МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

імені П.Л. ШУПИКА

Коваленко Ольга Євгеніївна

УДК 616.831–005–002.2:615.814.1; 615.849.19

Клініко-діагностична характеристика, профілактика та лікування порушень
кровообігу в вертебрально-базилярному басейні при патології шийного
відділу хребта

14.01.15 – нервові хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних нау

Київ — 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національній медичнiй академії післядипломної освіти
імені П.Л. Шупика МОЗ України

Науковий консультант: член–кореспондент АМН України, доктор медичних
наук, професор Мачерет Євгенія Леонідівна, Національна медична академія
післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра неврології
і рефлексотерапії, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Зозуля Іван Савович, Національна медична
академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач
кафедри медицини невідкладних станів (м. Київ);

доктор медичних наук, професор Грицай Наталія Миколаївна, Українська
національна стоматологічна академія, завідувач кафедри нервових хвороб з
нейрохірургією та медичною генетикою (м. Полтава);

доктор медичних наук, професор Шевага Володимир Миколайович, Львівський
національний медичний університет імені Данила Галицького, завідувач
кафедри неврології і нейрохірургії (м. Львів).

Провідна установа: Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН
України, м. Харків

Захист відбудеться: “ 24 ” травня 2007 р. об 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.613.01 у Національній медичній академії
післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України (04112 м. Київ–112,
вул. Дорогожицька, 9, ауд. № 3).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної
академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України.

(04112 м. Київ–112, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий: “ 23 ” квітня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Каліщук-Слободін Т.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Судинні ураження нервової системи є
однією з найважливіших проблем клінічної неврології, що пов’язано з
невпинним зростанням поширеності цієї патології, особливо в осіб
працездатного віку (Віничук С.М. та співавт., 2001, 2004; Волошин П.В.,
Тайцлін В.І., 2000, 2005; Григорова І.А., 2001, 2005; Грицай Н.М., 1993,
2005; Зозуля І.С., 2002, 2005; Кузнєцова С.М., 2000, 2005; Мачерет Є.Л.
та співавт., 2003, 2006; Міщенко Т.С., 2001, 2005, 2006; Одинак М.М. та
співавт., 2003; Wiebers D. et al., 2005 та ін.). Порушення кровообігу у
вертебрально-базилярному басейні (ВББ) особливо потребують подальшого
вивчення у зв’язку з високою частотою уражень, функціональним значенням
анатомічних утворень мозку, що кровозабезпечуються саме з нього,
нечіткістю критеріїв верифікації ранніх проявів. Частота циркуляторних
розладів в вертебрально-базилярній системі становить 25–30% усіх гострих
порушень мозкового кровообігу та близько 70% минущих (Верещагин Н.В.,
2003; Віничук С.М., 2001). Мозкові утворення, що отримують кров з цього
басейну (стовбур мозку, мозочок, потиличні долі та медіобазальні відділи
скроневих долей великих півкуль головного мозку, верхньошийний відділ
спинного мозку, внутрішнє вухо, а також значною мірою гіпоталамус та
підкоркові вузли), включають вищі центри функцій життєзабезпечення.
Порівняно з каротидним судинним басейном ВББ вражається раніше, є більш
чутливим до впливу патогенних факторів. Особливості анатомічного
розташування хребтових артерій (ХА), враховуючи значну варіабельність їх
ходи та розгалуження, а також їх вегетативне забезпечення, сприяють
передумовам для порушень кровообігу в ВББ, появі ряду церебральних та
вегетативних симптомів при ураженні. Відомо, що в 65% випадків
уражуються екстракраніальні відділи хребтових артерій. Однією з основних
причин, що викликають порушення кровообігу в ВББ переважно в осіб
молодого віку, є патологічні зміни в шийному відділі хребта (ШВХ),
зокрема остеохондроз — дегенеративно-дистрофічні зміни хребців та
міжхребцевих дисків (МХД) (Верещагин Н.В., 1993; 2003; Камчатнов В.Н.,
2003; Попелянський Я.Ю., 1981, 1992; Ратнер О.Ю., 1970–2000; Сітель А.Б.
та співавт., 1999, 2003; Одинак М.М. та співавт., 2003; Berguer R. еt
al., 1992 тощо). “Недооцінка фактору екстравазальних компресій є однією
з поширених діагностичних помилок та безуспішного медикаментозного
лікування” (Верещагин Н.В., 2003). В науковій літературі розглядаються
переважно грубі дисциркуляції в цьому басейні, коли верифікація
патології не становить особливих проблем. Проте, раннім та легким
проявам приділяється уваги істотно менше, внаслідок чого на практиці
вони часто проходять під іншими діагнозами, що зумовлює певний
терапевтичний підхід, який, звісно, не дає стійких терапевтичних
результатів. Отже, відсутність чітких клініко-параклінічних критеріїв
ранніх форм патології та даних про особливості подальшого її
поглиблення, недостатність визначення ролі факторів, які на це
впливають, способів та критеріїв її експрес-діагностики, а також дефіцит
принципового обґрунтованого етіопатогенетичного підходу в профілактиці
та лікуванні окреслюють важливість проблеми і необхідність її вирішення.
Особливо гостро постає це питання в умовах зростання техногенного та
соціально-негативного впливу, руйнівних наслідків невиправданої
поліпрагмазії, високої алергізації населення, тому
лікувально-профілактична тактика має бути максимально щадною,
індивідуалізованою, що сприятиме високим терапевтичним результатам. Крім
того, існуючі розбіжності у дефініції дисциркуляцій в ВББ вимагають
обґрунтованого їх визначення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
відповідно до основних планів науково-дослідної роботи кафедри
неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії
післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за номером державної
реєстрації РК № 0198U009049 “Нетрадиційні методи діагностики та
лікування при захворюваннях нервової системи”.

Мета дослідження.

Визначення клінічних та етіопатогенетичних особливостей хронічних
порушень кровообігу в вертебрально-базилярному басейні при патології
шийного відділу хребта, розробка на базі цього принципового комплексного
індивідуалізованого лікувально-профілактичного підходу.

Відповідно зазначеної мети в роботі було поставлено наступні завдання.

Обґрунтувати та здійснити комплекс необхідних досліджень для оптимізації
верифікації порушень кровотоку різного ступеня в
вертебрально-базилярному басейні при патології шийного відділу хребта,
дослідити особливості їх результатів, визначитись з питанням дефініції
цієї патології.

Дослідити і визначити роль екзо- та ендогенних факторів, які сприяють
розвитку вертебрально-базилярних порушень, пов’язаних з дегенеративними
змінами в шийному відділі хребта.

Визначити особливості дегенеративних змін шийного відділу хребта, які
сприяють розвитку вертебрально-базилярної дисциркуляції.

Встановити зміни індивідуального стану адаптаційно-компенсаторних
можливостей організму при порушеннях кровообігу в
вертебрально-базилярному басейні.

Дослідити та проаналізувати особливості больового синдрому залежно від
глибини порушень кровообігу в ВББ.

Визначити та обґрунтувати роль порушень кровообігу у ВББ при
дегенеративних змінах ШВХ у виникненні психосоматичної патології.

Встановити наявність кореляцій у будові сполучнотканинних утворень
організму для обґрунтування використання іридобіомікроскопії у
діагностиці патології та оцінки адаптаційного потенціалу організму.

Визначити клініко-параклінічні критерії ранніх ознак порушення
кровообігу в вертебрально-базилярному басейні, можливості прогнозування
подальшого розвитку патології.

Обґрунтувати та розробити заходи профілактики та лікування порушень
кровообігу в вертебрально-базилярному басейні з позиції розглядання
організму людини як єдиної морфофункціональної системи, порівняти їх з
традиційним лікувальним підходом.

Об’єкт дослідження — циркуляторні розлади у вертебрально-базилярному
басейні при патології шийного відділу хребта.

Предмет дослідження — клініко-етіопатогенетичні особливості
дисциркуляцій у вертебрально-базилярному басейні при патології шийного
відділу хребта та їх клініко-параклінічної верифікації, можливості
прогнозування подальшого розвитку, обґрунтування та розробка
етіопатогенетичного індивідуалізованого лікування та профілактичних
заходів.

Методи досліджень. Клінічні методи включали клінічне неврологічне, в
тому числі вертеброневрологічне, а також клініко-генеалогічне
дослідження, нейропсихологічне тестування (тести Люшера та Спілбергера),
клінічну оцінку болю (за візуальною аналоговою шкалою ВАШ). Параклінічні
методи: ультразвукова доплерографія і сканування судин головного мозку
та шиї (УЗДГ та УЗДС); реоенцефалографія (РЕГ); біомікроскопія судин
бульбарної кон’юнктиви; рентгеноспонділографія шийного відділу хребта;
електроенцефалографія (ЕЕГ); дослідження варіабельності ритму серця
(ВРС) за 5-хвилинним інтервалом; визначення стану імунокомпетентних
лейкоцитів за результатами аналізу периферійної крові (тест Гаркаві);
електропунктурна діагностика (ЕПД) за Накатані; ЕПД точок голови;
рентгенфлюоресцентне дослідження волосся для визначення вмісту
мікроелементів; морфогістологічне дослідження; іридобіомікроскопія.
Отримані дані оброблялись методами математичної статистики з
використанням комп’ютерних програм Excel та Statistica 7.0.

Наукова новизна. Новизна даної роботи полягає в комплексному
концептуальному підході до діагностики та лікування сукупної патології,
що розглядається, з урахуванням впливу ендо- та екзогенних факторів,
патогенетичної ролі індивідуального рівня адаптаційно-компенсаторного
потенціалу організму у формуванні ранніх порушень кровотоку в
вертебрально-базилярному басейні та подальшого їх перебігу у зв’язку з
механізмами розвитку порушень у шийному відділі хребта. Встановлено
визначну роль стану сполучної тканини (СТ) у появі і подальшому розвитку
вертебрально-базилярних розладів, пов’язаних з дегенеративними змінами
ШВХ. Визначено варіанти успадкування патології, в основі чого полягає
стан сполучної тканини. Морфогістологічно доведено кореляцію між вмістом
колагенових волокон у будові строми райдужної оболонки ока, судинної
стінки та міжхребцевого диску, що обґрунтовує застосовування оцінки
стану строми ірису для експрес-діагностики адаптаційно-компенсаторних
можливостей організму, реалізованого через стан сполучної тканини.
Визначені іридологічні критерії досліджуваної патології. Встановлені
критерії прогнозування розвитку патології. Визначені зміни
мікроелементного складу волосся при означеній патології. Вивчені та
проаналізовані особливості больового синдрому залежно від ступеню
порушень кровотоку у ВББ. Визначено значення порушень кровотоку у ВББ у
формуванні психосоматичної патології. Запропоновано визначення та оцінку
рівня електропровідності точок голови. Обґрунтувано та запропоновано
етіопатогенетичний індивідуалізований комплексний
лікувально-профілактичний підхід з використанням рефлекторних методів
терапії та діагностики, винайдено та розроблено “Шолом ОК для точкового
масажу та самомасажу голови та спосіб лікування вертебрально-базилярної
дисциркуляції за допомогою Шолому”.

Практичне значення досліджень. Дослідження першочергово спрямовані до
практичної медицини і мають сприяти ранній діагностиці досліджуваної
патології, обґрунтуванню необхідності додаткових обстежень, а також
своєчасній індивідуалізованій терапії та профілактиці. Критерії
визначення ранніх ознак патології, генеалогічний аналіз та розроблені
патогенетично обґрунтовані лікувально-профілактичні заходи дозволяють
попередити більш важкі ускладнення як в ВББ, так і в судинній системі
взагалі, підвищити рівень якості життя та працездатність. Зокрема,
визначена вагомість екзо- та ендогенних факторів у розвитку патології
дозволяє цілеспрямовано їх запобігати та послаблювати або знешкоджувати
їх наслідки. Обґрунтовано застосовування іридобомікроскопії в якості
експрес-діагностики патології. З’ясовані зміни мікроелементного складу
волосся при означеній патології, визначено роль порушень кровообігу у
ВББ у формуванні психосоматичної патології та змінах алгічних проявів,
що стало основою для обґрунтування та розробки адекватної терапії і
профілактики патології. Розроблений нами “Шолом ОК для точкового масажу
та самомасажу голови та спосіб лікування вертебрально-базилярної
дисциркуляції за допомогою Шолома” дозволяє надавати специфічну
лікувально-профілактичну допомогу хворим як в лікувально-профілактичних
закладах, так і в домашніх умовах.

Практичне значення отриманих результатів досліджень підтверджено широким
їх використанням в практичній медицині у вигляді позитивних результатів
та зареєстрованих впроваджень: в медичну практику у неврологічних
відділеннях Київської обласної лікарні, лікарняних закладів Київської
області (ЦРЛ Києво-Святошинського, Бориспільського районів, МСЧ
“Будівельник” м. Біла Церква, Український державний медико-соціальний
центр ветеранів війни м. Переяслав-Хмельницький), інших медичних
закладах України (Санаторій-профілакторій “Азовсталець” ВАТ
“Металургічний комбінат “Азовсталь”, лікувально-профілактичний центр та
санаторій-профілакторій “Чайка” ВАТ “Маріупольський металургічний
комбінат імені Ілліча”, санаторій-профілакторій “Здоров’я” ВАТ
“Маріупольський завод важкої металургії (МЗМВ)” м. Маріуполь,
санаторно-оздоровчий комплекс “Магнолія”, м. Одеса), а також включено до
учбового процесу на кафедрі неврології і рефлексотерапії НМАПО імені
П.Л. Шупика.

Особистий внесок здобувача полягає у науковій розробці отриманих
результатів цієї роботи. Дисертація є самостійним науковим дослідженням
автора. Ним визначено мету та завдання дослідження, проведено аналіз
наукової літератури. Дисертантом запланований, виконаний та
проаналізований необхідний об’єм досліджень за темою дисертації. На базі
кафедри неврології і рефлексотерапії НМАПО імені П.Л. Шупика проведене
клінічне, психологічне, електрофізіологічне, іридологічне дослідження.
Обґрунтовано та запропоновано морфогістологічне дослідження
сполучнотканинних утворень людини, яке виконувалося у відділенні
патологічної анатомії Київської обласної клінічної лікарні під
керівництвом професора І.П. Іркіна. Автором запропоновано спосіб
комплексного лікування, який виконувався власноруч на базі кафедри
неврології і рефлексотерапії НМАПО імені П.Л. Шупика. Проведено
математичну обробку результатів досліджень, написано статті та інші
публікації, підготовлено рукопис дисертації та автореферат, забезпечено
впровадження їх у практику. Результати досліджень доповідались на
науково-практичних конференціях. Дисертантом отримано три деклараційні
патенти: на винахід лікувально-профілактичного приладу зі способом
лікування та на дві корисні моделі.

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень були
представлені на VIІІ конгресі світової федерації українських лікарських
товариств (Львів-Трускавець, 2000 р.); Ювілейній науково-практичній
конференції Військово-медичної академії “Современные подходы к
диагностике и лечению нервных и психических заболеваний” (СПб, 2000 р.);
Міжнародному українсько-баварському симпозіумі “Соціальна педіатрія”
(Київ, 2001 р.); IV міжнародній науково-практичній конференції з
народної та нетрадиційної медицини (Київ, 2002 р.); науково-практичній
конференції “Современные аспекты интегративной медицины” (Судак, 2002
р.); Ювілейній науково-практичній конференції з міжнародною участю,
присвяченій 25-річчю служби РТ в Україні “Актуальні питання
рефлексотерапії” (Київ, 2002 р.); Міжнародному конгресі “Единый мир —
здоровый человек” (Ялта, 2004 р.); Першій науково-практичній конференції
з міжнародною участю “Рефлексотерапія та нетрадиційна медицина на
сучасному етапі” (Київ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній
конференції “Генетика мультіфакторіальної патології” (Київ, 2004 р.);
VII Міжнародному симпозіумі “Інсульт: діагностика, профілактика,
лікування” (Судак, 2005 р.); Другій науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Рефлексотерапія та нетрадиційна медицина на
сучасному етапі” (Київ, 2005 р.); VIIІ Міжнародному симпозіумі
“Актуальні питання кардіоцеребральної патології” (Судак, 2006 р.);
Симпозіумі (ІV школі-семінарі) “Сучасні аспекти медицини невідкладних
станів” (Київ, 2006 р.); науково-практичній конференції з міжнародною
участю “Сучасні досягнення та подальші шляхи розвитку рефлексотерапії і
нетрадиційної медицини в Україні” (Київ, 2006 р).

