ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Івасик Наталія Орестівна

УДК: 796. 011. 3 + 615. 8. + 616. 48: 616. – 053. 2

Індивідуалізація фізичної реабілітації дітей, хворих на бронхіальну
астму

24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук

з фізичного виховання і спорту

.

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Львівському державному інституті фізичної культури
Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту.

Науковий керівник: кандидат біологічних наук, доцент

Вовканич АндріЙ Степанович,

Львівський державний інститут фізичної культури,

завідувач кафедри фізичної реабілітації.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Беш Леся Василівна,

Львівський національний медичний університет

імені Данила Галицького,

професор кафедри факультетської

і шпитальної педіатрії;

кандидат педагогічних наук, доцент

БОРОДІН ЮРІЙ АНДРІЙОВИЧ,

Національний університет фізичного виховання

і спорту України,

декан факультету спортивної медицини і

фізичної реабілітації.

Провідна установа: Прикарпатський університет імені Василя Стефаника,
кафедра теорії і методики фізичного виховання та спорту, Міністерство
освіти і науки України, м. Івано-Франківськ.

Захист відбудеться 5 березня 2004 року о 14 годині 30 хвилин під час
засідання спеціалізованої вченої ради К 35. 829.01 Львівського
державного інституту фізичної культури за адресою: 79000, м. Львів,
вул. Костюшка, 11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного
інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

Автореферат розіслано 3 лютого 2004 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О. М. Вацеба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Здоров’я дитячого населення характеризується рядом
важливих показників, таких як фізичний розвиток, функціональний стан,
захворюваність та поширеність хвороб. У структурі захворюваності дітей
традиційно переважають хвороби органів дихання (Недельська С.М.,
Бессікало Т.Г. та ін., 2003).Одним із найбільш поширених серед них є
астма, яка значно обмежує життя хворих у фізичному, емоційному і
громадському аспектах.

За даними статистики, кількість хворих на бронхіальну астму у країнах
Європи та США сягає 5-7% від загальної чисельності населення
(Гнатейко О.З., 2002; Беш Л.В., 1998; Пухлик Б.М., Єфімова І.І.,
Горбатюк І.М., 1997; Droszcz W. 2003). В останні роки спостерігається не
тільки збільшення кількості хворих на астму, але і важкість перебігу
хвороби та смертність від неї (Ковальчук М.М., 1998; Ласиця О.І., 1998,
2001; Anderson N., 1992, Droszcz W., 2002). За даними міністерства
охорони здоров’я України з 1993 р. до 2000 р. захворюваність дітей на
бронхіальну астму в Україні збільшилась в 1,8 рази.

На сьогоднішній день успішно застосовуються методи медикаментозного
лікування бронхіальної астми. Однак часте і тривале застосування
медичних препаратів загрожує розвитком побічних явищ та ускладнень
(стероїдна залежність, сенсибілізація, зниження чутливості флори тощо)
(Убайдулаев А.М., Шарафутдінова Т.Х. та ін., 1998; Цой А.Н., 1998;
Уманець Т.Р., 2001; Bokiej J., Lato? T., 1995). Під час комплексного
лікування значно більшого ефекту можна досягти застосовуючи методи
фізичної реабілітації.

Сучасна система фізичного виховання має чітко зорієнтовані оздоровчі
завдання, поставлені Цільовою комплексною програмою „Фізичне виховання –
здоров’я нації” (1998), які мають вирішуватися у процесі занять фізичною
культурою. Це дозволяє більш повно використовувати засоби фізичного
виховання і фізичної реабілітації для дітей з різними патологіями
(Мухін В.М., 2000; Пешкова О.В., 2001; Уманець Т.Р., 2001;
Віленський О., 2002; Вовканич А.С., Бородін Ю.А., 2003) та бронхіальною
астмою зокрема для оздоровлення дітей.

Нині існує чимало різних методик масажу, дихальної гімнастики, ЛФК,
загартовування дітей, хворих на бронхіальну астму. Однак, важливою
проблемою, яка вимагає до себе пильної уваги, є розробка методик
фізичної реабілітації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини.

У зв’язку з цим є актуальним врахування особливостей перебігу
захворювання у дітей з бронхіальною астмою при впровадженні сучасних
методик фізичної реабілітації у практику реабілітаційних та
санаторно-лікувальних закладів. Воно має відбуватися з урахуванням
індивідуальних особливостей, періоду та симптоматики захворювання кожної
дитини.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось
відповідно темі 2.2.3 “Психофізична реабілітація неповносправних дітей
засобами фізичного виховання” Зведеного плану науково-дослідної роботи у
сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету
молодіжної політики, спорту і туризму України (номер держреєстрації
0102U002646).

