.

Імуногенетична характеристика та критерії формування груп ризику розвитку гастродуоденальної патології у дітей (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3042
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВґЯ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім. І.Я. ГОРБАЧЕВСКОГО

БОДНАР ГАННА БОРИСІВНА

УДК 616.33/.342 – 053.2:575

Імуногенетична характеристика та критерії формування груп ризику
розвитку гастродуоденальної патології у дітей

14..01.10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Тернопіль – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Буковинському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Сорокман Таміла
Василівна, Буковинський державний медичний університет МОЗ України,
завідувач кафедри педіатрії та медичної генетики

Офіційні опоненти:

– доктор медичних наук, професор Гнатейко Олег Зіновійович, Львівський
національний медичний університет імені Данила Галицького, завідувач
кафедри пропедевтики дитячих хвороб, директор Інституту спадкової
патології АМН України.

доктор медичних наук, професор Волосянко Андрій Богданович, завідувач
кафедри дитячих хвороб з курсом дитячих інфекцій Івано–Франківського
державного медичного університету.

Захист дисертації відбудеться 16 січня 2008 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 58.601.02 у Тернопільському державному
медичному університеті імені І.Я.Горбачевського МОЗ України (46001, м.
Тернопіль, майдан Волі,1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського державного
медичного університету імені І.Я.Горбачевського (46001, м. Тернопіль,
вул.Січових Стрільців, 8)

Автореферат розісланий 15 грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к. мед. н., доцент
В.О.Синицька

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одна з найактуальніших проблем сучасної медицини, яка
привертає пильну увагу педіатрів, гастроентерологів – це захворювання
гастродуоденальної ділянки, що зумовлено значною розповсюдженістю даної
патології, чіткою тенденцією до зростання серед дитячого населення.
Ознаки гастродуоденальної патології, що виявляються вже в дошкільному
віці та характеризуються поліморфізмом клінічних проявів. Захворювання
гастродуоденальної ділянки діагностуються у дітей всіх вікових груп.
Недостатня увага надається виявленню чинників ризику розвитку
гастродуоденальної патології, особливо генетичних, що зменшує
ефективність профілактичних заходів. Проблема гастродуоденальної
патології має суттєве наукове та практичне значення для педіатрії (Ю.В.
Бєлоусов, 2007).

Наукові дослідження щодо ролі імунних зрушень при
гелікобактер–асоційованій гастродуоденальній патології не змогли
повністю вирішити сутність провідних механізмів ранньої маніфестації
хвороб. Особливої уваги потребує цілеспрямований підхід до визначення
імуногенетичних чинників та виявлення чинників (А.А.Корсунский,
П.Л.Щербаков, В.А. Саков, 2002), що є вирішальними у виникненні
гастродуоденальної патології. Саме з цих міркувань постає необхідність
індивідуального підходу до кожного окремого випадку щодо визначення
ймовірності розвитку гастродуоденальної патології, а також раннього
запобігання її формуванню. Адекватна вторинна профілактика
гастро-дуоденальної патології покликана зменшити не лише поширеність, а
й тяжкість перебігу та рецидивування, підвищити ефективність лікувальних
заходів, що в цілому поліпшить якість життя пацієнтів (П.Л.Щербаков,
2003).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження
виконане в рамках наукової роботи кафедри педіатрії та медичної генетики
Буковинського державного медичного університету “Епідеміологія,
прогнозування, імуногенетична характеристика та патогенетичне
обґрунтування диференційованого лікування гастродуоденальних захворювань
у дітей”, № державної реєстрації 0106U008376, термін виконання: січень
2006 – грудень 2010 рр. автор є співвиконавцем науково-дослідної роботи.
Тема дисертації затверджена Проблемною комісією “Педіатрія” 30.03.05 р.
(протокол №1).

Мета дослідження. Підвищити ефективність діагностики та профілактичних
заходів щодо розвитку гастродуоденальної патології у дітей на підставі
вивчення факторів ризику та аналізу імуногенетичних маркерів її
формування.

