов'язані з внутрішньовенним уведенням газоподібної озоно-кисневої суміші. Згідно отриманих нами даних, підвищення рівнів спонтанної й індукованої хемілюмінесценції спостерігається в міру прогресування дисциркуляторної енцефалопатії. Так у хворих АДЕ І ст. до лікування інтенсивність спонтанної й індукованої ХЛ підвищена в середньому на 12 % і 9,7 % відповідно. У хворих АДЕ ІІ ст. спонтанна й індукована ХЛ суспензії еритроцитів також вище норми на 49,3% і 43,9 % відповідно, а також вірогідно вище, ніж у хворих АДЕ І ст. Медикаментозне лікування хворих АДЕ І ст. викликає нормалізацію показників спонтанної ХЛ, однак зниження показників індукованої ХЛ носило характер тенденції (р>0,05). При цьому стійкість до факторів, що
провокують ПОЛ, зберігається зниженою, що і підтверджувалося показниками
індукованої ХЛ. До кінця курсу лікування у хворих, що одержували
додатково озонотерапію, спостерігалася статистично достовірна
нормалізація як спонтанної, так і індукованої ХЛ, що, можна пояснити
активацією ендогенних антиоксидантних ферментів під впливом ОФР.

У хворих 2б групи до кінця лікування зниження активності як
спонтанної, так і індукованої ХЛ, носило характер тенденції (р>0,05). У
хворих 2а групи після лікування відзначається корекція спонтанної ХЛ,
однак показники індукованої ХЛ не мали статистично достовірних змін.
Дана ситуація може бути пов’язана як з недостатньою активацією
антиоксидантних ферментів і низьким змістом неферментативних компонентів
антиоксидантної системи, так і з підвищеною кількістю циркулюючих у
крові субстратів ПОЛ, зокрема, ЛПНЩ.

Дані досліджень активності ПОЛ виявляють у всіх випадках, у порівнянні з
контрольною групою, виражене збільшення рівня ДК і МДА в мембранах
еритроцитів, що погоджується з більш ранніми дослідженнями [Волошин
П.В., Весельский О.И., 1989; Весельский И.Ш., Грицай Н.Н., 1992; Малахов
В.А., 1997].

У хворих АДЕ I ст., що додатково одержували до лікування ОФР,
наприкінці лікування відзначається зниження рівнів ДК і МДА до рівнів,
порівнянних з контрольною групою (р>0,05), у той час як у пацієнтів
хворих 1б групи відзначається тенденція (р>0,05) до зниження рівнів як
ДК, так і МДА. У хворих 2б групи стандартна терапія не приводила до
якої-небудь значимої динаміки досліджуваних показників, що свідчить як
про потенційно низьку антиоксидантну активність проведеної терапії, так
і більш виражені порушення рівноваги між про- і антиоксидантними
системами організму. У хворих 2а групи додаткове застосування ОФР
викликало статистично значимий регрес змісту ДК і МДА (р<0,05), який, однак, не досягав відповідних показників контрольної групи. Згідно отриманим нами даним до лікування хворих АДЕ (табл. 1) у міру прогресування церебральних ішемічних порушень знижується активність як глутатіонвмісних ферментів, так і СОД. Застосування медикаментозного лікування у хворих АДЕ І ст. викликало статистично достовірне підвищення активності ГП, ГР і СОД, однак яке не досягало відповідних показників у контрольної групи. У хворих АДЕ ІІ ст. динаміка цих показників характеризувалася лише тенденцією (р>0,05) до відновлення активності цих
ферментів.

2

b

d

f

h

j

l

n

?

?

?

b d J

?

?

*

,

.

E

??????кування АДЕ ІІ ст. до кінця курсу лікування показало достовірний
ріст активності ГП і ГР до рівня контрольної групи. Рівень активності
СОД також відновився до значень, не досягаючи такої контрольної групи
(74,2 % від норми).

