Академія медичних наук україни

Інститут епідеміології та інфекційних хвороб

ім. Л.В. Громашевського

БАСОК ОКСАНА СТЕПАНІВНА

УДК: 616.981.49:612.017.1:612.112.94.015.2] – 053.2

Клінічне значення інтерлейкінів та імунної відповіді при сальмонельозі у
дітей

14.01.13 – інфекційні хвороби

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Кузнєцов Сергій Володимирович,
Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач
кафедри дитячих інфекційних хвороб

Офіційні опоненти:

— доктор медичних наук, професор, Мостюк Агнета Іванівна, Львівський
національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри дитячих
інфекційних хвороб;

— доктор медичних наук, професор Чернишова Людмила Іванівна, Київська
медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, завідувач
кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології;

Провідна установа: Одеський державний медичний університет МОЗ України

Захист відбудеться “22” вересня 2006 року о 11 годині на засіданні
Спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 при Інституті епідеміології та
інфекційних хвороб

ім. Л.В. Громашевського АМН України за адресою: 01015, м. Київ, вул.
Січневого повстання, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту епідеміології та
інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України за адресою:
03038, м. Київ, Миколи Амосова, 5.

Автореферат розіслано “18” вересня 2006 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук В.І.Матяш ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Кишкові інфекції (КІ) реєструються в усіх країнах
світу та посідають одне з провідних місць в патології людини [Учайкін
В.Ф., 2003; Чешик С.Г., 2003].

КІ мають широку розповсюдженість, призводять до великих економічних
збитків через тривалість хвороби, формування в ряді випадків, особливо у
дітей, різних ускладнень, іноді хронічного патологічного процесу й
летальних наслідків [Чернишова Л.І. та співавт., 2000; Возіанова Ж.І.,
2001; Мостюк А.І. та співавт., 2001; Учайкін В.Ф., 2002; Шаповалов О.В.,
2004]. Усе це обумовлює їх медичну та соціальну значущість, а також
визначає особливу важливість проблеми боротьби з ними.

Одне з центральних місць в етіологічній структурі КІ посідає
сальмонельоз, який являє собою значну небезпеку для життя та здоров’я
хворого [Бобровицька А.І., Герасименко О.І., 2000; Незгода І.І., 2002].
Епідемічна ситуація щодо захворюваності на сальмонельоз у більшості
країн світу, в тому числі, і в Україні, визначається на теперішній час
як несприятлива з тенденцією до погіршення [Андрейчин М.А., Івахів О.Л.,
1998; Крамарєв С.О., 1999, 2001; Возіанова Ж.І., 2001]. Це обумовлено
багатьма факторами, які пов’язані з особливостями мікро- та
макроорганізму на сучасному етапі, несприятливими екологічними умовами
тощо. [Табаєва А.А., Котова А.Л., Кираубаїв К.К., 2001; Незгода І.І.,
2002; Шубін Ф.Н. та спіавт. 2002].

На думку окремих дослідників, останнє десятиріччя ознаменувалося змінами
в етіологічній структурі сальмонельозу у дітей, що сприяло змінам
клінічної картини хвороби, яка потребує уточнення [Шахмарданов та
співавт. 1997; Гінцбург А.Л., 1999; Незгода І.І., 2002, Романова Ю.М.,
Олексіїва Н.В., Деркач та спіавт. 2002; Шубін Ф.Н. та співавт., 2002].

Відомо, що розвиток і маніфестація патологічного процесу в основному
визначається своєчасністю включення й адекватністю імунних реакцій
організму [Пальцев В.А., Іванов А.А., 1995; Стефані Д.В., Вельтіщів
Ю.Е., 1996; Ройт А., Бростофф Дж., Мейл Д., 2000]. Проте до теперішнього
часу питання імуногенезу при сальмонельозі за багатьма складовими
залишаються дискусійними та потребують подальшого уточнення та аналізу
[Григорович М.С., Золотарьов Ю.В., Зайчева Г.О., 2001; Мотавкіна Н.С.,
Чубенко Г.І., Сильчук Н.В., 2001; Савченко О.О., Мартинова Г.П., Котова
Я.О., 2002; Котлярова С.І., Грицай І.В., 2004].

В останні роки, особливу увагу вчених привертає система цитокінів як
безпосередніх учасників запальної реакції, імунної відповіді та розвитку
патологічного процесу в цілому [Mustafa M.M. et al., 1988; Д’яченко
О.Г., Д’яченко П.О., 2001; Шевченко С.С. та співавт., 2001; Суботина
М.Д. та співавт., 2002]. Проте, джерела літератури, які присвячені
вивченню ролі цитокінів при сальмонельозі – нечисленні, а результати
досліджень – суперечливі [Суботина М.Д. Та співавт., 2002; Keaney J.F.
et al., 1999; Мощич О.П., Крамарєв С.О. та співавт., 2002].

Також, відомо, що посилення лікувально-профілактичних заходів при
будь-якому захворюванні, можливе лише за умови розширення та поглиблення
знань про його патогенез [Григорович М.С., Золотарьов Ю.В., Зайчева
Г.О., 2001; Лебедєв В.В., Покровський В.І., 2003; Іванова В.В.,
Желєзнякова Г.Ф., Шилова І.В., 2005].

Усе вищезазначене стало обґрунтуванням для проведення дослідження
інтерлейкінів та імунологічної реактивності дітей раннього віку, які
хворі на сальмонельоз, що, на наш погляд, дозволить уточнити та
поглибити знання про патогенез, збільшити можливості діагностики та
прогнозування перебігу сальмонельозу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано згідно з планом науково-дослідної роботи
Харківського державного медичного університету “Вивчення стану
компенсаторних механізмів адаптації до інфекційного процесу,
патогенетичне обґрунтування використання та удосконалення
медикаментозних засобів лікування захворювань, що викликані бактеріями,
вірусами, вірусно-бактеріальними і вірусними асоціаціями при гострому та
затяжному перебігу” (№ державної реєстрації 01980002614).

Мета дослідження: удосконалення діагностики та прогнозування перебігу
сучасного сальмонельозу на підставі вивчення показників інтерлейкінів та
імунної відповіді хворих.

Завдання дослідження:

Уточнення клініко-етіологічної характеристики сучасного сальмонельозу у
дітей раннього віку.

Проведення дослідження рівнів інтерлейкінів, вмісту імунокомпетентних
клітин і сироваткових імуноглобулінів залежно від тяжкості хвороби.

Вивчення динаміки інтерлейкінів та показників імунної відповіді
організму дитини при різних варіантах перебігу сальмонельозу.

Проведення структурного аналізу, встановлення кореляційних зв’язків між
інтерлейкінами, показниками імунітету та периферичної крові в залежності
від перебігу хвороби.

Розроблення на підставі отриманих даних критеріїв прогнозування перебігу
сальмонельозу.

Об’єкт дослідження. Сальмонельозна інфекція у дітей.

Предмет дослідження. Клініко-лабораторна характеристика сальмонельозу,
показники інтерлейкінів та імунної відповіді хворих.

Методи дослідження. У роботі використано клінічні, бактеріологічні,
серологічні, інструментальні, імунологічні та статистичні методи
дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів.

Уточнено клінічний перебіг та особливості імунного реагування дітей
раннього віку в

залежності від вмісту інтерлейкінів крові, що дозволило розширити
уявлення про патогенез сальмонельозу.

Вперше досліджено внутрішньосистемні (інтеркореляційні) та міжсистемні
взаємозв’язки між рівнями інтерлейкінів, показниками імунітету та
периферичної крові при різних варіантах перебігу хвороби. Аналіз
результатів дослідження дозволив виявити два типи функціонування системи
саногенезу: нормореактивний та гіперреактивний з дефіцитом компенсації.

