Академія медичних наук
України

Інститут мікробіології та імунології ім.І.І.Мечникова

НЕХОРОШИХ ЗОЯ МИКОЛАЇВНА

УДК [616-022.7:579.882.11.000.(579.26+616-036.22)]:477.7)

Хламідіози у південному регіоні України (мікробіологічні та
еколого-епідеміологічні аспекти)

03.00.07 –
мікробіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному протичумному
інституті ім.І.І.Мечникова МОЗ України.

Науковий

консультант: доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Малікова Майя Василівна, Український науково-дослідний протичумний
інститут ім.І.І.Мечникова МОЗ України, провідний науковий співробітник
лабораторії епідеміології карантинних та природновогнищевих інфекцій

Офіційні

опоненти: доктор медичних наук, професор Бірюкова Світлана
Василівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ
України, професор кафедри клінічної імунології та мікробіології

заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор
Палій Гордій Кіндратович, Вінницький національний медичний університет
ім.М.І.Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри мікробіології,
вірусології та імунології

доктор медичних наук, професор Мавров Іван Іванович, Інститут
дерматології та венерології АМН України, директор; Харківська медична
академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри
дерматовенерології

Провідна

установа: Інститут епідеміології і інфекційних хвороб
ім.Л.В.Громашевського АМН України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “ 22 ” червня 2006 р. о 11.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.618.01 при Інституті
мікробіології та імунології ім.І.І.Мечникова АМН України (61057,
м.Харків, вул. Пушкінська, 14-16)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мікробіології
та імунології ім.І.І.Мечникова АМН України, (61057, м.Харків,
вул.Пушкінська, 14-16).

Автореферат розісланий “ 20 ” травня 2006р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук С.В.Бруснік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зоонозні та антропонозні хламідіози є серйозною
проблемою національних служб охорони здоров’я внаслідок їх глобального
розповсюдження, негативного впливу на здоров’я населення та економіку
народного господарства при відсутності діючої системи профілактики
(Терских И.И.,1979; Шаткин А.А., Мавров И.И.,1983; A.Meijer et al.,1998;
Sachse K., Grossmann E., 2002).

В сучасних умовах загрози біотероризму важливість вивчення зазначеної
проблеми полягає також у тому, що збудник зоонозних хламідіозів
Chlamydophila psittaci (C. psittaci) може бути використаний як
потенційний агент біологічної зброї (Онищенко Г.Г. и др., 2000;
Андрейчин М.А., Копча В.С. 2000, 2004).

Широкий спектр клініко-епідеміологічних проявів хламідіозів визначається
екологічними особливостями збудників захворювань — хламідій різних
видів, своєрідністю їхньої взаємодії з клітиною хазяїна, реакцією
макроорганізму, а також різними шляхами передачі інфекції, які
реалізуються в процесі циркуляції хламідій в природі (Paavonen J.,1989;
Шаткин А.А.,1990).

Зоонозні хламідіози, спричинені С.psittaci, характеризуються широким
розповсюдженням в тваринному світі, важкістю патології у людей, високою
вартістю витрат на проведення протиепідемічних заходів (Федоров
Е.І.,1991; Хамадеев Р.Х. и др., 1997; Горовиц Э.С. и др.,1998; Обухов И.
Л., 2002). Одним з найбільш поширених зоонозних хламідіозів є орнітоз —
природновогнищева інфекція, при якій величезним неконтрольованим
резервуаром збудника в природі є численні види диких птахів.

За останньою класифікацією орнітоз віднесений до найважливіших
природно-антропургічних зоонозів (Макаров В.В., Воробьев А.А.,1999).
Природна осередковість орнітозу встановлена ще в 60-ті роки минулого
сторіччя (Терских И.И. и др.,1961; Павловский Е.Н., Токаревич
К.Н.,1966), але до сьогодні недостатньо вивчені фактори активності,
стійкості природних осередків орнітозу, умови їхнього формування та
тривалого функціонування, роль в епізоотичному та епідемічному процесах.

Інші зоонозні хламідіози, спричинені контактом з інфікованими тваринами
з частим перебігом у вигляді генералізованих форм (Покровский В.И.,
Гнутов И.Н.,1982; Кролевецька Н.М. та ін., 1988), вивчені вкрай
недостатньо, в тому числі і в південному регіоні України.

Динамічні дослідження, що проведені нами в попередні роки разом із
спеціалістами ветеринарної медицини, стали підґрунтям до введення
обов’язкової реєстрації орнітозу (Маликова М.В., Нехороших З.Н., 1986).
В 80-і роки на території Чорноморського біосферного заповідника (ЧБЗ)
виявлено новий природний полігостальний осередок орнітозу, показано його
вплив на формування антропургічних осередків на півдні України
(Маликова М.В., Нехороших З.Н., Греков В.С., 1986).

Ефективне проведення комплексу протиепізоотичних та протиепідемічних
заходів з орнітозу можливе тільки при моніторингу природного осередку
(Черкасский Б.Л. и др., 1996). Це необхідно для встановлення
еколого-епізоотологічних зв’язків в природному осередку, визначення
найбільш значущих носіїв хламідійної інфекції (ХІ) — диких птахів,
ссавців, можливості прогнозування виникнення антропургічних осередків та
епідускладнень.

Вкрай складну проблему для органів охорони здоров’я в даний час являють
антропонозні хламідіози (Дмитриев Г.А.,2002; Лобзин Ю.В., 2003; Мавров
Г.І., 2004). Стало вочевидь, що хламідії видів Chlamydia trachomatis
(C.trachomatis) та Chlamydophila pneumoniae (C.pneumoniae) можуть
інфікувати різні органи та тканини людей, обумовлюючи системні
захворювання з ураженням урогенітальної, дихальної, серцево-судинної,
нервової систем, органу зору, суглобів (Shor A. et al, 1992; Серопегин
А.Д.,1995; Майчук Ю.Ф., 1999; Мавров І.І.,2004).

Урогенітальний хламідіоз (УГХ), спричинений C.trachomatis, визнаний
найбільш розповсюдженим серед захворювань, що передаються статевим
шляхом, зустрічається в 1,7 та 7,4 разів частіше, ніж гонорея та
сифіліс, відповідно. Практично неконтрольоване розповсюдження УГХ
обумовлено високим ступенем заражуваності при статевих контактах,
непатогномонічністю симптоматики, складністю діагностики і терапії
(особливо персистуючих форм), відсутністю системи профілактики (Брагина
Е.Е., 2002; Позняк А.Л. и др.,2004).

Хламідії спричинюють у чоловіків сексуально активного віку хронічні
уретрити (до 60%) з розвитком висхідної інфекції (уретропростатити,
простатити, безпліддя) (Schachter J.,1990; Ільин И.И., 1991).

Різноманітна патологія урогенітального тракту у жінок, що зумовлена
C.trachomatis, призводить до порушень репродуктивної функції, безпліддя,
патології вагітності, пологів (Савичева А.М.,1990; Пирогова В.І.; 1995;
Мавров Г.І, 1996; Ромащенко О.В.,2001). Відсутність патогномонічності
УГХ у жінок сприяє розповсюдженню інфекції серед чоловіків — статевих
партнерів та дітей. Від хворих на УГХ матерів інфікуються біля 70%
новонароджених дітей з подальшим розвитком у них пневмоній (20%),
кон’юнктивітів (50%), а також інших запальних процесів (Дементьева Г.М.
и др.,1994; Евсюкова И.И.,1997).

В Україні в останні роки різко збільшилась кількість вперше
зареєстрованих випадків хламідіозу (серед чоловіків — на 56%, серед
жінок — на 77%), при цьому особливо висока захворюваність відзначена у
жінок віком 15-19 років (Мавров І.І.,2004). Незважаючи на ці загрозливі
цифри, УГХ в Україні досі не підлягає офіційній реєстрації.

З широким розповсюдженням УГХ пов’язаний закономірний зріст
екстрагенітальних форм ХІ, зокрема, патології органів дихання,
офтальмохламідіозів, різної суглобової патології, в тому числі хвороби
Рейтера (Ковалев Ю.Н.,1998). Актуальним є питання щодо родинного
хламідіозу, коли хворіючі на УГХ батьки контактно-побутовим шляхом
інфікують дітей молодшого віку (Делекторский В.В. и др., 1996; Серов
В.М. и др., 1996).

На фоні високої частоти виявлення хламідій при запальних захворюваннях
різних органів у чоловіків, жінок та дітей, при непатогномонічності ХІ,
схильності до персистентного перебігу, особливу значущість набуває
достовірна діагностика зазначеної патології (Виноград Н.О.,1996; Руденко
А.В.,1998; Нуралова И.В. и др.,1999; Мавров Г.І.,2003). Проте, досі
немає єдиної думки відносно раціональної тактики діагностики ХІ з
різним перебігом інфекційного процесу.

Важливим є вивчення біологічних властивостей хламідій виду
C.trachomatis, ізольованих від хворих, оскільки з біологією хламідій
тісно пов’язані не тільки питання діагностики, але й адекватної терапії
хламідіозів з урахуванням результатів визначення чутливості збудника до
препаратів з різним механізмом дії.

Одним з головних аспектів в проблемі антропонозних хламідіозів є
розробка системи профілактики, що заснована на виявленні
клініко-епідеміологічних особливостей ХІ серед різних контингентів
хворих в конкретному регіоні з визначенням потенційних «груп
епідризику».

Комплексні дослідження з виявлення розповсюдження та
еколого-епідеміологічних особливостей зоонозних і антропонозних
хламідіозів у південному регіоні України раніше не проводились. В
зв’язку з цим, багато питань в вивченні проблеми зоонозних і
антропонозних хламідіозів, а саме, значущість та особливості різних
видів хламідій в патології тварин і людей, оптимізація та уніфікація
лабораторної діагностики ХІ, удосконалення системи профілактики
хламідіозів різного походження потребують свого подальшого вирішення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали
дисертації включають результати науково-дослідних робіт ( НДР ), що
виконані в лабораторії особливо небезпечних вірусних інфекцій та
імунотерапії Одеського НДІ вірусології та епідеміології ( ОНДІВЕ ) ім.
І.І. Мечникова та лабораторії епідеміології карантинних та
природновогнищевих інфекцій Українського НД протичумного інституту (
УНДПЧІ ) ім. І.І.Мечникова:

«Визначити роль хламідіозів антропонозного та зоонозного походження в
крайовій інфекційній патології півдня України, вивчити біологічні
властивості збудника з метою удосконалення специфічної діагностики і
профілактики» (шифр ВН.100.0033.86, № держреєстр. 01860016407);
«Розробка та створення референс-препаратів і імуноферментної
тест-системи на основі моноклональних антитіл для діагностики,
профілактики хламідіозів і стандартизації діагностичних препаратів»
(шифр 205, № держреєстр. 01910032987); «Удосконалити метод комплексної
специфічної клініко-імунологічної діагностики, обґрунтувати застосування
нетрадиційних методів терапії хламідійної та асоційованої інфекції при
урогенітальній патології» (шифр 492/4, № держреєстр. 0194U022683);
«Удосконалити специфічну діагностику, лікування і профілактику
офтальмохламідіозів на основі визначення етіологічної ролі хламідій при
різних формах офтальмопатології» (шифр № 60, № держреєстр. 0197U000624);
«Удосконалити систему епіднагляду за природно-вогнищевими інфекціями на
території Північно-Західного Причорномор’я (туляремія, лептоспіроз,
орнітоз)» (шифр ОН.00.3, № держреєстр. 0100U003879); «Визначення
еколого-епідеміологічних особливостей природних осередків особливо
небезпечних інфекцій в різних регіонах України (туляремія, орнітоз)»
(шифр ОН.03.2, № держреєстр. 0103U001458). Зазначені НДР виконані в
творчому співробітництві з лабораторіями ОНДІВЕ та УНДПЧІ
ім.І.І.Мечникова — екології збудників ОНІ, екології носіїв та
переносників, бактеріології, вірусології, з клініцистами різного
профілю, спеціалістами санепідслужби, Департаменту ветеринарної
медицини, співробітниками заповідників. Відповідальним виконавцем НДР
була дисертант.

Мета дослідження – встановити питому вагу хламідіозів зоонозного
та антропонозного походження в крайовій інфекційній патології південного
регіону України, визначити особливості біологічних властивостей
регіональних штамів хламідій різних видів, удосконалити діагностику,
систему профілактики хламідіозів.

Задачі дослідження:

Вивчити розповсюдженість ХІ, спричиненої C.psittaci, у хворих з
сигнальними ознаками інфекції та осіб, що відносяться до професійних
контингентів.

Встановити інфікованість хламідіями диких, свійських птахів та ссавців
різних видів у південному регіоні України. Визначити епізоотичний
потенціал природного осередку орнітозу, що виявлений нами раніше на
території ЧБЗ.

Вивчити розповсюдженість ХІ, спричиненої C.trachomatis та C.pneumoniae,
у хворих жінок, чоловіків та дітей з різними запальними захворюваннями
урогенітальної системи, органів дихання, зору, суглобів.

Ізолювати хламідії виду C.trachomatis від хворих з різною патологією з
подальшим вивченням їхніх основних біологічних властивостей в порівнянні
з штамами C.psittaci.

Визначити in vitro антихламідійну активність препаратів з різним
механізмом дії.

Оцінити в порівняльному аспекті значимість сучасних діагностичних
тестів, що використовують для виявлення ХІ (культуральний, ПЛР, ПІФ,
РНІФ, ІФА, цитоморфологічний), з метою обґрунтування раціонального
комплексного підходу до обстеження хворих на різні форми хламідіозів.

Розробити та удосконалити деякі методи діагностики ХІ (ІФА, РНІФ) на
основі використання антигенів з високоактивних штамів-продуцентів.

На основі встановлених особливостей епізоотології та епідеміології
хламідіозів у південному регіоні України розробити рекомендації з
удосконалення системи профілактики зоонозних та антропонозних
хламідіозів.

Об’єкт дослідження — хворі на зоонозні та антропонозні хламідіози, дикі
та свійські птахи, дикі та сільськогосподарські тварини, штами хламідій.

Предмет дослідження – біологічні властивості хламідій,
еколого-епідеміологічний процес при ХІ, діагностика, профілактика різних
форм хламідіозів.

Методи дослідження- мікробіологічні, імунологічні, цитоморфологічні,
гістохімічні, електронномікроскопічні, клініко-епідеміологічні,
статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в південному регіоні
України на значному матеріалі при комплексному обстеженні хворих з
сигнальними ознаками ХІ, осіб, що мали контакт з птахами та тваринами, а
також хворих на різні запальні захворювання урогенітального тракту,
органів дихання, зору, суглобів вивчено широкий спектр патології,
спричиненої C.psittaci, C.trachomatis, C.pneumoniae. Встановлена значна
розповсюдженість ХІ серед зазначених контингентів, визначені «групи
епідризику» зоонозних і антропонозних хламідіозів.

Ізольовані штами C.trachomatis від хворих з різною урогенітальною
патологією та секційного матеріалу від дітей. Новизна досліджень
підтверджена розробкою «Способу виділення C.trachomatis » (а.с.
№1723129). При вивченні біологічних властивостей регіональних штамів
C.trachomatis в порівнянні з штамами C.psittaci (еталонний штам
орнітозу «В» та авторський штам «К») встановлена більш низька антигенна,
алергенна та патогенна активність ізольованих штамів C.trachomatis.
Показана стабільність основних біологічних властивостей еталонного штаму
«В» та авторського штаму «К» в процесі тривалого зберігання після
ліофілізації.

Отримані та імунохімічно охарактеризовані високоактивні серії
експериментальних антигенів з жовткового (еталонний штам “В”) та
культурального (авторський штам «К») матеріалу, які використані при
розробці діагностичних хламідійних тест-систем.

Розроблена експериментальна імуноферментна тест-система (ІМФТС) з метою
детекції антигену, кількісного визначення антихламідійних антитіл,
стандартизації діагностичних препаратів на основі використання
високоактивного штаму «К» (C.psittaci) та хламідійного алергену. На
експериментальну ІМФТС оформлено лабораторний регламент.

Розроблено «Спосіб одержання препарату для діагностики хламідійної
інфекції» з використанням культурального матеріалу, що інфікований
штамом «К» (Деклараційний патент 59959 А, Україна, затверджено
15.09.2003 р., Бюл. №9, реєстр. № 2002129961).

Встановлено високу інфікованість C.psittaci диких птахів 80 видів,
виявлено новий епізоотичний природний осередок орнітозу на о. Круглому,
ензоотичну територію з орнітозу на лимані Куяльник. Вперше в ряді
біотопів південного регіону зареєстровані поліінфектні природні осередки
(орнітоз, туляремія, лептоспіроз). Епізоотологічний моніторинг зоонозних
хламідіозів на півдні України дозволив встановити активність, тривале
функціонування, циклічність епізоотичного процесу природного осередку
орнітозу в ЧБЗ.

Вперше на території півдня України виявлена висока інфікованість
хламідіями диких ссавців 18 видів (дрібні гризуни, лисиці, зайці) —
додаткового резервуару ХІ в дикій природі, одного з факторів стійкості
природних осередків орнітозу.

