МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО – ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

ГОНЧАРУК СЕРГІЙ ФЕДОРОВИЧ

УДК 616.248 – 053.2: 616- 092.9] – 036.82.83/.84

Клініко – патогенетичне обгрунтування комплексного застосування
фізичних чинників у відновлювальному лікуванні дітей з бронхіальною
астмою

14.01.33. – Курортологія та фізіотерапія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ОДЕСА – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському НДІ медичної реабілітації та курортології
МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч
науки і техніки України Бабов Костянтин Дмитрович, директор Українського
НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Галина Ірина
Віталіївна, головний науковий співробітник клінічного відділу
Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України

доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України Бабій
Ігор Леонідович, завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб Одеського
державного медичного університету МОЗ України

доктор медичних наук, професор Каладзе Микола Миколайович, завідувач
кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії факультету післядипломної освіти
Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського МОЗ
України

Провідна установа:

Український НДІ дитячої курортології і фізіотерапії (м. Євпаторія),
відділ медичної реабілітації

Захист дисертації відбудеться “18” лютого 2005 р. о 10 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.608.01 при Українському НДІ
медичної реабілітації та курортології (65014, Одеса, Лермонтовський
пров., 6).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Українського НДІ
медичної реабілітації та курортології (65014, Одеса, Лермонтовський
пров., 6).

Автореферат розісланий “14” січня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник
Г. О. Дмитрієва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Бронхіальна астма (БА) — одне з найбільш
розповсюджених захворювань у дітей (Ласица О.И.,2000; Геппе Н.А.,2002;
Богорад А.Е.,2002; Кожемяка А.И. и др.,2003; Каганов С.Ю. и др.,2003;
Лютина Е.И. и др., 2003; Warner I.O. еt al.,2002; Macheska-Badzakova G.,
Trandafilovski P.,2003). Частота її виявлення в різних країнах світу
становить 5–10 % усього дитячого населення (Фещенко Ю.И.,2000; Чучалин
А.Г.,2000; Дрожжев М.Е. и др.,2002; Мизерницкий Ю.А.,2002; Ревякина
В.А.,2003; Blaiss Michael S.,2002). У зв’язку з цим лікування даного
захворювання є однією з основних проблем педіатрії (Балаболкин
И.И.,2003; Каладзе М.М. та ін.,2003).

БА приділяється велика увага в усьому світі — з’явилися нові
медикаментозні препарати, розроблено уніфіковані міжнародні підходи до
діагностики і використання лікарських препаратів, реалізуються програми
з контролю за якістю життя пацієнтів і зниженням ризику захворюваності
(Бронхиальная астма у детей. Стратегия лечения и профилактика.
Национальная программа. Всероссийское научное общество пульмонологов.
Союз педиатров России, 1997; Guidelines for the Diagnosis and Management
of Asthma. Bethesda, Md: National Heart, Lung and Blood Institute, 1997;
British Asthma Guidelines Coordination Committee. British guidelines on
asthma management, 1997; Third International Pediatric Consensus
Statement on the Management of Childhood Asthma, 1998; Pediatric Asthma:
Promoting Best Practice. Rochester, NY: American Academy of Allergy,
Asthma and Immunology, 1999 та ін.).

Однак, незважаючи на різноманіття лікарських препаратів, методів
діагностики і профілактики БА, триває неухильне зростання захворюваності
в дітей. Збільшується кількість тяжких, резистентних до медикаментозної
терапії форм захворювання, інвалідність і смертність від БА (Балаболкин
И.И.,2003; Чучалин А.Г. и др.,2004; Мещерякова Н.Н., Белевский
А.С.,2004; Simon Ronald A.,2002), що обумовлює актуальність проблеми
розробки і створення нових комплексних методів відновлювального
лікування (ВЛ) даного контингенту хворих.

Розвиток медичних технологій привів до створення в останні десятиліття
ряду нових високоефективних методів лікування: камери штучного
мікроклімату соляного аерозолю (КШМК); нормобарична гіпокситерапія;
різні методики баро-, озоно-, лазерної і магнітолазерної терапії та ін.
(Самосюк И.З. и др., 1997; Медведєва Т.М.,Торохтін М.Д.,1998; Торохтин
А.М.,1998; Бабий И.Л.,Морозова О.В.,2001; Васильева-Линецкая Л.Я.,2002;
Левашов М.И., Березовский В.А.,2002; Пономаренко Г.Н.,2002; Масленников
О.В.,Конторщикова К.Н.,2003) і нового підходу до використання
лікувальних фізичних чинників (ЛФЧ) на основі синдромно-патогенетичної
класифікації (Пономаренко Г.Н., 2002). Разом з тим використання даних
методів лікування у ВЛ дітей з БА залежно від домінуючого терапевтичного
ефекту істотно обмежується відсутністю єдиних патогенетично
обгрунтованих схем їх комплексного призначення, з урахуванням
особливостей перебігу захворювання. У зв’язку з цим виникла необхідність
обгрунтування і розробки нового підходу до комплексного призначення ЛФЧ
у ВЛ дітей з БА, який міг бути використаний при створенні та
удосконаленні стандартів ВЛ.

Створення ефективних схем комплексного використання ЛФЧ при
відновлювальному лікуванні дітей з БА передбачає також розв’язання ряду
важливих питань: визначення мети і завдань застосування ЛФЧ; виявлення
основних патогенетично значущих порушень у дітей з БА в періоді ремісії
— “точок прикладення” терапевтичної дії ЛФЧ; розробка основних принципів
призначення; обгрунтування призначення ЛФЧ при їхньому комплексному
застосуванні з лікарськими препаратами; розробка алгоритму дій лікаря
при призначенні індивідуальних схем ВЛ; визначення критеріїв
ефективності проведеної терапії і моніторингу за перебігом БА в
пацієнтів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Матеріал дисертації є
частиною планових наукових робіт, що виконані в Українському НДІ
медичної реабілітації та курортології з 1993 по 2003 рр. і присвячені
підвищенню ефективності лікування дітей із хронічними неспецифічними
захворюваннями легень з використанням природних і преформованих фізичних
чинників в умовах санаторію і поліклініки (№№ держреєстрації
0193V029247, 0197V000277, 0198V002215, 0101V002094).

Фрагменти НДР, присвячені використанню лікувальних фізичних чинників при
лікуванні дітей з БА, та експериментальні дослідження виконані
безпосередньо дисертантом.

Мета дослідження. Підвищити ефективність відновлювального лікування
дітей, які страждають на бронхіальну астму, шляхом розробки нового
патогенетично обгрунтованого підходу до комплексного використання
лікувальних фізичних чинників.

Задачі дослідження:

1. Вивчити особливості перебігу захворювання (реакція на індукторні і
тригерні фактори, наявність супровідної патології, клінічні прояви
захворювання, функціональні і лабораторні показники) залежно від ступеня
тяжкості, давності виникнення захворювання і віку пацієнтів.

2. На підставі динаміки морфофункціональних, імунологічних і
метаболічних показників вивчити в експериментальних умовах механізм
курсового впливу лазерного випромінювання з різною довжиною хвилі на
функціональний стан імунокомпетентних органів (тимус і селезінка).

3. Вивчити в експериментальних дослідженнях особливості зміни
функціонального стану лімфоїдної системи під впливом штучного
мікроклімату соляного аерозолю протягом курсу і у віддалений період.

4. Вивчити особливості динаміки спірографічних показників протягом курсу
терапії в умовах штучного мікроклімату соляного аерозолю в дітей, хворих
на БА.

5. Розробити диференційовані показання для призначення камер штучного
мікроклімату соляного аерозолю в комплексі з нормобаричною
гіпокситерапією та інгаляціями водного розчину препарату “мумійо-Вітас”
на основі аналізу безпосередніх і віддалених результатів лікування.

6. Провести порівняльний аналіз ефективності впливів на ділянку
селезінки арсенід-галієвим лазером і інтерференційними струмами в
комплексі з використанням штучного середовища соляного аерозолю в дітей
з БА.

7. На підставі узагальнення результатів досліджень розробити основні
положення концепції використання лікувальних фізичних чинників у
відновлювальному лікуванні дітей з БА (завдання, алгоритм дій лікаря,
принципи) для стандартизації їх призначення при складанні довгострокових
індивідуальних програм.

8. Розробити схему моніторингу за перебігом БА в дітей на основі аналізу
інформативності різних методів діагностики та узагальнення результатів
ефективності моніторингу перебігу захворювання.

Об’єкт дослідження: 427 дітей із бронхіальною астмою і 268 білих щурів
лінії Вістар.

Предмет дослідження: комплексний вплив лікувальних фізичних чинників
(штучний мікроклімат соляного аерозолю, нормобарична гіпокситерапія,
інгаляції водного розчину препарату “мумійо-Вітас”, арсенід-галієвий
лазер та інтерференційні струми) на клінічні, функціональні, біохімічні
та імунологічні показники у дітей з бронхіальною астмою. Особливості
курсового впливу штучного мікроклімату соляного аерозолю,
арсенід-галієвого та гелій-неонового лазерного випромінювання на
функційний стан імунокомпетентних органів (тимус та селезінка) та
процеси диференціювання лімфоїдних клітин.

Методи дослідження: клінічні, функціональні, алергологічні, біохімічні,
імунологічні, морфологічні, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).

Наукова новизна результатів дослідження. Встановлено, що в різні вікові
періоди і залежно від давності виникнення захворювання в дітей з БА
змінюється спектр причинно-значущих алергенів і тригерних факторів, що
необхідно враховувати при проведенні відновлювального лікування. У 3–6
років переважає реакція на харчові алергени і запахи кулінарних олій,
яка з віком зменшується при одночасному зростанні сенсибілізації до
аерополютантів хімічної природи, побутових, епідермальних і пилкових
алергенів. У періоді ремісії в дітей з БА виявлена пряма залежність між
реактивністю бронхів до фізичних іритантів (холодне повітря, фізичне
навантаження, зміна метеоумов), значущістю нервово-психічних стресів,
зниженням толерантності до фізичного навантаження і давністю виникнення
захворювання. Вперше встановлено, що в дітей з БА при відповідній
клінічній симптоматиці (настирливий кашель, тривалий субфебрилітет,
часті фарингіти із затяжним перебігом і т. ін.), в 43 % випадків
виявляються Мусорlаsма pn. і в 15 % — Chlamydia sp.

Для оптимізації використання ЛФЧ при відновлювальному лікуванні дітей з
БА в періоді ремісії на основі аналізу особливостей перебігу
захворювання (реакція на індукторні і тригерні фактори, наявність
супровідної патології, клінічні прояви захворювання, функціональні і
лабораторні показники) виділено пріоритети (основні патогенетичні
порушення, що потребують цілеспрямованої корекції): високий рівень
сенсибілізації організму; запальні процеси в бронхолегеневій системі
алергійного генезу і вегетативні дисфункції.

Розроблено й апробовано новий підхід до комплексного призначення ЛФЧ при
відновлювальному лікуванні дітей з БА, що передбачає їхній поділ на
базовий (що становить основу терапії) і допоміжні (які призначаются
залежно від їхнього домінуючого лікувального ефекту з комбінуванням
різних ділянок впливу).

В експериментальних умовах доведено, що курсовий вплив лазерним
випромінюванням (гелій-неоновий і арсенід-галієвий лазер) на ділянку
проекції імунокомпетентних органів (тимус і селезінка) приводить до
істотної стимуляції їхньої функціональної активності, про що свідчить
поява в тимусі й крові більш зрілих функціонально активних клітин,
активація морфофункціональних структур органів і пуринового обміну в
лімфоїдних клітинах (збільшення активності ферменту синтезу
імуномодулятора аденозину екто-5-нуклеотидази і зниження активності
ферментів, які сприяють деградації аденозину — аденозиндезамінази і
аденозинмонофосфат-аміногідролази). Більш стійкий імуномодулюючий ефект
спостерігається при впливі арсенід-галієвим лазером на ділянку проекції
селезінки.

В експериментальних дослідженнях доповнено уявлення про механізми
реалізації терапевтичної дії штучного середовища соляного аерозолю.
Показано, що активація лімфоїдної системи (перерозподіл у крові й тимусі
популяцій тимоцитів і лімфоцитів різного ступеня зрілості, зі
збільшенням більш функціонально активної популяції клітин)
спостерігається в перші 10–11 процедур, а надалі згасає, що визначає
доцільність додаткового призначення інших ЛФЧ, починаючи з 10–11-ї
процедури КШМК, для потенціювання терапевтичного ефекту.

Науково обгрунтовано і доведено можливість підвищення ефективності
відновлювального лікування дітей з БА при комплексному призначенні
штучного мікроклімату соляного аерозолю з іншими ЛФЧ (нормобарична
гіпокситерапія, інгаляції водного розчину препарату “мумійо-Вітас”,
вплив на селезінку арсенід-галієвого лазера та інтерференційних струмів)
з урахуванням виділених пріоритетів лікування.

Розроблено основні положення концепції комплексного використання
лікувальних фізичних факторів у відновлювальному лікуванні дітей з БА
(мета, завдання, алгоритм дій лікаря, принципи), які значною мірою
дозволяють стандартизувати обсяг призначуваних лікувально-діагностичних
заходів при складанні довгострокових індивідуальних програм
відновлювального лікування дітей з БА і підвищити ефективність терапії.

Практична значущість роботи. При обстеженні близьких родичів дітей з БА
встановлено, що найбільш несприятливим фактором ризику виникнення
захворювання в дітей є наявність в бабусь, особливо по лінії матері, БА
і хронічного обструктивного бронхіту, що необхідно враховувати при
формуванні груп ризику.

Встановлено, що в дітей з БА в різні вікові періоди переважає певна
супровідна патологія (у 3–6 років — атопічний дерматит, у 7–11 років —
дискінезія жовчовивідних шляхів, у 12–14 років — вегетативні дисфункції
і хронічний фарингіт), що необхідно враховувати при призначенні
комплексної терапії.

Встановлено, що результати алерготестування не завжди відповідають
клініко-анамнестичним даним і показникам функції зовнішнього дихання
(ФЗД). Вірогідність імуноферментного визначення специфічних
імуноглобулінів (Іг) E до різних алергенів істотно знижується при рівні
загального ІгЕ нижче 400 МЕ/мл, а вірогідність скарифікаційного
алерготестування з харчовими алергенами — за наявності супровідної
патології з боку шлунково-кишкового тракту.