Завдання дослідження:

Виявити особливості клініко-генеалогічного аналізу у дітей, хворих на
хронічний гастрит, хронічний гастродуоденіт, виразку шлунка та
дванадцятипалої кишки.

Визначити фактори схильності та резистентності захворювань
гастродуоденальної зони у дітей.

Визначити ступінь ризику виникнення та особливості перебігу
гастродуоденальної патології залежно від HLA-типування спектру тканин
дитини.

Встановити критерії формування груп ризику розвитку гастродуоденальної
патології у дітей.

5. Розробити алгоритм діагностики та профілактики
гастродуоденальної патології у дітей

Об’єкт дослідження: закономірності розвитку та клінічного перебігу
гастроентерологічних захворювань у дитячому віці.

Предмет дослідження: Чинники виникнення та імуногенетичні маркери
гастродуоденальної патології в дітей.

Методи дослідження: клінічні та лабораторні методи дослідження у дітей
хворих на гастродуоденальну патологію, імунологічні дослідження – для
вивчення клітинної (вміст Т–лімфоцитів в сироватці крові) та гуморальної
ланок імунітету (імуноглобуліни основних класів); імуногенетичне
дослідження – задля встановлення маркерів схильності та резистентності
до виникнення патології гастродуоденальної ділянки; інструментальні
методи – для вивчення стану слизової оболонки гастродуоденальної
ділянки, кислотоутворювальної функції; статистичні методи обробки
отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше простежено взаємозв’язок
імуногенетичних чинників ризику розвитку гастродуоденальної патології:
між наявністю чи відсутністю у дитини алелей HLA DQ A1 та розвитком
гастродуоденальної патології. Обґрунтовано та виділено чинники розвитку
гастродуоденальної патології, на підставі чого сформовано групи ризику
дітей та запропоновано відповідні профілактичні заходи.

Досліджено стан окремих ланок імунної системи (клітинного та
гуморального імунітету) у дітей з гастродуоденальною патологією.
Створено та використано формулу імунних розладів, яка відтворює стан
імунної системи дітей із захворюваннями гастродуоденальної ділянки.

За даними багатофакторного аналізу створені формули ризику розвитку,
тяжкості перебігу, ризику рецидивів захворювань гастродуоденальної
ділянки.

Катамнестично відстежено ефективність запропонованої модифікованої схеми
антигелікобактерної терапії з позиції клінічних та інструментальних
критерії стабілізації стану слизової оболонки гастродуоденальної
ділянки.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених
досліджень створено діагностично–прогностичний алгоритм розвитку
гастродуоденальної патології з використанням даних щодо впливів
чинників, імунологічного статусу та наявності імуногенетичних маркерів.

Обґрунтована доцільність розширення комплексу діагностичних заходів з
включенням імуногенетичного дослідження у дітей із сімейною схильністю
до захворювань гастродуоденальної ділянки. Розроблено та апробовано
модифіковану схему антигелікобактерної терапії, захищену патентом на
корисну модель “Спосіб лікування гелікобактер–асоційованої
гастродуоденальної патології у дітей” (патент № 15578 А61Р 1/00, Бюл.
№7, 17.07.2006). Катамнестичне спостереження за пацієнтами, які
отримували модифіковану схему, довели її ефективність.

