національний університет

фізичного виховання і спорту україни

Левандовський ОЛЕКСАНДР СТАНІСЛАВОВИЧ

УДК: 796.071.7:616.839-085:378.180.6

Кінезітерапія і масаж в системі комплексної реабілітації студентів з
клінічними ознаками вегетативного дисбалансу

24.00.03 – Фізична реабілітація

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Прикарпатському національному університеті імені
Василя Стефаника,

Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник —

доктор медичних наук, професор

Бойчук Тетяна В’ячеславівна,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника,
завідувач кафедри фізичної реабілітації

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Апанасенко Геннадій Леонідович,

Київська національна академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика,
завідувач кафедри спортивної медицини і санології;

доктор медичних наук, професор

Тащук Віктор Корнійович,

Буковинський державний медичний університет, завідувач кафедри
кардіології, функціональної діагностики, ЛФК та спортивної медицини

Захист відбудеться 30 травня 2007 року о 16.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету
фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ-150, вул.
Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету
фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ-150, вул.
Фізкультури, 1).

Автореферат розіслано 27 квітня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.І. Воронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Як свідчать статистичні дані, показники здоров’я
мешканців нашої держави не є задовільними. Основною причиною високої
захворюваності й смертності залишаються хронічні неінфекційні
захворювання. Саме вони на даний час є провідною соціальною проблемою,
оскільки обумовлюють три випадки смерті з чотирьох (Смирнова И.П., Кваша
О.О., 2003).

Як свідчать узагальнені дані чисельних досліджень, проведених у різних
країнах, розподіл впливу на передчасну смертність різних чинників, які
характеризують спосіб життя населення, сьогодні виглядає в середньому
так: режим харчування – 25%, куріння – 25%, рухова активність – 22%,
надмірне вживання алкогольних напоїв – 10% (Платонов В.Н., 2006).

Згідно сучасних наукових даних, одним із ключових механізмів
патогенетичного каскаду хронічних неінфекційних захворювань є
вегетативний дисбаланс. Вегетози – це донозологічна форма, яка включає
широку групу функціональних відхилень. Забезпечення збалансованої
діяльності обох ланок вегетативної нервової системи може бути вагомим
превентивним фактором виникнення й прогресування багатьох захворювань
(Вейн А.М., 1998; Парцерняк С.А., 1999; Филиппов М.М., 2006).

Охороною здоров’я України практично не надається уваги руховій
активності населення як активному чиннику забезпечення здорового способу
життя і профілактики захворювань, хоч світова наука і практика останніх
десятиліть переконливо свідчать, що в цій сфері з точки зору охорони і
укріплення здоров’я і профілактики багатьох захворювань наявні більші
можливості в порівнянні з тими, якими володіє традиційна лікувальна
медицина (Платонов В.Н., 2006). Тільки проведення широких превентивних
заходів, зменшення рівня ризику цих захворювань серед населення,
загальнодоступні заходи зміцнення здоров’я можуть покращити ситуацію.
Медицина може продовжити життя людини, якщо вона захворіла, але
повернути їй здоров’я вона не в стані (Апанасенко Г.Л., 2004, 2007).

Останнє значною мірою стосується молоді. Проблема збереження й
покращення здоров’я цієї однієї з найвразливіших верств суспільства є
актуальною не тільки для нашої держави. Наукові дослідження свідчать, що
напружена інтелектуальна діяльність приводить до зменшення часу, який
використовується для рухової активності, викликає погіршення стану
здоров’я, зменшує загальну опірність організму до впливу несприятливих
чинників (Вейнберг Р.С., Гоулд Д., 2001; Карвасарский Б.Д., 1985;
Паффенбаргер Р., Ольсен Е., 2003; Филиппов М.М., 2006; Borg G., 1982;
Prins J.B., van der Meer J.W., Bleijenberg G., 2006).

Відсутність комплексних досліджень, присвячених з’ясуванню поширеності
вегетативного дисбалансу серед студентів, встановленню взаємозв’язку між
рівнем їх фізичного розвитку, функціональної і фізичної підготовленості
і клінічною маніфестацією синдрому вегетативної дисфункції, вивченню
можливості корекції виявлених порушень шляхом розробки і довготривалої
реалізації реабілітаційних програм обґрунтовують актуальність даної
дисертаційної роботи, а також є підставою для визначення її мети.

Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційна робота виконана
згідно плану науково-дослідних робіт Прикарпатського національного
університету імені Василя Стефаника і є фрагментом дослідження на тему:
“Роль засобів немедикаментозного впливу на організм як превентивного
фактора виникнення і прогресування патології внутрішніх органів” (№
державної реєстрації 0105U004575). Роль автора полягає у виконанні
фрагменту дослідження, присвяченого виявленню та корекції вегетативного
дисбалансу у студентів шляхом розробки й апробації програми комплексної
реабілітації з включенням кінезітерапії і масажу.

Мета дослідження – розробити, обґрунтувати й апробувати комплексну
програму заходів, яка включає кінезітерапію і масаж, для корекції
вегетативного дисбалансу у студентів.

Завдання дослідження:

Систематизувати й узагальнити сучасні науково-методичні дані і
результати практичного вітчизняного й зарубіжного досвіду з проблеми
корекції вегетативного дисбалансу шляхом застосування кінезітерапії і
масажу.

Визначити поширеність факторів ризику хронічних неінфекційних
захворювань і проявів вегетативного дисбалансу у студентів.

Встановити взаємозв’язок ознак вегетативного дисбалансу у студентів з
показниками фізичного розвитку, функціональної і фізичної
підготовленості.

Розробити і науково обґрунтувати програму комплексної реабілітації
студентів з вегетативним дисбалансом із застосуванням кінезітерапії і
масажу; дослідити її ефективність як методу корекції виявлених порушень.

Об’єкт дослідження – функціональний стан вегетативної нервової системи у
студентів з ознаками вегетативного дисбалансу і його корекція.

Предмет дослідження – програма комплексної реабілітації студентів з
ознаками вегетативного дисбалансу з включенням кінезітерапії і масажу,
спрямована на усунення факторів ризику, корекцію ознак вегетативної
дисфункції, рівня фізичного розвитку, фізичної та функціональної
підготовленості.

Методи дослідження. Для вирішення завдань дисертаційного дослідження
застосовані наступні методи: аналіз наукової і спеціальної літератури,
опитування й анкетування, педагогічне тестування, методи визначення
функціональної підготовленості, методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Запропоновано новий підхід до
методики розробки програми комплексної реабілітації з врахуванням
встановленого нами взаємозв’язку проявів вегетативного дисбалансу у
студентів з параметрами їх фізичного розвитку, функціональної і фізичної
підготовленості.

