Академія медичних наук України

Науковий центр радіаційної медицини

Антипчук Катерина Юріївна

УДК: 616.89–008.1–071:616.001.28

Клініко-нейропсихологічна характеристика органічних психічних розладів у
віддалений період в осіб, опромінених внаслідок Чорнобильської
катастрофи

03.00.01 — радіобіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ — 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті клінічної радіології Наукового центру

радіаційної медицини АМН України

Науковий керівник

д. мед. н. Логановський К.М.

Науковий центр радіаційної медицини АМН України,

Інститут клінічної радіології,

завідувач відділу радіаційної психоневрології

Офіційні опоненти

д. мед. н., професор Зозуля І.С.

Київська медична академія

післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України,

проректор з наукової роботи,

завідувач кафедри невідкладної медичної допомоги,

заслужений діяч науки та техніки України

д. мед. н., професор Чумак А.А.

Науковий центр радіаційної медицини АМН України,

Інститут клінічної радіології,

завідувач лабораторії молекулярної біології

відділу клінічної імунології

Провідна установа Інститут геронтології АМН України (м. Київ)

Захист відбудеться 15.02.2005р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.562.01 Наукового центру радіаційної
медицини АМН України, м. Київ, просп. Перемоги, 119/121

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Наукового центру
радіаційної

медицини АМН України, м. Київ, вул. Мельникова, 53

Автореферат розісланий 14.01.2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради _____________________________________к. б.
н. Л.О.Ляшенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останнім часом накопичується все більше клінічних і
експериментальних доказів стосовно вразливості головного мозку людини до
дії іонізуючого випромінювання. Сучасні епідеміологічні дані свідчать
про вірогідну роль іонізуючого випромінювання у підвищенні непухлинної
захворюваності і смертності у жертв атомних бомбардувань Хіросіми і
Нагасакі (Preston D.L. et al., 2003) та учасників ліквідації наслідків
аварії (УЛНА) на ЧАЕС (Бузунов В.А., Страпко Н.П., 2001; Цыб А.Ф. и
соавт., 2001; Biryukov A. et al., 2001). При цьому в УЛНА найбільш
вірогідно пов’язані з дозою опромінення захворюваність психічними і
ендокринними розладами, а також патологією нервової системи. Найвищий
надмірний відносний ризик (ERR) на дозу 1 Гр виявлено для
цереброваскулярних захворювань: ERR·Гр–1=1,17 при 95% довірчому
інтервалі (0,45; 1,88) (Ivanov V.K. et al., 2000).

Нейропсихіатричні наслідки Чорнобильської катастрофи є виключно
актуальною медико-соціальною проблемою. Несприятливий перебіг
нервово-психічних розладів пояснюється їх багатофакторною
екзогенно-соматогенною природою, де спостерігається сполучення ефектів
різних несприятливих радіаційних і нерадіаційних чинників. У теперішній
час захворювання нервової системи і психічні розлади в УЛНА на ЧАЕС
(включаючи пацієнтів, яким діагностували гостру променеву хворобу, ГПХ),
набувають зростаючого клінічного і соціального значення у зв’язку з їх
прогресуючим перебігом. У першу чергу це стосується органічного ураження
головного мозку (енцефалопатій) (Напрєєнко А.К., Логановский К.Н., 1997;
Нягу А.И., Логановский К.Н., 1998; Ревенок А.А., 1998, 1999, 2001; Нягу
А.И. и соавт., 1999; Коваленко А.Н., 2000; Напрєєнко О.К. та співавт.,
2001; Жаворонкова Л.А. и соавт., 2001; Логановский К.Н., 2001; 2002;
Абрамов В.А., 2001; Логановський К.М. та співавт., 2003).

У дослідженнях НЦРМ АМН України вперше були виявлені нейрофізіологічні
маркери іонізуючого випромінювання (ІВ) у діапазоні доз 1–5 Гр і
отримані дані щодо гетерогенності церебральної радіочутливості з
найвищою вразливістю неокортексу домінантної (лівої) півкулі
(Логановський К.М., 2002; Loganovsky K.N., Yuryev K.L., 2004).

В світовій літературі останнім часом з’явилось багато даних досліджень
віддалених церебральних наслідків радіотерапії, з використанням
найсучасніших діагностичних технологій (Surma-aho O. et al., 2001; Von
der Weid N. et al., 2001; Precourt S. et al., 2002; Lam L.C., 2003;
Vines E.F., 2003, Gamache G.L. et al., 2005). Існують різні погляди на
проблему чутливості центральної нервової системи (ЦНС) до дії ІВ. Одні
вчені вважають ЦНС резистентною до опромінення (Wenz F. et al., 2000;
Vines E.F., 2003) навіть при великих дозах та знаходять когнітивний
дефіцит тільки у разі дії фракційних доз, що перевищують 2 Гр (Klein M.
et al., 2002), інші виявляють суттєві зміни функцій головного мозку при
менших дозах опромінення і вважають ЦНС вельми радіочутливою (Armstrong
C.L. et al., 2000; Surma-aho O. et al., 2001; Von der Weid N. et al.,
2001; Lam L.C., 2003; Precourt S. et al., 2002).

Вкрай дискусійним залишається питання: дифузний чи локальний характер
має ураження головного мозку при впливі ІВ. Результати довготривалих
спостережень вказують на локальне радіаційне ураження ЦНС, а саме
структур передніх відділів лівої півкулі (Логановский К.Н., 2000;
Precourt S. et al., 2002; Gamache G.L. et al., 2005) але існують
дослідження, в яких відстоюється точка зору щодо дифузного ураження
головного мозку (Barnes J.G., 2001). Відносно латеральності радіаційного
ушкодження головного мозку є дані про зниження функцій правої півкулі по
відношенню до лівої (Lam L.C. et al., 2003). Але більшість авторів
наголошує на лівопівкульному ураженні (Loganovsky K.N., Loganovskaya
T.K., 2000; Kieffer-Renaux V. et al., 2000; Flor-Henry P., 2001;
Loganovsky K.N., Yuryev K.L., 2001, 2004; Surma-aho O. et al., 2001; Von
der Weid N. et al., 2001; Precourt S. et al., 2002; Бомко М.О., 2004;
Gamache G.L. et al., 2005).

Остаточно не визначено, які структури головного мозку мають найбільшу
радіочутливість, і питання латеральності та локалізації ураження мозку
при радіаційному впливі залишається відкритим. Вирішенню завдань
топічної діагностики ділянок ураження головного мозку сприяє клінічна
нейропсихологія, яка дозволяє за допомогою психологічних методів
визначити локалізацію патологічного процесу (Лурия А.Р., 1983; Хомская
Е.Д., 2002; Вассерман Л.И. и соавт., 1997; Purdon S., 2000–2002).
Топічна діагностика структурно-функціональних порушень головного мозку
після опромінення сприятиме як розширенню уявлень щодо механізмів впливу
ІВ на головний мозок, так і оптимізації діагностично-лікувальних заходів
постраждалим.

Відносно дослідження порушень вищих психічних функцій (ВПФ) в УЛНА на
ЧАЕС у віддалений період опромінення є лише суперечливі результати
поодиноких досліджень (Хомская Е.Д., 1995; Шестопалова Л.Ф., 1995;
Жаворонкова Л.А. и соавт., 1998–2002; Литвинцев С.В. и соавт., 1998;
Туруспекова С.Т., 2002). Але комплексне клініко-нейропсихологічне
дослідження порушень вищої нервової діяльності в найбільш критичних
групах постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи проведене ще не
було і не розглянута залежність “доза–ефект” у широкому діапазоні доз.

Таким чином, вивчення радіоцеребральних ефектів ІВ із застосуванням
нейропсихологічної методології є актуальним. У практичному плані
значення даної роботи полягає в удосконаленні та об’єктивізації
діагностики та експертизи осіб з органічними психічними розладами, що
зазнали впливу ІВ внаслідок Чорнобильської катастрофи, та оптимізації
лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів, а також соціальної
адаптації хворих. В теоретичному плані результати дослідження
сприятимуть розумінню змін ВПФ та їх церебральної локалізації у
віддалений період опромінення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну
роботу виконано в структурі комплексних Державних програм ліквідації
наслідків аварії на ЧАЕС і соціального захисту населення, планових
науково-дослідних робіт відділу неврології (з 01.04.2003 – радіаційної
психоневрології) Інституту клінічної радіології (ІКР) НЦРМ АМН України:
1) “Моніторинг та вивчення патогенезу порушень здоров’я персоналу зони
відчуження” (№ 0198U005993); 2) “Дослідження стану здоров’я персоналу
зони відчуження. Розробка заходів щодо профілактики порушень здоров’я”
(№ 0198U004912); 3) “Вивчення закономірностей виникнення, механізмів
розвитку та особливостей перебігу найбільш розповсюджених захворювань у
постраждалих, що віднесені до критичних груп. Розробка системи
лікувально-реабілітаційних заходів, первинної та вторинної профілактики
патологічних станів” (№ 0199U003595), підтема “Розробка підходів до
патогенетичної терапії нервово-психічних розладів у постраждалих
внаслідок Чорнобильської катастрофи” (17/11Н-99.08); 4) “Вивчення
механізмів виникнення клінічних та біологічних ефектів хронічного
опромінення у персоналу зони відчуження” (№ 0199U003162); 5)
“Моніторниг, профілактика та корекція порушень стану здоров’я персоналу,
що працює на об’єкті “Укриття” (№ 0199U000038); 6) “Впровадження
діагностичних критеріїв енцефалопатій в осіб, які зазнали впливу
іонізуючих випромінювань внаслідок Чорнобильської катастрофи” (№
0101U006644); 7) “Вивчити особливості клінічного перебігу та
удосконалити методи лікування психоневрологічних порушень та
дисциркуляторної енцефалопатії у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС
на підставі результатів довготривалого спостереження” (№ 0102U005689);
8) “Вивчити вплив іонізуючого випромінювання на зміни міжпівкульної
асиметрії головного мозку як церебральний базис психопатології у
віддалений період після аварії на Чорнобильській АЕС” (№0104U003633); 9)
“Вивчення ефективності і переносності препарату Олатропіл, капсули по
0,375 г виробництва АТ Олайнського ХФЗ “Олайнфарм” для ТОВ “ОЛФА” у
відділі радіаційної психоневрології Інституту клінічної радіології НЦРМ
АМН України” (№.12-3194/А); 10) “Моніторинг здоров’я та розробка заходів
з профілактики порушень здоров’я персоналу, який працює в ЗВ. Вивчення
дії іонізуючого опромінення на біологічні об’єкти та оцінка віддалених
наслідків дії специфічних факторів ЗВ” (№ 13/50н-2004); 11) “Розробити
стандарти надання лікувально-діагностичної допомоги учасникам ліквідації
аварії на Чорнобильській АЕС з психічними розладами внаслідок ураження
головного мозку (органічними психічними розладами або енцефалопатіями)
(F06, F07, I67.2, I67.4, I67.8)” 12) “Дослідити закономірності
формування хронічної втоми за психофізіологічними показниками і
розробити заходи щодо її профілактики при напруженій розумовій праці”
(№ 0104U003080).