Показано, що при оцінці стану дітей з БА в періоді ремісії більш
доцільно орієнтуватися на клінічні прояви захворювання і порушення ФЗД
(особливо швидкісні спірографічні показники і добові коливання значень
пікфлоуметрії), ніж на зміну показників імунного гомеостазу.

Доведено, що при проведенні комплексної терапії дітей з БА з
використанням штучного мікроклімату соляного аерозолю інші ЛФЧ доцільно
призначати після 10–11-ї його процедури, оскільки у відповідь на перші 5
процедур відзначається погіршення показників бронхіальної прохідності з
тенденцією до відновлення до 10-ї процедури.

Розроблено нові методики комплексного використання камер штучного
мікроклімату соляного аерозолю з нормобаричною гіпокситерапією,
інгаляціями водного розчину препарату “мумійо-Вітас”, впливом на
селезінку арсенід-галієвого лазера та інтерференційними струмами у дітей
з БА і доведено їхню ефективність. Комплексне призначення нормобаричної
гіпокситерапії і КШМК найбільш показане хворим на БА дітям з наявністю
астено-вегетативних порушень. Використання інгаляцій водного розчину
препарату “мумійо-Вітас” найбільш доцільно включати в комплекс лікування
пацієнтам з наявністю активних запальних процесів у бронхолегеневій
системі. Вплив на ділянку проекції селезінки випромінюванням
арсенід-галієвого лазера та інтерференційними струмами найбільш
показаний в дітей, що страждають на БА, для досягнення
десенсибілізуючого ефекту. При цьому з метою досягнення довгострокового
клінічного ефекту слід призначати лазеротерапію.

Розроблено алгоритм дій лікаря при складанні довгострокових
індивідуальних програм відновлювального лікування дітей з БА, що
дозволяє значною мірою стандартизувати призначення ЛФЧ і лікарських
препаратів.

Розроблено схему моніторингу перебігу БА в дітей, що передбачає різні
рівні обстеження (базове, поточне й етапне), використання якої дозволяє
оптимізувати і стандартизувати обсяг діагностичних заходів у дітей у
періоді ремісії і підвищити ефективність контролю за перебігом БА при
диспансерному спостереженні.

Матеріали дисертації впроваджено в роботу Медичного центру реабілітації
дітей із соматичними захворюваннями МОЗ України (акт від 23.09.2004 р.),
МДКЛ № 1 м. Одеси ім. академіка Б. Я. Рєзника (акт від 17.09.2004 р.),
Клінічного санаторію ім. В. П. Чкалова МОЗ України (акт від 5.10.2004
р.), Санаторного підприємства “Росія” (акт від 9.09.2004 р.), Дитячого
санаторію “Затока” МОЗ України (акт від 16.09.2004 р.), Дитячого
санаторію “Ластівка” МОЗ України (акт від 10.09.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано клінічні,
алергологічні (скарифікаційне алерготестування) і експериментальні
(відпуск процедур лабораторним тваринам) дослідження, проведено
статистичну обробку та аналіз всіх отриманих у ході досліджень
результатів, проведено пошук і аналіз наукових публікацій, написано всі
структурні частини дисертації й опубліковані наукові роботи.
Спірографічні дослідження виконано частково автором, а частково —
лікарем кабінету функціональної діагностики консультативної поліклініки
Українського НДІ медичної реабілітації та курортології Т. І. Федорчук.
Імунологічні і біохімічні дослідження виконано в Українському НДІ
медичної реабілітації та курортології (зав. відділом О.С.Павлова).
Клініко-лабораторні дослідження, імуноферментне алерготестування, ПЛР-
діагностику та електроенцефалографічні обстеження виконано в Одеському
міському лікувально-діагностичному центрі ім. академіка Б. Я. Рєзника
(зав. лабораторіями О. О. Петрашевич і В. П. Петрашевич).

Апробація результатів роботи. Матеріали дисертаційної роботи
доповідалися на Республіканської нараді — конференції “Актуальні
питання медичної реабілітації” (м.Немирів, вересень 1994), Юбилейной
республиканской конференции “Актуальные вопросы туберкулёза,
пульмонологии и аллергологии” (м.Вінница, травень 1995), Международной
научно – практической конференции “Актуальные проблемы физиотерапии,
курортологии и медицинской реабилитации” (м.Одеса, листопад 2002),
Міжнародної науково – практичної конференції “Первинна медико –
санітарна допомога та страхова медицина” (м.Ужгород, жовтень 2002), III
Республиканском конгрессе курортологов и физиотерапевтов Крыма
“Актуальные вопросы организации курортного дела, курортной политики и
физиотерапии” (м.Євпаторія, квітень 2003), XIX Международной научно –
практической конференции “Применение лазеров в медицине и биологии”
(м.Одеса, травень 2003), Науково – практичної конференції з міжнародною
участю “Лікувальні фізичні чинники та здоров?я людини” (м.Одеса, травень
2003), XVII Всемирном конгрессе по астме (Санкт – Петербург, Росія,
липень 2003), V съезде иммунологов и аллергологов СНГ (Санкт –
Петербург, Росія, липень 2003), Научном практическом симпозиуме с
международным участием “Медицинская реабилитация в педиатрии”
(м.Євпаторія, вересень 2003), Науково – практичної конференції з
міжнародною участю “Нові медичні технології в клінічній та курортній
практиці” (м.Київ, травень 2004),засіданнях обласних товариств
імунологів і алергологів (травень 1998), курортологів і фізіотерапевтів
(січень 2002, вересень 2002, березень 2003), використовувалися при
проведенні семінарів для лікарів об’єднання Укрпрофоздоровниця (листопад
2001, червень 2002, жовтень 2002), під час занять із студентами
Одеського державного медичного університету.

Апробація дисертації відбулася на засіданні вченої ради Українського НДІ
медичної реабілітації та курортології.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 75 наукових робіт, з них 3
монографії, 1 брошура, 21 стаття в журналах і збірках наукових робіт
ліцензованих ВАК України, 1 патент України, 2 методичні рекомендації (1
— із грифом Укрмедпатентінформ), 5 інформаційних листів (2 — із грифом
Укрмедпатентінформ).

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 7
розділів, заключення і висновків. Загальний обсяг роботи становить 299
сторінок. Бібліографія містить 433 джерела вітчизняних і зарубіжних
авторів (322 кирилицею, 111 латиницею). Дисертація ілюстрована 15
рисунками і 75 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал, методи дослідження і лікування. Клінічні дослідження проведені
в спостереженнях на 427 дітях, хворих на БА. Діагноз БА встановлювався
на підставі “Клінічної класифікації найбільш поширених бронхолегеневих
захворювань у дітей”, що була затверджена на II з’їзді фтизіатрів і
пульмонологів України в жовтні 1998 р. Інтермітуюча БА діагностована в
162 дітей, легка персистуюча — в 195, середньотяжка персистуюча — в 47 і
тяжка персистуюча — в 23 пацієнтів. При проведенні обстеження і
лікування усі хворі були в періоді ремісії захворювання з контрольованим
перебігом БА.

Для оцінки стану хворих і аналізу ефективності лікування
використовувалися клінічні, функціональні, алергологічні і лабораторні
методи дослідження. ФЗД оцінювалася за допомогою спірографії
(комп’ютерний спірограф «Spiroscope-TM» фірми «Medicor» і
поліфункціональний комп’ютеризований кардіо-респіраторний комплекс
CARDIOVIT CS-100 з модулем SPIROVIT SP-10 фірми SCHILLER) і
пікфлоуметрії (пікфлоуметри фірми «Boehringer Ingelheim»). Визначали
такі спірографічні показники: ЖЄЛ — життєва ємкість легень, МВЛ —
максимальна вентиляція легень, ОФВ1 — обсяг форсованого видиху за 1 с,
ОФВ1/ЖЄЛ — тест Тиффно, СОШ25–75 — середня об’ємна швидкість на рівні
25–75 % ОФВ1, МОШ75 — миттєва об’ємна швидкість на рівні 75 % ОФВ1,
МОШ50 — миттєва об’ємна швидкість на рівні 50 % ОФВ1, МОШ25 — миттєва
об’ємна швидкість на рівні 25 % ОФВ1, ПОШвид — пікова об’ємна швидкість
видиху. Зміни показників оцінювали в абсолютних величинах, розрахованих
у відсотках до вікової норми і за способом Knudzon у модифікації
Н.Н.Канаева (1978), зі словесним позначенням середньоквадратичного
відхилення від належної величини. Функціональний стан центральної і
вегетативної нервової системи оцінювали за допомогою проведення
електроенцефалографії — програмно-апаратний комплекс «DX-NT-32», м.
Харків і кардіоінтервалографії — комп’ютерна програма “Вегетативний
тонус”. Вегетативна реактивність визначалася за допомогою
навантажувальної клінортостатичної проби. Температурні реакції організму
оцінювали за “глибинною” температурою тіла за допомогою
надвисокочастотного радіотермометра “Радіотерм 8-03” (ТОВ “Гарт”, Київ).
Пульсоксиметричні дослідження проводили з використанням пульсоксиметра
МП “ЭЛТ”, м.Київ. Рівень сенсибілізації організму оцінювали за вмістом
загального ІгЕ в крові, визначеного з використанням імуноферментних
аналізаторів «IMx Fully Automated Immunoassay Analyzer» фірми «Abbott»
(США) і «Opsus MR Microplate Reader» фірми «Dunex» США). Реакцію до
різних алергенів оцінювали на підставі визначення специфічних ІгE
напівкількісним методом з використанням панелей для алергологічного
обстеження IVT ALLERGY PROFILE (США) і результатів скарифікаційного
алерготестування з харчовими, побутовими і пилковими алергенами
виробництва НВО “Імунолог”, м.Вінниця. Про десенсибілізуючий ефект
проведеної терапії судили на підставі динаміки в крові рівнів гістаміну,
активності гістамінзв’язуючих систем крові (Мещерякова С.А.,1982),
циркулюючих імунних комплексів (Digeon,1977) і вмісту В-лімфоцитів
(Mendes N. S.,1973) та еозинофілів, визначення активності комплементу за
50%-м гемолізом за Кебот Е., Мейер М. (1988). Протизапальну дію
оцінювали за динамікою показників гемограми (гематологічний аналізатор
фірми «Abbot» та загальноклінічні дослідження крові) й імунологічних
досліджень — визначення аутоантитіл до тканин бронхів і легень за
Chudomel у модифікації Кондрашовой Н. И. (1973), а також на підставі
визначення вмісту загального білка в конденсаті вологи видихуваного
повітря (за методикою Лоурі). Для вивчення імуномодулюючої дії
використовували визначення в крові: загального вмісту Т-лімфоцитів
(Mendes N.S.,1973), кількості активно фагоцитуючих клітин і
фагоцитарного індексу (стосовно культури дріжджових клітин). Виявлення
Mycoplasma pn. і Chlamydia sp. (Chlamydia tr., ps., pec., pn.) у
біологічних субстратах (кров, зіскрібок із зіва, мокротиння) проводилося
за допомогою праймерзалежної ПЛР в стандартних для даного амплікона
умовах на термальному циклері TOUCH DOWN (HYBAID, Великобританія).

Об’єкт експериментального фрагмента дослідження — 268 білих щурів лінії
Вістар. Робота з тваринами проводилася відповідно до правил проведення
робіт з використанням експериментальних тварин. Тварин декапітували під
легким ефірним наркозом. Реакція тимуса і селезінки на процедури
оцінювалася за результатами дослідження морфофункціональних структур
органів (забарвлення за Ван-Гізон і гематоксилін-еозином); імунологічним
— визначення популяцій тимоцитів і лімфоцитів різного ступеня зрілості
за методом В.С.Кожевникова и соавт. (1985) і біохімічними показниками —
визначення активності ферментів пуринового обміну — екто-5-нуклеотидази
(Tompson,1979), аденозиндезамінази й аденозинмонофосфат- аміногідролази
(Дмитренко Н.И.,1981). Дослідження з вивчення впливу випромінювання
гелій-неонового лазера на функціональну активність тимуса проводилися в
інтактних тварин і в умовах моделі імунодефіциту (повторні ін’єкції
бензолу підшкірно) з додатковою імунізацією внутрішньочеревинним
уведенням 0,3 мл 50%-ї суспензії еритроцитів барана. Вміст
гемаглютинуючих антитіл у реакції пасивної гемаглютинації визначали на
сьомий і чотирнадцятий дні після імунізації.

Статистичну обробку отриманих даних проведено з використанням критерію
сопряженості Пірсона, точного критерію Фішера, розрахунком показника
відношення шансів і 95%-го довірчого інтервалу. Чисельні показники
аналізувалися з використанням критерію Стьюдента для зв’язаних і
незв’язаних вибірок за допомогою статистичного пакета «Statistica 6,0»
фірми «Statsoft».

Усі хворі на фоні базисної медикаментозної терапії, призначуваної
відповідно до загальноприйнятих схем лікування дітей з БА, пройшли курс
лікування (24–25 щоденних процедур) в умовах камери штучного
мікроклімату високодисперсного аерозолю хлориду натрію (Торохтин М.
Д.,1989) — базовий метод терапії. Залежно від пріоритетів лікування (на
підставі даних попереднього обстеження) пацієнти одержували комплексну
терапію з включенням до курсу лікування, додатково до базового методу,
допоміжних ЛФЧ. З метою посилення протизапальної дії призначали
ультразвукові інгаляції водного розчину препарату “мумійо-Вітас” (0,2 г
на інгаляцію, курс 10 процедур). При наявності в пацієнтів виражених
вегетативних порушень використовували процедури інтервальної
нормобаричної гіпокситерапії — аеротерапевтична установка гірського
повітря “Борей”, виробництва НДЦ “НОРТ” АН України, Київ (2–4
гіпоксичних фази по 10–20 хв протягом процедури з поступовим зниженням
вмісту кисню з 13,0–14,0 % до 10–10,5%). Для посилення десенсибілізуючої
дії застосовували вплив на ділянку проекції селезінки випромінюванням
арсенід-галієвого лазера (апарат “Узор”, частота 80 Гц, експозиція — 128
с на точку, опромінювали дві точки — по середньоключичній лінії в 11-му
міжребер’ї і по середній пахвовій лінії у 8-му міжребер’ї за контактною
методикою з розташуванням випромінювача перпендикулярно поверхні тіла)
та інтерференції (апарат «Primedic», за трофічною методикою; сила струму
до відчуття вібрації; розташування електродів (площа 50 см2) — один на
ліве підребер’я, другий — симетрично ззаду). Допоміжні ЛФЧ включалися в
лікувальний комплекс, починаючи з 10-ї процедури КШМК. Проводилися вони
перед сеансами КШМК за 30 хв (курс — 9-10 щоденних процедур).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Відповідно до поставлених задач виконання дисертаційної роботи
здійснювалося в три етапи.

