.

Кайнозойський етап розвитку діатомової флори України (біостратиграфія, еволюція, палеоекологія): Автореф. дис… д-ра геол. наук / О.П. Ольштинська, Н

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4839
Скачать документ

Національна Академія наук України
Інститут геологічних наук

Ольштинська Олександра Петрівна

УДК 561. 26:551.77(477)

КАЙНОЗОЙСЬКИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ
ДІАТОМОВОЇ ФЛОРИ УКРАЇНИ
(біостратиграфія, еволюція, палеоекологія)

04.00.09
палеонтологія і стратиграфія

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня
доктора геологічних наук

Київ 1999

Дисертацією є рукопис
Робота виконана у відділі сучасного морського седиментогенезу
Інституту геологічних наук Національної Академії наук України

Науковий консультант
Доктор геолого-мінералогічних наук,
член-кореспондент НАН України
Семененко Володимир Миколайович,
Інститут геологічних наук НАН України,
завідуючий відділом
Офіційні опоненти:
Доктор геолого-мінералогічних наук, професор Андреева-Григорович Аіда Сергіївна,
Львівський державний університет ім І.Франка, професор кафедри геології.

Доктор геолого-мінералогічних наук, професор Шуменко Станіслав Іванович,
Харківський державний університет, кафедра геології, зав. кафедрою.

Доктор біологічних наук Хурсевич Галіна Кузьминічна,
Інститут геологічних наук НАН Білорусі, м.Мінськ, зав. лабораторією

Провідна установа – Дніпропетровський державний університет, кафедра геології, Міністерство вищої освіти України, м.Дніпропетровськ.

Захист відбудеться “ 3 ” листопада 1999 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.162.01 Інституту геологічних наук НАН України,
252054, Київ, вул. Олеся Гончара, 55-б

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України
Київ, вул. Олеся Гончара, 55-б

Автореферат розісланий “ 28 ” жовтня 1999 р.

Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради________________________Рябоконь Т.А.
ВСТУП

Одним з найважливіших завдань сучасної стратиграфії і палеонтології є встановлення надійних критеріїв для розробки, деталізації і кореляції регіональних стратиграфічних шкал. При геологічних дослідженнях океанічних осадків головну роль у вирішенні цих проблем відіграє планктонна біостратиграфія. Поряд з традиційними карбонатними групами планктону в число ортостратиграфічних для біозонального ділення морських осадків увійшли групи кременистого фітопланктону, головним чином діатомові водорості. Зональні діатомові шкали розроблені для багатьох регіонів Світового океану. Водночас можливості їх застосування для стратифікації відкладів епіконтинентальних і окраїнних басейнів обмежені регіональними особливостями. Це призводить до необхідності створення регіональних і провінційних біостратиграфічних шкал та вирішення проблеми їх кореляції зі стандартними океанічними підрозділами. Основою побудови біостратиграфічних діатомових шкал є вивчення закономірностей еволюції діатомової флори.

Актуальність теми
Біостратиграфічне обгрунтування ярусної шкали кайнозою України базується на комплексах форамініфер, нанопланктону, молюсках, паліноморфах, дінофлагелятах, менше – на діатомеях, радіоляріях і губках. Регіональні зональні шкали по карбонатних групах органічних решток і дінофлагелятам для України розроблені, скорельовані і успішно використовуються для потреб геологічної служби. Такої шкали по діатомових водоростях до останнього часу не існувало. Розробка зональної діатомової шкали кайнозойських відкладів території України набуває особливої актуальності у зв’язку із широким розвитком в регіоні безкарбонатних і слабокарбонатних осадочних утворень, що містять комплекси діатомових, та позбавлені залишків інших планктонних груп організмів.
Неоднорідність та недостатність вивченості викопних водоростей відділу Bacillariophyta у відкладах кайнозою України, відсутність систематизації знань про закономірності розвитку, геологічну історію і палеоекологічні особливості цієї групи в регіоні, а головне – відсутність самої регіональної зональної біостратиграфічної діатомової шкали, – необхідної ланки в стратиграфічній схемі кайнозою України, визначили актуальність теми дисертації. Раціональність її постановки викликана як потребами фундаментальних наукових досліджень, так і вимогами виробництва. Розробці цих важливих теоретичних питань присвячена дисертаційна робота.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційна робота виконана в рамках плану науково-дослідних робіт Інституту геологічних наук НАН України.
Об’єкт дослідження – викопні діатомові водорості із різних горизонтів осадочних кайнозойських відкладів України. Досліджувались райони поширення морських відкладів на платформеній частині України – Дніпровсько-Донецька западина, околиці Донбасу, південні околиці Українського щита, Галицько-Волинська западина, Причорноморська западина, а також Кримський півострів, Чорноморська западина і шельф Чорного моря, деякі райони Закарпаття і Скибової зони Карпат. Крім того, вивчалися наявні матеріали по суміжних територіях Росії, північно-східної Болгарії і болгарському шельфу Чорного моря.

Мета і задачі дослідження
Метою дисертаційної роботи є встановлення закономірностей напрямку й етапів еволюції діатомової флори в регіоні, послідовності зональних діатомових підрозділів, виявлення біостратиграфічних реперів і на цій основі розробка зональної діатомової шкали кайнозою України.
Для досягнення поставленої мети вирішувались такі основні задачі.
1. Вивчення закономірностей геологічного поширення решток діатомових водоростей у кайнозойських відкладах України.
2. Аналіз систематичного складу діатомових комплексів у конкретних розрізах, визначення динаміки та рівнів їх зміни в часі.
3. Встановлення біостратиграфічних критеріїв для виділення зональних діатомових підрозділів у різних стратиграфічних інтервалах та різних басейнах седиментації, визначення характеру їх послідовності для розробки біостратиграфічної шкали.
4. Встановлення діапазону можливостей діатомової шкали для розчленування кайнозойських осадочних порід. Виявлення корелятивних рівнів для кореляції діатомової шкали України з діатомовими шкалами інших регіонів і, по-можливості, зі шкалами по інших групах органічних решток.
5. Аналіз рубежів еволюційних змін, встановлення основних етапів еволюції діатомової флори, закономірностей і особливостей її розвитку в регіоні та вивчення шляхів еволюції деяких стратиграфічно важливих таксонів.
6. Реконструкція палеогідрологічних умов у басейнах седиментації на основі еколого-біогеографічних особливостей викопних діатомових ценозів.

Наукова новизна одержаних результатів
Дисертаційна робота є першим зведенням, що узагальнює дані по викопним діатомовим водоростям території України.
1. Вперше проведено планомірне і цілеспрямоване дослідження систематичного складу викопних діатомових водоростей, що існували у палеобасейнах на території України з другої половини середнього еоцену по голоцен включно й отримані нові дані по їх розподілу в осадках.
2. Вперше для кайнозойських відкладів України розроблено регіональну зональну біостратиграфічну діатомову шкалу.
3. Визначено корелятивні рівні для кореляції розробленої шкали з діатомовими шкалами суміжних геологічних регіонів, а також зі шкалами деяких районів Світового океану. Встановлено можливості ії використання для розчленування кайнозойських утворень.
4. Встановлено рубежі еволюційних змін і обгрунтовано еволюційну етапність у розвитку пізньокайнозойської діатомової флори України, покладеної в основу розробленої зональної діатомової шкали. Визначено загальні закономірності й особливості еволюції діатомових водоростей у регіоні. Простежено шляхи еволюції окремих стратиграфічно важливих таксонів.
5. Вперше встановлено присутність діатомових водоростей у тарханському і караганському регіоярусах Придністров’я, конкському регіоярусі Степового Криму, королівських шарах південної околиці УЩ і вивчено їх систематичний склад. Вперше досліджувався систематичний склад діатомових комплексів олігоценових відкладів України.
6. Аналіз екологічних структур діатомових ценозів став підгрунтям для реконструкції умов існування діатомей і палеогідрологічних обстановок у досліджуваних басейнах на протязі від середнього еоцену до голоцену.
8. Вперше створено атлас викопних діатомових України.
9. Вперше створено комп’ютерну базу даних по викопним діатомовим водоростям України, що є складовою частиною банку даних по викопним організмам країни.

Практичне значення одержаних результатів
Результати роботи ввійшли у створені Міжвідомчим стратиграфічним комітетом України по геології і використанню надр і Академією наук України “Стратиграфические схемы фанерозоя и докембрия Украины.” Розділи: “Стратиграфическая схема неогеновых отложений Украинского щита”, “Стратиграфическая схема неогеновых отложений Причерноморской впадины и шельфа Черного моря.” Киев, 1993. Результати роботи використовувалися виробничими організаціями при проведенні геолого-знімальних і пошукових робіт.
Розроблена автором зональна діатомова шкала кайнозою України дозволяє вирішувати наукові і практичні задачі біостратиграфії кременистих фацій кайнозойських відкладів, деталізації стратиграфічних шкал, а також геологічної з`йомки і пошуків родовищ мінеральної і будівельної сировини на території України.
Створений атлас є визначником викопних діатомових водоростей.
Розроблена комп’ютерна база даних викопних діатомових України у комплексі з атласом діатомових водоростей є складовою частиною банку даних по викопних організмах України і може бути основою інформаційно-довідкової системи.

Особистий внесок здобувача
Розробка зональної діатомової шкали, характеристика геологічного поширення діатомей, аналіз еволюції і палеоекологічних особливостей діатомової флори базуються на оригінальних дослідженнях здобувача з використанням узагальнених літературних даних Ю.М.Успенської, З.І.Глезер, Н.І.Стрельникової, І.В.Макарової, Т.Ф.Козиренко, Н.С.Водоп`ян, Д.Темніскової – Топалової, А.П.Жузе і В.В.Мухіної по Україні і по суміжних геологічних регіонах. Створення атласу і комп’ютерної бази даних цілком засновано на оригінальних роботах здобувача.
Матеріалом для дослідження були зразки гірних порід, що зібрані автором під час експедиційних робіт із 1974 по 1992 р., а також колекції зразків і препарати, люб’язно надані колегами: В.М.Семененко, В.Ю.Зосимовичем, В.Г.Куліченко, В.А.Присяжнюком, Ю.М.Сеньковським, А.С.Андреєвою- Григорович, Т.Ф.Козиренко, І.Д.Коненковою, Н.Н.Цихоцькою, Е.П.Радіоновою, котрим автор висловлює свою щиру вдячність. Було вивчено більш як 1100 зразків порід із різних верств кайнозойського розрізу регіону.
Вважаю за свії приємний обов’язок подякувати науковому консультанту В.М.Семененко, а також колегам З.І.Глезер, Ю.В.Тесленку та В.Ю.Зосимовичу за цінні поради й рекомендації, що були надані мені під час роботи над дисертацією.

Апробація результатів дисертації
Матеріали й основні положення дисертації доповідались і обговорювались на YI і X Міжнародних симпозіумах по викопних та сучасних діатомових водоростях (Будапашт, Угорщина, 1980, Йоэнсу, Фінляндія, 1988), Всесоюзній палеоальгологічній нараді (Київ, 1981), Всесоюзній нараді з мікропалеонтології океанів та морів (Одеса, 1981), Всесоюзному з’їзді океанологів (Ялта, 1982), Всесоюзних школах діатомологів (Ленінград, 1982, Мінськ, 1985, 1995, Одеса, 1987), Всесоюзній і міждержавній конференціях “Актуальні проблеми сучасної альгології” (Черкаси, 1987, Київ, 1999), Всесоюзному симпозіумі “Стратиграфія і палеоокеанологія Світового океану” (Москва, 1990), Мінародному семінарі “Проблемні ситуації в створенні стратиграфічної схеми палеогену для цілей крупномасштабного геологічного картування України і суміжних територій” (1992), сесіях Українського палеонтологічного товариства (1995, 1996, 1997, 1998, 1999), засіданні секторів палеонтології і стратиграфії і сучасного морського седиментогенезу (1994, 1999), альгологічних семінарах Інституту ботаніки ім. Холодного НАНУ, XII Міжнародній школі по морській геології (Москва, 1997).

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ЗАХИЩАЮТЬСЯ

1. Регіональна зональна біостратиграфічна діатомова шкала осадочних кайнозойських відкладів України.
2. Етапність розвитку діатомової флори України в зв’язку з глобальними геологічними і палеогеографічними подіями.
3. Екологічні структури комплексів викопних діатомових водоростей як індикатори палеогідрологічних умов їх існування.

Публікації
По темі дисертації опубліковано 52 роботи, у тому числі розділ у колективній монографії, 18 статей у наукових часописах, 14 статей у збірниках наукових праць, 18 – у матеріалах і тезах конференцій, 1 – у “Стратиграфічних схемах.”
Дисертаційна робота складається з вступу, шести розділів, висновків і додатку, що є Атласом палеонтологічних таблиць діатомових водоростей.
Обсяг роботи 330 стор., що включають 245 стор. тексту, 10 стор. малюнків, 44 таблиці, 31 стор. списку літературних джерел, 326 назв. Додаток обсягом 83 стор. містить 41 фототаблицю, що включають 250 зображень 157 видів та різновидів діатомових.