При нормореактивному типі між імунними показниками спостерігається
помірна кількість зв’язків середньої сили. На міжсистемному рівні
інтерлейкіни проявляють численні прямі кореляції з лейкоцитами,
швидкістю осідання еритроцитів, паличкоядерними нейтрофілами,
моноцитами, лейкоцитарним індексом інтоксикації, який відображає
адекватну імунну відповідь. Системоутворюючим елементом виступають
моноцити, які мають численні прямі зв’язки з іншими імунними клітинами,
що свідчать про узгодженість реакцій клітинного імунітету та макрофагів.

При другому типі саногенезу формується максимальна кількість міцних
взаємозв’язків між показниками імунітету, що характерно для
гіперреактивного варіанту на рівні імунної системи, а на міжсистемному
рівні, на відміну від першого типу, відмічається дефіцит компенсації,
який характеризується дестабілізацією взаємодій між елементами
функціональної системи та розпадом зв’язків. Інтерлейкіни проявляють
прямий зв’язок лише з лейкоцитами, а кількість еритроцитів та рівень
гемоглобіну утворюють з показниками імунітету негативні зв’язки.
Гіперреактивний тип з дефіцитом компенсації дозволяє прогнозувати
несприятливий перебіг сальмонельозу.

Доведено, що імунні параметри мають більш високий прогностичний ранг
порівняно з клініко-анамнестичними та іншими лабораторними даними. Серед
імунних показників перше місце посідають інтерлейкіни, наступне –
клітинний імунітет, а потім – гуморальний імунітет.

Практичне значення отриманих результатів.

Обгрунтовано поряд з загальноприйнятим комплексом обстеження на
госпітальному етапі доцільність дослідження кількісного вмісту
інтерлейкінів і показників клітинного та гуморального імунітету з метою
визначення активності патологічного процесу, оцінення тяжкості та
напрямку перебігу патологічного процесу. На основі виявлених
інформативних анамнестичних, клініко-лабораторних та імунологічних
показників розроблено прогностичний метод, який запропоновано для
впровадження у практичну діяльність закладів охорони здоров’я (Патент
України на корисну модель ”Спосіб прогнозування перебігу сальмонельозу у
дітей раннього віку” №А61В10/00 від 15.02.2005. Бюл. №2). Його
застосування дає можливість лікарям в умовах стаціонару з високою
надійністю прогнозувати перебіг сальмонельозу у дітей раннього віку, що
дозволяє у випадку передбачення несприятливого перебігу своєчасно
проводити індивідуально спрямовану корекцію терапії хворих.
Запропоновано для об’єктивної оцінки даних щодо повноти одужання
слідкувати за динамікою інтерлейкінів: їх високий рівень перед випискою
зі стаціонару свідчить про збереження запальної реакції, а саме –
продовження хвороби. Це слід враховувати під час обґрунтування комплексу
реабілітаційних мір на етапах диспансерного спостереження.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження
впроваджено в практику дитячих лікувально-профілактичних закладів
охорони здоров’я України, а саме: Харківської обласної дитячої
інфекційної клінічної лікарні, 1-ї дитячої поліклініки м. Харкова,
інфекційного відділення Донецької обласної дитячої клінічної лікарні та
клінічної інфекційної лікарні міста Львова. Отримані дані
використовуються в навчальному процесі Харківського державного медичного
університету, Харьківскої медичної академії післядипломної освіти,
Донецького державного медичного університету, Львівського національного
медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проаналізовано і
систематизовано сучасну наукову літературу за обраною темою. Спільно з
керівником визначено напрямок наукового дослідження, обсяг лабораторних
методів дослідження. Самостійно виконано інформаційно-патентний пошук за
темою дисертації, сформульовано мету та завдання роботи, провів клінічні
спостереження за хворими. Частина імунологічних досліджень виконана за
технічної допомоги співробітників імунологічної лабораторії
Регіонального дитячого центру клінічної імунології обласної дитячої
клінічної лікарні №1 м. Харкова, за що автор висловлює їм щиру подяку.
Безпосередньо автором проведено аналіз результатів клініко-лабораторних
та інструментальних досліджень. Статистична обробка і
структурно-функціональний аналіз отриманих результатів проведено за
консультативної допомоги проф. А.М. Зосимова, за що дисертант висловлює
щиру подяку. Особисто обгрунтовано та розроблено метод прогнозування
хвороби, оформлено документи для отримання патенту на корисну модель.
Самостійно проведено аналіз та узагальнення отриманих результатів,
сформульовано висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення результатів
досліджень висвітлені та оприлюднені у формі доповідей на міжвузівській
конференції молодих вчених “Медицина третього тисячоліття” (Харків,
2002-2004 рр.); науково-методичній конференції по інтернатурі (Харків,
2002 р.); ХІ та XIII міських науково-практичних конференціях
лікарів-педіатрів міста “Сучасні методи діагностики та лікування – в
практику охорони здоров(я дітей” (Харків, 2002 р., 2004 р.); Харківській
обласній науково-практичній конференції лікарів-педіатрів „Актуальні
питання дитячої гастроентерології” (Харків, 2004 р.); Харківській
обласній науково-практичній конференції „Актуальные проблемы
инфекционной патологии у детей” (Харків, 2004 р.); засіданнях
Харківського товариства інфекціоністів та педіатрів (2002-2005 рр.); на
Всеросійській науковій конференції молодих вчених з міжнародною участю
„Актуальные вопросы инфекционной патологии-2005” (С.-Петербург 2005 р).

Публікації. Основні положення роботи опубліковано в 14 наукових роботах
(5 статей у фахових виданнях, решта робіт – у матеріалах з’їздів і
конференцій). Отримано патент України на корисну модель.

Структура й обсяг дисертації. Роботу виконано за загальноприйнятою
формою на 165 сторінках машинописного тексту; вона складається зі
вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, аналізу та
узагальнення результатів, висновків і практичних рекомендацій, списку
використаних джерел, з них кирилицею – 125 джерел, латиницею – 118.
Робота містить 51 таблицю, 17 рисунків і дві виписки з історій хвороб.

Основний Зміст роботи

Матеріали та методи досліджень. Дисертаційну роботу виконано протягом
2000-2005 рр. на клінічній базі кафедри дитячих інфекційних хвороб ХДМУ
в обласній дитячій інфекційній клінічній лікарні м. Харкова. У роботі
представлено результати обстеження 169 дітей у віці від одного місяця до
трьох років, з них 139 – хворих на кишкову форму сальмонельозу та 30
практично здорових дітей, які склали контрольну групу. Обстеження хворих
передбачало аналіз скарг, епідеміологічного анамнезу й анамнезу життя,
оцінування даних об’єктивного огляду в динаміці захворювання та
результатів додаткових лабораторно-інструментальних досліджень (клінічні
аналізи крові та сечі, копрологічний, бактеріологічний, серологічний,
біохімічний методи дослідження, ультразвукове сканування органів
черевної порожнини). В основу верифікації діагнозу покладено такі
ознаки: етіологія, тяжкість, клінічна форма та перебіг хвороби.

Поряд із загальноклінічними лабораторними методами, проводили
імунологічні дослідження в динаміці патологічного процесу: до початку
лікування хворих (у гострому періоді) та після закінчення його (в
періоді ранньої реконвалесценції). За необхідності – частіше.

Кількісний вміст інтерлейкінів крові визначали твердофазним
імуноферментним методом із застосуванням стандартних наборів реагентів
ProCon ІL-1(, ProCon ІL-2, ProCon ІL-4, ProCon ІL-6, ProCon ІL-8
виробництва „Протеиновый контур” (Санкт-Петербург, Россия). Дослідження
популяцій і субпопуляцій імунних клітин проводили методом непрямої
імунофлюоресценції з використанням моноклональних антитіл до поверхневих
антигенів лімфоцитів CD виробництва ВАТ „Сорбент” (Москва, Росія).
Проводили визначення CD3+ – Т-лімфоцитів, CD4+ – Т-хелперів, CD8+ –
цитотоксичних лімфоцитів, CD14+ – моноцитів та макрофагів, CD16+ –
натуральних кілерів (NK-клітин), CD19+ – В-лімфоцитів. Рівні
імуноглобулінів основних класів виявляли методом простої радіальної
імунодифузії у гелі (G. Mancini et al., 1965) з застосуванням
моноспецифічних сироваток проти сироваткових IgM, IgG, IgA людини
виробництва “МЕДГАМАЛ” ДУ НДІЕМ імені ак. Н.Ф. Гамалеї (м. Москва).
Кількісну оцінку імунних розладів розраховували універсальним методом за
А.М. Земським (1995).