Мета першого етапу полягала у виявленні особливостей перебігу БА в дітей
у періоді ремісії на основі аналізу даних анамнезу й обстеження, що
могло бути використано для обгрунтування розробки патогенетично
обгрунтованого підходу до комплексного призначення ЛФЧ.

Установлено, що найбільш істотним фактором ризику виникнення БА в дітей
є наявність у бабусь по лінії матері БА і хронічного обструктивного
бронхіту. Дані захворювання виявляються в них вірогідно частіше
(?2=15,36; р = 0,0001), ніж в інших родичів. При цьому наявність
обтяженої спадковості відзначається в 77,7% дітей, з яких у 45,4%
спадковість була обтяжена як по лінії матері, так і по лінії батька.

Найчастіше прояви бронхоспазму відзначаються в дітей з БА на фоні
респіраторних вірусних інфекцій — у 82,7 %, на фізичне навантаження — у
51,5 % і зміну метеоумов — у 49,9 %, тоді як у відповідь на
нервово-психічні стреси тільки в 21,6% пацієнтів, а на вдихання
холодного повітря — в 27,6%. З однаковою частотою хворі реагують на
цвітіння рослин (27,9%), контакт із хімічними речовинами (32,1%) і
шерсть домашніх тварин (30,0%). Водночас реакція на харчові алергени
відзначається в 1,9 разу частіше (52,9 %), ніж на цвітіння рослин (27,9
%).

Серед харчових алергенів у дітей з БА найчастіше відзначається реакція
на томат (у 81,7%), трохи рідше — на лимон, апельсин, білок курячого
яйця, какао, каву, м’ясо коропа і горіхи (у 37–40%), тоді як
сенсибілізація до моркви, казеїну молока, м’яса курки і минтая
виявляється тільки в 25–32% пацієнтів. Серед побутових алергенів
найчастіше зустрічається реакція на кліщі домашнього пилу (у 61,7%
дітей), пір’я подушки (у 41%) і цвілеві гриби (у 38,3%), рідше — на
шерсть домашніх тварин (17%), тоді як на різні групи пилкових алергенів
(дерев, бур’янових трав, злакових) хворі на БА діти реагують практично
однаково з частотою 15–19%.

Встановлено, що більш інформативним для контролю за станом дітей з БА в
періоді ремісії є виявлення клінічних проявів захворювання і порушень
ФЗД (особливо швидкісних спірографічних показників і добових коливань
значень пікфлоуметрії), ніж змін показників імунного гомеостазу. Зі
збільшенням ступеня тяжкості БА зростає кількість дітей, у яких у
періоді ремісії спостерігаються клінічні прояви астми і знижені
показники бронхіальної прохідності. Разом з тим у хворих з різним
ступенем тяжкості захворювання в періоді ремісії не виявляється
вірогідних розбіжностей у більшості імунологічних показників, що
визначаються, за винятком тих, що характеризують ступінь сенсибілізації
організму і рівень запально-деструктивних процесів у слизовій оболонці
бронхолегеневої системи — вміст В-лімфоцитів і аутоантитіл до антигенів
бронхів і легень.

Вивчено реакцію пацієнтів на індукторні і тригерні фактори залежно від
ступеня тяжкості і давнини виникнення захворювання (групи пацієнтів з
давниною БА до 1 року, 1–3 роки, 3–5 років, понад 5 років), а також від
віку (молодша вікова група — 3–6 років, середня — 7–11 років, старша —
12–14 років).

Зі збільшенням ступеня тяжкості захворювання зростає частота реакцій на
фізичні іританти (фізичне навантаження, вдихання холодного повітря і
зміну метеоумов), побутові і пилкові алергени, тоді як частота реакції
на нервово-психічні стреси, запахи хімічних речовин і харчові алергени в
пацієнтів з різним ступенем тяжкості БА вірогідно не відрізняється.
Пацієнти з тяжкою персистуючою БА реагують на вдихання холодного повітря
в 6,7 разу, фізичне навантаження — в 2,4 разу, зміни метеоумов — у 2,6
разу частіше, ніж діти з інтермітуючою БА. Реакція на цвітіння рослин
відзначається в 43,5% хворих з тяжкою персистуючою БА, тоді як серед
пацієнтів з інтермітуючою — тільки в 16,7%.

Зі збільшенням давності виникнення захворювання найістотніше зростає
кількість дітей, реагуючих на пилок квітучих рослин, на нервово-психічні
стреси і зміни метеоумов. У групі хворих з давністю виникнення БА понад
5 років реакція на пилкові алергени відзначається в 3,7 разу, на
нервово-психічні стреси — в 1,9 разу і зміни метеоумов — у 1,8 разу
частіше, ніж у групі пацієнтів з давністю виникнення БА до 1 року.
Фізичне навантаження провокує розвиток бронхоспазму в тих, хто страждає
на БА понад 3 роки, у 1,6 разу частіше, ніж у хворих зі стажем БА менше
одного року. Водночас реакція на вдихання холодного повітря, запахи
хімічних речовин, шерсть домашніх тварин і харчові алергени істотно не
відрізняється в групах хворих з різною давністю виникнення захворювання.

З віком спостерігається збільшення кількості хворих з наявністю реакцій
на нервово-психічні стреси, фізичні іританти, аерополютанти хімічної
природи, побутові і пилкові алергени. У дітей старше 7 років вірогідно
частіше, ніж у молодших, виявляється сенсибілізація до побутових (?2
=12,1; р = 0,0005) і пилкових алергенів (?2 = 5,6; р = 0,02). Частота
реакції в дітей старше 7 років вірогідно вища на кліщі домашнього пилу
(?2 =12,1; р = 0,0005), бібліотечний пил (?2 = 8,37; р = 0,004) і шерсть
кішки та собаки (?2 =12,4; р = 0,0004), тоді як у дітей молодше 7 років
порівняно с групою більш старших пацієнтів спостерігається тенденція до
більшої кількості реакцій на харчові алергени (?2=3,7; р = 0,056) і
запахи кулінарних олій.

Зі збільшенням ступеня тяжкості захворювання спостерігається найбільш
виражене зростання кількості супровідних захворювань, переважно за
рахунок вегетативних дисфункцій і алергічного риніту. Якщо в групі дітей
з інтермітуючою БА кількість супровідних захворювань становила в
середньому 1,11, то з середньотяжкою персистуючою — вже 1,62, а в тих,
хто страждає на тяжку персистуючу БА — 2,13. Кількість пацієнтів із
клінічними проявами астено-вегетативного синдрому в групі тих, хто
страждає на тяжку персистуючу БА, була в 2,9 разу вище, ніж серед дітей
з інтермітуючою і в 2,1 разу більше, ніж у середньому у всіх обстежених.
Кількість хворих з наявністю вазомоторного риніту серед тих, хто
страждає на тяжку персистуючу БА, була в 2 рази більше, ніж у групі
дітей з інтермітуючою БА та у 1,7 разу більше серед усіх пацієнтів.
Алергічний риніт виявлявся в хворих з тяжкою персистуючою БА в 4,5 разу
частіше, ніж серед тих, хто страждає на інтермітуючу БА, і був у 2,5
разу вище за середній показник у всіх хворих.

Трохи збільшується кількість супровідних захворювань і з віком. При
цьому в різних вікових групах супровідні захворювання виявляються з
різною частотою. У молодшій віковій групі відзначається порівняно висока
частота наявності атопічного дерматиту (у 28,4% хворих) і аденоїдиту (у
19,4%), тоді як для пацієнтів старшої вікової групи більш характерна
наявність вегетативних дисфункцій (астено-вегетативний синдром виявлявся
в 24,5% дітей, вазомоторний риніт — у 18,7%) і алергічного риніту (у
16,1%).

При проведенні ПЛР-діагностики в хворих на БА дітей з підозрою на
наявність внутрішньоклітинних патогенів (настирливий кашель, хронічний
фарингіт, тривалий субфебрилітет і т. ін.) Mycoplasma pn. виявлена в
43%, а Chlamydia sp. — у 15,1% обстежених. Mycoplasma pn. вірогідно
частіше виявлялася в дітей середньої вікової групи, ніж молодшої і
старшої (?2 = 4,8; р = 0,03), тоді як Chlamydia sp. у молодшій віковій
групі виявлялася вдвічі частіше, ніж в інших. Mycoplasma pn. частіше
виявлялася в зіскрібку із зіва, а Chlamydia sp. — у мокротинні.
Встановлено, що виявлення даних внутрішньоклітинних патогенів у
зіскрібку із зіва не завжди впливає на перебіг БА, тимчасом як наявність
даних мікроорганізмів у зіскрібку із зіва, мокротинні й крові
спостерігається переважно в пацієнтів з тяжкими і такими, що складно
піддаються терапії, формами захворювання.

Таким чином, результати проведених досліджень дозволяють зробити
висновок, що в періоді ремісії в дітей з БА переважають
клініко-патогенетичні порушення, обумовлені високим рівнем
сенсибілізації організму, запальними процесами в бронхолегеневій системі
алергічного генезу і порушенням вегетативної регуляції. Персистенція
алергічних запальних процесів у бронхолегеневій системі в дітей з БА в
періоді ремісії виявляється головним чином гіперреактивністю бронхів до
фізичних іритантів, частота реакції на які істотно зростає зі
збільшенням тяжкості і давності виникнення захворювання. Високий рівень
сенсибілізації організму проявляється у високій частоті реакцій на
аерополютанти житлових приміщень, різні види алергенів, запахи хімічних
речовин і наявність супровідної алергічної патології. При цьому
простежується чітка залежність між частотою виявлення реакції на різні
алергени і супровідного алергічного риніту зі збільшенням ступеня
тяжкості БА. Висока частота реакції на екзоалергени характерна для
хворих в усі вікові періоди, змінюється тільки значущість різних видів
алергенів.

Про істотну роль у погіршенні перебігу БА в дітей порушень вегетативної
регуляції свідчить висока частота наявності в пацієнтів супровідних
астено-вегетативного синдрому і вазомоторного риніту, яка збільшується
зі зростанням ступеня тяжкості і давності виникнення БА на фоні
підвищення значущості в генезі загострень нервово-психічних стресів.

На другому етапі досліджень було розроблено підхід до комплексного
призначення ЛФЧ у ВЛ дітей з БА, що передбачає поділ їх на базовий (який
чинить вплив на кілька патогенетично значущих порушень, що сформувалися
в дітей з БА) і допоміжні (призначувані для потенціювання найбільш
важливого на даний момент для пацієнта терапевтичного ефекту). Для його
клінічної апробації з урахуванням виділених пріоритетів лікування було
проведено вибір ЛФЧ, ефективність яких у дітей з БА була вже встановлена
в різних дослідженнях.

У якості базового ЛФЧ було обране лікування в умовах КШМК, з огляду на
різноманіття лікувальних ефектів (протизапальний, десенсибілізуючий та
ін.), властивих даному методу, а також доведену в численних наукових
дослідженнях його ефективність у дітей з БА. В якості допоміжних ЛФЧ
були обрані нормобарична гіпокситерапія (яка володіє вираженою
вегетотропною дією) та інгаляції водного розчину препарату
“мумійо-Вітас” (які володіють істотним протизапальним ефектом).

У зв’язку з тим, що десенсибілізуючий ефект застосування ЛФЧ у дітей з
БА значною мірою залежить від ступеня і тривалості активації
функціонального стану імунокомпетентних органів (тимуса і селезінки),
для вибору інших допоміжних ЛФЧ, здатних потенціювати десенсибілізуючу
дію КШМК, були проведені експериментальні дослідження з вивчення впливу
випромінювання гелій-неонового й арсенід-галієвого лазера на ділянку
проекції даних органів.

В експериментальних умовах для оптимізації термінів включення допоміжних
ЛФЧ додатково до базового також була вивчена динаміка процесів
дозрівання і диференціювання тимоцитів і лімфоцитів протягом курсу КШМК
і у віддалений період.

