Інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського

Академії медичних наук України

Альошина Раїса Михайлівна

УДК 612.017.1:616-056.43-084(477.61/62)

Клініко-імунопатогенетичні особливості алергічних захворювань та їх
профілактика в промисловому регіоні Донбасу

14.01.29 ? клінічна алергологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ ? 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті

МОЗ України.

Науковий консультант

доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України

Чернушенко Катерина Федорівна, Інститут фтизіатрії і пульмонології

ім. Ф.Г.Яновського АМН України, завідувачка лабораторії імунології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Пухлик Борис Михайлович,

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ
України, завідувач кафедри фтизіатрії з курсом клінічної імунології та
алергології

доктор медичних наук, професор Чоп’як Валентина Володимирівна,

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ
України, завідувачка кафедри клінічної імунології і алергології

доктор медичних наук, професор Прилуцький Олександр Сергійович,

Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України,
завідувач кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології

Провідна установа

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України,
кафедра клінічної імунології та алергології з курсом дитячої клінічної
імунології, м. Київ

Захист відбудеться «26» грудня 2005 р. об 1100 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Інституті фтизіатрії і
пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (03680, м. Київ, вул.
М.Амосова, 10).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фтизіатрії і
пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (м. Київ, вул. М. Амосова,
10).

Автореферат розісланий «25» листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Бегоулева
Ж.Б. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Науковий інтерес до різних аспектів алергологічної
патології обумовлений значним її розповсюдженням як у всьому світі, так
і в Україні, особливо серед населення промисловорозвинених регіонів
(Фещенко Ю.І., 2000; Чернушенко К.Ф., 2003; Girolomony G. et al., 2003).
Згідно даних ВООЗ алергічні захворювання (АЗ) посідають третє місце
після серцево-судинної та онкологічної патології (Бержец В.М. и соавт.,
2003). Доведено, що АЗ є маркером екологічного негаразду (Дранник Г.Н.,
1999; Пухлик Б.М., 2002; Кундиев Ю. И. и др., 2003; Coultas D.B. et al.,
2003). У Східному регіоні України, зокрема на Донбасі, населення має
велике антигенне навантаження внаслідок поєднаної дії на організм
природних факторів та техногенних забруднювачів (Ванханен В.Д. с соавт.,
1997; Ковпак Л.В., 2001; Витрищак В.Я., 2002; Батарчуков А.В. и др.,
2004). Тому наукова інформація про розповсюдженість АЗ з використанням
як офіційної статистики, так і скринінгового обстеження різних
професійних груп є актуальною і доцільною.

До того ж відомо, що до 40% людей мають спадкову схильність до атопії, і
цей прошарок населення особливо чутливий до несприятливих умов довкілля
(Москаленко В.Ф., Яшина Л.О., 2002; Горовенко Н.Г., 2003). З часом у
цього контингенту формуються АЗ з підвищеним рівнем IgE, тобто атопічні
АЗ (І тип гіперчутливості за Gell P., Coombs R., 1969). Якщо спиратись
на дані літератури, видно недостатнє висвітлення участі у патогенезі АЗ
індукуючих факторів атопії, типових для індустріального Донбасу.

Встановлено, що для АЗ характерний хронічний (рецидивний) перебіг
внаслідок зміни імунобіологічної реактивності організму під впливом
природних (екзогенних) і ендогенних факторів: супутніх захворювань,
інфекційних хвороб тощо (Бутенко Г.М., Терешина О.П., 2001; та ін.).
Так, є наявним клінічний зв`язок між загостреннями АЗ і хронічних вогнищ
інфекції та частих гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ)
(Хаитов Р.М., 2003), але механізми патогенезу цих взаємовідносин
потребують подальшого вивчення. Дотепер також не до кінця вивченими є
механізми порушень елімінації антигенів (алергенів) із організму,
накопичення їх та гіперпродукції синтезу IgE, який спонукає виникненню
АЗ. Розробка цих важливих ланок патогенезу дозволить провести теоретичні
узагальнення і сформулювати сучасний погляд на АЗ та удосконалити методи
їх профілактики.

Основною сучасною концепцією профілактики АЗ є концепція уникнення (або
усунення) контакту з природними алергенами та техногенними
забруднювачами. В кліматичних умовах Донбасу це практично здійснити
неможливо, тому пріоритетним є розробка неспецифічних методів
профілактики загострень АЗ, які були б універсальними, доступними,
простими у виконанні, зменшували б патогенну дію на організм антигенів
(алергенів) та підвищували його адаптивні властивості. Це може бути
реальним тільки на підставі уявлення про сучасні
клініко-імунопатогенетичні особливості АЗ та знанні ступеня відхилень
функції імунної системи та внутрішніх органів в період клінічної ремісії
захворювання, що є найсприятливішим для проведення профілактичних
заходів.

З метою зниження гіперчутливості негайного типу (ГНТ) біологічно
виправданою і достатньо ефективною залишається профілактична
алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ) (Булахова О.К., 1996; Пухлик
Б.М., 2003; Корицкая И.В., 2004), але тривалість її позитивного ефекту у
хворих, які мешкають у Донбасі, досі не вивчалась. Міжнародним
Консенсусом з проблем діагностики та лікування астми дослідження
ефективності АСІТ вважаються найактуальнішими з причини суперечливих
даних щодо оптимальної кількості курсів лікування та використаних
методик.

Виявлення механізмів формування АЗ у людей, що мешкають в сучасних
умовах промисловорозвинених міст, є необхідним для подальшого
удосконалення профілактичних заходів щодо АЗ. Все це обумовлює
актуальність обраної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана на кафедрі клінічної імунології, алергології і медичної
генетики в рамках міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на
2002-2011 роки за напрямком «Розробка і впровадження стандартів сучасних
технологій діагностики і лікування найбільш поширених захворювань в
охорону здоров’я» (код програмної класифікації 2301040), а також
міжкафедральної наукової роботи: «Розповсюдженість, ефективність
диспансеризації і шляхи зниження захворюваності на ішемічну хворобу
серця, гіпертонічну хворобу, неспецифічні захворювання легень серед
робітників Ворошиловградського заводу лужних акумуляторів» (№
держреєстрації 01.9.00065525), де автор була відповідальним виконавцем
теми.

Мета роботи: покращання способів виявлення, профілактики та лікування
алергічних захворювань на амбулаторному етапі з метою оптимізації
ситуації з алергічними захворюваннями серед населення промислового
регіону Донбасу.

Відповідно до поставленої мети визначені наступні задачі:

Вивчити розповсюдження і структуру алергічних захворювань у населення
промислових міст Луганської області та у робітників, які зазнають впливу
різних за характером техногенних чинників (на моделі акумуляторного
виробництва).

Вивчити клінічні прояви алергічних захворювань і з`ясувати роль
промислових забрудників у їх формуванні.

Оцінити імунний статус хворих в період клінічної ремісії алергічного
захворювання і з`ясувати характер його змін.

Оцінити показники неспецифічної реактивності бронхів при бронхіальній
астмі та алергічному риніті у міжрецидивному періоді у робітників, що
контактують з промисловими забруднювачами.

Дослідити клініко-функціональний стан печінки у період ремісії
алергічного захворювання у робітників, які зазнають впливу техногенних
чинників.

Розробити метод медичної профілактики загострень алергічних захворювань,
провести його апробацію і оцінити його клінічну ефективність.

Вивчити ефективність препарату ехінацеї пурпурової у хворих з алергічною
бронхіальною астмою і ринітом з урахуванням змін імунного статусу,
визначити показання до застосування препарату при цій патології.

Визначити клінічну ефективність і тривалість профілактичної
алерген-специфічної імунотерапії (сполученого методу) у хворих в умовах
промислового регіону Донбасу.

Розробити алгоритм медичної профілактики алергічних захворювань.

Об`єкт дослідження: алергічні захворювання у мешканців промислового
регіону.

Предмет дослідження: розповсюдженість, клініко-імунопатогенетичні
особливості алергічних захворювань в промисловому регіоні Донбасу (на
прикладі Луганської області) та на виробництві зі шкідливими умовами
праці, методи їх профілактики і лікування.

Методи дослідження: алергологічні (алергологічний анамнез; тести: in
vivo – шкірні, провокаційні; in vitro – визначення загального IgE і
алерген – специфічних IgE); скринінговий – для уточнення
розповсюдженості АЗ; клінічні та функціональні – для вивчення
особливостей перебігу АЗ в міжрецидивний період; імунологічні – І та ІІ
рівнів для виявлення дисфункції імунної системи та спектру
«причинно-значущих» алергенів; біохімічні – для визначення функції
печінки; статистичні – для оцінки достовірності одержаних результатів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробленні нового
наукового напрямку в галузі клінічної алергології, а саме – екологічної
алергології, та в вирішенні проблеми удосконалення профілактики АЗ у
населення промислових регіонів.

Вперше виявлено, що висока розповсюдженість АЗ у промислових
територіально-виробничих районах у сучасний час не залежить від зниження
рівня викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Визначені пріоритетні екологічні чинники, що надають потенційну
можливість сенсибілізації населення промислових міст і селищ Донбасу:
хімічні речовини, промислові агресивні полютанти та вугільний пил.

Встановлені клініко-імунопатогенетичні особливості A3 в промисловому
регіоні Донбасу:

прискорення періоду сенсибілізації до природних екзоалергенів у хворих,
що контактують з хімічними речовинами;

більш пізня маніфестація АЗ при тривалому впливі екопатогенів іншої
природи: промислових агресивних полютантів (у т.ч. вугільного пилу);

значне розширення спектру сенсибілізації і полівалентність до
неінфекційних екзоалергенів (до 11 груп);

значна обтяженість сімейного алергологічного анамнезу;

високий відсоток супутньої патології (поліморбідність);

наявність порушень функції печінки (дисферментемія);

порушення імунобіологічної резистентності організму з дисфункцією різних
ланок імунної системи.

Отримано нові дані про формування інфекційного імунопатологічного
синдрому у хворих на A3.

Вперше в Україні був розроблений і апробований спосіб профілактики
загострень АЗ, спрямований на поліпшення адаптаційної перебудови
організму в складних екологічних умовах. Новизна методу полягала в
тривалій ендогенній детоксикації організму з почерговим використанням
ентеросорбції і гепатопротекторів з подальшим застосуванням адаптогену
рослинного походження Echinacea purpurea (ЕП). Пріоритетність методу
профілактики АЗ підтверджена Патентом на винахід № 94043109 «Спосіб
профілактики і лікування алергічних захворювань» Україна 22501 А 6 А61 К
33/44 від 17.03.1998.

Удосконалена методика АСІТ і вперше отримані доказові дані можливості
тривалої клінічної ремісії (до 10 років і більше після проведення АСІТ)
у хворих з атопічною бронхіальною астмою (АБА), АР, кропив`янкою і
набряком Квінке.

Розроблено алгоритм медичної профілактики АЗ у населення промислового
регіону на підставі вивчення клініко-імунопатогенетичних особливостей АЗ
та отриманих доказів ефективності апробованих методів профілактики.

Теоретична та практична значимість одержаних результатів. Результати
роботи поглиблюють розуміння сучасного перебігу АЗ в умовах промислового
регіону. Виявлені імунопатогенетичні механізми формування АЗ розширюють
уявлення клініцистів про роль техногенних забруднювачів і інфекційних
факторів, як імунотропних чинників ризику виникнення АЗ.

Встановлений факт прискорення сенсибілізації під впливом хімічних
сполук, агресивних полютантів дозволяє лікарю вирішувати питання
професійної орієнтації осіб зі спадковою атопією.

Заохочення лікарів до скринінгу, як до методу раннього виявлення осіб зі
спадковою атопією, хворих на алергію, сприятиме своєчасній
алергодіагностиці. Виявлена перевага респіраторних проявів АЗ серед
населення промислового регіону обумовлює необхідність ранньої
функціональної діагностики порушень функції зовнішнього дихання (ФЗД)
для виявлення дебюту бронхіальної астми.

Діагностика стану імунобіологічної резистентності організму хворого в
період клінічної ремісії АЗ, урахування стану супутньої патології
допомагає обрати патогенетично обґрунтовану профілактику загострень АЗ
методами: або АСІТ, або неспецифічної імунореабілітації.