ЗМІСТ

ОГЛЯД ВИВЧЕНОСТІ КАЙНОЗОЙСЬКОЇ ДІАТОМОВОЇ ФЛОРИ
УКРАЇНИ

Історія вивчення викопних діатомових водоростей України нараховує біля двох сторіч і починається з першого повідомлення про палеогенові діатомові у роботах Ф.В.Гурова (1883) і П.Пустовитова (1895) та про неогенові в роботі J.Pantocsek (1902).Дослідженням діатомових у довоєнні і повоєнні роки займалася Ю.М.Успенская (1930 – 1950). Великий внесок у вивчення палеогенової діатомової флори України надали А.П.Жузе (1949, 1974, 1979), З.І.Глезер (1965-1996), Н.І.Стрельнікова (1979, 1987). Значні заслуги у вивчення пізньоміоценових діатомових Кримського регіону належать Т.Ф.Козиренко, І.В.Макаровій (1958, 1959, 1961, 1966) і А.П.Прошкіній -Лавренко (1960, 1969). Прісноводні викопні діатомеї вивчалися В.С.Шешуковою-Порецькою і Т.Ф.Козиренко в Причорномор’ї (1970) та А.І.Моісеєвою на Донбасі (1980). Перші відомості про пізньопліоценові діатомові водорості Закарпаття опубліковані О.П.Оксіюк (1960). Роботи Н.С.Водопьян присвячені діатомеям пізнього міоцену і пліоцену (1967, 1976, 1978, 1981, 1982, 1988) Закарпаття. В.В.Мухіна (1973), Е К.Забєліна і Ф.А.Щербаков (1975, 1978) досліджували діатомові комплекси з голоценовых осадків зовнішнього шельфу і континентального схилу Чорного моря, А.П.Жузе і В.В.Мухіна (1978, 1980) за діатомеями стратифікували відклади пліоцену і плейстоцену у кернах свердловин глибоководного буріння в Чорному морі.
З 1973 р. автором дисертації вивчаються кайнозойські діатомові водорості України, що дозволило застосувати цю групу планктону для стратифікації середньо-верхньоеоценових відкладів північно-східних районів України (1973, 1976, 1977, 1978), встановити в нижньому олігоцені Скибової зони Карпат північноатлантичну зону Pyxilla aff. рrolongata (1997), скорелювати меотичну зону Cymatosira savtchenkoi Кримського регіону із синхронним рівнем діатомової шкали Північної Атлантики (1995, 1996, 1997). Виявлено та вивчено комплекси діатомових у середньоміоценових відкладах Придністров’я (1992, 1995, 1996), ранньоміоценових південного схилу УЩ (1993) і караганських Криму (1996), встановлено зональні біостратиграфічні підрозділи, що зкорельовані з підрозділами діатомової шкали Центрального Паратетису. Зроблено таксономічні і морфологічні описи діатомових водоростей (1993, 1994, 1995, 1996). З 1979 р. дисертантом досліджувалися рештки діатомей із донних осадків Чорноморської западини (1979, 1981, 1984, 1986, 1987, 1997 та ін.).
На основі критичного аналізу опублікованих матеріалів та результатів власних досліджень автором дисертації проведений детальний аналіз геологічного поширення діатомових водоростей, простежена еволюція діатомової флори протягом кайнозою і розроблена зональна діатомова шкала кайнозойських відкладів України (О.Ольштинська, 1996, 1997).

МАТЕРІАЛ І ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження проводилися по трьох основних напрямках: біостратиграфічному, еволюційному, палеоекологічному.
Підготовка й обробка геологічних матеріалів виконувались в лабораторіях Інституту геологічних наук НАНУ переважно з використанням стандартних методик. Вивчення діатомей здійснювалося за допомогою світлової й електронної мікроскопії з використанням електронних мікроскопів, що сканують, JSM -35C “JEOL”, JSM -25, “Fillips. Зональні біостратиграфічні підрозділи встановлювались відповідно до вимог “Стратиграфічного кодексу України” (1997) і “Міжнародного стратиграфічного кодексу” (1978).
Через нерівнозначну палеонтологічну характеристику окремих стратонів та регіональну специфіку басейнів седиментації при розробці діатомової шкали використовувались різні підходи до встановлення зональних границь; у кожнім конкретнім випадку вибирався комплекс критеріїв, що найбільше відповідав характеру досліджуваного матеріалу. Враховувались межі появи та зникнення видів, їх епіболі, домінування або втрата домінуючого стану, рубежі перебудов таксономічної структури комплексів та їх витриманість по площі. При побудові діатомової шкали нами були встановлені біостратиграфічні одиниці різного типу: основні – зони, та допоміжні – шари з флорою діатомових водоростей. Таким чином, діатомова шкала кайнозою України в даний час включає як біостратиграфічні зони різного рангу, так і шари з флорою. Шкала об’єднує як уперше виділені автором на території України біостратиграфічні підрозділи, так і простежені в Україні зони, що встановлені в інших регіонах.
Основою для біозонального поділу кайнозою України по діатомових водоростях стала етапність у їх розвитку, що пов`язана з еволюцією відділу Bacillariophyta. Критеріями для виділення етапів послужили якісні зміни в систематичнім складі діатомей у часі, що відбивають рубежі еволюційних змін та обумовлені геологічними й палеогідрологічними подіями.
У даній роботі за основу прийнята класифікаційна система, розроблена колективом радянських дослідників за участю автора (Діатомової водорості СРСР, 1988, Т. 2, ч.1, 1992, Т.2, ч.2) з урахуванням розробок закордонних колег (Round F.E., Crawford R.M., Mann D.G, 1990), а також із деякими доповненнями й уточненнями автора, заснованими на дослідженнях ультраструктури стулок діатомей (Ольштинська О.П., 1990, 1992, 1993, 1994 1995, 1995а, 1998). Морфологічна будова панцира діатомових водоростей вивчалась більш ніж на 1000 оригінальних мікрофотографіій, зроблених автором у СМ і СЭМ.
Палеоекологічні реконструкції будувалися на аналізі видового складу діатомових ценозів, кількісних співвідношень таксонів різної екології, ступеня їхньої схоронності, динаміки екологічної структури діатомових комплексів у часі.

СТИСЛИЙ СТРАТИГРАФІЧНИЙ НАРИС КАЙНОЗОЙСЬКИХ ВІДКЛАДІВ УКРАЇНИ

Територія України поділяється на ряд структурно-фаціальних районів, що мають різноманітні типи геологічних розрізів. В останні роки для розчленування палеогенових і неогенових відкладів використовуються “Регіональна стратиграфічна шкала неогену і палеогену України” і “Стратиграфічні схеми фанерозою і докембрію України”, затверджені УРМСК. Ці схеми, що об’єднують регіональні та місцеві підрозділи, відповідно корелюються між собою і зпівставляються з європейською стратиграфічною шкалою. У даній роботі за основу прийняті “Стратиграфічні схеми фанерозою і докембрію України” 1993 р. Відклади четвертинної системи підрозділяються відповідно до “Загальної стратиграфічної шкали четвертинних відкладів України” (Стратиграфічний кодекс України, 1997), “Проекту уніфікованої схеми розподілу неоген – антропогенових відкладів” 1986.
У роботі наводиться характеристика стратиграфічного положення палеогенових, неогенових і антропогенових регіоярусів, їх літологічна характеристика й еволюція поглядів на вік відкладів. Основна увага приділяється тим регіонам і тим інтервалам розрізів, де містяться решки діатомових водоростей.

ДІАТОМОВІ ВОДОРОСТІ У КАЙНОЗОЙСЬКИХ ВІДКЛАДАХ УКРАЇНИ (ГЕОЛОГІЧНЕ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ, БІОСТРАТИГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ)

