.

Інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень з оновлення продукції: Автореф. дис… канд. екон. наук / Ш.М. Акаєв, Донец. держ.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3253
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

АКАЄВ Шаміль Муртузович

УДК 339.138 : 353

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
З ОНОВЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ

Спеціальність 08.06.02 – Підприємництво, менеджмент і маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

ДОНЕЦЬК – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі Міністерства освіти України (м. Донецьк)

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Сорока Ігор Вікторович,
ректор Донецького державного
університету економіки і торгівлі

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
Гончаров Валентин Миколаєвич,
Східноукраїнський державний університет,
завідувач кафедри менеджменту

кандидат економічних наук, доцент
Пампура Ольга Іванівна,
Донецька державна академія управління,
доцент кафедри фінансового менеджменту

Провідна установа: Інститут економіки промисловості
НАН України, м. Донецьк

Захист відбудеться «21» жовтня 1999 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.055.01 у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі за адресою:
340050, Донецьк, вул. Щорса, 31.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного університету економіки і торгівлі за адресою:
340017, Донецьк, б. Шевченка,30.

Автореферат розісланий « 20 » вересня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Виноградова О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах ринкової економіки, коли для кожного підприємства стає життєво необхідним вирішення питання про конкурентноспроможність його продукції, повинні зростати темпи освоєння нових видів виробів і розширення їх асортименту. Виконання цих задач потребує створення та впровадження нової продукції в мінімальні строки й з найменшими виробничими витратами при забезпеченні її високої якості та надійності в експлуатації.
Проблеми ефективного використання досягнень науково-технічного прогресу (НТП), посилення його впливу на кінцеві результати суспільного виробництва в економічній літературі займають не останнє місце. Питанням управління інноваційною діяльністю присвячено багато робіт українських і російських економістів, зокрема, Балабанової Л.В., Барташьова Л.В., Бородкина А.С., Бритченка Г.І., Віленського М.А., Гатовського Л.М., Гончарова В.М., Дронова Ф.А., Колегаєва Р.Н., Консона А.С., Коровіної З.П., Кушлина В.И., Львова Д.С., Омелянович Л.О., Орлова П.А., Румянцева А.М., Струмиліна С.Г., Туровца О.Г., Хачатурова Т.С., Ямпольського С.М. та ін. На основі цих досліджень сформувалися визначальні уявлення теоретичного і практичного характеру, що були використані в ряді запропонованих нами методик.
Проте праці перелічених вище авторів порушують проблеми управління інноваційною діяльністю на стадії експлуатації нової техніки. Вивчення економічної і спеціальної літератури, наявних методичних розробок і рекомендацій, присвячених дослідженням різноманітних аспектів НТП, показує, що питанням реалізації досягнень науково-технічного прогресу на стадії освоєння нової продукції приділяється недостатня увага. Зокрема, відсутня цілісна система показників, що характеризують усі сторони процесу оновлення продукції, не розроблена методика виявлення впливу на нього окремих факторів, а з іншого боку, – самого відновлення виробів на кінцеві результати роботи підприємств.
Недостатня розробленість зазначених питань у теорії негативно впливає на строки засвоєння нової продукції, призводить до подорожчання її виробництва, до стримування темпів НТП. Все це робить тему дослідження дуже актуальною, бо вона має не тільки теоретичне, але й практичне значення.
Актуальність проблем управління процесом оновлення продукції, недостатня розробленість в теорії та практична потреба в їх вирішенні обумовили вибір теми, мету, коло завдань, обсяг і структуру дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямків науково-дослідницької роботи Донецького державного університету економіки і торгівлі за темами Г-96-1 «Соціально-економічні проблеми формування ринку в Україні»; № 673/9 «Розробка науково-методичних рекомендацій по використанню маркетингової інформації для обгрунтування управлінських рішень», а також за темою Інституту економіки промисловості НАН України 171097 «Дослідження і розробка наукових основ регіональної промислової політики».
Мета дослідження полягає в розробці комплексної системи інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень з оновлення продукції в умовах реформування економіки. Відповідно до наміченої мети в дисертації поставлені й вирішені такі задачі:
– вивчення теоретичної сутності поняття «нова продукція» в загальній концепції управління інноваційною діяльністю підпрємства, розробка її класифікації за ступенем новизни;
– розширення системи загальних і часткових показників, що всебічно характеризує процес змінюваністі виробів;
– дослідження діючої практики оцінки процесу оновлення моделей і обгрунтування необхідності удосконалення аналізу його інтенсивності;
– розкриття механізму аналітичного забезпечення управління якістю та конкурентноспроможністю виробів, що оновлюються; а також витратами на освоєння виробництва нової продукції;
– розробка методики аналізу впливу оновлення виробів на економічні показники діяльності підприємств;
– розробка комплексної системи інформаційного забезпечення прийняття управліінських рішень з інноваційної діяльності.
Предметом дослідження є процес оновлення продукції в умовах реформування економіки.
Об’єктом дослідження послужили машинобудівні підприємства. Вибір зазначеного об’єкта обумовлений тим, що для машинобудівництва проблема прискорення темпів створення й освоєння нової продукції є особливо актуальною, оскільки машинобудівництво, використовуючи досягнення науково-технічного прогресу, саме впливає на його темпи і характер: від інтенсивності процесу оновлення машинобудівної продукції залежать розвиток продуктивних сил у всіх галузях народного господарства, масштаби технічного переозброєння, темпи створення матеріально-технічної бази й ефективність суспільного виробництва. Більша частина фактичних матеріалів, використаних у дисертаційній роботі, зібрана й оброблена автором при вивченні практики підготовки виробництва нових видів виробів на 24 машинобудівних підприємствах Донецької області.
Теоретичною і методологічною основою дисертації є наукові концепції та розробки в галузі менеджменту, нормативні акти, інструктивні і довідкові матеріали, праці вітчизняних і зарубіжних авторів як по темі дисертації, так і з суміжних проблем. Крім того, у процесі дослідження був розглянутий досвід зарубіжних країн із розвинутою ринковою економікою та механізм його адаптації в специфічних умовах України.
Вірогідність отриманих результатів базується на системному підході до вирішення проблем, що розглядаються, та використанні загальнонаукових методів пізнання (аналіз і синтез, індукція і дедукція тощо), методів економічного аналізу господарської діяльності (порівняння, балансовий прийом, метод відносних величин, способ ланцюгових підстановок і ін.).
Наукова новизна дисертації полягає у розробці комплексної системи інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень з оновлення продукції, як-то:
– уточнене поняття нової продукції, розроблена її класифікація за ступенем новизни;
– методика аналізу інтенсивності оновлення продукції доповнена деталізацією рівня оновлення відповідно до рекомендованого автором ранжировання виробів за ступенем їх новизни;
– розроблена методика аналізу впливу оновлення виробів на їх якість і конкурентноспроможність, базована на використанні запропонованого автором комплексного показника якості;
– для інформаційного забезпечення прийняття рішень з управління інноваційною діяльністю розроблена методика аналізу впливу оновлення продукції на обсяг її випуску і показники використання виробничих ресурсів, собівартість і прибуток;
– запропонована методика аналізу витрат на стадії освоєння нових виробів;
– розроблена комплексна система управління інноваційною діяльністю підприємства, що складається із підсистем збору даних, прийняття управлінських рішень, контролю за їх реалізацією.
Практична значимість дисертації полягає в тому, що впровадження результатів проведеного дослідження у вигляді основних пропозицій і рекомендацій, сформульованих автором, у практику управління господарською діяльністю промислових підприємств, по-перше, дозволить провести оцінку темпів науково-технічного прогресу, визначити їх вплив на кінцеві результати роботи трудового колективу; по-друге, буде сприяти здійсненню режиму економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що витрачаються на підготовку виробництва й освоєння нової продукції; створить передумови максимального виявлення й об’єктивної оцінки зниження витрат на освоєння нових виробів, збільшення прибутку та рівня рентабельності за рахунок нових виробів; по-третє, буде сприяти прискоренню строків створення й освоєння нової продукції, підвищенню її якості.
До пропозицій, що мають практичну цінність, зокрема, відносяться:
– використання рекомендованого ранжировання нових виробів щодо ступеня їх новизни в плануванні та стимулюванні науково-технічного прогресу;
– реалізація запропонованої системи показників, за допомогою котрої доцільно проводити оцінку кількісної та якісної сторін процесу оновлення;
– запровадження удосконаленої в дисертації методики аналізу інтенсивності освоєння нових видів продукції;
– використання запропонованої методики аналізу впливу оновлення виробів на кінцеві результати діяльності промислових підприємств;
– реалізація пропозиції про внесення змін у форми бізнес-плану і звітності з метою більш повного відбитка інформації про процес оновлення та її використання в управлінні даним процесом.
Апробація і реалізація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладені на Всесоюзній конференції «Научно-технический прогресс и интенсификация производства» (м. Донецьк, 1988), Всеукраїнській конференції «Проблеми і перспективи розвитку фінансів, обліку та контролю в Україні» (м. Донецьк, 1999), регіональній конференції «Экономические проблемы становления рынка: теория и практика» (м. Донецк, 1993), а також на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Донецького державного університету економіки і торгівлі (1994-1999 рр.) і Макіївського економіко-гуманітарного інституту (1996-1999 рр.).
Окремі рекомендації дисертаційного дослідження визнані реальними і впроваджені в Донецьком обласному управлінні статистики, в ВАТ «Старокраматорський машинобудівний завод». Методичні розробки по аналізу оновлення продукції використовуються в навчальному процесі в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі, Макіївському економіко-гуманітарному інституті.
Основні положення дисертації опубліковані в 12 роботах загальним обсягом 2,6 д.а., із них автору належить 2,3 д.а.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і містить 146 сторінок машинописного тексту, 24 таблиці обсягом 34 сторінки, 10 рисунків обсягом 6 сторінок, 22 додатка обсягом 52 сторінки і список літератури з 130 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтована актуальність теми дисертації, сформульовані мета, завдання, предмет, об’єкт і методологія дослідження, показані наукова новизна, теоретична і практична значимість роботи.
У першому розділі «Теоретичні основи формування системи показників оновлення продукції в умовах реформування економіки» уточнене поняття «нова продукція», дана її класифікація за ступенем новизни, запропонована система показників, що комплексно характеризує процес оновлення продукції.
У процесі управління оновленням виробів неминуче виникає питання про те, які з них відносити до нових. Продукція, нова для конкретного підприємства, може виявитися далеко не новою з погляду народного господарства і, особливо, у порівнянні з моделями аналогічного функціонального призначення, наявними на світовому ринку. Завдання ж полягає не просто у відновленні асортименту, а в підвищенні ефективності виробництва за рахунок розробки й освоєння технічно досконалих і високоекономічних зразків. У зв’язку з цим, поліпшення управління процесом оновлення виробів потребує, насамперед, уточнення поняття «нова продукція». На нашу думку, до нової продукції повинні відноситися лише принципово нові вироби, що не мають аналогів у світовій практиці. Рекомендується правильним усе, що стосується змін техніко-економічних параметрів моделей, їхньої матеріальної основи і зовнішньої форми, вважати модернізацією, а виникнення виробів, що базуються на інших у порівнянні з попередніми конструктивних принципах або інших діях, розглядати як принципове відновлення.
При цьому доцільно виділити п’ять ступенів новизни продукції (див. табл. 1).
Таблиця 1. Групування продукції за ступенем її новизни
Групи продукції за ступенем її новизни Шифр
1. Принципово нова продукція ( що не має аналогів у світовій практиці) 5
2. Продукція, вперше освоювана в Україні (має зарубіжні аналоги) – усього 4
у тому числі:
– розроблена в Україні

