.

Клініко-експериментальне обгрунтування ролі функціональних та структурних змін печінки і нирок в патогенезі аліментарної диспепсії телят (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
160 2868
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГРИЩУК АНДРІЙ ВІКТОРОВИЧ

УДК
619:612.357.6+612.466:636.2.053

Клініко-експериментальне обгрунтування ролі функціональних та
структурних змін печінки і нирок в патогенезі аліментарної диспепсії
телят

16.00.02 – патологія, онкологія і морфологія тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Київ -2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету
Міністрів України

Науковий керівник- доктор ветеринарних наук, професор, член-

кореспондент УААН, Мазуркевич

Анатолій Йосипович, Українська
академія

аграрних наук,
академік-секретар

відділення ветеринарної
медицини

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Борисевич

Борис Володимирович,
Національний аграрний

університет, завідувач кафедри
патологічної анатомії

кандидат біологічних наук,
професор Стадник

Андрій Максимович, Львівська
національна

академія ветеринарної медицини
ім. С.З.Гжицького,

завідувач кафедри внутрішніх
хвороб тварин

Провідна установа – ННЦ „Інститут експериментальної та клінічної

ветеринарної медицини”
Української академії

аграрних наук

Захист дисертації відбудеться “30” червня 2006 р. о 12 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у Національному
аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ – 41, вул. Героїв
оборони, 15, навчальний корпус № 3, ауд. № 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного
університету за адресою: 03041, м. Київ – 41, вул. Героїв оборони, 13,
навчальний корпус № 4, к. 41

Автореферат розісланий “24” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Міськевич С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією із проблем вирощування новонароджених телят є
хвороби із порушенням функцій шлунка і кишечнику, які є поширеними в
господарствах і спричиняють від 20 до 50% загибелі молодняку. Ці хвороби
завдають значних економічних збитків, які складаються із зниження
приросту маси тіла та негативного впливу на реакцію генетичного
потенціалу тварин (Рыженко В.П., Литвин В.П., 1981; Омельяненко А.А.,
1991; Шептулин А.А., 1995).

Як свідчать дані доступних нам літературних джерел, діагностику
ушкоджень паренхіматозних органів у тварин відносять до недостатньо
вивчених питань. Хвороби печінки та нирок у тварин на практиці
спостерігаються часто, але клінічно діагностуються рідко. Це пов’язано з
використанням практикуючими лікарями ветеринарної медицини та
працівниками лабораторій застарілих методичних рекомендацій, які
потребують оновлення, суттєвого уточнення у відповідності до сучасних
вимог. Особливої уваги потребують методики з контролю стану організму
тварин та можливих індивідуальних коливань динамічних характеристик
діяльності органів (Судаков М.О., Колесник В.Я., Береза В.І., 1972;
Делекторская Л.Н., 1987; Кондрахін І.П., 1998; Камышников В.С., 2004).

Тому на даний час одним з важливих напрямків сучасної ветеринарної
медицини є розробка і вдосконалення засобів і методів ранньої
діагностики хвороб новонародженого молодняка і створення надійної
системи захисту від хвороб з ознаками розладу функції органів травлення
(Мельничук Д.О., 1998; Цвіліховський М.І., 1998).

Ефективність багатьох запропонованих засобів для лікування тварин і
профілактики диспепсії недостатньо висока. Однією з причин є
застосування симптоматичного методу лікування, в той час як лікування
тварин такого віку вимагає знання провідних патогенетичних механізмів,
що ведуть до розвитку змін у тканинах окремих органів і систем у різні
стадії хвороби (Левченко В.І., 1997; Стадник А.М., 2003).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є частиною наукової теми 110/2-ф „Дослідити участь окремих
органів і систем організму тварин у формуванні адаптаційно
компенсаторних реакцій під впливом чинників довкілля”, яка виконується
на кафедрі патофізіології та імунології тварин факультету ветеринарної
медицини Навчально-наукового інституту (ННІ) ветеринарної медицини,
якості і безпеки продукції тваринництва Національного аграрного
університету (НАУ) (номер державної реєстрації 0198 U 004092).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у з’ясуванні характеру
метаболічних та структурно-функціональних змін в організмі
новонароджених телят, які призводять до порушень функції печінки і нирок
при аліментарній диспепсії.