Запропонований метод профілактики рецидивів АЗ придатний як для
вторинної, так і для первинної профілактики АЗ, особливо особам зі
спадковою атопією, що контактують з професійними чинниками, і у випадках
епізодичного контакту з масивним надходженням екзоалергенів і
техногенних забрудників в організм.

Впровадження вищезазначеного методу в медичну практику розширить галузь
застосування вітчизняних вугільних сорбентів і препаратів ЕП. У зв’язку
з цим актуальною стає проблема створення в Україні підприємства
масштабного значення з виробництва вугільних (чи іншої природи)
сорбентів та збільшення випуску різних видів продукції ЕП. Практична
значимість запропонованого методу профілактики також полягає в тому, що
використані ліки для його здійснення є вітчизняного виробництва,
нескладні у вживанні та економічно дешеві.

Розроблений «Алгоритм медичної профілактики алергічних захворювань» з
поетапним застосуванням ендогенної детоксикації, імунокоригуючих засобів
(неспецифічних і специфічних) та загальнооздоровчих і соціальних заходів
дозволяє розподілити засоби і етапи первинної профілактики для осіб із
спадковою атопією і вторинної профілактики для хворих на АЗ. Підрозділ
алгоритму «Імунопрофілактика» передбачає диференційний підхід до
лікування хворого в залежності від клініко-лабораторних ознак
імунопатологічного синдрому: атопічного чи в поєднанні з інфекційним.
Втілення в дійсність цих заходів дозволить здійснювати адаптивну
профілактику хворим на АЗ в медсанчастинах підприємств і поліклінічних
відділеннях установ охорони здоров’я, заводських
санаторіях-профілакторіях промислових регіонів країни.

Впровадження в практику. Результати досліджень впроваджені та
використовуються в роботі Луганської обласної консультативної
поліклініки (алергологічному кабінеті), в м. Єнакієво Донецької області,
в медико-санітарних частинах «Комунар» Запорізької області і комбінату
«Запоріжсталь», у ІІ алергологічному відділенні та
лікувально-діагностичному центрі м. Києва, на підприємстві «Укрбат» м.
Луганська.

Матеріали дисертації впроваджені в учбовий процес кафедр клінічної
імунології, алергології медичних університетів України: в Луганському,
Донецькому, Львівському; кафедри фтизіатрії з курсом клінічної
імунології Вінницького національного медуніверситету; кафедри сімейної
медицини з курсом імунології та алергології Київської медичної академії
післядипломної освіти; кафедри акушерства і гінекології Запорізького
державного медуніверситету.

Видано інформаційний лист «Способ профилактики аллергических заболеваний
и их рецидивов» № 15-96/Р, 1996; отримані посвідчення на 6
рацпропозицій; надруковано 5 методичних рекомендацій: «Исследование
функции внешнего дыхания при массовых обследованиях населения» (1990),
«Диагностика и реабилитация неспецифических бронхо-легочных заболеваний
и преморбидных состояний у трудящихся аккумуляторного производства»
(1992), «Клинико-лабораторная диагностика гельминтной аллергии» (1993),
«Эфферентная терапия в реабилитации больных с аллергическими
заболеваниями» (2000), «Ендогенна детоксикація при алергічних
захворюваннях» (2003); навчальний посібник для лікарів і студентів:
«Лікувальна тактика при невідкладних станах в алергології» (2003).

Особистий внесок здобувача. Автором дисертації самостійно обрано тему,
зроблено огляд літератури, визначено мету і завдання дослідження,
розроблено програму і методологію дослідження. Самостійно виконаний
аналіз офіційної статистичної та скринінгової інформації щодо
розповсюдженості АЗ, узагальнено санітарно-епідеміологічні дані про
екологічний стан атмосферного повітря в регіоні Луганської області.
Особисто обстежені 351 хворий і 249 чол. контрольної групи. Лабораторні
дослідження проведені в лабораторіях м. Луганська і Луганського
державного медуніверситету.

Самостійно зроблено патентний пошук, результати якого свідчать про
відсутність аналогів наукових розробок по презентованому методу
профілактики АЗ, проведено вибір препаратів, розробку схеми їх
застосування і аналіз ефективності методу. Автором також розроблений
«Алгоритм медичної профілактики алергічних захворювань».

Усі наукові результати проведених досліджень, які виносяться на захист,
отримані автором особисто, самостійно виконано обробку отриманих
результатів і їх аналіз, а також публікації з доповідями на наукових
конференціях та оформлення дисертаційної роботи. Висновки і узагальнення
на основі проведених досліджень обговорювались автором разом з науковим
консультантом.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати
дисертації доповідалися і були оприлюднені на науково-практичній
конференції «Перспективы создания и производства лекарственных средств в
Украине» (Одеса, 1993), I Міжнародному конгресі «Астма – 97» (Москва,
1997), 2 Міжнародній конференції «Иммунодиагностика, иммунотерапия,
иммунопрофилактика» (Бєларусь, м. Вітебськ, 1998), Міжнародному конгресі
«Интерастма – 98» (Москва, 1998), на VI з’їзді Всесвітнього українського
лікарського товариства (Чернівці, 2001), I з’їзді алергологів України
(Київ, 2002), VI звітно-виборній науково-практичній конференції
Українського товариства фахівців з імунології, алергології і
імунореабілітації (Київ, 2002), IX Конгресі Всесвітньої федерації
українських лікарських товариств (Луганськ, 2002), на науково-практичній
конференції «Раннє виявлення і лікування алергічних захворювань»
(Вінниця, 2003), Міжнародній конференції «С эхинацеей в третье
тысячелетие» (Полтава, 2003), на науково-практичних конференціях і
засіданнях обласних товариств лікарів-алергологів, невропатологів,
офтальмологів, фтизіатрів, терапевтів (Луганськ, 1995-2003).

Роботу апробовано на спільному засіданні кафедр клінічної імунології,
алергології і медичної генетики, госпітальної терапії №1, №2,
фтизіатрії, патологічної фізіології, неврології та дерматології з
венерологією Луганського державного медичного університету (2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 35 наукових праць: 21
стаття (18 одноосібних) у виданнях, атестованих ВАК України, 7 статей в
інших виданнях, 6 тез у матеріалах наукових конгресів, з’їздів,
конференцій, а також 7 – з міжнародною участю. Отриманий Патент на
винахід № 94043109 «Спосіб профілактики і лікування алергічних
захворювань» (Україна, 1998).

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, розділу «Матеріали і методи досліджень», 5 розділів власних
досліджень, аналізу і узагальнення власних результатів, висновків,
практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Дисертація
викладена на 314 сторінках комп’ютерного тексту. Робота ілюстрована 7
малюнками і 43 таблицями. Бібліографія складає 544 джерела (358
вітчизняних і 186 іноземних авторів), які займають 51 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження виконувались на базі
Луганської обласної консультативної поліклініки (алергологічного
кабінету) та орендного науково-виробничого підприємства (ОНВП)
«Луганські акумулятори». Для вирішення поставленої мети наукової роботи
було проведено клініко-алергологічне обстеження 351 хворого з АЗ (184
чол. і 167 жінок) та апробацію розробленого методу профілактики
рецидивів загострень захворювання у 85 осіб.

З метою вивчення розповсюдженості та структури АЗ у населення
промислових міст Луганської області і в Луганську було проведено
вибірковий аналіз (методом копіювання) обласних офіційних статистичних
звітів про захворюваність БА, АР, атопічним дерматитом, контактним
дерматитом серед населення протягом 1989-2000 рр.

Екологічний стан довкілля Луганської області оцінювався по
середньорічному рівню викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря
промислових міст (кг/чол.), по питомій вазі проб атмосферного повітря,
які перевищували гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин
в районах мешкання і промислових підприємств. Були використані матеріали
санітарно-гігієнічних показників рівня забруднення атмосферного повітря
за лабораторними даними Луганської обласної санітарно-епідеміологічної
станції та обласних статистичних звітів.

Для уточнення алергічної захворюваності і порівняльного аналізу
залежності її від інтенсивності та характеру техногенних забрудників був
використаний (за ідеєю автора) алергологічний скринінг
вибірково-суцільним методом у 2357 робітників різних професійних груп
виробництва лужних акумуляторів. На І етапі скринінгу за програмою було
проведено: 1) анкетування; 2) фізичне вимірювання маси тіла і зросту
обстежуваних осіб (з обчислюванням індексу Кетле); 3) огляд терапевта;
4) флюорографічне (рентгенологічне) обстеження органів грудної клітини.
З метою виявлення факторів ризику і клінічних ознак АЗ була розроблена
анкета. В журнали заносили дані про стать, вік, місце роботи (з
уточненням професійного маршруту), наявність несприятливих умов праці
або контакту з професійними шкідливостями, їх характер. Для оцінки стану
здоров’я робітника при виявленні АЗ і супутньої патології
використовували результати медичних оглядів працівників певних категорій
згідно Наказу МЗ СРСР № 555 від 29.09.89 та Наказу МОЗ України № 45 від
31.03.94. Це потрібно було для подальшого формування груп хворих та
контрольних.