Показана необхідність та продуктивність комплексного обстеження хворих
на антропонозні хламідіози. Розроблено алгоритм обстеження хворих на ХІ
з гострим, хронічним, персистуючим перебігом інфекційного процесу.

Вперше in vitro встановлена антихламідійна активність антисептика
мірамістину та доведена можливість його використання для місцевого
застосування на фоні комплексної етіопатогенетичної терапії хворих на
урогенітальні та офтальмохламідіози.

Розроблено науково обґрунтовані рекомендації з удосконалення системи
профілактики хламідіозів різного походження.

Практичне значення одержаних результатів. На великому
клінічному матеріалі при різних нозологічних формах ХІ визначена
діагностична значимість сучасних методів діагностики (культуральний,
ПЛР, ПІФ, РНІФ, ІФА, цитоморфологічний).

Удосконалений комплекс методів лабораторної діагностики хламідіозів
внесено до Реєстру медико-біологічних і науково-технічних нововведень
(Київ, 1993р., В.1) та використовується в відділах особливо небезпечних
інфекцій ряду обласних санепідстанцій України.

Визначені критерії відбору високоактивних штамів-продуцентів для
виробництва діагностичних препаратів. З метою отримання діагностичних
хламідійних тест-систем використаний високоактивний за антигенними та
алергенними властивостями авторський штам «К» (C.psittaci), який
депонований в Національній колекції вірусів інституту вірусології ім.
Д.І.Івановського РАМН (депонент № 683). Штам «К» ввійшов у Російський
атлас з класифікації мікроорганізмів, що виданий на кафедрі
мікробіології Московської медичної академії ім.І.М.Сеченова під
редакцією Воробйова А.А. (2002).

Обґрунтована необхідність моніторингу природного осередку орнітозу в
ЧБЗ, ензоотичних територій з орнітозу, поліінфектних природних
осередків, що виявлені на території південного регіону. Проведено аналіз
епізоотологічного моніторінгу з часу встановлення ензоотичності
територій.

Розроблена та впроваджена в більшості областей України система
епіднагляду за орнітозом (створення банку даних з ензоотичних територій,
облік груп епідризику, нагляд за епідфоном в професійних колективах,
обов’язкова реєстрація орнітозу, проведення протиепідемічних заходів,
підготовка кадрів — епідеміологів, бактеріологів, інфекціоністів).

Результати, що отримані при вивченні антихламідійної активності
мірамістину в експерименті та його клінічної ефективності, включені до
аналітично-нормативної документації на лікарський препарат для
Фармакологічного комітету МОЗ України.

Розроблені рекомендації з діагностики, профілактики різних форм ХІ у
жінок, чоловіків, дітей ввійшли до інформаційно-методичних матеріалів,
які використані санепідслужбою та лікувально-профілактичними закладами
України. Одержані результати проведених досліджень використані при
викладенні курсу з мікробіології та епідеміології хламідіозів у ряді
учбових закладів України.

Результати проведених досліджень використані при виданні слідуючих
наказів: Наказ МОЗ № 596 від 22.10.1986р.; Наказ МОЗ № 654 від
13.12.1989р.; Наказ Одеського Облвідділу ОЗ №427 від 17.11.1989р.; Наказ
МОЗ України № 133 від 19.07.1995р. Видані та впроваджені 6 методичних
рекомендацій та 9 інформаційних листів. Зазначені накази, методичні
рекомендації та інформаційні листи детально представлені в розділі
«Практичні рекомендації».

Отримані результати досліджень захищені авторськими свідоцтвами та
патентом: «Спосіб виділення C.trachomatis» (а.с.№1723129, затверджено
30.03.92р., Бюл.№12); «Штам хламідій (Chlamydia psittaci «К»),
використовуваний для приготування алергену» (рішення про видачу патенту
на винахід 28.05.1997, реєстр № заявки 93121890); «Спосіб одержання
препарату для діагностики хламідійної інфекції» (Деклараційний патент
59959 А, Україна, затверджено 15.09.2003 р., Бюл. № 9. реєстр.№
2002129961).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом визначені основні напрямки та
методологія роботи, обрано тему, обґрунтовано її актуальність,
сформульовано мету та задачі наукових досліджень. Автором ізольовано 9
штамів C.trachomatis від хворих з різною патологією та вивчені їх
основні біологічні властивості (морфологічні, вірулентні, антигенні,
алергенні ) в порівнянні з штамами C.psittaci. Дисертантом самостійно in
vitro вивчена антихламідійна активність речовин з різним механізмом дії.
У співавторстві розроблені «Спосіб виділення C.trachomatis» (а.с. №
1723129), «Спосіб одержання препарату для діагностики хламідійної
інфекції» (патент 59959 А, Україна). Експериментальні дослідження та
аналіз отриманих даних виконані дисертантом. Діагностична ІМФТС
розроблена разом з науковим колективом кафедри мікробіології,
вірусології, імунології Кримського медичного університету під
керівництвом проф. Кривошеїна Ю.С. Автором виконані розділи з
накопичення біомаси хламідій, отримання експериментальних серій
хламідійних антигенів, визначення їх активності, одержання комплексного
антигену для конструювання ІМФТС. Дослідження з виявлення ХІ у хворих з
різною патологією, а також птахів та тварин виконані разом з
співробітниками лабораторій ОНДІВЕ та УНДПЧІ ім. І.І.Мечникова. Клінічну
ефективність етіопатогенетичного лікування хворих на хламідіози різної
локалізації вивчали разом з клініцистами. Дисертантом проведено
статистичну обробку, науковий аналіз та узагальнення отриманих
результатів, сформульовано висновки, положення та рекомендації. Основні
результати досліджень викладені дисертантом у наукових працях, що
написані особисто та у співавторстві, а також виступах.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались та
обговорювались на різних конференціях, симпозіумах, в тому числі
міжнародних та світових. Основні положення дисертації висвітлено на:

Всесоюзній конференції «Теоретичні проблеми епідеміології та інфекційної
імунології на сучасному етапі» (Нальчик, 1986); Всесоюзній конференції
«Епізоотологія, епідеміологія, засоби діагностики, терапії і специфічної
профілактики інфекційних хвороб, спільних для людини та тварин» (Львів,
1988); Міжнародному симпозіумі «Актуальні мікробіологічні та клінічні
проблеми хламідійних інфекцій» (Ленінград, 1988); Всесоюзній нараді
«Актуальні питання діагностики та лікування хламідійних інфекцій»
(Москва, 1990); XIІ Українському республіканському з’їзді мікробіологів
(Київ, Харків, 1991); ХIV Українському з’їзді мікробіологів,
епідеміологів, паразитологів (Харків, 1993); Науково-практичній
конференції «Актуальні питання мікробіології, епідеміології та
імунології інфекційних хвороб» (Харків, 1993); Міжнародній науковій
конференції «Ідеї І.І.Мечникова та розвиток природознавства» (Харків,
1995); ХІІІ з’ізді українських наукових товариств мікробіологів,
епідеміологів та паразитологів

ім. Д.К.Заболотного (Київ, Вінниця, 1996); Х з’їзді акушерів-гінекологів
України (Одеса,1996); V Міжнародній конференції Франція – Україна,
«Актуальні питання сучасності: Екологія та медицина» (Дніпропетровськ,
1998); ІV Міжнародній конференції з офтальмології (Київ, 1998);
Міжнародній науковій конференції «Стратегія і тактика боротьби з
інфекційними хворобами» (Харків, 1998); І конгресі неонатологів України
«Внутрішньоутробні вроджені інфекції” (Харків, 1998); Міжнародній
науковій конференції «Сучасні технології діагностики та терапії
інфекційних хвороб» С.-Петербург, 1999); VII Російському національному
конгресі «Людина та ліки» (Москва, 2000); Міжнародній науковій
конференції «Птахи Азово-Чорноморського регіону на рубежі тисячоліть»
(Одеса, 2000); VІІІ конгресі СФУЛТ (Львів, 2000); Всеросійській
конференції «Генодіагностика в сучасній медицині» (Москва, 2000);
Спільній колегії МОЗ України та Департаменту ветеринарної медицини
«Профілактика інфекційних захворювань, спільних для тварин та людей»
(Черкаси, 2000); II, IV, V Міждисциплінарній науково-практичній
конференції «Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика, лікування
хламідіозу та TORCН-інфекцій» (Київ, 2001, 2002, 2003); VI з’їзді
інфекціоністів України «Клінічні проблеми боротьби з інфекційними
хворобами» (Одеса, 2002); Міжнародній науковій конференції «Актуальні
питання боротьби з інфекційними хворобами» (Харків, 2002, 2003);
Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми епідеміології,
діагностики, клініки, лікування та профілактики інфекційних хвороб»
(Київ, 2002); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Імунотропні
препарати в клінічній практиці» (Київ, 2004); Науково-практичній
конференції Асоціації інфекціоністів України «Вірусні хвороби.
Токсоплазмоз. Хламідіоз» (Тернопіль, 2004); Х З’їзді товариства
мікробіологів України (Одеса, 2004); Науково-практичній конференції
«Актуальні питання дерматовенерології та косметології» (Одеса, 2004);
Науково-практичній конференції «Сучасні проблеми епідеміології,
мікробіології та гігієни» (Львів, 2004); Міжнародній конференції «Від
фундаментальних досліджень — до прогресу в медицині» (Харків, 2005);
Міжнародній конференції «Сучасні проблеми зоології та екології» (Одеса,
2005); Міжнародній науковій конференції «Актуальні питання боротьби з
інфекційними хворобами в гуманній та ветеринарній медицині» (Харків,
2005); The Third World Congress on Chemical, Biological and Radiological
Terrorism (Dubrovnik, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 57 наукових праць, в
тому числі 20 статей в спеціалізованих фахових виданнях, рекомендованих
ВАК України. У співавторстві видані 1 монографія, 6 методичних
рекомендацій, 9 інформаційних листів, отримані авторські свідоцтва та
один патент.

Структура дисертації. Основна частина дисертації викладена на 311
сторінках комп’ютерного тексту і складається з вступу, огляду
літератури, 5 глав власних досліджень, аналізу та обговорення одержаних
результатів, висновків, практичних рекомендацій. Список використаних
джерел містить 615 посилань, з яких 305 українських та російськомовних
та 310 іноземних. Робота ілюстрована 52 таблицями та 87 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. В розділі представлені дані з біології, сучасної
таксономії хламідій, лабораторної діагностики ХІ,
еколого-епідеміологічної характеристики зоонозних та антропонозних
хламідіозів, показана етіологічна роль хламідій різних видів в патології
тварин і людей, наведено принципи лікування та профілактики хламідіозів
різного походження.

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач з метою
вивчення розповсюдження зоонозних хламідіозів на півдні України
досліджений матеріал від 1814 диких птахів 80 видів, 1425 диких дрібних
ссавців 18 видів, 46 лисиць, 86 зайців, 374 сільскогосподарських тварин,
125 свійських птахів, а також обстежено 4747 осіб, що мали професійний
контакт з птахами та тваринами. З метою виявлення антропонозних
хламідіозів комплексно обстежено: 5593 жінок, 2248 чоловіків з різною
урогенітальною патологією, 996 дітей в віці від 0 до 14 років з
захворюваннями органів дихання, зору, суглобів, 368 хворих на запальні
захворювання очей, 107 хворих з різною патологією суглобів, 439 хворих з
сигнальними ознаками ХІ. Досліджено секційний матеріал від 126 дітей
(504 зразка). Контрольна група – 87 донорів, 86 здорових дітей.

Культура клітин. При проведенні експериментальних досліджень
застосовували культуру клітин моношарових перещеплюваних ліній – L-929,
McCoy, Hela-229, а також первиннотрипсинізованих фібробластів ембріонів
курей (ФЕК), фібробластів ембріонів мишей (ФЕМ).

Експериментальні тварини. В експериментах використовували безпородних
білих мишей, а також мишей-самців лінії Balb/C. При виконанні окремих
розділів роботи застосовували курячі ембріони 6,7,10 –денного строку.

Штами хламідій. Вивчали біологічні властивості штамів C.trachomatis —
№221, №96, №6, №6-а, №16, №17, Г-1, П-2, М-д, ізольованих від хворих
чоловіків та жінок з різною патологією урогенітального тракту та
секційного матеріалу від дітей, в порівнянні з штамом «Рак»
(C.trachomatis), еталонним штамом хламідій орнітозу «B» і авторським
штамом «К» (C.рsittaci).

Штам «Рак» (C.trachomatis) одержано з Національної колекції інституту
вірусології ім.Д.І.Івановського РАМН. Штам «В» (C.рsittaci) – виробничий
еталонний штам збудника орнітозу. Авторський штам «К» (C.рsittaci)
ізольовано з секційного матеріалу хворої К-н. 37 років, раптово померлої
при явищах двохсторонньої геморагічної пневмонії.

Штам «В» (жовтковий матеріал) і штам «К» (заражена культуральна рідина
на рівні 458 пасажу), інфекційний титр яких складав 8-10 lg ЛД50/0,03
мл. для білих мишей, з метою тривалого збереження їх біологічної
активності були ліофілізовані у виробничих умовах Одеського підприємства
з виробництва бактерійних препаратів та зберігаються при t-20?С у музеї
УНДПЧІ ім.І.І.Мечникова з проведенням періодичної перевірки на
інфекційність. Життєздатність зазначених штамів оцінювали по визначенню
патогенності для курячих ембріонів, вивченню динаміки циклу розвитку
збудника і характеристики ЦПВ у зараженій культурі клітин ФЕК, виявленню
специфічного антигену. Встановлено, що після збереження в
ліофілізованому стані (термін спостереження 20 років) обидва штами
життєздатні, але їхня біологічна активність знижена.

Препарати. Використані діагностичні препарати: антиген хламідійний для
РЗК, хламідійна сироватка, хламідійний алерген Одеського підприємства з
виробництва бактерійних препаратів; експериментальні серії
слайд-антигенів хламідій ОНДІВЕ ім.І.І.Мечникова, хламідійний антиген і
мічена хламідійна сироватка НДІ військової медицини, С.-Петербург;
сироватка хламідійна мічена Херсонської біофабрики; сироватки мічені
антивидові проти імуноглобулінів тварин та людей виробництва НДІЕМ
ім.М.Ф.Гамалеї РАМН.

Вивчали антихламідійну активність препаратів з різним механізмом дії:
РНК-ази бактеріальної; індуктора інтерферону – ларифану; інгібіторів
протеолізу – епсілонамінокапронової кислоти (Е-АКК), амбену, препаратів
№ 807 та № 809; протипаразитарного препарату — делагілу; антисептика з
групи четвертичних амонієвих сполук – мірамістину.

При виконанні дисертаційної роботи використовували комплекс сучасних
методів дослідження:

культуральний — виділення хламідій в культурі клітин L-929 традиційним
методом (Шаткин А.А., Мавров И.И., 1983), а також — за розробленим нами
способом ( а.с. №1723129 );

мікробіологічний – ізоляція хламідій шляхом зараження 6-7 — денних
курячих ембріонів, що розвиваються, досліджуваним матеріалом в жовтковий
міхур;

цитоморфологічний – для визначення морфологічних структур хламідій в
мазках –відбитках паренхіматозних органів птахів, тварин, заражених
жовткових міхурів курячих

ембріонів, зішкребних препаратах епітелію уретри, цервікального каналу,
кон’юнктиви, препаратах інфікованої культури клітин, застосовували
загальноприйняті методи забарвлення (Романовський – Гімза (Р-Г),
Маккіавелло, Май – Грюнвальд — Гімза, гематоксилін — еозін);

імунолюмінісцентний – використовували реакцію прямої імунофлюоресценції
(ПІФ) для індикації специфічного хламідійного антигену в
мазках-відбитках органів тварин, зішкребних препаратах епітелію уретри,
цервікального каналу, кон’юнктиви, препаратах інфікованої культури
клітин, а також реакцію непрямої імунофлюоресценції (РНІФ) для
визначення антихламідійних IgМ із застосуванням комерційних і
розроблених нами експериментальних діагностичних тест-систем (патент
59959 А, Україна);

імуноферментний аналіз (ІФА) – для виявлення антихламідійних
сироваткових IgG, IgA використовували комерційні тест-системи —
ImmunoComb C.trachomatis IgG Orgenics, Platelia Chlamydia IgG Sanofi
Diagnostics Pasteur, Chlamydia-IgA-IgG-rElisa medac, Еколаб-хламідія
IgG, ХламіБест-IgG-стріп для виявлення IgG до антигенів C.рsittaci і
C.pneumoniae, а також розроблену нами експериментальну імуноферментну
тест-систему (ІМФТС);

полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР);

серологічний — постановка реакції зв’язування комплементу (РЗК) за
загальноприйнятим методом;

гістохімічний — препарати інфікованої культури клітин забарвлювали
акридином помаранчевим, розчином Люголя з подальшою люмінісцентною та
світловою мікроскопією;

електронномікроскопічний — для вивчення ультраструктури хламідій
використовували метод негативного контрастування фосфорно-вольфрамовою
кислотою (Brenner, Horne, 1959);

алергологічний — постановка внутрішньошкірної проби з використанням
хламідійного алергену;

клініко-епідеміологічний — проводили аналіз первинної медичної
документації — історій хвороби та розроблених нами карт клініко —
епідеміологічного обстеження хворих;

статистичний — для обробки отриманих результатів застосовували методи,
описані И.И.Ашмариным, А.А.Воробьёвым (1962), Н.А.Плохинским (1970),
Використовували також непараметричний критерій U Вілкоксона-Манна-Уітні,
точний метод Фішера (Е.В.Гублер, 1973).

