МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М. ГОРЬКОГО

НОВОСЕЛЬСЬКА ВІКТОРІЯ ВАЛЕРІЇВНА

УДК 615.099.057+613.6:546.26]-084:622-058.243

Гігієнічне обґрунтування профілактики отруєнь монооксидом вуглецю у
гірників вугільних шахт

14.02.01 – гігієна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М.
Горького МОЗ України.

Науковий керівник:

Доктор медичних наук, професор Ніколенко Віктор Юрійович, Донецький
державний медичний університет ім. М. Горького, професор кафедри
професійних захворювань і радіаційної медицини.

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Агарков Володимир Іванович, Донецький
державний медичний університет ім. М. Горького, завідувач кафедри
соціальної медицини, організації охорони здоров’я та історії медицини.

Доктор медичних наук, старший науковий співробітник Передерій Григорій
Семенович, Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу
та вугільної промисловості, м. Донецьк, заступник директора з наукової
роботи.

Провідна установа:

Інститут медицини праці, відділ професійної патології, АМН України, м.
Київ.

Захист відбудеться “27” вересня 2006 р. об 11.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 в Донецькому державному
медичному університеті ім. М. Горького за адресою: 83003, Україна, м.
Донецьк, пр.Ілліча, 16.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького
державного медичного університету ім. М. Горького за адресою: 83003,
Україна, м. Донецьк, пр.Ілліча, 16.

Автореферат розісланий “23” серпня 2006 р.

Вчений секретар

cпеціалізованої вченої ради

д.мед.н. професор І.І. Солдак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ураження гірників вугільних шахт в результаті впливу
токсичних факторів виробничого середовища зумовлюють велику кількість
захворювань і втрату працездатності внаслідок цього (Кобец Г.П. и др.,
1992; Мухін В.В., 2000; Брюханов А.м., 2004).

Збільшення глибини шахт понад 1000 м обумовило погіршення
гірничо-геологічних умов, підвищення температури повітря у гірничих
виробках, зростання кількості раптових викидів вугільного пилу й газу,
вибухів і пожеж. Сьогодні підприємства вугільної промисловості
залишаються найбільш небезпечними для здоров’я працівників, ризик
розвитку професійних захворювань і травмування у цій галузі в 5-10 разів
вищий, ніж в інших галузях промисловості (Мухін В.В., Передерій Г.С.,
2000).

Останнім часом спостерігається збільшення кількості виробничих аварій,
які супроводжуються гострими отруєннями монооксидом вуглецю і призводять
до масового ураження працівників. Найбільша кількість постраждалих
реєструється серед гірників вугільних шахт під час пожеж і вибухів
метану, суміші рудникового газу з вугільним пилом. Питома вага
постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю складає
59,3 % від загальної кількості постраждалих внаслідок виробничих отруєнь
(Ніколенко В.Ю., 2000; Ластков Д.О., 2000).

Механізми дії монооксиду вуглецю характеризуються розвитком гемічної
гіпоксії з різким зменшенням надходження кисню до мозку, нейрони якого
дуже чутливі до кисневої недостатності. Усе це призводить до формування
уражень нервової системи з проявами недостатності кровообігу головного
мозку й ознаками енцефалопатії і вегетативно-судинної дистонії (ВСД).
Звідси виникають значні труднощі при виборі обґрунтованої патогенетичної
терапії отруєння (Даценко І.І., 1971; Кундієв Ю.І., 2001).

Несприятлива ситуація, що склалася відносно умов праці, професійної
захворюваності і виробничого травматизму в вугільній промисловості,
спричинила збільшення долі робітників, які користуються пільгами й
компенсаціями, до 47,1 % від загальної кількості працюючих. При цьому на
компенсацію збитків, заподіяних здоров’ю працівників у шкідливих і
небезпечних умовах праці, використовується у 20 разів більше коштів, ніж
на їхнє покращання. Економічні збитки галузі у зв’язку з виплатами за
професійними захворюваннями досягли 2 ( від собівартості вугілля.

Оцінка динаміки інвалідності й наслідків отруєнь монооксидом вуглецю у
гірників, виявлення основних причин їхнього виходу на інвалідність
дозволить розробити ефективні заходи, спрямовані на проведення
адекватних програм вторинної профілактики, реабілітації, відновлення
працездатності, реалізація яких сприятиме зниженню рівня інвалідизації
внаслідок перенесених отруєнь монооксидом вуглецю.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Базовою для
підготовки дисертаційної роботи була НДР “Розробка критеріїв оцінки
втрати професійної працездатності у хворих на професійні захворювання”
(№ держреєстрації 0103U000446, 2003-2004 р.р.). Авторка була
співвиконавцем роботи і безпосередньо вивчала стан здоров’я гірників
вугільних шахт Донбасу, постраждалих внаслідок гострого отруєння
монооксидом вуглецю, здійснювала обстеження постраждалих гірників після
проведення реабілітаційних заходів, узагальнювала, математично
опрацьовувала та аналізувала дані, отримані у роботі.

Мета дослідження: розробити заходи профілактики наслідків отруєнь
монооксидом вуглецю у гірників вугільних шахт на підставі гігієнічної
оцінки умов та ризику виникнення й впливу інтоксикацій на постраждалих.

Задачі дослідження:

1. Вивчити захворюваність й інвалідність при отруєннях монооксидом
вуглецю в гірників вугільних шахт Донбасу.

2. Проаналізувати й узагальнити гігієнічну оцінку шахт з найбільшою
кількістю постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю.

3. Визначити особливості перебігу гострого отруєння монооксидом вуглецю
в гірників вугільних шахт.

4. Розробити заходи вторинної профілактики наслідків гострих отруєнь
монооксидом вуглецю в гірників вугільних шахт.

Об’єкт дослідження – гірники вугільних шахт, що зазнали гострого
отруєння монооксидом вуглецю.

Предмет дослідження – функціональний стан та біохімічні показники
гірників (безпосередньо після випадку гострого отруєння та після
проведення реабілітації), висновки ЛКК кліники професійних захворювань,
обліково-статистичні форми по захворюваності з тимчасовою втратою
працездатності, посильні листи та рішення МСЕК, гірничо-геологічні
характеристики шахт (категорійність за метаном, гірничими ударами,
раптовими викидами газу та вугілля, глибиною та кутом залягання
пластів).

Методи дослідження – гігієнічні (виміри концентрації монооксиду вуглецю,
визначення гірничо-геологічних характеристик шахт, де найбільш часто
траплялися випадки отруєнь монооксидом вуглецю, узагальнена оцінка умов
праці постраждалих), фізіологічні (визначення часу зорово-моторної
реакції, швидкість переробки інформації, електричний опір шкіри,
кількість зроблених помилок), клініко-біохімічні (опитування за
неврологічним анамнестичним опитувальником проф. К.Ф. Клаусена,
дослідження функції вегетативної нервової системи та вестибулярного
апарату, загальний аналіз крові, вміст карбоксигемоглобіну у крові,
біохімічні показники крові), валеологічні (захворюваність,
інвалідність), статистичні методи досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів.