Діатомові водорості у відкладах палеогенової системи
Діатомові водорості у відкладах палеоцену. Діатомові водорості в палеоценових відкладах України зустрічаються рідко. У верхньому палеоцені північно-західного шельфу Чорного моря нами виявлено лише заміщені стулки діатомей.
Діатомові водорості у відкладах еоцену. Середній еоцен. У відкладах київського регіоярусу північно-східних та східних областей України знайдено численні рештки діатомових водоростей.
У крівлі фосфоритових пісків київського регіоярусу міститься збіднений комплекс діатомей, основу якого складають Paralia grunovii, P. crenulata, P. polaris, Pseudopodosira westii, Pyxidicula turris, Distephanosira architecturalis, Coscinodiscus obscurus. Всі види належать до транзитних й відомі в еоценових відкладах різних регіонів.
Шари з Paralia sulcata var. biseriata – Hyalodiscus sp. виділені в середній частині київського регіоярусу (верх першої половини). У комплексі домінують Paralia sulcata var. biseriata та Hyalodiscus sp., численні Pseudopodosira pileiformis, P. bella, P. modesta, Actinoptychus intermedius, більш рідкісні Actinoptychus undulatus, Anuloplicata ornata, Pyxidicula weissflogii, P. charkoviana, Pyxilla oligocaenica, Trinacria subcoronata.
Шари із Stictodiscus kossutii виділені в глинясто-мергелистих відкладах верхньої частини київського регіоярусу. Підошва встановлена по появі виду-індексу, збільшенню розмаїтості діатомей, крівля – по появі виду-індексу шарів, що залягають вище. Домінують види родів Сoscinodiscus, Paralia, Hemiaulus, Pseudopodosira. З’являються Stephanopyxis crenata, Cosmiodiscus breviradiatus, Hemiaulus subacutus, Craspedoporus retinevis, Porodiscus nitidus var. excentricus, Pseudostictodiscus ovetschkinii, Trinacria cubcapitata, Rutilaria grevilliana, Mastogloia rutilans, Diploneis poretzkii. У районах піднять і в крайових ділянках басейну простежено заміщення по простяганню комплексу зі S. kossutii комплексом із P. sulcata var. biseriata – Hyalodiscus sp.
Шари з P. sulcata var. biseriata – Hyalodiscus sp. та S. kossutii по позиції в розрізі відповідають шарам із H. polymorphus var. charkovianus діатомової шкали північної півкулі (Н.И.Стрельникова, 1992). Останні корелюються з однойменним комплексом із св. 390 А на плато Блейк Багама, який датується по сумісних знахідках із нанопланктоном зон Nannotetrina fulgens (=NP 15 Chiphragmalithus alatus) – Reticulofenestra umbilica cреднего еоцену. Шари з P. sulcata var. biseriata – Hyalodiscus sp та із S. kossutii відповідають шарам з Hemiaulus gondolaformis і Brightwellia imperfecta шкали північної півкулі (J. Fenner 1984). Шари із S. kossutii відповідають верхній частині підзони Stephanopyxis crenata і зоні Cosmiodiscus senarius -Coscinodiscus praenitidus діатомової шкали Північно-Східного Прикаспію (З.И.Глезер, 1996).
Зону Cristodiscus succinctus виявлено у відкладах верхньої частини київського регіоярусу. Підошва зони встановлюється по появі зонального виду та видів Cristodiscus duplex, Actinoptychus hyllabianus var. corralinus, Asterolampra marilandica, Auliscus actinoptychoides, Hemiaulus klushnicovii, H. perlongus, Endictia oceanica, Peponia barbadense та ін., крівля – по підошві шарів із флорою, що залягають вище. У комплексі домінують Paralia grunovii, Coscinodiscus obscurus var. obscurus, C. decrescens, Anuloplicata ornata, Pseudopodosira bella, Pyxidicula turris var. intermedia. Характерна поява родів Cristodiscus та Endictia. Зона Сr. succinctus відповідає шарам із Coscinodiscus succinctus (Н.И.Стрельникова, 1992), стратиграфічне положення яких на плато Блэйк Багама відповідає зонам Discoaster saipanensis нанопланктону та Globigerina turkmenica планктонних форамініфер, а також нижній частині підзони “b” діатомової зони A. marilandica (J. Fenner, 1984).
Шари з Paralia sulcata var. biseriata – Hyalodiscus sp, Stictodiscus kossutii і зона Cristodiscus succinctus відповідають середньоеоценовій зоні Coscinodiscus senarius, C. succinctus, C. praenitidus шкали для морських епіконтинентальних басейнів бореальної області (З.И.Глезер, 1994).
Верхній еоцен. У відкладах верхнього еоцену північно-східних і східних областей України містяться численні рештки діатомових водоростей.
Шари з Plagiogramma paleogena виділені у кременисто-глинистих відкладах обуховского регіоярусу. Підошва встановлена по появі виду – індексу, крівля не встановлена через відсутність діатомей у відкладах, що залягають вище. Для цього рівня характерна поява родів Actinocyclus, Plagiogramma, Caloneis, Progonoia, Eunotia та видів Aulacodiscus kelleri f. fasciculatus, A. fasciculatus, A. mastoidens, Actinoptychus leptomitos f. spinulosus, Coscinodiscus grossheimii, Craspedoporus actinoptychoides, Diploneis incurvata, D. nitescens, Navicula aff. omega, N. uspenskiana, Pinnularia antiqua, Sceletonema ornata, Progonoia margine-lineata, Caloneis margine-lineata, C. progone- lineata, Actinocyclus sp. В шарах зникають види роду Monopsia та Lisitzinia inconspiqua, Craspedodiscus oblongus, Hemiaulus perlongus, Rutilaria grevilliana, Auliscus trigemmis, A. cf. pruinosus, Rattrayella inconspiqua, Eupodiscus oculatus, Sheshukovia obessa, Trinacria aff. exculpta. Шари з P. paleogena відповідають пізньоеоценовим шарам із Triceratium subcapitatum – Rutilaria limoniformis (Стрельникова Н.И., 1992), що корелюються із верхами нанопланктонної зони Chiasmolithus oamaruensis (NP18) – нижньою частиною Isthmolithus recurvus (NP 19). Шари з P. paleogena відповідають пізньоеоценовій зоні Bipalia oamaruensis, Cosmiodiscus aff. radiatus (Глезер З.И., 1994) та верхній частині підзони “b” і підзоні “a” зони Asterolampra marilandica (J. Fenner, 1984).
Діатомові водорості у відкладах олігоцену. Залишки діатомових водоростей олігоценового віку відомі в Карпатському регіоні. Зону Pyxilla aff.prolongata виявлено у діатомітах нижньоменілітової підсвіти Скибової зони Карпат. У комплексі домінують Paralia grunovii, P. сrenulata, Sceletonema barbadensis. Субдомінантні – Pyxilla aff. prolongata, Actinoptychus undulatus, Pyxidicula turris, Xantiopyxis globosa, Pseudopodosira aff. modestа, Rhizosolenia aff. hebetata. Зустрінуті Eucampia balaustrium, Actinoptychus thumii, Cocconeis vitrea, Actinocyclus octonarius, Actinocyclus sp., Thalassiosira sp. та інші. За систематичним складом комплекс близький до нижнього комплексу нижньоменілітової підсвіти Польських Карпат (И.Качмарска, 1982) та комплексу ранньоолігоценової зони Pyxilla aff. prolongata Норвезького моря (Schrader, Fenner, 1976) і датується початком раннього олігоцену.
Діатомові водорості у відкладах неогенової системи
Діатомові водорості у відкладах міоцену. Нижній міоцен. У відкладах нижнього міоцену рештки діатомових поширені в Кримському регіоні, на південному схилі Українського Щита й у Північному Причорномор’ї.
Кримський регіон. Шари з Craspedodiscus elegans – Сavitatus jouseanus виділені у верхньомайкопських глинах Кримського п-ова. Діатомовий комплекс із Cr. elegans- С. jouseanus поширений у відкладах майкопа Кубанської западини (И.В.Макарова, 1961, В.С. Шешукова-Порецкая і З.И.Глезер. 1962, Т.Ф.Козыренко й ін. 1966). Видове розмаїття притаманне родам Chaetoceros, Coscinodiscus, Xantiopyxis, Actinocyclus. Характерними, крім номінативних, є види Craspedodiscus moelleri var. maicopensis. Coscinodiscus grossheimii, Actinocyclus kisselevii, Actinoptychus undulatus var. tamanica, Clavicula polymorpha, спори роду Xantiophyxis. Присутність видів Cr. elegans та Cr. coscinodiscus дозволяє зіставити ці шари з частиною екваторіальної діатомової зони Rossiella paleaceae та зоною Cr. elegans. Комплекс із Cr. elegans- С. jouseanus близький комплексу зони Melosira hispanica эггенбургія Центрального Паратетиса (Rhehakova Z., 1975, 1977, Hajos M., 1980, 1986), від якого відрізняється високим рівнем ендемічності.
Північне Причорномор’я і південний схил Українського щита. Зону Delphineis subtilissima виявлено в королівських шарах майкопской серії. Особливістю діатомей є одноманітний родовий склад та високий рівень ендемічності. Домінують види родів Actinocyclus та Aulacosеira, інші знайдені поодинокими екземплярами. Характерними видами є Actinocyclus aff. gorbunovii, A. kozyrenkoi, A. aff. tubulosus, Aulacoseira praegranulata f. praegranulata et f. curvata, A. praedistans, Ellerbeckia arenaria, Istmia szaboi, Delpineis substillisima, Sceptroneis sp. Завдяки присутності зонального виду та за таксономічним складом діатомових зона Delpineis substillisima відповідає зоні Cocconeis subtilissima нижньої частини другої половини оттнангія Центрального Паратетиса (Hajos M., 1986) і датується кінцем раннього міоцену.
Середній міоцен. У відкладах середнього міоцену рештки морських діатомових водоростей поширені на Волино-Поділлі, у Закарпатті й Кримському регіоні. Прісноводні діатомові відомі у Волино- Поділлі, Закарпатті й на Донбасі.
Волино–Поділля. Зону Lancineis parilis зональної шкали Центрального Паратетису виявлено у відкладах нижньої частини подільської світи Придністров’я, яка зіставляється із тарханським регіоярусом. У комплексі найбільш багатими є роди Rhaphoneis, Mastogloia, Diploneis. Характерними видами, крім зонального, є Rhaphoneis scalaris, Rh. obesula, Hyalоdiscus planus, Thalassionema obesula, Biddulphia elegantula, Delphineis penneliptica, Diploneis szontaghii, Cocconeis vetusta, Denticulopsis aff. lauta, Macrora stella. Стратиграфічне положення зони підтверджується сумісними знахідками діатомей із форамініферами зони Quinqueloculina distrata, нанопланктоном зони NN 4, молюсками і спорово-пилковим спектром (Присяжнюк В.А., Люльєва С.А., Сябряй С.В., Ольштинська О.П., 1997).
Зону Actinocyclus ingens (підзона “б”) виявлено у відкладах верхньої частини подільської світи Придністров’я. У комплексі домінують Pseudopodosira bella, Trochosira spinosa, Paralia sulcata, субдомінанти – Actinocyclus ingens, Rhaphoneis amphyceros, Paralia crenulata, Pyxidicula turris, Coscinodiscus sp., Actinocyclus sp. Характерними є Actinocyclus ingens, плікатна форма Coscinodiscus sp., Actinoptychus thumii, Istmia squiаnabollii, Triceratium condecorum, Cestodiscus sp., Macrora stella, численні спори діатомових. Зональний комплекс відповідає комплексу зони Actinocyclus ingens середньої частини баденія Центрального Паратетису, корелюється із нанопланктонними зонами NN 6-7 середнього баденія, (Hajos М., 1986) або NN 5-6 пізнього карпатія – раннього баденія (Rhehakova Z. , 1975).
Шари з Anaulus mediteraneus виділені у верхній частині середнього міоцену Волино-Поділля. У комплексі домінують Sheshukovia spinosa, Hyalodiscus subtilis, Pseudopodosira westii, Cerataulus turgidus, Anaulus mediteraneus, Asterolampra marilandica, Cocconeis scutellum, субдомінантні – Cocconeis dirupta, Navicula rudis var. tenuistriata, N. peregrim, N. jarrensis, (Портнягина-Пшеничная Л.А., 1961). Характерними є Sheshukovia spinosa та Hyalodiscus subtilis.
Пізньобаденську зону Navicula pinnata виявлено у відкладах подільської світи Волино-Поділля. У комплексі домінують види родів Actinocyclus, Pseudoauliscus, Paralia, Navicula та Stauroneis. За складом характерних видів комплекс відповідає зоні Navicula pinnata шкали Центрального Паратетиса (Hajos М., 1986). Його стратиграфічне положення підтверджується спільними знахідками з пізньобаденськими молюсками Potamides schaueri, P. nodosoplicatum, Bittium deforme, Cerastoderma praeplicatum, Congeria sandbergeri, збідненими комплексами форамініфер і коколітофорид (Ольштынская А.П., Присяжнюк В.А., 1994).
Закарпаття. Зону Actinocyclus ingens (підзона “а”) виявлено у відкладах середнього міоцену Солотвинської западини Закарпаття. У комплексі різноманітні роди Actinoptychus, Rhaphoneis, Coscinodiscus, Diploneis (Водопьян Н.С., 1981). Домінує зональний вид, субдомінанти – Paralia sulcata, Actinocyclus octonarius, Rhaphoneis amphiceros, Rh. hungarica, Pseudopodosira wittii, Coscinodiscus nitidus, Thalassionema nitzschioides, Th. obtusa, Diploneis szontaghii.Зональний комплекс близький до комплексу зони Actinocyclus ingens середньої частини баденія Центрального Паратетису та верхньої частини подільської світи Волино-Поділля.
Зону Navicula pinnata виявлено у відкладах басхевскої світи Солотвинської западини Закарпаття. Домінують Eunotia pectinalis, Pinnularia gibba, Pinnularia. sp. , Gomphonema angustata, G. intricata. var. pumilum, зустрінуті Tetraciclus lacustris, Navicula amphibola, Eunotia polyglyphoides, Meridion cyrculare var. cyrculare, Aulacoseira granulata (Н.С.Водоп`ьян,1981).
Кримський регіон. Зону Actinocyclus ingens (підзона “в”) виявлено у караганському регіоярусі середнього міоцену рівнинного Криму. Характерні численність зонального виду й присутність Actinocyclus octonarius, Denticulopsis hustedtii, Coscinodiscus cf. tabularis і Azpeitia sp. За систематичним складом комплекс відповідає верхній частині зони A. ingens шкали Центрального Паратетису. Вік діатомових контролюється спільними знахідками з типовими для картвельських шарів форамініферами Quinqueloculina ex. gr. consobrina Orb., Q. indet. , Cassidulina? bogdanowiczi Konen., Discorbis sp., D. kartvelicus Krash., а також комплексом форамініфер зони Bulimina-Bolivina конксого регіоярусу, що перекриває ці верстви (Коненкова И.Д., Ольштынская А.П.,1996).
Верхній міоцен. У верхньоміоценових відкладах України рештки діатомових водоростей поширені на Волино-Поділлі, у Закарпатті, на Кримському п-ові та у Чорноморській улоговині.
Сармат. Характерною рисою сарматської діатомової флори є її висока видова розмаїтість в цілому й суттєві розходженнях у систематичному складі комплесів із різних місцезнаходжень.
Зону Mastogloia szonthaghii-Cymatosira biharensis зональної шкали північно-східної Болгарії (Темнискова-Топалова Д., 1994) виявлено у волинському региопід’ярусі Придністров’я, Закарпаття, Запорізької області і Тарханкутського п-ова. Видовою розмаїтістю відзначаються роди Navicula, Amphora, Diploneis і Mastogloia. У групу характерних видів входять Anaulus simplex, A. minutus, Coscinodiscus doljensis, Dimidiata saccula, Achnanthes baldjikiani, Caloneis liber, Camphylodiscus fastuosus f. baldjikii, Grammatophora insignis, Pseudopodosira westii, Rhaphoneis amphyceros, Dimerogramma borianum, Dictioneis mastogloidea. Зона M. szonthaghii-C. biharensis України співставляється з зоною Achnanthes baldjikii-Cymatosira biharensis нижнього сармату Угорщини (Hajos,1976), ранньосарматським діатомовим комплексом Молдови (Козыренко Т.Ф.,1982). Зональний комплекс відповідає комплексу з Corethron podolicus, Anaulus birostratus, Plagiogramma pulchellum, Mastogloia entoleia нижнього сармату півдня СРСР (Макарова И.В., Козыренко Т.Ф.,1966, 1974).