Результати досліджень та їх обговорення

Ізоляція, ідентифікація, вивчення біологічних властивостей хламідій виду
C.trachomatis у південному регіоні України.

Вірогідним методом етіологічного підтвердження хламідіозу у хворих на
різну урогенітальну патологію є ізоляція збудника (Шаткин А.А.,Мавров
И.И.,1983; Кутовая В.В., 1987; Мартынова В.Р.и др.,1998). Відомі
два традиційних методи

виділення хламідій — в системах 6 –7 – денних курячих ембріонів, що
розвиваються, і чутливих лініях моношарових перещеплюваних культур
клітин (Шаткин А.А. и др., 1981). Більш широко використовують метод
ізоляції хламідій в системі культур клітин L-929, McCoy, Hela-229, який
отримав назву «золотий стандарт», оскільки має найбільшу специфічність
та чутливість. В нашій роботі для діагностичного виділення C.trachomatis
застосовані обидва зазначені методи.

В системі курячих ембріонів мікробіологічно з проведенням 4-5 пасажів
досліджені попередньо оброблені антибіотиками, що не впливають на
життєздатність хламідій, зішкреби слизових уретри, цервікального каналу
23 чоловіків та жінок з запальними захворюваннями урогенітального тракту
та секційний матеріал (трахея, легені, печінка, селезінка) 15 дітей (60
зразків), померлих при різній патології органів дихання. З секційного
матеріалу (легені) дитини К-л. (1рік 2міс.) з діагнозом «вірусна
пневмонія» виділено ізолят №6-а, який в подальшому був переведений в
систему культури клітин та ідентифікований як штам C.trachomatis.

З метою ізоляції C.trachomatis від хворих в системі культури клітин
застосовували як загальноприйняті традиційні методи, так і розроблений
нами “Cпосіб виділення C.trachomatis” (а.с.№1723129) з використанням
первиннотрипсинізованої культури ФЕМ, яку готували ex tempore та
заражували у суспензію клітин. Зазначений спосіб дозволив спростити
метод ізоляції хламідій виду C.trachomatis, підвищити ефективність
виділення збудника, скоротити строки досліджень, отримати економічний
ефект за рахунок виключення додаткових прийомів обробки культури клітин.

При дослідженні зішкребів епітеліальних клітин слизової уретри,
цервікального каналу 147 чоловіків і жінок, хворих на різну
урогенітальну патологію, а також секційного матеріалу 126 дітей, що
померли при патології респіраторного тракту, за розробленим способом
виділено 8 ізолятів (5– від чоловіків та жінок і 3 – від дітей).

Ізоляти ідентифікували на підставі їх серійного пасивування в системі
курячих ембріонів (не менш 4-х пасажів) з наступним визначенням у
мазках-відбитках оболонок інфікованих жовткових міхурів морфологічних
структур хламідій та специфічного хламідійного антигену.

Проводили також серійні пасажі (не менш, ніж 5) інфікованого матеріалу
в перещеплюваних (L-929) та первиннотрипсинізованих (ФЕМ) культурах
клітин. Кожний ізолят пройшов в системі чутливих клітин від 5 до 23
пасажів з детальним вивченням в динаміці циклу розвитку збудника,
морфології цитоплазматичних включень (ЦПВ) та виявлення в них
специфічного антигену і глікогену.

Виявлення в інфікованій культурі клітин у серійно пасованих ізолятів
типового для хламідій циклу розвитку, характерних ЦПВ, що вміщують
специфічний антиген та глікоген, а також результати
електронномікроскопічного вивчення ультраструктури ізолятів дозволили
віднести їх до хламідій виду С.trachomatis.

Екологічна характеристика ізольованих штамів C.trachomatis представлена
в табл. 1.

Основні біологічні властивості штамів хламідій виду C.trachomatis,
ізольованих від хворих (цитоморфологічна характеристика ЦПВ, динаміка
розвитку збудника в культурі клітин, антигенні, алергенні, патогенні
властивості), вивчали в порівнянні з штамом «Рак» (C.trachomatis),
еталонним штамом орнітозу «В» та авторським штамом «К» виду C.psittaci.

Встановлено, що при адекватних умовах культивування, однаковій
заражуючій дозі динаміка розвитку штаму «Рак» (C.trachomatis) та нових
ізольованих штамів, а також створені ними ЦПВ в інфікованих культурах
клітин L-929, ФЕМ були практично аналогічними.

Так, ЦПВ штаму «Рак» і 9 ізольованих штамів через 48-72 години після
зараження культур клітин L-929, ФЕМ мали округлу, овальну форму,
невеликі розміри, в основному, гомогенну структуру, деформували та
обволікали ядра інфікованих клітин. Відзначали виразну вакуолізацію
клітин, а в ряді випадків спостерігали «екструзію», чи вихід включень з
клітини без її загибелі, що може бути пов’язане з особливістю взаємодії
у системі «збудник- інфікована клітина».

Встановлено, що цитоморфологія ЦПВ ізольованих штамів C.trachomatis
була відмінною в порівнянні з еталонним штамом «В» та авторським штамом
«К» (C.psittaci). ЦПВ еталонного штаму «В» були великими, круглястими,
менш гомогенної структури, деформуючими ядра заражених клітин.

Важливо підкреслити, що не дивлячись на тривале зберігання в
ліофілізованому стані, особливості цитоморфологічної та цитохімічної
характеристики штаму «К» залишились стабільними та відповідали описаним
нами раніше (Нехороших З.Н.,1985) (короткий цикл репродукції, великі,
дифузні, різноманітної форми ЦПВ, що обтікають ядра, високе накопичення
збудника, множинність осередків інфекції в одній клітині).

Ізольовані штами C.trachomatis, як і штам «Рак», не давали великого
накопичення збудника ні в перещеплюваній лінії клітин L-929, ні в
первиннотрипсинізованій культурі ФЕМ, не дивлячись на тривале
пасивування, відсутня була також множинність осередків інфекції в одній
клітині. Антигенна, алергенна активність, патогенні властивості
ізольованих штамів C.trachomatis для курячих ембріонів були менш
вираженими в порівнянні з штамами виду C.psittaci.

З метою обґрунтованого розширення спектру засобів, що застосовують
місцево в комплексі етіопатогенетичної терапії хламідіозів, вивчали in
vitro (в системі культур клітин ФЕК і ФЕМ) антихламідійну активність
препаратів з різним механізмом дії (РНК-ази, Е-АКК, амбену, препаратів №
807, № 809, ларифану, делагілу, мірамістину). В якості інфікуючого
матеріалу використовували штами «В» і «К» (C.psittaci) та штами
«Рак», №221, №96 , №6 (C.trachomatis).

Попередньо проводили дослідження з оптимізації умов одержання
експериментальної моделі ХІ для вивчення антихламідійної дії різних
препаратів з визначенням їх нетоксичної дози для культур клітин ФЕК і
ФЕМ.

Таблиця 1

Екологічна характеристика ізольованих штамів C.trachomatis

Назва штамів Джерело ізоляції Нозологічна форма Досліджений матеріал Вид
клітин і умови

зараження Пасаж

ізоляціі Пасажн.

рівень Типові маркери C.trachomatis

ЦПВ Глікоген Антиген

№ 221 Хворий Г.

28 років Хронічний

уретропростатит Зішкреб

з уретри Культура клітин ФЕМ

(у суспензію) Первинне

зараження 23 пас. + + +

№ 96 Хворий Д.

29 років Хронічний уретрит Зішкреб

з уретри Культура клітин ФЕМ

(у суспензію) Первинне

зараження 16 пас. + + +

№ 6 Дитина В.

4міс. ГРВІ Легені (секц.матеріал) Культура клітин ФЕМ

(на моношар) 1 пасаж 16 пас + + +

№ 6-а* Дитина К.

1 рік 2 міс. Вірусна пневмонія Легені (секц.матеріал) — 3 пасаж 5
пac. + +

+

№ 16 Дитина К.

7 міс. ГРВІ Легені,печінка, селезінка

(секц.матеріал) Культура клітин ФЕМ

(на моношар) 1 пасаж 5 пас + + +

№ 17 Дитина М.

7 діб Внутрішньоутр. інф.,пневмонія Легені,печінка (секц.матеріал)
Культура клітин ФЕМ

(на моношар)) 1 пасаж 5 пас. + + +

Г-1 Хвора Г.

27 років Безпліддя Зішкреб

з церв. каналу Культура клітин ФЕМ

(у суспензію) Первинне

зараження 5 пac + + +

П-2 Хвора П.

25 років Безпліддя Зішкреб

з церв. каналу Культура клітин ФЕМ

(у суспензію) Первинне

зараження 5 пас + + +

М-д. Хворий М.

29 років Хронічний уретропростатит Зішкреб

з уретри Культура клітин ФЕМ

(у суспензію) Первинне

зараження 5 пас + + +

Примітка: * — штам №6-а після ізоляції в системі курячих ембріонів та
проведення 5 пасажів переведено в систему первиннотрипсинізованої
культури клітин ФЕМ.

Результати дослідів оцінювали гістохімічним та імунолюмінісцентним
методами по визначенню кількості ЦПВ та специфічного хламідійного
антигену в контрольних (без препаратів) та дослідних зразках інфікованих
культур ФЕК і ФЕМ з урахуванням типового циклу розвитку хламідій.
Зменшення кількості ЦПВ хламідій та хламідійного антигену в дослідних
зразках культури клітин в присутності препаратів свідчило про їх
антихламідійну дію.

Аналіз отриманих результатів показав, що найбільш вираженою
антихламідійною активністю in vitro володів антисептик мірамістин при
застосуванні нетоксичної дози для культури клітин ФЕК (концентрація
препарату становила 25 мкг/мл). Проведені дослідження обґрунтували
перспективність використання мірамістину як засобу для місцевого
застосування в комплексі етіопатогенетичного лікування хворих на різні
форми хламідіозів.

Удосконалення специфічної діагностики хламідіозів. Ефективність системи
профілактики різних форм хламідіозов визначається розробкою і
впровадженням у практику високочутливих методів специфічної діагностики,
які засновані на застосуванні високопродуктивних штамів хламідій.

З метою удосконалення діагностики хламідіозів була розроблена
експериментальна ІМФТС (твердофазний варіант). В якості продуцентів
використовували еталонний штам «В» і авторський штам «К» C.psittaci.

Відомо, що антиген, який застосовують для приготування імуносорбента в
значній мірі визначає чутливість і специфічність конструйованої
тест-системи для ІФА. Тому, однією з задач наших досліджень було
отримання високоактивних серій експериментальних хламідійних антигенів,
які готували різними методами.

Отримані 7 експериментальних серій жовткових хламідійних антигенів з
штамів «В» і «К» (C.psittaсi) методом лужної екстракції гомогенізованої
маси інфікованих жовткових міхурів курячих ембріонів (а.с. №1181172).
Специфічна активність зазначених антигенів в РЗК визначена в титрах
1:64-1:128.

З культурального матеріалу, що інфікований штамом “К”, з
максимальним накопиченням хламідій (інфекційний титр — 7-8 lg ЛД50/0,03
мл для білих мишей) приготовані 3 експериментальні серії хламідійного
антигену з подальшою інактивацією мертиолатом натрію – серія К-1 (М),
ультрафіолетовим опромінюванням – серія К-2 (УФ) і додецилсульфатом
натрію – серія К-3 (Д). Титри комплементзв’язуючої активності
експериментальних серій антигенів в РЗК зіставили: К-1 (М) і К-3 (Д) —
1:64-1:128, К-2 (УФ) — 1:64.

Контроль на специфічну безпеку отриманих експериментальних серій
здійснювали шляхом зараження культури ФЕК. Відсутність ЦПВ хламідій в
зараженій культурі клітин свідчила про нешкідливість виготовлених
експериментальних серій антигенів.

Перелік серій досліджених комерційних та експериментальних хламідійних
антигенів і алергенів представлено в табл. 2.

Встановлено (ІФА), що специфічна активність експериментальних серій
антигенів не поступалася активності комерційних препаратів, а в деяких
випадках перевищувала її (рис1.а,б). Проведений імунохімічний аналіз
комерційних, експериментальних антигенів та хламідійного алергену
дозволив охарактеризувати в їхньому складі імунореактивні зони. Найбільш
активні серії антигенів (експериментальний жовтковий антиген, що
отриманий методом лужної екстракції, сер.К-1, культуральний антиген,
сер.К-1 (М) та комерційний ліофілізований хламідійний антиген, сер.37)
були використані для виготовлення комплексного збагаченого хламідійного
антигену з метою конструювання ІМФТС.

Таблиця 2

Серії досліджених комерційних і експериментальних хламідійних

антигенів та алергенів

Назва зразку Призначення

та виробник Спосіб отримання Збудник № серії

Антиген Комерційний для РЗК,

Одеське підприємство Ефірно-ацетоновий екстракт інфікованих жовткових
міхурів Еталонний штам «В» 23,33,37,

42

Антиген Комерційий для РЗК, Херсонська біофабрика Екстракція
інфікованих жовткових міхурів додецилсульфатом Na Збудник аборту овець
28, 30, 36

Антиген Експериментальний Лужна екстракція інфікованих жовткових міхурів
штам «В»

штам «К» 1-4

1-3

Антиген Контрольний Незаражені жовткові міхури — I -В

Антиген

Експериментальний

Інфікована культура ФЕК,

інактивована мертиолатом Na, ультрафіолетом,

додецилсульфатом Na Авторський штам «К»

К-1 (М)

К-2 (УФ)

К-3 (Д)

Антиген Контрольний Незаражена культура ФЕК — I-К

Алерген Хламідійний,

Одеське підприємство Інфікована культура ФЕК,

інактивована фенолом і кип’ятінням Еталонний штам «В» 119,120,

121,139

Субстрат

.

Контрольний,

Одеське підприємство Незаражена культура ФЕК,

оброблена аналогічним чином — II-B

В результаті проведених досліджень розроблено 2 варіанти твердофазної
ІМФТС для кількісного визначення антигенів хламідій в клінічному
матеріалі, діагностичних препаратах, а також визначення антитіл в
сироватках крові хворих. При розробці І варіанту ІМФТС (тест-система
діагностична) використовували в якості основних інгредієнтів —
комплексний хламідійний антиген, кролячу імунну сироватку, кон’югат
стафілококового білку А з пероксидазою хріну та відповідні контролі. На
зазначений варіант ІМФТС оформлено лабораторний регламент. Основними
діючими компонентами ІІ варіанту ІМФТС були – хламідійний алерген,
людська імунна сироватка, кон’югат стафілококового білку А з
пероксидазою хріну

та відповідні контролі. Обидва препарати, які використані у зазначених
тест-системах, представлені, значною мірою, родоспецифічними антигенами,
що визначає можливість виявлення антитіл до хламідій різних видів.

Проведення паралельних досліджень по визначенню чутливості,
специфічності розробленої ІМФТС у порівнянні з комерційними
тест-системами, зареєстрованими в Україні (ImmunoComb C.trachomatis IgG
Orgenics, Platelia Chlamydia IgG Sanofi Diagnostics Pasteur,
Chlamydia-IgG-rElisa medac), показало, що експериментальна ІМФТС по
своїй чутливості та специфічності не уступала комерційним аналогам.

При дослідженні 273 сироваток хворих з застосуванням ІМФТС і комерційних
тест-систем з метою виявлення антихламідійних IgG збіг позитивних
результатів встановлено в 85,3 – 91,2% випадків, що дозволило
використовувати розроблену ІМФТС для діагностики ХІ. Надалі ІМФТС була
модифікована для застосування при проведенні діагностичних досліджень з
виявлення ХІ у людей, птахів та тварин при наявності відповідних
кон’югатів, мічених пероксидазою хріну.

слайдів-антигенів, використовують інфіковані хламідіями жовткові міхури
курячих ембріонів (Нуралова И.В., 1990, Тимашева О.А. и др., 1992).

Нами розроблено “Спосіб отримання препарату для діагностики хламідійної
інфекції” (патент 59959 А, Україна) з використанням для приготування
слайду-антигену для РНІФ культурального матеріалу, що інфікований штамом
«К».

Розроблений спосіб дозволив спростити виготовлення хламідійних
слайдів-антигенів, скоротити строки приготування препарату за рахунок
виключення ряду операцій, що входять до процесу одержання жовткового
матеріалу (зараження курячих ембріонів, їх розтин, отримання суспензії з
жовткових міхурів, центрифугування, тривалий строк інактивації).

Всі удосконалені і розроблені методи діагностики хламідіозів після
вивчення їх специфічності, чутливості використані в подальшій роботі з
виявлення розповсюдження зоонозних та антропонозних хламідіозів на
півдні України.

