АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ім. акад. М.Д.СТРАЖЕСКА

Купчинська Олена Георгіївна

УДК:616.12.-008.331.1+616.124.2] -085-092

Гіпертрофія лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу.
патогенетичні механізми та шляхи медикаментозної корекції

14.01.11 — кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ — 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті кардіології ім. акад.М.Д.Стражеска АМН
України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор

Свіщенко Євгенія Петрівна,

Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска

АМН України

Завідувач відділом гіпертонічної хвороби

Офіційні опоненти: Член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук,
професор

Нетяженко Василь Захарович

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України

Завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб №1, м.Київ

Доктор медичних наук, професор

Бендет Яків Абрамович,

Інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова АМН України,

Головний науковий співробітник, м.Київ

Доктор медичних наук, професор

Тащук Віктор Корнійович

Буковинська державна медична академія МОЗ України

Завідувач кафедри кардіології і функціональної

діагностики, м. Чернівці

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія

МОЗ України, кафедра госпітальної терапії №1 і

профпатології

Захист дисертації відбудеться “ 27 ” квітня 2004 р. о 10.
00 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.616.01. при Інституті
кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України (03680, м. Київ, вул.
Народного ополчення, 5).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту
кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України за адресою: 03680, м.
Київ, вул. Народного ополчення, 5.

Автореферат розісланий “ 26 ” березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Деяк С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Артеріальна гіпертензія (АГ) відноситься до найбільш
розповсюджених захворювань серцево-судинної системи, є важливим
предиктором розвитку серцево-судинних ускладнень і передчасної смерті
[В.Ф.Москаленко, В.М.Коваленко, 2002; Е.П. Свищенко, 2002; G.Schillaci,
P.Verdecchia, 1995]. Значною мірою це пов’язано зі змінами серцевого
м’яза та його функціонального стану. Довготривала АГ сприяє
ремоделюванню лівого шлуночка (ЛШ), розвитку його гіпертрофії (ГЛШ). За
даними Фремінгемського дослідження ГЛШ виявляють у 15-20% осіб загальної
популяції [D. Levy et al., 1990]. Серед осіб з підвищеним артеріальним
тиском (АТ) розповсюдженість ГЛШ суттєво більша, ніж в загальній
популяції: ті або інші ознаки ГЛШ виявляють у 48-76% пацієнтів з АГ
[Е.В.Шляхто, 1999; П.А.Пэдфилд, 2001; A.Ganau et al., 1992; J. Mayet,
1999]. ГЛШ вважається незалежним фактором ризику розвитку ускладнень.
Доведено, що прогноз пацієнтів з ознаками ГЛШ гірший ніж у хворих з
незбільшеною масою міокарда ЛШ (ММЛШ) [А.П.Юренев и соавт, 1992;
М.М.Исрапилов и соавт., 1999; W.Kannel et al., 1992; R.Devereux, 1995;
P.Verdecchia et al., 1998; K.Kohara et al., 1999].

Незважаючи на значні досягнення у вивченні питань патогенезу ГЛШ, її
ролі в порушеннях функції міокарду та можливості і доцільності реверсії
змін серцевого м’яза, проблему ГЛШ не можна вважати вирішеною [Г.В. Дзяк
з співавт., 2002; А.И. Дядык и соавт, 2001; V.Dzau, 1995; R.Devereux,
1997; M. Koga et al., 1998]. Сьогодні запропоновано розрізняти декілька
типів ремоделювання ЛШ [A. Ganau et al., 1992]. Проте, дані щодо
найбільш несприятливих з них різняться [Е.А.Григоричева, А.С.Празднов,
1999; А.В.Грачев и соавт., 2000; M.Koren et al., 1991; P.Gosse,
M.Dallocchio, 1993; M.James et al., 1995; P.Verdecchia et al., 1998],
остаточно не з’ясована роль гуморальних і гемодинамічних чинників у
формуванні різних типів ремоделювання ЛШ і прогресуванні ГЛШ
[С.В.Гургенян и соавт, 1996; R.Devereux, 1995 B.Maish, 1996; L.Mazzolai
et al., 1998]. Потребує подальшого дослідження вплив типів ремоделювання
і ступеню гіпертрофії ЛШ на стан його систолічної (СФ) та діастолічної
функції (ДФ), характер гемодинамічного забезпечення фізичного
навантаження у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ). Існуючі в літературі
дані щодо впливу довготривалого прийому антигіпертензивних препаратів
різних груп на показники гіпертрофії та функції ЛШ у хворих на ГХ
суттєво різняться [Л.И.Ольбинская и соавт., 1997; А.И.Мартынов и соавт.,
2000; E. Agabiti-Rosei et al., 1995; P.Thurmann, A.Schmidt, 1998], що
може бути обумовлено не тільки особливостями досліджуваних
антигіпертензивних засобів і тривалістю лікування, але й відмінностями
щодо складу обстежених груп хворих за типом ремоделювання, наявністю і
ступенем гіпертрофії ЛШ. Цей аспект проблеми АГ потребує подальшого
вивчення. Дослідження динаміки показників гіпертрофії та функціонального
стану ЛШ у хворих на ГХ з різними вихідними типами ГЛШ під впливом
антигіпертензивних препаратів різних груп дозволить розробити
диференційовані підходи до їх призначення, що сприятиме поліпшенню
результатів лікування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
в рамках наукових тем відділу гіпертонічної хвороби Інституту
кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска АМН України: “Вивчити механізми
формування порушень добового ритму артеріального тиску у хворих на
гіпертонічну хворобу та транзиторну артеріальну гіпертензію та розробити
оптимальні шляхи їх корекції за допомогою медикаментозних та
немедикаментозних методів лікування. № ДР 0101U000117“ (пошукач є
відповідальним виконавцем теми), а також є фрагментом науково-дослідної
теми “Розробити рекомендації ранньої діагностики уражень органів-мішеней
при артеріальній гіпертензії та впровадити їх у практику охорони
здоров’я. № ДР 0102U000149”, в рамках виконання Національної Програми з
профілактики та лікування артеріальної гіпертензії в Україні,
затвердженої Указом Президента України від 4 лютого 1999 року №117/99.

Мета дослідження: на підставі комплексного дослідження показників
добового моніторування АТ, нейрогуморальних регуляторних систем,
особливостей стану систолічної та діастолічної функції ЛШ у хворих на ГХ
з різними типами ремоделювання та ступенями гіпертрофії ЛШ, впливу
довготривалого застосування антигіпертензивних препаратів різних класів
на показники гіпертрофії та функції ЛШ, визначити найбільш несприятливі
типи ремоделювання ЛШ і розробити підходи до диференційованого
застосування антигіпертензивних засобів у пацієнтів з різними типами
ГЛШ.

Задачі дослідження:

Оцінити вплив АТ за даними його добового моніторування на розвиток
гіпертрофії ЛШ, зокрема при різних типах його ремоделювання у хворих на
ГХ.

Дослідити зв’язок показників гуморальних регуляторних систем –
активності реніну плазми крові (АРП), концентрації альдостерону (КАП),
циркулюючого ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), передсердного
натрійуретичного пептиду (ПНУП), інсуліну, кортизолу, тестостерону,
естрадіолу і пролактину – з показниками ГЛШ у хворих на гіпертонічну
хворобу.

Проаналізувати особливості систолічної та діастолічної функції ЛШ,
характер гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження у хворих на
ГХ в залежності від типу ремоделювання та ступеня гіпертрофії ЛШ.

Дослідити взаємозв’язки між показниками ГЛШ, добового моніторування АТ
(ДМАТ), систолічної та діастолічної функції ЛШ у хворих на ГХ з різними
типами ремоделювання та ступенями гіпертрофії ЛШ.

На підставі отриманих даних щодо особливостей функціонального стану ЛШ,
добового ритму АТ, толерантності до фізичного навантаження у хворих на
ГХ з різними типами ремоделювання ЛШ визначити найбільш несприятливі
типи ГЛШ.

Дослідити вплив довготривалого прийому антигіпертензивних препаратів
різних груп на показники гіпертрофії та функції ЛШ у хворих на ГХ з
різними вихідними типами гіпертрофії ЛШ, а також в залежності від
динаміки індексу ММЛШ (ІММЛШ) під впливом лікування.

Проаналізувати трирічну динаміку АТ, показників гіпертрофії та функції
ЛШ у хворих на ГХ за відсутності систематичної антигіпертензивної
терапії.

Розробити диференційовані підходи до застосування антигіпертензивних
препаратів у хворих на ГХ з різними вихідними типами ГЛШ (з урахуванням
особливостей їх впливу на показники гіпертрофії та функції ЛШ при
довготривалому застосуванні).

Об’єкт дослідження. Хворі на гіпертонічну хворобу.

Предмет дослідження. Типи ремоделювання, гіпертрофія, систолічна та
діастолічна функції ЛШ, гуморальні регуляторні системи, добовий ритм АТ,
толерантність до фізичного навантаження (ФН), динаміка показників
гіпертрофії і систолічної функції ЛШ під впливом довготривалого
лікування.

Методи дослідження. Для виявлення ГЛШ та ідентифікації типу
ремоделювання ЛШ, а також оцінки стану систолічної та діастолічної
функції міокарда ЛШ проводили ехокардіографію (ЕхоКГ) та ДоплерЕхоКГ;
толерантність хворих до ФН досліджували методом велоергометрії (ВЕМ);
гемодинамічне забезпечення ФН оцінювали за допомогою ЕхоКГ під час ВЕМ;
ДМАТ; біохімічне та радіоімунне дослідження крові з визначенням АРП,
КАП, АПФ, ПНУП, кортизолу, тестостерону, естрадіолу, пролактину,
глюкози, інсуліну.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі комплексного
дослідження стану гемодинаміки, в т.ч. в процесі фізичного навантаження,
показників добового ритму АТ і гуморальних систем у хворих на ГХ з
різними типами ремоделювання та ступенями гіпертрофії ЛШ удосконалено
характеристику різних типів ремоделювання ЛШ, виділено найбільш
несприятливі типи ГЛШ, розроблено підходи до диференційованого
застосування антигіпертензивних препаратів різних груп з урахуванням
вихідного типу ремоделювання ЛШ.

Вперше у хворих на ГХ визначено залежність зв’язку між показниками ДМАТ
та ІММЛШ від типу ремоделювання ЛШ. Вперше визначено особливості
гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження у хворих на ГХ з
різними типами ремоделювання ЛШ і ступенями його гіпертрофії. Виявлено
залежність стану систолічної та діастолічної функції ЛШ як від ступеню
гіпертрофії, так і від типу ремоделювання ЛШ. Встановлено, що збільшення
ступеню ГЛШ супроводжується зменшенням індексів скоротливості міокарда
ЛШ, погіршенням його діастолічної функції і гемодинамічного забезпечення
фізичного навантаження, навіть за умови збереження показників насосної
функції ЛШ в стані спокою в межах нормальних значень, збільшує
негативний вплив підвищення АТ на показники діастоли. Виявлено вплив
геометричної моделі ЛШ на зв’язок товщини стінок з показниками
діастолічної функції ЛШ і пороговою потужністю навантаження,
взаємозв’язок показників систолічної та діастолічної функції ЛШ.

В роботі дістало подальший розвиток вивчення гуморальних ланок
патогенезу типів ремоделювання і гіпертрофії ЛШ. Встановлено, що у
хворих на ГХ збільшення ступеню ГЛШ збігається з підвищенням
стрес-реактивності (збільшенням вмісту кортизолу в крові в стані спокою
та його приросту під час фізичного навантаження) та збільшенням вмісту
КАП і пролактину в крові; збільшення вмісту в крові ПНУП асоціюється із
збільшенням порожнини ЛШ, зменшенням відносної товщини його стінок
(ВТС), а також із збільшенням ІММЛШ у хворих з ексцентричною ГЛШ, проте
не пов’язано з ІММЛШ у хворих з концентричною ГЛШ; збільшення КАП і АПФ
асоціюється з концентричною ГЛШ. Виявлено, що динаміка вмісту в крові
хворих на ГХ чоловіків тестостерону під впливом інгібіторів АПФ і
ніфедипіну залежить від його вихідної концентрації, спрямована в бік
нормалізації і не виходить за межі нормальних значень. Вперше
встановлено особливості впливу цих препаратів на вміст в крові хворих на
ГХ чоловіків пролактину – збільшення його під впливом інгібітора АПФ і
зменшення під впливом ніфедипіну (що може бути одним з чинників
індивідуальних властивостей препаратів щодо кардіопротекції).

Вперше визначено особливості впливу довготривалого застосування
антигіпертензивних препаратів різних груп на показники гіпертрофії і
функцію ЛШ у хворих на ГХ з різними вихідними типами ГЛШ. Доведено, що
блокатори бета-адренорецепторів, антагоністи кальцію дигідропіридинового
ряду і верапаміл, інгібітори АПФ суттєво не змінюють індекс ММЛШ у
хворих з його нормальною геометрією, незважаючи на виражений
антигіпертензивний ефект. Виявлено, що тривале застосування цих
препаратів у хворих з вихідною концентричною ГЛШ та концентричним
ремоделюванням ЛШ сприяє регресії гіпертрофії (за рахунок зменшення
товщини його стінок) і нормалізації геометрії ЛШ. У хворих на ГХ з
вихідною ексцентричною ГЛШ зменшення індексу ММЛШ на тлі застосування
дигідропіридинових антагоністів кальцію (особливо, ісрадипіну) та
інгібіторів АПФ обумовлено зменшенням не тільки товщини стінок ЛШ, але й
розміру його порожнини, і не супроводжується пригніченням скоротливості
серцевого м’яза.

Одержані нові науково аргументовані результати, сукупність яких
забезпечує вирішення важливої науково-практичної проблеми кардіології –
підвищення ефективності лікування хворих на гіпертонічну хворобу.

Практична значимість отриманих результатів. На підставі результатів
комплексного дослідження хворих на ГХ виявлено значну гетерогенність
групи пацієнтів з ексцентричною ГЛШ за характером добового ритму АТ,
станом систолічної та діастолічної функції ЛШ, толерантності до
фізичного навантаження і запропоновано серед пацієнтів з ексцентричною
ГЛШ виділяти хворих із значною дилатацією порожнини ЛШ (збільшенням
індексу КДР – ІКДР- понад 3,1 см2), як таких, що мають більш суттєві
порушення добового ритму АТ, систолічної та діастолічної функції ЛШ, що
може свідчити про більший ризик розвитку в них серцево-судинних
ускладнень. Виділено найбільш несприятливі типи ГЛШ – концентричну і
ексцентричну із значною дилатацією порожнини ЛШ. Встановлено, що ступінь
ГЛШ у хворих на ГХ впливає на толерантність пацієнтів до фізичного
навантаження і характер його гемодинамічного забезпечення, незалежно від
вихідного рівня АТ. Збільшення ступеню ГЛШ (індексу ММЛШ) у хворих на ГХ
асоціюється з порушеннями добового ритму АТ, розвитком і прогресуванням
діастолічної дисфункції, погіршенням систолічної функції ЛШ, зокрема,
гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження.

Доведена важливість визначення типу ремоделювання ЛШ у хворих на ГХ для
призначення адекватної антигіпертензивної терапії та доцільність
контролю в ході лікування і спостереження за хворими не тільки за рівнем
АТ, але й за станом показників гіпертрофії та функції ЛШ.

На підставі виявлення особливостей впливу антигіпертензивних препаратів
різних груп (блокаторів бета-адренорецепторів, антагоністів кальцію,
інгібіторів АПФ) на показники гіпертрофії та функціональний стан ЛШ
хворих на ГХ з різними типами його ремоделювання, розроблено
диференційовані підходи до вибору антигіпертензивного препарату з
урахуванням вихідного типу ГЛШ.

Показано, що у більшості хворих на ГХ з м’якою та помірною АГ, які
систематично не приймають антигіпертензивні препарати, впродовж трьох
років спостерігаються ознаки прогресування захворювання – ураження
міокарда (зокрема, збільшення товщини стінок та індексу маси міокарда
ЛШ) навіть за відсутності суттєвого збільшення АТ за цей час.