На ІІ етапі скринінгу хворі з АЗ (або з підозрою на нього) і особи з
позитивним сімейним анамнезом щодо атопії оглядались алергологом
(особисто дисертантом), їм призначались необхідні обстеження для
вирішення остаточного діагнозу та супутньої патології. На цьому етапі
дослідження весь обраний контингент (600 чол.) був поділений на хворих
АЗ – 351 чол. і 249 практично здорових осіб, а також був розподіл їх за
статтю, віком та тих, що контактували з виробничими факторами: хімічними
сполуками і агресивними полютантами, і на тих, що не контактували з
ними. Групи хворих також формувалися і на амбулаторному прийомі, зокрема
з робітників провідної в Донбасі вугільної промисловості (основних
шахтарських професій: прохідників, гірників очисних забоїв тощо), а
також з мешканців промислових міст. Отже, виходячи з ідеї роботи та для
подальшого рішення її завдань щодо вивчення клініко-патогенетичних
особливостей АЗ, залежних від характеру та тривалості дії промислових
забрудників, всі хворі були розподілені на 2 групи: І група – 259 хворих
(150 чол. і 109 жінок), які контактували з техногенними забруднювачами в
умовах виробництва; і ІІ група (порівняльна) – 92 хворих (34 чол. і 58
жінок) – мешканців промислових міст досліджуваного регіону, де вважали
менш інтенсивною дію забрудненого атмосферного повітря в порівнянні з
дією виробничих шкідливостей. В цілому, сформовані статистичні групи
співставлення (основні і контрольні) за віком і статтю були ідентичними
(Р>0,05). Серед усіх хворих АЗ, взятих під нагляд, (80,1±2,1)% (281
чол.) були в найбільш працездатному віці: від 20 до 59 років. Переважна
більшість обстежених осіб, що відчували на собі дію виробничих
забрудників (75,7±1,8)%, проти тих, що зазнавали тільки дію довкілля
(24,3±1,6)% (Р<0,05), була необхідною для подальших досліджень в порівняльному аспекті в 3 професійних групах (за аналогією з типовими для Донбасу промисловими забрудниками): 1) з дією на організм хімічних речовин – n=92; 2) з дією дрібнодисперсного промислового пилу – n=91; 3) з дією вугільного пилу – n=76. Для формування контрольних досліджень було залучено 249 осіб, які не хворіли АЗ: з них – серед населення 54 особи (12 чол. і 42 жінки), серед робітників шкідливих виробництв – 195 осіб (92 чол. і 103 жінки). З метою діагностики атопічних АЗ (на відміну від псевдоалергічної природи хвороби) використовували класичні в клінічній алергології методи специфічної діагностики: збір алергологічного анамнезу, шкірні тести з алергенами (prick-test, скарифікаційні, внутрішкірні), провокаційні (назальні, кон’юнкти-вальні, бронхіальні); імунологічні методи in vitro: імуноферментного аналізу для оцінки рівня загального IgE та алергенспецифічних IgE (методом RAST) до відповідних побутових, пилкових, епідермальних алергенів (в групах "Імунодот"); метод імунотермістометрії. Специфічна алергологічна діагностика виконувалась за допомогою екзоалергенів неінфекційного походження, які вироблені вітчизняним підприємством "Імунолог" (м. Вінниця, директор проф. Пухлик Б.М.): пилової групи – алергенів домашнього пилу, пір’я подушок, бібліотечного пилу, кліщів роду Dermatophagoides: pteronissinus et farinae; епідермальної групи – шерсті кішки, собаки, кролика, вівці, лупи коня, таргана тощо до 10 найменувань; харчової групи – до 15 найменувань; пилкової групи – більш 20 найменувань. АСІТ проводили водно-сольовими алергенами пилової та пилкової групи сполученим методом: підшкірним разом з аплікаційним (назальним, кон`юнктивальним, інгаляційним) в амбулаторних умовах. Для визначення неспецифічних змін в імунному статусі хворих в міжрецидивний період АЗ вивчали імунний статус і оцінювали його за Петровим Р.В. і співавт. (1994) та за методичними рекомендаціями МОЗ України "Унифицированные иммунологические методы обследования больных на стационарном и амбулаторном этапах лечения" (Київ, 1988). Рівень імунної недостатності оцінювали за ступенями: зниження імунних показників в межах до 30% від норми розцінювали як І ступень імунодефіциту, до 60% - як ІІ, вище 60% - ІІІ ступінь (Лебедев К.А., Понякина И.Д., 1990). Імунний статус вивчався у 32 хворих з БА і АР разом з клінічними проявами інфекційного синдрому вторинної імунної недостатності (ВІН), які отримували антигенне навантаження у вигляді промислових агресивних полютантів в умовах виробництва; порівняльною групою були 48 хворих з тими ж клінічними симптомами, але без впливу подібних виробничих факторів, таке ж дослідження проведено у хворих з шкірними проявами АЗ (кропив’янкою, набряком Квінке, атопічним дерматитом) – n=54, порівняльна група – n=24. Практично здорових обрано 15 чол. – донорів у віці 18-30 років (контрольна група). Імунний статус вивчався також під час апробації методу профілактики до і після призначення ентеросорбції і гепатопротекторів (n=50), і препарату ехінацеї пурпурової (n=45). Для визначення порушень бронхіальної прохідності як важливої ланки патогенезу при алергічних БА і риніті та для контролю ефективності профілактичних заходів проводилося дослідження ФЗД традиційними методами: спірографії, пневмотахометрії і пікфлуометрії (за методичними рекомендаціями Шелыгина С.И., Алёшиной Р.М., Осычнюка В.И., 1990). Для здійснення моніторингу перебігу БА та контролю гіперреактивності бронхів визначали пікову швидкість видиху (ПШВ1) за допомогою портативних пікфлуометрів фірм Clement Clarke Int. (Англія) і Personal Best (США). Враховуючи різні патогенетичні механізми гіперреактивності бронхів, було використано фармакологічні тести з беротеком (для діагностики дисфункції ?2 – адренорецепторів), з атровентом (для діагностики стану холінергічної чутливості бронхів) і з беродуалом (для реєстрації обох механізмів дисфункції: адренергічного і холінергічного). ФЗД обстежено у 202 хворих з провокуючими факторами АЗ: техногенним виробничим (n=73), сукупним з інфекційним (n=71) та тільки з впливом довкілля мешкання (n=58), з них 67 чол. і 135 жінок віком 18-45 років. Групу контролю склали практично здорові особи (n=21). Вплив виробничих факторів на граничну чутливість бронхіального дерева до ацетилхолину визначався за допомогою ацетилхолинового тесту. Він був проведений в групах хворих з БА і АР залежно від контакту з техногенними забрудниками (n=30) і незалежно від нього (n=39). Групою контролю були 16 практично здорових осіб. Відомо, що детоксикація ксенобіотиків (у тому числі і екзоалергенів) залежить від функції печінки як головного бар`єрного органу. Її стан вивчали за допомогою ультразвукового обстеження (на апараті Toshiba – Японія), біохімічних досліджень білірубіну, загального білку та білкових фракцій, аланінової амінотрансферази (АлАТ), аспарагінової амінотрансферази (АсАТ), лужної фосфатази (ЛФ), ?-глютамінтрансферази (?-ГТ), тимолової проби. Використовували загальноприйняті методики (Передерий В.Г., 1993). Всі хворі були обстежені на HBS-антиген. Діагностика порушень функції печінки проведена у 34 хворих з АЗ – у робітників виробництва лужних акумуляторів, які контактували з техногенними забрудниками, і у 38 хворих без подібного контакту. Вік хворих був від 25 до 40 років, стаж роботи – 5-10 років. Стан печінки вивчався також у хворих АЗ, які відчували на собі різні промислові забруднювачі: хімічні речовини – n=22, промисловий пил – n=34, вугільний пил – n=38. Контрольною групою були хворі, які мешкали в промислових пунктах (n=24), та 25 практично здорових осіб (донорів). Ці ж методи дослідження використані і для оцінки ефективності запропонованого методу профілактики (n=50). Апробацію запропонованого методу профілактики і визначення його ефективності здійснювали в умовах диспансерного нагляду за хворими – робітниками виробництва лужних акумуляторів, а також під час амбулаторного прийому хворих з промислових міст області. 50 пацієнтам після загострення АЗ (не більше, ніж через 1-2 місяці) призначався ентеросорбент "Карбовіт" (затверджений Фармкомітетом МОЗ України 23.04.1992) по 1 столовій ложці тричі на добу за 2 години до їжі протягом 10 днів; у наступні 20 днів місяця призначався один з гепатопротекторів (гепабене, ессенціале, ліпостабіл) по 1 таблетці (або 1 капсулі) 3 рази на день. Для контролю було обрано 35 хворих, які подібну профілактику не отримували. 18 хворим з БА і 27 чол. з АР пилової етіології, що мали супутню хронічну інфекцію з показниками імунодефіциту І ступеню, призначали настойку ехінацеї пурпурової (ЕП) по 20 крапель 3 рази на день перед вживанням їжі (за 20 хвилин) протягом 6-8 тижнів (згідно з інформаційним листом МОЗ України, 1995). Контроль ефективності проводився за допомогою біохімічних, імунологічних, функціональних методів. Економічний ефект профілактики оцінювався по зниженню кількості днів непрацездатності при АЗ у робітників акумуляторного підприємства протягом від 1 до 5 років спостереження. З метою оцінки ефективності АСІТ при застосуванні прискореної методики поєднання підшкірного і аплікаційного введення алергенів був проведений ретроспективний аналіз результатів у 85 хворих через 10 років після його закінчення. Клінічну оцінку віддалених результатів АСІТ по 5-бальній шкалі розроблено автором особисто. В процесі роботи користувались рекомендаціями Міжнародних Консенсусів з БА, АР, атопічного дерматиту (1992-1994), Наказами МОЗ України №311 (1999), №499 (2003). Математична обробка одержаного цифрового матеріалу виконувалась з використанням набору статистичних функцій Програми MS Excel Microsoft Office 2003. Для перевірки достовірності розходжень (Р) застосовувався метод Стъюдента, при наявності більше двох груп порівняння використовувалася поправка Бонферроні [178, 219, 286]. Отримані результати були ідентичними і при застосуванні методу Тьюкі. У випадках, коли питома вага потрібної ознаки була менше 25% або більше 75% від загального числа спостережень, використовувалася поправка Фішера [219, 286]. Набір тексту і графічна обробка матеріалу проводилася на комп'ютері Celeron Intel Pentium IV . Результати дослідження. Вивчення екологічного стану в промислових містах Луганської області показало, що він являє собою складну сукупність біотичних, абіотичних і антропогенних факторів, що постійно діють на імунну систему людини, і обумовлює високе антигенне навантаження на населення та осіб зі спадковою атопією і алергологічних хворих. Основним джерелом техногенних забрудників в Луганській області є підприємства паливної (вугільної, хімічної, енергетичної, нафтохімічної) та металургійної промисловості. В атмосферному повітрі цього регіону зареєстровано підвищення ГДК шкідливих речовин більше, ніж в 10 раз, кратність їх перевищення досягала 30,0 – 68,0. Ці дані дозволяють погодитись з Єкімовою І.І. (1995) про найвищий рівень забруднення довкілля в Східному регіоні України (в порівнянні з Центральним, Західним і Південним регіонами). В залежності від розташованості виробничих об`єктів та характеру і питомої ваги в атмосферному повітрі техногенних забрудників нами було виділено 3 виробничо-територіальні регіони: І регіон – з розвиненою хімічною, енергетичною, нафтохімічною промисловістю з переважною концентрацією в повітрі хімічних речовин: сірчаної кислоти (пари), нітрохлорбензолу, фенолу, сірчанистого ангідриду, миш`яку, аміаку тощо; ІІ регіон – де функціонують металургійні, вугільні, коксохімічні виробництва з комбінованою дією на населення промислового пилу (дрібнодисперсного і вугільного), хімічних речовин; ІІІ регіон – (контрольний – умовно "екологічно чистий") з мінімальними показниками забруднення довкілля; це переважно сільськогосподарські райони. Досліджуваний регіон від інших регіонів країни відрізняють і особливості кліматично - географічних умов: некомфортний помірно-континентальний клімат з частими температурними коливаннями, різкою мінливістю погод. Це має певний вплив на людину, понижує пристосувальні можливості організму і механізми адаптації (Бердник О.В., 1998; Бардов В.Г., 1999; Ватанская И.Ю., 1999). Крім антропогенних і абіотичних факторів ми вважали суттєвим для сенсибілізації високий рівень гельминтозів у населення області (біотичний фактор), що сприяє накопиченню IgE в крові людей, і може створювати групу потенціальних хворих на АЗ. У 90-і роки, роки перехідного періоду в історії держави, мали місто також несприятливі соціально-економічні умови, підвищені міграційні процеси, висока компактність населення в області (більше 150 чол/км2). Все це сприяло більшому контакту людини з алергенами житла, виробництва тощо. До того ж не можна виключити фактор стресу, характерний для таких історичних періодів. Отже, на мешканців Донбасу мають вплив разом декілька несприятливих факторів, які в дійсності елімінувати практично неможливо, а в сукупності вони здатні обумовлювати формування імунопатології. В ці роки нами було зареєстровано факт продовження поширенності БА при загальному зниженні рівня техногенних викидів в атмосферу в зв’язку з перебудовою підприємств. Це явище можна розцінити як соціально-екологічну кризу в промисловому регіоні, при якій можливий зрив адаптаційних механізмів людини і розвиток АЗ. Так, з 1989 р. в Луганській області захворюваність БА зросла з 260,0 випадків на 100 тис. населення до 338,0 – у 2000 р. При порівнянні з середньореспубліканськими показниками 1980 р. (157 випадків на 100 тис. населення) видно, що кожні 10 років захворюваність БА в області зростала більше, ніж на 100%. Подібна тенденція до росту спостерігалась і при інших формах АЗ: АР, алергічних дерматитах (атопічному і контактному). В виробничо-територіальних районах області протягом 1989-2000 рр. найбільший рівень БА реєструвався у містах ІІ регіону в діапазоні 3,3%-4,4%, найменший – в ІІІ регіоні 2,0% - 2,7% (Р<0,05), що свідчило про постійну несприятливу дію техногенних чинників на хворих у І та ІІ регіоні. Більш високу захворюваність АЗ виявили результати алергологічного скринінгу – до (8,9±1,6)% серед осіб, які контактували з хімічними речовинами в умовах виробництва лужних акумуляторів, до (6,0±0,9)% – з промисловим пилом і від (3,4±0,9)% до (5,1±1,4)% – у осіб, які за професією не були пов’язані з виробничими шкідливостями. Отже, техногенні забрудники мали індукуючий вплив на алергологічну захворюваність, особливо хімічні речовини (Р<0,05). Погодившись з точкою зору проф. Пухлика Б.М. (2002) про недостовірність офіційних статистичних даних в 3-5 раз, і враховуючи дані скринінгу, можна визнати, що промисловий регіон Донбасу, Луганська область, являє собою регіон з високим рівнем розповсюдженості АЗ (в межах 10-15%). Частота полінозу, інсектної алергії, сироваткових реакцій серед осіб промислового виробництва (за скринінгом) також була вищою, ніж, наприклад, у населення Центрального регіону України (в порівнянні з даними по Вінницькій обл. Пухлика Б.М. із співавт., 1993, 2002). Інших даних в Україні поки що немає. Відсутність впливу зменшеного об’єму промислових викидів в атмосферне повітря на зниження захворюваності АЗ ми пояснювали такими причинами: - кумулятивною дією шкідливих речовин, тобто їх накопиченням в виробничих приміщеннях, житлі і навколишній природі; - сенсибілізуючою дією екологічних забрудників (особливо хімічних інгредієнтів), коли для цього досить мінімальних доз при постійному контакті з ними; - іритативним (подразнюючим) ефектом хімічних речовин, пилу на дихальні шляхи, шкірні покриви, слизові оболонки очей; - їхнім спільним впливом. Проведений аналіз залежності росту АЗ від стажу роботи з техногенними забрудниками показав, що в перші 5 років стажу роботи захворіли на АЗ (18,5±4,0)% робітників, які контактували з забрудниками хімічного походження, з подальшим збільшенням кількості захворілих до (39,1±5,1)% (Р<0,01) у наступні 5 років професіонального контакту: тобто до 60% осіб захворіли у перші 5-10 років стажу роботи (рис.1). Рис. 1. Залежність зростання алергічних захворювань від тривалості контакту з техногенними чинниками та їх характеру При контакті з агресивними полютантами і вугільним пилом захворілих було значно менше: відповідно (33,0±4,9)% і (18,4±4,9)% (Р<0,05). Тривалість експозиції промислового та вугільного пилу для виникнення АЗ була більш довшою: до 20-30 років. Було зроблено висновок, що професійний контакт з хімічними речовинами прискорював процес сенсибілізації, що є важливим для розуміння особливостей патогенезу АЗ у населення промислового регіону. Агресивний промисловий пил, як техногенний чинник, обумовлював більш пізній розвиток гіперчутливості, ніж хімічні сполуки. Атопічний механізм гіперчутливості у хворих АЗ був діагностований методами алергологічної діагностики у (86,9±1,8)% осіб, у (13,1±1,8)% пацієнтів – тільки за допомогою алергологічного анамнезу та клінічних ознак (всього у 351 хворого). У (43,3±2,6)% хворих була виявлена атопічна сенсибілізація до пилової групи екзоалергенів, до пилкової – у (20,5±2,1)% хворих, до медикаментів – у (11,1±1,7)%, до епідермальних – у (8,5±1,5)% чол., до хімічних речовин побутового призначення – у (5,1±1,2)% осіб, до харчових продуктів – у (1,1±0,6)% пацієнтів тощо. Сенсибілізація до алергенів мікрокліщів D. pteronissinus і D. farinae були майже у всіх хворих з респіраторними проявами АЗ, значно рідше – у хворих з алергічним дерматитом. Цей факт свідчить про негаразди у сучасному побуті ("нездорове житло") хворих – мешканців промислових міст. На другому місці по частоті діагностувалась сенсибілізація до пилкових алергенів – у (20,5±2,1)% хворих. Переважною була алергія до полину, лободи, амброзії, тонконогових – у (13,7±1,8)% хворих, в поєднанні з пиловими алергенами – у (7,4±1,4)% хворих. Таку полівалентну сенсибілізацію можна пояснити тривалим періодом пиління місцевих рудеральних рослин протягом 200 днів на рік, що є типовим для Донбасу. До того ж, промислові забрудники змінюють активність пилку рослин з причини подовження їх життєздатності в атмосфері навколо промислових підприємств: влітку до 33,2% у маревих, тонконогих, хрестоцвітих, а восени – до 50% у полину, лободи, менше – у тополі, каштану, ясеню, клену (результати сумісної наукової роботи з кафедрою ботаніки Луганського педагогічного інституту ім. Т.Г. Шевченко – Исаева Р.Я. с сотр., 1991). Тому пилок рослин є екофактором, який подовжує період пиління в промислових містах Донбасу, має індукуючу дію щодо сенсибілізації населення разом з подразнюючою – на шкіру і слизові оболонки людини і сприяє тривалості полінозу. Клінічними проявами його були АБА, ринокон`юнктивіт, кропив`янка, набряк Квінке обличчя, гортані, анафілактичний шок. Третє місце посіла лікарська алергія – у (11,1±1,7)% хворих, у поєднанні з харчовою – ще у (2,3±0,8)% осіб. Частіше спостерігалась алергія до нестероїдних протизапальних препаратів (діклофенаку, анальгіну, аспірину), бісептолу, пеніциліну, вітамінам групи В, протиправцевої вакцини, новокаїну, лідази тощо. Клінічними проявами АЗ були частіше шкірні: кропив`янка, набряк Квінке і виникали у хворих з хронічною супутньою патологією: при радикулітах, енцефалітах, дисбактеріозі кишечнику, тромбофлебітах тощо. Харчова алергія була загалом у (6,3±1,3)% пацієнтів: у 5,1% хворих була супутньою з епідермальними алергенами – у (2,8±0,9)% хворих, з медикаментозними – у (2,3±0,8)% хворих, самостійною – лише у (1,1±0,6)% осіб. Причинно-значущими чинниками були харчові продукти, як облігатні алергени (яйця, риба, полуниця, горіхи тощо) та індукуючими АЗ харчові продукти – відомі гістамінолібератори, при наявності супутнього захворювання травного каналу спостерігалась полівалентна сенсибілізація. До епідермальних алергенів у 4,8% обстежених хворих сенсибілізація була одноосібною у (2,0±0,7)% і в поєднанні з харчовою – у 2,8% осіб: до шерсті кішки, собаки, лупи коня, рідше – шерсті вівці або кроля, волосся людини, шерсті морської свинки. Порівняльна рідкість цього виду алергії не є типовою для промислового регіону Донбасу і відображає побут міського населення (малий контакт зі свійськими тваринами, а також професійний). Клінічними проявами були переважно БА і АР. У (5,1±1,2)% хворих зареєстровано алергію до побутових хімічних речовин (косметичних засобів, пральних порошків і ін.), частіше у вигляді кропив'янки та алергічного дерматиту. Інсектна сенсибілізація до тарганів, бджіл, ос клінічно характеризувалась тяжкими проявами: анафілактичним шоком, кропив`янкою з набряком Квінке обличчя, гортані, бронхоспазмом (під спостереженням були поодинокі хворі). Різноманітність сполучених форм сенсибілізації (більше ніж до 11 груп екзоалергенів) спостерігалась у (65,8±2,5)% хворих (до декількох алергенів з однієї групи) і у (21,7±2,2)% хворих (з різних груп алергенів). Це дозволило виділити як регіональну особливість патогенезу АЗ – полівалентність сенсибілізації, а основними причинами її визнати атопічні екзоалергени, в першу чергу, пилові, пилкові та медикаментозні. Реалізацію їх дії обумовлюють клімато-географічні умови цього регіону України та чинники несприятливого довкілля: агресивні полютанти (хімічні речовини, промисловий пил та вугільний) з індукуючою дією на перебіг АЗ, подразнюючою і, можливо, сенсибілізуючою дією. Аналіз стану здоров'я алергологічних хворих дозволив визначити такі його клінічні особливості: високий відсоток позитивного сімейного алергологічного анамнезу (майже у половини хворих – у (42,2±2,6)%); перевагу у 2,1 рази респіраторних проявів АЗ над шкірними (у (67,8±2,5)% хворих (Р<0,05); у (57,0±2,6)% хворих – полісиндромність клінічних проявів АЗ (Р<0,01); високий відсоток хворих АЗ з супутньою патологією – (61,8±2,6)%, тобто поліморбідність; негаразди у фізичному розвитку у (28,2±2,8)% обстежених осіб зі схильністю до ожиріння у (6,3±1,3)% хворих) і хвороб обміну речовин у (18,2±2,1)% чол.; наявність патології гепатобіліарної системи у (11,1±1,7)% хворих, з підвищенням до (26,2±2,3)% серед тих, хто контактував з виробничими шкідливостями; високу схильність до інфекційних захворювань у (76,1±2,3)%, а з них (61,3±2,6)% чол. (Р<0,01) ті, хто працює зі шкідливими умовами праці; наявність нейтрофільно-еозинофільного варіанту лейкоцитарної реакції в міжрецидивний період АЗ, як ознаки збереження порушеного гомеостазу. Таким чином, результати отриманих досліджень свідчать про негаразди в стані здоров'я обстежених хворих з причини участі в патогенезі як ендогенних факторів (успадкована атопія, хронічні захворювання внутрішніх органів), так і екзогенних (техногенних чинників, інфекційних збудників). Доказами впливу на імунний статус екологічної обтяженості техногенними забруднювачами була наявність зниження числа Т-клітин у хворих з респіраторними проявами АЗ в міжрецидивному періоді (n=48). У тих, які не зазнавали впливу антигенного навантаження в виробничих умовах, спостерігали зниження загальних Т-лімфоцитів на 51,2%, відносини між їх субпопуляціями були типовими для атопічного синдрому. Зміни в імунному статусі були більш вираженими у хворих на АЗ (n=32), які контактували з техногенними чинниками: спостережено зниження загальних Т-лімфоцитів на 54,9% (ІІ ступінь імунодефіциту), зниження рівня Т-лімфоцитів з хелперною дією у 2,6 рази, з супресорною дією - у 1,8 рази (Р<0,05), зниження імунорегуляторного індексу (ІРІ) до (1,21±0,4) (Р<0,05). Показники гуморальної ланки імунітету були в межах нормальних коливань (Р>0,05), окрім невеликого зниження рівня IgA. Очевидно, що поряд із
зниженням Т-супресорів, типовим для атопічного синдрому, у цієї групи
хворих був сформований ще й інфекційний синдром імунопатології (із
зниженням числа Т-хелперів і відповідно ІРІ).

