Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України

Риженко Сергій Анатолійович

УДК 613.16:612:576.8.095:504.504

Гігієнічна оцінка аерококів у мікробіоценозах організму людини в умовах
антропогенного забруднення навколишнього середовища

14.02.01 – гігієна

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ — 2005 Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Кременчуцький
Геннадій Миколайович, Дніпропетровська державна медична академія,
завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Волощенко Олег
Гнатович,

Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України,
завідувач лабораторії

доктор медичних наук, професор Салата Ольга В’ячеславівна, Національний
медичний університет ім. О.О. Богомольця, професор кафедри

доктор медичних наук, професор Пазиніч Володимир Михайлович,
Запорізький державний медичний університет, завідувач кафедри

Провідна установа Харківський державний медичний університет МОЗ
України, кафедра загальної гігієни та екології

Захист відбудеться «25»березня 2005 року о «10.00» годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.604.01 Інституту гігієни та медичної
екології ім. О.М. Марзеєва АМН України за адресою: м. Київ — 94, вул.
Попудренка, 50.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту гігієни та
медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України (м. Київ, вул.
Попудренка, 50).

Автореферат розіслано » 23 » лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Селезньов Б.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Погіршення еколого-гігієнічних умов життя людини
призводить до зниження резистентності та імунологічної реактивності, що
і визначає стан її здоров’я. Паралельно виявляються зміни і у
мікробіоценозах (Кира Е.Ф. и соавт., 1994; Миронов А.Ю. и соавт., 2001;
Ногаллер A.M. и соавт.,1984). Багатьма дослідниками установлено важливу
роль нормальної мікрофлори організму у підтримці його фізіологічного
стану, забезпеченні гомеостазу і життєдіяльності, що особливо набуває
значення за умов проживання в антропогенно забрудненому середовищі
(Бондаренко В.М. и соавт.,1998; Грачева Н.М. и соавт.,1999;
Шендеров Б.А., 1998; Nyange P.M. et al., 1999).

А.А.Воробьев і Е.А. Лыкова (1999) підкреслюють, що порушення, зокрема у
складі кишкової мікрофлори, настають задовго до клінічних симптомів і
тому можуть служити провісниками патологічного процесу. Звідси виникає
необхідність у розробці критеріїв оцінки популяцій мікробіоценозів у
різних вікових, професійних і інших груп населення з урахуванням
регіональних екологічних умов (Веккер И.Р. и соавт., 2001; Онищенко
Г.Г., 2001; Сердюк А.М. и соавт., 1997).

Вивчення взаємодії мікробіоценозів і макроорганізму, взаємозв’язку
бактеріального спектру мікрофлори і шкідливих факторів довкілля особливо
актуальні сьогодні, коли на нормальну мікрофлору людини негативно
впливають еколого-гігієнічні умови життя, харчування та інші зовнішні
фактори (Бондаренко В.М., 2003; Бабин В.Н. и соавт.,1994), серед яких на
особливу увагу заслуговують важкі метали (ВМ). Останні за своєю
поширеністю, стійкістю у навколишньому середовищі і можливістю
одночасної дії на організм людини з повітрям, питною водою та харчовими
продуктами розглядаються як пріоритетні сполуки довкілля і потребують
комплексної гігієнічної оцінки при вирішенні питань небезпеки для людини
впливу антропогенних чинників та визначенні резистентності організму до
їх дії (Білецька Е.М., 1999; Ревич Б.А., 1992; Трахтенберг И.М. и
соавт., 1994).

Зважаючи на несприятливі еколого-гігієнічні умови життєдіяльності
населення, які склалися останнім часом, відбувається пошук ефективних і
доступних засобів підвищення адаптаційних можливостей організму і
формування загальної підвищеної стійкості його до шкідливих факторів.
Звідси зростаючий інтерес медичної громадськості до захисної ролі
мікробіоценозів організму людини та засобів корекції і профілактики
дисбіозу мікробіоценозів як одного із шляхів досягнення зазначеної мети
(Поспелова В.В. и соавт., 1991; Селькова Е.П. и соавт., 1998; Лобзин
Ю.В. и соавт.,2000; Онищенко Г.Г. и соавт., 2002).

У природних популяціях між співчленами асоціацій мікроорганізмів
відбувається, як відомо, інтенсивний обмін генетичною інформацією
(Danese P.N. et al., 2000; Watnіck P., Kolter R., 2000). У цьому аспекті
патологічні зміни, що виявляються в мікробіоценозах, постають як
наслідок порушень каскадних реакцій і інформаційних процесів. Важливу
роль у цих взаєминах відіграють фізико-хімічні і біохімічні фактори і
механізми (Бабин В.Н. и соавт., 1994), що реалізуються на метаболічному,
регуляторному, внутрішньоклітинному і молекулярно-генетичному рівнях.
Звідси важливість впливу на ці рівні ксенобіотиків, у т.ч. ВМ
навколишнього середовища.

Незважаючи на встановлення регуляторної функції активних форм кисню, у
т.ч. перекису водню, на міжпопуляційному рівні у мікробіоценозах
(Олескин А.В. и соавт., 1998, 2000), стан цих процесів вивчено
недостатньо.

Таким чином, уточнення біологічної ролі аерококів, що продукують перекис
водню, їх гігієнічного значення у мікробіоценозах організму людини
дозволить обґрунтувати реабілітаційне та профілактичне застосування
пробіотиків, зокрема виготовлених на основі A. viridans, для осіб, що
знаходяться в умовах антропогенного забруднення довкілля.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною
планової наукової програми кафедри загальної гігієни Дніпропетровської
державної медичної академії “Медичне обґрунтування та впровадження
харчових пектинних препаратів для профілактики, адаптації та
реабілітації здоров’я дітей промислового регіону”
(№ держреєстрації 0102V001318); частиною планової наукової програми
кафедри мікробіології, вірусології та імунології Дніпропетровської
державної медичної академії “Біотехнологія отримання асоційованого
препарату із A. vіrіdans і B.subtіllіs, які входять у склад А-бактерину
і Субаліну, та дослідження його біологічних властивостей іn vіtro і іn
vіvo” (№ держреєстрації 0100V003058).

Мета роботи — установити гігієнічне значення аерококів у мікробіоценозах
організму людини, їх біологічну роль за умов антропогенного забруднення
навколишнього середовища та дати наукове обґрунтування реабілітаційного
та профілактичного застосування пробіотиків.

У відповідності до поставленої мети дослідження були спрямовані на
вирішення наступних завдань:

Провести комплексну гігієнічну оцінку стану антропогенного забруднення
довкілля та визначити реальне техногенне навантаження на мешканців
індустріального міста ВМ.

Визначити внесок окремих об‘єктів навколишнього середовища у формування
загального добового навантаження пріоритетних сполук (ВМ) на населення.

Здійснити біомоніторингові спостереження за вмістом ВМ у людей критичних
груп, що проживають на території міст із різним ступенем забруднення.

Визначити кількісні та якісні показники присутності аерококів, що
продукують перекис водню, у мікробіоценозах макроорганізму.

Визначити зв’язок змін у системі “мікробіоценози — макроорганізм” з
умовами антропогенного забруднення довкілля.

Вивчити біологічні властивості аерококів, що продукують перекис водню, і
їх зміни при взаємодії з ВМ.

Дослідити взаємодію аерококів із патогенною мікрофлорою, їх токсинами і
ВМ у мікробіоценозах різних екологічних ніш організму людини.

Установити вплив аерококів на імунну систему та інші показники
гомеостазу.

Розробити критерії оцінки ступеня дисбіозу кишечника людини на підставі
кількісного визначення вмісту в ньому аерококів.

Обґрунтувати доцільність застосування пробіотиків, на прикладі
А-бактерину, для корекції дисбіозів із урахуванням еколого-гігієнічних
умов проживання населення.

Об’єкт дослідження — критеріальна значущість аерококів у мікробіоценозах
макроорганізму у нормі та за умов антропогенного забруднення
навколишнього середовища.

Предмет дослідження:

забруднення довкілля;

ВМ у навколишньому середовищі (атмосферне повітря, питна вода, харчові
продукти);

біосубстрати людини (кров, волосся, сеча);

мікробіоценози;

A.vіrіdans, що продукує перекис водню.

Методи досліджень: гігієнічні – для оцінки техногенного навантаження на
населення ВМ; фізико-хімічні – (атомно-адсорбційна спектрофотометрія)
для ідентифікації ВМ в об’єктах довкілля та біосубстратах організму
людини; мікробіологічні – для визначення співчленів мікробіоценозів
макроорганізму, у т.ч. A. viridans; імунологічні – для визначення
кількісної характеристики показників імунітету під впливом ВМ та
A.viridans; біохімічні – для визначення характеру впливу аерококів на
метаболічні реакції; математико-статистичні – для оцінки вірогідності
виявлених ефектів і визначення зв’язку між станом мікробіоценозів та
антропогенним забрудненням довкілля.

Наукова новизна роботи полягає у розробці теоретичних, методичних та
практичних питань оцінки техногенного навантаження на населення сучасних
міст на основі показників біомоніторингових спостережень за екологічно
небезпечними чинниками та змін у системі “мікробіоценози-макроорганізм”.

У результаті виконання запланованих досліджень вперше в нашій країні та
країнах СНД:

дано комплексну гігієнічну оцінку стану навколишнього середовища та
визначено реальне техногенне навантаження на мешканців індустріального
міста ВМ на основі визначення змін у системі
“мікробіоценози-макроорганізм”;

показано високу чутливість та інформативність біомоніторингових
спостережень, які засвідчили, що, незважаючи на низькі концентрації ВМ в
об‘єктах довкілля, в організмі людей відбувається їх накопичення на
рівнях, значно вищих за фізіологічні норми;

одержано нові дані щодо ролі мікробіоценозів та їх співчленів у
життєдіяльності організму людини у нормі та за умов антропогенного
забруднення довкілля, а також взаємозв’язку мікробіоценозів різних
мікроекологічних ніш організму людини;

обґрунтовано гігієнічне значення та показано біологічну роль аерококів,
що продукують перекис водню, у системах „мікробіоценози – макроорганізм”
і „фактори довкілля – мікробіоценози”; висвітлено роль перекису водню як
фактора стійкості мікробіоценозів до впливу ксенобіотиків;

запропоновано новий метод оцінки у людини донозологічних змін за умов
антропогенного забруднення довкілля за вмістом аерококів у
мікробіоценозах, зокрема ротовій порожнині;

установлено зв‘язок і показано пряму залежність стану мікробіоценозів
ротової порожнини і кишечника людини (за вмістом у них аерококів) від
ступеня антропогенного забруднення довкілля важкими металами.