Еколого-епідеміологічні особливості зоонозних хламідіозів в південному
регіоні України. Південний регіон України, який характеризується низкою
ландшафтно-географічних особливостей (теплий клімат, лимани, пойми
річок), є сприятливим для формування природних осередків орнітозу.
Найбільш епізоотично неблагополучними з розповсюдження орнітозної
інфекції є місця скупчення, гніздування диких птахів, а також заповідні
території.

Динамічні дослідження, проведені нами раніше, дозволили встановити
природний осередок орнітозу, що охоплює територію ЧБЗ, гирла річок
Дніпра, Дністра, Дунаю, де зареєстровано більше 300 видів диких птахів
(Маликова М.В., Нехороших З.Н., Греков В.С., 1986).

Еколого-епізоотологічні та мікробіологічні дослідження проводили в
різних біотопах південного регіону. Диких птахів здобували на основній
території ЧБЗ (Херсонська обл.), о.Зміїному (Одеська обл.), о. Круглому,
розташованому на західному кордоні ЧБЗ (Миколаївська обл.).

Комплексно досліджено польовий матеріал від 1814 диких птахів, що
відносяться до 14 загонів, 29 сімейств, 80 видів, здобутих на фоні
спокійних епізоотичних умов і в випадку масових епізоотій пернатих. У
птахів досліджували паренхіматозні органи (печінка, селезінка) із
застосуванням імунолюмінісцентного та цитоморфологічного методів
дослідження для виявлення специфічного хламідійного антигену і
морфологічних структур хламідій відповідно.

З метою виявлення антихламідійних імуноглобулінів в сироватках крові
диких птахів вперше використаний ІФА за розробленим нами методом. Це
стало можливим завдяки отриманню кон’югата кролячих антитіл проти
імуноглобулінів диких птахів, міченого пероксидазою хріну. Препарат був
виготовлений з використанням сироватки крові відловлених нами диких
птахів співробітниками ІЕМ ім. М.Ф.Гамалеї РАМН, за що ми щиро вдячні.
Вперше замість рутинних, достатньо трудомістких методів серологічної
діагностики (РЗК,НРЗК) використано чутливий метод ІФА, за яким
досліджено 1032 сироватки диких птахів.

В 2000 році на Тилигульському лимані серед строкатоносих крачок
спостерігали масову епізоотію. При дослідженні (ІФА) сироваток крові
пернатих антихламідійні IgG в титрі (1:200-1:400) виявлені в 85,3+3,9%
випадків, що свідчило про широку циркуляцію C.psittaci серед зазначеного
виду диких птахів. Методом ПІФ в клітинах печінки та селезінки загиблих
птахів виявлено специфічний хламідійний антиген, що підтвердило
хламідійну етіологію епізоотії.

Встановлена (ІФА) значна інфікованість C.psittaci (68,4+2,7%) баклана
великого. Високій зараженості хламідіями зазначених видів диких птахів
сприяє їх близьководний спосіб життя, що підтверджує наші попередні дані
(Нехороших З.Н., 1985), коли було встановлено, що одними з найбільш
епідеміологічно значущих видів при орнітозі є птахи водного та
близьководного комплексу.

Узагальнені результати дослідження польового матеріалу від диких
птахів та диких ссавців імунофлюоресцентним методом (ПІФ) з метою
виявлення специфічного хламідійного антигену представлені в табл. 3.

Таблиця 3

Результати імунолюмінісцентного дослідження на ХІ паренхіматозних
органів диких птахів та диких ссавців (2000 – 2005 роки)

Об’єкт

Кількість загонів Кількість сімейств Кількість видів Досліджено (абс.)
Інфіковано (абс.) % ± m Досліджено біотопів

Птахи 14 29 80 1814 968 53,4+1,2 30

Ссавці 4 7 18 1425 572 40,1+1,3 18

Аналіз отриманих результатів показав, що найбільш інфікованими видами
птахів виявились: гага звичайна (75,0(3,5%), строкатоноса крачка
(70,3(5,3%), горобець домовий (70,0(14,5%), баклан великий
(69,6(4,8%), куріпка (66,7(3,4%),

кваква (66,1(7,5%), голуб сизий (60,2(4,6%), дрозд чорний
(60,7(5,3%), фазан

(55,7(5,6%), вальдшнеп (52,9(6,0%), грак (50,5(3,4%), горлиця звичайна
(49,6(4,2%), коростель (47,6(7,7%), чайка-реготуха (42,1+3,9%),
кулик-турухтан (41,6(2,7%).

В 2003 році при еколого-епізоотологічному обстеженні території
о.Круглого зареєстрована масова епізоотія гаги звичайної (загинуло
більше 400 птахів). В мазках-відбитках печінки та селезінки загиблих гаг
методом ПІФ був знайдений специфічний хламідійний антиген (рис.2). При
дослідженні (ІФА) сироваток крові гаг та пташенят чайки-реготухи,
відловлених на острові, визначені антихламідійні IgG в титрі
(1:200-1:400). Виявлення специфічного антигену в клітинах печінки та
селезінки (ПІФ) і антихламідійних антитіл в сироватках крові птахів
(ІФА) могло свідчити про хламідійну етіологію масової епізоотії гаги
звичайної на о.Круглому. В зв’язку з триваючим епізоотичним
неблагополуччям на острові в 2004 році проведене повторне
еколого-епізоотологічне обстеження зазначеного біотопу з дослідженням
(ПІФ) мазків-відбитків паренхіматозних органів загиблих гаг, а також
оболонок жовткових міхурів ембріонів з-під гаг-насідок, в яких виявлений
специфічний хламідійний антиген.

В 2005 році (3-й рік динамічного обстеження о.Круглого) була знов
зареєстрована загибель гаги звичайної та пташенят чайки — реготухи.
Лабораторне дослідження (ПІФ) мазків — відбитків паренхіматозних органів
загиблих птахів та оболонок жовткового міхура ембріону чайки-реготухи
виявило хламідійний антиген. Факт виявлення хламідійного антигену в
тканинах насидженого яйця гаги звичайної, а також оболонках жовткового
міхура ембріону чайки-реготухи підтверджує літературні та наші дані щодо
можливості трансоваріального шляху передачі ХІ (Терских И.И., 1979,
Маликова М.В., 1986, Нехороших З.Н., 2004).

Відомо, що двукратне виявлення імунолюмінісцентним методом специфічного
антигену в польовому матеріалі в одній місцевості є підставою для
встановлення наявності природного осередку інфекції (Коротич А.С. и др.,
1985).

Вважаємо, що результати динамічного обстеження на протязі 3 років
біотопу на о.Круглому, які етіологічно підтвердили ХІ у гаги звичайної
та чайки-реготухи, свідчать про формування природного осередку орнітозу
на зазначеному острові.

При еколого-епізоотологічному обстеженні лиману Куяльник (2005
р.) зареєстрована гостра епізоотія куликів різних видів (загинуло більш
1000 особин). Основну кількість загиблих куликів (93%), складали
мігранти (краснозобик, турухтан, чорнозобик, мала чайка, фіфі,
кулик-горобець), що використовують Куяльницький лиман як найважливіший
водойом для годівлі та відпочинку.

Лабораторне дослідження (ПІФ) мазків-відбитків паренхіматозних органів
загиблих куликів різних видів виявило специфічний хламідійний антиген.
Найбільш висока зараженість хламідіями встановлена у кулика-турухтана
(41,6+2,7%), що свідчить про високу чутливість зазначеного виду птахів
до ХІ. Можна припустити, що факторами, які сприяли розвиткові гострої
епізоотії у куликів, є наступні: циркуляція високовірулентного штаму
збудника, зниження імунітету пернатих, скупченість птахів на лимані
Куяльник, а також наявність асоційованої інфекції.

Проведені дослідження виявили зараженість C. psittaci всіх 14 обстежених
загонів диких птахів (16,7+8,7% — 75,0+3,5%), що підтверджує положення
про те, що несприйнятливих до орнітозу видів пернатих в природі,
практично, не існує (Терских И.И., 1979). Однак, епізоотологічна та
епідеміологічна роль різних видів диких птахів, що інфіковані C.
psittaci, неоднозначна.

Найбільш епідеміологічно значущими при орнітозі в південному регіоні
України є водоплавні, синантропні та напівсинантропні екологічні групи
диких птахів, а також мисливські види та представники отряду горобиних.
Вперше орнітозна інфекція в зазначеному регіоні виявлена у 26 нових
видів диких птахів.

Встановлена можливість інфікування птахів та диких ссавців, які мешкають
на одній території. Узагальнений матеріал з виявлення ХІ у диких ссавців
представлено в таблиці 3. Аналіз результатів проведених досліджень (ПІФ)
встановив найбільш високу інфікованість хламідіями полівки рудої
(53,6+5,3%), миші-крихітки (50,0+6,9%) полівки звичайної (47,9+8,4%),
миші курганчикової (44,4+3,2%), миші польової (39,0+4,4%), білозубки
(36,0+9,6%) та миші лісової (36,0+1,9%).

Виявлено високу зараженість лисиць (38,5+9,5%), зайців (31,0+7,1%). Наші
дані про інфікованість лисиць підтверджують малочисельні відомості про
зараження хламідіями диких хутрових звірів (лисиць, песців, нутрій)
(Равилов А.В. и др., 1988). Висока зараженість хламідіями різних видів
диких ссавців, їх перехресне інфікування з дикими птахами, що обумовлене
відсутністю хазяїноспецифічності C.psittaci та щільними трофічними
зв’язками, є важливим чинником у підтримці ХІ в дикій природі і може
сприяти стійкості та тривалому функціонуванню природних осередків
орнітозу.

Вважаємо, що до факторів, які обумовлюють стійкість природних осередків
орнітозу, слід віднести: латентне інфікування різних видів диких птахів,
щільні трофічні зв’язки та перехресне інфікування диких птахів і
ссавців, трансоваріальну передачу ХІ, сприятливі умови заповідних
територій для циркуляції хламідій.

У ряді біотопів південного регіону в сприятливих клімато-географічних
умовах — поймах річок, островах, лиманах (8 районів Одеської та
Генічеський район Херсонської областей) виявлені поліінфектні природні
осередки (орнітоз, туляремія, лептоспіроз). При цьому, частина територій
з поліінфектними осередками є зонами рекреації та туризму. Утворення
поліінфектних осередків особливо небезпечних інфекцій в одному і тому ж
біотопі можливе при наявності спільних носіїв та переносників, а також
при циркуляції в популяціях диких птахів та ссавців різних збудників, у
яких відсутня хазяїноспецифічність.

Хламідії відіграють значну роль в патології свійських тварин, в тому
числі великої рогатої худоби (ВРХ), обумовлюючи у них гострі та хронічні
форми інфекції, що являє потенційну небезпеку для людини (Ковалев В. Л.,
Павленко Н. С., 1999).

В зв’язку з епізоотичним неблагополуччям (2002 р.) обстежена
тваринницька ферма №1 (Одеська обл.), де у ВРХ спостерігали артрити,
запальні захворювання репродуктивних органів, аборти, безпліддя. При
дослідженні (ПІФ) первинного матеріалу від загиблої корови з підозрою на
хламідіоз в мазках-відбитках (легені, лімфовузли, печінка) виявлено
специфічний хламідійний антиген. Для етіологічного підтвердження ХІ у
тварини був використаний метод діагностичного виділення хламідій в
системі курячих ембріонів, критеріями якого є: специфічна загибель
курячих ембріонів в 2-3-х пасажах, виявлення морфологічних структур
збудника та хламідійного антигену в епітеліальних клітинах інфікованих
жовткових міхурів (Терских И.И., 1979; Шаткин А.А., Мавров И.И., 1983).

При зараженні курячих ембріонів досліджуваним матеріалом від корови
спостерігали їх специфічну загибель при проведенні 4 послідовних
пасажів. В мазках-відбитках інфікованих жовткових міхурів були виявлені
морфологічні структури хламідій та специфічний антиген, що підтвердило
діагностичне виділення збудника та хламідійну етіологію захворювання у
тварини.

Комплексне обстеження робітників зазначеної ферми виявило
антихламідійні IgG в 57,0+3,1% випадків, що могло свідчити про
перенесену ХІ, а також хронічний, персистентний перебіг хламідіозу. У
3-х працівників визначені антихламідійні IgM (РНІФ) в діагностичному
титрі, що вказувало на активний інфекційний процес ХІ. Аналіз
захворюваності робітників ферми показав, що вони хворіли на
кон’юнктивіт, артрит, бронхіт, різні запальні захворювання
репродуктивних органів.

Обстежено (2004 р.) агрофірму №2 (Одеська обл.), де був зареєстрований
падіж новонароджених телят, у яких спостерігали різні запальні
захворювання – кон’юнктивіти в перші дні життя, потім ентерит, що тривав
до одного місяця, після чого приєднувалась бронхопневмонія, яка часто
приводила до загибелі тварин. Дослідження 57 сироваток крові телят
(ІФА) виявило антихламідійні IgG в титрі 1:200 у 72,8+5,9% випадків, що
свідчило про значне зараження тварин хламідіями.

Проведено обстеження на ХІ (2004 р.) тварин агрофірми №3 (Одеська обл.)
у зв’язку з щомісячною загибеллю 20-25 новонароджених телят при явищах
бронхопневмонії, різкого зневоднювання. У маткового поголів’я
реєстрували артрити, кон’юнктивіти, аборти, запальні захворювання
репродуктивних органів. Загибель новонароджених телят та різні запальні
процеси у маткового поголів`я привели до значного економічного збитку на
зазначеній агрофірмі.

При дослідженні (ПІФ) первинного матеріалу від телят (легені, печінка,
селезінка) виявлено специфічний хламідійний антиген. У сироватках крові
тварин (ІФА) визначені антихламідійні IgG у 88,5+3,3% випадків, титри
яких склали 1:200-1:400, що свідчило про гостро протікаючу епізоотію
хламідіозу серед ВРХ на агрофірмі №3 (табл. 4).

Таблиця 4

Результати виявлення антихламідійних IgG (ІФА) в сироватках крові
сільськогосподарських тварин

Назва об’єктів Кількість тварин Позитивні результати

ІФА (IgG)

абс % ± т

Тваринницька ферма №1, Комінтернівський р-н 222 61 27,5 ± 2,9

Агрофірма №2, Великомихайлівський район 57 41 72,8 ± 5,9

Агрофірма №3,

Овідіопольський район 95 84 88,5 ± 3,3

Всього 374 186 49,6 ± 2,6

Дослідження (ІФА) сироваток крові 125 курей з агрофірми №3 виявило
антихламідійні IgG в діагностичному титрі (1:100-1:200) у 53,0+4,5%
випадків.

В зв’язку з епізоотичним неблагополуччям серед тварин, встановленням у
новонароджених телят і маткового поголів’я ХІ було проведено комплексне
клініко-епідеміологічне та імунологічне обстеження обслуговуючого
персоналу агрофірми.

Аналіз захворюваності у 15 робітників (доярок, телятниць, скотників)
встановив, що 9 з них страждали на артрити, у 3-х був хронічний бронхіт,
у одного — пневмонія, двоє перенесли тяжкий кон’юнктивіт.

При дослідженні (ІФА) сироваток крові обслуговуючого персоналу титри
антихламідійних IgG у працівників агрофірми склали 1:100 — 1:200,
найвищими вони виявились у 2 телятниць (1:200 — 1:400), що мали тісний
контакт з інфікованими новонародженими телятами. У 9-ти працівників
визначені ( РНІФ ) антихламідійні IgМ в діагностичних титрах (табл. 5).

Проведене обстеження зазначеної агрофірми встановило епізоотію
хламідійної етіології серед новонароджених телят, яка спричинила високу
інфікованість обслуговуючого персоналу, що підтверджує дані інших
дослідників про пряму залежність рівня серопозитивності профконтингенту
від стану зараженості тварин (Кролевецька Н.М., та ін. 1988; Федоров
Э.И., и др., 1990).

T

:

J

V

X

Z

°

:

thococssssOssssssIssssssssssssssAe??

&

F

a

&

F

a

?ae???

iYYYYYNYN

??aeae???

???

iiiiiiiiieiiiiiiiiaeUe?UeUe

Oy

??

Oy

?Вважаємо, що висока зараженість хламідіями ВРХ, свійських птахів та
значна серопозитивність працівників свідчать про функціонування на
території агрофірми №3 антропургічного осередку зоонозних хламідіозів.

мТаблиця 5

Результати виявлення антихламідійних IgG (ІФА) і IgM (РНІФ) в сироватках
крові осіб, що мали контакти з птахами та сільськогосподарськими
тваринами

Контингенти Кількість обстежених Позитивні результати

ІФА (IgG) РНІФ (IgM)

абс %±т абс %±т

Робітники птахоферм 33 18 54,5 ± 8,7 9 27,3 ± 7,7

Робітники тварин. ферм 22 13 58,7 ± 10,4 9 41,9 ± 10,5

Всього 55 31 56,0 ± 6,7 18 32,0 ± 6,2

Отримані дані повністю підтверджують вірність положення про те,
що хламідії виду C.psittaci, яким притаманний певний тканинний тропізм,
але відсутня хазяїноспецифічність, уражують птахів, ссавців, людей
(Терских И.И.,1979, Хазипов Н.З., Равилов А.З.,1984). Зазначені
біологічні властивості C.psittaci обумовлюють перехресне інфікування
різних видів, що сприяє широкому неконтрольованому розповсюдженню
інфекції і визначає особливості формування природних, антропургічних та
природно-господарських осередків зоонозних хламідіозів.

