БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЖИЛА ІННА АНАТОЛІЇВНА

УДК 619:616.61–071:636.1

Клініко-функціональна діагностика нефропатії у коней

16.00.01 – діагностика і терапія тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Біла Церква – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Білоцерківському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник – доктор ветеринарних наук

Головаха Володимир Іванович,

Білоцерківський державний аграрний університет,

доцент кафедри терапії та клінічної діагностики

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Кондрахін Іван Петрович

Південний філіал „Кримський агротехнологічний

університет” Національного аграрного університету,

завідувач кафедри терапії та клінічної діагностики

кандидат ветеринарних наук, доцент

Локес Петро Іванович

Полтавська державна аграрна академія,

завідувач кафедри терапії

Провідна установа – Харківська державна зооветеринарна академія

Міністерства аграрної політики України,

кафедра внутрішніх хвороб тварин, м. Харків

Захист дисертації відбудеться “7” __липня_____ 2005 р. о 1400 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 у Білоцерківському

державному аграрному університеті за адресою: 09111, м. Біла Церква,

вул. Ставищанська, 126; навчальний корпус № 8, ауд. № 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Білоцерківського
державного аграрного університету за адресою: м. Біла Церква, Соборна
площа, 8/1.

Автореферат розісланий “_4__” __липня____ 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
Стадник П.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Упродовж декількох тисяч років кінь є незамінним
помічником людини (Стерри П., 1995). Проте, у 70-х – на початку 90-х
років двадцятого століття коням не приділялося належної уваги, що й
призвело до зубожіння галузі конярства. Однак, за останній період
відношення до коней докорінно змінилося. Цим благородним тваринам все
більше і більше почали приділяти уваги. Водночас навіть незначні
порушення в утриманні, годівлі та тренінгу коней можуть призвести до
виникнення різноманітних захворювань, які перебігають з ураженням
багатьох органів і систем, у тому числі і ренальної.

У гуманній медицині розроблено ряд методів для виявлення патології
ренальної системи (Шанин В.Ю., 1998). У ветеринарній літературі такої
інформації в галузі конярства обмаль, оскільки у коней досить складно
застосовувати інструментальне дослідження нирок. Найбільш інформативним
методом діагностики нефропатії залишається біохімічний аналіз сироватки
крові і сечі тварин (Schott H.C., 1997). Проте сеча коней має ряд
особливостей (Robinson N.E., 1983) і тому методи її дослідження, які
використовують у ветеринарній медицині для аналізу сечі
сільськогосподарських і домашніх тварин, не завжди є об’єктивними. У
зв’язку з цим надзвичайно важливо правильно вибрати інформативні тести і
методи аналізу для оцінки функціонального стану ренальної системи і
точно інтерпретувати їх результати. Отже, обраний напрям досліджень є
актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом державної теми „Теоретичне та експериментальне
обґрунтування методів ранньої діагностики, профілактики і терапії хвороб
печінки, нирок, серця, передшлунків та обміну речовин (кетоз,
остеодистрофія, гіпокальціємія, гіпофосфатемія, мікроелементози, А- і
D-гіповітамінози) за множинної внутрішньої патології у
сільськогосподарських тварин (високопродуктивних корів, коней, свиней),
собак і птиці та впровадження їх у виробництво”, яка виконується на
кафедрі терапії та клінічної діагностики Білоцерківського державного
аграрного університету протягом 2000–2005 років (реєстраційний номер
0130U004460). Тема включена до галузевої науково-технічної програми УААН
на 2001–2005 роки „Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в
Україні” (завдання 13.113).

Мета роботи – розробка інформативних методів діагностики ураження нирок
на основі вивчення видових особливостей їх функціонального стану у
клінічно здорових і хворих коней.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні задачі:

а) розробити методичні підходи щодо дослідження сечі у коней різного
віку;

б) вивчити зміни функціонального стану нирок у коней при аліментарній
дистрофії, міоглобінурії, гастроентериті та отруєнні кормами, ураженими
діаспорами грибів;

в) встановити інформативні тести для діагностики нефропатії у коней при
цих хворобах;

г) теоретично обґрунтувати механізми розвитку ураження нирок у коней при
аліментарній дистрофії та отруєнні;

д) вивчити ефективність терапевтичних заходів при лікуванні вторинної
патології ренальної системи у коней при отруєнні кормами, ураженими
діаспорами грибів.

Об’єкт дослідження – хвороби нирок у коней.

Предмет дослідження – особливості функціонального стану та патологія
нирок у коней при хворобах різної етіології, вивчення патогенезу,
експериментальне і теоретичне обґрунтування методів діагностики.

Методи дослідження: клінічні, морфологічний склад крові (кількість
еритроцитів та лейкоцитів, лейкограма), фізичні (колір сечі, прозорість,
консистенція, відносна густина) та біохімічні (гемоглобін, загальний
білок та його фракції, сечовина, креатинін, АСТ, АЛТ, ГГТ, калій,
натрій, магній, фосфор, кальцій, хлориди), гістологічні, мікробіологічні
(виділення та ідентифікація бактерій при захворюваннях молодняку коней
на гастроентерит) та токсикологічні (кормів).

Наукова новизна результатів. Розроблений методологічний підхід до оцінки
функціонального стану ренальної системи у клінічно здорових коней в
залежності від віку та при захворюваннях різної етіології. Удосконалено
методики дослідження сечі у коней з урахуванням її фізичних
особливостей. Вперше встановлено доцільність визначення білка в сечі
фотометричним методом з 3 %-ною сульфосаліциловою кислотою у дорослих
коней та індикаторними смужками – у лошат. Виявлена видова особливість
функціональних властивостей клубочків нефрона, що проявляється
фізіологічною протеїнурією.

Встановлено, що в основі патогенезу нефропатії лежить порушення
кровообігу в нирках, що спричиняє розвиток застійної гіперемії,
внаслідок якої порушуються процеси фільтрації та реабсорбції в
клубочково-канальцевому апараті нирок. Крім того, гіпоксичний стан нирок
призводить до руйнування нефронів (мутне набухання та білкова зерниста
дистрофія) та розростання сполучної тканини в її паренхімі.

Встановлено, що за показниками креатиніну і сечовини в сироватці крові
не завжди можна діагностувати порушення ренальної системи на ранніх
стадіях розвитку патології. Тому для її виявлення необхідно визначати
індекси (Крс/Крк, Сс/Ск, Аск/Крк, ККР, ГГТ/Кр), фізіологічні ліміти яких
вперше запропоновані для оцінки екскреторної, фільтраційної,
реабсорбційної і концентраційної функцій нирок у коней.

Встановлено, що міоглобінурія та гостре кормове отруєння коней
супроводжуються порушенням фільтраційної та реабсорбційної функцій
нирок, розвитком гострої ниркової недостатності, яку діагностують за
зміною фізичних властивостей сечі, зростанням активності ГГТ в сечі та
відношення ГГТ до креатиніну, підвищенням рівнів сечовини і креатиніну в
сироватці крові та зниженням їх індексів (Крс/Крк, Сс/Ск, Аск/Крк, ККР),
а також появою великої кількості епітелію нирок, гіалінових та зернистих
циліндрів в осаді сечі.

Аліментарне виснаження та хронічний гастроентерит супроводжуються
розвитком хронічної ниркової недостатності, яку діагностують за
фізичними властивостями сечі, зниженням показників креатиніну в
сироватці крові та його індексів (Крс/Крк, ККР), відношенням сечовини
сечі до крові та зростанням величини відношення азоту сечовини до
креатиніну.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена методика підготовки
сечі коней до біохімічного аналізу, проведена оцінка об’єктивності
різних методів її дослідження, які рекомендовані для діагностики
нефропатії у коней.

Встановлені фізіологічні ліміти показників крові і сечі та їх індексів у
коней, що є основою визначення функціонального стану ренальної системи у
хворих тварин. Запропоновані інформативні методи діагностики нефропатії
у коней при аліментарному виснаженні, міоглобінурії, інфекційному
гастроентериті та кормовому отруєнні. Розроблена і експериментально
обгрунтована схема лікування ниркової недостатності при гострому
перебізі отруєння кормами, ураженими діаспорами грибів.

