.

Клінічні, метаболічні та гемодинамічні особливості різних структурно-функціональних типів гіпертензивного серця (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2435
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЯНКЕВИЧ Олександр Олександрович

УДК: 616.12-008. 333.1-005-008.9

Клінічні, метаболічні та гемодинамічні особливості різних
структурно-функціональних типів гіпертензивного серця

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків

2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор

КОВАЛЬОВА Ольга Миколаївна

Харківський державний медичний
університет

МОЗ України, завідувач кафедри
пропедевтики

внутрішніх хвороб № 1

Офіційні опоненти – доктор медичних наук, професор

ЛАТОГУЗ Іван Кіндратович

Харківський державний медичний
університет

МОЗ України, завідувач кафедри
внутрішніх

хвороб, спортивної медицини та
лікувальної

фізкультури

доктор медичних наук, професор

ЯБЛУЧАНСЬКИЙ Микола Іванович

Харківський національний
університет ім. В.Н.

Каразіна, Міністерства освіти і
науки України,

факультет фундаментальної
медицини, завідувач

кафедри внутрішніх хвороб

Провідна установа – Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска

АМН України м.Київ, відділ
гіпертонічної хвороби

Захист дисертації відбудеться “27” травня 2005 р. о 10.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському
державному медичному університеті (61022, м. Харків, пр.Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету (61022, м. Харків, пр.Леніна, 4).

Автореферат розісланий “26” квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.мед.н., доцент
Фролова Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед захворювань серцево-судинної системи перше
місце за розповсюдженістю займає артеріальна гіпертензія (АГ). До того
ж, беручи до уваги гетерогенність клінічних проявів та перебігу
захворювання, труднощі у забезпеченні довгострокового спостереження та
низьку схильність хворих до регулярного лікування, АГ можна вважати
однією з провідних сучасних медико-соціальних проблем (Смирнова І.П.,
Свіщенко Є.П., Горбась І.М. 1997, Москаленко В.Ф., Коваленко В.И.,
2001).

Визнання важливості ролі ураження серця при формуванні клінічних
особливостей АГ та виникненні ускладнень призвело до появи термінів
“гіпертензивне серце” та “ремоделювання серця”, які характеризують зміни
розмірів камер серця, їх конфігурації та маси міокарду.

Результати численних досліджень свідчать, що при АГ, внаслідок тривалого
механічного перевантаження тиском та об’ємом у комплексі з впливом
гуморальних факторів, відбувається перебудова структури серця на різних
рівнях біологічної організації – від молекулярного до органного.

Зміни молекулярної структури міокарду та їх наслідки, що лежать в основі
ремоделювання, зумовлені принциповими механізмами загального процесу
адаптації до АГ: гіпертрофією, фіброзом та апоптозом. В свою чергу,
клінічним індикатором ліміту біологічної адаптації міокарду вважається
виникнення хронічної серцевої недостатності (ХСН) (Swynghedauw B.,1999).

Переважна більшість дослідників вважають доцільним виділення чотирьох
типів геометрії лівого шлуночка (ЛШ) у осіб з АГ: нормальної (НГЛШ),
концентричного ремоделювання (КРЛШ), концентричної гіпертрофії (КГЛШ),
ексцентричної гіпертрофії (ЕГЛШ). Клінічна цінність застосування цієї
класифікації доведена у проспективних спостереженнях (Koren M.J.,
Devereux R.B., Casale P.N., 1991). Між тим, не зважаючи на інтенсивне
вивчення, механізми формування певних типів геометричного ремоделювання
ЛШ остаточно не з’ясовані. Крім того, результати проспективних
досліджень, що базуються на принципі групування даних за наявністю
певних типів геометричного ремоделювання ЛШ, не завжди мають задовільну
відтворюваність (Verdecchia P., Schillaci G., Borgioni C., 1996). Це
свідчить про необхідність пошуку факторів, що здатні як впливати на
структурно-функціональну перебудову міокарду при АГ, так і модифікувати
прогностичну потужність визначення варіантів ремоделювання ЛШ. Вирішення
такої задачі ускладнюється ще й тим, що на теперішній час в наукових
дослідженнях використовуються різні формули розрахунку маси міокарду
лівого шлуночка (ММЛШ) за даними ехокардіографії, різні методи
індексації ММЛШ, різні критерії збільшення відносної товщини стінок
лівого шлуночка (ВТСЛШ) та різні критерії гіпертрофії лівого шлуночка
(ГЛШ).