– що випускається по закуплених іноземних ліцензіях
3. Непорівнянна продукція (нова для підприємства-виробника, що має вітчизняні аналоги) 3
4. Модернізована продукція – усього
у тому числі:
– продукція, яка пройшла докорінну модернізацію
2
– продукція, котра зазнала часткову модернізацію 1
Запропоноване групування продукції враховує розходження в ступені новизни освоюваних виробів, що дозволить об’єктивно оцінювати впровадження науково-технічних досягнень у виробництво і буде сприяти своєчасному попередженню постановки на виробництво виробів з ознаками морального старіння, а також вирішенню завдань по підвищенню конкурентноспроможності продукції вітчизняних підприємств на світовому ринку.
На наш погляд, в аналізі оновлення виробів можна виділити декілька його напрямків:
аналіз рівня відновлення продукції та його темпів;
аналіз змінюваністі моделей;
аналіз впливу оновлення виробів на економічні показники господарської діяльності підприємств;
аналіз економічної ефективності процесу оновлення продукції.
Виходячи з зазначених напрямків аналізу доцільно всі показники розділити на дві групи:
показники інтенсивності оновлення продукції (рівень і темпи відновлення, показники змінюваністі виробів);
показники результативності оновлення продукції (що відображають вплив відновлення продукції на оцінні показники діяльності підприємства, а також показники економічної ефективності оновлення виробів) (див. рис. 1).

