.

Клініко-гематологічна ефективність терапії інтерфероном альфа 2b хворих на ідіопатичний мієлофіброз (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3780
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНЬКО ДМИТРО ІВАНОВИЧ

УДК: 618.11/.12.-002-036-092-085.361

Клініко-імунологічні особливості підгострого сальпінгоофориту і його
комплексне лікування з застосуванням гемокорду

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: – академік НАН України, доктор медичних наук,
професор Грищенко Валентин Іванович, Харківський державний медичний
університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1.

Офіційні опоненти: – доктор медичних наук, професор Щербакова Валентина
Василівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ
України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1;

– доктор медичних наук, професор Сольський Яків

Порфирійович, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України
(м. Київ), головний науковий працівник відділення гінекології.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.
Богомольця МОЗ України, кафедра акушерства та гінекології №1, м. Київ.

Захист відбудеться “28” квітня 2005 р. о 13.30.годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному
медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету за адресою: 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4.

Автореферат розісланий “25” березня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор В.В.
Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Запальні захворювання жіночих статевих органів, як і
раніше, займають одне з перших місць в структурі гінекологічних
захворювань і являють собою серйозну медичну, соціальну й
демографічну проблему (Я.П. Сольський, 1975; В.І. Грищенко, 2000;
А.Н. Стрижаков, 2000; В.И. Краснопольский, 2003). Частота цієї патології
складає 60-65% серед усіх гінекологічних захворювань і не має тенденції
до зниження (В.Н. Серов, 2000).

На сучасному етапі в структурі запальних захворювань внутрішніх статевих
органів у жінок відбулися істотні зміни – майже в 75% хворих процес
локалізується в придатках матки з превалюванням підгострих форм
внаслідок погіршення екологічного середовища, особливостей сучасного
способу життя, зростання ролі умовно-патогенних мікроорганізмів,
зниження загальної й імунологічної реактивності в популяції, і у хворих
зокрема (В.Н. Серов, 2000).

У жінок хворих на сальпінгоофорит посиленню явищ імунного дисбалансу,
який виникає при запаленні придатків матки, можуть сприяти виражені
імуносупресивні властивості сучасних антибактеріальних засобів, які
призначаються емпіричним шляхом, часто необґрунтовано й нераціонально,
на використанні яких зазвичай базується традиційне лікування
сальпінгоофориту (Н.К. Никифоровский, 2003; Н.В. Белобородова, 2003).
Крім того, проведена антибактеріальна терапія сприяє поширенню
антибіотикорезистентних штамів (Г.М. Савельева, 1997; А.У. Хамадьянова,
1999).

З вищенаведеного стає очевидною необхідність застосування імунних
засобів у складі комплексної протизапальної терапії, але слід зазначити,
що ефективність багатьох імунотропних препаратів, які сьогодні
використовуються в лікуванні хворих на запалення придатків матки, є
недостатньою. З іншого боку, їх неконтрольоване застосування доволі
часто негативно впливає на імунологічну реактивність організму хворих
(В.В. Щербакова, 2001).

Крім того, у кожної п’ятої-шостої хворої виявляється анемічний синдром,
який підвищує ризик виникнення та загострення сальпінгоофориту в 2-6
разів (М.А. Репина, 2002).

Усе це приводить до того, що, незважаючи на зусилля в напрямку
вдосконалювання методів діагностики та лікування запальних процесів
жіночих статевих органів, їхня ефективність залишається недостатньо
високою, що призводить до хронізації захворювання та його рецидивування
(В.Н. Запорожан, 2001; Б.М. Венцківський, 2002).

Тому пошук нових методів імунологічної та гематологічної корекції як
складової частини патогенетичного лікування хворих на запальні
захворювання придатків матки, є досить актуальним. Перспективним у цьому
відношенні може стати новий препарат пуповинної крові гемокорд –
високоефективний біокоректор широкого спектра дії, багатий
біологічно-активними речовинами: монокінами, інтерлейкінами,
інтерфероном, ферментами, гормонами, мікроелементами, амінокислотами й
вітамінами (А.О. Цуцаєва,

2002; О.В. Овчиннікова, 2003).

Гемокорд виробляється за міжнародними стандартами якості, сертифікований
відповідно до рекомендацій EUROCORD, дозволений до клінічного
застосування МОЗ України 16.02.2000 р. (зареєстрований під назвою
„Кріоцелл-Гемокорд”, № сертифіката державної реєстрації 371/03-300200000
від 29.05.2003 р.). На даний час уже є досвід успішного застосування
препарату у хворих з різною патологією: при анеміях різного генезу,
захворюваннях печінки, запальних захворюваннях в офтальмології, в
онкологічних хворих, хірургічних хворих на гнійно-септичні ускладнення
та ін. (В.І. Грищенко, 2000; А.М. Солдатова, 2003; І.Ю. Венгер, 2003).