Слід зауважити, що серед пацієнтів з підвищеним артеріальним тиском (АТ)
переважну більшість складає частка осіб з м’якою та помірною АГ (Сіренко
Ю.М., 2002), тому визначення особливостей гіпертензивного серця та
факторів, які здатні вплинути на перебіг захворювання, набуває
важливості насамперед в цій групі.

З огляду на гетерогенність механізму ремоделювання ЛШ, першочерговий
інтерес викликає дослідження структурно-функціональної перебудови
міокарду разом з основним клінічним проявом АГ – підвищенням АТ.
Найбільш інформативною сучасною технологією оцінки характеристик АТ є
автоматичне неінвазивне моніторування, яке дозволяє отримати уяву не
лише про рівень АТ, але й про його короткочасні та циркадні коливання.
Втім, не зважаючи на єдність науковців відносно переваг добового
моніторування артеріального тиску (ДМАТ) перед традиційним вимірюванням
АТ, дотепер існує чимало суперечних відомостей щодо потужності зв’язку
різних показників ДМАТ з характеристиками геометричного ремоделювання
ЛШ.

З числа факторів, які потенційно здатні вплинути на перебіг і прогноз
АГ, пильної уваги заслуговує так званий метаболічний синдром (МС), до
складу якого за класичними уявленнями входять інсулінорезистентність,
абдомінальне ожиріння, дисліпідемія та, власне, підвищений АТ (Reaven
G.,1988). Це пов’язано насамперед зі значною частотою МС в загальній
популяції – за даними крупного епідеміологічного дослідження він
зустрічається у кожного четвертого жителя США (Ford E.S., Giles W.H.,
Dietz W.H., 2002). Зв’язок МС в цілому та різних його компонентів з
формуванням гіпертензивного серця на теперішній час остаточно не
з’ясований. Крім того, існують неоднозначні відомості про наявність
незалежного від інших факторів впливу гіперінсулінемії на розвиток ГЛШ.

В останні десятиріччя, з розвитком комп’ютерних технологій, аналіз
варіабельності серцевого ритму (ВСР) виходить за межі суто
експериментальних досліджень та частіше застосовується в клінічній
практиці. Прогностична значимість зниження ВСР доведена насамперед у
пацієнтів з гострим інфарктом міокарду (Bigger J.T., Fleiss J.L.,
Steinman R.C. et al., 1992), в той час як інтерпретація результатів
аналізу ВСР при АГ потребує суттєвого вдосконалення. Це пов’язано з
високою чутливістю ВСР до безлічі впливів, що генеруються у внутрішньому
та зовнішньому середовищі, і, внаслідок цього, обмеженнями щодо
діагностичних властивостей показників ВСР. Тому, тестування цінності
даних, що характеризують ВСР, може бути перспективним при залученні до
наукового аналізу не окремих клінічних даних, а низки факторів, що
обумовлюють регуляцію кровообігу і загальний стан пацієнтів з АГ в
цілому.

Таким чином, теоретичної та практичної актуальності набуває комплексний
аналіз сукупності клінічних, гемодинамічних, метаболічних характеристик
у пацієнтів з АГ, що здатні вплинути як безпосередньо на формування
гіпертензивного серця, так і на прогноз у пацієнтів з певним типом
геометричного ремоделювання ЛШ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри пропедевтики
внутрішніх хвороб №1 Харківського державного медичного університету МОЗ
України “Патогенетичні та терапевтичні аспекти гіпертензивного серця та
його ускладнень”, і є складовою частиною НДР Харківського державного
медичного університету (державний реєстраційний номер 0101U001911).
Автором забезпечено клінічне, інструментальне та лабораторне обстеження
хворих на АГ, проведено статистичну обробку даних, що отримані.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – оптимізація діагностики
гіпертензивного серця та удосконалення оцінки розладу регуляції
кровообігу при АГ з урахуванням наявності у пацієнтів метаболічного
синдрому.

Для досягнення поставленої мети потребували вирішення наступні завдання:

Аналіз особливостей центральної гемодинаміки при різних типах
геометричного ремоделювання ЛШ у хворих на АГ.