Публікації. Результати досліджень за темою дисертації викладені в 29
статтях, 28 з них у виданнях, затверджених ВАК України (з них 17 —
одноосібно), 15 публікаціях у матеріалах з’їздів та конференцій, а також
увійшли до складу підручника (Основи вакуумної рефлекторної терапії. —
Київ: Нічлава, 2003) та посібника (Патогенез, методи дослідження та
лікування больових синдромів. — Харків: ВПЦ Контраст, 2006), написаних у
співавторстві. За результатами досліджень отримані 3 деклараційні
патенти: на 1 винахід і спосіб лікування та на 2 корисні моделі.

Структура та зміст дисертації. Дисертація викладена на 343 сторінках
машинописного тексту (з них основного тексту — 296 сторінок),
складається зі вступу, огляду літератури, 6 розділів власних досліджень,
висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел з 552
найменувань, з них 413 — кирилицею, 139 — латиною. Робота містить 50
таблиць, 60 рисунків, а також клінічні приклади.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи досліджень. Для вирішення поставлених завдань загалом
було обстежено 2133 пацієнтів, з них — 383 хворих основних клінічних
груп віком в середньому 32±13,5 роки з клінічними проявами
вертебрально-базилярних розладів при порушеннях функції шийного відділу
хребта, які отримали повний комплекс клініко-параклінічних досліджень та
курс розробленого лікування. Крім того — 36 дітей (з них 21 дівчинка та
15 хлопчиків) віком 5–9 років (в середньому 7±1,9 року) та 42 дитини
середнього та старшого шкільного віку віком 10–18 років (в середньому
14±3,9 року) з метою визначення найранішніх клінічних проявів хвороби та
простеження подальшого їх перебігу. Також, до загального складу увійшли
1552 члени сімей хворих основних клінічних груп, які підпали під
клініко-генеалогічне дослідження. Результати обстежень хворих основних
груп порівнювали з даними 120 хворих контрольних груп: виявлені зміни
при обстеженнях хворих співставляли з показниками 30 практично здорових
осіб, а також з хворими трьох підгруп (по 30 осіб), репрезентативних за
віком та характером патології щодо хворих основних клінічних груп, які
отримували загальноприйняте лікування, для порівняння результатів
традиційної і розробленої терапії. Контингент досліджуваних становили
пацієнти неврологічних відділень Київської обласної клінічної лікарні
(КОКЛ) та амбулаторні хворі за звертаннями на кафедру неврології і
рефлексотерапії НМАПО імені П.Л. Шупика.

Хворі основного контингенту (383) були розподілені на 3 групи за
клінічними критеріями цереброваскулярної, зокрема
вертебрально-базилярної недостатності, за Є.А. Шмідтом (1985) та М.В.
Верещагіним (2003) при наявності функціональних змін в шийному відділі.
Отже, основні клінічні групи склали: І група — 125 осіб з початковими
проявами недостатності мозкового кровотоку (ППНМК); ІІ група — 138 осіб
із ознаками дисциркуляторної енцефалопатії І стадії (ДЕ І) в ВББ, ІІІ
група — 120 хворих з дисциркуляторною енцефалопатією ІІ стадії в ВББ (ДЕ
ІІ).

Результати власних досліджень та їх обговорення. На основі комплексного
клініко-параклінічного обстеження хворих з циркуляторними розладами в
ВББ при патології ШВХ були визначені особливості суб’єктивних проявів
патології та відповідних клініко-параклінічних змін. Клінічні прояви
включали цефалгічний, вестибулярний, гіпоталамічний, оптичний,
метеопатологічний, церебрастенічний, цервікокраніалгічний синдроми.
Аналіз суб’єктивних проявів патології у хворих показав, що незважаючи на
присутність спільних скарг в усіх трьох групах, вираженість та частота
їх виникнення принципово відрізнялись. Головний біль був значним у І, ІІ
та ІІІ групах відповідно у 38%; 28%; 26% хворих, помірним — у 42%; 49%;
64% та незначним — у 20%; 23%; 10%. Проте, частота виникнення головного
болю в І групі була зрідка (2–3 рази на місяць) — у 32%, помірної
частоти (7–10 разів на місяць) — у 38%, часто (4–7 разів на тиждень) — у
30%. У ІІ групі хворих: зрідка — у 7% хворих, помірної частоти — у 32%,
часто — у 39%, постійно — у 22%. У третій групі: зрідка — у 12% хворих,
помірної частоти — у 20%, часто — у 25%, постійно — у 43%. У трьох
групах запаморочення були відповідно такими: значні — в 1%, помірні — у
21%, незначні — у 53% у хворих І групи; 16%, 46%, 38%, відповідно, у
хворих ІІ групи; 28%, 52%, 20%, відповідно, у хворих ІІІ групи.
Відзначено, що зростання вертебрально-базилярної дисциркуляції
супроводжувалось зміною характеру алгічних проявів: зменшувались прояви
гострих цервікалгій та цервікокраніалгій, зростали прояви хронічного
невропатичного болю, що часто виникав вночі, не мав чіткої локалізації,
тощо. Отже, цервікалгії зменшувалися за візуальною аналоговою шкалою
(ВАШ) відповідно в трьох групах (від 7,0(0,6 до 5,0(0,4 та 2(0,2 балу).
Краніалгії за вираженістю зменшувалися від 8 до 4–5 балів (у 72%
хворих), рідше зростали зі зміною характеру болю від 4,2(0,4 до 6,1(0,6
та 7,2(0,7 балу (28%) відповідно в трьох групах. Внаслідок аналізу
результатів алгічних змін зроблено висновок, що в основі змін больового
синдрому лежать механізми виснаження антиноцицептивної системи та
системи ноцицепції як філогенетично доцільних захисних систем на рівні
структур аферентації у стовбурових та верхньошийних структурах,
ретикулярної формації за рахунок формування повільно прогресуючої
недостатності кровотоку у басейні хребтових та основної артерії.

Клініко-неврологічна верифікація зазначеної патології склалася з оцінки
функціонального стану мозкових утворень зони забезпечення ВББ у
поєднанні з вертебральною дисфункцією: а) черепних нервів (ЧН);
б) вестибулокоординаторної сфери; в) вегетативної сфери; г) рефлекторної
сфери; д) рухових та чутливих розладів, в тому числі в зоні шийного
відділу. Спостерігали певні закономірності щодо наявності симптомів у
хворих досліджуваних клінічних груп: не менше 1–2 мікросимптомів
порушень ЧН у хворих І групи поряд з вегетативними розладами
(лабільність артеріального тиску, дермографізм, пітливість тощо),
позитивні координаторні проби з навантаженням. У хворих ІІ групи — 2–3
симптоми порушення функції ЧН, легкі вестибулокоординаторні розлади,
легка та помірна гіпоталамічна дисфункція, підвищення (пожвавлення)
рефлексів, нечіткі або непостійні окремі патологічні симптоми. У хворих
ІІІ групи — 3 та більше (але більш виражені, ніж у попередній групі)
симптоми дисфункції ЧН, помірні вестибулокоординаторні розлади, помірна
або важка гіпоталамічна дисфункція, підвищення рефлексів з одного боку
або симетрично, наявність окремих патологічних рефлексів.

Завершали уявлення про клінічні прояви сукупної патології, що
розглядалася, результати вертеброневрологічного дослідження.
Характерними були: порушення постави тіла, випрямлення шийного лордозу,
обмеження рухів шиї, напруження довгих м’язів шиї, біль при пальпації
паравертебральних точок та “точок хребтових артерій”. Отже, наявність
наведених клінічних проявів вірогідно відрізнялася від контрольної групи
за всіма параметрами (р?0,05). В усіх хворих зустрічався біль при
пальпації паравертебральних точок, проте, вираженість болю та
локалізація больових зон відрізнялася. Так, болючість точок тільки у
верхньошийному відділі відзначено у 26,2% хворих І групи, найчастіше у
верхньо- та середньошийному — 52,5% та 21,3% — в усіх відділах,
інтенсивність болю від натискування становила 6,8±0,8 балу за ВАШ. У ІІ
групі болючість при пальпації була більш поширеною — 62,2% в усіх
відділах хребта шийного рівня, 29,3% — у верхньо- та середньошийному,
решта — 8,5% — у верхньошийному. Проте, вираженість болю була нижчою від
показників першої групи — 5,2±1,1 балів за ВАШ. В ІІІ групі поширеність
больового відчуття переважно не мала чітких розмежувань, а алгічні
прояви при пальпації становили 4,9±0,6 балу за ВАШ, що вірогідно не
відрізнялося від показників ІІ групи (р?0,05), але відрізнялося від
групи контролю (р?0,05). Рівень обмеженості рухливості шийного відділу у
І групі вірогідно відрізнявся від двох інших груп хворих і був у
більшості однобічного характеру, тоді як в групах з ДЕ близько у 60%
хворих був обмежений в обидва боки. Болючість в “точках ХА” (хребтових
артерій) була в усіх випадках, але у хворих з ДЕ у 2/3 випадків була
двобічною, а у І групі переважала однобічна болючість при пальпації.
Отже, поєднання клінічних ознак, які стосувалися функцій відповідних ВББ
мозкових структур, та стану шийного відділу хребта, а також їх
взаємозалежність, і склали клінічну картину порушень кровообігу в ВББ
при патології шийного відділу хребта.

Звертання за медичною допомогою членів однієї сім’ї різного віку з
подібними скаргами, наявність деяких характерних зовніх особливостей
викликали необхідність провести систематизацію фенотипічних ознак та
клініко-генеалогічний аналіз досліджуваних хворих та членів їх сімей.
Встановлено, що порушеннями кровообігу в ВББ при патології шийного
відділу хребта першочергово страждали особи жіночої статі (68,15%) з
синдромом сполучнотканинної дисплазії (СД) у вигляді синдрому слабкості
сполучної тканини та іншими невизначеними сполучнотканинними дисплазіями
(артрози, хондропатії тощо). У осіб астенічного та нормостенічного
складу переважала різного ступеню гіпермобільність суглобів,
верифікована за методом Бейтона: помірна (3–5 балів) у 42,7±3,1% хворих;
виразна (6–9 балів) у 17,3±2,4% (р?0,01 від контролю). У гіперстеників
переважали інші невизначені сполучнотканинні дисплазії без
гіпермобільності. Наявність стигм дизембріогенезу (більше семи),
вірогідно відрізнялася у досліджуваних хворих від контрольної групи
(р?0,01). Крім того, за нашими даними, мав значення і проміжний варіант
стигматизації (4–7 стигм), що вірогідно відрізнялося від даних
контрольної групи (р?0,05). Аналіз фенотипічних ознак хворих при
“сімейності” патології, наявність яких вірогідно відрізнялася від таких
контрольної групи, довів їх реалізацію переважно через стан сполучної
тканини (СТ), що було підтверджено шляхом генеалогічного аналізу сімей
досліджуваних хворих. Отже, з’ясовано, що генетично зумовленим
ендогенним фактором ризику виникнення порушень кровообігу в ВББ,
пов’язаних з дисфункцією шийного відділу хребта, є сполучнотканинна
дисплазія (всього у 73,4 %), зокрема у вигляді синдрому слабкості
сполучної тканини (60,3% від загального числа хворих або 82,2% від
загального числа сполучнотканинних дисплазій), та сполучнотканинної
дисплазії невизначеної у вигляді артропатій, артрозів тощо в межах
фізіологічної рухомості суглобів — у 13,1% від загального числа хворих
(або 17,8% від числа випадків сполучнотканинних дисплазій). Серед них у
43,7% (166 хворих) від загальної кількості досліджуваних хворих або у
60,0% від загального числа випадків зі сполучнотканинними дисплазіями та
членів їх сімей спостерігалась аутосомно-домінантна передача ознаки СД.
Родоводи решти 114 хворих з сполучнотканинними дисплазіями свідчили про
мультифакторіальний тип прояву ознаки (29,1% від загального числа хворих
або 40,9% від числа випадків сполучнотканинних дисплазій).

Враховуючи той факт, що патологія може започатковуватися ще в дитячому
віці, коли, як правило, відсутні специфічні клінічні ознаки
вертебрально-базилярних порушень, а об’єктивні ознаки далеко не завжди є
чітко окресленими, ранні витоки патології з’ясовували шляхом
поглибленого ретроспективного аналізу особливостей формування
верифікованої патології у дорослого контингенту хворих і співставлення
їх з даними дитячого контингенту з неспецифічними скаргами з
обов’язковим урахуванням відомостей про пери-, постнатальний та подальші
періоди розвитку дитини з вивченням амбулаторних карт, але від періоду
нагляду в дитячій консультації, підліткового кабінету до дорослого віку
включно. Для вирішення поставлених завдань крім хворих основного
контингенту, ми дослідили зазначені раніше 42 дитини середнього та
старшого шкільного віку (10–18 років), додатково 36 дітей дошкільного та
молодшого шкільного віку (5–9 років). Оцінювали клінічні симптоми та
наявність факторів ризику окремо за віковими групами у поточний період і
сумарно за анамнестичними показниками. Визначено, що малоспецифічні
симптоми (періодичні головний біль та запаморочення, зниження
толерантності до навантажень, метеозалежність, астенічні та тривожні
розлади тощо) поряд з деякими порушеннями функцій ШВХ так чи інакше були
пов’язані з розладами в шийному відділі хребта (легка кривошия в
ранньому постнатальному періоді, як результат ускладнених пологів (76%);
гіперекстензійні краніовертебральні травми, часто легкі, тривале
статичне перенапруження шийного відділу (3±1,7 години/добу і більше).
Найчастіше в анамнезі мала місце легка краніовертебральна
(хлистоподібна, гіперекстензійна) травма (або декілька), яка виникала у
побуті, при заняттях спортом, при різкому гальмуванні транспорту тощо
(84%). Як правило, хворі з цієї причини до лікарні не зверталися, але в
пам’яті факт зберігся досить яскраво, що непрямо свідчить про його
значущість для здоров’я. Слід зазначити, що майже 3/4 фактів не було
задокументовано, свідчення отримані зі слів. Хворі й самі не приділяли
належної уваги цим фактам, що розкривало шлях до цілеспрямованої
профілактичної роботи. Виявлено, що перші ознаки захворювання виникали
саме невдовзі після зазначених негативних подій. Анамнестичні показники
склали екзогенні фактори ризику патології. Було розраховано, що клінічна
верифікація ранніх проявів базувалась на урахуванні неспецифічних
симптомів (різної інтенсивності головний біль, легкі запаморочення,
антено-вегетативні та тривожно-іпохондричні прояви, зниження пам’яті та
працездатності) у поєднанні з наявністю не менш двох екзо- або
ендогенного факторів (гіперекстензійна травма ШВХ в анамнезі, яка могла
бути пери- та (або) постнатальною, статичного перевантаження ШВХ,
хронічного стресу, сполучнотканинної дисплазії).