Результати досліджень увійшли до підручника „Клінічна діагностика
внутрішніх хвороб тварин” (2004) (розділ „Дослідження сечі”),
затвердженого Міністерством аграрної політики України для підготовки
фахівців у вищих аграрних навчальних закладів 3–4 рівнів акредитації за
спеціальністю „Ветеринарна медицина”, і методичних рекомендацій
„Біохімічні методи дослідження крові тварин” (В.І.Левченко,
Ю.М.Новожицька, В.В.Сахнюк та ін., 2004), затверджених наказом
Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної
політики України № 115 від 07.10.2004 р.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано, проаналізовано
та узагальнено весь обсяг клініко-експериментальних досліджень. Окремі
аналізи проведені в науково-дослідних інститутах УААН: мікробіологічні –
у лабораторії вивчення хвороб молодняку ІЕКВМ (завідувач – доктор
ветеринарних наук Ушкалов В.О.), токсикологічні – у лабораторії
токсикологічного моніторингу ІЕКВМ (завідувач – канд. вет. наук Куцан
О.Т.), хімічний аналіз кормів – в Інституті свинарства ім. Квасницького
(завідувач лабораторією біохімічних і зоотехнічних досліджень Шостя
А.М.). Гістологічні дослідження нирок проведені разом з доцентом М.В.
Утеченком на кафедрі ветеринарно-санітарної експертизи і патологічної
анатомії Білоцерківського державного аграрного університету.

Апробація результатів. Матеріали дисертації доповідалися та
обговорювалися на міжнародній конференції „Ветеринарна медицина – 2004”
(Феодосія, 2004), Всеукраїнській конференції молодих учених „Сучасні
проблеми діагностики інфекційних хвороб тварин” (Харків, 2003) та на
наукових конференціях науково-педагогічних працівників факультету
ветеринарної медицини (Біла Церква, 2001–2003); конференції молодих
учених, докторантів, аспірантів „Наукові пошуки молоді на початку 21
століття” (Біла Церква, 2004).

Публікації. Результати досліджень опубліковані у 6 статтях, що вийшли у
фахових виданнях: Віснику Білоцерківського державного аграрного
університету (4), міжвідомчому тематичному науковому збірнику ІЕКВМ
„Ветеринарна медицина” (2) та у методичних рекомендаціях (1).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота включає вступ, огляд
літератури, вибір напрямів досліджень, матеріали та методи виконання
роботи, результатів власних досліджень (5 розділів), узагальнення
результатів досліджень та їх аналіз, висновки та пропозиції виробництву,
список використаних джерел і додатки. Робота викладена на 142 сторінках
комп?ютерного тексту, ілюстрована 53 таблицями та 22 рисунками. Список
використаних джерел включає 247 найменувань, у тому числі 164 – із
далекого зарубіжжя. У додатку наведено 4 документи.

Вибір напрямів досліджень, матеріал та методи виконання роботи. Робота
виконувалася протягом 2001–2004 років на базі НДІ внутрішніх хвороб
тварин при Білоцерківському ДАУ, лабораторії патологічної анатомії НДІ
ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринництва. Частину
досліджень проводили у Інституті експериментальної та клінічної
ветеринарної медицини УААН та Інституті свинарства ім. О.В.Квасницького
УААН.

Дослідну частину роботи виконували в кінних заводах України:
Олександрійському (м. Олександрія), приватному „Інкопмарк” (м.
Кіровоград), приватній конюшні (м. Луцьк), СТОВ „Ківшовате”
(Таращанський район Київської області), Московському центральному
іподромі (Росія) та тваринах приватних осіб. Об?єктом досліджень були
кобили і жеребці віком від 3 до 9 років, лошата – від народження до
1-річного віку, молодняк коней – від 1 до 3 років.

Дослідну роботу виконували за наступним планом: а) оцінка різних методів
дослідження сечі у коней (n=459); б) визначення фізіологічних лімітів
вмісту креатиніну, сечовини, білка у сироватці крові та сечі, активності
ГГТ в сечі (n=164); в) на основі одержаних показників вираховували
фізіологічні величини індексів сечі і крові (відношення креатиніну сечі
до крові, сечовини сечі до крові, активності ГГТ до креатиніну в сечі,
азоту сечовини до креатиніну в крові, умісту білка до креатиніну в
сечі), кліренсу кальцію, хлоридів, магнію та вивчення інформативності
їх змін для діагностики нефропатії у коней; г) вивчення функціонального
стану нирок при метаболічних порушеннях у нежеребних кобил і лошат та
хронічному перебізі гастроентериту і визначення інформативних
показників для діагностики ниркової недостатності; д) вивчення змін
функціонального стану ренальної системи у коней при міоглобінурії та
отруєнні кормами, контамінованими діаспорами грибів і визначення
інформативних показників для діагностики нефропатії; е) відновлювальна
терапія ниркової недостатності при отруєнні коней кормами,
контамінованими діаспорами грибів.

На першому етапі густину сечі визначали урометром та індикаторними
смужками; водневий показник (рН) – індикаторними смужками; наявність
білка в сечі – реакціями з азотною і сульфосаліциловою кислотами, пробою
з кип?ятінням та індикаторними смужками; глюкози – індикаторними
смужками та пробою Гайнеса; кетонів – індикаторними смужками, пробою
Легаля та з розчином Люголя; уробіліну – індикаторними смужками та
пробою Флоренса; білірубіну – індикаторними смужками, пробами Розіна та
Фуше; наявність лейкоцитів та еритроцитів – індикаторними смужками та
мікроскопією осаду сечі; гемоглобіну – індикаторними смужками та пробою
з амідопірином; міоглобіну – пробами з 3 %-ною сульфосаліциловою
кислотою та кристалічним амонію сульфатом.

Другий етап роботи був присвячений вивченню показників сечі і крові та
їхніх індексів у клінічно здорових коней української верхової і
тракененської порід (164 гол.). Для цього в сечі визначали уміст
сечовини (кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом); креатиніну
(кольоровою реакцією Яффе – метод Поппера); уміст білка (із 3 %-ною
сульфосаліциловою кислотою на КФК-3) та активність ГГТ (методом Szasz).
Вираховували коефіцієнт канальцевої реабсорбції (ККР), індекси: сечовини
сечі до крові (Сс/Ск), креатиніну сечі до крові (Крс/Крк), азоту
сечовини до креатиніну в крові (Ас/Кр), активності ГГТ до креатиніну в
сечі (ГГТ/Кр), та білка сечі до креатиніну сечі (білок/Кр).

Ґрунтуючись на одержаних результатах, третій етап дослідної роботи був
направлений на вивчення змін ренальної системи при різних захворюваннях,
що дало змогу визначити найбільш інформативні показники для діагностики
її патології і теоретично обґрунтувати механізми розвитку ураження нирок
при окремих хворобах. Для цього функціональний стан нирок вивчали при
наступних хворобах: аліментарному виснаженні (17 нежеребих кобил віком
6–9 років) та 15 лошат (віком 9–11 міс. тракененської породи);
міоглобінурії (9 коней 2–5-річного віку чистокровної верхової породи);
гастроентериті, спричиненому патогенними штамами E. сoli і Ps.
аеrugіnosa (16 коней віком 1–3 роки чистокровної верхової породи) та
отруєнні сіном, ураженому грибами (10 коней 3–5-річного віку
чистокровної верхової породи).

При всіх захворюваннях досліджували стан гемопоезу: визначали кількість
еритроцитів і лейкоцитів (пробірочним методом), величину гематокриту
(мікрометодом у модифікації Й. Тодорова), уміст гемоглобіну
(геміглобінціанідним методом). Білковий обмін вивчали за рівнем у
сироватці крові загального білка (рефрактометрично), його фракцій –
нефелометричним (турбідиметричним) методом.

Функціональний стан нирок вивчали за показниками сечі: фізичними (колір,
консистенція, прозорість, густина); хімічними (рН, уміст білка, глюкози,
кетонових тіл, кров?яних пігментів, сечовини, креатиніну та активності
ГГТ); мікроскопічними (аналіз осаду на еритроцити, лейкоцити, циліндри,
епітелій, неорганічні компоненти). Мінеральний обмін вивчали за
концентрацією натрію (з уранілацетатом магнію), калію (турбідиметрично),
магнію (набором реактивів фірми „Simko Ltd”), кальцію (набором реактивів
фірми „Simko Ltd”), фосфору (з молібдатом амонію) та хлоридів (з
родонітом ртуті) у сироватці крові і сечі. Математично підраховували
індекси сечі і крові та кліренс електролітів нирками за концентрацією
креатиніну в сечі і крові.