Теоретична значущість роботи полягає у встановленні закономірностей
формування стану мікробіоценозів організму (на прикладі аерококів
ротової порожнини і кишечника) за умов антропогенного забруднення
довкілля та корекції дисбіозів пробіотиками, а також визначенні
характеру надходження, накопичення та елімінації антропогенних чинників
у біосубстратах людини.

Практична значущість роботи полягає у:

розробці методичних підходів до визначення небезпеки антропогенного
забруднення довкілля з використанням біологічних систем –
мікробіоценозів організму людини;

рекомендації використання A.vіrіdans як індикатора забруднення водойм за
умов додаткових досліджень їх властивості з високою частотою виділятися
з водойм із благополучною санітарно-гігієнічною характеристикою;

установленні змін у мікробіоценозах ротової порожнини та кишечника за
умов антропогенного забруднення довкілля, що дає підставу рекомендувати
лікарям включати у план обстеження хворих на екологозалежні захворювання
дослідження на дисбіоз із урахуванням вмісту аерококів, а при виявленні
порушень — проводити коригувальну терапію пробіотиками, у т.ч.
А-бактерином;

рекомендації застосовування на популяційному та індивідуальному рівнях
пробіотиків для профілактики і корекції дисбіозів мікробіоценозів та
порушень імунної системи в умовах антропогенного забруднення довкілля;

розробці та впровадженні схеми виробництва пробіотика А-бактерину
(на основі A.viridans) на Дніпропетровському фармацевтичному
підприємстві;

впровадженні у практику роботи Центральної бактеріологічної лабораторії
м. Дніпропетровська, бактеріологічних лабораторій, санітарно-гігієнічних
відділів Дніпропетровської обласної і міської санітарно-епідеміологічних
станцій прискореного та економічного методу мікробіологічної оцінки
стану мікробіоценозу кишечника за індикаторним мікроорганізмом —
A.viridans.

Основні положення дисертаційної роботи використовуються у лекційних,
семінарських та практичних заняттях кафедр загальної гігієни,
мікробіології, вірусології та імунології Дніпропетровської медичної
академії і кафедри екології Національного гірничого університету.

За результатами проведеного дослідження видано монографію “Роль
микроэкологии организма человека и принципы ее коррекции”, яка
використовується як учбово-методичний посібник, розроблено методичні
рекомендації із виконання дипломної роботи магістра НГУ за спеціальністю
“Екологія, охорона навколишнього середовища”.

Особистий внесок здобувача: самостійно провів пошук і аналіз
літературних даних; сформулював мету, задачі, визначив напрямки
досліджень, їх обсяги та методи; провів науковий аналіз та узагальнення
результатів досліджень, наукове обґрунтування застосування пробіотика
А-бактерину; організував та безпосередньо виконував дослідження,
викладені у розділах дисертації; особисто провів гігієнічну оцінку
вмісту ВМ у навколишньому середовищі та організмі жителів міст, в яких
проводилися дослідження; визначав чутливість досліджуваних штамів
мікроорганізмів до антибіотиків і пробіотиків, вплив A.vіrіdans на
імунологічні реакції макроорганізму, ліпідний і білковий обмін, провів
мікробіологічні дослідження та статистичну обробку матеріалу,
сформулював висновки і практичні рекомендації з дисертаційної роботи.
Матеріали досліджень, проведених разом із співробітниками кафедр
загальної гігієни та мікробіології Дніпропетровської медичної академії,
становлять не більше 15% обсягу роботи.

Апробація роботи. Наукові положення виконаного дослідження оприлюднені
та обговорені на:

— міжнародних наукових конференціях: “Стратегія і тактика боротьби з
інфекційними захворюваннями” — Харків, 2001; “Пробиотические
микроорганизмы – современное состояние вопроса и перспективы
использования” — Москва, 2002; ІХ Міжнародній конференції “Новые
информационные технологии в клинической нейрофизиологии, неврологии и
хирургии” — Гурзуф, 2001; ХІ Міжнародній конференції “Новые
информационные технологии в медицине, биологии, фармакологии, экологии”
— Гурзуф, 2003; “Актуальні питання боротьби з інфекційними хворобами” —
Харків, 2003; “Пробіотики — ХХІ сторіччя. Біологія. Медицина. Практика”
— Тернопіль, 2004; ХІІ Международной конференции “Новые информационные
технологии” — Гурзуф, 2004;

— науково-практичних конференціях: “До 100-річчя санепідслужби
Дніпропетровської області” — Дніпропетровськ, 2001; “Розвиток санітарної
мікробіології в Україні” — Чернівці, 2002; “Україна наукова” — Київ,
2002;

— XIV з’їзді гігієністів України — Дніпропетровськ, 2004.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 36 друкованих праць (три
монографії – з яких 1 одноосібна), 24 статті у фахових наукових журналах
(5 одноосібних), 9 публікацій у збірниках наукових праць і тез
конференцій), отримано 1 деклараційний патент.

Структура і об’єм дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, 7 розділів власних досліджень, обговорення результатів
дослідження, висновків та списку використаних джерел.

Робота викладена на 353 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 89
рисунками та 90 таблицями. Бібліографія містить 406 літературних джерел
(з яких 241 джерел із країн СНД та 165 — зарубіжних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали, методи та обсяги досліджень

Відповідно до мети і задач дослідження проводилися за розробленою
програмою у 4 етапи.

Перший етап – гігієнічна оцінка вмісту ВМ у навколишньому середовищі і
біосубстратах організму жителів міст із різним рівнем техногенного
навантаження цими сполуками.

Другий етап — дослідження змін мікробного пейзажу різних мікробіоценозів
організму людини під впливом антропогенного забруднення довкілля,
індикаторним показником якого були ВМ, ідентифікація і вивчення
біологічних властивостей виділених A. vіrіdans.

Третій етап — вивчення впливу аерококів на показники гомеостазу і
тканини макроорганізму, перебіг інфекційного процесу і стан
мікробіоценозів, установлення механізмів взаємовідношення і взаємодії
аерококів з умовнопатогенною і патогенною мікрофлорою, їхніми токсинами
і ксенобіотиками.

Четвертий етап — визначення біологічних властивостей аерококів при
взаємодії з біотичними та абіотичними факторами навколишнього
середовища.

Санітарно-гігієнічні дослідження були спрямовані на вивчення вмісту в
об‘єктах довкілля ВМ – свинцю, кадмію, нікелю, марганцю, хрому, цинку і
міді. В атмосферному повітрі обсяг досліджених проб склав 7167, у воді —
1189 проб, у харчових продуктах — 4039 проб.

Досліджено матеріал від 1435 людей: вміст мікробіоценозу ротової
порожнини, кишечника, піхви, цервікального каналу і шкіри промежини;
паличкоядерні лейкоцити, ферменти, ліпіди, білки і мононуклеари крові. У
990 тварин (безпородні і лінійні миші, кролі) досліджено мікробний
пейзаж вмісту кишечника, обсіменіння внутрішніх органів, 220
гістологічних препаратів шлунково-кишкового тракту, клітини периферичної
крові. Вивчено морфологічні і біохімічні властивості 162 штамів
умовнопатогенних і патогенних мікроорганізмів і 32 штами A.vіrіdans.

Об’єктами і матеріалами дослідження у роботі були: 32 штами A. vіrіdans
(референтний № 167, виділені з ротової порожнини № № 11, 205 і 29
резидентних культур з різних мікробіоценозів організму людини);
тест-мікроби патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів; токсин
стафілококів і ендотоксин сальмонел; вміст нестерильних порожнин
організму людини і тварин; змиви зі шкіри; ультратонкі зрізи
випробуваних мікроорганізмів, тканин і органів тварин; клітини і
сироватка крові людини і тварин; безпородні білі миші, миші лінії СВА і
кролі; хімічно чистий перекис водню (0,001% розчин).

Дослідження із залученням добровольців проводили відповідно до
Декларації Всесвітньої медичної асоціації 1964 р. зі змінами від 1975,
1983 і 1989 рр. із дотриманням усіх вимог біоетики. Роботу з
лабораторними тваринами проводили згідно з “Руководством по содержанию
лабораторных животных в питомниках и экспериментально-биологических
клиниках (вивариях)” (1993).

Виділення чистих культур мікроорганізмів та ідентифікацію їх щодо виду і
роду проводили за допомогою загальноприйнятих культуральних, біохімічних
і серологічних тестів (Меньшиков В.В., 1987; Приказ МЗ СССР № 535,
1985).

Стан кишкового біоценозу хворих на дисбактеріоз кишечника визначали за
методикою Р.В.Епштейн-Литвака і Ф.Л. Вильшанськой (1977). Аерококи
виділяли за методом М.Л. Горбуновой (1970) на елективному середовищі
(Кременчуцький Г.Н., 1989), ідентифікацію культур аерококів проводили
згідно з J.B. Evans (1986).

Чутливість тест-мікроорганізмів до A. vіrіdans і пробіотиків визначали
методом відстроченого антагонізму. Вивчення чутливості до антибіотиків
мікроорганізмів проводили за методом дифузії в агар із використанням
дисків (Методические указания по определению чувствительности
микроорганизмов к антибиотикам методом диффузии в агар с использованием
дисков. Утв. МЗ СССР № 2675-83, 1983).