Результати роботи впроваджені в практику роботи відділів гіпертонічної
хвороби та симптоматичних артеріальних гіпертензій Інституту кардіології
ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, ТМО Печерського і Подільського
районів м. Києва, використовувались у навчальному процесі кафедри
факультетської терапії № 2 НМУ ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедри
кардіології і функціональної діагностики КМАПО ім.П.Л.Шупика МОЗ
України, у підготовці методичних рекомендацій “Рання діагностика,
прогнозування і зворотний розвиток гіпертрофії лівого шлуночка при
артеріальних гіпертензіях”, Харків, 1995р., “Применение антагонистов
кальция в кардиологии”, Киев, 1992, “Сучасна діагностика та лікування
гіпертрофії лівого шлуночка у хворих на артеріальну гіпертензію”, Київ,
2002р., “Недигідропирідинові антагоністи кальцію в кардіології”, Київ,
2003р. Отримано авторське свідоцтво на винахід “Способ определения
адекватной дозы бета-адреноблокаторов для лечения гипертонической
болезни” (№1567979, СССР, 1990).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно обґрунтована
актуальність цього дослідження, сформульовані його мета і задачі,
проведено аналіз наукової літератури, клінічні, ехокардіографічні,
велоергометричні дослідження, лікування і спостереження за значною
частиною хворих, залучених в дане дослідження. Автор приймала участь у
плануванні і проведенні інших досліджень. Пошукувачем особисто
сформовані комп’ютерні бази даних, проведена статистична обробка
матеріалу, аналіз та узагальнення отриманих результатів, сформульовані
висновки, наукова новизна і практична значимість отриманих результатів,
підготовлені дані до публікацій, написані та остаточно оформлені всі
розділи дисертаційної роботи. Пошукувач в дисертаційній роботі не
використовувала ідеї та/або розробки, які належать співавторам, разом з
якими були опубліковані наукові роботи.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи
представлені у вигляді доповідей та друкованих робіт на І-м съезде
кардиологов Киргизии (Фрунзе, 1987р), ІІІ-му з’їзді кардіологів УРСР (м.
Чернівці, 1988), ХІІІ з’їзді кардіологів Узбекістану (1988), І-м съезде
кардиологов Казахстана (Алма-Ата, 1991), ІУ з’їзді кардіологів України
(м. Київ, 1993), на республіканській конференції (м. Харкiв, 1993), ІІІ
республиканском съезде кардиологов Белoруси совместно з Ассоциацией
кардиологов СНГ (Минск, 1994), V конгресі кардіологів України (м. Київ,
1997), І-м Конгрессе ассоциации стран СНГ (г. Москва, 1997), ХІУ з’їзді
терапевтів України (м. Київ, 1998), науково-практичній конференції
“Сучасні проблеми кардіології та ревматології” (м. Київ, 1998), Пленуму
Правління НТК України (м. Київ, 2000), УІ Конгресі кардіологів України
(м. Київ, 2000), Российском национальном конгрессе кардиологов (г.
Москва, 2000), Українській науково-практичній конференції “Профілактика
і лікування артеріальної гіпертензії в Україні в рамках реалізації
Національної Програми” (м.Київ, 2002), Конгрессе ассоциации кардиологов
стран СНГ (Санкт-Петербург, 2003), XI World Congress of Cardiology
(Manila, Philipine, 1990), 12-th Symposium “Physical Activity and
Hypertension” (Finland, Cuopio, 1989), Satellite symposium to the 5-th
European Meeting on Hypertension (Budapest, Hungary, 1991), 5th
international symposium on hypertension in the community (Tel-Aviv,
Israel, 1994), 55th Congress of the Polish Cardiac Society (Poznan,
Poland, 1994), 15-th Scientific Meeting of the International Society of
Hypertension (Melbourne, 1994), Seventh European meeting on hypertension
(Milan, Italy, 1995), Fourth international and 2nd Asian-Pacific
symposium on ACE inhibition and other inhibitors of the
Renin-Angiotensin system (Belging, China, 1995), 2nd European meeting on
calcium antagonists (Amsterdam, the Nitherland, 1995), 6th International
Congress on Cardiovascular pharmacotherapy (Australia, Sidney, 1996),
23th Congress of the International Sotiety of Internal Medicine (Manila,
Philippines, 1996), 4th World Congress on heart failure – mechanisms and
management (Yerusalem, Israel, 1996), 16th Scaintific Meeting of the
international Society of hypertension (Glasgow, UK, 1996), 7-th
International Symposium on cardiovascular pharmacotherapy (Jerusalem,
Israel, 1997), Основні положення дисертації доповідались 24 квітня 2003р
на засіданні апробаційної ради Інституту кардіології ім.М.Д.Стражеска
АМН України.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 73 наукові праці,
серед яких – 1 монографія, 29 статей в провідних наукових
спеціалізованих виданнях, з яких 20 – у виданнях, рекомендованих ВАК
України, 9 – у виданнях СРСР, авторське свідоцтво на винахід, 42 тез у
матеріалах наукових з’їздів, конгресів, сесій та науково-практичних
конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 388 сторінках
друкованого тексту, ілюстрована 78 таблицями і 9 рисунками. Дисертація
складається із вступу, огляду літератури, матеріалу і методів
дослідження, 5 розділів власних досліджень, заключення, висновків,
практичних рекомендацій та списку використаних джерел, що включає 552
літературних найменування, з них 160 — кирилицею та 392 — латиницею на
57 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. В дослідження були залучені 467 хворих
на ГХ ІІ стадії та 11 хворих з ГХ І ст. відповідно класифікації,
затвердженої VI Конгресом кардіологів України (2000р.), без клінічних
ознак ішемічної хвороби серця, застійної серцевої недостатності,
цукрового діабету, віком від 18 до 60 років, які знаходились на
обстеженні та лікуванні у відділі гіпертонічної хвороби Інституту
кардіології АМН України. Серед обстежених було 403 чоловіки і 75 жінок.
Середня тривалість захворювання 11,8+0,8 років.

Для ідентифікації типу ремоделювання та виявлення гіпертрофії ЛШ, а
також оцінки стану його систолічної та діастолічної функції проводили
ехокардіографію в М- та В-режимах та Допплер-ЕхоКГ в
імпульсно-хвильовому режимі на апаратах “Ekoline-20A”, “Sonoline-SL-1“,
“Sonoline-Omnia” (фірми Simens, Німеччина) за загальноприйнятими
методиками в стані спокою та під час фізичного навантаження. ММЛШ
розраховували за формулою Penn Сonventіon. За ГЛШ вважали збільшення
індексу ММЛШ (ІММЛШ) понад 125 г/м2. Типи ремоделювання ЛШ оцінювали
згідно класифікації A.Ganau (1992). ДМАТ здійснювали за допомогою
апарата АВРМ-2 (фірми “Meditech”, Угорщина) з вимірюванням АТ кожні 15
хвилин в денний період і кожні 30 хвилин в період сну.

Біохімічне та радіоімунне дослідження показників гуморальних
регуляторних систем в крові з визначенням АРП, КАП, активності АПФ
плазми, вмісту ПНУП, концентрацію тестостерону, кортизолу, естрадіолу та
пролактину, імунореактивного інсуліну (ІРІ), глюкози проводили у
відповідних лабораторіях. Базисне обстеження хворих проводили на 7-14
день безмедикаментозного періоду.

Хворі на ГХ ІІ ст. (n=467) були розподілені на групи в залежності від
ступеню гіпертрофії та типу ремоделювання ЛШ. Незбільшеними вважали
значення ІММЛШ менші за 125 г/м2 (1 гр.; n=164), помірною ГЛШ — ІММЛШ в
межах 125-170 г/м2 (2 гр.; n=216); значною ГЛШ – значення ІММЛШ більші
за 170г/м2 (3 гр.; n=87); нормальною геометрією ЛШ (НГЛШ) – ІММЛШ<125 г/м2 при значеннях ВТС<0.45 (n=131); концентричним ремоделюванням ЛШ (КРЛШ) – ІММЛШ<125г/м2 при ВТС>0.45 (n=33); ексцентричною ГЛШ (ЕГЛШ) –
ІММЛШ>125 г/м2 при ВТС<0.45 (n=159); концентричною ГЛШ (КГЛШ) – ІММЛШ>125 г/м2 при ВТС>0.45 (n=144). Зважаючи на значну гетерогенність
групи пацієнтів з ЕГЛШ з цієї групи виділили осіб (56 хворих), які мали
значну дилатацію порожнини лівого шлуночка (ЗДЛШ; ІКДР>3,1 см/м2); інші
хворі з ЕГЛШ склали підгрупу з суттєво незбільшеною порожниною ЛШ
(ЕГЛШб). Таким чином, серед обстежених хворих на ГХ ІІ стадії НГЛШ була
виявлена у 28,1%, КРЛШ – у 7,1%, ЕГЛШ – у 34,0% (в т.ч. ЗДЛШ – у 12%),
КГЛШ – у 30,8%.

У 241 хворого ГХ ІІ стадії проаналізували вплив довготривалої (впродовж
року) монотерапії антигіпертензивними препаратами різних класів на
показники гіпертрофії та систолічної функції ЛШ. З них пропранолол
(анаприлін “Здоров’я”, Україна, обзидан, Німеччина — 80-240 мг/доб)
приймали 39 хворих, атенолол (атенолол фірми “Pliva”, Хорватія, 50-150
мг/доб) – 37 хворих, лабеталол (албетол фірми “Leiras”, Швейцарія,
400-1200 мг/доб) – 35 хворих, ретардну форму ніфедипіну (коринфар-ретард
фірми “ASTA Medica”, Німеччина, 40-60 мг/доб) – 34 хворих, ісрадипін
(ломір фірми “Sandoz”, Швейцарія, середня добова доза 14,26+0,66 мг) –
31 хворий, ретардну форму верапамілу (Ізоптін-RR, фірми “Knoll”,
Німеччина, середня добова доза 336,7+14,1 мг) – 36 хворих, інгібітори
АПФ (еналаприлу малеат — енам фірми “Dr. Reddy’s”, Індія – 20-40 мг/доб,
цилазаприл “Hoffman-La Roche”, Швейцарія – 5-10 мг/доб, каптоприл,
катопіл фірми “Зорка” СФРЮ — 75-150 мг/доб.) – 29 хворих. В групи
довготривалого спостереження включали тільки хворих, в яких 2-4 тижнева
монотерапія призводила до нормалізації або суттєвого зниження
артеріального тиску (не менш як на 20 мм рт.ст. для САТ і 10 мм рт.ст.
для ДАТ).

Аналіз впливу тримісячної монотерапії антагоністами кальцію (ретардною
формою ніфедипіну, верапамілу та ісрадипіном) та інгібіторами АПФ
(цилазаприлом) на показники гуморального статусу (АРП, КАП, ПНУП,
кортизол, естрадіол, тестостерон, пролактин) провели у 75 хворих на ГХ
ІІ ст. з урахуванням динаміки ГЛШ.

У 63 хворих на ГХ (52 хворих на ГХ ІІ ст. і 11 хворих на ГХ І стадії),
віком від 18 до 52 років (середній вік 37,3+1,2 роки), які впродовж 3
років обмежувались епізодичним прийомом антигіпертензивних препаратів
проаналізували динаміку АТ, показників гіпертрофії та функції ЛШ. Ця
група була сформована ретроспективно.

Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою
програмного забезпечення персонального комп’ютера з використанням
програми Microsoft Excel. За нормального розподілу масивів оцінку
відмінностей проводили за допомогою парного і 2-х вибіркового
t-критеріїв Стьюдента, за ненормального розподілу – відповідно t- і
U-критеріїв Wilkoxon. Для виявлення зв’язків між показниками
використовували кореляційний аналіз.

Результати дослідження. Проведене комплексне дослідження дозволило
виявити зв’язок показників ДМАТ і досліджуваних гуморальних чинників як
з певними типами ремоделювання ЛШ, так і з товщиною стінок, розміром
порожнини, індексом ММЛШ.

Встановлено, що в загальній групі хворих на ГХ ІІ ст. збільшення ІММЛШ
пов’язано з підвищенням АТ, особливо систолічного (САТ), на що вказує
наявність позитивного кореляційного зв”язку між ІММЛШ і середньодобовими
(Сдоб), середньоденними (Сден) та середньонічними (Сніч) значеннями САТ
(відповідно, r=0,54; r=0,54 i r=0,56; P<0,01 в усіх випадках) та між ІММЛШ і відповідними значеннями ДАТ (відповідно r=0,35; r=0,34 і r=0,35; Р<0,02 в усіх випадках). При цьому збільшення товщини задньої стінки ЛШ (Тз) і міжшлуночкової перегородки (МШП; Тм) більшою мірою пов’язано з підвищенням САТ в обидва періоди доби, більш щільно в період сну (між Тз і СнічСАТ r=0,28; P<0,05; між Тм і СнічСАТ r=0,43; P<0,02), а збільшення порожнини ЛШ – з підвищенням як САТ так і ДАТ, більш щільно в денний період (між кінцеводіастолічним розміром ЛШ - КДР і СденСАТ r=0,50; P<0,01; між КДР і СденДАТ r=0,53; P<0,01). Збільшення “офісних” САТ і ДАТ також асоціювалось із збільшенням ІММЛШ (відповідно r=0,54 i r=0,48; P<0,001 в обох випадках), Тз (r=0,42; r=0,45; P<0,001 в обох випадках) і Тм (r=0,39; P<001 i r=0,41; P<0,01). На зв’язок між АТ та ІММЛШ впливав тип ремоделювання ЛШ. Так, збільшення ІММЛШ було пов’язане в групі хворих з КРЛШ – переважно з підвищенням САТ, в групі з КГЛШ – переважно з підвищенням ДАТ, в групі з ЕГЛШ – з підвищенням САТ і ДАТ. На збільшення ІММЛШ впливає також недостатнє зниження АТ в період сну – зменшення добового індексу (ДІ) АТ (r= -0,35; з ДІ САТ; P<0,02 i r= -0,32 з ДІ ДАТ; P<0,02) і збільшення його варіабельності (В; r=0,25 i r=0,52 відповідно з СдобВ і СнічВ САТ; P<0,05 i P<0,01; r=0,38 з СдобВ і СнічВ ДАТ; P<0,02); дещо меншою мірою збільшення ІММЛШ залежіть від ранкового приросту АТ і швидкості ранкового приросту ДАТ. Кількість пацієнтів з порушеннями добового ритму АТ (переважно за типом “Non-Dipper”) зростала відповідно збільшенню ступеня ГЛШ: від 31,25 % в групі хворих з не збільшеним ІММЛШ до 76,5 % серед пацієнтів із значною ГЛШ. Так само відповідно збільшенню ступеня ГЛШ зростала кількість пацієнтів, які мали підвищену варіабельність АТ: від 25 % серед хворих 1-ї групи до 58,8 % серед хворих 3-ї групи. Зважаючи на існуючі дані щодо негативного впливу на ризик розвитку серцево-судинних ускладнень з одного боку - порушень добового ритму АТ (ДРАТ) і збільшення його варіабельності [Ж.Д.Кабалава и соавт., 1997; A.Fratoll et al, 1993; P.Verdecchia et al, 1994], а з іншого – наявності ГЛШ [П.А.Пэдфилд, 1997; W.B.Kannel, 1992; J.C.Seidell et al, 1996], суттєве збільшення випадків порушень ДРАТ відповідно збільшенню ступеня ГЛШ може свідчити про певну спільність патогенетичних механізмів ГЛШ і порушень ДРАТ, а саме змін з боку гуморальних систем – ренін-ангіотензинової (РАС), симпато-адреналової, порушень транспорту кальцію та ін. Про важливу роль гуморальних чинників у формуванні ГЛШ свідчать і отримані нами результати. Однією з детермінант ГЛШ вважається підвищення активності РАС і альдостерону. Нами виявлена лише тенденція до збільшення АРП відповідно збільшенню ступеня ГЛШ (відповідно в 1, 2 і 3 групах: 0,96+0,14; 1,01+0,13 і 1,06+0,14 нг/мл/год). Достовірно не різнився і вміст АПФ в крові хворих з незбільшеною ММЛШ і з різними ступенями ГЛШ (P>0,05). Відсутність прямого зв’язку між АРП та ІММЛШ,
АПФ та ІММЛШ у обстеженій когорті хворих може свідчити про більш важливу
роль у формуванні ГЛШ тканинної ланки РАС, ніж циркулюючої, що
збігається з результатами ряду інших досліджень [Е.В.Парфенова и соавт.,
1995; V.J.Dzau, 1992, 1993].

