МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

СУЛЬЖЕНКО МАРІЯ ЮРІЇВНА

УДК 616.155.194.8-053.6-08-084

Клініко-діагностичні особливості залізодефіцитних станів у
дівчаток-підлітків: методи лікування та профілактики

14.01.10-педіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків-2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор РЕЗНІКОВА Анелія
Леонідівна, Луганський державний медичний університет МОЗ України,
завідувач кафедри педіатрії факультету післядипломної освіти

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор ОДИНЕЦЬ Юрій
Васильович, Харківський державний медичний університет МОЗ України,
завідувач кафедри факультетської педіатрії

доктор медичних наук, професор НАГОРНА Наталія Володимирівна, Донецький
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії
факультету післядипломної освіти

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.
Богомольця, кафедра педіатрії № 3 МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться “ 19 ” квітня 2007 р. о
12:00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.609.02 при
Харківській медичній академії післядипломної освіти (61176, Україна,
м. Харків, вул. Корчагінців, 58).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківської медичної
академії післядипломної освіти (61176, Україна, м. Харків,
вул. Корчагінців, 58).

Автореферат розісланий “ 16 ” березня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент
Савво В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах проблема залізодефіцитної анемії
(ЗДА) набула значної актуальності у зв’язку з великою поширеністю та
відсутністю тенденції до зниження [Самсигіна Г.А., 2001, Майданник В.Г.,
2003, Бебешко В.Г., Бруслова К.М., 2003].

За даними ВООЗ, на ЗДА страждає майже кожний п’ятий мешканець Земної
кулі. За даними МОЗ України, поширеність ЗДА серед дитячого населення
зросла з 14,54 ‰ у 1998 році до 40,15 ‰ у 2002 році. В Луганській
області цей показник дорівнював 26,4 ‰ за даними 2002 року, що вказує на
недостатній рівень виявлення цієї патології серед дітей, тим більше, що
в останні роки спостерігається також зростання поширеності ЗДА у дітей
підліткового віку, серед яких найбільш вразливими є дівчатка-підлітки.

Вивченню проблеми ЗДА присвячені багаточисленні праці, але вони в
більшості характеризують її перебіг у вагітних жінок, немовлят
[Жабченко І.А., 2001, Пясецька Н.М., 2001, Alper B.S., Kimber R., Reddy
A.K., 2000], проте робіт щодо ЗДА у дівчаток пубертатного віку існує
недостатньо, вивчення особливостей сидеропенічного синдрому серед
дівчаток-підлітків поодинокі.

Залишається відкритим питання диференційованого підходу до призначення
феротерапії у дівчаток в підлітковому віці, незважаючи на те, що існує
досить великий спектр препаратів для корекції дефіциту заліза (ДЗ).

Вибір ефективної та водночас найменш обтяжливої терапії ЗДА у
дівчаток-підлітків є досить складною проблемою. Це пов’язано ще і з
необхідністю одночасного усунення з одного боку причини, що призвела до
розвитку ДЗ, з другого – урахування полідефіцитного характеру анемії у
більшості дівчаток-підлітків та визначення рівня важливих для гемопоезу
мікроелементів [Фавье А., 2000].

Набуває також актуальності удосконалення питань методичного підходу до
оптимізації строків та об’єму феротерапії ЗДА серед дівчаток-підлітків.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Луганського
державного медичного університету, кафедри педіатрії факультету
післядипломної освіти “Розробка автоматизованої програми
медико-соціального моніторингу здоров’я дітей різних вікових груп, які
мешкають в Донбасі” (номер держ. реєстрації 0100U001045) та НДР за
держзамовленням “Створення програми профілактики та лікування
патологічних станів, зумовлених сполученим дефіцитом йоду та заліза у
дітей та підлітків Луганщини, із урахуванням геохімічних характеристик
регіону та підвищеного антропогенного забруднення середовища” (державний
реєстраційний номер № 0106U003262).

Мета роботи. Підвищити ефективність лікування та профілактики ЗДА у
дівчаток-підлітків шляхом вивчення поширеності залізодефіцитних станів,
визначення клініко-лабораторних особливостей їх перебігу, встановлення
чинників, що сприяють розвитку залізодефіцитних станів у
дівчаток-підлітків, та удосконалення схем феротерапії.

Задачі дослідження:

Згідно зі статистичними даними визначити епідеміологічні тенденції
поширеності ЗДА серед дітей та підлітків Луганської області за період
1996–2003 рр.

За даними скринінгового дослідження оцінити рівень залізодефіцитних
станів серед дівчаток-підлітків віком від 10 до 17 років в школах м.
Луганська, Красного Луча, Алчевська.

Провести комплексну оцінку стану здоров’я, фізичного та статевого
розвитку дівчаток-підлітків із залізодефіцитними станами.

Надати клініко-лабораторну характеристику особливостей перебігу
залізодефіцитних станів серед дівчаток, визначити рівень міді на тлі
ЗДА.

Визначити чинники, що сприяють виникненню залізодефіцитних станів у
дівчаток-підлітків, та розробити на цій основі критерії їх
прогнозування.

Оцінити ефективність феротерапії та особливості метаболізму міді при
використанні препаратів заліза різних груп при лікуванні
залізодефіцитних станів у дівчаток-підлітків.

Об’єкт дослідження – залізодефіцитні стани (ЗДС) у дівчаток-підлітків
10–17 років.

Предмет дослідження – комплексне дослідження стану здоров’я
дівчаток-підлітків із ЗДС, рівня у них гемопоезу, транспортного та
тканинних депо заліза, а також міді у сироватці крові, та оцінка
ефективності різних схем феротерапії ЗДС у дівчаток-підлітків.

Методи дослідження: клінічні, біохімічні, інструментальні,
спектрофотометричні, імуноферментні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в промислових містах
Луганщини проведене вивчення рівня ЗДС та ЗДА серед дівчаток-підлітків
показало, що 99,5 % дівчаток перебувають у стані ДЗ того чи іншого
ступеня виразності, причому переважну більшість складає ЗДА І ступеня
(69,8 %); визначений стан фізичного та статевого розвитку цих дівчаток;
визначені клініко-лабораторні особливості розгортання сидеропенічного
синдрому.

Вперше за допомогою аналітичного співставлення результатів обстеження
дівчаток встановлені фактори, що несприятливо впливали на організм
дівчинки-підлітка і сприяли виникненню ЗДА. На їх основі обґрунтовані
прогностичні критерії розвитку ЗДА у дівчаток-підлітків із урахуванням
як анамнестичних, так і клінічних даних.

Доведено, що зміни у системі кровотворення дівчаток-підлітків залежать
не тільки від ДЗ, а також збільшення потреб у міді в цей період.

Удосконалені методики диференційованої корекції ЗДС, в тому числі ЗДА у
дівчаток-підлітків з використанням феротерапії препаратами двох- та
трьохвалентного заліза чи комбінованих з фолієвою кислотою та
цианокобаламіном або міддю за різними схемами під контролем гемограми та
феритину сироватки крові.