Результати впроваджені в роботу гастроентерологічних відділень
Чернівецької міської дитячої лікарні, дитячої поліклініки, міської
клінічної дитячої лікарні м. Суми. Основні положення роботи
використовуються у навчальному процесі на практичних заняттях та лекціях
кафедри педіатрії та медичної генетики Буковинського державного
медичного університету, кафедр педіатрії Одеського державного медичного
університету, Вінницького національного медичного університету імені
М.І.Пирогова.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено аналіз та
узагальнення наукових результатів досліджень, патентних розробок, що
виконані вітчизняними та зарубіжними фахівцями з даної тематики.
Проведений відбір дітей, хворих на захворювання гастродуоденальної
ділянки, для поглибленого обстеження та запропоновано розширений
комплекс лабораторно–інструментальних обстежень. Висновки та практичні
рекомендації сформульовано за безпосередньої участі наукового керівника.
Самостійно проведений статистичний аналіз отриманих даних із позиції
біостатистики та клінічної епідеміології.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертації,
висновки та практичні рекомендації оприлюднені на: ІІ міжнародній
науково–практичній конференції “Сучасні наукові дослідження – 2006”
(Дніпропетровськ, 2006); ІV Міжнародній науково–практичній конференції
“Здорова дитина: здорова дитина та генетичні аспекти її розвитку”
(Чернівці, 2006); ІІІ науково–практичній конференції “Проблемні питання
лікування дітей” (Київ, 2006); І Всеукраїнському конгресі дитячих
хірургів з міжнародною участю “Сучасні лікувально–діагностичні
технології в хірургії дитячого віку” (Вінниця, 2007).

Публікації за темою дисертації. За результатами роботи опубліковано 10
наукових праць, зокрема 4 статті у фахових наукових виданнях України, 1
деклараційний патент, 5 тез наукових доповідей.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою,
комп’ютерним машинописним текстом на 159 сторінках і складається із
вступу, 7 розділів, висновків, рекомендацій щодо наукового і практичного
використання результатів, списку використаних джерел (усього 255
найменувань) і додатків. Текст дисертації ілюстрований 14 малюнками, 31
таблицею, 4 формулами

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Під спостереженням знаходились 637 дітей
віком від 7 до 18 років, хворих на гастродуоденальну патологію, з них
312 дітей з хронічним гастродуоденітом, 169 – з ерозивним
гастродуоденітом, 156 – хворі на виразкову хворобу дванадцятипалої
кишки. У групах спостереження особливу увагу звертали на побутові умови,
генетичний анамнез, особливості перебігу вагітності, час настання
пологів, вигодовування на першому році, режим та характер харчування,
користування шкільною їдальнею та дотримання режиму харчування.

Задля оцінки стану імунологічної реактивності організму в дітей хворих
на гелікобактер–асоційовану гастродуоденальну патологію в перші два дні
спостереження досліджували основні показники. Дослідження імунного
статусу проводили в декілька етапів – спочатку орієнтовні дослідження
для виявлення значних дефектів імунної системи (І рівень), після чого
маючи на засадах данні попередніх досліджень провели більш детальне
вивчення (ІІ рівень) та аналіз отриманих показників.

І рівень проводили на базі обласної клінічної лікарні м. Чернівці:

дослідження фагоцитарної функції з визначенням фагоцитарного числа (ФЧ)
та фагоцитарного індексу (ФІ) за загальноприйнятою методикою [Караулов
А.В.];

дослідження Т–системи: визначення відносної (%) кількості Т–лімфоцитів
[Е.Ф. Чернушенко, Л.С. Когосова, 1978];

дослідження В–системи: визначення відносної (%) кількості В–лімфоцитів в
периферичній крові; визначення рівня імуноглобулінів основних класів
(A,M,G) у сироватці крові методом радіальної імунодифузії [Manchini,
1965]; визначення концентрації циркулюючих імунних комплексів (ЦІК)
[Ю.А.Гриневичем, А.М. Алферовим].

ІІ рівень – імуногенетичне дослідження – типування алелей HLA DQ,
проводили в цитогенетичній лабораторії Львівського інституту спадкової
патології МОЗ України.

З метою встановлення основного діагнозу і виключення поєднаної
патології проводили інструментальні методи дослідження. За даними
ендоскопічного обстеження відповідно до класифікації виділяли 3 ступеня
запалення гастродуоденальної ділянки. [П.Я.Григорьєва і Є.П.Яковенко,
1990]. Дані кислотоутворення оцінювались за критеріями Лінара Є.Ю. та
ін. [Ю.М.Ковальова].

