НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГРИЩУК АНДРІЙ ВІКТОРОВИЧ

УДК
619:612.357.6+612.466:636.2.053

Клініко-експериментальне обгрунтування ролі функціональних та
структурних змін печінки і нирок в патогенезі аліментарної диспепсії
телят

16.00.02 – патологія, онкологія і морфологія тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Київ -2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету
Міністрів України

Науковий керівник- доктор ветеринарних наук, професор, член-

кореспондент УААН, Мазуркевич

Анатолій Йосипович, Українська
академія

аграрних наук,
академік-секретар

відділення ветеринарної
медицини

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Борисевич

Борис Володимирович,
Національний аграрний

університет, завідувач кафедри
патологічної анатомії

кандидат біологічних наук,
професор Стадник

Андрій Максимович, Львівська
національна

академія ветеринарної медицини
ім. С.З.Гжицького,

завідувач кафедри внутрішніх
хвороб тварин

Провідна установа – ННЦ „Інститут експериментальної та клінічної

ветеринарної медицини”
Української академії

аграрних наук

Захист дисертації відбудеться “30” червня 2006 р. о 12 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у Національному
аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ – 41, вул. Героїв
оборони, 15, навчальний корпус № 3, ауд. № 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного
університету за адресою: 03041, м. Київ – 41, вул. Героїв оборони, 13,
навчальний корпус № 4, к. 41

Автореферат розісланий “24” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Міськевич С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією із проблем вирощування новонароджених телят є
хвороби із порушенням функцій шлунка і кишечнику, які є поширеними в
господарствах і спричиняють від 20 до 50% загибелі молодняку. Ці хвороби
завдають значних економічних збитків, які складаються із зниження
приросту маси тіла та негативного впливу на реакцію генетичного
потенціалу тварин (Рыженко В.П., Литвин В.П., 1981; Омельяненко А.А.,
1991; Шептулин А.А., 1995).

Як свідчать дані доступних нам літературних джерел, діагностику
ушкоджень паренхіматозних органів у тварин відносять до недостатньо
вивчених питань. Хвороби печінки та нирок у тварин на практиці
спостерігаються часто, але клінічно діагностуються рідко. Це пов’язано з
використанням практикуючими лікарями ветеринарної медицини та
працівниками лабораторій застарілих методичних рекомендацій, які
потребують оновлення, суттєвого уточнення у відповідності до сучасних
вимог. Особливої уваги потребують методики з контролю стану організму
тварин та можливих індивідуальних коливань динамічних характеристик
діяльності органів (Судаков М.О., Колесник В.Я., Береза В.І., 1972;
Делекторская Л.Н., 1987; Кондрахін І.П., 1998; Камышников В.С., 2004).

Тому на даний час одним з важливих напрямків сучасної ветеринарної
медицини є розробка і вдосконалення засобів і методів ранньої
діагностики хвороб новонародженого молодняка і створення надійної
системи захисту від хвороб з ознаками розладу функції органів травлення
(Мельничук Д.О., 1998; Цвіліховський М.І., 1998).

Ефективність багатьох запропонованих засобів для лікування тварин і
профілактики диспепсії недостатньо висока. Однією з причин є
застосування симптоматичного методу лікування, в той час як лікування
тварин такого віку вимагає знання провідних патогенетичних механізмів,
що ведуть до розвитку змін у тканинах окремих органів і систем у різні
стадії хвороби (Левченко В.І., 1997; Стадник А.М., 2003).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є частиною наукової теми 110/2-ф „Дослідити участь окремих
органів і систем організму тварин у формуванні адаптаційно
компенсаторних реакцій під впливом чинників довкілля”, яка виконується
на кафедрі патофізіології та імунології тварин факультету ветеринарної
медицини Навчально-наукового інституту (ННІ) ветеринарної медицини,
якості і безпеки продукції тваринництва Національного аграрного
університету (НАУ) (номер державної реєстрації 0198 U 004092).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у з’ясуванні характеру
метаболічних та структурно-функціональних змін в організмі
новонароджених телят, які призводять до порушень функції печінки і нирок
при аліментарній диспепсії.

Для досягнення мети вирішувались наступні задачі:

вивчити динаміку змін біохімічних показників крові, сечі, печінки і
нирок у хворих на диспепсію телят на різних етапах розвитку хвороби, а
також у клінічно здорових тварин;

виявити у крові та гомогенатах зміни активності окремих ферментів, які
віддзеркалюють характер порушень діяльності печінки і нирок у хворих на
диспепсію телят;

визначити характер гістоструктурних змін у паренхімі печінки і нирок на
початкових стадіях диспепсії;

обгрунтувати роль печінкової та ниркової недостатності в патогенезі
диспепсії;

оволодіти методикою біопсії печінки та нирок у новонароджених телят і,
за необхідності, модифікувати її.

Об’єкт дослідження – аліментарна диспепсія телят.

Предмет дослідження – венозна кров, сеча, пунктати тканини печінки і
нирок телят.