Вперше розроблена й апробована програма комплексної реабілітації
студентів з ознаками вегетативного дисбалансу, яка включає модифікацію
способу життя, кінезітерапію і масаж, когнітивно-поведінкову корекцію з
метою усунення виявлених порушень.

Доповнено теоретичні уявлення про вплив запропонованої програми
комплексної реабілітації на функціональний стан вегетативної нервової
системи на основі оцінки її ефективності щодо підвищення толерантності
до фізичних навантажень, покращення адаптаційних резервів організму і
психологічного стану.

Практична значущість дослідження. Розроблена програма комплексної
реабілітації з включенням кінезітерапії і масажу може використовуватися
у практичній діяльності викладачів кафедр і вчителів фізичного
виховання, працівників реабілітаційних центрів, персоналу фізкультурних
диспансерів, кабінетів ЛФК медичних закладів, санаторно-курортних і
амбулаторно-поліклінічних підрозділів.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес і
практичну діяльність наступних закладів освіти та охорони здоров’я:
Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату смт Богородчани,
кафедри фізичного виховання Прикарпатського національного університету
імені Василя Стефаника, кафедри фізичної реабілітації Таврійського
національного університету імені В.І. Вернадського, кафедри фізичного
виховання Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича,
Івано-Франківського обласного лікувально-фізкультурного центру
„Здоров’я”, ЗОШ № 11 та № 23 м. Івано-Франківська, що підтверджено
відповідними актами впровадження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати
дисертаційної роботи доповідались на науково-практичних конференціях
“Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація,
профілактика та лікування” (Івано-Франківськ, 2005, 2006), „Роль
довкілля у валеологічній освіті і вихованні” (Полтава, 2005), „Фізичне
виховання, спорт і культура здоров’я в сучасному суспільстві” (Луцьк,
2005), „Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної
реабілітації” (Дніпропетровськ, 2005), „Оздоровчі ресурси Карпат і
прилеглих регіонів” (Чернівці, 2005), „Молода спортивна наука України”
(Львів, 2006), “Роль фізичної культури як вагомого фактора покращення
стану здоров’я населення і модифікації стилю життя” (Івано-Франківськ,
2006), „Адаптаційні можливості дітей та молоді” (Одеса, 2006), звітних
наукових конференціях кафедр Прикарпатського національного університету
імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2005, 2006).

Публікації результатів дослідження. Результати дисертації опубліковані в
13 наукових працях, з яких 5 – у фахових виданнях, що рекомендовані ВАК
України (з них чотири одноосібні).

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота написана українською
мовою, викладена на 168 сторінках основного тексту. Робота складається
зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел,
додатків. Дисертація вміщує 34 таблиці та 13 рисунків. Список
використаної літератури вміщує 246 джерел (з яких 139 – зарубіжних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність проблеми, визначені мета, завдання,
об’єкт, предмет і методи дослідження; розкриті наукова новизна,
практична значущість роботи і особистий внесок здобувача; описана сфера
впровадження й апробації результатів дослідження, вказана кількість
публікацій.

У першому розділі „Сучасні погляди на роль вегетативної дисфункції як
предиктора патології внутрішніх органів і методи її корекції засобами
фізичної реабілітації” наведено основні літературні дані про роль
вегетативного дисбалансу як патогенетичного механізму становлення
патології внутрішніх органів, описано сучасні методи дослідження
функціонального стану вегетативної нервової системи, висвітлено роль
кінезітерапії й масажу в усуненні вегетативного дисбалансу. Обґрунтовано
актуальність розширення рухової активності як чинника модифікації стилю
життя і основного фактора зростання енергетичного потенціалу популяції й
формування популяційного здоров’я.

У другому розділі „Методи й організація досліджень” описана й
обґрунтована система методів дослідження, які є адекватними до об’єкту,
предмету, мети і завдань дослідження.

Для вирішення завдань дисертаційного дослідження використані такі
методи: аналіз наукової і спеціальної літератури, опитування й
анкетування, педагогічне тестування, фізіологічні методи дослідження,
методи математичної статистики.

При виборі тестів для оцінки фізичних якостей – силових, швидкісних,
гнучкості та витривалості – керувалися методологічними підходами,
висвітленими в працях Т.Ю. Круцевич (2003), Б.Х. Ланда (2004), В.М.
Платонова (2005), Л.П. Сергієнка (2001).

Фізичний розвиток оцінювали за показниками антропометрії: ростом, масою
тіла, індексом маси тіла й обхватом талії. Для оцінки стану основних
систем життєзабезпечення організму встановлювали параметри
функціональної підготовленості: частоту серцевих скорочень (ЧСС),
частоту дихання (ЧД), артеріальний тиск (АТ), час затримки дихання на
вдиху й на видиху. З метою верифікації артеріальної гіпертензії (АГ) і
встановлення циркадних ритмів АТ проводили 24-годинне моніторування АТ.
Для оцінки функції вегетативної нервової системи проводили ортостатичну
й кліностатичну проби, проби Вальсальви та з ізометричним навантаженням,
обчислювали індекс Кердо, застосовували моніторування варіабельності
серцевого ритму (ВСР). Толерантність до фізичних навантажень
встановлювали на підставі тесту PWC170 і проби Лєтунова.

Дисертація виконана на кафедрі фізичної реабілітації Прикарпатського
національного університету імені Василя Стефаника протягом 2004-2006
років. Робота ґрунтується на детальному обстеженні 187 студентів з
вегетативною дисфункцією (з них 124 чоловіки та 63 жінки) та 62
студентів без ознак вегетативної дисфункції (з них 44 чоловіки, 18
жінок). Середній вік обстежених основної групи — 20,7±1,0 років,
контрольної – 20,2±1,2 років.

На першому етапі дослідження (2004 р.) проведено вивчення й аналіз
літературних джерел, розроблено анкету для виявлення модифікованих і
немодифікованих чинників ризику, проведено опитування і анкетування
студентів, аналіз результатів опитування й анкетування, розподіл
обстежених студентів на групи.

За результатами опитування всіх студентів, які не вказували на жодні
відхилення в стані здоров’я, віднесено до складу контрольної групи, а з
тих респондентів, які дали ствердні відповіді щодо наявності
патологічної симптоматики, сформовано основну групу.