Активація РАС, поряд з іншими ефектами, стимулює синтез і секрецію
альдостерону, кортикотропіну, пролактину та інших гормонів і
вазоактивних речовин. Нами виявлено вірогідне (Р<0,05) збільшення КАП в групах обстежених відповідно наростанню ступеня ГЛШ – від 155,6+12,2 пг/мл у хворих з не збільшеним ІММЛШ до 193,0+11,2 і 252,2+14,8 пг/мл в групах хворих з помірною і значною ГЛШ відповідно. Роль альдостерону в патогенезі ГЛШ підтверджується наявністю позитивного кореляційного зв’язку між КАП та ІММЛШ (r=0,46; P<0,01). Виконання стандартного фізичного навантаження (ВЕМ потужністю 50 Вт) супроводжувалось суттєвим (Р<0,001) збільшенням КАП в усіх групах хворих. Проте приріст КАП вірогідно збільшувався відповідно ступеня ГЛШ і у хворих із значною ГЛШ майже удвічі (на 82,8 %) перевищував такий пацієнтів без ГЛШ. Таким чином, з розвитком і прогресуванням ГЛШ пов’язане не тільки збільшення вмісту альдостерону в плазмі крові, але й збільшення реактивності цієї системи на зовнішні подразники, зокрема, на фізичне навантаження. Для організму фізичне навантаження є стресовою реакцією. Збільшення стрес-реактивності у хворих на ГХ з ГЛШ підтверджується виявленим нами збільшенням приросту кортизолу в крові пацієнтів з ГЛШ, особливо із значною ГЛШ, порівняно з хворими, в яких ІММЛШ не перевищував нормальних граничних значень. Так, вміст кортизолу в крові при ВЕМ стандартної потужності в групі хворих без ГЛШ збільшувався на 65,6+2,0 %, в групі з помірною ГЛШ – на 92,4+2,1 %, а в групі зі значною ГЛШ – на 153,6+9,9 %. Розбіжність значень між групами високо вірогідна (Р<0,001). Отримані результати підтверджуються наявністю достовірного позитивного кореляційного зв”язку між ІММЛШ і приростом кортизолу при ФН (r=0,41; P<0,01). В групі хворих на ГХ з ГЛШ виявлено вірогідне (P<0,05) збільшення вмісту імунореактивного інсуліну в крові натще і на всіх етапах ГТТ порівняно з контролем, а також з групою хворих на ГХ, в яких ІММЛШ не перевищував нормальних значень (P<0,05). В останніх значення ІРІ натще не відрізнялись від контрольних. Проведений кореляційний аналіз виявив наявність позитивного вірогідного кореляційного зв’язку між ІММЛШ та вмістом ІРІ в крові лише в групі пацієнтів з ГЛШ (r=0,39 i r = 0,34 відповідно натще і на 60 хвилині ГТТ; P<0,05 в обох випадках) за відсутності його в загальній групі обстежених і серед хворих без ГЛШ. Група хворих з ГЛШ відрізнялась не тільки більшими абсолютними значеннями ІРІ на всіх етапах ГТТ, але й збільшенням (P<0,01) його приросту на 60 хвилині тесту (у 4,4 рази проти його контрольних значень). Останнє свідчить про суттєве збільшення реактивності цієї системи у відповідь на навантаження глюкозою у пацієнтів з ГЛШ. У хворих з ГЛШ виявлено також більш значне (P<0,05) підвищення вмісту глюкози в крові на 60 хвилині ГТТ порівняно з контролем і хворими на ГХ без ГЛШ. Гіперергічне збільшення ІРІ в крові хворих у відповідь на введення глюкози, що супроводжувалось збільшенням приросту глюкози порівняно з нормотензивними пацієнтами, може бути наслідком зменшення чутливості тканин до інсуліну. Таким чином, для хворих на ГХ з ГЛШ, характерні гіперінсулінемія та гіперреактивність цієї системи, ознаки порушення чутливості тканин до інсуліну. На відміну від активації РАС, альдостерону і гіперінсулінемії, які розглядаємо тільки з позиції їх участі в розвитку ГЛШ, підвищення вмісту пролактину і ПНУП в крові може бути як патогенетичним чинником збільшення ММЛШ, так і наслідком цього процесу – протекторною (адаптивною) реакцією організму. Виявлене нами збільшення вмісту пролактину в крові (в межах нормальних значень) відповідно наростанню ІММЛШ від 1-ї до 3-ї групи (з вірогідною різницею між групами: P<0,05 між 1-ю і 2-ю та між 2-ю і 3-ю групами, P<0,01 між 1-ю і 3-ю групами), наявність позитивного кореляційного зв’язку між значеннями ІММЛШ і вмістом пролактину в крові (r=0,32; P<0,05) в загальній групі хворих свідчить про можливу участь пролактину в розвитку ГЛШ (зважаючи на його здатність активізувати синтез протеїнів). В той же час, відносне збільшення пролактину у хворих з ГЛШ можна розглядати і як кардіопротекторну реакцію, спрямовану на поліпшення умов функціонування гіпертрофованого серцевого м’яза, зважаючи на його адаптивні властивості, здатність підвищувати толерантність тварин до екстремальних впливів, позитивний вплив на енергозабезпечення міокарда, особливо в умовах гіпоксії [В.С.Стрижков, О.А.Паденко, 1987; Р.Сперелакис, 1990; С.Б.Шустов, А.Б.Борсуков, 2003]. Імовірно, що виявлене нами вірогідне (P<0,05) збільшення вмісту пролактину в крові обстежених на тлі прийому інгібітора АПФ цилазаприлу від 170,8+14,8 до 218,2+15,1 МкМЕ/мл (зважаючи на ефекти пролактину щодо нормалізації вмісту адреналіну і норадреналіну в крові, міокарді та наднирниках, попередження розвитку гіпоксії міокарду та пов’язаних з нею порушень) є одним з чинників позитивного впливу препаратів цієї групи на прогноз пацієнтів. В той же час, за нашими даними, вживання антагоніста кальцію дигідропіридинового ряду ніфедипіну супроводжувалось достовірним (P<0,05) зменшенням цього гормону в крові від 175,6+15,5 до 119,8+15,9 МкМЕ/мл, що може бути наслідком активації симпато-адреналової системи (зважаючи на дані щодо зниження рівню пролактину в крові під час внутрішньовенного введення адреналіну або больового подразнення). ПНУП протидіє ефектам ангіотензину–ІІ (А-ІІ) і альдостерону. Тому збільшення його вмісту в крові хворих на ГХ відповідно ступеню ГЛШ та дилатації порожнини ЛШ (що підтверджується наявністю тісного вірогідного позитивного кореляційного зв’язку між ПНУП та ІММЛШ – у загальній групі обстежених r=0,52 (P<0,02), в групі хворих із значною ГЛШ r=0,69 (P<0,01) і між ПНУП і КДР – r=0,78 (P<0,001) можна розглядати як компенсаторну реакцію організму взагалі та серця зокрема у відповідь на збільшення маси міокарду і порожнини ЛШ. Збільшення вмісту в крові ПНУП пов’язане переважно із збільшенням порожнини ЛШ (КДР), на що вказує наявність тісного позитивного кореляційного зв’язку між ІММЛШ і ПНУП (r=0,85; P<0,001) в групі пацієнтів з ексцентричною ГЛШ і відсутність зв’язку між цими показниками в групі хворих з концентричною ГЛШ, а також наявність тісного негативного кореляційного зв’язку між ПНУП і ВТС ЛШ (r= -0,75; P<0,01). Нами не знайдено взаємозв’язку між ПНУП та розміром лівого передсердя (ЛП). Можливо, у хворих на ГХ активізації синтезу ПНУП сприяє (особливо при суттєво не збільшеному ЛП) збільшення порожнини ЛШ. Тим більше, що утворюється ПНУП не тільки в передсердях, але й у шлуночках серця, аорті, мозковій речовині наднирників, легенях, вегетативних гангліях, гіпоталамусі та інших відділах мозку [C.Agen et al, 1992]. Зв’язок між ІММЛШ і ПНУП, виявлений до початку лікування в загальній групі хворих, зберігався і через три місяці лікування (r=0,65; P<0,01), так само як і зв’язок між ПНУП і КДР (r=0,61; P<0,01). Суттєве зменшення ІММЛШ (на 10 г/м2 і більше) супроводжувалось вірогідним (P<0,01) зменшенням вмісту ПНУП в крові (від 275,5+20,6 до 194,5+10,4 пг/мл). За відсутності значимої динаміки ІММЛШ зміни ПНУП були менш суттєвими (від 177,1+12,0 до 160,3+8,2 пг/мл; P<0,05). Це підтверджується наявністю позитивного кореляційного зв’язку між динамікою ІММЛШ і змінами ПНУП при лікуванні (r=0,51; P<0,01). Відсутність суттєвої динаміки вмісту ПНУП в крові спостерігали переважно у пацієнтів з вихідними концентричними змінами ЛШ і відносно низьким вмістом ПНУП, в яких лікування призводило не тільки до зменшення товщини стінок але й до деякого збільшення порожнини ЛШ. Останнє підтверджує думку щодо активізуючого впливу дилатації ЛШ на синтез і виділення в систему циркуляції ПНУП і свідчить про певну участь цього пептиду в процесах розвитку і регресії ГЛШ у хворих на ГХ. Проведене нами дослідження дозволило виявити вплив РАС (зокрема АПФ) і альдостерону не тільки на розвиток ГЛШ взагалі, але й на її тип. В групі хворих з концентричною ГЛШ вміст в крові АПФ був достовірно (P<0,05) вищим не тільки ніж серед хворих з незбільшеним ІММЛШ, але й ніж в групі пацієнтів з ЕГЛШ. В групах пацієнтів без ГЛШ і з ЕГЛШ вміст АПФ в крові був практично однаковим (Р>0,1). Зважаючи на це, а також на відсутність
різниці вмісту АПФ в крові хворих з різними ступенями ГЛШ і без ГЛШ,
можна припустити, що збільшення циркулюючого АПФ у хворих на ГХ
пов’язано з розвитком саме концентричної ГЛШ. Причому певну роль в цьому
процесі, крім активації утворення А-ІІ, деградації брадикініну,
порушення утворення простацикліну і оксиду азоту, можуть мати зміни
судинної стінки [В.Г.Фроля, Ю.Н.Беленков, 1996], які призводять до
порушення функції ендотелію, а звідси і вивільнення АПФ.

В групі хворих з КГЛШ спостерігали також найбільші значення КАП
(відповідно без ГЛШ<ЕГЛШ<КГЛШ: 155,6+12,2; 215,1+12,3 і 253,0+13,1 пг/мл; P<0,02 між КГЛШ і ЕГЛШ). На користь певної участі альдостерону в процесах ремоделювання і гіпертрофії ЛШ, зокрема формування концентричної ГЛШ, свідчить і наявність позитивного вірогідного кореляційного зв’язку між КАП і ВТС ЛШ (r=0,41; P<0,02). Проведений нами аналіз стану систолічної та діастолічної функції ЛШ у хворих на ГХ ІІ стадії з різними ступенями його гіпертрофії виявив негативний вплив збільшення ММЛШ на функціональний стан ЛШ (табл. 1). Таблиця 1 Показники функціонального стану ЛШ у хворих на ГХ з різними ступенями його гіпертрофії Показники 1 гр. 2 гр. 3 гр. Р1-2 Р1-3 Р2-3 ІММЛШ, г/м2 104.7±1.1 148.4±0.9 199.3±1.7 <0.001 <0.001 <0.001 ФВ, % 63.6±0.6 61.8±0.7 59.7±0.9 <0.05 <0.05 >0.05

ІМС, умов.од. 1.23±0.01 1.13±0.02 0.93±0.01 <0.01 <0.001 <0.001 ?Тз, умов.од. 0.61±0.01 0.53±0.01 0.46±0.02 <0.01 <0.001 <0.02 Е, м/с 0.60±0.02 0.56±0.03 0.49±0.02 <0.05 <0.02 >0.05