Аналіз особливостей мозкової гемодинаміки, яка відповідала визначеним
клінічним даним, за методом УЗДГ у хворих І групи показав, що на етапі
початкових проявів недостатності мозкового кровообігу артеріальний
кровотік в ВББ, крім деякого прискорення в задній мозковій артерії
(ЗМА), вірогідно не відрізнявся від показників контрольної групи.
Артеріальний кровоплин в ВББ у ІІ клінічній групі був прискорений в
середньому на 25,4(6,1% від хворих контрольної групи, де більш виразно
реагувала систолічна швидкість на відміну від середньої лінійної
швидкості (СЛШ) та індексу пульсації. У хворих ІІІ групи гемодинамічні
зміни відбувалися неоднорідно: стан кровоплину специфічно залежав від
екстракраніального фактору, що мало вираз у прискоренні кровотоку на
рівні V2 та уповільнення на рівні V1 та V4 ХА у 62,3(4,2% хворих. У
решти хворих ІІІ групи спостерігалось загальне прискорення ЛШК на всьому
протязі ХА. У випадках з найбільшими відхиленнями показників від норми
та з відповідними клінічними проявами (дроп-атаками в анамнезі, виразною
вертеброгенною залежністю тощо) хворим проводилось ультразвукове
дуплексне сканування хребтових артерій. Під дослідження підпали 72
хворих. З них у 17 виявився екстравазальний стеноз хребтової артерії
остеофітами та підвивихами шийних хребців при обертах голови, у решти —
прояви вертеброгенних екстравазальних компресій різної виразності. На
відміну від артеріальних, розлади в венозній системі спостерігались вже
в І групі хворих і поступово зростали у хворих ІІ та ІІІ груп: в І групі
СЛШ в середньому склала в sinus rectus 28,2±4,3см/с; V. Rosentali
19,3±4,11см/с; V. jugularis 22,2±5,2 см/с. Відповідно в ІІ групі
29,1(4,5 см/с; 24,2(3,7 см/с; 27,2(4,5 см/с, в ІІІ групі 34,2(3,5 см/с;
33,2(5,2 см/с; 34,3(4,1 см/с, де показники достовірно відрізнялись від
контролю (p<0,05) в І групі і (p<0,01) в ІІ та ІІІ групах. Отже, відмічено, що венозні порушення за виразністю передували артеріальним. Слід зазначити, що у 38,3% досліджуваних хворих за наявності церебральних венозних змін спостерігалися варикозні розширення вен кінцівок різного ступеня виразності (у контрольній 12,5%), та у 56,4% з проявами сполучнотканинних дисплазій, що вказувало на роль системних анатомічних особливостей у підвищенні ймовірності венозних розладів. Наявність асиметрії ЛШК (лінійної швидкості кровоплину) в магістральних судинах мозку вірогідно перевищувала асиметрію кровотоку в контрольній групі (p<0,01). Так, достовірно зростала асиметрія в ХА майже в 3 та 4 рази у ІІ та ІІІ групах порівняно з даними контрольної групи (відповідно 30,1±7,2% та 39,7±8,2% від 9,5±0,7% в контрольній), яка на 24,2±5,2% в середньому збільшувалася при функціональних пробах (ротаційних). Проба де Клєйна була позитивною у 21,3% хворих ІІ та 36,2% ІІІ клінічних груп. На відміну від судин ВББ в судинах каротидного басейну асиметрія була гемодинамічно незначущою (8,1±1,1% в середньому). За даними РЕГ найвиразніші зміни об’ємного кровотоку спостерігались в окціпітомастоїдальних відведеннях: достовірна відмінність середніх значень реографічного індексу (RІ) від контролю відзначалась у ІІ та ІІІ клінічних групах, тоді як інші дані, в тому числі і коефіцієнт асиметрії, корелювали з клінічними проявами в усіх групах хворих. Проте, максимальні і мінімальні значення RІ в І групі мали істотні відхилення від середніх значень (0,11(0,05), що підтверджувало неоднорідні зміни судинного тонусу у цій групі (дистонічний тип реограм). Відзначалося зниження модуля пружності в І клінічній групі: 11,9(1,0%, що, з урахуванням клініко-фенотипічних даних 68,3% досліджуваних хворих, свідчило на користь структурних особливостей судинної стінки, зумовлених генетично. У ІІ та ІІІ клінічних групах спостерігалося зростання модуля пружності за рахунок підвищення ригідності судинної стінки (21,8(2,5% та 26,4(2,2% відповідно), що відповідало зростанню ЛШК за даними УЗДГ. Стосовно застійних явищ: приєднання ознак венозної дисциркуляції у хворих з цереброваскулярною патологією відбулося і склало відповідні клінічні прояви вже на етапі початкових проявів недостатності мозкового кровообігу і зростало в ІІ та ІІІ групах, що відобразилось у змінах діастолічного індексу: (ДСІ, %: 76,1±6,8; 80,1±7,7; 88,1±7,2 у трьох групах відповідно в порівнянні з 64,1±5,6% в контрольній групі). Якщо коефіціент асиметрії кровонаповнення в каротидному басейні був в межах фізіологічно припустимої норми і достовірно не відрізнявся від групи контролю, то в окціпіто-мастоїдальних відведеннях він зростав з поглибленням недостатності кровотоку та дегенеративних змін ШВХ (КА, %: 11,2±1,4; 19,8±2,0; 24,2±2,3). Таким чином, ранні прояви недостатності кровотоку в ВББ, пов’язані з цервіковертебральним фактором, виникали переважно внаслідок дизритмічності кровопостачання, яку провокували рухи у шийному відділі, що й підтверджувалось функціональними пробами. Цей факт можна пояснити тим, що адаптаційно-компенсаторні механізми не спрацьовують достатньою мірою внаслідок раптовості та непередбачуваності змін кровопостачання. В ІІ та ІІІ групах переважало кількісне об’ємне недопостачання крові в судинах ВББ, яке корелювало з клінічними проявами (r=0,78) і вірогідно відрізнялося від контролю (p<0,01). Таким чином, оцінка стану кровозабезпечення головного мозку методами РЕГ та УЗДГ виявила зміни як об’ємного кровопостачання, що свідчили про мікроциркуляторні порушення і виникали раніше, так і швидкісні параметри крупних судин, які відображали зміни судинного тонусу, залежного від екстракраніального фактору. Порушення кровопостачання супроводжувались змінами функціональної активності головного мозку. Специфічні відмінності за типами енцефалограм (за Є. Жирмунською, 1989) в межах кожної групи відзначали за рахунок зменшення кількості умовно нормальних та зростання кількості патологічних енцефалограм відповідно з поглибленням клінічних проявів. Отже, майже в чверті усіх досліджуваних випадків ми спостерігали наявність межових (умовно нормальних) типів ЕЕГ, інтерпретація яких мала діагностичну цінність тільки в контексті клінічних проявів. За даними ЕЕГ у хворих ІІ та ІІІ груп, крім дезорганізації б-хвиль, з’являлися дельта-ритми з тенденцією до генералізації та прискорення (до 8–12 за 1 с і швидше), порівняно з хворими І групи. Зі зростанням дисциркуляції відбувалося зниження амплітуди хвиль та уповільнення їх динаміки до 0,5–1,5 коливання за 1 с. Таким чином, на фонових ЕЕГ переважно спостерігали дифузні зміни — легкі та помірні, що в цілому не протирічило літературним даним щодо вертебрально-базилярних порушень. Проте, у значної частки випадків (41%) на енцефалограмах було виявлено асиметричні зміни електрогенезу, які частіше мали місце або були більш вираженими при функціональних пробах (особливо це стосувалося І та ІІ клінічних груп). Так, найчастіше спостерігали появу дельта- і тета-хвиль в потиличних ділянках (32% від загальної кількості асиметрій), дещо рідше — в скроневих (28%), ще рідше — у лобних (18%) або півкульових (22%). Це відповідало асиметричності кровопостачання і, відповідно, зміні функціональної активності мозку, що також непрямо підтверджувало високу залежність цих параметрів від екстравазального фактору. Найбільш надійним критерієм діагностики транзиторних ішемічних атак (ТІА) за Зенковим Л.Р., Ронкіним М.А. (2004) вважається саме асиметрія параметрів електричного сигналу. Тому асиметрію у досліджуваного нами контингенту хворих доцільно вважати фактором ризику ТІА, гострих порушень кровотоку, що підвищує актуальність розробки профілактично-лікувальних заходів. Функціональні проби дозволяли виявляти функціональну недостатність головного мозку та розлади механізмів його регуляції, як наслідок недостатності мозкового кровопостачання. Особливо важливими вони були при компенсованих та субкомпенсованих формах. Отже, при стандартних пробах — гіпервентиляції та звукостимуляції — у хворих І групи реєструвалося зниження амплітуди альфа-ритму та підсилення бета-активності. Таку тенденцію спостерігали переважно незалежно від фонової кривої, різницю відзначали тільки за кількісними показниками та за наявністю й вираженістю тета- і дельта-хвиль. Реакція на фотостимуляцію мала широкосмугове засвоєння ритму (від 4–6 до 26 кол./с). У хворих ІІ групи спостерігали зниження амплітуди та індексу засвоєння ритму, що вірогідно (р?0,05) відрізнялося від ІІІ групи (від 6,1±2,1 до 12,1±2,9 кол./с та від 4,2±1,1 до 7,1±1,9 кол./с відповідно). Специфічною була поява генералізованих білатерально-синхронних дельта- та тета-хвиль. Таким чином, означені зміни відповідали ураженню серединних, зокрема стовбурових, структур мозку, тобто церебральних утворень переважного кровозабезпечення судинами ВББ, де стан останніх залежав від вертебрального фактору. Рентгенологічне дослідження ШВХ показало, що при циркуляторних розладах у ВББ найчастіше зустрічалася патологія на рівні С3–С5 (нестабільність) та остеохондроз С4–С5 та С5–С6 хребців. Переважало поєднання означених змін в хребті, що сприяло звивистості ХА на рівні V1 саме перед входом у кістковий канал та подразненню її відразу ж після надходження до нього (рівень V2). Отже, вертебрально-базилярні розлади переважною кількістю випадків (88,6%) спостерігалися за наявності нестабільності рухових сегментів хребта (РСХ), максимум випадків припадало на нестабільність 2 РСХ (34,1%), менше — 3 нестабільних РСХ та більше (28,8%), 1 РСХ — 25,9% випадків. У чоловіків переважало 3 та більше нестабільних РСХ, зокрема у ІІ групі. У жінок найчастіше спостерігались 2 нестабільних РСХ — також у ІІ групі, що можна пояснити більш частим травматизмом шийного відділу хребта у чоловічого контингенту. Вираженість скарг, зокрема головного болю та запаморочень, залежала також від ступеня нестабільності РСХ (r=0,62 та r=0,72 відповідно). Вони проявлялись при найбільших зрушеннях хребців, виявлених при функціональних пробах (до 6–7 мм) та кількості нестабільних ХРС (до 3: r=0,72; r=0,76 відповідно). Наявність унковертебрального артрозу в групах досліджуваних хворих була наступною: у жінок — 3,4%; 19,2%; 47,3% відповідно в трьох групах; у чоловіків — 3,3%; 4,9%; 21,9% відповідно. За критерієм Ст’юдента спостерігали вірогідну різницю кількості хворих з унковертебральним артрозом за групами відповідно поглиблення вертебрально-базилярних розладів, крім різниці між І та ІІ групами у чоловіків, де вірогідність різниці була відсутня (р>0,1). Наявність деформуючого спондильозу в групах
досліджуваних хворих, зокрема у жінок становила 3,9%; 32,9%; 32,9%
відповідно в трьох групах, а загалом — 76,9%. У чоловіків була 2,7%;
6,3%; 14,1% відповідно в трьох групах, а загалом — у 23,1%. Спостерігали
вірогідну різницю кількості хворих з деформуючим спондильозом відповідно
до хворих із поглибленням вертебрально-базилярних розладів, крім різниці
між ІІ та ІІІ групами у жінок, де була тільки тенденція до вірогідної
різниці (р<0,1). Переважання дегенеративних змін ШВХ у жінок потребувало індивідуального аналізу і в результаті було з’ясовано, що більш виражені денеративні зміни ШВХ були в осіб з синдромом сполучнотканинної дисплазії, адже порушеннями кровотоку у в вертебрально-базилярному басейні при патології шийного відділу хребта першочергово страждали особи жіночої статі (68,2%) з відповідними фенотипічними ознаками. Таким чином, при циркуляторних розладах в ВББ спостерігались дегенеративні та дисфункціональні зміни в шийному відділі хребта, які мали прямі кореляційні залежності з глибиною вертебрально-базилярної дисциркуляції. Для з’ясування адаптивних можливостей і вегетативного забезпечення досліджувалась варіабельность ритму серця (ВРС) за 5-хвилинним інтервалом. Встановлено, що з поглибленням цереброваскулярних розладів спостерігалося зниження загальної потужності ритму серця, де внаслідок ненормального розподілу значень вираховувались 25-й та 75-й перцентилі (в дужках) — TP мс2/Гц: 2872 (1922; 3111); 2178 (1265; 2756); 1123 (772; 1545) відповідно, у контрольній групі — 3466 (2357; 4572). Проте, найвиразніша динаміка змін відбувалась була за рахунок потужності високочастотних хвиль (HF): 1400 (569; 1782); 730 (546; 986); 654 (321; 672), тоді як потужність низькочастотних хвиль (LF, VLF) знижувалась значно менше. Функціональні проби свідчили про переважне зростання низькочастотних хвиль на фоні зниженої загальної потужності серцевого ритму. Відсотковий внесок у ритмограму різних типів хвиль був наступний: % VLF: 25,2 (19,2; 28,2); 39,5 (34,8; 42,6); 46,3 (41,2; 50,1); % LF: 30,2 (24,6; 36,4); 34,3 (30,1; 39,1); 45,2 (40,2; 49,4); % HF: 45,2 (40,1; 50,9); 27,2 (22,4; 31,8); 22,3 (17,8; 26,7). Отже, з поглибленням вертебрально-базилярних розладів, ритмограми та структура варіабельності ритму серця вказували на тенденцію переходу ритму серця з рефлекторного вегетативного рівня на більш низький — гуморально-метаболічний, який неспроможний швидко забезпечити гомеостаз. Послаблення парасимпатичного впливу і відносне переважання середньо- та низькочастотних хвиль при зниженій потужності загального спектру ВРС можна пояснити виснаженням стовбурових вагусних регуляторних механізмів як зони кровозабезпечення судинами ВББ. Для обґрунтування доцільності використання точок зони сосцеподібного відростку голови у лікуванні патології, зокрема ТА 20ХІ, щодо вегетотропності яких у літературі є неоднозначні тлумачення, ми провели експеримент: проводили запис ритмограми у стані спокою, де визначали вихідний стан ВНС. Наступний запис був під час та після проведення 1-хвилинної проби у вигляді рухів у шиї, де оцінювали реакцію ритму серця, яка супроводжувалася підсиленням симпатичних впливів, появою патологічних хвиль з дуже низькою частотою. Після цього проводили акупунктуру симетрично в точки 20ХІ і спостерігали за вегетативною реакцією. Отже, реакція на акупунктуру в ТА 20ХІ полягала в наступному: у парасимпатикотоників збалансування вегетативного забезпечення, що також включало зменшення в спектрограмі вмісту хвиль VLF, відзначено на 15–20-й хвилині сеансу лікування, тоді як симпатикотоніки реагували покращанням вегетативного тонусу значно раніше — з’являлося домінування вагусних впливів вже на 3–4-й хвилині. Це дозволило визнати функцію точки 20ХІ як регулюючу, незалежно від вихідного стану ВНС, і широко застосовувати її при означеній патології. Крім того, визначення адаптаційного потенціалу організму залежно від різного ступеня недостатності кровообігу в ВББ здійснювалося шляхом оцінки стану імунокомпетентних лейкоцитів за результатами аналізу периферійної крові (індекс Гаркаві). Отримані числові значення відповідали певним типам адаптаційних реакцій (Л.Х. Гаркаві, 1998). У І клінічній групі майже дві третини хворих мали високий рівень адаптаційних реакцій (реакції тренування та активації відповідно), що відповідало достатнім саногенетичним можливостям організму і відображувало інтактність центральних нервових утворень щодо формування дизрегуляції процесів адаптації організму. З поглибленням дисциркуляції частка адаптаційних реакцій високого рівня (реакції тренування та активації відповідно) в ІІ групі зменшилася майже вдвоє від показників І групи: з 66,2% (сума 35,3 та 30,9%) до 36,1% (сума 22,2 та 13,9%), а в третій групі – до 23,4% (сума 14,1 та 9,4%). Проте, частки випадків реакцій підвищеної активації (переактивації) в ІІ та ІІІ групах вірогідно не відрізнялися між собою (р>0,05), вірогідні ж зміни між цими
групами були за рахунок зростання реакцій хронічного стресу та зменшення
кількості реакцій тренування та активації. Отже, з’ясовано, що з
поглибленням дисциркуляції в ВББ відбувалася зміна загальноадаптаційних
реакцій в бік зростання частки реакцій підвищеної активації та
хронічного стресу, що непрямо вказувало на дизрегуляцію центральних
механізмів адаптації, які мають залежність від стану кровозабезпечення.