Таким чином, можна відзначити, що тільки медикаментозна терапія
недостатньо відновлює активність основних антиоксидантних ферментів: ГП,
ГР і СОД, що створює умови для подальшого прогресування патобіохімічних
і, відповідно, клінічних порушень у хворих. Проведені нами дослідження
рівнів ФНП-a у хворих АДЕ різних стадій виявило підвищений зміст цього
цитокіну в сироватці крові, рівень якого залежав від стадії захворювання
(рис. 1 та рис. 2). У порівнянні з контрольною групою у хворих АДЕ І ст.
початково його рівень був вищим на 36 %, у хворих АДЕ ІІ ст. — на 80 %.
Оскільки розходження між вихідними показниками у хворих АДЕ І і ІІ
стадій були статистично достовірними (р<0,05), можна зробити висновок, що ФНП-a є одним з факторів прогресування атеросклеротичного ураження церебральних судин і речовини мозку, що підтверджує отримані раніше дані [Bruunsgaard H., Andersen- Ranberg K., Jeune B. et al., 1999; Bruunsgaard H., Skinhoj P., Pedersen A.N. et al., 2001]. У хворих 2а групи до кінця курсу лікування відзначено статистично значиме, у порівнянні з вихідними показниками, зниження рівня ФНП-a, однак не досягали рівня контрольної групи. Отримані дані показують, що додаткове застосування ОФР для лікування хворих АДЕ викликає ефективне зниження рівня ФНП-a, що відіграє важливу роль у процесах окисного стресу, атерогенезі і формуванні енцефалопатії. З урахуванням доведених раніше негативних патобіохімічних ефектів, що викликає ФНП-a, корекція цього показника, можливо, буде сприяти уповільненню атеросклеротичного ураження судинної стінки церебральних артерій і, як наслідок, прогресування клінічних проявів дисциркуляторної енцефалопатії атеросклеротичного генезу. При обстеженні нами хворих АДЕ I ст., у порівнянні з контролем, визначалися збільшення рівнів загального ХС на 12,3 %, а також ХС ЛПНЩ на 18,6 % і ТГ на 12%, а також зниження рівня ХС ЛПВЩ на 6,7 %. У хворих АДЕ II ст. виявлені більш виражені зміни ліпідного спектра крові, відповідно підвищення рівнів загального ХС на 18,9 %, ХС ЛПНЩ на 27,9 %, ТГ на 23,1 % з одночасним зниженням рівня антиатерогенного ХС ЛПВЩ на 9,2 %. Коефіцієнт атерогенності до лікування перевищував нормальні величини у хворих АДЕ I ст. у середньому на 27,4 %, а у хворих АДЕ ІІ ст. у середньому на 41,3 %. Після проведеного стандартного лікування хворих АДЕ I і II ст. статистично достовірної динаміки показників ліпідного спектра не виявлено. У хворих АДЕ I ст., що одержували додатково ОФР, відзначається статистично достовірне зниження рівнів ХС ЛПНЩ, загального ХС і ТГ. У той же час відзначався ріст рівня антиатерогенного ХС ЛПВЩ. Наслідком даних змін стало зниження рівня атерогенності в середньому на 9,3 % (р<0,05), не досягаючи рівня здорових осіб. У хворих 2а групи відзначалася подібна динаміка показників ліпідного обміну, однак достовірним (р<0,05) змінам піддалися показники ХС ЛПНЩ і ХС ЛПВЩ, а зміни рівнів ТГ і загального ХС носили лише характер тенденції (р>0,05), зберігаючи практично колишні значення.
Однак за рахунок зміни співвідношення ліпідних фракцій у цих хворих
статистично вірогідно знижувався індекс атерогенності на 6,8 %. Таким
чином, зниження рівнів загального ХС, ХС ЛПНЩ і ТГ може бути пояснено
впливом ОФР на процеси ліпідного обміну хворих АДЕ І ст. Дані зміни
відповідають результатам раніше проведених досліджень впливу ОФР на
ліпідний спектр у хворих дисциркуляторними енцефалопатіями [СмирновА.А.,
1996].