Встановлено особливості формування вегетативних (порушення
функціонування вегетативної нервової системи переважно за
симпатикотонічним типом, тахікардія, підвищення тонусу судин головного
мозку, зменшення кровообігу в магістральних судинах), психофізіологічних
(зниження швидкості зорово-моторної реакції, зменшення кількості
переробленої інформації) та біохімічних (помірний лейкоцитоз,
нейтрофільоз зі зміщенням формули вліво, відносна лімфопенія, підвищення
концентрації сечової кислоти й активності ксантиноксидази) порушень у
гірників, постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю.

Вперше доведено ефективність використання в комплексній реабілітації
гірників з отруєннями монооксидом вуглецю альфа-ліпоєвої кислоти в
поєднанні з сеансами гіпербаричної оксигенації.

Встановлено зв’язок між кількістю випадків гострих отруєнь монооксидом
вуглецю та категорійністю шахт за метанонебезпечністю, раптовими
викидами вугілля і газу, збільшенням глибини залягання пластів.

Виявлено сезонний підйом частоти виникнення гострих отруєнь, який
свідчить про їх перевагу в теплий період року (квітень-вересень).

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено схему вторинної
профілактики наслідків гострого отруєння гірників монооксидом вуглецю.
Опрацьована схема сприяє зменшенню рівня інвалідизації серед
постраждалих. Видано інформаційний лист “Комплексна реабілітація
гірників при гострих отруєннях монооксидом вуглецю з застосуванням
альфа-ліпоєвої кислоти”, отримано деклараційний патент України „Спосіб
корекції вестибулярної дисфункції організму, що виникає внаслідок
гострого отруєння монооксидом вуглецю”, матеріали яких впроваджено у
Донецькій обласній клінічній лікарні професійних захворювань (акт
впровадження від 01.12.2004 р.).

Матеріали дисертації впроваджено у навчальний процес на кафедрі
загальної гігієни та екології Тернопільського державного медичного
університету ім. І.Я. Горбачевського (акт впровадження від 25.05.2004
р.) та у навчальний процес передатестаційного циклу “Професійні
захворювання” на факультеті післядипломної освіти Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького (акт впровадження від 18.05.2005
р.).

Особистий внесок здобувача. Здобувачкою особисто виконано планування
досліджень, окреслено мету, визначено задачі і сформульовано наукові
положення роботи, здійснено літературний та інформаційний пошук, збір,
аналіз, електронний облік, математичне опрацювання та інтерпретація
результатів дослідження. Авторкою не були використані наукові результати
та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації було оприлюднено
на IX Конгресі Світової федерації українських лікарських товариств
(СФУЛТ) (Луганськ, 2002 р.), 57-й Науково-практичній конференція
студентів і молодих вчених Національного медичного університету ім. О.О.
Богомольця “Актуальні проблеми сучасної медицини” (Київ, 2002 р.),
Науково-практичній конференції “Організація токсикологічної допомоги в
Україні” (Київ, 2002 р.), конференції “Нові підходи в медичній
реабілітації“ (Донецьк, 2003 р.), 65-й підсумковій конференції СНТ ім.
М.Д. Довгяло “Актуальні проблеми клінічної, експериментальної,
профілактичної медицини та стоматології” ДонДМУ (Донецьк, 2003 р.), VII
Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених (Тернопіль,
2003 р.), xiv з’їзді гігієністів України (Дніпропетровськ, 2004 р.),
Регіональній науково-практичній конференції “Артеріальна гіпертензія:
виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування”
(Івано-Франківськ, 2004 р.), Науково-практичній конференції студентів та
молодих вчених “Актуальні проблеми клінічної, експериментальної,
профілактичної медицини та стоматології” (Донецьк, 2005 р.),
Всеукраїнській науково-практичній конференції „Підготовка сімейних
лікарів та моделі впровадження сімейної медицини в Україні”(Чернівці,
2005 р.).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано у 6 наукових фахових
виданнях, 11 матеріалах і тезах конференцій, 1 деклараційному патенті на
винахід України, 1 інформаційному листі.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів,
висновків та списку використаних джерел, викладена на 175 сторінках
комп’ютерного тексту. Робота містить 23 таблиці на 13 сторінках, 37
рисунків на 11 сторінках. Список використаних джерел включає 188
вітчизняних та іноземних найменувань на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал і методи дослідження.

Проведено збір матеріалів відповідно до характеристик вугільних шахт за
метанонебезпечністю, глибиною та кутом залягання вугільних пластів,
раптовими викидами вугілля та газу.

Проведено аналіз умов праці на робочих місцях гірників основних фахів на
шахтах з найбільшим числом постраждалих, і проведено їхнє узагальнення.

В умовах стаціонару Обласної клінічної лікарні професійних захворювань
було обстежено 455 осіб, що перенесли гостре отруєння монооксидом
вуглецю, серед яких було 316 гірників, працюючих у вугільних шахтах
Донбасу, підземний стаж роботи яких від 1 до 29 років, і 80 осіб,
постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю на
невугільних підприємствах. Оцінку їхнього стану проводили за
результатами рішень ВЕК Обласної клінічної лікарні професійних
захворювань за 1991-2002 роки. Контрольну групу становили
59 здорових гірників, яких було відібрано методом випадкової вибірки,
рандомізовані за віком, стажем та умовами праці. 83 гірники, вік яких
становив від 19 до 65 років, середній вік (38,5(1,2) років, підземний
стаж від 0,5 до 34 років, в середньому (13,1(1,0) років, з гострим
отруєнням монооксидом вуглецю пройшли поглиблене клініко-функціональне
обстеження в умовах стаціонару.

30 постраждалим було проведено курс гіпербаричної оксигенації (ГБО) із
застосуванням альфа-ліпоєвої кислоти (АЛК) (Деклараційний патент України
на винахід №20040503373 від 17.01.2005, Бюл. № 1).

Матеріали щодо інвалідності 166 гірників, які зазнали гострого отруєння
монооксидом вуглецю і втратили професійну працездатність, отримані на
професійних МСЕК із журналів реєстрації постраждалих за дванадцять
років.

Визначення вмісту монооксиду вуглецю проводилося оптико-акустичним
методом за допомогою газоаналізатора ГМК–3 (РД 52.04.186-89 “Методы
определения концентрации оксида углерода”).

Психофізіологічні дослідження (час зорово-моторної реакції, швидкість
переробки інформації, електричний опір шкіри, кількість зроблених
помилок) виконували за допомогою пристрою для функціональної діагностики
стану організму людини “Діагноз 2 МА” (Лях Ю.Е., 1989).