Для визначення Нр використовували інвазивні та неінвазивні методи
діагностики. Для ендоскопічної варифікації діагнозу використовували
критерії Нр–асоційованої ГДП [Л.И Аруин. и др., 1993]. Визначали рівня
сечовини шлункового вмісту (в трьох послідовно взятих порціях) за
загальноприйнятою методикою. Неінвазивна діагностика в нашому
дослідженні включала в себе імуноферментний аналіз [Н.Б. Губергриц и
др., 2004], який проводили за загальноприйнятою методикою з
використанням набору реактивів фірми “Vectory Best” ( Росія).

Групою контролю для дітей хворих на гастродуоденальну патологію
послужило 99 відносно здорових дітей.

Роботу розглянуто комісією з біомедичної етики Буковинського державного
медичного університету (витяг з протоколу № 19 від 21.06.07). Порушень
морально–етичних норм при проведенні дослідження виявлено не було.

Аналіз одержаних результатів. Серед загальної кількості хворих на
гастродуоденальну патологію дітей, які знаходились під спостереженням,
переважали дівчатка. У більшості дітей (58,7%), був обтяжений спадковий
анамнез щодо захворювань гастродуоденальної ділянки. Передача
гастродуоденальної патології здійснювалась частіше по батьківській лінії
(59,4%), що співпадає з результатами досліджень інших науковців
[А.И.Волков,1999], рідше – по материнській (27,1%) та за обома (13,5%)
лініями. Виявлено відмінності в генеалогічному анамнезі залежно від
нозології. При гастродуоденіті (312 дітей) встановлена спадкова
схильність серед родичів І ступеня споріднення у 31,0%, успадкування
спостерігалося як по материнській, так і по батьківській лінії майже з
однаковою частотою (48,2% та 51,2% відповідно), але частіше
спостерігалися в сім’ї хворі сибси (38,6%). При ерозивному
гастродуоденіті виявлено збільшення частоти спадкової схильності серед
родичів першого ступеня споріднення порівняно з хворими на
гастродуоденіт (68,9%). У цій групі встановлено успадкування переважно
по батьківській лінії, при якому майже в 35,9% випадків у батька в
анамнезі була виразкова хвороба ДПК. Серед дітей в яких було
діагностовано виразкову хворобу ДПК у 93,2% випадків встановлена
спадкова схильність серед родичів І ступеня споріднення. В той самий час
серед майже здорових дітей (група порівняння) не встановлено жодного
випадку ВХ серед родичів І ступеня споріднення. Коефіцієнт успадкування
схильності до розвитку гастродуоденіту становить 66,3%, до розвитку
виразкової хвороби ДПК – 74,6%. Все вищезазначене вказує на високу
питому вагу спадковості в розвитку гастродуоденальної патології.

За результатами проведених досліджень в дітей з обтяженою спадковістю
середній вік виникнення ГДП припадає на вік 10,8±1,5 років на відміну
від дітей з необтяженою спадковістю – 14,6±1,3 років.

Виникнення гастродуоденальної патології за нашими даними відрізнялося
залежно від статі та нозології. Частота виникнення гастродуоденіту, як у
хлопчиків, так і дівчаток, характеризувалась поступовим зростанням,
починаючи з віку 3–5 років, пік припадав на 10,6±1,1 років, після чого з
повільним зниженням мінімального значення сягала у віці 15–17 років.
Динаміка частоти виникнення ерозивного гастродуоденіту у хлопчиків
характеризувалась поступовим зростанням від 5 років (виявили випадки
ерозивного ураження у хлопчиків 5 і 6 років) з піком в 10,3±3,8 років та
повільним зниженням до 17 років. У дівчаток спостерігали різке зростання
частоти починаючи з 11 років та піком в 13,8±3,4 років, слід зазначити,
що частота виникнення значно перевищувала таку у хлопчиків. Піки частоти
виникнення виразкової хвороби ДПК у хлопчиків та дівчаток майже не
відрізнялися (13,5±3,6 та 13,9±3,4 років відповідно), але аналізуючи
динаміку її зростання виявили поступове у хлопчиків та різке у дівчаток
починаючи з 7 років.