Дослідження основних показників церебральної гемодинаміки методом
ультразвукової доплерографії показало їхнє погіршення вже на ранніх
клінічних стадіях АДЕ і подальше прогресування в міру погіршення
клініко-неврологічної картини, що відповідає результатам раніше
проведених досліджень [Зыков В.П., 1992; Кузнецов Д.А., 2001]. Нами
виявлені зниження лінійної швидкості кровотоку (ЛШК), зростання
коефіцієнта асиметрії мозкового кровотоку, а також підвищення
пульсаційного індексу, причиною чого були стенозуючі процеси в цих
судинах, а також наявність ангіоспазму у басейні досліджуваних судин. У
результаті дослідження порівняльного впливу ОФР на церебральну
гемодинаміку виявлено, що в хворих 1а групи, у порівнянні з початковим
рівнем кровотоку, до кінця курсу лікування відзначалися достовірне
збільшення ЛШК по інтракраніальних судинах вертебрально-базилярного
басейну (хребцевих артеріях -ХА) та середньої мозкової артерії (СМА)
(порівняно з початковими значеннями на 65,8 % и 57,6 % відповідно,
р<0,05). Статистично достовірно ОФР впливає на динаміку коефіцієнта асиметрії мозкового кровотоку (з 18,4±2,6 % до 7,8±0,5 % по СМА та з 11,1±0,2 % до 3,8±0,5% по ХА), а також пульсаційного індексу (ХА – на 6,1 %, основна артерія – на 7,8 % і СМА – на 5,3 % порівняно з відповідними показниками до лікування) лише у хворих 1а групи. Вищевказані зміни свідчать про усунення явищ ангіоспазму інтракраніальних судин у хворих АДЕ І ст. під впливом проведеної терапії з додатковим застосуванням ОФР. Статистично значимих змін гемодинамічних показників ні стандартно застосовуваний комплекс медикаментів, ні додаткове введення ОФР у хворих АДЕ ІІ ст. не викликає. Таким чином, отримані результати свідчать про те, що комплексне лікування з додатковим застосуванням ОФР позитивно впливає на церебральну гемоциркуляцію і клінічний стан хворих переважно в початкових стадіях захворювання. Додаткове застосування ОФР у досліджуваних хворих впливає на тонус інтракраніальних судин, периферичний опір у макроциркуляторному руслі, за рахунок чого поліпшувався мозковий кровообіг, зменшувалася міжпівкульна асиметрія. Таким чином, підсумовуючи виявлені зміни властивостей крові під впливом комплексу лікувальних заходів із включенням внутрішньовенних інфузій ОФР, можна представити механізм дії озону на патобіохімічні процеси в організмі в такий спосіб. Озон, потрапляючи в судинне русло, взаємодіє з багатьма органічними речовинами, насамперед з поліненасиченими жирними кислотами мембран еритроцитів, а також білками і ферментами. У результаті цієї взаємодії утворюються різні короткоживучі речовини (озоніди, молозоніди, кетони, вільні радикали, активні форми кисню і т.п.), що можуть виступати індукторами антиоксидантних ферментів (СОД, ГП та ГР), що беруть участь у врегулюванні дисбалансу між про- і антиоксидантними системами організму людини — оксидативного стресу. У результаті їх активації виникає зниження рівнів проміжних і кінцевих продуктів ПОЛ, зменшення вмісту ФНП-a , а також відбувається корекція ліпідного обміну. Корекція патохімічних процесів приводить до відновлення механізмів регуляції тонусу церебральних судин, що проявляється нормалізацією гемодинамічних показників за даними УЗДГ. Таким чином, парентеральне введення озону викликає комплексний саногенний вплив на основні патохімічні і патофізіологічні процеси в організмі людини, що супроводжують атерогенез з формуванням судинної енцефалопатії (рис. 3). Рис. 3. Схема саногенних реакцій, індукованих застосуванням ОФР у хворих АДЕ. Отже, додаткове застосування для лікування хворих з АДЕ озонотерапії у вигляді ОФР викликає більш виражену позитивну динаміку як клініко-інструментальних, так і патобіохімічних показників. Це обумовлено унікальним поліфакторним впливом озону і, імовірно, продуктів його взаємодії з кров'ю на вузлові патогенетичні механізми формування судинної енцефалопатії, обумовленої атеросклерозом. ВИСНОВКИ 1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної наукової задачі: обґрунтування використання озонотерапії у комплексному лікуванні хворих з дисциркуляторною атеросклеротичною енцефалопатією на підставі комплексного клініко-інструментального і біохімічного досліджень. Розроблено лікувальні заходи з урахуванням отриманих даних. 2. На підставі поглибленого вивчення динаміки клініко- неврологічної картини у хворих з АДЕ визначено, що додаткове введення в комплекс лікувальних заходів озонованого фізіологічного розчину викликає більш виражені позитивні суб'єктивні й об'єктивні зміни стану хворих переважно з АДЕ І ст. у порівнянні з тільки медикаментозним лікуванням. 3. Додаткове застосування ОФР при лікуванні пацієнтів з АДЕ І ст. викликає статистично більш значиме зниження початково підвищеної активності процесів ПОЛ (за даними спонтанної й індукованої хемілюмінесценції на 15,1 % та 10,9 % відповідно, а також рівнів ДК і МДА на 10,6 % та 24,7 % відповідно) та підвищення активності антиоксидантних ферментів (СОД на 63%, ГР на 58,1 % та ГП на 92,7%). Застосування ОФР для лікування АДЕ ІІ ст. викликало достовірний ріст активності ГП і ГР до рівня контрольної групи (154,32±3,30 мкмоль GSH/гHb/хв та 13,11±0,23 НАДФ.Н2/М Hb/хв відповідно). Рівень активності СОД відновився до значень, не досягаючи такої контрольної групи (74,2 % від норми). 4. Уведення в схему лікування ОФР сприяє зниженню вмісту прозапального цитокіну ФНП-a у хворих АДЕ І ст. до рівня, порівняного з контрольною групою (у середньому до 31,18±0,67 пг/мл) і до достовірного зниження його рівня у хворих з АДЕ ІІ ст. (51,77±0,77 пг/мл, р<0,05). 5. Під впливом додаткового введення ОФР у хворих з АДЕ І ст. відбуваються статистично достовірні зміни ліпідного спектра, що виражаються в зменшенні коефіцієнта атерогенності (на 7,8 %, р<0,05) при збереженні рівня загального холестерину; у хворих АДЕ ІІ ст. ці зміни носять характер тенденції (р>0,05).

