ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БЛАЖКО Олена Василівна

УДК: 618.177:615.835.3

Гормонально-імунологічні порушення у жінок з ендокринною безплідністю та
їх немедикаментозна корекція

14.01.01 – акушерство і гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: академік НАН України, доктор медичних наук, професор
Грищенко Валентин Іванович, Харківський державний медичний університет
МОЗ України, завідувач кафедри акушерства і гінекології № 1, Інститут
проблем кріобіології та кріомедицини НАН України, директор.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Танько Ольга Петрівна,
Харківський державний медичний університет МОЗ України, професор
кафедри акушерства і гінекології № 2;

доктор медичних наук, професор
Іванюта Лідія Іванівна, Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН
України, м. Київ, завідувач відділенням реабілітації репродуктивної
функції жінок.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
МОЗ України, кафедра акушерства та гінекології № 1 (м. Київ).

Захист відбудеться “27” квітня 2006 р. о 13?? годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради

Д 64.600.01. при Харківському державному медичному університеті за
адресою: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “21” березня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
В.В. Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Несприятливі демографічні показники в Україні
протягом останніх років, які характеризуються стійким негативним
коефіцієнтом природного приросту населення, змушують звернутися до
факторів, що впливають на народжуваність, серед яких важливе місце
займає безплідний шлюб (В.К. Чайка, 2001; Ф.А. Мартані, 2002; Л.І.
Іванюта, 2004). Частота безплідних шлюбів на території України
коливається від 15 до 20 % всіх подружніх пар, що перевищує критичний
рівень 15%, який зазначений групою експертів ВОЗ (1993) і при якому
безплідність виступає як фактор, що значно впливає на демографічні
показники в країні і являє собою державну проблему (Л.І. Іванюта, 2004).
Зменшення частоти безплідних шлюбів — резерв підвищення народжуваності.
Ендокринна безплідність відноситься до числа найбільш серйозних
патологічних станів у сучасній репродуктивній медицині, які часто
зустрічаються. Щодо даних більшості авторів, ендокринна безплідність
складає 35-40% серед інших форм безплідності (В.І. Грищенко, 2001; А.А.
Піщулін, 2002; Т.Ф. Татарчук, 2003).

Вивченню патогенеза ендокринної безплідності присвячено низку робіт,
однак дослідження з вивчення імунологічного статусу пацієнток з
ановуляціями й недостатністю лютеїнової фази достатньо суперечливі,
відсутні дослідження з виявлення кореляційної залежності між
імунологічними й гормональними порушеннями пацієнток з ановуляціями й
недостатністю лютеїнової фази (НЛФ) (В.І. Кулаков, 2000; А.В. Чайка,
2003; Н.Є. Чека, 2004). При цьому на сьогоднішній день у ряді робіт
доведений тісний взаємозв’язок ендокринної та імунної системи. Практично
всі популяції клітин, що беруть участь в імунних реакціях, мають не
тільки рецептори до факторів, які реалізують імунну відповідь, а й
рецептори до неспецифічних факторів таких, як гормони, нейромедіатори,
що дає можливість модулюючого впливу цих агентів на функції
імунокомпетентних клітин (Ф.Г. Гадієва, 2001; J. Szekeres-Bartho, 2001;
Т.Н. Дьоміна, 2003; О.П. Танько, 2003).

Індуктори овуляції, що використовуються на сьогоднішній день у пацієнток
з ановуляціями й НЛФ, не дивлячись на отримання деякого клінічного
ефекту, мають ряд недоліків: розвиток синдрому гіперстимуляції яєчників,
десинхронізація визрівання залоз і строми ендометрія, недостатність
лютеїнової фази, високий ризик розвитку багатоплідної вагітності,
порушення процесу запліднення, раннього ембріонального розвитку (А.Л.
Тихомиров, 2001; А.Н. Стрижаков, 2001; Т.А. Назаренко, 2002).

Теоретичні передумови до використання медичного озону в жінок з
ендокринною безплідністю засновані на здатності озону якісно змінювати
метаболізм кисню й енергетичних субстратів, визначати орієнтацію
обмінних процесів, гормонально-вегетативного та імунного статусу
організму (Ж.В. Мірзоян, 2000; Г.О. Гречканєв, 2001; Т.С. Качаліна,
2002).

Вищевикладене визначає подальше проведення досліджень у напрямку
удосконалення діагностики, тактики й методів лікування жінок з
ендокринною безплідністю.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи, що
проводиться на кафедрі акушерства і гінекології № 1 Харківського
державного медичного університету і є складовою частиною НДР ХДМУ “ Нові
підходи до профілактики й лікування в перинатальній охороні плода й при
порушеннях репродуктивної функції” (МОЗ України, № державної реєстрації
0104U002231). Автор запропонувалала стимуляцію овуляції кломіфенцитратом
в комплексі з озонотерапією для лікування безплідності ендокринного
генезу. Отримані результати є підсумком самостійної роботи.

Мета дослідження — визначення кореляційних взаємозв’язків між
ендокринним та імунним статусом пацієнток з ановуляціями та
недостатністю лютеїнової фази, патогенетичних змін у
гормонально-імунологічному профілі жінок з безплідністю ендокринного
генезу з тим, щоб на їх тлі використати озонотерапію та розробити на
даній основі новий комплексний метод лікування ендокринної безплідності.

Для реалізації мети, що поставили, визначені такі задачі:

1.Вивчити фолікулоутворюючу функцію яєчників, трансформацію ендометрія,
гормонально-імунологічний статус у пацієнток з ендокринною безплідністю
в природному циклі.

2.Вивчення кореляційних взаємозв’язків між ендокринним та імунним
статусом пацієнток з ановуляціями та недостатністю лютеїнової фази в
природному циклі.

3.Вивчити вплив озонотерапії в поєднанні з кломіфенцитратом (КЦ) й
ізольованого використання медичного озону на фолікулоутворюючу функцію
яєчників у жінок з ендокринною безплідністю.

4. Вивчити вплив озонотерапії в поєднанні з КЦ та ізольованого
використання медичного озону на трансформацію ендометрія в жінок з
ендокринною безплідністю.

5. Вивчити вплив озонотерапії в поєднанні з КЦ й ізольованого
використання медичного озону на гормонально-імунологічний статус у жінок
з ендокринною безплідністю.

6. Провести порівняльну характеристику відсотків овуляції, яка настала,
маткової вагітності, переривання вагітності при стимуляції овуляції КЦ і
медичним озоном з ізольованим використанням КЦ й озонотерапії.

Об’єкт дослідження: ендокринна безплідність у жінок.

Предмет дослідження: особливості фолікулоутворюючої функції яєчників і
стан ендометрія в жінок з ендокринною безплідністю при індукції овуляції
КЦ і в комплексі з озонотерапією.