Мета дослідження. Визначити переважну церебральну локалізацію порушень
вищої нервової діяльності при органічних психічних розладах у віддалений
період впливу ІВ внаслідок Чорнобильської катастрофи у діапазоні доз
0,1–6 Зв.

Задачі дослідження:

1) Розробити протокол уніфікованого клініко-нейропсихологічного
дослідження органічних психічних розладів та розробити структуру і
заповнити базу даних осіб, які зазнали впливу ІВ внаслідок
Чорнобильської катастрофи, а також осіб груп порівняння.

2) Дати нейропсихологічну характеристику порушенням вищої нервової
діяльності при органічних психічних розладах у віддалений період впливу
ІВ особам, яким діагностували ГПХ, та УЛНА на ЧАЕС, опроміненим у дозах
до 1 Зв.

3) Визначити нейрофункціональні системи і структури головного мозку, які
є церебральним базисом порушень вищої нервової діяльності при органічних
психічних розладах у віддалений період опромінення.

4) Оцінити вплив нерадіаційних чинників ризику та залежність
“доза–ефект” для нейропсихологічних параметрів.

5) Розробити діагностичні критерії нейропсихологічних синдромів при
органічних психічних розладах у віддалений період опромінення.

Об’єкт дослідження — найбільш критичні за дією ІВ внаслідок
Чорнобильської катастрофи контингенти постраждалих — особи, яким
діагностували ГПХ, та УЛНА на ЧАЕС з органічними психічними розладами.

Предмет дослідження — ВПФ в осіб, яким діагностували ГПХ, та УЛНА на
ЧАЕС з органічними психічними розладами у віддалений період після впливу
ІВ внаслідок Чорнобильської катастрофи (13–17 років).

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше визначено, що характерною особливістю органічних психічних
розладів у віддалений період опромінення у дозах більших за 0,3 Зв
внаслідок Чорнобильської катастрофи є наявність трьох основних синдромів
порушення ВПФ: 1) синдром ураження кори лівої скроневої ділянки, 2)
синдром ураження серединних структур головного мозку, 3) синдром
ураження лівої лобної ділянки, котрі свідчать про
структурно-функціональне ураження відповідних ділянок головного мозку:
лівої скроневої і лівої лобної та серединних структур з їх
кірково-підкірковими зв’язками.

На основі нейропсихологічного дослідження підтверджені дані щодо
латералізації ушкодження головного мозку до домінантної гемісфери в
осіб, які зазнали дії ІВ.

Підтверджені дані щодо локального ураження головного мозку в осіб, які
зазнали дії ІВ, визначені нейрофункціональні системи і структури,
найбільш вразливі до дії ІВ. Доведено, що підставою органічних психічних
розладів в опромінених осіб є ураження кортико-лімбічної системи з
порушенням роботи лобних формацій, лівої скроневої ділянки та серединних
структур з їх кірково-підкірковими зв’язками.

Вперше отримана залежність “доза–ефект” для нейропсихологічних
параметрів при дозах більших за 0,3 Зв.

Набула подальшого розвитку концепція високої радіочутливості головного
мозку. Відповідно до радіобіологічного закону щодо максимальної
радіочутливості філогенетично “молодих” структур підтверджено, що у
головному мозку найбільш вразливими до дії ІВ є найбільш філогенетично
“молоді” структури (асоціативна лобна кора та ліва скронева частка,
відповідальна за формування мови), на відміну від поширених уявлень щодо
переважного ураження філогенетично “старих” утворень
(діенцефально-стовбурових).

Практичне значення одержаних результатів.

Розроблені в дисертаційній роботі нейропсихологічні підходи до вивчення
стану вищої нервової діяльності, увійшли до складу уніфікованої
діагностичної методології нейропсихіатричного дослідження осіб, які
зазнали впливу ІВ внаслідок Чорнобильської катастрофи. Їх застосування
сприяло виявленню клініко-нейропсихологічних особливостей
нервово-психічних розладів у віддалений період ГПХ і в УЛНА на ЧАЕС, що
дозволило розробити діагностичні критерії пострадіаційних органічних
психічних розладів у віддалений період ГПХ (пострадіаційної
енцефалопатії) та комбінованих органічних психічних розладів, у генезі
яких встановлено значення опромінення (при дозах більших за 0,3 Зв)
(Нягу А.И. и соавт., 1996–2001, Логановський К.М. та співавт.,
2001–2004), котрі рекомендуються для подальшого удосконалення
діагностики та експертизи постраждалих внаслідок Чорнобильської
катастрофи, а також персоналу, який працює у контакті з джерелами ІВ.
Впровадження розроблених діагностичних критеріїв має значну економічну
ефективність за рахунок уніфікованої діагностики органічних психічних
розладів у постраждалих, сприятиме оптимізації
лікувально-реабілітаційних заходів і об’єктивізації діагностики та
експертизи.

Результати дослідження відображені в Інформаційному листі № 145-97
“Діагностичні критерії пострадіаційної енцефалопатії в осіб, які
перенесли гостру променеву хворобу внаслідок аварії на ЧАЕС” і
впроваджені в практику клініки НЦРМ АМН України, Поліклініки
радіаційного реєстру НЦРМ АМН України, спеціалізованої медико-санітарної
частини №16 (м. Чорнобиль), Київських міських психоневрологічних
лікарень № 1 та № 3.

Результати дисертаційної роботи були використані у підготовці проекту
Наказу МОЗ України “Правила медичного контролю стану здоров’я і
працездатності персоналу при перетворенні об’єкта “Укриття” в екологічно
безпечну систему”, а також при удосконаленні критеріїв переліку хвороб,
що пов’язані з впливом комплексу чинників Чорнобильської катастрофи,
зокрема відносно органічних психічних розладів.

Комплексне нейропсихологічне дослідження і методологія аналізу його
результатів, що були розроблені в дисертаційній роботі, дозволяють
охарактеризувати стан усіх ділянок головного мозку і може бути корисним
в радіаційній психоневрології та клінічній неврології і психіатрії в
цілому для діагностики патології головного мозку, коли порушення ВПФ
переважають над суто неврологічними розладами, або поєднуються з ними.

Для досягнення соціально-психологічної адаптації постраждалих внаслідок
Чорнобильської катастрофи рекомендується використання методів
нейропсихологічного відновлення ВПФ (програмування діяльності, вміле
застосування мови, формування позитивних мотивацій, організація,
розподіл та концентрування уваги, відновлення процесів розуміння,
освідомлених дій, зв’язку “думка–дія”, розуміння цілісності розумових,
рухових операцій та дій).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто розроблено програму
дослідження, обгрунтовано та відібрано клінічні, нейропсихологічні та
нейрофізіологічні методи обстеження, розроблено протокол для фіксації
результатів та структуру бази даних. Самостійно проведені клінічні
неврологічні, психіатричні, нейропсихологічні та нейрофізіологічні
обстеження пацієнтів, заповнена база даних, проведено статистичний
аналіз матеріалу та інтерпретація отриманих результатів. Особисто
виконано інформаційний пошук, написання всіх розділів, створення
ілюстрацій, формулювання висновків та практичних рекомендацій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи
доповідалися на національних та міжнародних науково-практичних
конференціях та конгресах: “International Conference on Radiation and
Health, Beer Sheva” (Israel, 1996), “Віддалені медичні наслідки
Чорнобильської катастрофи” (Київ, 1998), “Seventh Conference of Nuclear
Sciences” (Cairo, Egypt, 2000), “Медицинские последствия Чернобыльской
катастрофы: итоги 15-летних исследований” (Київ, 2001), “В XXI століття
з безпечними ядерними технологіями” (Славутич, 2001), “Об’єкт “Укриття”
— 15 років. Минуле, сучасне, майбутнє” (Чорнобиль, 2002), “IV Українська
конференція молодих вчених, присвячена пам’яті академіка В.В. Фролькіса”
(Київ, 2003), “III з’їзд з радіаційних досліджень (радіобіологія і
радіоекологія)” (Київ, 2003), XII Всесвітньому конгресі Міжнародної
організації психофізіології “The Olympics of the Brain” (Фессалоніки,
2004).