Таким чином, порушення імунного статусу у хворих залежали від ступеня
обтяженості техногенними забрудниками, а клінічна ремісія захворювання
ще не свідчила про відновлення імунних порушень. Причиною тому, згідно з
даними літератури (Витрищак В.Я., 1990), є імунотоксична дія промислових
полютантів на Т-лімфоцити і особливо на їх субпопуляцію з хелперною
дією. Виявлена дисфункція імунітету в міжрецидивний період АЗ є основою
хронізації запального процесу як алергічного, так і інфекційного генезу,
причиною зберігання постійної ендогенної інтоксикації і рецидивуючого
характеру захворювання. Ця імунопатогенетична особливість АЗ обумовлює
необхідність імунокоригуючих профілактичних (протирецидивних) заходів до
підвищення імунологічної резистентності хворих до інфекції.

*

oe

c a ?

Ue

(

X

????$

????X

Z

Ue

oe

o

c ?

?

Ue

?????

????th?$??

???????

?????

?????

o

o

??

??

???

?x?x???

???нтактували з шкідливими техногенними забруднювачами, реєстрували
підвищення активності АлАт майже вдвічі – до (1,45±0,23) мкмоль/л), а
АсАт – більше, ніж у 2 рази: до (1,24±0,22) мкмоль/л в порівнянні з
показниками у практично здорових осіб – відповідно: (0,74±0,03) і
(0,47±0,03). У 44,1% хворих коливання АлАт були до 2,35 мкмоль/л, тобто
вище норми в 3,2 рази. Активність АсАт у 42,8% хворих досягала 1,74
мкмоль/л, що в 3,7 рази перевищувало показники серед здорових осіб і у
2,5 раза у хворих, які не мали контакту з техногенними чинниками. Крім
того, спостерігалось одночасне підвищення рівня АлАт і АсАт. В цілому,
середньогруповий показник активності АлАт дорівнював 1,22 мкмоль/л, а
АсАт – 0,98 мкмоль/л, що також перевищувало показники норми. Така
активність АлАт і АсАт при наявності відповідних скарг свідчила про
порушення цілісності гепатоцитів, і в більшій мірі у хворих, що
контактували з хімічними сполуками і промисловим пилом, в меншій мірі –
з вугільним пилом. У хворих, які не мали такого контакту, підвищення
трансаміназ було незначним. Щодо показників інших ферментів: ЛФ, ?-ГТ,
то рівень їх був підвищений не більше, як у 2 рази, що свідчило про
можливість холестазу та ушкодження мікросом гепатоцитів. Підвищення
середньогрупового показника тимолової проби до 5,76 од., а у 24,3%
хворих до 10 од. наводила на думку про причетність імунозапальних
механізмів ураження мезенхіми печінки. Рівень інших біохімічних
показників функції печінки (білірубіну, загального протеїну і білкових
фракцій) у всіх групах хворих був у межах нормальних коливань.

