.

Імунозапальні аспекти хронічної серцевої недостатності у хворих на ішемічну хворобу серця з постінфарктним кардіосклерозом (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2573
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

САЛЕХ С. Х. НАЖАР

УДК 616-005.4-092:612.017.1:611-018.71

Імунозапальні аспекти хронічної серцевої недостатності у хворих на
ішемічну хворобу серця з постінфарктним кардіосклерозом

14.01.11 – кардіологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Наукові керівники: академік НАН і АМН України, РАМН,

доктор медичних наук, професор

Мала Любов Трохимівна

доктор медичних наук

Лапшина Лариса Андріївна,

Харківський державний медичний університет

МОЗ України, професор кафедри госпітальної терапії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Латогуз Іван Кіндратович,

Харківський державний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри внутрішніх хвороб, спортивної медицини і
лікувальної фізкультури

доктор медичних наук

Корж Олексій Миколайович,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач
кафедри загальної практики – сімейної медицини

Провідна установа: Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска
АМН України, м. Київ, відділ серцевої недостатності.

Захист відбудеться “_24_”вересня 2004 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському державному
медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету (61022, м. Харків, проспект Леніна, 4)

Автореферат розісланий “24”серпня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент Овчаренко Л.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серцева недостатність є виходом багатьох
серцево-судинних захворювань, серйозною причиною порушення
працездатності та зменшення тривалості життя населення (Е.Н. Амосова,
1998; Л.Г. Воронков, 2003; Г.В. Дзяк с соавт., 1999; Л.Т.Малая, Ю.Г.
Горб, 2003). Розповсюдженість ХСН в загальній популяції в Росії складає
1,5-2% (Ю.Н. Беленков с соавт., 2003). Провідним етіологічним фактором
ХСН є ІХС, яка, за зведеними даними, зустрічається в 50-70% випадків ХСН
(Л.Г. Воронков, 2003). Інфаркт міокарда є однією з основних причин
розвитку ХСН, серед його ускладнень ХСН займає друге місце після аритмій
(H. Emmanuelsson et al., 1994). Прогресування ХСН після перенесеного
інфаркту відбувається внаслідок “ремоделювання” лівого шлуночка, яке
означає структурно-функціональні зміни серцевого м’яза, що торкаються
уражених та інтактних ділянок міокарда, характеризуються фазовим,
довготривалим перебігом адаптивних, а в подальшому – дезадаптивних
процесів (Ю.Н. Беленков с соавт., 1996; Ю.В. Белов, В.А. Вараксин, 2002;
А.И. Дядык, А.Э. Багрий, 2003). В результаті інфаркту міокарда та
загибелі частини кардіоміоцитів відбувається активація цитокіногенезу,
локальної інтраміокардіальної САС, РААС, калікреїн-кінінової системи,
продукції натрійуретичних пептидів, ендотеліну-I, простагландинів, що
виконують важливу роль як в процесі раннього постінфарктного
ремоделювання міокарда, так і в наступній перебудові його геометрії та
функції. “Цитокінова” модель патогенезу ХСН має експериментальні та
клінічні докази, механізми дії прозапальних цитокінів при ХСН
складаються з наступних складових: негативної інотропної дії,
ремоделювання серця (необоротної дилатації порожнин і гипертрофії
кардіоміоцитів), порушення ендотелійзалежної дилатації артеріол,
підсилення процесу апоптозу кардіоміоцитів і клітин периферичної
мускулатури (Ю.Н. Беленков с соавт., 2000; Л.Г. Воронков, 2002; В.И.
Волков с соавт., 2002; Е.Л. Насонов, М.Ю. Самсонов, 2000). Згідно з
“нейрогуморальною” моделлю ХСН активація синтезу нейрогормонів,
перебудова функціональної активності рецепторів до них, а також затримка
натрію та води, системна вазоконстрикція, судинне ремоделювання,
підвищення навантаження на лівий шлуночок, гіпертрофія кардіоміоцитів і
розростання фіброзної тканини, дилатація відділів серця, зменшення
розтягнення міоцитів і рухливості стінок лівого шлуночка – це ланки
одного ланцюга, що становлять “замкнений круг” патогенезу ХСН (Л.Т.
Малая, Ю.Г. Горб, 2003; Л.Г. Воронков, 2003; Е. Braunwald, 2001).
Цитокінова та нейрогуморальна моделі патогенезу ХСН доповнюють одна
одну, оскільки мають багато спільних точок зіткнення в локальних
міокардіальних і системних периферичних механізмах адаптації та
дезадаптації до умов циркуляції, що змінилися.