Рисунок 1. Система показників оновлення продукції.
Основну інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень по відновленню виробів, містять форми: 5-НТ (відновлення) «Звіт про відновлення продукції машинобудівництва», 5-НТ (зразки) «Звіт про зразки нових типів машин, устаткування, апаратів і приладів, що створені вперше на Україні», 18-НТ «Звіт про витрати на використання науково-технічних робіт і їхньої ефективності».
Проте, показників, що утримуються в цих формах, явно недостатньо для того, щоб всебічно вивчити процес оновлення продукції. Зокрема, в них немає запропонованого групування нової продукції за ступенем її новизни, необхідність якого обумовлена ринковими відносинами.
З метою поліпшення інформаційної бази оновлення продукції необхідно в деякій мірі змінити склад показників у зазначених вище формах звітності. При цьому проблему удосконалення інформаційної бази варто вирішувати комплексно, тобто необхідно вносити зміни в планові і звітні форми паралельно, домагаючись відповідності планових і звітних показників і підвищуючи тим самим порівнянність і аналітичність інформації.
Відповідно до запропонованої нами системи показників оновлення виробів у бізнес-плані та формах 5-НТ (відновлення) і 5-НТ (зразки) доцільно в загальному обсязі продукції, виробленої не більш трьох років, виділити такі групи:
– нова продукція (без урахування ступенів новизни), вироблена не більш трьох років і до одного року;
– принципово нова продукція (що не має аналогів у світовій практиці);
– продукція, вперше освоювана в Україні (имеющая зарубіжні аналоги), із виділенням виробів, розроблених в Україні, і моделей, освоюваних по закуплених іноземних ліцензіях;
– модернізована продукція (із виділенням корінної і часткової модернізації).
Внесення цих показників дасть можливість більш об’єктивно оцінювати досягнення підприємств у розвитку одного з основних напрямків науково-технічного прогресу, дозволить розмежувати процеси матеріалізації нових наукових знань і розширення сфери упровадження уже відомих науково-технічних досягнень із метою ефективного управління ними.
Запропоновані пропозиції дозволять проводити факторний аналіз інтенсивності відновлення промислової продукції, зокрема, визначати вплив на нього зміни загального обсягу виробництва продукції, числа найменувань нових виробів, розмірів партій запуску їх у серійне виробництво і темпи нарощування випуску в наступні два роки. Результати аналізу будуть покладені в основу розробки заходів підвищення інтенсивності оновлення продукції, а виходить, і прискорення темпів розвитку науково-технічного прогресу в народному господарстві.
У другому розділі «Аналіз процесу оновлення як функція управління замінністю продукції» розроблені методики аналізу інтенсивності оновлення виробів, аналізу якості і конкурентноспроможності продукції, що оновлюється, аналізу витрат на освоєння виробництва нових виробів.
Аналіз інтенсивності відновлення продукції провадиться з метою оцінки темпів розвитку НТП у рамках циклу «наука-виробництво» і виявлення можливостей його прискорення для більш повного задоволення потреб суспільства з найменшими витратами.
Розвиток НТП характеризується, насамперед, матеріалізацією науково-технічних ідей у вигляді конкретних видів продукції, що задовольняють відомі потреби або породжують нові. Процес матеріалізації ідей відбивається в показниках кількості розроблених (нових) видів промислових виробів. Число засвоєних у серійному виробництві зразків характеризує, з одного боку, ступінь їх впровадження у виробництво, а з іншого, – якість розробки і проектування промислової продукції.
Для характеристики рівня відновлення продукції недостатньо лише натуральних показників (число найменувань) засвоєних у серійному виробництві виробів, оскільки вони не відбивають масштабів їх випуску. Тому основним показником оновлення продукції в рамках підприємства є питома вага вартості нових виробів у відпускних цінах у загальному обсязі товарного випуску.
При вичисленні рівня оновлення продукції виникає питання про те, протягом якого періоду вважати її новою. Практика показує, що найбільш загальним варто вважати показник оновлення, розрахований відношенням обсягу виробів, що випускаються не більш трьох років, до товарної продукції.
На нашу думку, одним з найважливіших напрямків деталізаціі цього показаника повинно бути обчислення складових загального рівня оновлення за ступенем новизни продукції, запропонованого автором:
Роп = Н*100/П = (Н5+Н4+Н3+Н2+Н1)*100/П, (1)
де Роп – рівень оновлення продукції; Н – обсяг нової продукції, грн.; П – загальний обсяг випуску продукції, грн.; 1,2,3,4,5 – шифри ступеня новизни продукції.
Розрахунок рівня оновлення продукції за формулою (1) дозволяє розрізнити оновлення на базі вже відомих і новітніх науково-технічних рішень. Доцільною може бути також деталізація всередині ступеня новизни з шифром 4, яка б відображала світовий рівень новизни нової продукції (застарілі чи кращі зарубіжні аналоги).
Іншим напрямком деталізації параметра Роп є встановлення впливу його складових за роками освоєння продукції. З формули (1) витікає, що обсяг нової продукції, який береться для обчислення рівня оновлення, може включати в себе як вироби першого року серійного виробництва (період запуску у виробництво), так і наступних двох років (період нарощування обсягів виробництва), протягом яких продукція вважається новою:
Роп = Н*100 / П = (Н1+Н2+Н3)*100 / П, (2)
де Н1, Н2, Н3 – вартість випуску нової продукції відповідно на першому, другому та третьому роках її засвоєння.
Ще одним напрямком деталізації параметра Роп є врахування масштабів освоєння нової продукції протягом кожного з прийнятих трьох років.
Масштаби виробництва нових виробів по роках освоєння впливають не тільки на рівень оновлення продукції, але й на його динаміку. Кількісна міра залежності зміни рівня оновлення моделей від названих факторів визначається порівнянням відхилень питомої ваги кошторису нових виробів за роками їх засвоєння у загальному обсязі випуску від попереднього року з аналогічним відхиленням долі продукції, що виробляється не більше трьох років.
Зміна числа засвоєних виробів в абсолютному відбитті не може зрівнятися з відхиленням питомої ваги продукції першого року випуску, який є структурним показником. Перетворення його в структурну форму відбувається відношенням числа нових виробів, засвоєних у даному році, до загальної кількості найменувань продукції, що випускається. Це відношення, виражене у відсотках, являє собою показник оновлення виробничої номенклатури. Правда, його зміна буде відображати вже не тільки число засвоєних виробів, але й тих, що знімаються з виробництва. Однак порівнювати цей показник з питомою вагою нової продукції у товарному випуску не можна, оскільки вони обчислені в різних одиницях вимірювання та відносно різних баз: в першому випадку – до числа позицій виробничої номенклатури; у другому – до вартості товарної продукції у відпускних цінах. Згідно з правилами математичної логіки у подібних ситуаціях слід використовувати показники темпів росту чи приросту.
Співставляючи темпи приросту рівня оновлення виробничої номенклатури та питомої ваги продукції першого року серійного випуску у загальному її обсязі, можна встановити характер впливу першого показника на другий. Розходження в їх динамиці будуть відображати напрямки впливу другого чинника – розміру перших промислових серій. Проведений аналіз показує, що їх збільшення є одним з основних факторів прискорення темпів оновлення продукції підприємств. Зрозуміло, що і число одночасно освоюваних виробів, і розмір перших промислових серій суттєво залежать від можливостей проектних та конструкторських підрозділів. В ряді випадків недостатнє конструкторське опрацювання моделей призводить не тільки до зменшення розмірів перших промислових серій, але й до уповільнення темпів нарощування випуску нових виробів у наступні роки. Таким чином, при аналізі причин зміни рівня оновлення продукції поряд з його деталізацією за ступенем новизни виробів та строками їх освоєння необхідна оцінка техніко-економічного рівня моделей машин, які перебувають у серійному виробництві. Об’єктивні висновки про темпи розвитку одного з напрямків НТП можна зробити тільки з урахуванням новизни та якості освоюваних виробів, а також строків досягнення проектних показників обсягу виробництва нової продукції.
Зміна рівня оновлення виробів відбивається на їх віковій структурі, що характеризується питомою вагою різноманітних моделей по роках випуску в загальному обсязі, а також середньозваженим віком виробленої продукції. При аналізі вікової структури особлива увага повинна приділятися виявленню шляхів зниження частки моделей, що знаходяться у машинобудівному виробництві понад десятьох років, тому що умовою інтенсивного розвитку суспільства є скорочення випуску морально постарілих засобів праці.
Основою підвищення рівня якості і конкурентноспроможності виробів служить новітня техніка, прогресивна технологія і раціональна організація виробництва. У даній роботі нас цікавило поліпшення якості за рахунок створення й освоєння нових виробів. У вирішенні завдань, пов’язаних із визначенням ефективності та якості освоюваної продукції, величезне значення має вибір показника, що характеризує як технічну, так і економічну сторони процесу створення нових моделей. Найбільше даній вимозі відповідає техніко-економічний рівень виробу. Цей показник, по-перше, узагальнює найважливіші технічні параметри виробу виходячи з його цільового призначення, по-друге, дає можливість кількісно оцінити ступінь переваги нового виробу над іншими, у третіх, відображає витрати на його виробництво й експлуатацію, по-четверте, має наочність. Техніко-економічний рівень виробів (Р) можна визначити по формулі:
n
Р =  ai*Kij, (3)
i=1
де Кij – безрозмірні коефіцієнти кількісних значень показників; аi – коефіцієнти вагомості параметрів.
Кij = Pij/Pimax, (4)
де Pij – абсолютне значення i-го параметра по j-му об’єкту; Pimax – максимальне значення i-го параметра по всіx об’єктаx, що приймають участь в порівнянні; i = 1,2, … n, n – число параметрів, що аналізуються; j = 1,2, … m, m – число об’єктів, що аналізуються.
Для показників, по котрим бажано зменшення їхнього чисельного значення, розрахунки здійснюються в такий спосіб:
Кij = Pimax/Pij, (5)
Проте, на жаль, показник «техніко-економічний рівень» придатний лише для оцінки техніки, використовуваної як засіб праці, і для оцінки взаємозамінних виробів, тобто виробів однакового призначення. Тому поряд із розглянутим вище показником доцільно використовувати показник економічної ефективності, що у сенсі можливої області застосування є значно більш універсальним.
Як при аналізі впливу оновлення продукції на обсяг виробництва, так і при оцінці зв’язку відновлення з якістю і конкурентноспроможністю продукції доцільно використовувати коефіцієнт оновлення. Цей показник варто порівнювати з питомою вагою продукції, що перевищує і відповідає вищим світовим досягненням. Справа в тому, що коли мова йде про зв’язок підвищення якості і конкурентноспроможності продукції з її відновленням, маються на увазі саме такі вироби.
Одного зіставлення показників рівнів оновлення продукції та її якості недостатньо для виявлення ступеня впливу процесу відновлення на якість виробів, що випускаються. З’являється необхідність розробки спеціальної методики, що визначає, наскільки розходження в показниках рівня продукції, що перевищує і відповідає вищим світовим досягненням, і рівня оновлення пов’язані з поліпшенням якості освоєних моделей і наскільки – із оновленням.
