.

Інформаційна телевізійна програма: типологічна характеристика, параметри діяльності журналіста: Автореф. дис… канд. філол. наук / В.В. Гоян, Київ. у

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5815
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

ГОЯН Віта Володимирівна

УДК 070:621.397.6

ІНФОРМАЦІЙНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ПРОГРАМА:
ТИПОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА,
ПАРАМЕТРИ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТА

Спеціальність 10.01.08 – журналістика

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

КИЇВ – 1999

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник

кандидат філологічних наук, доцент
ЩЕРБАТЮК Тамара Володимирівна,
Інститут журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, кафедра телебачення і радіомовлення.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор
ШКЛЯР Володимир Іванович,
Інститут журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка,
завідувач кафедри міжнародної журналістики;

кандидат філологічних наук, професор
ІВАНЮК Сергій Семенович,
Національний університет “Києво-Могилянська академія”,
ректор.

Провідна установа

ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА.

Захист відбудеться 17 грудня 1999 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 254119, Київ-119, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: 252033, Київ-33, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 15 листопада 1999 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,
доктор філологічних наук, професор
В.Ф.ІВАНОВ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Історія змін та реорганізацій у структурі українського телебачення, становлення та розвиток інформаційних телепрограм в Україні – це реальне відображення розвитку суспільства, яке прагнуло, з одного боку, контролювати поширення інформації, з іншого – самому видозмінюватися під впливом інформації. Для українських інформаційних телепрограм протягом першої половини 90-х років завжди було властивим те, що їх об”єднувало, а саме: ідея незалежності та національної атрибутики, яка поступово перейшла від культурно-сценічного “загравання” до дійсного мовно-політичного статусу. Також типовим було те, що вони, існуючи в єдиній системі ЗМІ, відзначалися особливою методикою подачі матеріалу, пошуком та втіленням нових комунікативних ідей або адаптацією запозичених із досвіду світового телебачення. Таким чином, хронологічні рамки дослідження обумовлені періодом із серпня 1991 року по грудень 1996 року, коли з прийняттям “Акту проголошення незалежності України” засоби масової інформації України отримали новий статус національних, що засвідчувало самодостатність і незалежність від колишніх союзних джерел фінансування, розвиток мас-медіа в системі світового інформаційного простору, взаємозв”язок нової держави і ЗМІ. Протягом цих років виникали нові політичні та економічні структури, нові суб”єкти і об”єкти телеринку – всі ці чинники здійснювали неабиякий вплив на загальну структуризацію інформаційного телебачення в Україні. Наприкінці 1996 року, завдяки прийняттю ряду законів, що регламентують діяльність ЗМІ України, проведенню централізованої системи ліцензування була сформована структура українського телебачення, до якої увійшли державні і недержавні, а згодом – і суспільні телеорганізації. Відбулися також позитивні зрушення в системі українських ЗМІ. До них варто віднести нове розуміння “свободи слова та інформації”, сконцентрованість на політичному, економічному та культурологічному розвитку суверенної держави, становлення і розвиток незалежних мас-медіа.
Спостерігалися перебудовні зміни в інформаційному телемовленні, а саме: реорганізація програм, включаючи такий важливий аспект, як перехід від дикторського до журналістського (авторського) телебачення; створення програм нового типу з новими візуально-вербальними характеристиками. Протягом цього періоду інформаційне телебачення в Україні отримало нові змістові та формотворчі характеристики, які не відображені в сучасній теорії української журналістики. Тому цілком логічним є застосування типологічної характеристики як методу наукового дослідження предмета, що передбачає, з одного боку, вивченння типів програм, що реально діють, закономірностей їхнього функціонування, з іншого – розробку оптимальних моделей для їхнього більш чіткого спрямування. Типологічна характеристика також дозволяє зафіксувати сталі типи програм інформаційного телемовлення для того чи іншого часового періоду і простежити прогресивні або регресивні тенденції, які були характерними для українського інформаційного телебачення в період становлення національних ЗМІ.