У результаті експериментальних досліджень було встановлено, що всі
досліджувані ЛФЧ (КШМК, арсенід-галієвий і гелій-неоновий лазери) чинять
істотний активуючий вплив на функціональний стан тимуса і селезінки,
який грунтується на стимуляції морфофункціональних, метаболічних
показників і процесів диференціювання лімфоїдних клітин. Про це свідчить
активація морфофункціональних структур тимуса (розширення кіркового
шару, посилення повнокров’я судин і щільності тимоцитів, поява клітин з
вираженою еозинофілією цитоплазми) і селезінки (посилення повнокров’я
судин, збільшення розмірів фолікул і щільності лімфоїдних елементів).
Одночасно спостерігається активація процесів дозрівання і
диференціювання лімфоцитів (перерозподіл у крові і тимусі популяцій
тимоцитів і лімфоцитів різного ступеня зрілості, що супроводжується
збільшенням більш функціонально активної популяції клітин — більш зрілих
високодиференційованих ранніх розеткотвірних лімфоцитів) і активація
аденозинового метаболізму (підвищення активності екто-5-нуклеотидази на
фоні зниження активності аденозиндезамінази та
аденозинмонофосфат-аміногідролази), що сприяє накопиченню
імуномодулятора аденозину і реалізації аденозинових механізмів
стимуляції функції тимуса. Разом з тим було встановлено, що дані зміни
при застосуванні гелій-неонового лазера на ділянку проекції тимуса (в
інтактних тварин і в умовах моделі імунодефіцитного стану) і КШМК мають
короткочасний характер (зберігаються лише в період дії ЛФЧ) і зникають
через два тижні після закінчення процедур. Тоді як при впливі
арсенід-галієвого лазера на ділянку проекції селезінки відзначається
виражений і стійкий імуномодулюючий ефект, що зберігається у віддаленому
періоді. Відносний вміст у крові більш зрілих високодиференційованих
ранніх розеткотвірних лімфоцитів через два тижні після закінчення курсу
впливів арсенід-галієвого лазера на селезінку становив (32,4±2,3)%, що
вірогідно вище (р<0,001), ніж до впливів (21,3±2,7)%, а також після опромінення ділянки проекції тимуса гелій-неоновим лазером (19,8±1,2)%. Результати експериментальних досліджень також дозволили визначити, що використання інших ЛФЧ, додатково до КШМК, більш виправдане, починаючи з її 10–11-ї процедури, оскільки активація імунної системи найбільш виражена в першій половині курсу КШМК (перші 10 процедур), а потім істотно знижується, про що свідчить динаміка вмісту лімфоїдних клітин у крові й тимусі. Кількість тотальних розеткотвірних клітин у крові після десяти процедур знизилася до (32,8±1,5)% і була менше (р<0,01), ніж до і після курсового впливу КШМК — відповідно (48,0±1,4)% і (38,4±1,1)%. Вміст ранніх розеткотвірних клітин у тимусі після десяти процедур вірогідно збільшився з (15,2±1,5)% до (20,4±1,1)%, а надалі практично не змінився — (21,2±1,6)% після курсу КШМК. Аналогічна динаміка вмісту ранніх розеткотвірних клітин спостерігається й в крові — в результаті десяти процедур їхня кількість підвищилася з (16,3±3,3)% до (20,4±1,3)%, тоді як після курсу впливів вона становила (20,6±1,2)%. Отримані результати експериментальних досліджень обумовлюють доцільність включення в комплекс лікування, починаючи з десятої процедури КШМК, курсового впливу арсенід-галієвим лазером на селезінку, що викликає стійкий активуючий ефект з боку функціонального стану імунокомпетентних органів. Вивчення динаміки спірографічних показників у 126 дітей з БА в процесі курсового використання КШМК також підтверджує доцільність додаткового призначення інших ЛФЧ після десятої її процедури. Після перших п’яти процедур КШМК відзначається деяке погіршення показників ФЗД, які потім збільшуються до десятої процедури і надалі практично не змінюються, що, очевидно, свідчить про адаптацію респіраторного тракту до впливу гіперосмолярного стимулу. Середні значення ОФВ1 (основного показника, що характеризує бронхіальну прохідність) після тенденції до зниження (0,1>р>0,05) після п’ятої процедури з (65,06±2,82)% до (57,18±3,11)% до
десятої процедури вірогідно збільшуються – (68,75±2,73)%. Після п’ятої
процедури також відзначається зниження (р<0,01) величини МОШ75 з (2,80±0,16) л/хв до (2,27±0,13) л/хв, що потім збільшується (р<0,05) до десятої процедури — (3,14±0,13) л/хв. При цьому кількість дітей з помірними і значними порушеннями МОШ75 вірогідно збільшилася після п’ятої процедури (?2 =13,55, р = 0,0002). Найбільша величина ЖЄЛ реєструється після двадцятої процедури — (67,33±2,48)% вікової норми, що вірогідно більше, ніж до початку лікування — (59,16±2,86)% і після п’яти процедур — (58,69±3,07)%. МВЛ збільшується (р<0,001) до десятої процедури з (48,54±3,10)% вікової норми до (63,62±2,82)%, потім істотно не змінюється — (62,88±2,97)% після курсу лікування. Найбільша імовірність наявності значних і помірних порушень ЖЄЛ виникає в пацієнтів після п’ятої процедури КШМК — 0,72, тоді як до лікування вона становить тільки 0,66, а після десятої процедури вже 0,58. Імовірність наявності порушень ОФВ1 різного ступеня вираженості в дітей також була найбільшою після п’яти процедур КШМК — 0,53, тоді як до лікування вона становила лише 0,39, а після десяти процедур — 0,41. На третьому етапі досліджень проведена апробація розробленого підходу до комплексного призначення ЛФЧ у ВЛ дітей, що страждають на БА, з оцінкою ефективності створених на його основі методів комплексного використання ЛФЧ. Порівняння проводилося між групами дітей, які отримали комплексну терапію, і порівняних з ними за особливостями сформованих порушень груп пацієнтів, що одержали тільки КШМК, — контрольні групи. У дітей з високим рівнем сенсибілізації організму вивчалася ефективність призначення, в якості допоміжних ЛФЧ, впливів на селезінку випромінюванням арсенід-галієвого лазера та інтерференційних струмів (методів, які володіють вираженою трофостимулюючою дією на глибоко розташовані органи). Отримані результати свідчать, що включення даних методів впливів на селезінку в другій половині курсу КШМК у комплекс ВЛ істотно підвищує терапевтичний ефект у дітей з БА, який однак був різним залежно від природи використовуваного ЛФЧ. Включення в комплекс лікування додатково до КШМК інтерференцтерапії сприяє більш вираженому регресу клінічних проявів захворювання порівняно з пацієнтами, що одержали тільки КШМК. Після лікування у всіх пацієнтів були відсутні порушення сну (р = 0,06 порівняно з контрольною групою) і хрипи, а кількість дітей, що кашляють, вірогідно знизилася (OR=8,75; ДІ=1,1?76,1) і була в 2,7 разу менше, ніж у контрольній групі, де кількість хворих з наявністю кашлю знизилася невірогідно (OR=3,18; ДІ=0,7?13,2). Вірогідно зменшилася кількість дітей, що реагують на фізичне навантаження виникненням короткочасного бронхоспазму (OR=4,75; ДІ=1,6?14,3), на відміну від контрольної (OR=2,69; ДІ=0,7?10,2). Кількість нападів утрудненого дихання за тиждень і частота використання ?-агоністів після лікування були в 1,5 разу менше, ніж у групі дітей, що одержали тільки монотерапію. Водночас у групі хворих, яким призначалася КШМК у комплексі з лазеротерапією, спостерігається лише трохи більше зниження кількості дітей з кашлем (OR=5,0; ДІ=0,97?25,8), ніж у контрольній (OR=2,64; ДІ=0,63?11,5), а розбіжності після лікування між групами були невірогідними (OR=2,25; ДІ=0,25?2,03). За динамікою інших досліджуваних клінічних показників істотних відмінностей між даними групами також не було виявлено. Призначення обох допоміжних ЛФЧ супроводжувалося більш істотним поліпшенням спірографічних показників, особливо при додатковому застосуванні інтерференцтерапії, ніж застосування тільки КШМК. При використанні інтерференцтерапії спостерігається вірогідне поліпшення як основних показників бронхіальної прохідності — ОФВ1 з (64,53±3,65)% вікової норми до (77,29±3,07)% і ПОШвид з (67,49±3,80)% до (79,54±2,43)%, так і прохідності на рівні дрібних бронхів — МОШ75 з (2,42±0,19) л/хв до (2,98±0,18) л/хв. Після лікування в пацієнтів вірогідно збільшується імовірність нормалізації усіх швидкісних спірографічних показників, що не спостерігається в групах пацієнтів після монотерапії і комплексного призначення КШМК із лазеротерапією. При використанні арсенід-галієвого лазера відзначається тільки вірогідне збільшення ПОШвид з (67,80±4,37)% вікової норми до (79,04±3,41)% і тенденція (0,1>р>0,05) до збільшення ОФВ1 з (65,13±4,39)% вікової норми
до (75,30±3,55)%, а при використанні однієї КШМК збільшення всіх
показників ФЗД було невірогідним.

Вірогідно збільшилася також після комплексного лікування з включенням
інтерференцтерапії імовірність наявності нормальних величин основних
швидкісних спірографічних показників ОФВ1 і ПОШвид — відповідно
(р<0,001) і (р<0,0001). Тоді як у контрольній групі імовірність збільшення кількості дітей з нормальними величинами даних показників була невірогідною. При цьому імовірність нормалізації величин ОФВ1 і ПОШвид у дітей, що одержали комплексну терапію, була вірогідно більше — відповідно (OR=5,2; ДІ=1,4?19,2) і (OR=8,5; ДІ=2,2?33,7), ніж у хворих після КШМК. Після лікування в групі з додатковим призначенням арсенід-галієвого лазера також вірогідно збільшується імовірність нормалізації значень ОФВ1 (OR=5,2; ДІ=1,4?19,2) і ПОШвид (OR=8,5, ДІ=2,2?33,7). У всіх хворих, що одержали в комплексному лікуванні інтерференцтерапію, після закінчення лікування добові коливання ПОШвид за результатами пікфлоуметрії не перевищували 20%. Тоді як після лазеротерапії розбіжності між ранковими і вечірніми значеннями показника більше 20% після лікування визначалися в 9,3 % дітей, а в контрольній групі реєструвалися в 14,7 % пацієнтів. Додаткове призначення інтерференцтерапії сприяє вірогідному зниженню відносного й абсолютного вмісту клітинних елементів крові, що характеризують рівень сенсибілізації організму — еозинофілів відповідно з (8,87±0,61)% до (5,15±0,47)% і з (0,76±0,13) г/л до (0,31±0,11) г/л і В-лімфоцитів — відповідно з (15,75±1,05) % до (13,06±0,72) % і з (0,38±0,04) г/л до (0,22±0,03) г/л, тоді як зменшення даних показників при додатковому призначенні на ділянку селезінки лазерного випромінювання й однієї тільки КШМК було невірогідним. Однак при додатковому призначенні лазеротерапії відзначається, на відміну від використання тільки КШМК і КШМК у комплексі з інтерференцтерапією, вірогідне збільшення вмісту комплементу в крові з (58,23±3,13) за 50% - м гемолізом до (76,48±2,57) за 50% - м гемолізом. При включенні в комплекс лікування інтерференцтерапії спостерігається істотна активація фагоцитарної ланки імунної системи — вірогідне збільшення відносної кількості активно фагоцитуючих клітин з (53,26±1,89)% до (58,11±1,51)% і фагоцитарного індексу з (2,67±0,14) до (3,11±0,09), тоді як у контрольній групі й у дітей з використанням лазеротерапії дані показники змінилися невірогідно. У контрольній групі кількість активних фагоцитів збільшилася з (51,28±1,73)% до (53,41±1,24)%, а фагоцитарний індекс із (2,87±0,13) до (3,04±0,08). Після лікування у всіх пацієнтів активуються гістамінзв’язуючі системи крові. Однак у групах дітей, що одержали тільки КШМК і КШМК у комплексі з інтерференцтерапією, гістамінпексичний індекс збільшився невірогідно — відповідно з (7,17±1,04)% до (11,25±1,92)% і з (6,91±1,16)% до (12,35±1,68)%, тоді як у групі з додатковим призначенням лазеротерапії відзначається вірогідне зростання з (7,07±0,91)% до (16,34±2,18)%. В результаті комплексного лікування із застосуванням лазеротерапії на селезінку відзначається також тенденція (0,1>р>0,05) до зниження
співвідношення гістамін/гістамінпексичний індекс із (0,028±0,001) ум.од.
до (0,012±0,002) ум.од., тоді як в інших групах зміна співвідношення
гістамін/гістамінпексичний індекс була невірогідною. Більш виражена
активація гістамінзв’язуючих систем крові в дітей, що одержали КШМК у
комплексі з лазеротерапією, спостерігається на фоні вірогідного
підвищення рівня гістаміну в крові з (0,15±0,01) мкг/мл до (0,18±0,01)
мкг/мл, а в інших групах вміст гістаміну дещо знизився (р>0,05).