Е/А 0.95±0.04 0.84±0.04 0.79±0.05 <0.05 <0.05 >0.05

ПІР, мс 93.4±2.6 99.8±3.4 113.1±5.5 >0.05 <0.02 <0.05 ПД/Wn,умов.од 2.91±2.4 3.16±0.1 3.86±0.13 >0.05 <0.01 <0.02 Зокрема, незважаючи на нормальні значення в стані спокою ударного індексу (УІ), фракції викиду (ФВ) і ступеня скорочення передньо-заднього розміру ЛШ в систолу ((S%), збільшення ступеню ГЛШ супроводжувалось достовірним зменшенням індексів міокардіальної скоротливості, в тому числі об’єм незалежного (ІМС), та потовщення стінок ЛШ в систолу (?Т). При цьому компенсаторна роль збільшення товщини стінок ЛШ в підтриманні насосної та скоротливої функції міокарду в стані спокою простежувалась у хворих на ГХ без ГЛШ, про що свідчить наявність вірогідного позитивного кореляційного зв’язку між Тм та ІМС – r=0,23; P<0,05), але втрачалась у пацієнтів із значною ГЛШ. В той же час збільшення порожнини ЛШ справляло негативний вплив не тільки на значення ФВ, але й на індекси скоротливості ЛШ незалежно від наявності та ступеня ГЛШ, про що свідчать вірогідні негативні кореляційні зв’язки між КДР та ІМС в усіх трьох групах обстежених (відповідно r= -0,45; r= -0,56 i r= -0,44; P<0,001 в усіх випадках). Погіршення систолічної функції ЛШ у хворих на ГХ на тлі розвитку і прогресування ГЛШ підтверджується виявленими нами порушеннями гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження у пацієнтів із збільшеним ІММЛШ. Причому, в групі хворих з помірною ГЛШ ці порушення (зменшення приросту УІ, ФВ та ін.) виявляються на рівні порогової потужності навантаження, а в групі пацієнтів із значною ГЛШ – вже під час виконання стандартного (50 Вт) навантаження, тобто тим раніше – чим значніша ГЛШ. Відповідно збільшенню ступеня ГЛШ спостерігали вірогідне зменшення потужності порогового навантаження (Wn), збільшення енерговитрат на виконання одиниці потужності ФН (ПД/Wn). Саме в групі хворих із значною ГЛШ знайдено вірогідний негативний кореляційний зв’язок між ІММЛШ і приростом ФВ при виконанні порогової потужності навантаження (r= -0,56; P<0,01). У виділених нами підгрупах хворих з різними ступенями ГЛШ, але однаковими вихідними значеннями АТ характер гемодинамічного забезпечення ФН відповідав такому в групах, не стандартизованих за вихідними значеннями АТ. В цій когорті хворих нами виявлено негативний кореляційний зв’язок між Wn та ІММЛШ (r= -0,46; P<0,01), товщиною стінок ЛШ (r= -0,40; P<0,01), значеннями САТ і ДАТ в стані спокою (r= -0,58; P<0,01 і r= -0,22; P<0,05 відповідно), на рівні стандартної потужності навантаження (r= -0,76; P<0,001 і r= -0,69; P<0,01) та їх приростом на цьому етапі (r= -0,54; P<0,01 і r= -0,22; P<0,05), що підтверджує негативний вплив на толерантність хворих до ФН збільшення як АТ так і ММЛШ. Отримані нами дані свідчать про негативний вплив збільшення ІММЛШ на стан скоротливості міокарду (навіть в стані спокою). Зважаючи на виявлені особливості гемодинамічного забезпечення ФН в групах хворих з різними ступенями ГЛШ, виявлення у хворих на ГХ значної ГЛШ можна вважати маркером наявності серцевої недостатності навіть за умови нормальних значень ФВ в стані спокою. Більшості хворим на ГХ притаманні порушення діастолічного наповнення ЛШ. Частота виявлення та важкість діастолічної дисфункції (ДД) ЛШ певною мірою пов’язані зі ступенем ГЛШ: їх було виявлено у 81,2 % хворих без ГЛШ, 90,5 % - з помірною ГЛШ і у всіх пацієнтів із значною ГЛШ. В усіх групах хворих переважали ознаки порушення релаксації ЛШ - частіше зменшення співвідношення максимальних швидкостей раннього (Е) і пізнього (А) діастолічного наповнення ЛШ (Е/А<1,0). У пацієнтів з помірною і, особливо, значною ГЛШ виявляли окремі елементи рестриктивного і псевдонормального типів порушення ДФ ЛШ. Вплив збільшення ІММЛШ на розвиток його ДД підтверджується наявністю вірогідних кореляційних зв’язків ІММЛШ з показниками діастоли в загальній когорті хворих на ГХ ІІ стадії – позитивного з періодом ізоволюмічного розслаблення ЛШ (ПІР; r=0,49; P<0,01), негативних з Е (r= -0,38; P<0,02) і з Е/А (r= -0,25; P<0,05), які свідчать про погіршення релаксації ЛШ і збільшення ролі систоли ЛП в його наповненні відповідно збільшенню ІММЛШ. Нами виявлено збільшення ролі підвищення АТ у порушенні діастолічної функції ЛШ, зокрема його пасивної релаксації, відповідно ступеню ГЛШ. Якщо в групі хворих з незбільшеною ММЛШ підвищення САТ асоціювалось лише з погіршенням процесів релаксації ЛШ і збільшенням ролі систоли ЛП в його наповненні (r= -0,25, P<0,05 між САТ і Е; r= -0,48; P<0,01 між САТ і Е/А; r=0,23; P<0,05 між САТ і А), то у пацієнтів із значною ГЛШ – з поглибленням ДД ЛШ (r= -0,70; P<0,01 між САТ і А; r= -0,20; P<0,05 між САТ і Е; r=0,58; P<0,01 між САТ і Е/А). Збільшення ДАТ асоціювалось не тільки з уповільненням швидкості раннього наповнення ЛШ, але й з уповільненням швидкості його пізнього наповнення, причому зв’язок між ДАТ і Е (r= -0,30; P<0,05 і r= -0,43; P<0,02 відповідно в 1-й і 3-й гр) та між ДАТ і А (r= -0,37; P<0,02 і r= -0,78; P<0,001 відповідно в 1-й і 3-й гр.) був більш тісним серед пацієнтів із значною ГЛШ, в яких також виявлено тісний негативний кореляційний зв’язок між ДАТ і часом падіння швидкості раннього наповнення ЛШ - ДТ (r= -0,92; P<0,0001), що вказує на погіршення податливості ЛШ при підвищенні ДАТ. Нами виявлено, що у хворих на ГХ із значною ГЛШ процеси розслаблення ЛШ залежать від ЧСС більшою мірою, ніж в групах з незбільшеним та помірно збільшеним ІММЛШ, про що свідчить тісний негативний кореляційний зв’язок між ЧСС і ПІР (r= -0,81; P<0,001). В цій групі хворих змінюється вплив ЧСС на жорсткість міокарду ЛШ – в них, на відміну від інших груп, збільшення ЧСС супроводжується збільшенням, а не зменшенням тривалості часу падіння швидкості Е (r=0,43; P<0,01). У хворих на ГХ ступінь ГЛШ впливає також на взаємозв’язок між показниками ДФ ЛШ: у пацієнтів із значною ГЛШ нівелюється зв’язок тривалості ПІР зі швидкістю раннього діастолічного наповнення ЛШ, ДТ, співвідношенням Е/А та розміром ЛП, що може бути наслідком порушення ДФ ЛШ, підвищення перед- та післянавантаження на ЛП. Саме в цій групі хворих виявлено тісний позитивний зв’язок між розміром ЛП та швидкістю пізнього наповнення ЛШ (r=0,59; P<0,02) збільшення якої в умовах діастолічної дисфункції є компенсаторною реакцією, спрямованою на поліпшення наповнення ЛШ. Таким чином, у хворих на ГХ погіршення систолічної і діастолічної функції ЛШ наростає відповідно збільшенню ступеня ГЛШ. Ураження серця при АГ характеризується не тільки розвитком гіпертрофії ЛШ, але й змінами його геометрії - ремоделюванням. Аналіз даних ДМАТ, стану систолічної та діастолічної функції ЛШ у хворих на ГХ виявив їх певні особливості в залежності від типу ремоделювання ЛШ (табл. 2). Найбільш значні порушення ДР АТ були притаманні хворим з КГЛШ і зі ЗДЛШ, в яких спостерігали найвищі значення САТ і ДАТ, найбільшу їх варіабельність, найнижчі значення ДІ АТ. Тип ДР АТ “Non-dipper” виявлено у 15% хворих з НГЛШ, 58,3% - з КРЛШ, 64,3% - з ЕГЛШб, 77,8% - з КГЛШ і у 83,3% - із ЗДЛШ. Таблиця 2 Показники ДМАТ, систолічної та діастолічної функції ЛШ при різних типах його ремоделювання у хворих на ГХ Показники НГЛШ КРЛШ ЕГЛШ КГЛШ ЕГЛШб ЗДЛШ ІММЛШ,г/м2 105.8±1.1 102.6±2.3 166.5±2.1* 159.2±1.3* 153.5±2.7* 188.8±5.4*^ ВТС 0.363 ±0.006 0.449 ±0.007* 0.386 ±0.003* 0.508 ±0.003* 0.394 ±0.004* 0.365 ±0.005^ ФВ, % 61.7±0.7 67.5±1.5* 58.9±0.6* 65.6±0.5* 61.2±0.6 55.6±0.7*^ ІМС,умов.од 1.17±0.02 1.35±0.04* 1.00±0.02* 1.23±0.02* 1.08±0.04 0.89±0.08* Е, м/с 0.59±0.02 0.63±0.05 0.56±0.03 0.48±0.02* 0.60±0.03 0.46±0.02*^ Е/А 0.95±0.04 0.98±0.08 0.85±0.05 0.75±0.03* 0.91±0.04 0.76±0.06*^ ПІР, мс 92.5±3.2 95.0±3.6 105.8±3.9* 98.8±6.4 98.6±4.0 124.2±3.2*^ ДТ, мс 150.7±7.4 151.2±9.1 165.0±9.8 120.0±10.1* 173.6±9.4 143.0±11.8^ СДобСАТ, “ 148.9±1.5 148.1±1.5 158.5±2.9* 164.4±2.3* 152.0±3.9 170.7±9.7* СДобДАТ, “ 95.1±1.6 94.9±2.7 98.1±2.1 100.2±1.8* 95.9±3.1 104.5±4.2* ДІ САТ, % 12.4±0.9 11.8±1.7 9.2±1.2* 9.1±0.6* 10.2±1.4 5.5±1.9*^ ДІ ДАТ, % 13.5±0.7 10.9±2.8 10.4±1.2 10.1±1.0* 10.8±1.2* 7.7±2.6* СДобВ САТ “ 13.8±0.4 15.8±1.2 16.5±0.7* 16.0±0.6* 15.6±0.6* 19.3±1.3*^ Примітка. “ – одиниці виміру мм рт.ст.; * - P<0.05 порівняно з групою НГЛШ; ^ - P<0.05 між групами ЕГЛШб і ЗДЛШ. Причому за тяжкістю АГ, як свідчать результати ДМАТ, хворі із ЗДЛШ суттєво переважали пацієнтів з ЕГЛШб і не поступались хворим з КГЛШ. В групах хворих з концентричними змінами ЛШ (КРЛШ і КГЛШ) показники систолічної функції ЛШ (ІМС і ФВ) були достовірно більшими ніж в групах з іншими типами ремоделювання ЛШ, проте в них спостерігали більш значні порушення діастолічної функції ЛШ. У хворих із ЗДЛШ значення індексів скоротливості ЛШ і ФВ були вірогідно (P<0,05) меншими ніж в інших групах (в т.ч. в групі ЕГЛШб), що свідчить про зниження в них СФ ЛШ. Будь який тип зміни геометрії ЛШ (КРЛШ, ЕГЛШ, КГЛШ) супроводжується зменшенням скоротливості його стінок, про що свідчить вірогідне (P<0,05) зменшення ступеню їх потовщення в систолу порівняно з хворими з НГЛШ. Виявлений нами в усіх групах хворих негативний кореляційний зв’язок між ФВ і кінцево-систолічною внутрішньоміокардіальною напругою (ВМН), найбільш тісний (r= -0,71; P<0,001) в групі з ЕГЛШ, свідчить не тільки про негативний вплив збільшення післянавантаження на систолічну функцію ЛШ взагалі, але й про більшу чутливість ЛШ до збільшення післянавантаження у хворих з його ексцентричними змінами. Це може бути однією з причин пригнічення СФ ЛШ у хворих з ексцентричною ГЛШ при раптовому значному підвищенні АТ (зокрема на тлі гіпертензивного кризу). Отримані нами дані свідчать про принципово різні шляхи підтримання насосної функції ЛШ в стані спокою на адекватному (нормальному) рівні у хворих на ГХ з різними типами ГЛШ. Пацієнтам з ЕГЛШ притаманний, у більшості випадків, гіперкінетичний тип кровообігу, незважаючи на достовірне (P<0,01) зменшення індексів скоротливості ЛШ порівняно з іншими групами хворих. Все це, поряд із збільшенням КДР і ВМН в усі періоди серцевого циклу, свідчить про провідну роль механізму Франка-Старлінга в збереженні насосної функції ЛШ у хворих з ЕГЛШ. На відміну від хворих з ЕГЛШ, у пацієнтів з концентричними змінами ЛШ (КРЛШ і КГЛШ) провідна роль в підтриманні насосної функції ЛШ в стані спокою належить активізації скоротливості міокарда. Це підтверджується вірогідним (P<0,001) збільшенням в них індексів скоротливості ЛШ порівняно з групою пацієнтів з НГЛШ. Такий характер компенсаторної реакції, спрямованої на підтримання насосної функції ЛШ, обумовлений більш суттєвими порушеннями його діастолічної функції саме у пацієнтів з КГЛШ (про що свідчить найбільш значне зменшення Е, Е/А і ДТ) внаслідок зміни геометричної моделі ЛШ на еліпсоїдну. Навпаки, у хворих з ЕГЛШ форма ЛШ більш сферична, що, незважаючи на погіршення його ДФ внаслідок підвищення АТ і розвитку гіпертрофії, сприяє поліпшенню його наповнення в період діастоли. Вплив вищезгаданих змін геометричної моделі ЛШ на його випорожнення в період систоли зворотній – еліпсоїдна форма сприяє кращому випорожненню ЛШ, ніж сферична. Проте, значна дилатація порожнини ЛШ у хворих на ГХ, незважаючи на збереження сферичної форми ЛШ, супроводжується прогресуванням ДД ЛШ порівняно з ЕГЛШ без значної дилатації ЛШ, про що свідчить подовження ПІР до 124,2+11,8 мс, що на 26% (Р<0,01) перевищує його середні значення в групі хворих з ЕГЛШб і на 34,3% - в групі з НГЛШ; зменшення Е до 0,46+0,02 м/с і Е/А до 0,76+0,06 умов. од., що не відрізняється від їх значень в групі КГЛШ і достовірно менше за значення Е в усіх інших групах; зменшення ДТ до 143,0+11,8 мс (тобто нижче граничних нормальних значень показника). Загалом ознаки ДД ЛШ було виявлено у 70% хворих з НГЛШ, 86,7% пацієнтів з ЕГЛШб і у всіх хворих з КРЛШ, КГЛШ і ЗДЛШ. Вплив збільшення товщини стінок ЛШ на показники його ДФ значною мірою залежав від типу ГЛШ. У хворих з ЕГЛШ товщина стінок ЛШ не впливала на показники його розслаблення і наповнення. В той час, як у пацієнтів з КГЛШ збільшення товщини його стінок асоціювалось з подовженням ПІР (r=0,46; P<0,02), зменшенням максимальних швидкостей наповнення ЛШ (Е - r= -0,84; P<0,001; А - r= -0,32; P<0,05) і співвідношення Е/А (r= -0,59; P<0,01), скороченням ДТ (r= -0,87; P<0,001). Особливості зміни форми ЛШ (характеру його геометричної моделі), а звідси і умов його наповнення в діастолу, обумовлюють відсутність зв’язку між показниками систолічної (зокрема, ФВ) і діастолічної функції ЛШ у хворих з ЕГЛШ і наявність такого зв’язку в групі пацієнтів з КГЛШ – а саме, ФВ з Е (r=0,42; P<0,02) і з Е/А (r=0,64; P<0,01). Це вказує на можливість пригнічення систолічної функції ЛШ на тлі раптового погіршення його діастолічного наповнення (наприклад, при збільшенні ЧСС) у хворих на ГХ з концентричною ГЛШ, навіть за умови вихідної задовільної скоротливості міокарда. Це підтверджується характером гемодинамічного забезпечення ФН у хворих з КГЛШ, в яких вірогідне збільшення УІ і ФВ спостерігали лише на стандартному рівні навантаження (50 Вт), а на рівні порогової потужності ці показники зменшувались майже до вихідних значень (P<0,05). Причому збільшення УІ було обумовлено зменшенням КСР (P<0,05) і лише тенденцією до збільшення КДР, що свідчить про зменшення діастолічного резерву ЛШ. Відносне погіршення систолічної та діастолічної функції ЛШ у хворих із ЗДЛШ вже в стані спокою справляло негативний вплив на характер гемодинамічного забезпечення ФН, суттєво погіршуючи його. Так, в групі ЕГЛШб збільшення СІ під час ВЕМ забезпечувалось зростанням УІ і ЧСС. Причому, збільшення УІ було зумовлено зменшенням (P<0,05) залишкового об’єму крові в ЛШ і чіткою тенденцією до збільшення КДР. Погіршення гемодинамічного забезпечення ФН (зменшення УІ та ФВ порівняно з їх значеннями на рівні стандартної потужності) спостерігали лише на пороговому рівні навантаження. У хворих групи ЗДЛШ приріст СІ при ФН забезпечувався виключно збільшенням ЧСС. При цьому УІ на рівні стандартної потужності ФН мав тенденцію до зменшення, а на рівні порогової потужності – вірогідно (P<0,05) зменшувався порівняно зі станом спокою. Що було обумовлено погіршенням наповнення ЛШ в період діастоли і недостатньою активізацією його скоротливості (про що опосередковано свідчать відсутність збільшення притоку крові в період діастоли – КДР, а також відсутність вірогідного зменшення КСР та збільшення ФВ). Погіршення гемодинамічного забезпечення ФН в групах хворих з різними типами ГЛШ, наряду з іншими причинами (зокрема, більш тяжкою АГ), обумовило зменшення в них порогового рівня навантаження (P<0,05) порівняно з пацієнтами з НГ і КР ЛШ. Найбільш низькою порогова потужність навантаження виявилась у хворих з КГЛШ і ЗДЛШ – відповідно, 75,0+2,8 і 68,7+3,2 Вт. Крім того, у хворих із ЗДЛШ виконання ФН виявилось найбільш “дорогим“, про що свідчить збільшення співвідношення подвійного добутку до порогової потужності навантаження (ПД/Wn), яке склало 4,15+0,08 умов.од. і було достовірно (P<0,05) вищим, ніж в групах хворих з НГ (на 33 %), КРЛШ (на 28 %), ЕГЛШ (на 26,5%) і навіть з КГЛШ (на 21,7 %). Нами виявлено негативний зв’язок між пороговою потужністю навантаження та ІММЛШ в групах обстежених з КГЛШ (r= -0,59; P<0,001) і з ЕГЛШ (r= -0,44; P<0,001), в групі із ЗДЛШ такий зв’язок не був вірогідним (r= -0,20; P>0,05). Зв’язок товщини стінок ЛШ з Wn залежав від типу