На отриманому матеріалі створена науково обґрунтована програма первинної
та вторинної профілактики ЗДС у дівчаток-підлітків в межах регіональної
комп’ютерної програми медико-соціального моніторингу здоров’я дітей, у
тому числі дівчаток-підлітків, які мають ЗДА.

Практичне значення отриманих результатів. Дані, отримані при вивченні
дійсної поширеності ЗДС, в тому числі ЗДА серед дівчаток пубертатного
віку промислових міст Луганщини, можуть бути основою для формування
групи ризику з урахуванням несприятливих чинників.

На підставі визначення факторів, що сприяли розвитку ЗДС у
дівчаток-підлітків, розроблені прогностичні критерії щодо ЗДА, які
сприятиме створенню груп диференційованого спостереження та
оздоровлення.

Запропоновані клініко-лабораторні критерії тривалості феротерапії ЗДС та
ЗДА у дівчаток-підлітків за допомогою контролю рівня феритину в
сироватці крові.

Доведена доцільність визначення рівню міді до та під час феротерапії ЗДС
у дівчаток-підлітків, що в свою чергу дозволяє попередити розвиток
мідьдефіцитного стану шляхом додаткового призначення вітамінів з
мікроелементами, що містять мідь.

Розроблена методика “ступінчатої” феротерапії, яка дозволяє підвищити її
ефективність, скоротити строки лікування та мінімізувати кількість
побічних ефектів.

Показана ефективність включення до комплексу феротерапії фолієвої
кислоти та цианокобаламіну.

Проведення первинної та вторинної профілактики ЗДС у дівчаток-підлітків
за розробленою “переривчастою” методикою дозволяє уникнути у них ЗДА.

Проведення профілактичних заходів з урахуванням розроблених
прогностичних критеріїв відкриває можливості зниження захворюваності на
ЗДА у дівчаток підліткового віку.

Особистий внесок здобувача. Автором даної дисертації здійснений аналіз
вітчизняної і закордонної літератури, визначені мета і задачі роботи,
розраховані прогностичні критерії щодо розвитку ЗДА у
дівчаток-підлітків, розроблені “переривчаста” та “ступінчата” методики
феротерапії ЗДА у дівчаток-підлітків. Здійснювалося клінічне ведення і
динамічне спостереження хворих, а також обстеження здорових дівчаток,
дослідження рівня транспортного депо заліза та рівня сироваткової міді,
здійснювалася статистична обробка й аналіз отриманих даних.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися та обговорювалися на міжнародній науково-практичній
конференції “Здорова дитина: ріст, розвиток та проблеми норми в сучасних
умовах” (м. Чернівці, 2003); на 11 з’їзді педіатрів України “Актуальні
проблеми педіатрії на сучасному етапі” (м. Київ, 2005), засіданнях
Луганської обласної асоціації педіатрів (2002–2006 рр.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 12
друкованих праць, з них 5 – статті у спеціалізованих наукових журналах
(відповідно до переліку ВАК), 4 – тези доповідей на конференціях, видані
3 інформаційних листка.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 6
розділів, висновків та списку використаних джерел. Роботу викладено на
204 сторінках машинописного тексту (обсяг основного тексту роботи
викладено на 175 сторінках), ілюстровано 16 рисунками, 59 таблицями.
Список використаних джерел містить 279 джерел (184 кирилицею і 95
латиницею).

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань
проведено обстеження 438 дівчаток, з яких 93 дитини з сидеропенічним
синдромом без проявів анемії (12 дівчаток з передлатентним дефіцитом
заліза (ПЛДЗ) та 81 дівчинка з латентним дефіцитом заліза (ЛДЗ)) та 315
із ЗДА різного ступеня важкості. Контрольну групу склали 30 здорових
дівчаток без проявів сидеропенічного синдрому. У 182 дівчаток, учениць 5
– 11 класів шкіл, дослідження проводилися скринінговим методом із
визначенням стану червоної крові, транспортних та тканинних депо заліза.

При описі клінічного статусу хворих використовувалися загальноприйняті
критерії діагностики захворювання: анамнез, об’єктивні дані, наявність й
ступінь виразності сидеропенічного, загальноанемічного та
астеноневротичного синдрому. Віковий розподіл обстежених дівчаток був
проведений згідно класифікації експертів ВООЗ (1977), у модифікації
H. Simmonnet. Оцінка фізичного розвитку проводилася центільним методом
(Квашніна Л.В., 2004). Статевий розвиток дівчаток оцінювався за
допомогою методики Тумілович Л.Г. та співавт. (1975) у модифікації
Левенець С.А. (1993).

Визначення концентрацій сироваткового заліза (СЗ), загальної
залізозв’язувальної здатності сироватки крові (ЗЗЗС) було виконано
фотометричним методом реакції з ферозином з використанням реактиву
“Felicit” (Україна) на спектрофотометрі “Solar”. Латентна
залізозв’язувальна здатність сироватки крові (ЛЗЗС) та коефіцієнт
насичення трансферину (КНТ) обчислювались емпірично.

Для виміру рівня сироваткового феритину (СФ) використовувався
комерційний набір: “DIA” (USA) на апараті “Эфос” (Россия). Застосування
цього методу засноване на одностадійному твердофазовому імуноаналізі,
який відноситься до так званого “сендвич” — типу твердофазного
ензим-зв’язаного імуносорбентного аналізу.

Рівень міді в сироватці крові дівчаток, які отримували препарати заліза
визначався спектрофотометричним методом на апараті “SOLAR” з
використанням тест-системи “Био — ЛА — Тест” (Lachema, Чехія).

Вивчена ефективність комплексної терапії дівчаток-підлітків із ЗДА та
доклінічними стадіями ЗДС, для чого дівчатка були розподілені на
декілька груп в залежності от застосованої схеми лікування. До І групи
увійшли 50 дівчаток, які отримували терапію ЗДА тільки монокомпонентними
препаратами двохвалентного заліза (гемофер пролонгатум). ІІ групу
складали 37 дівчаток, які були проліковані препаратами трьохвалентного
заліза (Феррум Лек). ІІІ групі (46 дівчаток) були призначені препарати
заліза у сполученні з фолієвою кислотою та цианокобаламіном (Гемоферон).
ІV група (56 дівчаток) була пролікована запропонованою нами
“ступінчатою” методикою (лікування препаратами двохвалентного заліза в
терапевтичній дозі до нормалізації рівня гемоглобіну з наступним
переходом на підтримуюче лікування препаратами трьохвалентного заліза у
половинній дозі). До V групи були включені 35 дівчаток, які отримували
препарат заліза у сполученні з міддю (Тотема). До VI групи увійшли 45
дівчаток з ПЛДЗ та ЛДЗ, яким застосовувалась профілактична переривчаста
методика усунення ДЗ (застосування препаратів заліза в профілактичній
дозі 1 мг/кг на добу кожні перші 10 днів менструального циклу протягом 6
циклів).

При лікуванні ЗДА дівчаткам призначалися препарати заліза із розрахунку
4–5 мг/кг на добу (по елементарному залізу).