Зону Achnanthes baldjikii var. podolica зональної шкали північно-східної Болгарії (Темнискова -Топалова Д., 1994) виявлено у бессарабському регіопідярусі Криму й простежено у Запорізькій області і на Закарпатті. Видовою розмаїтістю відзначаються роди Grammatophora, Cocconeis, Achnanthes, Rhopalodia, Navicula, Diploneis. В групу характерних входять Actinocyclus (?) podolicus, Achnanthes baldjikii var. podolica, Rhopalodia gibberula var. gibberula et var. protracta, Caloneis liber, Cocconeis scutellum var. inequalepunctata et var. pulchra. Комплекс зони A. baldjikii var. podolica відповідає комплексу з Actinocyclus (?) podolicus, Achnanthes baldjikii var. podolica, Cocconeis scutellum var. inequalepunctata et var. pulchra середнього сармату півдня СРСР (Макарова И.В., Козыренко Т.Ф.,1966, 1974).
Зону Navicula zichii діатомової шкали північно-східної Болгарії (Темнискова-Топалова Д, 1994) виявлено у херсонському региопід’ярусі Кримського п-ова та у донних осадках Чорноморської улоговини. Видовою розмаїтістю визначаються роди Navicula, Amphora, Nitzschia, Achnanthes, Rhopalodia, Cocconeis. Домінують види Achnanthes brevipes, Navicula zichii, Rhopalodia gibberula, Entomoneis gigantea, Nitzschia romanoviana, N. granulata. Групу характерних складають Achnanthes brevipes, Licmophora ehrenbergii, Navicula zichii, N. andrusovii, Entomoneis gigantea var. gigantea, E. alata var. alata, Nitzschia romanoviana, Surirella maeotica. Зональний комплекс відповідає комплексу з Licmophora ehrenbergii var. ehrenbergii et var. ovata, Achnanthes brevipes var. brevipes, Navicula zichyi var. zichyii, var. leontis et var. ursina, N. andrusowii, Entomoneis gigantea var. gigantea, Nitzschia romanoviana верхнього сармату півдня СРСР (Макарова И.В., Козыренко Т.Ф.,1966, 1974).
Меотис. У меотичних відкладах на Україні рештки діатомових водоростей поширені в східній частині Криму, на Керченському і Таманському п-овах.
Зона Thalassiosira delicatissima встановлена в нижній частині меотичних відкладів Східного Криму і простежена на Керченському п-ові. Її підошва встановлена по появі зонального виду, крівля – по його зникненню. Характерними є Thalassiosira maeotica, T. tenera, T. coronifera, Actinocyclus variabilis, A. curvatulus. Зональний комплекс відповідає комплексу діатомей із Th. delicatissima, Th. tenera та Thalassiosira (Actinocyclus) curvatulus низів меотису Східного і Степового Криму та Таманського п-ова (Козыренко Т.Ф., Макарова И.В., 1966).
Шари з Lyrella pigmea встановлені в нижній частині меотичних відкладів. У підошві шару з’являється Lyrella (Fallacia) pigmea, змінюється видовий склад родів Thalassiosira й Actinocyclus. В крівлі зникають Actinocyclus miocenicus. Характерними є види Actinocyclus cf. octonarius (sp. 1), A. miocenicus, Coscinodiscus obscurus. Час утворення шарів відповідає частини раннього меотису.
Шари з Amphitetras sp. встановлені у відкладах нижнього меотису. У підошві шарів з’являється номінативний вид, а також Navicula reinhardtii, крівля не простежена. Час утворення шарів відноситься до другої половини раннього меотису.
Зона Actinoptychus senarius var. tamanica встановлена в нижній частині верхнього меотису по появі численних стулок зонального виду. Характерними є Hyalodiscus frenquelli, Endictia oceanica, Amphitetras antediluvianum, Nitzschia panduriformis, присутні Thalassiosira aff. convexa. Зональний комплекс поширений у Східному Криму й на Керченском п-ові, він відповідає комплексу з Hyalodiscus frenguellii і Triceratium (Amphitetras) antediluvianum початку другої половини меотису півдня СРСР (Макарова И.В., Козыренко Т.Ф, 1966) і є близьким до діатомового комплекса верхнього паннону Угорщини (Hajos M, 1970).
Зона Cymatosira savtchenkoi встановлена в нижній частині верхнього меотису по появі численних стулок зонального виду і простежена на Кримському і Таманському п-овах. Домінують C. savtchenkoi, Rhabdonema adriatica, Endictia oceanica. Характерними є Lithodesmium cf. undulosum, Pseudotriceratium cinamomeum, Nitzschia separanda. Особливістю є велика чисельність C. savtchenkoi і L. cf. undulosum, що зникають у покрівлі зони, і присутність Denticulopsis lauta. Зона C. savtchenkoi корелюється з верхньоміоценовою зоною Cymatosira “biharensis” Північної Атлантики (Schrader H. , J. Fenner J, 1976), співставляється з частиною нанопланктоної зони NN 11, частиною форамініферової зони N 17 і відповідає діатомовому комплексу з домінантним C. savtchenkoi півдня СРСР (Козыренко Т.Ф, Макарова И.В., 1966). Зональний комплекс розповсюджений у відкладах верхнього міоцену Норвезького моря (Джиноридзе Р.М., 1979).
Зона Rhizosolenia bezrukovii виділена у верхній частині меотичних відкладів на Керченськім п-ові і простежена в донних осадках Чорноморської улоговини. Підошва зони встановлюється по появі зонального виду, крівля – по підошві зони, що залягає вище. Серед характерних – Thalassiosira maeotica, Cyclotella castracane, C. praekutzingiana, Actinocyclus octonarius, Coscinodiscus perforatus, Grammatophora marina, Nitzschia doliensis, Rhaphoneis maeoitica, Chaetoceros danicus. У покрівлі зони міститься одноманітна асоціація з Actinocyclus octonarius.
Понт. У відкладах понту залишки діатомових водоростей зустрічаються рідко і відомі у обмеженій кількості месцезнаходжень, переважно на Керченському й Таманському п-овах та у донних відкладах Чорного моря.
Зона Stephanodiscus proprius встановлена у нижній частині понтичних відкладів на Керченському п-ові. Її поширення простежене на Таманському п-ові, а також у Чорноморській улоговині, у низах прошарку XII, що виділяється тут у кернах свердловин 380 і 381 (Жузе А.П., Мухина В.В., 1980). Підошва зони встановлюється по появі зонального виду, крівля-по появі Stephanodiscus multifarius у основі зони, що залягає вище. Серед домінантів- Actinocyclus stockesianus, Coscinodiscus granii, Cyclotella proshkina і C. praekutzingiana, характерною є поява Aulacoseira papilio.
Зона Stephanodiscus multifarius встановлена у верхній частині понтичних відкладів Чорноморської западини, у верхах прошарку XII свердловин 380 і 381 (Жузе А.П., Мухина В.В.,1980). У підошві зони масово з’являється зональний вид, у крівлі його чисельність різко знижується. Характерною є поява перших представників роду Cyclostephanos: C. ponticus, C. stelliformis, C. pliocenicus, видів Aulacoseira bellicosa, A. elegans й зникнення A. stockesianus і Coscinodiscus granii.
Діатомові водорості у відкладах пліоцену. Залишки діатомових водоростей у відкладах пліоцену Східного Паратетису відомі тільки за матеріалами буріння в Чорному морі в кернах свердловин 380 і 381 (Жузе А. П, Мухина В.В., 1978, 1980). Зональні біостратиграфічні підрозділи у відкладах пліоцену виділені нами на основі аналізу діатомових комплексів із донних осадків Чорного моря. Діатомеї пліоцену відрізняються високим рівнем ендемізму.
Зона Cyclostephanos pontica встановлена в нижній частині пліоценових відкладів Чорноморської западини, у прошарку XI (Жузе А.П., Мухина В.В., 1980). У її підошві в масі з’являється зональний вид, зменьшується чисельність Stephanodiscus proprius. У крівлі зникають C. pontica, St. proprius і з’являється Cyclostephanos marginatus. Характерні види комплексу – Aulacosеira hibschii, Cyclostephanos stelliformis, C. pliocenicus, C. pantocsekii і C. marginatus.
Зона Cyclostephanos pantocsekii встановлена у донних відкладах Чорного моря, у прошарку X, що зпівставляється з куяльницьким горизонтом верхнього пліоцену (Жузе А.П., Мухина В.В., 1980). Підошва зони маркується масовою появою зонального виду та видів Cyclostephanos pigmea, C. marginatus, Stephanodiscus digitatus. У крівлі зникають ці і більшість інших видів родів Stephanodiscus і Cyclostephanos. Зональний комплекс відзначається видовою розмаїтістю родів Cyclostephanos, Stephanodiscus, Aulacoseira.
Зона Cyclotella servant-vildary встановлена в донних відкладах Чорного моря, у прошарку IX, що зпівставляється з гуріем (Жузе А.П., Мухина В.В., 1980). Підошва зони маркується появою зонального виду і зникненням більшості видів родів Cyclostephanos і Stephanodiscus, крівля – зникненням зонального виду. У верхній частині зони з’являються численні стулки Actinocyclus (Coscinodiscus) hungaricus.
Діатомові водорості у відкладах четвертинної системи
Залишки морських діатомових водоростей плейстоценового віку відомі за матеріалами буріння у Чорному морі, стратифікація розрізів по діатомеях провадилася А.П.Жузе і В.В.Мухіною з певним ступенем умовності (1980). Пізньоплейстоценові і голоценові діатомові широко поширені у донних відкладах Чорноморської западини.
Діатомові водорості у відкладах плейстоцену. Шари з Cyclotella corona виділені в керні св. 380 А, у відкладах прошарку VIII, що зпівставляється з чаудинським регіоярусом (Жузе А.П., Мухина В.В., 1980). Підошва шару встановлюється по появі характерного виду, крівля визначається зникненням діатомей у відкладах, що перекривають шари. Комплекс характеризується епиболлю C. corona.
Шари з Actinocyclus normanii встановлені в керні св.380А, у прошарках VII, VI, V і IV, що зпівставляються з древньоевксинським і узунларським горизонтами середнього плейстоцену (Жузе А.П., Мухина В.В., 1980). Підошва шару маркується появою номінативного виду, зональний комплекс характеризується його епіболлю, численними Coscinodiscus perforatus, Cyclotella caspia, Thalassiosira coronifera і присутністю Actinocyclus divisus. У верхній частині шару зі складу комплексу зникають Actinocyclus ochotensis і A. divisus.
Шари з Cyclotella caspia- Thalassiosira oestrupii встановлені в кернах св. 379 і 380, у відкладах прошарку III, що зпівставляється з карангатським регіоярусом (Жузе А.П., Мухина В.В., 1980). У комплексі домінує Cyclotella caspia, численними є Thalassiosira oestrupii, Th. baltica, Coscinodiscus janischii, C. perforatus, Thalassionema nitzschiodes, присутні види роду Chaetoceros.
Зона Stephanodiscus robustus виділена у гідротроілітових мулах верхньої частини верхнього нового евксину Чорноморської западини. Видовою розмаїтістю характеризуються Stephanodiscus, Diploneis, Aulacoseira, Thalassiosira і Cyclotella. Особливістю комплексу є домінування роду Stephanodiscus, переважно видів S. robustus, S. rotula і S. hantzschii. Субдомінанти – Aulacoseira granulata, Cyclotella kutzingiana, Diploneis domblittensis, Cymatopleura solea. Підошва не простежена, крівля зони визначається по різкій зміні складу діатомей.
Діатомові водорості у відкладах голоцену. Зона Rhizosolenia setigera виділена у відкладах древньочорноморського горизонту Чорноморської западини і підрозділяється на дві підзони. У підошві нижньої, що відповідає бугазсько-витязівським відкладам, з’являються Rhizosolenia setigera і Asteromphalus robustus, домінують Thalassiosira oestrupii, Th. eccentrica, численні Cyclotella caspia, Coscinodiscus radiatus, спори Chaetoceros, присутні Stephanodiscus robustus і St. rotula. У верхній підзоні, що відповідає каламітським відкладам, домінують Rhizosolenia setigera і Pseudosolenia calcar-avis, зникають St. robustus і St. rotula, з’являється Bacteriastrum hyalinum. Розповсюдження зони простежено у донних відкладах Чорноморської западини.
Зона Chaetoceros peruvianus виділена в коколітових мулах новочорноморського горизонту Чорноморської западини. Комплекс характеризується чисельністю зонального виду і видів Cyclotella caspia, Proboscia alata, Thalassiosira oestrupii, появою Hemiaulus hauckii. Розмаїтість характерна для родів Thalassiosira, Coscinodiscus, Diploneis і Navicula. Високу чисельність зберігають Thalassionema nitzschioides, Thalassiosira oestrupii, Paralia sulcata.
Результатом вивчення латерального і вертикального розповсюдження решток діатомових водоростей у кайнозойських відкладах України стала розроблена нами провінційна біостратиграфічна зональна діатомова шкала (див. таблицю).
СИСТЕМАТИЧНИЙ СКЛАД ДІАТОМОВОЇ ФЛОРИ КАЙНОЗОЮ УКРАЇНИ І ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ЕВОЛЮЦІЇ
Вивчення систематичної структури діатомової флори, аналіз динаміки змін її складу дозволили простежити напрямок еволюції діатомових у регіоні. Встановлено етапність у розвитку діатомової флори, що відбиває особливості еволюційного процесу у представників відділу Bacillariophyta в досліджуваній палеобіогеографічній провінції і пов’язана зі значними геологічними і палеогідрологічними подіями. Критеріями для виділення етапів стали якісні зміни таксономічного складу діатомових ценозів і рубежі найбільш істотних еволюційних змін їх структури, що проявлялись у появі та зникненні таксонів високого рангу, а також еволюційних модифікаціях морфологічних елементів панцира. Основні етапи включають підетапи або етапи другого порядку. Виділено такі етапи: середньо-пізньоеоценовий, ранньоолігоценовий, ранньоміоценовий, середньоміоценовий, сарматський, меотичний, пізньоміоценово-пліоценовий, плейстоценовий, голоценовий. Характеристика етапів і підетапів розвитку діатомової флори базується на оригінальних дослідженнях автора з урахуванням літературних даних по Україні та по суміжних територіях.
Середньо-пізньоеоценовий етап. Еволюційний процес у діатомових у регіоні протягом другої половини середнього і усього пізнього еоцену характеризувався спільною спрямованістю та тенденцією до стабілізації, ценози – загальними ареалами та джерелами формування. До початку етапу в складі флори вже існували всі сім порядків центричних діатомей і обидва порядки пенатних, що визначає високий рівень її зрілості. Відомо 240 видів і різновидів діатомей, 212 з них належать до класу Сentrophyceae, 28 -Pennatophyceae. Із 84 родів 70 належать до класу Centrophyceae, 14 – Pennatophycea. Протягом етапу відбувалась еволюція морфологічних елементів: формування крупних трубковидних виростів (Porodiscus), виникненні двогубих виростів нового типу (Cristodiscus, Actinocyclus), зміни обрисів панцира, зародження нових родів класу Pennatophyceae.
Діатомова флора середньоеоценового підетапу відзначалась активними еволюційним і міграційними процесами. Її відновлення відбувалось на високому таксономічному рівні, у регіоні з’явилося шість нових сімейств: Asterolampraceae, Eupodiscaceae, Istmiaceae, Cymatosiraceae, Rhaphoneiaceae, Naviculaceae, 25 родів, у тому числі Pseudostictodiscus, Brightwellia, Auliscus, Diploneis, Porodiscus, Cristodiscus і більш ніж 100 видів. Видоутворення відбувалося в родах Sheshukovia, Coscinodiscus, Pyxidicula, Hemiaulus, Trinacria, Actinoptychus, Pseudopodosira. У середньому еоцені відомо 203 видових таксони із 68 родів та 24 сімейств. Серед них 22 сімейства, що включають 62 роди та 191 вид відносяться до класу Centrophyceae, два сімейства, шість родів й 12 видів – до Pennatophyceae.