Методи досліджень – клінічні, гематологічні (визначення вмісту
гемоглобіну, гематокритної величини, кількості еритроцитів, лейкоцитів),
біохімічні (визначення вмісту глюкози, загального білку та його фракцій,
сечовини, активності аспартатамінотрансферази (АсАТ),
аланінамінотрансферази (АлАТ) і лужної фосфатази (ЛФ) крові, сечі та
біоптату печінки і нирок), гістологічні і статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на підставі
комплексного біохімічного аналізу крові, сечі, гомогенатів печінки і
нирок, запропонована схема поетапного розвитку метаболічних та
патофізіологічних змін в організмі, що ведуть до виникнення
гепато-ренальної недостатності. Вперше для вивчення стану печінки і
нирок у телят 7-ми добового віку застосована біопсія цих органів, як
додатковий захід для діагностики їх стану, а також для вибору схеми
лікування та прогнозу хвороби.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені особливості
вуглеводного, білкового, ферментного обміну речовин на фоні структурних
змін тканин печінки та нирок, які характеризуються як прояв
функціональної недостатності цих органів і можуть бути використані для
ранньої діагностики гепато-ренальних форм недостатності у
новонароджених телят при аліментарній диспепсії.

Модифіковані нами методи біопсії печінки і нирок у новонароджених телят
можуть бути використані для диференційної діагностики у телят
захворювань різної природи з метою визначення рівня ушкоджень паренхіми
цих органів („Методичні рекомендації по проведенню біопсії печінки та
нирок у новонароджених телят”/ А.В.Грищук, С.В.Аранчій, Г.І.Пікуль –
Полтава, 2005.? 24 с., розглянуті і схвалені колегією обласного
управління ветеринарної медицини, протокол № 3 від 5.04.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно формував дослідні і
контрольні групи тварин, виконав весь обсяг експериментальних та
клінічних досліджень, провів статистичну обробку отриманого цифрового
матеріалу, інтерпретацію результатів наукової роботи, сформулював
висновки. Гістологічні дослідження біоптату печінки і нирок проведені
автором спільно з кандидатом ветеринарних наук, доцентом кафедри
патанатомії НАУ М.К.Потоцьким та завідувачем відділу патанатомії
Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини Мінагрополітики
України О.В.Ложкіною.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної
роботи доповідались і обговорювались на Міжнародній науково-практичній
конференції (м. Полтава, 2002р), на ІІ та III науково-практичних
конференціях Всеукраїнського товариства ветеринарних патологів (м.
Київ, 2001, м. Харків, 2004 р),

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в трьох
статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК
України.

Структура та об’єм дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу,
огляду літератури, загальної методики, та методів досліджень,
результатів власних досліджень, їх узагальнення та аналізу, висновків і
пропозицій виробництву, списку використаних джерел, що містить 267
найменувань, у тому числі 55 – із далекого зарубіжжя. Робота викладена
на 116 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 10 таблицями та 32
рисунками.

Вибір напрямків досліджень, матеріали і методи виконання роботи

Основні клініко-експериментальні дослідження проводились в господарстві
ТОВ „Хлібодар” Лубенського району Полтавської області, вільному від
інфекційних та інвазійних хвороб, протягом 1999?2004 рр. Піддослідні
тварини (корови, молодняк) утримувались в однакових умовах, на
збалансованих раціонах годівлі, що забезпечували оптимальні умови для
їх продуктивності та росту.

Тільні корови утримувались у приміщеннях під наглядом ветеринарного
персоналу.

Для дослідів відібрали дві групи телят (контрольна і дослідна), які
укомплектовувалися по мірі їх народження.

Комплектацію груп проводили за принципом умовних аналогів. У першій
(контрольній) групі були клінічно здорові телята з 3-ї по 10-у добу
життя в кількості 5 голів. У другій (дослідній) групі були телята,
хворі на аліментарну диспепсію з 3-ї по 10-у добу життя, в кількості 15
голів.

Молодняк всіх груп знаходився в однакових умовах утримання і годівлі. В
перші години після народження телята отримували молозиво 4 – 5 рази на
добу в кількості 1 – 2 л, потім молоко з розрахунку 5 – 6 кг на голову.
Випоювання проводили через соскові поїлки, згодом з відра.

Дослідження проводились в зимово-весняний період. Дослідні тварини
утримувались в індивідуальних станках у приміщеннях, де знаходилось
основне поголів’я. Інфекційні хвороби, які протікають з ознаками діареї,
виключались шляхом бактеріологічних досліджень.

Робота виконувалась за наступним планом :

• формували групи клінічно здорових та хворих на аліментарну диспепсію
телят;

• дотримувались протягом всього періоду дослідів в усіх групах однакових
умов годівлі та утримання телят;

• проводили загальне клінічне обстеження (оцінювали загальний стан
тварин, вимірювали температуру, пульс, дихання);

• відбирали матеріал для лабораторних досліджень (кров, сечу, біоптат
печінки і нирки);

• вибирали найбільш ефективні методи проведення біопсії печінки та
нирок;

• проводили гістологічне дослідження зразків печінки і нирок.

Зразки крові для біохімічних досліджень у тварин першої і другої груп
відбирали з зовнішньої яремної вени на 3 – 6 – 10 добу життя загально
прийнятим методом вранці до годівлі. Проби сечі відбирали у бичків
шляхом масажу зовнішніх статевих органів, у теличок за допомогою
металевого катетера для дрібної рогатої худоби на 3 – 6 – 10 добу життя.

Біоптат печінки та нирок отримували від телят, хворих на токсичну
диспепсію, до годівлі на 5-у добу хвороби. Частину його використовували
для отримання гомогенатів, в яких визначали біохімічні показники, в
тому числі активність ферментів, а частину – для гістологічних
досліджень.

В отриманих пробах крові визначали гематологічні показники ? кількість
еритроцитів, лейкоцитів шляхом підрахунку у камері із сіткою Горяєва;
величину гематокриту ? мікрометодом у модифікації Й. Тодорова; вміст
гемоглобіну ? геміглобінціанідним методом; морфологію еритроцитів
досліджували у мазках, зафарбованих за Романовським – Гімзою під
світловим мікроскопом; на основі отриманих даних визначали вміст
гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ).