Результати досліджень опрацьовано методом варіаційної статистики на
комп’ютері Pentium Intel Celeron CPU 2.4 GHz 256 МБ ОЗП із застосуванням
програми Microsoft Exсеl 2000 з додатковим набором програм С.Н. Лапач та
співавт. (2000). Вірогідність розходжень визначали за допомогою критерія
Ст’юдента. Для комплексної оцінки функціонування імунної системи було
проведено структурний аналіз за допомогою метода кореляційних структур
за А.М. Зосимовим (1993). Для розробки критеріїв прогнозування перебігу
хвороби застосовували неоднорідну послідовну процедуру (НПП)
Вальда-Генкіна (1964).

Результати досліджень та їх обговорення. Сальмонельозну кишкову інфекцію
спостерігали у дітей першого року життя в 1,5 і 1,9 разів частіше, ніж
другого та третього, дещо частіше у дівчаток. У 74,82% дітей
етіологічним фактором захворювання були Salm. typhimurium. У 5,04% дітей
джерелом інфекції були інфіковані курячі яйця, у 7,91% – молочні
продукти (сир, сметана, кефір), у 10,07% захворювання маніфестувало
після контакту з родичами, як пізніше було виявлено, інфікованих
сальмонелами. У решти дітей визначити джерело інфекції не вдалося.

Аналіз анамнестичних даних дозволив виявити у 97,12% хворих наявність
несприятливих факторів, які формували преморбідний фон. Так 20,86% дітей
були народжені від патологічної вагітності та/або пологів, 1,44% мали
природжену патологію центральної нервової системи. Практично половина
(43,88%) дітей були рано переведені на штучне вигодовування, у
результаті чого, очевидно, у 12,23% з них розвилась анемія, у 5,04%
мали місце прояви алергії, у 25,18% – рахіту. Серед обстежених 79,86%
дітей у минулому перенесли інфекційні захворювання – одне або декілька:
ГРІ – 56,12% пацієнтів, бронхіт – 10,79%, пневмонію – 5,76%, гострий
тонзиліт – 1,44%, кишкові інфекції – 41,73%. Слід зазначити, що
преморбідний фон багатьох дітей був спровокований наявністю декількох
несприятливих факторів.

Тяжкість захворювання була різною та оцінювалася за виразністю симптомів
інтоксикації та місцевих проявів. Найчастіше реєструвалась середньотяжка
форма сальмонельозу (73,38%), потім – тяжка (20,86%) та легка (5,76%).
Переважали гастроентероколітична (48,9%) та гастроентеритична (30,2%)
форми сальмонельозу.

Захворювання в більшості (95,68%) випадків починалось гостро, у
початковий період характеризувалося проявами інтоксикації різного
ступеня виразності та симптомами ушкодження шлунково-кишкового тракту.
Звичайно, на тлі повного здоров’я батьки відмічали зміни у поведінці
дітей, підвищення температури тіла та виникнення диспепсичних розладів.
Виразність і частота виявлення симптомів початкового періоду
збільшувалися в динаміці захворювання та досягали максимальної
яскравості та величини протягом найближчих 24-72 годин (табл. 1).

Таблиця 1

Основні клінічні ознаки сальмонельозу

Симптоми Кількість хворих

абс. %

Підвищення температури тіла 132 94,96

В’ялість 121 87,05

Занепокоєння 18 12,95

Блідість шкіри 134 96,40

Зниження апетиту 123 88,49

Відмова від їжі 32 23,02

Нудота 13 9,35

Зригування та/або блювота 107 76,98

Наліт на язику 137 98,56

Характеристика випорожнень:

кашкоподібні

12 8,63

Неперетравлені 61 43,88

Рідкі без патологічних домішок 12 8,63

Рідкі з домішками слизу 20 14,39

Рідкі зеленого кольору 6 4,32

Рідкі зеленого кольору з домішками слизу 63 45,32

Рідкі з домішками слизу та крові 20 14,39

Рідкі зеленого кольору з домішками слизу та крові 6 4,32

Біль у животі 3 2,16

Пальпаторна болісність 9 6,47

Здуття живота 27 19,42

Урчання в кишечнику 75 53,96

Спазм сигмовидної кишки 30 21,58

Спрага 6 4,32

Зниження діурезу 31 22,30

Сухість слизових 90 64,75

Сухість шкіри 29 20,86

Мармуровість шкіри 5 3,59

Зниження тургору 36 25,89

Зниження маси тіла 43 30,94

Тахікардія 104 74,82

Приглушеність тонів серця 94 67,63

Збільшення печінки 29 20,86

Серед загальноінфекційних симптомів найбільш часто реєструвалася
гіпертермія тіла, яку діагностовано у 94,96% дітей. У більшості хворих
вона виникала з перших годин захворювання та досягала максимальної
виразності протягом 1–3-ї доби хвороби. У 87,7% дітей відмічалася
в’ялість, у 12,95% – занепокоєння та практично у всіх (96,4%) – блідість
шкіри.

Зниження апетиту виявлено у 88,49% дітей, а у 23,02% – відмова від їжі.
Нудота відмічалась у 9,35% дітей. Іншим частим симптомом, який виявлявся
у 76,98% дітей, була блювота, яка продовжувалася протягом 3-5 діб; у
63,3% хворих вона мала повторний характер впродовж перших 2 днів.

У більшості (87,05%) хворих одночасно з появою симптомів інтоксикації, а
у решти протязом перших трьох днів, з’являлись диспепсичні порушення,
які у розпал захворювання виступали на перший план і характеризувалися
змінами випорожнень. На початку хвороби, у більшості дітей, випорожнення
були частими, мали каловий вигляд, а у розпал хвороби ставали рідкими,
зеленого кольору, з залишками неперетравленої їжі, наявністю
патологічних домішок: слизу та прожилків крові. Порушення випорожнень
відмічалося в усіх хворих, частота їх була від 3 до 30 разів на добу в
залежності від тяжкості захворювання.

Біль у животі зустрічався рідко. Це можна пов’язати з тим, що ми
спостерігали дітей раннього віку, у яких об’єктивно оцінити наявність
даних проявів складно. Під час пальпації живота у 19,42% хворих виявлено
його здуття, у 53,96% – урчання кишечнику, у 21,58% – спазм сигмовидної
кишки.

У 73,38% дітей виявлені порушення водно-електролітного балансу.

До патологічного процесу залучалися також інші органи та системи. З боку
серцево-судинної системи у 74,82% хворих відмічено тахікардію, у 67,62%
– приглушеність серцевих тонів, у 3,59% – порушення мікроциркуляції. У
20,1% відзначено збільшення розмірів печінки.

У динаміці хвороби у 23,74% дітей після короткого періоду поліпшення
протязом 2-4 днів, відмічено погіршення загального стану, а саме –
повторна гіпертермія тіла, з’являлись симптоми інтоксикації.
Випорожнення знов ставали рідкими, зеленого кольору, з ознаками
порушення травлення, домішками слизу, до 5-7 разів на добу. При
повторному бактеріологічному обстеженні випорожнень реєструвалось
продовження виділення сальмонел. Цим хворим було призначено повторний
курс лікування, у них було діагностовано несприятливий (хвилеподібний)
перебіг сальмонельозу. У решти дітей (76,26%) перебіг сальмонельозу
визначено як сприятливий зі швидкою зворотною динамікою клінічних і
лабораторних симптомів захворювання.