Роль автора у виконанні цієї теми полягає у визначенні показників
функціонального стану дітей 7-13 років, хворих на бронхіальну астму та в
розробці індивідуальних реабілітаційних програм.

Об’єкт дослідження — фізична реабілітація хворих на бронхіальну астму.

Предмет дослідження — індивідуальні програми з фізичної реабілітації
дітей, хворих на бронхіальну астму.

Мета роботи – індивідуалізувати процес фізичної реабілітації дітей 7-13
років, хворих на бронхіальну астму.

Завдання дослідження.

Вивчити особливості застосування методик фізичної реабілітації дітей,
хворих на бронхіальну астму.

Вивчити функціональний стан дітей 7-13 років, хворих на бронхіальну
астму.

Розробити авторську методику фізичної реабілітації для дітей, хворих на
бронхіальну астму, зорієнтовану на індивідуальні функціональні
можливості та симптоматичні особливості дітей 7-13 років.

Експериментально перевірити ефективність запропонованої методики
фізичної реабілітації для дітей 7-13 років, хворих на бронхіальну астму.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел, реабілітаційні
обстеження, лікарсько-педагогічні спостереження, методи функціональної
діагностики, соціологічні методи, педагогічний експеримент, методи
математичної статистики.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів:

Виявлено особливості існуючих в практиці лікування дітей, хворих на
бронхіальну астму програм фізичної реабілітації;

Розроблено теоретико-методичні основи індивідуалізації процесу фізичної
реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму;

Розроблено авторський підхід до формування індивідуальної
реабілітаційної програми, що дозволяє ефективно застосовувати різні
методики фізичної реабілітації для кожної дитини;

Доповнено дані теорії і методики фізичного виховання про функціональний
стан дітей 7-13 років, хворих на бронхіальну астму;

Обґрунтовано організаційно-методичні підходи до фізичної реабілітації
дітей, хворих на бронхіальну астму;

Обґрунтовано алгоритм поетапної фізичної реабілітації з урахуванням
індивідуальних функціональних можливостей та симптоматичних
особливостей дітей, хворих на бронхіальну астму;

Доведено наявність взаємозв’язку між індивідуальним підходом у фізичній
реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму та ефективністю процесу
реабілітації.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:

визначено індивідуальні відмінності за показниками функціонального стану
дітей 7-13 років, хворих на бронхіальну астму;

розроблено авторську методику фізичної реабілітації для дітей, хворих на
бронхіальну астму;

розроблено практичні рекомендації щодо індивідуалізації фізичної
реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму;

розроблено і застосовано в домашній програмі фізичної реабілітації
індивідуальні плани для дітей, хворих на бронхіальну астму;

Основні положення дисертації представлені у вигляді методичних
рекомендацій для фахівців з фізичної реабілітації „Фізична реабілітація
дітей, хворих на бронхіальну астму” (Львів, 2003. – 64 с.), а також
використані для доповнення змісту навчальної дисципліни “Фізична
реабілітація при порушенні діяльності дихальної системи” для студентів
факультету фізичної реабілітації та оздоровчої фізичної культури у
Львівському державному інституті фізичної культури.

Матеріали дисертації можуть бути використані для написання навчальних
підручників та посібників з фізичної реабілітації, для розробки
спецкурсів для студентів спеціалізованих вищих навчальних закладів
України, для проведення курсів підвищення кваліфікації завідувачів
кафедр фізичної реабілітації та відділень реабілітації лікувальних
установ (закладів).

Результати проведених досліджень упроваджено в практику діяльності
лікувального процесу дітей, хворих на бронхіальну астму у Львівській
міській дитячій клінічній лікарні, шпиталі ім. А. Шептицького, дитячій
міській багатопрофільній клінічній лікарні №5 м. Запоріжжя, міській
дитячій клінічній лікарні м. Івано-Франківська та у навчальний процес
студентів кафедри фізичної реабілітації Львівського державного інституту
фізичної культури, що підтверджується відповідними актами впровадження
(від 26.06.2003 р., 1.07.2003 р., 14.02. 2003 р., 26.02.2003 р.,
3.07.2003 р).