Діатомова флора пізньоеоценового підетапу відзначась високим рівнем спадковості від середньоеоценової та зниженням активності еволюційного процесу. На початку підетапу в класі Centrophyceae з’явились сімейство Chaetoceraceae та роди Chaetoceros, Cerataulus, Craspedoporus, Ethmodiscus, Trochosira; у класі Pennatophyceae – сімейства Diatomaceae, Tabellariaceae, Achnanthaceae, Eunotiaceae й роди Plagiogramma, Pinnularia, Caloneis, Fragillaria, Grammatophora, Cocconeis, Progonoia. Видоутворення відбувалося головним чином у родах Coscinodiscus, Aulacodiscus, Pyxidicula, Hemiaulus, Sheshukovia. Navicula, Diponeis. Наприкінці підетапу з’явилось сім. Hemidiscceae, рід Actinocyclus і види Actinocyclus sp., Aulacodiscus fasciculatus, Ethmodiscus sp., Progonoia margine-lineata та вимерли роди Monopsia, Acanthodiscus, Lepidodiscus й види Lisitzinia inconspiqua, Hemiaulus perlongus, Peponia barbadensis, Stictodiscus kossutii, Pseudostictodiscus ovetschkinii. У пізньому еоцені відомо 234 види і різновидів діатомей із 83 родів й 31 сімейства. З них 206 таксонів із 69 родів і 24 сімейств належать до класу Centrophyceae, 28 видів із 14 родів й сімох сімейств – до класу Pennatophyceae.
Раньоолігоценовий етап. Особливість етапу виявилась у високому рівні спадковості родового складу діатомей від еоценових флор. Водночас еволюційний процес активізувався, з’являлись нові морфологічні елементи й комбінації, виникла тенденція до заняття класом Pennatophyceae панівного положення. Змінилося співвідношення таксонів високого рангу – класів, порядків і сімейств; відбувалося утворення нових таксономічних груп. Почався розквіт порядку Thalassiosirales та сімейства Hemidiscaceae, з’явилися сімейства Aulacosiraceae, Thalassiosiraceae, Achnanthaceae. Діатомовий танатоценоз цьго етапу поданий більш ніж 240 видами і різновидами, більш ніж із 30 родів. До початку олігоцену вимерли роди Brightwellia, Bipalia, Cristodicus, Craspedoporus, Kittonia, Peponia, Porodiscus, Pseudostictodiscus, Radialiplicata, Torulosa, Strangulonema та інші, з’явилися Aulacosеira, Ellerbeckia, Thalassiosira, Cocconeis, Eucampia, Pseudodimerogramma, Leptocylindrus й Dictioneis. Продовжувалась еволюція родів Actinocyclus, Goniothecium, Cymatosira, Rhaphoneis й Sceptroneis. Змінився видовий склад Actinoptychus, Asterolampra, Eunotogramma, Hemiaulus, Biddulphia, Pyxidicula. Відновився розквіт еоценового виду Distephanosira architecturalis та зявились нові види- Pyxilla prolongata, Actinoptychus thumii, Rhizosolenia aff. hebetata, Cocconeis vitrea, Eucampia balaustrium, Actinocyclus octonarius, Rhaphoneis sp. , Actinocyclus sp. 1, Thalassiosira sp. , Nitzschia sp.
Ранньоміоценовий етап. Початок міоцену став найпомітнішим рубежем в еволюції діатомової флори в регіоні. Інтенсивний розвиток класу Pennatophyceae, що об’єднував більш як 40% родового складу діатомей, особливо порядку Araphales, викликав зміну таксономічної структури ценозів. Діатомеї раннього міоцену характеризуються низькою спадкоємністю від палеогенових і суттєвим відновлення родового і видового складу.
Виділяються два підетапи, що відбивають різко відмінні умови розвитку басейнів седиментації. До початку першого з них зникли древні роди Distephanosira, Eunotogramma, Sheshukovia і з’явився Asteromphalus, у число домінантів увійшов Craspedodiscus. Змінився видовий склад родів Coscinodiscus, Actinocyclus, Actinoptychus, Thalassiosira, Trochosira, Stephanogonia, Xantiopyxis, Sceptroneis. Істотно змінився видовий склад домінуючої групи, зникли ранньоолігоценові Distephanosira architecturalis, Pyxilla prolongata. Діатомовий ценоз, розповсюджений на Кримському п-ові, включає 73 видових таксона із 30 родів. До класу Centrophyceae відноситься 21 рід, до Pennatophyceae – дев’ять. Багаті видами роди Chaetoceros і Coscinodiscus. Характерними й домінуючими в цей час були Craspedodiscus elegans, Cr. coscinodiscus Cr. moelleri f. maicopensis, Coscinodiscus grossheimii, Actinocyclus kisselevii, Actinoptychus undulatus var. tamanica, Istmia szaboi, Cavitatus jouseanus f. linearis, Thalassionema nitzschioides var. obtusa, види роду Xantiopyxis. Другий підетап характеризується істотною зміною і скороченням складу діатомей. У Причорноморській западині був поширений одноманітний ендемічний ценоз, поданий 22 видами з 10 родів, п’ять із яких належать класу Сentrophyceae, п’ять – Pennatophyceae. Серед родів Aulacosеira і Actinocyclus, що домінували, останній відрізнявся особливо активним видоутворенням. У цей час фіксується перша поява в регіоні роду Alveolophora.
Середньоміоценовий етап. На початку етапу таксономічний склад діатомової флори змінився на родовому і видовому рівнях. Помітні еволюційні перетворення торкнулися класу Pennatophyceae, особливо порядку Rhaphales, що містив шість сімейств. Різноманітними були сімейства Fragillariaceae і Naviculaceae, багаті видами роди Rhaphoneis, Coscinodiscus, Mastogloia, Actinoptychus, Diploneis. На початку етапу в регіоні з’явились роди Denticulopsis, Cymatogonia і Thalassiothrix, змінився склад родів Coscinodiscus, Rhaphoneis, Nitzschia, Endictia, Navicula, Thalassionema і Cymatosira. Своєрідність етапу проявилась в розвитку ендемічних видів у родів Rhaphoneis, Lancineis, Sceptroneis, Stephanogonia, появі на початку етапу Lancineis parilis, L. lancetula, L. longissima, Rhaphoneis elegans, R. scalaris, Hyalodiscus planus, а пізніше – Delphineis penneliptica, Diploneis szontaghii, Rhaphoneis cocconeiformis, Cymatosira biharensis. Протягом етапу змінювався видовий склад діатомей. Зникли Lancineis parilis, L. lancettula, Raphydodiscus marilandicus, Coscinodiscus levisianus, Istmia szaboi, з’явились Delphineis maeotica, D. angustata, Rhaphoneis parvula, Istmia squanaboli, Anaulus cf. mediteraneus, Actinocyclus ingens, зростала розмаїтість родів Cocconeis і Navicula. Кінець етапу відзначається появою роду Actinostephanos, скороченням видового багатства у Rhaphoneis. В Україні відомо 240 видів і різновидів середньоміоценових діатомей, що належать до 80 родів, 28 сімейств, 10 порядків. Біля 30% ценозу складають вимерлі види, інші відомі в сучасних басейнах.
Сарматський етап. На рубежі середнього і пізнього міоцену таксономічна структура діатомових ценозів змінилась на рівні родів і сімейств. Сарматському часу притаманні панування класу Pennatophyceae, перевага сімейств Naviculaceae, Cymbellaceae і Achnanthaceae, розквіт молодих родів Achnanthes, Amphipleura, Licmophora і Amphora, активізація неогенових родів Fragillaria, Diatoma, Dimerogramma, Amphora, Rhopalodia, Surirella, Campylodiscus, Nitzschia. Діатомеї сарматського етапу відзначались надзвичайно високою розмаїтістю, у Східному Паратетисі відомо 575 таксонів видового рангу, що належать більш ніж до 80 родів, 30 сімейств, 8 порядків 2 класів. У регіоні з’явилися роди Amphiprora, Entomoneis, Corethron, Dimidiata, Dictyoneis. Обновився видовий склад Anaulus, Grammatophora, Caloneis, Mastogloia. Зникли реліктові роди Craspedodiscus, Clavicula, Cladogramma та середньоміоценові види родів Triceratium, Denticulopsis, Rhizosolenia, Xantiopyxis, Thalassionema, Climacosphaenia, Rhabdonema, Plagiogramma. На початку етапу ще значною була роль центричних родів Paralia, Aulacosеira, Pseudopodosira, Podosira, Hyalodiscus, Coscinodiscus, Haynaldia, Actinocyclus, Chaetoceros, Biddulphia, були присутні древні Zigoceros, Stephanogonia, Xantiophyxis, пік видової розмаїтості набув Mastogloia. У бессарабський час кількість центричних діатомей скоротилась, змінився видовий склад домінуючої групи. Зникли Anaulus simplex, A. minutus, Coscinodiscus doljensis, Corethron podolica, Mastogloia szontaghii, Dictioneis mastoidea, Cymatosira biharensis. Їх місце зайняли Actinocyclus (?) podolicus, Achnanthes baldjikii var podolica, A. hauckiana, Caloneis liber, C. scutellum var. inequalepunctata, Surirell fastuosa, Navicula baldjikiensis, N. jarensis, Fragillaria brevistriata, Aulacosеira granulata, Mastogloia baldjikiana. Кінець етапу характеризувався повним пануванням класу Pennatophyceae, появою п’ятьох родів і більш як 30 видів і різновидів, у тому числі Semseyia maeotica, Navicula zichii, N. andrusovii, Nitzschia romanoviana, N. stockmayeri, Amphora variabilis, A. hyalina, Entomoneis аlata, Entomoneis gigantea var. gigantea. Протягом сармату в основному сформувався родовий склад сучасної діатомової флори Чорноморсько-Каспійського регіону.
Меотичний етап. Зміна таксономічного складу діатомових з початку меотису відзначилась у співвідношеннях порядків і сімейств, проте на родовому рівні ранньомеотичні ценози були тісно пов’язані із сарматськими, успадкувавши біля половини їх родового складу. На відміну від сарматських, серед меотичних діатомей переважали представники класу Centrophyceae. Відомо більш 250 видів і різновидів меотичних діатомей, що належать до 47 родів, 21 сімейства, семи порядків двох підкласів. Різноманітні були сімейства Naviculaceae, Fragillariaceae, Biddulphiaceae і Tabellariaceae. Початок етапу відзначився видоутворенням у родах Thalassiosira, Actinocyclus, Chaetoceros, Nitzschia, Diploneis, Navicula. Друга половина етапу – появою і високою продуктивністю Cymatosira savtchenkoi та Lithodesmium cf undulosum, присутністю у ценозі Coscinodiscus nitidus, Pseudotriceratium cinamomeum, Nitzschia separanda і Denticulopsis lauta. Завершився етап скороченням видової розмаїтості діатомей і розвитком одноманітного ценозу з характерним Rhizosolenia bezrukovii й домінуючим Actinocyclus octonarius. Особливістю цього часу є перша поява в Східному Паратетисі представників родів Stephanodiscus і Cyclotella. Біля 70 % видів меотичної асоціації існують до нині й живуть у Чорному й Азовському морях, інші – вимерлі.
Пізньоміоценово-пліоценовий етап. З початку понту в Евксинській частині Східного Паратетису розвивалась діатомова флора нового типу, генетично пов’язана з пліоценовою. Основна особливість етапу – формування ендемічної асоціації епіконтинентального типу, яка стала основою діатомових ценозів сучасного Чорного моря. На рубежі меотису і понту зміна флори відбулася на рівні сімейств та родів і торкнулась як класу Centrophyceae, так і Pennatophyceae. Зникли представники сімейств Hyalodiscaceae, Hemiaulaceae, Heliopeltaceae, Lithodesmiaceae, Aulacodiscaceae, Cymatosiraceae. Зменшилась родова розмаїтість сімейств Thalassiosiraceae, Coscinodiscaceae, Biddulphiaceae. Скоротився видовий склад родів Chaetoceros, Coscinodiscus, Navicula, Thalassiosira і кількість реліктових елементів. З’явилися рід Cyclostephanos й ендемічні види Stephanodiscus proprius, S. multifarius, Cyclotella proshkinae, Aulacosеira papilio. Водночас ранньопонтичним діатомовим був властивий високий рівень успадковування. Загальна спрямованість їх розвитку протягом понтичного підетапу відзначилась у чергування адаптивної радіації видів родів Stephanodiscus і Cyclotella. У ранньому понті відомо 62 види і різновидів діатомових із 30 родів, 17 сімейств двох підкласів. Багаті видами роди Stephanodiscus, Aulacosеira, Diploneis. Домінували Actinocyclus, Stephanodiscus і Ellerbeckia. У другій половині понту склад діатомей змінився, зникли Actinocyclus octonarius, A. stockesianus та C. proshkinae, збільшилася чисельність S. multifarius, з’явились ендемічні Aulacosеira bellicosa, A. elegans і Thalassiosira makarovae. Особливістю був розвиток видів Cyclostephanos pontica, C. pliocenicus, C. stelliformis.
У пліоценовий час в Чорноморському басейні існувала винятково своєрідна ендемічна діатомова флора, аналоги якої в цілому не відомі. До початку підетапу з її складу зникло багато пізньоміоценових реліктів. Швидкі темпи еволюції були притаманні родам Stephanodiscus, Cyclostephanos, Cyclotella і Aulacosеira. Ендемічні види швидко змінювали один одного в биотопах, більшість із них вимерла до теперішнього часу. Пліоценові ценози містять групи специфічних видів. Наприкінці пліоцену сформувалась одноманітна асоціація, що помітно відрізнялась від попередніх пануванням нового виду Cyclotella servant-vildary. Це стало початком зміни стефанодіскусово-циклостефаносової флори ендемічною циклотеловою.
Плейстоценовий етап. У Чорноморському басейні формувалась ендемічна діатомова флора нового складу. На зміну пліоценовим видам родів Stephanodiscus і Cyclostephanos прийшли нові – Stephanodiscus rotula, S. binderianus, S. robustus, S. niagarae, S. hantzschii, Cyclostephanos dubius, C. costatus. Змінився склад роду Cyclotella. Після пліоцену в регіоні не зафіксовано появи нових таксонів родового рівня. Більшість із видів, що з’явилися в цей час, існують у сучасних басейнах. Протягом плейстоцену відбувалася часта зміна діатомових біотопів, викликана переважно міграційними процесами. У моменти поновлення зв’язку із Середземним морем з’являлись середземноморські мігранти, у періоди ізоляції басейну розвивалися ендемічні одноманітні асоціації. Завершився плейстоценовий етап формуванням пізньоновоевксинського діатомового ценозу, що місттить 60 видових таксонів із 28 родів. Розмаїтістю відзначались роди Stephanodiscus, Diploneis, Aulacosеira і Thalassiosira. Головна особливість того часу – інтенсивний розвиток родів Stephanodiscus і Cyclotella та характерного виду Stephanodiscus robustus. Три види S. robustus, S. rotula та S. hantzschii панували в біотопі.
Голоценовий етап. На початку голоцену у Чорноморському басейні відбулась швидка зміна складу діатомового ценозу, зникли характерні пізньоплейстоценові види й повернулись середземноморські елементи. Древньочорноморські діатомеї мали високу продуктивність. Відомо 96 видів із 42 родів, з яких найбільш численні Coscinodiscus, Thalassiosira, Navicula, Diploneis. На початку древньочорноморського часу з’явились Bacteriastrum hyalinum, Rhizosolenia setigera, пізніше – Pseudosolenia calcar-avis, масовими були Rh. setigera, Thalassiosira oestrupii, Cycllotella caspia, Thalassionema nitzschioides, Coscinodoscus radiatus, Asteromphalus robustus, види роду Chaetoceros, збільшилась продуктивність Pseudosolenia calcar-avis і роду Asteromphalus. У складі новочорноморської ассоціації відомо 94 види із 40 родів. Найбільш різноманітними були роди Thalassiosira, Coscinodiscus, Diploneis і Navicula, численними Cyclotella caspia, Thalassionema nitzschioides, Thalassiosira oestrupii, Paralia sulcata. У цей час з’явились види Chaetoceros peruvianus і Hemiaulus hauckii, скоротилася продуктивність Rh. setigera і Pseudosolenia calcar-avis, місце яких зайняв вид Proboscia alata. Всі види, крім Ch. peruvianus, відомі в плейстоценових і ранньоголоценових басейнах регіону, усі види, крім Thalassiosira oestrupii, присутні в сучасній альгофлорі Чорного моря.