Водночас вивчення віддалених результатів лікування довело, що додаткове
використання випромінювання арсенід-галієвого лазера на ділянку проекції
селезінки, на відміну від інтерференцтерапії, сприяє формуванню більш
стійкого клінічного ефекту. Якщо після комплексного використання КШМК і
лазеротерапії тривалість ремісії становила в середньому 8,2 міс, то в
результаті додаткового призначення інтерференцтерапії тільки 6,7 міс (у
контрольній групі — 5,7 міс). У середньому кількість загострень за рік у
хворих, що одержали КШМК і інтерференцтерапію, практично не відрізнялася
від аналогічних показників дітей, що одержали тільки КШМК, — відповідно
2,3 і 2,4, тоді як у групі дітей із впливом арсенід-галієвого лазера
вона становила тільки 1,1, що було вірогідно менше (р< 0,0001). Таким чином, призначення випромінювання арсенід-галієвого лазера на ділянку проекції селезінки, додатково до КШМК, сприяє значному підвищенню ефективності лікування дітей, хворих на БА, що особливо чітко проявляється у віддаленому періоді. В основі механізму лікувальної дії даної методики лежить стимуляція лімфоїдних елементів селезінки, що приводить до активації імунних і алергічних реакцій з наступним включенням гістамінзв’язуючої і комплементарної систем крові, і зрештою сприяє формуванню більш стійкого і пролонгованого клінічного ефекту. Водночас включення інтерференцтерапії в комплекс лікування дітей, хворих на БА, додатково до КШМК, сприяє потенціюванню десенсибілізуючого ефекту комплексної терапії з перших процедур і досягнутий ефект є короткочасним. У дітей з наявністю активних запальних процесів у бронхолегеневій системі для потенціювання протизапальної і репаративної дії КШМК у якості допоміжного ЛФЧ призначали інгаляції водного розчину препарату “мумійо-Вітас”. При цьому комплексна терапія, що складалася з курсу КШМК і інгаляцій мумійо, була значно ефективнішою, ніж використання однієї тільки КШМК. O 2 „ ? AE E E I ae O O O „`„! O `„! O ????????¤???????ншилася відповідно тільки в 2,5 і 1,6 разу. Більш виражений регрес клінічних проявів захворювання спостерігався на фоні вірогідного збільшення (р<0,05) більшості досліджуваних спірографічних показників (ЖЄЛ, ОФВ1, ПОШвид, МОШ25 і МОШ50), тоді як у контрольній групі величини всіх показників ФЗД змінилися невірогідно. Причому ЖЄЛ після закінчення лікування в групі дітей, які одержали комплексну терапію, була вірогідно вище (р<0,05) — (83,49±2,31)% вікової норми, ніж у групі порівняння — (75,30±2,57)%. Після закінчення лікування кількість дітей з добовими коливаннями ПОШвид (за результатами пікфлоуметрії) понад 20% в групі дітей, що додатково отримали інгаляції мумійо була в 1,5 разу менше, ніж у контрольній. У хворих після комплексної терапії відзначалося і більш істотне поліпшення імунологічних показників — вірогідно підвищується кількість активно фагоцитуючих клітин з (52,56±1,74)% до (58,67±1,35)% і зростає їхня здатність до фагоцитозу з 2,83±0,11 до 3,46±0,08, на відміну від групи порівняння, де збільшення даних показників були невірогідними — відповідно з (51,28±1,43)% до (53,40±1,24)% і з 2,91±0,12 до 3,14±0,09. Після лікування кількість активних фагоцитів і фагоцитарний індекс були вірогідно вище в групі дітей (р<0,05), що одержали інгаляції мумійо, ніж у групі після монотерапії. Активація макрофагально-лейкоцитарної ланки в пацієнтів, що одержали комплексну терапію, супроводжувалася вірогідним зниженням рівня гістаміну в крові з (0,16±0,02) мкг/мл до (0,13±0,01) мкг/л, що можна розцінювати як зменшення сенсибілізації організму, тоді як у контрольній групі зниження рівня гістаміну в крові не відбулося: до лікування — (0,16±0,02) мкг/л, а після лікування — (0,16±0,01) мкг/л. Свідченням потенціювання протизапальної дії комплексного призначення КШМК і інгаляцій мумійо є вивчення вмісту загального білка в конденсаті вологи видихуваного повітря. У пацієнтів даної групи вміст загального білка в конденсаті вологи видихуваного повітря зменшився з (0,106±0,003) мг/мл до (0,077±0,002) мг/мл (р<0,01), тоді як у контрольній групі вміст загального білка в конденсаті вологи видихуваного повітря зменшився менш істотно — з (0,102±0,004) мг/мл до (0,089±0,003) мг/мл (р<0,05), і був вірогідно менше (р<0,02), ніж у результаті комплексної терапії. Віддалені результати лікування також підтверджують перевагу комплексної терапії, що свідчить про формування в пацієнтів більш стійкого протизапального терапевтичного ефекту. Тривалість ремісії в хворих після комплексної терапії становила в середньому 5,1 міс, що вірогідно більше (р<0,001), ніж у пацієнтів контрольної групи, — 2,8 міс. Кількість загострень за рік у них після закінчення лікування також була вірогідно менше (р<0,001) – 1,33, тоді як після КШМК – 2,75. Частота використання ?-агоністів короткої дії через 6 міс після закінчення лікування також була істотно менше (р<0,004) в хворих, що отримали комплексну терапію — у середньому 1,9 на тиждень, ніж у групі порівняння — 2,6. Таким чином, використання інгаляцій водного розчину препарату “мумійо-Вітас” у дітей, хворих на БА з наявністю активних запальних процесів у слизовій оболонці бронхів і легень, додатково до КШМК, істотно підвищує ефективність лікування. Це проявляється в більш значному регресі клінічних проявів захворювання, зниженні рівня гістаміну крові і вмісту загального білка в конденсаті вологи видихуваного повітря, нормалізації показників ФЗД й імунного гомеостазу. Терапевтична дія інгаляцій мумійо проявляється переважно в потенціюванні десенсибілізуючої і протизапальної дії комплексної терапії, що значною мірою обумовлено стимуляцією функціонального стану макрофагально-лейкоцитарної ланки імунітету. За наявності в пацієнтів виражених вегетативних порушень у комплекс лікування включали нормобаричну гіпокситерапію, яка чинить істотний вегетонормалізуючий ефект. Нормалізація функціонального стану центральної і вегетативної нервової системи і потенціювання десенсибілізуючої дії під впливом включення в комплекс ВЛ процедур нормобаричної гіпокситерапії виявляється в більш значному зменшенні в хворих клінічних проявів захворювання, ніж у пацієнтів, що одержали тільки курс КШМК. Кількість дітей, що кашляють, знизилася вдвічі (OR=2,03; ДІ=0,3?14,7), а кількість дітей, що реагують на фізичне навантаження — в 1,82 разу (OR=1,82; ДІ=0,52?6,33) більше, ніж у контрольній групі. У жодного хворого не вислухувалися хрипи й в усіх нормалізувався сон (?2 =3,2; р = 0,07). Тоді як після курсу КШМК хрипи зберігалися в 4,4% дітей, а порушення сну — в 8,7% пацієнтів. Більш істотна позитивна динаміка клінічних проявів захворювання в групі дітей, які отримували комплексну терапію, супроводжувалася значним поліпшенням показників ФЗД, які особливо характеризують бронхіальну прохідність. Після закінчення лікування відзначається вірогідне збільшення ОФВ1 з (62,50±4,11)% до (77,28±3,79)% і тенденція до підвищення (0,1>р>0,05) ПОШвид з (70,28±4,36)% до (81,43±3,49)%, тоді як
у контрольній групі зміна усіх спірографічних показників, що
визначалися, була невірогідною — ОФВ1 збільшився тільки з (64,15±4,55)%
до (72,49±3,83)%, а ПОШвид з (69,37±4,08)% до (74,25±3,61)%. Більш
виразна перевага комплексної терапії спостерігається при аналізі
динаміки спірографічних показників за способом Knudzon у модифікації
Н.Н.Канаева. Після закінчення лікування в основній групі не виявляється
значних порушень показників ФЗД, на відміну від контрольної. За усіма
швидкісними показниками в основній групі після лікування відзначається
більш виражена тенденція до збільшення кількості дітей з нормальними їх
величинами, порівняно з контрольною. Кількість хворих у групі, що
одержали комплексну терапію, з нормальними значеннями ПОШвид була
вірогідно вище на 5%-му рівні значущості (?2=4,6; р=0,03), ніж у групі
порівняння. Шанс відновлення нормальних значень ЖЄЛ в основній групі був
у 3 разу вище, ніж у контрольній (OR=3,31; ДІ=0,55?22,30).

Якщо розбіжності між ранковими і вечірніми значеннями показника
пікфлоуметрії більше 20% визначалися в 15,6% дітей, що одержали
комплексну терапію, то після лікування у всіх пацієнтів не перевищували
20%. Тоді як після КШМК кількість хворих з розбіжностями між ранковими і
вечірніми величинами ПОШвид більше 20 % тільки зменшилася з 17,4 % до
6,5 %.

Аналіз динаміки результатів інших функціональних і лабораторних
досліджень довів, що включення в лікувальний комплекс процедур
нормобаричної гіпокситерапії супроводжується вираженою
вегетонормалізуючою дією і приводить до посилення десенсибілізуючого та
імуномодулюючого ефекту.

Після комплексного лікування скарги на клінічні прояви вегетативних
розладів пред’являли тільки 38,9 % хворих, тоді як після курсу КШМК —
61,9 %, що в 1,6 разу більше.

Комплексна терапія також сприяла зменшенню кількості дітей з
переважанням ваготоній майже втричі (з 61,1 % до 22,2 %) і
симпатикотоній з 33,3 % до 22,2 %, при цьому кількість хворих з ейтонією
збільшилася з 5,6 % до 55,6 %. У групі порівняння кількість пацієнтів з
переважанням ваготоній знизилася тільки з 61,9 % до 42,7 %,
симпатикотоній — з 28,6 % до 23,8 %, а кількість ейтоній підвищилася
лише з 9,5 % до 33,3 %.

Визначення типу реактивності вегетативної нервової системи також
свідчить про перевагу комплексного лікування. Кількість дітей з
гіперсимпатикотонічним і асимпатикотонічним типом знизилася більш ніж
удвічі — відповідно з 66,7 % до 27,8 % і з 27,3 % до 11,1 %, тимчасом
як кількість пацієнтів з нормальним типом реактивності збільшилася з 5,5
% до 61,1 %. При проведенні монотерапії дані показники змінилися менш
значно — кількість хворих з гіперсимпатикотонічним типом реактивності
знизилася тільки з 71,4 % до 47,6 %, асимпатикотонічним — з 19,1 % до
14,3 %, а кількість дітей з нормальним типом реактивності підвищилася з
9,5 % до 38,1 %.

Включення в комплекс лікування нормобаричної гіпокситерапії
супроводжується істотною позитивною динамікою показників
електроенцефалографії. У більшості пацієнтів відзначається нормалізація
біоелектричної активності мозку (загальномозкові зміни не виявлені,
дисфункції в діяльності неспецифічних структур мозку не відзначалося). У
спокої (фонова електроенцефалографія) патологічні порушення
біоелектричної активності мозку відзначалися тільки в 11,8 % хворих.
Лише в 23,9 % пацієнтів, у яких до лікування виявлені більш виражені
прояви вегетативної дисфункції, на електроенцефалографії реєструвалася
при проведенні гіпервентиляції дисфункція серединних структур мозку у
вигляді спалахів білатерально-синхронних тета-хвиль. Тоді як у
контрольній групі порушення біоелектричної активності мозку на фоновій
електроенцефалографії після лікування реєструвалися в 46,7 % хворих, а
при проведенні гіпервентиляційної проби — в 60 %.

Результати радіотермометричного дослідження підтверджують здатність
інтервальних гіпоксичних тренувань впливати на регуляцію центральних і
периферичних судинних реакцій, а також викликати адаптаційні зміни
інтенсивності метаболізму, що у свою чергу може сприяти нормалізації
трофіки тканин й інтенсивності імунних реакцій. Вимірювання периферичної
температури тіла протягом курсу нормобаричної гіпокситерапії довело, що
вона зростає у відповідь на перші процедури з (32,0±0,3) °С перед
процедурою до (33,0±0,3) °С після її закінчення, а надалі дана тенденція
зникає. Тимчасом як центральна глибинна температура мало змінювалася на
перші впливи, плавно знижувалася по ходу курсу лікування, а наприкінці
підвищувалася — з (32,8±0,2) °С перед процедурою до (33,4±0,1) °С після
її закінчення.

Водночас проведені пульсоксиметричні дослідження істотної динаміки
вмісту рівня кисню в крові не виявили, що очевидно пов’язано з тим, що
при проведенні лікування усі хворі були в періоді ремісії.

Про більш виражену десенсибілізуючу дію комплексної терапії свідчить
вірогідне зниження вмісту циркулюючих імунних комплексів з (6,25±0,36)
мг/мл до (4,82±0,28) мг/мл і аутоантитіл до антигенів бронхів з
(1,78±0,28) ум.од. до (0,83±0,32) ум.од. і легень — з (1,58±0,37) ум.од.
до (0,48±0,31) ум.од. Тоді як у групі порівняння тільки рівень
аутоантитіл до антигенів легень зменшився вірогідно з (1,43±0,22)
ум.од. до (0,78±0,11) ум.од., а зниження вмісту аутоантитіл до антигенів
бронхів і циркулюючих імунних комплексів було невірогідним — з
(1,59±0,34) ум.од. до (1,14±0,23) ум.од. і з (6,17±0,24) до (5,43±0,31)
мг/мл відповідно.

Імуномодулююча дія комплексного призначення даних ЛФЧ виражалася у
вірогідному збільшенні вмісту в крові сегментоядерних нейтрофілів з
(45,36±2,40) г/л до (56,57±1,91) г/л на фоні тенденції (0,1>р>0,05) до
збільшення фагоцитарного індексу з 3,58±0,33 до 4,25±0,26 і кількості
активно фагоцитуючих клітин з (56,19±3,45)% до (61,79±1,73)%. Тоді як у
результаті використання однієї лише КШМК динаміка даних показників була
невірогідною — вміст сегментоядерних нейтрофілів збільшився тільки з
(46,87±3,15) г/л до (53,43±2,87) г/л, фагоцитарний індекс — із 3,69±0,23
до 3,89±0,27, кількість активних фагоцитів — з (57,36±3,17)% до
(59,32±2,45)%.

Вивчення віддалених результатів лікування довело, що включення в
комплекс лікування нормобаричної гіпокситерапії, додатково до КШМК,
сприяє одержанню більш стійкого терапевтичного ефекту. Тривалість
ремісії в пацієнтів основної групи була більшою (р = 0,036) і становила
в середньому 4,9 міс, а в контрольній — у середньому 3,8 міс. Кількість
загострень у них протягом перших 3 міс після закінчення лікування
становила в середньому 0,22 на одного хворого, що вірогідно менше, ніж у
групі порівняння — 0,33 (р = 0,02), і протягом року кількість загострень
захворювання була в 1,5 разу менше (р = 0,001) – відповідно 1,66 і 2,59.

Отже, комплексне призначення нормобаричної гіпокситерапії і КШМК
приводить до нормалізації порушень функціонального стану центральної і
вегетативної нервової системи в більшості дітей, що страждають на БА.
Тоді як курсове використання однієї тільки КШМК сприяє купіюванню
вегетативних порушень лише в 15–20% пацієнтів. Включення процедур
нормобаричної гіпокситерапії в комплекс терапії, додатково до КШМК,
також істотно потенціює десенсибілізуючий та імуномодулюючий ефекти
лікування за рахунок стимуляції фагоцитарно-лейкоцитарної ланки імунного
гомеостазу.

Таким чином, використання в дітей з БА даного підходу до призначення ЛФЧ
сприяє істотному підвищенню ефективності ВЛ. Вибір допоміжних ЛФЧ,
здійснюваний залежно від їхнього домінуючого лікувального ефекту з
комбінуванням різних ділянок впливу, на додаток до багатопланової дії
КШМК, дозволяє сформувати більш виражений і стійкий терапевтичний ефект.

Запропонований підхід до призначення ЛФЧ у дітей з БА передбачає, що при
проведенні комплексної терапії виправдане одночасне призначення не
більше 4–5 ЛФЧ, з яких 2–3 призначені для безпосереднього лікування БА
(вплив на основні ланки патогенезу і купіювання найбільш значущих
клінічних проявів захворювання) і 1–2 ЛФЧ для терапії супровідних
захворювань.

У ході виконання дисертаційної роботи на підставі одержаних результатів
та узагальнення клінічного досвіду було запропоновано також рішення
низки актуальних питань організації ВЛ дітей з БА: поєднане призначення
лікарських препаратів базисної терапії і ЛФЧ; розробка схем
діагностичних заходів і моніторингу перебігу БА в дітей;
організаційно-методичні проблеми відновлювального лікування дітей з БА в
Україні.

Проведені дослідження з порівняльного вивчення ефективності використання
препаратів, які стабілізують мембрани тучних клітин у дітей з БА
(тайлед, інтал, кетотіфен), дозволили виділити їхні розбіжності в
“точках прикладення” терапевтичної дії з ЛФЧ і сформулювати особливості
застосування ЛФЧ у поєднанні з базисною медикаментозною терапією.

На підставі аналізу результатів обстеження та узагальнення даних
тривалого динамічного спостереження за станом дітей з БА розроблено й
апробовано схему моніторингу за перебігом БА в дітей, що передбачає
різні етапи і рівні обстеження (базове, поточне й етапне).