Вищевикладене визначає перспективність використання препарату гемокорд у
складі комплексної протизапальної терапії хворих на підгострий
сальпінгоофорит, що й обумовило вибір теми даної роботи.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології №1 Харківського
державного медичного університету в межах комплексної науково-дослідної
державної програми “Розробка методів діагностики, лікування і
профілактики в перинатальній охороні плоду і при порушеннях
репродуктивної функції” – (№ державної реєстрації 0198U002629). Автор
самостійно виконував фрагменти роботи з вивчення динаміки клінічних,
імунологічних та гематологічних показників хворих на підгострий
сальпінгоофорит під впливом комплексного лікування з використанням
препарату гемокорд.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи було уточнення
клініко-імунологічних та гематологічних особливостей підгострого
сальпінгоофориту (ПСО) на сучасному етапі та визначення ефективності
застосування препарату гемокорд у комплексній терапії запальних процесів
придатків матки.

Для досягнення цієї мети вважали за необхідне вирішити такі задачі:

1. Вивчити клініко-імунологічні й гематологічні особливості підгострого
сальпінгоофориту та визначити їхнє значення в патогенезі запальних
захворювань придатків матки.

2. Провести порівняльний аналіз імунологічного та гематологічного
статусу жінок, що лікувалися традиційними способами, і жінок, у
комплексній терапії яких був використаний гемокорд.

3. Вивчити катамнез хворих на підгострий сальпінгоофорит, що одержали
традиційне лікування, і жінок, яким було проведено комплексне
протизапальне лікування з використанням препарату гемокорд.

4. Визначити клінічну ефективність застосування гемокорду в комплексній
терапії жінок з підгострим запаленням придатків матки.

5. Розробити показання, протипоказання, схему застосування препарату
гемокорд у комплексній терапії підгострого сальпінгоофориту.

Об’єкт дослідження – підгострі запальні захворювання придатків матки.

Предмет дослідження – клінічні, імунологічні, гематологічні й
мікробіологічні показники в жінок хворих на підгострий сальпінгоофорит,
особливості перебігу захворювання, визначення ефективності препарату
гемокорд для лікування даної патології.

Методи дослідження – у роботі використані клініко-лабораторні,
бактеріоскопічні й бактеріологічні, ультразвукові, імунологічні й
статистичні методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі досліджень, які
проведено, виявлені особливості клінічного перебігу, етіологічної
структури, характер, роль і ступінь імунних та гематологічних порушень
при запальних захворюваннях придатків матки на сучасному етапі, що
дозволило оптимізувати тактику лікування даного контингенту хворих.

Уперше теоретично обґрунтовано доцільність застосування та використано
препарат гемокорд для корекції імунних та гематологічних порушень і
профілактики рецидивів у жінок хворих на запальні захворювання придатків
матки.

Уперше доведено клінічну, гематологічну та імунологічну ефективність
включення препарату гемокорд до комплексної протизапальної терапії
хворих на підгострий сальпінгоофорит.

Практичне значення отриманих результатів. Доведено, що застосований
метод імунологічної та гематологічної корекції з використанням препарату
гемокорд, поліпшує імунний і гематологічний статус, сприяє підвищенню
ефективності консервативного протизапального лікування, зменшенню його
тривалості, попереджає виникнення ускладнень і рецидивів у хворих на
підгострий сальпінгоофорит. Отримані клініко-лабораторні дані розширили
й поглибили відомості про біологічні властивості та механізм клінічної
дії препарату гемокорд.

Розроблений комплексний метод лікування запальних захворювань придатків
матки із застосуванням препарату гемокорд впроваджений у практику
гінекологічних відділень пологових будинків № 1, 5, 7, лікарні № 3 м.
Харкова, обласного центру планування сім’ї та репродукції людини м.
Харкова. Теоретичні положення й практичні рекомендації дисертаційної
роботи використовуються в педагогічному процесі кафедр акушерства та
гінекології Харківського державного медичного університету та
Харківської медичної академії післядипломної освіти.