У сечі за допомогою індикаторних смужок „Nona PHAN” Чеської фірми
LACHEMA визначали величину рН, вміст білка, глюкози, кетонових тіл,
нітритів, уробіліногену, білірубіну, гемоглобін.

У сироватці крові, сечі, визначали рівень загального білка ?
уніфікованим методом за біуретовою реакцією, в гомогенатах печінки і
нирок – за методом Лоурі; білкові фракції ? нефелометричним методом;
вміст глюкози ? глюкозооксидазним методом; рівень сечовини ? з
диацетилмонооксимом; активність аспартат-амінотрансферази та
аланін-амінотрансферази ? за методом Рейтмана-Френкеля; активність
лужної фосфатази ? методом розщеплення фенілфосфату з утворенням фенолу
і фосфату, де фенол в присутності перийодату натрію вказує на активність
ферменту; вміст креатиніну ? уніфікованим методом у кольоровій реакції
Яффе (метод Поппера).

Функціональний стан печінки і нирок оцінювали за змінами показників
білкового, вуглеводного обміну, ферментної активності, а також за даними
гістологічних досліджень тканин печінки та нирок, отриманих методом
зажиттєвої біопсії цих органів.

Операцію по біопсії печінки і нирок проводили на телятах 7 ? добового
віку. Зразки печінки отримували за методом, описаним С.З Гжицьким та
С.І. Кусенем в модифікації С.В. Баженова і А.Й.Мазуркевича (1993) з
деякими власними змінами.

Зразки нирки отримували за допомогою голки американського виробництва
(B-D is a trademark of Becton, Dickinson and Company), яку
використовують для проведення біопсії тканин у гуманній медицині, за
методикою Іонова П.С. і Титаренка Ю.В. з нашими змінами.

Отримані біоптати для біохімічних досліджень переносили в скляний посуд
з охолодженим до +40С Кребс-Рингер-фосфатним буфером, а для
гістологічних досліджень – в забуферений 10 % -ний розчин формаліну.

Гістоморфологічні дослідження проб печінки і нирок проводили після
відповідної обробки біоптату. Отримані зразки печінки і нирок після
фіксації та зневоднення заливали в блоки, з яких потім робили тонкі
зрізи. Характерні патогістологічні зміни в гістопрепаратах
фотографувались на мікроcкопі Оptima з насадкою та проектувались на
монітор комп’ютера. Аналіз отриманих даних проводився по
мікрофотографіях.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Зміни гематологічних показників у телят, хворих на диспепсію

Кількість еритроцитів у крові телят дослідної групи на 11 % достовірно
зростала, порівняно з контрольною групою. На 3-ю, 6-у, 10-у добу
кількість еритроцитів хоч і зростала у хворих тварин в порівнянні зі
здоровими, але не суттєво.

Вміст гемоглобіну в крові телят дослідної групи знижувався на 6 %, в
той час як гематокритна величина збільшилась на 24%. На нашу думку,
збільшення кількості еритроцитів (еритроцитоз) на 6-у, а особливо на
10-у добу та зростання величини гематокриту свідчать про згущення крові,
яке виникає від надмірної втрати води внаслідок профузного проносу у
хворих на діарею тварин. При зневодненні у тварин порушується кровообіг,
що відбивається на зниження артеріального тиску і добовому діурезі, а це
є результатом порушення функції нирок. Зниження вмісту гемоглобіну,
розвивається у хворих тварин також і через зниження процесів
гемоглобіноутворення, оскільки останні потребують активності низки
ферментів, наявності достатньої кількості енергетичних ресурсів для
гему і глобіну.

Наші досліди показали, що в процесі розвитку хвороби кількість незрілих
форм еритроцитів збільшується, а вміст гемоглобіну в них знижується.

Так, середній вміст гемоглобіну в еритроцитах (ВГЕ) контрольної групи
телят складає 16,2±0,06 пг, у дослідній групі телят – 15,6±0,06 пг.
Отже, спостерігається тенденція до гіпохромії. Вона поєднується з
макроцитозом, який проявляється збільшенням об’єму еритроцитів в крові
телят дослідної групи на 11 %. Напевне, в умовах зневоднення організму
та втрати ним надлишку електролітів вода плазми частково переходить в
клітини крові, в тому числі і в еритроцити, зумовлюючи збільшення їх
об’єму та зниження концентрації гемоглобіну, що, очевидно, пов’язане із
явищем клітинного набряку.

Достовірне збільшення на 12 % загальної кількості лейкоцитів у крові
тварин дослідної групи, в порівнянні з контрольною, на наш погляд, є
наслідком наявності запальних процесів, які мають місце в
шлунково-кишковому тракті, та активізації функції ретикулоендотеліальної
системи.

Зміни показників вуглеводного обміну

Порушення вуглеводного обміну в новонароджених телят трапляються, без
сумніву, частіше, ніж діагностуються.

Вміст глюкози в крові телят дослідної групи, був нижчим на 40 % (1,8 ±
0,007 ммоль/л), порівняно із контрольною групою. В гомогенатах печінки
дослідної групи телят вміст глюкози також був нижчим на 57 % (1,2 ±
0,003 ммоль/л), ніж у контрольній групі тварин таблиця 1.