Методи дослідження: загальноклінічні, біохімічні, імуноферментні,
імунологічні, інструментальні, рентгенографічні, ультразвукові методи
дослідження, тести функціональної діагностики, статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. У роботі вперше проведено аналіз
кореляційних взаємозв’язків між дисбалансом в ендокринній та імунній
системах пацієнток з ановуляціями та недостатністю лютеїновї фази.
Виявлено, що показники ЛГ і IgG пов’язані зворотньою кореляційною
залежністю, рівень естрадіолу зворотньо корелює з рівнем Т-лімфоцитів,
В-лімфоцитів, IgG і прямо корелює з коефіцієнтом Т-хелпери/Т-супресори,
рівень прогестерону прямо корелює з рівнем Т-супресорів, зворотньо
корелює з рівнем NК-клітин.

У роботі вперше виявлена імуномодулююча дія медичного озону в жінок з
ендокринною безплідністю. Використання озонотерапії ізольовано й у
комплексі з КЦ нормалізує кількість Т-супресорів, NK-клітин,
В-лімфоцитів.

Уперше встановлено, що озон сприяє підвищенню вмісту ЛГ, естрадіолу на
8-10 день циклу, прогестерону на — 20-21 день циклу.

Вперше виявлено, що індукція овуляції КЦ в комплексі з озонотерапією
сприяє секреторній трансформації ендометрія.

Розроблена схема індукції овуляції КЦ в комплексі з озонотерапією в
жінок з ановуляціями та недостатністю лютеїнової фази з метою лікування
ендокринної безплідності.

Практична значимість отриманих результатів. Дослідження, які проведено,
дозволили виявити патологічні зміни в гормонально-імунологічному
комплексі в жінок з ендокринною безплідністю. Виявлено значний
імуномодулюючий й стимулюючий вироблення ендогенних гормонів ефект
медичного озону, що дозволило розробити стимуляцію овуляції
кломіфенцитратом у комплексі з озонотерапією, завдяки чому збільшилась
ефективність лікування ендокринної безплідності.

Результати досліджень доцільно використовувати в діагностиці й лікуванні
пацієнток з ендокринною безплідністю.

Метод корекції, який розроблено, впроваджено в практичну роботу
клінічного спеціалізованого пологового будинку № 5 м. Харкова,
пологового будинку № 1 м. Харкова, лікувально-профілактичного центру
“Сана”, центра репродукції і генетики “Імплант”, Харківського
межрегіонального центру планування родини й репродукції людини.
Теоретичні положення й практичні рекомендації дисертаційної роботи
використовуються в педагогічному процесі кафедри акушерства і
гінекології № 1 Харківського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором проаналізована вітчизняна та
зарубіжна наукова література з проблеми, що дозволило обгрунтувати мету
й задачі дослідження, проведено комплексне обстеження 120 подружніх пар
з ендокринною безплідністю, проаналізовано результати гормональних,
імунологічних досліджень, фолікулоутворюючої функції яєчників, стану
ендометрія, за даними УЗД. Автор безпосередньо брала участь в проведенні
імунологічних та гормональних досліджень. Автором запропоновано
стимуляція овуляції кломіфенцитратом в комплексі з озонотерапією.
Дисертантом проведений статистичний аналіз, узагальнення матеріалу та
оформлення його у вигляді дисертації.

Автором самостійно проведена озонотерапія у всіх хворих, що
спостерігалися.

Обгрунтовані висновки та практичні рекомендації. У процесі виконання
роботи проводилася підготовка матеріалів до публікації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати роботи
представлені на науково-практичних конференціях “Нові технології
оздоровлення природними та преформованими факторами” (2002), “Сучасні
аспекти репродуктології, перинатальної медицини та кріобіології” (2003),
на засіданні Харківського наукового товариства акушерів-гінекологів
(2004, 2005). Обговорення матеріалів роботи відбулося на засіданні
кафедр акушерства і гінекології № 1 та № 2 ХДМУ (2005).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 8 друкованих
роботах. З них 3 статті у провідних медичних журналах, рекомендованих
ВАК України, отримано 1 патент на винахід, 4 роботи в збірниках наукових
праць.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 119
сторінках, складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та
методів обстеження й лікування подружніх пар, які спостерігалися, 4
розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів
досліджень, висновків, практичних рекомендацій і списку літератури.
Робота ілюстрована 52 таблицями й 3 малюнками. Список літератури включає
177 джерел, з них 144 роботи із країн СНД і 33 зарубіжних джерел
літератури (обсяг 19 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Для досягнення мети, яка була поставлена,
проведене клінічне дослідження в 150 жінок, 120 з яких страждали на
ендокринну безплідність, а інші 30 жінок мали двохфазний овуляторний
менструальний цикл і склали першу (контрольну) групу й були обстежені з
приводу бажаної, планованої вагітності в циклі настання вагітності.
Хворі на ендокринну безплідність були розділені на групи в залежності
від методу індукції овуляції. Другу групу склали 30 пацієнток з
ендокринною безплідністю, які були обстежені в природному циклі. Третю
групу склали 30 жінок з ендокринною безплідністю, які були обстежені в
циклі індукції овуляції КЦ по 50 мг 2 рази на добу з 5 по 9 день циклу.
Четверту групу склали 30 пацієнток з ендокринною безплідністю, які були
обстежені в циклі озонотерапії. Озонотерапію проводили у вигляді
внутрішньовенних крапельних інфузій озонованого фізіологічного розчину.
Для отримання розчину пропускали озонокисневу газову суміш із
концентрацією в ній озону 400 мкг/л крізь флакон ємкістю 200 мл зі
стерильним 0,9% розчином натрію хлориду протягом 15 хвилин. Ураховуючи
нестабільність озону у водному середовищі, озонований фізіологічний
розчин вводили відразу після отримання зі швидкістю 10-20 мл/хв, що
забезпечує мінімальну втрату озону. Тривалість процедури складала 20
хвилин. Лікування проводили з 3 по 11 день циклу через день. П’яту групу
склали 30 жінок, яким була проведена стимуляція овуляції КЦ в комплексі
з озонотерапією. Концентрація озону, методика внутрішньовенних інфузій
озонованого фізіологічного розчину нами була обрана на підставі
методичних рекомендацій використання озонотерапії в акушерстві і
гінекології, затверджених МОЗ України.

За віком, професійною діяльністю, супутньою гінекологічною й
екстрагенітальною патологією групи обстежених жінок були порівняними.

Більшість обстежених ( 120 жінок) всіх клінічних груп були у віці старше
26 років (80,0%).

Характеристика професійної діяльності обстежених пацієток виглядала
таким чином: 59 (39,3%) службовців, 32 (21,2%) робітників, 35 (23,2%)
домогосподарок, 24 (16,2%) підприємців.