Виходячи з того, що лімбічна система і гіпоталамус, що переважно
забезпечуються з ВББ, є вищими зонами ЦНС, які відповідають за
надсегментарну регуляцію обміну макро- і мікроелементів — МаЕ і МЕ (А.В.
Кудрін, О.А. Громова, 2006 та ін)., визначення їх стану має суттєве
значення в межах нашої теми. Отже, циркуляторні розлади в ВББ, що
повґязані з цервіковертебральною дисфункцією, за нашими даними
супроводжувалися мікро- і макроелементними порушеннями в організмі, що
було визначене рентгенофлюоресцентним дослідженням проб волосся хворих.
Поглиблення вертебрально-базилярних розладів супроводжувалося зростанням
дефіциту есенціальних МЕ та МаЕ (Ca, I, Fe, Br, Cl, Se, Mn, Zn, Fe, Cu)
та накопиченням Cr, Са (в частині випадків) та токсичного Sr. Зростання
дефіциту МЕ відносно даних контрольної групи від І до ІІІ групи
виглядало так: кальцію (в 2/3 випадків) — в 1,2; 1,3; 1,5 рази, калію —
в 7,1; 17,8; 18,4 разів; йоду — в 10,5; 11,4; 16,2 рази; селену — у 6,7;
8,8; 10 разів; заліза — в 1,2; 1,3; 2,2 разів; брому — в 1,4; 5,0; 95
разів; марганцю — в 2,7; 2,9; 2,8 разів; хлору — в 14,1; 23,1; 26,4
разів; міді — в 1,1; 1,2; 1,3 разів відповідно у трьох групах. Зниження
вмісту цинку вірогідно (р?0,05) відхилялося від даних контрольної групи,
де порушення склали у І групі десяту частину, майже п’яту у ІІ групі,
третину у ІІІ групі. Надлишок хрому — в 1,1; 1,4; 1,3 рази. Отже,
виявлено, що вертебрально-базилярні розлади при дегенеративних змінах
ШВХ супроводжуються недостатністю есенціальних макро- і мікроелементів,
а випадки їх надлишку не є статистично вірогідними (р?0,05) (крім
кальцію та хрому) як за частотою зустрічаємості, так і за вмістом МЕ, що
відрізнялось від показників при загальній цереброваскулярній
недостатності за даними літератури і вказувало на специфічність змін,
пов’язаних з функціональними особливостями мозкових структур зони ВББ.
Майже в третині випадків мав місце надлишок кальцію у волоссі, в
літературі цей факт розглядається як показник підвищеного оберту
елементу в організмі, що відображує зростання рухомості Са й ризику
виникнення його дефіциту (А.В. Скальний, 1999). В ІІ групі вміст Са
більший в 3,8 разів, ніж у І групі, і знову зменшився в ІІІ групі в 1,3
рази порівняно з ІІ групою, що підтверджувало вищезазначене твердження.
Отже, отримані нами результати вмісту МЕ та МаЕ у волоссі можуть непрямо
відображувати порушення функції мозкових структур, дефіцитних щодо
кровозабезпечення, центральною дизрегуляцією мікро- та макроелементного
обміну та підвищеною утилізацією необхідних для їх забезпечення МЕ (Fe,
Cu, Mn), що пов’язано з вибірковим біонакопичуванням їх в ЦНС.
Вірогідно, що порушення центральної регуляції мінерального, зокрема,
кальцієвого обміну при недостатності вертебрально-базилярного
кровозабезпечення сприяло патології хребта, формуючи “хибне коло”.

Поряд з результатами традиційних діагностичних методик були отримані
показники електропунктурної діагностики (ЕПД), що послужило
обґрунтуванням подальшого специфічного лікування. ЕПД за Накатані
дозволила отримати розгорнутий акупунктурний діагноз, що було основою
щодо складання індивідуалізованих акупунктурних рецептів та контролем
ефективності лікувального впливу. ЕПД відображувала найменші
функціональні зміни в організмі при недостатності
вертебрально-базилярного забезпечення, оскільки механізми пунктурних
методів, крім сегментарного рівня, замикаються саме у центральних
мозкових структурах кровозабезпечення з цього басейну (Вейн А.М., 1972;
Bossy J., 1980). Аналізуючи результати дослідження, ми отримали дані,
що, в першу чергу, у хворих страждали меридіани Х, VІІ (майже в усіх
випадках) та меридіані з високою частотою — ХІІ (90,9%), V (84,7%), ХІ
(78,7%), VІ (76,2%), більше половини випадків — всі інші меридіани.
Визначено, що кількісно-якісні показники — синдроми надлишку та
недостатності виглядали так: в переважної кількості хворих та на ранній
стадії захворювання (навіть в І групі) в стані недостатності знаходився
Х меридіан (95,7%), що опосередковано вказувало на ранню втрату
організмом адекватної центральної регуляції функцій. Кількісні показники
(ступінь відхилення від середніх значень електропровідності —
“фізіологічного коридору”) корелювали з глибиною цереброваскулярної
патології (r=0,78). Отже, на ранніх стадіях більш страждали
янь-меридіани (ерготропного спрямування) з тенденцією до залучення інь
(трофотропного спрямування) згідно поглиблення клінічних і параклінічних
проявів ВБН. Зміни середніх абсолютних значень електропровідності в
репрезентативних точках меридіанів відносно середніх показників з віком
та поглибленням цереброваскулярних розладів знижувались до 4,5±1,2 мА,
що вказувало на виснаження компенсаторних можливостей та появу
декомпенсації. Таким чином, за даними електропунктурного діагностичного
методу за Накатані порушення вертебрально-базилярного кровотоку сприяли
розвитку соматичної, ендокринної патології, спочатку — порушеннями
функціонального, а далі й органічного характеру, як результат
центральної дизрегуляції життєдіяльності організму, що виникає дуже
рано.

Визначення електропровідності точок зони соскоподібних відростків голови
(12ХІ, 20ХІ, 10VII, 16ХІІІ) у хворих дало результати, які вірогідно
відрізнялися від показників контрольної групи (4±0,36; 6±0,67; 5±0,48;
5±0,38 мА) (р?0,01). Відзначено тенденцію зростання (р?0,1)
електропровідності у хворих ІІ групи (мА) (12±1,46; 13±1,36; 14±1,44;
15±1,53) порівняно з І групою (10±1,12; 11±1,34; 12±1,24; 13±1,46
відповідно), що відображало напругу адаптаційно-компенсаторного
потенціалу організму у вигляді підвищеної реакції симпатичної ланки
сегментарного вегетативного забезпечення. Привертало увагу переважання
випадків зі зниженою відносно групи контролю електропровідністю у 3/4
хворих з ДЕ ІІ, що могло свідчити про виснаження симпатикотонічної
місцевої адаптивної реакції на цій стадії хвороби: 12 ХІ (2±0,24); 20ХІ
(3±0,36); 10VII (3±0,39); 16ХІІІ (3±0,36). У чверті хворих цієї підгрупи
зберігалися підвищені показники електропровідності 12 ХІ (12±1,28); 20ХІ
(13±1,34); 10VII (12±1,28); 16ХІІІ (12±1,32). Таким чином, рівень
електропровідності точок зони соскоподібних відростків голови змінювався
залежно від глибини вертебрально-базилярної дисфункції і шийного
остеохондрозу та вірогідно відрізнявся від показників контрольної групи
(р?0,01).

З метою обґрунтування експрес-діагностики та визначення критеріїв
вірогідності означеної патології були досліджені структури ока: райдужна
оболонка (РО), або ірис, та судини бульбарної кон‘юнктиви методом
біомікроскопії. Частота зустрічаємості судинних змін за даними
бульбарної біомікроскопії зростала з поглибленням дисциркуляції, і в І
групі хворих індекс судинних змін більш, ніж втричі відрізнявся від
контрольного, хоча, як відомо, саме судинні зміни відрізняються
найбільшою варіабельністю серед популяції практично здорових.
Співвідношення венулярних змін до артеріолярних склало 1,4; 1,7; 2,1
відповідно в трьох групах, що свідчило про випереджання розладів
венозної ланки кровозабезпечення. Відмічено, що більш виразні судинні
зміни (ампулоподібні розширення, мікроаневризми тощо) переважно
стосувалися пацієнтів з синдромом слабкості СТ. Периваскулярні зміни
також вірогідно зростали з поглибленням неврологічних проявів ВБН та
найчастіше проявлялися білясудинним набряком навколо венул, рідше —
артеріол, що вказувало на застійні явища і підвищену перфузію судинної
стінки крім хворих І групи (p>0,01). Внутрішньосудинні зміни переважно
проявлялися уповільненням кровоплину, що значною мірою зумовлювалось
розширеннями та звивистістю судин. Отже, відмічено, що зміни
мікроциркуляції бульбарної кон’юнктиви у хворих з циркуляторними
розладами в ВББ, пов’язаними з дегенеративними змінами шийного відділу
хребта, вірогідно відрізнялися від контролю у І групі (p<0,05) та у ІІ і ІІІ групах (p<0,01) і корелювали із прогресуванням судинних розладів (r=0,78). Поряд з визначенням загального кон’юнктивального індексу (ЗКІ), який характеризує групові зміни мікроциркуляції, ми з’ясували можливості експрес-діагностики ВБН за цією методикою. Виходячи з наявності патологічних змін у кожній з трьох груп, де ЗКІ склав 16,4; 27,8 та 41,1 відповідно, що означало присутність у однієї людини їх декілька (2–3 та більше), а у контролі 5,3, ми вирахували середні показники у кожній групі, тим самим окресливши критерії діагностики різних стадій. Отже, у хворих з ППНМК мали місце в середньому 1–2 мікроциркуляторні зміни (1,3±0,3), у хворих з ДЕ І в ВББ — 2–3, частіше 3 (3,2±0,4), ДЕ ІІ — 3–4, частіше 4 (4,2±0,4), у контролі — 0–1 (0,6±0,04). За методом іридобіомікроскопії першочергово оцінювали ступінь щільності строми райдужної оболонки ока (РО), що, як відомо, дозволило оцінити конституційно зумовлений адаптаційно-компенсаторний потенціал організму хворого (Вельховер Е., 1992; Bourdiol, 1978 та ін.). Незважаючи на відсутність розбіжностей трактування цього факту в доступній літературі, наукового підґрунтя щодо його пояснення ми не зустріли. Певно, пояснення значущості стану щільності строми РО в оцінці адаптаційно-компенсаторного потенціалу організму базувалося на численних емпіричних та порівняльних даних. Враховуючи, що строма РО представлена сполучнотканинними волокнами, щільність їх розташування має клінічне значення. Отже, показники зустрічаємості ступенів щільності ірисів (за Є. Вельховером, 1992) у хворих вірогідно відрізнялися від контрольної групи (р(0,05), що свідчило про відмінність рівней адаптаційно-компенсаторного потенціалу, зумовленого генетично. Cеред хворих досліджуваних груп ІІІ ступінь щільності зустрічався найчастіше від інших типів (що є характерним і для загальної популяції) і вірогідно не відрізнявся в межах трьох груп хворих (р>0,05). Вірогідна відмінність
показників досліджуваних груп та практично здорових складалася за
рахунок переважання РО з низькими ступенями щільності строми у всіх
групах хворих (ІV–V–VI) (р(0,05), коли як у контролі переважали іриси
високої щільності (ІІ та зрідка І). Тип І, що відображував найвищі
адаптаційні можливості, у хворих не зустрічався жодного разу. У хворих з
вищими ступенями щільності ірису (ІІ та ІІІ) в анамнезі спостерігалося
більше провокуючих факторів патології (краніовертебральні травми, в тому
числі перинатальні, статичні перевантаження шиї тощо), а з нижчими
(ІV–V–VI), навпаки, анамнез та режим життя виглядали відносно
задовільними у 69%. Стосовно і вікового цензу: найраніше ми зустрічали
появу органічної неврологічної мікросимптоматики (r=0,72) та більш
виразні дегенеративні зміни хребта у осіб з нижчими рівнями щільності
ірисів (r=0,83). Найскладніші клінічні випадки (найраніші і більш
глибокі судинні та вертебральні розлади, більш виразна неврологічна
симптоматика, вестибулярна дисфункція тощо) мали місце у осіб з ірисами
типів нижчої щільності за наявності провокуючих факторів (r=0,92). Чим
більше і чим значнішими були останні, тим глибше і раніше проявлялася
досліджувана патологія.

З метою обґрунтування виявлених явищ виразності клінічних проявів
патології від стану щільності строми СТ ми провели морфогістологічне
дослідження строми РО, стінки перивертебральної артерії та МХД від 8
трупів практично здорових прижиттєво людей, постраждалих від політравми.
Для порівняння вмісту колагенових волокон в різних тканинах (радужній
оболонці ока, стінці судини, фіброзному кільці міжхребцевого диску), де
їх товщина була відповідною, розраховували коефіцієнти щільності
(питомого вмісту колагенових волокон в зрізах, товщиною 1 мкм), де с1
дорівнювало відношенню кількості волокон в мкм строми ірису до кількості
волокон у мкм стінки хребтової артерії, а с2 — відношенню кількості
волокон в мкм строми ірису до волокон в мкм міжхребцевого диску
(фіброзного кільця). Воно склало: с1=1,43±0,53; с2=1,12±0,42.

Проведений кореляційний аналіз підтвердив наше припущення про системний
взаємозв’язок щільності СТ, зокрема, колагенових волокон в анатомічних
утвореннях в організмі, де спостерігалась позитивна вірогідна лінійна
кореляція в межах одного організму. Графічне відображення означених
системних взаємозв’язків показано на рис. 1.

Рис. 1. Поверхня відгуку взаємодії будови РО — судинної стінки —
міжхребцевого диску (модель). Ступінь щільності між хребцевого диску як
функція двох аргументів:

РО-судинної стінки

Отже, наявність взаємозалежностей між особливостями будови різних
сполучнотканинних структур в межах одного організму обґрунтовує
можливість визначення стану СТ організму, зокрема колагену, шляхом
клінічної оцінки будови однієї з них, найдоступнішою з яких є райдужна
оболонка ока.