Таблиця 1

Динаміка вмісту глюкози в сироватці крові, сечі, гомогенатах печінки і
нирок у телят

Група

телят

Величини

Досліджуване середовище

сироватка

крові,

ммоль/л сеча,

ммоль/л гомогенати печінки,

ммоль/л гомогенаи

нирок,

ммоль/л

Контрольна група (n=5)

М

3,0

2,9

2,8

±m

0,002

0,003

0,002

Дослідна

група (n=15)

М

1,8

2,5

1,2

1,7

±m

0,007***

0,2***

0,003***

0,003***

Примітка ***Р<0,001 Виявлена гіпоглікемія є наслідком втрати печінкою здатності до регуляції сталого рівня вуглеводів, а також розвитку в ній патологічних процесів. За диспепсії різко гальмуються процеси всмоктування в кишечнику через ушкодження епітелію. В сечі дослідної групи тварин виявляється глюкоза в середньому 2,5±0,02 ммоль/л, в той час як у контрольній групі телят глюкоза в сечі відсутня. В гомогенатах нирок дослідної групи рівень глюкози також достовірно нижчий на 40 % (1,7 ± 0,003 ммоль/л), проти такого у контрольної групи. Глюкозурія свідчить про порушення реабсорбційної функції нирок, внаслідок чого не вся глюкоза, що надходить у складі первинної сечі, реабсорбується в ниркових канальцях і повертається у кров. Як наслідок, значне вірогідне зниження вмісту глюкози в гомогенатах нирок приводить до зниження енергетичного забезпечення ферментних систем в них, а отже, і активності перебігу процесів утворення первинної та вторинної сечі, а також участі нирок в регуляції водно-електролітного гомеостазу в організмі. Прояви порушень вуглеводного обміну у новонароджених тварин, хворих на диспепсію, у вигляді гіпоглікемії та глюкозурії на фоні різкого зниження запасів глюкози в тканинах печінки та нирок є важливим показником гепато-ренальної недостатності. Очевидно, вплив на печінку та нирки токсичних продуктів, що надходять у кров із шлунково-кишкового каналу, а також низький рівень вуглеводів у крові зумовлюють енергетичне виснаження, і в першу чергу клітин головного мозку, печінки, нирок, інших органів і тканин. Недостатня регулювальна здатність з боку нейроендокринної системи за цих умов стає головним фактором в ланцюгу патогенетичних змін в організмі новонароджених телят при диспепсії. Динаміка показників білкового та азотного обмінів Результати проведених нами досліджень по визначенню вмісту загального білка в крові, сечі та гомогенатах тканин печінки і нирок, а також його фракцій у сироватці крові вказують на те, що в сироватці крові тварин дослідної групи вміст білка був нижчим на 4 % (50,0 ± 0,02 г/л) в порівнянні з контрольною групою. В сечі хворих тварин білка було більше (0,34 ± 0,006 г/л) в порівнянні із контрольною групою (0,26 ± 0,004 г/л). Вміст загального білка в гомогенатах печінки та нирок у тварин, хворих на диспепсію, також був нижчим на 2 % відповідно (71,0 ± 0,05 г/л), (59,0 ± 0,02 г/л), ніж у контрольної групи тварин. Втрати білка відбуваються через ушкоджені нирки, а також через ушкоджену запальним процесом слизову оболонку кишечнику. Крім того, внаслідок ураження печінки та енергетичного дефіциту знижується інтенсивність синтезу білків рисунок 1. Рис. 1. Вміст білка в сироватці крові, сечі, гомогенатах печінки і нирок у телят Як видно на рисунку 2, рівень альбумінів у крові телят дослідної групи був нижчим на 5 % (18,4 ± 0,03 г/л) порівняно із тваринами контрольної групи. Це пов’язано, зі зниженням активності білоксинтезуючої функції печінки. Зменшення рівня бета- і гамаглобулінів відповідно на 14 та 10 % (8,4 ± 0,03 г/л), (9,1 ± 0,03 г/л) свідчить про суттєві втрати цих білків з рідиною кишечнику при проносах, а також про втрати здатності нирок реабсорбувати білки із первинної сечі та повертати їх назад в кров. Рівень альфа-глобулінів у крові хворих телят підвищувався на 11 % (14,4 ± 0,03 г/л). Це є компенсаторною реакцією цілісного організму, спрямованою на підтримку онкотичного тиску крові. Зниження вмісту загального білка та його фракцій є наслідком розладу пристінкового травлення, порушення процесів всмоктування в кишечнику. Воно відбувається із зниженням процесів біосинтезу білків тканинами організму, і в першу чергу в печінці. Зниження вмісту білків в організмі сприяють процеси посилення виділення їх із сечею через розвиток ниркової недостатності. Це підтверджується суттєвими змінами структури тканин нирок та печінки. ’ c ? 1/4 e e ? ’ ? ? V ’ ” – ? ? ? ?   c ? ? 1/4 e e   „@ ^„@ „@ ^„@ ae$b'„*?.~0a0>2~3J4e41/45″6AE6I9/oeeeoTHOOOTHTHTHCCCCCTH»TH

&

b/esse/eeeIIIIIssAAAAAAAss

??

@

??