УМОВИ ІСНУВАННЯ ДІАТОМОВИХ ВОДОРОСТЕЙ У КАЙНОЗОЙСЬКИХ ПАЛЕОБАСЕЙНАХ УКРАЇНИ

Палеобасейни палеогена.
Протягом палеогену у північній околиці Тетиса відбувалась диференціація басейну і формування палеографічних провінцій. Сприятливі для накопичення діатомових водоростей умови існували у шельфовій зоні окраїнних ділянок Тетиса.
Еоцен. У пізньому палеоцені і ранньому еоцені на північному заході ДДВ розвивалась діатомова флора євро-сибірського типу (Глезер З.И, 1996). У середньому еоцені її характер помітно змінився і з цього часу почався розвиток еволюційно більш молодої діатомової флори атлантичного типу (Глезер З.И, 1996). На зв’язок цього басейну із Тетисом і з Північною Атлантикою вказує велика кількість спільних елементів у складі діатомових комплексів. З другої половини середнього еоцену у басейні (у межах ДДВ і околиць Донбасу) розвивались літоральні діатомові асоціації, що свідчать про нестабільні прибережні умови середовища. На кінець середнього еоцену розмаїтість діатомей збільшилась, панівне місце зайняли види родів Сoscinodiscus і Hemiaulus. З’явились нові мігранти з Атлантики. Склад діатомей вказує на те, що глибина басейну збільшилась, і мабуть відповідала найбільш високому рівню середньоеоценової трансгресії. На початку пізнього еоцену діатомова флора досягла максимальної видової розмаїтості за рахунок появи бентосних видів родів Diploneis, Navicula, Plagiogramma і Caloneis. Її характер відповідав умовам нормально морської відносно тепловодної водойми; домінування неритичного планктону поєднувалось із високим вмістом океанічних видів. Подальше зникнення ряду реліктових океанічних видів і поява роду Actinocyclus вказує на регресивні процеси в басейні.
Олігоцен. Регресивна стадія Тетиса, початок ізоляції його крайових ділянок і утворення епіконтинентальних морських басейнів Паратетиса на початку олігоцену вплинули на розвиток діатомових водоростей. Відбулось скорочення їх ареалу, змінились склад і структура ценозів, почався розвиток провінціалізму. У ранньому олігоцені діатомові в регіоні характеризувались високою біопродуктивністю і своєрідними рисами. Їх літорально- неритичний характер, присутність бентосу і спор вказують на регресивні процеси в басейні. Численність роду Pyxilla свідчить про активний гідродинамічний режим, поява аркто-бореальних видів – про зниження температури поверхневих вод. Відмінність раньоолігоценових діатомових Карпатського регіону від тропічних і субтропічних океанічних флор помітна через відсутность у ценозах характерних океанічних родів Cestodiscus, Lisitzinia і Rocella, незначну роль пелагічних Asterolampra, Coscinodiscus і Rhizosolenia. Водночас подібність із бореальними флорами Норвезького і Берингова морів простежується через присутність спільних видів Pyxilla prolongata, Cocconeis vitrea, Eucampia balaustrium, спор родів Xantiopyxis, Liradiscus.
Палеобасейни неогена.
На розвиток неогенових басейнів Європи впливали не тільки такі глобальні події, як зниження рівня Світового океану і зміна океанічної циркуляції, але й геотектонічні процеси Альпійського орогенічного обрамлення. Кордони морських акваторій і характер осадконакопичення в них протягом неогену не залишались стабільними, гідрологічні умови коливались, що сприяло частій зміні складу діатомових ценозів.
Міоцен. Ранній міоцен. У порівнянні з олігоценом на початку раннього міоцену зменшився вплив бореальних і зросла роль тепловодних елементів. Характер діатомового ценозу у Кримському регіоні вказує на формування його в неритичній зоні морського тепловодного басейну з нормальною солоністю й активним гідродинамічним режимом. Домінували планктонні види, бентос складав незначний відсоток. Переважали неритичні роди Pyxidicula, Chaetoceros. Численність субтропічних і океанічних видів свідчить про ймовірний зв’язок басейну з відкритими ділянками Тетиса. Значні розміри стулок вказують на достатню кількість у воді розчиненого кремнезему. Тепловодний характер і ендемізм відрізняє діатомову флору півдня України від діатомей эггенбурського басейну Західного Паратетису.
Диференціація і опріснення Паратетису наприкінці раннього міоцену призвели до зміни складу діатомових водоростей. У межах Причорноморської западини і південної околиці УЩ у цей час формувалась одноманітна асоціація діатомей, що істотно відрізнялась від попередньої. Вона складалась з мешканців великого континентального басейну, який, ймовірно, мав зв’язок з басейнами Західного Паратетису. Домінували переважно ендемічні прісноводні види роду Actinocyclus і широко поширеного у бореальних континентальних неогенових водоймах Aulacoseira.
Середній міоцен. У середньому міоцені на території України існували два басейни, південний і західний, що неодноразово змінювали свої контури, гідрохімічний режим, тип осадконакопичення і склад діатомової флорі, яка формувались в окремих ділянках і на різних етапах існування цих басейнів.
На початку середнього міоцену в Галіцийській затоці розвивався прибережний, мілководний, нормально солоний діатомовий ценоз за участю солонуватоводних видів, бентосу та эпіфітів. Домінували помірно-бореальні елементи, холодноводні види були відсутні, тепловодні – не численні, більшість із них відома з середнього міоцену Африканського узбережжя Середземномор’я й Американського узбережжя. Присутність спільних видів із діатомеями карпатія Центрального Паратетису вказують на широкі зв’язки Галіцийської затоки з басейнами Європи. Екологічний характер діатомової флори свідчить про утворення її в умовах морської літоралі. В другій половині середнього міоцену склад діатомового ценозу в Галіцийськоій затоці відповідав умовам морської літоралі з активною динамікою водних мас. Наприкінці середнього міоцену його характер змінився, збільшилася чисельність прісноводних, солонуватоводних і бентосних видів, що вказує на формування флори в опрісненій мілководній морській затоці з помітним впливом річкового стоку.
В крайовій частині Закарпатського морського басейну на початку середнього міоцену серед діатомових переважали стеногалінні планктонні види. На зв’язок із Центральним Паратетисом вказує присутність численних середземноморських елементів. Опріснення й обміління наприкінці середнього міоцену морського басейну в крайовій зоні Закарпатського прогину перетворило його на неглибоку прісноводну водойму. Діатомова флора в цей час мала озерно-болотний характер.
В Борисфенській затоці в картвельський час діатомові відзначались домінуванням типово морських і океанічних видів із родів Actinocyclus, Denticulopsis, Azpeitia, Coscinodiscus, Cestodiscus. Як найбільш стеногалінна з відомих у середньому міоцені, діатомова флора Криму формувалась в момент найширшого зв’язку басейну із Середземномор’ям. На нормально солоний режим басейну вказує і спільне перебування решток діатомей із форамініферами, молюсками, лускою риб.
Пізній міоцен. Сармат. Значні орогенічні події, що сталися у кінці середнього міоцену, були причиною відділення Середземного моря від Індо-Пацифіки і перетворення його в крайовий басейн Атлантичного океану. На початку сармату Східний Паратетис почав опріснюватись і розпадатись на ряд напівморських басейнів, що епізодично сполучались із Середземним морем. Зміна гідрологічних умов сприяла формуванню ендемічних діатомових ценозів. Різко знизилася чисельність планктонних і полігалінних видів, почалось домінування субліторальних, эпіфітних та бентосних ценозів. Сольовий режим протягом сармату не був постійним і його коливання відбивались на складі діатомових водоростей. Високий рівень видової розмаїтості протягом волинського, бессарабського і херсонського часу вказує на сприятливі умови для їх розвитку.
Діатомова флора волинського басейну істотно відрізнялась від середньоміоценової. На початку сармату вимерла більшісті стеногалінних родів, проте ще зберігалися широко еврігалінні таксони. Переважання бентосу і эпіфітів та мала чисельність планктону вказують на зниження глибини басейну. Режим великої, але не глибокої полуморської ізольованої водойми сприяв появі ендемічних солонуватоводних видів діатомей. Волинський ценоз Евксинського басейну містить значне число видів, що характерні для Центрального Паратетиса, але останні відрізняються більшою розмаїтістю морського та океанічного планктону. На початку середнього сармату обриси Евксино-Каспія змінились, знизились його рівень і солоність, зріс ендемізм діатомових. В середньосарматському ценозі переважали морські види, вони складали від 55 до 70%. В цей час збільшилася частка солонуватоводних і прісноводних таксонів, знизились розмаїтість і чисельність планктону. Домінування літорального бентосу і епіфітів, поява нових ендемічних видів діатомей вказують на регресивні процеси і тенденцію до зниження солоності. У пізньому сарматі площа басейну скоротилась, зменшився ареал діатомових водоростей, але зберігся високий рівень їх видової розмаїтості. Зниження солоності призвело до зменьшення чисельності морських видів і зростання солонуватоводних. Сформувався солонуватоводний ценоз, характерний для мілководної ділянки басейну. Херсонська діатомова флора на 80% складається із сучасних мешканців Чорноморсько-Каспійського регіону, біля 20% її складу – вимерлі види.
Меотис. На рубежі сармату і меотису морські акваторії в регіоні суттево зменьшились. Змінився й ареал діатомових водоростей, який обмежувався Кримським, Керченським і Таманським п-овами та Чорноморською улоговиною. Ранньомеотична трансгресія цілком змінила екологічну структуру діатомової флори. Зник солонуватоводний ценоз із широким розвитком родів Navicula, Nitzschia, Amphora і Achnanthes, його змінила морська асоціація з численними видами родів Thalassiosira, Actinocyclus та Biddulphia. Протягом меотичного віку чергувалися екологічно різнорідні діатомові співтовариства. На початку раннього меотису вони відзначались високою ендемічністю та містили окремі сарматські релікти. Домінував неритичний планктон із помітною домішкою бентосу і эпіфітів, переважали стеногалінні, морські й солонуватоводні види У першій половині раннього меотису зникли сарматські релікти й більшість ендемічних видів Thalassiosira та Actinocyclus. Зросла кількість епіфітів та солонуватоводних родів, вказуючи на обміління басейну та деяке зниження солоності наприкінці раннього меотису. У пізньому меотисі стався короткочасний розвиток своєрідної асоціації діатомей, особливістю якої була поява пізньоміоценових північноатлантичних Cymatosira savtchenkoi та Lithodesmium cf. undulosum, океанічного Denticulopsis lauta й висока продуктивність морськиго планктону. Зниження розмаїтості і чисельності солонуватоводних і бентосних видів свідчить про збільшення глибини басейну і короткочасну інгресію морських вод. Діатомовий ценоз відображає останній момент сполучення басейнів Східного Паратетису зі Світовим океаном. Надалі зі складу діатомей цілком зникли океанічні елементи. Наприкінці пізнього меотису зменшилась видова розмаїтість діатомових, зникла більшість морських таксонів і в басейні поширилася одноманітна асоціація з домінуючими Actinocyclus octonarius й Rhizosolenia bezrukovii. У цей час фіксується перша поява в Східному Паратетисі прісноводних родів Stephanodiscus та Cyclotella. Склад діатомових відповідав умовам, близьким по солоності до сучасного Чорного моря.
Понт. Понтичний час у геологічній історії Європи пов’язаний зі зниженням рівня Середземного моря, ізоляцією Чорноморського басейну, зміною його акваторії та берегової лінії. З цього часу почалася озерна стадія розвитку Евксинського басейну, що перетворився на величезну закриту водойму із частково ендемічною флорою діатомей; склад якої свідчить про відсутність прямих зв’язків з іншими басейнами. На базі успадкованої пізньомеотичної асоціації з Actinocyclus octonarius на початку понту розвивалась солонуватоводна ендемічна діатомова флора. Понтичний басейн відзначався розквітом прісноводних і слабко солонуватоводних видів із родів Stephanodiscus та Cyclotella. В другій половині понту ендемічність діатомей збільшилась, цілком зникли морські і солонуватоводні елементи, їх перемінили прісноводні види, показники опріснення басейну, що посилилося. При чисельному переважанні планктону була значною частка бентосу.
Пліоцен. Протягом пліоцену Евксинський басейн продовжував відокремлюватись і перетворився на замкнену, дуже опріснену водойму із солоністю 5-7‰ й високим рівнем евтрофування. Таксономічний склад діатомових із донних відкладів Чорного моря (А.П.Жузе, В.В.Мухина, 1980) показує, що солоність і температурний режим басейну не були постійними. Зв’язок із Середземним морем в окремі моменти відновлювався, при цьому підвищувались температура і солоність вод, серед діатомей з’являлись морські й солонуватоводні види. Підвищення температури поверхневих вод досягло максимуму у кимерії, зниження її відбувалося у куяльнику й гурії. Слабко солонуватоводний кімерійський ценоз включає як прісноводні, так і солонуватоводні, переважно планктонні види, на початку кимерію розвивались індикатори розпріснення Aulacoseira bellicosa, A. aff. hibschii, A. papillio.
У пізньому пліоцені відмічено пік активності у розвитку родів Stephanodiscus і Cyclostephanos. Зникнення тепловодних елементів і поява нових ендеміків вказує на прісноводно-солонуватоводну стадію у історії Чорного моря і відсутність зв’язку із Середземним. За даними буріння, в гурії різко знизилась видова розмаїтість діатомових водоростей і формувався одноманітний ценоз з домінуванням прісноводно-галофільного Cyclotella servant-vildary та солонуватоводного Actinocyclus hungaricus. Зниження температури поверхневих вод наприкінці еоплейстоцену викликало високу продуктивність родів Cyclostephanos та Cyclotella. Умови існування діатомей відповідали помірно-холодноводній, слабо мінералізованій водоймі оліготрофного типу. В кінці пліоцену діатомова асоціація прісноводно-солонуватоводного озера – моря зникла повністю.
Палеобасейни четвертинного періода.
Плейстоцен. Протягом плейстоцену в Чорноморському басейні відбувалися часті коливання біономічних умов, пов’язані з гляціоевстатичними трансгресіями і зміною сольового режиму, що призводили до чередування морських, солонуватоводних і прісноводних діатомових асоциацій. Чаудинські діатомові відзначались одноманітністю складу і масовістю Stephanodiscus rotula, S. hantzschii та Cyclotella corona, характерних для опріснених, слабко солонуватоводних й помірно холодноводних умов озерного типу. На протязі древнього евксину домінував морський північно-бореальний Actinocyclus normanii та тепловодні морські і солонуватоводні види, що відбили підвищення солоності і короткочасну трансгресію середземноморських вод. В пізньому новому евксині домінували види родів Stephanodiscus та Cyclotella, характерні для умов холодноводного прісноводно-солонуватоводного басейна.
Голоцен. На початку древньочорноморського часу склад і екологічна структура діатомових змінились, прісноводно-солонуватоводна асоціація інтенсивно перемінилась на морську після швидкої зміни режиму басейну. Збільшилася чисельність морського планктону, з’явились середземноморські й океанічні види Rhizosolenia setigera, Thalassiosira oestrupii, Th. excentrica, Coscinodiscus radiatus. Діатомовий ценоз формували морські планктонні, переважно еврітермні й еврігалінні види, що вказує на збільшення солоності і глибини басейну і надходження в нього середземноморських вод. Діатомова флора новочорноморського басейну відзначалась високою чисельністю тепловодних і пелагічних видів, що продовжували мігрувати з Середземного моря. Розвивались середземноморські види Proboscia alata, Chaetoceros peruvianus і Hemiaulus hauckii, скоротилася чисельність відносно холодноводного Rh. setigera.