Мутагенну обробку аерококів за допомогою етілениміну і
нітрозометилсечовини виконували за методом, запропонованим
Г.Н.Кременчуцким (1989), адгезивні властивості їх у різних
мікробіоценозах організму людини і тварин — розгорнутим пробірним
методом (Брилис В.И. и соавт., 1986).

Оцінку стану системи імунітету проводили за кількістю Т- і В-лімфоцитів,
а також субпопуляцій Т- лімфоцитів у периферичній крові (Лебедев К.А.,
Понякина И.Д., 1990).

Для виявлення у кишечнику штучно введених аерококів використовували
метод непрямої імунної флюоресценції за Кунсом (модифікація Барышникова
А.Ю., 1997) з переглядом у люмінесцентному мікроскопі марки МЛ-3
мазків-відбитків і зрізів. Кількість аерококів у перерахуванні на 1 мм2
слизової оболонки розраховували за формулою Виноградова-Брида.

Фагоцитарну функцію поліморфно-ядерних лейкоцитів (ПЯЛ) вивчали за
методом В.М. Бермана і Е.М. Славськой (1958).

Функціональний стан перитоніальних макрофагів визначали за їх
фагоцитарною активністю (ФА), фагоцитарним числом (ФЧ) та показником
завершеності фагоцитозу (ПЗФ), бактерицидні властивості — за допомогою
тесту з нітросинім тетразолієм (НСТ-тест) за методикою К.А. Войткевич
(1977) і Б.С. Нагоева (1983)

Вплив аерококів на імуногенез досліджували за допомогою реакції непрямої
гемаглютинації за Бойденом (Бюргер М.О., 1982), вплив A.vіrіdans на
систему комплементу сироватки крові — шляхом дослідження рівня
активності системи комплементу по 50% гемолізу за методикою
Е.В.Гембицкого (1987).

Вплив A.vіrіdans на летальні властивості токсину стафілокока, вірулентні
властивості S.typhіmurіum, антитоксичний ефект A.vіrіdans і перебіг
експериментальної сальмонельозної інфекції оцінювали за числом тварин,
що вижили у досліді, у порівнянні з контрольною групою.

Вміст молочної кислоти визначали за методом Баркера — Саммерсона (1941),
ступінь окиснення молочної кислоти аерококами – за показниками
поглинання кисню (О2) за 1 хв. на 1 мг білка і відновлення
2,6-дихлорфеноліндофенолу. Поглинання кисню при окисненні ферментним
комплексом молочної кислоти визначали за допомогою платинового електрода
закритого типу. Реєстрацію споживання кисню проводили на полярографі Р-7
(Чехія).

Кількісне визначення рівня загальних ліпідів, ліпідних фракцій і їхнього
співвідношення, ліпопротеїдів у сироватці крові проводили відповідно до
рекомендацій Г.В. Тананова (1983) і В.В. Меньшикова (1987). Перекис
водню визначали йодометричним методом, білок — біуретовою реакцією і
реакцією зв’язування білка з барвником — кумасі синім (Р.Скоупс, 1985).

Активність трансаміназ АлАТ, АсАТ і лактатдегідрогенази (ЛДГ) визначали
за допомогою наборів Біо-Ла-Тест чеської фірми “Лахема”, ізоферменти
ЛДГ- кількісним електрофоретичним методом (Юрков Ю.А., Алатырцев В.В.,
1966), каталазну активність (каталазне число) — за методом А.Н. Баха і
С.Р. Зубковой (1937).

Стан хворих на сальмонельоз у процесі застосування A.vіrіdans оцінювали
у динаміці за рівнем лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) і
гематологічного показника інтоксикації (ГПІ) (Васильев B.C., Комар В.И.,
1983; Сухоруков В.П., Захарищева Т.П., 1982). Ультратонкі зрізи готували
на улътрамікротомі фірми ЛКВ за методом Г. Гайера (1974), Б. Уикли
(1975) і C.F.Cullіng et al. (1973). Дослідження проводили за методом
E.S. Reunolds (1963) на електронному мікроскопі ЕМВ-100БР із збільшенням
у 5000-50000.

Матеріали досліджень обробляли із використанням методів варіаційної
статистики (Гублер Е.В., Генкин А.А., 1973; Лапач С.Н. и соавт., 2000;
Гланц С., 1998) з розрахунком відносних показників і середніх рівнів
(M), дисперсії (?2), середнього квадратичного відхилення (?), помилки
середніх і відносних величин (m).

Вірогідність розходжень середніх значень показників і відповідних
дисперсій оцінювали за параметричними критеріями Фішера (F) і Стьюдента
(t) і непараметричними Вілкоксона-Манна-Уїтні (U); при порівнянні
частотних характеристик використовували критерій Пірсона ?2, для
множинного порівняння декількох груп спостереження — методи одно — і
двофакторного дисперсійного аналізу з оцінкою сили впливу (?2) окремих
регульованих факторів на результативну ознаку, непараметричні критерії
Крускала-Уолліса і Фрідмана. Для оцінки зв’язків між різними факторами
застосовували методи кореляційного аналізу з розрахунком коефіцієнтів
рангової кореляції Спірмена і лінійної кореляції Пірсона (r).

Обробку результатів дослідження проводили за допомогою статистичного
пакета “Біостат” (Практика, 1998) і редактора електронних таблиць
Microsoft Excel-2000 для ПК.

Гігієнічна характеристика вмісту важких металів в об’єктах навколишнього
середовища промислового та непромислового міст Дніпропетровської
області. Узагальнено результати досліджень ВМ у повітрі житлової зони
трьох промислово забруднених адміністративних районів
м. Дніпропетровська (Ленінський, Індустріальний, Жовтневий) і менш
забрудненого міста порівняння —  Новомосковська.

Рис. 1. Порівняльна характеристика середньодобового вмісту важких
металів в атмосферному повітрі міст спостереження