У свою чергу, основна група була поділена на 3 частини (група 1, група
2, група 3). Кількість груп була регламентована методичними підходами до
проведення дослідження – студентам групи 1 не проводили жодних
реабілітаційних заходів, студентам групи 2 рекомендувалося дотримання
комплексу заходів з модифікації стилю життя, для студентів групи 3, крім
зміни стилю життя, розроблена програма реабілітаційних заходів.

На другому етапі дослідження (2004-2005 р.р.) проведено педагогічне
тестування й здійснено фізіологічні методи дослідження з метою
встановлення параметрів фізичного розвитку, функціональної й фізичної
підготовленості студентів, залучених до дослідження. На підставі
отриманих даних та їх статистичної обробки проведено оцінку показників
здоров’я і розроблена програма реабілітаційних заходів.

На третьому етапі дослідження (2005-2006 р.р.) проводилася апробація
розробленої програми реабілітаційних заходів. Динамічне спостереження за
особами, залученими до обстеження, тривало 1 рік, впродовж якого за
індивідуальними показами проводилася відповідна корекція тренувальних
занять.

Після річного періоду спостереження проводили повторне анкетування й
тестування за параметрами фізичного розвитку, функціональної й фізичної
підготовленості.

На четвертому етапі дослідження (2006 р.) проведена оцінка результатів
повторного тестування, їх співставлення з початковими параметрами.
Здійснено аналіз і узагальнення отриманих результатів дослідження,
сформульовано висновки.

У третьому розділі „Параметри фізичного розвитку, фізичної і
функціональної підготовленості студентів” наведені результати другого
етапу дослідження, на якому проведені опитування й анкетування,
педагогічне тестування й фізіологічні методи, що забезпечило здійснення
аналізу стану об’єкта дослідження.

Аналіз результатів тестування 249 студентів показав, що у 75% опитаних
наявні суб’єктивні ознаки вегетативної дисфункції. Виділено ознаки таких
синдромів: астенічного (92%), кардіалгічного (82%), цефалгічного (75%),
поліартралгічного (27%), нейроендокринного (23%), диспепсичного (23%),
аритмічного (9%), гіпервентиляційного (7%), синкопальні стани (6%).
З-поміж модифікованих чинників ризику найпоширенішими були куріння,
порушення режиму та збалансованості харчування, надмірне вживання
алкогольних напоїв. Для більшості обстежених (73%) була притаманна
недостатня фізична активність.