ВИСНОВКИ
Виконана робота є першим зведеним дослідженням, присвяченим діатомовим водоростям кайнозою України, вивченню їх систематичного складу і закономірностей поширення у товщі морських осадочних утворень, особливостей їх еволюції у регіоні і значенню для біостратиграфічних і палеоекологічних досліджень.
Найважливіші результати дисертаційної роботи можна сформулювати у вигляді таких висновків.
1. Детальне вивчення геологічного та латерального поширення решток діатомових водоростей на різних стратиграфічних рівнях кайнозою України показало, що у відкладах середнього та верхнього еоцену північно-східних та східних районів, сармату Волино-Поділля, Криму та Приазов’я, меотису Криму, плейстоцену та голоцену Чорноморської западини кременеві панцирі діатомових є особливо чисельними й становлять породоутворюючий елемент. Меньш багаті вони у відкладах олігоцену, нижнього та середнього міоцену, понту, пліоцену й плейстоцену регіону. Вперше встановлено присутність і вивчено склад діатомових водоростей у тарханському і караганському регіоярусах України і королівських шарах південної околиці УЩ. Вперше досліджувався склад діатомових із олігоценових відкладів України. Проведено ревізію систематичного складу й аналіз динаміки зміни діатомової флори в часі.
2. Визначено біостратиграфічні критерії, виділені зональні і характерні види діатомей та встановлено зональні діатомові підрозділи для різних інтервалів кайнозою від середнього еоцену по голоцен включно у різних басейнах седиментації. Розроблено першу для території України провінційну зональну діатомову шкалу, що включає 31 стратон. У середньому еоцені встановлено зону Criscodiscus succinctus та шари з Paralia biseriata-Hyalodiscus sp., із Stephanopyxis crenata. У верхньому еоцені – шари з Plagiogramma paleogena. У нижньому олігоцені – зону Pyxilla aff. prolongata. У нижньому міоцені – зону Delphineis subtilissima і шари з Craspedodiscus elegans – Sinedra jouseana. У середньому міоцені – зони Lancineis parilis, Actinocyclus ingens, Navicula pinnata і шари з Anaulus mediteraneus. У верхньому міоцені – зони Mastogloia szontaghii-Cymatosira biharensis, Achnanthes baldjickii var. podolica, Navicula zichii, Thalassiosira delicatissima, Actinoptychus senarius var. tamanica, Cymatosira savtchenkoi, Rhizosolenia bezrukovii, Stephanodiscus proprius, Stephanodiscus multifarius та шари із Lyrella pigmea, із Amphitetras sp. У пліоцені – зони Cyclostephanos pontica, Cyclostephanos pantoscekii, Cyclotella servant-vildary. У плейстоцені та голоцені – зони Stephanodiscus robustus, Rhizosolenia setigera, Chaetoceros peruvianus і шари з Cyclotella corona, із Actinocyclus normanii -Actinocyclus divisus, із Thalassiosira oestrupii.
3. Визначено положення зональної діатомової шкали в загальній стратиграфічній схемі кайнозою України і виявлені можливості її використання для рішення наукових та практичних завдань біостратиграфії кременистих фацій, а також побудови карт масштабу 1:200 000 нового покоління та пошуків родовищ мінеральної й будівельної сировини на територїї держави. Додатковим методом планктонної біостратиграфії підтверджено геологічний вік та розчленовані осадки, що належать до київського й обуховского регіоярусів еоцену північно-східних районів, нижньоменілітової підсвіти Самборских Карпат, королівських шарів коцахурского регіоярусу південя УЩ, тарханського регіоярусу Придністров’я, караганського і меотичного регіоярусів Криму, розчленовані плейстоценові і голоценові осадки Чорноморської улоговини.
4. Визначено корелятивні рівні і проведена кореляція підрозділів зональної діатомової шкали України з зональними діатомовими шкалами суміжних геологічних регіонів і океанів. Найбільш чітко корелюються зони середнього і пізнього еоцену із синхронними рівнями шкал суміжних регіонів Росії, Прикаспію й високих широт Атлантики; зона раннього олігоцену з зоною Північної Атлантики; підрозділи раннього і середнього міоцену – із відповідними підрозділами Центрального Паратетису; сармату -с підрозділами діатомової шкали Болгарії; одна із зон меотису – з синхронною діатомовою зоною Північної Атлантики.
5. Встановлено рубежі еволюційних змін і обгрунтовано еволюційну етапність у розвитку пізньокайнозойської діатомової флори України, що покладена в снову розробленої зональної діатомової шкали. Визначено напрямок, загальні закономірності й особливості еволюції відділу Bacillariophyta протягом кайнозою у регіоні. Виділено такі етапи в розвитку діатомових водоростей: середньо -пізньоеоценовий, ранньоолігоценовий, ранньоміоценовий, середньоміоценовий, сарматський, меотичний, пізньоміоценово-пліоценовий, плейстоценовий і голоценовый. Основні етапи включають підетапи або етапи другого порядку.
Простежено шляхи еволюціі окремих стратиграфічно важливих родів діатомей.
6. Виявлено основні біогеографічні зв’язки діатомових палеобіоценозів України та загальні тенденції в розвитку діатомової флори басейнів Північної околиці Тетиса, Східного Паратетису та Чорноморського басейну. Найбільш широкими зв’язками характеризувалась діатомова флора другої половини середнього і пізнього еоцену України з флорою позатропичної ділянки Північної півкулі; раннього олігоцену Карпатского регіону та Північної Атлантики. Діатомова флора раннього й середнього міоцену найбільш близька синхронній флорі Центрального Партетису. Добре виражені зв’язки діатомей сарматських басейнів України, Молдови і північно-східної Болгарії. У складі діатомей відбився короткочасний зв’язок меотичного басейну півдня України з північною Атлантикою. Виявлено елементи подібності пізньоплейстоценового діатомового ценоза Чорного моря із синхронним комплексом Ізраїлю.
6. Вивчення екологічної структури викопних діатомових ценозів стало підгрунтям для характеристики умов існування діатомових на окремих етапах їх кайнозойської історії та для палеоекологічних реконструкцій. Зміна складу діатомових ценозів є індикатором зміни палеогідрологічних умов у басейнах. Висока таксономічна розмаїтість флори й присутність зональних океанських видів у середньому та пізньому еоцені, раньому олігоцені, на початку ранього міоцену, на окремих етапах середнього міоцену та меотису, відповідає піку трансгресій та відбиває моменти зв`язків палеобасейнів. Різке скорочення різноманітності й існування одноманітних ценозів у коцахурський час, на окремих етапах меотису, плейстоцену та голоцену пов`язане з екстремальними умовами існування флори. Розвиток субліторальних ценозів, збільшення чисельності ендеміків у сарматі, пліоцені, плейстоцені вказує на відокремлення й обміління басейнів.
Кількісний аналіз залишків діатомових у різних інтервалах кайнозою свідчить про широку варіабильності умов, що визначали біопродуктивність водоростей в палеобасейнах України та умови їх схоронністі.