Відомо, що при проведенні комплексних клініко-епідеміологічних і
лабораторних досліджень серед хворих з діагнозами «ОРВІ», «грип»,
«бронхіт», «атипічна пневмонія», орнітоз виявляють у 20-33% випадків
(Ильинский Ю.А., и др., 1996, Казанцев А.П., 1996). Зареєстрована
захворюваність орнітозом значно нижче справжньої і залежить від рівня та
якості специфічної діагностики.

Проведено комплексне обстеження (ІФА, РНІФ) 439 хворих з сигнальними
ознаками ХІ. Результати виявлення антихламідійних IgG (ІФА) і IgМ (РНІФ)
у сироватках крові хворих з сигнальними ознаками ХІ представлені в табл.
6.

Таблиця 6

Результати виявлення антихламідійних IgG (ІФА) и IgM (РНІФ) в сироватках
крові хворих з сигнальними ознаками ХІ

Контингенти Кількість обстежених Позитивні результати

ІФА (IgG) РНІФ (IgM)

абс %± т абс %± т

Хворі з сигнальн. ознаками ХІ (дорослі) 371 226 61,2 ± 2,5 162 43,7 ±
2,7

Хворі з сигнальн. ознаками ХІ (діти) 68 26 38,3 ± 5,9 13 19,1 ± 4,8

Контрольна група (донори) 87 27 31,9 ± 5,0 — —

У групу хворих з сигнальними ознаками ХІ входило 371 чоловік дорослих з
різною патологією органів дихання, а також 68 дітей у віці від 0 до 10
років, у тому числі 16 дітей до 1 року, госпіталізованих з діагнозами
«пневмонія», «бронхіт», «трахеїт», «ОРВІ». Антихламідійні IgG (ІФА) в
титрі 1:100 — 1:200 у хворих дорослих з сигнальними ознаками ХІ виявлені
в 61,2+2,5%, IgМ (РНІФ) в діагностичному титрі — у 43,7+2,7% випадків.
Обстеження дітей з різною респіраторною патологією виявило наявність
антихламідійних IgG у 38,3+5,9% випадків до С. psittaci і C.pneumoniae,
антихламідійних IgМ – у 19,1+4,8% випадків, що могло свідчити про
хламідійну етіологію захворювань.

З метою вивчення поширеності хламідій видів С. psittaci і C.pneumoniae у
здорового населення обстежено 87 донорів у віці від 20 до 50 років.
Проведені дослідження встановили значний рівень серопозитивності донорів
до хламідій зазначених видів (31,9+5,0%), що свідчило про широку
циркуляцію С. psittaci і C.pneumoniae серед здорового населення в
південному регіоні України.

Таким чином, проведені комплексні мікробіологічні та
еколого-епізоотологічні дослідження показали, що південний регіон
України є територією з високим епізоотичним і епідемічним ризиком з
зоонозних хламідіозів. Виявлено широку циркуляцію C.psittaci з різним
ступенем патогенності, що викликали як латентний перебіг ХІ, так і
обумовлювали епізоотії у різних видів диких птахів.

Встановлено новий епізоотичний осередок орнітозу на острові Круглому,
виявлена ензоотична територія з орнітозу в біотопі лиману Куяльник,
показано високий епізоотичний потенціал раніше виявленого природного
осередку в ЧБЗ.

Періодично повторювані епізоотії хламідійної етіології серед різних
видів диких птахів на території південного регіону України свідчать про
циркуляцію в популяції пернатих C.psittaci з високою вірулентністю.
Виникнення різних біологічних варіантів C.psittaci можна пояснити
широким колом хазяїв та складністю біоценотичних зв’язків у природному
осередку орнітозу.

У зв’язку з тим, що до 90-х років не було передбачено оперативне
спостереження за епідфоном з орнітозу, а Україна була одним з найбільш
неблагополучних регіонів з цієї інфекції, нами був розроблений ряд
заходів для посилення епіднагляду, що ввійшли до наказу МОЗ №596 від
22.10.1986 р. «Про міри з організації боротьби з хламідійними,
мікоплазменими та урогенітальними вірусними інфекціями» та методичних
рекомендацій «Організація та проведення заходів з профілактики орнітозу
на птахофабриках» (1987). Основні положення запропонованих мір включали:
облік «груп епідризику», динамічний імунологічний контроль за ними,
проведення диспансерних оглядів, посилення ветеринарно-санітарних
заходів, удосконалення форм координації дій санітарно-епідеміологічної
та ветеринарної служб.

Наказом МОЗ №654 від 13.12.1989 р. «Про удосконалення системи обліку
окремих інфекційних і паразитарних хвороб», орнітоз включений у список
інфекційних і паразитарних захворювань, які підлягають спеціальному
індивідуальному обліку в лікувально-профілактичних установах і санітарно
– епідеміологічних станціях, що сприяло більш своєчасному виявленню
спорадичних випадків орнітозу, зменшенню кількості професійних
захворювань.

Однак, в даний час, в зв’язку з складною соціально-економічною ситуацією
в Україні і появою нових форм господарювання, особливо актуальним є
питання удосконалення системи епіднагляду за зоонозними хламідіозами.
Для здійснення раціональної системи профілактики зоонозних хламідіозів,
що полягає в попередженні виникнення епізоотичних та епідемічних
ускладнень, вважаємо за необхідне виконання наступних рекомендацій:

обов’язкове проведення попереджувального нагляду при розміщенні
птахівницьких та тваринницьких комплексів, зон рекреації, туризму з
урахуванням даних про ензоотичні території з зоонозних хламідіозів;

динамічне вивчення зареєстрованих ензоотичних територій з орнітозу та
виявлення нових з наступним визначенням їх епізоотичного потенціалу,
картографуванням і паспортизацією;

моніторинг поліінфектних осередків зоонозних інфекцій з урахуванням
специфіки кожної нозологічної форми та біології регіональних штамів
збудника;

облік та створення в комплексі з ветслужбою банку даних про «групи
епідризику» на об’єктах сільськогосподарського виробництва різних форм
власності;

визначення тактики спостереження за особами, що мають професійний
контакт з птахами та тваринами в нових соціально-економічних умовах;

активізація досліджень з діагностики зоонозних хламідіозів та
організація виробництва вітчизняних хламідійних тест-систем з
впровадженням в практику сучасних діагностичних технологій;

обновлення та затвердження нормативно-регламентуючої документації та
інформативно-методичних матеріалів з зоонозних хламідіозів разом з
Департаментом ветеринарної медицини.

Одержані результати проведених досліджень з зоонозних хламідіозів
ввійшли в оформлені методичні вказівки «Організація та проведення
комплексних лабораторних досліджень польового матеріалу для виявлення
збудників особливо небезпечних інфекцій при епізоотологічній розвідці
території».

Еколого-епідеміологічні особливості антропонозних хламідіозів на півдні
України. З метою виявлення антропонозних хламідіозів, спричинених
С.traсhomatis, проводили комплексне клініко-лабораторне, імунологічне,
епідеміологічне обстеження хворих жінок, чоловіків та дітей із
запальними захворюваннями різних органів, використовуючи комплекс
сучасних методів (культуральний, ПІФ,РНІФ, ПЛР, ІФА,
цитоморфологічний). Узагальнений матеріал з виявлення антропонозних
хламідіозів на півдні України представлений в табл. 7.

Таблиця 7

Результати комплексного обстеження на ХІ хворих з різною патологією

Контингенти хворих Кількість обстежених хворих Кількість позитивних
результатів

абс. %+m

Жінки з патологією урогенітального тракту і порушенням репродуктивної
функції 5593 2732 38,5+3,7-71,3+5,1

Чоловіки з патологією урогенітального тракту 2248 827 35,3+3,1-63,4+4,7

Діти з різною патологією органів дихання, урогенітального тракту 996
455 32,8+2,5-51,2+3,9

Хворі з запальними захворюваннями очей 368 157 44,0+3,5-49,8+4,1

Хворі з різною патологією суглобів 107 34 27,8+2,9-39,7+5,3

Контингент хворих чоловіків та жінок зіставили особи сексуально
активного віку від 17 до 50 років, дітей обстежували в віці від 0-14
років. Гострий перебіг ХІ у обстежених осіб встановлений в 5,8%,
хронічний — 21,9%, малосимптомний і безсимптомний — 72,3% випадків.

Тривалість захворювання у хворих чоловіків та жінок з гострою і
підгострою формою клінічного перебігу ХІ складала 1-3 місяця, хронічною
персистуючою – до декількох років.

До групи жінок входили хворі з різними запальними захворюваннями
урогенітального тракту (цервіцити, кольпіти, уретрити, сальпінгіти,
ерозії шийки матки), а також з порушеннями репродуктивної функції
(відхилення від нормального перебігу вагітності, пологів, аборти,
невиношуваність, безпліддя).

Інфікованість жінок хламідіями з різними запальними захворюваннями
сечостатевого тракту склала 38,5+3,7 — 71,3+5,1% випадків, у залежності
від застосовуваного методу обстеження. При цьому, найменший відсоток
виявлення ХІ (38,5+3,7%) встановлений при цитоморфологічному методі
дослідження (Р-Г), найбільший — при використанні методів ІФА і ПІФ –
(66,4+6,7) і (71,3+5,1%) відповідно. Методом ПЛР ХІ виявлена в
62,7+4,1% випадків. В групі жінок при патології вагітності ХІ
встановлена в 55,0+3,9%, безплідності – 18,0+4,7% випадків.

Аналіз результатів визначення ранніх антихламідійних IgM (РНІФ) та IgG
(ІФА), що зберігаються тривалий час, а також детекції антигену в
клінічному матеріалі у хворих при ХІ з різним перебігом інфекційного
процесу, виявив певні закономірності. Так, тільки антихламідійні IgM або
IgM в поєднанні з визначенням антигену (ПІФ) виявляли частіше (43,7+3,9)
при активному запальному процесі (ендоцервіцити. кольпіти, аднексити) і
рідше — у хворих з патологією вагітності (23,2+4,1), безпліддям
(14,2+3,4), а також після лікування (11,5+5,3). Більш високий відсоток
(53,1+3,5) виявлення антихламідійних IgM у поєднанні з індикацією
антигену збудника в зішкребному матеріалі (ПІФ) визначали у хворих жінок
з аднекситом у випадку рецидивів, при загостренні процесу.