Дослідження функції вегетативної нервової системи проводили шляхом
оцінки загального та місцевого її тонусу за допомогою спеціального
опитника А.М. Вейна (Вейн А.М. та співавт., 1991). Стан
вестибулярного аналізатора оцінювали за 20-бальною шкалою
експрес-діагностики (Ніколенко В.Ю. і співавт., 2003). Проводили
дослідження серцево-судинної системи (електрокардіограма (ЕКГ),
варіаційна пульсометрія, артеріальний тиск, частота серцевих скорочень,
реоенцефалографія (РЕГ) (Зенков Л.Р., Ронкін М.А., 1991). ЕЕГ записували
на восьмиканальному електроенцефалографі моделі “Nihon Konden”, а криві
класифікували за системою Є.А. Жирмунської.

Біохімічні й гематологічні дослідження (загальний аналіз крові,
білірубін загальний, прямий білірубін, непрямий білірубін,
аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (АСТ), загальний
білок, сечова кислота; електроліти – К, Na; мікроелементи – Fe, Ca, Mg,
Pb, Zn, Cо, Cu, Mn) проводили на цитологічному аналізаторі COBAS EMIRA
(фірми Lo ROCHE, Австрія) та біохімічному аналізаторі COBAS EMIRA (фірми
Lo ROCHE, Австрія).

При оцінці ефективності вторинної профілактики наслідків гострих отруєнь
монооксидом вуглецю у гірників враховували динаміку об’єктивного стану
постраждалих, результати клініко-лабораторних та функціональних
обстежень.

), обчислювали коефіцієнт кореляції (r), критерії Стьюдента (t),
Вілкоксона (W), Хі-квадрат ((2), достовірність показників (р). Проводили
факторний аналіз.

Результати досліджень та їх обговорення. Наслідки гострих отруєнь
монооксидом вуглецю у гірників вугільних шахт зумовлюють велику
кількість захворювань і втрату працездатності в результаті цього в
більшості постраждалих.

Аналіз питомої ваги отруєнь монооксидом вуглецю серед гірників і
робітників інших підприємств протягом 12 років засвідчив велику
відмінність за роками, коли отруєння монооксидом вуглецю у гірників
становили від (33,3±19,2) % (1995 рік) до 100 % (1991 і 1993 роки) .

Установлено, що кількість постраждалих внаслідок отруєння монооксидом
вуглецю може коливатись з амплітудою у 2-20 разів і більше з року в рік
(рис. 1).

випадки, %

роки дослідження

Рис. 1. Порівняльна характеристика питомої ваги постраждалих внаслідок
гострого отруєння монооксидом вуглецю на вугільних підприємствах і інших
підприємствах

? – вугільні підприємства, ? – інші підприємства.

З метою виявлення причин нерівномірного розподілу випадків гострих
отруєнь монооксидом вуглецю на шахтах Донбасу, проведено гігієнічну
оцінку гірничо-геологічних характеристик цих шахт, яка наведена у табл.
1.

Таблиця 1

Гірничо-геологічні характеристики шахт Донецької області, на яких
найбільш часто реєструвались випадки гострих отруєнь монооксидом вуглецю

Шахта Глибина залягання пластів, м Кут заляган-ня пластів, град
Метанонебез-печність, категорія Небезпеч-ність щодо гірничих ударів
Потуж-ність пластів, м

ім. Ю.О. Гагаріна 830-950 43-77 надкатегорійна небезпечна 0,90

„13-БІС” 800 5-27 надкатегорійна безпечна 0,65-1,8

ім. О.О. Скочинського 1050-1265 0-20 надкатегорійна небезпечна 0,80-1,00

ім. К. Маркса 750 – 875 35-75 надкатегорійна небезпечна 1,01

„Кочегарка” 970-1080 43-77 надкатегорійна небезпечна 0,78

„Краснолиман-ська” 523 6-30 надкатегорійна небезпечна 1,92

„Україна” 405 7-38 3 безпечна 1,15

ім. О.Ф. Засядька 875-1250 8-14 надкатегорійна небезпечна 0,80–1,85

„Октябрьська” 385-1080 9-12 1 безпечна 1,80–2,70

Найбільша кількість випадків гострих отруєнь (58,75±3,18) % реєструється
на шахтах з положистим заляганням пластів (від 0° до 18°). На шахтах з
похилим (від 19° до 35°) і крутим (від 56° до 90°) заляганням пластів
випадки гострих отруєнь реєструються в (27,50±2,88) % і (13,75±2,22) %,
відповідно, що, очевидно, пов’язано із особливостями вентиляції цих
пластів.

При аналізі залежності кількості випадків гострих отруєнь від глибини
залягання пластів, відзначено, що в глибоких шахтах (глибина залягання
пластів 700 м і більше) потерпілі з отруєннями реєструються в 3,8 рази
частіше, ніж у неглибоких, і складають, відповідно, (79,2±2,6) % і
(20,8±2,6) % випадків, що узгоджується з даними літератури про
підвищення виділення метану з поглибленням шахт, що, у свою чергу,
збільшує ймовірність виникнення вибухів і пожеж у глибоких виробках
(Брюханов А.М., 2004). Це підтверджують і отримані дані про те, що
(60,0±15,5) % шахт з найбільшою кількістю потерпілих внаслідок гострого
отруєння були небезпечними щодо раптових викидів пилу і газу та гірничих
ударів.

При аналізі кількості випадків отруєнь у гірників залежно від пори року
відзначено, що найбільш часто отруєння стаються навесні (39,9±2,8) %
випадків і влітку (33,5±2,6) %.

Відповідно до результатів контрольних вимірів залишкових концентрацій
монооксида вуглецю під час аварій у вугільних шахтах, вони становили
0,1 – 6,0 об. %

Рівень захворюваності на гострі отруєння монооксидом вуглецю за період
дослідження на шахтах з великою кількістю випадків отруєнь (шахта ім.
О.Ф. Засядька та ім. О. О. Скочинського)
змінювався від от 0,83 до 49,4 випадків на 10000 гірників.

Практично всі шахти (90,0±9,5) %, де реєструвалася найбільша кількість
потерпілих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю, були
надкатегорійними за метаном. Питома вага потерпілих на цих шахтах
складає (95,8±1,3) % від загальної кількості потерпілих.

Стан гірників, постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом
вуглецю, в більшості випадків 85,4 % (270 гірників) характеризувався як
легкий, у 12,7 % (40 гірників) випадків – середньої тяжкості і в 1,9 %
випадків (6 гірників) – як тяжкий, що свідчить про переважну кількість
легких випадків отруєння.

Гірники з гострими отруєннями монооксидом вуглецю розподілялись за віком
таким чином: 20-30 років – 69 осіб (21,8 %), 31-40 років – 126 гірників
(40,0 %), 41-50 років – 76 гірників (24,0 %), 51 та більше років – 45
гірників (14,2 %), з чого випливає: більша кількість гірників була
працездатного віку, що має значення для тимчасової та стійкої втрати
працездатності.