У хворих, що перенесли ГІМ, сполучення місцевої гіперактивації
нейромодуляторів та цитокінів, що мають спільні властивості підсилювати
процес гіпертрофії, утворення фіброзної тканини, дилатації порожнин і
систолічної дисфункції міокарда, сприяє інтенсифікації постінфарктного
ремоделювання, однак роль локальних медіаторів ремоделювання в
прогресуванні ХСН у хворих на ПК вивчена недостатньо. З метою
профілактики та лікування ХСН у хворих, що перенесли інфаркт міокарда, в
першу чергу зроблено акцент на гальмування темпів прогресування
постінфарктного ремоделювання міокарда. Сприятливий ефект ІАПФ був
доведений у дослідженнях CONSENSUS–I і II, SOLVD, SAVE, AIRE, TRACE,
ATLAS, AIREX, ISIS-4, HOPE; (-адреноблокаторів метопрололу, бісопрололу,
карведилолу – в дослідженнях CАPRICORN, CIBIS II, MERITHF, COPERNICUS,
ANZ, MOCHA, інгібіторів альдостерону – в дослідженнях RALES Mortality
Trial, RALES 003, RALES 004, EPHESUS. Позитивний кардіопротекторний
ефект досягався в основному завдяки блокаді тканинних міокардіальних
ефектів нейрогормонів, у ряді робіт знайдено зниження ступеня активації
прозапальних цитокінів на тлі

(-адреноблокаторів (Л.И. Ольбинская, 2001) та ІАПФ (В.И. Волков, 2002).
Разом з тим нейромодулятори втрачають свою ефективність при тривалому
застосуванні (наприклад, феномен підсилення синтезу альдостерону при
лікуванні ІАПФ, “звикання” при застосуванні (-адреноблокаторів)
(В.Ю. Мареев с соавт., 1999). Тому у відповідності до міжнародних
стандартів лікування ХСН при всіх її функціональних класах повинно
проводитися комбінацією нейромодуляторів (ІАПФ або блокатори АРА II,

(-адреноблокатори, антагоністи альдостерону) (Л.Г. Воронков, 2003;
E. Braunwald, 2002). Разом з тим характер дії цієї комбінації при ХСН у
хворих на ПК на показники ремоделювання міокарда, стан цитокінопродукції
та нейрогормональну активність вивчено недостатньо.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації
є фрагментом наукового дослідження по проблемі: „Значення тканинних
(АПФ-незалежних) гуморальних чинників у розвитку гіпертонічної хвороби
та в реалізації клінічних ефектів препаратів, що впливають на
ренін-ангіотензинову систему” (№ держреєстрації 0101U001899), що
виконується на кафедрі госпітальної терапії Харківського державного
медичного університету. Автор приймав участь у дослідженнях системи
цитокінів, альдостерону, мозкового натрійуретичного пептиду при ХСН у
хворих, що перенесли інфаркт міокарда.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – підвищити ефективність
лікування ХСН у хворих, що перенесли інфаркт міокарда, на основі
дослідження про- і протизапальних цитокінів, нейрогормонів та вивчення
клініко-патогенетичних аспектів використання нейромодуляторів для
гальмування темпів постінфарктного ремоделювання міокарда.

Для досягнення даної мети поставлені наступні задачі:

Дослідити рівень про- та протизапальних цитокінів у хворих на ХСН, що
перенесли інфаркт міокарда, та ІХС без інфаркту.

Вивчити рівень нейрогормонів (альдостерону, мозкового натрійуретичного
пептиду, активності калікреїну) при ХСН у хворих, що перенесли інфаркт
міокарда, та ІХС без інфаркту.

Дослідити особливості активації цитокінів та нейрогормонів у залежності
від характеристик постінфарктного кардіосклерозу (строків після
інфаркту, кількості та локалізації перенесених інфарктів).

Вивчити взаємозв’язок активації системи цитокінів і нейрогормонів при
постінфарктному кардіосклерозі в залежності від показників систолічної
дисфункції.