Встановлено, що при хронічному персистуючому перебігу ХІ, а також після
курсу лікування в 75% сироваток крові хворих жінок визначаються
антихламідійні IgG в титрі 1:100-1:200. При підгострому перебігу
інфекції, а також рецидивах титри антихламідійних IgG (1:200 — 1:400)
збігалися більш ніж у 50% випадків з наявністю в цих же сироватках IgМ
(РНІФ) у діагностичному титрі або визначенням хламідійного антигену в
зішкребному матеріалі. Показана суттєва різниця (р < 0,01) у визначенні антихламідійних IgM і IgG в діагностичних титрах у хворих після лікування - 11,5+5,3% і 57,6+4,9% відповідно. Обстеження жінок, хворих на УГХ, встановило в 73,7+5,7% випадків асоційовану інфекцію (трихомонади, гонококи, кандиди, уреаплазми, гарднерели, стафілококи та ін.). В сироватках крові хворих на хламідіоз жінок, в тому числі вагітних, разом з антихламідійними виявляли антитіла до цитомегаловірусу (86%), вірусу простого герпесу (94%), токсоплазми (30%), що свідчить про високу інфікованість жінок збудниками групи TORCH-інфекцій. При проведенні досліджень з діагностичного виділення хламідій в культурі клітин за розробленим нами способом (а.с.№1723129) із зішкребного матеріалу цервікального каналу хворих жінок з діагнозом "безплідність" ізольовані два штами С.traсhomatis (Г-1 і П-2). Комплексне обстеження чоловіків з різною патологією урогенітального тракту (уретрити, уретропростатити, простатовезикуліти) виявило ХІ в 35,3+3,1-63,4+4,7%, при цьому, в 61,3+3,2% випадків встановлена асоційована інфекція. При використанні ПЛР ХІ виявлена в 59,7+3,5% випадків. Специфічні антихламідійні IgG (ІФА), титри яких значно варіювали (1:100 – 1:400), визначені у чоловіків в 56,5+4,1% випадків. Антихламідійні IgG у титрі 1:100-1:200 виявляли у більшості хворих, у тому числі і після лікування протягом тривалого часу (від декількох місяців до 1 року і більше), що свідчило про хронічну персистуючу форму ХІ. При постановці РНІФ антихламідійні IgМ (22,1+1,9%) одночасно з IgG (ІФА) у титрі 1:400, або IgМ у сполученні з детекцією хламідійного антигену (61,2+4,8%) визначали в групі чоловіків при активному запальному процесі, загостренні. Обстеження (ПІФ) 127 жінок з групи статевих контактів чоловіків виявило специфічний хламідійний антиген у 73,1+4,2% випадків. Культуральне дослідження зішкребного матеріалу з уретри хворих чоловіків з діагнозом "хронічний уретрит, уретропростатит" дозволило виділити 3 штами С.traсhomatis (№221, №96, М-д ). Відомо, що ХІ має значну питому вагу в дитячій інфекційній патології. Проведено клініко-епідеміологічне і лабораторне обстеження 996 дітей в віці від 0 до 14 років з різною респіраторною (650), урогенітальною патологією (185), запальними захворюваннями органу зору (86), суглобів (75). Крім того, 67 дітей обстежено за епідпоказаннями. Комплексне обстеження дітей з різною патологією органів дихання виявило ХІ в 34,2+3,1–45,7+5,3% випадків. У дітей при запальних захворюваннях урогенітальної системи ХІ встановлена в 32,8+2,9 – 51,2 + 4,9%. В групі дітей з патологією органа зору і суглобів ХІ виявлена в 30,0+2,9-44,5+3,7 та 31,5+3,3-42,8+3,7% випадків відповідно. При захворюванні дітей першого року життя чітко простежували зв'язок з патологією вагітності і пологів їхніх матерів, у яких при обстеженні були виявлені різні форми ХІ. При цьому, у новонароджених дітей реєстрували пневмонію, кон’юнктивіти, отити, фарингіти, уретрити, вульвіти. Комплексно (ПІФ і культуральний метод) досліджено секційний матеріал 126 дітей у віці від 0 до 3 років, що померли з діагнозами "внутрішньоутробна інфекція", "пневмонія", "менінгоенцефаліт", "ОРВІ". Проведені дослідження виявили хламідійний антиген (ПІФ) у секційному матеріалі 31 дитини (24,6%). При використанні культурального методу з секційного матеріалу дітей різного віку ізольовано 3 штами С.traсhomatis (№6, №16, №17). На особливу увагу заслуговує факт ізоляції штаму №17 із секційного матеріалу новонародженого М., (7 діб), з діагнозом "внутрішньоутробна інфекція", "менінгоенцефаліт", "пневмонія". Через 3 місяці після смерті дитини померла його мати М., 34 років, з діагнозом "сепсис", у якої в зішкребних препаратах епітелію цервікального каналу були виявлені морфологічні структури хламідій та специфічний хламідійний антиген. Враховуючи клінічні прояви захворювання і позитивні результати дослідження секційного матеріалу дитини та матері, можна вважати, що в даному випадку зараження дитини сталося внутрішньоутробно, або в пологах з подальшим розвитком летальної генералізованої ХІ, що підтверджує дані інших дослідників (Савичева А.М., Башмакова М.А.,1998). Ці матеріали свідчать про необхідність ретельного обстеження на ХІ вагітних жінок з призначенням адекватного лікування для попередження інфікування плоду та новонароджених дітей. В останні роки з'явилися дані щодо реєстрації родинних форм хламідіозів (чоловік - дружина, батьки - діти). З метою виявлення ХІ обстежені 52 подружні пари, що тривалий час страждали на різну патологію урогенітального тракту, суглобів, органу зору, а також їхні діти в віці до 12 років. У всіх подружжях зареєстрована хронічна рецидивуюча або персистуюча форма УГХ з тривалістю захворювання від 2 до 7 років. Родинні осередки хламідіозу виявлені в 45 родинах (61 дитина) з урогенітальними та екстрагенітальними клінічними проявами. У 14 обстежених дітей встановлена урогенітальна патологія. В 9 родинах у дітей спостерігали неврологічну симптоматику. У 2 випадках визначено внутрішньоутробне інфікування плоду, яке підтверджене етіологічно (пологи через кесаревий розтин). При обстеженні подружніх пар встановлено епідеміологічний зв’язок "батьки - діти", у яких діагностовано ХІ різної локалізації, що свідчить про необхідність обов’язкового обстеження за епідпоказаннями подружжя, членів родини з подальшим адекватним лікуванням. Діти з родинних осередків хламідіозу повинні бути віднесені до "груп епідризику". Розповсюдження УГХ зумовлює закономірне зростання інших, екстрагенітальних форм ХІ, зокрема, офтальмохламідіозів, спричинених урогенітальним джерелом інфекції (паратрахома дітей та дорослих, басейново-банний кон’юнктивіт) (Тарасова Л.Н., 1986; Майчук Ю.Ф., 1999). Комплексне обстеження 368 хворих дорослих з діагнозами "кон’юнктивіт гострий, підгострий, хронічний", "блефарокон'юнктивіт, кератокон’юнктивіт" виявило ХІ в 44,0+3,5 - 49,8+4,1% випадків, що свідчить про її значну питому вагу при різних запальних процесах переднього відділу ока. В сироватках крові хворих антихламідійні lgG визначали в титрах 1:100 - 1:400 і lgM - в діагностичному титрі 1:20. При цьому, наявність ранніх lgM (41,2+3,9%) співпадала з виявленням lgG в титрах 1:200-400, що свідчило про загострення, рецидив ХІ. При обстеженні 86 дітей (з них 50 новонароджених) з діагнозом "кон’юнктивіт" ХІ діагностовано в 30,0+2,9 – 44,5+3,7% випадків, при цьому, клініко-лабораторне обстеження матерів хворих новонароджених дітей виявило УГХ. У хворих на офтальмохламідіози визначена змішана інфекція (31,0%) (епідермальний та гемолітичний стафілококи, нейсерії, вірус простого герпесу, бліда трепонема - 1 випадок). У хворих на хламідійний блефарокон'юнктивіт виявлено Demodex folliculorum. При дослідженні (ПІФ, Р-Г) зішкребного матеріалу кон'юнктиви на фоні мікробних асоціацій визначали атипові дрібні форми хламідій, що обумовлено зміною їх біологічних властивостей. Виявлення атипових форм, як правило, було неблагоприємною діагностичною ознакою, показником хронічного, персистуючого перебігу ХІ, при якому дрібні форми хламідій в клітинах епітелію кон’юнктиви визначали тривалий час, іноді роками. У більшості хворих офтальмохламідіоз був маркером урогенітальної інфекції з бессимптомним перебігом або незначними клінічними проявами. Сполучення офтальмохламідіозу з урогенітальною, суглобовою патологією при тривалому, хронічному перебігу інфекційного процесу дозволяє трактувати хламідіоз у таких хворих як системне захворювання, що підтверджує матеріали інших дослідників (Мавров І.І., 2004). В даний час C.trachomatis розглядається як етіологічний чинник при різній патології суглобів, в тому числі і хвороби Рейтера, що характеризується уретроокулосиновіальним синдромом. Специфічна діагностика зазначеної хвороби досить складна, не завжди своєчасна та достовірна. При комплексному обстеженні 107 хворих дорослих і дітей з діагнозами "артрит", "кон’юнктивіт", "уретрит", "простатит", "гепатит" антихламідійні lgG (ІФА) в титрах 1:100 - 1: 400 визначені у 74 хворих, lgM (РНІФ) - у 33 чоловік. Специфічний антиген (ПІФ) і морфологічні структури хламідій (Р-Г) в зішкребних препаратах з епітелію в вогнищах ураження (кон’юнктива, урогенітальний тракт) виявлені в 39,7+5,3% і 27,8+2,9% випадків відповідно. У 84% хворих з підозрою на хворобу Рейтера виявлена гіперчутливість уповільненого типу (ГУТ) до хламідійного алергену, що підтверджує системний характер даного захворювання. При цьому у 28 хворих з діагнозом "ревматичний артрит" цей тест був негативним. Аналіз отриманих результатів показав, що найбільш інформативними методами діагностики ХІ є ПІФ, культуральний, ПЛР, РНІФ, ІФА, цитоморфологічний. Зазначені методи мають різний ступінь чутливості та специфічності, в зв'язку з чим, необхідне застосування комплексу діагностичних тестів, що включає ізоляцію хламідій, індикацію збудника та його антигенів в клітинах вогнища запалення, кількісне визначення антихламідійних імуноглобулінів різних класів. На підставі проведених досліджень розроблено алгоритм обстеження хворих на ХІ (рис.3), що направлений на своєчасне її виявлення та адекватне лікування. Використання комплексу сучасних діагностичних тестів дозволяє більш достовірно визначати урогенітальні та екстрагенітальні форми ХІ при різному перебігу інфекційного процесу (гострому, хронічному, персистуючому). Відомо, що самою складною є діагностика хронічних персистуючих форм ХІ в зв’язку з відсутністю у хворих клінічної симптоматики, а також чітких результатів при використанні різних методів обстеження. Наш досвід свідчить, що у цих випадках необхідно обов’язково застосовувати такі діагностичні тести як культуральний, ПЛР, ПІФ, ІФА. Культуральний метод є найбільш оптимальним при виявленні персистуючих форм ХІ, тому що тільки цей метод дозволяє встановити життєздатність хламідій. Етіотропна терапія хворих на ХІ часто малоефективна, незважаючи на великий арсенал антибіотиків, що обумовлено недостатньою концентрацією їх в вогнищі запалення, персистенцією хламідій, асоційованою інфекцією, вираженим імунодефіцитом у хворих. В зв’язку з цим, виправданим є застосування препаратів з широким антимікробним спектром дії та імуномодулюючими властивостями. Вивчали разом з клініцистами етіологічну та клінічну ефективність комплексної етіопатогенетичної терапії хворих на урогенітальні та екстрагенітальні форми хламідіозів з місцевим застосуванням в вогнищі запалення мірамістину. Лікування пацієнтів проводили за максимально індивідуалізованими програмами. Всі хворі були поділені на 4 групи. В І групу входили хворі на УГХ, що отримували традиційну етіопатогенетичну терапію з використанням антибіотиків, високоактивних відносно хламідій в загальновживаних дозах (азітроміцин і доксіциклін) у сполученні з протигрибковими препаратами, антиоксидантами, гепатопротекторами, еубіотиками. При асоційованій інфекції застосовували препарати відповідної спрямованості. Клінічна і етіологічна ефективність лікування в цій групі становила 81,2 % та 76,0 % відповідно. Місцеве використання на фоні зазначеної терапії (ІІ група хворих на УГХ) 0,01% водного розчину мірамістину (інстиляції двічі на день – 7 діб) дозволило зменшити кількість рецидивів. Клінічна ефективність в цій групі хворих сягала 89%. Всі хворі на офтальмохламідіоз (ІІІ група) отримували адекватну комплексну (сумамед і доксіциклін в загальновживаних дозах) та місцеву терапію. Курс лікування залежав від важкості патологічного процесу, наявності асоційованої інфекції, ураження інших органів і систем. В ІV групу увійшли пацієнти з офтальмохламідіозами, що на фоні етіопатогенетичної терапії отримували мірамістин в вигляді очних крапель, які вводили в кон'юнктивальну порожнину 4-5 разів на день протягом 28 днів, при цьому побічних реакцій не зареєстровано. Практично у всіх хворих, що одержували мірамістин, через 6-7 днів спостерігали позитивну клінічну динаміку: зменшувалась гіперемія, інфільтрація та набряк нижніх повік і зводу, зникали виділення з кон’юнктиви. Одужання ставало за два тижні, знижувалась кількість рецидивів. Клінічна ефективність в цій групі становила 90,3%. У пацієнтів, що не отримували препарат, термін одужання тривав до 3 тижнів і більше, а клінічна ефективність лікування була нижчою – 70,7 %. Отримані результати свідчать про позитивний ефект місцевого застосування мірамістину на фоні етіопатогенетичного лікування хворих на урогенітальні та офтальмохламідіози. Таким чином, проведені дослідження виявили широку розповсюдженість антропонозних хламідіозів у південному регіоні України. Результати обстеження хворих на різні форми хламідіозів свідчать про те, що тактика достовірної діагностики ХІ повинна передбачати комплексність застосування сучасних методів дослідження, необхідність виявлення асоційованої інфекції, обов’язкове обстеження не тільки статевих партнерів, але й членів родини, включаючи дітей. Такий принцип діагностики ХІ є необхідною умовою в системі епіднагляду за цією розповсюдженою складною патологією, зважаючи на відсутність засобів специфічної профілактики. На підставі проведених досліджень розроблено комплекс заходів, спрямований на удосконалення системи профілактики антропонозних хламідіозів, що включає наступне: уніфікацію та оптимізацію лабораторних методів специфічної діагностики різних форм антропонозних хламідіозів; посилення контролю за тактикою та достовірністю діагностики антропонозних хламідіозів, враховуючи різні форми медичного обслуговування населення; введення обов’язкової реєстрації урогенітальних хламідіозів; обстеження на хламідіоз чоловіків, жінок з різними запальними захворюваннями урогенітального тракту, безпліддям, а також вагітних; обстеження статевих партнерів не тільки за клінічними, але й за епідеміологічними показаннями з подальшим їх лікуванням; епідобстеження родинних осередків хламідіозів з урахуванням різної урогенітальної та екстрагенітальної патології; проведення обов`язкової диспансеризації хворих на різні форми ХІ; удосконалення організаційних форм взаємодії всіх зацікавлених служб охорони здоров’я та підвищення професіоналізму фахівців різного профілю з питань діагностики, лікування, профілактики антропонозних хламідіозів. ВИСНОВКИ В дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає в удосконаленні діагностики, системи профілактики зоонозних і антропонозних хламідіозів з метою їх своєчасного виявлення, адекватного лікування, обмеження розповсюдження, зменшення негативних наслідків для здоров’я населення та народного господарства. Комплексні мікробіологічні та еколого-епідеміологічні дослідження з виявлення ХІ, що проведені на великому матеріалі (польовому та клінічному), встановили значну питому вагу зоонозних і антропонозних хламідіозів в крайовій інфекційній патології південного регіону України. Вперше в зазначеному регіоні виявлено широку циркуляцію хламідій C.psittaci, C.trachomatis, C.pneumoniae в популяціях птахів, тварин та людей. Встановлено зараженість C.psittaci птахів та ссавців різних видів, визначена етіологічна роль хламідій C.psittaci, C.trachomatis, C.pneumoniae при широкому спектрі патології у жінок, чоловіків та дітей. 2. Удосконалена діагностика різних форм хламідіозів на основі розробки: "Способу виділення C.trachomatis" (а.с.№1723129), експериментальної ІМФТС (оформлено лабораторний регламент), "Способу одержання препарату для діагностики хламідійної інфекції" (патент 59959 А, Україна). Визначена діагностична значимість сучасних методів дослідження (культуральний, ПІФ, РНІФ, ПЛР, ІФА, цитоморфологічний) для виявлення хламідіозів різної локалізації. 3. Ізольовані штами C.trachomatis від чоловіків, жінок, хворих на різні форми УГХ та дітей з патологією респіраторного тракту (секційний матеріал) з використанням розробленого методу (а.с. №1723129). Встановлено, що при адекватних умовах культивування і однаковій заражуючій дозі штами C.trachomatis характеризувались менш вираженими вірулентними, антигенними, алергенними властивостями, ніж штами С.psittaci. Показана стабільність біологічних властивостей еталонного штаму "В" та авторського штаму "К" (С.psittacі) при тривалому зберіганні після ліофілізації. 4. На півдні України виявлена висока зараженість хламідіями 80 видів диких птахів (53,4+1,2%). Найбільш епідеміологічно значущими при орнітозі в зазначеному регіоні є водоплавні, синантропні та напівсинантропні екологічні групи диких птахів, мисливські види і представники загону горобиних. Вперше орнітозна інфекція встановлена у 26 нових видів диких пернатих. Одержані дані розширили уявлення про носіїв ХІ в дикій природі. Щільний контакт диких перелітних птахів, які високо інфіковані C.psittaci, з осілими птахами різних видів, особливо синантропними, свійськими птахами, дикими та свійськими тваринами, а також людиною, складає постійну загрозу епізоотичних і епідемічних ускладнень. 5. Вперше на території південного регіону України визначена висока зараженість хламідіями диких ссавців 18 видів (40,1+1,3%) - додаткового резервуару ХІ в дикій природі, що може сприяти формуванню як природних, так і природно-антропургічних осередків зоонозних хламідіозів. 