Відомо, що РО, як система прямої та відображеної аферентації, що
реалізується через стовбурові утворення мозку, несе в собі структурні та
хроматичні зміни, зумовлені патологією і топічно пов’язані з певним
сектором ірису (Вельховер Е., 1992; Deck, 1972 та ін). Тому, для
перспективи оцінки стану РО з метою експрес-діагностики були визначені
статистично вірогідні іридологічні критерії досліджуваної патології:
втяжіння або розрив автономного кільця в сукупності з токсичним
пофарбуванням сектору райдужки на 11.00–11.30 справа, 12.30–01.00 год
((5–7 хв.) зліва, а також наявність лакун та/або розрідження строми РО в
тих самих секторах. Ступінь вираженості перелічених іридологічних ознак
відповідав виразності клінічних та параклінічних проявів
вертебрально-базилярних судинних порушень мозку (r=0,76) та шийного
остеохондрозу (r=0,92). Отже, ці дослідження дозволяють використовувати
іридобіомікроскопію для експрес-діагностики цієї патології з урахуванням
позитивних аспектів іридобіомікроскопії.

t

v

x

A

?_????????A

??????th?¤?$??

??????????th?$???????th?$???????????th?$??

??????th?$????

?????

?????

? ue

v

x

¤

¦

TH

a

?????????????????віковертебральною дисфункцією, супроводжувалося
дизрегуляцією підсвідомих психічних функцій, визначених проективним
методом Люшера. В усіх випадках спостерігався тривожний синдром,
підвищення фактору психічного виснаження, зниження фактору
працездатності. Цінність визначення підсвідомого рівня психічних функцій
полягала в непрямій оцінці функціональних можливостей мозкових утворень
(лімбічної системи), які переважно забезпечуються судинами ВББ. Рівень
особистісної тривожності (ОТ) за Спілбергером у хворих всіх трьох груп
(47,2±4,9; 50,1±6,7; 48,1±5,3 відповідно) вірогідно відрізнявся від
контрольної групи (33,1±4,6), але не мав вірогідної відмінності в межах
трьох груп. Однак зростання рівня реактивної тривожності в усіх трьох
групах залежало від стану кровозабезпечення і, відповідно склало:
43,18±4,3; 55,26±5,4; 49,42±5,4, тоді як у контролі — 34,1±4,1. Різниця
показників тривожності як свідомих, так і підсвідомих, корелювали
відповідно ступеню дисциркуляції, але відхилення даних від показників
практично здорових більш суттєво виявилось у проективній методиці
(Люшера), ніж при тестуванні за Спілбергером. Воно становило 2,2; 3,0;
3,2 разу за методикою Люшера, тоді як за Спілбергером — 1,3; 1,6; 1,4
разу. Це свідчило на користь виснаження переважно підкіркових впливів на
психічний стан досліджуваних на відміну від кіркових, і тим самим більш
специфічно непрямо відображало недостатність вертебрально-базилярного
кровопостачання на відміну від каротидного. Висока зустрічаємість
соматичних захворювань у досліджуваних хворих та наявність змін при
нейропсихологічному тестуванні викликало необхідність проаналізувати
етіопатогенез захворювання та виявити скриті зв’язки між основним
захворюванням і соматичною патологією. Це дозволило визнати велику роль
стану вертебрально-базилярного кровозабезпечення в формуванні
психосоматичних захворювань і розглядати спондилогенну
вертебрально-базилярну недостатність як психосоматичне захворювання в
широкому розумінні цього поняття. Ланки етіопатогенезу та їх
взаємозалежність, за нашими даними, виглядають наступним чином (рис. 2).

Рис. 2. Схематичне зображення розвитку психосоматичних розладів,
пов’язаних

зі спондилогенною вертебрально-базилярною дисциркуляцією

Отже, підсумовуючи результати власних досліджень, ми отримали наступну
картину співвідношень вираженості вертебрально-базилярних порушень та
дегенеративних змін хребта у віковому аспекті (табл.1). За даними
таблиці, вираженість вертебрально-базилярної дисциркуляції та
дегенеративних змін хребта мала певні залежності в різних вікових
групах. В частині випадків спостерігались явища, коли І та ІІ стадіям
ВБН відповідали неглибокі дегенеративні зміни хребта, або ж навпаки,
виразнішим дегенеративним змінам в ШВХ відповідали легкі дисциркуляції в
ВББ.