Список основних опублікованих праць

1. Род Pseudopodosira Jouse. /в кн. Диатомовые водоросли СССР. Ископаемые и современные. СПб.: Наука, 1992. Т.2, – 2. – С.62-67.
2. Исследования палеогеновых морских диатомовых водорослей на территории Украины // Палеонт. исслед. на Украине: Матер. 1-й годичной сессии Укр. палеонт. о-ва. – Киев, 1978. – С.286-291.
3. О диатомитах киевской свиты северо-востока Украины // Осадочные породы и руды.: Матер. республ. совещ. по кремн. породам -1980, – К.: Наук. думка. – С.228-233. (Соавтор Цихоцкая Н.Н.).
4. Микрофлористическая характеристика верхнемиоценовых отложений юга Украины. // Геол. журн.-1980. – 40, N 6. – С.136-140. (Соавтор – Куличенко В.Г.).
5. Стратиграфия донных осадков Черного моря по диатомовым водорослям. // Изучение геологической истории и процессов современного осадкообразования Черного и Балтийского морей. Ч.2,- К.: Наук.думка, -1984, – С.37-41. (Соавтор – Мельник В.И).
6. Особенности распространения диатомовых водорослей в верхнечетвертичных осадках Черного моря // Актуальные вопросы современной палеоальгологии. Сб. научн. тр. – К.: Наук.думка. -1986. – С.87-90.
7. Особенности биостратиграфической корреляции позднечетвертичных осадков глубоководной части Черного моря по диатомовым водорослям // Стратиграфия и корреляция морских и континентальных отложений Украины. Cб. науч.тр.-К.: Наук.думка, 1987. – С.117-123. (Соавтор – Мельник В.И).
8. Основные этапы эволюции водорослей в связи с глобальными изменениями в системе атмосфера-гидросфера-биосфера // Следы жизнедеятельности и динамика среды в древних биотопах. Труды XXX сессии ВПО и VII сессии УПО, Киев.: Наук.думка, -1988, -С.143-149. (Соавторы – Берченко О.И., Ищенко А.А., Люльева С.А., Стотланд А.Б., Шайкин И.М).
9. О находке остатков диатомовых водорослей в верхнемеловых отложениях северо-западного шельфа Черного моря // Геол. журн., № 4, -1989. – C.134-136. (Соавтор Крочак М.Д.).
10. Morphology of the Diatom Genus Pseudopodosira // Proceeding of 10th Intern. Simposium on Living and fossil Diatos. Finland, 1990. – P.93-103.
11. Стратиграфо-геохронологические данные позднечетвертичных донных осадков континентального склона западной части Черного моря. // Геологическая эволюция западной части Черноморской котловины в неоген-четвертичное время. София. – 1990. – С. 513-537. (Соавторы – Мельник В.И., Крыстев Т.И., Герасимова Е.А., Ковалюх Н.Н.).
12. Новые виды рода Actinocyclus Ehr. (Bacillariophyta) // Альгология, -1993. – Т.3, – № 3. – C. 57-59.
13. Новые данные об эволюции диатомовых водорослей сем Coscinodiscaceae. // Альгология, -1994. – Т.4, -№ 1. – С.98-93. (Соавтор Глезер З.И.).
14. Морфологические особенности некоторых диатомей рода Actinocyclus Ehr. из пресноводного неогена Украины // Геол. журн. – 1994. -№ 1. – C.122-130.
15. К изучению ископаемых диатомовых водорослей из рода Cymatosira Grun. // Альгология, – 1995. – Т.5, – № 1. – C.85-88. (Соавтор Козыренко Т.Ф.).
16. Диатомовая флора донных осадков Черного моря // Геол.журн., – 1996, – № 1-2. – С.193-198.
17. Зональная стратиграфия миоцена Центральной части Восточного Паратетиса по диатомовым водорослям // Геол.журн., – 1996. – № 3-4. – С.88-92.
18. Позднемеловая – кайнозойская история рода Pseudopodosira Jouse emend. Veksch. // Альгология.- 1996. – Т. 6, – № 4. – С.427-433. (Соавтор Глезер З.И.).
19. Нові дані з палеонтології та стратиграфії міоценових відкладів Устечківського грабена Волино-Поділля // Геол.журн. – 1997. – № 1-2. – С. 57-64.(Спіавтори – Присяжнюк В.А., Люльєва С.А., Сябряй С.В., Ступіна Л.Н.).
20. Основные этапы эволюции Bacillariophyta в кайнозойских бассейнах Украины // Альгология. – 1997. – Т. 7, – № 4. – C. 400-408.
21. Nev Date on Eocene Diatoms of the Family Coscinodiscaceae // Hydrobiology Journal. – 1997. Vol.33 – № 5. – P.79-84 (co-author Gleser Z.I).
22. Палеоэкологические условия существования диатомовой флоры в кайнозойских бассейнах Украины // Альгология.- 1999. – Т. 9, – № 2. – С.101-102.
23. Раннеолигоценовые диатомеи Скибовой зоны Карпат // Біосфера і геологічні катастрофи. –Київ, -1997. – С. 47-48.
24. Палеоекологічні умови формування діатомової флори в меотисі центральної частини Східного Паратетиса // Палеобіогеографічні дослідження та проблеми створення регіональних стратиграфічних шкал. – Київ. “Міжнародна фінансова агенція”, – 1998. – С.67- 69.
25. Особенности развития диатомовых водорослей в поздненеогеновых бассейнах Украины // Актуальні проблеми біостратиграфії фанерозою України. –Київ: “Знання” – 1999. – С.67-68.
26. Зональная диатомовая шкала кайнозойских отложений Украины //Геология морей и океанов. Тез. докл.XII Междунар. школы морской геологии., т.2 -М.:-1997. – C.247-248.
27. Стратиграфические схемы фанерозоя и докембрия Украины Лист” Стратиграфическая схема неогеновых отложений Украинского щита”. Лист ” Стратиграфическая схема неогеновых отложений Причерноморской впадины” / Межведомственный стратиграфический комитет Украины по геологии и использованию недр. Академия наук Украины. -Киев, – 1993. (Соавторы В.Я.Дидковский, Е.Я.Краева, В.Г.Куличенко, С.А.Люльева, М.Ф.Носовский, Л.Г.Плахотный, Э.Б.Савронь, З.Н.Сатановская).

Анотація

Ольштинська О. П. Кайнозойський етап розвитку діатомової флори України (біостратиграфія, еволюція, палеоекологія). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора геологічних наук за спеціальністю 04.00.09. – палеонтологія і стратиграфія. – Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 1999.
Дисертація є першим для України узагальнюючим дослідженням, присвяченим вивченню викопних діатомових водоростей, закономірностей розподілу їх решток у товщі морських осадочних відкладів та детальному аналізу їх еволюції притягом значного відрізку геологічного часу.
Визначено послідовность зональних діатомових підрозділів, встановлені біостратиграфічні репери і на цій основі розроблено першу для території України зональну біостратиграфічну діатомову шкалу кайнозойських відкладів. Встановлено найважливіші корелятивні рівні для зпівставлення розробленої шкали з діатомовими шкалами інших регіонів світу та Світового океану та можливості її використання для розчленування та кореляції кайнозойських утворень. Визначені рубежі еволюційних змін та обгрунтовано еволюційну етапність у розвитку відділу Bacillariophyta у регіоні, простежені шляхи еволюції стратиграфічно важливих таксонів.
Екологічні структури викопних діатомових ценозів стали підгрунтям для інтерпретації палеоекологічних умов існування діатомових та визначення палеогідрологічних характеристик басейнів протягом їх кайнозойської історії.
Розроблено комп`ютерну базу даних та створено атлас викопних діатомових водоростей України, що є складовою частиною банку даних по викопним організмам країни.
Результати роботи знайшли впровадження при побудові Національним Стратиграфічним комітетом “Стратиграфических схем фанерозоя и докембрия Украины” (1993).
Ключові слова: діатомові водорості, кайнозой, біостратиграфія, зональна шкала, еволюція, палеоекологія.

Ольштынская А. П. Кайнозойский этап развития диатомовой флоры Украины (биостратиграфия, эволюция, палеоэкология). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора геологических наук по специальности 04.00.09 – палеонтология и стратиграфия. – Институт геологических наук НАН Украины, Киев, 1999.
Диссертация представляет собой первое для Украины обобщающее исследование, посвященное ископаемым диатомовым водорослям из кайнозойских отложений Украины.
Проведено планомерное и целенаправленное исследование вертикального и латерального распространения остатков диатомей в толще осадочных морских кайнозойских отложений Украины. Выявлено что в породах среднего и верхнего эоцена северо-восточных и восточных районов страны, сармата Волыно-Подолии, Крыма и Приазовья, мэотиса Крыма, плейстоцена и голоцена Черноморской впадины содержатся многочисленные панцири ископаемых диатомовых водорослей, являющиеся породообразующей составляющей. Менее обильны остатки диатомей в отложениях олигоцена, нижнего и среднего миоцена, понта, плиоцена и плейстоцена региона.
Изучен систематический состав ископаемых диатомовых комплексов из кайнозоских разрезов Украины и прилегающих регионов. Установлены биостратиграфические критерии, выделены зональные и характерные виды диатомей и определена последовательность зональных диатомовых подразделений для различных стратиграфических интервалов и различных бассейнов седиментации кайнозоя от второй половины среднего эоцена по голоцен включительно. На основании проведенных исследований разработана первая для территории Украины зональная биостратиграфическая диатомовая шкала. Шкала включает 31 стратон и объединяет как впервые установленные диатомовые зоны и слои с флорой диатомовых водорослей, так и известные в других регионах диатомовые зоны, обнаруженые и прослеженные на Украине. В работе приводится характеристика установленных биостратиграфических подразделений и показаны возможности их использования для расчленения и корреляции кайнозойских отложений.
Определены важнейшие коррелятивные уровни для сопоставления диатомовой шкалы Украины с зональными диатомовыми шкалами сопредельных геологических регионов и океаническими шкалами. Наиболее четко коррелируются зоны среднего и позднего эоцена с синхронными уровнями шкал смежных регионов России, Прикаспия и высоких широт Атлантического океана; зона раннего олигоцена- с зоной Сев. Атлантики; подразделения раннего и среднего миоцена – с соответствующими подразделениями шкалы Центрального Паратетиса; сармата – с подразделениями диатомовой шкалы Болгарии; одна из зон мэотиса – с синхронной диатомовой зоной Сев. Атлантики.
В основу биостратиграфических построений была положена эволюция отдела Bacillariophyta. Установлены рубежи эволюционных изменений и обоснована эволюционная этапность в развитии отдела Bacillariophyta в изучаемом регионе. Выделены следующие этапы развития диатомовых водорослей: средне-позднеэоценовый, раннеолигоценовый, раннемиоценовый, среднемиоценовый, сарматский, мэотический, позднемиоценово-плиоценовый, плейстоценовый и голоценовый. Определены общие закономерности и особенности эволюции диатомовых водорослей. Прослежены пути эволюции некоторых стратиграфически важных таксонов.
Выявлены основные биогеографические связи диатомовых ассоциаций кайнозойских бассейнов региона и общие тенденции в развитии диатомовой флоры Северной окраины Тетиса, Восточного Паратетиса и Черноморского бассейна.
Исследованы экологические структуры ископаемых диатомовых ценозов, изучены условия обитания диатомей и реконструированы гидрологические обстановки в палеобассейнах на протяжении их кайнозойской истории. Своеобразие развития изучаемых палеобассейнов выразилось в высокой степени эндемизма диатомовой флоры определенных стратиграфических уровней. Некоторые диатомовые ассоциации не имеют аналогов в синхронных осадках других бассейнов, что может служить критерием обособленности бассейнов – местообитаний диатомей.
Разработана компьютерная база данных ископаемых диатомовых водорослей Украины. Базовым иллюстративным материалом диссертации является атлас ископаемых диатомовых водорослей Украины, содержащий 250 изображений 157 видов и разновидностей диатомей в сканирующем и световом микроскопах.
Результаты работы использованы при создании Национальным Стратиграфическим комитетом “Стратиграфических схем фанерозоя и докембрия Украины” (1993).

Ключевые слова: диатомовые водоросли, кайнозой, биостратиграфия, зональная шкала, эволюция, палеоэкология.

Olshtynska A. P. The Cenozoic stage of development of diatom flora of Ukraine (boistratigraphy, evolution, paleogeography). – Manuscript.
The doctoral dissertation on speciality 04.00.09 paleontology and stratigraphy. – Institute of Geological Sciences NAS of Ukraine, Kiev, 1999.
The dissertation is the first generalized research for Ukraine dedicated to study fossil diatoms, distribution regularities of it’s remains in the thick of marine sediment deposits and to analyze in detailes of it’s evolution during large interval of geologic time.
The sequence of zone diatom subdivisions is determined, stratigraphic bench-marks are set and on this basis the first diatom zone biostratigraphic scale of Cenozoic deposits is designed for the territory of Ukraine.
Consequential correlative levels are established to compare the scale designed and those ones for another regions of lands and the World Ocean. It provides possibility to partition Cenozoic deposits and to correlate cross-sections.
The ways of evolution of stratigraphically important taxons are traced.
Ecological structures of fossil diatom cenozes have been served as the basis for interpretation of ancient environmental conditions of diatom existance and determination of paleohydrologic characteristics of the basins during it’s Cenozoic history.
The computer data base designed and the fossil diatom atlas of Ukraine compiled are as constituents of the data bank of fossil organisms of the Country. Work results were adopted in compiling of the Stratigraphic schemes of Phanerozoic and Pre-Cambrian of Ukraine.
Key words: diatom algae, Cenozoic, biostratigraphy, zone scale, evolution, paleoecology.

Підп. До друку 17.09.99. Формат 60х90/16. Папір друк. Офс.друк.
Ум. друк. арк. 2,09. Ум. Фарбо-відб. 2.09. Обл. -вид. арк. 1.8.
Тираж. 100 при. Зам. 142. Безклштовно.
_____________________________________________________________________________
Віддруковано в Інституті математики НАН України
252601 Київ, МСП, вул. Терещинківська, 3

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020