АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ І НАРКОЛОГІЇ

Галіздра Євгенія Сергіївна

УДК: 616.89: 618.17- 02

Клініко-етологічні закономірності формування сексуальних дисфункцій при
афективній патології у жінок

14.01.16- психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацію є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті

ім. С.І. Георгієвського МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Самохвалов Віктор Павлович, Кримський
державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України,
завідувач кафедри психіатрії, психотерапії і наркології з курсом
загальної і медичної психології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Бачериков Андрій Миколайович, Інститут
неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу
невідкладної психіатрії та наркології.

доктор медичних наук, професор Казакова Світлана Євгенівна, Луганській
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
психіатрії, наркології та медичної психології.

Провідна установа:

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України

Захист відбудеться “_25_”_жовтня___2006р. о _10__год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 при Інституті неврології,
психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул. Академіка
Павлова, 46)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституті неврології,
психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул. Академіка
Павлова, 46)

Автореферат розісланий “_24 ”_вересня 2006р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, с.н.с. Л.І.
Дьяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останні десятиліття проблема афективних розладів
набула зростаючої теоретичної та практичної значущості, що пов’язане,
перш за все, зі значною поширеністю цієї форми психічної патології
(Волошин П.В., 2000; Марута Н.О., 2002; Підкоритов В.С., 2003;
Табачников С.І., 2003; Михайлов Б.В., 2003; Lepine J.-P., 1997). За
прогнозами ВООЗ, до 2020 року депресивні розлади можуть посісти друге
місце серед захворювань, що призводять до інвалідизації. Наростаюча
актуальність проблеми депресій зумовлена їх поширеністю, значним впливом
захворювання на якість життя та соціальне функціонування людини, а також
найбільшим серед психічних розладів рівнем самогубств, які відбулися
(Волошин П.В. зі співавт., 2004; Пшук Н.Г., 2004; Ахмедов Т.І., 2005;
Мішиєв В.Д., 2005; Бачериков А.М. зі співавт., 2006). За даними
більшості дослідників, ймовірність розвитку депресії у жінок майже в
двічі вища, ніж у чоловіків, що зумовлене їх більш вираженою
емоційністю, схильністю до ендокринних впливів (Кришталь В.В., Філатова
О.А.,1998; Монтгомері С.А.,2003).

Зростання розповсюдженості афективних розладів, наростання коморбідної
патології, зокрема порушень з боку сексуальної сфери, вимагає розробки
програм ранньої та об’єктивнішої діагностики, специфічних підходів у
терапії (Напрєєнко О.К.,1998; Влох І.Й., 1998; Чабан О.С., 2000; Юр’єва
Л.М., 2001; Шестопалова Л.Ф., 2003; Бітенський В.С., 2004). Особливий
інтерес в зв’язку з цим набуває вивчення депресивних розладів у жінок,
які поєднуються з сексуальними дисфункціями, встановлення додаткових
клініко-психопатологічних, сексологічних критеріїв, диференційованого
підходу до терапії і реабілітації (Беро І.А., 2000; Бабюк І.А., 2002). В
сучасній літературі існує ряд робіт по застосуванню тих чи інших методів
дослідження порушень сексуального здоров’я, які поєднуються з психічними
і соматичними захворюваннями: системно-структурний аналіз сексуального
здоров’я, психопатологічний, антропометричний, параклінічний методи
(Кожекару Л.В.,1995; Грачев Р.А.,1999; Панько Т.В.,1999). При цьому,
одними з основних перспектив рішення проблеми є удосконалення
діагностики, підвищення рівня об’єктивізації діагностичного і
лікувального процесів (Спіріна І.Д., 2000; Казакова С.Є., 2001; Беро
М.П., 2003; Сухоруков В.І., 2004), зокрема використання біологічної
моделі адаптивного реагування людини (Самохвалов В.П., 1999; Любарській
А.В., 2001; Ганзін И.В.,2003).

Одним з напрямів біологічного підходу є етологичний метод, що став в
психіатрії одним з інструментів об’єктивізації динаміки клінічного стану
пацієнтів (Корнетов А.Н., Коробов О.О., Самохвалов В.П.,1990). Проте, до
цього часу, залишаються недостатньо вивченими можливості об’єктивізації
афективних порушень, мультифакторність і системність сучасної оцінки
сексуальних дисфункцій і статевої конституції, які включають
використання етологічного методу обстеження, що дозволить отримати
додаткові діагностичні і диференційні критерії розладів, в клініці яких
поєднуються афективна і сексуальна патологія. Власне ці передумови
спонукали нас до проведення даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана у відповідності до планів науково-дослідної роботи кафедри
психіатрії, наркології, психотерапії, загальної і медичної психології
Кримського медичного університету ім. С.И. Георгіївського, по темі
“Еволюційні, генетичні, нейрофізіологічні, етнічні і комунікативні
аспекти психічних розладів” (номер державної реєстрації: 0102V001051).

Мета дослідження. На основі вивчення клінічних, клініко-етологічних
особливостей розробити критерії діагностики, диференційної діагностики і
принципи терапії сексуальних дисфункцій при афективній патології у
жінок.

Завдання роботи:

1. Виявити клініко – психопатологічні та психодіагностичні особливості
депресивних розладів при поєднанні їх з сексуальними дисфункціями у
жінок.

2. Описати клініко — етологічні закономірності ендогенних і невротичних
депресій, що поєднуються з сексуальними дисфункціями.

3. Вивчити клінічні особливості формування сексуальних дисфункцій у
жінок з ендогенними і невротичними депресіями з позицій системно —
структурного аналізу сексуального здоров’я.

4. Виявити додаткові діагностичні і диференційні критерії афективних
розладів, що поєднуються з сексуальними дисфункціями, на підставі даних
комплексного підходу, який включає клініко — психопатологічні,
психодіагностичні, клініко — етологичні і сексопатологічні маркери.

5. Розробити основні принципи диференційного підходу до терапії і
комплексної реабілітації жінок з сексуальними дисфункціями з урахуванням
етіопатогенетичних особливостей депресивних розладів.

Об’єкт дослідження — ендогенні і невротичні депресивні розлади.

Предмет дослідження – клінічні, клініко-етологічні особливості
афективних розладів ендогенного і невротичного генеза, що поєднуються з
сексуальними дисфункціями.

Методи дослідження — клініко — психопатологічний (зокрема,
клініко-катамнестичний), психодіагностичний, клініко — етологичній
методи, системно — структурний аналіз сексуального здоров’я, методи
статистичної обробки отриманих даних.