Якщо вся нова продукція перевищує вищі світові досягнення або відповідає їм, визначення впливу процесу оновлення на рівень якості, а виходить, і конкурентноспроможності продукції, що випускається, не представляє особливого труда. У цьому випадку коефіцієнт оновлення характеризує вплив нових виробів на рівень якості всієї зробленої продукції, а різниця між питомою вагою виробів, що перевищують і відповідають вищим світовим досягненням, і коефіцієнтом оновлення показує вплив на цей рівень поліпшення якості раніше освоєної продукції.
Трохи складніше справа, коли деякі нові моделі не відповідають вищому світовому рівню, тому що виникає необхідність виділити з коефіцієнта оновлення продукції долю нових виробів, що перевищують вищі світові досягнення або відповідають їм. Далі аналіз доцільно здійснювати відповідно до наведеного раніше розрахунку.
На нашу думку, не варто обмежуватися показником питомої ваги виробів, що перевищують і відповідають найвищим світовим досягненням, у загальному випуску продукції. Поряд із ним доцільно визначати комплексний показник якості виробів по підприємству в цілому. У принципі ця проблема може бути вирішена на основі визначення средньозваженого рівня якості продукції (Ряп):
n
Ряп = ( аi*Пi+Пн) / П, (6)
i=1
де Пi – обсяг продукції i-ої групи якості, грн.; Пн – обсяг продукції, технічний рівень якої не визначений, грн.; П – товарна продукція, грн; n – кількість груп якості продукції; а – вагові коефіцієнти по групах якості виробів, установлювані диференційовано по галузях з урахуванням ефективності продукції, а також збитків від випуску морально застарілої продукції.
Залежність цього показника від освоєння нової продукції ще ніким не аналізувалася. Важливість виявлення такої залежності визначається тим, що не завжди освоєння нової продукції веде до росту питомої ваги виробів, які перевищують або відповідають вищим світовим досягненням. Часто знову створені моделі не відповідають їм. Для того, щоб показати існуючий зв’язок комплексного показника рівня якості продукції з її оновленням, необхідно провести деякі перетворення у формулі (6), і тоді вона здобуде такий вигляд:
Ряп1 = а1*(Пвс – Пвсн) + а2*(Пнс – Пнсн) + Пн / П, (7)
де Пвс, Пнс – відповідно вартість продукції, що перевищує і відповідає вищим світовим досягненням, і виробів, що не відповідають світовому рівню, грн; Пвсн, Пнсн – вартість нової продукції зазначених вище груп якості, грн.
Різниця між Ряп і Ряп1 покаже вплив освоєння нових виробів на комплексний показник рівня якості продукції, тобто:
Ряп = Ряп – Ряп1, (8)
де Ряп – зміна комплексного показника рівня якості продукції під впливом оновлення продукції.
Одним із найважливіших етапів аналізу відновлення продукції є аналіз витрат на освоєння нових видів виробів. Традиційно цей аналіз починається з загальної оцінки виконання кошторису зазначених витрат. Далі проводиться аналіз по кожному об’єкту в розрізі елементів витрат. Проте перевірити обгрунтованість планової собівартості продукції досить складно навіть на стадії виробництва, а в період освоєння це виконати ще сутужніше. Тому зіставлення фактичних витрат із кошторисними грає допоміжну роль.
Для характеристики складу витрат і розгляду особливостей аналізу собівартості освоюваної продукції важливе значення має виділення в стадії освоєння двох етапів: технічного й економічного. Технічне освоєння нової продукції пов’язано з підготовкою технологічного оснащення виробництва і перебудовою його структури, що забезпечують реалізацію вимог стандартів і технічної документації до параметрів і якості нової продукції. Період економічного освоєння характеризується досягненням проектних значень економічних показників: трудомісткості, матеріалоємності, собівартості і т.д.
Основним напрямком аналізу витрат на технічне освоєння виробництва нових виробів повинний явитися порівняльний аналіз по декількох видах продукції. Якщо при проведенні порівняльного аналізу собівартості виробів на стадії виробництва вибираються ідентичні й аналогічні їх види, то на стадії освоєння потрібний інший підхід. Справа в тому, що добір об’єктів порівняння у відповідності зі сформованими принципами порівнянністі вкрай важкий, тому що мова йде про нову продукцію, що часом не має аналогів не тільки у вітчизняній, але й зарубіжнїй практиці. Крім того, непорівнянність самих освоюваних виробів у даному випадку не має значення, тому що процес проектування та розробки технології в принципі однотипний для усіх видів продукції незалежно від їх характеру.
Зрозуміло, розмір витрат на технічне освоєння окремих видів продукції залежить від їхньої конструкторської складності, габаритів і інших параметрів окремих виробів. Це не дозволяє зіставляти абсолютні показники витрат. Тому доцільно проводити порівняльний аналіз структури витрат на технічне освоєння виробництва нових моделей по видах робіт.
Для встановлення конкретних причин, що визначають розходження в рівні витрат на розробку технології виготовлення нових виробів і виявлення можливостей їх зниження варто провести детальний аналіз витрат по видах розроблювальних технологічних процесів (механічна обробка, холодне штампування, термообробка тощо). З метою уточнення шляхів можливого зниження витрат по названих видах необхідно:
перевірити відповідність закладених у кошторисі норм трудомісткості виконуваних робіт галузевим нормативам часу на розробку технологічних процесів;
виявити, чи мали місце випадки порушення графіків розробки техпроцесів і підвищення внаслідок цього фактичної трудомісткості проти норм, установлених кошторисом;
перевірити відповідність кваліфікації робітників, зайнятих розробкою технології, складності виконуваних робіт.
Головні можливості скорочення витрат на проектування технологічного оснащення і розробку технології його виготовлення пов’язані в основному з удосконаленням конструкції освоюваних виробів, ступенем їх уніфікації і стандартизації. Тому для оцінки наявних можливостей зниження названих витрат варто перевірити, чи проводився функціонально-вартісний аналіз на стадії проектування виробу і яким чином використані його результати.
Резерви зниження витрат на розробку й оформлення матеріальних і трудових нормативів кошторисних калькуляцій собівартості виготовлення нового виробу визначаються по трьох основних напрямках:
за рахунок виявлення і ліквідації випадків завищення трудомісткості виконуваних робіт;
за рахунок розробки та упровадження відповідних нормативів трудомісткості робіт;
за рахунок автоматизації розрахунків.
Обсяг робіт із іспитів визначається їх програмою і залежить від числа матеріалів, напівфабрикатів і пристосувань, що піддаються іспитам. Тому, порівнюючи питому вагу витрат по цих роботах, необхідно одночасно зіставити їх програми по різноманітних виробах. При проведенні аналізу треба також виявити випадки зниження затрат унаслідок скорочення іспитів без достатніх на те основ, тому що це може призвести до значних утрат на стадії виробництва.
Витрати на перепланування цехів, викликане освоєнням виробництва нових видів виробів, повинні відповідати загальнобудівним нормам на конкретні види робіт, а по перестановці і переналагодженню устаткування – заводським (орієнтованим) нормативам. Тому при аналізі названих витрат доцільно відхилення в їх питомій вазі від порівнюваного виробу деталізувати в двох напрямках: по обсягу виконаних робіт і внаслідок розходжень у застосовуваних нормативах витрат.
Розроблені автором методики аналізу дозволяють оцінити ступінь інтенсивності оновлення виробів, їх якість і конкурентноспроможність, витрати на освоєння виробництва нових зразків. Тому результати аналізу, проведеного за запропонованими методиками, повинні бути покладені в основу прийняття управлінських рішень в області інноваційної діяльності підприємства.
У третьому розділі «Удосконалення аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень з оновлення продукції» запропоновані методики аналізу впливу оновлення моделей на показники обсягу виробництва і використання ресурсів, а також на собівартість і прибуток, а також розглянута комплексна система управління інноваційною діяльністю підприємства.
Для визначення впливу оновлення на обсяг виробництва доцільно зіставляти в динаміці дані про зміну товарної продукції з динамікою коефіцієнта оновлення. При цьому ефективніше усього обчислювати коефіцієнт оновлення в натуральних вимірювачах. Але, на жаль, існуюча інформаційна база не дає такої можливості. Тому для нашого дослідження в найбільшій мірі прийнятні вартісні показники. Отже, коефіцієнт оновлення повинний визначатися як відношення вартості продукції, що знаходиться у виробництві не більш трьох років із моменту серійного випуску, до загального обсягу товарної продукції, зробленої в ці ж періоди.
Коефіцієнт оновлення не тільки характеризує процес відновлення виробів з кількісної сторони, але і є якісним показником, що відбиває внесок колективу підприємства в технічний прогрес. Цей показник має прямий зв’язок із усім обсягом виробництва, тому його можна широко використовувати для аналізу процесу освоєння виробів.
Для того щоб показати, за рахунок яких видів продукції відбувається її оновлення, проведений аналіз залежності об’ємних показників від відновлення бажано доповнити аналізом освоєння конкретних видів виробів по кожному підприємству.
Підготовка й освоєння нових моделей звичайно призводить до росту трудомісткості, до зниження продуктивності труда, а виходить, і обсягу випуску продукції. Тому в основу методу визначення впливу процесу відновлення на обсяг доцільно покласти порівняння продуктивності праці у фактично сформованій ситуації та продуктивності труда за умови відсутності оновлення виробів. Розрахунки варто робити в декілька етапів. Спочатку необхідно визначити величину зміни трудомісткості продукції під впливом її відновлення. Основна вимога, запропонована до такого розрахунку, – порівнянність показників трудомісткості нової й освоєної раніше продукції. Вона може бути виконана за умови використання показників питомої трудомісткості нового й засвоєного виробів.
Розмір зміни трудомісткості виробництва за рахунок освоєння нової продукції можна розрахувати по формулі:
Тн = (Тн / Н-То / О)*Н, (9)
де Тн – зміна трудомісткості виробництва в нормо-часах; Тн – загальна трудомісткість нової продукції в нормо-часах; То – трудомісткість освоєної продукції в нормо-часах; Н, О – вартість товарної продукції по нових і освоєних виробах відповідно, грн.
Примноживши отримане значення зміни трудомісткості виробництва на середній виробіток продукції за нормо-час, визначаємо вплив відновлення продукції на вартість усього товарного випуску (Пн). У формалізованому виді розрахунок можна представити таким образом:
Пн = Тн*Вч, (10)
де Вч – середній виробіток товарної продукції за 1 нормо-час, грн.
Знаючи зміну трудомісткості виробництва за рахунок зміни моделей, можна виявити вплив оновлення продукції не тільки на товарний випуск, але і на вартісний показник продуктивності праці. Для цього спочатку необхідно визначити відносну зміну чисельності основних виробничих робітників:
Чн = Тн / Фч, (11)
де Чн – зменшення (збільшення) чисельності основних виробничих робітників у зв’язку з відновленням продукції, чол.; Фч – фонд робочого часу одного робітника, години.