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 1 науково-виробничому
виданні, 10 статтях у наукових фахових виданнях, 12 тезах конференцій.

Структура та об’єм дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5
розділів (аналітичний огляд літератури, об’єкт та методи дослідження,
три розділи з висвітленням результатів особистих досліджень), висновків,
списку використаних літературних джерел та 10 додатків; містить 31
таблицю та 16 рисунків. Повний обсяг дисертації складає 184 сторінки.
Список літератури джерел містить 219 джерел.

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

До основної групи включено 143 особи (чоловіки), які зазнали дії ІВ
внаслідок аварії на ЧАЕС у діапазоні доз 0,1–6 Зв, після чого у них
діагностували органічні психічні розлади (основна група). Пацієнти
основної групи на момент обстеження були особами зрілого та середнього
віку (35–56 років, M(SD=44,4(5,2 року). Хворі даної групи проходили
стаціонарне обстеження та лікування у неврологічному відділенні
(відділення радіаційної психоневрології) та відділенні променевої
патології (відділення радіоіндукованої та загальної профпатології)
клініки НЦРМ АМН України у 1996–2004 рр.

Контрольну групу склали 45 обстежених, які не зазнали дії ІВ: 23
практично здорові особи (чоловіки) віком від 36 до 54 років (44,6±4,9
року) – здоровий контроль, а також 22 особи з органічними психічними
розладами на тлі серцево-судинних захворювань (гіпертонічна хвороба,
церебральний атеросклероз), віком від 39 до 53 років (45,2(4,1 року) —
група порівняння. Основна група містила 2 підгрупи. Підгрупа 1 (n=52)
складалася з пацієнтів, які перенесли ГПХ. Причому неверифікована ГПХ
була у 31 хворих, а верифікована — у 21. Серед осіб з верифікованою ГПХ
10 перенесли легку ГПХ (ГПХ-I), 10 — помірну ГПХ (ГПХ-II), та 1 — тяжку
ГПХ (ГПХ-III). Підгрупа 2 (n=91) включала УЛНА на ЧАЕС, які зазнали дії
ІВ у дозах від 0,1 до 1 Зв. За віком підгрупи 1 і 2 не відрізнялися
(44,8(5,9 і 44,6(4,9 відповідно). Дози опромінення пацієнтів основної
групи знаходились в діапазоні 0,1 – 6,0 Зв, середня доза (M(SD) –
1,0±0,98 Зв. Доза опромінення пацієнтів підгрупи 1 зіставляла 2,24±0,89
Зв, підгрупи 2 – 0,38±0,31 Зв, (z=12,32; р<0,001). Для соціально-демографічної характеристики груп обстежених були відібрані демографічні та соціально-економічні показники, які можуть впливати на нейропсихологічні параметри: власне демографічні, матеріально-побутовий статус сім’ї, освітній та професійний рівень, наявність інвалідності, додаткові шкідливості та шкідливі звички. За рівнем оцінки житлово-побутових умов та матеріального забезпечення сімей, рівнем освіти, професійним рівнем, місцем проживання, сімейним статусом розбіжностей в осіб основної групи, групи порівняння та здорового контролю, а також підгруп 1 і 2 основної групи виявлено не було. Достовірних розбіжностей в частоті інвалідності осіб в підгрупах 1 та 2 основної групи не виявлено. Побутова та виробнича шкідливість практично не зустрічалась. При оцінці вираженості шкідливих звичок відмінностей між групами, а також підгрупами 1 і 2 не виявлено. Основна група та група порівняння, а також підгрупи 1 і 2 основної групи не відрізнялись між собою за рівнем та структурою соматичної патології. В жодного обстеженого не виявлялось тяжкого соматичного захворювання, або в стані декомпенсації. Однак, в підгрупі 1 частіше було діагностовано атеросклеротичний кардіосклероз та хронічний обструктивний бронхіт (р<0,05), а в підгрупі 2 — гіпертонічна хвороба (р<0,05). В ході дослідження використані клініко-нейропсихіатричні, нейропсихологічні та нейрофізіологічні методи. Тестування проводили в стандартних умовах після одержання згоди пацієнта на проведення дослідження. Клініко-нейропсихіатричне обстеження включало стандартне неврологічне та психіатричне інтерв’ю, а також неврологічний і психіатричний огляд по класичним схемам з формалізованою оцінкою клінічних симптомів по 3-бальній шкалі (1 — симптом відсутній; 2 — симптом помірно виражений, 3 — симптом значно виражений). Захворювання нервової системи, психічні і поведінкові розлади діагностовано згідно критеріям МКХ-10. Основним методом оцінки стану ВПФ у обстежених був нейропсихологічний метод синдромного аналізу, розроблений О.Р. Лурія. В нейропсихологічному дослідженні були використані наступні методики. Для топічної діагностики ділянок ураження головного мозку був використаний стандартизований набір сенсибілізованих нейропсихологічних методик і проби на визначення переважної латералізації мозкового ураження (Вассерман Л.И. и соавт., 1997). Для виявлення домінантної півкулі головного мозку — тест Аннетт та моторні тести; швидкість виконання певного рухового завдання правою та лівою рукою перевірялася за тестом “Grooved Pegboard”; тест “Складна фігура Рея” використано для вивчення оптико-просторової діяльності; для дослідження довільної уваги та швидкості інформаційної обробки — тест “Кольорові слова Струпа” (Ruff R. M., Parker S. B., 1993; Lezak M., 1995; Purdon S. E., 1998; Godefroy O., 2003). Для дослідження вербальної пам’яті проводили тест аудиторно-вербального навчання Рея (RAVLT) (Spreen O., Strauss E., 1991; Torres I.J. et al., 2001). Для дослідження процесів мислення використані методики “Швидкість слів”, “Суттєві ознаки” та “Прості аналогії” (Рубинштейн С.Я., 1998; Зейгарник Б.В., 1999; Хомская Е.Д., 2002). У розробці батареї нейропсихологічних тестів для опромінених осіб активну участь прийняв нейропсихолог Dr. Scott Purdon (Alberta Hospital, Edmonton, Canada), за що дисертант висловлює щиру вдячність. Нейрофізіологічне дослідження включало клінічну та комп’ютерну електроенцефалографію (ЕЕГ) з топографічним картуванням спектральної потужності основних діапазонів електричної активності головного мозку. Електронні таблиці Excel (MS Windows) були використані як структура для баз даних для накопичення, зберігання та аналізу інформації. Статистичний аналіз проведений в електронних таблицях Excel-2000 та статистичному пакеті STATISTICA 5.0 з використанням методів дескриптивної і варіаційної статистики, кореляційного, регресійного та дисперсійного аналізу. КЛІНІЧНА ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА Суб’єктивні симптоми. В ході клінічного обстеження пацієнти пред’являли скарги на частий головний біль, дифузний або лобно-скроневої локалізації, загальну слабкість, підвищену стомлюваність, метеочутливість, нападоподібне головокружіння, хиткість при ході, запаморочення, пароксизмальні стани, зниження пам’яті, утруднення в підборі слів під час розмови, знижений настрій, афективну лабільність, біль в хребті, дратівливість, почуття тривожності, порушення сну. Суб’єктивні симптоми відмічені у всіх пацієнтів основної та групи порівняння і статистично не відрізнялись у пацієнтів підгруп 1 та 2, за виключенням скарг на болі в кістках ниючого характеру, що частіше виникали у пацієнтів підгрупи 1 основної групи ((2=5,98; р<0,05). Неврологічна характеристика. Клініко-неврологічне дослідження показало наявність органічної неврологічної мікросимптоматики у вигляді слабості конвергенції, легкої асиметрії обличчя, пожвавлення періостальних та сухожильних рефлексів, анізорефлексії, пірамідної та екстрапірамідної недостатності, патологічних рефлексів Штрюмпеля, Нойка-Ганєва, Россолімо, Бехтерева, Жуковського, нерізко виражених симптомів орального автоматизму, легких і помірних стато-координаторних порушень. У пацієнтів основної групи в клінічній неврологічній картині переважала правобічна симптоматика, що може свідчити про переважне ураження лівої півкулі головного мозку. У пацієнтів підгрупи 1 по відношенню до підгрупи 2 частіше виявлялися слабість конвергенції, наявність нерізко вираженого симптому Керніга та вестибулярні порушення. Психопатологічна характеристика. В основній групі та групі порівняння були виявлені симптоми, які відповідають органічній церебральній патології — церебрастенічні, вегетативні, когнітивні і негативні (дефіцитарні) симптоми, депресивні прояви. Відмічено переважання негативної психопатологічної симптоматики в осіб, які перенесли ГПХ, а саме в’ялості, безсилля, бездіяльності, безініціативності, відсутності бажань, тощо. Розлади відчуттів та сприйняття переважно складалися з парестезій і сенестопатій. Когнітивний дефіцит проявлявся у вигляді порушень пам’яті, значних труднощів в опануванні новим матеріалом, зниженні здатності до тривалого зосередження уваги на виконанні певного завдання та здатності підтримувати цілеспрямовану діяльність. Прогресуюча когнітивна дисфункція у поєднанні з дисгармонією і регресом особистості проявлялися у вигляді погіршання можливості планувати свою життєдіяльність, ставити довготривалі цілі, розробляти альтернативні стратегії поведінки і одночасно займатися розв’язанням кількох проблем. В емоційній сфері спостерігалось емоційне сплощення з недостатністю яскравості емоційних проявів, зменшенням переживань, певна душевна холодність, байдужість, спустошення, виявлялася слабкодухість або афективне нетримання, депресивні прояви. Звертає на себе увагу більша частота соматосенсорних порушень та негативної психопатологічної симптоматики у обстежених підгрупи 1 (р<0,05). В основній групі частіше, ніж в групі порівняння виявлявся апатичний варіант органічного розладу особистості (p<0,05). Органічні психічні розлади в осіб, які перенесли ГПХ, та УЛНА на ЧАЕС у віддалений період опромінення переважно складалися з органічних розладів особистості, органічного емоційно лабільного (астенічного) розладу і органічного депресивного розладу. Підгрупи 1 і 2 достовірно розрізнялися за більшою частотою виявлення апатичного варіанту органічного розладу особистості (F07.0) у пацієнтів, які перенесли ГПХ (p<0,05). НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНА ТА НЕЙРОФІЗІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА Нейропсихологічні симптоми. При дослідженні право-ліворукості було встановлено, що у 141 (98,6%) обстежених осіб основної групи ведучою рукою була права, 2 (1,4%) особи вважали себе ліворукими, але в дитинстві їх навчили писати правою рукою. Особи групи порівняння та здорового контролю були праворукими. Під час виконання моторних проб 49 (34,2%) осіб основної групи віддавало перевагу лівій руці, і 94 (65,7%) — правій. Згідно об’єктивного моторного тесту 15 (10,5%) осіб основної групи швидше виконували проби лівою рукою. Щодо осіб групи порівняння, то всі вони віддавали перевагу правій руці. Поява тенденції до переважання лівої руки у праворуких осіб може свідчити про зниження активності домінантної (лівої) півкулі головного мозку (у праворуких осіб), та компенсаторне підвищення активності недомінантної (правої) півкулі. Гностичних порушень у пацієнтів основної групи не виявлялося, що свідчить про збереженість аналізаторних систем. В групі порівняння виявлені порушення впізнавання зображень предметів та літер на “зашумлених” малюнках, що свідчить про початкові прояви порушення зорового гнозісу. Мовні порушення в основній групі визначалися елементами акустико-мнестичної афазії у 86 осіб (60,1%), зниженням мовної ініціативи, тенденцією до використання мовних штампів, зіскакуванням на побічні асоціації під час розмови та зниженням можливості складання плану розповіді. Виявлена недостатність відображеної мови у вигляді легких та помірних порушень повторення серій слів у 89 (62,2%) осіб та повторення серій складів у 134 (93,7%) осіб. Виявлені порушення мови характерні для ураження лобно-скроневих ділянок лівої півкулі головного мозку із залученням серединних структур. Дослідження вербальної пам’яті виявило достовірне зниження безпосереднього запам’ятовування, короткочасної та довгочасної пам’яті в основній групі та групі порівняння відносно здорового контролю (р<0,05). Значне зниження довгочасної пам’яті мало місце в підгрупі ГПХ. Крива запам’ятовування в основній групі за формою відповідала нормальній, але показники її були на 1,5–2,5 бали нижчі, ніж в групі здорового контролю. В групі порівняння після третього пред’явлення списку слів крива запам’ятовування мала форму “плато”, що характерно для органічних уражень головного мозку на тлі патології серцево-судинної системи. Значні відхилення від норми виявилися в ході дослідів з інтерференцією: пацієнти основної групи згадували значно менше слів після інтерференції, ніж пацієнти групи порівняння та здорового контролю. Підвищення ретроактивної інтерференції відносно проактивної свідчить про порушення роботи фронто-медіальних центрів вищих регуляторних функцій, що найчастіше спостерігається у хворих на шизофренію (Torres I.J., 2001). Страждало також довгострокове відтворення в основній групі (7,4(3,2) та в групі порівняння (7,9(3,1) по відношенню до здорового контролю (11,7±2,6) (p<0,05). Порушень короткочасної та довгочасної зорової пам’яті в основній групі не виявлено, щодо пред’явлення вербалізованих предметних зображень, так і до напіввербалізованих. Помірні порушення зафіксовані в дослідах з інтерференцією: рівень порушень (від 0 до 3 балів) під час пред’явлення вербалізованих (предметних) стимулів — 1,7(0,08, напіввербалізованих – 1,6(0,09. В групі порівняння виявлено зниження короткочасної зорової пам’яті, але рівень її порушення в дослідах з інтерференцією був значно меншим, ніж в основній групі (p<0,05). Таким чином, у пацієнтів основної групи виявлений феномен дисоціації, або подвійного розкладання функцій пам’яті: порушення слухомовної при збереженні візуальної. Також характерним під час виконання RAVLT був феномен “привнесення слів”, тобто відтворення слів, яких не було в списку, і наполегливе їх повторення. За даними літератури включення в список вільних асоціацій простежується у хворих з патологією лобних ділянок головного мозку (Shibuya N. et al., 2001; Rouleau I. et al., 2001). Дослідження процесів довільного запам’ятовування виразно показало особливий характер як порушення мнестичних процесів, так і мнестичної діяльності в цілому. Характерною була тактика виконання завдань. Опромінені пацієнти, як правило, зовсім не враховували помилковості відтворених ними слів та не виправляли невірно відтвореного ряду, не цікавилися успішністю виконання тестів. В основній групі спостерігалася деавтоматизація рухів при виконанні серійних динамічних проб і ускладнення реципрокної координації, що частіше виявлялося з боку правої руки. Це свідчить про інертність тонких послідовних рухових актів, порушення сенсомоторної пам’яті і найчастіше спостерігається під час ураження, що локалізується в передніх ділянках мозку (лобно-центральних відділах). В групі порівняння ускладнення реципрокної координації та деавтоматизація рухів були симетричними і мали значно нижчий рівень порушення, ніж в осіб основної групи. Порушення зорово-просторових синтезів в основній групі не виявлялось, що може свідчити про збереженість функцій правої півкулі головного мозку. В групі порівняння виявлялися легкі та помірні гностичні порушення за рахунок зорово-просторового гнозісу, що свідчить про функціональну недостатність правої півкулі головного мозку. В жодній групі не виявлено ознак первинного порушення рахунку. Розуміння розрядної будови числа було збережене, окремі операції складання, віднімання, множення та ділення виконувалися без особливих труднощів, як подумки, так і письмово. Але під час розв’язання арифметичних задач оцінку “0” (відсутність порушень) одержали лише 18 (13 %) осіб з 143 обстежених основної групи. Задачі на одну дію не завдавали обстеженим проблем. Труднощі виникали в операціях рахунку подумки, особливо коли завдання потребувало виходу за межі добре закріплених арифметичних дій, і перетворювалося на складну інтелектуальну діяльність. В цих випадках пацієнти не могли виконувати серійно побудовані розрахункові операції, що потребували вдержання отриманих результатів та використання їх в подальших діях. Нечисленні помилки у пацієнтів здорового контролю та групи порівняння були зв’язані з недостатністю уваги і мали випадковий характер, виправлялися одразу без допомоги дослідника. В основній групі виявлялися симптоми порушення активної уваги і недостатності механізмів довільної регуляції розумової діяльності. Пацієнти могли спотворювати завдання, опускати або деформувати питання, замінювати рішення фрагментарними, імпульсивними операціями. Крім помилок імпульсивного характеру, спостерігалося відтворення стереотипних схем вирішення, спроби вирішити задачу шляхом “примірювання”, без формування загального плану дій, інтелектуальні персеверації у вигляді неможливості переключення на новий спосіб вирішення задачі. Неутримання умови особливо чітко виявлялося при усному пред’явленні завдання. Ці труднощі іноді зникали, якщо пацієнту дозволялося користуватися написанням умови та письмовими розрахунками. Патологічними симптоми, які найчастіше зустрічались під час вирішення арифметичних задач пацієнтами основної групи, були: імпульсивність, стереотипність, неутримання умови та відсутність плану вирішення. Відсутність потрібної “стратегії” або плану вирішення задачі, неутримання умови, випадіння фази попереднього орієнтування, заміщення питання задачі ехолалічним повторенням одного з елементів умови та заміна повних інтелектуальних операцій фрагментарними, імпульсивними діями — все це було типовим для обстежених основної групи. Для осіб групи порівняння характерним виявилося неутримання умови задачі, за цим симптомом різниці між основною групою та групою порівняння не було. Але такі симптоми, як імпульсивність, стереотипність рішень та відсутність плану вирішення в групі порівняння майже не зустрічались. Для підгрупи 1 (ГПХ) найбільш характерними були неутримання умови та відсутності плану вирішення задачі. Виявлені порушення нагадують картину прогресуючих дегенеративних уражень головного мозку і свідчать про те, що в порушеннях розв’язання арифметичних задач в осіб основної групи відіграють структури передніх відділів лівої півкулі головного мозку, що відповідають за одержання, переробку та відтворення вербальної інформації. Таким чином, можна стверджувати про наявність у обстежених органічного церебрального ураження переважно структур лівої півкулі головного мозку, а саме кори лівої скроневої та лобної ділянок з їх корково-підкорковими зв’язками. Розпаду системи відокремлених понять не спостерігалося. Достатньо збереженими були відношення “частка–ціле” та “ціле–частка”, “род–вид” та “вид–рід”, співвідношення протилежностей та ін. Для процесів мислення характерними були зісковзання на побічні асоціативні зв’язки та нестійкість логічних операцій. - 6 ’ ” – - " : < j l o 4 6 Z \ – o 6 ’ ???’ ” – ? 