.

Хірургічні аспекти тетради фалло у дорослих (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2382
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СЕРЦЕВО – СУДИННОЇ ХІРУРГІЇ

ім. М.М. АМОСОВА

ЗАГАЙНОВ Микола Юрійович

УДК: 616.12-007.2-089

Хірургічні аспекти тетради фалло у дорослих

14.01.04 – серцево-судинна хірургія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова
АМН України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, член – кореспондент
АМН України,

ЗІНЬКОВСЬКИЙ Михаїл Францевич,

Інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова АМН України,
завідувач відділення хірургічних методів лікування вроджених вад серця у
дітей

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

ЛАЗОРИШИНЕЦЬ Василь Васильович,

Інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова АМН України,
заступник директора, завідуючий відділенням хірургічних методів
лікування вроджених вад серця у дітей молодшого віку;

доктор медичних наук, професор,

ВІТОВСЬКИЙ Ростислав Мирославович,

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика,
професор кафедри серцево-судинної хірургії

Провідна установа: Інститут хірургії та трансплантології АМН України,
м. Київ

Захист відбудеться 13.12.2005 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.555.01 в Інституті серцево-судинної
хірургії ім. М.М. Амосова АМН України за адресою: 03680, м. Київ, вул.
Амосова, 6.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту
серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова АМН України за адресою:
03680, м. Київ, вул. Амосова, 6.

Автореферат розісланий 11.11.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук РуденкоА.В.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Тетрада Фалло (ТФ) є найчастішою ціанотичною
вродженою вадою серця, питома вага якої складає 5,5-9,7% (Hoffman
JI,1995, Keith JD,1978). В Україні щорічно народжується 4,5 – 5 тисяч
дітей з ВВС, серед яких кількість хворих з ТФ в абсолютних цифрах
становить близько 500 – 600 дітей на рік. Згідно натурального перебігу
без операції тільки 66% пацієнтів доживають до 1 року, 40% – мають
трирічну виживаність, 11% хворих перетинають 20-літній віковий рубіж, 6%
– досягають 30-літнього віку і лише 3% – 40 років [Кіrklin J.W.,1993].
Таким чином, без хірургічного лікування ТФ є стрімко прогресуючою
хворобою, що призводить до смерті близько 1/2 популяції хворих уже на
другому році життя. А ті пацієнти, що досягають зрілого віку, є тяжко
інвалідизованими людьми.

Ера хірургічного лікування ТФ розпочалася в 1945 році, коли Alfred
Blalock і Helen Taussig вперше запропонували і виконали паліативну
операцію, що полягала в накладенні підключично-легеневого анастомозу. У
1954 році C.W. Lillehei і R.L. Varco з використанням контрольованого
перехресного кровообігу була виконана радикальна операція з метою
усунення ТФ. Нарешті, в 1955 році, J.W. Kirklin радикально прооперував
пацієнта з ТФ в умовах штучного кровообігу. Через 5 років, у 1960 році,
М.М.Амосов виконав першу в Україні операцію з використанням штучного
кровообігу у хворого з ТФ.

Незважаючи на 50-річний досвід хірургічного лікування ТФ, проблема її
корекції перебуває на стадії постійного розвитку і удосконалення через
відсутність ідеального рішення (Амосов Н.М., Зиньковский М.Ф., 1982;
Castaneda A.R., 1990; Epstein S.E., Kirklin J.К., 1992). До цього часу
залишаються невирішеними проблеми повної корекції всіх анатомічних
порушень, завдяки чому навіть остаточні втручання залишаються в якійсь
мірі паліативними. Відсутня згода щодо хірургічної тактики лікування
цього захворювання (J.W. Kirklin, 1993; Лазоришинець В.В, 1995; W.A.
Helbing, 1995; G.Gladman, 1997;M.A. Gatzoulis, 2000; B. Discigil, 2001).