Як видно із рис. 1, у приземному шарі атмосфери сельбищної зони
м. Дніпропетровська середньодобової концентрації ВМ (свинець, кадмій,
марганець, хром, нікель та мідь) у більшості випадків не перевищують
відповідних ГДК, однак максимальні величини для свинцю і міді вищі за
гігієнічні нормативи у 1,1 і 9,2 рази відповідно. Комплексна гігієнічна
оцінка свідчить про те, що середньомісячні концентрації цих ВМ у
повітряному середовищі міста значно коливаються, але середньорічні
величини досить стабільні і практично не перевищують ГДК, хоча значно
вищі за фонові (за винятком міді, вміст якої постійно вище допустимого).
В окремі роки мало місце перевищення вмісту свинцю і кадмію в
1,5-1,7 рази. Вміст усіх ідентифікованих ВМ в атмосферному повітрі міста
порівняння (м. Новомосковськ) значно і статистично достовірно (p<0.01) нижчий, ніж у м. Дніпропетровську, а за величиною коефіцієнта комбінованого впливу ВМ на населення у 13,2 рази нижчий, ніж у промисловому місті (відповідно 0,068 та 0,9 ум. од.). Аналіз вмісту ВМ у водопровідній воді проведено на підставі даних систематичного санітарного контролю питної води м. Дніпропетровська і м. Новомосковська за 1998-2003 рр. Оцінювали концентрації свинцю, кадмію, марганцю, хрому, нікелю і міді за середньомісячними і середньорічними їх значеннями за 1998-2003 рр. Рис. 2. Порівняльна характеристика середньорічного вмісту важких металів у питній воді міст спостереження Як видно із рис. 2, у питній воді м. Дніпропетровська і міста порівняння Новомосковська визначаються свинець, кадмій, марганець, хром, нікель, мідь, середньорічні концентрації яких у цілому не перевищують відповідних ГДК і не мають істотних і достовірних розбіжностей між собою. Результати комплексних гігієнічних досліджень вмісту пріоритетних металів-ксенобіотиків – свинцю і кадмію, а також облігатних металів-мікроелементів - міді і цинку в основних групах харчової сировини та харчових продуктів у м. Дніпропетровську та м. Новомосковську свідчать, що Pb, Cd, Cu і Zn визначаються в усіх основних продуктах як рослинного, так і тваринного походження. Їх концентрації за середніми величинами коливаються від 0,004 до 8,5 мг/кг. У цілому ці значення для переважної більшості груп продуктів не перевищують існуючих граничних рівнів. Порівняльний аналіз вмісту ВМ у продуктах і сировині місцевого походження у промисловому місті стосовно контрольного представлено на рис. 3 та 4. Рис. 3. Вміст свинцю в основних групах продуктів харчування досліджуваних міст - м. Дніпропетровськ - м. Новомосковськ (місто порівняння) Рис.4. Вміст кадмію в основних групах продуктів харчування досліджуваних міст - м. Дніпропетровськ - м. Новомосковськ (місто порівняння) Результати, як видно із наведених даних, статистично достовірно відрізняються у містах спостереження (p<0,05). Так, вміст свинцю у рибі, рослинних продуктах і харчових жирах у м. Дніпропетровську відповідно вище у середньому на 17; 83,3; 114 мкг/кг, ніж у м. Новомосковську. Середні концентрації кадмію у таких продуктах як м'ясо, овочі і фрукти перевищують аналогічні у контрольному місті на 37,5 і 7,5 мкг/кг, а у рибі, навпаки, нижчі на 100 мкг/кг. Що стосується мікроелементів, то в обох містах розходження середніх величин за вмістом цинку були незначними, а за вмістом міді – по м. Новомосковську вони у 1,3-1,8 рази перевищували відповідні дані по м. Дніпропетровську. Результати розрахунку сумарного добового надходження (СДН) ВМ при комплексному надходженні з їжею, водою і повітрям в організм жителів промислових міст Дніпропетровської області показали, що цей показник формується як токсикантами, так і есенційними металами. Отримані дані СДН металів оцінювалися для Pb, Cd, Cu і Zn і зіставлялися з допустимою величиною ФАО/ВООЗ щодо харчових добавок (1994) і фізіологічною потребою у мікроелементах. Визначено, що СДН Pb у Дніпропетровську становить у середньому 0,23 мг (при максимальному 0,72 мг), що майже відповідає допустимому - 0,26 мг (ФАО/ВООЗ) і такому, яке спостерігається в інших регіонах України, Росії і Польщі (0,18-0,29 мг). Питома вага харчового шляху надходження Pb у порівнянні з водним і аерогенним переважає і становить 95,6%. Кадмій надходить в організм жителів м. Дніпропетровська в середньому у кількості 26,9 мкг на добу, але виявлені максимальні рівні (до 248 мкг) за відносним значенням перевищують ДДН (70 мкг) більш ніж у 3 рази. Основним шляхом надходження цього металу, як і свинцю, є харчові продукти - 97,4% від СДН. Таким чином, комплексне надходження ВМ в організм населення досліджуваних міст із повітрям, водою і їжею формується як абіотичними, так і життєво необхідними металами. Головною особливістю є систематичність надходження пріоритетних контамінантів навколишнього середовища - Pb і Cd у сполученні з недостатністю надходження есенційних мікроелементів – міді та особливо цинку, кількість якого у 2,5-5 разів нижче від фізіологічної потреби і у 4 рази менше, ніж у мешканців міста порівняння. Біомоніторинг ВМ (Pb, Cd, Mn, Cr, Cu, Zn) в інформативних біосубстратах вагітних жінок (129 осіб), які постійно проживають у досліджуваних містах Дніпропетровської області, показав, що ці сполуки визначалися у всіх обстежених як у крові, так і в сечі. На рис. 5 видно, що вміст свинцю у крові вагітних жінок промислового міста за середніми значеннями складає 0,5 мкг/мл, міста порівняння – 0,18 мкг/мл. Кадмій у крові жінок промислового і непромислового міст визначається у середньому на рівнях 0,098 і 0,028 мкг/мл відповідно, що незначно перевищує фізіологічні величини (0,02-0,3 мкг/мл). Що стосується марганцю і хрому, то їх середня концентрація у крові вагітних обох міст знаходиться у межах норми, але у жінок промислового міста в 1,6-2,1 рази вища. Рис. 5. Порівняльна характеристика середніх концентрацій вмісту важких металів у крові вагітних жінок міст спостереження Рис. 6. Порівняльна характеристика середніх концентрацій вмісту важких металів у сечі вагітних жінок міст спостереження Як свідчать дані рис. 6, у сечі обстежених вагітних жінок промислового міста свинець і кадмій знаходяться у концентраціях, значно вищих за фізіологічну норму і аналогічні дані по місту порівняння. Що стосується хрому, то у жінок досліджуваних міст виявлено рівноцінно підвищений його вміст у порівнянні з нормою. В організмі дошкільників промислового міста виявлені Pb і Cd, кількість яких у 1,5-4 рази вище нормативів і аналогічних показників контрольного міста, що аргументує їхнє техногенне походження. Цинк, мідь і залізо в сечі й волоссі значно нижче норми, це пов'язано з недостатністю їх у їжі, а також може бути пояснено біологічним антагонізмом з Pb і Cd. Таким чином, незважаючи на низькі концентрації ВМ у життєзабезпечуючих середовищах - воді, повітрі, продуктах харчування, їх постійне надходження в організм формує, через здатність до кумуляції, значне внутрішнє забруднення організму такими пріоритетними ксенобіотиками як свинець і кадмій і одночасно супроводжується розвитком порушень мікроелементного обміну – цинкдефіцитних станів. У вагітних подібний несприятливий збіг обставин, з огляду на тропність Pb і Cd до генеративної сфери і значущість Zn для нормального перебігу вагітності, може потенціювати розвиток ускладнень репродуктивної функції. Підвищений вміст ВМ у навколишньому середовищі і організмі людини призводить до змін показників гомеостазу, і у першу чергу зниження імунітету і резистентності організму. Загальновідома роль нормальної мікрофлори у підтримці гомеостазу макроорганізму, виконанні функції захисного бар'єра щодо патогенів, у т.ч. шкідливих факторів навколишнього середовища. Особливої уваги заслуговують мікроорганізми, що продукують перекис водню і мають свої особливості при взаємодії із ксенобіотиками. Одним із видів аерококів, що продукують Н2О2, є A.vіrіdans, який і став об'єктом наступних досліджень у системах "мікробіоценоз - макроорганізм" і " фактори навколишнього середовища – мікробіоценоз". Біологічні властивості аерококів у мікробіоценозах людини і тварин. Оцінка якісного і кількісного складу мікрофлори ротової порожнини проводилася у 135 клінічно здорових осіб у віці 19-45 років. У ротовій рідині обстежених більш ніж у 70% випадків виявлено мікроорганізми роду Streptococcus, Staphylococcus, Corіnebacterіum, Lactobacіllus і Aerococcus. При цьому частота виявлення і концентрації у ротовій рідині стрептококів і стафілококів були достовірно (p<0,01) вищими, ніж інших мікроорганізмів. Установлено також достовірно високі (p<0,05) концентрації A.vіrіdans (3,2±0,1 lg КУО/мл) у порівнянні із вмістом S.sanguіs (2,8±0,2 lg КУО/мл). Із виділених із ротової рідини штамів аерококів методом випадкової вибірки відібрано культури A.vіrіdans під номерами 11 і 205 для досліджень. Результати вивчення антагоністичних властивостей цих штамів виявили чутливість до них патогенних і умовно патогенних тест-мікробів. Особливо чутливими за діаметром пригнічення росту виявилися тест-культури S.aureus № 37 (22,4 і 21,2 мм) і S.epіdermіdіs (20,7 і 18,9 мм). Ступінь чутливості випробуваних мікроорганізмів розрізнявся як між видами, так і усередині одного виду, і ймовірно пов'язаний із ступенем активності антиоксидантних ферментів мікроорганізмів. На рис. 7 представлено результати оцінки стану мікробіоценозу у дітей віком 3-6 років трьох груп – дослідної (відвідують дитячі установи), контрольної (не організовані діти) м. Дніпропетровська та дослідної міста порівняння. Як видно з цих матеріалів, у дітей дослідної і контрольної груп, що проживають в екологічно забрудненому місті, вміст A.vіrіdans у ротовій рідині не мав достовірних відмінностей (р>0,05),
тоді як у дітей екологічно чистого міста цей показник був на 1,6±0,3 lg
КУО/мл вищим (р<0,05). Рис. 7. Порівняльна характеристика вмісту індикаторного мікроорганізму A.viridans у ротовій рідині дітей, що мешкають у різних екологічних умовах Отримані результати дослідження дозволяють продовжити подальше вивчення індикаторних аерококів, які вказують на наявність впливу шкідливих факторів навколишнього середовища і відбивають стан імунного гомеостазу і реактивності організму дитини та дають можливість прогнозу переднозологічних порушень у здоров'ї. Що стосується механізмів дії, то дослідним шляхом було установлено виражену здатність культур A.vіrіdans № 11 і № 205 окиснювати D і L ізомери лактату за різних концентрацій, сприяючи їх розщепленню до кінцевих метаболітів. При цьому ступінь окиснення істотно (p<0,001) залежав від концентрації лактату, що підтвердилось результатами однофакторного дисперсійного аналізу. В експерименті на мишах було виявлено що аерококи, які продукують перекис водню, є в усіх відділах травного тракту тварин. У найбільшій кількості вони визначалися у товстому кишечнику: 7,57±0,6 lg КУО/г у вмісті кишечника і 6,43±0,8 lg КУО/г - у гомогенаті. Частота їх виявлення склала відповідно 75,0% і 76,9% випадків. Таким чином, отримані результати підтверджують дані щодо високого вмісту аерококів у мікробіоценозі кишечника і наявності у них здатності до антагоністичної дії у відношенні патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів. Проведено вивчення стану мікробіоценозу кишечнику та показників неспецифічної резистентності у 368 чоловік (табл.1). Таблиця 1 Рівень неспецифічної резистентності здорових і хворих людей до кишкових інфекцій Обстежені групи людей Кількість спостережень Показники фагоцитозу (М±m) ФА (%) ФЧ (абс. число) ПЗФ (%) Хворі на гострі кишкові інфекції (1-ша група) 100 21,2±1,5 p2 p3 p4 1,1±0,2 p2 p3 p4 38,2±8,4 Хворі з декомпен-сованим дисбіозом (2-ша група) 30 14,0±3,1 p1 p3 p4 2,3±0,24 p1 p4 32,9±4,8 p4 Клінічно здорові люди з компенсова-ним дисбіозом (3-тя група) 126 47,0±3,6 p1 p2 p4 2,3±0,11 p1 p4 39,7±2,1 Здорові люди (4-та група) 112 58,0±2,3 p1 p2 p3 4,9±0,7 p1 p2 p3 62,7±13,7 p2 Залежність фагоцитарної функції від стану кишкового мікробіоценозу (показники дисперсійного аналізу) F=42,7; p<0,001 ?2= 0,27 F=14,4; p<0,001 ?2= 0,11 F=1,8; p>0,05