При обробці отриманих даних використовували статистичні методи з
розрахунком параметричних і непараметричних критеріїв (Є.В. Гублер,
1978, О.П. Мінцер, 2003).

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз даних державної
статистичної звітності лікувально-профілактичних закладів Луганської
області щодо поширеності та захворюваності на ЗДА серед дитячого
населення протягом 1996–2003 рр. показав, що поширеність ЗДА серед дітей
та підлітків Луганської області протягом останніх 10 років невпинно
зростала від 7,3 ‰ в 1996 до 27,5 ‰ у 2003 році. Проте, цей показник
залишався на 60 % нижче середнього по Україні. Тенденції до зростання
поширеності ЗДА спостерігалися у всіх вікових групах дитячого населення
від 3,5 разів серед дітей від 0 до 6 років, до 5,4 рази у віці 7–14
років, в 2,8 рази серед підлітків 15–17 років. Захворюваність на ЗДА
серед дітей та підлітків протягом 1996 – 2003 рр. зросла з 3,96 ‰ до
10,75 ‰. Найбільш уразливою групою виявились діти віком від 0 до 6 років
(27,9 ‰), серед школярів цей показник коливався від 2,25 ‰ до 3,43 ‰.
Випадки ЗДА зустрічалися у 4,5–5 разів частіше у дівчаток-підлітків, ніж
у юнаків. Виявляємість ЗДА під час профоглядів дітей та підлітків
складала в середньому 50 %, були охоплені диспансерним спостереженням
тільки 57,5 – 60,9 % дітей, переважну більшість диспансерної групи дітей
з ЗДА складали дівчатка-підлітки (близько 80 %).

Отже, виходячи з даних статистичної звітності, рівень поширеності ЗДА
серед дівчаток-підлітків, хоча й мав тенденцію до зростання поряд із
збільшенням цього показнику загалом серед дитячого населення, проте, він
виявився вкрай низьким у порівнянні з даними досліджень багатьох
авторів, які відносять дівчаток-підлітків до однієї з уразливих груп
дитячого населення щодо ЗДА. До того ж, враховуючи, що доклінічні стадії
ДЗ зустрічаються набагато частіше, ніж ЗДА, можна зробити висновок, що
проблема ДЗ у дівчаток-підлітків потребує подальшого вивчення.

Проведене скринінгове дослідження поширеності ЗДС серед школярок віком
від 10 до 17 років показало, що поширеність ЗДА серед дівчаток-підлітків
значно вища за офіційні статистичні цифри, й складає, за нашими даними
69,8 %, здебільшого – ЗДА І ступеня важкості. Крім того, загалом ЗДС
поширені набагато більше й спостережені у 99,5 % дівчаток.

Серед доклінічних стадій ДЗ переважну більшість у дівчаток-підлітків
складали ЛДЗ (26,9 %), ПЛДЗ зустрічалися в 2,2 % випадків. Також
відмічена суттєва різниця у віковому розподілі структури ЗДС серед
дівчаток-підлітків. Так, найбільш уразливою щодо ЗДА виявилась група
дівчаток 12–14 років, причому найвищім був як рівень ЗДА в цілому, так й
відсоток ЗДА ІІ та ІІІ ступенів важкості. Дівчатка, які взагалі не мали
ДЗ, спостережені найчастіше в групі 10–11 років. В цій же групі виявився
найнижчий рівень ЗДА, особливо ІІ – ІІІ ступенів важкості. У дівчаток
15–17 років виявлений більший рівень доклінічних стадій ДЗ, ніж в інших
вікових групах (25,0 %).

Проведений нами порівняльний аналіз фізичного розвитку у
дівчаток-підлітків із ЗДС з метою з’ясування впливу ДЗ на гармонійність
фізичного розвитку дитини виявив чіткий зв’язок між збільшенням частоти
дисгармонійного та різко дисгармонійного фізичного розвитку із
поглибленням ДЗ, як в загальному обсязі, так і при врахуванні лише
відставання у фізичному розвитку. Найбільш часто виявлялись відхилення
по масі при всіх стадіях ЗДС, проте відхилення як по росту, так і по
масі спостережені частіше при ЗДА, особливо ІІ та ІІІ ступенів важкості.

Аналіз вікових особливостей впливу ЗДС на фізичний розвиток виявив, що
найбільш негативно ДЗ впливає в 10–11, та в 12–14 років, тобто в ті
роки, коли відбувається друге скелетне витягнення, а, отже, дівчинка є
найбільш уразливою до будь-яких перешкод оптимальному обміну речовин в
організмі.

Аналіз статевого розвитку дівчаток-підлітків із ЗДС виявив чітку
залежність між станом статевого розвитку та стадією ЗДС. Так, вже при
ЛДЗ спостерігалось збільшення частоти затримки статевого розвитку І
ступеня до 19,4 % (тоді як у відносно здорових дівчаток цей показник
складав 8,7 %), при ЗДА ця різниця поступово ставала ще більшою, від
29,5 % при ЗДА І ступеня, до 32,1 % при ЗДА ІІ ступеня, й особливо
відрізняючись при ЗДА ІІІ ступеня важкості (44,4 %). Відповідно нижче у
порівнянні з відносно здоровими дівчатками (91,3 %) при ЗДС виявлявся
відповідний віку статевий розвиток, вже при ЛДЗ він складав 71,6 %,
особливо відрізняючись при ЗДА більш важких ступенів. Дослідження
залежності статевого розвитку дівчаток-підлітків від стану фізичного
показало чіткий взаємозв’язок між ними, що виявлялось в значно більшому
рівні відповідного віку статевого розвитку у гармонійно розвинутих
дівчаток, й меншою питомою вагою у них затримки статевого розвитку.