Отже, протягом першої половини 90-х років змінилися методологічні і професійні критерії оцінок сучасного телемовлення, а також рівні ідеологізації та політизації ефіру, взаємопов”язаність телебачення і політики в суспільстві, вплив суспільства і “суспільного замовлення” на розвиток інформаційного телемовлення. Тому актуальністю теми дослідження є: фіксація базових типів програм інформаційного телебачення України з багатомірністю їхніх характеристик, на основі яких функціонують сучасні інформаційні телепрограми, формуються їхні нові типові ознаки; визначення параметрів діяльності тележурналіста в інформаційній програмі, які дозволяють засвідчити принципові творчі і функціональні характеристики сучасної української інформаційної тележурналістики; а предметом дослідження – інформаційна телевізійна програма та процеси її типологізації за перші п”ять років існування незалежних ЗМІ в Україні, формування нового типу тележурналіста-інформаційника.
Необхідними методами для продуктивної реалізації дослідження стали: порівняльно-історичний, конкретно-типологічний, соціологічний, методи спостереження та інтерв”ю. Саме цей комплекс методів у поєднанні із досвідом журналістської діяльності автора в Національній телекомпанії України дозволяє реально відобразити закономірності і тенденції розвитку інформаційного телебачення України.
Зв”язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов”язана з комплексною загальнокафедральною темою ”Інформаційно – публіцистичні та комунікативні проблеми телерадіомовлення України”, у межах якої кафедрою телебачення і радіомовлення Інституту журналістики здійснюються монографічні, методичні, книго- та пресознавчі дослідження.
У дисертаційній роботі подається розгорнений аналіз праць науковців, які досліджували історичні, функціональні, методологічні та інші аспекти розвитку інформаційного телебачення. Серед них Е.Г.Багіров, Р.А.Борецький, В.В.Бугрим, В.М.Вільчек, Е.М.Вільчек, П.С.Гуревич, З.Е.Дмитровський, Г.І.Зубков, Р.М.Ільїн, Л.В.Крапивська, Г.В.Кузнецов, В.В.Лизанчук, І.Г.Мащенко, В.Я.Миронченко, С.О.Муратов, О.Ф.Нечай, Г.Г.Почепцов, А.Л.Сокольська, В.Л.Цвік, Ю.Г.Шаповал, Т.В.Щербатюк, О.Я.Юровський та інші. Таким чином, теоретичну основу роботи склали наукові та науково-публіцистичні праці з основ тележурналістики, видані провідними українськими та закордонними теоретиками і практиками телебачення, звернення до основ філософського, соціологічного, лінгвістичного трактування ролі інформаційного телебачення в суспільстві і впливу його на аудиторію, аналіз тенденцій розвитку інформаційних телепрограм в Україні, які простежуються в українській періодиці, спеціальних виданнях та посібниках із технології телевізійного виробництва.
Науково – практичною метою роботи є специфіка інформаційного телемовлення України, яка розглядається за допомогою історично-порівняльного методу з використанням типологічної характеристики. А також виокремлення особливостей національних інформаційних програм і узагальнення впливу світового досвіду виробництва програм на розвиток і реорганізацію українського інформаційного мовлення. Такий підхід надає можливість визначити типові характеристики програм інформаційного телемовлення і виявити універсальні для сучасного інформаційного телебачення України типи передач.
Творчо-прикладна мета роботи пов”язана із перспективами функціонування українського інформаційного мовлення в нових організаційних умовах, а, отже, з моделюванням практичних комунікативних і структурних основ інформаційних телепрограм.
Завдання дослідження такі:
1.Узагальнення досвіду, нагромадженого інформаційними редакціями державного і недержавного інформаційного телемовлення у взаємодії з аудиторією і його проекція на сучасний стан всієї української інформаційної тележурналістики.
2.Виявлення зв”язку між типом передачі, властивими їй жанрами, типом ведучого і способом залучення аудиторії до участі в ній.
3.Опрацювання методики аналізу інформаційних телепрограм із врахуванням багатомірності їхніх характеристик.
4.Визначення та класифікація основних параметрів журналістської творчості в інформаційній телепрограмі.
5.Розробка оптимізаційних рекомендацій щодо формотворення програм у системі інформаційного телемовлення.
Науковою новизною одержаних результатів є синтез традицій і новітніх тенденцій, характерних для інформаційного телемовлення України в період побудови незалежних ЗМІ. У роботі вперше теоретично визначені типологічні ознаки програм інформаційного телебачення України протягом 1991-1996 років, дається грунтовна жанрова характеристика типів програм, пропонуються перспективні напрями розвитку жанрів в інформаційному телемовленні, розглядається кольористика та зображальна естетика інформаційних телепрограм, що раніше в такій проекції не досліджувалося, запропоновані дискусійні питання, які стосуються типовості і винятковості, діалогічності і монологічності українського інформаційного телебачення, подаються рекомендації щодо оптимізації структури інформаційних телепрограм України і журналістської творчості. У зв”язку з тим, що в наукових результатах, одержаних раніше, не приділялося достатньої уваги проблемам екранної роботи тележурналіста в інформаційній програмі, в дисертації дістала подальший розвиток методика персоніфікації інформації та роль особистості в інформаційному телемовленні, професійна характеристика журналіста-інформаційника як телевізійного персонажа. Тому комунікативні особливості кожного із типів інформаційних програм розглядаються в роботі через персоніфікацію інформаційних повідомлень та персоніфікацію особистості тележурналіста.