На основі проведених досліджень нами встановлені найбільш інформативні
діагностичні критерії при окремих патологіях. Аналіз результатів власних
досліджень з урахуванням даних літератури дав можливість теоретично
узагальнити патогенез патології нирок при окремих хворобах.

Наступним етапом дослідної роботи було проведення відновлювальної
терапії ниркової недостатності у коней при гострому кормовому отруєнні
діаспорами грибів з врахуванням ступеня ураження нирок і стану
водно-електролітного балансу. Лікування проводили за наступною схемою:
ізотонічні розчини натрію хлориду (120,0 мг/кг), глюкози (830,0 мг/кг),
Рінгера-Локка (8,0 мл/кг), аскорбінова кислота (3,0 мг/кг), катозал
(0,03 мл/кг), маніт (0,5 г/кг), трентал (1 мг/кг), есенціалє (0,05 мл/кг
двічі на день) та сирепар (0,03 мл/кг). Перераховані препарати вводили
внутрішньовенно 5–7 днів (в залежності від стану тварини). Есенціалє
через три дні було замінено на сирепар, який вводили внутрішньом?язово.
Застосовували клізми з 3 %-ним теплим мильним розчином, після чого
заливали відвар льону. Внутрішньо вводили пасту ентеросгелю в дозі
35,0–40,0 г двічі на добу.

Одержані результати досліджень обробляли з використанням методів
варіаційної статистики.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Порівняльна оцінка різних методів дослідження сечі у коней

Важливим елементом, від якого залежить достовірність результатів, є
правильний відбір сечі. Ґрунтуючись на результатах нашої роботи,
одержання сечі у кобил краще проводити катетеризацією (ефективність –
85–90%). У жеребців сечу краще збирати у спеціальні сечозбиральні мішки.
Єдиним недоліком цього методу є забруднення сечі мікроорганізмами
(визначали пробою Брауде), спермою, клітинами уротелію, що може давати
завищені результати при дослідженні на білок та нітрити. Перед
дослідженням сечу відстоювали 2–3 години, верхній шар фільтрували і лише
потім проводили її аналіз.

При дослідженні сечі дорослих коней на наявність білка якісними
реакціями найбільш показовою виявилася проба з кип?ятінням. Інші проби
(з 20 %-ною сульфосаліциловою кислотою та кільцева з азотною кислотою)
непридатні через присутність слизу та муцину в сечі. Із кількісних
реакцій визначення вмісту білка в сечі дорослих коней найбільш
інформативним є фотометричний метод із 3 %-ною сульфосаліциловою
кислотою. Встановлено, що максимальна кількість білка в сечі у клінічно
здорових коней має не перевищувати 0,23 г/л.

На відміну від дорослих коней, сеча більшості лошат до 5-місячного віку
рідка і прозора, в інших – нагадує рідкий кисіль із незначним
помутнінням. Колір її – від світло-лимонного до насиченого жовтого. Такі
фізичні властивості дають змогу проводити хімічне дослідження сечі у
лошат без попередньої підготовки (відстоювання, підкислення чи
фільтрування) та використання проби з 20 %-ною сульфосаліциловою
кислотою для визначення білка в сечі. Проба із азотною кислотою
непридатна для дослідження, оскільки біло-коричневе кільце утворювалося
навіть в розведенні її 1:20. Найбільш надійним є визначення білка в сечі
фотометричним методом з 3 %-ним розчином сульфосаліцилової кислоти.

В умовах господарства для визначення білка в сечі використовують
індикаторні смужки, тому ми порівняли їх інформативність з 3 %-ним
розчином сульфосаліцилової кислоти. Проведена робота дає змогу зробити
наступний висновок: за вмісту білка в межах 0,01–0,23 г/л
(фотометричний метод) індикаторні смужки фірми „LaChema” показували
негативний результат (5,8 % коней) або давали показання в межах 0,3–1
г/л (79,6 %) і навіть 3–10 г/л (14,5 % коней). Виходячи з цих даних,
можна припустити, що результати, одержані індикаторними смужками, не
завжди об’єктивні, а щодо вмісту білка в межах до 1,0 г/л є такими, що
відповідають фізіологічним величинам (до 0,23 г/л).

Визначення глюкози в сечі коней можна проводити індикаторними смужками,
а за їх відсутності – пробою Гайнеса з попереднім видаленням білка
шляхом кип?ятіння (до повного згортання білка).

Наявність білірубіну в сечі найбільш практично визначати індикаторними
смужками та пробою Фуше. Однак, для підвищення контрастності й оцінки
кольорів під час підкислення сечі слід додавати декілька крапель 3
%-ного перекису водню. Проба Розіна виявилася непридатною, оскільки при
оцінці результатів реакції неможливо розрізнити наявність кільця на межі
двох рідин.

При визначенні уробіліногену в сечі проба Флоренса (з ефірною витяжкою)
та індикаторні смужки показували одні й ті ж результати. Проба
Богомолова, за нашими дослідженнями, виявилася непридатною, оскільки при
додаванні до сечі міді сульфату утворювалися коричневі пластівці і
реакція припинялася (згідно з методикою, за наявності уробіліногену
хлороформ забарвлюється в рожево-червоний колір). Утворення цих
пластівців, імовірно, зумовлено окисненням міді індиканом, жовчними
пігментами, сечовою кислотою та кетоновими тілами.

Вміст гемоглобіну в сечі коней слід визначати за допомогою індикаторних
смужок та пробою з амідопірином. Проба з амідопірином специфічна на
гемоглобін, тоді як індикаторні смужки виявляють в сечі як гемоглобін,
так і еритроцити, які нерідко важко розрізнити при оцінці реакції. Тому
при появі в сечі гемоглобіну (при дослідженні смужками) необхідно
перевіряти осад сечі на наявність еритроцитів та порівнювати зміни
кольору сечі до і після відстоювання.

Для виявлення міоглобіну інформативною є проба з кристалічним амонію
сульфатом.

При визначенні кетонових тіл в сечі слід застосовувати індикаторні
смужки та пробу Легаля. Пробою Легаля виявляють кетони у свіжовідібраній
сечі, а індикаторними смужками можна досліджувати сечу протягом доби.
Проба з розчином Люголя не придатна для визначення кетонових тіл у сечі
коней.

Особливе місце при дослідженні сечі у коней, на нашу думку, має зайняти
проба з азотною кислотою на фільтрувальному папері. Її використовують
для дослідження білірубіну. При потраплянні азотної кислоти на
фільтрувальний папір (попередньо змочений сечею) утворюються кільця
різного кольору. Ми вважаємо, що білий колір на початку реакції вказує
на наявність білка в сечі, але оскільки його у більшості випадків
незначна кількість і реакція не припиняється, то білий колір через
певний час замінюється на більш насичені, зокрема зелений (вказує на
наявність білірубіну), фіолетовий та коричневий (індикану та уробіліну).
Перевірка цього методу іншими якісними пробами та індикаторними смужками
давала ідентичні результати, що дає змогу використовувати його у
практичній ветеринарній медицині. Єдиний недолік цієї реакції –
необхідність ретельно стежити за зміною забарвлення, оскільки за
незначної кількості тієї чи іншої речовини можна побачити лише відтінок
певного кольору, який швидко змінюється на більш інтенсивний.

Визначення індексів сечі і крові для діагностики нефропатії та

інтерпретація їх результатів

Визначення лімітів індексів сечі і крові (Крс/Крк, ККР, Сс/Ск, Аск/Крк,
ГГТ/Кр) проводили за результатами дослідження 164 клінічно здорових
коней, у яких встановлені фізіологічні коливання основних показників, що
характеризують функціональний стан нирок, печінки і білково-мінерального
обміну (сечовина, креатинін, загальний білок і його фракції, активність
АСТ, АЛТ і ГГТ, кальцій, фосфор, калій, натрій, хлориди, магній).