Статеве життя більшість обстежених ( 79 жінок – 52,6%) розпочала у 18-19
років.

Найбільшу категорію склали 55 (45,8%) жінок з тривалістю безплідності
4-5 років. На первинну безплідність страждали 84 (70,0%) жінки. 15
(12,4%) пацієнток причиною вторинної безплідності вважали зроблений
раніше штучний аборт й ускладнення, які виникли після цього. У 18
(15,0%) жінок в анамнезі були самовільні аборти, які, з одного боку, є
результатом порушень репродуктивної системи жінки, з другого боку – самі
викликають зміни, які призводять до безплідності.

Настання менархе у 76,4% (115 жінок) пацієнток було своєчасним і
приходилось на вік 11-14 років. При дослідженні тривалості
менструального циклу було встановлено, що в 118 (78,6%) жінок цикл був
регулярним.

Хронічний двобічний аднексит мав місце в анамнезі в 41 (27,2%)
пацієнтки, гострий аднексит – у 21 (14,1%), кольпіт – у 33 (22,0%),
ерозія шийки матки – у 43 (28,6%), кіста яєчника – у 5 (3,3%) жінок.

Об’єктивний статус більшості обстежених жінок був без особливостей.
Ожиріння І-ІІ ст. було діагностоване у 13 (8,6%) пацієнток. Ознак
адипозогенітального й гіпотиреоїдного ожиріння виявлено не було.
Гірсутизм при огляді був виявлений у 18 (12,0%) пацієнток. Гіпоплазія
молочних залоз була виялена у 11 (7,2%) обстежених пацієнток. У
більшості випадків в усіх клінічних групах матка й придатки були
нормальних розмірів. Гіпоплазія матки І ступеня виявлена у 2 (1,4%)
пацієнток. Тяжисті придатки пальпувалися в 30 (20,0%) випадках.

Для виключення механічного фактора безплідності проводили
гістеросальпінгографію. За даними гістеросальпінгографії, маткові труби
були прохідні в усіх пацієнток.

При рентгенографії ділянки турецького сідла в жодному випадку
патологічних змін виявлено не було.

Спермограми чоловіків були також без патологічних змін.

В обстеженого контингенту хворих результати проведеного тест-контакту
сперми із шийковим слизом свідчили про відсутність імунологічного
фактора.

Результати спеціальних методів дослідження свідчили про порушення
овуляторної функції, стану ендометрія, гормонально-імунологічного
статусу пацієнток з ендокринною безплідністю.

Вміст гормонів визначали імуноферментним методом на імуноферментному
аналізаторі RT-2100 C. Рівень ФСГ, ЛГ, естрадіолу визначали на 8-10 день
циклу, прогестерону – на 20-21 день циклу.

Популяційний та субпопуляційний склад імунокомпетентих клітин крові
оцінювали методом непрямої імунофлюорисценції з використанням
моноклональних антитіл на 8-10 день циклу. Кількісний вміст
імуноглобулінів А, М, G оцінювали за методом G. Manchіnі et al.

Меноциклограми були розділені на типи за класифікацією, запропонованою
В.І. Грищенко (1986).

Спостереження за станом ендометрія, динамікою росту фолікулів,
констатацію овуляції проводили за допомогою ультразвукового сканування в
реальному масштабі часу за допомогою апарату фірми Medison 128 BW.