Зміна продуктивності праці в грошовому виразі буде рівнятись різниці фактичного і розрахункового її значень, тобто:
Вн = П / Ч – П / (Ч+-Чн), (12)
де Вн – зміна продуктивності праці робітників за рахунок відновлення продукції, грн./чол.; П – вартість товарної продукції, грн.; Ч – среднесписочная чисельність робітників, чол.
Використовуючи отримані значення, можна перевірити результати розрахунків впливу відновлення продукції на вартість усього товарного випуску, оскільки:
Пн = Вн*Ч. (13)
Оновлення продукції впливає і на інші показники використання виробничих ресурсів – матеріалоємність товарної продукції і фондовіддачу. При оцінці впливу оновлення виробів на рівень середньої матеріалоємності загальний підхід аналогічний тому, що використовується при аналізі продуктивності праці. Спочатку доцільно визначити зміну загальної суми витрат на матеріали, що викликається зниженням (збільшенням) питомої матеріалоємності нових виробів у порівнянні з базовими. Шуканий розмір зміни суми матеріальних витрат визначається в такий спосіб:
Мнз = (Мнз / Н – Моз / О)*Н, (14)
де Мнз – зміна суми матеріальних витрат унаслідок відновлення, грн.; Мнз – сума матеріальних витрат по новій моделі, грн.; Моз – сума матеріальних витрат по базовій моделі, грн.
Звідси зміна середньої матеріалоємності продукції під впливом її оновлення буде дорівати:
Мєн = М – М1= Мз / П – (Мз+-Мнз) / (П+-Пн), (15)
де Мєн – зміна матеріалоємності унаслідок оновлення виробів, коп./грн.; М – фактична матеріалоємність, коп./грн.; М1 – розрахункова матеріалоємність, коп./грн.; Мз – загальні матеріальні витрати на увесь товарний випуск, грн.
Зміну фондовіддачі під впливом оновлення продукції можна показати за допомогою такої формули:
Фн = П / ф – (П+-Пн) / ф, (16)
де Фн – зміна фондовіддачі унаслідок відновлення, коп./грн.; ф – середньорічна вартість основних фондів, грн.
Інформація, необхідна для виконання розрахунків, утримується в існуючій бухгалтерській документації. Ця обставина дасть можливість без особливого труда застосовувати запропоновану методику для виявлення впливу процесу оновлення продукції на обсяг її випуску і показники використання виробничих ресурсів.
З переходом на випуск промислових серій починається етап економічного освоєння виробництва нових виробів, витрати на який виступають у формі підвищених затрат і втрат перших років випуску. В результаті виникає необхідність розробки методики визначення ступеня впливу відновлення продукції на собівартість. При виявленні цього впливу варто зіставити в динаміці витрати на гривню товарної продукції з коефіцієнтом оновлення, обчисленим як відношення кількості виробів, що уперше серійно випускаються в звітному році, до загального обсягу товарної продукції в цьому ж періоді.
Для підприємств із багатономенклатурним характером виробництва увесь процес дослідження буде розділений на чотири етапи:
аналіз співвідношення витрат на гривню всієї товарної продукції з коефіцієнтом оновлення;
аналіз співвідношення затрат на гривню як нових, так і освоєних раніше виробів із коефіцієнтом оновлення;
аналіз витрат на гривню окремих видів нової продукції унаслідок відновлення;
аналіз затрат по роках у розрізі калькуляційних статей.
Що стосується підприємств, які випускають один вид виробів, то в цьому випадку аналіз залежності собівартості продукції від її відновлення достатньо обмежити двома етапами:
аналіз витрат на гривню одного виду нової продукції;
аналіз у розрізі калькуляційних статей витрат по роках.
Розмір підвищення рівня затрат на гривню продукції по підприємству в цілому може бути розрахований у такий спосіб:
Рсрз = Рнз*Дн – Роз*До + Рпз*(До-Дн), (17)
де Рсрз – зміна середнього рівня затрат на гривню продукції по підприємству в цілому за рахунок відновлення асортименту, грн.; Рнз, Роз – рівень затрат на гривню продукції відповідно нових і замінних моделей, грн.; Дн, До – питома вага (доля) нових і замінних виробів у загальному обсязі виробництва відповідних періодів; Рпз – рівень витрат на гривню продукції в середньому по інших видах продукції планової або фактичної номенклатури, грн.
При визначенні допустимості затрат на підготовку виробництва нових виробів необхідно взяти до уваги дві протилежні тенденції в їхній зміні: підвищення витрат при розробці виробів більш високої якості та зниження витрат за рахунок упровадження досягнень науково-технічного прогресу в області засобів і методів проектування, організації й управління підготовкою виробництва. Як міра припустимих (економічно доцільних) затрат на підготовку виробництва може бути прийнятий показник питомих витрат, що припадають на одиницю комплексного показника якості проектованого виробу.
Гідністю питомих показників затрат у порівнянні з абсолютними є можливість одночасного відбитка в них вимог підвищення техніко-економічного рівня виробів і оптимізації витрат на його забезпечення. Перевага комплексного показника якості перед одним або навіть декількома основними параметрами функціонального призначення є також безсумнівною, оскільки в ньому більш повно враховуються споживчі властивості продукції.
Питомі витрати визначаються відношенням загальної суми затрат на підготовку виробництва й освоєння до значення комплексного показника якості. У формалізованому виді питомі витрати по освоюваному виробі і по аналогу можуть бути подані як:
Зпн = Зн / Кн, (18)
Зпа = За / Ка, (19)
де Зпн,Зпа – відповідно затрати на підготовку й освоєння, що припадають на одиницю комплексного показника якості, по планованому до освоєння виробові і виробові-аналогу, грн.; Зн, За – відповідно витрати на підготовку й освоєння по планованому до освоєння виробові і виробові-аналогу, грн.; Кн, Ка – комплексний показник якості по відповідних виробах.
Питомі витрати на підготовку виробництва, що припадають на одиницю комплексного показника якості по знову розроблювальному виробі, як правило, не повинні перевищувати аналогічного показника по базовому варіанті. Збільшення питомих затрат на підготовку виробництва нового виробу може бути визнано виправданим лише в тих випадках, якщо сумарні витрати за увесь життєвий цикл продукції при цьому не зростають. Іншими словами, поліпшення конструкторської проробки виробу, технологічної й організаційної підготовки його виробництва повинно бути спрямоване на забезпечення зниження собівартості виготовлення нового виробу й економії експлуатаційних витрат у споживача. Сумарне зниження затрат у виробництві й експлуатації проектованого виробу повинно бути при цьому достатнім для компенсації підвищених витрат на технічну підготовку виробництва.
Оцінюючи допустимість підвищення питомих затрат на підготовку виробництва нової моделі машини, необхідно перевірити, чи компенсується воно зниженням витрат на наступних стадіях і, насамперед, у виробництві. З цією метою спочатку варто визначити розмір відносного (з урахуванням підвищення якості) збільшення затрат на підготовку. Розрахунок може бути виконаний по такій формулі:
Зп = (Зпн-Зпа)*Кн, (20)
де Зп – сума відносного збільшення затрат на підготовку виробництва нової моделі в порівнянні з базовою.
Отриманий розмір треба сопоставити з відносною економією виробника при випуску нової моделі замість базової. При цьому відносне зниження собівартості повинно визначатися в розрахунку на усю виробничу програму, тобто зниження собівартості виготовлення нової моделі в розрахунку на одиницю комплексного показника якості умножається на кількість машин, що випускаються.
При визначенні впливу оновлення продукції на прибуток доцільно умножити вартість нової продукції у відпускних цінах на різницю затрат на гривню нової і гривню освоєної продукції.
Зміна впливу розміру прибутку, викликана освоєнням нової продукції, звичайно відбувається через різний рівень рентабельності нової і раніше засвоєної продукції. Отже, складовою частиною аналізу впливу оновлення продукції на прибуток повинно стати виявлення впливу виробництва нової продукції на середній рівень рентабельності.
На базі проведеного дослідження розроблена комплексна система управління інноваційною діяльністю підприємства, що складається з підсистем збору даних, включаючи маркетингові дослідження; прийняття управлінського рішення виходячи з методів і моделей його обгрунтування; контролю за реалізацією управлінського рішення на основі аналізу процесу оновлення виробів і його впливу на економічні показники.
Процес управління інноваціями можна підрозділити на 5 етапів:
1) діагноз проблеми, що виникла в інноваційній політиці підприємства;
2) формулювання обмежень і критеріїв для ухвалення рішення в області змінюваністі виробів;
3) виявлення набору альтернативних рішень проблеми оновлення продукції;
4) оцінка виявлених альтернатив;
5) ухвалення рішення по управлінню процесом оновлення продукції.
На першому етапі на основі збору і систематизації інформації про технологічні зміни на ринку, про нові науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, про маркетингові дослідження, про потенційні можливості підприємства у відношенні виробництва нової продукції, про цільові ринки і тенденції їхнього розвитку діагностується проблема, що виникла в інноваційній політика підприємства.
На другому етапі повинні бути визначені фактори реалістичності прийнятих рішень в області змінюваністі виробів: адекватність засобів; достатнє число робітників необхідної кваліфікації; можливість закупки якісних виробничих ресурсів по придатних цінах; привабливість галузі, вплив і проникнення в неї конкурентів; відповідність нової продукції спеціалізації підприємства; відпрацьованість технологічного процесу виготовлення нового виду продукції; можливості використання нових розробок для удосконалення уже вироблених товарів; вплив виробництва і збуту нового виробу на фінансове становище підприємства; патентна чистота майбутньої моделі; потреба ринку саме в даному виробі. Крім того, варто визначити ступінь і розмір ризику при прийнятті того або іншого управлінського рішення по оновленню продукції, а також стандарти (критерії), по яких будуть оцінюватися альтернативні варіанти вибору.
На третьому етапі здійснюється відбір інформації, що стосується рішення проблеми, формується сукупність альтернатив в області інноваційної політики підприємства. При цьому треба урахувати широкий спектр різноманітних рішень, проте необхідно пам’ятати, що велике число можливостей реалізації ідей найчастіше призводить до плутанини.
Четвертий етап припускає оцінку виявлених альтернатив на підставі розроблених на другому етапі критеріїв прийняття рішень. Аналіз економічної ефективності альтернативних рішень по оновленню продукції повинний проводитися в комплексі з розробкою програми маркетингу: оцінка якості і споживчих властивостей виробу; оцінка попиту й обсягу продажу; терміни освоєння нової продукції і виходу з нею на ринок; аналіз і оцінка прибутковості виробництва нових моделей.
На п’ятому етапі приймається рішення про запуск нового продукту у виробництво на основі розрахунків обсягу реалізації, рентабельності продукції, виробничих потужностей, ресурсів, загальної суми інвестицій у виробництво і збут, гаданих результатів по прибутку або збиткам на розрахунковий період; виходячи з кваліфікаційного складу персоналу, стабільності зв’язків із покупцями, ступеня задоволення попиту і пропозиції, джерела фінансування.
У висновку узагальнені основні виводи, що випливають із проведеного дослідження.