Для досягнення мети вирішувались наступні задачі:

вивчити динаміку змін біохімічних показників крові, сечі, печінки і
нирок у хворих на диспепсію телят на різних етапах розвитку хвороби, а
також у клінічно здорових тварин;

виявити у крові та гомогенатах зміни активності окремих ферментів, які
віддзеркалюють характер порушень діяльності печінки і нирок у хворих на
диспепсію телят;

визначити характер гістоструктурних змін у паренхімі печінки і нирок на
початкових стадіях диспепсії;

обгрунтувати роль печінкової та ниркової недостатності в патогенезі
диспепсії;

оволодіти методикою біопсії печінки та нирок у новонароджених телят і,
за необхідності, модифікувати її.

Об’єкт дослідження – аліментарна диспепсія телят.

Предмет дослідження – венозна кров, сеча, пунктати тканини печінки і
нирок телят.

Методи досліджень – клінічні, гематологічні (визначення вмісту
гемоглобіну, гематокритної величини, кількості еритроцитів, лейкоцитів),
біохімічні (визначення вмісту глюкози, загального білку та його фракцій,
сечовини, активності аспартатамінотрансферази (АсАТ),
аланінамінотрансферази (АлАТ) і лужної фосфатази (ЛФ) крові, сечі та
біоптату печінки і нирок), гістологічні і статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на підставі
комплексного біохімічного аналізу крові, сечі, гомогенатів печінки і
нирок, запропонована схема поетапного розвитку метаболічних та
патофізіологічних змін в організмі, що ведуть до виникнення
гепато-ренальної недостатності. Вперше для вивчення стану печінки і
нирок у телят 7-ми добового віку застосована біопсія цих органів, як
додатковий захід для діагностики їх стану, а також для вибору схеми
лікування та прогнозу хвороби.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені особливості
вуглеводного, білкового, ферментного обміну речовин на фоні структурних
змін тканин печінки та нирок, які характеризуються як прояв
функціональної недостатності цих органів і можуть бути використані для
ранньої діагностики гепато-ренальних форм недостатності у
новонароджених телят при аліментарній диспепсії.

Модифіковані нами методи біопсії печінки і нирок у новонароджених телят
можуть бути використані для диференційної діагностики у телят
захворювань різної природи з метою визначення рівня ушкоджень паренхіми
цих органів („Методичні рекомендації по проведенню біопсії печінки та
нирок у новонароджених телят”/ А.В.Грищук, С.В.Аранчій, Г.І.Пікуль –
Полтава, 2005.? 24 с., розглянуті і схвалені колегією обласного
управління ветеринарної медицини, протокол № 3 від 5.04.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно формував дослідні і
контрольні групи тварин, виконав весь обсяг експериментальних та
клінічних досліджень, провів статистичну обробку отриманого цифрового
матеріалу, інтерпретацію результатів наукової роботи, сформулював
висновки. Гістологічні дослідження біоптату печінки і нирок проведені
автором спільно з кандидатом ветеринарних наук, доцентом кафедри
патанатомії НАУ М.К.Потоцьким та завідувачем відділу патанатомії
Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини Мінагрополітики
України О.В.Ложкіною.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної
роботи доповідались і обговорювались на Міжнародній науково-практичній
конференції (м. Полтава, 2002р), на ІІ та III науково-практичних
конференціях Всеукраїнського товариства ветеринарних патологів (м.
Київ, 2001, м. Харків, 2004 р),

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в трьох
статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК
України.

Структура та об’єм дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу,
огляду літератури, загальної методики, та методів досліджень,
результатів власних досліджень, їх узагальнення та аналізу, висновків і
пропозицій виробництву, списку використаних джерел, що містить 267
найменувань, у тому числі 55 – із далекого зарубіжжя. Робота викладена
на 116 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 10 таблицями та 32
рисунками.

Вибір напрямків досліджень, матеріали і методи виконання роботи

Основні клініко-експериментальні дослідження проводились в господарстві
ТОВ „Хлібодар” Лубенського району Полтавської області, вільному від
інфекційних та інвазійних хвороб, протягом 1999?2004 рр. Піддослідні
тварини (корови, молодняк) утримувались в однакових умовах, на
збалансованих раціонах годівлі, що забезпечували оптимальні умови для
їх продуктивності та росту.

Тільні корови утримувались у приміщеннях під наглядом ветеринарного
персоналу.

Для дослідів відібрали дві групи телят (контрольна і дослідна), які
укомплектовувалися по мірі їх народження.