Дослідження біохімічних показників: інсуліну, кортизолу, глюкози,
загальних ліпідів, загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів (ТГ),
холестерину ліпопротеідів високої та низької щільності (ХСЛПВЩ та
ХСЛПНЩ) натще, а також інсуліну та глюкози в умовах перорального тесту
толерантності до глюкози (ПТТГ) у хворих на АГ.

Аналіз добового профілю артеріального тиску у хворих на АГ та його
зв’язку з виразністю і характером морфо-функцiональних змiн ЛШ.

Дослідження стану нейрогуморальної регуляції кровообігу у хворих на АГ
за допомогою аналізу ВСР.

Проведення порівняльного аналізу показників, що характеризують МС,
добовий профіль АТ та вегетативну регуляцію серцевого ритму у осіб з
різними структурно-функціональними типами гіпертензивного серця.

Здійснення оцінки адаптаційних резервів у хворих на АГ з урахуванням
характеру ремоделювання ЛШ, метаболічних порушень, вегетативного
дисбалансу та особливостей регуляції АТ.

Об’єкт дослідження: АГ 1-2 ступеню.

Предмет дослідження: структурно-функціональні типи ЛШ, показники, що
характеризують ожиріння і особливості розподілу жирової тканини, вміст в
плазмі крові натще інсуліну, кортизолу, глюкози, загальних ліпідів, ЗХ,
ТГ, ХСЛПНЩ, ХСЛПВЩ та вміст інсуліну і глюкози на 120-й хвилині ПТТГ,
показники ДМАТ, показники ВСР за даними записів електрокардіограми (ЕКГ)
протягом 5-ти хвилин у положенні пацієнтів лежачи та при проведенні
активного тілт-тесту.

Методи дослідження: для досягнення поставленої у роботі мети усім хворим
були проведені загальноприйняті клініко-лабораторні та інструментальні
дослідження. Для вивчення структурно-функціональних показників серця та
визначення типу геометрії ЛШ застосовувався метод ехокардіографії у В- і
М-режимах сканування. Визначення концентрації глюкози в плазмі венозної
крові натще та після ПТТГ, а також концентрації кортизолу, загальних
ліпідів, ЗХС, ТГ, ХСЛПНЩ, ХСЛПВЩ натще здійснено ферментативним методом
з використанням стандартних наборів. Вміст інсуліну в плазмі крові
визначався радіоімунним методом. Добовий профіль АТ вивчався на підставі
результатів 24-годинного моніторування АТ. Дослідження стану
нейрогуморальної регуляції кровообігу здійснювалося за допомогою аналізу
ВСР у стані спокою лежачи та при проведенні активної ортостатичної
проби.

Наукова новизна отриманих результатів. В дослідженні висвітлено
існування суттєвого впливу застосування різних формул розрахунку ММЛШ за
даними ехокардіографії, методів індексації ММЛШ, критеріїв збільшення
ВТСЛШ та критеріїв ГЛШ на частоту виявлення варіантів геометричного
ремоделювання ЛШ у пацієнтів з АГ 1-го та 2-го ступеня. Доведено
доцільність уніфікації існуючих на теперішній час методичних підходів до
визначення як ГЛШ, так і типів геометричного ремоделювання ЛШ, з метою
покращення відтворюваністі результатів наукових досліджень.

З’ясовано, що виділення типів геометричного ремоделювання ЛШ із
застосуванням індексації ММЛШ за площею поверхні тіла (ІММЛШ ППТ),
відображує характер взаємовідносин між структурою ЛШ та станом
гемодинаміки, але не дозволяє враховувати прогностично важливий вплив
ожиріння та факторів, що з ним пов’язані, на формування гіпертензивного
серця. З огляду на це, дані дослідження свідчать на користь застосування
індексації ММЛШ за зростом, що зведений у 2,7 ступінь (ІММЛШ зріст2,7),
і, таким чином, перегляду традиційних рекомендацій.

В дослідженні доведено роль інсуліну як фактора, що сприяє формуванню
типів геометричного ремоделювання міокарду, що супроводжуються
насамперед потовщанням стінок ЛШ. В той же час, продемонстровано, що
зв’язок концентрації інсуліну в плазмі крові з масою міокарду ЛШ
зумовлений передусім наявністю супутнього ожиріння і потужність цього
зв’язку залежить від способу індексації ММЛШ.

