.

Хірургічне лікування захворювань великого сальника у дітей (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3626
Скачать документ

ІНСТИТУТ НЕВІДКЛАДНОЇ І ВІДНОВНОЇ ХІРУРГІЇ

ім. В.К. ГУСАКА АМН УКРАЇНИ

ТЕЙШЕЙРА ЖОЗЕ ВЕЛАШКУ ДЕ БЕССА

УДК 616.382.1-053.2-089

Хірургічне лікування захворювань великого сальника у дітей

14.01.09 – дитяча хірургія

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті
ім. М. Горького МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Грона Василь Миколайович, Донецький державний ме

дичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завіду

вач кафедри дитячої хірургії, анестезіології та інтенсивної

терапії

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Горбатюк Ольга Михайлівна, Національна медична академія післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри дитячої хірургії,
головний дитячий хірург МОЗ України;

доктор медичних наук, професор

Момотов Олександр Григорович, Луганський державний медичний університет
МОЗ України, завідувач кафедри дитячої хірургії.

Захист відбудеться “10” жовтня 2007 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11.559.01 в Інституті невідкладної і
відновної хірургії АМН України ім. В.К. Гусака (83045, м. Донецьк,
Ленінський проспект, 47).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту невідкладної і
відновної хірургії АМН України ім. В.К. Гусака (83045, м. Донецьк,
Ленінський проспект, 47).

Автореферат розісланий “07” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

д.мед.н.
О.А.Штутін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розглядаючи захворювання великого сальника у дітей,
слід зазначити, що це – відносно рідкісна, але тяжка патологія органів
черевної порожнини. Незважаючи на те, що про окремі захворювання
великого сальника відомо вже більше 150 років, на сьогодні немає
узагальнюючих робіт, присвячених даній проблемі. Представлені численні
статті, як правило, грунтуються на невеликій кількості спостережень або
в них розглядаються поодинокі випадки. Справедливості заради слід
зауважити, що протягом останнього десятиліття інтерес до патології
великого сальника значно виріс, з’явилися літературні огляди, що
стосуються окремих захворювань великого сальника (Чубов А. Ф. і
співавт., 2000; Бохан К. Л., 2004; Кургузов О. П., 2005; Maeda T., Mori
H. еt al., 1997).

Не применшуючи роль сальника у відмежуванні запальних процесів, які
відбуваються у черевній порожнині, необхідно пам’ятати, що “в процесі
розвитку хвороби багато реакцій втрачають свій захисний характер і
набувають протилежного, шкідливого значення” (Раппопорт Я.Л., 1958). Це
положення повністю поширюється й на захисні функції великого сальника.

Будучи втягненим у запальний процес, великий сальник може ускладнити
перебіг основного захворювання й стати причиною релапаротомії після
хірургічних втручань на органах черевної порожнини в дітей (Баіров Г.А.,
Голованов Я.С., 1985; Тюмкіна Ю.А. і співавт., 2001; Дронов А.Ф. і
співавт., 2002; Осипов Н.Л., 2002; Machtelinckx C., De Man R. еt al.,
2001). Запальні захворювання великого сальника в дітей, за даними
різних авторів, становлять 0,8-1,6% у загальному числі невідкладних
лапаротомій (Степанов Е.А. і співавт., 1986; Дронов А.Ф. і співавт.,
2003; Піддубний І.В., Трунов В.О., 2003).

Складність проблеми лікування захворювань великого сальника в дітей
обумовлена цілою низкою причин.

По-перше, це – варіабельність патології великого сальника (первинні й
вторинні запальні захворювання, заворот сальника, пухлини й
пухлиноподібні захворювання).