Визнано працездатними у своїй професії 37,2 % (89) гірників, 34,3 % (82
постраждалих) потребували додаткових лікувально-реабілітаційних заходів,
19,7 % (47 постраждалих) тимчасово переводилися на роботи в полегшених
умовах і 8,8 % (21 постраждалий) потребували підтвердження стійкої
втрати працездатності.

Факторний аналіз виявив найбільш доцільною наявність двох факторів. До
першого – головного – фактора увійшли: прогноз працездатності (найбільше
абсолютне значення коефіцієнта кореляції – 0,91), перебування на „листку
непрацездатності” (на другому місці) й тяжкість стану у гострому
періоді. Таким чином, цей фактор був клінічно-експертним. Другий фактор
включав тільки стажо-вікову характеристику. Він виступає окремим,
незалежним від ознак головного фактора. Рівень несприятливих виробничих
умов, що характеризував повсякденні умови праці гірників, не виявив
достовірних зв’язків. Він не значився ані в першому, ані в другому
факторі. Тим самим результати факторного аналізу ще раз, вже на рівні
складної багатовимірної взаємодії ознак, підтвердили отримані раніше
висновки про наявність стійких клінічних наслідків у постраждалих
гірників. Ось чому на МСЕК було направлено близько половини постраждалих
гірників (51,6±2,8) %, які зазнали гострого отруєння монооксидом
вуглецю.

Стан постраждалих від отруєння монооксидом вуглецю гірників зі стійкою
втратою працездатності у (20,2±3,1) % (33 гірники) випадків
характеризувався як середньої тяжкості, в (3,7±1,5) % (6 гірників)
випадків – як тяжкий, у більшості випадків (76,1±3,3) % (124 гірники) –
як легкий.

Гірники з гострими отруєннями монооксидом вуглецю, котрі мають стійку
втрату працездатності, поділялись за віком таким чином: 20-30 років –
44 постраждалих (27,0±3,5) %, 31-40 років – 54 постраждалих (33,1±3,7)
%, 41-50 років – 41 постраждалий (25,2±3,4) %, 51 та більше років – 24
постраждалих (14,7±2,8) %. Особливо слід відзначити, що вік до 40 років
мали (61,3±3,8) % гірників із стійкою втратою працездатності, що
свідчить про інвалідизацію працездатних за віком гірників.

Інженерно-технічний персонал серед гірників зі стійкою втратою
працездатності внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю складав
лише невеликий відсоток: (9,8±2,3) % (16 гірників). Представники
допоміжних гірничих спеціальностей становили відповідно (35,0±3,7) % (57
постраждалих). Найбільшу питому вагу становили робітники основних
гірничих спеціальностей (гірники очисних вибоїв, вибійники, прохідники)
– (55,2±3,9) % (90 гірників).

Ураження нервової системи посідають перше місце при отруєннях
монооксидом вуглецю, особливо при типовій формі отруєння, а найчастішим
симптомом при отруєнні монооксидом вуглецю є головний біль, який
відзначали (77,1±4,6) % постраждалих.

Вегетативна симптоматика в постраждалих внаслідок гострого отруєння
монооксидом вуглецю проявлялась перш за все нудотою (63,8±5,3) %,
дурнотою (45,8±5,5) %, блюванням (37,3±5,3) %, прискореним серцебиттям
(24,1±4,7) %. Значно рідше отруєння супроводжувалось втратою свідомості
(колапсом) (16,9±4,1) % і пітливістю (18,1±4,2) %, що свідчить про
виражену токсичну дію монооксиду вуглецю навіть при легких формах
отруєння.

При виконанні ортостатичної проби зафіксовано прискорення пульсу в
середньому на (15,6±1,7) уд./хв, що було розцінено в (44,6±5,5) %
постраждалих як симпатикотонічна відповідь, в (37,3±5,3) % – як
нормальна, а в (18,1±4,2) % – як парасимпатикотонічна, що підтверджує
наявність вегетативної дистонії у постраждалих гірників.

За результатами розрахунків середнього індексу напруження серед гірників
з гострим отруєнням монооксидом вуглецю було виділено три групи: з
нормальною, недостатньою та надмірною вегетативною забезпеченістю.
Значна кількість постраждалих мала надмірну вегетативну забезпеченість
(60,2±5,4) %, або недостатність вегетативного забезпечення – (18,1±4,2)
%. Частота надмірної вегетативної забезпеченості діяльності вірогідно
відрізнялась від нормальної, яка становила всього (21,7±4,5) %
(p<0,001), що також співвідносилося з частотою наявності в діагнозі синдрому вегетативно-судинної дистонії. Вестибулярну дисфункцію різного ступеня тяжкості відзначали в (90,4±3,2) % гірників, з гострим отруєнням монооксидом вуглецю. Нормальні вестибулярні показники значилися лише у (7,2±2,8) % гірників. Причому легкі порушення зареєстровано в (50,6±5,5) % постраждалих, помірні – в (36,1±5,3) %, а грубі – в (6,0±2,6) %, що збігається з тяжкістю отруєння і засвідчує важливість вестибулярної функції у визначенні працездатності постраждалих. Згідно з отриманими результатами в гірників спостерігається вірогідне збільшення часу зорово-моторної реакції до (0,568±0,024) с, у порівнянні з контролем (0,487±0,007) с, (p<0,01). Таку ж відмінність мала і швидкість перероблення інформації, яка була значно знижена в гірників, постраждалих внаслідок отруєння монооксидом вуглецю – (5,54±0,16) біт/с, відповідно до контролю – (6,00±0,10) біт/с (p<0,01). Опір шкіри під час виконання завдання був найбільше підвищений в постраждалих гірників до (71,3±6,0) кОм, порівняно з контролем (41,5±3,4) кОм (p<0,001). Кількість помилок була високою в обох групах. Синдроми вегетативної дистонії та астенічний становили 54,3 %, 34,8 % відповідно, а гіпоксичної енцефалопатії – у 10,9 % гірників. В постраждалих відмічено тенденцію до зменшення вмісту гемоглобіну в еритроцитах до (141,2±1,2) г/л на відміну від контролю (144,1±1,0) г/л (p>0,05), а кількість еритроцитів була зменшена до (4,54±0,04) х 1012/л,
що не було проявом анемії, але вірогідно було менше від контролю
(4,78±0,06) х 1012 /л (p<0,01). Вміст карбоксигемоглобіну в середньому в периферичній крові в постраждалих був значно вищим (10,5±0,7) %, ніж в контрольній групі – (2,8±0,3) % (p<0,001). Аналіз випадків гострих отруєнь за останні дванадцять років виявив, що ефективність медичної допомоги й відновлювання здоров’я постраждалих залежить від своєчасності та якості медичної допомоги, яка була надана безпосередньо на робочому місці, а також від дотримання етапності, починаючи з місця ураження, включаючи подальші ланцюги медичної евакуації. Перший етап – догоспітальний, коли надання медичної допомоги починалося безпосередньо на робочому місці після виникнення нещасного випадку або аварії, потім продовжувалося на підземній базі або пункті охорони здоров’я. Медична допомога надавалася лікарями швидкої медичної допомоги або реанімаційної протишокової групи (РПГ) воєнізованої гірничорятувальної служби. ’ – `„?a$ >

n

p

r

t

v

x

?