Для ТФ особливо актуальний фактор часу, тому що з віком розвиваються
вторинні практично незворотні зміни в серці і в інших органах (Kato M.
еt аl.,1976; Mitsuno M. еt аl.,1993; Seliem М.А. еt аl.,1995). Сьогодні,
розвиваючи досвід піонерів ранньої радикальної корекції ТФ (РКТФ), таких
як А.R. Castaneda, F.L. Hanley, D.A. Сооley, W.G. Williams, E.L. Bovе,
Н. Кurоsawa, Т.R. Каrl, М.Ф. Зіньковський, багато центрів кардіохірургії
показують відмінні результати хірургічного лікування ТФ, що виконані в
малечому віці і в перші роки життя.

Ранні втручання стали загальноприйнятою практикою. Однак, внаслідок
різних обставин деякі хворі звертаються за хірургічною допомогою в
дорослому віці, часто на завершальному етапі натурального перебігу вади.
На прийняття рішень щодо принципової можливості виконання операцій,
показань та протипоказань до хірургічних втручань, впливають адаптивні
та вторинні патологічні зміни різних органів і систем, які на протязі
десятиліть знаходились в умовах вираженої артеріальної гіпоксемії.
Внаслідок відсутності достатнього досвіду окремих кардіохірургічних
центрів в публікаціях містяться досить суперечливі дані про характер
анатомо-фізіологічних змін, ускладнень перебігу вади, особливостей
втручань, безпосередніх і віддалених результатів операцій в цій
категорії пацієнтів. Відсутні уточнені дані про вікову динаміку
морфологічних змін міокарда та їх вплив на фізичну працездатність,
якість і тривалість життя після корекції пороку.

Аналіз клінічного досвіду, який накоплений за декілька десятиліть,
унікальна оцінка багаторічніх віддалених результатів у хворих на
третій-п’ятій декадах життя, а також уважне вивчення поточного матеріалу
дають можливість відповісти на запитання клінічної науки і практики.

Зв’язок теми дослідження з планом основних наукових робіт інституту.
Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних
робіт Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова АМН України
розширеним фрагментом комплексної теми відділення хірургічного лікування
вроджених вад серця у дітей молодшого віку “Розробити хірургічні методи
лікування тетради Фалло у дітей раннього віку” (шифр ФК.98.01.081,
державна реєстрація № 0198U000960), в якій автор дисертації був
виконавцем відповідних фрагментів.

Мета дослідження: дати оцінку клінічної, гемодинамічної та
функціональної ефективності хірургічного лікування тетради Фалло у
дорослих.

Для виконання поставленої мети були визначені наступні завдання:

1. Виявити особливості анатомії, гемодинаміки, клінічного перебігу та
діагностики тетради Фалло у хворих старших за 18 років.

2. Вивчити показники, які характеризують вторинні зміни, пов’язані з
тривалим існуванням хворих з тетрадою Фалло.

3. Вивчити закономірності вікового ремоделювання мікроструктури міокарду
правого шлуночка.

4. Визначити особливості хірургічної техніки при радикальній корекції
вади у дорослих та раннього післяопераційного перебігу.

5. Вивчити клінічні та функціональні віддалені результати операцій з
метою оцінки її ефективності і можливості впливу на ускладнення.

Об’єкт дослідження: 200 хворих з ТФ, яким було виконано радикальну
корекцію вади.

Предмет дослідження: морфо-функціональні показники дорослих хворих на
тетраду Фалло на різних етапах лікування та спостереження в віддаленому
післяопераційному періоді.

Методи дослідження: загальноклінічні, рентгенологічні,
електрокардіографічні, ультразвукові, ангіографічні, гістологічні,
велоергометрія.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше на підставі комплексного
обстеження проведена оцінка клініко-функціонального стану хворих на
етапах хірургічного лікування і спостереження в віддаленому
післяопераційному періоді у дорослих хворих з ТФ. Анатомічна корекція
вади у дорослих дає позитивний клінічний і функціональний результат. Але
патологічні зміни мікроструктури міокарда, адаптивні механізми (розвиток
колатерального кровообігу, поліцитемія), вторинна патологія серця
(аортальна недостатність, гіпертрофія правого шлуночка) та інших органів
(печінки, нирок, мозку) у дорослих пацієнтів супроводжуються підвищенням
госпітальної летальності, збільшенням частоти післяопераційніх
ускладнень, підвищенням частоти порушень серцевого ритму і раптової
смерті в віддаленому післяопераційному періоді. Толерантність до
фізичних навантажень, працездатність і якість життя в віддаленому після
втручання періоді у дорослих знижені в порівнянні з хворими, оперованими
в дитинстві.