Комплектацію груп проводили за принципом умовних аналогів. У першій
(контрольній) групі були клінічно здорові телята з 3-ї по 10-у добу
життя в кількості 5 голів. У другій (дослідній) групі були телята,
хворі на аліментарну диспепсію з 3-ї по 10-у добу життя, в кількості 15
голів.

Молодняк всіх груп знаходився в однакових умовах утримання і годівлі. В
перші години після народження телята отримували молозиво 4 – 5 рази на
добу в кількості 1 – 2 л, потім молоко з розрахунку 5 – 6 кг на голову.
Випоювання проводили через соскові поїлки, згодом з відра.

Дослідження проводились в зимово-весняний період. Дослідні тварини
утримувались в індивідуальних станках у приміщеннях, де знаходилось
основне поголів’я. Інфекційні хвороби, які протікають з ознаками діареї,
виключались шляхом бактеріологічних досліджень.

Робота виконувалась за наступним планом :

• формували групи клінічно здорових та хворих на аліментарну диспепсію
телят;

• дотримувались протягом всього періоду дослідів в усіх групах однакових
умов годівлі та утримання телят;

• проводили загальне клінічне обстеження (оцінювали загальний стан
тварин, вимірювали температуру, пульс, дихання);

• відбирали матеріал для лабораторних досліджень (кров, сечу, біоптат
печінки і нирки);

• вибирали найбільш ефективні методи проведення біопсії печінки та
нирок;

• проводили гістологічне дослідження зразків печінки і нирок.

Зразки крові для біохімічних досліджень у тварин першої і другої груп
відбирали з зовнішньої яремної вени на 3 – 6 – 10 добу життя загально
прийнятим методом вранці до годівлі. Проби сечі відбирали у бичків
шляхом масажу зовнішніх статевих органів, у теличок за допомогою
металевого катетера для дрібної рогатої худоби на 3 – 6 – 10 добу життя.

Біоптат печінки та нирок отримували від телят, хворих на токсичну
диспепсію, до годівлі на 5-у добу хвороби. Частину його використовували
для отримання гомогенатів, в яких визначали біохімічні показники, в
тому числі активність ферментів, а частину – для гістологічних
досліджень.

В отриманих пробах крові визначали гематологічні показники ? кількість
еритроцитів, лейкоцитів шляхом підрахунку у камері із сіткою Горяєва;
величину гематокриту ? мікрометодом у модифікації Й. Тодорова; вміст
гемоглобіну ? геміглобінціанідним методом; морфологію еритроцитів
досліджували у мазках, зафарбованих за Романовським – Гімзою під
світловим мікроскопом; на основі отриманих даних визначали вміст
гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ).

У сечі за допомогою індикаторних смужок „Nona PHAN” Чеської фірми
LACHEMA визначали величину рН, вміст білка, глюкози, кетонових тіл,
нітритів, уробіліногену, білірубіну, гемоглобін.

У сироватці крові, сечі, визначали рівень загального білка ?
уніфікованим методом за біуретовою реакцією, в гомогенатах печінки і
нирок – за методом Лоурі; білкові фракції ? нефелометричним методом;
вміст глюкози ? глюкозооксидазним методом; рівень сечовини ? з
диацетилмонооксимом; активність аспартат-амінотрансферази та
аланін-амінотрансферази ? за методом Рейтмана-Френкеля; активність
лужної фосфатази ? методом розщеплення фенілфосфату з утворенням фенолу
і фосфату, де фенол в присутності перийодату натрію вказує на активність
ферменту; вміст креатиніну ? уніфікованим методом у кольоровій реакції
Яффе (метод Поппера).

Функціональний стан печінки і нирок оцінювали за змінами показників
білкового, вуглеводного обміну, ферментної активності, а також за даними
гістологічних досліджень тканин печінки та нирок, отриманих методом
зажиттєвої біопсії цих органів.

Операцію по біопсії печінки і нирок проводили на телятах 7 ? добового
віку. Зразки печінки отримували за методом, описаним С.З Гжицьким та
С.І. Кусенем в модифікації С.В. Баженова і А.Й.Мазуркевича (1993) з
деякими власними змінами.

Зразки нирки отримували за допомогою голки американського виробництва
(B-D is a trademark of Becton, Dickinson and Company), яку
використовують для проведення біопсії тканин у гуманній медицині, за
методикою Іонова П.С. і Титаренка Ю.В. з нашими змінами.