?2= 0,01

Примітка: p1, p2, p3, p4 <0,05 між показниками у відповідних групах. Отримані результати підтверджують залежність показників фагоцитарної функції від стану мікробіоценозу кишечника: для фагоцитарної активності (ФА) сила впливу ?2=0,27, для фагоцитарного числа (ФЧ) - ?2=0,11. Отже, очевидно, що високий рівень вмісту аерококів у фекаліях (106-108 КУО/г випорожнень) свідчить про нормобіоз і досить високий рівень резистентності організму. Це дозволяє запропонувати новий підхід до оцінки дисбіозу кишечника з використанням індикаторного мікроорганізму - A.vіrіdans (табл.2). Запропонований метод у порівнянні з існуючими є більш результативним, простим у виконанні, доступним практично для всіх мікробіологічних лабораторій, та економічним, оскільки не вимагає складних і дорогих живильних середовищ. При дослідженні адгезивних властивостей двох штамів A.vіrіdans (№ 11 і № 205) на культурі епітеліоцитів тонкого і товстого кишечника білих мишей і кролів методом електронної мікроскопії було показано, що у Таблиця 2 Оцінка дисбіозу кишечника за рівнями вмісту A.vіrіdans як індикаторного співчлена мікробіоценозу Стан біоценозу кишечника Концентрація аерококів у КУО/г випорожнень Нормобіоз 106 - 108 Компенсований дисбіоз (1-й ступінь) 104 – 105 Декомпенсований дисбіоз (2-3-й ступені) < 104 чи 0 результаті взаємодії аерококів (жива добова культура) з ізольованими епітеліоцитами кроля і білих мишей аерококи виявляють виражені адгезивні властивості, легко прикріплюються до епітеліоцитів, адгезуються на різних фрагментах зруйнованих клітин, розмножуються і утворюють мікроколонії. Установлено, що аерококи, введені перорально, здатні адгезуватися і колонізувати слизову оболонку кишечника, де провідна роль належить рецепторним взаємодіям мікроба і клітин хазяїна. Кореляційний аналіз між перекис-продукуючою активністю і ступенем адгезії аерококів у одного музейного штаму і 29 резидентних штамів аерококів, виділених з родових шляхів вагітних і породіль, показав зворотний кореляційний зв'язок у досліджуваних клітин (коефіцієнт кореляції r= -0,46; р<0,001). Проведеними дослідженнями встановлено, що A.vіrіdans, які продукують перекис водню, у мікробіоценозах організму людини виявляються у порівняно великих кількостях (105 -108 КУО/мл). Відзначено виражену антагоністичну активність A.vіrіdans у відношенні патогенних і умовно-патогенних тест-мікробів і їх лактатоксидної активності. Підтверджено залежність реактивності організму від стану кишкового мікробіоценозу і виявлено закономірне зниження рівня A.vіrіdans у фекаліях при дисбіотичних явищах, на підставі чого пропонується новий підхід до діагностики дисбіозу кишечника з використанням індикаторного мікроорганізму - A.vіrіdans. Вивчення адгезивних властивостей показало, що аерококи, виділені з різних екологічних ніш організму людини, характеризуються переважно середнім і високим ступенем адгезії, а провідна роль належить рецепторним взаємодіям мікроба і клітин хазяїна. Статистично підтверджено зворотний кореляційний зв'язок у досліджуваних аерококів (коефіцієнт кореляції r=-0,46; р<0,001) між перекис-продукуючою активністю і ступенем адгезії. A oe Oe e u & ? ph? & A A ph EHuy E O O O O › › › › O $ O O O › › O O › › O O › › O O O $ O O ????l?ся (рис.8). Рис. 8. Динаміка (логарифмічна шкала) зниження кількості стафілококів (штам № 37) при багаторазових контактах (послідовні генерації) з A.vіrіdans № 11 Значущої зміни динаміки кількості в МПБ стафілококів, вирощених у відсутності аерококів, не установлено. Підвищення при цьому питомої ваги штамів S.aureus, що не продукують плазмокоагулазу, зі збільшенням числа контактів з А.vіrіdans указує на зміну біологічних властивостей стафілокока. У всякому разі, навіть з урахуванням тільки одного критерію патогенності стафілококів - продукції плазмокоагулази - варто зазначити, що аерококи деякою мірою сприяють нейтралізації цієї фенотипової ознаки і, відповідно, знижують прояв патогенності стафілококової популяції. На підставі результатів попереднього досліду можна припустити, що у відповідь на вплив перекису водню у аерококів активізується один з основних механізмів антиоксидантного захисту стафілококів - продукція ферменту каталази. Це було підтверджено у наших подальших дослідженнях - у культурах стафілококів при спільному культивуванні з аерококами знижувалась каталазна активність із кожною наступною генерацією. Ця закономірність характерна для обох досліджуваних штамів S.aureus (№ 209 і № 37). При статистичній обробці даних вірогідність розходжень значень каталазної активності S.aureus між дослідом і контролем підтвердилася після шостої генерації (p<0,001). У наступній серії дослідів вивчали вплив аерококів на токсиноутворюючу здатність стафілококів і прояв факторів їх вірулентності. Здатність до токсиноутворення, силу токсину і фактори вірулентності визначали за наявністю і проявом лейкотоксичної, летальної, некротичної і гемолітичної активності. Було показано, що A.vіrіdans № 11, які продукують Н2О2, проявляють не тільки бактеріостатичну і бактерицидну дію на стафілокок, але і змінюють його властивості аж до втрати вірулентності. Висловлено припущення, що аерококи у момент формування клітиною стафілококу токсину порушують синтез чи перешкоджають утворенню його фракції. Проведено вивчення впливу штучно введених A.vіrіdans № 11 на мікробіоценоз кишечника в експерименті на звичайних і лінійних білих мишах. Як тест-мікроб використано Еscherіchіa colі - представника нормальної мікрофлори, що міститься у відносно постійній кількості у кишечнику білих мишей. Установлено, що кількість ешерихій як за сумою, так і за окремими різновидами, знижується зі збільшенням кількості днів спостереження. Достовірне зниження (?2=86,4; р<0,001) відбулося для Lac+ варіантів у залежності від серії дослідження на 7,7% і 9,8%, для Lac- - відповідно на 14,9% і 9,5% (рис. 9). Рис. 9. Динаміка кількості ешерихій (lg КУО/г випорожнень) у серії експериментів у звичайних білих мишей Lac+ - lg кількості лактозопозитивних ешерихій Lac- - lg кількості лактозонегативних ешерихій Звертає на себе увагу та обставина, що зниження загальної кількості кишкових паличок в обох серіях досліджень відбувається в основному за рахунок Lac+ варіантів (р<0,01). Виявлено прямі кореляційні зв'язки середнього ступеня виразності (p<0,05) між кількістю аерококів, що вводяться, і кількістю ешерихій: для першої серії коефіцієнт кореляції r=0,44, для другої - r=0,39. Досліджено також вплив A.vіrіdans (штам № 11) на стандартну культуру S.typhіmurіum № 5710. Відзначено, що у вихідній культурі сальмонел поряд із високочутливими були клітини, резистентні до продуктів метаболізму аерококів. Кількість таких клітин із кожним наступним контактом з A.vіrіdans достовірно (p<0,001) зменшувалась, досягаючи мінімуму у 5-му пасажі. При наступних пересіваннях виділити сальмонели з культуральної рідини не вдалося, очевидно, у процесі пересівань при спільному культивуванні відбулися зміни морфологічної структури сальмонел, що і зумовило втрату їхньої життєздатності. Паралельно із дослідженням ферментативної активності колекції дослідних і контрольних штамів сальмонел вивчено чутливість до 10 антибіотиків із різним спектром і механізмом дії. Отримані результати свідчать про те, що в міру зниження біохімічної активності сальмонел підвищується їх чутливість до усіх випробуваних антибіотиків, а до ампіциліну - уже після 1-го пасажу (р<0,001 у порівнянні з контролем). На наступному етапі експериментальних досліджень було виявлено, що жива культура аерококів, введена в організм, захищала від загибелі понад 70% тварин (36 із 50), тоді як у контрольній групі, де такого введення не було, вижило лише 12% тварин - 6 осіб (рис. 10). Різниця між виживанням у цих групах достовірна (р<0,001). Виживання тварин у групі, де вводили інактивовані аерококи, було майже таким, як у контролі (р>0,05). Отже,
антитоксичний ефект виявлявся головним чином у групі тварин, захищених
живою добовою культурою аерококів.

Рис. 10. Вплив аерококів на виживання мишей:

а — захищених живою добовою культурою аерококів;

в — захищених інактивованими аерококами;

с — що одержали ізотонічний розчин хлориду натрію

Вивчено взаємовідносини мікоплазм (M.homіnіs, U.urealytіcum) з п’ятьма
музейними штамами A.vіrіdans (№ 167) і чотирма штамами, виділеними із
родових шляхів вагітних і породіль). Методом відстроченого антагонізму
установлено, що обидва випробувані штами мікоплазм чуттєві до дії
A.vіrіdans, виділених із різних джерел.

Вплив A.vіrіdans на тканини і показники гомеостазу макроорганізму. З
огляду на те, що A.vіrіdans продукує Н2О2, цікавим представляє вивчення
їх впливу на концентрацію водневих іонів (рН) вмісту кишечника при
штучному введенні аерококів. Концентрацію водневих іонів визначали на
11-й день від початку введення A.vіrіdans.

Дослідження показали, що величина водневого показника (рН) вмісту
шлунково-кишкового тракту у всіх обстежених тварин дослідних і
контрольних груп достовірно не відрізнялася (р>0,05) і коливалася у
межах: 6,5-7,1 для тонкого кишечника і 7,1-7,4 — для товстого. Не було
виявлено істотних відмінностей також в ультраструктурі слизової
дослідних і контрольних груп мишей, що свідчить про відсутність впливу
аерококів на цей показник.

У наступній серії дослідів вивчали вплив A.vіrіdans на деякі показники
гомеостазу організму хазяїна.