Формуванню гастродуоденальної патології у обстежених дітей сприяють такі
чинники: наявність токсикозу у матері під час вагітності (31,4%), прояви
анте- та інтранатальної гіпоксії (35,1%), раннє штучне та змішане
вигодовування (70,3%), часті респіраторні (93,2%) та перенесені кишкові
інфекції (44,9%), хронічні вогнища інфекції (64,4%), пасивне
тютюнокуріння (59,1%). Початок гастродуоденальної патології пацієнти та
їх батьки пов’язували з порушенням режиму харчування (37,9%), стресовим
перевантаженням (17,6%), перенесеними інфекційними хворобами (2,2%), але
більшість (42,4%) вказувала на безпричинний початок.

Результати наших досліджень підтверджують дані низки авторів [А.А.
Михайленко и др., 2005, П.В.Новиков, 2004], що гастродуоденальна
патологія – це мультифакторні захворювання, які здебільшого виникають на
тлі обтяженої спадковості, трапляються в членів однієї сім’ї і
передається з покоління в покоління, і не збігається з думкою інших
дослідників [М.А. Бутов, 2003], які вважають ГДП лише набутими
поліетіологічними захворюваннями, виникнення яких в межах однієї родини
пов’язують з загальними умовами проживання, особливостями харчування та
впливом однакових шкідливих чинників.

За даними нашого дослідження, клінічні прояви захворювань
гастродуоденальної ділянки під час загострення, дещо відрізнялися
залежно від нозології та розміру дефектів слизової оболонки. Хворі на
гастродуоденіт частіше відмічали нетривалий, ниючий біль в
епігастральній ділянці, який частіше виникав після прийому їжі. Скарги
на тривалий нападоподібний біль різного характеру та інтенсивності,
який виникав частіше після вживання гострої їжі, нервово–психічного та
фізичного навантаження, відмічали хворі на ерозивний гастродуоденіт та
виразкову хворобу ДПК. Безболісна форма гастродуоденальної патології
виявлена нами у 2,5% випадків, яка не залежала від нозології.

Морфологічні зміни слизової оболонки шлунка та ДПК переважно (83,0%)
характеризувалися малими розмірами (до 0,5 см), супроводжувалися
розповсюдженим запальним процесом. Великі розміри дефекту слизової
оболонки (>0,5см) частіше (35,6%) діагностувались у хворих через 4 роки
після початку захворювання. Нами виявлені випадки наявності дефектів
слизової оболонки великих розмірів у дітей на першому році захворювання,
ці діти мали обтяжену спадковість щодо захворювань гастродуоденальної
ділянки.

У дітей, хворих на гелікобактер–асоційовану гастродуоденальну патологію,
виявлялися значні зсуви показників клітинної та гуморальної ланок
імунітету, неспецифічної резистентності, що підтверджується
дослідженнями інших науковців [А.А.Корсунский, П.Л.Щербаков, В.А. Саков,
2002] (табл. 1).

Таблиця 1

Імунологічні показники хворих на гастродуоденальну патологію та
практично здорових дітей

Лабораторні показники І група (n= 30) ІІ група (n=30)