По-друге, у літературі не висвітлені питання етіопатогенезу первинного
оментиту, немає відомостей про клінічну картину захворювання, що
дозволяють запідозрити первинний оментит або диференціювати його від
інших гострих хірургічних захворювань в ургентній ситуації, чим, як
видно, і пояснюється той факт, що дійсний діагноз в 98 % випадків
установлюється під час операції, нерідко вже при розвиненому перитоніті
(Коновалов А.К., 1988; Карпова І.Ю., 2003).

Бракує класифікації вторинного оментиту, не описана симптоматика
клінічних форм вторинного оментиту.

Не визначена роль неінвазивних методів діагностики захворювань великого
сальника в дітей – ультрасонографії і доплерівського сканування.
Залишаються відкритими питання особливостей патоморфологічних порушень у
сальнику при первинному й вторинному оментитах.

Невивчений характер первинного пухлинного ураження великого сальника у
дітей (Кущ М.Л. і співавт., 1991; Журило І.П., Літовка В.К. і співавт.,
1997; Eqozi E.I., Ricketts R.R., 1997; Prasad K.K. et.al., 2001; Xinqhui
Y. Et.al., 2004).

По третє, дискутабельними і не до кінця вирішеними залишаються питання,
що стосуються лікувальної тактики при захворюваннях великого сальника в
дітей. Не розроблені питання адекватної, патогенетично обґрунтованої
консервативної терапії й не визначені показання до хірургічного
лікування вторинного оментиту. Недостатньо розроблені питання
профілактики розвитку вторинного оментиту.

Таким чином, відсутність фундаментальних робіт, що стосуються вивчення
захворювань великого сальника в дітей, обумовлюють певні труднощі як
діагностики, так і вибору тактики лікування. Вищевикладене свідчить про
те, що проблема захворювань великого сальника в дітей далека від
розв’язання. Ця обставина й визначає актуальність нашого дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри
дитячої хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії Донецького
державного медичного університету ім. М. Горького, є фрагментом
комплексної теми “Оптимізація методів діагностики, лікування й
реабілітація дітей з уродженою і набутою хірургічною патологією” (шифр
теми УН 04.04.26, № держреєстрації 0103U007886). Дисертант є
співвиконавцем теми.

Мета й завдання дослідження. Поліпшити результати лікування захворювань
великого сальника у дітей шляхом розробки лікувально-діагностичної
тактики й удосконалення консервативних і хірургічних методів.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

Визначити можливі етіопатогенетичні механізми в розвитку первинного
оментиту на підставі вивчення преморбідного фону, системи імунітету в
дітей і характеру патоморфологічних порушень у сальнику.

Розробити класифікацію вторинного оментиту в дітей і визначити
особливості клінічної картини різних його форм.

Оцінити інформативність ультрасонографічного дослідження у В-режимі й
кольорового доплерівського сканування в діагностиці захворювань великого
сальника у дітей.

Розробити диференційовану лікувальну тактику консервативної терапії і
визначити показання до хірургічного методу лікування вторинного
оментиту.

Розробити можливі шляхи профілактики розвитку вторинного оментиту.

Вивчити поширеність й характер первинного пухлинного ураження великого
сальника у дітей.

Об’єкт дослідження. Захворювання великого сальника у дітей.

Предмет дослідження. Засоби діагностики й лікування захворювань великого
сальника у дітей.

Методи дослідження: збір анамнестических даних, результатів об’єктивного
обстеження; клініко-лабораторні дослідження використовувалися для
виявлення особливостей клінічної картини різних захворювань великого
сальника; клініко-імунологічний метод використано для визначення
імунного статусу при запальних захворюваннях великого сальника;
спеціальні апаратні методи діагностики виявляли характер, локалізацію,
розміри патологічних процесів у великому сальнику, а також визначали
вибір лікувальної тактики; морфологічні методи дослідження визначали
особливості патоморфологічних змін у великому сальнику й
використовувалися для підтвердження діагнозу; статистичні – для
визначення вірогідності отриманих результатів.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше визначено провідні
етіопатогенетичні механізми в розвитку первинного оментиту у дітей, в
основі яких лежать первинні порушення імунологічної резистентності,
сенсибілізація, схильність до інфекційних захворювань з наявністю до
моменту захворювання вогнища інфекції в організмі.