У роботі відображені закономірності вікового ремоделювання міокарда
правого шлуночка у дорослих хворих з ТФ.

Виявлено фактори ризику, що ускладнюють перебіг післяопераційного
періоду і погіршують результати хірургічного лікування ТФ у ранньому та
віддаленому періоді спостереження.

Науково-практичне значення. Проведене дослідження дозволило об?єктивно
обгрунтувати можливість ефективності радикальної корекції ТФ у дорослому
віці. З іншого боку, виділено негативні аспекти відстрочки радикальної
операції на довгий час. Уточнені техничні особливості хірургічного
втручання у дорослих пацієнтів з ТФ.

Результати дисертаційного дослідження, наукові положення, висновки, які
містяться в роботі, впроваджені в практику і знаходять застосування у
відділеннях хірургічних методів лікування вроджених вад серця Інституту
серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова АМН України (м. Київ), у
відділенні серцево-судинної хірургії Інституту загальної та невідкладної
хірургії АМН України (м. Харків), у відділенні невідкладної та відновної
серцевої хірургії Інституту невідкладної та відновної хірургії ім. В.К.
Гусака АМН України (м. Донецьк), що підтверджено актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана безпосередньо
автором. На підставі аналізу наукових літературних джерел визначені
напрямки наукового пошуку. Автором самостійно було зроблено: патентний
пошук, зібрано клінічний та архівний матеріал і проведено його аналіз.
Здобувач брав безпосередню участь у підготовці пацієнтів та їх
операційному і післяопераційному лікуванні, проводив обстеження хворих у
віддалених строках. Самостійно проведено статистичний аналіз результатів
досліджень, написано всі розділи дисертації, зроблено висновки. Автор
написав та надрукував текст дисертації та автореферату. Основні
положення автореферату ідентичні дисертації. Автор є провідним членом
творчої групи у всіх наукових публікаціях, виданих у співавторстві.
Результати досліджень співавторів по публікаціях в дисертаційній роботі
не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертації доповідалися на V, VIII та XI наукових конференціях Асоціації
серцево-судинних хірургів України 1997, 2000 та 2003 рр., на
конференціях Інституту невідкладної та відновної хірургії ім. В.К.
Гусака АМН України 2002 та 2003 рр., на Форумі гуманітарної медицини в
кардіології та серцевої хірургії (Швейцарія, Женева, 2003).

Апробація дисертації проведена на засіданні вченої ради Інституту
серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова АМН України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, у тому
числі 5 статей у наукових виданнях, зарахованих ВАК України як фахові.
Отримано 1 деклараційний патент на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація побудована за монографічним
типом і складається із вступу, 7 розділів, заключення, висновків,
практичних рекомендацій та списку літератури. Загальний обсяг дисертації
складає 178 сторінок машинописного тексту. Робота документована 37
таблицями, ілюстрована 30 малюнками. Список використаних літературних
джерел включає 255 найменувань, 31 на кирилиці, 224 на латиниці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження.

Дослідження базувалося на аналізі безпосередніх та віддалених
результатів хірургічного лікування 200 послідовних дорослих хворих з ТФ,
які оперувалися в ІССХ ім. М.М. Амосова АМН України з 1981 р. по 2000 р.
Серед них були 121 (60,5 %) пацієнти чоловічої і 79 (39,5 %) – жіночої
статі. Вік пацієнтів коливався від 19 до 47 років, в середньому 24,9 ±
7,1 роки, вага – від 38 до 91 кг, в середньому 57,2 ? 9,4 кг.

В 116 (58 %) випадках була виконана первинна повна корекція порока, а в
84 (42%) випадках повній корекції передувало паліативне втручання. Строк
між паліативною операцією і радикальною корекцією коливався від 1 до 23
років, в средньому 14,8 ± 5,3 років.