За результатами дослідження одержано патент на винахід (патент України
№ 63740A „Спосіб лікування підгострого сальпінгоофориту”).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проаналізована наукова та
патентно-інформаційна література з проблеми підгострого запалення
придатків матки. Автору належить вибір теми, визначення адекватної мети
й задач дослідження. Проведено формування груп, які обстежувались,
первинна обробка та статистичний аналіз клініко-лабораторних,
бактеріоскопічних, бактеріологічних, імунологічних досліджень. Велика
частина лабораторних досліджень виконана автором безпосередньо чи за
його участю. Дисертантом написані всі розділи роботи, сформульовані
висновки та запропоновані практичні рекомендації, забезпечено їх
впровадження в практичну охорону здоров’я та відображено в опублікованих
роботах за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації було докладено й
обговорено на засіданні Харківського наукового медичного товариства
акушерів-гінекологів м. Харкова (2003, 2004); на ІІІ міжнародній
науково-практичній конференції „Наука і соціальні проблеми суспільства:
медицина, фармація, біотехнологія” (Харків, 2003); на науково-практичній
конференції „Сучасні аспекти репродуктології, перинатальної медицини та
кріобіології” (Харків, 2003); на міжвузівській конференції молодих
учених і фахівців „Медицина третього тисячоліття” (Харків, 2004); на
науково-практичній конференції з міжнародною участю „Актуальні питання
діагностики, лікування та профілактики шкірних, венеричних, ВІЛ/СНІДу,
вірусних гепатитів В, С, TORCH-інфекцій та проблем косметології”
(Харків, 2004); на науково-практичній конференції „Актуальні питання
сучасного акушерства” (Тернопіль, 2004). Обговорення матеріалів роботи
відбулося на сумісному засіданні співробітників кафедр акушерства та
гінекології №1 і №2 Харківського державного медичного університету
(2004).

Публікації за темою дисертації. За матеріалами дисертації опубліковано 9
праць, 4 з яких у журналах, зареєстрованих ВАК України. Серед інших
публікацій – 1 патент, 2 роботи – у збірниках наукових праць, 2 – у
збірниках тез доповідей науково-практичних конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 143 сторінках
друкованого тексту й складається зі вступу, огляду літератури, 4
розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів,
висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел
літератури, що включає 165 вітчизняних і 76 закордонних авторів. Робота
ілюстрована 43 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети
обстежено 120 жінок, які було розділено на клінічні групи. Контрольну
групу становили 30 жінок, які не мали гінекологічної патології. 90
пацієнток з підгострим сальпінгоофоритом були поділені на дві клінічні
групи: 45 хворих жінок, які отримали традиційне протизапальне лікування
(I група) та 45 пацієнток, яким проводили комплексну протизапальну
терапію з використанням трансфузії препарату гемокорд (II група).

При цьому обидві групи хворих на підгострий сальпінгоофорит були
однорідними за віком, скаргами, даними анамнезу, вихідними даними
клінічного та лабораторного обстежень.

Традиційна терапія включала антибактеріальні засоби, анальгетики,
седативні, антигістамінні та вітамінні препарати, симптоматичні засоби,
біостимулятори, фізіотерапевтичні процедури, імуностимулюючі препарати.

Крім того, у лікуванні жінок II групи застосовували трансфузію препарату
гемокорд внутрішньовенно крапельно в сумарному об’ємі 50-60 мл.

Діагноз підгострого сальпінгоофориту встановлювали на підставі
клініко-анамнестичних даних, результатів гінекологічного,
ультразвукового, бактеріоскопічного, бактеріологічного, гематологічного
та імунологічного досліджень.

Для мікробіологічного дослідження використовували бактеріоскопічний й
бактеріологічний методи. Визначення мікрофлори піхви, цервікального
каналу й уретри здійснювали шляхом мікроскопії зскрібків, отриманих із
цих відділів і пофарбованих за Грамом. Ідентифікацію виділених
мікроорганізмів проводили за допомогою аеробних та анаеробних
тест-систем фірми „Lachema” (Чехія). Визначали чутливість усіх виділених
культур до антибіотиків диско-дифузним методом.

Діагностику TORCH–інфекцій здійснювали за допомогою визначення
специфічних антитіл у сироватці крові методом імуноферментного аналізу
(ІФА), використовуючи тест-систему „Биосервис” (м. Москва).

Наявність збудників, що передаються статевим шляхом, визначали також у
біопробах цервікального каналу методом полімеразної ланцюгової реакції
(ПЛР) з використанням наборів „Полімін” (фірма „Літех”). Результати
ПЛР-діагностики зіставляли з результатами виявлення антитіл класів IgG і
IgM до ВПГ-II, ЦМВ, хламідій, мікоплазм, уреаплазм.