Отримані біоптати для біохімічних досліджень переносили в скляний посуд
з охолодженим до +40С Кребс-Рингер-фосфатним буфером, а для
гістологічних досліджень – в забуферений 10 % -ний розчин формаліну.

Гістоморфологічні дослідження проб печінки і нирок проводили після
відповідної обробки біоптату. Отримані зразки печінки і нирок після
фіксації та зневоднення заливали в блоки, з яких потім робили тонкі
зрізи. Характерні патогістологічні зміни в гістопрепаратах
фотографувались на мікроcкопі Оptima з насадкою та проектувались на
монітор комп’ютера. Аналіз отриманих даних проводився по
мікрофотографіях.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Зміни гематологічних показників у телят, хворих на диспепсію

Кількість еритроцитів у крові телят дослідної групи на 11 % достовірно
зростала, порівняно з контрольною групою. На 3-ю, 6-у, 10-у добу
кількість еритроцитів хоч і зростала у хворих тварин в порівнянні зі
здоровими, але не суттєво.

Вміст гемоглобіну в крові телят дослідної групи знижувався на 6 %, в
той час як гематокритна величина збільшилась на 24%. На нашу думку,
збільшення кількості еритроцитів (еритроцитоз) на 6-у, а особливо на
10-у добу та зростання величини гематокриту свідчать про згущення крові,
яке виникає від надмірної втрати води внаслідок профузного проносу у
хворих на діарею тварин. При зневодненні у тварин порушується кровообіг,
що відбивається на зниження артеріального тиску і добовому діурезі, а це
є результатом порушення функції нирок. Зниження вмісту гемоглобіну,
розвивається у хворих тварин також і через зниження процесів
гемоглобіноутворення, оскільки останні потребують активності низки
ферментів, наявності достатньої кількості енергетичних ресурсів для
гему і глобіну.

Наші досліди показали, що в процесі розвитку хвороби кількість незрілих
форм еритроцитів збільшується, а вміст гемоглобіну в них знижується.

Так, середній вміст гемоглобіну в еритроцитах (ВГЕ) контрольної групи
телят складає 16,2±0,06 пг, у дослідній групі телят – 15,6±0,06 пг.
Отже, спостерігається тенденція до гіпохромії. Вона поєднується з
макроцитозом, який проявляється збільшенням об’єму еритроцитів в крові
телят дослідної групи на 11 %. Напевне, в умовах зневоднення організму
та втрати ним надлишку електролітів вода плазми частково переходить в
клітини крові, в тому числі і в еритроцити, зумовлюючи збільшення їх
об’єму та зниження концентрації гемоглобіну, що, очевидно, пов’язане із
явищем клітинного набряку.

Достовірне збільшення на 12 % загальної кількості лейкоцитів у крові
тварин дослідної групи, в порівнянні з контрольною, на наш погляд, є
наслідком наявності запальних процесів, які мають місце в
шлунково-кишковому тракті, та активізації функції ретикулоендотеліальної
системи.

Зміни показників вуглеводного обміну

Порушення вуглеводного обміну в новонароджених телят трапляються, без
сумніву, частіше, ніж діагностуються.

Вміст глюкози в крові телят дослідної групи, був нижчим на 40 % (1,8 ±
0,007 ммоль/л), порівняно із контрольною групою. В гомогенатах печінки
дослідної групи телят вміст глюкози також був нижчим на 57 % (1,2 ±
0,003 ммоль/л), ніж у контрольній групі тварин таблиця 1.

Таблиця 1

Динаміка вмісту глюкози в сироватці крові, сечі, гомогенатах печінки і
нирок у телят

Група

телят

Величини

Досліджуване середовище

сироватка

крові,

ммоль/л сеча,

ммоль/л гомогенати печінки,

ммоль/л гомогенаи

нирок,

ммоль/л

Контрольна група (n=5)

М

3,0

2,9

2,8

±m

0,002

0,003

0,002

Дослідна

група (n=15)

М

1,8

2,5

1,2

1,7

±m

0,007***

0,2***

0,003***

0,003***

Примітка ***Р’?? V ’ ” – ? ? ? ?   c ? ? 1/4 e e   „@ ^„@ „@ ^„@ ae$b'„*?.~0a0>2~3J4e41/45″6AE6I9/oeeeoTHOOOTHTHTHCCCCCTH»TH

&

b/esse/eeeIIIIIssAAAAAAAss

??

@

??

????

a’C

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020