Типологічно виправданим також вважається проведення порівняльного аналізу програм державних і недержавних телекомпаній, які, конкуруючи між собою в загальнонаціональному інформаційному просторі, прискорювали процес формування інформаційного телемовлення України. А також звернення до закордонного досвіду структурної побудови інформаційних телепрограм, які відіграли помітну роль у становленні нового українського інформаційного телебачення. Програма “УТН” Творчо-виробничого об”єднання “УТН” Національної телекомпанії України (державне національне мовлення), програма “Вісті” Інформаційного телевізійного агенства “Вікна” (недержавне регіональне мовлення), інформаційні програми іноземних компаній “Deutsche Welle” (громадсько-правове світове мовлення) і “CNN International” (приватне світове мовлення) – впливові представники телеринку України, які сприяли формуванню у першій половині 90-х років комплексної моделі майбутнього інформаційного телебачення незалежної країни.
Практичне значення одержаних результатів полягає у доповненні навчального курсу з української інформаційної тележурналістики новими розробками у сфері створення інформаційних програм, реорганізації існуючих, в яких методика комунікації, структурні характеристики потребують докорінних змін. Зібраний матеріал про закономірності створення в Україні ринку телевізійної інформації може бути використаний для підготовки спецкурсів “Інформаційна телепрограма в Україні – перехід до світових форматів розвитку”, “Новий тип журналіста в інформаційній телепрограмі”. Як засвідчує практика, студентам-журналістам найчастіше доводиться розпочинати свою професійну діяльність в інформаційному телемовленні, тому можливе комплексне відображення цих аспектів у спеціальних навчальних посібниках.
Особистий внесок здобувача. Дисертанткою розроблено авторський навчальний курс “Сучасна інформаційна телепрограма в Україні” для студентів 2-го курсу телевізійної спеціалізації, який читається протягом 1996/2000 років, спецкурс “Кольористика та зображальна естетика інформаційної телепрограми” для студентів-магістрів, творчу майстерню “Професія-телерепортер” для студентів-бакалаврів Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.
Об”єкт дослідження складають тексти передач, відібрані для системного аналізу з архівів Національної телекомпанії України, недержавних телекомпаній України та закордонних телеорганізацій, програми яких транслювалися протягом досліджуваного періоду державними та приватними телеканалами України. Таким чином, розглядаються національні та регіональні інформаційні програми України, програми світового інформаційного телемовлення, взаємозв”язки структур таких програм та відмінності у підході до виробництва інформаційного продукту, новітні тенденції і проблеми діяльності журналіста відповідно до технології виробництва.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації, які становлять теоретичну і практичну основи дисертаційного дослідження, оприлюднені і опубліковані як тези доповідей на міжнародних і звітних науково-практичних конференціях, зокрема: Телевізійна інформація в Україні: вчора і сьогодні // Роль мас-медіа у плюралістичному суспільстві: Мат. міжнар. конф. (26-27 жовтня 1995 р.) / За загал. ред. А.З.Москаленка. – К., 1996. – С.104-106; Інформаційна телепрограма в Україні: гонитва за світовими традиціями // Журналістика й проблеми формування нової політичної еліти в посткомуністичних державах: Мат. міжнар. наук.-практ. конф. (18-19 січня1996 р.) / За загал. ред. А.З.Москаленка. – К.,1996. – С.63-65; Екранна творчість тележурналіста в інформаційній програмі // Укр. журналістика – 96: Мат. наук.-практ. конф. (8-9 квітня 1996 р.) / За загал. ред. А.З.Москаленка. – К.,1996. – С.38-41; “Кухня приватизації” в українському телеефірі // Укр. журналістика – 97: Мат. наук.-практ. конф. (11 квітня 1997 р.) / За загал. ред. А.З.Москаленка. – К.: Центр вільної преси, 1997. – С.67-71, а також у програмі навчальних дисциплін: Техніка і технологія ЗМІ (заняття на виробництві) // Програми навчальних дисциплін / За загал. ред. А.З.Москаленка, В.Я.Миронченка. – Т.2. – К.:ЦВП, 1998. – С.107-108.
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження В.В.Гоян опубліковано у п”яти статтях вітчизняних наукових видань та чотирьох тезах доповідей на міжнародних і звітних науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, поділених на підрозділи і пункти, висновків, списку використаних джерел та трьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, у тому числі 5 сторінок списку використаних джерел (130 найменувань) і 30 сторінок додатків (рекомендованої літератури у додатку В – 225 позицій, у додатках А і Б наведено 12 таблиць і сценарій інформаційної програми, що наочно ілюструють авторські теоретичні висновки і підтверджують більшість типологічних позицій, проаналізованих у дисертації).