геометричної моделі ЛШ більшою мірою. Збільшення товщини стінок ЛШ
негативно впливало на рівень порогової потужності фізичного навантаження
в групі хворих з КГЛШ (r= -0,58; P<0,01). В групі хворих з ЕГЛШ зв’язок між цими показниками не був вірогідним (r= -0,21; P>0,05). А серед
пацієнтів групи ЗДЛШ – виявився вірогідним позитивним (r=0,47; P<0,05), що вказує на певний позитивний сенс збільшення товщини стінок ЛШ у таких хворих. Цей факт доцільно враховувати при призначенні лікування хворим із ЗДЛШ – віддавати перевагу препаратам, що сприяють зменшенню порожнини ЛШ більшою мірою, ніж товщини його стінок. Таким чином, зважаючи на суттєві відмінності щодо порушень добового ритму АТ, систолічної та діастолічної функцій ЛШ, толерантності до фізичного навантаження серед хворих на ГХ з ЕГЛШ без і зі значною дилатацією порожнини ЛШ (які вірогідно більш суттєві у хворих із ЗДЛШ) вважаємо за доцільне виділяти останніх (пацієнтів із ЗДЛШ) в окрему групу, як таких, що мають більш важкий перебіг захворювання, а звідси і можуть мати гірший його прогноз щодо розвитку ускладнень. Таким чином, пропонуємо виділяти три типи ГЛШ: концентричну, ексцентричну без дилатації ЛШ, ексцентричну з дилатацією порожнини ЛШ, Отримані нами дані свідчать, що найбільш несприятливими типами ремоделювання ЛШ у хворих на ГХ є концентрична ГЛШ і ЕГЛШ із значною дилатацією ЛШ. Можливість медикаментозної регресії ГЛШ сьогодні вже не викликає сумнівів. Проте, результати різних досліджень щодо цього питання неоднозначні, що може бути наслідком, крім інших причин, неоднорідності досліджуваних хворих за ступенем ГЛШ і характером ремоделювання ЛШ. b p „ ? ? 4 b d f h j l n p p ? ? J L x ¶ i L f ? ? 1/4 a & & ). Зважаючи на це, розрахували відсоток пацієнтів в кожній з груп лікування після виключення хворих з НГЛШ. Отримані результати відрізнялись від попередніх, дещо збільшувались в групах хворих, що приймали пропранолол (до 63 %), атенолол (78,3 %), лабеталол (до 89,7 %), ніфедипін (до 62,5 %) та ІАПФ (до 92,3 %). В групах пацієнтів, що приймали ісрадипін і верапаміл хворих з НГЛШ не виявилось, тому значення відсотку не змінились. Таким чином, склад груп щодо вихідного характеру ремоделювання ЛШ може суттєво впливати на відсоток хворих із зменшенням ІММЛШ. Зменшення ІММЛШ спостерігали у окремих хворих вже через 3 місяці лікування, при подальшому прийомі препаратів відсоток хворих з регресією ГЛШ та її вираженість збільшувались. Практично всі досліджувані препарати призводили до зменшення товщини стінок ЛШ, що, безумовно, є позитивним для хворих з вихідними концентричними змінами ЛШ, у яких ВТС ЛШ перебільшує нормальні значення. Зменшення ІММЛШ під впливом довготривалого прийому більшості з препаратів було пов’язано з його вихідними значеннями, про що свідчить наявність негативного кореляційного зв’язку між вихідними значеннями ІММЛШ і його динамікою під час лікування пропранололом (r= -0,85; P<0,001), атенололом (r= -0,83; P<0,001), лабеталолом (r= -0,75; P<0,001), інгібіторами АПФ (r= -0,89; P<0,001), і, дещо меншою мірою, верапамілом (r= -0,52; P<0,01). Серед пацієнтів, що приймали дигідропіридинові антагоністи кальцію (АК), такої залежності виявлено не було. Аналогічний зв’язок було виявлено між вихідною товщиною стінок ЛШ (Тз і Тм) відповідно і зменшенням ІММЛШ під впливом препаратів: пропранололу (r= -0,81; P<0,001), атенололу (r= -0,77; і r= -0,80; P<0,001), лабеталолу (r= -0,67; і r=-0,69; P<0,01), ІАПФ (r= -0,89; і r= -0,75; P<0,001), верапамілу (r= -0,59 і r= -0,62; P<0,01), значно меншою мірою – ісрадипіну (r= -0,28; і r= -0,24; P<0,05). Незважаючи на те, що в групи довготривалої монотерапії залучали лише хворих з достатньо вираженим антигіпертензивним ефектом лікування, майже в усіх групах простежувався кореляційний зв’язок між динамікою ІММЛШ і зменшенням САТ: на тлі прийому пропранололу (r=0,53; P<0,01), атенололу (r=0,51; P<0,01), меншою мірою – верапамілу (r=0,28; P<0,05) і ніфедипіну (r=0,34; P<0,05). В групах лікування лабеталолом (r=0,20; P>0,05) та ІАПФ (r=0,21; P>0,05) такий зв’язок не був вірогідним.
Останнє може свідчити про значну роль в процесах регресії ГЛШ під
впливом лабеталолу та ІАПФ відповідно блокади (-адренорецепторів і
зменшення активності ренін-ангіотензинової системи внаслідок впливу на
АПФ. В групі хворих, лікованих ніфедипіном, зменшення ІММЛШ асоціювалось
ще й з динамікою (неприскоренням) ЧСС (r=0,31; P<0,02). В усіх групах обстежених довготривале лікування призводило до вірогідного збільшення артеріальної податливості (АП), зменшення ЗПСО, що може бути наслідком суттєвого антигіпертензивного ефекту лікування, а також, можливо, реверсії змін судинної стінки, зменшення її чутливості до вазоконстрикторних агентів. Реверсія ГЛШ не призводила до погіршення насосної функції ЛШ (за динамікою ФВ), незважаючи на зменшення індексів скоротливості ЛШ під впливом блокаторів бета-адренорецепторів (бета-АР) і верапамілу (рис.1). На відміну від останніх, прийом ІАПФ і дигідропіридинових АК не супроводжувався вірогідним зменшенням індексів скоротливості, а ФВ в групах хворих, що приймали ці препарати, навіть дещо збільшувалась (P<0,05). Крім цього систематичне ефективне (щодо впливу на АТ) лікування сприяло збільшенню порогової потужності навантаження, поліпшенню гемодинамічного забезпечення ФН і зменшенню “вартості” його виконання. Фракція викиду, % Індекс міокардіальної скоротливості Рис. 1 Динаміка ФВ та ІМС під впливом лікування Примітка. * - P<0,05 порівняно зі станом до лікування Аналіз впливу досліджуваних препаратів на показники внутрішньо серцевої та центральної гемодинаміки у хворих з різними типами ГЛШ виявив наступне. Вірогідне зменшення ІММЛШ через рік лікування спостерігали у пацієнтів з вихідною як ексцентричною, так і концентричною ГЛШ, відповідно під впливом пропранололу на 6,4 і 19,2 %, атенололу – на 14,1 і 22 %, лабеталолу – на 19,6 і 23,6 %, верапамілу – на 13,6 і 13,2 %, ісрадипіну – на 12,9 і 12,1 %, ніфедипіну – на 14,8 і 16,6 %, ІАПФ – на 20,2 і 27,3 %. Незалежно від вихідного типу ГЛШ зменшення ІММЛШ було обумовлено вірогідним зменшенням товщини стінок ЛШ, яке було дещо більш вираженим у хворих з вихідною КГЛШ. В останніх регресія ГЛШ внаслідок зменшення товщини стінок ЛШ сприяла вірогідному зменшенню ВТС (рис. 2), що відзеркалює нормалізацію або тенденцію до нормалізації геометрії ЛШ. У пацієнтів з вихідною ЕГЛШ зменшення товщини стінок без суттєвих змін з боку КДР теж супроводжувалось тенденцією до зменшення ВТС (такі зміни спостерігали при лікуванні блокаторами бета-АР і ніфедипіном) або її вірогідним зменшенням (при лікуванні верапамілом; P<0,05). Вплив ісрадипіну та ІАПФ на розмір порожнини ЛШ у пацієнтів з різними вихідними типами ГЛШ мав свої особливості – КДР суттєво не змінювався у хворих з КГЛШ, проте у хворих з вихідною ЕГЛШ мав чітку тенденцію до зменшення на тлі прийому ісрадипіну – від 5,53+0,10 до 5,31+0,09 см і вірогідно (P<0,05) зменшувався на тлі тривалого прийому ІАПФ від 5,65+0,14 до 5,24+0,07 см. Концентрична ГЛШ Ексцентрична ГЛШ Рис. 2 Динаміка відносної товщини стінок ЛШ у хворих з різними типами ГЛШ під впливом лікування Примітка. * - динаміка показника вірогідна (P<0.05) Препарати з негативною інотропною дією (пропранолол, атенолол і верапаміл) призводили до вірогідного зменшення (P<0,05) індексів скоротливості ЛШ в групах як з КГЛШ, так і з ЕГЛШ, однак це не супроводжувалось пригніченням насосної функції ЛШ. Збереження насосної функції ЛШ в такій ситуації можна пояснити зменшенням післянавантаження на ЛШ (зниженням АТ, ЗПСО, збільшенням АП) і поліпшенням діастолічного наповнення ЛШ внаслідок зменшення гіпертрофії серцевого м’яза, а також нормалізації геометричної форми ЛШ у пацієнтів з вихідною КГЛШ. Довготривалий прийом ніфедипіну та ісрадипіну не супроводжувався достовірними змінами індексів скоротливості ЛШ, що на тлі зменшення післянавантаження і поліпшення його діастолічного наповнення пояснює виявлене збільшення ФВ (в межах нормальних значень). Аналогічним був вплив ІАПФ на індекс скоротливості міокарду та ФВ, а індекс скоротливості незалежний від товщини стінок під впливом ІАПФ навіть збільшувався, що може бути наслідком регресії ГЛШ, зменшення післянавантаження, поліпшення умов функціонування серцевого м’яза. Таким чином, систематичний прийом антигіпертензивних препаратів сприяє регресії ГЛШ. В той же час, як показало наше дослідження, спонтанний перебіг “нелікованої” ГХ (м’якої та помірної) впродовж трьох років у більшості пацієнтів (87,3 %) супроводжується прогресуванням захворювання (про що свідчить поява або прогресування ознак ураження органів-мішеней, зокрема, ГЛШ – збільшення товщини стінок та ІММЛШ) навіть у хворих, в яких рівень АТ за цей період практично не змінився. У невеликої кількості хворих (12,7 %) – з м’якою, переважно пограничною, АГ – можливе спонтанне зниження АТ. В цьому випадку ми не спостерігали суттєвих змін товщини стінок та ІММЛШ порівняно з їх вихідними значеннями в середньому по групі. Слід зауважити, що під час першого (базисного) обстеження ніхто з пацієнтів цієї групи не мав ознак ураження органів-мішеней, в тому числі ГЛШ. Отримані дані свідчать про доцільність під час диспансерного нагляду за хворими на АГ проводити ЕхоКГ дослідження ЛШ з метою своєчасного виявлення збільшення товщини стінок та ІММЛШ, що є ознакою прогресування хвороби навіть за умови збереження АТ на вихідному рівні. Поява ознак прогресування ГХ впродовж трирічного періоду за умови відсутності систематичного лікування захворювання у більшості хворих з м’якою та помірною гіпертензією підтверджує необхідність систематичного контрольованого лікування таких хворих, особливо за наявності ознак ураження органів-мішеней (зокрема ГЛШ). При виборі препарату слід звертати увагу на наявність ГЛШ, тип ремоделювання ЛШ, стан скоротливої та насосної функції ЛШ. Пацієнтам із збільшеним розміром порожнини ЛШ доцільно призначати препарати, які наряду зі зменшенням товщини стінок сприяють зменшенню КДР – ІАПФ, антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду, зокрема ісрадипін, ретардні форми ніфедипіну. Проте останній недоцільно призначати хворим, схильним до тахікардії (бо прискорення ЧСС перешкоджає регресії ГЛШ). Ці ж препарати мають певну перевагу у пацієнтів із зменшенням (погіршенням) скоротливості міокарда, бо не пригнічують її. У хворих з КГЛШ систематичний прийом блокаторів бета-АР, антагоністів кальцію, ІАПФ сприяє не тільки регресії ГЛШ, але й нормалізації геометрії ЛШ. ВИСНОВКИ У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичної проблеми – підвищення ефективності лікування хворих гіпертонічною хворобою на підставі комплексного дослідження показників добового ритму АТ, систолічної та діастолічної функції ЛШ, нейрогуморальних систем, виявлення зв’язків досліджуваних параметрів із ступенем ГЛШ і типами ремоделювання ЛШ, удосконалення класифікації ремоделювання ЛШ і виділення найбільш несприятливих типів ГЛШ, розроблення диференційованих підходів до застосування антигіпертензивних препаратів з урахуванням їх впливу на ГЛШ, стан внутрішньосерцевої та центральної гемодинаміки і гуморальні фактори, патогенетично пов’язані з ГЛШ. Збільшення ІММЛШ у хворих на ГХ асоціюється з підвищенням АТ (за добу, в будь-який її період, а також “офісного”), збільшенням його варіабельності, ранкового підвищення та швидкості ранкового підвищення, недостатнім зниженням в період сну, а також з підвищенням концентрації в крові пролактину (r=0,32; P<0,05), альдостерону (r=0,46; P<0,01) та збільшенням приросту вмісту в крові кортизолу при фізичному навантаженні (r=0,41; P<0,01). У хворих на ГХ ексцентричний тип ГЛШ асоціюється із збільшенням в крові ПНУП, а концентричний – із збільшенням КАП, про що свідчить зв’язок відносної товщини стінок ЛШ з ПНУП і КАП (відповідно, r= -0.75; P<0.01 i r=0.41; P<0.02). Збільшення вмісту ПНУП в крові асоціюється також із збільшенням порожнини ЛШ (r=0,78; P<0,001), що пояснює наявність зв’язку між ПНУП та ІММЛШ у хворих з ексцентричною ГЛШ (r=0.85; P<0.001) і відсутність зв’язку між цими показниками у хворих з концентричною ГЛШ. Зв’язок збільшення товщини стінок ЛШ з толерантністю хворих ГХ до фізичного навантаження залежить від наявності і типу ГЛШ. У хворих без ГЛШ і у пацієнтів зі значною дилатацією порожнини ЛШ товщина стінок позитивно пов’язана з пороговою потужністю навантаження (відповідно – r=0,36, P<0,02 i r=0,47, P<0,02). У хворих з концентричною ГЛШ – навпаки – збільшення товщини стінок ЛШ асоціюється із зменшенням порогової потужності навантаження (r= -0,58, P<0,001); при ексцентричній ГЛШ без значної дилатації ЛШ негативний вплив збільшення товщини стінок несуттєвий (r= -0,20, P>0,05).