ВИСНОВКИ
1. Системний аналіз економічних проблем управління науково-технічним прогресом дозволив зробити висновок про те, що доцільно методику аналізу інтенсивності відновлення продукції доповнити деталізацією рівня оновлення відповідно до рекомендованого автором ранжировання виробів за ступенем їх новизни.
2. Перехід до ринкових відносин поставив перед кожним підприємством питання про конкурентноспроможність виробів, що випускаються. У визначеній мірі рішенню даного питання може сприяти розроблена дисертантом методика аналізу впливу оновлення виробів на їх якість і конкурентноспроможність, заснована на використанні комплексного показника якості.
3. В умовах децентралізації економіки основою для прийняття управлінських рішень в області змінюваністі виробів може виступати розроблена автором методика аналізу впливу відновлення продукції на обсяг її випуску і показники використання виробничих ресурсів.
4. Управління економічними результатами змінюваністі виробів можна оптимизувати за допомогою запропонованої методики оцінки впливу оновлення на собівартість і прибуток, а також методики аналізу затрат на стадії освоєння продукції.
5. Впровадження розробленої в дисертації комплексної системи управління інноваційною діяльністю підприємства, що складається з підсистем збору даних; прийняття управлінських рішень; контролю за їх реалізацією, підтвердило, що систематичне проведення аналізу процесу оновлення виробів і його впливу на економічні показники сприяє підвищенню ефективності нової продукції, скороченню витрат на підготовку її виробництва й освоєння. Такий аналіз повинний стати найважливішою функцією управління відновленням виробів, що буде сприяти підвищенню темпів науково-технічного прогресу.
ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