AE

„?`„?

„?`„?

0внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю тяжкого ступеня
госпіталізувалися у відділення реанімації з наступним переведенням в
Донецьку обласну клінічну лікарню професійних захворювань для
продовження лікування, реабілітації, вирішення питань експертизи
працездатності й визначення заходів вторинної профілактики наслідків
отруєння. У випадках поєднання виробничого отруєння з опіками або
травмами постраждалі госпіталізувалися в спеціалізовані травматологічні
або комбустіологічні відділення МСЧ, обласної травматологічної лікарні,
інституту невідкладної і відновної хірургії АМН України.

При відсутності показань для лікування в реабілітаційному або
спеціалізованому хірургічному відділеннях постраждалі госпіталізувалися
в Донецьку обласну клінічну лікарню професійних захворювань, де
застосовувався розроблений комплекс реабілітаційних заходів.

Під час великих виробничих аварій в клініці формувалися бригади, до
складу яких входили терапевт і невропатолог, із розрахунку 1
лікар-фахівець на 10 постраждалих. При первинному огляді постраждалого
визначався головний клінічний синдром, виходячи з якого здійснювалася
госпіталізація постраждалого в неврологічне відділення, яке
спеціалізується на гострих отруєннях, або в терапевтичне відділення, яке
має палату інтенсивної терапії.

Безпосередньо після госпіталізації здійснювався огляд постраждалих
фахівцями кафедри професійних захворювань (доцентами, професорами),
призначається поглиблене функціональне й лабораторне обстеження
постраждалих.

Упродовж першої доби перебування в клініці здійснювалося обстеження
постраждалого оторинолярингологом, лікарем відділення ГБО та
фізіотерапевтом. Призначалася необхідна кількість сеансів ГБО та
комплекс реабілітаційних заходів. За необхідності термінової
консультації викликалися лікарі Центру екстреної медицини (нейрохірург,
хірург, психіатр).

Після функціонального й лабораторного обстеження та консультацій вузьких
фахівців обстеження постраждалого проводилося професором кафедри
професійних захворювань, який уточнював функціональний стан
постраждалого і визначав остаточний діагноз, а також надавав
рекомендації щодо подальшого ведення постраждалого і збереження його
працездатності. По завершенні курсу комплексного лікування й обстеження,
постраждалі направлялися на лікувально-консультативну комісію для
вирішення питання щодо їх працездатності.

ГБО проводили гірникам, постраждалим внаслідок гострого отруєння
монооксидом вуглецю, в барокамерах типу ОКА-МТ при тиску кисню 2 ата і
сеансу ізопресії протягом 60 хвилин із загальною кількістю у 10 сеансів
у відділенні гіпербаричної оксигенації Обласної клінічної лікарні
профзахворювань. За годину перед сеансом вводили внутрішньовенно розчин
АЛК (“Еспаліпон”) у дозі 600 мг одноразово у 200 мл 0,9 % розчину натрію
хлориду при закритому від світла флаконі за 1 годину до сеансу ГБО.

Результати реабілітації гірників, постраждалих внаслідок гострого
отруєння монооксидом вуглецю, курсом ГБО з АЛК виявились кращими, ніж
при використанні ГБО з вітаміном Е в контрольній групі гірників (за
критерієм (2=11,11, порівняно з критичною точкою (2=9,21)

Після курсу ГБО з АЛК у гірників з гострим отруєнням монооксидом вуглецю
вірогідно зменшилась кількість скарг на головний біль, запаморочення,
слабкість, нудоту, безсоння, забутливість, підвищилась життєва
активність.

Стан здоров’я гірників, для реабілітації яких застосовували ГБО з АЛК,
характеризувався покращанням в (73,3±11,4) % випадків.