Оцінити ефективність нейромодулюючої терапії ((-адреноблокатору, ІАПФ,
антагоніста альдостерону) на рівень функціонування системи цитокінів,
нейрогормонів, динаміку постінфарктного ремоделювання.

Об’єкт дослідження. Хворі на ІХС з ХСН, обумовлену постінфарктним
кардіосклерозом, та ІХС без інфаркту міокарда в анамнезі.

Предмет дослідження. Стан імунозапальних процесів, нейрогуморальна
регуляція, ішемічне ремоделювання міокарда при ПК, клініко-патогенетична
динаміка терапії нейромодуляторами.

Методи дослідження. Лабораторні: імуноферментні методи визначення рівня
цитокінів (ФНП(, ІЛ-1(, ІЛ-6, ІЛ-4), альдостерону, МНП,
спектрофотометричний метод визначення активності калікреїну,
пероксидазний метод визначення загального холестерину (ЗХС), холестерину
ліпопротеїдів низької щільності (ХСЛПНЩ), холестерину ліпопротеїдів дуже
низької щільності (ХСЛПДНЩ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності
(ХСЛПВЩ), тригліцеридів (ТГ). Клініко-інструментальні: фізикальне
обстеження хворих, електрокардіографія, рентгенотелебачення органів
грудної клітки, кількісна ехокардіографія.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено, що ХСН у
хворих на ПК супроводжується надмірною експресією цитокінів,
альдостерону в порівнянні з ХСН у пацієнтів з ІХС без інфаркту.
Показано, що активація системи цитокінів і нейрогормонів продовжується
після перенесеного інфаркту. Звертають увагу більш високі рівні ФНП(,
ІЛ-1(,

ІЛ-6, ІЛ-4, альдостерону, МНП після перенесеного переднього інфаркту в
порівнянні з інфарктом задньої локалізації. Встановлено, що ефективна
нейромодулююча терапія характеризується одночасною позитивною динамікою
цитокінів, нейрогормонів, показників систолічної дисфункції (адаптивним
процесом). Відсутність гемодинамічної відповіді на нейромодулятори
супроводжувалася меншим ступенем позитивної реакції цитокінів і
нейрогормонів, що відбиває процес дезадаптивного ремоделювання,
зумовленого тяжкими необоротними змінами структури і функції міокарда.

Практичне значення одержаних результатів. Показано, що активація
цитокінів, альдостерону, структурно-функціональні показники міокарда у
хворих на ХСН, що перенесли інфаркт міокарда, змінюються не тільки у
відповідності до функціонального класу ХСН, але й внаслідок перенесеного
інфаркту. Доведено, що нейромодулююча терапія ХСН у хворих на ПК сприяє
зниженню активності індукторів ремоделювання міокарда, яке позитивно
взаємопов’язане з поліпшенням систолічної функції міокарда та зменшенням
камери лівого шлуночка. Показано, що у хворих на ХСН з ПК навіть у
випадку гемодинамічної неефективності нейромодуляторів спостерігаються
певні позитивні тенденції динаміки рівня цитокінів і нейрогормонів, що
доводить доцільність комбінації (-адреноблокаторів, ІАПФ, антагоністів
альдостерону при тяжкому функціональному класі ХСН. Доведено, що ПК
після переднього інфаркту супроводжується більш високими значеннями
цитокінів, альдостерону, МНП, ніж після нижнього інфаркту, що є важливим
обґрунтуванням нейромодулюючої терапії переднього інфаркту, починаючи з
ранніх строків і впродовж усього наступного періоду. Результати роботи
впроваджені в роботу клініки Інституту терапії АМН України (м. Харків),
27-ї, 28-ї та 20-ї клінічних лікарень м. Харкова, що підтверджено актами
впровадження.