У провідних наукових фахових виданнях:
1. Акаев Ш.М. Методика анализа зависимости качества и конкурентоспособности продукции от уровня ее обновления. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. – 24 с.
2. Акаєв Ш.М. До питання аналізу інтенсивності оновлення продукції // Схід. – 1998. – № 3. – С. 26-28.
3. Акаев Ш.М. Методика анализа интенсивности обновления продукции // Придніпровський науковий вісник. – 1998. – № 49. – С. 28-34.
4. Акаев Ш.М. Вплив змінності продукції на показники обсягу виробництва і використання ресурсів // Схід. – 1999. – №4. – С. 28-32.
5. Акаев Ш.М., Сердюк В.Н. Принятие управленческих решений по обновлению продукции // Вісник Донецького університету: Серія В «Економіка і право». – 1999. – №2. – С. 98-103 (особистий внесок: розроблено комплексну систему управління іноваційною діяльністю підприємства).

В інших виданнях:
6. Акаев Ш.М., Сердюк В.Н. Экономический анализ: влияние на конечный результат // Бухгалтерский учет. – 1989. – №11. – С. 13-17 (особистий внесок: розроблено методику аналізу впливу оновлення продукції на економічні показники).
7. Акаев Ш.М., Сердюк В.Н. Анализ влияния обновления продукции на показатели объема производства и использования ресурсов // Учет и экономический анализ в условиях современных форм хозяйствования. – М.: Изд-во Министерства финансов СССР, 1990. – С. 71-72 (особистий внесок: обгрунтовано доцільність використання показника «питома трудоємкість» в аналізі впливу оновлення продукції на економічні показники діяльності підприємств).
8. Акаев Ш.М., Сердюк В.Н. Оценка влияния обновления продукции на себестоимость // Экономика и финансы в условиях подготовки реформ народного хозяйства Украины. – Донецк: ДонГУ. – 1995. – С. 36-41 (особистий внесок: розроблено методику аналізу впливу оновлення продукції на собівартість).
9. Акаев Ш.М. Классификация продукции по степени ее новизны // Финансы, учет, банки. – Донецк: Донбасс, ДонГУ, 1998. – 186-190.