Таблиця 1

Віковий розподіл хворих за ступенем ВБН та стадією остеохондрозу

Ступінь ВБН/ стадія остеохонрозу <20 20–29 30–39 40–49 абс. число % абс. число % абс. число % абс. число % 0/0 6 1,6 0 0 0 0 0 0 0/1 24 6,3 30 8,4 5 1,3 0 0 0/2 4 1,04 23 7,1 25 6,5 0 0 0/3 0 0 6 1,6 10 2,6 0 0 1/0 0 0 0 0 0 0 0 0 1/1 3 0,8 3 0,8 2 0,5 1 0,3 1 /2 2 0,5 11 2,8 35 9,1 22 5,8 1/3 0 0 0 0 8 2,1 76 19,8 2/0 0 0 0 0 0 0 0 0 2/1 0 0 1 0,3 0 0 0 0 2/2 0 0 2 0,5 9 2,4 16 4,2 2/3 1 0,3 1 0,3 13 3,4 44 12,4 Всього 40 10,4 77 20,1 107 27,9 159 41,5 Примітка. В числівнику умовно позначено стадію вертебрально-базилярної дисциркуляції (1 — ППНМК, 2 — ДЕ І в ВББ, 3 — ДЕ ІІ в ВББ), в знаменнику — стадія дегенеративних змін ШВХ за рентгенологічними ознаками по Зеккеру (0–3 відповідно стадіям). Як видно з таблиці, ступені вираженості вертебрально-базилярної дисциркуляції та дегенеративних змін хребта мали різні варіанти взаємовідношень, які відрізнялись у віковому аспекті (див. табл. 1). Цей факт викликав необхідність дослідити вагомість причинно-наслідкових зв’язків у розвитку патології, тим самим визначити шляхи до профілактики та індивідуалізованого лікування. Найвірогідніші взаємовідношення вікових показників, ступеня вертебрально-базилярних порушень, дегенеративних змін хребта та факторів, які беруть участь у реалізації патології, відображені в наступній схемі і ґрунтуються на даних попередніх досліджень (рис. 3). З метою аналізу цих змін та для наочної зручності наведено основні фактори, які беруть участь в реалізації патології, отримали свій номер: 1 — синдром сполучнотканинної дисплазії; 2 — високий рівень адаптаційних можливостей (за тестами Гаркаві, ВРС); 3 — низький рівень адаптаційних можливостей (іридобіомікроскопії); 4 — високий рівень особистісної тривожності (за тестом Спілбергера-Ханіна); 5 — перинатальна легка краніовертебральна травма в анамнезі; 6 — краніовертебральна травма в анамнезі; 7 — хронічний стрес; 8 — тривале повсякденне статичне перевантаження шийного відділу хребта. — 1-2-3 випадки; — до 10 випадків; — від 10 до 25 випадків; — більше 30 випадків Примітка. В числівнику — вираженість ВБН: 0 — ППНМК, 1 — ДЕ І, 2 — ДЕ ІІ; в знаменнику — ступінь дегенеративних змін ШВХ за Зеккером. Рис. 3. Взаємовідношення вікових параметрів зі ступенем ВБН та дегенеративних змін ШВХ, виражене через прояви факторів, що беруть участь у їх формуванні та розвитку На рис. 3 більш жирними стрілками позначені статистично значущі підгрупи пацієнтів (p<0,05) в кожній віковій групі. Заключним етапом поглибленої оцінки залежності вертебрально-базилярних розладів від комплексу досліджуваних чинників був багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз з розрахунком парціальних коефіцієнтів кореляції та детермінації з диференціацією за віковими групами пацієнтів (табл. 2). Отримані результати дозволили визначити як спільні тенденції впливу окремих факторів, так і диференційовані прояви у пацієнтів залежно від їх віку. Встановлено, що високий рівень адаптаційних можливостей має зворотній прогностичний вплив на формування патології у всіх вікових групах, де коефіцієнт детермінації (D%) був: до 20 років — 23,14%, 20–29 — 31,92%, 40–49 — 39,56%. Досить високу оцінку впливу в усіх вікових групах має фактор наявності легкої перинатальної краніовертебральної травми в анамнезі (R=0,475–0,592; D=22,56–35,05%). Таблиця 2 Аналіз взаємозв’язку вертебрально-базилярних розладів з основними чинниками формування патології в розрізі окремих вікових груп (багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз) Вік До 20 років 20–29 років 30–39 років 40–49 років Фактори R (пкк) D (%) R (пкк) D (%) R (пкк) D (%) R (пкк) D (%) 1 0,484 23,43 0,395 15,60 0,203 4,12 0,189 3,57 2 –0,481 23,14 –0,565 31,92 –0,265 7,02 –0,629 39,56 3 –0,267 7,13 –0,226 5,11 –0,218 4,75 –0,199 3,96 4 0,175 3,06 0,459 21,07 0,654 42,77 0,254 6,45 5 0,529 27,98 0,527 27,77 0,592 35,05 0,475 22,56 6 0,378 14,29 0,243 5,90 0,355 12,60 0,444 19,71 7 0,251 12,32 0,317 10,05 0,316 9,99 0,315 4,62 8 0,292 8,53 0,189 3,57 0,221 4,88 0,326 10,63 Всі фактори — множинні коефіцієнти 0,854 72,93 0,916 83,91 0,923 85,19 0,71 49,84 Примітки. 1. R(пкк) — парціальный коефіцієнт кореляції; D(%) — коефіцієнт детермінації. 2. Нумерація факторів подана згідно вищевказаного переліку. Разом з цим, високий рівень особистої тривожності максимальний вплив виявляє в 30–39 років (R=0,654; D=42,77%). Фактор хронічного стресу мав нижче проявлення у молодших вікових групах, але виявив рівномірний вплив на хворих віком понад 30 років (R=0,315–0,317). Синдром сполучнотканинної дисплазії мав максимальне прогностичне значення у хворих віком до 20 років та 20–29 років (R=0,484; 23,43% та 0,395; 15,60% відповідно). Рівень множинних коефіцієнтів кореляції досить високий, що характеризує загальну високу адекватність моделі. При цьому сумарна оцінка впливу окремих чинників перевищує значення множинних коефіцієнтів, що свідчить про поєднаний вплив параметрів моделі та, відповідно, необхідності їх інтегральної клінічної оцінки. Практичне застосування отриманих даних дало можливість прогнозування розвитку патології, базуючись на сукупності переважно неспецифічних суб’єктивних, і об’єктивність даних. На основі аналізу історій хвороб, складених і заповнених стандартизованих анкет з деталізацією анамнезу, суб’єктивних і об’єктивних клінічних показників з подальшою статистичною обробкою у 383 хворих з означеною патологією у порівнянні з даними групи практично здорових (n=30), показники заносили в таблицю, даючи оцінку в балах кожному з них згідно значущості в розвитку патології. Умовні імовірності патології, що розраховувались, за наявності певних симптомокомплексів або сукупності анамнестичних ознак, дозволили розрахувати за Брайесом імовірне її виникнення. Тобто, користуючись методологією ризикометрії, вже в процесі анкетування пацієнт набирав бали, починаючи з найважливіших та найвагоміших ознак, де міг накопичити до 20 балів навіть за 5 відповідей, тим самим відзначаючи середню імовірність виникнення патології. Подальше анкетування могло дозволити перетнути умовну лінію ризику щодо високої імовірності захворювання. За сумою наявних балів оцінювали рівні прогнозу розвитку патології: високий, середній, низький. Таким чином, до 20 балів — низька потенційна можливість мати означену патологію, 21–50 балів — середня, понад 51 балів — висока. З чого видно, що 1 група факторів являє собою етіопатогенетичні чинники, на які не можна вплинути; 2 група — фактори, відзначені в ранньому віці і яких можна певною мірою запобігти у інших пацієнтів. Проте, якщо вони відбулися і є, звичайно, найранішими, знижуються “стартові” можливості адаптаційних можливостей організму, на них нашаровуються наступні у часовому вимірі негативні факторі. Третя група включає фактори, які можна коригувати профілактичними методами; 4, 5, 6 групи — фактори, на які можна впливати лікувальними і профілактичними заходами. Отримання таких даних у конкретного хворого дозволяє розробляти індивідуальну профілактично-лікувальну програму. Отже, порушення кровообігу в ВББ при патології шийного відділу хребта має специфічні клініко-параклінічні прояви і являє собою регіональний варіант цереброваскулярної недостатності, у зв’язку з цим стан кровообігу має стадії – першу, другу, третю. Тому правомірним може бути термін “Вертебрально-базилярна недостатність І, ІІ та ІІІ ст., пов’язана з дегенеративними змінами ШВХ”, або “спондилогенна ВБН” таких саме стадій. Базуючись на результатах аналізу наших досліджень, етіопатогенез цервіковертеброгенної вертебрально-базилярної дисциркуляції може бути представлений таким чином. Екзогенні фактори: фізичний та психофізичний (порушення рухового стереотипу, травма, стрес, фізичне статичне перевантаження, тощо), які можуть підсилюватися дизметаболічними впливами, сприяли реалізації ендогенного (генетичного) фактору (сполучнотканинної дисплазії), якщо він мав місце. Це викликало формування м’язових блоків з іритацією вегетативних сплетінь (шийних та периваскулярних хребтових), рефлекторний спазм судин ВББ, появу початкових проявів ВБН. Поряд з цим – порушення мікроциркуляції– ішемія РСХ та перихребтових тканин, формування дегенеративних змін у хребті — порушення кровообігу в ВББ, що в свою чергу впливає на стан шийних хребців (сприяє остеохондрозу) — поглиблює дегенеративні зміни та відповідно недостатність в ВББ шляхом іритативних подразнень або компремації ХА — страждає лімбікоретикулярний комплекс — порушується центральна регуляція гомеостазу (вегетативні розлади, зміни обміну МЕ, тощо), що впливає і на соматичну сферу (звідси погіршення засвоєння поживних речовин, накопичення шлаків, метаболічні розлади тощо). Неадекватність кровозабезпечення стовбуру мозку викликає порушення системи вагусу (симптоми його подразнення та недостатності) та додатково, ще й за цим механізмом, розлади всієї соматичної сфери, а також системи дихання та кровообігу, що сприяє метаболічним порушенням, в тому числі в хребті тощо. Недостатність функціонування лімбічної системи сприяє порушенню психоемоційного фону, підвищується сприйнятливість до стресу, що сприяє формуванню (підтримці) патологічного рухового стереотипу зі спазмом м’язів плечового поясу та шиї, далі – погіршення трофіки шийного відділу (подальше коло спочатку) — дизрегуляція вегетативного забезпечення судин – недостатність кровопостачання. Таким чином, в патогенезі розвитку остеохондрозу і зв’язаних з ним вертебрально-базилярних розладів існує формування “хибних кіл” з явищами патологічної аферентації і патологічного аферентного синтезу у головному мозку, що пояснює нечіткість ранніх її проявів, високу резистентність патології до традиційної терапії, тому що у разі медикаментозного впливу основні механізми патологічних взаємозалежностей хоча й послаблюються, але зберігаються. Логічним є втручання в означені “хибного кола”, перериваючи патологічну імпульсацію й посилаючи адекватний штучно викликаний аферентний сигнал, з метою отримання у відповідь необхідної саногенетичної реакції організму, що і забезпечують методи рефлексотерапії. Основні стратегічні напрямки терапії та профілактики Таким чином, враховуючи основні ендо- та екзогенні етіопатогенетичні чинники сукупної патології (генетичний, який реалізується через стан СТ, рефлекторно-травматичний фактор, стрес та подальші дисметаболічні розлади) на фоні певного індивідуального типу реагування та супутньої патології, що часто пов’язана з досліджуваним захворюванням, а також той факт, що у регуляції оптимальної інтенсивності об’ємного кровопостачання мозку як в нормі, так і при патології, провідну роль виграють рефлекторні механізми завдяки багатій екстероцепторній руховосенсорній інервації судинних магістралей ділянки голови, а в розвитку патології одним із провідних факторів був рефлекторний з формуванням “хибних кіл”, патогенетично обґрунтованими в лікуванні доцільно вважати методи рефлексотерапії (РТ). Крім того, як відомо, РТ має широкий регулюючий вплив на стан мікроциркуляції, обміну речовин, вегетативне забезпечення, процеси знеболювання, впливає на деякі показники перекисного окиснення ліпідів тощо (Мачерет Є.Л. та співавт., 1980–2006; Грицай Н.М., 1993 та ін.). Лікування включало такі основні стратегічні напрямки, як спеціалізована медична допомога в умовах лікувально-профілактичних закладів та самодопомога, якій хворий навчався підготовленим лікарем (точковий масаж звичайний та за допомогою Шолому ОК, аутопостізометрична релаксація, голкоаплікація). Крім того, профілактичний напрямок включав вектори роз’яснювальної роботи, що вказують на необхідність запобігання екзогенних негативних впливів, зазначених раніше. Лікування включало методи РТ: корпоральну та аурікулярну акупунктуру, лазеропунктуру в шийно-комірцевій зоні та по задньосерединному меридіану. Пріоритетними були точки ХІ 20, ХІ 12, VII 10, XIV 14, XIV 20, Х 5, 6; ІІ 4, XІІІ 14 тощо. Складання акупунктурного рецепту враховувало класичний 3-рівневий підхід за Д.М. Табєєвою (1978, 2006), виходячи з факту дисфункції меридіанів Х, ХІ, VІІ, ХІІ, ІХ, ІІІ тощо, визначеним за електропунктурним методом Накатані та клінічними даними. Специфічний вплив базувався також на результатах досліджень гемодинаміки. Специфічним підходом корпоральної голкорефлексотерапії (ГРТ), який був орієнтований на характер циркуляторних змін в ВББ, було гармонічне застосування ефектів гальмування та тонізації. Так, у випадках прискорення лінійної швидкості кровотоку (ЛШК) на всіх відрізках ХА (V1-4), за даними УЗДГ, застосовували гальмувальні (седативні) методики зі збільшеною експозицією впливу (до 30–40 хвилин) та стимуляцією голок в ТА зони соскоподібних відростків голови, шийно-комірцевого відділу. У разі прискорення ЛШК на рівні сегменту V2 і уповільнення на відрізках V1 та V4, як прояву екстравазальних компресій та іритацій, застосовували поєднання тонізації ТА зони соскоподібних відрізків голови та зони великого потиличного бугра з гальмівним ефектом ТА 14ХІІІ та тонізацією 11–14VІІ. Особливу увагу заслуговувала аурікулярна АП у зв’язку з тим, що особливості іннервації вушної раковини дозволяли модулювати специфічну пряму аферентацію безпосередньо до стовбуру — зони кровозабезпечення ВББ (специфічний вплив). Аурікулярну терапію у складі загального курсу рефлексотерапії розпочинали з 2–3 корпорального сеансу. В сеанс включали в середньому 1–2 точки загальної дії (55, 51, 22, 12 тощо) та 3–4 специфічних АТ (25, 34, 37, 41, 28, 29, 100, 101 тощо). Лазеропунктуру переважно проводили в точках акупунктури 12–17XIV, 10–15XIV, 21 ІХ тощо. Вона більш інтенсивно застосовувалася в осіб з дисплазією СТ. Для лазеропунктури використовували апарат “Біомед–001” з випроміненням інфрачервоного діапазону довжиною хвилі 0,89 мкм. Використовували імпульсно-безперервний режим роботи апарату з модуляцією частоти від 1 до 1000 Гц, середньою потужністю випромінення до 20 мВт та сумарною дозою (енергією) — 3–4 Дж/см2. Час впливу на одну корпоральну точку становив 1–3 хв, сумарна експозиція під час одного сеансу — 14–15 хв. Під час однієї процедури впливали на 8–12 точок акупунктури. До лікування включали мануальну корекцію шийного відділу хребта (1–3 сеанси в загальному курсі), де принципове значення щодо запобігання ускладнень та нестабільності ХРС мала попередня підготовка (3–4 сеанси) та закріплення результатів (3–5 сеансів) методами РТ, включаючи вакуум-терапію та поверхневу голкоаплікацію. У хворих ІІ та ІІІ клінічних груп внаслідок наявності мікровогнищевої неврологічної симптоматики вважали за доцільне поєднати РТ-вплив з медикаментозною нейрометаболічною терапією. Ми отримали позитивні результати, підтверджені клініко-параклінічними методами, які достовірно відрізнялись від показників груп хворих з традиційною терапією (р(0,01). Запропонований терапевтичний підхід дозволив диференційовано підійти до лікування, а також врахувати етіопатогенетичні механізми захворювання з мінімізацією вірогідності побічних ефектів. Крім спеціалізованої медичної допомоги при вертебрально-базилярних порушеннях, пов’язаних з цервіковертебральною дисфункцією, доцільним був лікувально-профілактичний напрямок, який пропонували реалізовувати шляхом самодопомоги. З метою вирішення цього питання винайдений “Шолом ОК для точкового масажу та самомасажу голови”, призначений для оптимізації та адекватного виконання лікувально-профілактичного масажу точок голови. На основі цього розроблено “Спосіб лікування вертебрально-базилярної дисциркуляції за допомогою Шолому ОК” (Деклараційний патент на винахід №68949А від 16.08.2004). Принцип дії Шолому ОК полягає в можливості швидкого та зручного знаходження необхідних точок голови за рахунок розтягнення еластичних стрічок Шолому і тим самим збереження певних пропорцій в розташуванні масажерів відносно точок незалежно від розмірів голови та ефективного застосування лікувального впливу на них вбудованими масажерами. Крім того, профілактичний напрямок базувався на просвітницькій роботі щодо запобігання гіперекстензійних травм, навіть легких, та статичного перенавантаження шийного відділу хребта, особливо особами зі сполучнотканинними дисплазіями. Одразу після травми або після перенавантажень шиї хворим пропонували використовувати різні види масажу та самомасажу (точковий, вакуумний тощо), постізометричну релаксацію м’язів шиї, рефлексотерапію, тощо. В результаті комплексного індивідуалізованого лікувального підходу відбулися зміни суб’єктивних та об’єктивних показників хворих з вертебрально-базилярною дисциркуляцією та дегенеративними змінами шийного відділу хребта. Найбільш виражені позитивні зміни в результаті проведеного лікування відбулися в динаміці вегетативних та вестибулокоординаторних змін, окорухових нервів (акрогіпергідроз — з 78% до 10%, дермографізм — з 96% до 29%, пожвавлення сухожилкових рефлексів — з 98% до 10%, хиткість в позі Ромберга — з 97% до 8%, тощо). Істотними були локальні зміни чутливості. Так, гіперестезія шийно-потиличної зони після проведення розробленої терапії зустрічалася навіть рідше, ніж у групі контролю — 11% від 53%, тоді як традиційне лікування мало порівняно невиразну динаміку — 72 від 82%. Явища гіпестезії після проведення лікування взагалі не зустрічались, тоді як традиційне лікування мало значно менший позитивний вплив (16 від 26%). Найбільш вираженими були зміни клінічних вертеброневрологічних показників в усіх трьох групах: різниця між динамікою в обох групах становила 88±12,1%; 89±11,2% та 72±7,4% відповідно на користь розробленого лікування (p<0,01), тоді як традиційна терапія в більшості випадків не дала достовірних змін порівняно з даними до лікування. Запропоноване індивідуалізоване лікування мало виражений достовірний позитивний вплив на психічні функції за тестами Спілбергера та Люшера у вигляді зниження тривожності, психічної виснажуваності та підвищення рівня працездатності. Такий етіопатогенетичний підхід дозволив суттєво знизити медикаментозне навантаження, спрямоване на корекцію порушених психічних функцій, і тим самим запобігти численних побічних ефектів. В результаті розробленого лікування відзначено вірогідні позитивні зміни мозкового кровопостачання за даними ультразвукової доплерографії у вигляді нормалізації швидкісних показників кровотоку та індексу судинного опору. Найвиразніша ефективність розробленого лікування у порівнянні з традиційним стосувалася асиметрій кровотоку, що виявлялося при позиційних пробах (КА з 19±1,2 знизився до 8±0,7%). Під впливом запропонованого лікування відбулися позитивні зміни в структурі типів РЕГ. Понад у вдвічі зросла частка нормотонічних кривих, що відбулося за рахунок зменшення дистонічних РЕГ — від 36,9 до 21,3%, гіпотонічних — від 34,6 до 23,4%, гіпертонічних РЕГ — від 5,1 до 2,2%, тоді як у разі стандартного лікування майже не відбулося позитивних змін у бік зменшення дистонічних кривих — від 37,2 до 35,1%, що, безумовно, значно