6. На відміну від медикаментозного лікування, додаткове проведення
внутрішньовенних інфузій ОФР хворим з АДЕ І ст. за даними УЗДГ викликає
підвищення ЛШК в хребцевих артеріях та СМА (порівняно з початковими
значеннями на 65,8 % и 57,6 % відповідно, р<0,05), зменшення коефіцієнта міжпівкульної асиметрії (з 18,4±2,6 % до 7,8±0,5 % по СМА та з 11,1±0,2 % до 3,8±0,5 % по ХА) та пульсаційного індексу (ХА – на 6,1 %, основна артерія – на 7,8% і СМА – на 5,3 % порівняно з відповідними показниками до лікування); у хворих з АДЕ ІІ ст. при додатковому застосуванні ОФР відзначається лише тенденція до корекції міжпівкульної асиметрії церебрального кровотоку. 7. Комплексне лікування з додатковим застосуванням ОФР поряд з поліпшенням клініко-неврологічної картини захворювання викликає корекцію вузлових патогенетичних механізмів розвитку атеросклеротичного ураження церебральних судин і формування судинної енцефалопатії. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. Хворим з АДЕ І і ІІ ст. у комплексі медикаментозного лікування, з метою поліпшення клініко-неврологічного статусу і корекції основних патохімічних порушень та церебральної гемодинаміки, рекомендоване (за умови відсутності протипоказань) додаткове введення ОФР. 2. ОФР у комплексі лікувальних заходів необхідно застосовувати у вигляді внутрішньовенних інфузій, по 200 мл крапельно, № 6, через день; концентрація озону в озоно-кисневій суміші для барботування розчину 10 мкг/мл, час барботування 15 хвилин. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Малахов В.А., Белоус А.М., Пасюра И.Н., Дорошенко Г.И. Клеточно-метаболические аспекты патогенеза, лечения и профилактики хронических церебральных ишемий и нейродегенеративных процессов. – Харьков, 1999. – 172 с. (Дисертантом проведено літературний огляд, взято участь у зборі матеріалів та обробці отриманих даних для IV, V, VII розділів, підготував для друку роботу). 2. Хвисюк М.І., Малахов В.О., Ганічев В.В., Пасюра І.М. Озонотерапія для неврологів та вертебрологів. Монографія. — Харків. ХМАПО МОЗ України, Українська асоціація озонотерапевтів та виробників медобладнання, 2002. — 256 с. (Дисертантом проведено літературний огляд, взято участь у зборі матеріалів та обробці отриманих даних, підготовлено для друку роботу). 3. Малахов В.А., Гетманенко А.В., Пасюра И.Н., Кравец Л.А. Опыт практического применения паноксигенации при хронической цереброваскулярной патологии атеросклеротического и гипертонического генеза // Український вісник психоневрології. – 2001.– Т.9, вип. 1 (26) – С. 42-44. (Дисертантом проведено літературний огляд та взято участь у зборі матеріалів, підготовлено для друку роботу). 4. Малахов В.А., Гетманенко А.В., Пасюра И.Н., Степанская М.И., Дорошенко Г.И., Кравец Л.А., Феденко А.В. К вопросу о начальных формах сосудистых заболеваний головного мозга // Український вісник психоневрології. – 2000. – Т.8, вип. 3 (25). – С. 18-20. (Дисертантом взята участь у зборі матеріалів та обробці отриманих даних). 5. Пасюра И.Н. Влияние озонотерапии на некоторые патогенетические механизмы формирования атеросклеротической дисциркуляторной энцефалопатии // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т.10, вип. 4 (33). – С. 40-42. 6. Пасюра И.Н. Озонотерапия в комплексном лечении дисциркуляторной атеросклеротической энцефалoпатии // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т.10, вип. 1 (30). – С. 71-73. 7. Пасюра І.М., Малахов В.