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано вибір теми, визначено мету і завдання дослідження, його хронологічні рамки, актуальність і новизну роботи, методику і методи вивчення предмета; визначається зв”язок роботи з науковими програмами, планами, темами, подається розгорнений аналіз наукової літератури стосовно досліджуваної проблеми; зазначаються дані щодо особистого внеску здобувача, апробації результатів дисертації, публікацій, стуктури роботи.
У першому розділі “Інформаційна програма в системі телевізійного мовлення України” зроблена спроба за допомогою історично-порівняльного методу виявити тенденції розвитку українського інформаційного телемовлення протягом досліджуваного періоду і показати, як вони вплинули на формування типів інформаційних програм, жанрову структуру та специфіку журналістської творчості в сучасному інформаційному телебаченні.
За структурну одиницю типу в роботі запропонований термін “програма” як сукупність певних незмінних систем, пов”язаних композиційною єдністю, що має певне цільове призначення. Отже, інформаційна телевізійна програма як об”єкт для типологізації – це стала система, в якій форма поєднується зі змістом об”єктивним, інформативним, тематичним зв”язком, результатом якого є візуальне і вербальне сприйняття окремих творів на телеекрані як елементів цілого. Як об”єкту телевізійного мовлення, їй властиві тенденції функціонального, мовного, подійного синкретизму, що виявляються, насамперед, в історичному контексті.
У першому підрозділі ”Українське телебачення: ефірні традиції та реорганізації програм” подається історична розвідка становлення українських інформаційних телепрограм і констатується, що весь шлях, пройдений УТ протягом десятиліть, позначений не лише реорганізаційними змінами програмної політики та ідеологічних установок, а й боротьбою між новаторськими ідеями і “телевізійною патріархальністю”, формуванням цивілізованого телеринку, новими взаємовідносинами між засобами масової комунікації та суспільством. Від першої прямоефірної трансляції – до міжнародних телемостів у прямому ефірі, від перших аморфних телерепортажів із зони Чорнобиля у 1986 році – до гласних журналістських розслідувань у 1996-му, від державної монополії – до недержавних ЗМІ, від диктора – до журналіста-”анкормена”, від 16-мм кіноплівки – до “BETACAM SP” – все це характеризувало інформаційні телепрограми в Україні до середини 90-х років і вимагало певного хронологічного осмислення, що і було запропоноване у дисертації:
1 етап (1939 – 1951 роки) – спроби технічних експериментів у сфері практичного інформаційного телемовлення: перша телетрансляція з Києва.
2 етап (1951 – 1972 роки) – закладання основ інформаційного телемовлення в Україні: створення першого в Україні Київського телецентру і перша телетрансляція у прямому ефірі; організація республіканського та обласного регіонального телемовлення в Україні – Держтелерадіо УРСР та загально-республіканського телеканалу УТ; створення Головної редакції інформації Держтелерадіо УРСР та редакцій інформації в обласних телекомітетах; вихід перших інформаційних телепрограм в столиці та регіонах і остаточне формування загальнореспубліканської інформаційної телемережі.
3 етап (1972-1991 роки) – розвиток функціональних особливостей та становлення типологічних основ українських інформаційних телепрограм: двоканальне телемовлення в Україні; перетворення УТ із загальнореспубліканської у національну телесистему; внутрішні і технічні реорганізації в системі інформаційного телемовлення України, пов”язані, зокрема, із трансляцією інформаційних телепрограм у кольорі і в прямому ефірі; перехід від дикторського до авторського ведення інформаційних програм як намаганння персоніфікації інформації; перші інформаційно-розважальні програми.
4 етап (1991 – 1996 роки) – остаточне становлення типологічної взаємозалежності програм інформаційного телемовлення і, відповідно, фіксація основних параметрів журналістської діяльності щодо відображення інформації в телеефірі: триканальне телемовлення в Україні; створення Державної телерадіомовної компанії України; формування системи недержавних телестанцій; створення телевізійної законодавчої бази в Україні і, відповідно, структурні та творчі реорганізації в системі інформаційного телемовлення; організація творчо-виробничого об”єднання “УТН”; створення Держтелерадіо України та Національної телекомпанії України; перші інформаційно-аналітичні програми; становлення інформаційних телепроектів в ефірі недержавних телекомпаній як нове бачення ролі інформації в суспільстві.
У другому підрозділі ”Типові та жанрові особливості сучасних інформаційних телепрограм” обгрунтовано необхідність типологічної характеристики інформаційних телепрограм першої половини 90-х років, які за своєрідністю історичного становлення та закономірностями розвитку, специфікою верстки та структурою жанрової побудови можуть формувати ознаки трьох типів: інформаційного (або теленовин); інформаційно-аналітичного (або інформаційно-публіцистичного), інформаційно-розважального (або інформаційно-музичного).
Інформаційний тип програм – це традиційна форма телевізійного мовлення, типовими особливостями якого є регулярна частотність ефіру протягом доби або тижневого ефірного циклу, можливість виходу за рамки програмної композиційної єдності (так звані короткі випуски новин, тобто зменшення стандартного хронометражу) або інформаційні програмні блоки (збільшення стандартного хронометражу), використання виключно інформаційних жанрів і, безперечно, – оперативність подачі інформації. Цей тип програм сформований із певної пропорції світових, національних та місцевих (регіональних) новин.
Інформаційно-аналітичний тип програм є синтетичною формою телевізійного мовлення, яка поєднала оперативність, подієвість та аналітику, що перебувають в рамках сталої композиційної єдності. Змістом програм, які складають інформаційно-аналітичний тип мовлення, є аналіз актуальних питань зовнішньої та внутрішньої політики країни, суспільного та громадського життя, соціально-економічних проблем, а також досягнень та подій у галузі науки, культури, спорту. Особливостями програми інформаційно-аналітичного типу є здебільшого щотижневий телеефір, в якому аналізуюються та коментуються події, про які інформувалося в щоденних програмах інформаційного типу. Світові, національні або місцеві (локальні) новини втілюються у двох видах програм інформаційно-аналітичного типу – монотематичному та політематичному.