Дослід із вивчення впливу перорально введених аерококів на фагоцитарну
функцію ПЯЛ засвідчив, що усі показники фагоцитозу експериментальних
тварин (кролів) через добу після припинення введення A.vіrіdans істотно
(р<0,001) зросли у порівнянні з вихідним рівнем (табл. 3). Звертає на себе увагу той факт, що після 2 тижнів показники хоча і дещо знизилися, але були достовірно вищими за вихідні (р<0,001). Парентеральне введення аерококів позитивно позначалося на фагоцитарній функції ПЯЛ: стимулювало ФА з 21% до 50%, підвищувало ФЧ з 1,39 до 2,8 і ПЗФ - з 26,3% до 61,4 (р< 0,001). Кишкова паличка істотно не впливала (р>0,05) на фагоцитарну активність ПЯЛ, однак сприяла підвищенню ФЧ і
ПЗФ після триразового її введення (р<0,05). Отримані результати доповнюють попередній дослід і підтверджують стимулюючу дію введених в організм тварин A.vіrіdans, що продукують перекис водню, на фагоцитарну функцію ПЯЛ незалежно від способу їх введення. Останнє було також підтверджено при вивченні ступеня впливу аерококів на фагоцитарну реакцію перитонеальних макрофагів білих безпородних мишей за показниками ФА і ФЧ. Таблиця 3 Ступінь впливу аерококів на фагоцитарну функцію ПЯЛ периферичної крові кролів (М±m; n =12) Терміни дослідження крові Показ-ники Показники фагоцитозу: ФА (%) ФЧ (абс.ч.) ПЗФ (%) До введення аерококів M?m 22,0±1,7 1,3±0,002 26,4±0,4 Через добу після припинення введення M?m 44,0±2,1 2,4±0,008 44,9±1,1 р1-2 <0,001 <0,001 <0,001 Через 2 тижні M?m 38,0±2,0 2,1±0,05 41,0±0,9 р1-3 1-2 <0,001 <0,001 <0,001 р2-3 <0,05 <0,001 <0,02 Примітка: р - рівень значущості розходжень між відповідними групами. Наведені на рис. 11 і 12 дані свідчать, що показники фагоцитозу у мишей, які одержували аерококи, значно зросли у порівнянні із контролем (р<0,001). Усе це вказує на стимулюючий вплив A. vіrіdans на фагоцитарну функцію полі- і мононуклеарів, що істотно підвищує резистентність організму до інфекцій. Рис. 11. Вплив аерококів на фагоцитарну активність Рис. 12. Вплив аерококів на фагоцитарне число Захисну дію A.vіrіdans у кишечнику досліджено за критерієм їх впливу на імуногенез за допомогою реакції непрямої гемаглютинації. Отримані дані чотирьох аналогічних дослідів (табл. 4) засвідчили більш інтенсивне антитілоутворення в дослідних групах тварин у порівнянні з контролем (р<0,05). Цікавими є дані щодо впливу A.vіrіdans на фактори імунологічної реактивності організму людини іn vіtro. Об'єктом дослідження були мононуклеари периферичної крові практично здорових людей (група з 21 особи у віці 18 - 40 років). Показано, що вплив A.vіrіdans на лімфоцити характеризується істотною розмаїтістю. Отримані результати вказують також і на індивідуальні розбіжності у чутливості рецепторів лімфоцитів, обстежених у залежності, наприклад, від вмісту лімфоцитів при взаємодії з A.vіrіdans (табл. 5). Таблиця 4 Середньогеометричні титри специфічних антитіл у білих мишей у залежності від групи Пор. № Кількість тварин Титри антитіл у тварин: дослідної групи контрольної групи 1 81 1:235 1:40 2 71 1:192 1:48 3 88 1:119 1:42 4 44 1:139 1:78 Примітка: дослідна група - вводили A.vіrіdans протягом 10 днів після зараження; контрольна - тварині вводили ізотонічний розчин хлориду натрію після зараження Таблиця 5 Вміст Т- і В-лімфоцитів периферичної крові при взаємодії з A.vіrіdans (%; Р±m) Групи обстежених людей Т- лімфоцити Т- хелпери В- лімфоцити кон-троль Дослід кон-троль дослід кон-троль дослід Група 1 (особи з нормальним вмістом Т- лімфоцитів), n=15 59,0?7,6 60,2?6,1 18,0?5,6 20,6?4,7 22,3?4,7 22,5?4,2 Група 2 (особи зі зниженим вмістом Т- лімфоцитів), n=6 45,5?2,7 52,2?1,3* 22,2?8,2 21,5?6,1 21,2?5,6 20,0?5,5 Примітка: * - p<0,05 у порівнянні з контролем Під впливом живої культури активність лімфоцитів у 15 із 21 обстежених осіб (71% - група 1) практично не змінилася. Відносна кількість Т- лімфоцитів у даній групі знаходилася у межах нормальних значень популяцій лімфоцитів периферичної крові людини. Але у 29% обстежених (група 2) відзначалися знижені показники Т-лімфоцитів у контрольних пробах. Попередня інкубація цим особам лімфоцитів із мікроорганізмами сприяла нормалізації відносних значень Т-лімфоцитів - показники склали у середньому 52,2% у порівнянні з 45,5% у контролі (p<0,05). При цьому відносні кількості Т-хелперів з еритроцитами, навантаженими антитілами і комплементом, змінювалися незначно у порівнянні з контрольними пробами (p>0,05). Отже, A.vіrіdans іn vіtro не впливають на
нормальні показники експресії рецепторів Т- і В-лімфоцитів у даному
експерименті, і тільки у випадках відхилення від норми можна коригувати
їх відносні величини.

Одночасно було установлено, що A.vіrіdans суттєво не впливають на
показники білкового і ліпідного обмінів організму людини. Спостереження
за добровольцями, які приймали A.vіrіdans, штам № 167, щодня протягом 10
днів, 2 рази на день, виявили, що показники ліпідного обміну сироватки
крові, рівень загального білка, його фракцій і їх співвідношення
вірогідно не відрізнялися від таких у осіб контрольної групи. Але при
цьому було відзначено достовірне (p<0,05) зниження загального холестерину майже у 2 рази, ?-холестерину - в 1,4 рази і ефірів холестерину - в 1,3 рази, хоча ці показники не виходили за межі фізіологічної норми. Очевидно, A.vіrіdans впливає на окремі ланки ліпідного обміну, про що свідчив гіпохолестеринемічний ефект. Вплив A.vіrіdans на перебіг експериментальної сальмонельозної інфекції вивчали на 150 білих безпородних мишах, яких заражали S.typhіmurіum № 5710 (DL50). Лікувальну дію аерококів визначали за виживанням тварин на 10-й день спостережень у порівнянні з контрольною групою. Виявилося, що доза A.vіrіdans, введена після зараження, істотно не впливала на розвиток сальмонельозної інфекції у мишей (р>0,05). У наступному
експерименті трохи змінили умови: аерококи вводили мишам не тільки після
зараження, але і протягом 5 днів перед введенням S.typhіmurіum № 5710.
Виявилося, що попереднє введення аерококів істотно підвищувало захисний
ефект — відсоток тварин, які вижили, у дослідній групі склав 75,4%, у
контрольній — 52,2% (p<0,01) . Превентивну дію аерококів у популяції мишей із джерелом сальмонельозної інфекції було підтверджено у наступному експерименті, умови якого були наближені до природного. Білим мишам щодня протягом 10 днів у питну воду не дозовано додавали аерококи (група А), після чого у популяцію поміщали заражену мишу, яка виділяла сальмонели із сечею і випорожненнями; у випадку її загибелі підсаджували іншу хвору мишу. У групі В умови досліду відрізнялися лише тим, що хвору на сальмонельоз мишу поміщали у популяцію без попереднього згодовування їй антагоністів, одночасно починаючи додавати у питну воду аерококи. У групі С у популяцію інтактних тварин підсаджували заразну мишу, а додавати аерококи до питної води починали лише після загибелі першої тварини. У контрольній популяції (група Д) миші не отримували аерококів. Спостерігали за тваринами протягом 1,5 місяця (до загибелі у контрольній групі ~50% тварин). Як видно із рис. 13, превентивний ефект аерококів щодо виживання мишей в усіх дослідних групах був істотно вищим, ніж у контрольній (відповідно 100, 98, 72, 44%; р<0,001). Рис. 13. Превентивна дія аерококів щодо виживання мишей при експериментальному сальмонельозі Вплив A.vіrіdans відбився також на клінічному перебігу сальмонельозу, що було виявлено при застосуванні A.vіrіdans (штам № 167 — основа пробіотику А-бактерину) у комплексній терапії 53 добровольців, хворих на сальмонельоз. У результаті стан хворих у процесі застосування A.vіrіdans за рівнем ЛІІ і ГПІ значно поліпшився. На момент виписки хворих ці показники достовірно відрізнялись (p<0,05) від вихідних рівнів у своїх групах і наближались до рівнів ЛІІ і ГПІ у здорових осіб (p>0,05).

При оцінці мікробіоценозу кишечнику обстежених виявлено, що у хворих,
які отримували додатково по 400 млн. життєздатних аерококів 2-3 рази на
день, у 2 рази рідше формувався дисбіоз у порівнянні з групою, що
отримувала стандартну антибактеріальну терапію, і виразність його була
значно меншою.

Таким чином, застосування A.vіrіdans у хворих на сальмонельоз зменшує
повторне бактеріовиділення, частоту і ступінь дисбіозу, знижує у хворих
рівень інтоксикації і поліпшує динаміку захворювання, що у підсумку
зменшує ризик і небезпеку формування бактеріоносійства.

Вплив абіотичних факторів на біологічні властивості аерококів.
Використання A.vіrіdans для розробки нового пробіотика вимагало вивчення
факторів і ступеня їх впливу на біологічні властивості аерококів.

При дослідженні спонтанної мінливості аерококів виявлено реверсію
мутантів до вихідного типу. Відзначено, що клітини мутанта на противагу
клітинам вихідної культури виявилися високочутливими до дії пеніциліну,
оксациліну, метициліну, з одного боку, і стійкими до дії лізоциму — з
іншого. У ревертантів A. vіrіdans у більшому чи меншому ступені
спостерігається відновлення вихідних властивостей. Установлено, що
зникнення антагоністичної активності у мутантів пов’язане із відсутністю
продукції перекису водню, а також внаслідок втрати активності незалежної
лактатдегідрогенази.

Вирішення ряду екологічних проблем біоіндикації забруднень навколишнього
середовища залежить, як відомо, від результатів дослідження їх токсичної
дії на мікроорганізми. Нами вивчено вплив важких металів — Cu, Fe, Ni,
Ti, Cr, Mn, Mo, Pb, Zr (у вигляді солей — CuSO4, FeCl2, NіCl2,
K[Tі(C2O4)2], K2Cr2O7, Mn(C3O6H8 P)2, Na2Mo5O4, Pb(C2O2H4)2, ZrOCl2) на
оксидну активність чистих культур A.vіrіdans у живильному середовищі,
об’єктами вивчення були чисті культури A. vіrіdans, штами № 167 і № 206.