Наукова новизна отриманих результатів. В ході даного дослідження вперше
застосований комплексний підхід до діагностики і диференційної
діагностики афективних розладів у жінок, що поєднуються з сексуальними
дисфункціями, який включає клініко – психопатологічний,
психодіагностичний, клініко — етологічний підходи і системно-структурний
аналіз сексуального здоров’я. Вперше встановлено взаємозв’язок
особливостей етіопатогенезу і клініки афективних розладів з сексуальними
дисфункціями. Невротичну патологію характеризує переважання астенічної і
тривожно — депресивної симптоматики з вираженими поліморфними
соматоформними вегетативними розладами, які визначали основні скарги
хворих. Депресивний синдром відрізнявся незначною глибиною, тривожний
синдром носив епізодичний характер, варіюючу інтенсивність; превалював
психічний компонент астенії. У преморбіді ведучими були
астеноневротичний і лабільний типи акцентуації. Сексуальні дисфункції
носили вторинний характер, відображали невротични конфлікті і
проявлялися зниженням статевого потягу, зміною ерогенної реактивності,
дисоргазмією, геніталгіями.

Клінічні особливості хворих з ендогенними афективними розладами
визначалися помірними депресивними проявами, з типовими ендогенними
стигмами, широким спектром проявів суїцидальної поведінки. Домінували
прояви тривожної депресії, астенічної і апатичної депресії. Тривожний
синдром характеризувався високою інтенсивністю, постійністю, ендогенною
ритмікою. Виявлена висока спадкова схильність до афективної патології. В
преморбіді переважали психастенічний, сенситивний, циклотимний і
лабільний типи акцентуації. Динаміка сексуальних дисфункцій визначалася
клінічним перебігом депресивного епізоду і виявлялася зниженням
статевого потягу, аж до аверсії, зміною ерогенної реактивності,
аноргазмією, коїтофобією. Вторинні сексуальні дисфункції посилювали
важкість депресивного розладу і дезадаптацію хворих.

Етологічними характеристиками при невротичних депресивних розладах є:
відображення в етологічних маркерах актуальних психогеній і невротичного
конфлікту, вища динаміка етологічних маркерів; при ендогенних депресіях
— статично-субмісивний характер позних елементів етограми,
гіпомімічність, достовірне зниження динаміки показників по всіх каналах
комунікацій.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені діагностичні і
диференційні критерії афективних розладів, що поєднуються з сексуальними
дисфункціями, дозволяють удосконалити і об’єктивізувати діагностичний і
лікувально-реабілітаційний процеси, індивідуалізувати терапевтичні
програми з урахуванням етіопатогенезу, клінічних характеристик,
комунікативних особливостей хворих. На підставі отриманих результатів
теоретично обгрунтована і практично втілена комплексна, діагностична і
лікувально-реабілітаційна програма для афективних розладів різного
генезу, що поєднуються з сексуальними дисфункціями. Розроблена система
кореляції клінічних і етологічних особливостей депресивних розладів
перспективна для використання в психіатричній, психотерапевтичній і
сексологічній практиці.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проведено вивчення
літературних джерел, підбір і розробка методів, які використовуються при
вивченні клініко-етологічних, сексологічних особливостей пацієнтів,
вивчені клінічні особливості депресивних розладів ендогенного і
психогенного генезу, представлені наукові положення, проведена
інтерпретація і узагальнення отриманих результатів, сформульовані
висновки дисертаційної роботи, впроваджено отримані результати в
практичну діяльність.

Апробація результатів дисертації. Робота апробована на клінічних
конференціях Кримських Республіканських клінічних психіатричних лікарень
№1 і №5; IV науково — практичній конференції “Шевальовськіє читання”
(м. Одеса, 09.2002); ІІІ Міжнародній конференції з психоаналізу “Любов
і сексуальність” (м. Алушта 05.2004); ІІ і ІІІ Кримських діагностичних
конференціях (м. Євпаторія, 09.2004 і м. Керч, 10.2005); практичному
семінарі “Психіатрія 21 століття — нові терапевтичні алгоритми” (пгт.
Партеніт, 05.2005); ІІ Міжнародної науково-практичної конференції
“Сучасні наукові дослідження — ’2006” (м. Дніпропетровськ, 02.2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 друкованих робіт; з
них 4 в центральних наукових журналах (згідно переліку ВАК); 1 тези.

Обсяг і структура дисертації. Основний текст роботи викладений на 144
сторінках машинописного тексту Дисертація складається з наступних
розділів: вступ, огляд літератури, матеріал і методи дослідження, власні
дослідження, аналіз і узагальнення результатів дослідження, висновки і
список літератури. Робота ілюстрована таблицями (32) і малюнками (1).
Список літератури включає 162 джерел країн СНД і 41 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У основу роботи покладено комплексне обстеження 100 подружніх пар, в
яких дружини страждали афективною патологією: 50 — з невротичними
депресивними розладами і 50 — з ендогенними. Контрольна група
представлена 50 психічно і соматичне здоровими жінками і їх статевими
партнерами. Дослідження проведене на базі Кримської Республіканської
клінічної психіатричної лікарні №1 на протязі 2001-2005 років.

У роботі використаний комплекс методів, які включають
клініко-психопатологічний (зокрема, клініко-катамнестичний),
психодіагностичний, клініко — етологічний методи, системно — структурний
аналіз сексуального здоров’я, методи статистичної обробки отриманих
даних. Основним методом дослідження був клініко-психопатологічний, який
ми доповнили застосуванням психометричних шкал MADRS (Montgomery S.A.,
Asberg M., 1979) і HADS (Zigmond A.S., Snaith R.P., 1983).
Клініко-катамнестичний метод передбачав спостереження всіх обстежених
пацієнток на протязі одного року після виписки. Психодіагностичні методи
включали тест Леонгарда — Шмішека (1964, 1968) — для оцінки особових
психологічних характеристик хворих; глосарій алекситимії И.В. Ганзіна
(2003) — для вивчення і оцінки вираженості феномену алекситимії.

Клініко — сексологічне дослідження полягало в оцінці сексуального
здоров’я подружжя методом системно — структурного аналізу по В.В.
Крішталю (1997). Тип статевої конституції нами визначався у жінок по
методиці И.Л. Ботневой (1975), у чоловіків — по Г.С. Васильченко (1975).

Клініко — етологічне дослідження включало фіксацію і аналіз маркерів
невербальної поведінки по основних комунікативних каналах: мімічному,
позному, жестовому. Дослідження здійснювалося в два етапи: перший етап —
дослідження невербальної поведінки в контексті опису пацієнтками
психопатологічних переживань, зумовлених афективною патологією; другий
етап — в контексті опису особливостей сексуального життя і проблем
сексопатологій. Невербальні характеристики поведінки враховувалися
згідно “Глосарія по дослідженню невербальної поведінки людини” (В.П.
Самохвалов, 1987) і “Глосарія візуальних елементів комунікацій” (М.А.
Дерягина, 1987).