Особистий внесок автора полягає у формулюванні теми, мети і завдань
дисертаційного дослідження; самостійній організації і проведенні
дослідження; пошуку, вивченні, аналізі та узагальненні літературних
джерел, присвячених питанням бронхіальної астми у дітей; проведенні
анкетування дітей, хворих на бронхіальну астму та їх батьків, розробці
методики фізичної реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму;
статистичній обробці отриманих результатів, їх описі та обговоренні.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні теоретичні
положення, експериментальні дані та висновки висвітлювалися у доповідях
на Міжнародних науково-практичних конференціях “Молода спортивна наука
України” (2001 — 2003), на ІІІ Міжнародній науково-практичній
конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з
особливими потребами” (Київ, 2002), науково-практичній конференції
“Актуальні питання педіатрії та дитячої хірургії” (Львів, 2003),
„Актуальні проблеми юнацького спорту” (Херсон, 2003), „Актуальні
проблеми організації фізичного виховання студентської та учнівської
молоді Львівщини” (Львів, 2003) та на кафедральних науково-практичних
конференціях викладачів Львівського державного інституту фізичної
культури (2001 — 2003).

Публікації. Результати дисертаційної роботи відображено у восьми
публікаціях, п’ять з яких — у фахових виданнях України, і одному
методичному посібнику. П’ять публікацій здійснено одноосібно.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з
переліку умовних скорочень, вступу, шести розділів, висновків,
практичних рекомендацій, списку літератури. Роботу викладено на 210
сторінках тексту, який містить 12 таблиць, 31 рисунок та 17 додатків.
Список використаної літератури містить 241 джерело, з яких 34 –
зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання
дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих
результатів, зазначено апробацію результатів дослідження і кількість
публікацій; подано структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі „Особливості фізичної реабілітації дітей, хворих на
бронхіальну” проаналізовано та узагальнено науково-методичну літературу,
яка стосувалась особливостей етіології, клініки, лікування та фізичної
реабілітації бронхіальної астми у дітей, проаналізовано досвід
організації і роботи та ефективності навчання у “астма–школі”.

Високий відсоток медикаментозної непереносимості серед хворих на
бронхіальну астму чимраз частіше спонукає дослідників звертати увагу на
немедикаментозні методи терапії і фізичної реабілітації, які дозволять
уникнути додаткової сенсибілізації організму хворого на бронхіальну
астму (Федосєєв Г.Б., Синицина Т.М., 1991; Чучалін А.П., 2001; Kurzawa
R., J?drys-K?ucjasz U., 1996).

При фізичній реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму особливу
увагу приділяють різним методикам дихальної гімнастики, дренажній
гімнастиці, методам загартовування, водним процедурам.

Варто зазначити, що у фізичній реабілітації хворих на бронхіальну астму
традиційно переважає підхід, за яким бронхіальну астму розглядають як
цілісне захворювання, а це не дає можливості повністю індивідуалізувати
сам процес реабілітації. Однак важливою проблемою, яка вимагає пильної
уваги, є розробка методів фізичної реабілітації з урахуванням
індивідуальних функціональних можливостей та симптоматичних особливостей
дитини.

Другий розділ „Організація і методи дослідження” містить опис
застосованих наукових методів та етапів проведення дослідження.

Перевірка робочої гіпотези і вирішення поставлених завдань передбачали
три етапне проведення досліджень.

Перший етап досліджень (жовтень 2000 р. — квітень 2001 р.) було
присвячено вивченню і теоретичному осмисленню проблеми. Аналіз
літературних джерел з проблеми дослідження дозволив нам обґрунтувати
мету, гіпотезу і основні завдання, розробити методичний апарат і схему
дослідження, уточнити об’єкт і предмет дослідження.

Другий етап досліджень (квітень 2001 р. – грудень 2002 р.. передбачав
збір інформації про фізичний стан та функціональні можливості дихальної
системи, історію хвороби дітей, хворих на бронхіальну астму. Дослідження
проводилося на базі відділень реабілітації та алергології міської
дитячої клінічної лікарні м. Львова. У ньому взяли участь 107 дітей
віком 7-13 років, хворих на бронхіальну астму, що поступали на лікування
у стаціонар, з них 72 хлопчиків і 35 дівчаток, що підтверджує
літературні дані про те, що хлопці хворіють на бронхіальну астму
частіше, ніж дівчата.