Проведені дослідження дозволили встановити, що солі CuSO4, FeCl2, NіCl2,
К[TiO(C2O4)2] і K2Cr2O7 істотно не впливали на оксидну активність
аерококів, тоді як молібден, цирконій і свинець її підсилювали, що видно
на рис. 14.

Рис. 14. Порівняльна характеристика впливу металів на оксидну активність
аерококів, що продукують перекис водню

Порівняльна оцінка протимікробної дії перекису водню, утвореного у воді
електричними розрядами зниженого тиску, і еквімолярної кількості
перекису водню, що продукує A.vіrіdans № 167, показала, що остання має
більш сильну протимікробну дію у відношенні мікроорганізмів. Можливе
пояснення виявленого ефекту — у продукції аерококами додаткових
протимікробних факторів типу мікроцинів.

Пошук зручних модельних видів, які могли б застосовуватись як тест —
об’єкти забруднення навколишнього середовища — актуальна задача сучасної
медичної екології. Попередніми нашими дослідженнями було установлено, що
аерококи є індикаторами стану мікробіоценозів і можуть характеризувати
ступінь впливу на них шкідливих факторів довкілля.

Одними з мікроорганізмів, що характеризують ступінь забруднення стічними
водами, є ешерихії. У проведеному дослідженні установлювали
співвідношення проб води з наявністю аерококів і ешерихій: води
р. Дніпро у місці водозабору для Аульського водопроводу, що забезпечує
питною водою м. Новомосковськ, неочищених побутових стічних вод та води
у місці скидання їх після очищення. Дослідження проводили у
червні-вересні 2003 року. У результаті з води р. Дніпро аерококи
(A.vіrіdans) виділено у 32 пробах із 100 (32%), E.colі не виділяли, з
неочищених комунальних стічних вод у 20 пробах виділено E.colі (О1, О24,
О25, О44, О119, О151), аерококи не виділяли, з води р. Дніпро в місці
скидання стічних вод після очищення аерококи виділено у 12 (12%) пробах,
а E.colі — тільки в одній пробі (1%). Проведене дослідження дозволяє
розглядати можливість використання аерококів, які продукують перекис
водню, як індикатор забруднення води, для чого необхідно провести
додаткові дослідження.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове практичне
розв’язання наукового завдання щодо оцінки небезпеки антропогенного
навантаження на населення в екологічно несприятливих регіонах і
підвищення резистентності на основі стабілізації мікробіоценозів
організму.

1. Багаторічні спостереження за станом забруднення навколишнього
середовища пріоритетними для Придніпровського промислового регіону
сполуками класу важких металів засвідчують їх убіквітарну поширеність у
повітрі, воді, ґрунті і місцевих продуктах харчування, що потребує
комплексної оцінки їх небезпеки. Найбільша питома вага важких металів у
сумарному добовому надходженні до організму людини зумовлена
аліментарною дозою, яка складає 86,5-97% для дітей і 95,6-99,3% — для
дорослих.

2. Серед важких металів, що ідентифікуються у навколишньому середовищі,
постійно визначаються кадмій, свинець, нікель, мідь, хром, марганець,
максимальні разові концентрації яких в атмосферному повітрі міст
Дніпропетровська і Новомосковська знаходяться у межах 1-6 ГДК.
Середньорічні концентрації цих речовин не перевищують ГДК, а в останні
роки спостерігається їх зменшення у 3-5 разів.

У воді місцевих водопроводів (Дніпропетровськ, Новомосковськ) вміст
важких металів (кадмій, марганець, хром, нікель, мідь) за
середньомісячними і середньорічними концентраціями не перевищує
гігієнічних нормативів.

В основних харчових продуктах, які входять до раціону людини, середній
вміст важких металів складає: кадмію — 0,004-0,047 мг/кг, свинцю —
0,01-0,12 мг/кг, міді – 0,1-1,36 мг/кг, цинку 1,37-8,5 мг/кг. Харчові
продукти і сировина у м. Дніпропетровську статистично достовірно
відрізняються від міста порівняння більшим вмістом свинцю у рибі,
овочах, фруктах, жирах (на 17,83 і 114 мкг/кг), кадмію у м’ясі, овочах і
фруктах (на 37,5 і 7,5 мкг/кг) і зниженим у 1,3-1,8 рази вмістом міді в
овочах, фруктах і цукрі.

3. Доведено, що, незважаючи на те, що у навколишньому середовищі, і
зокрема атмосферному повітрі, вміст важких металів переважно
реєструється на рівні гігієнічних нормативів, при біомоніторингових
дослідженнях спостерігається стабільне накопичення їх у біосубстратах
(кров, волосся, сеча) організму людини. Рівень важких металів у
біосубстратах людини залежить від ступеня забруднення навколишнього
середовища досліджених міст. Так, вміст свинцю, кадмію, хрому і марганцю
у сечі і крові вагітних жінок м. Дніпропетровська у 6, 3,5, 2,2, і 1,5
рази вище, ніж у відповідної категорії жінок контрольного міста –
Новомосковська. У біосубстратах організму дітей м. Дніпропетровська
вміст свинцю та кадмію відповідно у 1,5-4 рази вищий за нормативи і
аналогічні показники контрольного міста.

4. Виявлені закономірності свідчать про високе інформативне значення
показників біомоніторингу у порівнянні із загальноприйнятими
санітарно-гігієнічними показниками стану якості навколишнього середовища
і потребують широкого впровадження у практику санітарно-епідеміологічної
служби.

5. Установлено, що дія абіотичних металів (Pb, Cd) на тлі дефіциту
мікроелементів (Zn, Cu) у добовому раціоні людини посилюється за рахунок
біологічного антагонізму, що сприяє розвитку дисбіозів та інших порушень
у системі “мікробіоценоз-макроорганізм”.

6. Проведено гігієнічну оцінку ролі аерококів, що продукують перекис
водню, у системі “фактори довкілля — мікробіоценоз-макроорганізм”.
Установлено системну роль аерококів у підтриманні гомеостазу організму,
яка проявляється у симбіозі і коменсалізмі з нормофлорою макроорганізму,
формуванні колонізаційної резистентності слизових, антагонізмі до умовно
патогенних і патогенних мікроорганізмів, запобіганні транслокації
потенційних патогенів у внутрішнє середовище організму, інактивації
мікробних токсинів та ксенобіотиків, стимуляції імунної системи
макроорганізму.

7. Установлено, що А.viridans, виділені із різних мікроекологічних ніш
макроорганізму, мають високу адгезивну активність (у штамах, виділених
із родових шляхів – 90 %; із кишечника — від 56,3% до 79,5%), що
забезпечує належну колонізацію слизових організму людини та сприяє
резистентності до дії біотичних та абіотичних токсикантів.

8. Показано, що А.viridans при спільному вирощуванні із патогенними та
умовно патогенними мікроорганізмами виявляли стосовно останніх
антагоністичну дію, змінюючи їх біологічні властивості. Так, аерококи
призводили до втрати вірулентності стафілококів, зниження утворення
екзотоксину (лейкотоксична активність складала 0,19 — 0,57 у дослідних
групах проти 0,84 — 0,75 у контрольних). А.viridans виявляли також
антитоксичний ефект до ендотоксину сальмонел, тим самим зменшуючи їх
вірулентність до 90 %.