Призначення ЛФЧ з урахуванням розробленого підходу і основних положень
запропонованої концепції сприяє більш ефективному їх комплексному
застосуванню в хворих на БА дітей у періоді ремісії в поєднанні з
лікарськими препаратами базисної терапії.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене нове рішення наукового завдання з обгрунтування і
розробки підходу до комплексного призначення лікувальних фізичних
чинників та основних положень концепції щодо їхнього використання у
відновлювальному лікуванні дітей з БА, використання яких дозволяє
істотно підвищити ефективність відновлювального лікування даного
контингенту хворих.

1. У спостереженнях на 427 дітях установлено, що ефективність
відновлювального лікування дітей з БА істотно підвищується при
цілеспрямованій корекції лікувальними фізичними чинниками найбільш
виражених на момент їхнього призначення патогенетично значущих порушень
(високий рівень сенсибілізації організму, запальні процеси в
бронхолегеневій системі алергійного генезу і вегетативні дисфункції).

2. У дітей, хворих на БА, виявлено залежність між віком пацієнтів і
реакцією на різні види екзоалергенів. У 3-6 років переважає реакція на
харчові алергени і запахи кулінарних олій, що з віком зменшується при
одночасному зростанні сенсибілізації до аерополютантів хімічної природи,
побутових, епідермальних і пилкових алергенів.

3. Встановлено пряму залежність між реактивністю бронхів до фізичних
іритантів (холодне повітря, фізичне навантаження, зміна метеоумов),
значущістю нервово-психічних стресів, сенсибілізацією до пилкових
алергенів, зниженням толерантності до фізичного навантаження і давністю
виникнення БА.

4. Вперше встановлено, що в дітей з БА при відповідній клінічній
симптоматиці (настирливий кашель, тривалий субфебрилітет, часті
фарингіти із затяжним перебігом і т. ін.), в 43 % випадків виявляеться
Мусорlаsма pn. і в 15 % — Chlamydia sp.

5. При комплексному використанні лікувальних фізичних чинників у
відновлювальному лікуванні дітей з БА доцільно виділяти базовий чинник
(що становить основу терапії) і допоміжні (призначувані залежно від
їхнього домінуючого лікувального ефекту з комбінуванням різних ділянок
впливу).

6. В експериментальних дослідженнях вивчено механізм курсового впливу
випромінювання гелій-неонового й арсенід-галієвого лазера на проекцію
імунокомпетентних органів (тимус і селезінка), основою якого є
стимуляція морфофункціональних, метаболічних показників і процесів
диференціювання лімфоїдних клітин. Найбільш стійкий активуючий ефект
спостерігається при впливі випромінювання арсенід-галієвого лазера на
ділянку проекції селезінки, що стало підставою для вибору локалізації і
джерела лазерного випромінювання в хворих.

7. В експериментальних умовах доведено, що притаманна дії штучного
мікроклімату соляного аерозолю активація лімфоїдної системи
(перерозподіл у крові і тимусі популяцій тимоцитів і лімфоцитів різного
ступеня зрілості, зі збільшенням більш функціонально активної популяції
клітин) спостерігається в перші 10 процедур, а надалі вгасає, що
визначає доцільність додаткового призначення інших лікувальних фізичних
чинників, починаючи з 10-11-ї його процедури, для потенціювання
терапевтичного ефекту.

8. Встановлено, що в дітей, хворих на БА, у відповідь на перші 5
процедур курсу штучного мікроклімату соляного аерозолю відзначається
погіршення показників бронхіальної прохідності з тенденцією до
відновлення до 10-ї процедури, що також підтверджує оптимальність
включення інших лікувальних фізичних чинників у комплекс терапії після
10-11-ї його процедури.

9. Встановлено, що в дітей, хворих на БА, з наявністю
астено-вегетативних порушень найбільш ефективне комплексне призначення
нормобаричної гіпокситерапії і штучного мікроклімату соляного аерозолю,
що приводить до нормалізації порушень функціонального стану центральної
нервової системи і процесів вегетативної регуляції, а також сприяє
істотному потенціюванню десенсибілізуючого ефекту лікування.

10. Показано, що в дітей з БА за наявності активних запальних процесів у
бронхолегеневій системі найбільш ефективне комплексне використання
інгаляцій водного розчину препарату “мумійо-Вітас” і штучного
мікроклімату соляного аерозолю, тому що їхнє застосування сприяє
потенціюванню протизапальної і десенсибілізуючої дії.

11. У дітей, які страждають на БА, вплив на ділянку проекції селезінки
випромінюванням арсенід-галієвого лазера та інтерференційних струмів
сприяє підвищенню ефективності комплексного лікування за рахунок
потенціювання десенсибілізуючого ефекту. При цьому більш стійкий
терапевтичний ефект у хворих спостерігається при призначенні
лазеротерапії.

12. Розроблено схему моніторингу за перебігом БА в дітей, яка
передбачає різні рівні обстеження (базове, поточне й етапне), що
дозволяє оптимізувати і стандартизувати обсяг діагностичних заходів у
дітей у періоді ремісії і підвищити ефективність контролю за перебігом
БА при диспансерному спостереженні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

МОНОГРАФІЇ

1. Рекомендовані стандарти санаторно – курортного лікування / За ред.
Е.О.Колесника, К.Д.Бабова, М.П.Дриневського: Розроб.: Л.І.Астратова,
Т.О.Беліченко…С.Ф.Гончарук та ін. // К.: Купріянова, 2003. – 416 с.
(Здобувачем розроблені стандарти санаторно – курортного лікування
хворих з неспецифічними захворюваннями органів дихання).

2. Основы общей физиотерапии, медицинской реабилитации и
курортологии:Учеб.пособие /В.В.Кенц, И.П.Шмакова, С.Ф.Гончарук,
А.В.Касьяненко, Е.О.Рожкова // Одесса: Фотосинтетика, 2004.–154 с.
(Дисертантом самостійно написані глави 4.Аэрозоль- и аэроионотерапия и
5. Лечение факторами преформированной воздушной среды).

3. Гончарук С.Ф. Восстановительное лечение детей с бронхиальной астмой
// Одесса: Астропринт, 2004. – 204 с.

БРОШУРА

4. Физиотерапия и медицинская реабилитация в педиатрии: Учебно – метод.
пособие /И.П.Шмакова, В.В.Кенц, С.Ф.Гончарук, А.В.Касьяненко,
Е.О.Рожкова // Одесса: Полиграфический центр,2003.-39 с. (Здобувачем
самостійно написаний розділ. Заболевания органов дыхания и миндалин).

СТАТТІ У НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

5. Гончарук С.Ф. Основные механизмы реализации лечебного действия
спелеотерапии // Медична реабілітація, курортологія,
фізіотерапія.-1995.- № 1.- С.39- 43.

6. Морфо-функциональные и метаболические аспекты стимуляции
функционального состояния тимуса излучением гелий-неонового лазера /
Е.С.Павлова, С.Ф.Гончарук, Е.И.Бахолдина, А.Д.Скридоненко,
Б.А.Насибуллин // Медична реабілітація, курортологія,
фізіотерапія.-1995.-№2-3.-С.40-41. (Дисертантом проаналізовані дані
досліджень і сформульовані висновки).

7. Гержановская Н.А., Гончарук С.Ф., Полищук Т.А. Анализ эффективности
использования физических факторов при лечении тяжёлых и среднетяжёлых
форм бронхиальной астмы у больных разных возрастных групп // Медична
реабілітація, курортологія, фізіотерапія.-1995.-№ 4.-С.39-42. (Автором
здійснено набір матеріалу, статистична обробка, написані висновки).

8. Клинико — иммунологическая и радиотермометрическая оценка
эффективности комплексного использования нормобарической
гипокситерапии и аэрозоля хлорида натрия у детей с бронхиальной астмой /
А.Г.Литвиненко, С.А.Коробов, С.Ф.Гончарук, Е.И.Бахолдина, В.А.Розанов //
Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія.–1997.-№4.–С.6-9.
(Автором здійснено набір матеріалу, його аналіз і сформульовані
висновки).

9. Гончарук С.Ф., Минков И.П. Дифференцированные показания к назначению
препаратов, стабилизирующих мембраны тучных клеток у детей, больных
бронхиальной астмой // Актуальні питання фармацевтичной та медичной
науки та практики: Збірник наукових статей.- Запоріжжя,
1999.-Вип.V.-С.25-26. (Здобувачем проведені дослідження з вивчення
ефективності даних препаратів і розроблені диференційовані показання до
їхнього призначення).

10. Морфологическая, иммунологическая и метаболическая реакции тимуса и
селезёнки на воздействие искусственной среды соляного аэрозоля в
эксперименте / Е.С.Павлова, С.Ф.Гончарук, Е.И.Бахолдина,
А.Д.Скридоненко, Б.А.Насибуллин // Медична реабілітація, курортологія,
фізіотерапія.-2000.-№2.-С.27-29. (Дисертантом проведено набір
матеріалу, систематизовані дані досліджень і сформульовані висновки).

11. Мінков І.П., Гончарук С.Ф. Клінічна ефективність препарату “Тайлед
Мінт” при лікуванні дітей, хворих на бронхіальну астму // Одеський
медичний журнал.-2001.-№1.-С.44-46. (Автором здійснено набір матеріалу,
проведена статистична обробка, сформульовані висновки).

12. Спектр причиннозначущих алергенів у дітей, хворих на бронхіальну
астму, у різні вікові періоди / С.Ф.Гончарук, Є.А.Пуришев, І.П.Мінков,
Е.А.Петрашевич, В.В.Фролова, А.В.Звездіна, С.А.Маклакова // Збірник
наукових праць співробітників КМАПО імені П.Л.Щупика.-Київ.-2001.-
Вип.10, книга2.-С.282-285. (Здобувачем проведено аналіз данних і
сформульовані висновки).

13. Изучение механизма иммуномодулирующего влияния арсенид – галлиевого
лазера на область проекции селезёнки в эксперименте / Е.С.Павлова,
С.Ф.Гончарук, Б.А.Насибуллин, А.Д.Скридоненко, Е.И.Бахолдина // Медична
реабілітація, курортологія, фізіотерапія.-2002.-№1.-С.37-39.
(Дисертантом систематизовані дані досліджень і сформульовані висновки).

14. Гончарук С.Ф., Касьяненко Г.В. Моніторинг перебігу бронхіальної
астми у дітей // Науковий вісник Ужгородського університету, серія
“Медицина”.-2002.-Випуск18.-С.78-79. (Автором розроблена схема
моніторингу перебігу бронхіальної астми в дітей, сформульовані
висновки).

15. Гончарук С.Ф. Проблеми організації відновного лікування дітей,
хворих на бронхіальну астму, в Україні й основні напрямки їх
розв’язання // Одеський медичний журнал.-2003.- №1.-С.45- 47.

16. Иммуномодулирующее действие комплексного использования излучения
арсенид – галлиевого лазера на область селезёнки и камерной
спелеотерапии у детей, больных бронхиальной астмой / С.Ф.Гончарук,
Е.С.Павлова, А.С.Ручкина, Е.И.Бахолдина // Медична реабілітація,
курортологія, фізіотерапія.-2003.-№1.-С.15-17. (Автором здійснено набір
матеріалу, проаналізовані дані досліджень, сформульовані висновки).

17. Гончарук С.Ф. Микроэкологические аспекты бронхиальной астмы у детей
разных возрастных групп Одесского региона // Вісник морської
медицини.-2003.- №1.- С.18-22.

18. Гончарук С.Ф. Эффективность комплексного назначения ингаляций мумиё
и камерной спелеотерапии в восстановительном лечении больных
бронхиальной астмой детей // Вестник физиотерапии и
курортологии.-2003.- №1.-С.42 — 44.

19. Применение интерференц — и спелеотерапии в восстановительном
лечении больных бронхиальной астмой детей / С.Ф.Гончарук, Е.С.Павлова,
Е.И.Бахолдина, О.Д.Косенко, Т.И.Федорчук // Медична реабилітация,
курортологія, фізіотерапія.-2003.-№2.-С.10-12. (Дисертантом здійснено
набір матеріалу, проведені статистична обробка і систематизація
отриманих даних, сформульовані висновки).

20. Коррекция вегетативных нарушений у детей с бронхиальной астмой
Одесского региона при комплексном использовании нормобарической
гипокситерапии и камерной спелеотерапии / С.Ф.Гончарук, А.В.Касьяненко,
С.А.Коробов, Н.В.Домбровская // Вісник морської медицини.-2003.-
№3.-С.139-143. (Здобувачем здійснено набір матеріалу, проведені
статистична обробка і систематизація отриманих даних, сформульовані
висновки).

21. Гончарук С.Ф. К вопросу о комплексном назначении физических факторов
в восстановительном лечении детей с бронхиальной астмой // Вестник
физиотерапии и курортологии.-2003.-№3.-С.35-37.

22. Гончарук С.Ф., Касьяненко А.В. Структура хронических
бронхообструктивных и аллергических заболеваний у родственников детей,
больных бронхиальной астмой // Буковинський медичний
вісник.-2003.-Том7,№4.-С.60-62. (Дисертантом проведені статистична
обробка і систематизація матеріалу, сформульовані висновки).

23. Гончарук С.Ф. К вопросу о систематизации сочетанного назначения
лечебных физических факторов и лекарственных препаратов базисной терапии
в восстановительном лечении детей с бронхиальной астмой //Вестник
физиотерапии и курортологии.-2004.-№2.-С.54-56.

24. Частота обнаружения Mycoplasma pn. и Chlamydia sp. у больных
бронхиальной астмой детей с помощью праймерзависимой полимеразной цепной
реакции /С.Ф.Гончарук, В.П.Петрашевич, И.П.Матвеева, Л.Р.Михайленко,
И.В.Ходорчук, А.В.Касьяненко // Буковинський медичний вісник.-
2004.-Том8,№3.-С.75-78. (Дисертантом запропонована ідея і проведено
аналіз результатів дослідження).

25. Гончарук С.Ф. О принципах использования физических факторов в
восстановительном лечении детей с бронхиальной астмой // Український
бальнеологічний журнал.- 2004.-№2.-С.48-50.