Отже, негативну динаміку клініко-лабораторних змін функції печінки у
хворих, які контактували з техногенними забрудниками, можна пояснити їх
можливим токсичним впливом на гепатоцити. Наслідком цього може бути
неповноцінність біотрансформації ксенобіотиків, а при супутній патології
цей стан поглиблюється ще й гіпоксією тканин, яка є патофізіологічною
основою ендотоксикозу. Наявність його (будь-якого генезу) у хворих АЗ є
важливою ланкою патогенезу, що потребує корекції.

Проблема зв`язку ГРВІ і АЗ, зокрема БА, в літературі обговорюється
давно. Відомий чіткий взаємозв`язок між анатомічними змінами клітин
верхніх дихальних шляхів і порушенням функції нижніх дихальних шляхів (з
причини аспірації медіаторів запалення при ГРВІ) (Gern I.E. et al.,
1999). Але в літературі мало даних про залежність формування
гіперреактивності бронхів у хворих з АЗ від вірусної інфекції (Cookson
W., Moffatt M., 1997; Marthn Mateos M.A., 2001). Враховуючи постійність
впливу несприятливого екологічного довкілля та знижений протиінфекційний
захист у долі хворих АЗ, необхідним було уточнення механізму індукування
реактивності бронхів і висвітлення цієї ланки патогенезу АЗ. Для
вирішення цієї задачі простежена ФЗД у хворих з респіраторними проявами
АЗ (n=202). З урахуванням екологічного оточення та дії інфекційного
агенту було розподілено пацієнтів на 3 групи: І група – 73 хворих з АР і
БА, частими ГРВІ, хронічними вогнищами інфекції дихальних шляхів та
постійно контактували з професійними шкідливостями; ІІ група – 71 хворий
з АР і БА без частих ГРВІ в анамнезі і хронічних осередків інфекції,
але, що також мали професійний контакт з шкідливостями; ІІІ група – 58
хворих тільки з АР і БА та без професійного контакту з забрудниками (які
відчували на собі тільки негативний вплив довкілля промислового
регіону). Групу контролю склали здорові особи (n=21). Найбільш
інформативними показниками були співвідношення ЖЄЛ/НЖЄЛ (ДК), ОФВ1 та
коефіцієнт Тіффно. Динаміку цих показників ФЗД в статистичних групах
наведено у табл. 1.

Таблиця 1

Показники ФЗД у хворих з респіраторними проявами алергічних

захворювань залежно від впливу техногенних забрудників (M±m), n=202

Показники

Групи ФЗД

хворих ОФВ1, л/с ЖЄЛ/НЖЄЛ, % Коефіцієнт

Тіффно, %

Контрольна група

(n = 21)

) 3,9±0,13* 88,2±2,3 81,0±1,5*

I (n = 73) 2,1±0,1 80,5±1,9 67,2±1,1

II (n = 71) 2,4±0,1 84,5±2,0 69,3±1,1

III (n = 58) 2,7±0,1 87,7±2,3 72,3±1,2

PI-II <0,01 >0,05 >0,05

PII-III <0,01 >0,05 >0,05

PI-III <0,01 >0,05 <0,05 Примітка. * – достовірність розбіжностей у здорових осіб в порівнянні з групами хворих (Р<0,05). Отримані дані ДК, які характеризують рестриктивний тип порушень ФЗД, виявилися мало зміненими у ІІ і ІІІ групах хворих (Р>0,05), а у І групі
– зниженими до помірних (80,5±1,9)%, тобто техногенні чинники та
інфекційні менше впливали на цей тип порушень ФЗД.

ОФВ1 у хворих І і II груп був достовірно знижений порівняно з
показниками у хворих III групи (РІ-ІІ<0,01; РІІ-ІІІ<0,01), однак більше у осіб І групи (РІ-ІІ, ІІІ <0,01). Тобто, в стадії клінічної ремісії у хворих з респіраторними проявами АЗ зниження бронхіальної прохідності залишалося переважно в тих, хто зазнавав вплив техногенних чинників та інфекційних збудників. Про обструкцію бронхів у міжрецидивний період також свідчило достовірне помірне зниження коефіцієнта Тіффно у осіб І групи до (67,2±1,1)% у порівнянні із здоровими особами (81,0±1,5)% (Р<0,05). У хворих II і III груп ступінь обструкції бронхів був меншим: коефіцієнт Тіффно був рівним відповідно: у (69,3±1,1)% і у (72,3±1,2)% осіб і без суттєвої різниці в цих групах (РІІ-ІІІ>0,05).

Таким чином, ступінь обструкції бронхів залежав як від стану бар’єрної
функції дихальних шляхів, так і від впливу техногенних чинників
виробництва, і свідчив про наявність дисфункції ?2 – адренорецепторів
слизової оболонки бронхів у всіх групах хворих.

Порівняльний аналіз частоти порушень ФЗД в статистичних групах (табл.2)
довів, що зміни ФЗД частіше були у хворих І групи – у (76,7±4,9)% (РІ-ІІ
<0,01, РІ-ІІІ<0,01): так, обструктивний тип вентиляційної недостатності зареєстровано у (38,4±5,7)% хворих І групи, а у (19,2±4,6)% хворих з однаковою частотою (Р>0,05) спостерігали рестриктивний та змішаний типи
порушень ФЗД, у 17,8% чол. (n=13) бронхоспазм був прихованим.