О. Стан перекисного окислення ліпідів та ферментативної антиоксидантної системи у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію атеросклеротичного генезу в динаміці комплексного лікування з використанням озонотерапії // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика: Матеріали конференції “Медикаментозна та немедикаментозна профілактика та відновне лікування в клінічній практиці” (15-18 червня 2001 року). – Київ, 2001. – С. 275-281 (Дисертантом проведено літературний огляд та взято участь у зборі матеріалів, підготовці та обробці отриманих даних, підготовлено для друку роботу). 8. Хвисюк М.І., Малахов В.О., Ганічев В.В., Пасюра І.М. Досвід використання та перспективи розвитку озонотeрапії у клініці нервових захворювань // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т.10, вип. 1 (30), додаток. – С.87. (Дисертантом проведено літературний огляд та взято участь у зборі матеріалів та обробці отриманих даних, підготовлено для друку роботу). 9. Хвисюк Н.И., Малахов В.А., Пасюра И.Н. Озонотерапия (обзор литературы) // Проблеми медичної науки та освіти. – 2001. – № 1. – С. 78-82. (Дисертантом проведено літературний огляд та взято участь у зборі матеріалів, підготовлено для друку роботу) 10. Хвисюк Н.И., Малахов В.А., Пасюра И.Н. Опыт применения озонотерапии в ангионеврологии и нейровертебрологии // Проблеми медичної науки та освіти. – 2001. – № 4. – С. 36-40. (Дисертантом проведено літературний огляд та взято участь у зборі матеріалів та обробці отриманих даних, підготовлено для друку роботу) 11. Патент України №43689 МПК7 А 61К 35/14 “Спосіб лікування початкової дисциркуляторної енцефалопатії гіпертонічного та атеросклеротичного генезу” / Малахов В.О., Гетманенко А.В., Пасюра І.М., Кравець Л.О., Ганічев В.В. Опубл. 17.12.2001 р. Бюл.№11 (Дисертантом проведено інформаційний пошук та огляд літератури, взято участь у зборі матеріалів та обробці отриманих даних, підготовлено для друку роботу) 12. Малахов В.А., Бондарь Т.Н., Гетманенко А.В., Пасюра И.Н., Володарская Н.М., Белевцова Е.Н., Краснорудская Т.В., Филиппов А.В., Войнилович Л.В., Стребкова Ю.В. Функциональное состояние эндотелия у больных начальной цереброваскулярной патологией в динамике озонотерапии // Матеріали науково-практичної конференції “Нові технології оздоровлення природними та преформованими факторами (фізіотерапія, озонотерапія, курортологія), присвяченої 80-річчю ХМАПО та 140-річчю Харківської фізіотерапевтичної школи (26-27 листопада 2002 р.). — Харків: ХМАПО, Українська асоціація озонотерапевтів і виробників медобладнання. — С. 162-163 (Дисертантом взято участь у зборі матеріалів та обробці отриманих даних). 13. Малахов В.А., Пасюра И.Н., Гетманенко А.В., Кравец Л.А. Клинико-патогенетическое обоснование применения озонотерапии хронических церебральных ишемий // Збірник наукових робіт Першої міжнародної науково-практичної конференції “Місцеве та парентеральне використання озонотерапії в медицині”. – Харків: Українська асоціація озонотерапевтів і виробників медобладнання, 2001. – С. 46-47. (Дисертантом проведено літературний огляд та взято участь у зборі матеріалів та обробці отриманих даних, підготовлено для друку роботу) 14. Пасюра И.Н. Озонотерапия в комплексном лечении хронической цереброваскулярной патологии атеросклеротического генеза // Медицина третього тисячоліття: Збірник тез конференції молодих вчених Харківського державного університету (Харків, 17-18 січня 2001 р.): У 3 ч. – Харків, 2001. – Ч. II. – С. 50-51. 15. Пасюра И.Н. Озонотерапия начальной дисциркуляторної енцефалопатії // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених ХМАПО “Нові технології в медицині” 25 грудня 2001 року. – Харків, 2001. – С.60. 16. Пасюра И.