Під час аналізу динаміки клінічних симптомів, в залежності від перебігу,
визначено, що прояви захворювання тривали довше у хворих з несприятливим
перебігом сальмонельозу (табл. 2). Вірогідні відмінності встановлено в
термінах наявності наступних симптомів: гіпертермії тіла, нормалізації
частоти та характеру випорожнень, здуття живота, урчання кишечнику,
перебуванні дітей у стаціонарі.

Таблиця 2

Тривалість основних симптомів сальмонельозу

в залежності від перебігу хвороби (доба)

Група обстеження

Симптом Сприятливий перебіг

(n=106) Несприятливий перебіг

(n=33)

1 2 3

Гіпертермія тіла 5,87±0,85* 11,43±1,48

В’ялість 3,12±0,34 3,62±0,39

Занепокоєння 2,38±0,29 3,07±0,34

Блідість шкіри 4,45±0,71 5,45±0,83

Зниження апетиту 3,22±0,52 3,91±0,72

Відмова від їжі 2,02±0,16 2,19±0,23

Зригування та/або блювота 2,57±0,21 2,87±0,52

Нормалізація випорожнень 10,41±1,83* 16,88±2,34

Продовження табл. 2

1 2 3

Здуття живота 2,65±0,17* 3,86±0,39

Урчання в кишечнику 3,19±0,23* 4,77±0,41

Спазм сигмовидної кишки 3,29±0,32 4,12±0,36

Симптоми ексикозу 5,12±0,36 5,39±0,41

Перебування у стаціонарі 11,84±1,86* 18,97±2,61

Примітка. * – р(0,05

У гострий період хвороби було зареєструвано підвищення рівнів
інтерлейкінів крові в усіх хворих, але найбільш високі – у тяжкохворих
(табл. 3). У період ранньої реконвалесценції відмічалося зниження вмісту
ІЛ (табл. 4). Проте у дітей з легкою формою сальмонельозу вміст
інтерлейкінів після зниження досягав показників здорових дітей,
середньотяжкою – лише наближався до рівнів здорових, а тяжкою – суттєво
знижався, але залишався значно вищим за рівні контрольної групи.

Таблиця 3

Вміст інтерлейкінів у гострий період, в залежності від

тяжкості хвороби (пг/мл)

Показники Легка форма,

n=8 Середньотяжка форма,

n=102 Тяжка

форма,

n=29 Здорові діти,

n=30

IЛ-1 63,19±2,85* 139,05±4,62* 202,69±19,80* 26,41±2,31

IЛ-2 42,23±1,04* 111,94±4,08* 176,70±18,19* 21,63±1,95

IЛ-4 32,21±1,78* 69,30±2,35* 92,33±9,91* 25,24±2,41

IЛ-6 82,62±4,36* 126,60±4,30* 206,46±19,34* 34,56±2,35

IЛ-8 118,07±6,43* 234,14±7,84* 282,61±27,50* 54,34±3,55

Примітка. * – р ( 0,05 стосовно до групи здорових.

Таблиця 4

Вміст інтерлейкінів в період реконвалесценції, в залежності від

тяжкості хвороби (пг/мл)

Показники Легка форма,

n=8 Середньотяжка форма,

n=102 Тяжка

форма,

n=29 Здорові діти,

n=30

IЛ-1 23,76±1,27 41,73±1,10* 63,59±3,68* 26,41±2,31

IЛ-2 19,17±1,39 47,92±1,01* 57,05±2,03* 21,63±1,95

IЛ-4 20,66±0,59 29,80±2,30 43,11±2,77* 25,24±2,41

IЛ-6 36,40±2,41 54,70±0,87* 82,71±2,56* 34,56±2,35

IЛ-8 24,86±1,91 39,80±0,95* 91,46±4,47* 54,34±3,55

Примітка. * – р ( 0,05 стосовно до групи здорових.

При ретельному вивченні кількісного вмісту інтерлейкінів крові хворих
було виявлено неоднакові їх значення на початку хвороби, а саме –
великий розмах коливань у межах однієї групи. Тому, в залежності від
вихідного вмісту ІЛ, діти були розподілені на чотири умовні підгрупи
спостереження. До першої підгрупи увійшли хворі, в яких відмічалося
середнє підвищення значень інтерлейкінів у порівнянні з показниками
здорових; до другої – зі значним їх підвищенням; до третьої – з низькими
рівнями ІЛ; до четвертої – з різноспрямованими їх змінами:

підвищення вмісту ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-6, ІЛ-8 на фоні зниження – ІЛ-4.

Про середнє підвищення говорили, коли вміст ІЛ не перевищував показників
контрольної групи, більш ніж у три-п’ять разів; про високий рівень – при
збільшенні їх рівнів у 5,5-9 разів і більше. Низькими значення ІЛ
вважали, коли вони не перевищували показників контрольної групи, більш
ніж у 2 рази або були нижчі за них.

Були виявлені особливості клінічного перебігу захворювання у хворих в
залежності від вихідних рівнів інтерлейкінів.

Для дітей з середнім підвищенням інтерлейкінів характерні: помірна
гіпертермія та симптоми інтоксикації, помірно виражені прояви дисфункції
кишечнику й інші симптоми хвороби, відсутність загострень. Цю підгрупу
склали в основному діти, хворі на легку та середньотяжку форми
сальмонельозу. Зворотна динаміка симптомів хвороби наступає досить
швидко.

У дітей з високими рівнями інтерлейкінів крові наявні найбільш яскраві
прояви захворювання: висока температура тіла, виразний диспепсичний
синдром, зміни з боку серцево-судинної системи. Захворювання перебігає
переважно у середньотяжкій і тяжкій формах. У дітей відмічається
достатньо швидка зворотна динаміка симптомів хвороби та процес
видужання.

Для хворих з низькими рівнями інтерлейкінів крові характерно таке:
захворювання супроводжується незначним підвищенням температури, помірною
дисфункцією кишечнику, частим збільшенням печінки. У цій підгрупі
порушення зберігаються довше, часто реєструються загострення,
захворювання супроводжується тривалим клініко-лабораторним одужанням.

У пацієнтів з різноспрямованими значеннями інтерлейкінів реєструються
помірно виражені температурна реакція, симптоми інтоксикації та
диспепсичний синдром. Часто зустрічається збільшення печінки.
Захворювання перебігає в середньотяжкій і тяжкій формах. Зворотна
динаміка патологічних симптомів тривала, термін перебування у стаціонарі
найдовший.

Таким чином, кількісний вміст інтерлейкінів крові відображає активність
патологічного процесу і тяжкість сальмонельозу. За вихідним рівнем
інтерлейкінів можна прогнозувати перебіг захворювання. Сприятливо, зі
швидкою зворотною динамікою основних симптомів, сальмонельоз перебігає у
дітей з середніми та високими рівнями ІЛ. Процес одужання затягується на
більш тривалий термін у дітей з низьким і різноспрямованим вмістом ІЛ.

Дослідження вмісту показників основних популяцій і субпопуляцій імунних
клітин та імуноглобулінів показало, що в усіх групах пацієнтів у
гострому періоді захворювання відмічається суттєве зниження загальної
кількості CD3+-лімфоцитів. У хворих на легку форму виявляється
підвищення рівня CD8+- і CD19+-лімфоцитів та CD16+-клітин, на
середньотяжку форму – підвищення рівня CD8+-лімфоцитів і CD16+-клітин, а
у хворих на тяжку – зниження кількості CD3+- та CD19+-лімфоцитів,
імуноглобулінів A та G.

»

6

d

f

( f c r

?

TH

2

4

6

8

d

f

( p

r

?

???

??

a$

kdP

kd>

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

$a$

?

?

C

C

C

C

C

C

на тяжку форму сальмонельозу було встановлено підвищення лише відносної
кількості CD3+-лімфоцитів і незначні зміни інших показників.