Для виявлення вікових відмінностей вивчені аналогічні показники в групі
порівняння, в яку війшли 182 пациентів оперованих в ті ж строки в віці
від 4 до 7 років, в середньому 5,3 ± 1,6 років. Вага хворих від 11 до 27
кг, в середньому 16,4 ± 3,7 кг. Серед дітей було 111 (61 %) хлопчиків і
71 (39 %) – дівчат. У 73 пацієнтів раніше були виконані різні паліативні
операції. Інтервал між паліативною і радикальною операціями коливався
від 1 до 5 років, в середньому 2,7 ± 1,3 роки.

Стандартне клінічне обстеження включало ЕКГ, ЕхоКГ, рентген-дослідження,
ангіокардіографію (вибірково), загальноклінічні, гістологічні,
велоергометрію. Збиралась інформація про скарги, анамнез, загальний
стан, фізичну активність, попереднє лікування. Звертали увагу на
наявність і вираженість цианозу, серцебиття, задишку або
задишково-цианотичні приступи.

Під час ехокардіографічного дослідження прагнули визначити усі складові
частини аномалій: розміри шлуночкових камер, розміщення передсердь,
особливості будови передсердно-шлуночкових клапанів, розміщення
магістральних судин, функціональні показники. За допомогою Доплер
ехокардіографії оцінювали ступінь зворотного потоку крові на
передсердно-шлуночкових клапанах, на клапанах магістральних артерій, а
також функціонування системно-легеневого анастомозу.

При катетеризації серця вимірювали тиск в порожнинах та магістральних
судинах, визначали насиченість крові киснем. Хворим з попереднім
інтраперикардіальним втручанням виконували аортокоронарографію для
ідентифікації вінцевих артерій у вивідному відділі правого шлуночка з
метою попередження їх пошкодження при виконанні вентрикулотомії.
Інтраопераційні дослідження включали моніторинг ритму серця,
артеріального тиску, центрального венозного тиску, температур у
стравоході, прямій кишці та нашкірної температури, повторні аналізи
газів крові, кислотно-лужної рівноваги і біохімічних показників. За
допомогою пульсоксиметра визначали насиченість капілярної крові киснем.

Стан кровообігу хворих у післяопераційному періоді оцінювали за
показниками артеріального, центрального венозного тиску, газового складу
артеріальної та венозної крові, насиченості капілярної крові киснем.

Функціональний стан хворих до операції та у віддаленому
післяопераційному періоді оцінювали відповідно до класифікації
Нью-Йоркською класифікацією (NYНА).

Анестезіологічне і перфузіологічне забезпечення операцій здійснювалося
по протоколах, розроблених в ІССХ ім. М.М. Амосова АМН України.

При виконанні паліативних операцій були використані інтра – і
екстраперикардіальні анастомози. Оцінку адекватності анастомозу
проводили шляхом наявності систоло–діастолічного тремтіння на шунті, а
також вимірюванням тиску в лівому передсердію. Усі радикальні операції
виконували доступом через серединну подовжню стернотомію в умовах
штучного кровообігу з об’ємною швидкістю перфузії 2,4 – 2,6 л/хв/м2 та
гіпертермією +26-28°С. Після завершення корекції вади вимірювали
пункційним методом тиск в правому шлуночку і аорті. При відсутності
зниження тиску в правому шлуночку і не стабільній гемодинаміці
відновлювали штучний кровообіг і розширювали об’єм реконструкції
вивідного тракту. Під час штучного кровообігу (ШК) у 21 хворого
вимірювали об’єм колатерального повернення, наповнюючи венозний
резервуар за визначений відрізок часу, і виражали його в процентах до
об’єму перфузії.

Закономірності вікового ремоделювання міокарду правого шлуночка (ПШ) при
ТФ вивчали вибірково в 25 випадках на біопсійному (15 пацієнтів) і на
аутопсійному матеріалі (10 випадках).

Гістологічне дослідження операційних біоптатів міокарду ПШ проводилося
(під керівництвом д.мед.н. В.П.Захарової) методом світової мікроскопії
після фіксації їх у 10% розчині формаліну і методом електронної
мікроскопії, для чого біоптати фіксували в 2% забуференому розчині
оксиду осмію за Колфільдом, збезводнювали, вкладали у суміш епона і
аралдита і виготовляли з них контрастовані ультратонкі зрізи.
Стрептовідин – біотиновий метод (розведення 1 : 50 ) за допомогою
моноклональних антитіл Kі – 67 (виробник – фірма DAKO A/S, Данія)
використовувався для дослідження здатності кардіоміоцитів до
проліферації. Для контролю використовувалися препарати
низькодиференційованої залозистої пухлини.