1/4 dh`„7 dh`„7 dha$ ня вибіркової діяльності. Інтегральний показник тесту Струпа в основній групі та групі порівняння достовірно відрізнявся від відповідного у здоровому контролі, що свідчить про порушення інтегративної функції лобних ділянок, виснаженість процесів перекодування інформації, що підтверджує вищенаведені дані щодо порушення функції лобних формацій. В основній групі цей інтегративний показник був знижений за рахунок порушення вербальних функцій (читання слів) в той час, коли в групі порівняння спостерігалось рівномірне зниження як зорових, так і вербальних функцій. Цей феномен ще раз свідчить про залучення у патологічний процес в осіб основної групи лобних ділянок лівої гемісфери. Що стосується групи порівняння, то можна говорити про дифузний процес із залученням структур лобних відділів як лівої, так і правої гемісфер. Виявлені паралелі між клінічною симптоматикою у вигляді скарг на утруднення підбору слів під час розмови, раптових “зупинок мислення” та нейропсихологічною симптоматикою у вигляді інактивності та специфічних “зупинок” під час виконання тестів, котрі свідчать про порушення асоціативних процесів, довільної уваги та зниження виконавчої функції мозку. Уповільнення асоціативного потоку свідчить про порушення регуляції інтелектуальної діяльності та відповідають даним, одержаним під час дослідження хворих з фронтальною деменцією (Rouleau I. et al., 2001; Alegret M. et al., 2001). Наявність цих симптомів характерна для хвороб, яким притаманні зміни особистості, негативна психопатологічна симптоматика, шизоїдні прояви та когнітивний дефіцит і в основі яких лежить ураження лівої лобної ділянки та підкіркових структур з їх багатими асоціативними зв’язками (Purdon S.E., 1998, 2002; Godefroy O., 2003). Одержані результати дозволяють стверджувати, що в порушеннях когнітивної діяльності в осіб основної групи відіграють структури передніх відділів лівої півкулі головного мозку, що відповідають за одержання та переробку вербальної інформації, планування, регуляцію та контроль. Надані докази порушення регуляції інтелектуальної діяльності в поєднанні з елементами акустико-мнестичної афазії та порушеннями контролю за виконанням рухових програм свідчить про розлади роботи фронто-медіальних центрів вищих регуляторних функцій та послаблення асоціативних кірково-підкіркових зв’язків. Нейрофізіологічна характеристика. За даними спектрального і топографічного картування в основній групі відносно до групи порівняння було виявлено: 1) значне збільшення спектральної потужності ?-діапазону в усіх відведеннях, більше — в передніх з латералізацією до лівої лобно-скроневої ділянки (p<0,001); 2) зниження спектральної потужності ?-діапазону (p<0,05); 3) значне зниження спектральної потужності ?-діапазону в усіх відведеннях, більше — в тім’яно-потиличних (p<0,001), а також перерозподіл ?-діапазону в передні відділи мозку; 4) підвищення спектральної потужності ?-діапазону, що досягало статистично значущих відмінностей в лобних та центрально-тім’яних відведеннях. Виявлено залежне від дози опромінення підвищення потужності ?-діапазону в лобно-скроневих та центральних ділянках, що співпадало з підвищенням потужності ?-діапазону в лобних-скроневих ділянках, а також зі зниженням домінантної частоти в скроневих відведеннях. Підвищення ?–потужності в лобно-скроневих відведеннях лівої гемісфери супроводжувалось збільшенням часу, необхідного для виконання моторних проб правою та лівою руками (р<0,05), зниженням короткочасної та довгочасної пам’яті (р<0,05), зменшенням кількості підібраних аналогій (р<0,05), зростанням імпульсивності, погіршенням реципрокної координації рук. Зниження запам’ятовування предметних зображень корелювало з підвищенням ?-активності в передніх відділах мозку, переважно лівої гемісфери (р<0,05). Зі збільшенням ?-активності в скроневих відведеннях обох гемісфер та в лівій лобно-скроневій ділянці погіршувались результати тестів на рухи пальцями за пропріоцептивним показом (р<0,05). Порушення виконання динамічних проб за зоровим та пропріоцептивним показом корелювало з підвищенням спектральної потужності ?-активності в потиличних відділах. Встановлено, що в діапазоні доз від 0,3 до 6,0 Зв з підвищенням потужності ?-активності у лівому лобному відведенні (F3) достовірно знижувалась здатність до підбору аналогій (r=0,77; p=0,026), що свідчить про погіршення процесів асоціативного мислення; можливість вибору аналогій з запропонованих (r=0,8; p=0,001), як показано на рис. 1, котре відбиває зниження здатності до вибіркової діяльності; виконання рухів пальцями правої та лівої руки за пропріоцептивним показом (r=0,78; p<0,001). Рис. 1. Залежність рівня порушень тесту на вибір аналогій з запропонованих від домінантної частоти церебральної електричної активності у відведенні F3 Аналіз чинників, які могли вплинути на стан ВПФ. За результатами кореляційного аналізу простежено вплив віку та дози опромінення на деякі нейропсихологічні показники. Зі збільшенням віку знижувалась кількість слів, що запам’ятовано (RAVLT), швидкість виконання моторного тесту правою та лівою руками, швидкість протікання асоціативних процесів як відносно вербальних уявлень, так і відносно зорових, швидкість визначення кольорів та швидкість переключення уваги зі слів на кольори (тест Струпа), погіршувалась можливість повторення серій складів, впізнавання “зачумлених” літер і предметів, вирішення арифметичних задач, виконання динамічних проб лівою рукою, виконання рухів пальцями за пропріоцептивним показом як правою, так і лівою руками, запам’ятовування вербалізованих (предметних) та напіввербалізованих зображень в умовах інтерференції, збільшувалась імпульсивність та слабість переключення уваги. Простежено вплив величини дози опромінення на виникнення нейропсихологічних симптомів. Виявлено, що особи, які перенесли ГПХ, показали значне зниження можливостей підбору аналогій, відсутність плану вирішення задач, порушення запам’ятовування предметних зображень в умовах інтерференції по відношенню до осіб, опромінених в дозах, менших за 1 Зв. В групі ГПХ простежена залежність нейропсихологічних симптомів від дози опромінення. Так, при дозах опромінення більших за 0,3 Зв, пропорційно до дози знижувалась успішність виконання проби на запам’ятовування напіввербалізованих фігур в дослідах з інтерференцією (r=0,6; p=0,04), повторення рухів пальцями за пропріоцептивним показом (r=0,68; p=0,005), а також на підбір аналогій (r=0,85; p=0,005). Відокремлено блок нейропсихологічних порушень, що були зв’язані з впливом дози опромінення, котрий включав такі симптоми: відсутності плану вирішення арифметичних задач, зниження запам’ятовування за тестом Рея, загальної оцінки вирішення арифметичних задач, здатності підбору вербальних аналогій, вибору аналогій з запропонованих, виконання динамічних проб правою рукою. Таким чином, залежними від дози опромінення виявилися показники роботи асоціативних ділянок головного мозку, що відповідають за контроль та регуляцію виконання рухових програм, мнестичної (вербальної) та складної інтелектуальної діяльності, опосередкованих мовою. Підсумовуючи вищенаведене, можна стверджувати, що в осіб, що зазнали впливу ІВ внаслідок Чорнобильської катастрофи має місце ураження лівої гемісфери головного мозку, переважно передніх відділів, а саме кори лівої скроневої та лобної ділянок з їх кірково-підкірковими зв’язками. На відміну від осіб основної групи, в групі порівняння спостерігається дифузне ураження головного мозку із залученням передніх (регуляторних) та задніх (гностичних) відділів обох гемісфер, а також неспецифічних серединних структур. НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ ПРИ ОПРОМІНЕННІ ТА ЇХ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ В результаті проведеного дослідження встановлено широкий спектр нейропсихологічних симптомів в опромінених внаслідок Чорнобильської катастрофи, який можна кваліфікувати таким чином: 1) симптоми ураження лівої скроневої ділянки у вигляді легких порушень слухомовного гнозісу та елементів акустико-мнестичної афазії, як представлено на рис. 2; 2) симптоми ураження серединних структур головного мозку у вигляді порушення динамічних компонентів психічної діяльності в поєднанні з модально-неспецифічними розладами короткочасної пам’яті, що свідчить про ослаблення модально-неспецифічного чинника “активації”, як представлено на рис. 3; Рис. 2. Схема симптомів ураження лівої скроневої ділянки мозку при опроміненні внаслідок Чорнобильської катастрофи при дозах більше за 0,3 Зв Рис. 3. Схема симптомів ураження глибинних структур мозку при опроміненні внаслідок Чорнобильської катастрофи при дозах більше за 0,3 Зв 3) симптоми ураження лобних формацій переважно лівої гемісфери у вигляді порушення вищих форм регуляції: дефектів контролю, програмування, селективності та пластичності різних видів психічної діяльності, що свідчать про ослаблення “передніх” (лобних) чинників, як представлено на рис. 4. Рис. 4. Схема симптомів ураження лобних ділянок мозку при опроміненні внаслідок Чорнобильської катастрофи при дозах більше за 0,3 Зв Треба відмітити, що саме “лобні” порушення відіграють ведучу роль в порушенні ВПФ у обстежених основної групи. Лобна ділянка кори головного мозку займає у людини більш третини всієї маси кори. Разом з нижньотім’яною ділянкою лобні долі являються найбільш складними та історично найбільш новим утворенням великих півкуль головного мозку. Ця ділянка відрізняється від інших і тим, що вона має найбільш тонку будову та найбільш різноманітні та численні системи зв’язку з іншими ділянками мозку. Дозрівають вони пізніше інших відділів мозку і являють собою особливі зони, спосіб роботи яких та функції також вельми відрізняються від усіх інших зон мозку. Ураження лобних ділянок мозку веде до змін психічної діяльності людини, до порушення поведінки, яке в одних випадках проявляється в зниженні активності, а в інших — в тенденціях до імпульсивних безконтрольних актів. Відмічається розлад емоційного життя. Змінюється характер та поведінка. Спостерігається швидкі зміни настрою, перехід від сміху до сліз, своєрідна жартівливість, іноді — дурашливість. Часто при ураженні лобної ділянки спостерігається загальмованість, апатія, відсутність імпульсу до руху, ініціативи. При ураженні полів лівої нижньої лобної звивини виникає розлад мови (Лурия А.