Імунологічний статус оцінювали за основними популяціями й субпопуляціями
лімфоцитів Т- і В-систем імунітету шляхом фарбування клітин в
імунофлюоресцентному тесті, використовуючи моноклональні антитіла до
структур мембран CD3 (загальні Т-лімфоцити), CD4 (Т-хелпери), CD8
(Т-супресори), CD16 (ПK-клітини), CD19 (В-клітини), що були отримані в
імунологічній компанії ТОВ „Сорбент” (м. Москва).

Імунорегуляторний індекс (ІРІ) розраховували як відношення відносної
кількості Т-хелперів до відносного вмісту Т-супресорів;
лейкоцито-Т-клітинний індекс (ЛТІ) – як співвідношення абсолютного числа
лейкоцитів і Т-лімфоцитів.

Відносну кількість 0-лімфоцитів визначали при обчисленні різниці суми
загальних Т-лімфоцитів і В-лімфоцитів від 100%.

Концентрацію IgA, IgG, IgM у периферійній крові досліджували методом
радіальної імунодифузії за Mancini (1965). Рівень ЦІК у сироватці крові
визначали методом преципітації в розчині поліетиленгліколю.

Фагоцитарна активність встановлювалася за допомогою показників
фагоцитарного індексу (відсоток фагоцитуючих нейтрофілів на 100
нейтрофілів) і фагоцитарного числа (середня кількість коків у клітині),
ІЗФ розраховували як відношення коків, які були перетравлені, до коків,
які були поглинені.

Статистичну обробку матеріалу здійснювали методом варіаційної статистики
з обчисленням середніх величин і помилок (M±m), критерію Стьюдента й
показника вірогідності (p), виконаних за допомогою програми
Microsoft-Excel 2000 для Windows XP.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз анамнестичних даних,
який проводився, показав, що 49 (54,4%) пацієнток почали раннє статеве
життя, при цьому майже половина хворих не були в шлюбі, 46 (51,1%) жінок
на ПСО піддавалися різним внутрішньоматковим втручанням, 90% хворих на
ПСО раніше вже неодноразово проходили курс протизапальної терапії, яка
виявилася недостатньо ефективною.

Аналіз ведучих симптомів захворювання виявив, що всі 90 жінок на ПСО
скаржилися на біль у нижніх відділах живота, 63 (70%) пацієнток – на
посилення виділень зі статевих шляхів, 39 (43,3%) – на різноманітні
порушення менструального циклу, 14 (15,5%) – на неплідність.
Субфебрильна температура тіла була відзначена у 24 (26,7%) жінок від
загальної кількості хворих. При об’єктивному обстежені було встановлено,
що живіт при пальпації був болісним у 23 (25,6%) хворих.

При гінекологічному обстеженні було встановлено, що придатки матки були
болісними при пальпації у всіх жінок на ПСО. Збільшення та пастозність
маткових труб і яєчників виявлені в 71 (78,9%) хворої на підгостре
запалення придатків матки.

Дані ультразвукового дослідження відповідали клінічному діагнозу в 65
(72,2%) випадках.

За даними бактеріоскопічного дослідження виділень з піхви у хворих на
підгострий сальпінгоофорит II ступінь чистоти піхви був виявлений у 27
(30%) спостереженнях, III ступінь чистоти – у 55 (61,1%) пацієнток з
ПСО, IV – у 8 (8,9%) випадках.

При бактеріологічному дослідженні найбільш часто виділялися різноманітні
форми патогенного стафілокока – в 51 (56,7%) спостереженні, трохи рідше
(у 26,7% хворих) – стрептокока. У 56 (62,2%) пацієнток виявлені різні
асоціації мікроорганізмів. Виділені мікроорганізми були високочутливими
до цефтріаксону (90% спостережень), зинацефу (85,6%), метрогілу (91,1%).

При аналізі гематологічного статусу хворих на ПСО було виявлено
достовірне (р0,05) від вказаних показників у жінок контрольної групи. У хворих,
які отримали традиційне лікування, серед названих показників лише
відносна кількість нейтрофілів (65,52±2,41%) наближалася до рівня в
контрольній групі (р>0,05).