Одним із найважливіших показників функції нирок, особливо клубочків, є
вміст креатиніну в сироватці крові та сечі, оскільки він майже не
реабсорбується у канальцях. У здорових коней вміст креатиніну в
сироватці крові становить 100,0–180,0 мкмоль/л, а в сечі – від 7360 до
35760 мкмоль/л; коефіцієнт канальцевої реабсорбції (ККР) – від 98,4 до
100,0 % (в середньому 99,2±0,03 %). Тобто, у клінічно здорових коней в
кров?яне русло реабсорбується близько 1 % виділеного в первинну сечу
креатиніну.

Для оцінки функціонального стану канальців та визначення виду азотемії
використовують індекс креатиніну сечі до крові (Крс/Крк), який у
середньому становить 157,0±6,0 (80,0–358,0). Уміст сечовини в сечі коней
становить 250,0–600,0, а індекс сечовини сечі до крові (Сс/Ск) –
18,0–130,0. Нерідко у коней неможливо відібрати сечу. В такому випадку
підраховують індекс вмісту азоту сечовини до креатиніну в сироватці
крові (Аск/Крк), який становить 6,0–15,0.

Одним із основних ферментів сечі є ГГТ, який міститься у великій
кількості у клітинах нирок. При порушенні нефронів він виходить у
просвіт канальців і активність його в сечі зростає. У клінічно здорових
коней за розрахунками середнього квадратичного активність ГГТ має не
перевищувати 0,63 мккат/л. Важливим показником є відношення активності
ГГТ до креатиніну в сечі (ГГТ/Кр). Цей індекс, згідно з нашими
дослідженнями, має бути в межах від 0 до 17,4. Здебільшого високі
величини ГГТ/Кр збігаються з низькими показниками Сс/Ск і Крс/Крк.

Таким чином, для діагностики нефропатії у коней, окрім результатів
фізичного і мікроскопічного дослідження сечі, важливими є уміст білка,
сечовини, креатиніну й активність ГГТ в сечі і сироватці крові та їх
індекси (Крс/Крк, Сс/Ск, ГГТ/Кр, ККР, Аск/Кркта Бс/Крс). Їх фізіологічні
ліміти подані у табл. 1.

Таблиця 1 – Фізіологічні величини показників ренального статусу в коней

Показник Фізіологічна величина

Сечовина крові, ммоль/л

Сечовина сечі, ммоль/л

Креатинін крові, мкмоль/л

Креатинін сечі, мкмоль/л

ГГТ сечі

Крс/Крк

Сс/Ск

ГГТс/Крс

ККР

Аск/Крк 3,0–7,5

250,0–600,0

100,0–180,0

7360,0–35760,0

0–0,63

80,0–358,0

40,0–130,0

0–17,4

98,4–100,0

6,0–15,0

Функціональний стан нирок при аліментарній дистрофії та

діагностика ниркової недостатності

Серед неінфекційних хвороб у тварин усіх видів, у тому числі й коней,
найбільшу частку становлять хвороби, спричинені порушенням обміну
речовин, які виникають внаслідок незадовільної годівлі. Таку патологію
ми виявили у нежеребних кобил тракененської породи. Основу їхнього
раціону становили силос (6 кг), солома (8 кг), овес (0,5 кг) та вівсяні
висівки (2 кг) низької якості. Повністю були відсутні вітамінні корми
(морква, пророщений овес). При такій годівлі реєстрували нестачу
кормових одиниць (36,6 %), перетравного протеїну (60,4 %) та надлишок
клітковини (93,8 %). Окрім загального схуднення та набряків путових
суглобів у тварин виявили ознаки нефропатії: олігурію, олігакіурію. У
крові 40 % хворих коней виявили олігоцитемію та олігохромемію.

При біохімічному дослідженні встановили гіпокреатинінемію, зменшення
вмісту сечовини в сироватці крові, підвищення активності ГГТ в сечі (у
60 % в межах 0,69–1,02 мккат/л), низькі індекси Крс/Крк, Сс/Ск та ГГТ/Кр
(відповідно у 70 %, 80 і 20 %). При гістологічному дослідженні основна
маса епітеліальних клітин звивистих канальців і клубочків перебувала в
стані білкової зернистої та гіаліново-крапельної дистрофії, частина їх
злущувалася і потрапляла у просвіт канальця. Подекуди спостерігали
розростання інтерстиціальної сполучної тканини, яка заміщувала
функціональну. Крім того, виявляли ознаки застійної гіперемії, особливо
в мозковій речовині (прямі канальці та петля Генле). На ураження нирок
вказували і показники осаду сечі – гіалінові та зернисті циліндри,
еритроцити, лейкоцити та невелика кількість епітелію різного походження
(нирок та сечового міхура).

Ґрунтуючись на отриманих даних, механізм розвитку нефропатії при
аліментарному виснаженні можна охарактеризувати наступним чином. Тривала
нестача енергії призвела до уповільнення скорочень серця і частоти
дихання та виникнення гіпоксичних явищ. Їх розвиток підтверджується
виявленими олігоцитемією та олігохромемією. Клінічно у тварин виявляли
анемічність та синюшність видимих слизових оболонок. Застійні явища у
великому і малому колах кровообігу спричиняють порушення гемодинаміки.
Гістологічно у паренхімі нирок виявляли застійну гіперемію, яка
інтенсивнішою була у проксимальних канальцях. Стаз крові у паренхімі
нирок призвів до розвитку білково-зернистої та гіаліново-крапельної
дистрофії епітелію канальців та клубочків нирок. У свою чергу
деструктивні зміни у нефронах сприяють елімінації ензимів у первинну і
вторинну сечу, свідченням чого є зростання активності ГГТ в сечі.
Оскільки процес руйнування клітин довготривалий, то в кірковій речовині
відмічали проліферацію сполучної тканини. Крім того, пошкоджені клітини
злущувалися і надходили у сечу. Тому при дослідженні осаду сечі у ній
виявляли епітеліальні клітини, гіалінові циліндри, на які подекуди
нашаровувались еритроцити та лейкоцити, утворюючи зернисті. Застійні
явища в канальцях призвели до їх дилятації, порушення реабсорбційної
здатності нирок, виникнення олігурії та олігакіурії.

Дефіцит білка в раціоні зумовив уповільнений синтез сечовини (про це
свідчить низький рівень її в крові і сечі), яка при голодуванні
використовується організмом для ресинтезу амінокислот і поповнення
білкового складу крові. Крім того, низьку екскрецію сечовини із сечею
спричинили ниркова недостатність та порушення гемодинаміки, що
підтверджує її індекс.

Довготривале порушення білкового обміну призвело до розвитку
дистрофічних та атрофічних змін мускулатури, що значною мірою вплинуло
на інший важливий показник – креатинін. Уміст його в сироватці крові
знижувався. Водночас виділення із сечею залишалося в нормі. Оскільки
екскреція креатиніну повністю залежить від роботи нирок і на неї не
впливають годівля та час взяття крові і сечі, то зниження його синтезу
призводить до зменшення його виділення. Оскільки цього не відбулося, то
очевидним є порушення фільтраційної здатності ниркового фільтра, про що
свідчить низький індекс Крс/Крк (128,9–226,5). Гістологічно ураження
клубочків підтверджується потовщенням капсули Шумлянського-Боумена.

>

?

?

?

???? a @

B

D

?

a

O

O

O

O

O

$

O

O

„A`„A

O

O

O

O

O

O

EHuy

O

$

O

;’;ueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueieaeaeaeaeaeaeOeOeeieEeaeaeaeaeueAueoeu
eoeueoeueoeueeOeaeaeueieEe3/4eaeaea

O

$

O

??????ального статусу практично не змінилися. У них виявили лише знижені
величини сечовини і креатиніну в сечі, що є проявом порушення механізмів
фільтрації і реабсорбції внаслідок змін структури нирок (невелика
кількість гіалінових циліндрів у присутності зернистих та епітеліальних
клітин канальців завжди свідчать про пошкодження нефронів).

Якщо показники сечовини і креатиніну при хронічній нирковій
недостатності в кобил і лошат істотно різнилися, то величини
електролітного статусу були подібними. У всіх тварин у сироватці крові
та сечі відмічали низький уміст кальцію, фосфору, магнію, хлоридів,
натрію та калію.