Аналіз імунних показників у хворих з різним вмістом інтерлейкінів
показав (табл. 5), що найвищі значення як клітинного, так і гуморального
імунітету виявлені у хворих з високим вмістом інтерлейкінів крові. Далі
йдуть хворі з середніми та різноспрямованими показниками інтерлейкінів,
для яких були характерні помірні відхилення значень відносного вмісту
клітин і рівнів імуноглобулінів. Найбільші відхилення від імунних
показників здорових дітей були виявлені у підгрупі хворих з низькими
вихідними значеннями інтерлейкінів сироватки крові. У цій підгрупі
реєструвалось суттєве зменшення показників Т-клітинної ланки імунітету
поряд зі зниженням вмісту В-лімфоцитів і кількості моноцитів/макрофагів
на фоні підвищення лише NK-клітин, а також вірогідне зменшення рівнів
IgA, IgM, IgG та незначна динаміка вищезазначених показників у період
ранньої реконвалесценції.

Таблиця 5

Вміст імунних клітин та імуноглобулінів у гострий період сальмонельозу,

в залежності від вихідних рівнів інтерлейкінів

Підгрупа

Показники 1 підгрупа

(n=26) 2 підгрупа

(n=13) 3 підгрупа

(n=11) 4 підгрупа

(n=9) Контр.

група

(n=30)

CD3+ (%) 55,95±0,13* (-1) 58,3±0,36 (-1) 50,36±0,08* (-1) 54,47±0,1*
(-1) 60,6±1,2

CD4+ (%) 37,95±0,11* (+1) 40,78±0,1* (+1) 33,45±0,13* (-1) 35,46±0,16
(-1) 36,3±0,75

CD8+ (%) 28,02±0,08* (+1) 30,32±0,13* (+1) 28,48±0,1* (+1) 28,6±0,41*
(+1) 25,7±0,68

CD4/CD8 1,35±0,01 (+1) 1,35±0,01 (+1) 1,17±0,01 (-1) 1,24±0,02 (-1)
1,3±0,12

CD14+ (%) 8,32±0,07* (-1) 24,27±0,51* (+3) 10,55±0,1* (-1) 15,27±0,11*
(+1) 13,3±0,73

CD16+ (%) 19,35±0,12* (+3) 22,4±0,12* (+3) 16,54±0,09* (+2) 18,3±0,12*
(+2) 11,3±0,58

CD19+ (%) 13,26±0,09* (-1) 22,4±0,1* (+1) 9,49±0,2* (-1) 12,57±0,15*
(-1) 17,3±0,79

IgA (г/л) 0,62±0,01 (+1) 0,6±0,01 (+1) 0,4±0,03* (-1) 0,57±0,02 (-1)
0,58±0,02

IgM (г/л) 0,69±0,01* (+1) 0,7±0,01* (+1) 0,5±0,03* (-1) 0,65±0,01 (+1)
0,62±0,03

IgG (г/л) 7,29±0,31 (+1) 7,63±0,15 (+1) 6,36±0,11* (-1) 6,55±0,07 (-1)
7,22±0,24

Примітки:

1. * – вірогідність ознаки р( 0,05 стосовно до контрольної групи;

2. Цифра (1-3) вказує на ступінь імунних розладів (недостатність – знак
“-” або гіперфункція – знак “+”).

Наступним кроком дослідження було вивчення динаміки всіх імунних
показників дітей зі сприятливим і несприятливим перебігом хвороби.
Сприятливий перебіг сальмонельозу в гострий період хвороби
супроводжується значним підвищенням рівнів усіх інтерлейкінів крові,
зниженням відносної кількості CD3+ та CD19+-лімфоцитів на фоні
фізіологічних цифр CD4+, CD14+-клітин та всіх класів імуноглобулінів, а
також підвищенням вмісту CD8+ і CD16+-клітин. У той час як при
несприятливому перебігу захворювання відмічено вірогідно менше
підвищення рівнів інтерлейкінів, більш суттєве зниження рівня
CD3+-лімфоцитів на фоні зниження кількості CD19+-лімфоцитів, IgA та IgG,
фізіологічних значень показників CD4+ і CD14+-клітин і підвищення CD8+ і
CD16+-клітин.

Під час обстеження в період ранньої реконвалесценції виявлено
відновлення знижених показників імунної реактивності в групі дітей зі
сприятливим перебігом сальмонельозу та тенденція до нормалізації – в
групі з несприятливим.

З метою комплексної оцінки характеру функціонування імунної системи у
хворих на сальмонельоз був проведений структурний аналіз за допомогою
метода кореляційних структур А.М. Зосимова. При цьому порівнювали хворих
зі сприятливим і несприятливим перебігом захворювання.

Отримані результати свідчать про те, що, в залежності від перебігу
захворювання, на різних рівнях імунітету формуються стереотипні
компенсаторні реакції, які вирішують особливості перебігу захворювання.

Так, у хворих зі сприятливом перебігом сальмонельозу між імунними
показниками виникає помірна кількість зв’язків середньої сили, що
характерно для нормального типу реактивності. У той час як при
несприятливому перебігу хвороби формується максимальна кількість сильних
взаємозв’язків між елементами функціональної системи, що визначає
гіперреактивний варіант імунітету.

Враховуючи те, що вищезазначені залежності виявлено в рамках вивчення
однієї системи – імунної, для визначення закономірностей функціонування
цілісного організму вивчали характер взаємодій двох різних підсистем. В
ролі такої підсистеми використовували параметри клінічного аналізу
крові. Аналіз кореляційних залежностей показав, що на міжсистемному
рівні характеристики функціонування в групах змінюються протилежним
чином. При цьому інтеграція елементів у хворих зі сприятливим перебігом
хвороби у 1,5 рази вища, ніж у групі хворих з несприятливим перебігом.
Особливо це стосується інтерлейкінів, ступінь взаємодії яких, з
показниками крові у 4,7 рази перевищувала такий, групи з несприятливим
перебігом.

У хворих зі сприятливим перебігом захворювання (рис. 1) інтерлейкіни
виявили прямі кореляції з лейкоцитами, ШОЕ, паличкоядерними
нейтрофілами, моноцитами, ЛІІ, що свідчить про адекватний стимулюючий
вплив запалення на продукцію інтерлейкінів, і навпаки. Крім того, між
вмістом еритроцитів, з одного боку, та інтерлейкінами (ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-4,
ІЛ-6) і CD8+-лімфоцитами – з іншого виникають прямі кореляції, які мають
компенсаторний характер.

Системоутворюючим елементом у хворих зі сприятливим перебігом є
моноцити. Вони створюють прямі зв’язки з CD19+, CD16+, CD14+, CD8+,
CD4+, CD3+, ІЛ-6. Такі численні взаємодії моноцитів свідчать про
узгодженість функціонування клітинного імунітету з макрофагальною ланкою
резистентності, що підтверджує високі компенсаторні можливості
функціональної системи организму хворих зі сприятливим перебігом, тобто
нормореактивний тип компенсації.

Це говорить про те, що у хворих зі сприятливим перебігом захворювання
формується нормореактивний тип компенсації як на рівні цілісного
організму, так і на окремих його підсистемах, саме це й забезпечує
гладкий перебіг і наслідки захворювання.

У хворих з несприятливим перебігом хвороби на міжсистемному рівні
відмічається дефіцит компенсації (рис. 2), для якого характерна
дестабілізація взаємодій між елементами функціональної системи та розпад
зв’язків. Так, інтерлейкіни виявили прямі кореляції тільки з лейкоцитами
та не виявили зв’язків з іншими параметрами, які характеризують
активність запалення.

Про дефіцит компенсації на рівні організму свідчить той факт, що
кількість еритроцитів і рівень гемоглобіну у хворих з несприятливим
перебігом утворюють з показниками імунітету тільки негативні кореляції,
на відміну від хворих зі сприятливим перебігом, в яких характер цих
зв’язків має пряму направленість.

Таким чином, у хворих з несприятливим перебігом захворювання на рівні
імунної системи формується гіперреактивний тип з дефіцитом компенсації
на рівні організму.