впливало і на загальну структуру РЕГ у цій групі хворих. Таким чином, в результаті розробленого лікування відбулися достовірні позитивні зміни кровопостачання головного мозку, що проявилось як у динаміці швидкісних показників кровотоку в крупних судинах голови, так і в показниках об’єму кровонаповнення на рівні мікроциркуляції, а також периферійного судинного опору. Особливо виражений вплив розробленої терапії, на відміну від традиційного лікування, був отриманий у венозній ланці, який підтвердили показники УЗДГ та РЕГ, що свідчить про виправданість специфічності запропонованого лікування. Комплексне індивідуалізоване лікування викликало позитивні зміни електричної активності головного мозку у досліджуваних хворих, що відобразилося як в оптимізації інтенсивності основних ритмів, так і в зменшенні патологічних хвиль. Найвиразніша відмінність від традиційного лікування стосувалася асиметрій електрогенезу головного мозку (p<0,01). В результаті запропонованого лікування відбулися достовірні позитивні зміни загальних адаптаційних реакцій та неспецифічної резистентності організму, визначені за оцінкою стану імунокомпетентних лімфоцитів (метод Гаркаві), в бік зростання частки реакцій тренування та активації і, відповідно, зменшення вмісту реакцій підвищеної активації та хронічного стресу. Найбільшу частку сприятливих реакцій тренування та активації після розробленого лікування відзначено в І групі хворих — 88,1%; у ІІ групі — 77,9%; у ІІІ — 72,5%, що вірогідно відрізнялося від показників у хворих з традиційною терапією (p<0,01). Такі результати свідчать про високі адаптивно-регулюючі можливості запропонованого лікування порівняно з традиційною терапією. Після запропонованої тактики лікування відбулися вірогідні (p?0,01) позитивні зміни електропровідності шкіри, що свідчить про збалансування ерготропного та трофотропного впливів як відображення адаптогенної дії від проведеної терапії. Так, відхилення від діапазону фізіологічних значень електропроводності (фізіологічного, або “довірчого коридору”) у 58% хворих спостерігалися всього лише за 1–3 шкалами після запропонованого лікування і у 14% хворих після традиційної терапії, тоді як до лікування таких незначних відхилень взагалі не спостерігалося. Відхилення від “фізіологічного коридору” за 3–7 шкалами відзначено у 32% хворих після розробленої терапії, у 58% пацієнтів контрольної групи та у 65% до лікування. Розбіжність більше, ніж за 8 шкалами, зовсім не зустрічалася після розробленої лікувальної тактики, проте, після традиційної терапії вона була у 28% хворих. Така картина електропровідності у контрольній групі могла побічно свідчити про реакцію внутрішніх органів, нерідко з хронічними розладами, на медикаментозне навантаження. Середні значення електропроводності в репрезентативних точках меридіанів (зміщення “довірчого коридору” від середніх цифр 5–7 мкА), які опосередковано відображали реактивність адаптаційно-пристосувальних можливостей організму, в результаті лікування мали позитивні зміни і корелювали зі змінами стану кровотоку в ВББ (r=0,65(0,12). Отже, порівняльний аналіз отриманих в результаті проведеного лікування клінічних і параклінічних показників у хворих з вертеброгеннозалежними вертебрально-базилярними розладами довів високу ефективність та доцільність розробленої комплексної терапії цієї патології. Отримані дані доводять, що запропоноване на основі системного підходу до хворого лікування є не тільки достовірно високоефективним, але й специфічним щодо патології, яка розглядається, і суто індивідуалізованим. ВИСНОВКИ У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми об’єктивізації та розробки обґрунтованих індивідуалізованих етіопатогенетичних профілактичних та лікувальних заходів вертебрально-базилярних порушень при патології шийного відділу хребта. Розвиток вертебрально-базилярних порушень, пов’язаних з патологією шийного відділу хребта (ШВХ), що виникають під впливом екзо- та ендогенних факторів: гіперекстензійна (часто легка) травма ШВХ в анамнезі, яка може бути пери- та (або) постнатальною, статичне перевантаження ШВХ, хронічний стрес) першочергово реалізуються на фоні ендогенного фактору — сполучнотканинної дисплазії (СД), зумовленої генетично (73,4%). Тип успадкування СД — аутосомно-домінантний (60%) та мультіфакторіальний (40%). Поглиблення вертебрально-базилярної дисциркуляції супроводжується зміною характеру алгічних проявів: зменшення проявів гострих цервікалгій та цервікокраніалгій, зростанням проявів хронічного невропатичного болю, що пов’язане з виснаженням системи антиноцицепції в зоні кровозабезпечення ВББ. Порушення венозного кровоплину настає раніше артеріального. Дизритмічність кровопостачання є однією із провідних гемодинамічних змін, які викликають найраніші клінічні прояви ВБН, поглиблюють їх на більш пізніх стадіях та провокуються змінами у шийному відділі хребта, в першу чергу, нестабільністю шийних рухових сегментів хребта (88,6%). Ці зміни найбільш залежать від виразності нестабільності та кількості нестабільних РСХ. Прогресування дегенеративних змін у ШВХ сприяє зростанню вертебрально-базилярної недостатності, але взаємовідношення ступенів судинних і вертебральних порушень у кожному конкретному випадку залежить від сукупності ендо- та екзогенних чинників. Вертебрально-базилярна недостатність, що пов‘язана з дегенеративними змінами ШВХ, супроводжується тривожними розладами та бере участь в складному етіопатогенезі психосоматичної патології. Крім того, її можна розглядати як психосоматичну патологію в широкому розумінні цього поняття. Порушення кровообігу у ВББ супроводжуються зміною адаптивних функцій в бік їх напруження та декомпенсації за рахунок периферійної та надсегментарної ланок регуляції, які знаходяться в зоні кровозабезпечення ВББ, що підтверджувалось показниками варіабельності серцевого ритму та за методом Гаркаві. З поглибленням вертебрально-базилярних розладів ритмограми та структура варіабельності ритму серця вказували на тенденцію переходу серцевого ритму з рефлекторного вегетативного рівня керівництва на більш низький — гуморально-метаболічний, який не спроможний швидко забезпечити гомеостаз. За методом Гаркаві, з поглибленням дисциркуляції частка адаптаційних реакцій високого рівня (реакції тренування та активації відповідно) в ІІ групі зменшилася майже вдвічі, порівняно з показниками І групи (з 66,2 до 36,1%, а в третій групі — до 23,4%). Циркуляторні розлади в вертебрально-базилярному басейні, що пов’язані з цервіковертебральною дисфункцією, супроводжуються порушеннями мікро- і макроелементного обміну в організмі. Між вмістом колагенових волокон в стромі судин, міжхребцевих дисків та райдужної оболонки ока в межах одного організму існує пряма математична залежність, що обґрунтовує можливість використання оцінки стану строми райдужної оболонки ока для опосередкованої оцінки стану сполучної тканини і пов’язаних з нею функцій. Оцінка стану структур ока (судин бульбарної кон’юнктиви та райдужної оболонки) є основою для високоінформативної експрес-діагностики досліджуваної патології, що базується на визначених статистично достовірних іридологічних критеріях та діагностичних критеріях мікроциркуляторних змін бульбарної кон’юнктиви. Зміни електропровідності репрезентативних точок за методом Накатані зростають із поглибленням вертебрально-базилярної дисциркуляції. Переважно страждають Х, VII, ХІІ, V, ХІ, VІ меридіани. Зі зміною вертебрально-базилярного кровозабезпечення у досліджуваних хворих змінюється і електропровідність точок голови. Клінічна верифікація ранніх проявів патології складається з неспецифічних симптомів у поєднанні з наявністю не менше двох екзо- або ендогенних факторів (гіперекстензійної травми ШВХ в анамнезі, яка може бути пери- та (або) постнатальною, статичного перевантаження ШВХ, хронічного стресу, сполучнотканинної дисплазії). Ймовірність більшої виразності патології та подальшого прогнозу її розвитку захворювання зростає за наявності більшої кількості та значущості патогенних факторів. Порушення кровообігу в вертебрально-базилярній системі при патології шийного відділу хребта має специфічні клініко-параклінічні прояви і являє собою регіональний варіант цереброваскулярної недостатності з чітко вираженою стадійністю перебігу. Тому правомірним може бути термін “Вертебрально-базилярна недостатність І, ІІ та ІІІ ст., пов’язана з дегенеративними змінами ШВХ”, або “спондилогенна ВБН” таких саме стадій. Встановлено, що рефлекторний фактор у появі вертебральної патології і вертебрально-базилярної дисциркуляції обґрунтовує етіопатогенетичне лікування з використанням методів рефлексотерапії, в тому числі мануальної терапії. Для лікування початкових проявів недостатності кровообігу у ВББ достатнім є комплексний підхід з застосуванням методів РТ, а за наявності мікровогнищевої неврологічної симптоматики доцільним є сумісне застосування РТ та обмеженої медикаментозної нейрометаболічної терапії. Профілактичний напрямок базується на просвітницькій роботі щодо запобігання гіперекстензійних травм, навіть легких, та статичного перенавантаження шийного відділу хребта, особливо особами зі сполучнотканинними дисплазіями. Використання “Шолому ОК для масажу та самомасажу точок голови” є дієвим та зручним профілактично-лікувальним засобом допомоги та самодопомоги при означеній патології. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ При розробці індивідуальних лікувально-профілактичних заходів слід враховувати той факт, що в розвитку вертебрально-базилярних порушень, пов’язаних з патологією ШВХ, провідну роль відіграють такі екзо- та ендогенні фактори: гіперекстензійна (часто легка) травма ШВХ в анамнезі, яка може бути пери- та (або) постнатальною, статичне перевантаження ШВХ, хронічний стрес, які першочергово реалізуються на тлі ендогенного фактору — сполучнотканинної дисплазії. Екзогенні фактори слід запобігати або послабляти їх наслідки, за рахунок чого реалізація негативних проявів ендогенного фактору може не відбутися або мінімалізуватися. Верифікувати ранні прояви спондилогенної вертебрально-базилярної недостатності слід з урахуванням неспецифічних симптомів (головний біль різної інтенсивності, легкі запаморочення, астенічні та тривожно-іпохондричні прояви, або гіперреактивність, зниження пам’яті та працездатності) у поєднанні з наявністю не менш двох екзо- або ендогенного факторів, перерахованих вище. Лікування алгічних синдромів при спондилогенній вертебрально-базилярній дисциркуляції першочергово має відбуватися шляхом відновлення вертебрально-базилярного кровопостачання. Для запобігання розвитку дегенеративних змін шийного відділу хребта та розвитку психосоматичних порушень, а також поліпшення адаптивних можливостей організму необхідно відновлювати вертебрально-базилярний кровообіг, завжди беручи до уваги негативну роль в етіопатогенезі захворювання дизритмічності кровопостачання. Шляхом оцінки стану строми райдужної оболонки ока, як візуально легкодоступного прижиттєвого гістологічного об’єкту, є сенс опосередковано оцінювати стан сполучної тканини всього організму, як ендогенного фактору, що бере участь у розвитку вертебрально-базилярних порушень і дегенеративних змін хребта, та пронозувати ризики виникнення патології. Для експрес-діагностики спондилогенної вертебрально-базилярної дисциркуляції слід враховувати результати оцінки стану структур ока (судин бульбарної кон’юнктиви, райдужної оболонки). Визнаючи рефлекторний фактор у появі вертебральної патології і вертебрально-базилярної дисциркуляції провідним, слід проводити етіопатогенетичне лікування з використанням методів рефлексотерапії. Точку акупунктури 20ХІ визнано, як регулюючу й специфічну, незалежно від вихідного стану вегетативного балансу та широко застосовувати при означеній патології. Для лікування ППНМК у ВББ достатнім є комплексний підхід із застосуванням методів РТ, як монотерапії, а щодо хворих з мікровогнищевою неврологічною симптоматикою доцільним є сумісне застосування РТ та обмеженої медикаментозної нейрометаболічної терапії. “Шолом ОК для масажу та самомасажу точок голови” може бути рекомендованим для широкого вжитку, як дієвий та зручний засіб допомоги та самодопомоги при означеній патології. Базуючись на високій залежності вертебрально-базилярного кровозабезпечення від шийного вертеброгенного фактору і за наявності відповідних клініко-параклінічних ознак, слід використовувати термін “Вертебрально-базилярна недостатність І, ІІ та ІІІ ст., пов’язана з дегенеративними змінами ШВХ”, або “спондилогенна (вертеброгенна) ВБН” відповідних стадій. Список робіт, опублікованих за темою дисертації у виданнях ВАК України 1. Коваленко О.Є. Особливості показників транскраніальної доплерографії при клінічних проявах порушень кровообігу в вертебро-базилярному басейні в віковому аспекті. Український вісник психоневрології. - Харків, 2002. - Т. 10, вип. 1 (30). - С. 47-48. 2. Мачерет Є.Л., Коркушко О.О., Коваленко О.Є., Чуприна Г.М. Комплексне лікування остеохондрозу та його неврологічних проявів з сумісним застосуванням рефлексотерапії та гомеопатії. - Український вісник психоневрології. - Харків, 2000. - Том 8, вип. 24. - С. 32-35. Коваленко О.Є. брала участь в оцінці актуальності проблеми, розробці напрямків до лікування, проліковано 42 хворих, частково написаний підрозділ з рефлексотерапії і майже повністю стосовно гомеопатії. 3. Коваленко О.Є. Мачерет Є.Л. Вакуум-терапія в комплексному лікуванні вертебро-базилярних порушень при шийному остеохондрозі. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО. - К., 2001. - Вип.10, кн. 3. - С.89-94. Коваленко О.Є. окреслена проблема та основні принципи лікування патології на базі достатньої кількості пролікованих хворих, проаналізовані позитивні результати та зроблено висновки. 4. Мачерет Є.Л., Коваленко О.Є. Значення індивідуалізованого підходу в розробці адекватних заходів щодо профілактики та лікування хронічних захворювань. Зб. наук. праць співробітників КМАПО. - К., 2001. - Вип.10, кн.2. - С. 732-737. Коваленко О.Є. окреслена проблема та основні принципи індивідуалізованого підходу щодо лікування хронічної патології на базі достатньої кількості пролікованих хворих, проаналізовані позитивні результати та зроблено висновки. 5. Коваленко О.Є., Мачерет Є.Л. Можливості та перспективи діагностики захворювань за допомогою іридобіомікроскопії. Медичний всесвіт. - К., 2001. - Т.І, № 1.- С. 75-79. Коваленко О.Є. поставлена мета, зроблено огляд літератури щодо окресленої теми, ілюстровано матеріал, зроблено висновки. 6. Коваленко О.Є. Оцінка ролі деяких особливостей мозкового кровотоку щодо прогнозування гострих цереброваскулярних порушень. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - К., 2002. - Вип.11, кн.3.– С. 265-271. 7. Коваленко О.Є. Етіопатогенетичні аспекти ранніх проявів остеохондрозу. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - К., 2002. - Вип.11, кн. 2. - С. 706-711. 8. Коваленко О.Є. Обґрунтування застосування та результати акупунктурної діагностики за методом Накатані в осіб з вертебро-базилярною недостатністю цервікогенного генезу. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - К., 2003. - Вип.12, кн.1. - С. 546-553. 9. Коваленко О.Є. Біль в синдромокомплексі вертебро-базилярної недостатності цервікогенного генезу. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - К., 2003. - Вип.12, кн.2. - С. 449-457. 10. Коваленко О.Є. Ранні прояви вертебрально-базилярної дисциркуляції. - Лікарська справа, № 3-4, 2004. - С. 46-54. 11. Коваленко О.Є. Рефлекторна аурікулярна терапія цервіковертеброгенних вертебро-базилярних розладів. - Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія, № 4. - Львів, 2004. - С. 80-85. 12. Коваленко О.Є. Рентгенологічне дослідження шийного відділу хребта у хворих з вертеброгенною вертебро-базилярною дисфункцією. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - Київ, 2004. - Вип. 13, кн.1. - С. 208-213. 13. Коваленко О.Є. Проективний психодіагностичний тест Люшера в діагностиці вертебро-базилярних розладів. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - Київ, 2004. - Вип. 13, кн. 2. - С. 315-319. 14. Коваленко О.Є., Михайленко І.А. Мікро- і макроелементний склад волосся у хворих з судинними розладами в вертебрально-базилярному басейні, пов’язаними з дисфункцією шийного відділу хребта. - Сімейна медицина, № 2. - К., 2004. - С. 76-78. Коваленко О.Є. поставлена мета, зроблено огляд літератури щодо окресленої теми, обґрунтовано основні принципи діагностики стану організму на базі достатньої кількості обстежених хворих, ілюстровано матеріал, проаналізовані позитивні результати та зроблено висновки. 15. Коваленко О.Є. Іридологічні критерії цервіковертеброгенних вертебро-базилярних розладів. - Вестник физиотерапии и курортологии, №3, том 10. - Сімферополь, 2004. - С. 32-34. 16. Коваленко О.Є., Мачерет Є.Л. Критерії прогнозу розвитку вертебрально-базилярної дисциркуляції, пов’язаної з шийним остеохондрозом. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО. - К., 2004. - Вип.13, кн.3. - С.400-405. Коваленко О.Є. окреслена проблема та розраховані основні критерії прогнозу розвитку вертебрально-базилярної дисциркуляції, пов‘язаної з шийним остеохондрозом. 17. Мачерет Є.Л., Коваленко О.Є. Оцінка електропровідності точок сосцеподібної зони голови при диcциркуляторних розладах в вертебрально-базилярному басейні. - Лікарська справа, № 8. - 2004. - С. 36-38. Коваленко О.Є. обґрунтувано застосування методу визначення електропровідності точок сосцеподібної зони та отримані результати на базі обстеження достатньої кількості хворих з цервіковертеброгенними вертебральними-базилярними розладами, проаналізовані та узагальнені результати та зроблено висновки з визначенням основних діагностичних критеріїв патології. 18. Коваленко О.Є., Шейко Л.П. Фенотипічна характеристика хворих з цервіковертеброгенними вертебрально-базилярними розладами. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - К., 2005. - Вип. 14, кн. 2. - С. 39-46. Коваленко О.Є. окреслена проблема та досліджені фенотипічні особливості хворих з цервіковертеброгенними вертебрально-базилярними розладами, проаналізовані генеалогічні древа, зроблено висновки. 19. Коваленко О.Є. Клініко-неврологічна характеристика хворих з дисциркуляторними розладами в вертебрально-базилярному басейні, пов’язаними з дисфункцією шийного відділу хребта. - Сімейна медицина. - № 1, 2005. - С. 65-67. 20. Коваленко О.Є. Об’єктивізація мозкового кровотоку за методом реоенцефалографії при вертебрально-базилярних порушеннях, пов’язаних з цервіковертебральною дисфункцією. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - К., 2005. - Вип. 14, кн.1. - С. 491-500. 21. Коваленко О.Є. Електроенцефалографія в обґєктивізації вертебрально-базилярних розладів, пов’язаних з дисфункцією шийного відділу хребта. - Сімейна медицина. - № 2, 2005. - С. 154-158. 22. Коваленко О.