Діагностика гострої ниркової недостатності

при міоглобінурії у коней

Досить складним і небезпечним захворюванням у конярстві по праву
вважають міоглобінурію. Ця хвороба поширена у коней, які виконують
напружену роботу. Найбільш сприйнятливими до цього захворювання є, за
нашими дослідженнями, коні чистокровної верхової породи.

Дослідження проводили на конях цієї породи, які перебували в інтенсивній
роботі. Слід відзначити, що порушень умов утримання, годівлі та тренінгу
виявлено не було. Проте у деяких коней після дня відпочинку спостерігали
розвиток міоглобінурії. При біохімічному дослідженні виявляли підвищені
величини активності АСТ, АЛТ, КК та ГГТ в сироватці крові (відповідно
1082,3±120,3, 344,2±167,0 нкат/л, 350,0±25,0 Од/л та 6,9±2,6 мккат/л).

Уміст креатиніну і сечовини у крові був підвищеним (табл. 2), а їх
індекси знижувалися. При аналізі клінічних симптомів і вмісту креатиніну
в сироватці крові ми дійшли висновку, що тяжкість пошкодження м?язової
тканини і рівень креатиніну прямо пропорціонально залежні, тобто, у
коней з легким перебігом міоглобінурії уміст креатиніну в сироватці
крові не змінюється, а у тяжко хворих – підвищується. Одним із
факторів розвитку захворювання стало зниження вмісту вітаміну Е
(0,069±0,020 мкмоль/л). Саме його дефіцит призводить до вивільнення
великої кількості міоглобіну, який справляє токсичну дію, внаслідок якої
порушуються механізми фільтрації, реабсорбції та очищення крові від
креатиніну, на що вказують низькі величини Крс/Крк (у 50 % хворих він
становив 33,6±51,0) та ККР (97,0–98,0 %). Про істотні зміни в паренхімі
нирок свідчать патологічні елементи осаду сечі: значна кількість
епітелію, еритроцитів, міоглобіну та циліндрів (гіалінових і зернистих).
Неінформативними виявилися індекси ГГТ/Кр та Аск/Крк.

Таблиця 2 – Уміст креатиніну і сечовини та їх індексів у коней при
міоглобінурії

Група тварин Креатинін, мкмоль/л

кров

сеча

Крс/Крк ККР, у процентах Сечовина, ммоль/л

кров

сеча

Сс/Ск

Клінічно здорові

Хворі

р< 131,1–166,4 143,3±8,5 151,6–262,0 213,3±17,5 0,01 13976–22388 14485±1269 5089–23877 12386±2369 0,5 76,3–111,7 96,8±8,3 33,6–124,9 58,4±12,4 0,05 98,8–99,1 99,0±0,1 97,0–99,2 97,9±0,3 0,01 4,3–6,6 5,5±0,4 6,0–8,5 7,0±0,4 0,05 300,0–488,0 421,4±34,3 119,6–478,4 254,0±54,8 0,05 53,6–100,9 79,3±10,9 14,1–70,3 37,6±9,2 0,05 Порушення обміну макроелементів проявлялися зниженням їх умісту в сечі та змінами кліренсу. Зокрема, кліренс кальцію знижувався на 1,1 %, що свідчить про порушення його реабсорбції. Зміни кліренсу магнію мали нестабільний характер: у частини тварин він був високим (12,2–18,7 %), в інших – низьким (4,1 %), що вказує на пошкодження канальців нирок. Таким чином, виявлені порушення ренальної системи, очевидно, слід віднести до функціональних, які характерні для гострої ниркової недостатності. Діагностику нефропатії при міоглобінурії слід проводити за змінами фізичних властивостей сечі, мікроскопії осаду, показниками креатиніну в сироватці крові, його індексів (Крс/Крк і ККР) та змінами мінерального обміну. Зміни ренальної системи у коней при хронічному гастроентериті Наступним етапом нашої роботи було вивчення змін функціонального стану нирок при гастроентериті. Об?єктом дослідження був молодняк чистокровної верхової породи 1–2-річного віку, який хворів на хронічний гастроентерит, спричинений E.coli i Ps.aeruginosa. Захворювання в коней тривало більше одного року. Клінічних проявів порушення функціонального стану нирок ми не відмічали. При біохімічному дослідженні крові виявили підвищення вмісту сечовини (у 63,6 % коней він становив 8,5–9,5 ммоль/л), зниження креатиніну (у 45,4 % – 90,1–97,7 мкмоль/л) та індексів Крс/Крк та Сс/Ск. При дослідженні осаду сечі виявляли гіалінові, еритроцитарні і зернисті циліндри, клітини епітелію нирок і сечового міхура, значну еритроцитурію та лейкоцитурію. Такі зміни дали нам підставу вести мову про хронічну ниркову недостатність. На її наявність вказували і високі величини Аск/Крк (19,9±0,9). Механізм розвитку хронічної ниркової недостатності можна уявити таким. Дегідратаційні процеси внаслідок періодичних проявів синдрому діареї призводять до гіпернатріємії (169,6–199,0 ммоль/л). Крім того, токсична дія ентеротоксинів E.coli та продуктів життєдіяльності патогенних мікроорганізмів спричинюють ураження нирок внаслідок стазу крові. У них порушуються процеси фільтрації та реабсорбції, що призводить до зниження очищення крові від шкідливих речовин. Крім того, руйнування токсинами епітелію канальців спричиняє їх злущення і виведення із сечею. Тому при дослідженні осаду ми виявляли епітелій, циліндри, еритроцити та лейкоцити. Діагностика і корекція гепато-ренального синдрому в коней при гострому кормовому отруєнні У період дослідної роботи ми спостерігали кормове отруєння коней чистокровної верхової породи діаспорами грибів. Клінічно отруєння проявлялося кривавим проносом, макрогематурією, пригніченням (інколи збудженням) загального стану, гіпертермією, тахіпное, тахікардією, синюшністю слизових оболонок. Виявили істотні зміни біохімічних показників ренальної системи. Зокрема, у хворих визначалися високий рівень креатиніну (413,3±106,3 мкмоль/л), сечовини (табл. 3), підвищена активність ГГТ у сечі. У більшості хворих виявили знижені величини індексів цих показників: Крс/Крк (13,1–40,0), Сс/Ск (22,0) та ККР (92,5–98,4 %). Водночас, індекс ГГТ/Кр був високим –27,7–420,9. За клінічними симптомами, біохімічними показниками сироватки крові, сечі, осаду сечі та гістологічними змінами встановлено, що гостре кормове отруєння діаспорами грибів супроводжується гострою нирковою недостатністю. Механізм її розвитку можна уявити таким чином (рис. 1). Потрапляння міцелію грибів в організм коней і подальший їх розвиток призводить до накопичення токсичних продуктів, які, всмоктуючись у кров, спричинюють розлади багатьох систем організму, в тому числі гепатобіліарної і ренальної. Порушується порозність кровоносних судин, внаслідок чого виникають крововиливи в усіх тканинах і органах, зокрема