У період реконвалесценції у хворих зі сприятливим перебігом
сальмонельозу інтеграція між показниками імунітету залишались нижчою,
ніж у хворих з несприятливим перебігом.

Під час аналізу кореляцій інтерлейкінів з параметрами клітинного та
гуморального імунітету, виявлено суттєві розходження в групах. У
порівнянні з гострим періодом, у період реконвалесценції в обох групах
мало місце зниження інтеграційних властивостей кореляційних структур. У
хворих обох груп кількість максимальних зв’язків зменшилась у 1,6 разів.

Поряд з кількісними відмінностями відзначені й якісні розходження
кореляційних структур, що склали 82,5%. Отримані дані свідчать про
принципові розходження у хворих з різним перебігом сальмонельозу не
тільки в гострому періоді, але й у період реконвалесценції. Цей факт і
вирішує торпідність клінічної картини при несприятливому перебігу
захворювання. Найбільші розходження відмічені для двох груп
інтерлейкінів. У хворих з несприятливим перебігом сальмонельозу в
періоді реконвалесценції головну роль у регуляції імунних реакцій
виконують ІЛ-1 та ІЛ-2, а при сприятливому перебігу – ІЛ-6 та ІЛ-8.

При сприятливому перебігу на міжсистемному рівні (рис. 3) спостерігаєтся
різке (у 4,1 рази) зниження інтеграції між імунними показниками і
показниками периферичної крові.

Основна кількість кореляцій виявлена між показниками червоної крові
(К.П. та Hb) і параметрами клітинного та гуморального імунітету, причому
зв’язки носять прямий характер. Так, кольоровий показник має прямі
зв’язки з CD4+, CD4+/CD8+, CD14+, CD16+, IgM та IgG, а гемоглобін –
позитивні кореляції з CD14+. Такий вид зв’язків має компенсаторний
характер. Системоутворюючим елементом функціональної системи є
кольоровий показник.

У хворих з несприятливим перебігом хвороби (рис. 4), навпаки, у період
реконвалесценції спостерігалось підсилення в порівнянні з гострим
періодом міжсистемних інтеграцій показників. Так, функціональна система
організму хворих з несприятливим перебігом в періоді реконвалесценції
працює в режимі, який характерний для хворих зі сприятливим перебігом,
але в гострому періоді. А це означає, що при несприятливому перебігу
сальмонельозу відмічається запізнення формування саногенетичних
механізмів у зв’язку з дефіцитом компенсації в гострому періоді.

Підтверджує цю закономірність порівняння системоутворюючих показників у
групах. У хворих з несприятливим перебігом – це вміст моноцитів. Таким
чином, за цим показником хворі з несприятливим перебігом захворювання в
період реконвалесценції подібні хворим зі сприятливим перебігом, але в
гострий період.

Проте, їх характер при несприятливому перебігу принципово відрізняється
від хворих зі сприятливим перебігом. Розходження полягають у тому, що у
хворих зі сприятливим перебігом зв’язки показників червоної крові та
моноцитів з параметрами імунної системи носять позитивний характер, а
при несприятливому перебігу хвороби вони негативні, що свідчить про
дефіцит компенсації. Звідси можна зробити висновок, що навіть у гострому
періоді компенсаторні механізми хворих зі сприятливим перебігом
сальмонельозу функціонують у більш оптимальному режимі, ніж у хворих з
несприятливим перебігом у періоді реконвалесценції.

Суттєві відмінності між хворими зі сприятливим і несприятливим перебігом
сальмонельозу стали теоретичним обґрунтуванням для розробки критеріїв
прогнозу перебігу захворювання. З цією метою застосовано неоднорідна
послідовна процедура (НПП) Вальда-Генкіна. Усього було проаналізовано 38
клініко-лабораторних ознак.

З усіх анамнестичних ознак значущу інформативність виявили тільки п’ять
(табл. 6). З них високу прогностичну значущість мали раннє штучне
вигодовування та перенесені кишкові інфекції, середню – перенесення
рахіту та ГРІ, низьку – присутність в анамнезі патології вагітності та
пологів.

Серед клінічних симптомів сприятливий перебіг визначали: відсутність або
І-ша ступінь ексикозу, легкий або середньотяжкий перебіг хвороби, вік
дитини більше одного року, частота випорожнення менше 5 разів на добу та
температура тіла менше 37,0(С. Про несприятливий перебіг сальмонельозу
свідчили: ексикоз ІІ-ІІІ ступеня, тяжкий перебіг захворювання, вік до
одного року життя, фебрильна (більш ніж 38,1(С) температура та частота
випорожнення більш ніж 6 разів на добу.

За підрахуванням, 81% імунних параметрів виявив дуже високу предикторну
цінність, серед них CD4+; вміст ІЛ-6; ІЛ-8; CD19+; ІЛ-1; CD4+/CD8+;
ІЛ-2; ІЛ-4; IgA; CD16+; CD3+; IgM. Висока прогностична значущість була
визначена для IgG, середня – для CD19+-лімфоцитів і низька – для
CD8+-лімфоцитів.

Таблиця 6

Узагальнений алгоритм прогнозування перебігу сальмонельозу

Показник Градації показника ПК І

1 2 3 4

Анамнестичні критерії

Раннє штучне вигодовування Є – 4,2 1,35

Немає + 5,1

Перенесені КІ Є – 3,2 1,05

Немає + 3,0

Рахіт Є – 4,6 0,99

Немає + 2,0

Перенесені ГРІ Є – 2,3 0,98

Немає + 3,8

Патологія вагітності та/або пологів Є – 4,2 0,32

Немає + 1,0

Клінічні критерії

Ексикоз Немає або І ст. + 2,0 1,2

ІІ ст. – 1,1

ІІІ ст. – 10,8

Тяжкість хвороби Легка + 7,0 0,84

Середньотяжка + 1,0

Тяжка – 4,8

Вік 1-6 міс. – 3,4 0,57

7-12 міс. – 1,0

13-24 міс. + 1,1

25-36 міс. + 3,4

Частота випорожнення (раз на добу) (5 + 2,0 0,36

(6 – 1,5

Температура тіла, (С (37,0 + 6,0 0,30

37,1-38,0 0

38,1-40,0 – 1,0

(40,1 – 3,8

Імунологічні критерії

CD4+, % (36,9 – 10,1 9,14

37,0-39,9 + 15,4

(40 + 1,0

ІЛ-6, пг/мл (75,9 – 13,5 6,31

76,0-120,9 – 1,0

121,0-165,9 + 13,2

166,0-210,9 0

(211 – 1,1

ІЛ-8, пг/мл (100,9 – 12,0 5,83

101-260,9 – 3,8

(261 + 7,9

CD19+, % (12 – 14,5 5,45

12,1-21,0 +5,3

(21,1 0

Продовження табл. 6

1 2 3 4

ІЛ-1, пг/мл (80,9 – 8,0 5,38

81-120,9 – 5,8

121-160,9 + 12,8

161-200,9 + 5,3

(201 – 0,4

CD4+/CD8+, ум. Од. (1,20 – 12,3 5,13

1,21-1,30 – 7,0

(1,31 + 6,0

ІЛ-2, пг/мл (80,9 – 7,2 4,72

81-120,9 + 1,0

121-160,9 + 10,6

161-200,9 + 1,0

(201 – 1,8

ІЛ-4, пг/мл (40,9 – 7,5 4,21

41-80,9 0

(81 + 9,2

IgA, г/л (0,5 – 11,8 3,99

0,51-0,60 – 1,0

(0,61 + 5,8

CD16+, % (17,9 – 11,8 3,96

18-19,9 +1,0

20-21,9 +8,8

(22 +1,0

CD3+, % (52,9 – 12,1 3,81

53-56,9 + 1,0

57-60,9 + 5,1

(61 – 7,0

IgM, г/л (0,60 – 12,3 3,22

0,61-0,70 + 3,2

(0,71 + 1,0

IgG, г/л (6,0 – 2,6 2,83

6,1-7,0 – 5,1

(0,71 + 6,2

CD14+, % (8,0 + 9,5 0,89

8,1-12,0 + 1,0

12,1-24,0 – 3,8

(24,1 – 2,0

CD8+, % (29,9 + 1,1 0,37

(30 – 2,7

Примітка. Знак плюс свідчить про те, що значення даної градації ознаки
характерне для сприятливого перебігу хвороби, а знак мінус – для
несприятливого її перебігу.