Тип ремоделювання ЛШ обумовлює вплив товщини стінок ЛШ на показники
діастоли: збільшення товщини стінок у пацієнтів з концентричними змінами
ЛШ тісно пов’язане з показниками діастоли — погіршує діастолічну функцію
ЛШ, а у хворих з нормальною геометрією та ексцентричним характером
ремоделювання ЛШ – суттєво не впливає на них. Тип ГЛШ також впливає на
зв’язок між показниками його діастолічної та систолічної функції: у
хворих з ексцентричною ГЛШ швидкісні показники діастолічного наповнення
ЛШ не пов’язані із значеннями фракції викиду, а у пацієнтів з
концентричною ГЛШ уповільнення швидкості раннього діастолічного
наповнення ЛШ асоціюється із зменшенням фракції викиду.

Відповідно збільшенню ступеня ГЛШ у хворих на ГХ спостерігається
погіршення гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження (зокрема,
зменшення приросту ФВ і УІ, незважаючи на їх нормальні значення в стані
спокою), збільшення енерговитрат на виконання одиниці потужності
навантаження, суттєве зниження толерантності до нього, погіршення
діастолічного наповнення ЛШ, збільшення негативного впливу підвищення
САТ і ДАТ на стан діастолічної функції ЛШ.

Група хворих на ГХ з ексцентричною ГЛШ є гетерогенною за станом
діастолічної і систолічної функції ЛШ, гемодинамічного забезпечення
фізичного навантаження і толерантністю до нього, які суттєво гірші у
хворих із значною дилатацією ЛШ порівняно з пацієнтами з ЕГЛШ без
значної дилатації порожнини ЛШ, що обумовлює доцільність виділення
хворих із значною дилатацією порожнини ЛШ в окрему групу, як таких, що
мають більш важкий перебіг захворювання.

Найбільш несприятливими типами ремоделювання ЛШ у хворих на ГХ є
концентрична ГЛШ та ексцентрична ГЛШ із значною дилатацією порожнини ЛШ,
про що свідчить наявність найбільш суттєвих порушень систолічної та
діастолічної функції ЛШ, добового ритму АТ, гемодинамічного забезпечення
фізичного навантаження та зниження толерантності до нього саме в цих
групах хворих порівняно з пацієнтами, які мають інші типи ремоделювання
ЛШ.

Вплив довготривалого застосування ніфедипіну та інгібіторів АПФ на
вміст тестостерону в крові хворих на ГХ чоловіків залежить від вихідного
рівня гормону і спрямований на нормалізацію його концентрації. Вплив цих
препаратів на вміст пролактину в крові суттєво різниться: ніфедипін
призводить до його зменшення, а інгібітори АПФ – до збільшення, що,
певною мірою, може бути пов’язано з відомим кардіопротекторним ефектом
останніх.

Довготривалий прийом блокаторів бета-адренорецепторів, антагоністів
кальцію (дигідропіридинового ряду та верапамілу), інгібіторів АПФ на тлі
нормалізації або задовільного зниження АТ сприяє регресії ГЛШ, але
суттєво не змінює індекс маси міокарда та товщину стінок ЛШ при їх
нормальних вихідних значеннях. Динаміка ІММЛШ під впливом пропранололу,
атенололу, лабеталолу, верапамілу та інгібіторів АПФ тісно пов’язана з
його вихідними значеннями (відповідно r=-0.85, P<0.001; r=-0.83, P<0.001; r= -0.75, P<0.001; r= -0.52, P<0.01 i r= -0.89, P<0.001) і вихідною товщиною стінок ЛШ (відповідно r= -0.81, P<0.001; r= -0.80, P<0.001; r= -0.69, P<0.01; r= -0.62, P<0.01 i r= -0.89, P<0.001), на тлі прийому ніфедипіну - асоціюється з динамікою ЧСС (r=0.36, P<0.05). Тривалий прийом блокаторів бета-адренорецепторів (пропранололу і атенололу) і блокатора повільних кальцієвих каналів верапамілу призводить до зменшення індексів скоротливості ЛШ без суттєвих змін його насосної функції в стані спокою. Прийом блокатора бета-адренорецепторів з альфа-адреноблокуючою дією лабеталолу, антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду (ніфедипіну та ісрадипіну) та інгібіторів АПФ суттєво не впливає на індекси скоротливості ЛШ. Регресія ГЛШ на тлі довготривалого прийому досліджуваних препаратів обумовлена зменшенням товщини стінок ЛШ, що сприяє нормалізації геометричної моделі ЛШ у хворих з концентричною ГЛШ (зменшенню відносної товщини стінок); у пацієнтів з вихідною ексцентричною ГЛШ його геометрія під впливом лікування суттєво не змінюється. При цьому бета-адреноблокатори і верапаміл суттєво не впливають на розмір порожнини ЛШ, а вплив інгібіторів АПФ та ісрадипіну на КДР залежить від вихідного типу ГЛШ: в групі хворих з концентричною ГЛШ розмір порожнини ЛШ не змінюється, а в групі з ексцентричною ГЛШ – зменшується. Епізодичний прийом антигіпертензивних препаратів хворими на ГХ з м’якою та помірною АГ впродовж трьох років не запобігає ураженню міокарда навіть за відсутності збільшення АТ за цей період, про що свідчить поява та/або прогресування ознак ГЛШ. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Серед хворих на ГХ з ексцентричною ГЛШ доцільно виділяти пацієнтів із значною дилатацією порожнини ЛШ (ІКДР>3,1 см/м2), як таких, що мають
значно суттєвіші порушення функціонального стану ЛШ та добового ритму
артеріального тиску порівняно з хворими з ексцентричною ГЛШ без
суттєвого збільшення порожнини ЛШ. Таким чином, за типами ГЛШ хворих на
ГХ доцільно розподіляти на три групи – з ексцентричною ГЛШ без значної
дилатації ЛШ, концентричною ГЛШ і ексцентричною ГЛШ із значною
дилатацією порожнини ЛШ, зважаючи на особливості функціонального стану
ЛШ, притаманні кожному з цих типів.

Хворі на ГХ з концентричною ГЛШ та з ексцентричною ГЛШ із значною
дилатацією порожнини ЛШ мають найбільш значні порушення з боку добового
ритму АТ, систолічної та діастолічної функції ЛШ порівняно з хворими з
іншими типами ремоделювання ЛШ, в зв’язку з чим складають групу
підвищеного ризику розвитку ускладнень і потребують особливо ретельного
диспансерного нагляду та лікування.

Під час диспансерного обстеження хворих на ГХ, навіть з м’якою
артеріальною гіпертензією, доцільно проводити ЕхоКГ дослідження лівого
шлуночка з метою визначення типу його ремоделювання і контролю за
динамікою ознак ГЛШ, збільшення яких свідчить про прогресування хвороби
навіть при відсутності суттєвого підвищення артеріального тиску.

У хворих на ГХ із значною ГЛШ (ІММЛШ >170 г/м2) спостерігається
порушення гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження потужністю
50 Вт, що свідчить про наявність в них початкової серцевої недостатності
навіть за умови нормальних значень фракції викиду в стані спокою.

Епізодичний прийом антигіпертензивних препаратів не запобігає
прогресуванню гіпертонічної хвороби, що підтверджується появою або
збільшенням ознак ГЛШ впродовж трирічного періоду такого “лікування”
навіть при збереженні значень артеріального тиску на вихідному рівні. Це
підтверджує необхідність проведення систематичного (постійного)
контрольованого антигіпертензивного лікування хворих на ГХ.

Призначаючи антигіпертензивне лікування хворим на ГХ доцільно
враховувати вихідний тип ремоделювання і стан скоротливості лівого
шлуночка та особливості впливу на них різних антигіпертензивних
препаратів. У хворих на ГХ з концентричними змінами лівого шлуночка
довготривалий прийом блокаторів бета-адренорецепторів, блокаторів
повільних кальцієвих каналів та інгібіторів АПФ сприяє нормалізації
геометрії ЛШ внаслідок зменшення товщини його стінок. У хворих на ГХ з
ексцентричною ГЛШ певну перевагу мають інгібітори АПФ та антагоніст
кальцію дигідропіридинового ряду ісрадипін, прийом яких в цих хворих
призводить ще й до зменшення розміру порожнини ЛШ. Довготривалий прийом
інгібіторів АПФ, лабеталолу, ісрадипіну, та ніфедипіну, на відміну від
пропранололу, атенололу і верапамілу, не супроводжується зменшенням
індексів скоротливості міокарда ЛШ.

Інгібітори АПФ сприяють нормалізації геометричної моделі лівого шлуночка
і корекції вихідних гемодинамічних порушень незалежно від вихідного типу
ремоделювання ЛШ, що робить їх препаратами вибору у хворих на
гіпертонічну хворобу з будь-якою геометрією лівого шлуночка.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Лизогуб В.Г., Купчинская Е.Г. Лечение артериальной гипертензии. – К.:
“Укр. центр духовной культуры”, 2001. – 176с. (Підготовка матеріалу,
написання семи глав, підготовка до друку).

Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Боброва Е.В., Черногуз Л.С.
Эффективность исрадипина (ломира) при лечении артериальной гипертензии
// Укр. кардіол. ж. 1994. — №5-6. – С.24-26. (Проводила довготривале
лікування хворих, ехокардіографічне дослідження стану гемодинаміки,
аналіз отриманих результатів, написання статті).

Свищенко Е.П., Боброва Е.В., Купчинская Е.Г., Савицкий С.Ю., Попова Л.И.
Регрессия гипертрофии левого желудочка при длительном лечении больных
эссенциальной гипертензией с различными профилями ренина и
простагландинов F-2? // Укр. кардіологічний ж. – 1994. — №1. – С.52-55.
(Приймала участь у спостереженні за значною частиною хворих,
досліджувала стан гемодинаміки та гіпертрофії лівого шлуночка, проводила
аналіз отриманих результатів, його описання та обговорення).

Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Боброва Е.В., Малышко Л.Н., Черногуз
Л.С., Моспан М.П. Клиническая характеристика нового ингибитора
ангиотензинпревращающего фермента цилазаприла. // Укр. кардіол. ж. –
1994. — №3. – С51-54. (Приймала участь у спостереженні за значною
частиною хворих, досліджувала гемодинаміку, проводила аналіз отриманих
даних, написання статті).

Свищенко Е.П., Купчинская Е.Г., Корчинская О.И., Кавирхан А. Динамика
систолической и диастолической функции миокарда при физической нагрузке
у больных гипертонической болезнью (по данным радионуклидной
вентрикулографии) // Укр. кардіологічний ж. — 1995. — №1. – С. 54-57.
(Приймала участь у обстеженні хворих, проведенні фізичного навантаження
під час вентрикулографії, аналізі отриманих результатів, їх описанні).

Безродная Л.В., Свищенко Е.П., Мхитарян Л.С., Гранич В.Н., Купчинская
Е.Г. Зависимость эффективности антагонистов кальция при эссенциальной
гипертензии от состояния обмена кальция // Укр. кардіол. ж. — 1995. —
№3. – С.49-51. (Приймала участь у проведенні лікування і обстеженні
хворих, аналізі отриманих результатів, підготовці статті до друку).

Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Безродная Л.В., Боброва Е.В., Черногуз
Л.С. Влияние нифедипина на выраженность гипертрофии и функциональное
состояние левого желудочка у больных эссенциальной гипертензией // Укр.
кардіол. ж. – 1995. — №6. – С.35-37. (Проводила спостереження за значною
частиною хворих, їх лікування, дослідження стану гіпертрофії та функції
лівого шлуночка, аналіз результатів, написання статті).

Черногуз Л.С., Свищенко Е.П., Купчинская Е.Г. Изменение гемодинамических
показателей у больных ювенильной гипертензией при различных
гемодинамических типах циркуляции // Лікарська справа. Врачебное дело.
1996. — №3-4. – С.42-45. (Приймала участь у спостереженні за значною
частиною хворих, проводила ЕхоКГ, аналіз отриманих результатів).

Богданова Л.Г., Свищенко Е.П., Купчинская Е.Г. Содержание инсулина в
плазме крови и гипертрофия левого желудочка у больных эссенциальной
гипертензией // Укр. кардіол. ж. – 1997. — №2. – С.36-39. (Проводила
ЕхоКГ дослідження, розрахунок показників гіпертрофії лівого шлуночка та
гемодинаміки, аналіз і описання отриманих даних, їх обговорення).

Ящук Н.И., Свищенко Е.П., Купчинская Е.Г. Особенности развития
гипертрофии левого желудочка у больных гипертонической болезнью с
различными гемодинамическими вариантами заболевания // Укр.
кардіологічний ж. – 1997. — №5, вип. II. – С.52-55. (Проводила ЕхоКГ у
значної частини хворих, аналіз отриманих результатів, їх описання).

Купчинская Е.Г., Малышко Л.Н., Свищенко Е.П., Ярынкина Е.А., Ящук Н.И.
Содержание кортизола и половых гормонов в крови пациентов с
гипертонической болезнью и гипертрофией левого желудочка // Укр.
кардіол. ж. – 1998. — №7-8. – С.13-15. (Проводила ЕхоКГ дослідження,
аналіз отриманих даних, написання статті).

Купчинська О.Г., Свіщенко Є.П., Міщенко Л.А., Матова О.О., Безродна Л.В.
Зв’язок артеріального тиску (за результатами його добового
моніторування) з показниками гіпертрофії лівого шлуночка у пацієнтів з
гіпертонічною хворобою // Укр. кардіол. ж. – 2002. — №4. – С.45-48.
(Приймала участь у обстеженні хворих, формувала групи пацієнтів,
проводила відповідну статистичну обробку і аналіз отриманих даних,
написання статті, її підготовку до друку).

Купчинська О.Г., Свіщенко Є.П., Матова О.О., Міщенко Л.А., Лизогуб І.В.
Особливості діастолічної функції лівого шлуночка серця з різними
ступенями його гіпертрофії у хворих з гіпертонічною хворобою // Укр.
кардіол. ж. — 2003. — №4. – С.46-50 (Приймала участь в обстеженні
хворих, формувала групи, проводила статистичну обробку і аналіз
отриманих даних, готувала статтю до друку).

Черногуз Л.С., Купчинская Е.Г., Моспан М.П. Влияние верапамила,
цилазаприла и ломира на некоторые показатели иммунной системы у больных
гипертонической болезнью // Укр. кардіол. ж. – 1995. — №2. – С.51-53
(Спостереження за значною частиною хворих, участь у їх обстеженні,
проведенні аналізу отриманих даних, написанні статті).

Безродная Л.В., Свищенко Е.П., Купчинская Е.Г. Критерии прогнозирования
эффективности нифедипина и верапамила при длительном лечении больных
артериальной гипертензией // Укр. кардіол. ж. — 1995. — №2. – С.47-50
(Спостереження за значною частиною хворих, їх лікування та обстеження,
участь в аналізі отриманих даних, написанні статті).

Свіщенко Є.П., Купчинська О.Г., Безродна Л.В. Рекомендації з лікування
артеріальної гіпертензії // Укр. кардіол. ж. – 1998. — №6. – С.9-28.
(Приймала участь у підготовці матеріалу та написанні статті).

Свищенко Е.П., Корчинская О.И., Купчинская Е.Г., Строганова Н.П.,
Радченко В.В. Влияние длительного лечения антагонистами кальция на
функциональное состояние миокарда у больных гипертонической болезнью //
Врачебное дело. – 1992. — №11-12. – С.77-80. (Вела диспансерне
спостереження за значною частиною хворих, приймала участь у проведенні
досліджень функціонального стану міокарда, аналізу отриманих
результатів, написанні статті).

Заноздра Н.С., Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Черногуз Л.С. О
длительном применении обзидана у больных гипертонической болезнью //
Врачебное дело. – 1989. – № 9. – С. 29-32. (Приймала участь у нагляді за
хворими, дослідила стан гемодинаміки, провела статистичну обробку
матеріалу, підготовила статтю до друку).

Заноздра Н.С., Черногуз Л.С., Купчинская Е.Г., Примак Г.Ф., Корчинская
О.И. Влияние обзидана на показатели гемодинамики, уровень ренина и
альдостерона в плазме крови больных с ювенильной гипертонией //
Врачебное дело. – 1989. — №6. – С.41-43 (Приймала участь у спостереженні
за хворими, аналізі отриманих результатів та написанні статті, проводила
дослідження гемодинаміки).

Заноздра Н.С., Черногуз Л.С., Крищук А.А., Купчинская Е.Г., Скупый С.М.
Некоторые показатели церебральной гемодинамики у больных ювенильной
гипертонией с различными типами кровообращения // Врачебное дело. –
1990. — №11. – С.38-40 (Спостереження за значною частиною хворих, участь
в аналізі отриманих результатів і написанні статті)

Черногуз Л.С., Заноздра Н.С., Купчинская Е.Г. Особенности
гемодинамических реакций на физическую нагрузку у больных
гипертонической болезнью // Врачебное дело. – 1988. — №7. – С.34-35
(Проводила Ехо дослідження, приймала участь в аналізі отриманих даних,
написанні статті)

Заноздра Н.С., Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Черногуз Л.С., Малышко
Л.Н. Структурно-функциональное состояние миокарда у больных
гипертонической болезнью при длительном приеме албетола // Клиническая
медицина. – 1988. – № 10. – С.58-62. (Проводила обстеження і лікування
хворих, ЕхоКГ, статистичну обробку матеріалу, написання статті).