Інформаційно-розважальний тип програм також синтетична за конструкцією телеефірна структура, що формується з окремих взаємозалежних сегментів: інформаційних відеосюжетів, студійної роботи ведучого передачі, а також відеокліпів, пізнавальних чи гумористичних номерів тощо, які пов”язані в певному порядковому співвідношенні, розрахованому на сприйняття “інформуючи-розважати”, і складають завершену композиційну єдність. Особливістю програм інформаційно-розважального типу є щоденний (ранковий або вечірній) ефір.
Типи програм інформаційного телемовлення характеризуються певною кількісною варіацією інформаційних (замітка, відеоповідомлення), інформаційно – аналітичних (телеінтерв”ю, телерепортаж, телевиступ, телезвіт, відеозвіт, телеетюд) та аналітичних (телеогляд, телекоментар) жанрів, що формують структурні типові ознаки телепередач.
Отже, у першому розділі констатується: історія розвитку інформаційної телепрограми в Україні – це історія переходу від чисто інформаційного типу телепрограм до інформаційно-аналітичного та інформаційно-розважального. Кожен із цих типів є функціонально самостійним і пов”язаний один з одним характерною системою відображення та інтерпретації фактів, явищ, подій, власне інформації.
Другий розділ “Телевізійна інформація як сфера журналістської діяльності” – це спроба вперше визначити параметри професійної діяльності журналіста у типах програм інформаційного телемовлення, які формуються у таких сферах сприйняття інформації, як персоніфікація та імідж, а також щодо таких функціональних особливостей телебачення, як зображення і колір. Детальному аналізу специфіки параметрів діяльності журналіста в інформаційному телемовленні присвячені наступні два підрозділи.
У першому підрозділі ”Персоніфікація як метод подачі інформації” дається детальний аналіз ролі і складових критеріїв персоніфікації інформації, пропонуються види персоніфікації, а також визначення персоніфікації як відправної точки того, що називається рейтинговістю телепрограми або телеканалу, популярністю телевізійного журналіста. Персоніфікація телевізійної інформації має власні норми і закони, які залежать від функціональних особливостей телебачення, зокрема від візуальної і вокальної ситуації, що втілюються в телевізійній мові. Телевізійна мова завжди діалогічна, бо лише шляхом діалогу можлива персоніфікація інформації і її результативне сприйняття. Телевізійна мова залежить від об”єктивно-суб”єктивних взаємостосунків між журналістом і аудиторією, що визначається такими категоріями як контакт і симпатія. Саме завдяки телевізійній мові формується особистісна, індивідуальна подача інформації, яка через телеекран спрямована на її сприйняття іншою особистістю, індивідуумом.
У дисертаційній роботі наголошується, що такі комунікативні конструкції персоніфікованої інформації, як видимість і тілесність особистості (телеперсонаж, телетипаж, телеімідж, телеобраз); обличчя людини, телепортрет, телефізіогноміка, телегенічність, ідентифікація (візуальна персоніфікація інформації); стиль викладу інформації, інтонація, емоції, ритміка мовлення, драматургія, манера ведення програми і найосновніше – слово (вербальна персоніфікація інформації),- складають в комплексі мотивацію сприйняття і в певних пропорціях властиві кожному з типів інформаційних програм. Залежно від поєднання формотворчих і змістових елементів телепрограми, її спрямованості на аудиторію, тобто залежно від типу програми, формується психологічний тип особистості тележурналіста і, відповідно, глядача. Таким чином, кожному типу програм інформаційного телемовлення відповідає певний психологічний тип індивідуумів, основним завданням яких є безпосередня організація персоніфікації інформації.
У другому підрозділі ”Екранна творчість тележурналіста: типологічний контекст” детально розглядаються параметри діяльності журналіста щодо таких функціональних особливостей телебачення, як зображення і колір, а також система формування іміджу в інформаційному телемовленні, що пов”язана із професійною характеристикою журналіста.
Автор зазначає, що всі параметри діяльності журналіста завжди містяться у причинно-наслідковій ситуації, бо методика їхнього втілення залежить не лише від типу програми, але й від тієї чи іншої журналістської професії. Тобто імідж особистості і журналістські професії, характерні для кожного із типів програм інформаційного телемовлення, безпосередньо пов”язані з кольористикою і зображальними традиціями, що є властивими кожному із типів програм, бо журналіст може бути “кольоровим” або “безбарвним”, типовим або нетиповим, а його імідж – телевізійним або нетелевізійним, “кольоровим” або “чорно-білим”, “теплим” або “холодним”. Отже, тележурналіст, професійно покликаний виконувати функцію інформування, працює ведучим, редактором, коментатором, репортером, оглядачем, кореспондентом або інтерв”юєром, завжди матиме сформований імідж, який, незалежно від його бажання, перебуватиме на межі протистояння двох протилежностей. Або він сприймається аудиторією (моноімідж – створений на базі однієї професії, наприклад, журналіст-репортер, чи поліімідж – створений на базі кількох професій, наприклад, журналіст-ведучий, що одночасно є редактором, коментатором і оглядачем), або не сприймається взагалі. Отже, процес формування телеіміджу особистості завжди пов”язаний із процесом його сприйняття телеаудиторією, позитивом чого є ефект персоніфікації інформації, негативом – відсутність такого ефекту.
Кожен із типів програм інформаційного телемовлення відзначається певними візуальними типологічними характеристиками (тут зображення і колір), які дозволяють журналістові, що працює в кадрі, знайти і втілити екранний імідж як напрацьований і самостворений комплекс властивостей. І для цього існують певні типові і виняткові характеристики формування телеіміджу. До типових належать нормативні елементи, які є загальноприйнятими у світовому інформаційному телемовленні – виключно візуальні та вербальні дані індивідууму, характерні для однієї професії, тобто – моноімідж; до виняткових – поліімідж, ментальна характеристика особистості, а також специфіка аудиторії, суспільства і засобів масової інформації (“телевізійної ситуації”) в суспільстві.
ВИСНОВКИ