Отримані результати піддавалися статистичній обробці по методу Стьюдента
з ступенем достовірності, відповідному р ? 0,05. Всі експериментальні
дані оброблялися на PC Celeron-1000 за допомогою пакету прикладних
програм.

Група пацієнток з невротичними депресивними розладами, з урахуванням
особливостей клінічної динаміки підрозділялася на дві підгрупи: змішані
тривожно-депресивні розлади (F 41.2) — 25 хворих і розлади адаптації:
пролонгована депресивна реакція (F 43.21.) — 25 пацієнток. Середній вік
хворих склав 29,8 ± 1,15 років і 30,00 ± 1,33, відповідно. Середня
давність захворювання — 1,4 ± 0,7 років і 0,9 ± 0,3 років. Серед
чинників, які сприяли розвитку захворювання, найчастіше вказувалися
значущі для особи або надсильні психотравмуючі обставини пролонговані за
часом. Клініко — психопатологічні особливості пацієнток з невротичними
депресивними розладами характеризувалися ведучим депресивним синдромом з
типовими невротичними стигмами. Домінували прояви астенічної і тривожної
депресії з вираженими соматоформними вегетативними розладами, розвиток
яких залежав від інформаційної значущості, сили і часу екзогенних дій,
що дезадаптують. Сомато-вегетативні порушення в більшості випадків
(74,0%) визначали основні скарги хворих і були полісистемними (у 62,0%
хворих), при цьому домінували розлади з боку серцево — судинної (64,0%),
шлунково — кишкової (46,0%), дихальної (42,0%) і урогенітальної (18,0%)
систем. Обидві підгрупи характеризувалися наявністю скарг депресивного
спектру у вигляді пригніченості, різного ступеня тривожності, апатії,
туги, відчуття невпевненості в собі, заклопотаності з приводу розумового
і фізичного неблагополуччя, зниження самооцінки, які були чітко
ситуаційно обумовлені і мали пряму залежність від вираженості
психотравмуючого чинника і його динаміки. Тривога, яку видчувала
більшість пацієнтів була не постійною, епізодичною, як правило,
супроводжувалася різними за своєю вираженістю страхами, як невиразними,
так і наповненими певним змістом. Ці стани виникали услід за
психоемоційними перевантаженнями, при раптово виниклих вегето — судинних
пароксизмах важко суб’єктивно переносилися, викликали страх смерті,
відчуття можливої катастрофи. Услід за розрішенням тривожної
симптоматики у пацієнток якийсь час спостерігався тривожно-напружений
настрій. Депресія характеризувалася незначною глибиною (середні
показники MADRS — 22,19 ± 0,46). Тривожний синдром носив епізодичний
характер, варіативну інтенсивність (середні показники HADS — 9,77 ±
0,19). Для всіх хворих були характерні типові прояви астенічного
синдрому, в більшості випадків переважав психічний компонент астенії
(68,0%). Тривожно — фобічні, іпохондричні і конверсійні розлади не
вносили визначального вкладу до клінічної картини. Сексуальні дисфункції
проявлялися зниженням статевого потягу (88,0%), аж до огиди до будь-яких
видів сексуальної активності (18,0%); зміною ерогенної реактивності
(92,0%), дисоргазмією (78,0%), аноргазмією (26,0%), геніталгіями
(32,0%). Вказані розлади виявлялися тільки при ретельному клінічному
розпитуванні, проте були додатковими психотравмуючими чинниками, які
поглиблювали дезадаптацію пацієнток і інтерпретувалися, як фобічні і
соматоцентричні, що вело до формування іпохондричних переживань.

Пацієнтки з ендогенними депресивними розладами підрозділялися,
відповідно до МКБ — 10 на три підгрупи: 1). Помірний депресивний епізод,
що протікає без соматичних симптомів (F 32.10.), — 20 пацієнток,
середній вік — 35,35 ± 1,64. Клініка визначалася депресивно-астенічною і
депресивно-істеричною симптоматикою з епізодичною тривожністю. Середня
давність захворювання — 3,5 ± 1,8 мес.; 2). Помірний депресивний епізод,
що протікає з соматичними симптомами (F 32.11.), — 20 хворих, середній
вік — 37,80 ± 1,17. Клінічна картина визначалася тужливою і тривожною
депресією з вираженими соматоформними вегетативними розладами. Середня
давність захворювання — 3,75 ± 1,6 міс.; 3). Хронічні розлади настрою (F
34.0.) представлені циклотимією — 10 пацієнток, середній вік — 32,20 ±
1,68. Даний афективний розлад представлений поточним депресивним
епізодом легкої і середньої важкості з переважно тужливою і
психастенічною симптоматикою, а також існуючими в анамнезі періодами
виразних легких гіпоманіакальних станів. Середня давність захворювання —
6,5 ± 2,6 років. Звертають на себе увагу високі показники спадкової
схильності в групі ендогенних депресій (56,0% хворих), виявлені в ході
обстеження. Клінічна картина хворих даної групи визначалася помірним
депресивним епізодом (середні показники MADRS — 40,52 ± 0,72) з типовими
проявами, характерними ендогенними стигмами: вітальність афекту (86,0%),
характерна добова ритміка (84,0%), виражені когнітивні розлади
депресивного регістра (78,0%). Переважаючими в групі були тривожно —
депресивний синдром (46,0%), астено- і апатодепресивний синдром (30,0%),
тужлива (12,0%) та іпохондрична депресія (8,0%). Сомато-вегетативні
прояви включалися в структуру тривожного синдрому, який носив ендогенний
характер, постійність, типову добову ритміку (середні показники HADS —
27,08 ± 0,74). Важливою клінічною характеристикою пацієнток з
ендогенними депресіями, що кардинально відрізняють їх від невротичних
депресій, була наявність суїцидальної поведінки, різні прояви якої під
час бесіди виявлені нами у 82,0% хворих: з них у 46,0% спостерігалися
антивітальні переживання, у 36,0% — суїцидальні тенденції і задуми. У 2
хворих (4,0%) в анамнезі виявлені демонстративно — шантажні суїцидальні
спроби. Вказані показники демонструють необхідність превентивних заходів
в системі реабілітації даної групи пацієнток. Сексуальні дисфункції при
ендогенних афективних розладах наростали відповідно до динаміки
депресивного епізоду і виявлялися зниженням статевого потягу (100,0%),
аж до огиди до будь-яких видів сексуальної активності (42,0%); зміною
ерогенної реактивності (96,0%), дисоргазмією (100%), аноргазмією
(66,0%), геніталгіями (34,0%), аж до коїтофобії (42,0%). Дані розлади
були чинником, що обтяжує клініку депресивного епізоду, посилює
враженість когнітивних розладів.