Результати оцінки вегетативної реактивності згідно з пробою Ашнера
характеризувались зменшенням симпатикотонічних відповідей з (80,0±10,3)
% до (40,0±12,6) % (при р<0,01) і збільшенням нормотонічних реакцій з (3,3±8,7) % до (6,7±6,4) %. Результати ортостатичної проби після лікування ГБО з АЛК свідчили про нормалізацію надмірної вегетативної діяльності. Так, середня кількість прискорення серцевих скорочень зменшилась з (18,9±1,8) уд./хв до (14,2±2,1) уд./хв, частота симпатикотонічних відповідей зменшилась з (53,3±12,9) % до (26,7±11,4) %, збільшилась кількість нормальних відповідей (33,3±12,2) % до (53,3±12,9) %. У вестибулярних пробах відзначалось покращання загальної оцінки після реабілітації курсом ГБО з АЛК з (9,33±0,41) балів до (7,40?0,51) балів (p<0,001). Значний внесок у загальну оцінку вестибулярних порушень у гірників із гострим отруєнням монооксидом вуглецю зробили скарги на запаморочення (1,93?0,13) балів, які після лікування значно зменшились до (1,27?0,12) балів (p<0,001), стали коротшими і рідше супроводжувались головним болем. Значне покращання відзначалося за результатами проби Уємури з (2,10±0,24) балів до (1,60?0,16) балів (p<0,01). Достатньо вагомою була динаміка вказівної проби, оцінка якої зменшилась з (1,13 ? 0,19) балів до (0,73 ? 0,15) балів (p<0,01) (за 20-бальною шкалою експрес-діагностики В.Ю. Ніколенка і співавт. (2003)). Після проведення заходів реабілітації із застосуванням ГБО з АЛК у гірників із гострим отруєнням монооксидом вуглецю за результатами ЕЕГ реєструвалась виразна тенденція до нормалізації біоритмів – більш чітка зональна різниця та зменшення кількості повільних хвиль, що розцінювалось у більшості випадків як легкі, а значно рідше – як помірні порушення біоелектричної активності, а в деяких випадках – і як нормальні записи. Виразно результати застосування ГБО з АЛК відбивалися на психофізіологічних показниках гірників із гострим отруєнням монооксидом вуглецю, про що свідчило вірогідне зменшення часу зорово-моторної реакції з (0,564±0,032) с до (0,472±0,028) с і підвищення швидкості перероблення інформації з (4,88±0,19) біт/с до (6,14±0,18) біт/с (при p<0,05). Зменшилась кількість помилок при виконанні завдання з (17,1±1,9) до (6,8±1,6) (при p<0,001), покращалась вегетативна регуляція діяльності, про що свідчили зменшення й стабілізація опору шкіри постраждалих з (65,5±3,9) кОм до (32,5±4,1) кОм (при p<0,001). Отже, включення в реабілітаційну схему ГБО з АЛК є ефективним підходом до реабілітації постраждалих гірників. Підхід з етапною медичною допомогою та розробка комплексу реабілітаційних заходів для постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю на підприємствах Донбасу дозволяє досягнути зниження кількості постраждалих, в яких розвиваються наслідки отруєння, які призводять до стійкої втрати працездатності й інвалідизації постраждалих, і покращити результати реабілітації. При реабілітації постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю сеанси ГБО з АЛК мають більшу ефективність за результатами клінічних показників, вестибулярних клінічних проб, психофізіологічних тестів. Тому можна рекомендувати такий комплексний метод до широкого застотосування у реабілітації та під час проведення заходів вторинної профілактики після отруєння монооксидом вуглецю. Висновки У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення особливостей формування вегетативних, психофізіологічних та біохімічних порушень у гірників з гострим отруєнням монооксидом вуглецю і нове вирішення актуальної наукової задачі – розробки профілактичних заходів, спрямованих на зниження рівней захворюваності й інвалідності, відновлення працездатності постраждалих внаслідок отруєння. Коливання питомої ваги випадків отруєнь монооксидом вуглецю серед усіх виробничих отруєнь у вугільній промисловості становлять від (33,3±1,9) % (в 1995 році) до 100 % (в 1991, 1993, 2000 роках), і прямо пов’язані з великими аваріями (вибухами, пожежами) в вугільних шахтах, які призводять до підвищення концентрацій монооксида вуглецю на робочих місцях до 0,1-6,0 об.%. Рівень захворюваності на гострі отруєння монооксидом вуглецю за період дослідження змінювався від 0,83 до 49,4 випадків на 10000 гірників і прямо залежав від кількості аварій на шахтах. Більшість випадків гострих отруєнь монооксидом вуглецю траплялось на шахтах з глибоким – (79,2±2,6) % та з пологим заляганням пластів – (58,7±3,1) %, надкатегорійних за метаном – (95,8±1,3) % та небезпечних за раптовими викидами пилу і газу і за гірськими ударами – (87,0±3,1) %, що свідчіть про залежність ризику виникнення гострих отруєнь монооксидом вуглецю від гірничо-геологічних особливостей вугільних шахт. Постраждалі від отруєння монооксидом вуглецю гірники у (58,2±2,8) % випадках зайняті в основних підземних професіях (ГОВ, прохідники, вибійники) на виконанні важких і дуже важких робіт, і, через невідповідність їх стану умовам праці, кожний другий з постраждалих визнається непрацездатним. Виявлений сезонний підйом частоти виникнення гострих отруєнь свідчить про їх перевагу в теплий період року (квітень-вересень), коли кількість випадків інтоксикацій зростає до (73,4±2,5) %, в порівнянні з холодним періодом (жовтень-березень) – (26,6±2,5) %, доводить необхідність врахування сезонних коливань ризиків отруєнь при обґрунтуванні вторинної профілактики. За ступенем тяжкості провідне місце займають легкі випадки гострого отруєння монооксидом вуглецю – (82,4±2,0) %, рідше – середнього ступеню тяжкості – (12,7±1,9) %, ще рідше – тяжкі (1,9±0,8) %. Серед гірників, які отримали стійку втрату працездатності (76,1±3,3) % (p<0,05) постраждалих з легким ступенем тяжкості, (20,2±3,1) % середнього ступеню тяжкості і (3,7±1,5) % (p<0,05) тяжкого ступеню, що свідчить про вірогідне підвищення питомої ваги отруєнь середнього ступеню тяжкості, однак більш 2/3 постраждалих втрачають працездатність при легкому ступеню тяжкості отруєння. Стан здоров’я постраждалих визначається наявністю органічних неврологічних порушень при тяжкому ступені тяжкості отруєння, функціональних та органічних порушень при середньому ступеню тяжкості і лише функціональних порушеннях при легкому ступені тяжкості отруєння, які проявляються вегетативною дисфункцією (симпатико-тонічна відповідь у (73,5±4,8) % постраждалих у пробі Ашнера), вестибулярною дисфункцією у (90,4±3,2) % постраждалих, зниженням швидкості переробки інформації до (5,54±0,16) біт/с (p<0,01). При застосуванні в комплексній корекції порушень здоров’я у постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю гіпербаричної оксигенації до 10 сеансів при тиску до 2 ата та експозиції 1 година, з попереднім введенням альфа-ліпоєвої кислоти перед кожним сеансом отримано значне (у 2,6 раза) покращення стану постраждалих у (73,3±11,4) % випадків, вірогідне зменшення часу зорово-моторної реакції з (0,564±0,032) с до (0,472±0,028) с і підвищення швидкості перероблення інформації з (4,88±0,19) біт/с до (6,14±0,18) біт/с (при p<0,05), зменшення кількості помилок при виконанні завдання з (17,1±1,9) до (6,8±1,6) (p<0,001), покращання вегетативної регуляції діяльності, про що свідчили зменшення й стабілізація опору шкіри постраждалих з (65,5±3,9) кОм до (32,5±4,1) кОм (p<0,001). 9. Заходи комплексної реабілітації постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю впроваджено у Донецькій обласній клініці професійних захворювань. Матеріали дисертації використано у навчальних програмах профільних кафедр Донецького державного медичного університету ім. М. Горького та Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Ніколенко В.