ПАТЕНТ

26. Пат. 98052599 Україна, МКІ А61 №5/06/ К.Д.Бабов, С.Ф.Гончарук,
О.С.Павлова, А.Г.Литвиненко, А.С.Ручкина, Т.І.Федорчук, Е.І.Бахолдіна
Спосіб лікування дітей, хворих на атопічну форму бронхіальной астми у
періоді реміссії (Україно); Укр. НДІ МР та К. — № 42665; Заявл.
19.05.1998; Опубл.15.10.2001; Бюл.№9.-3 с. (Здобувачем запропонована
ідея, здійснено набір матеріалу й аналіз отриманих результатів).

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

27. Фізичні чинники у реабілітації хворих з неспецифічними
захворюваннями бронхо-легеневої системи: Методичні рекомендації /Укр.
НДІ МР ТА К.: Уклад.: К.Д.Бабов, М.В.Лобода, Е.О.Колісник,
А.Г.Литвиненко, Л.Ю.Міхно, Г.О.Дмитрієва, Ю.М.Мостовий, Ю.М.Ладуба,
С.Ф.Гончарук, О.С.Павлова, Л.І.Фісенко, Т.І.Федорчук / Одеса.- 1996.- 24
с. (Дисертантом написаний розділ — лікування дітей з бронхіальною
астмою).

28. Застосування фізичних факторів у відновному лікуванні дітей з
бронхіальною астмою: Методичні рекомендації / ОДМУ. Укрмедпатентінформ.
Уклад.: І.П.Шмакова, С.Ф.Гончарук, Г.В.Касьяненко / Київ.–2003.–21с.
(Здобувачем обґрунтовано і розроблено підхід до комплексного призначення
фізичних чинників, систематизоване їхнє призначення).

ИНФОРМАЦІЙНІ ЛИСТКИ

29. Использование интерференц-терапии на область проекции селезёнки в
комплексном лечении детей, больных бронхиальной астмой: Информ. листок
№ 306-96/ОЦНТЭИ; Сост.: А.Г.Литвиненко, С.Ф.Гончарук, Е.С.Павлова,
Е.И.Бахолдина, О.Д.Косенко, А.С.Ручкина /Одесса,1996. (Автором
запропонована ідея, здійснено набір і систематизація матеріалу).

30. Ингаляционное применение мумиё при лечении детей, больных
бронхиальной астмой: Информ. листок №307-96/ОЦНТЭИ; Сост.:
А.Г.Литвиненко, С.Ф.Гончарук, Е.С.Павлова, Т.И.Федорчук / Одесса,1996.
(Здобувачем запропонована ідея і проведено аналіз результатів
дослідження).

31. Использование нормобарической гипокситерапии в комплексе с камерной
спелеотерапией при лечении детей, больных бронхиальной астмой: Информ.
листок №309-96/ОЦНТЭИ; Сост.: С.Ф.Гончарук, С.А.Коробов, Е.И.Бахолдина,
Т.И.Федорчук /Одесса,1996. (Дисертантом запропонована ідея, здійснений
набір і систематизація матеріалу).

32. Моніторинг перебігу бронхіальної астми у дітей: Інформ. лист
№243/ОДМУ. Укрмедпатентінформ; Уклад.: І.П.Шмакова, С.Ф.Гончарук,
Г.В.Касьяненко /Київ,2002. (Здобувачем розроблена схема моніторингу
перебігу бронхіальної астми у дітей).

33. Стандарти лікувального використання фізичних факторів у відновному
лікуванні дітей, хворих на бронхіальну астму: Інформаційний лист №244
/ОДМУ.Укрмедпатентінформ;Уклад.: І.П.Шмакова, С.Ф.Гончарук,
Г.В.Касьяненко /Київ,2002. (Автором розроблені стандарти використання
фізичних факторів у відновному лікування дітей з бронхіальною астмою).

ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ ТА СТАТТІ В НАУКОВИХ ЗБІРНИКАХ

34. Гончарук С.Ф. Эффективность ингаляционного применения мумиё при
реабилитации детей, больных тяжёлыми формами бронхиальной астмы и
астматического бронхита // Актуальные проблемы санаторно — курортного
лечения детей:Труды /НИИ детской курортологии.-Евпатория, 1993.-Выпуск
II.-С.62-63.

35. Гончарук С.Ф., Коробов С.А. Первые результаты комплексного
применения спелеотерапии и нормобарической гипокситерапии у больных
с бронхолегочной патологией // Актуальні питання медичноі
реабілітації:Тези доп. республ. наради-конф.-Одеса,1994.-С.37.
(Дисертантом запропонована ідея і систематизовані дані досліджень)

36. Фазовий характер лімфоідноі тканини на курсове застосування
камерноі спелеотерапії /С.Ф.Гончарук, О.С.Павлова, О.І.Бахолдина,
А.Д.Скрідоненко // Актуальні питання медичноі реабілітації: Тези доп.
республ. наради-конф.-Одеса,1994.-С.38. (Дисертантом виконано відпуск
процедур і систематизовані отримані дані).

37. Павлова О.С., Гончарук С.Ф. Значення функціонального стану
імунноі системи в реалізації лікувального впливу фізичних
факторів // Актуальні питання медичноі реабілітації: Тези доп. республ.
наради-конф.-Одеса,1994.-С.119. (Дисертантом запропонована ідея і
систематизовані результати досліджень).

38. Эффективность ингаляционного способа применения мумиё у больных
бронхолёгочной патологией разных возрастных групп / А.Г.Литвиненко,
С.Ф.Гончарук, Е.С.Павлова, Т.И.Федорчук //Актуальные вопросы внутренней
медицины, медицинской этики и образования: Материалы
симпоз.-Киев,1994.-С.13. (Автором проведено набір матеріалу, аналіз
результатів досліджень і сформульовані висновки).

39. Стимуляция функционального состояния тимуса при действие физического
фактора, как немедикаментозный способ иммунокоррекции / Е.И.Бахолдина,
Е.С.Павлова, С.Ф.Гончарук, А.Д.Скридоненко, Т.И.Федорчук // 4
Национальный конгресс по болезням органов дыхания: Сборник резюме. —
Москва,1994.- №304. (Дисертантом проведені експериментальні дослідження
і виконано аналіз їх результатів)

40. Актуальность коррекции нарушений фагоцитарно — лейкоцитарной
системы при реабилитации детей, больных бронхиальной астмой и
астматическим бронхитом / С.Ф.Гончарук, Е.С.Павлова, Е.И.Бахолдина,
Н.А.Гержановская // Фундаментальные и клинические аспекты современной
реабилитации: Тез. докл. республ. конф.-Полтава,1995.-С.196. (Здобувачем
запропонована ідея, проаналізовані результати досліджень,
сформульовані висновки).

41. Экспериментальная оценка иммуномодулирующего действия гелий —
неонового лазера на область вилочковой железы крыс в
условиях модели иммунодефицита / Е.С.Павлова, Е.И.Бахолдина,
С.Ф.Гончарук, А.Д.Скридоненко // Фундаментальные и клинические аспекты
современной реабилитации: Тез. докл. республ. конф.-Полтава,1995.-С.92.
(Дисертантом систематизовані результати досліджень і сформульовані
висновки).

42. Фазовий характер реакції лімфоідноі тканини на курсове
застосування камерноі спелеотерапії / С.Ф.Гончарук, О.С.Павлова,
О.І.Бахолдіна, А.Д.Скрідоненко // Укр. пульмонологічний
журнал.-1995.-№2.-С.40. (Автором запропонована ідея, проаналізовані дані
досліджень).

43. Изменение показателей функции внешнего дыхания у детей,
больных бронхиальной астмой на разных этапах спелеотерапии /
Т..И.Федорчук., С.Ф.Гончарук, Е.С.Павлова, Н.А.Гержановская // 5
Национальный конгресс по болезням органов дыхания:Сборник
резюме-Москва,1995.– №1569. (Дисертантом проведена систематизація
результатів досліджень і сформульовані висновки).

44. Актуальность проблемы выявления и коррекции иммунодефицитных
состояний в современных условиях курортной реабилитации больных /
Е.С.Павлова, С.Ф.Гончарук, Л.И.Позднякова, Т.А.Беличенко // Курортная
медицина в современных социально-экономических условиях: Тез.докл.
Укр.научно-практ.конф.-Ялта,1995.-С.76. (Здобувачем запропонована ідея,
проаналізовані результати досліджень, сформульовані висновки).

45. Гончарук С.Ф., Павлова Е.С. Критерии длительности курсового
назначения камерной спелеотерапии больным бронхиальной астмой //
Актуальные вопросы немедикаментозного лечения заболеваний органов
дыхания, сердечно — сосудистой и нервной систем: Материалы Укр. научно –
практ.конф. с междунар. участием.-Ялта,1996.-С.28. (Здобувачем
розроблені критерії тривалості курсового призначення камерної
спелеотерапії в хворих бронхіальною астмою).

46. Гончарук С.Ф. Принципы восстановительного лечения больных
хронической бронхо — легочной патологией // Актуальные вопросы
немедикаментозного лечения заболеваний органов дыхания, сердечно —
сосудистой и нервной систем: Материалы Укр. научно – практ.конф. с
междунар. участием.-Ялта,1996.-С.28-29.

47. Evaluation of adaptive-sanogenetic changes in children with
bronchial asthma during complex use of normobaric hipoxitherapy and
artificial speleotheapy / S.A.Korobov, S.F.Goncharuk, T.I.Fedorchuk,
V..A.Rozanov // Материалы 2-й междунар. конф. “Гипоксия в
медицине”.-Москва,1996.-С.85-86. (Автором запропонована ідея і
систематизовані результати досліджень).

48. Гончарук С.Ф., Павлова Е.С., Федорчук Т.И. Выбор локализации
воздействия физических факторов при лечении детей с бронхиальной астмой
(БА) // International Journal on Immunorehabilitation.-1997.-№7.-Р.148.
(Автором запропонована ідея і сформульовані висновки).

49. Гончарук С.Ф. Тактика назначения физических факторов в
восстановительном лечении детей, больных бронхиальной астмой // I
Національний конгрес фізіотерапевтів та курортологів України “Фізичні
чинники в медичній реабілітації: Матеріали.-Хмельнік,1998.-С.166-167.

50. Гончарук С.Ф. Критерії контролю перебігу бронхіальної астми у дітей
// Педіатрія, акушерство та гінекологія.-1999.-№ 4.-Матеріали 10-го
з?їзду педіатрів України “Проблеми педіатрії на сучасному
етапі”.-С.142-143.

51. Гончарук С.Ф. Сезонность и сроки включения физических факторов в
комплекс восстановительного лечения больных бронхиальной астмой детей
// Междунар.научно-практ.конф.“Медицинская реабилитация, курортология и
физиотерапия”:Материалы.-Ялта,1999.- С.225.

52. Гончарук С.Ф. К вопросу о верификации результатов аллергологического
обследования у детей, больных бронхиальной астмой // Імунологія та
алергологія.-2000.- № 2-3.-С.64-65.

53. Гончарук С.Ф. Физические факторы в лечении пульмонологических
больных // Історія та перспективи розвитку післядипломої освіти
лікарів:Тез.доп.научно-практ.конф.-Одеса,2002.-С.68- 69.

54. Павлова Е.С., Гончарук С.Ф. К механизму иммуномодулирующего эффекта
физических факторов при общем и локальном воздействии на организм //
Імунологія та алергологія.-2002.-№ 2.- С.38-39. (Дисертантом
систематизовані результати досліджень).

55. Гончарук С.Ф. К вопросу о подходах к созданию стандартов санаторно –
курортной реабилитации // Матеріали II Національного конгресу
фізіотерапевтів та курортологів України. “Курортні природні ресурси та
фізичні чинники в медичній реабілітації”.-Слов’янськ,2002.-С.37- 38.

56. Гончарук С.Ф. К вопросу о стандартах использования физических
факторов в восстановительном лечении детей, больных бронхиальной астмой
//Актуальные проблемы физиотерапии, курортологии и медицинской
реабилитации: Материалы междунар.
научно-практ.конф.-Одесса,2002.-С.29-30.

57. Гончарук С.Ф., Павлова Е.С., Бахолдина Е.И. Особенности динамики
иммунологических показателей в процессе курса галотерапии у детей,
больних бронхиальной астмой // Актуальные проблемы физиотерапии,
курортологии и медицинской реабилитации: Материалы междунар.
научно-практ.конф.-Одесса,2002.-С.30-31. (Здобувачем запропонована ідея,
систематизовані результати досліджень, сформульовані висновки).

58. Гончарук С.Ф. Значение аллергических и хронических
бронхообструктивных заболеваний у родственников для возникновения
бронхиальной астмы у детей // Юбилейный сборник трудов, посвящённый
столетию 11- й городской больницы.-Одесса,2002.-С.46.

59. Шмакова И.П., Гончарук С.Ф., Касьяненко А.В. Физические факторы в
восстановительном лечении больных бронхиальной астмой детей //
International Journal on Immunorehabilitation.-2002.-Vol.4, №2.-Р.46.
(Автором запропонована ідея і сформульовані висновки)

60. Шмакова И.П., Гончарук С.Ф., Касьяненко А.В. К оценке адекватности
лечебного воздействия физических факторов у детей, больных бронхиальной
астмой // International Journal on Immunorehabilitation.-2003.-№2.- IX
Международный конгресс “Реабилитация в медицине и
иммунореабилитация”.-Анталия(Турция).-С.52. (Дисертантом запропонована
ідея і розроблені тести для оцінки адекватності лікувального впливу).

61. Гончарук С.Ф., Насибуллин Б.А., Павлова Е.С. Особенности морфо –
функциональных изменений паренхимы селезёнки под воздействием излучения
арсенид – галлиевого лазера // Материалы XIX Междунар. научно –практ.
конф. “Применение лазеров в медицине и биологии”.- Одесса,2003.-С.56-57.
(Здобувачем запропонована ідея і сформульовані висновки).

62. Гончарук С.Ф. К вопросу о роли физических факторов в
восстановительном лечении детей, больных бронхиальной астмой //
Матеріали II з?їзду Всеукр. асоціації фізіотерапевтів та курортологів,
научно — практ. конф. з міжнар. участю “Лікувальні фізичні чинники та
здоров?я людини”.-Одеса,2003.- С.220-221.