Структура супутніх та тригерних захворювань у дівчаток-підлітків із ЗДС
продемонструвала, що найбільш вагомий внесок у поглиблення ДЗ у
дівчаток-підлітків мають захворювання ШКТ та статевої сфери. Причому,
якщо на латентних та передлатентних стадіях ЗДС переважали функціональні
захворювання ШКТ, то при ЗДА найбільшу питому вагу складали органічні
ураження ШКТ (хронічний гастродуоденіт, як поверхневий, так і ерозивний,
виразкова хвороба шлунку або дванадцятипалої кишки, різні варіанти
хронічного коліту, доліхосигма, хвороба Пайра, ювенільний залозистий
поліп прямої кишки), та, крім того, всі ці захворювання часто перебували
в стадії загострення, особливо при ІІ та ІІІ ступені ЗДА. Крім того,
якщо захворюваність з боку ШКТ виявилась достовірно більшою у порівнянні
з відносно здоровими дівчатками та з групою ЛДЗ (9,5 % та 42,0 %,
pц<0,001), не маючи статистично достовірної різниці в залежності від ступеня важкості ЗДА, то при аналізі рівня гінекологічної захворюваності спостережене статистично значуще зростання її рівня не тільки при порівнянні різних стадій ЗДС (зростаючи з 2,4 % у здорових до 18,5 % при ЛДЗ (pц<0,001), до 40,3 % при ЗДА (pц<0,001)), але й залежно від ступеня важкості ЗДА, вельми збільшуючись з її поглибленням (з 36,8 % до 60,0 %, (pц<0,001)). Велику частку в структурі гінекологічної захворюваності дівчаток із ЗДА складали стани, пов’язані з порушенням менструального циклу, як безпосередньо, так і як ускладнення основного захворювання, що в свою чергу призводило до підвищених крововтрат. Отримані результати підтверджують здебільшого вторинний характер ЗДА в підлітковому віці, а також дозволяють вважати ці захворювання тригерними, тобто вагомими факторами щодо запуску ЗДС в цілому. Ендокринна та ниркова патологія не виявили чіткої статистично достовірної різниці в залежності від стадії ЗДС, але мали значення при переході до більш важких ступенів ЗДА, тобто відігравали роль факторів, які ускладнюють перебіг ЗДА, не впливаючи значною мірою на її розвиток. В клінічній картині ЗДС у дівчаток-підлітків були спостережені 3 основних синдроми, які мали той чи інший ступінь виразності в залежності від глибини ДЗ: загальноанемічний, сидеропенічний та астеноневротичний. Сидеропенічний синдром виявився самим раннім, патогномонічним й був виявлений вже при ПЛДЗ у 8,3 % обстежених, без жодних інших ознак. При ЛДЗ, крім симптомів сидеропенічного синдрому, який зустрічався у 48,1 % дівчаток-підлітків, були наявні клінічні ознаки астеноневротичного синдрому (18,5 %), що свідчить про більш глибокі зрушення в організмі вже на доклінічних стадіях ДЗ. При І ступені ЗДА відбувалося різке підвищення рівня виразності всіх основних синдромів ЗДА, тобто в 91,0 % знайдені ознаки загальноанемічного синдрому, збільшився відсоток астеноневротичного синдрому до 60,9 %. Ті чи інші симптоми сидеропенічного синдрому спостережені в 100 % при ЗДА всіх ступенів важкості. При ІІ ступені ЗДА загальноанемічний синдром також набув 100,0 % рівня, астеноневротичний – 76,7 %. Дівчатка із ІІІ, найважчим ступенем ЗДА, мали клінічні ознаки всіх трьох симптомів в 100,0 % випадків. Отже, ознаки сидеропенії можна розглядати як найбільш чутливі, ранні симптоми, які ще на доклінічних стадіях ЗДС важливо визначити у дівчаток при ретельному опитуванні та об’єктивному обстеженні, для своєчасного призначення профілактичної програми з метою запобігання розвитку ЗДА. Крім того, ознаки сидеропенії можна використовувати в якості прогностичних критеріїв щодо ЗДА. При характеристиці загальноанемічного синдрому у дівчаток-підлітків із ЗДА відмічене зростання частоти всіх симптомів із посиленням важкості анемії, причому якщо при І ступені ЗДА серед найбільш частих симптомів загальноанемічного синдрому відмічені блідість шкіри та слизових оболонок (82,3 %), емоційна лабільність (54,5 %) та систолічний шум при аускультації на верхівці або в V точці серця (47,7 %), то при ІІ ступені ЗДА окрім блідості, яка мала 100,0 % проявлення, на друге місце виходить приглушеність тонів серця (83,3 %), й потім скарги на головний біль (63,3 %). При ЗДА ІІІ ступеню важкості практично всі ознаки набувають максимального розвитку та деякі виявляються у всіх дівчаток (блідість шкіри, головокружіння та запаморочення, зниження толерантності до фізичних навантажень). Порівняльний аналіз сидеропенічного синдрому у дівчаток-підлітків із ЗДС виявив, що найбільш ранніми, а отже найчутливішими ознаками сидеропенії, які можна знайти вже на стадії ПЛДЗ, виявилися симптоми “блакитних склер”, спотворення смаку (8,3 %). До того ж, їх частота значно зростала при ЛДЗ (48,1 % та 29,6 % відповідно) та ЗДА всіх ступенів важкості. При ЛДЗ з різною частотою виявлялися також всі інші ознаки сидеропенії. Крім вище перерахованих, статистично значущими у порівнянні із ПЛДЗ були також такі симптоми, як сухість шкіри (19,8 %, pц<0,001), ламкість нігтів (17,3 %, pц<0,003), схильність до закрепів (14,8 %, pц<0,005), спотворення нюху (13,6 %, pц<0,007), ламкість та тьмяність волосся (11,1 %, pц<0,014), ангулярний стоматит (8,6 %, pц<0,027) та втомлюваність (7,4 %, pц<0,038). При ЗДА всі ці ознаки мали статистично достовірну різницю при порівнянні як із ПЛДЗ так й із ЛДЗ. Порівняльний аналіз щодо частоти симптомів сидеропенії при ЗДА різних ступенів важкості також виявив певні особливості розподілу. Так, ряд симптомів мав статистично достовірне збільшення частоти появлення із посиленням важкості анемії на всіх 3 ступенях. Серед таких відмічені симптом “блакитних склер” (63,2 % - 83,3 % - 100,0 %), втомлюваність (61,7 % - 80,0 % - 100,0 %), м’язова слабкість (47,7 % - 63,3 % - 89,5 %) та глосит (27,1 % - 43,3 % - 73,7 %). Деякі симптоми значно частіше зустрічалися у порівнянні між І та ІІ ступенем ЗДА, проте, при подальшому поглибленні важкості ЗДА, хоча й відбувалося зростання частоти цих ознак, але воно не мало статистичної достовірності. До таких симптомів належали спотворення смаку, нюху, ангулярний стоматит та схильність до закрепів. Ряд симптомів сидеропенії виявив найбільш стрімкий стрибок в частоті проявлення між ІІ та ІІІ ступенем важкості ЗДА. До них віднесені ознаки випадіння волосся, ламкість нігтів та сухість шкіри. Всі ці ознаки мають відображають дегенеративні зміни з боку шкіри та її дериватів, отже, зроблено висновок, що їх компенсаторні механізми “зриваються” одними з останніх у більшості дівчаток. Астеноневротичний синдром також виявився вельми притаманним ЗДА у дівчаток-підлітків. При доклінічних стадіях ДЗ ознаки цього симптому спостерігалися в незначній кількості випадків: при ПЛДЗ не виявлені в жодному випадку, при ЛДЗ – у 18,5 % дівчаток. Астеноневротичний синдром при ЛДЗ проявлявся найчастіше пітливістю (12,3 %), непереносимістю задушливих приміщень (9,9 %) та нестійким артеріальним тиском із тенденцією до гіпотонії (7,4 %), решта симптомів (слабкість, непереносимість транспорту та порушення сну) виявлялась в менш, ніж 5 % випадків. Отже, практично всі ознаки астеноневротичного синдрому виявили статистичну