Виявлено, що відносно висока, але не більша за межу норми, базальна
концентрація кортизолу в плазмі крові хворих на АГ асоціюється з жіночою
статтю, атерогенним ліпідним профілем плазми та високим пульсовим АТ, в
той час коли з показниками ремоделювання ЛШ безпосередньо не пов’язана.
Втім, ідентифікація ролі кортизолу у патогенезі АГ потребує поглибленого
аналізу функціонування всього гіпоталамо-гіпофізарно-надниркового
комплексу та механізмів тканинної чутливості до кортизолу.

Доведено, що стабільно високий протягом доби АТ пов’язаний зі
збільшенням як товщини стінок лівого шлуночка, так і розміру його
порожнини. Таким чином, підкреслено роль гемодинамічних факторів у
розвитку безпосередньо ГЛШ, між тим як вплив негемодинамічних факторів
зумовлює особливості геометричного ремоделювання ЛШ.

Знайдено відмінності у вегетативному забезпеченні ортостатичних реакцій
у хворих на АГ в залежності від стабільності гіпербаричного навантаження
за даними ДМАТ, ступеню зниження АТ вночі, наявності гіпертрофії ЛШ та
метаболічного синдрому. Таким чином, намічені перспективи застосування
технології аналізу ВСР при есенціальній АГ, що відкриваються завдяки
розгляданню цього захворювання у якості комплексу довгострокових
розладів нейрогормональної регуляції кровообігу.

Практичне значення отриманих результатів. Результати, що отримані,
можуть бути використані практичними лікарями та науковцями з метою
оптимізації діагностики і визначення особливостей перебігу АГ на
підставі оцінки характеру геометричного ремоделювання ЛШ, ступеня
метаболічних порушень, добового профілю АТ, а також поточної
нейрогуморальної регуляції кровообігу за даними аналізу ВСР.

В дослідженні доведено користь визначення типу геометричного
ремоделювання ЛШ як інтегральної характеристики, що відображує
особливості центральної гемодинаміки і функціонального стану міокарду.
При цьому, наголошено на доцільності застосування індексації ММЛШ за
зростом2,7 для адекватної оцінки внеску ожиріння у формування
гіпертрофії ЛШ. Висвітлено, що зниження чутливості до інсуліну у
пацієнтів з АГ найпотужніше пов’язано з величиною окружності талії –
одним з критеріїв МС відповідно до зручних у практичному застосуванні
рекомендацій Експертної комісії національної (США) освітньої програми з
виявлення, оцінки та лікування гіперхолестеринемії у дорослих (Adult
Treatment Panel – ATP). Таким чином, це надає можливість здійснення
експрес-діагностики інсулінорезистентності на ранніх етапах клінічного
обстеження хворих на АГ. Обґрунтовано цінність проведення дослідження
ВСР на підставі аналізу коротких записів ЕКГ при ортостатичному
тестуванні як скринінг-методу, що дозволяє запідозрити порушення
добового профілю АТ, метаболічні розлади і ремоделювання ЛШ у пацієнтів
з АГ.

Результати дослідження впроваджені в практичну роботу міської клінічної
лікарні №11 м. Харкова та міської лікарні м. Лозова Харківської області.
Видані методичні рекомендації “Застосування добового моніторування
артеріального тиску для прогнозу перебігу артеріальної гіпертензії та
визначення індивідуальних схем лікування”, які затверджені МОЗ України.

Особистий внесок дисертанта. Матеріали, які подані в роботі, є особистим
внеском автора у вирішення задачі, що вивчається. Дисертантом був
проведений аналіз наукової літератури за проблемою, визначені цілі та
сформульовані завдання дисертаційної роботи, розроблені план та
методологія дослідження. Особисто здійснено клінічний етап обстеження,
який включав відбір хворих на підставі критеріїв включення, фізікальне
обстеження, забір крові та отримання плазми у хворих та в осіб з групи
контролю. Самостійно проведено та проаналізовано ДМАТ, ЕКГ, а також
взята участь у проведенні ехокардіографічного та лабораторних
досліджень. Автором особисто проведена статистична обробка та науковий
аналіз отриманих результатів, підготовлені та оформлені матеріали до
друку.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації викладені та
обговорені на Українській науково-практичній конференції з міжнародною
участю “Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці
артеріальної гіпертензії та її ускладнень” (Харків, 2002), І-й
міжнародній науковій конференції “Анализ вариабельности ритма сердца в
клинической практике” (Київ, 2002), міжнародному симпозіумі
“Вариабельность сердечного ритма” (Харків, 2003), ІV Міжнародній
конференції студентів та молодих вчених “Медицина – здоров’я XXI
сторіччя” (Дніпропетровськ, 2003), науково-практичній конференції
молодих вчених “Від фундаментальних досліджень до прогресу в терапії”
(Харків, 2003), V Українській конференції молодих вчених, присвяченій
пам’яті академіка В.В. Фролькіса (Київ, 2004), XIV з’їзді Європейського
товариства з артеріальної гіпертензії (Париж,Франція, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 15
друкованих робіт, із них 7 статей у наукових журналах, 6 з яких у
журналах, регламентованих ВАК України, 11 тез вітчизняних
науково-практичних конференцій та міжнародних конференцій і симпозіумів.