6. Встановлено новий епізоотичний природний осередок орнітозу на о. Круглому, ензоотичну територію з орнітозу на лимані Куяльник. Зареєстровані епізоотії з залученням нових видів диких птахів - строкатоносої крачки (2000 р., 2001р.), гаги звичайної (2003р.), чайки – реготухи (2005р.), куликів різних видів (2005р.) свідчать про циркуляцію в популяції диких пернатих C.psittaci з високою вірулентністю. Підтверджено високий епізоотичний потенціал, стійкість, тривале функціонування, полігостальність природного осередку орнітозу в ЧБЗ. Наявність природного осередку орнітозу, нових виявлених ензоотичних територій підтверджує положення про те, що південний регіон України є територією з високим епізоотичним та епідемічним ризиком з орнітозу. 7. Вперше у ряді біотопів південного регіону України виявлені поліінфектні природні осередки (орнітоз, туляремія, лептоспіроз). Необхідний полінозологічний підхід до моніторингу функціонуючих та потенційних поліінфектних осередків для оцінки їх епізоотичної активності, зважаючи на ареал розповсюдження спільних видів носіїв та переносників збудників різних інфекцій. 8. Визначена висока зараженість хламідіями ВРХ (27,5%-88,5%) в тваринницьких господарствах півдня України. Підтверджена хламідійна етіологія масової епізоотії тварин на агрофірмі №3 з залученням до епідпроцесу обслуговуючого персоналу. Встановлено антропургічний осередок зоонозних хламідіозів на території зазначеної агрофірми. 9. Виявлена висока інфікованість хворих з сигнальними ознаками ХІ (43,7+2,7 -61,2+2,5%) та осіб, що відносяться до професійних контингентів (54,5+8,7 -58,7+10,4%). Визначені "групи епідризику" зоонозних хламідіозів. 10. Комплексне обстеження хворих жінок та чоловіків з різною патологією урогенітальної системи та дітей з запальними захворюваннями органів дихання виявило ХІ в 38,5+3,7 - 71,3+5,1%, 35,3+3,1 - 63,4+4,7% і 32,8+2,5 - 51,2+3,9% випадків відповідно. Показана висока інформативність та продуктивність комплексного обстеження хворих на різну патологію урогенітального тракту, органу зору та суглобів з використанням комерційних та експериментальних діагностичних тест-систем, які дозволяють своєчасно виявляти урогенітальні та екстрагенітальні форми хламідіозів. Розроблено алгоритм діагностики ХІ у хворих з різним перебігом інфекційного процесу захворювання (гострим, хронічним, персистентним). 11. Зареєстровані екстрагенітальні форми ХІ при обстеженні хворих чоловіків, жінок та дітей із запальними захворюваннями органу зору (44,0+3,5 - 49,8+4,1%), патологією суглобів (27,8+2,9 - 39,7+5,3%). Сполучення у хворих урогенітальної патології з офтальмохламідіозом, патологією суглобів, а також тривалий хронічний перебіг інфекційного процесу свідчить про системний характер захворювання. 12. Підтверджена можливість формування родинних осередків хламідіозів, в яких встановлений епідеміологічний зв’язок "батьки - діти" (в 45 родинах у батьків та дітей діагностована ХІ різної локалізації). Діти з родинних осередків хламідіозу повинні бути віднесені до "груп епідризику". 13. Вперше експериментально в системі культури клітин виявлена антихламідійна активність антисептика мірамістину, що дало змогу пропонувати препарат для місцевого застосування при лікуванні ХІ. Встановлена висока клінічна ефективність лікування хворих на різні форми урогенітальних та офтальмохламідіозів при місцевому застосуванні мірамістину на фоні комплексної етіопатогенетичної терапії. 14. На основі аналізу встановлених еколого-епідеміологічних особливостей зоонозних та антропонозних хламідіозів у південному регіоні розроблено комплекс науково обґрунтованих рекомендацій з метою удосконалення системи профілактики хламідіозів різного походження в Україні. Практичні рекомендації Зоонозні хламідіози Рекомендації нашого інституту, що є центром в Україні з орнітозу, ввійшли до наступних наказів: Наказ МОЗ № 596 від 22.10.1986 р. "Про міри з організації боротьби з хламідійними, мікоплазменими та урогенітальними вірусними інфекціями"; Наказ МОЗ № 654 від 13.12.1989 р. "Про удосконалення системи обліку окремих інфекційних та паразитарних хвороб" (п.1.5.28-орнітоз-пситакоз (073) – про обов`язкову реєстрацію орнітозу); Наказ Одеського Облвідділу ОЗ №427 від 17.11.1989 р. "Про міри з організації боротьби з хламідійними, мікоплазменими та урогенітальними вірусними інфекціями"; Наказ МОЗ України №133 від 19.07.1995 р. "Про затвердження переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних, паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" (п.18 - про обов’язкову реєстрацію орнітозу). На основі проведених досліджень видані та впроваджені наступні інформаційно-методичні матеріали: Методичні рекомендації: "Організація та проведення заходів з профілактики орнітозу на птахофабриках" (Одеса, 1987); Комплекс заходів з профілактики грипу серед робітників підприємств тваринницьких та птахівницьких виробництв (Одеса, 1990); Лабораторна діагностика хламідіозів (представлено розділ з діагностики зоонозних хламідіозів) (Москва, 1991); Розроблені методичні вказівки "Організація та проведення комплексних лабораторних досліджень польового матеріалу для виявлення збудників особливо небезпечних інфекцій при епізоотологічній розвідці території". Інформаційні листи: Діагностика орнітозу за допомогою внутрішньошкірної проби (Київ, 1986); Виявлення інфікованих і хворих на токсоплазмоз і орнітоз у професійних колективах в умовах щорічної диспансеризації сільського населення (Одеса, 1987); Про посилення заходів щодо профілактики орнітозу (Київ, 1988); Використання цитоморфологічного методу для прискореної діагностики вірусних і хламідійних інфекцій (Київ, 1988); Перелік основних регламентуючих методичних і інформаційних матеріалів з діагностики, епідеміології, профілактики орнітозу та інших зоонозних хламідіозів (Одеса, 1990). Рекомендації з удосконалення системи профілактики зоонозних хламідіозів представлені на засіданні спільної розширеної Колегії МОЗ України і Департаменту ветеринарної медицини "Профілактика інфекційних хвороб, спільних для тварин та людей" (Черкаси, 2000). Антропонозні хламідіози: Результати вивчення проблеми антропонозних хламідіозів дозволили обґрунтувати рекомендації з тактики діагностики та профілактики різних клінічних форм ХІ, що викладені в ряді інформаційно-методичних документів: Методичні рекомендації: Лабораторна діагностика хламідіозів (представлено розділ з діагностики антропонозних хламідіозів) (Москва, 1991); Епідеміологія, діагностика, лікування, профілактика захворювань, які передаються статевим шляхом, у плавскладу (Одеса, 1992); Клініка, діагностика та лікування перинатальних захворювань з групи TORCH (Одеса, 1997); TORCH-інфекції у вагітних (клініка, діагностика, лікування, профілактика) (Одеса, 1998). Інформаційні листи: Організація диспансерного спостереження хворих на урогенітальні хламідіози (Одеса, 1989); Виявлення хламідійної інфекції при диспансеризації вагітних жінок (Одеса,1990); Клініко-лабораторна діагностика і лікування респіраторних хламідіозів у дітей молодшого віку (Одеса, 1996); Метод застосування етіотропної терапії інфекцій групи TORCH у вагітних жінок і дітей раннього віку (Одеса, 1998); Лікування хламідійних уретритів та простатовезикулітів з використанням мірамістину (Одеса, 1998). СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Эпизоотологическое значение ржанкообразных птиц / Греков В.С., Степанковская Л.Д., Маликова М.В., Соломко Р.М., Нехороших З.Н. // Колониальные гидрофильные птицы юга Украины. – Київ: Наукова думка, 1988. – С.153 – 158. (Дисертант проводила лабораторні дослідження з виявлення ХІ у диких птахів, брала участь в аналізі результатів). 2. Нехороших З.М. Біологічні властивості хламідій різних видів //Iнфекційні хвороби. – 1998.– №2.–С. 46 – 47. 3. Нехороших З.М. Шляхи удосконалення специфічної діагностики хламідіозів // Iнфекційні хвороби. – 1998. – №4. – С. 63–64 4. Нехороших З.Н., Маликова М.В. Хламидии и хламидиозы (этиология, диагностика / Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: Збірник наук. праць в 2-х частинах. – Дніпропетровськ, 1998, Т.І, Ч.ІІ. – С.143 – 149. (Дисертант проводила дослідження з виявлення різних форм хламідіозів, аналізувала результати). 5. Комплексное лечение различных форм хламидиозов с применением мирамистина / Нехороших З.Н., Маликова М.В., Кривошеин Ю.С., Бордюжевич И.В., Шелудченко И.И., Петровский Ю.Б. // Таврический медико-биологический вестник. – 1999. – № 1–2. – С.13 – 17. (Дисертант проводила дослідження з вивчення ефективності системного лікування хламідіозів з застосуванням мірамістину). 6. Нехороших З.М. Сучасне уявлення про хламідіози // Одеський медичний журнал.– 1999.- №6 (56). –С. 8 – 11. 7. Применение мирамистина в комплексном лечении офтальмохламидиозов / Шелудченко И. И., Венгер Г.Е., Нехороших З.Н., Кривошеин Ю.С., Маликова М.В. // Проблеми екології та медичної генетики і клінічної імунології. – Київ, Луганськ, Харків, 1999.–Вип.5/25. - С.117 – 121. (Дисертант діагностувала ХІ у хворих з патологією органа зору, аналізувала дані). 8. Розповсюдження та клінічні прояви серед новонароджених уроджених інфекцій групи ТОRCH в південно-західному регіоні України /Кольцова І.Г., Трубіна Л.М., Тишечкіна В.А., Зубкова І.М., Нехороших З.М., Поздняков С.В. // Одеський медичний журнал. – 2000. – №3 (59). – С.39–41. (Дисертант проводила дослідження з діагностики ХІ у новонароджених дітей, аналізувала матеріали). 9. Нехороших З.М. Вивчення в експерименті антихламідійної дії мірамістину // Одеський медичний журнал. – 2000. – №1(57). – С.35 – 37. 10. Эколого–эпидемиологические особенности хламидиозов на юге Украины / Нехороших З.Н., Маликова М.В., Мальцева Т.В., Бощенко Ю.А. //Анали Мечниківського інституту. – 2001. – №1. – С.58–63. (Дисертант виконувала дослідження з виявлення зоонозних і антропонозних хламідіозів, аналізувала результати роботи). 11. Нехороших З.Н., Маликова М.В. Эпизоотолого-эпидемиологические аспекты зоонозных хламидиозов в Украине // Імунологія та алергологія.–2001. – №1. – С.91. (Дисертант діагностувала ХІ та аналізувала матеріали з поширеності зоонозних хламідіозів в Україні). 12. Нехороших З.Н., Маликова М.В. Специфическая диагностика различных форм хламидиозов // Імунологія та алергологія.–2001.- №1.- С.47 – 51. (Дисертант проводила дослідження з діагностики ХІ у хворих, аналізувала результати). 13. Нехороших З.Н., Маликова М.В. Эпидемиологические аспекты зооантропонозных хламидиозов на территории Украины // Експериментальна і клінічна медицина. – 2001. – №2. – С.122–124. (Дисертант проводила дослідження з вивчення зоонозних хламідіозів, розробляла заходи щодо їх профілактики). 14. Нехороших З.Н., Маликова М.В. Зооантропонозные хламидиозы в Украине // Імунологія та алергологія. – 2002. – № 3. – С.22–26. (Дисертант проводила дослідження з виявлення ХІ, розробляла пропозиції з системи епіднагляду). 15. Нехороших З.Н., Маликова М.В., Бощенко Ю.А. Природновогнищеві інфекції півдня України (епізоотолого-епідеміологічні аспекти) // Проблеми епідеміології, діагностики, клініки, лікування та профілактики інф.хвороб. – Київ, 2002. – С.103–107. (Дисертант проводила дослідження з діагностики ХІ, аналізувала епізоотологічну та епідеміологічну обстановку з орнітозу,туляремії, лептоспірозу). 16. Зоонозные хламидиозы в южном регионе Украины / Нехороших З.Н., Маликова М.В., Бощенко Ю.А., Греков В.С., Атамась В.А., Ушаков В.М. //Аграрний вісник Причорномор’я: Збірник наукових праць. Ветеринарні науки. – 2002. – С.25 – 33. (Дисертант проводила лабораторні дослідження з виявлення ХІ у птахів і ссавців, аналізувала отримані дані). 17. Нехороших З.Н., Маликова М.В. Опыт выявления очагов семейного хламидиоза // Імунологія та алергологія.–2002.–№3–С.61. (Дисертант проводила клініко-лабораторні дослідження з виявлення осередків родинного хламідіозу). 18. Циркуляция хламидий разных видов на территории юга Украины и Молдавии / Нехороших З.Н., Маликова М.В., Мочалов О.В., Джуртубаева Г.Н., Шевчук Л.И. // Імунологія та алергологія.–2003.–№4.–С.86. (Дисертант проводила дослідження з виявлення ХІ у хворих, аналізувала результати). 19. Застосування сучасних діагностичних технологій для виявлення різних форм хламідіозів / Нехороших З.М., Малікова М.В., Бощенко Ю.А., Греков В.С.// Інфекційні хвороби. – 2004. – №1. – С.22-24. (Дисертант проводила експериментальні дослідження з розробки та удосконалення ряду методів діагностики хламідіозів). 20. Нехороших З.Н., Маликова М.В. Изоляция, идентификация, изучение биологических свойств штаммов хламидий разных видов //Методи одержання чистих культур мікроорганізмів та їх довгострокового зберігання в колекціях. Роботи співробітників Музею патогенних для людини мікроорганізмів ІЕІХ ім. Л.В. Громашевського. – 2004. – Вип.3. – С.99 – 110. (Дисертант проводила дослідження з ізоляції, ідентифікації, вивчення біології штамів хламідій, аналізувала результати). 21. Обзор эпизоотологического значения веслоногих и голенастых птиц на примере Азово-Черноморского региона / Греков В.С., Русев И.Т., Нехороших З.Н., Шевчук Л.И., Маликова М.В., Варищева Т.Н., Джуртубаева Г.Н., Степанковская Л.А., Могилевская З.И. // Сб.научн.трудов Азово-Черноморской орнитол.станции.–2004.–№7.–С.215–240 (Дисертант проводила лабораторні дослідження з виявлення ХІ у диких птахів, брала участь в аналізі отриманих результатів). 22. Применение мирамистина и циклоферона в комплексной терапии урогенитальных и экстрагенитальных форм хламидиозов / Нехороших З.Н., Маликова М.В., Кривошеин Ю.С., Венгер Г.Е., Бордюжевич И.В., Шелудченко И.И., Петровский Ю.Б.// Імунологія та алергологія. – 2004.–№1.–С.68–69. (Дисертант вивчала клінічну і етіологічну ефективність системної терапії хламідіозів з застосуванням мірамістину і циклоферону). 23. Нехороших З.Н. Современная таксономия порядка Chlamydiales // Методи одержання чистих культур мікроорганізмів та їх довгострокового зберігання в колекціях. Роботи співробітників Музею патогенних для людини мікроорганізмів ІЕІХ ім.Л.В.Громашевського. – 2005. - Вип.4. –С.18–26. 24. Профессиональные зоонозы хламидийной этиологии / Нехороших З.Н., Бощенко Ю.А., Маликова М.В., Мальцева Т.В., Брошков М.М., Шевчук Л.И., Джуртубаева Г.Н.// Анали Мечниківського інституту. – 2005. – №2.– www.imiamn.hutl.ru/journ (Дисертант проводила дослідження з виявлення ХІ в групах епідризику, аналізувала отримані результати). 25. Микробиологические и экологические аспекты хламидийной инфекции в южном регионе Украины / Маликова М. В., Нехороших З. Н. Федчук В.П., Лебедюк М.Н., Глущенко З.А., Бордюжевич И.В., Бойченко О.Н. // Микробиологический журнал. – 1994. – Т.56, №1. – С.78–79. (Дисертант виконувала лабораторні дослідження з виявлення ХІ у хворих, аналізувала результати). 26. Маликова М.В., Федоров А.И., Нехороших З.Н. Штам хламідій (Chlamydia psittaci "К"), використовуваний для приготування алергену: рішення про видачу патенту на винахід 28.05.1997, реєстр № заявки 93121890, дата подання 23.03.1993. – 8 с. (Дисертант вивчала біологічні властивості штаму, аналізувала дані, брала участь в розробці формули винаходу). 27. Способ выявления C.trachomatis: А.с.№1723129А1, МКИ С12Q1/04 / Лебедюк М.Н., Нехороших З.Н., Маликова М.В., Федчук В.П. - №4823490/13; заявл. 07.05.90; опубл. 30.03.92р., Бюл.№12. – 6 с. (Дисертантом виконані розділи з виділення хламідій, їх культивування , вивчення ефективності розробленого тесту в порівнянні з традиційними методами). 28. Пат. 59959 А Украина, МКИ С12N1/02. Спосіб одержання препарату для діагностики хламідійної інфекції / Нехороших З.Н., Маликова М.В. - № 2002129961; Заявл. 11.12.02; Опубл. 15.09.03. Бюл.№ 3. – 7 с. (Дисертантом виконана вся експериментальна робота, розроблена формула винаходу). 29. Маликова М.В., Нехороших В.Н., Греков В.С. Экологические и эпидемиологические аспекты орнитоза на Украине // Теоретические проблемы эпидемиологии и инфекционной патологии на современном этапе: Тез.научн.конф. – Нальчик, 1986. – С. 106–108. (Дисертант проводила лабораторні дослідження з виявлення ХІ, брала участь в узагальненні результатів). 30. Выявление хламидийной инфекции при некоторых хронических заболеваниях урогенитального тракта / Маликова М.В., Нехороших З.Н., Бордюжевич И.В., Лебедюк М.Н., Грабазюк В.С., Федчук В.П., Трусов В.И., Поздняков С.В., Горелюк Г.Ф., Глущенко В.А., Кравченко Н.Г. //Хламидийные инфекции: Сб.науч.трудов. – Москва, 1986. – С. 69–72. (Дисертант проводила діагностичні дослідження з виявлення ХІ, аналізувала отримані результати). 31. Основные резервуары орнитозной инфекции на Украине / Нехороших З.Н., Маликова М.В., Приз Н.Н., Греков В.С., Поздняков В.П., Федчук В.П., Лебедюк М.Н., Ткачук В.В., Борщ В.В. // Эпизоотология, эпидемиология, средства диагностики, терапии и специфической профилактики инфекционных болезней, общих для человека и животных: Матер. Всесоюзной конф. – Львов, 1988. – С. 115. (Дисертант діагностувала ХІ у диких птахів, аналізувала дані). 32. Результати клініко-лабораторного обстеження на хламідійну інфекцію хворих різних “груп ризику”/ Малікова М.В., Нехороших З.М., Федчук В.П., Лебедюк М.Н., Бордюжевич І.В., Мартинов В.Н., Бойченко О.Н., Біньковська М.Г.// ХІІ Український республіканський з’їзд мікробіологів і паразитологів: Тези допов. – Київ, 1991. - Т.ІІ. – С. 26-27. (Дисертант діагностувала ХІ у хворих різних “груп епідризику”, аналізувала результати). 33. Клинико-эпидемиологические и патоморфологические особенности хламидийной инфекции у детей / Федчук В.П., Нехороших З.Н, Маликова М.В., Лебедюк М.Н., Бордюжевич И.В., Крыжановская О.В. // Актуальные вопросы микробиологии, эпидемиологии, иммунологии, инфекционных болезней: Тез. докл. научно–практ. конф. (8 – 10 июня 1993 г.). –Харків, 1993.– С.349. (Дисертант проводила дослідження з специфічної діагностики ХІ у новонароджених дітей, аналізувала матеріали). 34. Нехороших З.Н., Маликова М.