Психодіагностичне дослідження жінок, які страждають невротичними
депресивними розладами, показало, що переважаючими типами акцентуації
були: астеноневротична (58,0%), лабільна (54,0%), психастенічна (38,0%).
Для більшості хворих характерною була мозаїчність особистностних
розладів (48,0%). Встановлена закономірність між типом виховання і
особовими особливостями. Так, жінки з астеноневротичною акцентуацією
виховувалися по типу гіпопротекції, з психастенічною — по типу
домінуючої гіперпротекції, з лабільною — по типу потураючої
гіперпротекції. Нами отримані дані, які свідчать про певну
закономірність між преморбідними рисами особи хворих і особливостями
формування провідної клініко-психопатологічної симптоматики. Так, у
пацієнток з астеноневротичною акцентуацією превалювала депресивна
симптоматика переважно з астено — депресивним, соматоформними
вегетативними синдромами. Для осіб з лабільним і істероїдним типом
акцентуації характерні депресивні розлади, що виявляються ідеаторними
порушеннями (обсесивним, сенесто — іпохондричним), істеричним синдромом.
Психастенічна, сенситивна акцентуація характеризувалася наявністю
депресивного розладу, в клініці якого превалювали облігатні радикали
депресивного афекту (тужливий, тривожний, апатичний, анестетичний
компоненти). Феномен алекситимії, як особливий комунікативний стиль, що
затрудняє реабілітаційний процес і поглиблює дезадаптацію, виявлений у
23 пацієнток. При цьому, у 16 хворих алекситимія носила первинний
характер — відображала преморбідні особливості особи і мовної поведінки.
Даний феномен враховувався нами при складанні програм комплексної
реабілітації хворих і об’ективізовувався за допомогою глосарію
алекситимії.

Пацієнтки, страждаючі на ендогенні депресивні розлади, преморбідно
характеризувалися переважаючими астено — невротичним (48,0%),
психастенічним і сенситивним (38,0%) типом акцентуації. Циклотимний і
лабільний типи відмічені у 32,0% пацієнток. Шизоїдна, епілептоїдна,
істероїдна і нестійка акцентуації не внесли значущого вкладу до
загальної характеристики групи (22,0%). Як і в групі невротичних
депресій, наголошувалася мозаїчність характерологічних рис з
переважанням двох і більше акцентуацій. Проте, на відміну від
невротичних розладів, в даній групі преморбід і тип виховання створювали
менш виражений модифікуючий вплив на структуру психопатологічного
розладу. Особливо слід підкреслити, фактор інформованості в питаннях
сексуальної нормативності, оскільки недостатня обізнаність в питаннях
психогігієни сексуальності вела до соматизації і розвитку іпохондричних
розладів. Алекситимія виявлена у 38 пацієнток, при цьому ступінь
вираженості вказаного феномена істотно перевищував ідентичні показники в
групі невротичних депресій (середній бал 10,57 ± 3,14 порівняно з 14,40
± 3,31). При цьому, у більшої кількості пацієнток (12 порівняно з 7)
відмічалась вторинна алекситимія, що підкреслює виражений вплив
ендогенної депресії на комунікативну поведінку.

Наступним етапом дослідження було вивчення системно — структурного
аналізу сексуального здоров’я. Дослідження сімейних пар, в яких жінки
страждали на невротичні депресивні розлади, виявило недостатню
інформованість в питаннях психогігієни статевого життя у 16,0% жінок і
4,0% їх партнерів. Переважаючим типом сексуальної мотивації був шаблонно
— регламентований (58,0% у жінок, 38,0% у чоловіків). На наш погляд,
даний тип сексуальної мотивації є таким, що сприяє розвитку сексуальних
порушень. Вивчення мотивів здійснення статевого акту виявляє виражену,
порівняно з контрольною групою, дисгармонійність в групі невротичних
депресій. Статевий акт як засіб релаксації вважали визначальним мотивом
32,0% пацієнток і 68,0% їх статевих партнерів; зняття сексуальної
напруги — 32,0% жінок і 72,0% їх партнерів; оргазмоцентричність — 36,0%
жінок, 84,0% чоловіків; отримання чуттєвої насолоди — 46,0% жінок, 58,0%
чоловіків. Більшість пацієнток (80,0%) і їх партнерів (78,0%) мали
середню статеву конституцію. Слабкий тип зустрічався в 16,0% випадків у
жінок і в 8,0% — у чоловіків, на відміну від контрольної групи, де даний
тип не виявлений. Оцінка проявів лібідо вказує на збереження
платонічного лібідо у всіх пацієнток, незначному ослабленні еротичного
(4,0%) і істотному зниженні сексуального (64,0%), аж до алібідемії
(4,0%). При цьому, у всіх партнерів всі три компоненти лібідо були
збережені. Дані дослідження свідчать про зниження оргастичності у
пацієнток, страждаючих психогенною депресією. Так, 4,0% з них не
відчували оргазму, в 40,0% випадків оргазм наступав в 10-30% статевих
стосунків (в середньому в 17,00 ± 1,75), у 24,0% жінок — в 30-50% (в
середньому в 38,33 ± 1,98), що залишилися 16,0% відчували оргазм в
50-80% випадків (в середньому в 71,88 ± 2,20). Оргастичність жінок
контрольної групи була не нижчою 50%, а в 18,0% випадків складала 100%.
На відміну від пар контрольної групи, в 100,0% яких була повна
психосексуальна задоволеність, у жінок з психогенними депресіями в 56,0%
і у їх партнерів в 64,0% вона була частковою і в 6,0% у пацієнток
відсутня повністю. Невідповідність типів сексуальної культури були
виражені мінімально, істотно не відрізнялися від даних контрольної групи
і не впливали на клініку сексуальних порушень. Системно — структурний
аналіз сексуального здоров’я виявив превалювання змін психологічного
компоненту (68,0% жінок, 2,0% чоловіків), а також біологічного
компоненту (76,0% жінок, 8,0% чоловіків), що зумовлене наявним
невротичним депресивним розладом у жінок і особистністною реакцією на
захворювання дружини у чоловіків.