Т–лімфоцити (%) 45,50±1,23* 55,60±0,50

В–лімфоцити (%) 23,80±1,53 23,7±0,1

Т–хелпери (%) 30,7±1,2 34,50±0,70

Т–супресори (%) 14,50±0,52 18,80±0,66

Імунорегуляторний індекс 2,1 1,8

Ig A (г/л) 0,9±0,1* 1,7±0,3

Ig G (г/л) 12,88±0,79 11,3±1,2

Ig M (г/л) 1,7±0,2 1,6±0,3

Фагоцитарний індекс 17,7±0,9* 26,4±0,9

Фагоцитарне число 2,5±0,2* 2,95±0,1

ЦІК (ум. од.) 102,50(3,77 88,41(2,54

Примітка. * Вірогідність різниці р 0 2 ` ue th n p r ? ??????????????$?? ????? ????? ??$ ?????$??? ????? ???????$????? BНаші дослідження виявили виражений асоціативний зв'язок між системою HLA та ризиком виникнення гастродуоденальної патології. Отримані під час проведення дослідження дані можуть використовуватися для виділення дітей, схильних до розвитку гастродуоденальної патології, та як маркера окремої нозоформи. Задля узагальнення отриманих даних, нами розроблена прогностична оцінка впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на розвиток гастродуо-денальної патології в дітей. З метою оцінки вірогідності впливу різних чинників на розвиток, тяжкість перебігу, частоту рецидивів гастродуоденальної патології у дітей, провели регресійний аналіз результатів обстеження дітей основної групи методом множинної кореляції. Цей метод дав можливість виразити зв'язок зміни величини ризиків розвитку, тяжкості перебігу та рецидивування гастродуоденальної патології залежно від різних чинників, які на них впливають. Отримана кореляційна модель вказує на те, що за наявності в дитини обтяженого генеалогічного анамнезу щодо гастродуоденальної патології по батьківській лінії, факту порушення харчування та тютюнокуріння на тлі наявності гаплотипів HLA локусів DQ A1 0103 0103, 0201 0103 або 0201 0301, ризик розвитку гастродуоденальної патології в дитини значно підвищується. За даними багатофакторного аналізу імовірність розвитку ГДП в дитини було представлено у вигляді математичної моделі: ризик розвитку захворювання = 0,48Ф1+0,54Ф2+0,36Ф3 Використовуючи популяційний метод визначили показники ризику розвитку ГДП в дітей. Встановлено, що на розвиток гастродуоденальної патології впливають обтяжена спадковість, наявність імуногенетичних факторів та імунна недостатність. Використання результатів регресійного та багатофакторного аналізів обґрунтовує точніше формувати групи ризику в кожному конкретному випадку з істотними чинниками формування хвороби, що в свою чергу розширює можливості досимптомної діагностики, підвищує ефективність первинної профілактики при проведенні медико–генетичного консультування. Нами проведений регресійний та багатофакторний аналізи імовірних чинників які впливають на ступінь тяжкості перебігу гастродуоденальної патології та на розвиток рецидиву захворювання. Виходячи з результатів багатофакторного аналізу, з метою прогнозування тяжкості перебігу гастродуоденальної патології в обстежених дітей, тяжкість клінічного перебігу та ризик розвитку рецидиву гастродуоденальної патології представили у вигляді математичних моделей: ризик тяжкого перебігу гастродуоденальної патології = 0,39Ф1+0,47Ф2+0,35Ф3 ризик рецидиву гастродуоденальної патології = 0,59Ф1+0,57Ф2+0,46Ф3 Встановлено, що на тяжкість перебігу впливають статева приналежність, обтяжена спадковість, тривалість захворювання, ступінь імунних порушень та наявність імуногенетичних маркерів. Основні чинники ризику виникнення рецидиву гастродуоденальної патології в обстежених дітей: обтяжена спадковість, тривалість захворювання, розмір дефекту, результати попередніх курсів лікування з визначенням індексу імунної стимуляції, наявність імуногенетичних маркерів. Сукупне використання регресійного та багатофакторного аналізу дозволило всебічно проаналізувати велику кількість чинників, які впливають на розвиток, тяжкість перебігу та виникнення рецидивів гастродуоденальної патології в дітей. Все вищезазначене дозволить використовувати отримані математичні моделі з інтерпретацією її параметрів на