Віддалені результати в термін від 0,5 до 19,4 років (у середньому 9,1 ±
4,2 років) простежені у 145 (90,6%) хворих з 160, які перенесли
операцію. З 15 хворих, що не увійшли до групи вивчення віддалених
результатів, п’ятеро осіб є громадянами іноземних держав, адреси їх не
відомі. З іншими 10 зв’язок налагодити не вдалося.

Усі дані дослідження представлені середніми величинами ± SD (стандартне
відхилення) або у відсотках. Статистичний аналіз проводився за допомогою
критерію t-Student. Відмінності вважалися достовірними за р 0,05) (табл. 2). З
літератури відомо, що дилятація клапаного кільца аорти корелює з
наявністю субартеріального дефекту міжшлуночкової перетинки (ДМШП). У
нашому матеріалі субартеріальний дефект міжшлуночкової перетинки в
основній групі зустрічався частіше (5%), ніж в групі порівняння (2,2%)
хворих (р
0,05).

Таблиця 2

Показники дилятації аортального клапану у хворих з ТФ на момент РКТФ в
досліджуваних групах хворих

Группы Колькість хворих з дилятацією аортального клапана Індекс розміру
аортального клапана (мм/м?)

(M ± SD)

Основна група 29 (14,5 %) 25,8 ± 1,8

Група порівняння 5 (2,7 %) 25 ± 1,2

р 0,05

Ряд вікових особливостей було виявлено при ангіокардіографії. Для
пацієнтів основної групи була характерна наявність аорто-легеневих
колатералей. Помірно виражений колатеральний кровообіг мав місце в 21
(10,5%) випадку і значно виражений – в 10 (5%) випадках. Серед хворих
групи порівняння у 8 (4,4%) пацієнтів діагностовані помірно виражені і у
3 (1,6%) значно виражені аорто-легеневі колатералі. Аортальна
регургітація була виявлена у 29 (14,5%) пацієнтів основної групи і у 5
(2,7 %) хворих групи порівняння.

Динаміка змін мікроструктури міокарда правого шлуночка.

При вивченні мікроструктури міокарду правого шлуночку виявлено значне
порушення архітектоніки вихідного тракту правого шлуночка (ВТПШ) з
збереженням структур решти відділів серця. В міокарді ПШ групи
порівняння були ознаки компенсованої гіпертрофії м’язових волокон. В
основній групі домінували зміни, характерні для декомпенсованої форми
гіпертрофії, атрофія і склероз. Гіпертрофія кардіоміоцитів (КМЦ) в обох
досліджуваних групах супроводжувалася різко вираженим інтерстиціальним
склерозом міокарду інфундибулярного відділу шлуночка. Об’ємна щільність
інтерстиціальної тканини в біоптатах інфундибулярної камери пацієнтів
основної групи рівна 33,9 ± 1,3%, у хворих групи порівняння – 31,0 ±
1,1% (р > 0,05). Максимальна ступінь фіброзу практично у всіх препаратах
відмічена в ендокарді. Від потовщеного, часто рубцового ендокарду, грубі
колагенові тяжи тягнулись вглиб міокарду, формуючи в субендокардіальних
шарах густу фіброзну сіть, в петлях якої локалізовані найбільш
гіпертрофовані і дистрофовані КМЦ. Дистрофічні зміни в кардіоміоцитах
були більш виражені в основній групі. У всіх пацієнтів, незалежно від
віку, характерними порушеннями ультраструктури міокарда були
гіпертрофія, дегенерація і фіброз, що проявляються збільшенням діаметру
кардіоміоцитів, розростанням інтерстиціальної тканини. Вищезгадані зміни
більше виражені в основній групі. Ці особливості дозволили нам визначити
закономірності вікового ремоделювання міокарду ПШ при ТФ (мал. 1).

Мал. 1. Схема закономірностей вікового ремоделювання міокарда правого
шлуночка при тетраді Фалло

Особливості хірургічної корекції.