Р., 1983; Корсакова Н.К. 1998; De Felipe-Oroquieta J., 2002; Ибодуллаев З.Р., 2002; Яхно Н.Н., Штульман Д.Р. 2003). Вся пізнавальна діяльність цих хворих страждає відсутністю мотиву, наміру, пізнавальної активності, цілеспрямованості та цілепокладання в процесі виконання завдання. Вказані дефекти характерні перш за все для ураження префронтальних конвексітальних зон лобної долі. Порушення зв’язків між лобною ділянкою та іншими відділами головного мозку, а саме структурами кортико-лімбічної системи, ускладнює картину симптоматики патології кори лобної ділянки. Проведені дослідження дозволили визначити діагностичні критерії нейропсихологічних синдромів при органічних психічних розладах у віддалений період дії ІВ внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1) доза зовнішнього опромінення більше за 0,3 Зв; 2) симптоми ураження серединних структур головного мозку, що за даними нейропсихологічного обстеження виражається у підвищеній загальмованості слідів в умовах інтерференції (як вербальних, так і зорових стимулів), зниженні короткочасної вербальної пам’яті, труднощів при безпосередньому відтворенні і втриманні серій слів та складів-триграм, котрі поєднуються із нерівномірною ефективністю виконання завдань, легкою відволікаємістю, афективною лабільністю, але при збереженості зорової короткочасної пам’яті; 3) симптоми ураження лівої скроневої ділянки у вигляді легких порушень слухомовного гнозісу під час відтворення непов’язаних між собою складів, а також елементів акустико-мнестичної афазії; 4) симптоми ураження лобних ділянок у вигляді порушення протікання процесів асоціативного мислення, складання плану розумової діяльності, порушення організації довільних рухів та дій (реципрокної координації, динамічних проб, сенсомоторної координації), порушення переключення, слабкості довільної уваги щодо вербальних стимулів; 5) збереженість гностичних функцій; 6) збереженість оптико-просторової діяльності, сприйняття ритмів, схеми тіла, пальцевого гнозісу, орієнтування у просторі, що свідчить про інтактність правої гемісфери та тім’яно-потиличних відділів лівої гемісфери; 7) поєднання нейропсихологічних симптомів із клінічними об’єктивними психопатологічними симптомами, особливо такими, як соматосенсорні порушення та негативна психопатологічна симптоматика; 8) органічна неврологічна мікросимптоматика у вигляді слабкості конвергенції, легкої асиметрії обличчя, пожвавлення періостальних та сухожильних рефлексів, анізорефлексії, пірамідної та екстрапірамідної недостатності, патологічних рефлексів Штрюмпеля, Нойка-Ганєва, Россолімо, Бехтерева, Жуковського, нерізко виражених симптомів орального автоматизму, легких і помірних стато-координаторних порушень; 9) поєднання нейропсихологічних симптомів із підвищенням спектральної потужності ?- та ?-активності на ЕЕГ в передніх відділах мозку, переважно лівої гемісфери, а також зі зниженням домінуючої частоти в лобно-скроневих відведеннях; 10) відсутність виражених традиційних чинників ризику (соматичних хвороб із значним розладом функцій органів, черепно-мозкових травм, інфекційних захворювань, інтоксикацій, зловживання психоактивними речовинами), що могли вплинути на нервово-психічний стан обстеженого. Таким чином, результати дослідження дозволяють довести, що в УЛНА на ЧАЕС при органічних психічних розладах має місце структурно-функціональна неповноцінність асоціативних ділянок головного мозку, яка носить не дифузний, а локалізований характер, і захоплює лобні відділи і ліву скроневу ділянку із системою їх кірково-підкіркових зв’язків, можливо на декількох анатомічних рівнях, а також серединні структури мозку (диенцефальні утворення та підкіркові рухові вузли). Переважна церебральна локалізація порушень у лімбічній, асоціативній фронтальній та темпоральній корі домінантної півкулі задовільно пояснює зміни особистості, негативну психопатологічну симптоматику, шизоїдні прояви, когнітивний дефіцит, що було виявлено у обстежених основної групи. Патологія вторинних кортикальних рецепторних полів і, особливо, третинної асоціативної ділянки домінантної півкулі, що було наочно показано результатами нейропсихологічного і нейрофізіологічного дослідження, є церебральним базисом порушень аферентного синтезу, центральних механізмів аферентації та кільцевих зв’язків. ВИСНОВКИ 1) У дисертації наведене нове вирішення наукової задачі щодо оцінки вищих психічних функцій при органічних психічних розладах в осіб, яким діагностували ГПХ, та УЛНА на ЧАЕС у віддалений період впливу ІВ у діапазоні доз 0,1–6 Зв, що полягає у визначенні переважної церебральної локалізації порушень вищої нервової діяльності, їх всебічній клініко-нейропсихологічній характеристиці, розробці діагностичних критеріїв нейропсихологічних синдромів при органічних психічних розладах у віддалений період опромінення, а також визначенні найбільш впливових чинників, котрі зумовлюють порушення вищих психічних функцій. Одержані наукові результати обґрунтовують концепцію радіочутливості головного мозку і переважну локалізацію ураження у кортико-лімбічній системі домінантної гемісфери, а також сприяють ранній та об’єктивній діагностиці органічних психічних розладів після опромінення та оптимізації лікувально-реабілітаційних заходів постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС. 2) Органічні психічні розлади в осіб, яким діагностували ГПХ, та УЛНА на ЧАЕС у віддалений період опромінення переважно складаються з органічних розладів особистості, органічного емоційно лабільного (астенічного) розладу і органічного депресивного розладу. У віддалений період ГПХ вірогідно частіше спостерігається апатичний варіант органічного розладу особистості. 3) Характерні особливості нейропсихологічних порушень при органічних психічних розладах в осіб, яким діагностували ГПХ, та УЛНА на ЧАЕС полягають у тенденції до переважання лівої руки у праворуких осіб; порушеннях мови; інертності тонких послідовних рухових актів; порушеннях сенсомоторної пам’яті; зниженні безпосереднього запам’ятовування, короткочасної пам’яті та інтерференції; дисоціації функції пам’яті — порушенні слухомовної при збереженні візуальної; порушенні розрахункових операцій; специфічних порушеннях асоціативного процесу. 4) На підставі нейропсихологічних і нейрофізіологічних досліджень при органічних психічних розладах в осіб, яким діагностували ГПХ, та УЛНА на ЧАЕС відокремлено три нейропсихологічні синдроми: 1) синдром ураження кори лівої скроневої ділянки — порушення слухомовного гнозісу та елементи акустико-мнестичної афазії; 2) синдром ураження серединних структур — порушення динамічних компонентів психічної діяльності у поєднанні з модально-неспецифічними розладами короткочасної пам’яті та ослабленням модально-неспецифічного чинника “активації”; 3) синдром ураження лобної ділянки — дефекти контролю, програмування, селективності та пластичності психічних процесів. Церебральним базисом порушень вищої нервової діяльності при органічних психічних розладах у віддалений період опромінення при дозах більше 0,3 Зв є патологія кори лобних та скроневих часток (особливо, домінантної півкулі), структур кортико-лімбічної системи, діенцефальних структур, ретикулярної формації стовбура головного мозку, а також їх асоціативних зв’язків. Характерним є зниження функціональної активності домінантної півкулі головного мозку при компенсаторному підвищенні недомінантної. 5) Порушення ВПФ в осіб, яким діагностували ГПХ, та УЛНА на ЧАЕС є етіологічно гетерогенними і виникли внаслідок як цереброваскулярної патології (перед усім, церебрального атеросклерозу) та вікових змін, так і впливу ІВ. Нейропсихологічними особливостями органічних психічних розладів при дозах 0,3–6 Зв є порушення асоціативних ділянок кори головного мозку, що відповідають за контроль та регуляцію виконання рухових програм, мнестичної (вербальної) та складної інтелектуальної діяльності, опосередкованих мовою. 6) Розроблено діагностичні критерії нейропсихологічних синдромів при органічних психічних розладах у віддалений період дії ІВ внаслідок Чорнобильської катастрофи при дозах опромінення більших за 0,3 Зв, що полягають в наявності синдрому ураження кори лівої скроневої ділянки, синдрому ураження серединних структур головного мозку, синдрому ураження лобної ділянки, в поєднанні з негативними психопатологічними симптомами та органічною неврологічною мікросимптоматикою із підвищенням спектральної потужності ?