У матеріалах конференцій:
10. Акаев Ш.М., Сердюк В.Н. Система показателей обновления продукции. – Тез. докл. Всесоюзн. науч.-практ. конф. «Научно-технический прогресс и интенсификация производства». – Донецк: ИЭП АН УССР, 1988. – С. 182-184 (особистий внесок: запропоновано систему загальних і часткових показників, що всебічно характеризує процес замінності виробів).
11. Акаев Ш.М., Сердюк В.Н. Основные направления анализа обновления продукции и система его показателей. – Тез. докл. вуз. науч.-практ. конф. «Экономические проблемы становления рынка: теория и практика». – Донецк: ДонГУ, 1993. – С. 56-58 (особистий внесок: запропоновано основні напрямки аналізу оновлення продукції та принципи групвання його показників).
12. Акаев Ш.М. Анализ качества обновляемой продукции как функция управления инновационной деятельностью. – Тез. докл. Всеукр. наук.-практ. конф. «Проблеми і перспективи розвитку фінансів, обліку та контролю в Україні». – Донецьк: ДонДУЕТ, 1999. – С. 221-226.

АНОТАЦІЯ

Акаєв Ш.М. Інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень з оновлення продукції. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – Підприємництво, менеджмент і маркетинг. – Донецький державний університет економіки і торгівлі, Донецьк, 1999.

У дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження розроблено комплексну систему управління інноваційною діяльністю підприємства, що складається з підсистем збору даних, включаючи маркетингові дослідження; прийняття управлінського рішення виходячи з методів і моделей його обгрунтування; контролю за реалізацією управлінського рішення на основі аналізу процесу відновлення виробів і його впливу на економічні показники.
Впровадження результатів дослідження здійснено в Донецьком обласному управлінні статистики, в ВАТ «Старокраматорський машинобудівний завод». Методичні розробки по аналізу оновлення продукції використовуються в навчальному процесі в Донецькому державному університеті економіки і торгівли, Макіївському економіко-гуманітарному інституті.

Ключові слова: інноваційна діяльність, інтенсивність оновлення продукції, конкурентноспроможність, собівартість, прибуток.

Акаев Ш.М. Информационно-аналитическое обеспечение принятия упрравленческих решений по обновлению продукции. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 – Предпринимательство, менеджмент и маркетинг. – Донецкий государственный университет экономики и торговли, Донецк, 1999.

В диссертационной работе на основе проведенного исследования разработана комплексная система управления инновационной деятельностью предприятия, состоящая из следующих подсистем:
1) сбора данных, включая маркетинговые исследования;
2) принятия управленческого решения исходя из методов и моделей его обоснования;
3) контроля за реализацией управленческого решения на основе анализа процесса обновления изделий и влияния єтого процесса на экономические показатели.
В частности, уточнено понятие новой продукции, что дало возможность дополнить методику анализа интенсивности обновления детализацией его уровня в соответствии с рекомендованным автором ранжированием изделий по степени их новизны.
Разработана методика анализа влияния обновления изделий на их качество и конкурентоспособность, основанная на использовании предложенного автором комплексного показателя качества.
Разработана методика анализа влияния обновления продукции на объем ее выпуска и показатели использования производственных ресурсов на базе удельной трудоемкости.
Предложена методика оценки влияния обновления на себестоимость и прибыль, а также методика анализа затрат на стадии освоения продукции.

Внедрение результатов исследования осуществлено в Донецком областном управлении статистики, в ОАО «Старокраматорский машиностроительный завод». Методические разработки по анализу обновления продукции используются в учебном процессе в Донецком государственном университете экономики и торговли, Макеевском экономико-гуманитарном институте.

Ключевые слова: инновационная деятельность, интенсивность обновления продукции, конкурентоспособность, себестоимость, прибыль.

Acaev S.M. Information and analytic provision of taking the managerial decision on production renovation. – Manuscript.
Thesis for a candidates degree of speciality 08.06.02 – Entrepreneurship, management and marketing.
In the thesis jn the basis of the undertaken investigation the complex system of management the enterprise innovation activity has been worked out. This system cousists of the data collecting subsystem including marketing investigation, taking the managerial decision proceed from its substantiation methods and models, the control of the managerial decision realization on the basis of the articles renovation process analysis and this process influence upon the economic indices.

The investigation rezults introduction was carried out at the Donetsk regional statistics administration and «Starokramatorskiy machine-building plant» joint-stock company. Methodical notes on the production renovation analysis are used in the teaching process at the Donetsk State University of Economics and Commerze, Makeyevskiy Institute of Economics and Arts.

Key words: the innovation activity, the production renovation intensity, the competition ability, the cost price, the profit.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020