.

Імунометаболічні зсуви та стан ниркового кровообігу у хворих на гострий серозний пієлонефрит за умов його корекції (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
135 3007
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ

Мусаб Шариф Файяд Зіюд

УДК 616.61-002.3-08:615.844.6

Імунометаболічні зсуви та стан ниркового кровообігу у хворих на гострий
серозний пієлонефрит за умов його корекції

14.01.06. – урологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Пепенін Володимир Розумнікович,

Луганський державний медичний університет МОЗ України,

професор кафедри хірургії та урології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Черненко Василь Васильович,

Інститут урології СМН України, головний науковий співробітник відділу

судинної урології;

доктор медичних наук, професор

Ухаль Михайло Іванович,

Одеський державний медичний університет МОЗ України,

професор кафедри урології і нефрології.

Провідна установа: Донецький державний медичний університет ім.
М.Горького МОЗ

України, кафедра госпітальної хірургії та урології, м.
Донецьк

Захист відбудеться “_19_” _вересня_ 2006 року о “_14-30_” годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 при Інституті
урології АМН України за адресою:

04053, м. Київ, вул. Ю.Коцюбинського, 9-а

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту урології АМН
України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю.Коцюбинського, 9-а.

Автореферат розісланий “_05_” __07__ 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Старцева Л.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Найбільш поширеним та важливим з запальних ниркових
патологій є гострий пієлонефрит (ГП). Дана патологія частіше
розвивається як вторинний процес, що послідовно виникає на тлі різних
захворювань, серед них найчастіше – обструктивних. В Україні частота
захворюваності на ГП коливається від 5% до 15%, а останніми роками
констатується зростання частоти виникнення цієї патології (Пасечніков
С.П. з співавт., 1998, 2003, 2005) Значно зріс відсоток гнійних форм ГП,
який сягає 11%, а загальна летальність з приводу даної патології
спостерігається в 3% хворих (Возіанов О.Ф., Пасечніков С.П., 2003;
Сайдакова Н.О. з співавт., 2003, 2005; M.J. Bergeron, 1995)

Гострий пієлонефрит часто закінчується формуванням хронічного і є однією
з основних причин розвитку таких ускладнень, як нефролітіаз, артеріальна
гіпертензія, хронічна ниркова недостатність. Це захворювання викликає
тимчасову або постійну втрату працездатності (Возіанов О.Ф. з співавт.,
1997; Пасічніков С.П. з співавт., 2003)

Відомо, що гострий серозний пієлонефрит за частотою виникнення
залишається на другому місці після запальних захворювань органів
дихання. Гнійні його форми розвиваються в 40% хворих, а майже 60% хворим
на гнійний гострий пієлонефрит виконується нефректомія (Павлова Л.П. та
співавт, 1998). Тяжкість захворювання нерідко є обумовленою, або
ускладненою уролітіазом, двобічним запальним процесом у нирках,
неадекватною патогенетичною терапією, нечутливістю флори до
антибактеріальних препаратів, шпитальною інфекцією, імунодефіцитами
різного генезу (Лопаткин Н.А. та співавт., 1998; H.G. Teselius, 1998).

Як відомо, на сьогодні запропоновано багато методів лікування ГП, але
жоден з них не забезпечує бажаних результатів. Це зумовлено перш за все
недостатньою ефективністю традиційних методів детоксикації,
імунокорекції та антиоксидантного захисту організму. У зв’язку з цим
актуальним є поглиблення вивчення впливу спрямованого
(внутрішньоорганного) електрофорезу до ниркової ділянки при гострому
серозному пієлонефриті.

Зв’язок завдань дослідження з проблемним планом розвитку медичної
науки. Дисертаційна робота виконувалася за планом науково – дослідних
робіт кафедри урології Луганського державного медичного університету,
затвердженим МОЗ України, номер державної реєстрації 0100U005068.
Дисертаційна робота пройшла біоетичну експертизу.

Мета дослідження. Покращити результати лікування хворих на гострий
серозний пієлонефрит шляхом застосування комплексного лікування за
допомогою спрямованого електрофорезу (ВОЕФ) антибактеріальної речовини
до ниркової ділянки на основі вивчення взаємозв’язку метаболічних,
імунних та інших гомеостатичних порушень з активністю запального процесу
в нирках. Визначити можливість впливу ВОЕФ на функціональну здатність
ураженої нирки за результатами радіонуклідних, ультрасонографічних,
допплерівських та біохімічних тестів.