достовірність розбіжності при порівнянні між доклінічними стадіями ДЗ та ЗДА. При ЗДА практично всі перелічені симптоми астеноневротичного синдрому набувають значної поширеності, зростаючи із посиленням важкості анемії. Так, при І ступені ЗДА найвагомішими (у порядку зменшення) виявилися симптоми емоційної лабільності, слабкості, головного болю, та лабільності артеріального тиску з тенденцією до гіпотонії (40,0 – 55,0 %). При ІІ ступені на першій план виступали слабкість та головний біль (по 63,3 %), потім емоційна лабільність (60,0 %) й нестійкий артеріальний тиск (56,7 %). ІІІ ступінь ЗДА відрізнявся 100 % рівнем втомлюваності, слабкості та скарг на епізоди головокружіння, в 89,5 % випадків дівчатка скаржилися також на головний біль, підвищена пітливість спостерігалася у 78,9 % дівчаток. Решта скарг варіювала в поширеності від 31,6 % до 73,7 %. Отже, ознаки астеноневротичності при ІІІ ступені ЗДА відмічалися вельми часто, та, до того ж, у кожної з дівчинок був присутній достатньо великий спектр симптомів, що свідчить про шкідливий вплив анемії взагалі та ДЗ при даній конкретній хворобі на центральну нервову систему. Порівняння частоти симптомів між ступенями важкості ЗДА виявило достовірно більшу частоту майже всіх ознак астеноневротичного синдрому у дівчаток із ЗДА ІІІ ступеня у порівнянні як із ЗДА І, так і ІІ ступенів. E i R v . E E P R ? ? ???????????еного аналізу факторів ризику у розвитку ЗДС, в тому числі ЗДА, можна акцентувати увагу на достатньо великій кількості шкідливих чинників, здатних заподіяти цим станам. Так, вже на доклінічних стадіях ДЗ спостережений достатньо вагомий вплив перинатальних факторів, аліментарної недостатності заліза в їжі, наявності в анамнезі геморагій, що рецидивують. Виявлений суттєвий внесок у розвиток ЗДС захворювань ШКТ та статевої сфери. У реалізації ЗДА, крім перелічених, впливали також харчова алергія, інтенсивні заняття спортом, часті інфекційно-запальні захворювання в анамнезі дитини. Відмічені також особливості розподілу факторів ризику ЗДС, що особливо несприятливі щодо реалізації анемії більш важких ступенів. Отже, у підсиленні важкості перебігу анемії майже не виявлено суттєвої різниці в питомій вазі перинатальних факторів, тобто їх роль виявилась здебільшого допоміжною, тою, що чинить більшою мірою на доклінічних стадіях ДЗ. В протилежність, виявлено суттєвий вплив на розвиток саме ЗДА більш важких ступенів важкості таких факторів, як геморагії, гінекологічні захворювання, та їх сполучення із патологією ШКТ. Крім того, віковий розподіл факторів ризику ЗДА виявив певні особливості, які проявлялися в переважанні перинатальних факторів ризику в молодшій віковій групі, а також значному підвищенні впливу геморагій, що рецидивують, хронічних захворювань ШКТ, статевої системи та їх сполучення на перебіг та посилення важкості ЗДА у дівчаток, старших за 12 років. До того ж, фактори, які здебільшого виконували допоміжну роль у формуванні ЗДС, у віці 12–14 років відігравали вагомішу роль, що свідчить про максимальну вразливість балансу заліза саме в цій віковій групі, та, як наслідок, потребує привертання уваги щодо прогнозування, своєчасної діагностики, та адекватного лікування та профілактики. Таким чином, після визначення найбільш вагомих факторів ризику щодо розвитку ЗДС, в тому числі ЗДА, а також визначення питомої ваги ознак сидеропенії як найбільш раннього, чутливого та патогномонічного синдрому, нами було сформовано перелік параметрів, які в подальшому були включені у розробку прогностичних критеріїв. Для розробки прогностичних критеріїв ЗДА у дівчаток-підлітків було використано неоднорідну послідовну процедуру Вальда-Генкіна. Діагностичну інформативність ознаки (I) оцінювали за допомогою критерію Кульбака. До аналізу усього було залучено 16 показників, які мали певне значення при попередньому дослідженні й мали залежність від стадії ЗДС. Діагностична система включала один прогностичний алгоритм. При розробці прогностичних критеріїв щодо ЗДА нами використано 16 параметрів, які були взяті із груп ознак: фактори ризику (8), наявність клінічних ознак сидеропенічного синдрому (8 пунктів). Попередній підрахунок всіх цих показників виявив інформативність кожної з ознак більшу за 1,0. Розроблені прогностичні критерії ЗДА з високим рівнем надійності дозволяють на ранніх стадіях, ще до розвитку розгорнутої картини ЗДА, визначити ризик ДЗ в організмі та після обстеження стану ферокінетики призначити необхідний профілактичний або лікувальний курс. Ефективність феротерапії проводилася у дівчаток, яким призначалося лікування ЗДА різними препаратами. Так, в І групі дівчаток, які отримували монокомпонентний препарат двохвалентного заліза, відмічено, що найшвидше зникали симптоми астеноневротичного синдрому (до 5-го тижня), потім загальноанемічні прояви (до 6-го тижня), й останніми лише на 10 тижні лікування у всіх дівчаток зникали клінічні прояви сидеропенічного синдрому. Аналіз динаміки лабораторних даних показав, що при лікуванні двохвалентним залізом ретикулоцитарний криз відбувався в класичні строки (через 2 тижні), до того ж темпи приросту гемоглобіну виявилися достатньо швидкими, стан червоної крові приходив до норми в середньому через 4 тижні від початку лікування. Проте, насичення тканинних депо заліза відбувалося лише через 3 місяці, що обґрунтовує терапію ЗДА цими препаратами саме на такий термін. В цій групі також найчастіше спостерігалися побічні ефекти з боку травного тракту (31,0 %), що потребувало зміни режиму прийому препарату (одразу після їжі), що в свою чергу сприяло гіршому його засвоєнню. Аналіз ефективності лікування ЗДА у дівчаток-підлітків в ІІ групі (при застосуванні трьохвалентного препарату заліза) показав, що астеноневротичний синдром зникав лише на 8 тижні лікування, прояви сидеропенії зникали раніше, ніж загальноанемічні симптоми (9 та 10 тиждень відповідно), отже існувала певна різниця у впливі на клінічну симптоматику між двох- та трьохвалентними препаратами заліза. До того ж, астеноневротичний та загальноанемічний синдроми зникали значно повільніше, проте ознаки сидеропенії на 5 – 7 тижні лікування зникали з максимальною швидкістю. При вивченні лабораторних показників відмічене значно повільніше наростання рівня гемоглобіну, й навіть через 6 тижнів після початку лікування великий відсоток дівчаток (43,2 %) не мав нормалізації стану червоної крові. Проте, вже на 6 тижні лікування відмічене значне підвищення рівня сироваткового феритину, в більшості випадків до нормалізації. Також не спостережено жодних побічних ефектів при лікуванні трьохвалентним препаратом заліза. В ІІІ групі дівчаток, які отримували феротерапію препаратом двохвалентного заліза, збагаченим фолієвою кислотою та цианокобаламіном, динаміка астеноневротичного та загальноанемічного синдромів майже не відрізнялася від такої при лікуванні монокомпонентним препаратом двохвалентного заліза, проте сидеропенічний синдром зникав на тиждень швидше, ніж при монокомпонентній терапії. До того ж побічні ефекти реєструвалися значно