Аналіз соматометричних показників дав змогу виявити в обстежених
студентів зміни, які трактуються як предиктори серцево-судинних
захворювань і використовуються для стратифікації їх ризику. Такими
показниками були збільшення індексу маси тіла й обхвату талії, середні
величини яких у обстежених нами студентів вірогідно перевищували свої
контрольні аналоги (p<0,05). У 20% студентів з ознаками вегетативної дисфункції наявна чітка тенденція до підвищення АТ (стан прегіпертензії), а у 8% рівні офісного АТ перевищували максимально припустиму межу. На підставі 24-годинного моніторування АТ встановлено достовірно вищі значення середньодобових показників обох компонентів АТ та їх індексів часу у осіб з вегетативною дисфункцією порівняно з контрольною групою (p<0,05). Останнє поєднується з несприятливим характером добових ритмів АТ. Так, сприятливий профіль систолічного АТ “dipper” спостерігали, в середньому, тільки у 40% студентів з ознаками вегетативної дисфункції, в той час як у осіб контрольної групи, він був зафіксований у 93,6% випадків. Водночас за наявності вегетативної дисфункції характерними були профілі “non-dipper” (22-25%), “over-dipper” (22-30%) і особливо прогностично несприятливий “night-pеаker” (5-8%). Аналогічну закономірність порушень добових ритмів було встановлено і для діастолічного АТ. Середні показники часу затримки дихання на вдисі й на видисі в усіх студентів з ознаками вегетативної дисфункції були вірогідно меншими, ніж у осіб контрольної групи (p<0,05). На підставі аналізу показників проб для оцінки стану ВНС встановлено активацію її симпатичної ланки. Моніторуванням ВСР у студентів основних груп було констатовано значну перевагу низькочастотного компоненту ритмограм. Водночас, потужність у діапазоні високих частот була вірогідно знижена порівняно зі своїм контрольним аналогом (p<0,05). Співвідношення низько- та високочастотних компонентів ритмограм також відображали перевагу хвиль, які свідчать про надмірну активність симпатичної нервової системи. За результатами проведення тесту PWC170 встановлено, що для осіб з ознаками вегетативного дисбалансу, порівняно з контрольною групою були характерні менші значення порогового навантаження, показників PWC170 і максимального споживання кисню (МСК) (p<0,05) як у чоловіків, так і у жінок (табл. 1). Водночас у них був менший час досягнення максимального АТ, вищі рівні САТ, ДАТ і ЧСС на висоті навантаження, триваліші періоди відновлення САТ, ДАТ і ЧСС (p<0,05). Таблиця 1 Показники тесту з дозованим фізичним навантаженням +Sx) Показники Контрольна група Основна група 1 Основна група 2 Основна група 3 ч-44 ж-18 ч-39 ж-22 ч-42 ж-20 ч-44 ж-20 Порогове навантаження, кгм/хв. ч 880±15,1 780±12,9* 790±10,8* 760±12,5* ж 740±13,9 650±11,8* 670±12,7* 640±14,1* PWC170, кгм/хв. ч 850±16,3 650±14,9* 690±14,2* 680±15,8* ж 690±14,8 490±13,2* 510±12,6* 500±12,7* МСК, л/хв. ч 3,6±0,08 2,8±0,09* 2,6±0,04* 2,50,07* ж 2,7±0,06 2,3±0,07* 2,2±0,06* 2,4±0,05* Примітка. * - різниця показника достовірна порівняно до його аналога у контрольної групи, р<0,05 Наслідком зниженої толерантності до фізичних навантажень і відсутності належного стану адаптаційних резервів організму обстежених студентів з ознаками вегетативної дисфункції є вірогідне відставання їх від осіб контрольної групи за параметрами фізичної підготовленості: швидкісними, силовими, гнучкості та витривалості. Отримані результати початкового тестування й інструментального обстеження аргументують необхідність розробки і проведення реабілітаційних заходів. У четвертому розділі “Методика корекції вегетативної дисфункції” наведено розроблену нами програму комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу (рис. 1), яка включає: І. Модифікацію стилю життя - з метою усунення екзогенних модифікованих чинників ризику хронічних неінфекційних захворювань. ІІ. Кінезітерапію й масаж – з метою підвищення толерантності до фізичного навантаження, ефективності внутрішньоклітинного утворення енергії для усунення вегетативного дисбалансу, корекції параметрів фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості. ІІІ. Когнітивно-поведінкову корекцію – з метою оптимізації психологічного стану через створення позитивного іміджу особи, позбавленої шкідливих звичок, і формування мотивації на ведення здорового способу життя. Методичним базисом розробленої нами програми комплексної реабілітації є праці М.Дж. Алтера (2001), Г.Л. Апанасенка (2004), Н.А. Бернштейна (1966), Р.С. Вейнберга, Д. Гоулда (2001), Б.Д. Карвасарського (1985), Р. Паффенбаргера, Е. Ольсена (2003), В.М. Платонова, М.М. Булатової (1995), В.М. Платонова (2005), М.М. Філіппова (2006), G.Borg (1982), J.B. Prins, J.W. van der Meer, G. Bleijenberg (2006). Комплекс заходів модифікації стилю життя, рекомендований на підставі програми ВООЗ CINDI, передбачав обмеження вживання кухонної солі до 5 г на добу, вживання щоденно не менше 400-500 г фруктів і овочів, обмеження споживання жирного м’яса й тваринних жирів, споживання риби тричі на тиждень, обмеження вживання алкоголю (до 40 мл чистого алкоголю на добу для чоловіків і до 20 мл для жінок), повна відмова від куріння. Тренувальне заняття включало: І. Підготовчу частину: розминка; виконання вправ на розтягнення; виконання вправ для зміцнення м’язів. ІІ. Основну частину: виконання вправ аеробного спрямування. ІІІ. Заключну частину: заключна заминка; виконання вправ на розтягнення. Застосовували безперервний рівномірний метод тренувань. Частота тренувальних занять - 5 разів на тиждень. Тривалість заняття - 60 хв., зокрема на виконання вправ аеробної спрямованості відводилося від 30 до 45 хв. Інтенсивність виконання фізичних навантажень під час заняття – середня (ЧСС - в межах від 60 до 75% від максимальної межі, діапазон тренувальної ЧСС 15%). З метою розвитку гнучкості в поєднанні з вправами силового характеру керувалися такими принципами: робота м’язів при виконанні вправ на їх зміцнення виконувалася з повною амплітудою; застосовували ізотонічний режим, де поряд з концентричною (долаючою), акцент надавався поступальній фазі роботи. Принципово новим було те, що основний рух кожної вправи виконувався на видиху, а не на вдиху, що сприятливо впливало на підвищення тонусу парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи. Основними вправами аеробної спрямованості, які виконували учасники дослідження, були хода і біг підтюпцем. Після завершення тренувального заняття застосовували масаж. Виконували самомасаж шиї, комірцевої ділянки і нижніх кінцівок. Ключові компоненти когнітивно-поведінкової корекції включали пояснення етіологічної моделі формування можливої патології, ознайомлення з методами контролю певних симптомів, усунення зосередженості на симптомах, переоцінку і зміну поведінки, досягнення й підтримку базового рівня фізичної активності, поступове її збільшення шляхом заохочення до підвищення інтенсивності фізичних навантажень, відновлення певних видів особистої активності. У п’ятому розділі „Вплив розробленої програми комплексної реабілітації на параметри фізичного розвитку, фізичної та функціональної підготовленості студентів” подані результати четвертого етапу дослідження, на якому проводилася оцінка адекватності й ефективності розробленої програми комплексної реабілітації. Режим малих наванта- жень Режим середніх навантажень (безперервний рівномірний метод тренувань) Початковий період Основний період Заключний період Вихідний контроль Завдання: Попереднє розучування комплексів, формування рухового уміння. Досягнення