Ю., Новосельська В.В. Гострі отруєння монооксидом вуглецю із втратою працездатності в гірників // Вестник гигиены и эпидемиологии. – 2003. – Т. 7, № 2. – С. 184-190. Авторкою визначено мету дослідження, проведено обстеження гірників з гострими отруєннями монооксидом вуглецю, обґрунтовано висновки роботи. 2. Ніколенко В.Ю., Новосельська В.В. Особливості клініко-функціональних показників у гірників із гострими отруєннями монооксидом вуглецю // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2003. – Т. 12, № 2. – С. 227-230. Авторкою обстежено постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю, проаналізовано клініко-функціональні особливості порушень. 3. Ніколенко В.Ю., Новосельська В.В. Новий підхід до лікування гірників при гострих отруєннях монооксидом вуглецю // Український журнал екстремальної медицини. – 2004. – Т. 5, № 2. – С. 38-41. Авторкою визначено мету проведення дослідження, обґрунтовано застосування альфа-ліпоєвої кислоти при проведенні сеансів ГБО, обґрунтовано висновки. 4. Новосельська В.В. Аналіз деяких показників стану здоров’я гірників зі стійкою втратою працездатності внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю // Вестник гигиены и эпидемиологии. – 2004. – Т. 8, № 1. – С. 46-51. 5. Новосельская В.В Горно-геологические особенности угольных шахт Донбасса с частыми случаями острых отравлений монооксидом углерода // Питання експериментальної та клінічної медицини: Зб. ст. – Донецьк: ДонДМУ, 2004. – Вип. 8, Т. 2. – С. 283-289. 6. Новосельська В.В. Комплексна реабілітація гірників при гострих отруєннях монооксидом вуглецю // Питання експериментальної та клінічної медицини: Зб. ст. – Донецьк: ДонДМУ, 2005. – Вып. 9, Т. 1. – С. 153-156. 7. Проблема острых производственных отравлений в Донецкой области / В.Ю. Николенко, Д.О. Ластков, В.П. Камков, В.В. Новосельская, А.Н. Лунин // Вестник гигиены и эпидемиологии. – 2002. – Т. 6, № 2 (Приложение). – С. 65-67. 8. Пат. 4401 Україна, МКИ А 61 К 31/07. Спосіб корекції вестибулярної дисфункції організму, що виникає внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю / В.Ю. Ніколенко, Ю.І. Ніколенко, Д.О. Ластков, В.В. Новосельська (Україна); Донецький державний медичний університет. – № 20040503373; Заявл. 06.05.04; Опубл. 17.01.05, Бюл. № 1. – 3 с. 9. Проблема гострих отруєнь монооксидом вуглецю у вугільній промисловості Донецької області / В.Ю. Ніколенко, В.Я. Уманський, В.В. Новосельська, Н.П. Соболєва, С.В. Туйнова // “Організація токсикологічної допомоги в Україні”: Тези доповідей науково-практичної конференції (20-21 травня 2002 р.). – Київ, 2002. – С. 12-13. 10. Отруєння монооксидом вуглецю у гірників Донецької області / В.Ю. Ніколенко, В.Я. Уманський, В.В. Новосельська, Д.О. Ластков, О.Ю.Бурлакова // IX конгрес Світової федерації укр. лікар. товариств: Тези доповідей (19-22 серпня 2002 р.). – Луганськ, 2002. – С. 49. 11. Гемічна гіпоксія у гірників при отруєннях монооксидом вуглецю / В.В. Новосельска, В.П. Камков, О.Ю. Бурлакова, С.В. Туйнова // “Актуальні проблеми сучасної медицини”: Тези 57 наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених з міжнародною участю Нац. мед. ун-ту ім. О.О. Богомольця (17-20 вересня 2002 р.). – К., 2002. – С. 127. 12. Клинико-функциональные особенности острых отравлений оксидом углерода у горнорабочих Донбасса / И.В. Дереш, В.В. Новосельская, С.В. Туйнова, Л.Е. Фомина, О.Е. Забирник // “Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини та стоматології”: Матеріали всеукраїнської. наук.-практ. конф. студентів та молодих вчен. – Донецьк: Дондму. – 2003. – С. 63. 13. Новосельская В.В., Николенко В.Ю. Особенности клиники и лечения острых отравлений монооксидом углерода у горнорабочих угольных шахт // VII Міжнародний мед. конгрес студентів і молодих учен.: Матеріали конгресу (21-23 травня 2003 р.). – Тернопіль, 2003. – С. 24. 14. Кооперація спеціалістів при реабілітації гірників із шахтними отруєннями В.Ю. Ніколенко, В.В. Новосельська, В.П. Камков, Ю.О. Головін // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2003. – Т. 12, № 2 (Приложение). – С. 90. 15. Діагностика неврогенної артеріальної гіпертензії при отруєннях монооксидом вуглецю / В.Ю. Ніколенко, В.В. Новосельська, К.Ю. Ліневська, Ю.А. Головін // “Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансерізація, профілактика та лікування”: Матеріали регіональної науково-практичної конференції (5 лютого 2004 р.). – Івано-Франківськ, 2004. – С. 71-72. 16. Захворюваність гірників вугільних шахт на гострі отруєння монооксидом вуглецю / В.Ю. Ніколенко, В.В. Новосельська, Д.О. Ластков, Н.П. Соболєва, С.Б. Канюка // Гігієнічна наука та практика на рубежі століть: Матеріали xiv з’їзду гігієністів України (19-21 травня, 2004 р.). – Дніпропетровськ, 2004. – С. 145-147. 17. Принципи надання лікарями первинної допомоги при отруєннях рудниковим або чадним газом на виробництві / В.Ю. Ніколенко, Ю.О. Головін, О.Г. Ладарія, В.В. Новосельська // „Підготовка сімейних лікарів та моделі впровадження сімейної медицини в Україні”: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (13-14 квітня 2005 р.). – Чернівці, 2005. – С. 157 - 158. 18. Особенности острых отравлений монооксидом углерода у горнорабочих / В.В. Новосельська, Е.Л. Яременко, А.А. Москалева, И.В. Дереш // “Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини та стоматології”: Матеріали Всекраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених – Донецьк: ДонДМУ, 2005. – С. 173 - 174. 19. Комплексна реабілітація гірників при гострих отруєннях монооксидом вуглецю з застосуванням альфа-ліпоєвої кислоти / В.Ю. Ніколенко, В.В. Новосельська, Д.О. Ластков, В.П. Камков, Ю.І. Ніколенко, Н.П. Соболєва // Інформаційний лист № 56 – 2004. – Київ, 2004. – 3 с. Новосельська В.В. Гігієнічне обгрунтування профілактики отруєнь монооксидом вуглецю у гірників вугільних шахт. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.01 – гігієна. – Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, Донецьк, 2006. Дисертацію присвячено проблемі розробки заходів профілактики наслідків гострих отруєнь монооксидом вуглецю у гірників вугільних шахт на підставі гігієнічної оцінки умов та ризику виникнення й впливу інтоксикацій на постраждалих. Встановлено, що коливання питомої ваги випадків отруєнь монооксидом вуглецю серед усіх виробничих отруєнь у вугільній промисловості становлять від (33,3±1,9) % до 100 %. Встановлено особливості формування вегетативних (порушення функціонування вегетативної нервової системи переважно за симпатикотонічним типом, тахікардія, підвищення тонусу судин головного мозку, зменшення кровообігу в магістральних судинах), психофізіологічних (зниження швидкості зорово-моторної реакції, зменшення кількості переробленої інформації) та біохімічних (помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зміщенням формули вліво, відносна лімфопенія, підвищення концентрації сечової кислоти й активності ксантиноксидази) порушень у гірників, постраждалих внаслідок гострого отруєння монооксидом вуглецю. Вперше доведено ефективність використання в комплексній реабілітації гірників з отруєннями монооксидом вуглецю альфа-ліпоєвої кислоти в поєднанні з сеансами гіпербаричної оксигенації. Встановлено зв’язок між кількістю випадків гострих отруєнь монооксидом вуглецю та категорійністю шахт за метаном, раптовими викидами вугілля і газу, збільшенням глибини залягання пластів. Виявлено сезонний підйом частоти виникнення гострих отруєнь, який свідчить про їх