Аналіз змін ФЗД у хворих ІІ групи показав їх меншу частоту порівняно з
даними в І групі, тобто порушення ФЗД та їх тип цілком були пов’язані з
клінічними особливостями АЗ. У хворих з частими ГРВІ в анамнезі
порушення ФЗД реєструвались в 1,8 рази частіше (РІ-ІІ<0,05). У III групі хворих вони свідчили про наявність усіх типів вентиляційної недостатності практично з однаковою частотою: (8,6±3,7)%, (5,2±2,9)%, (8,6±3,7)% – (Р>0,05), але, загалом, їх реєстрували рідше майже в 2
рази, ніж у хворих II групи (РІІ-ІІІ<0,05) та в 3,4 рази, ніж у хворих І групи (РІ-ІІІ<0,01). Отже, в одній третині хворих (у 36,7%) у стані клінічної ремісії залишались порушення бронхіальної прохідності, які можна розцінювати як ознаку хронічного запального процесу в бронхах, що спонукає потребу лікування таких хворих і в міжрецидивний період. Збереження синдрому гіперреактивності бронхів у часто хворіючих на ГРВІ і у тих, що мали хронічні вогнища інфекції, свідчило про порушення бар`єрної функції дихальних шляхів та про роль ГРВІ та хронічної інфекції в провокації гіперреактивності бронхів, що можна пояснити сприянням персистенції цього стану внаслідок конкретної дії респіраторних вірусів (Trigg C.J. et al., 1996). Отримані дані щодо холінергічної чутливості слизових оболонок бронхів показали підвищення її більшою мірою також у осіб, що контактували з техногенними чинниками в умовах виробництва: тест був позитивним у (100,0-2,5)% хворих і тільки у (28,2±7,2)% у тих, хто не мав такого контакту (РІ-ІІ<0,05; t = 9,42). В контрольній групі у здорових осіб тест був негативний. А тому, що ваготонія в останні роки визнана одним з маркерів атопічного захворювання (Горовенко Н.Г. та ін., 2002), гіперреактивність бронхів холінергічного походження у хворих на АР слід розцінювати як прогностичну ознаку ризику розвитку БА. Отже, з точки зору патогенезу, адренергічна та холінергічна дисфункція бронхів залежала як від впливу техногенних чинників (екологічних забрудників), так і від стану бар`єрної функції дихальних шляхів, тобто наявність цих механізмів гіперреактивності бронхів є часткою особливостей патогенезу АЗ у хворих – мешканців промислового регіону. Таблиця 2 Вплив техногенних чинників на частоту порушень ФЗД у хворих з респіраторними проявами алергічних захворювань в міжрецидивний період (n = 202 ) Типи порушень Групи ФЗД обстежених і число хворих - n Число хворих з порушенням ФЗД Всього осіб з порушенням ФЗД обструктивний тип рестриктивний тип змішаний тип абс. % ± m абс. % ± m абс. % ± m абс. % ± m Р I група (n=73) 28 38,4±5,7 14 19,2±4,6 14 19,2±4,6 56 76,7±4,9 PI,II< 0,01 II група (n=71) 15 21,1±4,8 8 11,3±3,8 7 9,9±3,5 30 42,3±5,9 PII,III< 0,05 III група (n=58) 5 8,6±3,7 3 5,2±2,9 5 8,6±3,7 13 22,4±5,5 PIII,I< 0,01 Всього: (n=202) 48 23,8±3,0 25 12,4±2,3 26 12,9±2,4 99 49,0±3,5 Таким чином, сукупна дія інфекції та техногенних забрудників на слизові оболонки дихальних шляхів "забезпечує" хронічний запальний процес – патогенетичну основу гіперреактивності бронхів у хворих з АР і БА. Констатація його у міжрецидивному періоді свідчить про постійну стимуляцію аферентних кінців блукаючого нерва медіаторами алергічного запалення і про підсилення парасимпатичної ланки вегетативної регуляції дихальних шляхів, тобто про важливість і неімунологічних механізмів формування БА у населення промислового регіону Донбасу. Враховуючи отримані результати дослідження клінічних та імунопатогенетичних особливостей АЗ, вважаємо доцільним уточнення сучасного визначення алергічного захворювання. Алергічна хвороба – це мультифакторіальна патологія, як результат взаємодії спадкових факторів і довкілля, з гіперпродукцією IgE в основі імунопатогенезу та дисфункцією Т-клітинної ланки імунітету, клінічно уявляє собою хронічний прогресуючий алергічний запальний процес з локалізацією в органах дихання, травного каналу, шкіри та ін. внаслідок порушення їх бар`єрної функції під впливом провокуючих факторів атопії і з клінічним перебігом загострень хвороби, неповної ремісії (із збереженням параклінічних ознак запалення) та повної ремісії (при відновленні дисфункції імунітету, рецепторного апарату бронхів, дисферментемії та інших механізмів запалення). В формуванні АЗ в промисловому регіоні мають місто разом імунологічні і неімунологічні ланки патогенезу: дисфункція імунної системи (вроджена і/або набута), зокрема імунорегуляторних Т-клітин з хелперною та супресорною дією; полівалентна сенсибілізація природними екзоалергенами з накопиченням IgE; індукція алергічного запалення техногенними забрудниками, в першу чергу, хімічними сполуками; порушення бар`єрної функції внутрішніх органів, шкіри і слизових оболонок (внаслідок супутньої патології); гіперреактивність бронхів (з причини дисбалансу адрено- або холінорецепторів бронхів). Таким чином, аналіз результатів дослідження дозволив виділити ланки патогенезу, що відіграють провідну роль в виникненні АЗ у населення в умовах промислового регіону і призводять до рецидиву АЗ, як до нового загострення хвороби після уявного повного одужування (згідно Булыко А.Н., 2004): висока постійна антигенемія, обумовлена несприятливим довкіллям; ендогенна інтоксикація; зниження протиінфекційного захисту організму; розвиток параалергічних реакцій. Саме високий ступень сенсибілізації та індукція її техногенними та інфекційними чинниками веде до ускладнень АЗ: так званих невідкладних станів – до анафілактичного шоку, астматичного статусу, набряку Квінке, токсико-алергічних дерматитів тощо. Згідно основної мети роботи був розроблений метод ендогенної детоксикації як метод профілактики, спрямований на попередження маніфестації АЗ. Суть його – застосування ентеросорбента "Карбовіт" і гепатопротекторів для елімінації ксенобіотиків, екзоалергенів тощо та покращання функції печінки. Було вивчено вплив цих ліків на імунний статус і рівень цитоплазматичних ферментів. Істотна позитивна динаміка щодо біохімічних показників функції печінки: рівня цитоплазматичних ферментів, тимолової проби спостерігалася вже після 3-місячного курсу профлікування (табл. 3). Таблиця 3 Динаміка деяких біохімічних показників функції печінки у хворих з алергічними захворюваннями під час профілактичного лікування методом ентеросорбції (вугільний сорбент "Карбовіт") з гепатопротекторами Клінічні групи Біо- хімічні показники Практично здорові особи (n=27) І гр. – хворі на АЗ (n=50) ІІ гр. – хворі на АЗ (n=35) до лікування через 3 міс після лікування вихідні показники через 3 міс. без лікування АлАт, ммоль/мл 0,73 ± 0,03 1,39 ± 0,15? 0,80 ± 0,01* 1,40 ± 0,15 1,36 ± 0,15** АсАт, ммоль/мл 0,48 ± 0,03 1,09 ± 0,14? 0,51 ± 0,02* 1,07 ± 0,14 1,08 ± 0,14** ЛФ, Од/л 98,1 ± 4,7 186,3±3,26? 92,1 ± 4,8* 175,2±3,20 163,3±3,19** ?-?Т, ммоль/мл 2,80 ± 0,21 6,70 ± 0,36? 2,62 ± 0,12* 6,80 ± 0,36 6,48 ± 0,36** Тимолова проба, од 3,70 ± 0,18 6,89 ± 0,95? 3,81 ± 0,21* 5,91 ± 0,95 5,85 ± 0,94** Примітки: * – достовірні розбіжності показників до і після профілактичного лікування у хворих I групи; ? – достовірні розбіжності між показниками у I групі хворих до профілактичного лікування і у практично здорових осіб; ** – достовірні розбіжності вихідних показників у II групі хворих і показників через 3 місяці без профілактичного лікування в порівнянні з даними у практично здорових осіб. В I гр. хворих рівень визначених ферментів достовірно знизився: рівень АлАт – у 1,74 рази (Р<0,01), АсАт – у 2,14 рази (Р<0,01), що свідчило про поліпшення стану мембран гепатоцитів. Показники ЛФ зменшилися до рівня у практично здорових осіб з (186,3±3,26) Од/л до (92,1±4,8) Од/л – (Р<0,01). Це вказувало на зменшення холестазу і поліпшення процесів мікроциркуляції під час профілактики. ТП так само була в межах норми (3,81±0,21) од., що свідчило про нормалізацію білкоутворюючої функції печінки. У хворих, яким не призначали подібної профілактики (II гр.), позитивних змін показників не відбувалося (Р>0,05) і в порівнянні з
такими у практично здорових осіб були достовірні розбіжності (Р<0,05). Щодо показників імунного статусу теж відзначалася позитивна динаміка (табл.4). Так, поліпшувалися показники числа Т-лімфоцитів з супресорною дією з (0,17±0,02)?109/л до (0,33±0,03)?109/л (Р<0,05), відновлювався ІРІ до рівня (1,6±0,1). Однак кількість Т-клітинних субпопуляцій не досягала показників у практично здорових осіб (Р<0,05). Тобто, отримані дані свідчили про деяке поліпшення функції імунорегуляторних клітин і тенденцію до нормалізації процесу імунорегуляції, про покращання процесів елімінації (по зниженню ЦІК з (3,8±0,3) г/л до (3,0±0,2) г/л (Р<0,05), але це наводило на думку про необхідність подальшої імунотропної терапії. Ефективність сорбційно-гепатозахисного методу спостерігалась у 78% хворих: через 1 місяць клінічне поліпшення було у 46% хворих, через 3 місяці – ще у 32% осіб. Позитивна динаміка лабораторних показників функції печінки після 1-го курсу профілактики відзначалася у 38% осіб, наступні 3 курси поліпшили показники ще у 44% хворих. В цілому, функція печінки після 3 курсів нормалізувалася у 82% пацієнтів. Таким чином, цей спосіб поліпшував адаптацію хворих на АЗ до несприятливих умов довкілля і може вважатися адаптивним методом профілактики АЗ і одним із ланок патогенетичної базисної терапії. Сам метод можна застосовувати до призначення імуноактивної терапії. Хворим з АЗ, які мали клінічні ознаки супутньої хронічної інфекції та у яких неможливо елімінувати інфекційний початок, з метою підвищення імунобіологічних властивостей організму та зменшення ролі інфекції, як тригерного чинника, в період клінічної ремісії (та при нормальному рівні загального сироваткового IgE) призначали ехінацею пурпурову (ЕП). Кратність курсів її призначення не перевищувала трьох разів поспіль (всього не більше 8 тижнів). Вживали ЕП після 10-денного курсу ентеросорбції. В імунограмах обстежених хворих (n = 45) зберігались переважно порушення Т-клітинної ланки імунітету в межах І ступеня імунодефіциту. Після застосування ЕП помічали достовірне підвищення Т-лімфоцитів до (70,0±2,0)%, проти (49,5±1,8)% у осіб контрольної Таблиця 4 Показники імунітету до і після сорбційно-гепатозахисної терапії у хворих з алергічними захворюваннями в стадії клінічної ремісії (М±m) Показники імунітету Практично здорові особи (n=15) Хворі на АЗ (n=50) до лікування після 0,60±0,02 0,17±0,02* 0,33±0,03** 26,6±1,8 10,5±1,0* 18,2±1,0** ІРІ 1,7±0,05 3,2±0,1* 1,6±0,1 Ig A, г/л 1,68±0,10 1,50±0,2 1,58±0,2 Ig М, г/л 1,62±0,20 1,34±0,2 1,36±0,2 Ig G, г/л 11,22±0,62 10,2±0,4* 12,6±0,5 ЦІК середньомол., г/л 2,66±0,18 3,8±0,3* 3,0±0,2 Примітки: * – вірогідність розбіжностей показників до та після профілактичного лікування ** – вірогідність розбіжностей показників у практично здорових осіб і у хворих після профілактичного лікування групи (Р<0,05). Підвищувалась кількість Т-лімфоцитів з хелперною функцією з (27,2±2,2)% до (43,0±1,6)% (Р<0,05) і з супресорною дією з (22,3±2,2)% до (27,0±2,2)% (Р<0,05); ІРІ став рівним (1,59±0,1) проти (1,22±0,1) до лікування. Підвищувався у крові рівень IgA (Р<0,05) і IgG (Р<0,05). Рівень середньомолекулярних ЦІК зменшувався і наближався до показників осіб контрольної групи. Таке зменшення дисфункції імунного статусу у хворих з АЗ свідчило про позитивну фармакологічну дію ЕП, як рослинного адаптогена, і можливість її застосування при цій патології в міжрецидивний період. До того ж, проведені контрольні дослідження ФЗД до і після застосування ЕП у 18 хворих на АБА з ознаками бронхоспазму у міжрецидивному періоді довели підвищення бронхіальної прохідності з (2,2±0,4) л/с до (3,4±0,15) л/с (Р<0,001). Цей факт пояснює опосереднювану дію ЕП на неспецифічну реактивність бронхів, можливо внаслідок її мембраностабілізуючого ефекту та зменшенні продукції запальних цитокінів, що спричинило зменшення чутливості рецепторного апарату бронхів до екзогенних подразників (як природного, так і техногенного походження). Диспансерний нагляд 85 хворих, які контактували з різними видами шкідливих речовин: 55 хворих з респіраторними проявами АЗ і 30 – з шкірними, показав, що ремісія АЗ протягом першого року нагляду тривала у 84,7% хворих, при подовженні профілактики міжрецидивний період утримувався до 3 років у 58,8% осіб і до 5 років – у 18,8% хворих (рис.2). Рис. 2. Ефективність реабілітації хворих з алергічними захворюваннями через 1-5 років диспансерного нагляду В контрольній групі хворих, яка не одержувала протирецидивного лікування (n=49), клінічна ремісія відзначена протягом одного року тільки у (24,5±6,1)% хворих (Р<0,05). Після проведення ендогенної детоксикації та при нормальних параклінічних даних хворим призначали АСІТ. Маючи на увазі патогенетичну особливість АЗ – полівалентність сенсибілізації, яка за деякими авторами є протипоказанням до АСІТ (Ильина Н.