????

a’C<0$ @ ™th?o?~???ae?6c?F¤Y¦Y?Y?Y¬Y®Y°Y?Y?Y¶Y?Y?Y1/4Y3/4YoooooiaoooOOOOIIIIIIIII ¤x ??????????? ± 0,06 ммоль/л), а також у гомогенатах печінки (8,9 ± 0,06 ммоль/л), (6,9 ± 0,04 ммоль/л) таблиця 2. Інтенсивне наростання рівня сечовини в сироватці крові в порівнянні із збільшенням її вмісту в гомогенатах печінки вказує на зниження видільної функції нирок і, перш за все, через зменшення кількості діючих нефронів нирок, що підтверджується нашими патогістологічними дослідженнями. Рис. 2. Вміст білкових фракцій в сироватці крові телят Ушкодження тканин нирок пов’язане перш за все із гіпоксією та дефіцитом в її тканинах інших необхідних речовин, а також енергетичного голодування. Внаслідок можливих за цих умов ендокринних порушень розвивається вазоконстрикція судин нирок та порушення їх перфузії. Процес може поглиблюватись метаболічним ацидозом та різким зниженням ниркового кровообігу. Порушення процесів утворення та виділення сечі і підвищення тиску всередині ниркових канальців в подальшому викликає атрофію епітелію дистальних відділів канальців, перші прояви якої виявлені в наших патогістологічних дослідженнях. Через зменшення кількості діючих нефронів екскреція сечовини із сечею знижується. Сечовина повертається в кров і зумовлює розвиток гіперазотемії. Рівень креатиніну в сироватці крові, гомогенатах печінки та нирок хворих тварин більший відповідно на 30, 45 та 49 %, ніж у тварин контрольної групи. Накопичення креатиніну в крові хворих телят є свідченням недостатності нирок, а саме, зниження фільтраційної функції їх ниркових тілець таблиця 3. При гістологічних дослідженнях нами виявлені суттєві порушення мікроскопічної будови цього парного органа. А оскільки головний шлях виведення креатиніну із організму є нирки, то відбувається накопичення його в крові і, як наслідок, підвищення його рівня в сироватці крові. Таблиця 2 Динаміка вмісту сечовини в сироватці крові, сечі, гомогенатах печінки у телят Група телят Величини Досліджуване середовище сироватка крові, ммоль/л сеча, ммоль/л гомогенати печінки, ммоль/л гомогенати нирок, ммоль/л Контрольна група (n=5) М 6,1 162,0 6,9 1,0 ±m 0,06 4,0 0,04 0,04 Дослідна група (n=15) М 11,4 62,1 8,9 8,9 ±m 0,03*** 2,5 *** 0,06*** 0,8*** Примітка *** Р<0,001 Таблиця 3 Вміст креатиніну в сироватці крові, сечі, гомогенатах печінки і нирок у телят Група телят Величини Досліджуване середовище сироватка крові, мкмоль/л сеча, мкмоль/л гомогенати печінки, мкмоль/л гомогенати нирок, мкмоль/л Контрольна група (n=5) М 132,0 Не досл. 230,0 297,0 ±m 1,6 - 0,3 0,3 Дослідна група (n=15) М 186,0 Не досл. 450,0 534,0 ±m 4,8*** - 0,2*** 0,3*** Примітка ***Р<0,001 Активність ферментів АсАТ, АлАТ та ЛФ Активність АсАТ в сироватці крові хворих на диспепсію телят зростала і дорівнювала 0,60 ± 0,01 мккат/л, в порівнянні з клінічно здоровими тваринами 0,53 ± 0,01 мккат/л, в той час як у гомогенатах печінки та нирок – вона була нижчою на 60 та 45% порівняно з тваринами контрольної групи. Активність АлАТ у крові хворих телят збільшилась 0,72 ± 0,01 мккат/л, в порівнянні з контрольною групою телят 0,32 ± 0,009 мккат/л, в той час як в гомогенатах печінки та нирок вона знижувалась – відповідно на 40 і 33 % рисунок 3. Підвищення активності трансаміназ в крові з одночасним зниженням її в гомогенатах печінки і нирок є наслідком ураження клітин цих органів з виходом названих ферментів у кров. Ушкодження паренхіми названих органів підтверджено нами в патогістологічних дослідженнях біоптату. Прояви порушень вуглеводного обміну у новонароджених тварин, хворих на диспепсію, у вигляді гіпоглікемії та глюкозурії на фоні різкого зниження запасів глюкози в тканинах печінки та нирок є важливим показником гепато-ренальної недостатності. Рис. 3. Показники активності ферментів в сироватці крові, гомогенатах печінки і нирок у телят Підвищення активності лужної фосфатази в сироватці крові хворих телят в 2,1 рази (0,57 ± 0,01 мккат/л) у порівнянні з тваринами контрольної групи (0,25 ± 0,009 мккат/л) свідчить про посилення процесів її синтезу через мобілізацію резервних джерел неорганічного фосфату, що підсилює енергетичні можливості організму. Таким чином, характер змін активності трансаміназ та лужної фосфатази в крові і гомогенатах тканин підтверджує наші припущення щодо порушення структури та функції тканин печінки і нирок телят, хворих на диспепсію. Структурні зміни печінки та нирок при диспепсії телят Печінка має значні компенсаторні можливості, що в певній мірі ускладнює ранню діагностику її ушкодження. Клінічні ознаки порушень функції печінки з’являються через певний час від початку патологічного процесу. Тому використання біопсії органа нерідко є важливим методом ранньої клінічної діагностики специфічного порушення функцій гепатоцитів. Зажиттєве дослідження морфології печінки і нирок дають можливість значно глибше і точніше давати відповідь на сутність протікання патологічних процесів в цих органах. Функціональні розлади в печінці поглиблюються також морфологічними змінами її паренхіми. У печінці телят, хворих на диспепсію, виявлялися тільки окремі невеликі ділянки незміненої мікроскопічної будови. В більшій частині органа реєстрували зернисту дистрофію гепатоцитів. Вони були збільшеними в розмірі, межі багатьох клітин не чіткі, або ж взагалі