кишечнику та нирках. На це вказують кривавий пронос та гематурія. Руйнування м’язової тканини спричиняє зростання креатину і відповідно креатиніну в сироватці крові. Окрім ураження скелетної мускулатури, відмічали пошкодження міокарда та порушення гемодинаміки. Таблиця 3 – Уміст креатиніну і сечовини у коней при отруєнні Група тварин Креатинін, мкмоль/л кров сеча Крс/Крк ККР, у процентах Сечовина, ммоль/л кров сеча Сс/Ск Клінічно здорові Хворі р? Через 3 дні р? Через 14 днів р? 125,7–173,7 151,5±11,1 300,2–865,2 436,5±107,5 0,05 270,1–350,4 304,9±16,5 0,01 175,5–190,1 183,0±3,3 0,05 11283–26269 18611±3740 7060–20300 10343±2450 0,5 13790–21700 17750±2273 0,5 15420–18642 16838±588 0,5 77,6–209,0 125,7±26,7 8,2–58,3 38,1±8,9 0,05 51,1–67,3 57,9±3,8 0,05 81,1–101,8 92,1±4,6 0,01 98,7–99,5 99,1±0,2 87,7–98,3 95,7±2,0 0,1 98,0–98,5 98,2±0,2 0,05 98,8–99,0 98,9±0,1 0,05 6,4–6,8 6,7±0,1 6,7–27,1 11,8±3,8 0,5 6,1–8,5 7,6±0,7 0,5 5,9–7,5 6,7±0,4 0,5 400,8–629,1 516,7±45,9 310,2–530,8 416,1±50,6 0,5 334,3–568,4 426,3±60,8 0,5 390,5–510,6 448,6±34,8 0,5 58,9–93,9 77,5±7,7 18,6–59,6 43,1±6,8 0,5 46,4–66,9 56,0±4,5 0,05 60,1–71,9 66,5±3,1 0,5 Токсична дія продуктів життєдіяльності грибів спричиняла розвиток гепатодистрофії, свідченням чого є зростання індикаторних для печінки ферментів (АСТ, АЛТ і ГГТ) та білірубіну (відповідно 1192,4±86,5; 236,4±48,2 нкат/л; 0,66±0,22 мккат/л та 28,0±15,7 мкмоль/л). Гіпербілірубінемія, як і продукти катаболізму грибів, зумовлює виникнення гепатоенцефалопатії. Клінічно у тварин ця патологія проявлялася судомами, оглумоподібним станом, спонтанними манежними рухами, спазмами сечового міхура. Гостра застійна гіперемія спричиняє деструктивні зміни клітин (особливо епітеліальних) нирок, внаслідок чого розвивається мутне набухання епітелію, білкова зерниста дистрофія та десквамація клітин, які з?являються в осаді сечі. Руйнування епітелію призводить до елімінації ферментів, зокрема ГГТ, а порушення гемодинаміки – механізмів фільтрації і реабсорбції в нирках та зростання креатиніну і сечовини в сироватці крові. Таким чином, гостра ниркова недостатність розвивається досить швидко і проявляється у коней "сечовими" коліками (часті позиви до сечовиділення, олігурія, гематурія). Діагностують її за умістом сечовини, креатиніну та активністю ГГТ в сечі і сироватці крові та їх індексами. Разом з цими показниками слід досліджувати осад сечі. Поряд із гострою нирковою недостатністю розвивається порушення гепатобіліарної системи. У цьому випадку патологію слід розцінити як гепато-ренальний синдром. його кліренсу, що є типовим для гострої ниркової недостатності. Уміст хлоридів у сироватці крові і сечі теж знижувався, але кліренс їх нирками зростав і становив у середньому 2,60±1,24 %, що є несприятливою ознакою і вказує на неможливість нирок стабілізувати рівень їх у крові. Вміст магнію залишався без змін. Це відбулося через повільне виведення його із сечею та посилення реабсорбційних механізмів нирок. Таким чином, при гострому кормовому отруєнні у коней основні порушення виявлені в обміні кальцію, фосфору та хлоридів. Заключним етапом дослідної роботи була апробація схеми відновлення стану ренальної системи, яку ми застосовували у коней при гострому кормовому отруєнні. Схема включала дезінтоксикаційні засоби, адсорбент, вазодилятатори та гепатопротектори. Слід відзначити, що навіть при такій інтенсивній терапії деяке поліпшення загального стану відмічали лише на 3-й день лікування. Позитивний результат моніторингу умісту креатиніну і сечовини в сироватці та активності ферментів крові і сечі спостерігали через три дні після початку лікування. Але остаточне відновлення цих показників проходило по-різному. Зокрема, активність ГГТ в сироватці крові знизилася до норми через 7 днів, а в сечі – через два тижні. Уміст сечовини та активність індикаторних для печінки ферментів відновилися через два тижні. Однак, рівень креатиніну в сироватці крові навіть через два тижні у більшості тварин залишався на верхній межі норми або вище. По-різному відновлювалися і показники індексів сечовини і креатиніну. Найшвидше прийшов до норми Сс/Ск (на третій день). Через тиждень відмічали відновлення канальцевої реабсорбції, на що вказує ККР. На припинення руйнування нефронів вказувало зростання Аск/Крк та зниження ГГТ/Кр. Однак, навіть через два тижні після інтенсивного лікування індекс Крс/Крк залишався низьким. Відновлення мінерального обміну проходило поступово і було довготривалим. Зокрема, стабілізація умісту кальцію та фосфору відбулася через тиждень після отруєння, хоча кліренс кальцію залишався низьким протягом двох тижнів. Уміст хлоридів, магнію та їх кліренс відновилися через два тижні. Таким чином, відновлення функціонального стану ренальної системи є досить тривалим і складним процесом. Тому при захворюваннях, що перебігають навіть із незначними пошкодженнями цієї системи, слід застосовувати препарати, які б сприяли швидкому поліпшенню кровотоку в нирках, а отже відновлювали реабсорбційну та фільтраційну їх здатність. Проведені дослідження підтверджують, що при захворюваннях коней виникають порушення функціонального стану ренальної системи, які можна характеризувати як гостру чи хронічну ниркову недостатність. Хронічну ниркову недостатність слід діагностувати за показниками креатиніну та сечовини в сироватці крові, підрахунку їх індексів, зміною відносної густини сечі та дослідженням її осаду. Для виявлення гострої ниркової недостатності, крім вищезгаданих показників, необхідно визначати активність ГГТ в сечі та її відношення до креатиніну (табл. 4). Таблиця 4 – Діагностичні критерії гострої і хронічної ниркової недостатності при різних захворюваннях (у процентах до загальної кількості) Показник Критерії Гостра ниркова недостатність Хронічна ниркова недостатність міоглобінурія отруєння виснаження гастроентерит Сечовина крові, ммоль/л Креатинін крові, мкмоль/л Сечовина сечі, ммоль/л Креатинін сечі, мкмоль/л ГГТ сечі, мккат/л Сс/Ск Крс/Крк ГГТ/Кр Аск/Крк ККР Відносна густина Величина рН >8,0