Отримані результати вказують на те, що імунні параметри мають більш
високий прогностичний ранг у порівнянні з анамнезом і клінічною
симптоматикою. Порівняння середніх значень інформативності за окремими
переліченими блоками свідчить про те, що прогностична цінність
імунологічних ознак більш ніж у 5 разів перевищує таку даних анамнезу та
клінічної симптоматики. Це означає, що головну роль у формуванні
еволюції перебігу захворювання має імунний гомеостаз. Щодо ролі окремих
його підсистем (клітинного та гуморального імунітету, а також
інтерлейкінів), то перше місце займають інтерлейкіни, потім за рангом –
клітинний імунітет і самий низький ранг – гуморальний імунітет.

ВИСНОВКИ

У дисертації виявлено клінічні та імунологічні особливості кишкового
сальмонельозу, визначено інформативність анамнестичних,
клініко-лабораторних та імунологічних показників, науково обґрунтовано і
розроблено спосіб прогнозування перебігу хвороби, що є подальшим внеском
у вирішення актуальної проблеми боротьби з сальмонельозом у дітей.

Сальмонельоз у дітей першого року виявляється у 1,5 та 1,9 рази частіше
ніж у дітей другого і третього року життя. Основним збудником є Salm.
typhimurium. Хворіють частіше діти з несприятливим преморбідним фоном.
Переважають середньотяжка гастроентеритична і гастроентероколітична
клінічні форми. У ј випадків виявляється несприятливий перебіг хвороби.
Сприятливо захворювання перебігає при середньому та високому вмісті
інтерлейкінів, несприятливо – у хворих з низькими та різноспрямованими
змінами вмісту інтерлейкінів.

В усіх хворих, особливо на тяжку форму, відмічається зниження відносної
кількості CD3+, CD19+-лімфоцитів, моноцитів/макрофагів (CD14+), IgA,
IgG, підвищення CD8+ і CD16+. Найбільші відхилення від показників
здорових дітей спостерігаються у хворих з низьким вихідним рівнем
інтерлейкінів.

Сприятливий перебіг сальмонельозу супроводжується значним підвищенням
рівнів усіх інтерлейкінів на початку хвороби, зниженням кількості CD3+-
і CD19+-лімфоцитів, підвищенням CD8+- і CD16+-клітин. При несприятливому
перебігу відмічається менше підвищення інтерлейкінів, більш суттєве
зниження CD3+- і CD19+-лімфоцитів, а також зниження IgA, IgG та
підвищення CD8+- і CD16+-клітин.

Виявлено розходження патогенетичної основи функціонування організму
хворих з різним перебігом сальмонельозу. Визначено два типи саногенезу:
нормореактивний тип, який забезпечує сприятливий перебіг і
гіперреактивний на рівні імунної системи з дефіцитом компенсації на
рівні організму, при якому формується несприятливий перебіг
захворювання. Найбільш інформативними прогностичними критеріями слід
вважати імунологічні параметри, в першу чергу, вміст інтерлейкінів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У дітей, хворих на сальмонельоз з метою визначення активності
патологічного процесу, оцінки тяжкості та напрямку перебігу
патологічного процесу поряд з загальноприйнятим комплексом обстеження на
госпітальному етапі доцільно використовувати кількісне дослідження
вмісту інтерлейкінів і показників клітинного та гуморального імунітету.

Для прогнозування перебігу сальмонельозу у дітей раннього віку
рекомендується використовувати клініко-імунологічний алгоритм. При
досягненні суми прогностичних коефіцієнтів вище ніж „+13” ймовірність
виникнення сприятливого перебігу хвороби складає 96% (нижче ніж „–13” –
несприятливого). Це дозволяє своєчасно провести корекцію терапії у
випадку прогнозованого несприятливого перебігу захворювання. Метод
прогнозування опубліковано в журналі „Медицина сегодня и завтра” №1 за
2006 р.

Задля об’єктивної оцінки даних щодо повноти видужання необхідно
проаналізувати динаміку вмісту інтерлейкінів: їх високий рівень перед
випискою зі стаціонару свідчить про збереження запальної реакції, а саме
продовження хвороби, що слід враховувати під час обґрунтування комплексу
реабілітаційних мір на етапах диспансерного спостереження.

Список робіт, опублІкованих за темою дисертації

Басок О.С., Кузнецов С.В. Возможности прогнозирования вариантов
клинического течения сальмонеллеза у детей // Врачебная практика. –
2004. – №3. – С. 63-65. (дисертант провів збір та статистичну обробку
матеріалу, аналіз та узагальнення результатів, Кузнецов С.В. –
консультативна допомога).

Басок О.С. Вміст інтерлейкінів крові дітей, хворих на кишкову форму
сальмонельозу // Ультразвукова перинатальна діагностика. –2004. – №17. –
С. 133-135.

Ольховська О.М., Басок О.С., Столяров К.Є. Імунний стан дітей раннього
віку, які мешкають в умовах великого промислового міста // Збірник
наукових праць співробітників КМАПО ім. Шупика, Київ. – 2004. – випуск
13. – книга 1. – С. 368-372. (автор зібрав та проаналізував 80%
матеріалу, Ольховська О.М. – консультативна допомога, Столяров К.Є. –
технічна допомога).

Басок О.С., Ольховська О.М. Прогностична роль інтерлейкінів при
сальмонельозі у дітей раннього віку // Інфекційні хвороби. – 2005. – №2.
– С. 56-58. (автором зібрано та проаналізовано 90% матеріалу, зроблені
висноки, Ольховська О.М. – консультативна допомога).

Басок О.С. Обгрунтування нового методу прогнозування перебігу
сальмонельозу дітей раннього віку // Медицина сегодня и завтра. – 2006.
– №1. – С.

Деклараційний патент України на корисну модель А61В10/00 „Спосіб
прогнозування перебігу сальмонельозу у дітей ранього віку” / Басок О.С.,
Кузнєцов С.В., Ольховская О.М. Опубліковано 15.02.2005. Бюл. №2.
(автором зібрано та проаналізовано 90% матеріалу, проведена статистична
обробка матеріалу, Кузнєцов С.В. – консультативна допомога, Ольховская
О.М. – технічна допомога).

Басок О.С. Патогенетичні аспекти кишкового сальмонельозу у дітей //
Збірник тез конференції молодих вчених “Медицина третього тисячоліття”,
Харків, 2002, С. 79.

Басок О.С., Закревский Н.Н., Валюх С.В. Клинико-лабораторные особенности
сальмонеллезной инфекции у детей на современном этапе // Матеріали
науково-практичної конференції з міжнародною участю “Сучасна терапія
хворих з інфекційною та паразитарною патологією на до госпітальному та
госпітальному етапах, методи профілактики, Харків, 2002, С. 5.

Басок О.С., Ольховська О.М. Діагностична значущість цитокінового профілю
у дітей, хворих на сальмонельоз // Матеріали конгресу педіатрів України
“Актуальні проблеми і напрямки розвитку педіатрії на сучасному етапі”,
Київ, 2003, С.310-311.

Басок О.С. Динаміка вмісту цитокінів при інтестинальній формі
сальмонельозу у дітей // Збірник тез конференції молодих вчених
“Медицина третього тисячоліття”, Харків, 2004, С. 87.

Ольховская О.Н., Басок О.С. Клиническое значение интерлейкинов 4 и 6 при
сальмонеллезе у детей раннего возраста // Матеріали 11-го з’їзду
педіатрів України „Актуальні проблеми педіатрії на сучасному етапі”,
Київ, 2004, 7-10 грудня, С. 241-242.