Заноздра Н.С., Купчинская Е.Г., Черногуз Л.С. Особенности гемодинамики у
больных гипертонической болезнью с различной степенью выраженности
гипертрофии миокарда (по данным эхокардиографии). // В кн.:
“Гипертоническая болезнь, атеросклероз и коронарная недостаточность”,
К.: “Здоров’я”. – 1989. – вып.21. С.59-62. (Проводила обстеження хворих,
розрахунки гемодинамічних показників, статистична обробка отриманих
даних, написання статті).

Заноздра Н.С., Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Черногуз Л.С., Радченко
В.В., Безродная Л.В., Черненко А.В. Применение катопила для лечения
больных с артериальной гипертензией. // В кн.: “Гипертоническая болезнь,
атеросклероз и коронарная недостаточность”, К.: “Здоров’я”. – 1990. –
вып. 22. – С.92-96. (Дослідила стан гемодинаміки у обстежених хворих,
провела статистичну обробку матеріалу, написала розділ отримані
результати, їх обговорення, підготувала статтю до друку).

Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Безродная Л.В. Влияние длительного
приема албетола на физическую работоспособность и гемодинамику при
физической нагрузке у больных гипертонической болезнью // В кн.:
“Гипертоническая болезнь, атеросклероз и коронарная недостаточность”,
К.: “Здоров’я”. – 1991. – вып.23. – С.103-107. (Спостереження за
хворими, проведення ЕхоКГ, аналіз отриманих результатів, їх описання та
обговорення, підготовку статті до друку).

Свищенко Е.П., Купчинская Е.Г., Заноздра Н.С., Безродная Л.В., Радченко
В.В. Сравнительный анализ антигипертензивной активности антагонистов
кальция и адреноблокаторов при длительном лечении // Клиническая
медицина. – 1992. — №11-12. – С.34-37. (Приймала участь у спостереженні
за хворими, їх обстеженні, проводила статистичну обробку результатів,
описала їх).

Заноздра Н.С., Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Черногуз Л.С.
Кардиогемодинамика у больных гипертонической болезнью с различной
эффективностью антигипертензивной терапии // “Гипертоническая болезнь,
атеросклероз и коронарная недостаточность”, К.: “Здоров’я”. – 1993. –
вып.25. – С.88-93. (Приймала участь у спостереженні за значною частиною
хворих, їх лікуванні, досліджувала стан гемодинаміки, проводила
статистичну обробку та аналіз отриманих результатів, описала їх,
готувала статтю до друку).

Заноздра Н.С., Черногуз Л.С., Купчинская Е.Г., Крищук А.А., Савицкий
С.Ю., Попова Л.И. Влияние лечения на показатели гемодинамики и
концентрацию тестостерона в плазме крови у больных ювенильной
гипертензией // Клиническая медицина. – 1990. — №7. – С.89-92
(Спостереження за значною часткою хворих, дослідження гемодинаміки,
участь в проведенні аналізу отриманих результатів, їх описанні)

Заноздра Н.С., Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Безродная Л.В., Черногуз
Л.С. Гемодинамическое и кислородное обеспечение физической нагрузки у
больных гипертонической болезнью при длительном лечении анаприлином //
Кровообращение. – 1990. — №5. – С.45-47 (Спостереження за значною
часткою хворих, ЕхоКГ дослідження гемодинаміки, аналіз даних, написання
статті)

Свищенко Е.П., Купчинская Е.Г., Безродная Л.В., Радченко В.В. Влияние
длительного лечения антагонистами кальция на физическую
работоспособность больных гипертонической болезнью // Терапевтич. архив
– 1992. — №12. – С.76-79 (Спостереження за значною часткою хворих, їх
обстеження, аналіз даних, написання статті)

Свищенко Е.П., Купчинская Е.Г., Радченко В.В. Способ определения
адекватной дозы бета-адреноблокаторов для лечения гипертонической
болезни. Авторское свидетельство №1567979, зарегистрировано в
Государственном реестре изобретений СССР 1 февраля 1990г (аналіз даних)

Купчинская Е.Г., Безродная Л.В., Лизогуб В.Г. Влияние изоптина на
гипертрофию и функцию левого желудочка у больных гипертонической
болезнью // Тез. докладов “ІІІ конгресс ассоциации кардиологов стран
Центральной Азии” – Ташкент, 1997. – С.58-59. (Спостереження і лікування
значної частини хворих, дослідження стану гемодинаміки та гіпертрофії
лівого шлуночка, написання тезів).

Купчинская Е.Г., Безродная Л.В., Свищенко Е.П., Боброва Е.В. Влияние
верапамила на функцию миокарда у больных гипертонической болезнью с
различной динамикой его массы. // Тезисы: “Конгресс ассоциации
кардиологов стран СНГ, 1997г., Москва”, М., “Медиа сфера”, 1997. –
С.210. (Обстеження значної частини хворих, спостереження за ними під час
лікування, аналіз отриманих даних, підготовка тезів).

Купчинская Е.Г. Трехлетняя спонтанная динамика показателей гипертрофии
левого желудочка у больных гипертонической болезнью // Тез докл.:
“Российский национальный конгресс кардиологов. Кадиология, основанная на
доказательствах. Москва, 2000”, М., 2000. – С.163.

Купчинская Е.Г., Мищенко Л.А., Свищенко Е.П., Матова Е.А., Безродная
Л.В., Цирульнева Н.И. Влияние суточного ритма артериального давления на
характер ремоделирования левого желудочка и показатели его гипертрофии у
пациентов с гипертонической болезнью // Матеріали Української
науково-практичної конференції “Профілактика і лікування артеріальної
гіпертензії в Україні в рамках реалізації Національної програми. 2002р”.
Київ, 2002. – С.67-68. (Приймала участь в обстеженні хворих, формувала
групи, аналізувала отримані дані, готувала роботу до друку).

Купчинская Е.Г., Матова Е.А., Мищенко Л.А., Лизогуб И.В., Моспан М.П.
Влияние гипертрофии левого желудочка на состояние его диастолической
функции // Кардиология СНГ. – 2003. – Том 1, №1, приложение – С.154
(Приймала участь в обстеженні хворих, формувала групи, проводила
статистичну обробку і аналіз отриманих даних, готувала роботу до друку)

Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Безродная Л.В., Лизогуб В.Г. Гипертрофия
левого желудочка и некоторые гуморальные факторы у пациентов с
гипертонической болезнью // Ревматологічний журнал. – 2001, додаток. –
С.73 (Проведення ЕхоКГ дослідження, формування груп, статистична обробка
матеріалу, аналіз отриманих даних, підготовка до друку).

Купчинська О.Г. Трирічна динаміка показників гіпертрофії лівого шлуночка
у хворих на гіпертонічну хворобу. // Матеріали VI Конгресу кардіологів
України. – Київ, 2000. – С.66

Купчинська О.Г., Свіщенко Є.П. Цилазаприл. Вплив на гіпертрофію міокарда
та метаболізм іонізованого кальцію у хворих гіпертонічною хворобою //
1-й національний з’їзд фармакологів України. Сучасні проблеми
фармакології. м.Полтава,1995”. – Київ, 1995. – С.93 (Проводила
спостереження за значною часткою хворих, їх лікування, ехокардіографічне
дослідження, аналіз отриманих даних, написання тезів)

Купчинская Е.Г., Лизогуб В.Г., Свищенко Е.П., Безродная Л.В., Малышко
Л.Н. Влияние цилазаприла на гипертрофию и функцию левого желудочка у
больных гипертонической болезнью // “Актуальные вопросы кардиологии”.
ІІІ республиканский съезд кардиологов Беларуси совместно с Ассоциацией
кардиологов СНГ. Минск, 1994, часть 1. – С.51 (Проводила спостереження
за значною часткою хворих, їх лікування, ехокардіографічне дослідження,
аналіз отриманих даних, написання тезів)

Купчинская Е.Г., Заноздра Н.С., Свищенко Е.П., Черногуз Л.С., Безродная
Л.В. Влияние антигипертензивной терапии на массу миокарда и его
функциональное состояние у больных гипертонической болезнью // Тезисы
докладов І съезда кардиологов Казахстана. Алма-Ата, 1991. – С.11
(Проводила спостереження за значною часткою хворих, їх лікування, ЕхоКГ
дослідження, аналіз отриманих даних, написання тезів)

Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Черногуз Л.С., Боброва Е.В., Полищук
С.А., Примак Г.Ф. Применение исрадипина (ломира) при лечении
гипертонической болезни // Материалы республиканской научной конференции
“Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии болезней внутренних
органов”. Харьков, 1993. – С.141 (спостереження за значною часткою
хворих, їх лікування, ЕхоКГ дослідження, аналіз отриманих даних,
написання тезів)

Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Черногуз Л.С. Влияние капотена на массу
миокарда и его функциональное состояние у больных гипертонической
болезнью // Конгресс кардиологов Средней Азии и Казахстана. 1993г.).
Бешкек, 1993. – С.101 (участь у спостереженні за значною часткою хворих,
проводила ЕхоКГ дослідження, аналіз отриманих даних, написання тезів)

Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Безродная Л.В. Гипертрофия левого
желудочка и гомеостаз кальция у больных гипертонической болезнью в
процессе лечения // В кн.: “Конгресс ассоциации кардиологов стран СНГ
1997. Москва”,1997.– С.209 (спостереження за значною часткою хворих, їх
лікування, ЕхоКГ дослідження, аналіз отриманих даних, написання тезів)

Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Безродная Л.В., Малышко Л.Н., Боброва
Е.В. Влияние цилазаприла на гипертрофию миокарда левого желудочка и
метаболизм ионизированного кальция у больных эссенциальной гипертензией
// Укр. кардіол. ж. — 1996. — №3, додаток – С.143-174 (спостереження за
значною часткою хворих, їх лікування, ехокардіографічне дослідження,
аналіз отриманих даних, написання тезів)

Купчинська О.Г., Безродна Л.В., Чорногуз Л.С., Боброва О.В. Вплив
тривалого прийому антигіпертензивних препаратів на гіпертрофію міокарда
та його функціональний стан у хворих гіпертонічною хворобою // В кн.:
“ІV з’їзд кардіологів України. Тези доповідей. Дніпропетровськ, 1993р.”
Київ, 1993. – С.54 (спостереження за значною часткою хворих, їх
лікування, ехокардіографічне дослідження, аналіз отриманих даних,
написання тезів)

Купчинська О.Г., Заноздра М.С., Свіщенко Є.П., Чорногуз Л.С., Безродна
Л.В., Боброва О.В. Вплив антигіпертензивних препаратів різних класів на
міокард // В кн.: “ХІІІ з’їзд терапевтів України. Тернопіль, 1992”.
Київ, 1992. – Частина 1. – С.52-53 (спостереження за значною часткою
хворих, їх лікування, ехокардіографічне дослідження, аналіз отриманих
даних, написання тезів)

Заноздра Н.С., Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Черногуз Л.С. Гипертрофия
миокарда и его функциональное состояние у больных гипертонической
болезнью в процессе гипотензивной терапии// “Материалы ІІ съезда
кардиологов Узбекистана, 1988. С.113 (спостереження за значною часткою
хворих, їх лікування, ЕхоКГ дослідження, аналіз даних, написання тезів)

Заноздра Н.С., Черногуз Л.С., Купчинская Е.Г., Свищенко Е.П., Крищук
А.А., Безродная Л.В., Скупый С.М. Влияние гипотензивной терапии на
функциональное состояние миокарда и гормональный статус больных
артериальной гипертензией // В кн.: Санаторно-курортное лечение больных
с заболеваниями сердечно-сосудистой системы. – Одесса. – 1989. – С.45-46
(спостереження за значною часткою хворих, їх лікування, ЕхоКГ
дослідження, участь в аналізі отриманих даних, написанні роботи)

Радченко В.В., Купчинская Е.Г., Лизогуб И.В., Коркишко А.Л. Влияние
эналаприла малеата на массу миокарда и систолическую функцию левого
желудочка у больных гипертонической болезнью // Кардиология СНГ. – 2003.
– Том 1, №1, приложение. – С.240 (спостереження за значною часткою
хворих, їх лікування, ЕхоКГ, аналіз отриманих даних, написання тезів)

Купчинская Е.Г., Лизогуб Г.В. Особенности гемодинамики у больных с
разными типами гипертрофии левого желудочка // “Actualitati in
diagnosticul si tratamentul bolilor cardiovasculare conferinta a dona
stiintifica a Cardiologilor, 1996. – Chisinan, 1996. – P. 70
(Спостереження за значною часткою хворих, їх лікування, ЕхоКГ
дослідження, аналіз отриманих даних)

Svyshchenko E., Kupchinskaya E. Features of diastolic function essential
hypertensive patients with concentric and excentric left ventricular
hypertrophy // Amer. J. of Hypertension. – 1997. – Vol.10, N4, part II.
– Abstr. N1407. (Участь в обстеженні хворих і проведенні аналізу
результатів, формування груп).

Kupchinskaya E., Lizogub V. Bezrodnaya L., Svyshchenko E., Bobrova E.
Hemodinamic Effect of Isradipine in Patients with Hypertension, Left
Ventricular Hypertrophy and Heart Failure // The J. of Heart Failure. –
1998. – Vol.5, N1. – P.126 (ЕхоКГ обстеження, аналіз отриманих даних,
написання роботи).

Bobrova O., Kupchinskaya E., Bezrodnaya L. Relationship of Plasma
Natriuretic Hormone Content and Cardiac Cavities Dimension in Essential
Hypertension Patients // Amer. J. Hypertension. – 1998. – Vol.11, N4,
part 2. – P.170A (ЕхоКГ дослідження, аналіз отриманих результатів,
участь у написанні тезів).

Bezrodnaya L., Svyshchenko E., Kupchinskaya E., Bogdanova L. Insulin
resistance and intracellular calcium in hypertensive patients with and
without myocardial hypertrophy regression // Amer. J. of Hypertension. –
1999. – Vol.12, N4, part 2. – P.184 (ЕхоКГ дослідження частини хворих,
формування груп, аналіз даних, участь у написанні роботи).

Bezrodnaya L.V., Svyshchenko E.P., Kupchinskaya E.G., Matova E.A. Left
ventricular hypertrophy regression grade and ionized calcium under
antihypertensive treatment // J.of Hypert., 2000, V.18 (suppl2. Abstr.).
— P.22 (ЕхоКГ дослідження у частини хворих, аналіз даних, участь у
написанні роботи).

Radchenko V., Kupchinska E., Lizogub I. Left ventricular hypertrophy
regression in essential hypertensive patients under enalapril treatment
// Thirteenth European Meeting on Hypertension. Milan, Italy, 2003.
Abstracts Book. — P.S335. (Участь у спостереженні за хворими,
дослідження стану гемодинаміки та гіпертрофії лівого шлуночка, аналіз
отриманих даних, участь у написанні роботи).

Kupchinskaya E.G., Bobrova E.V., Swischenko E.P., Lizogub I.V., Charry
J.V. The Left Ventricular Hypertrophy and Atrial Natriuretic Peptide //
Amer. J. Of Hypertension. – May 2003. – Vol.16, N5, Part 2. – P.84A.
(ЕхоКГ дослідження, формування груп, аналіз даних, підготовка матеріалу
до друку і доповіді).

Kupchinskaya E.G., Bobrova E.V., Lizogub V.G., Bezrodna L.V. The Left
Ventricular Hypertrophy Influence upon Hemodinamic Changes in
Hypertensive Patients // Amer. J. Of Hypertension. – May 2003. – Vol.16,
N5, Part 2. – P.173A (ЕхоКГ дослідження, формування груп, аналіз даних).

Zanozdra N.S., Kupchinskaya E.G., Swishchenko E.P., Bezrodnaja L.V.,
Chernohus L.S. Myocardial hypertrophy and functional state in
hypertension patients at hypotensive treatment // Supplement to PJC
Philippine J. of Cardiology Abstracts from the XI World Congress of
Cardiology. Official Publication of the Heart Association. – February,
1990. – Vol.XIX, N1. – P.1626. (ЕхоКГ дослідження, формування груп,
аналіз даних, участь у підготовці матеріалу до друку).