Діти були поділені на групи за віком, у кожній віковій категорії
виокремлені контрольна та експериментальна групи. За цим принципом було
створено 2 контрольні (22 та 25 дітей) та 2 експериментальні (по 30
дітей) групи віком 7-9 і 10-13 років. Набір дітей в експериментальні та
контрольні групи здійснювався у міру надходження їх на стаціонарне
лікування. Результати обстеження дітей заносились у розроблену нами
карту обстеження.

На підставі попереднього аналізу та отриманих результатів констатуючого
експерименту було розроблено авторську програму з фізичної реабілітації
для дітей, хворих на бронхіальну астму, яка враховувала симптоматику
захворювання та їх індивідуальні особливості.

Третій етап дослідження (січень — жовтень 2003 р.) передбачав
експериментальну перевірку ефективності розробленої програми шляхом
порівняння вихідних і кінцевих показників фізичного стану дітей
контрольних та експериментальних груп; апробацію основних положень
дисертації на наукових конференціях; оформлення дисертації. На підставі
результатів досліджень було розроблено алгоритм обстеження дітей, хворих
на бронхіальну астму, та алгоритм складання програм з фізичної
реабілітації залежно від симптоматики захворювання та цілей фізичної
реабілітації на момент втручання.

Розроблена схема організації дослідження забезпечила логічність і
чіткість вирішення поставлених завдань

У третьому розділі „Результати оцінки функціонального стану дітей 7-13
років, хворих на бронхіальну астму” нами досліджувалися окремі показники
функціонального стану дітей 7-13 років, хворих на бронхіальну астму. У
результаті опрацювання анкет підтвердилися літературні дані про те, що
діагноз бронхіальна астма дітям частіше ставлять упродовж п’яти перших
років життя. Так, у нашому дослідженні 73 (68,2%) дітям бронхіальну
астму діагностували у віці до п’яти років.

За результатами нашого дослідження, середня кількість загострень на рік
становила 5,5 ± 2,8 випадка, тривалість ремісії у середньому становила
2,51 ± 2,41 місяця. Середня кількість госпіталізацій на рік становила
2,51 ± 0,5 випадка. Незважаючи на досить високу кількість загострень на
рік, лише 30 (28%) опитуваних дітей сказали, що лікуються систематично,
а 77 (72%) респондентів – епізодично. 65 (60,7%) дітей ствердно
відповіли на питання про наявність задишки, причому у 48 (51,36%) дітей
вона відчутна під час фізичного навантаження, у 17 (26,1%) дітей — у
стані спокою. Медикаментозно задишку знімають 54 (83%) дитини, в 11 (
17%) дітей задишка проходить унаслідок відпочинку чи дихальних вправ.

За результатами опитування встановлено, що 34 дитини (31,7%) переносить
фізичне навантаження добре. Оцінку “задовільно” дали 56 (52,3%) дітей,
16 (16,9%) дітей вважають, що переносять фізичне навантаження погано. На
питання, що обмежує їхню рухову активність, діти відповіли таким чином:
швидка втома — 45 (42%), задишка — 31 (28,9%), кашель – 26 (24,2%),
страх щодо виникнення задишки – 4 (3,7%), поява сухих свистячих хрипів –
1 (0,9%).

Як показало анкетування, лише 50 (46,7%) дітей виконують ранкову
гімнастику, причому хлопці значно частіше, ніж дівчата, відповідно: 41
(82%) і 9 (18%). До того ж 4 (9,7%) хлопців роблять її постійно, 37
(90,3%) — епізодично, тоді як 100% дівчат роблять ранкову гімнастику
епізодично. Лише 14 (13%) з опитаних дітей, з них 3 (21,4%) дівчат та 11
(71,6%) хлопців, займаються спортом. Причому стаж занять до 1 року мають
11 (10,2%) дітей, більше року — 3 (21,4%) дітей. Діти віддають перевагу
спортивним танцям, плаванню, карате, кік-боксингу та футболу.

Анкетне опитування показало, що свій вільний час діти присвячують
перегляду телепрограм — 91 (85%) дитина, прогулянкам — 85 (79,4%) дітей.
За результатами опитування очевидно, що читає книжки незначна кількість
дітей – 24 (22,4%); 7 (6,5%) дітей у вільний час віддають перевагу
малюванню, паяльним роботам, виготовленню аплікацій тощо.

За даними анкетного опитування виявлено, що у 70 (65,4%) дітей є родичі,
які хворіють на бронхіальну астму чи інше алергічне захворювання, що
вказує на обтяжливий анамнез.