- та ?-активності на ЕЕГ в передніх відділах мозку, переважно лівої гемісфери, а також зі зниженням домінуючої частоти в лобно-скроневих відведеннях, при збереженості гностичних функцій, зорової пам’яті та оптико-просторової діяльності і відсутності виражених традиційних чинників ризику. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1) Використання розробленої уніфікованої методології клініко-нейропсихологічного і нейрофізіологічного дослідження та діагностичних критеріїв нейропсихологічних синдромів для верифікації органічних психічних розладів у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС та персоналу, який працює у контакті з джерелами ІВ. 2) Застосування клініко-нейропсихологічних і нейрофізіологічних досліджень для медичного контролю персоналу, який приймає участь у роботах з перетворення об’єкту “Укриття” до радіоекологічно безпечної системи. 3) Використання методів нейропсихологічного відновлення ВПФ (програмування діяльності, вміле застосування мови, формування позитивних мотивацій, організація, розподіл та концентрування уваги, відновлення процесів розуміння, освідомлених дій, зв’язку “думка–дія”, розуміння цілісності розумових, рухових операцій та дій) для досягнення соціально-психологічної адаптації постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. 4) Впровадження діагностичних критеріїв нейропсихологічних синдромів при органічних психічних розладах у віддалений період дії ІВ в практику охорони здоров’я. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Диагностические критерии пострадиационной энцефалопатии в отдаленный период острой лучевой болезни / Нягу А.И., Логановский К.Н., Чупровская Н.Ю., Ващенко Е.А., Костюченко В.Г., Зазимко Р.Н., Плачинда Ю.И., Юрьев К.Л., Логановская Т.К., Антипчук Е.Ю., Здоренко Л.Л. — К.: Научный центр радиационной медицины АМН Украины, Ассоциация “Врачи Чернобыля”, 1998. — 48 с. 2. Концепция психоневрологических расстройств при хронической лучевой болезни / Нягу А.И., Логановский К.Н., Чупровская Н.Ю., Костюченко В.Г., Плачинда Ю.И., Ващенко Е.А., Зазимко Р.Н., Юрьев К.Л., Логановская Т.К., Антипчук Е.Ю. // Український вісник психоневрології. — 1996. — Т.4, вип. 5. — С. 79–81. 3. Антипчук Е.Ю. Нарушения высших корковых функций у участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС 1986 года, страдающих энцефалопатией // Проблеми радіаційної медицини. Збірник наукових праць. — К.: ТОВ “Планета людей”. — 2001.— вип. 8. — С. 83–89. 4. Антипчук Е.Ю. Нейропсихологические нарушения у участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС 1986 г.// Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції “Об’єкт Укриття — 15 років: минуле, сучасне, майбутнє” // Проблеми Чорнобиля. Науково-технічний збірник.— Чорнобиль, 2002. — Вип.10, ч. 2. — С. 248–251. 5. Антипчук К.Ю. Нейропсихологічний аналіз вирішення задач в осіб, що перенесли гостру променеву хворобу внаслідок аварії на ЧАЕС у віддалений період // Актуальні проблеми психології. — К., 2002. — Т.1, ч. 8. — С. 3–10. 6. Антипчук К.Ю. Порушення пам’яті в осіб, що перенесли гостру променеву хворобу внаслідок аварії на ЧАЕС у віддалений період // Український радіологічний журнал. — 2003. — № 11. — С. 68–72. 7. Верифікація органічного ураження головного мозку у віддалений період гострої променевої хвороби / К.М. Логановський, О.М. Коваленко, К.Л. Юр’єв, М.О. Бомко, К.Ю. Антипчук, Н.В. Денисюк, Л.Л. Здоренко, А.П. Россоха, А.І. Чорний, Г.В. Дубровіна // Український медичний часопис. — 2003. — № 6 (38). — С. 70–78. 8. Антипчук К.Ю. Нейропсихологічний аналіз особливостей пам’яті в осіб, які зазнали дії іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС // Лікарська справа. — 2004. — №1-2. — С. 8–11. 9. Антипчук К.Ю. Нейропсихологічний метод у діагностиці радіаційних уражень головного мозку // Український медичний часопис. — 2004. — №3 (41). — С. 121–128. 10. Антипчук К.Ю. Нейропсихологічна характеристика органічних психічних розладів в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддалений період // Журнал психіатрії та медичної психології. — 2004. — №3 (13). — С. 8–13. 11. Денисюк Н.В., Антипчук К.Ю. Оцінка стану церебральної гемодинаміки та нейропсихологічних показників у опромінених осіб з органічними психічними розладами // Журнал психіатрії та медичної психології. — 2004. — №3 (13). — С. 34–39. 12. Pathogenesis of psycho-neurologic disorders associated with chronic radiation exposure / Nyagu A.I., Loganovsky K.N., Chuprovskaja N.Yu., Kostyuchenko V.G., Plachinda Yu.I., Vaschenko Ye.A., Zazimko R.N., Yuriev K.L., Loganovskaja T.K., Antipchuk Ye.Yu. // Book of Abstracts of International Conf. on Radiation and Health, Beer Sheva (Israel), November 3–7, 1996. — Beer Sheva:Ben-Gurion University of Negev, Soroka Medical Center of the Negev, WHO, IAEA, 1996. — P. 92. 13. Диагностические критерии энцефалопатий у облученных лиц / Нягу А.И., Логановский К.Н., Чупровская Н.Ю., Костюченко В.Г., Ващенко Е.А., Юрьев К.Л., Плачинда Ю.И., Зазимко Р.Н., Антипчук Е.Ю., Логановская Т.К., Здоренко Л.Л., Петрова И.В., Пынько П.Ф., Дроздова Н.В. // Материалы 2-й Междунар. конф. “Отдаленные медицинские последствия Чернобыльской катастрофы” / Под ред. А.И. Нягу, Г.Н. Сушкевича. — К.: Чернобыльинтеринформ. — 1998. — С. 322. 14. Neuropsychiatric disorders associated with chronic radiation exposure / Nyagu A., Loganovsky K., Kostyuchenko V., Vaschenko Ye., Chuprovskaja N., Plachinda Yu., Yuriev K., Zazimko R., Loganovskaja T., Antipchuk Ye., Petrova I., Zdorenko L. // Book of abstracts of Seventh Conference of Nuclear Sciences & Applications, 6–10 February, 2000. — Cairo: The Egyptian Society of Nuclear Sciences and Applications and The Atomic Energy Authority, 2000. — P. 87–88. 15. Postradiation encephalopathy as a result of acute radiation sickness / Nyagu A., Loganovsky K., Vaschenko Ye., Yuriev K., Kostyuchenko V., Chuprovskaja N., Loganovskaja T., Plachinda Yu., Zazimko R., Zdorenko L., Antipchuk Ye., Petrova I. // Book of abstracts of Seventh Conference of Nuclear Sciences & Applications, 6–10 February, 2000. — Cairo: The Egyptian Society of Nuclear Sciences and Applications and The Atomic Energy Authority, 2000. — P. 107–108. 16. Антипчук Е.Ю. Нарушения высших корковых функций у лиц, облученных в результате аварии на ЧАЭС // Тезисы международной научно–практической конференции в Молдове 10–12 октября 2000. — С. 38-39. 17. Антипчук Е.Ю. Нарушения высших корковых функций у лиц, облученных в результате аварии на ЧАЭС // Int. J. Radiat. Med. — 2001. — Т. 3, № 1–2 (Специальный выпуск: Тезисы докладов 3-й Междунар. Конф. “Медицинские последствия Чернобыльской катастрофы: итоги 15-летних исследований”, 4–8 июня 2001 г., Киев, Украина). — С. 153–154. 18. Антипчук Е.Ю. Нейропсихологические нарушения у лиц, облученных в результате аварии на ЧАЭС // Тезиси доповідей IV міжнародної науково-практичної конференції “Об’єкт “Укриття” — 15 років. Минуле, сучасне, майбутнє”. — 2001.— С. 171. 19. Нейропсихиатрические эффекты острого, хронического и внутриутробного облучения вследствие Чернобыльской катастрофы / Нягу А.И., Логановский К.Н., Юрьев К.Л., Чупровская Н.Ю., Костюченко В.Г., Плачинда Ю.И., Ващенко Е.А., Зазимко Р.Н., Логановская Т.К., Здоренко Л.Л., Петрова И.В., Антипчук Е.Ю. // Тезисы докл. 3-й Междунар. конф. “Медицинские последствия Чернобыльской катастрофы: итоги 15-летних исследований”. — Int. J. Rad. Med., Special Issue. — 2001. — Vol. 3, № 1–2. — P. 250. 20. Состояние нервной системы и психическое здоровье персонала зоны отчуждения / Нягу А.И., Логановский К.Н., Юрьев К.Л., Костюченко В.Г., Здоренко Л.Л., Ващенко Е.А., Плачинда Ю.И., Зазаимко Р.Н., Петрова И.В., Бомко М.А., Антипчук Е.Ю., Денисюк Н.В. // Тезиси доповідей V щорічної науково-практич. конф. Міжнародного Чорнобильського центру “В XXI століття з безпечними ядерними технологіями”, Славутич, 12–14 вересня 2001. — Славутич: Славутицька лабораторія міжнародних досліджень та технологій, 2001. — С. 156–157. 21. Антипчук К.Ю. Порушення пам’яті в осіб, що перенесли гостру променеву хворобу внаслідок аварії на ЧАЕС у віддалений період після впливу іонізуючого випромінювання // IV Українська конференція молодих вчених, присвячена пам’яті академіка В.В.Фролькіса // Тези доповідей. — К., 2003. — С. 9–10. 22. Антипчук К.Ю. Особливості інтелектуальної діяльності в осіб, що перенесли гостру променеву хворобу внаслідок аварії на ЧАЕС у віддалений період // Тези доповідей III з’їзду з радіаційних досліджень (радіобіологія і радіоекологія). — Київ, 21–25 травня 2003. — С. 205. 23. Postradiation brain damage in remote period of the Chernobyl accident / Loganovsky K.N., Bomko M.A., Antipchuk Ye. Yu., Denisyuk N.V., Zdorenko L.L., Rossokha A.P., Chornyj A.I., Drozdova N.V., Yukhimenko Ye.N., Kravchenko V.I., Vasilenko Z.L. // Abstracts of the 12th World Congress of Psychophysiology, “The Olympics of the Brain”, Thessaloniki, Greece, 18–23 September, 2004. Internatioanl Journal of Psychophysiology. — 2004. — Vol . 54, № 1–2. — P. 149. АНОТАЦІЯ АНТИПЧУК К.