Статистична обробка даних, які отримані, проводилася методом варіаційної
статистики з використанням критерію Ст’юдента-Фішера. Для аналізу
взаємозв’язків досліджуваних показників використовувалися методи
непараметричної статистики такі, як коефіцієнт кореляції Спірмена і
Кенделя. Достовірними приймалися показники при р<0,05. Результати досліджень та їх обговорення. Для з’ясування функційного стану яєчників проводили вимірювання базальної температури тіла. У першій групі жінки мали БТТ І типу. У другій групі всі пацієнтки були з порушеннями меноциклограм, більшість жінок мали БТТ IV типу (15 пацієнток – 50,0%). На тлі стимуляції овуляції КЦ у третій групі БТТ І типу визначалась у 6 (20,0%) пацієнток. Використання озонотерапії в четвертій групі сприяло нормалізації меноциклограми у 3 (10,0%) пацієнток. Більш ефективною виявилася стимуляція КЦ в комплексі з медичним озоном: БТТ І типу була зареєстрована у 12 (40,0%) пацієнток. За даними УЗД, у досліджених фертильних циклах у всіх пацієнток першої групи мала місце повноцінна овуляція, домінантний фолікул досягав 21,2±0,6 мм. У другій групі середній діаметр фолікула не перевищував 13,9±0,2 мм, що було достовірно (р<0,05) менше в порівнянні з першою (21,2±0,6 мм) групою. У 6 (20,0%) жінок мала місце овуляція, що було достовірно (р<0,05) менше в порівнянні з першою (100,0%) групою, тривалість другої фази була менше 10 днів. У циклі стимуляції овуляції КЦ домінантний фолікул досягав 22,0±0,4 мм, що достовірно не відрізнялося від показників першої (21,2±0,6 мм) групи й було достовірно (р<0,05) більше в порівнянні з другою (13,9±0,2 мм) групою. У 14 (46,6%) пацієнток третьої групи на 14-17 день циклу були УЗ-ознаки овуляції, що достовірно (р<0,05) більше в порівнянні з даними другої (20,0%), але достовірно (р<0,05) менше в порівнянні з даними першої (100,0%) групи. На тлі озонотерапії діаметр преовуляторного домінантного фолікула досяг 19,4±0,3 мм, що було достовірно (р<0,05) менше в порівнянні з першою (21,2±0,6 мм) групою, однак достовірно (р<0,05) більше в порівнянні з другою (13,9±0,2 мм) групою. У 3 (10,0%) пацієнток четвертої групи на 14-17 день циклу констатовані УЗ-ознаки овуляції. Найбільший відсоток настання овуляції в групах стимуляції овуляції спостерігався на тлі стимуляції КЦ в комплексі з медичним озоном – 15 (53,2%) пацієнток, що було достовірно (р<0,05) більше в порівнянні із четвертою групою (23,3%) і достовірно не відрізнялося в порівнянні з третьою групою (46,6%). Домінантний преовуляторний фолікул у п’ятій групі досягав 23,0±0,2 мм і був достовірно (р<0,05) більший в порівнянні з першою (21,2±0,6 мм), другою (13,9±0,2 мм) і четвертою (19,4±0,3 мм) групами, однак достовірно не відрізнявся в порівнянні з третьою (22,0±0,4 мм) групою. Таким чином, у циклі стимуляції овуляції КЦ відсоток овуляції збільшився у 2,33 рази (р<0,05) в порівнянні з другою групою, на тлі озонотерапії – в 1,16 рази (р<0,05), у циклі стимуляції КЦ в комплексі з озонотерапією – в 2,6 рази (р<0,05). Настання вагітності при стимуляції овуляції залежить й від стану ендометрія. У контрольній групі при УЗ-дослідженні в початковій стадії проліферації ендометрій мав лінійний вигляд товщиною 3,1±0,45 мм. У періовуляторному періоді в першій групі ендометрій досягав 10,5±0,85 мм товщини, мав вигляд 3-лінійного М-ехо; до стадії середньої секреції ендометрій перетворювався в 96,7% випадків в однорідний ехо-позитивний 12,0±0,23 мм товщиною. У групі з ендокринною безплідністю в природному циклі (друга група) і циклі стимуляції овуляції КЦ (третя група) товщина ендометрія достовірно (р<0,05) була меншою в періовуляторному періоді (5,5±0,42 і 6,4±0,54 мм відповідно) і в стадії середньої секреції (7,0±0,5 і 7,2±0,62 мм відповідно) із збереженням 3-лінійного М-ехо в 90,0% і 93,3% відповідно. У третій групі відставання приросту товщини ендометрія до середини стадії секреції може свідчитии про негативний вплив КЦ на стан ендометрія. У четвертій і п’ятій групах на тлі використання озонотерапії товщина ендометрія в періовуляторному періоді (9,25±0,72 і 9,0±0,4 мм відповідно) достовірно не відрізнялась, але була достовірно (р<0,05) більшою в порівнянні з другою (5,5±0,42 мм) і третьою групами (6,4±0,54 мм), а також не мала достовірних відмінностей у порівнянні з контрольною (10,5±0,85 мм) групою. До середини стадії секреції товщина ендометрія в четвертій (10,0±0,16 мм) і п’ятій (10,5±0,32 мм) групах достовірно не відрізнялась, однак була достовірно (р<0,05) меншою в порівнянні з контрольною (12,0±0,23 мм) групою, але достовірно (р<0,05) більшою в порівнянні з другою (7,0±0,5 мм) і третьою (7,2±0,62 мм) групами. Використання озонотерапії сприяло трансформації 3-х лінійного М-ехо в стадії середньої секреції в М-ехо однорідне, ехо-позитивне - у 13,4±3,2% випадків у четвертій групі і в 26,7±1,7% випадків - у п’ятій групі. Таким чином, запропонований комплексний метод лікування в більшому відсотку випадків (р<0,05) сприяє секреторним перетворенням ендометрія (26,7±1,7%), за даними УЗД, ніж ізольоване використання озонотерапії (13,4±3,2%). Згідно з даними гормонального профілю (табл. 1) обстежених жінок рівень ФСГ суттєво не відрізнявся у здорових (6,3±1,1 МОд/мл) і пацієнток групи №2 (5,5±0,4 МОд/мл). На тлі стимуляції овуляції КЦ рівень ФСГ (8,7±0,9 МОд/мл) достовірно (р<0,05) збільшився в порівнянні з пацієнтками контрольної (6,3±1,1 МОд/мл) і другої (5,5±0,4 МОд/мл) груп. Використання озонотерапії у пацієнток четвертої (7,3±0,5 МОд/мл) і п’ятої (7,7±1,6 МОд/мл) груп сприяло нормалізації цього показника, у результаті чого вміст ФСГ у пацієнток цих груп і в контрольній (6,3±1,1 МОд/мл) групі був близьким за абсолютним значенням, але у свою чергу був достовірно (р<0,05) вищим рівня ФСГ в другій (5,5±0,4 МОд/мл) групі. У пацієнток на ендокринну безплідність у природному циклі вміст ЛГ (5,8±0,3 МОд/мл) був достовірно (р<0,05) нижчим в порівнянні з пацієнтками контрольної (11,6±0,5 МОд/мл) групи. Стимуляція овуляції КЦ сприяла достовірному (р<0,05) підвищенню ЛГ у пацієнток третьої групи (6,9±0,3 МОд/мл) в порівнянні з другою (5,8±0,3 МОд/мл) групою; однак, у порівнянні з пацієнтками першої (11,6±0,5 МОд/мл) групи цей показник був достовірно (р<0,05) нижчим. Рівень ЛГ завдяки використанню медичного озону в пацієнток четвертої (10,9±0,6 МОд/мл) групи став близьким до показника контрольної групи, у результаті чого він був достовірно (р<0,05) вищим у порівнянні з другою (5,8±0,3 МОд/мл) і третьою (6,9±0,3 МОд/мл) групами. Уміст ЛГ у пацієнток п’ятої (14,4±0,4 МОд/мл) групи був достовірно (р<0,05) вищим у порівнянні з пацієнтками першої, другої, третьої та четвертої груп. Уміст естрадіолу (Е) достовірно (р<0,05) відрізнявся в усіх досліджених групах і мав різноспрямований характер: у другій (76±5,4 нмоль/л) і четвертій (98,0±2,3 нмоль/л) групах – був нижчим, у третій (149±14 нмоль/л) і п’ятій (172,0±2,3 нмоль/л) групах – вищим у порівнянні з контрольною (116±7,2 нмоль/л) групою. Аналізуючи зміни вмісту Е в залежності від використаної стимуляції овуляції, можна побачити, що на тлі озонотерапії (четверта група) рівень Е (98,0±2,3 нмоль/л) був достовірно (р<0,05) нижче як в порівнянні з третьою, так і в порівнянні з п’ятою групами, а на тлі стимуляції КЦ в комплексі з озоном (п’ята група) (172,0±2,3 нмоль/л) – достовірно (р<0,05) вище в порівнянні з ізольованою стимуляцією КЦ (149±14 нмоль/л). t ? : – 3/4 ue r t – ? ?????????? ”?—&?c?„ ooooooooonoooooonnooaaaaoa dh dh`„Aa$ \ нг/мл) групами. У пацієнток четвертої (16,2±0,7 нг/мл) і контрольної (17,3±1,2 нг/мл) груп цей показник достовірно не відрізнявся. Однак, запропонований комплексний метод лікування сприяв більшою мірою виробці П, що проявилося достовірно (р<0,05) більшим рівнем П в п’ятій групі в порівнянні з групою ізольованої озонотерапії (четверта група). Таблиця 1 Вміст гормонів (ФСГ, ЛГ, Е, П) в сироватці крові обстежених пацієнток Клінічні групи День циклу 8-10 20-21 ФСГ (МОд/мл) ЛГ (МОд/мл) Е (нмоль/л) П (нг/мл) І (n=30) 6,3±1,1 11,6±0,5 116±7,2 17,3±1,2 ІІ (n=30) 5,5±0,4 5,8±0,3* 76±5,4* 6,7±1,1* ІІІ (n=30) 8,7±0,9* ** 6,9±0,3* ** 149±14* ** 8,3±0,6* ІV (n=30) 7,3±0,5** 10,9±0,6** ° 98,0±2,3* ** ° 16,2±0,7** ° V (n=30) 7,7±1,6** 14,4±0,4* ** ° °° 172,0±2,3* ** ° °° 26,3±4,8* ** ° °° Примітка. * - р<0,05 у порівнянні другої, третьої, четвертої і п’ятої груп з першою групою; ** - р<0,05 у порівнянні третьої, четвертої і п’ятої груп з другою групою; ° - р<0,05 у порівнянні четвертої і п’ятої груп з третьою групою; °° - р<0,05 у порівнянні п’ятої з четвертою групою. Таким чином, використання озонотерапії на тлі стимуляції КЦ (п’ята група) сприяло корекції гормонального статусу в пацієнток з НЛФ і ановуляціями, що проявилося нормалізацією рівня ФСГ, достовірним (р<0,05) підвищенням вмісту ЛГ, П, Е в порівнянні з показниками контрольної групи. Запропонований метод стимуляції овуляції КЦ в комплексі з озонотерапією (п’ята група) сприяв більш значимій корекції гормонального фону в порівнянні з ізольованою стимуляцією КЦ і озонотерапією, що проявилося достовірно (р<0,05) більшим збільшенням рівня ЛГ, Е, П в порівннянні з третьою, а також із четвертою групами. Вміст лейкоцитів, лімфоцитів та їх субпопуляцій, IgA, IgM, IgG представлено в таблиці 2, з якої видно, що рівень лейкоцитів, лімфоцитів достовірно не відрізнявся в усіх досліджених групах. У результаті наших досліджень, рівень Т-лімфоцитів у відсотковому й абсолютному вираженні в другій (51,5±1,7%; 906±29), третій (54,5±1,7%; 803±27), четвертій (55,2±2,3%; 961±32), п’ятій (57,3±2,5%; 948±39) групах був достовірно (р<0,05) нижче в порівнянні з контрольною (63,4±2,9%; 1093±44) групою. Уміст Т-лімфоцитів у циклі стимуляції овуляції КЦ в третій (54,5±1,7%; 803±27) групі, на тлі озонотерапії в четвертій (55,2±2,3%; 961±32) групі суттєво не змінився в порівнянні з групою жінок з ендокринною безплідністю в природному циклі (51,5±1,7%; 906±29). Однак, стимуляція овуляції КЦ в комплексі з медичним озоном сприяла достовірному (р<0,05) збільшенню вмісту Т-лімфоцитів (57,3±2,5%; 948±39) в порівнянні з другою (51,5±1,7%; 906±29) групою. Таблиця 2 Вміст лейкоцитів, лімфоцитів та їх субпопуляцій, IgA, IgG, IgM у сироватці крові обстежених пацієнток Показники Клінічні групи І ІІ ІІІ ІV V Лейкоцити, тис., абс. число 4,8±1,6 4,6±1,7 4,3±0,8 5,0±0,7 5,5±0,5 Лімфоцити, % абс. число 29,8±4,81 1717±127 31,9±5,12 1752±146 28,4±2,06 1561±68 28,6±0,8 1691±58 27,6±1,16 1772±56 Т-лімфоцити,% абс. число 63,4±2,9 1093±44 51,5±1,7* 906±29* 54,5±1,7* 803±27* 55,2±2,3* 961±32* 57,3±2,5* ** 948±39* Т-хелпери, % 28,5±1,7 31,2±2,2 31,2±2,2 30,4±1,5 29,2±1,9 Т-супресори, % 17,3±1,04 13,2±1,6* 14,1±1,2* 16,9±1,2** 17,1±1,8** Тx/Тs 1,64±0,2 2,36±0,13* 2,21±0,11* 1,79±0,24** 1,70±0,22**° NK-клітини, % 6,7±0,7 12,6±1,15* 11,3±0,26* 9,9±0,8* **° 7,3±1,32** ° °° В-ліфоцити, % абс. число 10,8±0,91 217±13 20,8±3,0* 373±24* 17,8±1,2* 328±11* 11,7±1,3**° 242±15** ° 12,0±1,8**° 237±26** ° IgA, г/л 1,28±0,41 0,97±0,24 0,96±0,38 1,18±0,25 1,12±0,16 IgG, г/л 14,1±1,9 19,2±2,4* 15,2±1,1** 14,8±1,7** 16,2±2,0 IgM, г/л 1,38±0,22 1,6±0,25 1,52±0,18 1,42±0,17 1,46±0,41 Примітка. * - р<0,05 у порівнянні з першою (контрольною) групою; ** - р<0,05 у порівнянні з другою групою; ° - р<0,05 у порівнянні з третьою групою; ° ° - р<0,05 у порівнянні з четвертою групою. У наших дослідженях зниження вмісту Т-лімфоцитів у групах пацієнток з ендокринною безплідністю було за рахунок Т-супресорів, тоді як рівень Т-хелперів в усіх групах суттєвої різниці не мав. Відсотковий вміст Т-супресорів був достовірно (р<0,05) нижчим у пацієнток другої (13,2±1,6%), третьої (14,1±1,2%), четвертої (16,9±1,2%), п’ятої (17,1±1,8%) груп у порівнянні з пацієнтками першої (17,3±1,04%) групи, однак, на тлі озонотерапії в пацієнток четвертої (16,9±1,2%) і п’ятої (17,1±1,8%) груп відмічалося достовірне (р<0,05) збільшення рівня цього показника в порівнянні з пацієнтками другої (13,2±1,6%) групи. Уміст Т-супресорів у четвертій і п’ятій групах достовірно не відрізнявся. Співвідношення рівнів Тх/Тs було достовірно (р<0,05) вищим у пацієнток з ендокринною безплідністю в природному циклі (2,36±0,13) і в циклі стимуляції овуляції КЦ (2,21±0,11) в порівнянні з контрольною (1,64±0,2) групою. Використання медичного озону сприяло нормалізації цього показника в четвертій (1,79±0,24) і п’ятій (1,70±0,22) групах, який достовірно не відрізнявся в цих групах і сприяло зниженню в порівнянні з другою (2,36±0,13) групою. Щодо наших дослідженнь, вміст NK-клітин був достовірно (р<0,05) вищим у другій (12,6±1,15%), третій (11,3±0,26%), четвертій (9,9±0,8%) групах у порівнянні з контрольною (6,7±0,7%) групою. Стимуляція овуляції КЦ в комплексі з озонотерапією сприяла нормалізації цього показника в п’ятій (7,3±1,32%) групі, який був достовірно (р<0,05) нижчим у порівнянні з другою (12,6±1,15%), третьою (11,3±0,26%), четвертою (9,9±0,8%) групами. Таким чином, стимуляція овуляції КЦ в комплексі з озонотерапією здійснила більш виражений імуномодулюючий вплив, що проявилося в суттєво нижчому відсотковому вмісті NK-клітин у п’ятій групі в порівнянні із четвертою групою. Вміст В-лімфоцитів у відсотковому й абсолютному вираженні в пацієнток з ановуляціями й НЛФ в природному циклі (20,8±3,0%; 373±24) і циклі стимуляції овуляції КЦ (17,8±1,2%; 328±11) був достовірно (р<0,05) вищим у порівнянні з контрольною (10,8±0,91%; 217±13) групою. Використання озонотерапії в четвертій (11,7±1,3%; 242±15) і п’ятій (12,0±1,8%; 237±26) групах сприяло достовірному (р<0,05) зниженню рівня В-лімфоцитів у порівнянні з другою (20,8±3,0%; 373±24) і третьою (17,8±1,2%; 328±11) групами, завдяки чому дані показники в четвертій і п’ятій групах стали близькими до контрольної групи й достовірно не відрізнялися між собою. Рівні IgA, IgM достовірно не відрізнялися в усіх досліджених групах. Вміст IgG у другій (19,2±2,4 г/л) групі був достовірно (р<0,05) вищим у порівнянні з групою (14,1±1,9 г/л) здорових жінок. На тлі стимуляції овуляції в третій (15,2±1,1 г/л), четвертій (14,8±1,7 г/л) і п’ятій (16,2±2,0 г/л) групах вміст IgG став мало відрізнятися від контрольної (14,1±1,9 г/л) групи й достовірно не відрізнявся між собою. При проведенні кореляційного аналізу нами була виявлена наявність достовірних взаємозв’язків між деякими показниками імунного й ендокринного статусу пацієнток з ановуляціями і НЛФ у природному циклі. У пацієнток з ановуляціями і НЛФ у збільшенні рівня IgG вирогідно відіграє роль зменшення секреції гіпофізом ЛГ (r = -0,49, р<0,05), а також зниження секреції яєчниками естрадіолу (r = -0,33, р<0,05). Збільшення показника В-лімфоцитів достовірно пов’язане зі зниженим показником естрадіолу негативною кореляційною залежністю (r = -0,40, р<0,05). Виявлена негативна кореляційна залежність між підвищенням NК-клітин і зниженням секреції яєчниками прогестерону (r = -0,43, р<0,05). Коефіцієнт Т-хелпери/Т-супресори пов’язаний прямою кореляційною залежністю з показниками естрадіолу (r = 0,41, р<0,05). У зменшенні рівня Т-супресорів відіграє роль зниження секреції прогестерону (r = 0,42, р<0,05). Виявлена слабка зворотня кореляційна залежність між рівнем Т-лімфоцитів і рівнем естрадіолу (r = -0,36, р<0,05). Таким чином, розвиток ановуляцій і НЛФ пов’язаний з дисбалансом в ендокринній та імунній системах. Нами був виявлений достатньо сильний кореляційний взаємозв’язок між дисбалансом в ендокринній та імунній системах пацієнток з ановуляціями і НЛФ. Найбільший модулюючий вплив на клітковинний імунітет надає вирогідно естрадіол, прогестерон, на синтез NК-клітин – прогестерон, на рівень В-лімфоцитів – естрадіол, на синтез IgG – ЛГ, естрадіол. У результаті наших досліджень імунологічного статусу пацієнток з безплідністю в природному циклі отримано такі дані: зниження рівней Т-супресорів, Т-лімфоцитів, підвищення співвідношення Тх/Тс, вмісту NK-клітин, Т-лімфоцитів, IgG, В-лімфоцитів. На тлі стимуляції овуляції КЦ нормалізувався рівень лише IgG, інші показники суттєвих змін не зазнали. Використання озонотерапії сприяло нормалізації вмісту Т-супресорів, співвідношення Тх/Тс, рівня IgG, В-лімфоцитів, а використання медичного озону на тлі стимуляції КЦ призвело також до нормалізації рівня NK-клітин. Таким чином, озонотерапія на тлі стимуляції овуляції КЦ у пацієнток з ендокринною безплідністю нормалізує імунологічний статус пацієнток з НЛФ і ановуляціями, надає виражений імуномодулюючий вплив. У пацієнток третьої групи синдром гіперстимуляції яєчників не був виявлений в жодному випадку. Однак, 2 (6,7%) пацієнтки відчували дискомфорт у черевній порожнині, 10 (30,0%) обстежених жінок скаржилися на головний біль, 6 (20,0%) - на порушення сну, що пов’язано з використанням КЦ. У жінок, що приймали КЦ на тлі озонотерапії, вищезазначених скарг не було. Усі пацієнтки, що проходили озонотерапію, відмічали покращення самопочуття й сну. Таким чином, практичне використання запропонованого методу стимуляції овуляції КЦ в комплексі з озонотерапією сприяло корекції гормонально-імунологічного статусу організму й дозволило підвищити відсоток настання овуляції в пацієнток з НЛФ та ановуляціями в стимульованих циклах з 46,6% в третій в 1,14 рази і з 23,3% в четвертій групах в 2,2 рази до 53,2% у пацієнток п’ятої групи. Вагітність наступила у 9 (30,0%) пацієнток п’ятої групи, що було достовірно (р<0,05) частіше в порівнянні з пацієнтками третьої (4 жінки – 13,3%) в 2,2 рази й четвертої (2 жінки – 6,6%) груп в 4,5 рази. Завдяки запропонованому методу стимуляції овуляції в п’ятій групі відсоток переривання вагітності був знижений з 25,0% в третій в 2,2 рази й з 50,0% четвертій групах в 4,5 рази до 16,6%. У пацієнток п’ятої групи вагітність закінчилася пологами у 8 (88,9%) жінок, що було достовірно (р<0,05) вище в порівнянні з пацієнтками третьої (3 жінки – 75,0%) групи в 1,18 рази й четвертої (1 жінка -50,0%) групи в 1,7 рази. Таким чином, метод комплексного використання КЦ і медичного озону доречний при ендокринній безплідності, яка пов’язана з ановуляціями і НЛФ. ВИСНОВКИ У дисертаційній роботі показані окремі ланки патогенезу ендокринної безплідності й запропоноване нове вирішення актуальної наукової задачі з розробкою комплексного методу лікування ендокринної безплідності на основі використання озонотерапії і кломіфенцитрату (КЦ). У пацієнток з ендокринною безплідністю є порушення фолікулоутворюючої функції яєчників, що проявляється ановуляціями в 80,0% випадків; ендометрій, за даними УЗД, до середини стадії секреції характеризується недостатньою товщиною, відсутністю секреторної трансформації в 90,0% випадків; є значні гормонально-імунологічні порушення, що проявляється зниженням рівнів ЛГ, естрадіолу, прогестерону, Т-лімфоцитів, Т-супресорів, коефіцієнта Тхелпери/Тсупресори, NК-клітин, В-ліфоцитів, IgG. У пацієнток з ановуляціями і НЛФ існує кореляційний взаєзмозв’язок між дисбалансом в ендокринній та імунній системах. Показники ЛГ і IgG пов’язані зворотньою кореляційною залежністю, рівень естрадіолу зворотньо корелює з рівнем Т-лімфоцитів, В-лімфоцитів, IgG і прямо корелює з коефіцієнтом Т-хелпери/Т-супресори, рівень прогестерону прямо корелює з рівнем Т-супресорів, зворотньо корелює з рівнем NК-клітин. Найбільший відсоток настання овуляції спостерігається при комбінованому лікуванні озоном і КЦ (53,2%) в порівнянні з ізольованим використанням КЦ (46,6%) і озонотерапією (23,3%). У групі пацієнток, яким стимуляція овуляції проводилась КЦ відмічається відставання прироста товщини ендометрія в середині стадії секреції. Завдяки стимуляції овуляції КЦ в комплексі з озонотерапією, а також ізольованому використанню медичного озону товщина ендометрія в періовуляторному періоді достовірно не відрізняється в порівнянні з нормою (контрольною групою). Запропонований комплексний метод лікування в більшому відсотку випадків сприяє секреторним перетворенням ендометрія (26,7%), за даними УЗД, ніж ізольоване використання КЦ (6,6%) і озонотерапії (13,4%). Стимуляція овуляції КЦ у комплексі з медичним озоном сприяє виробленню ендогенних гормонів, що проявляється достовірно більшими рівнями ЛГ, естрадіолу, прогестерону в порівнянні з групою стимуляції овуляції КЦ і групою ізольованого використання озону. На тлі стимуляції КЦ у пацієнток з ендокринною безплідністю порушення імунного статусу зберігаються, відбувається лише достовірне зниження рівня IgG, завдяки чому рівень IgG достовірно не відрізняється від контрольної групи. Використання озонотерапії в пацієнток з ендокринною безплідністю сприяє збільшенню вмісту Т-супресорів, зниженню коефіцієнта Тхелпери/Тсупресори, вмісту NК-клітин, В-лімфоцитів, зниженню в групі ізольованої озонотерапії IgG, збільшенню в групі комплексного лікування вмісту Т-лімфоцитів. Завдяки запропонованому методу стимуляції овуляції КЦ в комплексі з озонотерапією вміст Т-супресорів, NК-клітин, В-лімфоцитів, IgG, коефіцієнт Т-хелпери/Т-супресори стали практично близькими з даними контрольної групи (здорових жінок). У результаті використання запропонованого методу стимуляції овуляції КЦ в комплексі з озонотерапією в пацієнток з ановуляціями і НЛФ відсоток настання вагітності вдалося суттєво збільшити - з 13,3% до 30,0%, відсоток переривання вагітності знизити з 25,0% до 11,1% в порівнянні з групою стимуляції лише КЦ. На тлі ізольованої озонотерапії відсоток настання вагітності (6,6%) був нижчим як в порівнянні з групою пацієнток, яким стимуляція проводилась лише КЦ, так і в порівнянні з групою комбінованого лікування КЦ з озоном. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ До комплексу клінічної діагностики в жінок з ендокринною безплідністю, а також у циклах використання індукторів овуляції доцільно включати ультразвукове дослідження динаміки розвитку фолікулів, ендометрія, пофазне визначення гормонів сироватки крові, вивчення імунного статусу. Для нормалізації фолікулоутворюючої функції яєчників, стану ендометрія, корекції гормональних порушень, порушень у системному ланцюзі Т- і В-лімфоцитів, рівня NК-клітин, IgG у пацієнток з ендокринною безплідністю показана стимуляція овуляції КЦ кожен день по 50 мг 2 рази на день з 5-го по 9-й день циклу в комплексі з внутрішньовенними інфузіями озонованого фізіологічного розчину з концентрацією озону 400 мкг/л з 3-го по 11-й день циклу через день. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАННИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Грищенко В.І., Феськов О.М., Блажко О.В. Вплив озонотерапії на гормонально-імунологічний статус жінок з ендокринною безплідністю // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2003. - № 6. – С. 107-110 (автору належать огляд літературних джерел, збір матеріалу, аналіз гормональних, імунологічних досліджень, статистична обробка, підготовка до друку). 2. Феськов А.М., Алипова Е.К., Курман Е.В. Применение озонотерапии у женщин, страдающих эндокринным бесплодием // Медицина сьогодні і завтра. – 2003. - № 1. – С. 120-123 (автору належать огляд літературних джерел, збір матеріалу, аналіз гормональних досліджень, статистична обробка, підготовка до друку). 3. Грищенко В.І., Феськов О.М., Блажко О.В. Ефективність використання озону в комплексному лікуванні ановуляторної безплідності // Здоровье женщины. – 2004. - № 3. – С. 112-114 (автору належать огляд літературних джерел, збір матеріалу та його аналіз, статистична обробка, підготовка до друку). 4. Патент 67936А Україна, МПК 7, А61М1/02. Спосіб лікування ендокринної неплідності / (Україна). - № 2003065469; Заявлено 12.06.2003; Опубл. 15.07.2004, Бюл. № 7 (співавт.: Грищенко В.І., Феськов О.М., Блажко О.В.; огляд літератури, пошук прототипів, збір та аналіз матеріалу, підготовка заявки). 5. Грищенко В.И., Феськов А.М., Курман Е.В. Роль озонотерапии в лечении ановуляторного бесплодия // Нові технології оздоровлення природними та преформованими факторами: Матеріали конференції – Харків, - 2002. – С. 206-207 (автору належать огляд літературних джерел, збір матеріалу та його аналіз, статистична обробка, підготовка до друку). 6. Феськов А.М., Блажко Е.В., Чадаев В.Е. Озонотерапия в комплексном лечении гормонально-иммунологических нарушений у женщин с эндокринным бесплодием // Сучасні аспекти репродуктології, перинатальної медицини та кріобіології: Збірник наукових робіт – Харків, - 2003. – С. 231-236 (автору належать огляд літературних джерел, збір матеріалу та його аналіз, статистична обробка, підготовка до друку). 7. Феськов О.М., Блажко О.В. Імунологічний стан у жінок з ановуляторним менструальним циклом при використанні озонотерапії // Збірник наукових праць. Асоціації акушерів-гінекологів України – Київ, - 2004. – С. 698-699 (автору належать огляд літературних джерел, збір матеріалу та його аналіз, статистична обробка, підготовка до друку). 8. Феськов А.М., Блажко Е.В. Состояние фолликулообразующей функции яичников, трансформация эндометрия у женщин с эндокринным бесплодием на фоне озонотерапии // Збірник наукових праць. Асоціації акушерів-гінекологів України – Київ, - 2005. – С. 622-625 (автору належать огляд літературних джерел, збір матеріалу, аналіз ультразвукових досліджень фолікулоутворюючої функції яєчників,стану ендометрія, статистична обробка, підготовка до друку). АНОТАЦІЯ Блажко О.