Частота дихання на момент обстеження у дітей 7-9 років становила 26,55 ±
3,51 та 25,29 ±3,62 у дітей 10-13 років, що є вищим від вікових норм.

Показник співвідношення ЖЄЛ до НЖЄЛ у дітей 7-9 років становив
75,01±11,3 % та 69± 14 % — у дітей 10-13 років, що є нижчим від норми і
вказує на наявність бронхоспазму (Коваленко М., Пухлик Б., Молотков В.,
1995). Життєвий індекс у середньому становив 45,18 ± 7,86 (44,32±7,11 —
у дітей 7-9 років та 46,04±8,62 — у дітей 10-13 років). Екскурсія
грудної клітки у дітей обох вікових груп на момент звернення у
відділення реабілітації у період загострення також була невелика: 2,5
±0,92 см та 3,9 ±1,3 см відповідно до віку.

Нами проведено тестування дітей на фізичну витривалість та визначення
реакції бронхів на фізичне навантаження за допомогою Гарвардського
степ-тесту.

Фізична витривалість у дітей 7-13 років оцінюється як низька, оскільки
індекс Гарвардського степ-тесту (ІГСТ) є менше за 55, до того ж 31
(28,9%) дитина перервала тестування. Реакція бронхів на фізичне
навантаження була виявлена у 33 (32,7%) дітей, до того ж 6 з них
перервало тестування. 69 (64,4%) дітей мали низький показник ІГСТ (менше
за 55), у 17 (15,8%) дітей загальна витривалість за результатами
Гарвардського степ-тесту оцінювалась як „нижча за середню”, у 15 (14%) –
„середня” (ІГСТ = 65-79). У 3 (2,8%) дітей загальну витривалість оцінили
як „добру” (ІГСТ = 80-90) та у 3 (2,8%) – „відмінну” (ІГСТ > 90). До
того ж у 14 (13%) дітей, у яких показник ІГСТ був більший за 55, було
виявлено реакцію бронхів на фізичне навантаження, а у 23 (21,4%) – не
виявлено. Водночас серед дітей, у яких показник ІГСТ був менший за 55,
реакцію бронхів на фізичне навантаження було виявлено у 21 (19,6%)
особи, а в 49 (45,7%) – не виявлено.

Аналіз медико-педагогічних спостережень, реабілітаційно-терапевтичних
обстежень дозволили визначити функціональний стан пацієнта на момент
госпіталізації та його подальшу динаміку.

У четвертому розділі „Індивідуальний підхід до фізичної реабілітації
дітей з бронхіальною астмою” ми порівнювали антропометричні дані та
функціональні показники у дітей контрольних та експериментальних груп,
хворих на бронхіальну астму.

Функціональні можливості організму, а також його морфофункціональні
властивості у різних дітей завжди різні. Навіть у групі, однорідній за
віком, статтю та рівнем попередньої фізичної підготовленості, важко
знайти двох осіб з абсолютно однаковими можливостями (Матвєєв Л.П.,
1991).

Це добре видно на прикладі історій хвороби різних дітей. За нашими
дослідженнями індивідуальні показники дітей та середні показники
антропометричних і функціональних даних у дітей 7-13 років, хворих на
бронхіальну астму, що звернулися у відділення реабілітації Львівської
міської дитячої клінічної лікарні у період загострення, мають дуже
широкий діапазон. Ці коливання ілюструє рисунок 1, на якому середні
показники, для зручності, ми взяли за 100%. Це свідчить про те, що діти,
які зверталися у відділення реабілітації на момент загострення, є дуже
різні за своїми даними і потребують особливого, індивідуального підходу
у фізичній реабілітації.

Зареєстровані відмінності є різні за перебігом захворювання на різних
його етапах та симптоматичних ознак у кожної дитини, в опануванні рухів,
в характері реакції організму на фізичне навантаження, в динаміці його
адаптаційних перебудов.

Все це зобов’язує індивідуалізувати процес фізичної реабілітації дітей,
хворих на бронхіальну астму.

Враховуючи те, що бронхіальна астма не епізодичне, а хронічне і дуже
динамічне захворювання дихальних шляхів, програма фізичної реабілітації
повинна бути тривалою, етапною, диференційованою залежно від симптомів
захворювання та функціональних можливостей дитини. Тому у цьому розділі
ми подаємо розроблені нами алгоритми обстеження дітей, хворих на
бронхіальну астму, та алгоритми складання програм з фізичної
реабілітації при цій патології з урахуванням періодів захворювання та
його симптоматичних ознак.