Ю. Клініко-нейропсихологічна характеристика органічних психічних розладів у віддалений період в осіб, опромінених внаслідок Чорнобильської катастрофи Дисертація (рукопис) на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.01 — радіобіологія. Науковий центр радіаційної медицини АМН України. Київ, 2005. На підставі клініко-нейропсихологічного та нейрофізіологічного обстеження 143 УЛНА на ЧАЕС, а також паралельних груп порівняння, виявлена переважна церебральна локалізація порушень вищої нервової діяльності при органічних психічних розладах у віддалений період впливу іонізуючого випромінювання у діапазоні доз 0,1–6 Зв, надана їх всебічна характеристика, визначені їх особливості. В їх основі лежить патологія кори лобних і скроневих ділянок домінантної півкулі та серединних структур з їх кірково-підкірковими зв’язками. Залежними від дози опромінення виявилися показники роботи асоціативних ділянок головного мозку, що відповідають за контроль та регуляцію виконання рухових програм, мнестичної (вербальної) та складної інтелектуальної діяльності, опосередкованих мовою. Розроблені діагностичні критерії нейропсихологічних синдромів при органічних психічних розладах у віддалений період дії іонізуючого випромінювання при дозах більших за 0,3 Зв. Ключові слова: іонізуюче випромінювання, Чорнобильська катастрофа, органічні психічні розлади, нейропсихологія, вищі психічні функції, латеральність. ABSTRACT ANTIPCHUK K. YU. Clinical-neuropsychological characteristic of organic mental disorders in remote period of exposure to ionizing radiation as a result of the Chernobyl accident The dissertation (manuscript) for the academic degree of a Candidate of Medical Sciences in radiobiology (03.00.01). Research Centre for Radiation Medicine of Academy of Medical Sciences of Ukraine. Kyiv, 2005. On the base of clinical-neuropsychological and neurophysiologic study of 143 cleaning-up workers of the consequences of the Chernobyl accident together with comparison groups, the preferred cerebral localization of higher mental functions disorders was revealed in organic mental disorders in the remote period of exposure to ionizing radiation as a result of the Chernobyl accident in doses of 0.1–6 Sv, their comprehensive characterization was presented, the particular features were specified. The pathology of frontal and temporal cortex o the dominating hemisphere, middle structures and cortical-subcortical interconnections considered to be the cerebral basis of the higher nervous activity disturbances in patients with organic mental disorders in the remote period after exposure to ionizing radiation. Dose–effect relationship were revealed regarding performance of brain association areas, that are responsible for control and regulation of motor program realization as well as memory (verbal) and complex intellectual activity, mediated by speech. The diagnostic criteria of neuropsychological syndromes in organic mental disorders in the remote period of exposure to ionizing radiation in doses more than 0.3 Sv were worked out. Key words: ionizing radiation, Chernobyl accident, organic mental disorders, neuropsychology, highest mental functions, brain laterality. АННОТАЦИЯ АНТИПЧУК Е.Ю. Клинико-нейропсихологическая характеристика органических психических расстройств в отдаленный период у лиц, облученных в результате Чернобыльской катастрофы Диссертация (рукопись) на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 03.00.01 — радиобиология. Научный центр радиационной медицины АМН Украины. Киев, 2005. На основе клинико-нейропсихологического и нейрофизиологического обследования 143 участников ликвидации последствий аварии (УЛПА) на Чернобыльской АЭС (ЧАЭС), а также параллельных групп сравнения, выявлена преимущественная локализация нарушений высшей нервной деятельности при органических психических расстройствах в отдаленный период воздействия ионизирующего излучения в диапазоне доз 0,1–6 Зв, дана их всесторонняя характеристика, выявлены их особенности. В основе этих нарушений лежит патология лобных и височных областей доминирующего полушария головного мозга с их корково-подкорковыми связями. Органические психические расстройства у лиц, которым диагностировали острую лучевую болезнь (ОЛБ) и УЛПА на ЧАЭС в отдаленный период облучения преимущественно представлены органическими расстройствами личности, органическим эмоционально лабильным (астеническим) расстройством и органическим депрессивным расстройством. В отдаленный период ОЛБ достоверно чаще наблюдается апатический вариант органического расстройства личности. Нейропсихологические нарушения состоят в тенденции к преобладанию левой руки у праворуких лиц; нарушениях речи; инертности тонких последовательных двигательных актов; нарушениях сенсомоторной памяти; снижении кратковременной и долговременной вербальной памяти; явлении ретроактивной интерференции, феномене “привнесения новых слов”; диссоциации функции памяти — нарушении слухоречевой при сохранении визуальной; нарушении расчетных операций; специфических нарушениях ассоциативного процесса и избирательной деятельности. Оценено влияние нерадиационных факторов и зависимость “доза–эффект” для нейропсихологических параметров. Зависимыми от дозы облучения оказались показатели работы ассоциативных областей головного мозга, которые отвечают за контроль и регуляцию выполнения двигательных программ, мнестической (вербальной) и сложной интеллектуальной деятельности, опосредованных речью. Характерным является снижение функциональной активности доминантного полушария головного мозга при компенсаторном повышении недоминантного. Разработаны диагностические критерии нейропсихологических синдромов при органических психических расстройствах в отдаленном периоде воздействия ионизирующего излучения вследствие Чернобыльской катастрофы: 1) доза внешнего облучения более 0,3 Зв; 2) симптомы поражения срединных структур головного мозга, которые состоят в повышенной тормозимости следов в условиях интерференции (як вербальных, так и зрительных), снижении кратковременной вербальной памяти, трудностей при непосредственном воспроизведении и удержании серий слов и слогов, которые сочетаются с неравномерной эффективностью выполнения заданий, легкой отвлекаемостью, аффективной лабильностью, но при сохранности зрительной кратковременной памяти; 3) симптомы поражения левой височной области в виде легких нарушений слухо-речевого гнозиса и элементов акустико-мнестической афазии; 4) симптомы поражения лобных областей в виде нарушения протекания процессов ассоциативного мышления, составления плана умственной деятельности, нарушения организации произвольных движений и действий, нарушения переключения, слабости произвольного внимания в отношении вербальных стимулов; 5) сохранность гностических функций; 6) сохранность оптико-пространственной деятельности, восприятия ритмов, схемы тела, пальцевого гнозиса, ориентации в пространстве; 7) сочетание нейропсихологических симптомов с клиническими психопатологическими симптомами, особенно такими, как сенсомоторные нарушения и негативная психопатологическая симптоматика; 8) органическая неврологическая микросимптоматика в виде слабости конвергенции, легкой асимметрии лица, оживления периостальных и сухожильных рефлексов, анизорефлексии, пирамидной и экстрапирамидной недостаточности, патологических рефлексов Штрюмпеля, Россолимо, Бехтерева, Жуковского, Нойка-Ганева, нерезко выраженных симптомов орального автоматизма, легких и умеренных стато-координаторных нарушений; 9) сочетание нейропсихологических симптомов с повышением мощности ?- и ?-активности на ЭЭГ в передних отделах мозга, преимущественно левой гемисферы, а также снижением доминирующей частоты в лобно-височных отведениях; 10) отсутствие выраженных традиционных факторов риска, которые могли повлиять на нервно-психическое состояние обследованного. Ключевые слова: ионизирующее излучение, Чернобыльская катастрофа, органические психические расстройства, нейропсихология, высшие психические функции, латеральность. Підписано до друку 14.12.2004 р. Формат 60(901/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Автор. арк. 0,78. Тираж 100 екз. Замовлення № Видавництво та друк — Інформаційно-видавничий центр Товариства “Знання” України. 03150, м. Київ-150, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська) , 57/3, к. 314. Тел.: 227-41-45, 227-30-97. PAGE 23 Симптоми ураження лівої скроневої ділянки Елементи акустико-мнестичної афазії Легкі порушення слухомовного гнозісу Симптоми ураження серединних структур Порушення циклу сон–безсоння Нерівномірна ефективність виконання завдань Афективні пароксизми Легка відволікаємість Підвищена загальмованість слідів в умовах інтерференції Порушення короткочасної пам’яті (переважно вербальної пам’яті) Симптоми ураження лобних ділянок Безконтрольний наплив побічних асоціацій Заміна вирішення задачі фрагментарними операціями Порушення переключення (персеверації, штампи, стереотипи) Порушення організації довільних рухів та дій в часі Порушення реципрокної координації Імпульсивність Відсутність плану розв’язання завдання (не зіставляють елементів завдання, не формулюють гіпотезу) Слабкість довільної уваги (неутримання, перекручування умови завдання, особливо при усному пред’явленні) Некритичність (не коригують помилок, відсутність інтересу до своїх можливостей у вирішенні завдання)

Похожие записи