рідше (6,7 % випадків), й повністю усувалися зміною режиму прийому препарату. Наростання показників червоної крові при лікуванні збагаченим вітамінами препаратом у порівнянні із монокомпонентними препаратами було швидшим, й вже на 6 тижні лікування стан червоної крові наближався до показників здорових дівчаток. Проте, рівень феритину потребував корекції ще протягом 1,5 місяців. Отже, додавання фолієвої кислоти та цианокобаламіну сприяє прискоренню та підвищенню ефективності лікування ЗДА, ранньому усуненню основних клінічних синдромів та зменшенню кількості побічних ефектів. Порівняння ефективності лікування двох- та трьохвалентними препаратами заліза виявило, що препарати двохвалентного заліза мають максимальну ефективність на етапі нормалізації показників периферичної крові, тоді як препарати трьохвалентного заліза найшвидше насичують тканинні депо заліза, але нормалізація гемопоезу при їх застосуванні відбувається повільно. Виявлені особливості лягли в основу створення “ступінчатої” методики феротерапії, з призначенням на І етапі (нормалізація гемопоезу) препаратів двохвалентного заліза, та переходом на підтримуюче лікування препаратом трьохвалентного заліза для насичення депо. При застосуванні цієї методики у дівчаток-підлітків ІV групи було отримано з одного боку швидке усунення астеноневротичного та загальноанемічного синдромів (до 5-го та 6-го тижня відповідно), з другого – значне прискорення строків зникнення сидеропенічного синдрому (до 8-го тижня). Слід також зазначити, що під час проведення феротерапії “ступінчатою” методикою нами не було зареєстровано жодних побічних ефектів, як і при лікуванні препаратами трьохвалентного заліза, але швидкість усунення клінічної симптоматики у порівнянні з ними ж була значно вищою. При аналізі лабораторних показників відмічено, що на 4-му тижні лікування майже досягалася нормалізація рівня гемоглобіну. До 6 тижня лікування стан гемопоезу вже наближався до такого у здорових дівчаток, до того ж, було визначено суттєве підвищення рівня феритину майже до нижньої межи норми, у зв’язку з чим термін феротерапії був скорочений на 2 тижні. Отже, використання цієї методики сприяє скороченню строків феротерапії, підвищенню її ефективності з одночасною мінімізацією побічних ефектів. Нами було проведене порівняння середніх t- критеріїв Стьюдента (до та після лікування) у групах дівчаток які отримували терапію препаратами двохвалентного заліза (монокомпонентну та комбіновану із вітамінами), трьохвалентного заліза, а також феротерапію за “ступінчатою” методикою з метою з’ясування найефективнішої схеми феротерапії ЗДА у дівчаток-підлітків. Отже, наведені дані свідчать про найкращий ступінь динаміки як показників гемопоезу, так й ферокінетики при лікуванні ЗДА за розробленою нами “ступінчатою” методикою у порівнянні із схемами феротерапії лише якимось одним препаратом заліза (двох- або трьохвалентним), що у сукупності із більш швидкою редукцією клінічної симптоматики, відсутністю побічних ефектів, а також із скороченням строків проведення феротерапії дає підставу вважати цю методику за найефективнішу. Для визначення впливу феротерапії на баланс міді в організмі дівчинки-підлітка було проведене порівняння ефективності лікування, а також рівня міді у дівчаток І групи, які отримували терапію монокомпонентним препаратом двохвалентного заліза, та у дівчаток V групи, яким призначався препарат “Тотема”, котрий окрім елементарного заліза (50 мг у вигляді глюконату заліза), містив глюконат марганцю (1,33 мг елементарного марганцю), та глюконат міді (0,70 мг елементарної міді). Динаміка клінічної симптоматики та лабораторних показників майже не відрізнялась в обох групах, проте визначення рівню міді в сироватці крові дівчаток після феротерапії виявило достовірні зміни її вмісту в обох групах, але характер цих змін виявився протилежним. Якщо в групі дівчаток, які отримували феротерапію мідьвмісним препаратом “Тотема”, відбувалось підвищення рівню міді, то в групі дівчаток, яким призначалася терапія препаратами, які не містять міді, відмічене достовірне зниження її рівня з тенденцією до розвитку мідьдефіцитного стану. Отже, зниження рівню міді в сироватці крові у дівчаток, які отримували терапію препаратами заліза без мікроелементів, свідчить про виникнення мікроелементного дисбалансу, що є небажаним через те, що мідь також потрібна для синтезу гемоглобіну. Таким чином, обґрунтованим у дівчаток підліткового віку, є визначення рівня міді до початку лікування ЗДА, й при тенденції до її зниження призначення феротерапії препаратами, які збалансовані за мікроелементним складом (“Тотема”), або додаткове призначення вітамінно-мікроелементних комплексів, що містять мідь, для запобігання розвитку мікроелементного дисбалансу. Запропонована для дівчаток-підлітків “переривчаста” методика феротерапії, сутність якої полягає в тому, що дівчаткам призначається препарат заліза в профілактичній дозі (1 мг/кг на добу) у перші 10 днів кожного менструального циклу протягом щонайменше 6 циклів, виявилась ефективною як для первинної так й вторинної профілактики залізодефіцитних станів у дівчаток-підлітків. ВИСНОВКИ У дисертації наведене теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі комплексної допомоги дівчаткам-підліткам із залізодефіцитними станами, що базується на сучасній технології діагностики та прогнозування виникнення сидеропенічного синдрому, розширенні уявлень про метаболічні зміни мікронутрієнтів в організмі при залізодефіцитній анемії, розробці та удосконаленні схем феротерапії. При аналізі даних статистичної звітності виявлені тенденції до зростання поширеності залізодефіцитної анемії серед дітей та підлітків Луганської області. Проте вони не відображають реального стану проблеми, особливо серед дівчаток підліткового віку через те, що кратність та об’єм профілактичних обстежень з метою визначення залізодефіцитних станів вкрай недостатні. Скринінгове дослідження щодо рівня залізодефіцитних станів показало, що дійсний рівень залізодефіцитної анемії серед дівчаток-підлітків значно вищий за офіційні показники, й складає за нашими даними 69,8 %. Найбільш уразливою щодо залізодефіцитної анемії виявилась група дівчаток 12–14 років. В цілому залізодефіцитні стани поширені набагато більше – у 99,5 % дівчаток 10–17 років. Доведений шкідливий вплив дефіциту заліза як на фізичний, так і на статевий розвиток дівчаток-підлітків. Крім того з’ясовано, що найбільш вагомий внесок у поглиблення дефіциту заліза в організмі дівчинки вносять захворювання шлунково-кишкового тракту та статевої сфери, причому їх сполучення є найбільш несприятливим щодо розвитку залізодефіцитної анемії більш важких ступенів. Особливістю клінічної картини залізодефіцитних станів у дівчаток-підлітків є те, що сидеропенічний синдром виявився найбільш чутливим, раннім, патогномонічним й спостерігався вже при передлатентному дефіциті заліза, що обумовлює його використання в розробці прогностичних критеріїв щодо залізодефіцитної анемії. Визначені фактори ризику, які