Є. Оцінка варіабельності серцевого ритму при вертебрально-базилярних розладах, пов’язаних з цервіковертеброгенним фактором. - Медичний Часопис. - № 3(53). - V-VI 2006. - С. 133-137. 23. Коваленко О.Є. Оцінка загальноадаптаційних реакцій у хворих з вертебрально-базилярними розладами, пов’язаними з патологією шийного відділу хребта. - Ліки України, 2005. - С. 123-124 24. Коваленко О.Є. Шийний остеохондроз в практиці первинної ланки медичної допомоги. Передумови. Етіологія. Патогенез.– Ліки України, 2005. - № 10. - C. 16-20. 25. Коваленко О.Є. Шийний остеохондроз в практиці первинної ланки медичної допомоги. Діагностика та лікування. - Ліки України, 2005. - № 11. - C. 10-13. 26. Коваленко О.Є. Аналіз співвідношення глибини вертебрально-базилярних порушень та дегенеративних змін хребта при спондилогенній вертебрально-базилярній дисциркуляції. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - К., 2006. - Вип. 15, кн.1. - С. 618-624. 27. Коваленко О.Є., Іркін І.В., Чернєцова А.П. Обгрунтування корелятивних зв‘язків сполучнотканинних структур організму за результатами гістологічних досліджень. - Сімейна медицина. - № 2, 2006. - С. 120-123. Коваленко О.Є. обґрунтувала суть та об‘єкт дослідження, здійснила огляд літератури, проаналізувала та узагальнила результати, зробила висновки. 28. Коваленко О.Є., Парнікоза Т.П. Мікроциркуляторні зміни бульбарної кон’юнктиви при спондилогенній вертебрально-базилярній дисциркуляції. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - К., 2006. - Вип. 15, кн.2. - С. 491-500. Коваленко О.Є. обґрунтувано застосування методу біомікроскопії бульбарної кон’юктиви при вертебрально-базилярних розладах, проаналізовані і узагальнені результати та зроблено висновки. Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації в інших виданнях України 1. Нетрадиційні методи лікування хронічної недостатності мозкового кровообігу. - Ваше здоров’я. Медична газета України. - 2-8 грудня 2005. - № 46 (823). - С. 12-13. 2. Вакуум-терапія вертебрально-базилярних порушень. - В підручнику “Основи вакуумної рефлекторної терапії”. - К.: Нічлава, 2004. 3. Біль в синдромокомплексі вертебрально-базилярної дисциркуляції. - В монографії “Больові синдроми та їх лікування”. - Харків, 2006. Наукові праці в матеріалах конгресів та конференцій 1. Мачерет Є.Л., Коркушко О.О., Коваленко О.Є., Чуприна Г.М. Влияние лазеропунктуры инфракрасным лазерным излучением на церебральную гемодинамику. Матеріали ІІІ конгресу Спілки лікарів України. - Львів, 2000. - С. 45-46. 2. Мачерет Є.Л., Коваленко О.Є., Коркушко О.О. Діагностика остеохондрозу та його неврологічних проявів за допомогою експрес-методу іридобіомікроскопії. Матеріали VIІІ конгр. світ. Федерації українських лікарських товариств. - Львів-Трускавець, 2000. - С. 420-421. 3. Коваленко О.Є. Ранні передумови розвитку остеохондрозу та оптимальні шляхи їх скасування. - Зб. наук. Праць Міжнародного україно-баварського симп. “Соціальна педіатрія”, розділ “Медико-соціальні аспекти реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи”. - К., 2001. - С. 339-344. 4. Мачерет Є.Л., Коваленко О.Є., Захаренко Н.Ф. Рефлексотерапія у лікуванні хворих з вертебро-базилярною судинною недостатністю та супутньою патологією (питання проблеми протипоказань). Материалы научно-практической конференции “Современные аспекты интегральной медицины”. - Судак, 2002 г. - Симф.: “Таврия”, 2002. - С. 86-87. 5. Коваленко О.Є., Панікарський В.Г., Чуприна Г.М., Бабич Є.Х. Принципи гомеопатичного лікування остеохондрозу та його неврологічних проявів. Матеріали ювілейної наук.-практичної конференції з міжнар. участю, присвяч. 25-річчю служби РТ в Україні “Актуальні питання рефлексотерапії”. - К., 2002. - С. 14-15. 6. Коваленко О.Є., Бабич Є.Х., Чуприна Г.М.Оцінка показників електропунктурної діагностики за методом Накатані в осіб з вертебро-базилярною недостатністю, пов’язаною з шийним остеохондрозом. Матеріали ювілейної наук.-практичної конференції з міжнар.участю, присвяч 25-річчю служби РТ в Україні “Актуальні питання рефлексотерапії”. - К., 2002. - С.144. 7. Коваленко О.Е., Паникарський В.Г., Поканевич В.В., Чуприна Г.М., Бабич Э.Х., Лишневский С.А. Показатели иридобиомикроскопии в зависимости от степени цереброваскулярных нарушений у больных с хроническими формами недостаточности мозгового кровообращения. - Матеріали ювілейної наук.-практичної конференції з міжнар. участю, присвяч 25-річчю служби РТ в Україні “Актуальні питання рефлексотерапії”. - К., 2002. - С. 177. 8. Парникоза Т.П., Коваленко О.Є., Бабич Э.Х., Паникарский В.Г. Использование методов рефлексотерапии при лечении неврологических проявлений остеохондроза позвоночника. Матеріали ювілейної наук.-практичної конференції з міжнар. участю, присвяч 25-річчю служби РТ в Україні “Актуальні питання рефлексотерапії”. - К., 2002. - С. 179. 9. Коваленко О.Є. Основні принципи рефлексотерапевтичного лікування вертебрально-базилярної дисциркуляції. Матеріали наук.-практичної конференції з міжнар. участю “Актуальні питання рефлексотерапії”. - К., 2004. - С. 54. 10. Коваленко О.Є., Заріцька В.І. Обґрунтування морфогістологічних досліджень у визначенні корелятивних зв’язків сполучнотканинних структур організму на користь методу іридодіагностики. Матеріали другої наук.-практичної конференції з міжнар. участю “Теоретичні та клінічні аспекти рефлексотерапії і нетрадиційної медицини”. - К., 2005. - С.57-58. 11. Мачерет Є.Л., Коваленко О.Є. Лікування синдрому вестибулопатії у хворих з циркуляторними розладами в вертебрально-базилярному басейні при шийному остеохондрозі методами рефлексотерапії. - Матеріали другої наук.-практичної конференції з міжнар. участю “Теоретичні та клінічні аспекти рефлексотерапії і нетрадиційної медицини”. - К., 2005. - С. 58. 12. Чуприна Г.М., Парнікоза Т.П., Коваленко О.Є., Сінько І.В.Сучасні і традиційні методи дослідження болю — протиставлення чи глибинний зв’язок? Матеріали другої наук.-практичної конференції з міжнар. участю “Теоретичні та клінічні аспекти рефлексотерапії і нетрадиційної медицини”. - К., 2005. - С. 58. 13. Коваленко О.Є. Аналіз результатів мануальної терапії при хронічних порушеннях кровообігу у вертебрально-базилярній системі // Международный неврологический журнал // Матеріали міжнародної конференції “Сучасні питання та нові технології лікування в неврології й нейрохірургії”. - Одеса, 2005. - С. 80-81. 14. Коваленко О.Є. Гомеопатична та рефлексотерапевтична корекція венозного кровообігу у вертебрально-базилярному басейні при шийному остеохондрозі. Матеріали другої наук.-практичної конференції з міжнар. участю “Теоретичні та клінічні аспекти рефлексотерапії і нетрадиційної медицини”. - К., 2005. - С. 145-146. 15. Коваленко О.Є. Немедикаментозний вплив на алгічні прояви при спондилогенній вертебрально-базилярній недостатності. - Матеріали симпозіуму “Сучасні аспекти медицини невідкладних станів”. - К, 2006. - С. 32-33. Патенти на винахід, корисні моделі 1. Коваленко О.Є. Мачерет Є.Л. Шолом ОК для точкового масажу та самомасажу голови і спосіб лікування вертебро-базилярної дисциркуляції за допомогою Шолома ОК. Деклараційний патент на винахід. - № 68949 А, від 16.08.2004. Бюл. № 8. 2. Коваленко О.Є. Мачерет Є.Л. Спосіб електропунктурного дослідження точок голови при вертебрально-базилярних судинних порушеннях. Деклараційний патент на корисну модель № 11375 від 15.12.2005. Бюл. № 12. 3. Коваленко О.Є. Спосіб лікування дисциркуляції в вертебрально-базилярному басейні, пов’язаної з патологією шийного відділу хребта. Деклараційний патент на корисну модель № 11374 від 15.12.2005. Бюл. №12. АНОТАЦІЯ Коваленко О.Є. Клініко-діагностична характеристика, профілактика та лікування порушень кровообігу в вертебрально-базилярному басейні при патології шийного відділу хребта. — Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.15. — нервові хвороби. — Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ, 2007. На основі комплексного клініко-інструментального обстеження хворих з циркуляторними розладами у вертебрально-базилярному басейні при патології шийного відділу хребта виявлені характерні клінічні та параклінічні особливості патології, простежені і проаналізовані анамнестичні дані, серед яких провідне місце займала легка перинатальна або постнатальна гіперекстензійна (“хлистова”) травма шийного відділу хребта, а також хронічне статичне перенавантаження шийного відділу хребта, з’ясовані ознаки ранніх проявів патології. Ці фактори значною мірою сприяли реалізації спадково зумовленої дисплазії сполучної тканини у 73% хворих. Останнє базувалося на фенотипічних даних та генеалогічному аналізі. В осіб з благоприємною спадковістю та вищими показниками адаптаційно-компенсаторних можливостей за параклінічними показниками у реалізації патології сила та кількість пошкоджуючих чинників була достовірно більшою від таких у попередніх хворих. При вертебрально-базилярних порушеннях, пов’язаних з дегенеративними змінами ШВХ, на ранніх етапах переважали порушення режиму кровопостачання, на більш пізніх — об’єму. Патологія супроводжувалась порушеннями мікро- і макроелементного складу, визначеного рентгенфлюоресцентним дослідженням волосся. Виявлені зміни електропровідності точок голови та репрезентативних точок за методом Накатані. Визначені корелятивні зв’язки в будові сполучнотканинних утворень організму (райдужної оболонки ока, стінки судини, міжхребцевого диску), що обгрунтувало використання іридодіагностии. Визначено критерії експрес-діагностики патології методом іридобіомікроскопії. Досліджені взаємозалежності патології зі змінами психофізичного статусу окреслило місце стану вертебрально-базилярного кровотоку в розвитку психосоматичних захворювань, що дозволило розглядати спондилогенну вертебрально-базилярну недостатність як психосоматичну патологію в широкому розумінні поняття. Враховуючи значною мірою рефлекторний патогенетичний механізм розвитку патології та особливості вертебрально-базилярного забезпечення, у лікуванні хворих застосовувались методи рефлексотерапії (корпоральна та аурікулярна голкотерапія, лазеропунктура), мануальна терапія ШВХ, які були найефективніші у хворих з ранніми проявами ВБН, а за наявності мікровогнищевої неврологічної симптоматики застосовувався комплексний терапевтичний підхід з використанням одночасно з РТ ноотропної терапії. Для профілактики та самолікування винайдено “Шолом ОК для масажу та самомасажу точок голови та спосіб лікування вертебрально-базилярних розладів”, а також запатентовані ще 2 корисні моделі: на спосіб лікування та діагностичний спосіб; електропунктурне дослідження точок голови. Ключові слова: вертебрально-базилярна дисциркуляція, патологія шийного відділу хребта, методи рефлексотерапії, адаптаційно-компенсаторні можливості. АННОТАЦИЯ Коваленко О.Е. Клинико-диагностическая характеристика, профилактика и лечение нарушений кровообращения в вертебрально-базилярном бассейне при патологии шейного отдела позвоночника. — Рукопись. Дисертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.15. — нервные болезни. — Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, Киев, 2007. На основании комплексного клинико-параклинического обследования больных с разной глубины нарушениями кровообращения в вертебрально-базилярном бассейне при дегенеративных изменениях в шейном отделе позвоночника выявлены особенности ранних проявлений патологии и дальнейшего их протекания в возрастном аспекте. Установлена значимость эндо- и экзогенных факторов в формировании патологии, где ведущими экзогенными факторами признаны гиперекстензионная, в том числе перинатальная легкая травма шеи, длительное статическое перенапряжение шейного отдела позвоночника, хронический стресс. Решающим эндогенным фактором является соединительно-тканная дисплазия (СД), обусловленная генетически (73,4%). Тип наследования СД — аутосомно-доминантный (60%) и мультифакториальный (40%). Исследованы варианты глубины вертебрально-базилярной дисциркуляции в зависимости от особенностей дегенеративных изменений в шейном отделе позвоночника, выявленных путем рентгеноспондилографии. При дисциркуляции в ВББ наиболее часто встречалась патологія на уровне С3–С5 (нестабільность) и остеохондроз С4–С5 та С5–С6. Разработаны алгоритмы клинической объективизации, что направлено на оптимизацию первичного звена медицинской помощи. Установлены параклинические критерии объективизации рассматриваемой патологии методами бульбарной биомикроскопии и иридобиомикроскопии, обоснована экспресс-диагностика патологии. Статически достоверные иридологические критерии патологии: втяжение или разрыв автономного кольца в совокупности с токсическим окрашиванием сектора радужки на 11.00 - 11.30 справа, 12.30 - 01.00 ч. (( 5-7 мин.) слева, а также наличие лакун и/или разряжение стромы РО в тех же секторах. Определены особенности адаптационных реакций по результатам вариабельности сердечного ритма и методу Гаркави в зависимости от глубины цереброваскулярной дисциркуляции. Так, по методу Гаркави з углублением дисциркуляции доля адаптационных реакций высокого уровня (реакции тренировки и активации соответственно) в ІІ группе уменьшились почти вдвое от показателей І группы (с 66,2 до 36,1%, а в третьей группе — до 23,4%). Установлены особенности микро- и макроэлементного состава в составе волос обследуемых, электропроводности точек акупунктуры по Накатани и точек головы. Так, методом Накатани установлено, что преимущественно страдали меридианы: Х (99,2%), VII (100%), ХІІ (90,9%), V (84,7%), ХІ (78,7%), VІ (76,2%), Обоснована роль вертебрально-базилярного обеспечения в формировании психосоматической патологии, где непосредственно вертебрально-базилярная недостаточность рассмотрена как психосоматическая патология в широком понимании. Благодаря клинико-генетическим и параклиническим (иридобиомикроскопическим) исследованиям установлена ведущая роль состояния соединительной ткани в формировании патологии. Морфогистологические исследования выявили корреляционные связи содержания коллагена в строме радужной оболочки, стенки сосуда и межпозвоночного диска, что доказало правомерность использования иридобиомикроскопии для оценки состояния соединительной ткани и реализуемого через нее адаптационного потенциала организма. На основании этого разработана принципиальная лечебно-профилактическая программа с приоритетным использованием рефлекторных методов терапии (аку-, лазеропунктура, аурикулотерапия, мануальная терапия и др.), дифференцированный подход представлен тем, что РТ на ранних этапах представлен как монотерапия, при более глубоких — в сочетании с медикаментозной ноотропной терапией. Для решения стратегической задачи был изобретен “Шлем ОК для точечного массажа и самомассажа головы и способ лечения вертебрально-базилярной дисциркуляции с помощью шлема ОК”. Декларационный патент на изобретение. - № 68949 А, від 16.08.2004. Бюл. № 8. Соавт Е.Л. Мачерет. Кроме того, по теме диссертации разработаны 2 полезные модели: по диагностике и способ лечения. Ключевые слова: вертебрально-базилярная дисциркуляция, патология шейного отдела позвоночника, методы рефлексотерапии, адаптационно-компенсаторные возможности. ABSTRACT Kovalenko O.Ye. Clinicodiagnostic characteristic, prophylaxis and treatment of dyscirculation in vertebrobasilar area in cervical spine pathology. – Manuscript. Thesis for the degree of Doctor of Medical Sciences in specialty 14.01.15 – nervous diseases. – National Medical Academy of Post-Graduate Education named after P.L. Shupyk, Kyiv, 2007. Based on complex clinicoinstrumental investigations of patients with circulatory disturbances in vertebrobasilar area in cervical spine pathology, characteristic clinical and paraclinacal pathological features have been revealed, anamnestic data, mainly, mild perinatal or postnatal hyperextensive cervical spine trauma and chronic static cervical spine overload have been observed and analysed as well as early pathologic manifestations have been ascertained. These factors greatly contributed to the realization on hereditarily conditioned connective tissue dysplasia in 73% of patients. The latter was based on phenogenotypical analysis and genealogical data. Patients with favorable heredity and higher indices of adaptive and compensatory potentialities, paraclinical parameters had reliably greater impact and the number of damaging factors in comparison with the former patients. Disturbed blood supply prevailed at early stages and impaired volume prevailed at later stages in case of vertebrobasilar disorders associated with degenerative cervical changes. The pathology was associated with impaired micro- and macroelement composition which was assessed by roengenofluorescent investigations of hair. Changes of electroconductibility of head points and representative points were revealed by Nakatani’s method. Corelations in the structure of human connective tissue formations (iris membrane, vascular wall, intervertebral disk) were determived which enabled one to use iridodiagnosis for assessing human adaptative and compensatory potentialities. Criteria of express diagnosis of the pathology by iridibiomicroscopy were defined. Investigated correlations of the pathology with changes of psychophysical status, the role of vertebrobasilar circulation in progressing psychosomatic diseases allowed considering spondylogenic vertebrobasilar insufficiency as psychosomatic pathology in large sense. Taking into consideration reflex pathogenic mechanism of progressing the pathology and peculiarities of vertebrobasilar maintenance, methods of reflexotherapy (corporal and auricular acupuncture, laserpuncture). manual therapy of cervical spine were used for treating patients. It was the most effective for patients with VBD early manifestations; a complex therapeutic approach RT and nootropic therapy were used in case of microfocal neurological symptomatology. For prophylaxis and selftreatment, a “Helmet OK for massage and selfmassage of head points and a method of treating vertebrobasilar disorders” have been developed as well as 2 useful models — a method of treatment and a diagnostic method – electropuncture investigation of head points have been patented. Key words: vertebrobasilar dyscirculation, cervical spine pathology, reflexotherapy methods, adaptive and compensatory potentialities. СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВББ - вертебрально-базилярний басейн ВБН - вертебрально-базилярна недостатність ВРС - варіабельність ритму серця ДЕ - дисциркуляторна енцефалопатія ЕЕГ - електроенцефалографія ЕПД - електропунктурна діагностика ЛШК - лінійна швидкість кровотоку МаЕ - макроелементи МЕ - мікроелементи МХД - міжхребцевий диск ППНМК - початкові прояви недостатності мозкового кровообігу РЕГ - реоенцефалографія РО - райдужна оболонка ока РТ - рефлексотерапія ТА - точка акупунктури УЗДГ - ультразвукова доплерографія ХА - хребтова артерія РСХ - руховий сегмент хребта ШВХ - шийний відділ хребта PAGE 36

Похожие записи