не визначалися. Цитоплазма каламутна, часто нерівномірно зафарбована, містила зерна і глибки білкової природи, що підтверджувалося обробкою розчином оцтової кислоти. Цитоплазма деяких гепатоцитів заповнена гомогенним матеріалом, який надає їм матового вигляду (вид “матового скла”). У частини гепатоцитів у цитоплазмі реєстрували вакуолі різних розмірів, характер вмісту яких не визначався. Ядра в частині клітин було видно погано, а в частині з них вони взагалі не реєструвалися. Місцями виявлялися вогнища руйнування і коагуляційного некрозу гепатоцитів, який охоплює окремі гепатоцити, або їх невеликі групи. В зв’язку з зонами некрозу з’являється запальна інфільтрація, що складається з мононуклеарних клітин, переважно лімфоцитів. У таких вогнищах знаходили менш інтенсивно зафарбовану еозином однорідну масу. В частині таких вогнищ знаходили окремі інтенсивно зафарбовані ядра гепатоцитів у стані рекситу (Рис. 4). Спостерігається запрограмована загибель окремих гепатоцитів, тобто апоптоз. Такі клітини стають еозинофільними, з пікнотичними ядрами. Вони витискуються із зруйнованої клітини, залишаючи на місці останьої ацидофільні тільця (тільця Каунсільмена). Межі окремих часточок не визначалися. Центральні вени були розширеними внаслідок зниження перфузії печінки, яка виникає внаслідок зменшення як артеріального, так і портального венозного кровотоку. Спочатку ушкоджується мікроциркуляторне русло, а потім розвивається некроз гепатоцитів, викликаючи гостру запальну реакцію з інфільтрацією поліморфно-ядерними лейкоцитами. Це призводить до різкого розширення синусоїдів та гіперемії, застійні явища особливо виражені в термінальних печінкових венулах. Як наслідок, ( йде пошкодження гепатоцитів через стискування гіперемованими синусоїдними капілярами і тривалою гіпоксією. Рис. 4. Печінка теляти, хворого на диспепсію : а – некроз гепатоцитів; б – руйнування гепатоцитів. Фарбування гематоксиліном Караці і еозином х 400. При диспепсії в нирках телят реєструвалися ділянки з помітними мікроскопічними змінами, характер яких в різних частинах нирок був однаковим, але ступінь прояву – різною. Цитоплазма каламутна, часто нерівномірно зафарбована, містила зерна і глибки білкової природи. Ядра в частині клітин проглядалися погано, або взагалі не реєструвалися. Після обробки гістологічних зрізів 1% оцтовою кислотою перед фарбуванням цитоплазма просвітлювалася, ядра і межі клітин ставали більш чітко видимими. Частина дистрофічно змінених клітин знаходилась на різних стадіях руйнування. Місцями в нирках спостерігали вогнища коагуляційного некрозу (Рис. 5). При цьому їх канальці і судинні клубочки мали вигляд рівномірно блідо зафарбованої еозином маси, в якій визначалися окремі блідо зафарбовані гематоксиліном ядра. На гістозрізах спостерігаємо збільшені багатоклітинні, відносно малокровні судинні клубочки. Гіперклітинність пов’язана з проліферацією та набуханням ендотеліальних, мезангіальних клітин та лейкоцитарної інфільтрації. Спостерігається потовщення базальної мембрани, що проявляється в потовщенні стінок капілярів. Капіляри клубочків були розширеними. В частині ниркових тілець реєстрували руйнування спочатку капсули Шумлянського - Боумена, а потім і всього клубочка, на місці якого виявлялось щільне скупчення клітин. Рис. 5. Нирка теляти, хворого на диспепсію : а - зерниста дистрофія епітелію звивистих канальців; б – руйнування епітелію звивистих канальців. Фарбування гематоксиліном Караці і еозином х 400. У петлях судинних клубочків, а також в просвітах приносних артеріол відмічаються тромби. Некротизовані капіляри судинних клубочків знаходяться у стані лізису і представлені клітинно-тканинним детритом. Ушкодження канальців викликає спазм прегломерулярних артеріол, що призводить до зниження швидкості клубочкової фільтрації. Ішемічний гострий некроз канальців характеризується фокальним некрозом канальців на багатьох ділянках по ходу нефрона і супроводжується розривами базальних мембран і оклюзією просвіту канальців циліндрами. У більшості випадків епітелій всіх відділів канальців знаходився у стані зернистої дистрофії. Епітеліоцити були збільшеними в розмірі, внаслідок чого просвіт канальців звужувався або ж взагалі зникав. Межі багатьох епітеліальних клітин – не чіткі, або ж взагалі не визначалися. ВИСНОВКИ 1. У дисертаційній роботі на підставі проведеного зажиттєвого комплексного вивчення змін в організмі хворих на аліментарну диспепсію телят з використанням методів біохімічного аналізу крові, сечі та гомогенатів біоптату тканин печінки і нирок, а також вивчення гістопрепаратів, виготовлених із біопсійного матеріалу, виявлені прояви печінково-ниркової недостатності, які підтверджені характерними змінами показників в досліджуваних середовищах у вигляді метаболічних, функціональних та структурних порушень. В перші дні хвороби відмічені характерні зміни кількісного та якісного складу еритроцитів ( еритроцитоз, гіпохромія з макроцитозом еритроцитів, зростання на 24 % величини гематокриту, які зумовлюють порушення дихальної функції крові та її реологічних властивостей. Збільшення в крові загальної кількості лейкоцитів (лейкоцитоз) на 12 % є проявом адаптаційно-компенсаторної реакції цілісного організму на розвиток патологічного процесу в шлунково-кишковому