На хірургічну техніку корекції ТФ впливають специфічні для дорослих
хворих анатомічні особливості: розширені, звиті, густо покриваючі
передню стінку правого шлуночка коронарні артерії, що утрудняють вибір
вентрикулотомії, вираженіша гіпертрофія, яка вимагає більший обсяг
резекції м’язового звуження. У дорослих менша необхідність агресивної
реконструкції вихідного тракту правого щлуночка і центральних легеневих
артерій. Корекція вади у дорослих ускладнюється збільшеним колатеральним
поверненням, який в середньому дорівнював 26,7 ± 2,1% у дорослих і 7,51
± 0,3% у дітей від об’ємної швидкості перфузії. Аналіз методів
реконструкції ВТПШ по групах виявив явну (рf h ??????h O @ @ @ @ @ . @ @ @ @ @ dh]„`„A @ @ @ @ @ @ J J J J J J J J J J J J J J J J J J h"w/B* @ @ @ ???$?39 %) 20 (39 %) 44 (52 %) 24 (23 %) 90 (45 %) 44 (24 %) 0,5– 0,7 4 (16 %) 20 (77 %) 45 (52 %) 22 (44 %) 33 (39 %) 67 (64 %) 82 (41 %) 109 (60 %) > 0,7 12

(43 %) 6

(23%) 8

(9%) 9 (17%) 8

(9 %) 14

(13 %) 28

(14 %) 29

(16 %)

Всього 28 (100%) 26

(100 %) 87

(100 %) 51

(100 %) 85

(100 %) 105

(100 %) 200

(100%) 182

(100 %)

Слід зазначити, що у дорослих хворих після операції частіше залишався
підвищений тиск в легеневій артерії (табл. 4). Це відображає підвищення
легеневого судинного опору при довготривалій поліцітемії і хронічних
порушень легеневої мікроциркуляції.

Таблиця 4

Тиск в легеневій артерії після РКТФ в досліджуваних групах

Тиск в легеневій артерії

(мм рт. ст.) Групи

(кількість та % хворих)

Основна група

Група порівняння

50 13 (8 %) 3 (2 %)

Всього 160 (100 %) 165 (100 %)

Шпитальна летальність у дорослих хворих з роками поступово знижалась з
23,3% в 1980-1985рр. до нуля в 1996-2000 рр. (в середньому 20,0%), у
дітей -9,3%. Структура причин летальності представлена в табл. 5.

Найчастішою причиною смерті в обох вікових групах була гостра серцева
недостатність, яка з’явилася внаслідок неадекватності операції: високий
залишковий тиск в правому шлуночку, порушення ритму в результаті травми
провідної системи серця, травма коронарних артерій і міжшлуночкової
перегородки, недостатній захист міокарду під час операції і т.д. Слід
також відзначити, що більшість померлих пацієнтів в молодшій віковій
групі раніше не були піддані міжартеріальним анастомозам і мали невеликі
ліві відділи серця.

Таблиця 5

Структура летальності

Причини смерті Досліджувані групи

(кількість і % хворих)

Основна група

Група порівняння

1.Гостра серцево-судинна недостатність 10 (25,0%) 11 (64,6%)

2.Повітряна емболія 10 (25,0%) 2 (11,8%)

3.Гостра печінково-ниркова недостатність 12 (30,0%) –

4.Кровотеча 7 (17,5%) 2 (11,8%)

5.Набряк мозку 1 (2,5%) 2 (11,8%)

Всього 40 (100%) 17 (100%)

Серед інших ускладнень раннього післяопераційного періоду у хворих
старшого віку переважає порушення функцій паренхіматозних органів,
відсутні у пацієнтів молодшої вікової групи. Порушення ритму серця
зустрілися із однаковою частотою в обох вікових групах. Скороминуща або
стійка повна атріовентрикулярна блокада мала місце у 18 дорослих хворих
і у 14 пацієнтів молодшої вікової групи. У дорослих хворих в 4 випадках
відмічена миготлива аритмія і в 3 – шлуночкова тахікардія. Частота
реторакотомій, а також гнійних ускладнень у зв’язку з післяопераційною
кровотечею, була достовірно вища (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020