Н. Отдаленные результаты применения озонотерапии при лечении энцефалопатий атеросклеротического генеза // Матеріали науково-практичної конференції “Нові технології оздоровлення природними та преформованими факторами (фізіотерапія, озонотерапія, курортологія), присвяченої 80-річчю ХМАПО та 140-річчю Харківської фізіотерапевтичної школи (26-27 листопада 2002 р.). — Харків: ХМАПО, Українська асоціація озонотерапевтів і виробників медобладнання. — С. 176-177. 17. Пасюра І.М. Гемодинамічні ефекти озонотерапії у хворих з хронічною церебральною ішемією // Международный медицинский журнал. — Третя Українська науково-практична конференція з міжнародною участю “Місцеве та парентеральне використання озонотерапії в медицині” (Харків, 23-24 вересня 2003 р.). Збірник наукових робіт. — Харьков, 2003 (приложение). — С.115. 18. Хвисюк М.І., Малахов В.О., Ганічев В.В., Пасюра І.М. Новий немедикаментозний метод лікування — озонотерапія // Х Юбилейная международная научно-техническая конференция “Экология и здоровье человека. Охрана водного и воздушного бассейнов. Утилизация отходов”: Сборник научных статей. — Щелкино, 2002. — Т. 1. — С. 164-166. (Дисертантом проведено літературний огляд, взято участь у зборі матеріалів) АНОТАЦІЯ Пасюра І.М. Клініко-патогенетичне обґрунтування використання озонотерапії у комплексному лікуванні хворих на дисциркуляторну атеросклеротичну енцефалопатію. — Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю: 14.01.15 — нервові хвороби. — Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України. — Харків, 2005. Дисертація присвячена клініко-патогенетичному обґрунтуванню використання озонотерапії у хворих з дисциркуляторною енцефалопатією І та ІІ ст. атеросклеротичного генезу на основі дослідження порівняльного впливу медикаментозного лікування та його у поєднанні з внутрішньовенними інфузіями озонованого фізіологічного розчину натрію хлориду (ОФР) на клініко- неврологічну картину, стан активності перекисного окислення ліпідів, антиоксидантних ферментів, прозапального цитокіну фактору некрозу пухлин альфа (ФНП-a), ліпідний спектр сироватки крові та церебральну гемодинаміку. Визначено, що додаткове використання ОФР покращує клініко- неврологічний стан хворих, покращує показники церебральної гемодинаміки, за рахунок підвищення активності основних антиоксидантних ферментів зменшує вміст продуктів перекисного окислення ліпідів, зменшує коефіцієнт атерогенності сироватки крові, а також знижує вміст ФНП-a. Запропоновано методику лікування з використанням медикаментів та озонотерапії. Ключові слова: озонотерапія, озонований фізіологічний розчин натрію хлориду, дисциркуляторна енцефалопатія, антиоксидантні ферменти, перекисне окислення ліпідів, фактор некрозу пухлин альфа. АННОТАЦИЯ Пасюра И.Н. Клинико-патогенетическое обоснование использования озонотерапии в комплексном лечении больных с дисциркуляторной атеросклеротической енцефалопатией. — Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности: 14.01.15 — нервные болезни. — Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины. — Харьков, 2005. Диссертация посвящена клинико-патогенетическому обоснованию использованию озонотерапии (ОТ) у больных с дисциркуляторной энцефалопатией І и ІІ ст. атеросклеротического генеза на основе исследования сравнительного влияния медикаментозного лечения и его в сочетании с внутривенными инфузиями озонированного физиологического раствора натрия хлорида (ОФР) на клинико-неврологическую картину, состояние активности перекисного окисления липидов, антиоксидантных ферментов, уровень провоспалительного цитокина фактора некроза опухолей альфа (ФНО-a), липидный спектр сыворотки крови и церебральную гемодинамику. В результате проведенных исследований у больных были выявлены повышение активности процессов перекисного окисления липидов при одновременном снижении