Kupchinskaya E., Svishchenko E., Lizogub V., Bobrova E., Malyshko L.
Cilazapril: Effect on left ventricular performance at essential
hypertension // Forth international and 2ch Asian-Pacific symposium on
ACE inhibition, and other inhibitors of the Renin-Angiotensin system. –
1995. – Abstr.N F102 (ЕхоКГ дослідження, аналіз даних, підготовка
матеріалу до друку).

Bezrodnaya L., Svishchenko E., Kupchinskaya E. Nifedipine effect upon
left ventricular myocardium contractility related to its initial state
in hypertension // J. of Hypertension. – 1999. – Vol.17, Suppl.3. –
P.214 (ЕхоКГ дослідження у частини хворих, участь у формуванні груп,
аналізі даних, написанні роботи).

Lizogub V.G., Kupchynskaya E.G., Bezrodnaya L.V., Bobrova E.V.,
Svishchenko E.P. Left Ventricular Hypertrophy Regression: The Effect on
Heart Functional Exercise // J. of Hypertension. – 1996. – Vol.14,
suppl. 1. – P.S341 (ЕхоКГ дослідження, формування груп, аналіз даних,
участь у написанні тезів)

Svyshchenko E., Malyshko L., Kupchinskaya E., Bobrova E., Korchinskaya
O., Bogdanova L. Verapamil Effect on Systolic Myocardial Function in
Hypertensive Patients with Normal and Reduced Ejection Fraction // The
J. of Heart Failure. – 1996. – Vol. 3, N1. – P.29 (Poster114). (Участь у
спостереженні за значною частиною хворих, їх обстеженні, аналізі
результатів, написанні роботи)

Lizogub V., Kupchinskaya E., Bezrodnaya L., Svishchenko E. Isoptin: The
effect on left ventricular hypertrophy and its function in patients with
essential hypertension // Abstracts of the 6-th International Congress
on Cardiovascular Pharmacotherapy. Australia, Sidney, 1996. – Abstr.
N076. (ЕхоКГ дослідження, формування груп, аналіз даних, участь у
написанні роботи).

Kupchinskaya E., Svishchenko E., Bobrova E., Lizogub V. Calcium blockers
and angiotensinconverting enzyme inhibitors effect on left ventricular
hypertrophy in essential hypertension // Abstracts Book 5-th
International symposium on hypertension in the community. Israel,
Telaviv, 1994. – Poster N032 (ЕхоКГ дослідження, статистична обробка і
аналіз даних).

Svishchenko E., Bobrova E., Kupchinskaya E. Atrial natriuretic peptide
and left ventricular hypertrophy at essential hypertension // Seveth
European meeting on hypertension. Milan (Italy) – 9th-12th June, 1995. –
P.828 (ЕхоКГ дослідження, формування груп, аналіз даних, участь у
написанні роботи).

Bobrova E., Svishchenko E., Kupchinskaya E. Left ventricular hypertrophy
regression, renin and prostaglandin F2? at antihypertensive therapy //
In.: “15th Scientific Meeting of the International Society of
Hypertension, 1994”. Melbourne, 1994. – P.20 (Abstr. N1487). (ЕхоКГ
дослідження хворих, формування груп, аналіз даних, участь у написанні
роботи).

Bobrova E., Svishchenko E., Kupchinskaya E. Atrial natriuretic peptide
and left ventricular hypertrophy in essential hypertension patients //
In.: 12th Scientific meeting of the American Society of Hypertension. –
1997. – Abstr. N1309. (ЕхоКГ дослідження хворих, аналіз даних, участь у
написанні роботи).

Bezrodnaya L.V., Svyshchenko E.P., Bogdanova L.G., Kupchynskaya E.G.
Effect of cilazapril and nifedipine on insulin sensitivity in
hypertensive patients // J. of Hypertension. – 1998. – Vol.16, Suppl.2.
– P.S213 (Спостереження за значною частиною хворих, участь в їх
обстеженні та аналізі даних, написанні роботи).

Кupchinskaya E.G., Svyshchenko E.P., Bezrodnaya L.V., Lizogub V.G. The
effect of calcium blockers upon certain humoral factors: calcium
regulation and homeostasis in essential hypertension patients // J. of
Hypertension. – 1999. – Vol.17, Suppl.3 – P.S249 (Участь в обстеженні
хворих, формуванні груп, проведенні аналізу даних, написанні роботи)

Kupchinskaya E.G., Svishchenko E.P., Chernohus L.S. Features of
hemodynamic related to left ventricular hypertrophy characters and its
grade in essential hypertension // 23rd Congress of the International
Society of Internal medicine. Manila, Philippines, 1996. Congress
programme and book of abstracts. – P.189 (ЕхоКГ дослідження, формування
груп, аналіз даних, написання роботи).

Kupchinskaya E., Svishchenko E., Bezrodnaya L., Lizogub V., Bobrova E.
Cilazapril and verаpаmil action on left ventricular hypertrophy and Ca2+
metabolism in essential hypertension // Abstracts of papers to be
presented at the 7th International Symposium on Cardiovascular
Pharmacotherapy. Jerusalem, Israel. June 1-5, 1997. – P329. (ЕхоКГ
дослідження хворих, формування груп, аналіз даних, участь у написанні
тезів).

АНОТАЦІЯ

Купчинська О.Г. Гіпертрофія лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну
хворобу. Патогенетичні механізми. Шляхи медикаментозної корекції. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за
спеціальністю 14.01.11 – кардіологія. – Інститут кардіології ім.акад.
М.Д.Стражеска АМН України. Київ, 2004.

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності лікування хворих
на гіпертонічну хворобу (ГХ) на ґрунті вивчення патогенетичних ланок
ремоделювання (РЛШ) і гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), функціонального
стану міокарда та його динаміки під впливом антигіпертензивних
препаратів. На підставі комплексного обстеження 478 хворих на ГХ
визначено зв’язок показників добового ритму артеріального тиску (АТ) і
гуморальних систем регуляції із збільшенням індексу маси міокарду ЛШ і
типами ГЛШ, охарактеризовано стан систолічної і діастолічної функції
(ДФ) ЛШ, добового профілю АТ, гемодинамічного забезпечення фізичного
навантаження (ФН) при різних типах РЛШ і ступенях ГЛШ. Виявлено значну
гетерогенність ексцентричної ГЛШ за функціональним станом ЛШ, характером
гемодинамічного забезпечення ФН, частотою порушень добового ритму АТ, на
підставі чого запропоновано виділяти пацієнтів із значною дилатацією ЛШ
в окрему групу. Визначено найбільш несприятливі типи РЛШ – концентричну
ГЛШ і ексцентричну ГЛШ із значною дилатацією порожнини ЛШ. Встановлено,
що збільшення ступеню ГЛШ супроводжується збільшенням реактивності
гуморальних регуляторних систем, зменшенням індексів скоротливості ЛШ,
погіршенням його ДФ і гемодинамічного забезпечення ФН, незважаючи на
збереження показників насосної функції в стані спокою в межах нормальних
значень. Виявлено, що тип РЛШ впливає на зв’язки між показниками
структури, систолічної і діастолічної функції ЛШ, і толерантності хворих
до ФН. Розроблено диференційовані підходи до довготривалого застосування
антигіпертензивних препаратів різних груп з урахуванням вихідного типу
ГЛШ хворих на ГХ.

Ключові слова: гіпертонічна хвороба, лівий шлуночок, ремоделювання,
гіпертрофія, систолічна і діастолічна функція, гуморальні фактори,
артеріальний тиск, лікування.

АННОТАЦИЯ

Купчинская Е.Г. Гипертрофия левого желудочка у больных гипертонической
болезнью. Патогенетические механизмы. Пути медикаментозной коррекции. –
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по
специальности – 14.01.11 – кардиология. – Институт кардиологии им. акад.
Н.Д.Стражеско АМН Украины, г.Киев, 2004

Основные положения диссертации основаны на результатах комплексного
обследования 478 больных гипертонической болезнью (ГБ) с учетом типа
ремоделирования левого желудочка (РЛЖ) и степени его гипертрофии (ГЛЖ).
Доказана гетерогенность группы больных ГБ с эксцентрической ГЛЖ (ЭГЛЖ) и
целесообразность выделения пациентов с ЭГЛЖ и значительной дилатацией
полости ЛЖ в отдельную группу в связи с наличием у них более
существенных нарушений функции ЛЖ, гемодинамического обеспечения
дозированной физической нагрузки (ФН) и суточного ритма артериального
давления (АД). На основании полученных данных выделены наиболее
неблагоприятные типы ГЛЖ – концентрическая (КГЛЖ) и ЭГЛЖ со значительной
дилатацией полости ЛЖ (ЗДЛЖ).

Выявлено, что при ГБ увеличение индекса массы миокарда (ИММ) ЛЖ
ассоциируется с повышением среднесуточного, среднедневного,
средненочного и офисного артериального давления (АД), его
вариабельности, утреннего прироста и его скорости, недостаточным
снижением в период сна, а также с увеличением стресс-реактивности,
повышением содержания в крови альдостерона, пролактина, предсердного
натрийуретического пептида. Определенное влияние на взаимосвязь этих
показателей оказывает тип ремоделирования ЛЖ.

Установлено, что увеличение степени гипертрофии ЛЖ сопровождается
увеличением реактивности гуморальных систем регуляции, уменьшением
индексов сократимости миокарда, ухудшением диастолического наполнения ЛЖ
и гемодинамического обеспечения ФН, несмотря на нормальные значения
показателей насосной функции ЛЖ в условиях покоя. При выраженной ГЛЖ
возрастает негативное влияние повышения АД на показатели диастолы ЛЖ.
Обнаружена зависимость влияния увеличения толщины стенок ЛЖ на
показатели диастолы и пороговую мощность ФН от типа РЛЖ. У больных с
КГЛЖ увеличение толщины стенок ЛЖ ассоциируется с ухудшением его
диастолической функции и уменьшением пороговой мощности ФН, у больных с
эксцентрической ГЛЖ – существенно на них не влияет, а у пациентов со
значительной дилатацией полости ЛЖ – имеет компенсаторное значение,
ассоциируясь с увеличением пороговой мощности ФН. Установлено влияние
типа РЛЖ на связь скоростных показателей диастолы с фракцией выброса
(ФВ): у пациентов с КГЛЖ замедление скорости раннего наполнения ЛЖ
ассоциируется с уменьшением ФВ, а у больных с ЭГЛЖ связь между этими
показателями отсутствует.

Установлено, что существенное уменьшение ИММЛЖ под влиянием длительного
приема пропранолола, атенолола, лабеталола, верапамила, нифедипина,
исрадипина и ингибиторов АПФ (ИАПФ) наблюдается только у больных с
исходной ГЛЖ и обусловлено уменьшением толщины стенок ЛЖ, что
способствует нормализации его геометрии у пациентов с ее исходным
концентрическим типом. При этом блокаторы бета-адренорецепторов и
верапамил существенно не влияют на величину полости ЛЖ, а ИАПФ и
исрадипин способствуют ее уменьшению у больных с ЭГЛЖ и не изменяют у
больных с КГЛЖ. Выявлено различное влияние препаратов на индексы
сократимости ЛЖ. Показано, что эпизодический прием антигипертензивных
препаратов в течение трех лет больными с мягкой и умеренной артериальной
гипертензией даже при отсутствии увеличения АД за этот период
сопровождается появлением или прогрессированием признаков ГЛЖ, что
свидетельствует о прогрессировании заболевания.

Ключевые слова: гипертоническая болезнь, левый желудочек,
ремоделирование, гипертрофия, систолическая и диастолическая функция,
гуморальные факторы регуляции, артериальное давление, лечение.

ANNOTATION

Kupchinskay O.G. Left Ventricular Hypertrophy on Patients with Essential
Hypertension. Pathogenetic Mechanisms. Ways of Medical Correction.
Manuscript.

Thesis for a scientific degree of doctor of medical sciences in
speciality 14.01.11 – Cardiology. — M.D.Strazhesko Institute of
Cardiology, Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2004.

Thesis is devoted to the problem of improvement of treatment of the
patients with essential hypertension (EH) while studying pathogenetic
chains of left ventricular (LV) remodelling (LVR) and hypertrophy (LVH),
functional state of the myocardium and its dynamics under the influence
of antihypertensive drug therapy. On the basis of complex examinations
of 478 patients with EH, there was defined the influence of the arterial
blood pressure (ABP) and humoral systems of regulations on the encrease
of the LV myocardial mass (LVMM), was given the description of the state
of the systolic (SF) and diastolic functions (DF) of LV, twenty-four
hours profile ABP hemodynamical maintenance of the physical efforts (PE)
with different types of LVR and stages of LVH. It had been found own
that increasing of the stage of LVH is accompanied by decreasing of the
indeces of contraction of the LV, deterioration of its DF and
hemodynamical provision of the PE in spite of preserving of indicators
of the pumping function in the state of rest in the limits of normal
indeces, increasing of the responding function of the humoral related
systems. It had been discovered that the type of the pathogenetic chains
of LVR influences the correlation of indeces of the structure,
hemodynamics and tolerance to PE. The most unfarourable type of the LVR,
concentric and excentric LVH with considerable dilatation of the cavity
of the LV have been defined. Differential approaches towards long term
usage of antihypertensive drugs of different groups considering the
primary type of LVH have been worked out.

Key words: essential hypertension, left ventricular, remodelling,
hypertrophy, systolic and diastolic function, humoral factors, arterial
blood pressure, treatment.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

А – швидкість пізнього діастолічного наповнення лівого шлуночка;

АГ – артеріальна гіпертензія;

АП – артеріальна податливість;

АПФ – ангіотензинперетворюючий фермент;

АР – адренорецептори;

АРП – активність реніну плазми;

АТ – артеріальний тиск;

В – варіабельність;

ВЕМ – велоергометрія;

ВМН – внутрішньоміокардіальна напруга;

ВТС – відносна товщина стінок лівого шлуночка;

ГЛШ – гіпертрофія лівого шлуночка;

ГТТ – глюкозо-толерантний тест;

ГХ – гіпертонічна хвороба;

ДД – діастолічна дисфункція;

ДІ – добовий індекс;

ДМАТ – добове моніторування артеріального тиску;

ДАТ – діастолічний артеріальний тиск;

ДРАТ – добовий ритм артеріального тиску;

ДТ – час падіння швидкості раннього діастолічного наповнення лівого
шлуночка;

ДФ – діастолічна функція;

Е – швидкість раннього діастолічного наповнення лівого шлуночка;

ЕГЛШ – ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка;

ЕГЛШб – ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка без значної дилатації
його порожнини;

ЗДЛШ – значна дилатація лівого шлуночка;

ЗПСО – загальний периферичний судинний опір;

ІАПФ – інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту;

ІКДР – індекс кінцево-діастолічного розміру лівого шлуночка;

ІММЛШ – індекс маси міокарду лівого шлуночка;

ІМС – індекс міокардіальної скоротливості;

ІРІ – імуно-реактивний інсулін;

КАП – концентрація альдостерону в плазмі;

КГЛШ – концентрична гіпертрофія лівого шлуночка;

КДР – кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка;

КРЛШ – концентричне ремоделювання лівого шлуночка;

КСР – кінцево-систолічний розмір лівого шлуночка;

ЛП – ліве передсердя;

ЛШ – лівий шлуночок;

ММЛШ – маса міокарді лівого шлуночка;

МШП – міжшлуночкова перегородка;

ПД – подвійний добуток;

ПІР – період ізоволюмічного розслаблення лівого шлуночка;

ПНУП – передсердний натрійуретичний пептид;

САТ – систолічний артеріальний тиск;

Сден – середньоденний;

Сдоб – середньодобовий;

СІ – серцевий індекс;

Сніч – середньонічний;

СФ – систолічна функція;

Тз – товщина задньої стінки лівого шлуночка;

Тм – товщина міжшлуночкової перегородки;

УІ – ударний індекс;

ФВ – фракція викиду;

ФН – фізичне навантаження;

ЧСС – частота серцевих скорочень;

Wn – потужність порогового навантаження.

PAGE 1

PAGE 45

PAGE 44

До лікування

Лікування

До лікування

Лікування

Похожие записи