<3,0 >180

<100 <250 <7360 >35760

>0,63

<14,0 14,0–40,0 <50,0 50–250 >60,0

25–60

<6,0 >15,0

<98,4 >1,055

<1,020 <7,5 16,7 – 83,3 – 16,7 16,7 – – – 16,7 50,0 50,0 – – 16,7 – 66,7 – 33,4 33,4 60,0 – 100,0 – – – – 100,0 – 80,0 80,0 20,0 20,0 80,0 20,0 – 100,0 – 60,0 60,0 – 30,0 90,0 100,0 – 20,0 60,0 20,0 60,0 – 80,0 – 20,0 10,0 30,0 – 70,0 – – 63,6 – – 54,5 – – – – – 50,0 – 100,0 – – – 100,0 – – – – ВИСНОВКИ 1. У дисертації на основі результатів вивчення особливостей дослідження сечі у коней розроблені інформативні тести діагностики нефропатії при аліментарному виснаженні, гастроентериті, міоглобінурії та полімікозному отруєнні, теоретично узагальнено механізми розвитку патології нирок у коней при аліментарному виснаженні та отруєнні, запропонована й експериментально обґрунтована схема відновлення функціонального стану нирок при отруєнні кормами, ураженими діаспорами грибів. Одержані результати є новим розв?язанням важливого наукового завдання ветеринарної нефрології. 2. Експериментально обґрунтовані та удосконалені методи дослідження сечі в коней. Встановлено, що визначати відносну густину сечі необхідно лише урометром, білок у сечі дорослих коней – фотометрично з 3 %-ним розчином сульфосаліцилової кислоти, а у лошат, крім цього, індикаторними смужками та реакцією з 20 %-ним розчином сульфосаліцилової кислоти. Індикаторні смужки фірми LaChema у коней можна використовувати для визначення кетонових тіл, білірубіну, уробіліногену, еритроцитів (гемоглобіну) та глюкози. При визначенні білірубіну пробою Фуше сечу попередньо слід підкислювати 10 %-ною оцтовою кислотою та додавати декілька крапель пероксиду водню. При дослідженні свіжозібраної сечі на кетони краще використовувати індикаторні смужки та пробу Легаля. 3. Встановлено норми інформативних біохімічних показників функціонального стану нирок у коней: уміст у сечі сечовини становить 250,0–600,0 ммоль/л; креатиніну – 7360,0–35760,0 мкмоль/л; коефіцієнт канальцевої реабсорбції – 98,4–100,0 %; активність ГГТ – 0–0,63 мккат/л; відношення креатиніну сечі до крові 80,0–358,0; сечовини сечі до крові – 40,0–130,0; активності ГГТ до креатиніну в сечі – 0–17,4; азоту сечовини сироватки крові до креатиніну – 6,0–15,0. 4. Аліментарне виснаження у коней супроводжується розвитком хронічної ниркової недостатності, яку діагностують за зниженим умістом у сечі сечовини, хлоридів і кліренсу кальцію (у 100 % тварин), збільшеним умістом у сироватці крові креатиніну (у 90 % тварин), а в сечі – зростанням активності ГГТ (у 60 % тварин), підвищенням індексу Крс/Крк (у 80 %). Важливим у діагностиці нефропатії є дослідження осаду сечі (поодинокий епітелій і гіалінові циліндри). Гістологічним дослідженням встановлені деструктивні та проліферативні процеси в паренхімі нирок, заміщення функціональної тканини сполучною, що є характерним для хронічного гломерулонефриту і нефросклерозу. 5. На основі клінічних, біохімічних та гістологічних досліджень і даних літератури обґрунтовані механізми розвитку нефропатії при аліментарному виснаженні у коней, які полягають у виникненні гіпоксичних та дистрофічних явищ в усіх органах і тканинах, пригніченні роботи серцево-судинної системи внаслідок чого виникають порушення гемодинаміки у нирках. Стаз крові спричиняє розвиток деструктивних змін у паренхімі нирок та порушення фільтраційної і реабсорбційної функцій нирок. 6. У коней, хворих на міоглобінурію, зміни ренальної системи характерні для гострої ниркової недостатності, яку діагностують за збільшенням умісту креатиніну в сироватці крові (у 83,3 % тварин), низькими показниками індексів креатиніну (Крс/Крк у 100 %, ККР – у 66,7 % тварин) та порушенням електролітного обміну, що проявляється гіпохлорурією (у 100 %), гіпомагніємією (у 66,7 %). Важливими діагностичними критеріями нефропатії є наявність патологічних елементів в осаді сечі (велика кількість ниркового епітелію, еритроцитів, гіалінових й еритроцитарних циліндрів) та порушення її фізичних властивостей (зниження відносної густини і зменшення величини рН у 33,4 %). 7. При хронічному перебігу гастроентериту ураження ренальної системи характеризуються зростанням умісту сечовини в сироватці крові (у 63,6 % тварин), гіпокреатинінемією (у 54,5 %), зниженням індексів Крс/Крк, Сс/Ск та збільшенням відношення Аск/Крк. Такі зміни вказують на хронічну ниркову недостатність, яка підтверджується наявністю патологічних елементів в осаді сечі (поодинокі клітини епітелію нирок і сечового міхура, гіалінові і зернисті циліндри) та супроводжується зниженням кліренсу кальцію (у 100 % коней), умісту магнію і хлоридів у сироватці крові (відповідно у 72,7 та 45,4 %) і гіпернатріємією (45,4 %). 8. Гострий перебіг отруєння коней кормами, ураженими діаспорами грибів, проявляється розвитком гепато-ренального синдрому, показниками якого є: збільшення вмісту в сироватці крові креатиніну (у 100 %), сечовини (у 60 % коней), активності ГГТ в сечі (100 % коней), зменшення ККР (100 %), відношення креатиніну сечі до крові і сечовини сечі до крові (у 80 % коней). Розвиток гепатодистрофії підтверджується високою активністю АСТ, АЛТ (у 100 % тварин), ГГТ (у 80 %) та гіпербілірубінемією (у 80 %). Клінічно ураження ренальної системи діагностується частими позивами до сечовиділення, олігурією та анурією. 9. Гепато-ренальний синдром є результатом дії продуктів життєдіяльності грибів, які спричияють порушення порозності судин та розвитку серцево-судинної недостатності, внаслідок чого виникають розлади кровообігу. Порушення гемодинаміки призводить до гострої застійної гіперемії, що є причиною руйнування паренхіми нирок та порушення фільтраційної і реабсорбційної функцій нефронів. 10. Лікування коней при гепато-ренальному синдромі, зумовленому мікозним отруєнням, із застосуванням дезінтоксикаційних засобів (ізотонічні розчини натрію хлориду, глюкози та Рінгера-Локка) у поєднанні з аскорбіновою кислотою і катозалом та препаратами, що поліпшують кровопостачання нирок і клубочкову фільтрацію (маніт і трентал) та функціональний стан гепатоцитів (есенціалє і сирепар), відновлює цитозольну і мітохондріальну структури гепатоцитів та кровообіг у нирках, поліпшуючи фільтраційно-реабсорбційну властивість їхнього клубочково-канальцевого апарату. ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ 1. Визначення відносної густини сечі коней слід проводити лише урометром, умісту білка у сечі дорослих коней – фотометрично з 3 %-ним розчином сульфосаліцилової кислоти. Рекомендуємо використовувати індикаторні смужки фірми „LaChema” як експрес-метод для визначення умісту білка в сечі лошат (до 5-місячного віку), білірубіну, уробіліногену, гемоглобіну та глюкози; при визначенні білірубіну пробою Фуше сечу попередньо підкислити 10 %-ним розчином оцтової кислоти та додати декілька крапель перекису водню. Кетонові тіла пропонуємо визначати пробою Легаля та індикаторними смужками фірми „LaChema”. 2. Діагностику патології нирок у коней проводити з урахуванням визначених нами лімітів біохімічних показників функціонального стану: сечовина в сечі – 250,0–600,0 ммоль/л; креатинін в сечі – 7360,0–35760,0 мкмоль/л; активність ГГТ в сечі – 0–0,63 мккат/л; відношення креатиніну сечі до крові – 80,0–358,0; відношення сечовини сечі до крові – 40,0–130,0; коефіцієнт канальцевої реабсорбції – 98,4 % і більше; відношення активності ГГТ до креатиніну в сечі – 0–17,4; відношення азоту сечовини до креатиніну в крові – 6,0–15,0. 3. При гострому кормовому отруєнні в схему лікування коней слід включати препарати для поліпшення функціонального стану нирок (внутрішньовенно маніт у дозі 0,5 г на 1 кг маси тіла і трентал в дозі 1 мг/кг) та гепатопротектори (внутрішньовенно або внутрішньом?язово есенціалє в дозі 0,05 мл/кг двічі на день та сирепар в дозі 0,03 мл/кг), детоксикаційні засоби (внутрішньовенно ізотонічні розчини натрію хлориду в дозі 120,0 мг/кг, глюкози в дозі 830,0 мг/кг та Рінгера-Локка в дозі 8,0 мл/кг у поєднанні з аскорбіновою кислотою в дозі 3,0 мг/кг та катозалом в дозі 0,03 мл/кг). СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ А. Методичні рекомендації 1. Біохімічні методи дослідження крові тварин / В.І.Левченко, Ю.М.Новожицька, В.В.Сахнюк, М.Я.Тишківський, В.І.Головаха, В.П.Москаленко, Н.В.Вовкотруб, А.В.Розумнюк, О.Ю.Голуб, Н.В.Тишківська, Л.Г.Слівінська, В.П.Фасоля, І.А.Жила. – Київ, 2004. – 105 с. Б. Список статей, опублікованих за темою дисертації 1.Жила І.А. Показники сечі в конематок // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 21. – Біла Церква, 2002. –С. 67–71. 2. Жила І.А. Деякі аспекти дослідження сечі в коней // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 23. – Біла Церква, 2002. –С. 51–55. 3. Жила І.