Особистий внесок здобувача. Самостійно виконав патентно-інформаційний
пошук, аналіз даних вітчизняної та зарубіжної літератури за темою
дисертації. Здійснював підбір хворих за темою дисертації, клінічне
обстеження хворих і контрольної групи. Розробив карти обстеження хворих,
вів первинну документацію. Контроль за ефективністю лікування
здійснювався з особистою участю автора. Приймав особисту участь у
спеціальному обстеженні хворих: проведенні ехокардіографії,
імуноферментних досліджень. Самостійно проводив аналіз отриманих
результатів і статистичну обробку отриманих даних за допомогою
комп’ютерних програм, написання і оформлення всіх розділів дисертації. З
16 друкованих робіт за темою дисертації 7 виконано самостійно, 9 – у
співавторстві, в яких автором проведено основний об’єм
клініко-інструментальних і біохімічних обстежень, аналіз результатів і
оформлення матеріалів до публікації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на
науково-практичній конференції “Внесок молодих вчених в медичну науку”,
присвяченій 80-річчю ХМАПО (Харків, 2003); науково-практичній
конференції молодих вчених “Від фундаментальних досліджень до прогресу в
терапії” (Харків, 2003); науково-практичній конференції “Атеросклероз та
атеротромбоз: патогенез, клініка, лікування” (Харків, 2003); конференції
молодих вчених Харківського державного медичного університету “Медицина
третього тисячоліття” (Харків, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 робіт, у тому числі

6 у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, 10 робіт в
матеріалах та збірниках тез конференцій.

Структура дисертації. Дисертаційну роботу виконано на

187 сторінках машинописного тексту, вона ілюстрована 21 таблицею (на

13 сторінках) і 15 малюнками (на 15 сторінках) і включає вступ, огляд
літератури (2 підрозділи), власні спостереження (3 розділи), заключення,
висновки, практичні рекомендації. Список літератури містить 377 джерел,
з них 151 робота кирилицею і 226 – латиницею, на 40 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 112 пацієнтів з ІХС та ХСН
II-IV функціональних класів (за класифікацією Нью-Йоркської асоціації
серця), з них 74 (66 %) хворих раніше перенесли Q-інфаркт міокарда, у 38
(34 %) хворих діагностовано ІХС без інфаркту. Серед обстежених були
71 чоловік і 41 жінка, середній вік яких (58,6(2,6) років. Контрольну
групу склали 18 хворих на ІХС без ознак ХСН, середній вік (52,1(3,8)
років. Серед пацієнтів з ПК ХСН II ФК була діагностована у 38 (51,4 %)
хворих, ХСН III ФК – у 31 (41,8 %) хворого, ХСН IV ФК – у 5 (6,8 %). З
числа хворих на дифузний кардіосклероз у 18 (47,3 %) діагностована ХСН
II ФК, у 17 (44,7%) – III ФК, у 3 (7,8%) – IV ФК. Для подальшого аналізу
серед хворих на постінфарктний та дифузний кардіосклероз виділено групи
з ХСН II ФК та ХСН III-IV ФК. Обстеження хворих включалозагально
клінічні, лабораторні, інструментальні, рентгенологічні дослідження,
необхідні для верифікації діагнозу, визначення ступеня систолічної
дисфункції, функціонального класу ХСН. Рівень про- та протизапальних
цитокінів (ФНП(, ІЛ-1(, ІЛ-6, ІЛ-4) визначався імуноферментним методом
із застосуванням наборів “ProCon TNF-(”, “ProCon IL-6”, “ProCon IL-1(”,
“ProCon IL-4” (Санкт-Петербург), дослідження концентрації альдостерону –
імуноферментним методом (“Aldosterone EIA-KIT” виробництва “DSL-10-8600
Active”, США), концентрації МНП – імуноферментним методом за допомогою
“Peptide Enzyme Immunoassay” виробництва “Peninsula Laboratories”),
ліпідного спектра – пероксидазним методом набором реактивів “Cholesterol
liquicolor” АТ “Лабораторная диагностика” (Москва, МДУ), активності
калікреїну – спектрофотометричним методом. Ехокардіографія проводилася в
одно- та двомірному режимах за допомогою апарату “Е1228А” (“Радмір”,
Україна) із визначенням КДР, КСР, ФВ, ТЗСЛШД, ТМШПД, ММЛШ, індекса
відносної товщини лівого шлуночка (2Н/Д).

Результати дослідження і їх обговорення. В результаті дослідження рівня
про- та протизапальних цитокінів у хворих на ХСН II та III ФК з ПК та
ІХС без інфаркту встановлено, що рівні ФНО(, ІЛ-1(, ІЛ-6, ІЛ-4 при ХСН
III ФК достовірно перевищували такі при ХСН II ФК у пацієнтів як з
постінфарктним, так і дифузним кардіосклерозом (таблиця). Отримані дані
узгоджуються с результатами більшості авторів, що свідчать про
гіперекспресію цитокінів при ХСН, корелюючу зі ступенем її тяжкості
(Ю. Беленков, 2000; В. Волков, 2002; T. Kubota, 2000; K. Mizia-Stec,
2002).