Обсяг і структура дисертації. Загальний об’єм дисертації викладений на
214 сторінках та включає вступ, огляд літератури, матеріали та методи
дослідження, 3 глави результатів власних спостережень, закінчення,
висновки, практичні рекомендації та список літератури. Бібліографічний
вказівник вміщує 246 літературних джерел, із них 32 джерел на російській
та українській мові та 214 закордонних джерел, що складає 27 сторінок.
Робота вміщує 24 рисунки, 30 таблиць та 46 формул.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. В дослідження включено 100 хворих на
артеріальну гіпертензію, які проходили обстеження на базі терапевтичного
відділення 11 міської клінічної лікарні м. Харкова. Верифікацію діагнозу
проводили на підставі клініко-анамнестичного та
лабораторно-інструментального досліджень з використанням критеріїв,
рекомендованих експертами ВООЗ/МТГ та Українським товариством
кардіологів.

Критеріями виключення хворих із дослідження, крім симптоматичного
характеру АГ, були АГ 3 ступеня, наявність супутніх запальних та
ендокринних захворювань, ниркова патологія, травматичні ушкодження
центральної нервової системи, набуті вади серця, миготлива аритмія,
гострий коронарний синдром, а також виражена систолічна дисфункція ЛШ
(ФВ0,05. Розподіл за статтю виглядав наступним
чином: чоловіки – 36 (36%), жінки 64 (64%). У 27% пацієнтів було
виявлено АГ 1-го та у 63% – 2-го ступеню за класифікацією ВООЗ/МТГ (1999
р.). У 24% пацієнтів АГ було виявлено супутню ІХС у вигляді стенокардії
напруги 1-го та 2-го функціональних класів, а також дифузного
кардіосклерозу. ХСН 1-ї та 2А стадій було діагностовано у 54% пацієнтів
з загального числа обстежених.

Усім пацієнтам з АГ в перші дні перебування у стаціонарі були проведені
обов’язкові обстеження (наказ №247 МОЗ України).

Антропометричні дослідження включали вимірювання зросту, маси тіла,
окружності талії та стегон. Ехокардіографічні дослідження проводилися на
ультразвуковому сканері RADMIR (модель 628А) в М- і В-режимах
ехолокації, у відповідності із рекомендаціями Американського
ехокардіографічного товариства (1978, 1989). Маса міокарду лівого
шлуночка обчислювалась за формулою Penn Convention (Devereux R.B.,
Reichek N.,1977). Критерієм гіпертрофії ЛШ вважалася величина індексу
маси міокарду більша за 125 г/м2, при застосуванні індексації за площею
поверхні тіла. На підставі розрахунків ММЛШ та ВТСЛШ визначалися чотири
типи геометричного ремоделювання ЛШ: нормальна геометрія ЛШ,
концентричне ремоделювання ЛШ, концентрична гіпертрофія ЛШ, ексцентрична
гіпертрофія ЛШ (Ganau A. et al., 1992).

Визначення концентрацій в плазмі венозної крові кортизолу, глюкози,
загальних ліпідів, ЗХ, ТГ, ХСЛПВЩ та ХСЛПНЩ проводилося ферментативним
методом, визначення інсуліну – радіоімунним. Вміст глюкози та інсуліну в
плазмі крові визначали як натще, так і через 120 хвилин після
перорального прийому 75 г глюкози. Наявність метаболічного синдрому
визначалася згідно з рекомендаціями АТР (2001). Чутливість тканин до
інсуліну оцінювалася за індексом HOMA (Homeostasis model assessment).