A

ae

( ^ A

ae

z

A

e

A

ae

:?:O;[email protected]&^B_~b?b?bOe-lBn>sot–?iiiiiiiiiiiiiiiiiiiaiiiiii

статевого життя. Переважаючим типом сексуальної мотивації, як і в
контрольній групі, були шаблонно — регламентований (64,0% жінок, 48,0%
чоловіків) і гомеостабілізуючий (8,0% жінок, 20,0% чоловіків). Слід
підкреслити наявність пасивно — підпорядковуваного типу у жінок (24,0%),
що дисонує з генітальним у чоловіків (22,0%). Вивчення мотивації
статевого акту вказує на переважання у жінок — зобов’язанності (64,0%)
за рахунок вираженого зниження решти всіх мотивів, при значній,
порівняно з контрольною групою, потребі в релаксації (62,0% в порівнянню
з 32,0%), знятті статевої напруги (78,0% порівняно з 36,0%). Дослідження
статевої конституції виявило більшу вираженість слабкого типу статевої
конституції (28,0% жінок, 18,0% чоловіків), порівняно з групою
невротичних депресій. Під час дослідження виявлено зниження еротичного
компоненту лібідо у 30,0% жінок, аж до повної відсутності у 4,0%; значні
зміни сексуального потягу — гіполібідемія 24,0%, алібідемія 76,0%. Серед
жінок, страждаючих ендогенними депресіями кліторальний оргазм могли
отримати 72,0% і вагінальний, — 54,0%. При цьому рівень оргастичності
складав нижче 50%: 74,0% жінок відчували оргазм в 10% випадків (в
середньому 2,11 ± 0,66), 18,0% могли отримати оргазм в 10-30% (в
середньому 18,89 ± 1,89) і лише в 9,0% випадків жінки відчували оргазм в
30-50% статевих актів (в середньому 36,67 ± 2,72). Психосексуальну
незадоволеність відчували 74,0% жінок з ендогенною афективною патологією
і 32,0% їх статевих партнерів. Частково вона була присутня у 22,0%
пацієнток і 58,0% їхніх чоловіків. Повна сексуальна задоволеність
спостерігалася лише в 4,0% випадків у жінок і 10,0% у чоловіків. Звертає
на себе увагу наявність невротичного (14,0%) і примітивного (6,0% у
жінок, 8,0% у чоловіків) типів сексуальної культури в досліджуваній
групі. Системно — структурний аналіз сексуального здоров’я в групі
ендогенних депресій, на відміну від невротичних, виявив переважання
порушення біологічного компоненту з вираженими (у всіх пацієнток)
порушеннями нейрорегуляторної, вегетативної, психічної складових, більш
вираженою нейрогуморальною (28,0%) при невротичних депресіях — 16,0%.
Психологічна складова порушена у всіх хворих, соціально — психологічна —
52,0%. При цьому, про ступінь вираженості сімейно — сексуальній
дисгармонії свідчать виразніші, порівняно з невротичними розладами,
порушення по всіх компонентах і складових сексуального здоров’я у
статевих партнерів хворих.

Етологічні особливості хворих з невротичними депресіями визначалися
ведучим депресивним синдромом і широким спектром емоційних переживань,
які відображають психогенії, ведучий інтрапсихічний конфлікт і реакцію
особи на хворобу. Переважаючими позами під час діагностичного інтерв’ю у
пацієнток були: кучера (0,26), зосередженості (0,42), наїзника (0,26),
що відкинулася (0,26). Мімічні елементи поведінки характеризувалися
переважанням наступних комплексів: задумливість (0,36), напруженість
(0,24), увага (0,26), страждання (0,22), цікавість (0,2), безпорадність
(0,14), сором (0,1), гіпомімія (0,08). У жестовому каналі превалювали
наступні елементи: акцент (0,44), задумливості (0,32), латентної тривоги
(0,22), звернення (0,2), відчуження (0,1), демонстрації (0,12),
збентеження (0,1). У другому контексті психодіагностичного інтерв’ю, при
обговоренні сексуальних порушень, відмічалось недостовірне підвищення
вираженості переважаючих елементів за всіма показниками. Слід
підкреслити відображення в етологічних показниках вираженого
фруструючого характеру сексуальної тематики, що виявляється деяким
поглибленням типових депресивних ознак і посиленням комплексів, які
вказують на негативні емоційні переживання. Показники етограми істотно
відрізнялися від контрольної групи як по спектру ознак, так і по ступеню
їх вираженості. Нами визначена динаміка етологічних характеристик по
основних каналах. Порівняльний аналіз показників жінок з невротичними
депресіями і контрольної групи виявив достовірно велику динаміку при
патології по каналах міміки (1,81 ± 0,05 умов.од. і 1,21 ± 0,09
умов.од.) і жесту (1,15 ± 0,07 умов.од. і 0,73±0,07 умов.од. (при р ?
0,01). Динаміка по позному каналу недостовірно нижче (0,47 ± 0,04
умов.од. і 0,51 ± 0,06 умов.од.). Вказані дані свідчать про діагностичну
значущість етологічних маркерів. При цьому, динаміка позного каналу в
першому контексті (0,41 ± 0,02) відрізняється достовірно. Характерним
для другого контексту психодіагностичного інтерв’ю є істотне зниження
частки позного каналу в невербальній поведінці (зниження з 23,8% до
11,6%, в контрольній групі 20,8%).

Клініко — етологічні характеристики ендогенних депресивних розладів
визначалися провідним депресивним синдромом і мали ендогенні стигми, які
вказують на зниження специфічної енергії дії, що підкреслювало
(порівняно з невротичними депресіями) велику зацікавленість біологічного
компоненту, і відображало глибину нейротрансмітерних порушень. Позні
елементи у пацієнток групи мали статично — субмісивний характер.
Переважали наступні пози: Родена (0,38), кучера (0,20), наїзника (0,28),
Фараона (0,22), зосередженості (0,22). На відміну від групи невротичних
депресій, наголошувалися депривацийно — субмісивні пози: ув’язненого
(0,14), моління (0,14), ембріона (0,10). Мімічні комплекси
характеризували глибину депресивних переживань і вираженість
дезадаптації. Переважали наступні мімічні комплекси: задумливість
(0,46), страждання (0,48), безпорадність (0,34), плач (0,26), страх
(0,14), гіпомімія (0,14), напруженість (0,16). У жестовом каналі
переважали: акцент (0,68), задумливості (0,4), латентної тривоги (0,32),
схвалення (0,22), покірності (0,18), відчуження (0,1). Слід особливо
відзначити традиційно описувані в етологічних роботах складки Верагута,
сумні брови, горизонтальні зморшки лоба, опущені кутики рота, погляд у
вікно, вниз, Васнецовські очі. У жінок з ендогенною афективною
патологією, спостерігалися аутогрумінг (26,0%), фіксація рук на грудях
або голові, нахил тулуба вперед із зменшенням плеча, знерухомлення
плечей, маніпулювання пальцями, одягом, предметами (46,0%). На висоті
депресивних переживань фіксувалися здригання, сіпання голови і
конвульсії плечового поясу (54,0%). Порівняльне дослідження динаміки
етологічних характеристик вказує на достовірне зниження показників по
всіх каналах при ендогенних депресивних розладах, на відміну від норми:
міміка 0,61 ± 0,08 умов.од. і 1,28 ± 0,09 умов.од. (достовірно при р ?
0,05); поза 0,41 ± 0,04 умов.од. і 0,51 ± 0,06 умов.од. (достовірно при
р ?. 0,01); жест 0,31 ± 0,09 умов.од. і 0,73 ± 0,07 умов.од. (достовірно
при р ? 0,05). Вказані дані свідчать про діагностичну значущість
етологічних маркерів. У другому контексті психодіагностичного інтерв’ю
відмічалось деяке зниження вираженості типових позних характеристик, при
зростанні вираженості мімічних і жестових. Вказані дані справедливі і
для об’ємного внеску каналів комунікації. Підтверджена диференційно —
діагностична значущість клініко — етологічних характеристик для груп
ендогенних і невротичних депресивних розладів: в ході порівняльного
аналізу середньої динаміки основних етологічних показників, отримані
достовірні відмінності по каналу міміки (при р ? 0,05), жесту (при р ?
0,01). Динаміка позного каналу при ендогенних депресіях недостовірно
нижча. (табл.1).