перевагу в теплий період року (квітень-вересень), коли кількість випадків інтоксикацій зростає до (73,4±2,5) %, в порівнянні з холодним періодом (жовтень-березень) – (26,6±2,5) %. Розроблена система профілактичних заходів, спрямованих на зниження рівней захворюваності й інвалідності, відновлення працездатності постраждалих внаслідок отруєння. Ключові слова: отруєння, монооксид вуглецю, альфа-ліпоєва кислота, гірники. Novoselskaya V.V. Hygienical ground of the preventions poisonings by the carbon monoxide at the miners of coal mines. – A manuscript. Dissertation for the candidate of medical science degree in speciality 14.02.01 -Hygiene. - Donetsk State Medical University named after M. Gorky, Donetsk, 2006. Dissertation is devoted to the problem of prophylaxis of consequences of poisonings by the carbon monoxide at the miners of coal mines. The indexes of the state of health of miners with the sharp poisonings by the monooxide of carbon are analysed, to develop the system of prophylactic measures, directed on the decline of levels of morbidity and disability, renewal of capacity of victims in coal mines. More than the half of mines with most of victims were dangerous on the sudden troop landings of dust and gas and mountain shots. The analysis of cases of the sharp poisonings showed for the last ten years, that efficiency of providing of medicare and renewal of health of victims depended on a timeliness and quality of the medicare, rendered directly on a workplace, and also observance of staging, since the hearth of defeat. For the increase of efficiency of rehabilitation measures setting of sessions of gyperbarycheskoy oksygenatsyy in a complex with alpha-lypoic acid was used. As a result of hygienical, functional researches the measures of kompreksnoy rehabilitation of miners a victim because of the sharp poisoning mono by the oxide of carbon are developed. Key words: poisoning, carbon monoxide, alpha-lypoic acid, miners. Новосельская В.В. Гигиеническое обоснование профилактики отравлений монооксидом углерода у горнорабочих угольных шахт. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.01 – гигиена. – Донецкий государственный медицинский университет им. М. Горького, Донецк, 2006. Диссертация посвящена проблеме профилактики последствий отравлений монооксидом углерода у горнорабочих угольных шахт. В последнее время отмечается увеличение количества производственных аварий, сопровождающихся острыми отравлениями монооксидом углерода и приводящих к массовому поражению горнорабочих. Особенно большое число пострадавших отмечается среди горнорабочих угольных шахт во время пожаров и при взрывах метана и смеси рудничного газа с угольной пылью. По результатам проведённого обследования пострадавших в результате аварий на шахтах Донецкой области за период 1991 – 2000 гг., удельный вес горнорабочих с диагнозом “острое отравление монооксидом углерода” составил 59,3 % от общего числа пострадавших от острых производственных отравлений. Проанализированы показатели состояния здоровья горнорабочих с острыми отравлениями монооксидом углерода, позволившие разработать систему профилактических мероприятий, направленную на снижение уровней заболеваемости и инвалидности, восстановление работоспособности пострадавших в угольных шахтах. Установлено, что количество пострадавших в результате отравления монооксидом углерода может колебаться с амплитудой в 2 – 20 раз и более из года в год и составлять от трети (1995 г.) до 100 % (1991, 1993, 2000 гг.) в общем спектре производственных отравлений. Значительному увеличению числа отравлений способствуют большие аварии на шахтах, которые и объясняют неравномерное распределение случав острых отравлений монооксидом углерода по годам. Уровень заболеваемости острыми отравлениями монооксидом углерода за период исследования изменялся от 0,83 до 49,4 случаев на 10000 горнорабочих и прямо зависел от числа аварий на шахтах. При анализе количества случаев острого отравления в зависимости от сезона, отмечено, что в весенне-летний период пострадавшие с отравлениями регистрируются в 3 раза чаще, чем в осенне-зимний. Выявлено 9 шахт, на которых пострадавшие вследствие отравления регистрировались наиболее часто. При сопоставлении числа случаев острого отравления с горно-геологическими особенностями шахт получены следующие данные: более половины всех случаев отравлений регистрируется на шахтах с пологим залеганием пластов (от 0 ° до 18 °). При анализе зависимости числа случаев острых отравлений от глубины залегания разрабатываемых пластов, отмечено, что в глубоких шахтах (глубина залегания пластов 700 м и более) пострадавшие с отравлениями регистрируются в 3,8 раз чаще, чем в не глубоких. Это подтверждается данными о повышении выделения метана с увеличением глубины шахт, что, в свою очередь, приводит к повышению вероятности возникновения взрывов и пожаров. Это подтверждается и полученными данными о том, что практически все шахты с наибольшим количеством пострадавших являются сверхкатегорийными по метану. Более половины шахт с наибольшим количеством пострадавших были опасными по внезапным выбросам пыли и газа и горным ударам. Горнорабочие основних подземных профессий (ГРОЗ, проходчики, забойщики) составляли более половины всех пострадавших (58,2±2,8) % вследствие острого отравления монооксидом углерода. Степень тяжести отравления в большинстве случаев была легкой - до 85,4 %. Анализ случаев острых отравлений за последние десять лет показал, что эффективность оказания медицинской помощи и восстановление здоровья пострадавших зависит от своевременности и качества медицинской помощи, оказываемой непосредственно на рабочем месте, а также соблюдения этапности, начиная с очага поражения. В результате гигиенических, клинико-функциональных исследований разработаны мероприятия комплексной реабилитации горнорабочих, пострадавших вследствие острого отравления монооксидом углерода. Разработаный комплекс реабилитационных мероприятий включал следующие этапы: догоспитальный (начинается непосредственно на рабочем месте после возникновения несчастного случая или аварии, предшествующих случаю острого отравления монооксидом углерода); госпитальнный (на базе Донецкой областной клиники профессиональнный заболеваний). Для повышения эффективности реабилитационных мероприятий на госпитальном этапе применялось назначение сеансов гипербарической оксигенации (ГБО) в комплексе с альфа-липоевой кислотой. За 1 час до проведения сеанса ГБО пострадавшему производили внутривенное капельное введение 600 мг альфа-липоевой кислоты с 200 мл 0,9 % раствора натрия хлорида. Затем проводили сеанс ГБО. Давление в камере поднимали до 2 ата. Продолжительность сеанса - 1 час. В результате применения комплекса реабилитационных мероприятий получено значительное улучшение состояния здоровья горнорабочих, пострадавших вследствие острого отравления монооксидом углерода в (73,3±11,4) % случаях, проявляющееся в достоверном уменьшении времени зрительно-моторной реакции с (0,564±0,032) с до (0,472±0,028) с, повышению скорости переработки информации с (4,88±0,19) бит/с до (6,14±0,18) бит/с (при p<0,05), уменьшению количества ошибок при выполнении задания с (17,1±1,9) до (6,8±1,6) (при p<0,001), улучшении вегетативной регуляции деятельности, о чем свидетельствовало уменьшение и стабилизация сопротивления кожи пострадавших горнорабочих с (65,5±3,9) кОм до (32,5±4,1) кОм (при p<0,001). Ключевые слова: отравление, монооксид углерода, альфа-липоевая кислота, горнорабочие. PAGE 2

Похожие записи