термінового тренувального ефекту. Включення механізмів термінової (генотипової) адаптації. Поточний контроль (ЧСС, АТ) Проміжний контроль Завдання: Деталізоване розучування техніки рухових дій. Формування рухових навичок. Досягнення віддаленого тренувального ефекту: покращення параметрів фізичного розвитку, функціональної та фізичної підготовленості. Підвищення працездатності. Усунення вегетативної дисфункції. Досягнення довготривалої (фенотипової) адаптації. Поточний контроль (ЧСС, АТ) Проміжний контроль Завдання: Досягнення кумулятивного тренувального ефекту. Стабілізація параметрів фізичного розвитку, функціональної та фізичної підготовленості на досягнутому рівні. Покращення якості життя. Формування мотивації на ведення здорового способу життя. Рис. 1. Блок-схема програми комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу Впродовж річного періоду спостереження вірогідна позитивна динаміка більшості досліджуваних параметрів встановлена тільки у студентів третьої групи. У студентів другої групи, у яких реабілітаційні заходи обмежувалися модифікацією стилю життя без проведення кінезітерапії й масажу, позитивна динаміка охоплювала обмежену кількість показників. У студентів першої групи вірогідної динаміки досліджуваних показників не спостерігалося, більш за те, спостерігалося погіршення окремих параметрів їх функціональної та фізичної підготовленості. У обстежених студентів третьої групи спостерігалися такі позитивні зміни. Суттєво меншою стала питома вага студентів, у яких можна було констатувати наявність синдромів вегетативного дисбалансу. Спостерігали оптимізацію параметрів фізичного розвитку – зменшилися маса тіла (у чоловіків на 7,1 кг, у жінок на 5,5 кг, p<0,05), індекс маси тіла (у чоловіків на 5,6 кг/м2, у жінок на 5,3 кг/м2, p<0,05), а також обхват талії (у чоловіків на 6,6 см, у жінок на 7,5 см, p<0,05). Значно покращилися параметри функціональної підготовленості – знизилися рівні обох компонентів офісного АТ; вдвічі зменшилася частка осіб, у яких попередньо було встановлено стан прегіпертензії; в жодного із студентів не було зафіксовано підвищення АТ понад максимально припустиму межу (139/89 мм рт.ст.). Дані 24-годинного моніторування засвідчили зниження середньодобових рівнів АТ (САТ – на 12,53 мм рт.ст., ДАТ – на 12,92 мм рт.ст., p<0,05), зменшення індексів часу (САТ – на 17,56%, ДАТ – на 21,84%, p<0,05), оптимізацію циркадних ритмів (частка осіб зі сприятливим профілем САТ “dipper” збільшилися з 37% до 61%, питома вага профілю “non-dipper” зменшилася з 30% до 22%, “over dipper” – з 25% до 17%, “night-peaker” - з 8% до 0%). Аналогічні тенденції було констатовано також при аналізі добових профілів ДАТ. Покращилися результати проб із затримкою дихання. Час затримки дихання на вдисі збільшився на 10,16 с (p(0,05). Час затримки дихання на видисі збільшився від 22,16(0,39 с до корекції до 27,12(1,66 с наприкінці періоду спостереження (p(0,05). Встановлено чітку тенденцію до усунення вегетативного дисбалансу, про що свідчили результати повторного проведення проб Вальсальви, з ізометричним навантаженням, ортостатичної й кліностатичної. Індекс Кердо зменшився з 1,18(0,02 до 1,09(0,02 (p(0,05). O Oe O - - " : h j O U ///cUIIIIIIIIIIIIIIIIIII ?????????? a$ 1/2kdV `„7 qkdf a$ . Відзначено також зменшення співвідношення низько- та високочастотних елементів ритмограм та індексу Баєвського – інтегрального показника активності вегетативної нервової системи, що відображає гармонійність та збалансованість її окремих ланок. Перераховані позитивні зміни були наслідком зростання енергетичного потенціалу організму обстежених студентів, про що свідчить підвищення толерантності до фізичних навантажень (табл. 2). +Sx) Показники Контрольна група Основна група 1 Основна група 2 Основна група 3 ч-44 ж-18 ч-39 ж-19 ч-34 ж-20 ч-40 ж-16 Порогове навантаження, кгм/хв. ч 880±15,1 790±13,6* 800±16,1* 910±15,9? ж 740±13,9 660±12,2* 690±11,4 720±12,9? PWC170, кгм/хв. ч 850±16,3 700±16,7* 750±17,0* 890±12,9? ж 690±14,8 500±12,3* 540±14,1* 640±13,3? МСК, л/хв. ч 3,6±0,08 2,8±0,03* 3,1±0,08*? 3,7±0,09? ж 2,7±0,06 2,4±0,05* 2,4±0,07* 2,7±0,04? Примітки: 1. * – зміна показника достовірна порівняно з величиною його аналога в контрольної групи (р<0,05); 2. ? – зміна показника достовірна порівняно з його початковою величиною (р<0,05) Спостерігали вірогідне збільшення порогового навантаження, показників PWC170 і МСК, часу досягнення максимального АТ, а також скорочення періодів відновлення САТ, ДАТ і ЧСС. Повторне проведення проби Лєтунова показало, що питома вага осіб з нормотонічним типом реакції збільшилася майже вдвічі, гіпотонічний тип реакції на фізичні навантаження спостерігали в 3,1 рази рідше, кількість студентів з дистонічним типом реакції зменшилася вдвічі, а осіб зі східчастим типом реакції на фізичне навантаження стало менше в 1,6 рази. Проведений комплекс реабілітаційних заходів найвиразніше вплинув на динаміку гіпертонічного типу реакції, оскільки питома вага таких студентів в групі 3 зменшилася в 5 разів. Покращилися параметри фізичної підготовленості студентів. Таким чином, апробована впродовж року програма реабілітаційних заходів за авторською методикою сприяла підвищенню толерантності до фізичних навантажень, що призвело до нівелювання дисбалансу між окремими ланками ВНС, вірогідного покращення показників фізичного розвитку, функціональної та фізичної підготовленості. У розділі „Аналіз результатів дослідження” узагальнюються результати дисертаційної роботи. Внаслідок виконання роботи було підтверджено дані про значну розповсюдженість “полісиндромних” станів серед студентів, роль вегетативної дисфункції як патогенетичного механізму патології внутрішніх органів (Вейн А.М., 1998; Іванюра І.О., 2000; Парцерняк С.А., 1999; Dampney R., 2002; Eckberg D., 1999; Guyton A.C., Hall J.E., 1996), розширення рухової активності як чинника модифікації стилю життя і зростання енергетичного потенціалу популяції (Апанасенко Г.Л., 2007; Паффенборгер Р., Ольсен Е., 2003; Платонов В.М., 2006; Cooper K.H., 1982; Laitinen T., Hartikainen J., 1998; Penzak S.R., 2001), сприятливий вплив кінезітерапії й масажу на організм людини (Вейсс М., Зембатий А., 1986; Хутиев Т.В. та співавт., 1991, Gutin B., 2000, Mandigout S., 2002). Доповнено відомості про розповсюдженість чинників ризику хронічних неінфекційних захворювань серед студентів, способи формування мотивації до підвищення відповідальності кожної людини за своє здоров’я і створення стереотипу ведення здорового способу життя (Свищенко Е.П., Коваленко В.Н., 2001; Смирнова І.П., Кваша О.О., 2001), про фізичний розвиток, фізичну і функціональну підготовленість студентів і науково обґрунтовані методичні підходи до корекції вегетативного дисбалансу шляхом оптимізації рухової активності (Бернштейн Н.А., 1966, Вейнберг Р.С., Гоулд Д., 2001, Карвасарський Б.Д., 1985, Паффенбаргер Р., Ольсен Е., 2003, Філіппов М.М., 2006,. Borg G, 1982, Prins J.B., van der Meer J.W, Bleijenberg G., 2006). Вперше було встановлено поширеність вегетативного дисбалансу серед студентів, його характер (перевагу симпатикотонії) і взаємозв’язок з рівнями фізичного розвитку, функціональної і фізичної підготовленості. Основним чинником порушення функції вегетативної нервової системи у студентів є недостатня фізична активність. Вперше обґрунтовано необхідність комплексного підходу до проведення реабілітаційних заходів для студентів з ознаками вегетативного дисбалансу, що дозволило розробити і апробувати програму комплексної реабілітації із застосуванням кінезітерапії і масажу, модифікації способу життя і когнітивно-поведінкової корекції. Вперше доведено, що рекомендації з модифікації стилю життя без систематичного застосування кінезітерапевтичних тренувань не забезпечують покращення енергозабезпечення організму і підвищення толерантності до фізичного навантаження, а основним чинником, спроможним усунути стан гіпоергії і забезпечити оптимальне функціонування однієї з основних систем забезпечення внутрішнього гомеостазу організму – вегетативної нервової системи – є підвищення рухової активності. Систематичні тренувальні заняття впродовж річного періоду сприяли підвищенню толерантності до фізичних навантажень, розширенню адаптаційних резервів організму і на цій основі – нівелюванню вегетативного дисбалансу, покращенню показників фізичного розвитку, фізичної і функціональної підготовленості студентів. ВИСНОВКИ 1. Узагальнення наукових даних, наведених в літературних джерелах, показало широку розповсюдженість поведінкових чинників ризику серед молоді й відсутність стійких позитивних тенденцій до змін у способі її життя. Основним чинником ризику хронічних неінфекційних захворювань є зниження рухової активності, що обумовлює недостатність енергетичного субстрату в клітинах - стан гіпоергії. Зниження ефективності внутрішньоклітинного утворення енергії викликає порушення функціонування основних систем забезпечення внутрішнього гомеостазу організму, однією з яких є вегетативна нервова система. Корекція вегетативного дисбалансу може розглядатися як один із механізмів профілактики хронічних неінфекційних захворювань. Перспективними напрямками превентивної роботи є виявлення модифікованих чинників ризику як індикаторів тенденцій зміни способу життя; оцінка показників здоров’я; розробка реабілітаційних заходів; пошук і апробація критеріїв ефективності їх застосування. Перерахованому колу питань у вивчених першоджерелах приділено недостатньо уваги, чим аргументована актуальність теми дослідження. 2. Найпоширенішими модифікованими чинниками ризику серед студентської молоді є куріння (66%), порушення режиму та збалансованості харчування (95%), надмірне вживання алкогольних напоїв (46%), наявність стресових ситуацій (57%). З-поміж них найважливішим є недостатня фізична активність, що притаманно для 73% опитаних студентів. 3. Значно поширеним “полісиндромним” станом у студентів є вегетативний дисбаланс, який маніфестується наступними синдромами: астенічним (92%), кардіалгічним (82%), цефалгічним (75%), поліартралгічним (27%), нейроендокринним (23%), диспепсичним (23%), аритмічним (9%), гіпервентиляційним (7%), синкопальними станами (6%). Вегетативний дисбаланс характеризується підвищеною активністю симпатичної ланки вегетативної нервової системи. Останнє стверджено за результатами проб з ізометричним навантаженням, ортостатичної, кліностатичної, Вальсальви, а також обчислення індексу Кердо. На підставі аналізу параметрів моніторування варіабельності серцевого ритму констатовано значне збільшення потужності в діапазоні низьких частот (до 2237±97 мс2, 2283±87 мс2, 2281±92 мс2, р<0,05) і зменшення потужності в діапазоні високих частот (до 743±42 мс2, 728±37 мс2, 737±49 мс2, р<0,05). 4. Встановлено взаємозв’язок фізичного стану організму зі станом вегетативної регуляції, оскільки студенти з суб’єктивними ознаками вегетативного дисбалансу поступаються перед особами контрольної групи за параметрами фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості. Показники антропометрії (індекс маси тіла в межах 27,7-28,0 кг/м2 у чоловіків і 25,8-27,9 кг/м2 у жінок (p<0,05); обхват талії на 8,9-10,1 см у жінок і на 12,0-13,9 см у чоловіків (p<0,05) більші від контрольних аналогів) засвідчили наявність у обстежених студентів з ознаками вегетативного дисбалансу змін, які використовуються для стратифікації ризику серцево-судинних захворювань. У 20% студентів з ознаками вегетативного дисбалансу наявна чітка тенденція до підвищення артеріального тиску (стан прегіпертензії), а у 8% діагностовано артеріальну гіпертензію. Останнє стверджено як на підставі вимірювання офісного артеріального тиску, так і при 24-годинному моніторуванні артеріального тиску: встановлено достовірне підвищення середньодобових показників обох компонентів артеріального тиску (систолічного до 141,14±2,39 - 144,07±3,13 мм рт.ст., p<0,05; діастолічного до 89,32±2,47 - 94,36±2,94 мм рт.ст., p<0,05), що поєднується з несприятливим характером добових ритмів. У осіб з вегетативною дисфункцією оптимальний профіль “dipper” був констатований менше, ніж у половині випадків. У основних групах значну частку (25-30%) складали профілі “non-dipper” та “over-dipper”. Ознакою потенційно небезпечної добової динаміки артеріального тиску у студентів з вегетативною дисфункцією є також наявність у них циркадного ритму “night-pеаker” (4,9-7,8%). 5. Для осіб з вегетативним дисбалансом притаманне зниження толерантності до фізичних навантажень, що підтверджують дані велоергометрії: вірогідно менші значення порогового навантаження, показників PWC170 і МСК, вкорочений час досягнення максимального артеріального тиску, вищі рівні САТ, ДАТ і ЧСС на висоті навантаження, триваліші періоди їх реституції. Наслідком зниженої толерантності до фізичних навантажень є вірогідне погіршення параметрів фізичної підготовленості: швидкісних, силових, гнучкості та витривалості. 6. Розроблена нами програма комплексної реабілітації складається з трьох складових - модифікації стилю життя, кінезітерапії й масажу, когнітивно-поведінкової корекції, - і вписується в поняття превентивної реабілітації осіб, які перебувають на межовому рівні здоров’я (суб’єктивні ознаки вегетативного дисбалансу, стан прегіпертензії), і власне реабілітації студентів, у яких виявлено артеріальну гіпертензію. Комплексний характер реабілітаційних заходів полягає в тому, що система передбачає вплив на різні компоненти людської сутності – фізичний, психологічний і соціальний. Вплив на фізичний компонент здійснюється засобами фізичної реабілітації – кінезітерапією й масажем. Вплив на психологічний компонент здійснюється шляхом когнітивно-поведінкової корекції. Вплив на соціальний компонент здійснюється шляхом модифікації стилю життя, формування мотивації на ведення здорового способу життя і створення позитивного іміджу особи, позбавленої шкідливих звичок. Після повторного тестування наприкінці річного періоду спостереження встановлено, що вірогідна динаміка більшості досліджуваних показників відбулася у студентів третьої основної групи, яким застосовували розроблену нами програму реабілітаційних заходів. У студентів другої основної групи, яким рекомендували тільки модифікацію стилю життя, вірогідна динаміка стосувалася обмеженої кількості параметрів, що в цілому не дає підстав стверджувати вагомого позитивного результату щодо усунення вегетативного дисбалансу і покращення фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості. У студентів першої основної групи, в яких не застосовували жодних реабілітаційних заходів, вірогідного покращення досліджуваних показників не зафіксовано взагалі. Таким чином, визначальним фактором запобігання патології внутрішніх органів є усунення стану гіпоергії шляхом розширення рухової активності, чим збільшується енергетичний потенціал організму, розширюються його адаптаційні резерви і забезпечується можливість впливу на одну з основних систем забезпечення внутрішнього гомеостазу – вегетативну нервову систему. 