И. и соавт., 1997), було проведено катамнестичну оцінку віддалених результатів цього методу профілактики. Найбільшу тривалість ремісії АЗ спостерігали у хворих з АБА – до 8 років, в поодиноких випадках – до 20-23 років, з ринокон`юнктивітом – до 18 років. Стійкий клінічний ефект був у (72,4±8,3)% хворих з АБА, у (82,4±9,2)% – при шкірних формах АЗ. Середній бал ефективності був в межах 4,2-4,4. Таким чином, доведено що АСІТ є ефективним методом профілактики при атопічних АЗ з полівалентною сенсибілізацією у хворих – мешканців промислових міст. На підставі клініко-імунопатогенетичних особливостей АЗ, виділення провокуючих факторів, що приводять до загострень АЗ, та даних щодо ефективності апробованих методів профілактики було розроблено "Алгоритм медичної профілактики алергічних захворювань" як первинної, так і вторинної (див. "Алгоритм …" на стор. 28). А також запропоновано трьохетапну систему реабілітаційних заходів, що доповнює схеми лікування АЗ згідно Міжнародних консенсусів: I етап – купірування хвороби у гострому періоді та послідовні два етапи для суто профілактичних заходів: II етап – реабілітації при неповній клінічній ремісії (при збереженні параклінічних ознак запалення) і III етап – при повній клінічній ремісії (без параклінічних ознак алергічного запалення). На цих етапах рекомендовано здійснювати клініко-функціональний і імунологічний моніторинг (не менше 2 разів на рік), проводити профілактичну ендогенну детоксикацію, активну імунореабілітацію з застосуванням АСІТ, сезонної імунопрофілактики мікробними вакцинами та неспецифічних препаратів (для підвищення імунобіологічної резистентності). На всіх етапах реабілітації обов'язкове проведення елімінації алергенів, метаболічної терапії (призначення вітамінів, мікроелементів, антиоксидантів) та лікування супутньої патології. Таким чином, ефективність запропонованого спектру профілактичних заходів у відповідності з "Алгоритмом медичної профілактики алергічних захворювань" та з урахуванням індивідуальних особливостей хворого дозволило домогтися позитивного відновлення параклінічних показників, що в цілому сприяло оптимізації ситуації щодо захворюваності у осіб диспансерної групи (робітників акумуляторного підприємства) і привело до зниження числа днів непрацездатності (у роки досліджень) по алергічним захворюванням на 74%. алгоритм медичної профілактики алергічних захворювань ВИСНОВКИ У дисертації в результаті поглибленого вивчення поширеності алергічних захворювань, їх клініко-імунопатогенетичних особливостей у взаємодії зі складною екологічною ситуацією Луганської області, як унікального промислового регіону Донбасу, розроблено новий науковий напрямок в галузі клінічної алергології – екологічну алергологію, уточнено дані про ситуацію щодо алергологічної захворюваності та її провокуючих факторів, розроблено метод профілактики алергічних захворювань, доведена його ефективність та створено алгоритм медичної профілактики алергічних захворювань. Алергологічна захворюваність в регіоні має тенденцію до зростання. Поширеність бронхіальної астми збільшується кожні 10 років в 1,3 рази, незважаючи на зниження рівня викидів техногенних забруднювачів в атмосферу з причини спаду роботи підприємств в роки розбудови держави. Рівень розповсюдженості алергічних захворювань серед контингенту промислового виробництва значно вище офіційних статистичних даних і досягає (8,9±1,6)% (за даними скринінгових досліджень). Основним провідним антропогенним фактором в формуванні алергічних захворювань в регіоні, є хімічні речовини. Професійний контакт з ними прискорює клінічну маніфестацію алергічного захворювання у (57,6±5,2)% хворих (через індукуючий ефект процесу сенсибілізації). Техногенні забруднювачі, типові для Донбасу (хімічні речовини, промислові полютанти, вугільний пил), обумовлюють структуру алергічних захворювань в промислових містах регіону: у 60% хворих формуються полісиндромні клінічні прояви хвороби – респіраторні і шкірні. З ендогенних факторів формування АЗ вагомим є у (42,2±2,6)% хворих значна обтяженість сімейного алергологічного анамнезу, що свідчила про генетичну схильність до атопії. Важливою сучасною клінічною особливістю алергічних захворювань є наявність поліорганної супутньої патології у (82,9±2,0)% хворих з підвищенням її частоти в 2,6 рази у осіб, які контактують з хімічними речовинами. Переважною патологією є хронічні вогнища інфекції та часті гострі респіраторні вірусні інфекції у (22,5±2,2)% хворих, хвороби обміну речовин у (18,2±2,1)% осіб, насамперед, ожиріння у (6,3±1,3%), хвороби печінки і жовчних шляхів – у (11,1±1,7)% чол. В період клінічної ремісії алергічного захворювання при респіраторних його проявах окрім класичного атопічного синдрому у осіб з хронічними осередками інфекції спостерігається дисфункція імунної системи у вигляді інфекційного синдрому вторинної імунної недостатності I-II ступеня. Техногенні чинники збільшували порушення Т-клітинної ланки імунітету. Специфічна імунореактивність характеризується полівалентністю сенсибілізації (до 11 груп екзоалергенів), насамперед, до пилових, пилкових і медикаментозних. Професійний контакт з техногенними забруднювачами обумовлює холінергічний механізм гіперреактивності бронхів у 98,5% всіх хворих з респіраторними проявами алергічного захворювання. Адренергічна дисфункція спостерігається у одній третині хворих, при поєднанні з інфекційним фактором – у (57,5±5,8)% пацієнтів. При відсутності такого контакту гіперреактивність бронхів реєструється відповідно: у (28,2±7,2)% і (17,2±4,9)%, що є ознакою хронічного алергічного запалення в бронхах в межрецидивний період. Провідним клінічним синдромом патології печінки і жовчовивідних шляхів при алергічних захворюваннях був астеновегететативний, рідше спостерігався диспепсичний синдром і больовий. З біохімічних показниківведучою була дисферментемія, яка зберігалась у міжрецидивному періоді захворювання в прямій залежності від інтенсивності впливу техногенних чинників (насамперед хімічних). Застосування ентеросорбента "Карбовіт" і гепатопротекторів зменшує гіперферментемію (Р<0,05). У хворих з алергічною бронхіальною астмою і ринітом при супутній вторинній імунній недостатності з інфекційним синдромом профілактична терапія ехінацеєю пурпуровою сприяє усуненню порушень Т-клітинної ланки імунітету: підвищує рівень Т-лімфоцитів з хелперною функцією з (49,5±1,8)% до (70,0±2,0)% (Р<0,01), нормалізує імунорегуляторний індекс з (1,22±0,1) до (1,59±0,1) (Р<0,01). В стадії клінічної ремісії алергічного захворювання та при нормальних показниках рівня загального IgE ехінацея пурпурова може призначатися з метою профілактики частих гострих респіраторних вірусних інфекцій, як провокуючих чинників загострення алергічного захворювання. Адаптивний метод профілактики загострень алергічних захворювань є ефективним і сприяє збереженню ремісії хвороби до одного року у (84,7±3,9)% хворих, до 3 років у (58,8±5,3)% осіб і до 5 років у (18,8±4,2)%. Застосування в амбулаторних умовах алерген – специфічної імунотерапії підшкірним методом разом з аплікаційним приводить до значного позитивного ефекту, який зберігається до 10 років і більше: у (71,8±4,8)% хворих з атопічною бронхіальною астмою з середнім балом 4,4, у (82,4±9,2)% хворих з кропив'янкою – з середнім балом 4,2, у (66,7±7,5)% хворих з алергічним риноконю'нктивітом з середнім балом 3,1. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З метою проведення первинної профілактики алергічних захворювань рекомендовано дільничним лікарям під час алергологічного скринінгу визначати до групи ризику осіб з позитивним сімейним анамнезом щодо атопії, осіб з недостатністю і дисбалансом Т-клітинної ланки імунітету, підвищенним рівнем загального IgE та осіб з вегетативною дисфункцією бронхів (за результатами пікфлуометрії). При плануванні оздоровчих програм лікарям слід враховувати клініко-патогенетичні особливості хворих – мешканців промислових регіонів і користуватись "Алгоритмом медичної профілактики алергічних захворювань" (див. стор. 28). В процесі реабілітації алергологічних хворих використовувати метод ендогенної детоксикації, як неспецифічної профілактики алергічних захворювань з використанням ентеросорбентів і гепатопротекторів та з обов'язковим контролем рівня цитоплазматичних ферментів (аланинової та аспарагинової трансаміназ, лужної фосфатази та ?-глютамілтрансферази). Алергологам, клінічним імунологам, сімейним та дільничним лікарям доцільно виділяти серед осіб з атопією і алергологічних хворих групу пацієнтів з інфекційним синдромом вторинної імунної недостатності. З метою зниження провокуючої дії інфекційного фактору проводити сезонну імунопрофілактику гострих респіраторних вірусних інфекцій у хворих при вторинній імунній недостатності І ступеня з використанням ехінацеї пурпурової, при вторинній імунній недостатності ІІ ступеня - тимічних препаратів, а при наявності хронічних осередків інфекції дихальних шляхів додатково призначати мікробні вакцини (бронхомунал, рибомуніл, IRS-19 тощо). Обираючи метод алерген-специфічної імунотерапії у хворих з полівалентною сенсибілізацією, перевагу слід надавати поєднаному способу: підшкірному разом з аплікаційним. Алергологам при лікуванні хворих та в процесі диспансерного нагляду слід домагатися повної клінічної ремісії алергічного захворювання з нормалізацією параклінічних ознак алергічного запалення (дисфункції імунітету, дисферментемії, дисбалансу гіперчутливості бронхів). Особам із сімейною атопією та хворим на алергічне захворювання на підприємствах упровадити заборону професійного контакту з хімічними речовинами, промисловими полютантами та потенційними алергенами. Працівникам відділу технічної безпеки підприємств ретельно контролювати професійне очищення внутрішніх приміщень і викидів в атмосферу з метою елімінації техногенних забруднювачів та для зменшення можливості їх довгострокової сенсибілізуючої і індукуючої атопію дії. Сімейним та дільничним лікарям, лікарям будинків санітарної освіти проводити санітарно-просвітню роботу з особами із спадковою схильністю до атопії та захворілим відносно побуту, змін екології житла (наприклад, про заходи щодо зменшення чисельності постільних кліщів, їх знищення за допомогою побутової техніки та акарицидів тощо), гіпоалергенного харчування, усуненню стресу. СПИСОК ОСНОВНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Алешина Р.М. Специфическая иммунотерапия - эффективный метод лечения при атопической бронхиальной астме // Імунологія та алергологія. - 1998. - №1-2. - С. 115-119. Алешина Р.М. Влияние экологических факторов на распространенность аллергических заболеваний в промышленных регионах (обзор литературы) // Імунологія та алергологія. - 1998. - № 4. - С. 9-16. Алешина Р.М. Некоторые аспекты формирования атопии под влиянием экологических факторов, типичных для промышленного региона Донбасса // Вісник наукових досліджень. - 1998. - №5-6. - С. 57-60. Алешина Р.М. Влияние ряда экологических факторов на состояние иммунитета у лиц с атопическими заболеваниями // Укр. пульмонол. журнал. – 1998. - №4. - С. 19-21. Алешина Р.М. Отдаленные результаты специфической гипосенсибилизации у больных с атопическими заболеваниями // В кн.: Акт. проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. - Київ - Луганськ, 1998. - Вип. 2. - С. 190-197. Альошина Р.М. Роль антропогенних чинників у розвитку атопічних захворювань у населення промислових регіонів (огляд літератури) // В кн.: Акт. проблеми клінічної імунології та алергології. Щорічник, 1997. - №2. – Львів: "Місіонер", 1998. - С. 5-15. Альошина Р.М. Ефективність медичної профілактики атопічних захворювань в екологічно несприятливому регіоні // В кн.: Акт. проблеми клінічної імунології та алергології. Щорічник, 1998. - №3. - Львів, 1999. - С. 7-14. Альошина Р.М. Атопічна бронхіальна астма з інфекційним синдромом вторинної імунної недостатності і її імунореабілітація // В кн.: Акт. проблеми клін. імунології та алергології. Щорічник, 1998. - №3. - Львів, 1999. - С. 15-19. Алешина Р.М. Клинико-лабораторные аспекты функции печени у больных с аллергическими заболеваниями // Укр. медичний альманах. - 1999. - №3. - С. 15-18. Алешина Р.М. Клинические особенности современного течения атопических заболеваний и причины их рецидивов в условиях промышленного региона Донбасса // Укр. пульмонол. журнал. - 1999. - №4. - С. 15-18. Алешина Р.М., Витрищак В.Я. Антропогенные факторы, распространенность и структура атопических заболеваний в различных экохозяйственных районах промышленного региона Донбасса // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 1999. - Т.З, №2. - С. 10-13. Здобувачем проводився збір матеріалу, статистична обробка, узагальнення результатів, підготовка статті до друку. Алешина Р.М. Иммунопатогенетические механизмы формирования атопических аллергических заболеваний // Укр. медичний альманах. - 2000. - Т.3, №2. - С. 198-201. Алешина Р.М. Медицинская профилактика аллергических заболеваний // Укр. медичний альманах. - 2000. - Т.3, №4. - С. 7-9. Альошина Р.М. Ехінацея пурпурова у профілактиці алергічних захворювань //Ліки. – 2000. ( №6. – C. 33-36. Альошина Р.М. Ентеросорбція і гепатопротектори у профілактиці алергічних захворювань // Ліки. - 2001. - № 5-6. - С. 127-130. Алешина Р.М., Сергиенко С.В. Роль печени в формировании аллергии // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Зб. наук. пр. Вип. 2 (34). - Київ; Луганськ; 2001. - С. 191-203. Дисертанту належить ідея огляду літератури щодо цієї проблеми, проведено теоретичне узагальнення наукових даних, висвітлено власні дослідження. Сергієнко С.