При імунологічному обстеженні через 2 місяці після виписки з клініки
жінок, що одержували трансфузію препарату гемокорд, на відміну від
пацієнток I клінічної групи (табл. 4), було встановлено, що відносна
кількість лімфоцитів (33,01±2,08х109/л) і їх субпопуляцій, величина
імунорегуляторного індексу (1,61±0,12 ум. од.) і ЛТІ (4,49±0,29 ум.од.)
не відрізнялися від відповідних контрольних показників. Відбулася повна
нормалізація всіх показників гуморального імунітету (Ig G –
10,43±0,95г/л, Ig A – 3,43±0,31 г/л, ЦІК – 60,3±3,7 ум. од.) і
критеріїв, за якими проводилася кількісна і якісна оцінка системи
фагоцитуючих нейтрофілів периферійної крові (фагоцитуючі нейтрофіли –
79,3±2,1%, фагоцитарне число – 3,63±0,22 ум. од., бактерицидна
активність нейтрофілів – 40,18±0,99%, індекс завершеності фагоцитозу –
1,18±0,02 ум. од.).

Протягом наступних 6 місяців спостереження після закінчення лікування
нормалізація менструальної функції була відзначена в 19 (90,5%) з 21
пацієнтки II групи, у яких були відзначені подібні порушення до початку
лікування, порівняно з 8 (44,4%) із 18 жінок відповідно у I групі
(рТаблиця 4 Результати імунологічного обстеження хворих на ПСО через 2 місяці після лікування Показники імунітету Контрольна група (n = 30) Хворі на ПСО, які отримали традиційне лікування (n=45) Хворі на ПСО, які отримали комплексне лікування з трансфузією гемокорду (n=45) До лікування Через 2 місяці після лікування До лікування Через 2 місяці після лікування Лейкоцити,х109/л 4,70±0,32 4,12±0,34 3,68±0,271 3,87±0,31 5,37±0,411,2,3 Лімфо- цити % 32,01±0,79 26,24±1,511 27,03±2,111 25,76±1,591 33,01±2,082,3 х109/л 1,52±0,11 1,08±0,081 0,99±0,081 0,99±0,111 1,89±0,141,2,3 CD3+ % 66,1±2,2 53,0±1,91 53,2±2,11 52,6±1,81 68,1±3,62,3 х109/л 0,99±0,07 0,57±0,041 0,52±0,031 0,52±0,021 1,29±0,091,2,3 CD4+ % 36,01±2,4 27,7±1,91 26,4±1,71 27,1±1,81 35,9±2,92,3 х109/л 0,55±0,03 0,29±0,031 0,26±0,011 0,27±0,011 0,68±0,041,2,3 CD8+ % 22,0±1,4 21,9±1,5 21,8±1,6 21,3±1,4 22,2±2,2 х109/л 0,33±0,02 0,23±0,021 0,21±0,021 0,21±0,011 0,42±0,021,2,3 CD19+ % 10,20±0,96 12,01±1,09 12,08±1,08 11,61±1,17 11,0±0,89 х109/л 0,15±0,01 0,13±0,011 0,12±0,011 0,11±0,011 0,21±0,021,2,3 CD16+ % 11,8±1,15 13,30±1,25 12,94±1,11 12,9±1,19 11,24±1,10 х109/л 0,18±0,01 0,14±0,011 0,13±0,011 0,13±0,011 0,21±0,021,2,3 ІРІ, ум. од. 1,65±0,12 1,26±0,091 1,21±0,091 1,27±0,101 1,61±0,122,3 ЛТІ, ум. од. 4,73±0,31 7,19±0,451 6,97±0,461 7,38±0,511 4,49±0,292,3 0-лімфоцити, % 12,01±0,94 22,11±1,411 21,96±1,51 22,49±1,491 9,64±0,681,2,3 Ig M, г/л 1,12±0,12 1,34±0,06 1,20±0,10 1,35±0,09 1,14±0,06 Ig G, г/л 10,22±0,51 14,37±0,721 12,21±0,641,2 14,54±0,841 10,43±0,952 Ig A, г/л 3,61±0,28 2,51±0,191 2,68±0,251 2,22±0,151 3,43±0,312,3 ЦІК, ум. од. 52,0±4,5 128,1±11,51 87,3±8,41,2 132,9±11,61 60,3±3,72,3 ФН, % 74,8±2,2 86,3±7,3 92,3±2,481 89,6±7,4 79,3±2,13 ФЧ, ум. од. 3,33±0,32 3,76±0,35 3,93±0,31 3,84±0,41 3,63±0,22 БАН, % 42,02±1,04 28,75±0,721 34,5±0,851,2 26,25±0,641 40,18±0,992,3 ІЗФ, ум. од. 1,20±0,08 0,81±0,031 0,89±0,061 0,71±0,031 1,18±0,022,3 Примітки: 1 - достовірна різниця (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020