Добове моніторування АТ проводилося в умовах вільного рухового режиму
пацієнтів до призначення планової антигіпертензивної терапії або на фоні
попереднього (за 24 години до початку дослідження) скасування
медикаментозного лікування. Дослідження проводилося за допомогою системи
ТМ-2421 (A&D Company, Япония). Автоматична реєстрація показників АТ та
ЧСС здійснювалася кожні 30 хвилин вдень (з 700 до 2300) та кожні 60
хвилин під час сну (з 2300 до 700).

Реєстрація ЕКГ та наступній аналіз ВСР проводилися за допомогою
електрокардіографічного комплексу CardioLab 2000 (ХАИ-МЕДИКА, Україна) у
відповідності до стандартів Європейського товариства кардіології та
Северо-американського товариства кардіостимуляції та електрофізіології
(1996). Запис ЕКГ здійснювався спочатку в положенні пацієнта лежачи,
потім – в активному тілт-тесті.

Статистична обробка даних проводилася на персональному комп’ютері за
допомогою професійного пакету статистичного аналізу даних „Statistica”
версія 6.0. із застосуванням процедур параметричного та непараметричного
аналізу в залежності від характеру розподілу даних. Дані представлені у
вигляді середніх значень та стандартного відхилення. Різниця між
сукупностями даних визнавалася достовірною при рівні статистичної
значимості (р) меншим за 0,05.

Результати дослідження. Частота виявлення різних типів геометричного
ремоделювання лівого шлуночка у обстежених хворих на АГ за умов
розрахунку ММЛШ за формулою Penn Convention, використання в якості
критерію ГЛШ величини ІММЛШ ППТ >125 г/м2 та в якості критерію
збільшення товщини стінок ЛШ величини ВТСЛШ >0,45 становила: НГЛШ – 14%,
ЕГЛШ – 33%, КГЛШ – 32% та КРЛШ – 21%. Між тим, застосування інших,
відомих з літератури, способів розрахунку ВТСЛШ та ММЛШ, індексації
відносно до загальних розмірів тіла, а також критеріїв, які беруться за
ознаку ГЛШ суттєво впливали на частоту виявлення варіантів геометричного
ремоделювання ЛШ. В залежності від способу визначення, серед обстежених
пацієнтів частота певного структурно-функціонального типу ЛШ коливалася
у широкому діапазоні: НГЛШ 8-33% , ЕГЛШ 14-39%, КГЛШ 15-46% та КРЛШ
7-38%.

В цілому, наявність певного типу геометричного ремоделювання ЛШ була
пов’язана з відповідними особливостями внутрішньосерцевої та системної
гемодинаміки. Зокрема, у пацієнтів з ЕГЛШ забезпечення кровообігу
відбувалося завдяки оперуванню серцем об’ємами крові, більшими ніж в
групах пацієнтів з іншими типами ремоделювання ЛШ. При цьому найбільші
відмінності показників: кінцеводіастолічного об’єму, кінцево
систолічного об’єму, ударного об’єму, хвилинного об’єму та серцевого
індексу знайдено між групами пацієнтів з ЕГЛШ та КРЛШ (143,7±19,0 проти
92,0±17,1 мл, 55,5±16,5 проти 31,2±8,7 мл, 88,3±11,6 проти 61,1±14,9 мл,
5,7±1,1 проти 3,8±0,9 л/хв., 2,9±0,5 проти 2,0±0,4 л/м2Чхв, p ? ? ¬ ?>

ae

o

??????? також перебільшувала аналогічний показник у групі пацієнтів з
НГЛШ та в контрольній групі (86,4±59,3 проти 41,4±20,4 та 30,1±15,2
мкОд/мл, p0,05). Між тим, середні
значення концентрації кортизолу в плазмі крові у чоловіків з АГ та в
контрольній групі були достовірно нижчі за відповідні показники у жінок
(225,9±78,3 проти 480,6±166,5 нмоль/л та 172,5±38,2 проти 475,6±157
нмоль/л, відповідно, р0,05), а lnLF та lnHF ще й в контрольній групі
(r=-0,50, r=-0,59, відповідно, p>0,05).

Регресійний аналіз продемонстрував можливість побудови достовірної
моделі (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020