В. , Альошина Р.М. Клініко-функціональний стан печінки у хворих з атопічними захворюваннями в залежності від впливу несприятливих екологічних факторів // Акт. проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Зб. наук. пр. Вип.6. - Київ-Луганськ, 2001. - С. 181-185. Здобувачем проводилися клінічні обстеження, обробка отриманих результатів, підготовка статті до друку. Альошина Р.М. Методи усунення синдрому ендогенної інтоксикації в клінічній алергології // Укр. журнал екстрем. медицини ім. Г.О.Можаєва. - 2001. - Т.2, №1. - С. 71-78. Альошина Р.М. Вплив техногенних забрудників на зовнішнє дихання при респіраторних формах атопічних захворювань // Практична медицина. – 2002. - №3. - С. 62-65. Альошина Р.М. Ендогенні чинники атопічних захворювань // Практична медицина. - 2002. - №4. - С. 97-101. Алешина Р.М. Гепатозащитная терапия как метод профилактики аллергических заболеваний у населения промышленных регионов // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Зб. наук. пр. - Вип. 2 (41). - Київ-Луганськ-Харків, 2002. - С. 61-72. Патент на винахід №94043109 Україна, 6 А61 К 33/44. Спосіб профілактики і лікування алергічних захворювань / Альошина Р.М., Лейкіна В.В., Фролов В.М., Пересадін М.О., Безкаравайний Б.О.// Промислова власність. Офіційний бюлетень № 3 (І частина). - Київ, 1998. - С. 67. Дисертанту належить ідея винаходу, проведення патентного пошуку, апробація і впровадження методу, оформлення документів. Алешина Р.М., Шелыгина Н.М., Матвеев Е.Т., Вахтина Т.И., Петренюк Л.М., Зарецкий М.М., Куликова Р.С., Дурнев В.И., Малюга В.А., Беседин А.В., Паничкина В.И. Экологическая ситуация аккумуляторного производства и заболевания сердечно-сосудистой и бронхо-легочной системы // Деп. рукопись во ВНИИМИ МЗ СССР. № Д-20363 от 29.08.90. Дисертантом (як відповідальним виконавцем наукової теми) описані професійні чинники акумуляторного виробництва, проводились заходи щодо організації скринінгового дослідження (2357 чол.), проанкетована і відібрана група алергологічних хворих, обмірковані отримані результати та особисто написана стаття. Алешина Р.М. Поллиноз // Doctor. - 2003. - № 6. - С. 18-21. Алешина Р.М. Заболеваемость бронхиальной астмой и особенности клинического течения в экологически неблагоприятных условиях // В кн.: Науч. труды сотр. медуниверситета и врачей практ. здравоохранения. - Луганск, 1997. - С. 122-123. Алешина Р.М. Патология печени – эндогенный фактор риска атопических заболеваний у населения промышленных регионов // В кн.: Клиническая аллергология и иммунология. Иммунодиагностика и иммунореабилитация. Тр. 2-ой Междунар. конф. и I съезда БААКИ.- Минск-Витебск, 1998. - С. 6-7. Алешина Р.М., Лейкина В.В. Оптимизация противорецидивной терапии атопических аллергических заболеваний с применением эхинацеи пурпурной // В кн.: С эхинацеей в третье тысячелетие. Материалы междунар. науч. конф. Полтава, 7-11 июля 2003. - Полтава, 2003. - С. 137-143. Дисертант самостійно призначала ехінацею пурпурову всім дорослим хворим, проводила статистичну обробку результатів, підготовила статтю до друку. Алешина Р.М. Способ профилактики аллергических заболеваний и их рецидивов // Информационный листок. - Луганск, 1996. - 3 с. Алешина Р.М., Германов В.Т., Зайков С.В., Лейкина В.В. Иммунотермистометрия – новый метод диагностики в клинической аллергологии // В кн.: Науч. труды сотр. медуниверситета и врачей практ. здравоохранения. - Луганск, 1997. - С. 124-125. Здобувач оволоділа методом імунотермістометрії, самостійно проводила дослідження у дорослих хворих, довела його ефективність, підготовила тези до друку. Алешина Р.М., Германов В.Т., Батарчуков А.В., Руденко И.В., Андрушенко О.Н. Метод профилактики атопической бронхиальной астмы (АБА) у населения Донбасса // Int. Journal on Immunorehabil. - 1997. - №7. - С. 161. Дисертант запропонувала метод адаптивної профілактики, оцінювала його клінічну ефективність, підготовила тези до друку. Алешина Р.М., Витрищак В.Я. Антропогенные факторы и формирование атопии. В сб.: Резюме "Пульмонология – 1998", Междунар. конгресс "Интерастма – 1998" 20-21 окт. 1998 г., Восьмой Нац. конгресс по болезням органов дыхания, муковисцидозу. Москва, 22-24 окт. 1998 г. / Под ред. А.Г. Чучалина, Р.И. Сепиашвили. - Москва, 1998. - С. 56. Автор аналізувала формування атопічних захворювань в залежності від антропогенних факторів серед населення Донбасу, підготувала тези до друку. Алешина Р.М. Эхинацея пурпурная в реабилитации больных бронхиальной астмой (БА). В сб. Резюме "Пульмонология – 1998", Междунар. конгресс "Интерастма - 98" 20-21 окт. 1998г., Восьмой Нац. конгресс по болезням органов дыхания, Четвертый Нац. конгресс по муковисцидозу. Москва, 22-24 окт. 1998 г. / Под ред. А.Г. Чучалина, Р.И. Сепиашвили. - Москва, 1998. - С. 57. Альошина Р.М. Імунореабілітація при алергічних захворюваннях // Укр. медичні вісті. Матеріали VІ з`їзду ВУЛТ. М.Чернівці, 18-19 травня 2001 р. - Чернівці, 2001. - С. 5. Альошина Р.М. Специфічна імунореактивність у атопічних хворих ( мешканців промислового регіону Донбасу // ІХ Конгрес світової федерації Українських лікарських товариств, присвячений 25-річчю СФУЛТ. 19-22 серпня 2002 р., м. Луганськ. Тези доповідей. - Луганськ-Київ-Чикаго, 2002. - С. 489. Алешина Р.М., Германов В.Т., Батарчуков А.В., Лейкина В.В. Современные клинико-патогенетические особенности аллергических заболеваний // Матер. наук. пр. І з`їзду алергологів України. Київ, 3-5 квітня 2002 р. - Київ, 2002. - С. 7-8. Дисертант спостерігала хворих з алергічними захворюваннями, виділила їх клініко-патогенетичні особливості, підготовила тези до друку. АНОТАЦІЯ Альошина Р.М. Клініко-імунопатогенетичні особливості алергічних захворювань та їх профілактика в промисловому регіоні Донбасу. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.29 – клінічна алергологія. – Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, Київ, 2005. В дисертації розроблено новий науковий напрямок – екологічну алергологію, створено метод та алгоритм медичної профілактики рецидивів алергічних захворювань (АЗ) на підставі вивчення їх клініко-імунопатогенетичних особливостей в промисловому регіоні Донбасу. Визначені пріоритетні провокуючі фактори у формуванні АЗ: екзоалергени, інфекція і хімічні речовини. Останні прискорювали сенсибілізацію та сприяли ранній маніфестації АЗ. Специфічна сенсибілізація характеризувалася полівалентністю. Техногенні чинники обумовлювали формування інфекційного синдрому імунопатології, дисферментемії і вегетативної дисфункції бронхів. Доведена ефективність застосування ентеросорбції, гепатопротекторів та ехінацеї пурпурової. Ключові слова: алергічні захворювання, провокуючі фактори, профілактика, ентеросорбція, ехінацея пурпурова. ANNOTATION Alyoshina R.M. Clinico-immunopathogenetic features of allergic diseases and their prophylaxis in the industrial region of Donbas. - Manuscript. Dissertation for the academic degree of doctor of medicine (M.D.) on specialty 14.01.29 – clinical allergology. - Institute of Phthisiology and Pulmonology named by F. G. Yanovsky AMS Ukraine, Kyiv, 2005. The new scientific approach - ecological allergology has been worked out in the dissertation, the method and the algorythm of medical prophylaxis of relapses of AD has been created and study their clinico-immunopathogenetic features in the industrial region of Donbas. The role of the most important provocative factors in pathogenesis of AD, such as: exoallergens, infection and chemical substances were proved. Later accelerated sensibilization and contributed to early manifestation of AD. Specific immunoreactivity was characterized by polyvalency of sensibilization. The contact with industrial harmfulness resulted in formation of the infectious syndrome of the immunopathology, disfermentemia, and vegetative bronchial dysfunctions. The efficacy of enterosorption, hepatoprotectors and Echinacea purpurea was proved. Key words: allergic diseases, provocative factors, prophylaxis, enterosorption, Echinacea purpurea. АННОТАЦИЯ Алешина Р.М. Клинико-иммунопатогенетические особенности аллергических заболеваний и их профилактика в промышленном регионе Донбасса. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.29 – клиническая аллергология. – Институт фтизиатрии и пульмонологии им. Ф.Г. Яновского АМН Украины, Киев, 2005. В диссертации разработано новое направление научных исследований – экологическая аллергология, т.е. изучение аллергических заболеваний (АЗ) во взаимосвязи с воздействием на организм больных факторов окружающей среды, в первую очередь, производственных. С помощью скрининга изучалась распространенность аллергических заболеваний у 2357 рабочих аккумуляторного производства с различными производственными вредностями: химическими веществами, промышленными агрессивными пылями. Установлен уровень аллергологической заболеваемости у рабочих вредных профессий, который колебался от (6,0±0,9)% до (8,9±1,6)%, при отсутствии контакта с вредностями – от (3,4±0,9)% до (5,1±1,4)%. Статистические данные по заболеваемости в Луганской области свидетельствовали о тенденции роста бронхиальной астмы в 1,3 раза каждое десятилетие, распространенность ее в промышленных городах и поселках достигала 4,4%, в сельских районах – 2,7%. Отмечено отсутствие влияния на снижение заболеваемости уменьшения объема промышленных выбросов предприятий области в атмосферу (в годы перестройки страны). Установлены приоритетные факторы, участвующие в формировании АЗ: химические вещества, экзоаллергены природного происхождения, инфекция. Так, химические вещества ускоряли процесс сенсибилизации у лиц со стажем работы 5-10 лет, группой риска были молодые люди в возрасте от 20 до 39 лет. Путь поступления техногенных загрязнителей определял локализацию аллергического процесса с преимущественным поражением респираторного тракта и кожных покровов. Специфическая иммунореактивность характеризовалась поливалентностью сенсибилизации к бытовым, пыльцевым аллергенам и лекарственным веществам, реже – к другим группам аллергенов. Положительный семейный анамнез выявлен у (42,2±2,6)% лиц. Установлен высокий процент больных (61,8±2,6)% с сопутствующей патологией дыхательной и пищеварительной системы, обмена веществ и др. В межрецидивный период АЗ сохранялась дисферментемия - маркер патологии печени вследствие экологического неблагоприятного воздействия окружающей среды, вторичная иммунная недостаточность с сочетанным атопическим и инфекционным синдромом (у больных с хронической респираторной инфекцией), вегетативная дисфункция бронхов, что свидетельствовало о снижении барьерных функций внутренних органов и иммунологической реактивности. Техногенные загрязнители усугубляли эти нарушения. Учитывая полученные результаты исследований клинических и иммунопатогенетических особенностей уточнена дефиниция аллергического заболевания. На основе выявленных особенностей АЗ у населения промышленного региона Донбасса разработан, патогенетичеки обоснован и апробирован метод медицинской профилактики рецидивов АЗ путём применения энтеросорбции в сочетании с гепатопротекторами. Эффективность этого метода эндогенной детоксикации, а также и применения эхинацеи пурпурной у больных с АЗ заключалась в нормализации функции печени, иммунной системы и снижении гиперреактивности бронхов. У больных с поливалентной сенсибилизацией при применении сочетанного метода аллерген-специфической иммунотерапии определена длительность клинической ремиссии - до 10 лет и более, доказана безопасность этого метода и возможность его применения в амбулаторных условиях. Разработан алгоритм медицинской профилактики аллергических заболеваний. Дифференцированное применение методов профилактики позволило удлинить межрецидивный период АЗ до 1 года у (84,7±3,9)% больных, до 3 лет – у (58,8±5,3)% и до 5 лет – у (18,8±4,2)% лиц, а также снизить аллергологическую заболеваемость у исследуемого контингента больных на 74%. Ключевые слова: аллергические заболевания, провоцирующие факторы, профилактика, энтеросорбция, эхинацея пурпурная. PAGE 18 PAGE 21 PAGE 27 PAGE 28 PAGE 37 – з хімічними речовинами – з промисловим пилом – з вугільним пилом – без виробничих шкідливостей 182 84,7 24,5 58,8 0 18,8 0 0 20 40 60 80 100 % хворих з позитивним ефектом 1 рік 3 роки 5 років тривалість спостереження – група хворих, що одержували протирецидивне лікування – контрольна група хворих без профлікування Ендогенна детоксикація при епізоді масивного контакту з екзоалергенами Раціональна професійна орієнтація Елімінація екзоалергенів та тригерних чинників (після народження) Антенатальна профілактика Хворим з алергічним захворюванням Особам зі спадковою атопією Загальнооздоровчі заходи Елімінація екзоалергенів та тригерів Лікування патології внутрішніх органів Ендогенна детоксикація Стабілізація мембран опасистих клітин Атопічний + інфекційний синдроми імунної недостатності Атопічний синдром імунної недостатності Імунопрофілактика Неспецифічна (вілозен, тимоген) Адаптогени рослинного походження (ЕП та інш.) Алерген-специфічна імунотерапія Щадна вакцинація Вакцини мікробні (бронхомунал, IRS-19, рібомуніл та інш.) Тимічні препарати (тимоген)

Похожие записи