активности антиоксидантных ферментов, повышенное содержание провоспалительного цитокина фактора некроза опухолей альфа и гипердислипидемию, нарушение нормальных показателей церебральной гемодинамики. Установлено, что дополнительное к медикаментозной терапии использование ОФР улучшает клинико-неврологическое состояние больных, преимущественно с АДЭ I ст. За счет повышения активности антиоксидантных ферментов (супероксиддисмутазы, глутатионпероксидазы, глутатионредуктазы) уменьшается содержание продуктов перекисного окисления липидов (диеновых конъюгат, малонового диальдегида) и интенсивность хемилюминесценции. Дополнительное применение озонотерапии приводит к достоверному снижению уровня ФНО-a у больных с АДЭ І ст. до уровня, сравнимого с контрольной группой и к достоверному снижению его уровня у больных с АДЭ ІІ ст. Дополнительное применение ОТ также улучшает показатели церебральной гемодинамики у больных с АДЭ І ст. (повышение линейной скорости кровотока по позвоночным артериям и средней мозговой артерии, уменьшение межполушарной асимметрии и пульсационного индекса). У больных с АДЭ ІІ ст. при дополнительном применении ОТ отмечается тенеденция к уменьшению межполушарной асимметрии кровотока. Таким образом, дополнительное применение для лечения больных с атеросклеротической дисциркуляторной энцефалопатией озонотерапии в виде озонированного физиологического раствора натрия хлорида вызывает более выраженную положительную динамику как клинико-инструментальных, так и патобиохимических показателей. Это обусловлено уникальным полифакторным воздействием озона и, вероятно, продуктов его взаимодействия с кровью на узловые патогенетические механизмы формирования сосудистой энцефалопатии, обусловленной атеросклерозом. Для практического использования предложена методика комплексного лечения с использованием медикаментов и озонотерапии. Ключевые слова: озонотерапия, озонированный физиологический раствор натрия хлорида, дисциркуляторная энцефалопатия, антиоксидантные ферменты, перекисное окисление липидов, фактор некроза опухолей альфа. SUMMARY Pasyura I. N. Сlinical and pathogenetic substantiation of ozone therapy applied in complex treatment of the patients with discirculatory atherosclerotic encephalopathy. — Manuscript. Dissertation for degree of Candidate of Medical Sciences by speciality: 14.01.15 — nervous diseases. — Institute of Neurology, Psychiatry and Narcology of AMS of Ukraine. — Kharkiv, 2005. The dissertation is devoted to clinical and pathogenetic substantiation of ozone therapy used at the patients with І and ІІ degree discyrculatory encephalopathy of atherosclerotic genesis based on the comparative study of the influence treatment with pharmaceuticals alone and in combination with intravenous infusions of the ozonized NaCl physiological solution (OPS) on clinical and neurological pattern, activity of lipid peroxidation, antioxidative enzymes, proinflammatory cytokin tumor necrosis factor alpha (TNF-a), serum lipide spectrum, and cerebral hemodynamics. It was established that OPS additionally to the treatment with pharmaceuticals improves a clinical neurological status of the patients and cerebral hemodynamic indices, due to the raised activity of the basic antioxidative enzymes decreases the contents of lipid peroxidation products, reduces the serum atherogenicity coefficient and TNF-a contents. Complex treatment with pharmaceuticals and ozone therapy for practical use has been proposed. Key words: ozone therapy, ozonized NaCl physiological solution, discirculatory encephalopathy, antioxidative enzymes, lipid peroxidation, tumor necrosis factor alphа

Похожие записи