1. Протягом зазначених у роботі етапів становлення українського інформаційного телемовлення констатується, що розвиток інформаційних телепрограм в Україні залежав від впливу об”єктивних (законотворення, ідеологія, фінансування) та суб”єктивних (іноземні інвестиції, світовий досвід виробництва інформаційної телепродукції) передумов; позитивні зміни в інформаційних телепрограмах (прямоефірне мовлення, перехід від дикторського до авторського ведення, нові методи подачі інформації, формування структурних, тематичних особливостей і типологічних ознак інформаційних програм) були логічними і закономірними на УТ в результаті “боротьби ідеологій”, прогресивного та регресивного в суспільстві і в національних мас-медіа зокрема.
2. Розглянута в теоретичному і прикладному аспектах модель інформаційної телевізійної програми в Україні, що становилася в періоди тоталітарного і демократичного суспільства, у сфері державного і недержавного телемовлення, продемонструвала протягом першої половини 90-х років ту комунікативну методику, яка сформувалася на закономірностях функціонування інформаційного, інформаційно-аналітичного, інформаційно-розважального типів програм.
3.Типологічні ознаки кожного з типів програм української інформаційної тележурналістики залежали від таких об”єктивних факторів: були створені нові форми і методи подачі інформації, які відповідали “соціальному замовленню”, а, отже, характеризувалися лише йому властивими нормами і критеріями сприйняття; укорінилося нове розуміння телевізійної інформації як способу отримання реального прибутку для телевиробників, у звязку з чим інформація стала товаром; було прийнято ряд законів щодо інформаційної політики ЗМІ, які регламентували нові завдання для мас-медіа – “інформуючи – навчати і розважати”; також в основному на початок 1997 року був сформований телевізійний ринок, на якому співпрацювали й конкурували державні та недержавні телекомпанії, розвивалося суспільне телебачення. Як наслідок, відбувся перехід на нову технологію телевізійного виробництва, що забезпечило можливість створення якісного інформаційного телепродукту та можливість його вибору аудиторією; розвивалися новітні візуальні та вербальні форми відтворення та інтерпретації фактів, явищ, подій; змінювалася жанрова структура інформаційних телепрограм, формувався новий тип тележурналіста, урізноманітнювалися його професійні характеристики і способи їхнього практичного застосування.
4. Для жанрових особливостей інформаційного телемовлення протягом проведених досліджень було характерним утворення нових жанрів та їхня асиміляція (наприклад, жанр “story”, що класифікується як “короткий інформаційний фільм”); поєднання у верстці всіх типів програм функціональних особливостей інформаційних, інформаційно-аналітичних та аналітичних тележанрів; переважаючий розвиток “телерепортажу” і “телеінтерв”ю”, а також зменшення частотності використання “відеозвітів” та чистих у візуально-вербальному розумінні “телевиступів”.
5. Зафіксовані в роботі типи програм і надалі будуть базовими для перспективного функціонування інформаційного телемовлення в Україні, тобто інформаційну сітку мовлення будь-якої телекомпанії формуватимуть програми інформаційного, інформаційно-аналітичного, інформаційно-розважального типів, які за необхідністю можуть пропорційно розміщуватися в добовому або тижневому годинному форматі. Автор дисертації прогнозує, що, наприклад, державне телебачення в процесі конкуренції із потужними недержавними телекомпаніями (телеканалами) дедалі більше може схилятися до виробництва програм інформаційно-розважального типу із обов”язковим збереженням сітки мовлення програм інформаційного та інформаційно-аналітичного типів як реальних об”єктів впливу на громадську думку. Конкуренція на телевізійному ринку може диктувати початок процесу спеціалізації, профілізації недержавних телекомпаній (телеканалів), тобто орієнтації на виготовлення програм одного типу, як це засвідчив початок 1998 року, коли телеканал “ICTV” (Київ) виготовляв програми в основному інформаційно-розважального типу, телеканал “СТБ” (Київ) – інформаційно-аналітичного типу. Оскільки розглянуті типи мовлення є лише базовими, на основі і при взаємодії яких у процесі виникнення нових телевізійних технологій можуть формуватися нові типологічні характеристики і, відповідно, нові типи інформаційних телепрограм.
6. Типи програм інформаційного телемовлення співвимірюються за допомогою як спільних, так і відмінних характеристик. До основних спільних характеристик належать: акумулювання інформації, функціональне виникнення нових жанрів і їхня асиміляція, персоніфікація як метод подачі інформації, а до основних відмінних – специфіка і методика подачі інформації, психотип телеведучого і телеглядача, часові і хронометражні особливості викладу і сприйняття інформації, оптимальний комплекс задіяних жанрів, кольористика і зображальна естетика, мовно-стилістичний баланс, акустичність сприйняття інформації, співвідношення журналістських професій.
7. Параметри професійної діяльності журналіста безпосередньо пов”язані з типами програм інформаційного телемовлення як формами візуального мистецтва. В дисертації наголошується, що специфіка телевізійного мистецтва полягає в тому, що за процесом людської творчості можна безпосередньо спостерігати на телеекрані і мати постійний вплив на нього, бо ефективність зображення і кольористика кадру, персоніфікація особистості на телебаченні та створення іміджу тележурналіста – це саме ті взаємопов”язані категорії, які засвідчують, що телебачення постійно перебуває в русі, його розвиток динамічний, самовдосконалюваний. І, таким чином, сучасне телебачення, зокрема інформаційне, все більше сприймається теоретиками і практиками не лише як модель відображення дійсності, але й як модель проникнення в її сутність за допомогою функціональних можливостей телебачення як мистецтва і можливостей особистості як творця.
8. Персоніфікація як метод подачі інформації є одним із найголовніших способів донесення до аудиторії фактів, явищ і подій, що відбулися, відбуваються або будуть відбуватися. Кожна особистість, акумулюючи інформацію, так чи інакше персоніфікує її, свідомо чи підсвідомо прагне переповісти співбесідникові, додаючи власні емоції і думки, співпереживаючи і співвимірюючи її. Персоніфікована інформація невіддільна від особистості, бо лише завдяки процесу індивідуального переосмислення вона в тому чи іншому вигляді потрапляє до глядача. Саме від цього процесу залежить успіх телевізійної програми, телевізійного каналу і самого журналіста.
9. Спираючись на власні спостереження і результати проведеного дослідження, дисертант пропонує у висновках до роботи практичні рекомендації, які стосуються професійної діяльності журналіста в інформаційному телемовленні, що подаються в контексті методики контакту з аудиторією: вибір і вибірковість телеглядача, робота з текстом, пошук власного стилю, іміджу, організація зворотнього зв”язку і т.д.; а також рекомендації щодо окремих функціональних змін в інформаційних телепрограмах, стосовно структури і верстки програм, методики і стилістики подачі інформації, зображальної естетики і кольористики кадру для всіх типів програм інформаційного телемовлення.
10. Типологічна характеристика як метод дослідження дала можливість зафіксувати сталі типи програм інформаційного телемовлення в період становлення національних ЗМІ України, параметри журналістської діяльності в типах інформаційних програм, простежити закономірності перспективного розвитку інформаційного телебачення в цілому. Але одночасно існує й цілий пласт цікавих типологічних граней для майбутніх досліджень інформаційної телепрограми в Україні: по-перше, її функціонування в умовах сформованого інформаційного телеринку в державі і світі, тобто іншого об”єктивного і суб”єктивного впливу на розвиток української інформаційної тележурналістики; по-друге, практичного застосування моделі інформаційної телевізійної програми, запропонованої в дисертаційній роботі.