Основні завдання дослідження:

Вивчити стан перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи
при гострому серозному пієлонефриті до початку терапії та зсуви їх
протягом лікування; імунологічного гомеостазу та загальноклінічних
показників крові за умов гострого серозного пієлонефриту;

Визначити вплив методики спрямованого ВОЕФ на функціональну спроможність
ураженої нирки при ГСП за даними біохімічних та радіонуклідних тестів
до- та протягом лікування;

Вивчити різні показники імунологічного гомеостазу (клітинну, гуморальну
ланки та стан фагоцитозу) до початку терапії та зсуви, які виникають
протягом певного терміну лікування;

Визначити особливості клінічного перебігу і діагностичної цінності
показників активності запального процесу у хворих на гострий
пієлонефрит, які отримують спрямований ВОЕФ та визначити найбільш
достовірні з них;

Оцінити можливості корекції мікроциркуляторних порушень за допомогою
динамічного тестування ниркового кровообігу методом допплерівського
дослідження та ультразвукової томографії;

Оцінити отримані результати в аспекті їхнього клінічного застосування та
розробити методичні рекомендації з комплексної терапії з спрямованим
ВОЕФ та впровадження ії у хворих на гострий пієлонефрит.

Об`єкт дослідження: хворі на гострий серозний пієлонефрит.

Предмет дослідження: загальне та місцеве (спрямоване) лікування хворих
на ГСП.

Методи дослідження: загально-лабораторні, мікробіологічні, імунологічні,
променеві, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчені закономірності
змін у різних ланках гомеостазу за умов комплексної терапії, яка
включала використання спрямованого ВОЕФ. Вперше досліджено стан
перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи за умов
терапії гострого серозного пієлонефриту з спрямованим ВОЕФ. Вперше
досліджено стан імунологічного гомеостазу та його зміни за умов
проведення терапії методом ВОЕФ. Вперше проведені радіонуклідне
тестування та допплерографія в динаміці та встановлені позитивні зміни
при лікуванні гострого серозного пієлонефриту методом спрямованого ВОЕФ.
запропоновано комплексне використання спрямованого ВОЕФ ураженої нирки,
як фрагмент комбінованої терапії пієлонефриту. Вперше на підставі
вивчення змін імунометаболічного гомеостазу обґрунтована клінічна
ефективність спрямованого електрофорезу. Вперше доведена можливість
нормалізації показників вільнорадикального окислення та даних імунограми
у хворих на гострий серозний пієлонефрит за допомогою методу ВОЕФ.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлений характер змін
основних показників гомеостазу у хворих на гострий серозний пієлонефрит,
до- та після лікування методом спрямованого електрофорезу, дає змогу
визначити найбільш раціональний напрямок в проблемі їх корекції.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці показань
для оптимального застосування спрямованого електрофорезу нирки при
лікуванні гострого серозного пієлонефриту, у залежності від стану
уродинаміки та запального процесу. Спрямований електрофорез, як частину
комплексної терапії пієлонефриту, треба призначати у комбінації з
антиоксидантами, що дозволяє ефективно впливати на процеси вільно
радикального окислення (зменшити рівень маркерів перекисного окислення
ліпідів та підвищити рівень ферментів антиоксидантної системи) та
уникнути розвитку тяжкого імунодефіциту. Проведення комплексної терапії
з включенням спрямованого ВОЕФ дозволяє ефективно ліквідувати гостре
запалення в нирці, у ранніх термінах запобігає виникненню гнійних форм
гострого пієлонефриту та швидко зменшує запальну реакцію при загостренні
хронічного процесу.