А

Б

Рис. 1. Антропометричні дані та функціональні показники дітей 7-9
років (А) та 10-13 років (Б), хворих на бронхіальну астму до фізичної
реабілітації.

Примітка: 1 – ріст, 2 – вага, 3 – пікфлоуметрія, 4 – ЖЄЛ, 5 – ЖЄЛ/НЖЄЛ,
6 – життєвий індекс, 7 – екскурсія грудної клітки

Оскільки симптоматика бронхіальної астми на різних етапах неоднакова, ми
пропонуємо враховувати особливості та динаміку перебігу захворювання у
фізичній реабілітації хворих з цією патологією.

Розроблена нами методика базується на поєднанні різних положень
постурального дренажу і маніпуляційних втручань у певних комбінаціях і
спрямована на швидше розрідження та виведення харкотиння з дихальних
шляхів, ліквідацію бронхоспазму, збільшення еластичності та лабільності
грудної клітки, зменшення больових м’язових ущільнень тощо.

У п’ятому розділі „Результати фізичної реабілітації дітей з бронхіальною
астмою” експериментально обґрунтовується ефективність авторської
методики у реабілітації дітей з бронхіальною астмою, які перебували на
стаціонарному лікуванні, та індивідуалізації фізичної реабілітації їх
залежно від симптоматичних проявів захворювання, індивідуальних
особливостей дитини та періоду захворювання.

За даними обстежень, у контрольних та експериментальних групах діти були
практично одинакові як за антропометричними даними, так і за клінічними
ознаками.

За клінічними ознаками, в експериментальних та контрольних групах були
діти із сухими свистячими та вологими хрипами з різною їх кількістю та
якістю. Перкуторно – тимпанічний або коробковий звук.

Під час обстеження у 90 (84,2 %) дітей було виявлено порушення постави,
з них 24 (80%) дитини експериментальної і 19 (86,3%) дітей контрольної
групи 7-9 років і 25 (83,3%) дітей експериментальної і 22 (88%) дитини
контрольної групи 10-13 років. Методом пальпації виявлено больові
м’язові ущільнення у комірцевій ділянці у 70 (65,4%) дітей, з них 18
(60%) дітей експериментальної і 14 (63,6%) дітей контрольної групи 7-9
років та 23 (76,6%) дитини експериментальної і 15 (60%) дітей
контрольної групи 10-13 років. Частота дихання на момент обстеження у
дітей обох груп була практично однакова: 26,33 ± 3,81 –
експериментальна, 26,54 ± 3,55 контрольна групи 7-9 років і 25,63 ± 4,15
— експериментальна і 24,88 ± 2,89 — контрольна групи 10-13 років.

Дані науково-методичної літератури та власні спостереження за
особливостями фізичної реабілітації у дітей, хворих на бронхіальну
астму, дозволили нам індивідуалізувати заняття з урахуванням
симптоматики захворювання та функціонального стану пацієнта на даний
момент.

Діти контрольних груп отримували медикаментозне лікування, яке призначав
лікар, у поєднанні з традиційними методиками фізичної реабілітації
(масаж, ЛФК, комплекс вправ для індивідуальних занять протягом дня), а
дітям експериментальних груп пропонували різні методики фізичної
реабілітації, підібрані залежно від симптоматичних ознак та
індивідуальних особливостей пацієнта.

Таким чином, дітям експериментальних груп, у яких при аускультації
прослуховувалися вологі хрипи, ми запропонували розроблену нами методику
поєднання маніпуляційних втручань та положень постурального дренажну у
певних комбінаціях.

Дітям, у яких на момент втручання при аускультації прослуховувались лише
сухі свистячі хрипи, ми запропонували комплекс, який поєднував
маніпуляційні втручання з дихальними вправами, спрямованими на зняття
бронхоспазму.

Обсяг втручань залежав від стану пацієнта на даний момент та його
функціональних можливостей. Контроль за втручанням проводили за
допомогою пікфлоуметра, сантиметрової стрічки, аускультації (разом з
лікуючим лікарем) та лікарсько-педагогічного спостереження.

???????

2

b

d

|

I

?

o

„@

„Ao^„@

„@

^„@

&

¤x ¤^„A`„

&

&

&

&

&

&

?p Jc~¤?©l«8¬.°0°i*EE???????EE???

0°4°6°:°h±\?^?a??¶??A?L1/4$A

Похожие записи