Таблиця 1

Порівняльні характеристики динаміки основних етологічних параметрів
хворих з ендогенними і невротичними депресивними розладами

Порівнювані групи Середня динаміка основних етологічних характеристик по
каналах, умов.од.

Міміка Поза Жест

Невротичні депресивні розлади (n=50) 1,81 ± 0,05

0,47 ± 0,04

1,15 ± 0,07

Ендогенні депресивні розлади (n=50) 0,61 ± 0,08 0,41 ± 0,04 0,31 ± 0,09

Достовірність відмінностей групи по t критерію Стьюдента

**

*

Примітка: “-” — відмінності недостовірні;

* — достовірність відмінностей при р ? 0,01;

** — достовірність відмінностей при р ? 0,05.

Таким чином, нами запропоновано діагностичний комплекс, якій містить
клініко — психопатологічні, психодіагностичні, клініко — сексологічні і
клініко — етологічні методи дозволив виділити додаткові діагностичні і
диференціальні критерії афективних розладів, що поєднуються з
сексуальними дисфункціями. Отримані дані підтверджені клініко —
статистичним аналізом.

На підставі отриманих даних були розроблені комплексні терапевтично —
реабілітаційні програми для жінок з афективними розладами, що
поєднуються з сексуальними дисфункціями, залежно від етіопатогенезу,
преморбідних особистностних особливостей, комунікативних характеристик,
клінічної динаміки, клініки сексології. Диференційований підхід до
лікування і реабілітації жінок з афективними розладами, що поєднуються з
сексуальними дисфункціями, припускає:

— оцінку характеру і глибини депресивного синдрому в залежності від
етологічних маркерів, психодіагностичних особистностній, особовій
значущості психотравматичних переживань;

— виявлення характеру і особливостей сексуальних дисфункцій, їх зв’язок
з клінічною картиною розладів;

— уточнення особистностних особливостей пацієнток і особливостей
взаємодії партнерів в сімейній парі, комунікативні характеристики.

Облік даних чинників дозволяє розробляти диференційовані
психофармакологічні підходи, обґрунтовувати характер і спрямованість
психотерапевтичних інтервенцій, оцінювати їх ефективність.
Продемонстрована можливість об’єктивізації і моніторингу діагностичного
і лікувального процесів за допомогою клініко — етологічних маркерів. З
метою оцінки запропонованої терапевтично-реабілітаційної програми
проводилося клініко-катамнестичне дослідження хворих протягом одного
року з моменту її завершення, яке підтверджує високу ефективність
методики: низька кількість рецидивів (6% — при ендогенних афективних
розладах і 10% — при невротичних), успішність реадаптації пацієнток в
соціальній (86% і 78% відповідно), сімейній (90% і 84%) і сексуальній
(94% і 82%) сферах.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційному дослідженні приведено теоретичне обгрунтування і
нове рішення наукової задачі діагностики і диференціальної діагностики
афективних розладів у жінок, що поєднуються з сексуальними дисфункціями
на підставі комплексного підходу, який включає клініко –
психопатологічний, психодіагностичний методи, клініко — етологічну
діагностику та системно — структурний аналіз сексуального здоров’я.

2. Невротичні депресивні розлади у жінок, що поєднуються з сексуальними
дисфункціями, клінічно характеризувалися переважанням астенічної і
тривожно — депресивної симптоматики з вираженими поліморфними
соматоформними вегетативними розладами (74,0%), які визначали основні
скарги хворих. Депресивний синдром відрізнявся незначною глибиною
(середні показники MADRS — 22,19 ± 0,46), тривожний синдром носив
епізодичний характер, варіюючу інтенсивність (середній показник HADS —
9,77 ± 0,19); превалював психічний компонент астенії. У преморбіді
ведучими були астеноневротичний (58,0%) і лабільний (54,0%) типи
акцентуації. У етіопатогенезі у 80,0% пацієнток, відмічались
поліпсихотравми, де домінували пролонговані виснажуючи і трансформуючи
психогенії (88,0%). Сексуальні дисфункції носили вторинний характер і
проявлялися зниженням статевого потягу (88,0%), зміною ерогенної
реактивності (92,0%), дисоргазмією (78,0%), геніталгіями (32,0%).

3. Клінічні особливості хворих з ендогенними афективними розладами
визначалися помірними депресивними проявами (середні показники MADRS —
40,52 ± 0,72), з типовими ендогенними стигмами, широким спектром проявів
суїцидальної поведінки (82,0%). Домінували прояви тривожної депресії
(46,0%), астенічної і апатичної депресії (30,0%). Тривожний синдром
характеризувався високою інтенсивністю (середні показники HADS — 27,08 ±
0,74), постійністю, ендогенною ритмікою. Виявлена висока спадкова
схильність до афективної патології (56,0%). В преморбіді переважали
психастенічний (38,0%), сенситивний (38,0%), циклотимний (32,0%) і
лабільний (32,0%) типи акцентуації. Динаміка сексуальних дисфункцій
визначалася клінічним перебігом депресивного епізоду і виявлялася
зниженням статевого потягу (100,0%), аж до аверсії (42,0%), зміною
ерогенної реактивності (96,0%), аноргазмією (66,0%), коїтофобією
(42,0%). Вторинні сексуальні дисфункції посилювали важкість депресивного
розладу і дезадаптацію хворих.