Особистий внесок здобувача. Ідея дисертаційної роботи запропонована
науковим керівником. Здобувач опрацював і спільно з науковим керівником
розробив етіологічну основу роботи, адекватну меті й завданням
дисертації, теоретично обґрунтував можливість і довів доцільність
диференційованого підходу до клінічного використання спрямованого ВОЕФ
ниркової ділянки при гострому серозному пієлонефриті. Накопичення
особистого матеріалу проходило за особистою участю пошукувача.
Результати наукових досліджень, що викладені в дисертації ґрунтуються на
самостійному аналізі первинного матеріалу. Лікування більшості хворих із
застосуванням спрямованого ВОЕФ проведено особисто пошукувачем.
Надруковані роботи та доповіді на конференціях підтверджують особистий
внесок пошукувача в отриманні та узагальненні результатів, що
представлені в дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені
і обговорені на конференції молодих вчених (м. Київ, 2003), на ІІ
Міжнародній науковій конференції (м. Київ, 2002), на науково-практичні
конференції урологів “Актуальні питання урології” (м. Чернівці, 2003),
на науково-практичній конференції “Гомеостаз – физиология, патология,
фармакотерапия и клиника” (м. Одеса, 2003), на конференції “Актуальні
питання діагностики, лікування, профілактики захворювань нирок” (м.
Донецьк, 2005), на міжобласній конференції урологів присвяченій
100-річчю М.А. Гришина (м. Луганськ, 2004), на засіданнях Луганського
осередку Асоціації урологів України (2002- 2005 рр.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових праць,
4 із них – в наукових фахових виданнях. Видано 1 інформаційний лист.

Структура дисертації. Дисертаційна робота викладена українською мовою на
170 сторінках машинописного тексту. Складається з вступу, 5 розділів,
висновків, практичних рекомендацій, і списку літератури, що містить 206
джерел, із яких 81 латиницею. Робота ілюстрована 34 таблицями та 34
малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Обстежено 126 хворих на гострий
серозний пієлонефрит (ГСП), з яких 39 були чоловічої, а 87 – жіночої
статі. Всі пацієнти були розподілені на чотири групи. Першу групі склали
36 (11,1%) хворих на необструктивний ГСП. Другу групу склали 27 (21,4%)
випадків обструктивного ГСП. До ІІІ групи війшли 40 (49,2%) хворих з
клінічною картиною ГСП на тлі уролітіазу, а до IV – 23 (18,2%) хворих з
хронічним пієлонефритом в фазі загострення. Контрольну групу склали 30
хворих на ГСП, що отримували класичне лікування.

Загально клінічні дослідження включали клінічний аналіз, креатинин і
сечовину плазми, печінкові проби, електролітний, амінокислотний та
білковий склад плазми. Парціальні функції нефрону з’ясували за допомогою
вивчення кліренсу нирок за ендогенним креатиніном та клубочкової
фільтрації, а функціональний стан канальцового апарату – за реабсорбцією
води. Функціональний стан нирок визначали за результатами проби
Зимницького та за ступенем реабсорбції електролітів. Нирковий кровоплин,
визначали за даними ефективного ниркового плазмотоку, ефективного
ниркового кровотоку.

Клінічну діагностику ГСП проводили на підставі скарг, анамнестичних і
об’єктивних даних, результатів лабораторного дослідження: загального
аналізу сечі, підрахунку формених елементів сечі, аналізу сечі на
наявність активних лейкоцитів, даних рН сечі, ферментурії. Визначення
ступеня бактеріурії проводили за допомогою класичного бактеріологічного
аналізу сечі за Gold (1966) та ТТХ-тесту за Simmons і Williams у
модифікації В.С. Рябинского та В.Е. Родомана.

Критеріями ГСП були: біль у поперековій ділянці, підвищення температури
тіла, загальна слабкість, болісність у ділянці нирки при її пальпуванні,
лейкоцитурія, протеїнурія (не більша за 1 г/л). У засівах сечі –
наявність патогенної мікрофлори вища за титр 105 КУО/1мл або мікробних
асоціацій. У загальному аналізі крові: ШОЕ – вища за 12 мм/год, уміст
лейкоцитів вищій за 8,0х109/л. Крім того, брали до уваги дані
екскреторної урографії, ультразвукового, радіонуклідних і біохімічних
досліджень.