сприяли розвитку залізодефіцитних станів, в тому числі залізодефіцитної анемії, в сукупності із ознаками сидеропенії було використано для створення прогностичної таблиці критеріїв ризику залізодефіцитної анемії у дівчаток-підлітків. Облік цих факторів ризику за допомогою розробленої математичної моделі для індивідуального прогнозування вірогідності залізодефіцитної анемії у дівчаток-підлітків дозволяє виділити групу ризику та визначити обсяг профілактичних заходів для цього контингенту. Особливістю розроблених схем феротерапії залізодефіцитних станів у дівчаток-підлітків є поєднаний вплив на стан периферичної крові призначенням комбінованих препаратів заліза, які також містять мідь та інші мікроелементи, вітаміни. Запропоновано “ступінчату” схему феротерапії спочатку препаратами двохвалентного заліза з наступним переходом при нормалізації гемоглобіну на підтримуючу терапію препаратами трьохвалентного заліза при залізодефіцитній анемії всіх ступенів важкості. Удосконалено “переривчасту” методику первинної та вторинної профілактики залізодефіцитної анемії з використанням препаратів трьохвалентного заліза дівчаткам, що мали латентний та передлатентний дефіцит заліза. Запропоновані схеми дозволяють не тільки досягти стійкої нормалізації гемопоезу та ферокінетики в коротші строки, але й мінімізувати кількість побічних ефектів. Ефективність феротерапії залежить від стану метаболізму міді в організмі дівчинки. Встановлено, що феротерапія монокомпонентними препаратами заліза призводить до зниження рівня міді в сироватці крові, яке потребує додаткової корекції препаратами заліза з міддю, або призначення окремо вітамінів з мікроелементами, що містять мідь для запобігання розвиткові дисбалансу мікроелементів в організмі дівчинки-підлітка. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Для визначення групи ризику щодо ЗДА серед дівчаток-підлітків рекомендується використовувати розроблені прогностичні критерії. При досягненні суми прогностичних коефіцієнтів більшій ніж –13 з вірогідністю більш ніж 95% прогнозують розвиток залізодефіцитної анемії у дівчинки. При сумі більшій ніж +13 ризик розвитку залізодефіцитної анемії є мінімальним. Якщо при використанні прогностичного алгоритму сума прогностичних коефіцієнтів не досягає прогностичного порогу ((13, прогноз невизначений), це диктує необхідність проведення додаткових досліджень стану депо заліза. Тривалість феротерапії залізодефіцитних станів та залізодефіцитної анемії у дівчаток-підлітків необхідно визначати за допомогою контролю рівня як гемоглобіну, так й феритину в сироватці крові. Визначення рівня міді до та під час проведення феротерапії залізодефіцитної анемії у дівчаток-підлітків з її своєчасним призначенням дозволить уникнути розвитку мідьдефіцитного стану та ефекту “рефрактерності” до призначуваної терапії. Для лікування залізодефіцитної анемії, особливо більш важких ступенів, рекомендується використовувати “ступінчату” методику з комбінованим призначенням препаратів двох- та трьохвалентного заліза. Лікування залізодефіцитної анемії у дівчаток-підлітків доцільно стартово проводити або комбінованими з вітамінами та мікроелементами препаратами заліза, або їх додатковим призначенням. Включення до групи ризику залізодефіцитної анемії, а також дівчаткам, які мають латентний або передлатентний дефіцит заліза, є підставою до проведення профілактичного курсу за “переривчастою” методикою. ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Физическое и половое развитие девочек–подростков Востока Украины, региональные стандарты // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Здорова дитина: ріст, розвиток та проблеми норми в сучасних умовах”. – Чернівці, 2002. – С. 21–22. (Співавт. Резникова А.Л., Головченко Н.М., Петченко Т.В.) Дисертант особисто провела антропометричне обстеження 250 дівчаток, виконала заповнення первинної документації та обробку отриманих результатів. 2. Железодефицитные состояния и практика семейного врача // Український медичний альманах. – 2003. – Т. 6, № 6. – С. 211–212. 3. Залізодефіцитні анемії у дітей старшого віку // Український медичний альманах. – 2003. – Т. 6, № 6 (додаток). – С. 98. (Співавт. Паталахіна Л.І., Башкатова Л.В., Бондаренко Г.Г., Грищенко Н.В.) Дисертантом особисто проведене обстеження та лікування 10 дівчаток-підлітків із залізодефіцитною анемією, визначені транспортні та тканинні депо заліза, статистично оброблені результати. 4. Физическое и половое развитие девочек–подростков Востока Украины, региональные стандарты // Буковинський медичний вісник. – 2003. – Т. 7, № 1. – С. 69–72. (Співавт. Резникова А.Л., Головченко Н.М., Петченко Т.В.) Здобувач особисто заповнювала первинну документацію та проводила обробку отриманих результатів. 5. Железодефицитные анемии у девочек пубертатного возраста региона Донбасса // Матеріали 11 з’їзду педіатрів України “Актуальні проблеми педіатрії на сучасному етапі”. – Київ, 2004. – С. 255. (Співавт. Резнікова А.Л., Белых Н.А., Руденко Т.Г.) Дисертант провела обстеження 96 школярок, визначила рівні транспортного та тканинного депо заліза, статистично обробила результати. 6. Залізодефіцитні анемії у дітей із захворюваннями органів травлення // Український медичний альманах. – 2004. - № 1 (Додаток). – С. 70. (Співавт. Маменко М.Є., Полковничено Л.М.) Здобувачем розроблені скринінгові карти, проведене обстеження дівчаток, визначені рівні сироваткового заліза, загальної та латентної залізо-зв’язувальної здатності сироватки та коефіцієнт насичення трансферину. 7. Проблеми корекції залізодефіцитних станів у дівчаток-підлітків та шляхи їх вирішення // Сучасна педіатрія. – 2005. - № 2 (7). – С. 119–120. (Співавт. Резнікова А.Л.) Здобувач обстежила, визначила клініко-лабораторні показники та провела лікування 64 дівчаток із ЗДА, статистично обробила результати. 8. Дослідження рівня забезпеченості міддю дівчаток-підлітків, хворих на залізодефіцитну анемію // Сучасна педіатрія. – 2006. - № 2 (11). – С. 85–87. 9. Ретроспективний аналіз поширеності залізодефіцитної анемії серед дітей та підлітків Луганської області // Український медичний альманах. – 2006. - № 4 (Додаток). – С. 167–170. 10. Методика корекції латентного дефіциту заліза та вторинної профілактики залізодефіцитної анемії у дівчаток-підлітків. – Інформ. листок № 09 від 10.10.06. 11. Метод визначення рівня міді при залізодефіцитній анемії у дівчаток-підлітків. – Інформ. листок № 07 від 10.10.06. 12. Застосування препарату “Кіндер Біовіталь гель” в комплексному лікуванні залізодефіцитної анемії у дітей. – Інформ. листок № 08 від 10.10.06. АНОТАЦІЯ Сульженко М.Ю. Клініко-діагностичні особливості залізодефіцитних станів у дівчаток-підлітків: методи лікування та профілактики. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 – педіатрія. – Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2007. Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності лікування та профілактики залізодефіцитних станів у дівчаток-підлітків, вивченню дійсного рівня залізодефіцитних станів серед дівчаток-підлітків Луганської області, визначенню особливостей фізичного та статевого розвитку при залізодефіцитних станах на різних стадіях, дослідженню, які відігравали тригерну роль або виявились фоном, що ускладнював перебіг захворювання, вивченню гемопоезу та ферокінетики при залізодефіцитних станах у дівчаток-підлітків, встановленню впливу феротерапії на рівень міді. На підставі вивчення факторів, які сприяли розвиткові дефіциту заліза вперше розроблені прогностичні критерії розвитку залізодефіцитної анемії у дівчаток-підлітків. Вивчена ефективність різних схем феротерапії залізодефіцитних станів у дівчаток-підлітків. Розроблена методика “ступінчатої” феротерапії з призначенням препаратів двохвалентного заліза на І етапі (нормалізація гемопоезу) та наступним переходом на підтримуюче лікування препаратами гідроксид-полімальтозного комплексу трьохвалентного заліза в половинній дозі на ІІ етапі лікування (насичення тканинних депо). Для первинної та вторинної профілактики залізодефіцитних станів у дівчаток-підлітків розроблена методика “переривчастої” феротерапії. Показаний вплив феротерапії на зниження рівня міді у дівчаток-підлітків, що обумовлює необхідність визначення її рівня та при потребі додаткової корекції вітамінно-мікроелементими комплексами, збагаченими міддю. Ключові слова: залізодефіцитні стани, анемія, скринінг, дівчатка-підлітки, лікування, профілактика. АННОТАЦИЯ Сульженко М.Ю. Клинико-диагностические особенности железодефицитных состояний у девочек-подростков: методы лечения и профилактики. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 – педиатрия. – Харьковская медицинская академия последипломного образования МОЗ Украины, Харьков, 2007. Диссертация посвящена вопросам повышения эффективности лечения и профилактики железодефицитных состояний у девочек-подростков, изучению истинного уровня железодефицитных состояний среди девочек-подростков Луганской области, определению особенностей физического, полового развития при железодефицитных состояниях на разных стадиях, исследованию заболеваний, которые играли триггерную роль или являлись фоном, который осложнял течение заболевания, изучению гемопоэза и феррокинетики при железодефицитных состояниях у девочек-подростков, установлению влияния ферротерапии на уровень меди. Были обследованы 438 девочек 10–17 лет, из которых 93 ребенка с сидеропеническим синдромом без проявлений анемии (12 девочек с ПЛДЖ и 81 девочка с ЛДЖ) и 315 с ЖДА разной степени тяжести. Контрольную группу составили 30 здоровых девочек без проявлений сидеропенического синдрома. У 182 девочек, учениц 5–11 классов школ, исследование проводилось скрининговым методом с определением состояния красной крови, транспортных и тканевых депо железа. Изучение состояния здоровья девочек-подростков с ЖДС показало, что с увеличением ДЖ (особенно при ІІ – ІІІ степени тяжести анемии) повышается частота отклонений в физическом и половом развитии. Роль триггеров ДЖ у девочек-подростков в большей степени играют заболевания ЖКТ и гинекологические заболевания. Впервые разработаны прогностические критерии развития ЖДА у девочек-подростков. Изучение эффективности разных схем ферротерапии показало, что препараты двухвалентного железа имеют максимально выраженное действие на этапе нормализации гемопоэза, в то время как препараты гидроксид-полимальтозного комплекса трехвалентного железа значительно быстрее насыщают тканевые депо, что послужило основой для создания методики “ступенчатой” ферротерапии с использованием двухвалентного железа на І этапе (нормализация гемопоэза) с последующим переходом на поддерживающую терапию препаратами гидроксид-полимальтозного комплекса трехвалентного железа в половинной дозе на ІІ этапе (насыщение тканевых депо). Разработана методика “прерывистой” ферротерапии для первичной и вторичной профилактики железодефицитных состояний у девочек-подростков. Показано влияние ферротерапии на снижение уровня меди у девочек-подростков, что обуславливает необходимость определения ее уровня и при необходимости дополнительной коррекции витаминно-микроэлементными комплексами, обогащенными медью. Ключевые слова: железодефицитные состояния, анемия, скрининг, девочки-подростки, лечение, профилактика. ANNOTATION Sulzhenko M.Y. Clinical and diagnostic peculiarities of iron deficiency states in teenage girls: methods of treatment and prevention. – Manuscript. Dissertation for Ph.D. degree of Medical Science on specialty 14.01.10 – Pediatrics. Kharkov Medical Academy of Postgraduate Education, Ukraine Ministry of Healthcare, Kharkov, 2007. The presented thesis covers the following questions: increase of effectiveness in cases of treatment and prevention of iron deficiency states in teenage girls of Luhansk region; defining the peculiarities of physical, sexual development at different stages in iron deficiency states; investigation of diseases which triggered iron deficiency states or served as a background which complicated the clinical course of iron deficiency states; study of hemopoiesis and ferrokinetics in teenage girls with iron deficiency states; establishment of ferrotherapeutic influence on copper level. Prognostic criteria of iron deficiency anemia development in teenage girls were devised for the first time. The study of effectiveness of different ferrotherapy regimens showed that ferrous iron medications are very efficacious at the stage of hemopoietic normalization, whereas hydroxide polimaltose complex of ferric iron saturate tissues significantly faster. These findings formed the base for creating the method of ‘graded’ ferrotherapy, using ferrous iron at the 1st stage (hemopoietic normalization) and subsequent transition to supportive treatment with half doses of hydroxide polimaltose complex of ferric iron at the 2nd stage (saturation of tissues). The method of ‘intermittent’ ferrotherapy was devised for primary and secondary prevention of iron deficiency in teenage girls. The research registered influence of ferrotherapy on copper level reduction in teenage girls, which demands defining the level of copper and correcting it with copper-enriched vitamin and mineral complexes is the circumstances so require. Key words: iron deficiency states, anemia, screening, teenage girls, treatment, prevention. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ДЗ - дефіцит заліза ЗДА - залізодефіцитна анемія ЗДС - залізодефіцитні стани ЗЗЗС - загальна залізозв’язувальна здатність сироватки КНТ - коефіцієнт насичення трансферину ЛДЗ - латентний дефіцит заліза ЛЗЗС - латентна залізозв’язувальна здатність сироватки ПЛДЗ - передлатентний дефіцит заліза СЗ - сироваткове залізо СФ - сироватковий феритин ШКТ - шлунково-кишковий тракт Здано до набору 14.03.07 р. Підписано до друку 12.03.2007 р. Формат 60Ч90/16. Друк RIZO. Умовн. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам.495. Надруковано у редакційно-видавничому відділі ЛугДМУ. 91045, м. Луганськ, кв.50-річчя Оборони Луганська, 1г.

Похожие записи