8. Сприятливий вплив авторської програми комплексної реабілітації на фізичний стан організму студентів підтверджено оптимізацією параметрів фізичного розвитку, функціональної та фізичної підготовленості. Після річного періоду спостереження встановлено чітку тенденцію до усунення вегетативного дисбалансу (потужність у діапазоні низьких частот зменшилася з 2281±92 мс2 до 1764±61 мс2, р<0,05, а потужність хвиль високої частоти підвищилася з 737±49 мс2 до 1072±58 мс2, р<0,05). Зменшення симпатикотонії також засвідчили дані проб для оцінки функції вегетативної нервової системи. Знизилися рівні обох компонентів офісного артеріального тиску, вдвічі зменшилася частка осіб, у яких було попередньо встановлено стан прегіпертензії, у жодного із студентів рівень АТ не перевищував максимально припустимої позначки; дані 24-годинного моніторування АТ засвідчили оптимізацію його добових ритмів (питома вага осіб зі сприятливим профілем САТ “dipper” збільшилися з 37,5% до 61,1% за рахунок зменшення питомої ваги студентів із прогностично несприятливими профілями АТ “non-dipper” і “night-peaker”). 9. Досягнення сприятливої динаміки показників фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості студентів стало можливим завдяки зростанню енергопотенціалу їх організму й підвищенню толерантності до фізичного навантаження. Тест PWC170 показав вірогідне збільшення порогового навантаження, показників PWC170 і МСК як у чоловіків, так і у жінок, вкорочення періодів реституції САТ (з 7,5±0,5 до 5,6±0,4 хв., р<0,05), ДАТ (з 9,2±0,6 до 5,7±0,8 хв., р<0,05), ЧСС (з 7,7±0,4 до 5,1±0,5 хв., р<0,05). 10. За своєю значущістю для покращення стану здоров’я створена нами програма комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу за умови її тривалого систематичного застосування спроможна різнопланово впливати на організм, переводячи його з одного гомеостатичного рівня на інший. В цьому полягає її саногенетичне значення, що обґрунтовує доцільність застосування як превентивного заходу щодо виникнення патології внутрішніх органів. Таким чином, проведені дослідження з вивчення ефективності програми комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу, апробованої на достатній кількості осіб, мають підтверджені дані і можуть стати підставою для практичного впровадження результатів. Перспективним напрямком нашого дослідження є здійснення пролонгованого спостереження за обстежуваним контингентом студентів з метою з’ясування віддалених результатів проведеної корекції, підтвердження стабільності досягнутих позитивних змін і збереження сформованої нами мотивації на ведення здорового способу життя. Список праць, які опубліковані за темою дисертації Левандовський О. Функціонально-спортивні особливості осіб з вегетативною дисфункцією // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 10: у 4 т. – Львів: НФВ „Українські технології”, 2006. – Том 4, кн. 1. – С. 302-307. Левандовський О.С. Цінність ортостатичної проби та проби з ізометричним навантаженням для верифікації вегетативного дисбалансу // Спортивна наука України. - 2006. - № 1 (2). – С. 1-8. Левандовський О.С. Вплив фізичних вправ на стан вегетативної нервової системи у осіб з вегетативною дисфункцією // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №2. – С. 69-74. Левандовський О.С. Методика активізації рухової активності студентів з ознаками вегетативного дисбалансу // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №4. – С. 90-94. Левандовський О.С. Вегетативний дисбаланс як предиктор виникнення патології внутрішніх органів у студентів і його корекція засобами фізичної реабілітації: Методичні рекомендації. - Івано-Франківськ, 2006. – 62 с. Бойчук Т., Левандовський О., Лібрик О. Модифікація стилю життя – фактор запобігання серцево-судинній патології у студентів // Спортивний вісник Придніпров’я. - 2005. - № 3. - С. 126-129. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає у аналізі спеціальної і наукової літератури, здійсненні педагогічного тестування і проведенні статистичної обробки даних. Бойчук Т.В., Лібрик О.М., Левандовський О.С. Показники добового моніторування артеріального тиску у хворих на артеріальну гіпертензію залежно від регіону проживання // Буковинський медичний вісник. – 2005. - №4. – С. 142-144. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в проведенні фізіологічних методів дослідження і їх аналізі. Бойчук Т.В., Лібрик О.М., Левандовський О.С. Валеологічні аспекти клімато-метеорологічних факторів довкілля // Теорія та методика фізичного виховання. - 2005. - №2. - С. 41-43. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в проведенні дослідження і статистичної обробки даних. Бойчук Т.В., Левандовський О.С., Гриневич Р.Й., Голод М. Засоби фізичної реабілітації як превентивний фактор виникнення синдрому АГ в осіб з вегетативною дисфункцією // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я в сучасному суспільстві: Збірник наукових праць Волинського державного університету імені Лесі Українки. – Луцьк, 2005. – С. 17-21. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в проведенні фізіологічних методів дослідження, статистичної обробки даних, аналізі результатів дослідження. Бойчук Т.В., Лібрик О.М., Левандовський О.С. Клініко-фізіологічне обґрунтування впливу фізичних вправ як превентивного фактора становлення синдрому артеріальної гіпертензії у осіб з вегетативною дисфункцією // Матеріали регіональної науково-практичної конференції “Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування”. - Івано-Франківськ, 2005. – С. 98-99. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в аналізі наукової і спеціальної літератури, проведенні педагогічного тестування і розробці комплексів вправ. Бойчук Т.В., Лібрик О.М., Левандовський О.С. Клімато-метеорологічна ситуація як немодифікований фактор формування здоров’я людини // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Роль довкілля у валеологічній освіті і вихованні”. - Полтава, 2005. – С. 16-17. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в аналізі наукової і спеціальної літератури, здійсненні анкетування, проведенні фізіологічних методів дослідження і статистичної обробки даних. Бойчук Т.В., Левандовський О.С. Корекція вегетативної дисфункції засобами фізичної реабілітації // Регіональних науково-практична конференція “Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування”. - Івано-Франківськ, 2006. – С. 14. Внесок здобувача є визначальним і полягає в аналізі наукової і спеціальної літератури, розробці і апробації програми комплексної реабілітації. Бойчук Т.В., Левандовський О.С. Саногенетичні аспекти активізації рухової активності студентів // ІV Міжнародна науково-практична конференція „Адаптаційні можливості дітей та молоді”. – Одеса, 2006. – С. 21-23. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в розробці програми комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу та її апробації. АНОТАЦІЇ Левандовський Олександр Станіславович. Кінезітерапія і масаж в системі комплексної реабілітації студентів з клінічними ознаками вегетативного дисбалансу. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту зі спеціальності 24.00.03 – Фізична реабілітація. - Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2007. Дослідження присвячене вивченню проблеми впливу кінезітерапії і масажу як засобів корекції вегетативного дисбалансу у студентів. На підставі встановлення рівня фізичного розвитку, функціональної та фізичної підготовленості студентів, значної розповсюдженості серед них чинників ризику хронічних неінфекційних захворювань і суб’єктивних ознак вегетативного дисбалансу аргументовано доцільність реабілітації даного контингенту. Розроблено й апробовано систему комплексної реабілітації, яка включає модифікацію стилю життя, кінезітерапію і масаж, когнітивно-поведінкову корекцію. Внаслідок річного проведення комплексу реабілітаційних заходів досягнуто підвищення толерантності до фізичних навантажень і розширення адаптаційних резервів організму і, як наслідок, нівелювання виявлених ознак вегетативного дисбалансу, покращення параметрів фізичного розвитку, функціональної і фізичної підготовленості студентів. Таким чином, проведені дослідження з вивчення ефективності системи комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу, апробованої на достатній кількості осіб, мають підтверджені дані і можуть стати підставою для практичного впровадження результатів. Ключові слова: вегетативний дисбаланс, кінезітерапія, масаж, фізична реабілітація, студенти. Левандовский Александр Станиславович. Кинезитерапия и массаж в в системе комплексной реабилитации студентов с клиническими признаками вегетативного дисбаланса. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.03 – Физическая реабилитация. - Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 2007. Диссертационное исследование посвящено изучению влияния кинезитерапии и массажа в системе комплексной реабилитации студентов с клиническими признаками вегетативного дисбаланса. Актуальность темы исследования обусловлена отсутствием комплексных исследований, посвященных изучению распространенности вегетативной дисфункции среди студентов, изучению возможности ее коррекции путем применения средств физической реабилитации и модификации стиля жизни, острой необходимостью улучшения состояния здоровья молодежи, разработке и длительной реализации реабилитационных программ. Разработана анкета, произведен опрос студентов, в результате чего установлена значительная распространенность факторов риска хронических неинфекционных заболеваний и субъективных признаков вегетативного дисбаланса. Проведенное тестирование показало достоверное отставание студентов с признаками вегетативной дисфункции по сравнению с группой контроля по параметрам физического развития, функциональной и физической подготовленности. У 20% обследованных студентов констатировано состояние предгипертензии, у 8% - артериальная гипертензия. Вышеуказанные состояния верифицированы 24-часовым мониторированием артериального давления. Тенденция к повышению артериального давления была следствием установленного у студентов вегетативного дисбаланса с превалированием тонуса симпатической нервной системы. Последнее подтверждено результатами проб ортостатической, клиностатической, Вальсальвы, с изометрическим напряжением, вычисления индекса Кердо, а также мониторированием вариабельности сердечного ритма. Для студентов с признаками вегетативного дисбаланса было характерно снижение толерантности к физическим нагрузкам, что негативно влияло на качество их жизни. Все изложенное послужило основанием для разработки и апробации системы комплексной реабилитации студентов. Предложенный нами комплекс мероприятий вписывается в понятие превентивной реабилитации в отношении лиц на пограничном уровне здоровья (признаки вегетативного дисбаланса, состояние предгипертензии) и собственно реабилитации в отношении студентов с верифицированной артериальной гипертензией. Разработанная и апробированная в течение года система комплексной реабилитации включала: модификацию стиля жизни (с целью устранения экзогенных факторов риска), кинезитерапию и массаж (с целью устранения вегетативного дисбаланса путем коррекции параметров физического развития, функциональной и физической подготовленности, психологического состояния), когнитивно-поведенческую коррекцию (с целью оптимизации психологического состояния путем формирования мотивации на ведение здорового образа жизни). После года проведения реабилитационных мероприятий установлено, значительное уменьшение количества жалоб, что свидетельствовало о нивелировании субъективных проявлений синдромов вегетативного дисбаланса. Отмечена оптимизация параметров физического развития: уменьшились масса тела, индекс массы тела и окружность талии. Значительно улучшились параметры функциональной подготовленности: достоверно снизились уровни обоих компонентов офисного артериального давления, его среднесуточные показатели и соответствующие индексы времени, увеличился удельный вес лиц с оптимальными суточными профилями. Положительная динамика наблюдалась на фоне устранения вегетативного дисбаланса: отмечено значительное снижение тонуса симпатической нервной системы, что подтверждено соответствующими пробами и результатами мониторирования вариабельности сердечного ритма. Кроме того, установлено уменьшение величины индекса Баевского, что свидетельствует об уменьшении напряжения регуляторных систем организма. Базисом вышеуказанных позитивных изменений были установленные при велоэргометрии повышение толерантности к физическим нагрузкам и расширение адаптационных резервов организма. Таким образом, проведенные исследования по изучению эффективности разработанной системы комплексной реабилитации студентов с клиническими признаками вегетативного дисбаланса, апробированной на достаточном количестве лиц, имеют подтвержденные данные и могут быть основанием для практического внедрения результатов. Ключевые слова: вегетативный дисбаланс, кинезитерапия, массаж, физическая реабилитация, студенты. Levandovskyy Oleksandr Stanislavovych. Kinesitherapy and massage in the system of complex rehabilitation of the students with clinical features of autonomic dysbalance. – The manuscript. A dissertation for taking the scientific degree of Candidate of Science in Physical Education and Sport in speciality 24.00.03 – Physical Rehabilitation. – National University of Physical Education and Sport of Ukraine, Kyiv, 2007. A dissertation is devoted to the study of actions of kinesitherapy and massage as means for correction of autonomic dysbalance in students. The need of the rehabilitation of the students with autonomic dysbalance is based on investigation of their physical development, physical and functional preparation levels, significant prevalence among them of risk factors of chronic non infection diseases and autonomic dysbalance subjective features. The system of complex rehabilitation consisting of kinesitherapy and massage, life style modification and cognitive behavior correction was elaborated and established. After one-year period using of this system we observed the increase of the ability of students to function, widening of the reserves of organism for adaptation, physical well-being and life satisfaction. As result the diminishing of autonomic dysbalance was achieved. Thus, the conducted investigation of efficiency of the system of complex rehabilitation of the students with clinical features of autonomic dysbalance is approbated on sufficient quality of persons, has confirmed data and may be used in practice of physical rehabilitation. Key words: autonomic dysbalance, kinesitherapy, massage, physical rehabilitation, students. Модифікація стилю життя Тренувальне заняття масаж Підготовча частина Основна частина Заключна частина Розминка Вправи на розтягнення Вправи для зміцнення м’язів Хода Біг підтюпцем Заключна заминка Вправи на розтягнення Когнітивно-поведінкова корекція

Похожие записи