каналі. Зниження вмісту глюкози в крові (гіпоглікемія) на 40 % та гомогенатах біоптату печінки і нирок на 57 % і 40 %, а також поява глюкози в сечі (глюкозурія) свідчить про розвиток недостатності нирок і приводить до розвитку енергетичного дефіциту в організмі хворих тварин, який, у свою чергу, призводить до вторинного порушення вуглеводної функції печінки, а також до погіршення реабсорбційної здатності нирок. Зниження рівня загального білка в сироватці крові і гомогенатах печінки та зниження вмісту альбумінів у фракційному складі крові телят, хворих на диспепсію (гіпопротеїнемія), свідчить про зниження активності білок синтезуючої функції печінки. Підвищення рівня білка в сечі з одночасним збільшенням креатиніну в крові на 30 % та гомогенатах печінки на 45 % і нирок на 49 % вказує на порушення реабсорбційної та фільтраційної функції нирок, що, в свою чергу, сприяє розвитку гіпопротеїнемії через втрату білків із сечею. Підвищення в сироватці крові хворих телят вмісту сечовини на 47 %, і креатиніну на 30 % на фоні зниження рівня сечовини в сечі на 62 % підтверджують розвиток функціональних змін в нирках. Підвищення активності АсАТ, АлАТ та ЛФ в крові телят, хворих на диспепсію, з одночасним зниженням їх активності у гомогенатах печінки і нирок вказують на ураження органел і структури клітинної мембрани клітин печінки, які зумовлюють елімінацію вказаних ферментів із клітин у кров. Морфологічним проявом синдрому гепаторенальної недостатності в організмі телят при диспепсії є зерниста та жирова дистрофія гепатоцитів та зерниста дистрофія епітеліальних клітин прямих і звивистих канальців нирок. Використання комплексного методу досліджень, який поєднує біохімічний аналіз зразків крові, сечі з гістологічними дослідженнями біоптату паренхіматозних органів, дає можливість отримати більш чітке уявлення про характер змін в організмі новонароджених телят, хворих на аліментарну диспепсію. ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ Для виявлення ранніх змін у печінці та нирках телят молочного періоду при диспепсії, крім клінічних методів досліджень, метод біохімічних та гістологічних досліджень біоптатів печінки і нирок пропонується як додатковий з метою уточнення діагнозу та призначення патогенетичного лікування. Одержані результати щодо функціональних і структурних змін у печінці і нирках телят при диспепсії використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін „Клінічна біохімія”, „Патофізіологія”, „Внутрішні хвороби тварин”, „Патологічна анатомія”. Список праць, опублікованих за темою дисертації Грищук А.В. Характер функціонально-структурних змін в печінці і нирках та їх роль в патогенезі диспепсії телят // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2002. – № 2-3. – С. 127 – 128. Мазуркевич А.Й., Грищук А.В. До порушення обміну глюкози та сечовини в організмі новонароджених телят, хворих на диспепсію (дані біопсії) // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2002. – Т 2. – С. 82 – 84. Мазуркевич А.Й., Грищук А.В. Провідна роль порушень діяльності нирок у патогенезі диспепсії телят // Вет. медицина України – 2005. – № 10. – С. 13 – 16. Грищук А.В. Клініко-експериментальне обґрунтування функціональних та структурних змін печінки і нирок в патогенезі аліментарної диспепсії телят. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.02 – патологія, онкологія і морфологія тварин. – Національний аграрний університет, Київ, 2006. Дисертація присвячена експериментальному та теоретичному обґрунтуванню методів діагностики функціональних та структурних змін печінки і нирок у новонароджених телят з ознаками аліментарної диспепсії. Діагностика печінкової та ниркової (гепаторенальної) недостатності ґрунтується на визначенні вмісту в сироватці крові, сечі, гомогенатах печінки і нирок рівня загального білка, білкових фракцій, вмісту глюкози, рівня сечовини, активності аспартат- та аланінтрансаміназ, а також активності лужної фосфатази та вмісту креатиніну. Крім того, для вивчення структурних змін у печінці та нирках телят хворих на диспепсію, проводились біопсія та гістологічні дослідження. Методи біопсії печінки і нирок можуть бути використані у наукових дослідженнях для ранньої діагностики ушкодження паренхіми цих органів. Ключові слова: диспепсія, телята, печінка, нирки, гепаторенальний синдром, діагностика, сироватка крові, сеча, гомогенат, біопсія, гістологія, білок, глюкоза, сечовина, аспартат- аланінтрансаміназа, лужна фосфатаза, креатинін. Грищук А.В. Клинико-эксперементальное обоснование роли функциональных и структурных изменений печени и почек в патогенезе алиментарной диспепсии. – Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата ветеринарних наук по специальности 16.00.02 – патология, онкология и морфология животных. – Национальный аграрный университет, Киев, 2006. Целью работы было установить характер метаболических и структурно-функциональных изменений в организме новорождённых телят, которые приводят к нарушению деятельности печени и почек в патогенезе алиментарной диспепсии. Ведущим показателем изменений в печени и почках есть гипогликемия. Она развивается в результате снижения интенсивности поступления углеводов из кишечника. Также большую роль играет несовершенство регулируемых систем у новорожденных