На підставі отриманих даних при дослідженні особливостей стану
імунологічної реактивності організму й характеру патоморфологічних змін
у сальнику доведено лімфогематогенний шлях інфікування при первинному
оментиті.

Розроблено класифікацію вторинного оментиту, визначено клінічні прояви
різних форм вторинного оментиту (свідоцтво про раціоналізаторську
пропозицію “Класифікація клінічних форм вторинного оментиту в дітей” від
28.03.2007 р.).

Представлено ехоскопічну і ехографічну картину різних форм вторинного
оментиту. Обґрунтовано високу інформативність ультрасонографії і
доплерівського сканування в ранній діагностиці захворювань великого
сальника й можливість використання УЗД для моніторингу (Свідоцтво про
раціоналізаторську пропозицію “Спосіб діагностики вторинного оментиту у
дітей” від 19.04.2007 р.).

Індивідуалізовано підходи до консервативного й оперативного методів
лікування вторинного оментиту.

Визначено показання і розроблено спосіб хірургічного лікування
вторинного оментиту (Патент України на винахід № 23584 від
25.05.2007 р.).

Вивчено характер первинного пухлинного ураження великого сальника у
дітей.

Практичне значення роботи. Установлено провідні патогенетичні механізми
в розвитку первинного оментиту. Доведено лімфогематогенний шлях
потрапляння інфекції при первинному оментиті.

Визначено клінічні прояви запальних процесів у великому сальнику
(первинного й вторинного оментиту), а також пухлин і пухлиноподібних
захворювань сальника у дітей.

Розроблено ехоскопічну і ехографічну картину різних клінічних форм
вторинного оментиту. Розроблено й запропоновано комплексну консервативну
терапію й обґрунтовано показання до хірургічного методу лікування
вторинного оментиту. Запропоновано спосіб хірургічного лікування окремих
форм вторинного оментиту, що дозволяє уникнути рецидиву й
післяопераційних ускладнень.

Розроблено методи профілактики розвитку вторинного оментиту, що
забезпечило зниження кількості вторинних оментитів з 4% до 0,5%.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження
впроваджено в хірургічних відділеннях Донецької обласної дитячої
клінічної лікарні, у дитячих хірургічних відділеннях лікарень м.м.
Горлівки, Маріуполя, Макіївки, у Республіканській дитячій клінічній
лікарні АР Крим, у дитячому хірургічному відділенні Ужгородського
міського перинатального центру, у Харківській обласній дитячій клінічній
лікарні, у Запорізькій обласній дитячій клінічній лікарні, Чернівецькій
обласній дитячій клінічній лікарні. Матеріали дисертації
використовуються в навчальному процесі кафедри дитячої хірургії,
анестезіології та інтенсивної терапії Донецького державного медичного
університету ім. М. Горького.