Рівень цитокінів при хронічній серцевій недостатності

у хворих на постінфарктний кардіосклероз та ІХС без інфаркту, (М(m)
пг/мл

Цитокіни Контроль

(n=12) ХСН II ФК ХСН III ФК

ПК

(n = 38) ІХС без інфаркту

(n = 18) ПК

(n = 36) ІХС без інфаркту

(n = 20)

ФНП( 50,2(4,8 78,3(6,1* 62,9(4,2 89,3(5,3* 72,8(4,8*

ІЛ1-( 29,7(2,4 47,8(4,6* 39,2(4,1* 59,7(5,4* 55,1(3,8*

ІЛ-6 31,15(3,7 48,4(3,1* 39,3(4,2 58,8(3,8* 61,1(5,6*

ІЛ-4 46,1(3,2 59,4(4,8* 53,7(5,1 82,6(7,8* 90,8(6,9*

Примітка. * різниця вірогідна в порівнянні з контролем (р ¬ ® O \†?ae¦ ? I ¬ ® ??e¦ ? ^„O ?? ???????? ? ? ? ? ? ? Bвності калікреїну, проведений в залежності від функціонального класу ХСН, наявності ГХ в анамнезі, клінічних ознак фібриляції передсердь і венозного застою, демографічних показників (статі та віку), показав, що активація системи збільшувалася по мірі підвищення тяжкості ХСН. В решті груп порівняння активність калікреїну перевищувала контрольний рівень, однак відмінностей в залежності від ГХ в анамнезі, наявності фібриляції передсердь, венозного застою, статі та віку хворих не знайдено. Із числа показників ремоделювання міокарда у хворих на постінфарктний та дифузний кардіосклероз були проаналізовані ФВ, КДР, КСР, ТМШПД, ТЗСЛШД, ММЛШ, 2Н/Д. При ХСН II ФК показники порівняння у тих та інших хворих практично не різнилися. При ХСН III ФК у хворих після інфаркту були вірогідно більші показники дилатації лівого шлуночка (КДР, КСР, ММЛШ; р 40% і ФВ ? 40%. У пацієнтів з ФВ > 40% процес
ремоделювання міокарда носив адаптивний характер, про що свідчить
подібність змін ФВ, КДО, КСО, КДР, КСР, ММЛШ, 2Н/Д при ПК та ІХС без
інфаркту. При ФВ ? 40% у хворих на ПК та ІХС без інфаркту визначалися
подібні значення ФВ при більш значній дилатації лівого шлуночка (КДО,
КСО, КДР, КСР; р40%
рівні ФНП(, ІЛ-6 у хворих з ПК перевищували значення при дифузному
кардіосклерозі (р40% склав (160,9(9,7) пг/мл, з ФВ ? 40% –
(186,9(8,9) пг/мл (р
40% склав (0,3(0,06) нг/мл, при ФВ ? 40% – (0,6(0,11) нг/мл (р 1 року) і локалізація інфаркту
(передній чи задній), показало такі особливості.