Основні положення та результати дисертаційного дослідження
викладено автором у таких наукових публікаціях:

1. Кобинець (Гоян) Віта. Візуально-вербальний контекст телеінформації (до постановки питання) // Вісник Київського університету. С.: Журналістика. – Вип.2. – К.: Інтех-прес. – 1995.- С.106-117.
2. Гоян Віта, Гоян Олесь. Формати радіостанцій. Організація бізнес-плану ефірної діяльності // Вісник Київського університету. С.: Журналістика. – Вип.3. – К.: Інтех-прес. – 1996. – С.137-148.
3. Гоян Віта, Гоян Олесь. Телебачення і радіомовлення України: роздержавлення і приватизація // Роль ЗМІ в процесах державотворення/ За загал.ред. А.З.Москаленка. – К.:ЦВП, 1997. – С.59-63.
4. Гоян Віта. Естетика телевізійного висвітлення ринкових реформ в Україні // Укр. журналістика-98 / За загал. ред. А.З.Москаленка – К.:ЦВП, 1998. – С.84-88.
5. Гоян Віта. Персоніфікація телевізійної інформації: методика подачі // Укр. журналістика-99 / За ред. проф. А.З.Москаленка. – К.: Центр вільної преси, 1999. – С.96-100.

Анотації

Гоян В.В. Інформаційна телевізійна програма: типологічна характеристика, параметри діяльності журналіста. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 – журналістика. – Інститут журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, Київ, 1999.
Дисертація присвячена дослідженню становлення і розвитку в Україні інформаційного телебачення, аналізу типоформотворення інформаційних телепрограм, специфіці професійної діяльності журналіста в процесі отримання і відображення інформації. Автор розглядає механізми структурної та типологічної побудови інформаційної телепрограми, які безпосередньо пов”язані зі стилістичними і жанровими особливостями, вперше вводить ряд проекцій (персоніфікація інформації, імідж особистості, зображальна естетика, кольористика), які сприяють комплексному вивченню предмета, викладає власні практичні рекомендації щодо подальшого функціонування інформаційного телемовлення в Україні. Увесь комплекс проблем, зазначений у дисертаційній роботі – це спроба створення універсальної класифікаційної моделі інформаційної телевізійної програми, визначення закономірностей її розвитку та оптимізаційних аспектів на перспективу.
Ключові слова: інформація, інформаційне телебачення, тип інформаційної телепрограми, жанрові особливості, персоніфікація, зображальна естетика, колір, імідж особистості, професійна діяльність журналіста.