Особистий внесок дисертанта. Здобувачем особисто визначено мету,
завдання й складено програму дослідження. Разом з керівником проф. В.М.
Гроною розроблено методологічну основу роботи, адекватну меті й
завданням. Самостійно проведено пошук і аналіз наукових літературних
джерел, тематичний добір хворих, розроблено і проведено аналіз архівного
матеріалу. Проведено клінічні, клініко-біохімічні дослідження й
лікування дітей із захворюваннями великого сальника. Здобувач брав
участь у хірургічному лікуванні 40% хворих даної групи в складі
операційної бригади. Авторові належить ідея нового способу хірургічного
лікування оментитів, тактика консервативної терапії в пацієнтів
обстежуваної групи. Ним самостійно проведено статистичну обробку
отриманих результатів, розроблено практичні рекомендації, написано всі
розділи дисертаційної роботи й обґрунтовано висновки.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення роботи
оприлюднено й обговорювалися на II Miegzynarodowey naukowe-prktyczney
konferencyi “Wykszta cenie I nauka bez cranic (19-27 grudnia 2005 roku,
Przeysl-Praha); III науково-практичній конференції „Проблемні питання
лікування дітей” (квітень, 2006, Київ); I Міжнародній науково-практичній
конференції „Європейська наука XXI століття” (травень, 2006,
Дніпропетровськ); конференції молодих учених з міжнародною участю
„Актуальні питання невідкладної та відновної медицини” (жовтень, 2006,
Ялта, АР Крим).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць, у тому
числі 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 друковані
праці увійшли до матеріалів збірки і тез міжнародних і вітчизняних
наукових конференцій, отримано 1 патент України на винахід, 2 свідоцтва
на раціоналізаторські пропозиції.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 183 сторінках
машинописного тексту й складається зі вступу, літературного огляду, 5-ти
розділів власних досліджень, висновків і списку літератури. Список
літератури містить 215 джерел, з них 111 кирилицею і 104 – латиницею.
Дисертація ілюстрована 18 таблицями й 37 рисунками.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Матеріал і методи дослідження. В основу дисертаційної роботи покладені
результати обстеження й лікування 110 дітей у віці від 2 до 15 років з
різною хірургічною патологією великого сальника, які перебували в
клініці дитячої хірургії Донецького державного медичного університету
ім. М. Горького з 1985 по 2005 рік включно.

Залежно від характеру патології хворих було розбито на 3 групи: I група
– діти з первинними захворюваннями великого сальника (первинний оментит,
заворот сальника), II група – діти із вторинними захворюваннями великого
сальника (вторинний оментит і його ускладнені форми), III група –
пацієнти з пухлинами й пухолинодібними захворюваннями великого сальника
(кісти сальника, первинні солідні пухлини, спленоїди). Серед 110 хворих
з різною патологією великого сальника хлопчиків було 58 (52,7%),
дівчаток – 52 (47,3%) (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл хворих за віком і нозологією

Характер нозології Вік у роках Усього

t

z

?

a

V

|

?

i

v

x

z

a

^IF

V

|

?

??

??????????

????

????

????

????

TH

`„?a$

&

F

AE

`„?

:нічних, лабораторних даних, ультразвукової ехолокації, інтраопераційно
виявленої патології та гістоморфології резектованих ділянок великого
сальника, при оментиті нами було розроблено класифікацію клінічних форм
вторинного оментиту в дітей. Наявність того або іншого різновиду даної
патології в кожному конкретному випадку вимагало індивідуального
підходу, з точки зору вибору методу лікування (табл. 4).

Таблиця 4

Класифікація клінічних форм вторинного оментиту

Класифікаційна ознака Клінічна форма

І. За поширеністю процесу у великому сальнику Локальний

Дифузійний

II. За характером гнійно-запальних змін у сальнику Інфільтративний

(локальний, дифузійний)

Абсцедуючий (поодинокі, множинні абсцеси)

III. Ускладнення вторинного оментиту Неускладнений

Ускладнений (перитонітом, непрохідністю кишківника)

З 56 хворих із вторинним оментитом локальна форма спостерігалася в 24
(42,8%), дифузно-інфільтративна – в 9 (16,1%), абсцедуюча – в 16
(28,6%). В 7 (12,5%) вторинний оментит ускладнився повною кишковою
непрохідністю. Дані форми відрізнялися за своїми клінічними
характеристиками і, залежно від маніфестуючого синдрому, проявлялися у
вигляді інфільтрату, абсцесу черевної порожнини, спайкової хвороби або
повної кишкової непрохідності.

При інфільтративних формах вторинного оментиту відзначалися лейкоцитоз
(14,7(0,6 Г/л), достовірне зниження кількості лімфоцитів – 27,9(1,0 у
порівнянні з нормою (36,2(0,8) (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020