4. Клініко — етологічні особливості хворих з невротичними депресіями
проявлялися домінуючими афективними переживаннями, які відображали
психогенії та актуальні конфлікти. У контексті психодіагностичного
інтерв’ю, присвяченого обговоренню сексуальної тематики, виявлений її
виражений фруструючий характер, який проявляється збільшенням
етологічних характеристик, властивих депресії. Невротичним депресивним
розладам властива достовірно велика (при р ? 0,01) динаміка етологічних
показників по каналах міміки (1,81 ± 0,05 умов.од.; в контрольній групі
— 1,21 ± 0,09 умов.од.) і жесту (1,15 ± 0,07 умов.од.; в контрольній
групі — 0,73 ± 0,07 умов.од.), що є діагностичним критерієм даної
рубрики. Мовна поведінка хворих визначалася легкими ознаками алекситимії
(46,0%).

5. Клініко — етологічні особливості пацієнток з ендогенними депресивними
розладами визначалися ведучим депресивним синдромом і ендогенними
стигмами, які вказують на зниження специфічної енергії дії: статично —
субмісивний характер позних елементів, гіпомімічність, достовірне
зниження динаміки показників по всіх каналах комунікації. Динаміка
етологічних характеристик є діагностичним критерієм: мімічний канал 0,61
± 0,08 умов.од. (достовірні відмінності від контрольної групи при р ?
0,005); позний канал 0,41 ± 0,04 умов.од. (при р ? 0,01); жестовий канал
0,31 ± 0,09 умов.од. (при р ? 0,005). Контекст дослідження не вносив
істотного внеску в етологічну динаміку. Мовна поведінка
характеризувалася більшою вираженістю алекситимії (76,0%). Підтверджена
диференційно — діагностична значущість етологічної динаміки ендогенних і
невротичних депресивних розладів по каналах міміки (при р ? 0,05), жесту
при (р ? 0,01).

6. Системно — структурний аналіз сексуального здоров’я сімейних пар, в
яких жінки страждали на невротичні депресивні розлади, виявив
переважання шаблонно — регламентованої сексуальної мотивації (58,0%
жінок, 38,0% чоловіків), дисгармонійність сексуальної мотивації
партнерів; зниження сексуального лібідо у пацієнток (64,0%), істотне
зниження об’єму і спектру сексуальних фантазій, деяке потьмяніння
почуттів до партнера, зниження оргастичності (44,0%), превалювання змін
психологічного компоненту сексуального здоров’я (68,0% жінок, 2,0%
чоловіків).

7. Системно — структурний аналіз сексуального здоров’я сімейних пар, в
яких жінки страждали ендогенними депресіями виявив більш виражену
дезінформірованність в питаннях психогігієни статевого життя (28,0%),
дисонанс пасивно — підпорядкованого типу сексуальної мотивації у жінок
(24,0%) і генітального у чоловіків (22,0%); переважання в мотивації
статевого акту обов’язку (64,0%) і потреби в релаксації (62,0%) при
значному зниженні решти мотивів; велику вираженість слабкого типу
статевої конституції (28,0% жінок, 18,0% чоловіків); алібідемію (76,0%);
більшу вираженість зниження сексуальних фантазій у жінок і
гіперкомпенсаторний характер у їхніх статевих партнерів; наявність
негативних почуттів до партнера 26,0% у жінок, 14,0% у чоловіків);
значне зниження оргастичності у пацієнток (92,0%); наявність
невротичного (14,0%) і примітивного (6,0%) типів сексуальної культури;
переважання порушення біологічного компоненту сексуального здоров’я, з
вираженими порушеннями нейрорегуляторної, вегетативної, психічної
складових (100% пацієнток), більш вираженою нейрогуморальної (28,0%),
при невротичних депресіях — 16,0%. У вказаній групі виявлені ознаки
глибшої сімейно — сексуальної дисгармонії.

8. На підставі виділених клініко — психопатологічних, клініко —
етологічних і сексологічних особливостей розроблені додаткові
діагностичні і диференційні критерії ендогенних і невротичних
депресивних розладів у жінок, що поєднуються з сексуальними
дисфункціями.

9. Розроблені диференційні терапевтично-реабілітаційні підходи для жінок
з афективними розладами, що поєднаються з сексуальними дисфункціями, які
включають індивідуалізовані психофармакологічні програми, корекцію
сексуальних порушень пари з урахуванням клініко-етологічних
характеристик, різноманітні методи сучасної психотерапії: раціональну
психотерапію в індивідуальній та парній формі, інформаційну
(когнітивну), гіпносугестивну психотерапію, бібліотерапію, арт-терапію,
аутогенне тренування, комунікаційний тренінг, статеворольовий
психосексуальний, сексуально-поведінковий та сексуально-еротичний
тренінг.

Ефективність реабілітаційної програми підтверджена
клініко-катамнестичним дослідженням (1 рік): якість і тривалість ремісії
(рецидиви: 10% — при невротичних депресіях і 6% — при ендогенних) і
високі показники реадаптації пацієнток (соціальна — 78% і 86%
відповідно; сімейна — 84% і 90%; сексуальна — 82% і 94%).

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Гализдра Е.С. Клинико-этологические особенности формирования
сексуальних дисфункций у женщин при невротических депрессиях //
Таврический журнал психиатрии. — 2004. — №1. — С. 11-13.

2.Гализдра Е.С., Ганзин И.В. Проблемы терапии депрессивных расстройств
// Таврический журнал психиатрии. — 2004. — №2. — С. 55-58.

3.Гализдра Е.С. Клинико-сексуальные особенности эндогенных депрессий у
женщин // Таврический журнал психиатрии. — 2005. — №3. — С. 29-33.

4.Гализдра Е.С. Клінічні особливості ендогенних депресій, що протікають
з сексуальними дисфункціями, у жінок // Матеріали ІІ Міжнародною
науково-практичною конф. “Сучасні наукові дослідження — 2006”. — Том 13,
Медицина. -Дніпропетровськ: Наука і освіта.- 2006. — С. 63-65.

5. Гализдра Е.С. Клинико – сексологические особенности невротических и
эндогенных депрессий у женщин // Таврический журнал психиатрии. — 2006.
— №1. — С. 34-41.

6. Гализдра Е.С. Этологический анализ невротических депрессий у женщин,
протекающих со вторичной сексуальной дисфункций// Таврический журнал
психиатрии. — 2006. — №2. — С. 27-32.

7. Гализдра Е.С. Клинико-этологические особенности аффективных
расстройств, протекающих с сексуальными дисфункциями, у женщин//
Український вісник психоневрології.- 2006. – Т. 14, вип. 2(47).- С.
48-50.

АНОТАЦІЯ

Галіздра Є.С. Клініко-етологічні закономірності формування сексуальних
дисфункцій при афективній патології у жінок. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
фахом 14.01.16. — Психіатрія. – Інститут неврології, психіатрії і
наркології АМН України, Харків,2006.