практиці. Дітям, хворим на гелікобактер–асоційованиу гастродуоденальну патологію, в гострому періоді захворювання проводили лікування, спрямоване на ерадикацію Нр, усунення запального процесу та загоєння дефектів гастродуоденальної ділянки. Разом з тим, в одній групі нами запропоновано комплексне використання Протефлазиду з загальноприйнятою терапією. Беручи до уваги результати нашої роботи, хворим на гелікобактер–асоційовану гастродуоденальну патологію дітям притаманні характерні зміни імунної системи, ступінь зниження показників якої потребує призначення імунокорегувальної терапії. Проводячи порівняльну оцінку ефективності застосування розробленої нами схеми лікування в дітей хворих на гелікобактер–асоційовану ГДП та загальноприйнятого лікування, виявили певні відмінності. Залежно від схеми лікування діти основної групи поділені на дві групи: І – діти (n=30), яким проводилася антигелікобактерна терапія в поєднанні з Протефлазидом (патент № 15578 А61Р 1/00, Бюл. №7, 17.07.2006), ІІ – діти (n=26), яким призначали загальноприйняту антигелікобактерну терапію. Порівняльний аналіз динаміки клінічних проявів виявив, що динаміка больового синдрому в першій групі мало відрізняється в порівнювальних підгрупах з невеликим переважанням до зниження інтенсивності в перші два дні в основній групі – 64,29% пацієнтів, 35,71% – контрольної групи. У понад половини дітей, які не отримували Протефлазид больовий синдром зберігався до 3–4 днів (60,0%). Спостерігається подібна динаміка диспепсичного синдрому. В основній групі 75,0% пацієнтів відмічали відсутність нудоти, печії в перші два дні терапії, у 80,0% дітей контрольної групи, навпаки, диспепсія зберігалась до 3–4 доби терапії. Подібна тенденція відмічається при спостереженні за динамікою локальної пальпаторної болючості. Об’єктивним підтвердженням ефективності Протефлазиду є позитивна динаміка ендоскопічної картини слизової оболонки шлунка і ДПК. Після лікування запропонованою нами схемою в жодної дитини не виявлений пангастрит чи ерозії. При виразковій хворобі ДПК швидкість відновних процесів у дітей І підгрупи вища від такої в дітей з традиційною терапією. Це пояснює скорочення тривалості клінічних проявів в даній групі. Призначення Протефлазиду в лікувальній дозі сприяло прискоренню позитивної динаміки імунологічних показників. Задля проведення оцінки ефективності Протефлазиду, як імунокерегувального засобу, розрахували індекси стимуляції основних показників імунограмм, але враховуючи, що Протефлазид комплексно використовувався в поєднанні із традиційним лікуванням, яке можливо зумовлює динаміку деяких показників, ми вираховували індекс стимуляції і серед пацієнтів з традиційною терапією. Аналізуючи отримані результати ми виявили, що індекс стимуляції імунологічних показників значно вище у пацієнтів після проведеного комплексного лікування з використанням Протефлазиду порівняно з аналогічним після лікування за загальноприйнятою схемою. Стосовно ерадикації Нр то в основній групі вона становила 93,3%, в групі порівняння – 72,1% (табл. 2). Таблиця 2 Порівняльна характеристика застосування Протефлазиду в комплексній терапії Клінічні прояви І–а група ІІ–а група Ерадикація Нр 29 (96,7%) 19 (72,1%) Ендоскопічна ремісія 29 (96,7%) 19 (72,1%) Нормалізація інтрагастральної кислотності 20 (66,7%) 15 (57,7%) Ліжко–дні 13–14 19–21 Скорочення ліжко–днів 33,7% 16,6% Кількість ерадикаційних курсів 1,2+0,4 2,4+0,5 Ефективність лікування оцінювали за допомогою епідеміологічних показників: зниження відносного ризику, зниження абсолютного ризику та визначення кількості хворих, яких потрібно пролікувати для попередження несприятливих наслідків лікування – Number Needed to Treat (NNT), в нашому випадку рецидиву захворювання. Відносний ризик розвитку рецидивів гелікобактер–асоційованої гастродуоденальної патології в дітей знизився в 0,8 раза (чІ =3,96, р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020