телят, а также неполноценность печёночного буфера, за счёт которого обеспечивается стабильный уровень гликемии. Это определяется как развитие функциональной печёночной недостаточности. Следствием этого есть не только снижение уровня углеводов в крови и гомогенатах печени и почек у больных животных на 40 %( 1,8 ± 0,007 ммоль/л ), 57 %(1,2 ± 0,003 ммоль/л ), 40 %( 1,7 ± 0,003 ммоль/л ), а также увеличение активности ферментов АсАТ и АлАТ в сыворотке крови ( 0,60 ± 0,01 мккат/л ), ( 0,72 ± 0,01 мккат/л ) с одновременным снижением их в гомогенатах печени и почек есть следствием поражения клеток этих органов. Повреждения паренхимы названых органов подтверждаются патогистологическими исследованиями биоптата. Проявления нарушений углеводного обмена у новорождённых животных, больных на диспепсию с признаками гипогликемии и глюкозурии, на фоне снижения глюкозы в тканях печени и почек есть важным показателем гепато-ренальной недостаточности. Уровень общего белка в сыворотке крови, гомогенатах печени и почек у больных животных был ниже, чем у контрольной группы телят. В то же время в моче белка было больше ( 0,34 ± 0,006 г/л ) у больных телят по сравнению с контрольной группой ( 0,26 ± 0,004 г/л ). Потери белка происходят через повреждённые почки, а также повреждённую воспалительным процессом слизистую оболочку кишечника. Кроме того, в результате повреждения печени снижается интенсивность синтеза белков. Возрастание уровня мочевины в крови больных телят ( 11,4 ± 0,03 ммоль/л ), а также увеличение её в гомогенатах печени ( 8,9 ± 0,06 ммоль/л ), в сравнении с контрольной группою ( 6,1 ± 0,06 ммоль/л ), ( 6,9 ± 0,04 ммоль/л ), свидетельствует о снижении выделительной функции почек, и в первую очередь снижении количества действующих нефронов почек, что подтверждается патогистологическими исследованиями. Нарушение процесса образования и выделения мочевины с повышением давления внутри почечных канальцев в последующем вызывает атрофию эпителия дистальных отделов канальцев. В результате снижения количества действующих нефронов экскреция мочевины с мочой снижается. Мочевина возвращается в кровь и способствует развитию гиперазотемии. О развитии недостаточности почек, а точнее о снижении фильтрационной функции почечных телец свидетельствует увеличение уровня креатенина в крови больных телят на 30 % (186,0 ± 4,8 мкмоль/л ), в гомогенатах печени на 45 % ( 450,0 ± 0,2 мкмоль/л ), в гомогенатах почек на 49 % ( 534,0 ± 0,3 мкмоль/л ), в сравнении с контрольной группой ( 132,0 ± 1,6 мкмоль/л ), ( 230,0 ± 0,3 мкмоль/л ), ( 297,0 ± 0,3 мкмоль/л ). Патогистологические изменения подтверждают существенные структурные изменения в почках и печени. В большей части органа регистрировали зернистую дистрофию гепатоцитов. Они были увеличены в размерах, границы большинства клеток не чёткие. Цитоплазма мутная, часто неравномерно окрашена, содержала зерна белковой природы. В почках у большинства очагов патологического процеса эпителий всех отделов канальцев находился в состоянии зернистой дистрофии. Эпителиоциты были увеличены в размерах. Ядра в части клеток были видны плохо, а в части из них совсем не регистрировались. Капиляры клубочков были расширены. В некоторых частях почечных телец регистрировались сначала капсулы Шумлянского-Боумена, а потом и всего клубочка. В некоторых местах почек наблюдались очаги коагуляционного некроза. Такие изменения структуры тканей органов, которые есть последствием действия продуктов интоксикации, способствуют существенным метаболическим и функциональным их нарушениям. Ключевые слова: диспепсия, телята, печень, почки, гепато-ренальный синдром, диагностика, сыроватка крови, моча, гомогенат, биопсия, гистология, белок, глюкоза, мочевина, аспартат- аланинтрансаминаза, щелочная фосфатаза, креатинин. Gryshchuk A.V. Clinically – experimentalground of functional and structural chandes in liver and kidneys in pathogenesis of calves' alimentary dyspepsia. – Manuscript. The thesis on competition of a scientific degree of the candidate of veterinary sciences on a speciality 16.00.02 – pathology, oncology and morphology of animals – Kyiv State Agrarian University, 2006. The thesis is devoted to studying of experimental and theoretical ground of diagnostic methods on functional and structural changes in liver and kidneys of neuly born calves with the sighs of alimentary dyspepsia. The diagnostics of liver and kidneys insufficiency of development is based on determination of excretion of normal serum albumin in blood serum, urea, liver and kidneys parenchyma, in albumin fraction, the excretion of glucose, urea level as well as activity of aspartat- and alanine transamination and activity of alkaline phosphotasy and creatinine level. Apart from that in order to study the structural changes in calves' liver and kidneys with the signs of dyspepsia biopsy was taken and histodiagnosis of biochemical biopsy of these organs. The methods of liver and kidneys biopsy can be used in researches for early diagnostics of organs with infected parenchyma. Key words : dyspepsia, calves, liver, kidneys, diagnostics, blood serum, urea, homogeneity, biopsy, histodiagnosis, albumin, glucose, aspartat- and alanine transamination, alkaline phosphotasy, creatinint. PAGE 3

Похожие записи