Дисертація присвячена встановленню і опису взаємозв’язків між клініко —
етологічними особливостями і сексуальними дисфункціями у жінок з
невротичними і ендогенними депресіями. Приведено теоретичне
обгрунтування і нові вирішення завдань діагностики і диференційної
діагностики афективних розладів у жінок, поєднаних з сексуальними
дисфункціями на підставі комплексного підходу, який включає в себе
клініко — психопатологічний, психодіагностичний методи, клініко —
етологічну діагностику, системно — структурний аналіз сексуального
здоров’я.

Розроблені диференційовані терапевтично-реабілітаційні підходи для жінок
з афективними розладами, поєднані з сексуальними дисфункціями, які
включають індивідуалізовані психофармакологічні і психотерапевтичні
програми, корекцію сексуальних порушень пари з урахуванням
клініко-етологічних характеристик. Ефективність реабілітаційної програми
підтверджена клініко-катамнестичним дослідженням: якість і тривалість
ремісії і високі показники реадаптації пацієнток.

Ключові слова: депресивні розлади, сексуальні дисфункції, комплексна
діагностика.

АННОТАЦИЯ

Гализдра Е.С. Клинико-этологические закономерности формирования
сексуальных дисфункций при аффективной патологии у женщин. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.16. – Психиатрия. – Институт неврологии, психиатрии
и наркологии АМН Украини, Харьков,2006.

Диссертация посвящена установлению и описанию взаимосвязей между клинико
– этологическими особенностями и сексуальными дисфункциями у женщин с
невротическими и эндогенными депрессиями.

В работе представлены результаты обследования 100 супружеских пар, в
которых жены страдали аффективной патологией: 50 – невротическими
депрессиями и 50 – с эндогенными. Контрольную группу — 50 пар, составили
психически и соматически здоровые женщины и их половые партнеры.
Невротические депрессии у женщин характеризовались преобладанием
астенической и тревожно – депрессивной симптоматикой с выраженными
полиморфными соматоформными вегетативными расстройствами. Депрессивный
синдром отличался незначительной глубиной (средние показатели MADRS —
22,19 ± 0,46), тревожный синдром носил эпизодический характер,
варьирующую интенсивность (средний показатель HADS — 9,77 ± 0,19). В
преморбиде ведущими были астеноневротический и лабильный типы
акцентуаций. Сексуальные дисфункции носили вторичный характер и
проявлялись снижением полового влечения, изменением эрогенной
реактивности, дисоргазмией, гениталгиями. Клинические особенности
больных с эндогенными депрессиями определялись умеренным депрессивным
эпизодом (средние показатели MADRS — 40,52 ± 0,72), с типичными
эндогенными стигмами, широким спектром проявлений суицидального
поведения. Доминировали проявления тревожной, астенической и апатической
депрессии. Тревожный синдром характеризовался высокой интенсивностью
(средние показатели HADS — 27,08 ± 0,74), постоянством, эндогенной
ритмикой. В преморбиде преобладали психастенический, сенситивный,
циклотимный и лабильный типы акцентуаций. Сексуальные дисфункции
проявлялись снижением полового влечения, вплоть до аверсии, изменением
эрогенной реактивности, аноргазмией, коитофобией. Клинико –
этологические особенности при невротических депрессиях определялись
доминирующими аффективными переживаниями, отражающими психогении и
актуальные конфликты. В контексте психодиагностического интервью,
посвященного обсуждению сексуальной тематики, выявлен ее выраженный
фрустрирующий характер. Выявлена достоверно большая (при р ? 0,01)
динамика этологических показателей по каналам мимики и жеста, что
является диагностическим критерием данной рубрики. Клинико –
этологические особенности пациенток с эндогенными депрессиями
определялись ведущим депрессивным синдромом и эндогенными стигмами –
субмиссивный характер позных элементов, гипомимичность, достоверное
снижение динамики показателей по всем каналам коммуникации. Подтверждена
дифференциально – диагностическая значимость этологической динамики
эндогенных и невротических депрессивных расстройств по каналам мимики
(при р ? 0,05), жеста при (р ? 0,01). Системно – структурный анализ
сексуального здоровья семейных пар, в которых женщины страдали
невротическими депрессиями выявил превалирование изменений
психологического компонента сексуального здоровья, при наличие
эндогенного аффективного расстройства — преобладание нарушения
биологического компонента сексуального здоровья, с выраженными
нарушениями нейрорегуляторной, вегетативной, психической составляющих,
более выраженной нейрогуморальной.

На основании выделенных клинико–психопатологических,
клинико–этологических и сексопатологических особенностей разработаны
дополнительные диагностические и дифференциальные критерии эндогенных и
невротических депрессивных расстройств у женщин, сочетающихся с
сексуальными дисфункциями. Разработаны дифференцированные
терапевтически-реабилитационные подходы для женщин с аффективными
расстройствами, сочетающимися с сексуальными дисфункциями, включающие
индивидуализированные психофармакологические и психотерапевтические
программы, коррекцию сексуальных нарушений пары с учетом
клинико-этологических характеристик. Эффективность реабилитационной
программы подтверждена клинико-катамнестическим исследованием (1 год):
качество и длительность ремиссии (рецидивы: 10% -при невротических
депрессиях и 6% — при эндогенных) и высокие показатели реадаптации
пациенток (социальная — 78% и 86% соответственно; семейная – 84% и 90%;
сексуальная – 82% и 94%).

Ключевые слова: депрессивные расстройства, сексуальные дисфункции,
комплексная диагностика.

ANNOTATION

Galizdra E.S. Clinics- ethological patterns of formation of sex
dysfunctions at an affective pathology for women. — Manuscript

The dissertation for the Candidate of Medical Science degree in
specialty 14.01.16. — psychiatry. Institute of neurology, psychiatry and
narcology AMS of Ukraine, Kharkov, 2006.

The thesis is dedicated to finding and describing the interrelations
between clinics- ethological peculiarities and sex dysfunctions for
women with neurotic and endogenic depressions. The theoretical
substantiation and new problem solving of diagnostic and differential
diagnostic of affective distresses for women combined with sex
dysfunctions ground on a comprehensive approach, including clinics-
psychopathological, psychodiagnostical methods, clinics — ethological
diagnostic, system — structure analysis of sex health is adduced.

The differentiated therapeutic — rehabilitation approaches for women
with affective distresses combined with sex dysfunctions, including
individualized psychopharmacologic and psychotherapeutic programs,
correction of sex disturbance of a couple taking into account clinics-
ethological characteristics are designed. The efficiency of the
rehabilitation program is affirmed by clinics- catamnestic research:
quality and duration of remission and high parameters of readapting of
patients.

Keywords: depressive distresses, sex dysfunctions, complex diagnostic.

PAGE 2

PAGE 2

Похожие записи