Басок О.С. Клиническое значение цитокинов и клеточного звена защиты при
сальмонеллезе у детей // Материаллы Всероссийской научной конференции
молодых ученых с международным участием „Актульные вопросы инфекционной
патологии-2005”, Петербург, 27-28 января 2005, С. 55.

Басок О.С. Клиническое и прогностическое значение иммунных показателей
при сальмонеллезе у детей // Материалы Пироговской студенческой научной
конференции, Москва, 2005 (Вестник Российского государственного
медицинского университета. –специальный выпуск).– 2005. – №3 (42).–
С.120.

Басок О.С. Клінічне та прогностичне значення інтерлейкінів при
сальмонельозній інфекції у дітей раннього віку // Матеріали
науково-практичної конференції з міжнародною участю „Від фундаментальних
досліджень – до прогресу в медицині” присвяченої 200-річчю з дня
заснування ХДМУ, Харьков, 17-18 січня 2005. – С. 217-218.

АНОТАЦІЯ

Басок О.С. Клінічне значення інтерлейкінів та імунної відповіді при
сальмонельозі у дітей. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.13 – інфекційні хвороби. – Іститут епідеміології та
інфекційних хвороб

ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню клініко-патогенетичного та прогностичного
значення інтерлейкінів і показників імунної відповіді при сальмонельозі
у дітей раннього віку. Представлено результати клінічного та
лабораторного обстеження хворих. Проведено вивчення кількісного вмісту
інетерлейкінів, основних популяцій та субпопуляцій імунних клітин
периферичної крові, а також імуноглобулінів основних класів. Виявлені
особливості клінічного перебігу захворювання й імунної відповіді в
залежності від вихідного рівня інтерлейкінів. В усіх хворих, особливо на
тяжку форму, відмічено зниження відносної кількості CD3+,
CD19+-лімфоцитів, моноцитів/макрофагів (CD14+), IgA, IgG, підвищення
CD8+ і CD16+-клітин. Найбільші відхилення від показників здорових дітей
виявлені у хворих з низьким вихідним рівнем інтерлейкінів. Досліджені
внутрішньосистемні та міжсистемні кореляційні взаємозв’язки між рівнями
інтерлейкінів, показниками імунітету та периферичної крові при різних
варіантах перебігу хвороби. Виявлені два типи функціонування системи
саногенезу. Нормореактивний тип, характерний для хворих зі сприятливим
перебігом сальмонельозу та гіперреактивний на рівні імунної системи з
дефіцитом компенсації на рівні організму, при якому формується
несприятливий перебіг хвороби. Доведено, що імунні параметри мають більш
високий прогностичний ранг порівняно з клініко-анамнестичними та іншими
лабораторними даними, а серед імунних показників перше місце посідають
інтерлейкіни.

Ключові слова: сальмонельоз, діти, інтерлейкіни, імунні показники,
прогнозування перебігу хвороби.

АННОТАЦИЯ

Басок О.С. Клиническое значение интерлейкинов и имунного ответа при
сальмонеллезе у детей. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.13 – инфекционные болезни. – Институт эпидемиологии
и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского АМН Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена изучению клинико-патогенетического и
прогностического значения интерлейкинов и показателей иммунного ответа
при сальмонеллезе у детей раннего возраста. Установлено, что
сальмонеллез регистрируется у детей первого года в 1,5 и 1,9 раз чаще,
чем второго и третьего годов жизни, основной возбудитель – Salm.
typhimurium, преобладают среднетяжелая гастроэнтероколитическая и
гастроэнтеритическая клинические формы, у ј детей заболевание протекает
неблагоприятно. Представлены результаты клинического и лабораторного
обследования больных. Проведено изучение количественного содержания
интерлейкинов, основных популяций и субпопуляций иммунных клеток
периферической крови, а также иммуноглобулинов основных классов.
Виявлены особенности клинического течения заболевания и иммуного ответа
в зависимости от исходного уровня интерлейкинов. У всех больных,
особенно тяжелой формой, отмечено снижение относительного количества
CD3+, CD19+-лимфоцитов, моноцитов/макрофагов (CD14+), IgA, IgG,
повышение CD8+ и CD16+-клеток. Наибольшие отклонения от показателей
здоровых детей установлены у больных с низким исходным уровнем
интерлейкинов. При проведении системного анализа интерлейкинов,
показателей иммунитета и периферической крови были выявлены два типа
саногенеза: нормореактивный и гиперреактивный с дефицитом компенсации.
При нормореактивном типе между иммунными показателями наблюдается
умеренное количество связей средней силы. На межсистемном уровне
интерлейкины проявляют множественные прямые корреляции с лейкоцитами,
СОЭ, палочкоядерными нейтрофилами, моноцитами, лейкоцитарным индексом
интоксикации, что отображает адекватный иммунный ответ.
Системообразующим элементом выступають моноциты, которые образуют
многочисленные прямые связы с иммунными клетками, указывая на
согласованность реакций клеточного иммунитета и макрофагов. При втором
типе саногенеза формируется максимальное количество сильных взаимосвязей
между показателями иммунитета, что характерно для гиперреактивного
варианта, а на межсистемном уровне отмечается дефицит компенсации, для
которого характерны дестабилизация взаимодействий между элементами
функциональной системы и разрыв связей. Интерлейкины проявляют прямые
связи только с лейкоцитами, а количество эритроцитов и уровень
гемоглобина образуют с показателями иммунитета отрицательные связи.
Наибольшую прогностическую информативность выявили имунные критерии по
сравнению с анамнестическими и клинико-лабораторными данными, а среди
иммунных – интерлейкины. Для определения течения сальмонеллеза у детей
раннего возраста рекомендуется использовать прогностический алгоритм.
Благоприятное течение заболевания наблюдается при достижении суммы
прогностичеких коефициєнтов „+13” и больше, а неблагоприятное – при
„–13” и меньше.

Ключевые слова: сальмонеллез, дети, интерлейкины, иммунные показатели,
прогнозирование течения болезни.

SUMMARY

Basok O.S… – The Manuscript.

The thesis on the competition of scientific degree of Candidate of
Medical Sciences on specialty 14.01.13. – Infectious Diseases. Research
Institute of Epidemiology and Infectious Diseases named after L.V.
Gromashevsky of Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2006.

The dissertation is devoted to studying clinico-pathogenetic and
prognostic values of interleukins and the immune response at early aged
children with salmonellosis. Results of clinical and laboratory
inspection of patients are submitted. Studying the quantitative contents
of interleukins, the main populations and subpopulations of immune cells
of peripheral blood, and also antibodies of the basic classes is carried
out. Features of clinic of disease and the immune response are revealed
depending on an initial level of interleukins. At all patients,
especially heavy form, marks decrease in quantity CD3+,
CD19+-lymphocytes, CD14+-cells, IgA, IgG, increase CD8+ and CD16+-cells.
The biggest deviations from parameters of healthy children are
established at patients with a low initial level of interleukins.
Intrasystem and intersystem correlation between levels of interleukins,
parameters of immunity and peripheral blood are investigated at
different current of illness. Two types of reactivity are revealed:
normal reactivity and hyper reactivity with deficiency of compensation.
The normal reactivity type occurs in patients with favorable current of
a salmonellosis. The hyper reactivity type at immune level with
deficiency of compensation at a level of organism is forming adverse
current of illness. The great comprehension in prognosis of
salmonellosis development was revealed with immune criteria in
comparison with anamnesis, clinical and laboratory symptoms, and among
immune – interleukins.

Key words: salmonellosis, children, interleukins, indexes of immune
system, prognosis of disease.

Підписано до друку 23.06.06. Формат 60х84/16.

Папі офсетний. Друк ризографія.

Умовних друк. Арк. 0,9. Тир. 100 прим. Зам. № 104-06.

Надруковано СПД ФО Бровін О.В.

61022, м. Харків, майдан Свободи, 7. Т. (057) 758-01-08.

PAGE 1

Похожие записи