* * *

Goyan V.V. Information TV programme: typological characteristic, parameters of journalist’s activity. – Manuskript.
Thesis for getting scientific degree of a candidate of philological sciences on speciality 10.01.08 – a journalism. – Institute of Journalism of Taras Shevchenko’s University in Kyiv, Kyiv, 1999.
This thesis investigates the formation and development of informational television in Ukraine, as well as analyzes the type and form of making TV programmes, specifics of a journalist’s professional activity and the process of obtaining and presenting information. The author scrutinizes the mechanisms of structural and typological construction of informational TV programmes, which are directly linked with stylistic and genre peculiarities and for the first time introduces a number of projects (personification of information, image of a personality, descriptive aesthetics, coloristics) which help to comprehensively study the subject. The author lays down his practical recommendations as to the further functioning of informational television in Ukraine. The entire complex of problems contained in the thesis is an attempt to create a universal classification model of informational TV programme, to determine the laws of its development as well as the optimum aspects for the perspective.
Key words: information, informational television, type of informational TV programme, genre peculiarities, personification, descriptive aesthetics, color, image of a personality, journalist’s professional activity.

* * *

Гоян В.В. Информационная телевизионная программа: типологическая характеристика, параметры деятельности журналиста. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 – журналистика. – Институт журналистики Киевского университета имени Тараса Шевченко, Киев, 1999.
Диссертация содержит исследование становления и развития в Украине информационного телевидения, анализ типоформообразования информационных телепрограмм, специфики профессиональной деятельности журналиста в процессе получения и отображения информации. Автор рассматривает механизмы структурного и типологического построения информационной телепрограммы, непосредственно связаной со стилистическими и жанровыми особенностями, впервые вводит ряд проекций (персонификация информации, имидж личности, изобразительная эстетика, цвет), способствующие комплексному изучению предмета, предлагает собственные практические рекомендации, касающиеся дальнейшего функционирования информационного телевещания в Украине.
В работе впервые теоретически определены типологические особенности программ информационного телевидения Украины первой половины 90-х годов, рассмотрены жанровая характеристика типов программ, цвет на телевидении и изобразительная эстетика информационных телепрограмм, что ранее в такой проекции не исследовалось. В связи с тем, что в научных результатах, полученных ранее, не акцентировалось достаточного внимания на проблемах экранной работы журналиста в информационной программе, в диссертации получили дальнейшее развитие методика персонификации информации и изучение роли личности в информационном телевещании, профессиональная характеристика журналиста-информационщика как телевизионного персонажа.
Базируясь на собственных наблюдениях, результатах проведенных исследований, диссертант предлагает в работе практические рекомендации по специфике профессиональной деятельности журналистов в информационном телевещании: выбор и избирательность телезрителя, работа с текстом, поиск собственного стиля, имиджа, организация обратной связи и т.д. Также поданы рекомендации по отдельным функциональным изменениям в информационных телепрограммах Украины, а именно: структура и верстка программ, методика и стилистика подачи информации, эстетика изображения на телеэкране и цветоопределение кадра для всех типов программ информационного телевещания.
Практическое значение полученных результатов разрешают дополнить учебный курс по украинской информационной тележурналистике новыми разработками в сфере создания информационных программ, реорганизации существующих, в которых методика коммуникации, структурные особенности требуют существенных изменений. Собранный материал о закономерностях создания в Украине рынка телевизионной информации может быть использован для подготовки спецкурсов “Информационная телепрограмма в Украине – переход к мировым форматам развития” или “Новый тип журналиста в информационной телепрограмме”. Как свидетельствует практика, студентам-журналистам чаще всего приходится начинать собственную профессиональную деятельность в информационном телевещании, поэтому возможным считается комплексное отображение результатов исследований диссертанта в специальных учебных пособиях.
Весь комплекс проблем, определенный в диссертационной работе – это попытка создания универсальной классификационной модели информационной телевизионной программы, определение закономерностей ее развития и оптимизационных аспектов на перспективу.
Ключевые слова: информация, информационное телевидение, тип информационной телепрограммы, жанровые особенности, персонификация, изобразительная эстетика, цвет, имидж личности, профессиональная деятельность журналиста.

* * *

Підписано до друку_________1999 р. Формат 60х84/16.
Гарнітура “Таймс”. Обл.-вид. арк. 1,38. Умовн. друк. арк. 1,05.
Наклад 100 прим. Зам. № .

Надруковано у навчальній друкарні Інституту журналістики
Київського університету імені Тараса Шевченка.
254119, Київ-119, вул. Мельникова, 36/1.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020