63. Гончарук С.Ф., Касьяненко А.В. Особенности использования физических
факторов в восстановительном лечении детей с бронхиальной астмой //
Вестник физиотерапии и курортологии.-2003.-№2.-Материалы III республ.
конгресса курортологов и физиотерапевтов “Актуальные вопросы организации
курортного дела, курортной политики и физиотерапии”.-С.28. (Автором
запропонована ідея і сформульовані висновки)

64. Частота выявления и влияние Mycoplasma pn. и Chlamydia sp. на
течение бронхиальной асмы у детей / И.П.Минков, С.Ф.Гончарук,
В.П.Петрашевич, И.П.Матвеева, И.В.Ходорчук, Л.Р.Михайленко,
А.В.Касьяненко, Е.О.Рожкова // Астма.-2003.-Том4,№1.-Тезисы ХVII
Всемирного конгресса по астме.-С.84-85. (Дисертантом запропонована ідея
і систематизовані результати дослідження).

65. Efficacy of using therapeutic physical factors in treatment of
severe of asthma in children on the period of the disease /
I.P.Shmakova, S.F.Goncharuk, A.V.Kasjanenko, E.O.Rozhkova //
Asthma.-Vol.4,suppl.-Proceeding and Abstracts of the XVII World Asthma
Congress.- Р.118 -119. (Автором запропонована ідея, проведений набір
матеріалу і оцінка ефективності лікування, зроблені висновки).

66. Особенности иммуномодулирующего действия физических факторов при
локальном назначении на область проекции тимуса и селезёнки в
эксперименте и клинике / И.П.Шмакова, С.Ф.Гончарук, Е.С.Павлова,
А.В.Касьяненко, Е.О.Рожкова // Аллергология и
иммунология.-2003.-Том.4,№2.- Материалы V Юбилейного съезда иммунологов
и аллергологов СНГ.-С.109. (Здобувачем запропонована ідея, проведений
набір матеріалу й аналіз отриманих даних).

67. Шмакова И.П., Гончарук С.Ф., Касьяненко А.В. Некоторые методики
физиотерапии бронхолёгочных заболеваний у детей // Медицинская
реабилитация в педиатрии.-2003.-Выпуск 8.-С.171-173. (Дисертантом
запропонована ідея і систематизовані методики фізіотерапії).

68. Гончарук С.Ф., Касьяненко А.В. К вопросу о механизмах
терапевтического действия искусственной среды соляного аэрозоля //
Матеріали конф. “Біофізичні стандарти та інформаційні технології в
медицині”.-Одеса:Астропринт,2003.-С.33. (Автором запропонована ідея,
проведений набір матеріалу й зроблені вісновки).

69. О целях и задачах использования лечебных физических факторов в
восстановительном лечении детей с бронхиальной астмой / С.Ф.Гончарук,
А.В.Касьяненко, Е.О.Рожкова, Т.Д.Цимпилова // Матеріали конф.
“Біофізичні стандарти та інформаційні технології в
медицині”.-Одеса:Астропринт, 2003.-С.34. (Дисертантом сформульовані мета
і задачі використання фізичних факторів).

70. Активирующее влияние лазерного излучения на функциональное состояние
тимуса крыс в условиях модели иммунодефицита / И.П.Шмакова,
С.Ф.Гончарук, А.В.Касьяненко, Е.С.Павлова, Е.О.Рожкова // International
Journal on Immunorehabilitation.-2004.-Том 6,№1.-Материалы IV Всемирного
конгресса по астме Бангкок (Тайланд).-С.27. (Дисертантом запропонована
ідея, систематизовані результати дослідження, сформульовані висновки)

71.Сравнительная эффективность активации функционального состояния
селезёнки интерференционными токами и лазерным излучением в комплексе с
искусственной средой соляного аэрозоля у детей с бронхиальной астмой /
С.Ф.Гончарук, Е.С.Павлова, А.В.Касьяненко, Е.О.Рожкова, Т.Д.Цымпилова //
Новые медицинские технологии в клинической и курортной практике:
Материалы научно-практ.конф. с междунор. участием.-Киев,2004.-С.59-60.
(Автором проведені набір матеріалу й аналіз результатів дослідження).

72. Гончарук С.Ф., Павлова Е.С. Сравнительная эффективность стимуляции
лазерным излучением функционального состояния тимуса и селезёнки в
эксперименте // Материалы XXI междунар. научно – практ. конф.“Применение
лазеров в биологии и медицине”.-Одесса,2004.-С.77-78. (Дисертантом
запропонована ідея, систематизовані результати досліджень, зроблені
висновки).

73. Гончарук С.Ф., Касьяненко А.В., Рожкова Е.О. Особенности реакции на
аллергены и факторы внешней среды у детей с бронхиальной астмой в
зависимости от возраста, степени тяжести и давности заболевания //
Аллергология и иммунология.-2004.-Том5,№1.- Материалы II Всемирного
конгресса по иммунонопатологии и аллергии.-С.84-85. (Здобувачем
проведений набір матеріалу, статистична обробка й аналіз результатів
досліджень, зроблені висновки).

74. Особенности вегетонормализирующего действия комплексного назначения
нормобарической гипокситерапии и искусственной среды соляного аэрозоля у
детей с бронхиальной астмой /С.Ф.Гончарук, А.В.Касьяненко, С.А.Коробов,
Е.О.Рожкова // Материалы республ. научно – практ. конф. “Актуальные
вопросы физиотерапии и медицинской реабилитации” (Одесса). – Вестник
физиотерапии и курортологии.-2004.-№3.-С.71-72. (Дисертантом
запропонована ідея і проведений аналіз результатів дослідження).

75. Гончарук С.Ф., Павлова Е.С., Касьяненко А.В. Механизмы реализации
лечебного действия искусственной среды соляного аэрозоля у детей,
больных бронхиальной астмой //Матеріали V науково – практ. конф. з
міжнарод. участю “Рання медична реабілітація: здобутки, проблеми,
перспективи”.–Ужгород,2004.-С.167–168. — (Додаток до журналу “Медична
реабілітація, курортологія, фізіотерапія”.-2004.-№3). (Автором
запропонована ідея).

Анотація

Гончарук С.Ф. Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексного
застосування фізичних чинників у відновлювальному лікуванні дітей з
бронхіальною астмою. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за
спеціальністю 14.01.33 — “Курортологія і фізіотерапія”.

Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України,
Одеса, 2005.

В дисертації розроблено новий підхід до комплексного застосування
фізичних чинників у відновлювальному лікуванні дітей з бронхіальною
астмою, який передбачає їх поділ на базовий (що становить основу
терапії) і допоміжні (які призначаються залежно від їхнього домінуючого
лікувального ефекту, з комбінуванням різних ділянок впливу). В
спостереженнях на 427 дітях, хворих на БА, доведено ефективність
створених на основі даного підходу нових лікувальних комплексів із
застосуванням штучного середовища соляного аерозолю, нормобаричної
гіпокситерапії, інгаляцій водного розчину препарату “мумійо-Вітас”,
впливів на селезінку випромінювання арсенід-галієвого лазера та
інтерференційних струмів.

На основі вивчення ролі в розвитку загострень різних індукторних і
тригерних факторів залежно від ступеня тяжкості, давності виникнення і
віку пацієнтів виділено пріоритети для оптимізації комплексного
застосування фізичних чинників у дітей з БА в періоді ремісії.

Експериментальні дослідження (268 білих щурів лінії Вістар) дозволили
виявити особливості активації імунокомпетентних органів (тимус і
селезінка) при впливі лазерного випромінювання з різною довжиною хвилі
(гелій-неоновий і арсенід-галієвий лазер), а також оптимізувати терміни
комплексного призначення штучного мікроклімату соляного аерозолю з
іншими лікувальними фізичними чинниками.

Розроблено основні положення концепції призначення фізичних чинників у
відновлювальному лікуванні дітей з БА (завдання, алгоритм дій лікаря,
принципи) і схему моніторингу за перебігом БА у дітей, які дозволяють
стандартизувати обсяг призначених діагностичних і лікувальних заходів
при складанні довгострокових індивідуальних планів відновлювального
лікування.

Ключові слова: бронхіальна астма, діти, відновлювальне лікування,
фізичні чинники.

АННОТАЦИЯ

Гончарук С.Ф. Клинико-патогенетическое обоснование комплексного
использования физических факторов в восстановительном лечении детей с
бронхиальной астмой. — Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора медицинских наук по
специальности 14.01.33 — курортология и физиотерапия.

Украинский НИИ медицинской реабилитации и курортологии МОЗ Украины.
Одесса. 2005 г.

В диссертации разработан новый подход к комплексному использованию
физических факторов в восстановительном лечении детей с БА,
предусматривающий их разделение на базовый (составляющий основу терапии)
и вспомогательные (назначаемые в зависимости от оказываемого ими
доминирующего лечебного эффекта с комбинированием различных областей
воздействия). В наблюдениях на 427 больных БА детях доказана
эффективность, созданных на основании данного подхода, новых лечебных
комплексов с использованием искусственной среды соляного аэрозоля,
нормобарической гипокситерапии, ингаляций водного раствора препарата
“мумиё-Витас”, воздействий на селезёнку излучения арсенид-галлиевого
лазера и интерференционных токов. Установлено, что у больных БА детей с
наличием астено-вегетативных нарушений наиболее эффективно комплексное
назначение нормобарической гипокситерапии и искусственного микроклимата
соляного аэрозоля, которое приводит к нормализации нарушений
функционального состояния центральной нервной системы и процессов
вегетативной регуляции, а также способствует существенному
потенцированию десенсибилизирующего эффекта лечения. Показано, что у
детей с БА при наличии активных воспалительных процессов в
бронхолёгочной системе наиболее эффективно комплексное использование
ингаляций водного раствора препарата “мумиё-Витас” и искусственного
микроклимата соляного аэрозоля, так как их применение способствует
потенцированию противовоспалительного и десенсибилизирующего действия.
У страдающих БА детей воздействие на область проекции селезёнки
излучением арсенид-галлиевого лазера и интерференционными токами
способствует повышению эффективности комплексного лечения за счёт
потенцирования десенсибилизирующего эффекта. При этом более стойкий
терапевтический эффект у больных наблюдается при назначении
лазеротерапии.

На основе изучения роли в развитии обострений различных индукторных и
триггерных факторов в зависимости от степени тяжести, давности
возникновения и возраста пациентов выделены приоритеты для оптимизации
комплексного использования физических факторов у детей с БА в периоде
ремиссии (высокий уровень сенсибилизации организма, воспалительные
процессы в бронхолёгочной системе аллергического генеза и вегетативные
дисфункции).

Впервые установлено, что у детей с БА при соответствующей клинической
симптоматике (упорный кашель, длительный субфебрилитет, частые фарингиты
с затяжным течением и т.д.), в 43% случаев выявляется Мycoplasma pn. и в
15% — Chlamydia sp.

В экспериментальных исследованиях (268 белых крыс линии Вистар) изучен
механизм курсового воздействия излучения гелий-неонового и
арсенид-галлиевого лазера на проекцию иммунокомпетентных органов (тимус
и селезёнка), основу которого составляет стимуляции
морфо-функциональных, метаболических показателей и процессов
дифференцировки лимфоидных клеток, а также доказано, что присущая
действию искусственного микроклимата соляного аэрозоля активация
лимфоидной системы наблюдается в первые 10 процедур, а в дальнейшем
угасает, что определяет целесообразность дополнительного назначения
других лечебных физических факторов, начиная с 10 – 11 его процедуры,
для потенцирования терапевтического эффекта.

Разработаны основные положения концепции назначения физических факторов
в восстановительном лечении детей с БА (задачи, алгоритм действий врача,
принципы) и схема мониторинга за течением БА у детей, которые позволяют
стандартизировать объём назначаемых диагностических и лечебных
мероприятий при составлении долгосрочных индивидуальных планов
восстановительного лечения.

Ключевые слова: бронхиальная астма, дети, восстановительное лечение,
физические факторы.

SUMMURY

Goncharuk S.F. Clinical and pathogenetic substantiation of complex
application of physical factors in rehabilitation therapy of children
with bronchial asthma. – Manuscript.

A dissertation for getting a scientific degree of Doctor of medical
sciences in specialty 14.01.33 — Kurortology and physiotherapy. — The
Ukrainian Scientific Research Institute of Medical Rehabilitation and
Kurortology, Ministry of Health of Ukraine, Odessa, 2005.

A new approach to complex application of physical factors in
rehabilitation therapy of children with bronchial asthma (BA) was
devised in the dissertation proving for their division into basic
(constituting the basic therapy) and adjunct (administered according to
their dominating therapeutic effect with combination of different
exposure areas) groups. The follow-up of 427 children ill with BA proved
efficacy of new therapeutic complexes, developed on the basis of this
approach, with the application of artificial medium of the saline
aerosol, normobaric hypoxitherapy, inhalations of aqueous solution of
the preparation “Mumije-Vitas”, influences of arsenide-gallium laser
radiation and interferential currents on the spleen.

There were isolated priorities for optimization of complex application
of physical factors in children with BA in remission on the basis of the
study of the role of different induction and trigger factors in
development of exacerbations depending on degree of severity, remoteness
of the onset and patients’ age.

The experimental studies (268 Wistar white rats) allowed to find the
activation peculiarities of the immunocompetent organs (thymus and
spleen) under the influence of laser radiation with different wave
length (helium-neon and arsenide-gallium laser) as well as to optimize
the terms of complex administration of the artificial microclimate of
the saline aerosol with other therapeutic physical factors.

There were devised the main theses of the conception of physical factor
administration in rehabilitation treatment of children with BA (tasks,
algorithm of physician’s actions, principles) and monitoring scheme for
BA course in children, which allow to standardize the scope of the
administered diagnostic and therapeutic measures while making up
long-term individual plans of rehabilitation treatment.

Key words: bronchial asthma, children, rehabilitation therapy, physical
factors.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БА – бронхіальна астма

ВЛ – відновлювальне лікування

ЖЄЛ — життєва ємкість легень

Іг – імуноглобулін

КШМК – камера штучного мікроклімату соляного аерозолю

МВЛ – максимальна вентиляція легень

МОС25 – миттєва об’ємна швидкість на рівні 25 % ОФВ1

МОС50 – миттєва об’ємна швидкість на рівні 50 % ОФВ1

МОС75 – миттєва об’ємна швидкість на рівні 75 % ОФВ1

ЛФЧ – лікувальні физичні чинники

ОФВ1 – обсяг форсованого видиху за 1 с

ПЛР – полімеразна ланцюгова реакція

ПОСвыд – пікова об’ємна швидкість видиху

СОШ 25-75 – середня об’ємна швидкість на рівні 25–75 % ОФВ1

ФЗД – функція зовнішного дихання

Похожие записи