А. Вплив нирок на електролітний обмін у коней української верхової породи // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 28. – Біла Церква, 2004. – С. 84–88. 4. Головаха В.І., Жила І.А. Інформативність показників сечовини і креатиніну в кобил // Міжвід. темат. наук. зб. – Харків, 2004. – Вип. 83. – С. 46–49. Дисертант проводила клінічні, біохімічні дослідження крові та сечі і узагальнювала результати. 5. Жила І.А. Зміни функціонального стану нирок у коней при метаболічних порушеннях // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 29. – Біла Церква, 2004. – С. 81–86. 6. Головаха В.І., Жила І.А., Піддубняк О.В. Діагностика ренальної патології при хронічному гастроентериті в коней // Міжвідом. темат. наук. зб. – Вип. 84. – Харків, 2004. – С. 229–232. Дисертант проводила клінічні, біохімічні дослідження крові та сечі і узагальнювала результати. Жила І.А. Клініко-функціональна діагностика нефропатії у коней. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.01 – діагностика і терапія тварин. – Білоцерківський державний аграрний університет, Біла Церква, 2005. У дисертації теоретично і експериментально обґрунтовані методи дослідження сечі в коней. Запропоновані ліміти основних показників сечі (білка, креатиніну, сечовини, активності ГГТ та їх індексів). Вивчено зміни функціонального стану ренальної системи при аліментарному виснаженні, міоглобінурії, хронічному гастроентериті та гепато-ренальному синдромі при кормовому отруєнні. Вивчено мінеральний обмін при цих захворюваннях та вплив на нього функціонального стану нирок. Обґрунтовані механізми нефропатії при аліментарному виснаженні та розвиток гепато-ренального синдрому при отруєнні. Експериментально та теоретично визначені діагностичні критерії для виявлення ниркової недостатності. На практиці апробована схема відновлення функціонального стану печінки та нирок у коней при гострому кормовому отруєнні. Виявлені діагностичні критерії ниркової недостатності, які ґрунтуються на вивченні фізичних властивостей сечі, визначенні вмісту креатиніну і сечовини в сироватці крові та сечі, білка і активності ГГТ в сечі, розрахунках їх індексів (ККР, Крс/Крк, Сс/Ск, Аск/Крк, ГГТ/Кр), мікроскопії осаду сечі. Критеріями діагностики гепато-ренального синдрому, крім того, є уміст білірубіну, висока активність АСТ, АЛТ і ГГТ в сироватці крові. Ключові слова: коні, кобили, лошата, нирки, сеча, сечовина, креатинін, гамма-глутамілтрансфераза, міоглобінурія, гастроентерит, отруєння. Жила И.А. Клинико-функциональная диагностика нефропатии у лошадей. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.01 – диагностика и терапия животных. – Белоцерковский государственный аграрный университет, Белая Церковь, 2005. В диссертации разработаны подходы подготовки мочи лошадей к биохимическим исследованиям. Проведена оценка объективности различных методов исследования мочи, которые рекомендованы для диагностики нефропатии у лошадей. Усовершенствованы некоторые качественные пробы анализа мочи. Впервые установлена целесообразность определения белка в моче фотометрическим методом с 3 %-ной сульфосалициловой кислотой у взрослых лошадей и индикаторными полосками – у жеребят. Выявлена видовая особенность функциональных свойств клубочков нефронов, которая проявляется физиологической протеинурией. Предложены физиологические лимиты показателей крови и мочи и их индексов у лошадей: содержание в моче мочевины составляет 250,0–600,0 ммоль/л; креатинина – 7360,0–35760,0 мкмоль/л; коэффициент канальцевой реабсорбции – 98,4–100,0 %; активность ГГТ – 0–0,63 мккат/л; отношение креатинина мочи к крови – 80,0–358,0; мочевины мочи к крови – 40,0–130,0; активности ГГТ к креатинину в моче – 0–17,4; азота мочевины крови к креатинину – 6,0–15,0. Эти показатели являются основой для определения функционального состояния ренальной системы у больных животных. Установлено, что в основе патогенеза нефропатии лежит нарушение кровообращения в почках, которое ведет к развитию острой застойной гиперемии, в результате чего нарушаются процессы фильтрации и реабсорбции в клубочково-канальцевом аппарате органа. Кроме этого, гипоксическое состояние нефронов ведет к их разрушению (мутное набухание и белковая зернистая дистрофия), что сопровождается разрастанием соединительной ткани в паренхиме почек. Доказано, что по показателям креатинина и мочевины в сыворотке крови не всегда можно диагностировать нарушения ренальной системы на ранних стадиях развития патологии. Поэтому для ее определения необходимо рассчитывать индексы (Крм/КРк, Мм/Мк, Ам/Кр, ККР, ГГТ/Кр). Установлено, что миоглобинурия и острое кормовое отравление лошадей сопровождается нарушением фильтрационной и реабсорбционной функций почек, развитием острой почечной недостаточности, которую диагностируют по изменению физических свойств мочи, повышением активности ГГТ в моче и индекса ГГТ/Кр, уровней мочевины и креатинина в сыворотке крови и снижением их индексов (Крм/КРк, Мм/Мк, Ам/Кр, ККР). Важным в диагностике нефропатии является исследование осадка мочи (почечный эпителий, гиалиновые, эритроцитарные и зернистые цилиндры). Алиментарное истощение и хронический гастроэнтерит сопровождаются развитием хронической почечной недостаточности, которую диагностируют по физическим свойствам мочи, снижению показателей креатинина в сыворотке крови и его индексов (Крм/КРк, ККР), индекса Мм/Мк и возрастанием индекса Ам/Кр. Лечение лошадей при гепато-ренальном синдроме, обусловленном отравлением кормами, контаминированными диаспорами грибов, необходимо проводить с использованием дезинтоксикационных препаратов (изотонические растворы натрия хлорида, глюкозы, Рингера-Локка) в сочетании с аскорбиновой кислотой, катозалом и гепатопротекторами (эссенциале и сирепар). Проведенные исследования дают основания утверждать, что при заболеваниях лошадей происходят нарушения функционального состояния почек, которые можно характеризовать как острая и хроническая почечная недостаточность. Хроническую почечную недостаточность следует диагностировать по показателям креатинина и мочевины в сыворотке крови, подсчета их индексов, изменениями относительной плотности мочи и исследованиями ее осадка. Для выявления острой почечной недостаточности, кроме вышеперечисленных показателей, необходимо определять активность ГГТ в моче и ее отношение к креатинину. Ключевые слова: лошади, кобылы, жеребята, почки, моча, мочевина, креатинин, гамма-глутамилтрансфераза, миоглобинурия, гастроэнтерит, отравление. Zhyla I.A. Clinico-functional diagnosis of nephropathy in horses. – Manuscript. The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of veterinary science on speciality 16.00.01 – diagnosis and therapy of the animals. – Bila Tserkva state agrarian university, Bila Tserkva, 2005. In the dissertation it is theoretical and experimental proved the methods for horse urinalysis. It is suggested the limits of the base urine indexes (protein, creatinin, urea, GGT activities and their ratios). It is studied the changes of renal system in horses with alimentary exhaustion, myoglobinuria, chronic gastroenterititis and hepato-renal syndrome during mycosis. It is studied the mineral metabolism in horses with these diseases and renal influence on it. It is proved the mechanism of nephropathy during alimentary exhaustion and the development of hepato-renal syndrome during mycosis. Experimentally and theoretically determinated the diagnostic indexes for renal dysfunction. It is practically tested the scheme for liver and kidney restore in horses with mycosis. It is determinated the diagnostic indexes for renal dysfunction which are proved on physical urine study, determination of the urea and creatinine levels in blood serum and urine, protein, GGT activities in urine and their ratios (KKR, Cru/Crb, Uu/Cr, Uu/Ub, GGT/Cr) and urine sediment microscopy. Key words: horses, mares, foals, kidney, urine, urea, creatinine, gamma-glutamiltransferase, myoglobinuria, gastroenterititis, poisoning. PAGE \* Arabic 17 Серцево-судинна недостатність Рис. 1 – Патогенез гепато-ренального синдрому при кормовому отруєнні коней грибами Олігурія Білкова зерниста дистрофія Мутне набухання Гостра застійна гіперемія Порушення гемодинаміки Макрогематурія Зернисті циліндри Крововиливи в тканинах Масивні пошкодження м’язів Зростання креатиніну в крові Порушення концентруючої властивості нирок Гіпостенурія Гіалінові циліндри Десквамація епітелію Епітеліальні клітини в осаді сечі та міцелій грибів Висока ГГТ в сечі Зростання сечовини в крові Продукти життєдіяльності грибів Порушення порозності судин Ознаки енцефалопатії Кривава діарея Спазми сечового міхура Полакіурія Гепатодистрофія Гіперферментемія АСТ і АЛТ Гіперферментемія ГГТ Гіпербілірубінемія Нефропатія Больовий синдром

Похожие записи