В залежності від кількості перенесених інфарктів рівні цитокінів,
альдостерону, ФВ, КДР, КСР не змінювалися, разом з тим показник МНП
вірогідно збільшувався у хворих, що перенесли більше одного інфаркту
(р 40% та
ФВ ? 40%. Усі хворі отримували стандартну терапію, що включала
еналаприлу малеат (10-20 мг/добу), карведилол (25-50 мг/добу),
верошпірон (25 мг/добу), а також аспірин (100-125 мг/добу), при
необхідності – дігоксин (0,125-0,25 мг/добу), фуросемід (40-80 мг/добу),
ізосорбіду динітрат (30-60 мг/добу) протягом 3-4 тижнів. В результаті
лікування ХСН у хворих на ПК з ФВ > 40% відмічалося зменшення ФК ХСН,
вірогідне зниження ЧСС, САТ, ДАТ, КДР, КСР, збільшення ФВ, при цьому
достовірно знижувалися рівні ФНП( (на 20,7%), ІЛ-1( (на 25,8%), ІЛ-6 (на
25%), ІЛ-4 (на 26,2%), альдостерону (на 24%), МНП (на 40%). При
лікуванні хворих з ФВ ? 40% відбувалося вірогідне зниження ЧСС, САТ,
ДАТ, разом з тим ехокардіографічні показники невірогідно змінювалися.
Значення цитокінової та гуморальної активації вірогідно знижувалися
(ФНП( на 14,3%, ІЛ-1( на 15,9%, ІЛ-6 на 13,4%, ІЛ-4 на 15%, альдостерон
на 18,5%, МНП на 26,3%), тобто реакція імуно- та нейромодуляторів при ФВ
? 40% передувала змінам кардіогемодинаміки. Додатковий аналіз був
проведений в групах пацієнтів з ФВ ? 40% за кінцевими гемодинамічними
результатами терапії: зі збільшенням ФВ на 10% і більше, яке вважалося
позитивним ефектом терапії, та зі збільшенням ФВ 40% і у частини хворих з ФВ
? 40%, поліпшує показники кардіогемодинаміки, які можна характеризувати
як відновлення адаптивного ремоделювання. У частини хворих з ФВ ? 40% не
відбувалося істотної динаміки морфофункціональних показників при деякій
тенденції до зменшення рівня цитокінів, МНП, альдостерону, що можна
вважати наслідком дезадаптивного ремоделювання та тяжких вихідних
структурних змін міокарда. Нейромодулююча терапія ХСН у хворих на ПК, що
включає комбінацію (-адреноблокатора, ІАПФ, спіронолактону, сприяє
відновленню балансу нейрогормонів, цитокінів, морфофункціональних
порушень міокарда.

ВИСНОВКИ

На основі вивчення ролі цитокінів, альдостерону, мозкового
натрійуретичного пептиду, аналізу кардіогемодинаміки при постінфарктному
кардіосклерозі у порівнянні з ІХС без інфаркту визначені докази їх
участі в патогенезі постінфарктного ремоделювання і прогресування
постінфарктної ХСН, що дозволило обґрунтувати необхідність
нейромодулюючої терапії для корекції виявлених порушень.

Збільшення цитокіногенезу відбувалося по мірі прогресування хронічної
недостатності кровообігу. Надмірна експресія цитокінів у хворих з
постінфарктним кардіосклерозом при ХСН II ФК (ФНП(, ІЛ-1(, ІЛ-6, ІЛ-4) і
ХСН III ФК (ФНП() у порівнянні з ІХС без інфаркту свідчить про участь
локальної продукції цитокінів у міокарді при постінфарктному
ремоделюванні міокарда.

При постінфарктному кардіосклерозі та ІХС без інфаркту визначався
однаковий ступінь збільшення мозкового натрійуретичного пептиду по мірі
обтяження ХСН. Відмінними рисами підсилення синтезу МНП стали більш
високі його значення при гіпертонічній хворобі в анамнезі у жінок в
порівнянні з чоловіками в старшій віковій групі.

Додаткове збільшення рівня альдостерону при постінфарктному
кардіосклерозі в порівнянні з ІХС без інфаркту при ХСН II та III ФК
свідчить про важливу роль інтраміокардіальної продукції альдостерону
після інфаркту в індукції пізнього постінфарктного ремоделювання
міокарда.

При ХСН II та III ФК в залежності від фракції викиду (40%),
кінцево-діастолічного розміру (5,5 см) при постінфарктному
кардіосклерозі в порівнянні з ІХС без інфаркту більш істотно
збільшувались порожнина лівого шлуночка, маса міокарда лівого шлуночка
та стоншувалась його стінка, що вказує на роль перенесеного інфаркту в
прискоренні процесу дезадаптивного ремоделювання.

Постінфарктний кардіосклероз після перенесеного переднього інфаркту в
порівнянні з нижнім характеризується більш вираженою експресією
цитокінів, мозкового натрійуретичного пептиду, альдостерону в сполученні
з більш істотними змінами кардіогемодинаміки (ФВ, КДР, КСР), що вказує
на значення імуно- та нейромедіаторів для більш тяжкого перебігу
постінфарктного періоду після інфаркту передньої локалізації.

При постінфарктному кардіосклерозі сприятливі зміни кардіогемодинаміки,
імуно- та нейромедіаторів наставали на тлі терапії комбінацією
(-адреноблокатора, ІАПФ, антагоніста альдостерону при вихідній ФВ > 40%
та у частини хворих з ФВ PAGE 22

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019