В. Гормонально-імунологічні порушення в жінок з ендокринною безплідністю та їх немедикаментозна корекція. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство і гінекологія. – Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2006 р. У дисертації наведені дані клінічного спостереження та дані гормонально-імунологічного статусу в 150 жінок, 120 яких страждали на ендокринну безплідність, а інші 30 – склали контрольну групу. У пацієнток з ановуляціями й НЛФ виявлені порушення фолікулоутворюючої функції яєчників, секреторної трансформації ендометрія, значні кореляційно пов’язані гормонально-імунологічні порушення. Практичне використання запропонованого методу стимуляції овуляції КЦ в комплексі з озонотерапією сприяло секреторним перетворенням ендометрія, корекції гормонально-імунологічного статусу організму й дозволило підвищити відсоток настання овуляції в пацієнток з НЛФ і ановуляціями в стимульованих циклах КЦ з 46,6% і циклі озонотерапії з 23,3% до 53,2%. У пацієнток, яким стимуляція овуляції проводилась кломіфенцитратом в комплексі з озонотерапією вагітність наступила в 30,0%, відсоток переривання вагітності був зижений до 16,6%, вагітність закінчилася пологами у 88,9% жінок. Ключові слова: ендокринна безплідність, озонотерапія, гормонально-імунологічні порушення. АННОТАЦИЯ Блажко Е.В. Гормонально-иммунологические нарушения у женщин с эндокринным бесплодием и их немедикаментозная коррекция. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. – Харьковский государственный медицинский университет МЗ Украины, Харьков, 2006. В дисертации приведены данные клинического наблюдения и данные гормонально-иммунологического статуса у 150 женщин, 120 из которых страдали эндокринным бесплодием, а другие 30 – составили контрольную группу. У пациенток с эндокринным бесплодием обнаружены нарушения фолликулообразующей функции яичников, что проявляется ановуляциями в 80,0% случаев; эндометрий, по данным УЗИ, к средине стадии секреции характеризуется недостаточной толщиной, отсутствием секреторной трансформации в 90,0% случаев; имеются выраженные гормонально-иммунологические нарушения, что проявляется снижением уровней ЛГ, эстрадиола, прогестерона, Т-лимфоцитов, Т-супрессоров, коэффициента Тхелперы/Тсупрессоры, NК-клеток, В-лифоцитов, IgG. У пациенток с ановуляциями и НЛФ выявлена корреляционная взаимосвязь между дисбалансом в эндокринной и иммунной системах. Показатели ЛГ и IgG связаны обратной корреляционной зависимостью, уровень эстрадиола обратно коррелирует с уровнем Т-лимфоцитов, В-лимфоцитов, IgG и прямо коррелирует с коэффициентом Т-хелперы/Т-супрессоры, уровень прогестерона прямо коррелирует с уровнем Т-супрессоров, обратно коррелирует с уровнем NК-клеток. Наибольший процент наступления овуляции наблюдается при комбинированном лечении озоном и КЦ (53,2%) в сравнении с изолированным применением КЦ (46,6%) и озонотерапией (23,3%). Предложенный комплексный метод лечения в большем проценте случаев способствует секреторным преобразованиям эндометрия (26,7%), по данным УЗИ, чем изолированное использование КЦ (6,6%) и озонотерапии (13,4%). Стимуляция овуляции КЦ в комплексе с медицинским озоном способствует в большей мере выработке эндогенных гормонов, что проявляется достоверно большими уровнями ЛГ, эстрадиола, прогестерона в сравнении с группой стимуляции овуляции КЦ и группой изолированного применения озона. У пациенток 5-й группы содержание Т-супрессоров, NК-клеток, В-лимфоцитов, IgG, коэффициент Т-хелперы/Т-супрессоры, стали практически близкими с данными контрольной группы (здоровых женщин). В результате применения предложенного метода стимуляции овуляции КЦ в комплексе с озонотерапией у пациенток с ановуляциями и НЛФ процент наступления беременности удалось существенно увеличить - с 13,3% до 30,0%, процент прерывания беременности снизить с 25,0% до 11,1% в сравнении с группой стимуляции только КЦ. На фоне изолированной озонотерапии процент наступления беременности (6,6%) был значительно ниже как в сравнении с группой стимуляции только КЦ, так и в сравнении с группой комбинированного лечения КЦ с озоном. Ключевые слова: эндокринное бесплодие, озонотерапия, гормонально-иммунологические нарушения. SUMMARY Blajko E. V. Hormono-immunologic dysfunctions in women with endocrine sterility and their non-drug correction. – Manuscript. The thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Medical Sciences in speciality 14.01.01 – obstetrics and gynecology. – Kharkov State Medical University, Kharkov, 2006. In the thesis the data of clinical observation and the data of hormono-immunologic status of 150 women are showed, 120 of them suffered from the endocrine sterility and other 30 were included in the control group. Abnormalities of the follicle forming function of ovaries, secretory transformation of endometrium, considerable correlatively connected hormono-immunologic dysfunction were revealed in patients with anovulation and the deficiency of lutein phase. The practical use of suggested method of ovulatory stimulation by Clomiphene citrate in complex with ozone therapy influenced on the secretory changes of endometrium, correction of hormono-immunologic status of the organism and it permitted to increase the percentage of coming the ovulation in patients with the deficiency of lutein phase and anovulations in stimulated by Clomiphene citrate cycles from 46,6 % and the cicle of ozone therapy from 23,3 % to 53,2 %. The 30 % of patients with ovulatory stimulation by Clomiphene citrate in complex with ozone therapy became pregnant, the percentage of the interruption of pregnancy was reduced to 16,6 %, and 88,9 % of women gave a birth. Keywords: endocrine sterility, ozone therapy, hormono-immunologic dysfunctions. СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ Е – естрадіол КЦ – кломіфенцитрат ЛГ – лютеїнізуючий гормон НЛФ – недостатність лютеїнової фази Тх – Т-хелпери Тс – Т-супресори П - прогестерон ФСГ – фолікулостимулюючий гормон БТТ – базальна температура тіла Підписано до друку 13.03.06. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Друк різографія. Умовних друк. арк. 0,9. Тир. 100 прим. Зам. № 028-06. Надруковано у друкарні ПП „Стиль-Іздат”. 61022, м. Харків, майдан Свободи, 7. Т. (0572) 758-01-08. PAGE 20

Похожие записи