В., Кривошеин Ю.С. Разработка иммуноферментной тест-системы для диагностики хламидиозов и стандартизации диагностических препаратов // Современная вакцинология: Тез. докл. Международн. конф.– Пермь, 1998.–С.173. (Дисертант одержувала біомасу хламідій, готувала експериментальні серії хламідійних антигенів, вивчала їхню активність, аналізувала отримані результати). 35. Усовершенствование специфической диагностики и лечения урогенитальной хламидийной и смешанной инфекции у женщин / Маликова М.В., Нехороших З.Н, Кривошеин Ю.С., Бордюжевич И.В., Джуртубаева Г.М., Трипольская Л.С., Тихенко Н.Н., Шевчук В.А., Кулик А.Б. // Внутрішньоутробні (вроджені) інфекції новонароджених: Матер. І Конгресу неонатологів України. – Харків, 1998.– С.74–76. (Дисертант проводила дослідження з виявлення ХІ у жінок, аналізувала результати). 36. Маликова М.В., Шелудченко М.И., Нехороших З.Н. Опыт специфической диагностики воспалительных заболеваний роговицы хламидийной этиологии // Матер. ІV Міжнародної конф. з офтальмології (1 – 2 жовтня 1998 р. – Київ, 1998.–С.120. (Дисертант проводила дослідження з виявлення ХІ у хворих з різною патологією органа зору). 37. Этиологическое значение хламидий при суставной патологии /Нехороших З.Н., Маликова М.В., Базарченко М.М., Джуртубаева Г.М., Шелудченко И.И. // Современные технологии диагностики и терапии инфекционных болезней: Тез. докл. научн. конф. (27 – 28 октября 1999 г.). – С.–Петербург, 1999. – С.205–206. (Дисертант проводила дослідження з виявлення ХІ у хворих з патологією суглобів, узагальнювала отримані результати). 38. Опыт применения мирамистина в комплексном лечении различных форм хламидиозов / Нехороших З.М., Маликова М.В., Кривошеин Ю.С., Бордюжевич И.В., Шелудченко И.И., Петровский Ю.В. //Генодиагностика в современной медицине: Тез.докл. ІІІ Всеросс.конф. (25 – 27 января 2000г.). –Москва, 2000.–С.25–28.(Дисертант аналізувала клінічну і етіологічну ефективність етіопатогенетичної терапії з місцевим застосуванням мірамістіну). 39. Результати комплексної діагностики та лікування різних форм хламідіозів / Нехороших З.М., Малікова М.В., Кривошеін Ю.С., Шелудченко І.І., Петровський Ю.Б., Бордюжевич І.В. // Тези доповідей VІІІ конгресу СФУЛТ.–Львів, 2000.–С.282. (Дисертант проводила дослідження з діагностики ХІ, аналізувала ефективність системної терапії хворих). 40. Результаты комплексного лечения офтальмохламидиозов с применением препарата мирамистина / Нехороших З.Н., Маликова М.В., Кривошеин Ю.С., Шелудченко И.И., Биньковская Н.Г., Шевчук Л.И.// Человек и лекарство: Тез.докладов VII Российского Национального Конгресса (10 – 14 апреля 2000г.). – Москва, 2000.–С.290. (Дисертант діагностувала ХІ та вивчала клінічну ефективність лікування хворих з використанням мірамістину). 41. Применение мирамистина в комплексном этиопатогенетическом лечении урогенитального хламидиоза / Нехороших З.Н., Маликова М.В., Бордюжевич И.В., Кривошеин Ю.С., Петровський Ю.Б., Биньковская Н.Г., Шевчук Л.И. // Человек и лекарство: Тез.докладов VII Российского Национального Конгресса (10 – 14 апреля 2000г.). – Москва, 2000. – С. 303 (Дисертант проводила дослідження з виявлення ХІ та вивчала ефективність мірамістину при комплексній терапії хворих на хламідіоз). 42. Нехороших З.Н. Усовершенствование специфической диагностики хламидиозов // Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика та лікування хламідіозу: Тези допов. симпозіуму (20 – 21 квітня 2000р.). –Київ, 2000.–С.22. 43.The role of the biotechnology in the improvement of the chlamydiosis prevention system / Nekhoroshikh Z., Malikova M., Boshchenko Y., Grekov V.// Scient. Mater. of International workshop on biotechnology commercialization and security.–Taschkent, 2003.–P.58. (Дисертант брала участь у розробці експериментальних тест-систем). 44. Cormorant as reservoir of numbers dangerous infections (arboviruses, chlamidius) in NW coast of the Black Sea / Grekov V., Boshenko Y., Nekhoroshikh Z., Rusev I., Schevchuk L., Djurtubaeva G., Malikova M., Mogilevskaya Z.// 6th International Conference on Cormorants. – Odessa, 2003.–Р.32–34. (Дисертант проводила дослідження з виявлення ХІ у диких птахів, брала участь в аналізі даних). 45. Особо опасные инфекции (лептоспироз, туляремия, орнитоз) в южном регионе Украины / Нехороших З.Н., Маликова М.В., Бощенко Ю.А., Русев И.Т., Греков В.С., Джуртубаева Г.Н., Толпина З.А. //Матер. VI Российского съезда врачей инфекционистов. – С.–Петербург, 2003. – С.272–273. (Дисертант проводила дослідження з виявлення ХІ, аналізувала епізоотологічну та епідеміологічну обстановку з особливо-небезпечних інфекцій). 46. Виявлення поліінфектних осередків особливо небезпечних інфекцій у Північно-Західному Причорномор’і / Нехороших З.М., Бощенко Ю.А., Малікова М.В., Греков В.С., Савченко Б.І., Шевчук Л.І., Ковбасюк О.В., Могілевський Б.Ю., Волков О.В.// Актуальні питання контролю за особливо небезпечними та керованими інфекціями в Україні: Матер.конфер.–Львів, 2004.–С.67–68. (Дисертант проводила дослідження з вивчення розповсюдження ХІ, туляремії, лептоспірозу). 47. Комплексная диагностика и терапия различных форм хламидиозов /Нехороших З.Н., Маликова М.В, Лебедюк М.Н., Федчук В.П., Кривошеин Ю.С., Рудько А.П., Шевчук Л.И., Джуртубаева Г.М., Котлик Л.С. // Актуальные проблемы дерматовенерологии и косметологии: Тез. докладов научно–практ. конф. (22 октября 2004г.). –Одесса, 2004. – С.80–82. (Дисертант діагностувала ХІ у хворих, аналізувала ефективність комплексної терапії різних форм хламідіозів). 48. Нехороших З.М., Малікова М.В., Новицький В.І. Досвід використання регіональних штамів хламідій для виготовлення діагностичних тест-систем // Тези доп.Х з’їзду Товариства мікробіологів України (15 – 17 вересня 2004р.). – Одеса, 2004.–С.104. (Дисертант узагальнювала досвід застосування регіональних штамів хламідій в якості продуцентів при розробці хламідійних тест-систем). 49. Хламідіоз ссавців в Одеській області / Нехороших З.М., Малікова М.В., Бощенко Ю.А, Брошков М.М., Шевчук Л.І., Ушаков А.М., Джуртубаєва Г.М. // Сучасні проблеми епідеміології, мікробіології та гігієни: Матер. конф. – Львів, 2004.–С.99–100. (Дисертант проводила дослідження з виявлення ХІ у ссавців різних видів, аналізувала матеріали). 50. Екстрагенітальні форми хламідіозів / Нехороших З.М., Малікова М.В., Венгер Г.Ю., Шелудченко І.І., Шевчук Л.І., Джуртубаєва Г.М. // Вірусні хвороби. Токсоплазмоз. Хламідіоз: Матер.науково–практ. конф. (5-6 травня 2004р.). –Тернопіль, 2004.–С.278–279. (Дисертант діагностувала ХІ, аналізувала отримані результати). 51. Епізоотологічний моніторинг особливо небезпечних інфекцій у північно-західному Причорномор’ї / Нехороших З.М., Бощенко Ю.А., Малікова М.В., Русев І.Т., Шевчук Л.І., Греков В.С., Ковбасюк О.В., Джуртубаєва Г.М., Могілевський Б.Ю., Ігнатенко В.А., Купрієнко Г.А., Хабло З.А. // Тези доп. ХІV з’їзду мікробіологів та паразитологів. – Полтава, 2004.–С.198. (Дисертант проводила дослідження з виявлення особливо небезпечних інфекцій, аналізувала результати). 52. Хламідіози: сучасні підходи до діагностики / Нехороших З.М., Малікова М.В., Шевчук Л.І., Джуртубаєва Г.М., Котлик Л.С., Скопенко А.В., Брошков М.М., Новицький В.І. // Від фундаментальних досліджень - до прогресу в медицині: Матер. міжнародної науково–практ. конф. (17-18 січня 2005 р.). – Харків, 2005. – С.213–214. (Дисертант аналізувала результати досліджень з специфічної діагностики хламідіозів). 53. Красная лисица в экосистемах северо-западного Причерноморья /Греков В.С., Нехороших З.Н., Бощенко Ю.А., Рынгач В.Д., Лобков В.А., Варишева Т.Н., Маликова М.В. // Современные проблемы зоологии и экологии: Матер.междунар. конф.–Одеса, 2005.–С.59–62. (Дисертант проводила дослідження з діагностики ХІ у диких ссавців, брала участь в аналізі результатів). 54. О возможности формирования природного очага орнитоза на о.Круглый / Нехороших З.Н., Маликова М.В., Русев И.Т., Петрович З.И., Греков В.С., Закусило В.М., Руденко А.Г., Яременченко О.А., Шевчук Л.И., Джуртубаева Г.Н., Овчаров А.А..//Современные проблемы зоологии и экологии: Матер.междунар. конф.– Одеса, 2005.–С.195–196. (Дисертант діагностувала ХІ у диких птахів та вивчала умови формування нового природного осередку орнітозу). 55. Проблема орнітозу в Україні в сучасних умовах/ Нехороших З.М., Малікова М.В., Бощенко Ю.А., Русев І.Т., Греков В.С.// З питань особливо небезпечних інфекцій, біологічної безпеки та протидії біологічному тероризму: Матер.наук.практ.конф.–Іллічівськ, 2005. – С.226 – 228. (Дисертант аналізувала результати досліджень з проблеми зоонозних хламідіозів ). 56. Нехороших З.Н., Маликова М.В. Спорадические случаи орнитоза в Украине // Анали Мечниківського інституту. – 2005.–№2.– www.imiamn.hutl.ru/journ (Дисертант проводила дослідження з виявлення ХІ у хворих, аналізувала отримані результати). 57. The epizootological/epidemiological control of the zoonotic chlamydiosis in the Ukraine / Nekhoroshikh Z., Malikova M., Boshchenko Y., Rusev I., Grekov V.// The Third World Congress on Chemical, Biological and Radiological Terrorism.–Dubrovnik, Croatia, 2005.–P.38 (Дисертант діагностувала ХІ, брала участь у розробці системи профілактики зоонозних хламідіозів в Україні). АНОТАЦІЯ Нехороших З.М. Хламідіози в південному регіоні України (мікробіологічні та еколого-епідеміологічні аспекти) - Рукопис. Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 03.00.07- мікробіологія. - Інститут мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова АМН України, Харків, 2006. Встановлені еколого-епідеміологічні особливості зоонозних та антропонозних хламідіозів в південному регіоні України. Вперше в зазначеному регіоні виявлено широку циркуляцію хламідій C.psittaci, C.trachomatis, C.pneumoniae в популяціях птахів, тварин та людей. Встановлено високу зараженість C.psittaci диких птахів та ссавців, визначена етіологічна роль C.psittaci, C.trachomatis, C.pneumoniae при широкому спектрі патології у жінок, чоловіків та дітей. Удосконалена специфічна діагностика хламідіозів (а.с.№1723129, патент 59959 А, Україна, оформлено лабораторний регламент на імуноферментну тест-систему). Розроблено алгоритм діагностики хламідійної інфекції у хворих з різним перебігом інфекційного процесу. Наведена порівняльна характеристика біологічних властивостей регіональних штамів C.trachomatis і C.psittaci. Виявлені нові ензоотичні території з орнітозу, підтверджено високий епізоотичний потенціал природного осередку орнітозу в Чорноморському біосферному заповіднику. Встановлено антропургічний осередок зоонозних хламідіозів на території тваринницького комплексу. Виявлена висока інфікованість хламідіями осіб, що віднесені до "груп епідризику". Зареєстровано широке розповсюдження урогенітальних та екстрагенітальних форм хламідійної інфекції серед хворих з різною патологією, підтверджена можливість формування родинних осередків хламідіозів. Вперше встановлена in vitro антихламідійна активність мірамістину та показана висока ефективність етіопатогенетичного лікування хворих на різні форми хламідіозів при місцевому застосуванні препарату. Розроблено комплекс науково обґрунтованих рекомендацій з удосконалення системи профілактики зоонозних та антропонозних хламідіозів. Ключові слова: хламідії, штами, орнітоз, природний осередок, зоонозні хламідіози, урогенітальний хламідіоз, офтальмохламідіоз, діагностика, тест-системи, люди, птахи, ссавці, профілактика. АННОТАЦИЯ Нехороших З.Н. Хламидиозы в южном регионе Украины (микробиологические и эколого-эпидемиологические аспекты) – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 03.00.07 – микробиология. - Институт микробиологии и иммунологии им.И.И.Мечникова АМН Украины, Харьков, 2006. Комплексные микробиологические и эколого-эпидемиологические исследования, проведенные на большом материале (полевом и клиническом), установили значительный удельный вес зоонозных и антропонозных хламидиозов в краевой инфекционной патологии южного региона Украины. Впервые в указанном регионе выявлена широкая циркуляция C.psіttacі, C.trachomatіs, C.pneumonіae в популяциях птиц, животных и людей. Установлена высокая зараженность C.psittaci птиц, млекопитающих, определена этиологическая роль C.psittaci, C.trachomatis, C.pneumoniae при широком спектре патологии у женщин, мужчин, детей. Усовершенствована специфическая диагностика различных форм хламидиозов (а.с.№1723129, патент 59959 А, Україна, на разработанную иммуноферментную тест-систему оформлен лабораторный регламент). Показана высокая продуктивность комплексного обследования больных с различной патологией урогенитального тракта, органа зрения, суставов с использованием комплекса современных методов исследования (культуральный, ПИФ, ПЦР, РНИФ, ИФА, цитоморфологический). Разработан алгоритм обследования больных хламидийной инфекцией с различным течением инфекционного процесса. Приведена сравнительная характеристика биологических свойств региональных штаммов C.trachomatis и C.psittaci, установлена более низкая антигенная, аллергенная и патогенная активность штаммов C.trachomatis, изолированных от больных. В изучаемом регионе выявлены новые энзоотичные территории по орнитозу, полиинфектные природные очаги (орнитоз, туляремия, лептоспироз), подтвержден высокий эпизоотический потенциал природного очага орнитоза в Черноморском биосферном заповеднике. Установлен антропургический очаг зоонозных хламидиозов на территории животноводческого комплекса. Выявлена высокая инфицированность хламидиями лиц из "групп эпидриска". Установлено широкое распространение урогенитальных и экстрагенитальных форм хламидийной инфекции среди больных с различной патологией, подтверждена возможность формирования семейных очагов хламидиозов. Впервые in vitro установлена антихламидийноя активность мирамистина и показана высокая эффективность этиопатогенетического лечения больных различными формами хламидиозов с местным применением препарата (сокращение курса антибиотикотерапии, уменьшение числа рецидивов и осложнений). Разработан комплекс научно обоснованных рекомендаций по усовершенствованию системы профилактики зоонозных и антропонозных хламидиозов. Ключевые слова: хламидии, штаммы, орнитоз, природный очаг, зоонозные хламидиозы, урогенитальный хламидиоз, офтальмохламидиоз, диагностика, тест-системы, люди, птицы, млекопитающие, профилактика. ANNOTATION Nekhoroshikh Z.M. Chlamydioses in the Southern region of Ukraine (microbiological and ecologic/epidemiological aspects) – Manuscript Dissertation on the Medical Doctor of Science degree on Microbiology – 03.00.07. I.I. Mechnikov Institute of Microbiology and Immunology of the Medical Sciences Academy of the Ukraine/ Kharkiv, 2006. Ecologic and epidemiological peculiarities of zoonotic and anthroponotic Chlamydioses in the southern region of Ukraine are detected. Wide circulation of the C.psittaci, C.trachomatis, and C.pneumoniae in birds, animal populations and humans was found in the mentioned region for the first time. High C.psittaci infection in wild nature birds and mammalians was found out as the etiologic role of the C.psittaci, C.trachomatis and C.pneumoniae in wide range pathology in males, females and infants. Specific diagnosing of Chlamydioses is improved (a.c.№1723129, Patent 59959A, Ukraine, confirmed laboratory reglament for the ELISA test system). Algorithm for the Chlamydia infection diagnosing in patients with the different clinical manifestation of the infectious process. Comparative biological properties characteristics of the regional C.trachomatis and C.psittaci strains is represented. High epizootic potential, activity and long-term functioning of the of the ornithosis natural foci in the Black See biosphere reservation were confirmed. New polyinfectional natural foci and enzootic for ornithosis territories were found. Anthropurgic foci of the zoonotic chlamydioses was found in the territory of the cattle farm. High Chlamydia infection level is found in persons which contact with "epidemiologic risk groups". Wide presence of urogenital and extra genital forms of Chlamydia infection among persons with different pathology and possible formation of family Chlamydia foci is confirmed. Anti-Chlamydia in vitro activity of the Miramistin was shown as well as highly effective local pathogenic treatment of patients with different forms of the disease. Complex of the scientifically based recommendations on zoonotic and anthroponotic Chlamydioses prevention system improvement is proposed. Key words: Chlamydia, strains, Ornithosis, natural foci, zoonotic chlamydioses, urogenital Chlamydiosis, ophthalmic Chlamydiosis, diagnosing, test-systems, humans, mammalians, prevention. PAGE 1 PAGE 39 14 Рис 1.а,б. Результати ІФА комерційних (а) та експериментальних (б) антигенів з використанням імунної кролячої сироватки та кон’югату стафілококового білку А з пероксидозою хріну. 14 Рис 2.Специфічний хламідійний антиген в клітинах печінки гаги звичайної. ПІФ.Збільшення 90х12,5 31 Оптична густина Оптична густина 0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 1,0 0,9 0,8 0,7 0,6 0,5 0,4 0,3 0,2 1,0 0,1 0 50 100 200 400 800 1600 3200 50 100 200 400 800 1600 3200 фон фон Ступінь розведення Ступінь розведення ( - лужний екстракт, сер.К-1 ( - лужний екстракт, сер. B-1 ( - культуральний антиген, сер. К-1 (М) ( - культуральний антиген, сер. К-2 (УФ) х - культуральний антиген, сер. К-3 (Д) (- контрольний жовтковий антиген (- контрольний культуральний антиген ( - комерційний антиген, сер. 37 ( - комерційний антиген, сер. 42 ( - комерційний антиген, сер. 23 ( - комерційний антиген, сер. 33 х - комерційний антиген, сер. 36 ( - контрольний антиген, сер. 45 ( - контрольний антиген, сер. 65 а б

Похожие записи