Імунологічні зсуви оцінювалися за методом “імунологічного компасу”
(В.М. Фролов та співав,. 1994). Вміст Т- і В-лімфоцитів, субпопуляції
Т-хелперів/індукторів та Т-супресорів/кілерів вивчалися в цитотоксичному
тесті (Фролов В.М. та співавт., 1989) із застосуванням моноклональних
антитіл класів CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ фірми Ortho Diagnostic Systems
Inc (USA). Результати реакції спостерігали під світловим мікроскопом у
камері Горяєва. Вираховували імунорегуляторний індекс CD4/CD8, який мали
за співвідношення лімфоцитів з хелперною та супресорною активністю
(Фролов В.М. та співавт., 1989). Для оцінки сили аутосенсибілізації до
тканинних аутоантигенів була застосована реакція гальмування міграції
лейкоцитів (РГМЛ) при постановці її капілярним методом (Чернушенко Е.Ф.,
1988). Застосовували комплексні аутоантигени з тимусу (ТА), нирки (НА),
а також ліофілізований стандартний печінковий ліпопротеїд (ЛПЛ) за
Чернушенко Е.Ф. та співав., 1985. Вміст рівню ПІФ визначали за допомогою
реакції інгібіції сироваткових антитіл (РІА) класичним засобом за
Н.В. Журавльовою (1988) з одночасним дослідженням вільних SH-груп.
Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові визначали
методом преципітації в розчині поліетиленгліколя (ПЕГ) з молекулярною
масою 6000 дальтон за H. Digeon et al. у модифікації (Фролов В.М. и
соавт., 1986). Молекулярний склад ЦІК з видаленням фракцій велико-
(>19S), середньо- (11S-19S) та дрібномолекулярних (0,05). На 14-у добу
рівні креатиніну сироватки були нормальними в І та ІІ групах
дослідження, в ІІІ групі складав норму (р0,05) як у основних, так і в контрольній групі. Відносно
гомеостазу кальцію, можна стверджувати, що його вміст є стабільним і
вірогідно не змінюються за даних станів. Це дає змогу стверджувати, що
значних коливань вмісту електролітів за ГСП протягом його лікування з
спрямованим ВОЕФ не відбувається (р0,05) і не мають переконливих даних відносно
цінності при їх ізольованій інтерпретації.

Динамічну нефросцинтіграфію проводили у 66 хворих. Протягом лікування
було встановлено, що в І групі ефективний нирковий плазмоплин (ЕНП)
збільшився на 18,5%, а клубочкова фільтрація (КФ) збільшилась на 30,2%
(р0,05). В
контролі показники ЕНП та КФ збільшувалися на 13,2% та 19% відповідно
(р0,05). У І групі CD3+ був
67,4±2,12%, що було достовірно більшим за дані до лікування (р0,05).

В І групі вміст Ig А мало змінився і був на рівні, визначеному до
лікування. Аналогічна тенденція малася в ІІ та ІІІ групах, що
відображало стан гострого запалення (р0,05). Титр
компліменту в динаміці зменшувався в І групі на 23,7%, у ІІ – на 26,3%,
у ІІІ групі на 31,1% від попередніх даних до лікування (р0,05).

В динаміці відбувалося зниження ФАМ, що в контролі була практично
незмінною проти даних до лікування; позитивні дані були отримані в
групах І, ІІІ та ІІ відповідно; рівні ФІ в І групі були в 1,2 рази, а ФЧ
в 1,2 рази менші за норму. В І групі рівень ФІ сягав нижньої границі
норми, як і ФЧ, а в ІІІ ФІ був меншим за норму в 1,6 рази, а ФЧ в 1,7
рази (р0,05).

Серед пацієнтів з ГСП середнє арифметичне індексу пенетрацї (ІП) було
меншим за норму, а в ІІІ групі була позитивна динаміка в 1,3 рази
(р0,05). Таким чином,
порівнюючи дані за ІП до- та на 14-у добу лікування можна вказувати на
позитивні зсуви цього показнику при лікуванні з ВОЕФ, що стимулює
фагоцитоз, в умовах швидкої ліквідації запалення. Можна вважати, що у
хворих на ГСП страждає як перша фаза фагоцитозу (наближення, атракція),
так і процес перетравлення вже поглинутих мікробів, що вказувало на
зсуви даної ланки імунітету і необхідність лікування.

Дані ниркової допплерографії протягом лікування в І групі свідчили, що
Vmax збільшувався (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020