9. Враховуючи вагому роль А.viridans у підтриманні гомеостазу та
мікробіозу організму за дії комплексу внутрішніх і зовнішніх факторів,
запропоновано новий підхід до діагностики дисбіозів різних еконіш за
концентрацією в них А.viridans. Рекомендовано кількісні критерії
визначення ступеня дисбіозу кишечника людини: концентрація А.viridans на
рівні 106-108 КУО/г – нормобіоз; 104-105 КУО/г – компенсований дисбіоз
(1-ий ступінь); <104 КУО/г або відсутність аерококів – декомпенсований дисбіоз (2-3-й ступені). 10. Застосування пробіотика А-бактерину впливає на показники гомеостазу макроорганізму та перебіг захворювання, що проявляється у підвищенні фагоцитозу у 1,7-2 рази, зниженні загального холестерину у крові у 1,8 рази; при сальмонельозі відмічено збільшення у 1,8-5,9 рази титру антитіл, майже у 2 рази знижується термін повторного бактеріовиділення, зменшуються частота і ступінь дисбіозу та явища інтоксикації, поліпшується динаміка перебігу захворювання. 11. Багатогранна дія пробіотика А-бактерину, обумовлена, перш за все, біологічними властивостями А.viridans, які продукують перекис водню, дозволяє розглядати його як один із вагомих чинників підтримання гомеостазу організму і рекомендувати для широкого застосування з профілактичною метою - для підвищення адаптаційних можливостей і реабілітації населення у районах надмірного техногенного навантаження. СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Кременчуцкий Г.Н., Рыженко С.А., Вальчук С.И. Роль микроэкологии организма человека и принципы ее коррекции. - Днепропетровск: Пороги, 2003. – 230 с. (Аналіз літератури, формулювання основних принципів та узагальнення результатів досліджень). Рыженко С.А. Новый пробиотик А-бактерин. - Днепропетровск: Пороги, 2001. – 252 с. Лысый А.Е., Артюх В.М., Рыженко С.А. Экология Кривбасса: социально-гигиенические проблемы и перспективы оздоровления. - Кривой Рог: Кривбасс-автоматика плюс, 2002. – 226 с. (Аналіз літератури, збір та аналіз матеріалів з екологічних особливостей Кривбасу, формулювання теоретичного та практичного значення результатів досліджень). А-бактерин – пробіотик нового покоління / Риженко С.А., Кременчуцький С.Г., Ісаєв А.В., Юргель Л.Г., Кулішенко С.Г.// Буков. мед. вісн. - 2002. - Т. 6, № 3. - С. 232-234. (Ідея роботи, формулювання висновків, написання статті). Антагоністична активність пробітиків А-бактерину та біоспорину у відношенні N.meningitidis / Риженко С.А., Прядко Л.О., Дікленко Т.М., Хейлік О.Г. // Мед. перспективи. - 2003. – Т. 8, № 3. - С. 84-86. (Ідея роботи, проведення досліджень, формулювання висновків). Білецька Е.М., Риженко С.А., Головкова Г.А. Досвід екологічно-гігієнічної оцінки вмісту важких металів в об’єктах довкілля у взаємозв’язку з техногенним забрудненням промислових міст // Гігієна населених місць. – К., 2003. – Вип. 42. – С. 373-376. (Збір матеріалу та статистичний аналіз даних по вмісту важких металів в об’єктах довкілля, написання статті). Біологічні властивості А-бактерину / Риженко С.А., Кременчуцький С.Г., Черняєв С.А., Кулішенко С.Г. // Вісн. Сум. держ. ун-ту. -2001.- № 11(32) - С. 159-168. (Збір матеріалу та статистичний аналіз даних, написання статті). Використання A.viridans для профілактики урологічних ускладнень, обумовлених мікробною транслокацією / Кутовий А.Б., Риженко С.А., Молчанов Р.М., Вальчук С.І. // Урология. – 2003. – Т.7, № 1 - С. 23-25. (Проведення досліджень, статистичний аналіз даних та узагальнення результатів). Деякі гігієнічні аспекти утилізації твердих побутових відходів Кривбасу / Риженко С.А., Овчиннікова В.О., Переярченко П.В., Капшук В.Г., Грузін І.І., Лисий А.Ю., Покаленко Т.П., Місюра В.А., Погорєлова Л.А., Дьоміна С.В. // Одес. мед. журн. – 2004. - № 3 (83). – С. 108-110. (Аналіз літератури, узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків). Ентерально-органна транслокація бактерій і генералізація інфекційного процесу в експерименті / Кутовий А.Б., Василишин Р.Й., Мешалов В.Д., Кременчуцький С.Г., Тєшина Т.Г., Риженко С.А. // Вісн. наук. досліджень. - 2002. - № 2. - С. 121-123. (Проведення досліджень, статистичний аналіз даних, узагальнення результатів дослідження). Кожушко М.Ю., Риженко С.А. Антитоксична дія А-бактерина у хворих на туберкульоз легень // Мед. перспективи. - 2003. – Т.8, № 2. - С. 69-71. (Ідея роботи, аналіз літератури, статистичний аналіз даних, написання статті). Риженко С.А. Вплив А-бактерину при пероральному прийомі на показники білкового і ліпідного обміну організму людини // Вісн. Вінниц. держ. мед. ун-ту. - 2002. - Т. 6, № 1. - С. 83-84. Риженко С.А. Зміна аглютинуючих властивостей N.meningitidis під впливом біотичних і абіотичних факторів // Мед. перспективи. - 2004. – Т.9, № 1. - С. 88-90. Риженко С.А. Корекція мікробіоценозу кишечнику пробіотиком А-бактерин у хворих на дизбактеріоз // Мед. перспективи. - 2001. - Т.6, № 4. - С. 75-77. Риженко С.А. Особливості антагоністичної дії Aеrососсus viridаns на Staphylococcus aureus in vitro при повторному контакті // Укр. мед. альманах. - 2003. - № 1. - С. 101-103. Риженко С.А. Про зміну чутливості до пеніциліну Staphylococcus aureus при спільному культивуванні з Aеrососсus viridаns in vitro // Дерматология, косметология, сексопатология. – 2002. - № 3-4(5). - С. 58-60. Риженко С.А., Вальчук С.І. Вплив живої культури Aerococcus viridans на фактори імунологічної реактивності організму людини in vitro // Одес. мед. журн. – 2003. - № 5 (79). – С.108-111. (Аналіз літератури, проведення досліджень, статистичний аналіз даних та узагальнення результатів дослідження). Риженко С.А., Вальчук С.І., Шарун О.В. Активність каталази Staphylococcus aureus при спільному культивуванні з Aеrососсus viridаns in vitro // Медицина сьогодні і завтра. - 2003. - № 1. - С. 40-42. (Аналіз літератури, проведення досліджень, написання статті). Риженко С.А., Чебанова О.В. Донозологічна діагностика впливу факторів навколишнього середовища по аерококам мікробіоценозу ротової порожнини // Мед. перспективи.-2004.-Т.9, № 4. - С. 97-99. (Ідея роботи, аналіз літератури, проведення досліджень, формулювання висновків). Риженко С.А., Черняєв С.А., Кременчуцький С.Г. Зміна біологічних властивостей усередині популяції Aerococcus viridans // Мед. перспективи. - 2002. - Т.7, № 2. - С. 18-21. (Аналіз літератури, проведення досліджень, написання статті). Риженко С.А., Юргель Л.Г., Шарун О.В. Динаміка показників мікробіоценозу піхви у вагітних і породілей // Мед. перспективи. - 2004. –Т.9, № 2. - С.79-81. (Ідея роботи, аналіз літератури, проведення досліджень, узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків). Риженко С.А., Вальчук С.І., Шарун О.В. Дослідження лікувальної дії Aеrососсus viridаns на моделі стафілококової інфекції // Мед. перспективи. - 2003. – Т.8, № 1. - С.34-36. (Аналіз літератури, проведення досліджень, статистичний аналіз даних, узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків). Риженко С.А., Кулішенко С.Г., Журило О.А. Імунні реакції організму людини на пробіотик А-бактерин // Вісн. фармації. - 2002. - № 4. - С. 78-80. (Ідея роботи, проведення досліджень, формулювання висновків, написання статті). Риженко С.А., Юргель Л.Г., Шарун О.В. Представництво A.vіrіdans у мікробіоценозі кишечнику //Мед. перспективи. - 2004. - № 3. - С. 85-88. (Ідея роботи, аналіз літератури, проведення досліджень, написання статті). Рыженко С.А. Влияние пробиотика А-бактерина на повторное бактериовыделение, выраженность интоксикации и течение сальмонеллезов // Вестн. гигиены и эпидемиологии. - 2002. - № 1. - С. 63-66. Сравнительная оценка антагонистически активных форм кислорода (АФК) физического и биологического происхождения / Кременчуцкий Г.Н., Юргель Л.Г., Никулина О.А., Шарун О.В., Кошевая И.П., Мединская О.Н., Кулишенко С.Г., Вальчук С.И., Рыженко С.А., Кременчуцкая Л.И. // Успехи соврем. естествознания. – 2004. - № 6. – С. 180-182. (Аналіз літератури, статистичний аналіз даних). Темник Н.И., Рыженко С.А., Волынец А.В. Урогенитальный микоплазмоз. Сравнительная характеристика диагностических тестов при урогенитальных инфекциях // Дерматология, косметология, сексопатология. - 2002. - Т.5, № 1-2. - С. 149-152. (Аналіз літератури, статистичний аналіз даних). Пат. 71103, UA, МПК7 А61К33/18, А23J3/04 Спосіб йодування органічних молекул /Г.М. Кременчуцький, С.І. Вальчук, С.А. Риженко (Україна). № заявки 2003054493; Заявл. 20.05.2003. Опубл. 15.11.2004. Бюл. № 11. - 8 с. (Аналіз літератури, проведення досліджень, оформлення патенту). Влияние живой культуры Aerococcus viridans на факторы иммунологической реактивности организма человека in vitro / Кременчуцький Г.Н., Кулишенко С.Г., Рыженко С.А., Вальчук С.И., Юргель Л.Г., Бицкий В.В., Лахтионова Н.Г., Шарун О.В. // Материалы XI мед. конф. “Новые информационные технологии в медицине, биологии, фармакологии, экологии”. – Гурзуф, 2003. – С. 370-374. (Аналіз літератури, статистичний аналіз даних). Изучение влияния профилактического приема А-бактерина детям раннего возраста с персистирующей бактериальной инфекцией носоглотки / Шарун И.Э., Шарун А.В., Мединская О.Н., Рыженко С.А. // Междунар. конф. “Новые информационные технологи в клинической нейрофизиологии неврологии и хирургии”. – Гурзуф, 2001. – С. 202-201. (Аналіз літератури, узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків). Риженко С.А. Антагоністична активність пробіотиків у відношенні мікроорганізмів // Анали Мечніковського інституту. – 2004. – №6. – с. 39-42. Риженко С.А., Вайнер К.П. Про окремі екологічні фактори ризику здоров’я населення та шляхи їх зниження в Дніпропетровській області // Сб. науч. тр. Нац. горного ун-та. – Днепропетровск, 2003. - Т 2, № 17. – С. 457-460. (Ідея роботи, аналіз літератури, збір матеріалу та статистичний аналіз даних, написання статті). Риженко С.А., Вайнер К.П., Корнєв В.Ю. Про забруднення техногенними чинниками регіону та шляхи подолання екологічної кризи у Дніпропетровській області // Матеріали XIV з’їзду гігієністів України. – 2004. - Т.1. – С. 430-433. (Ідея роботи, аналіз літератури, формулювання висновків, написання статті). Рыженко С.А. Влияние А-бактерина на гомеостаз организма человека при различных патологических состояниях // Сб. материалов междунар. науч.-практ. конф. памяти Г.И. Гончаровой “Пробиотические микроорганизмы – современное состояние вопроса и перспективы использования” / Под ред. В.А. Алешкина. – М., 2002. – С. 41-42. Рыженко С.А., Кременчуцкий Г.Н. Эффективность А-бактерина при пероральном и наружном применении // Междунар. конф. “Новые информационные технологии в клинической нейрофизиологии, неврологии и хирургии”. – Гурзуф, 2001. – С. 99-100. (Аналіз літератури, проведення досліджень, написання статті).  Эколого-гигиенические проблемы охраны окружающей среды и здоровья населения и пути их решения / Деркачев Э.А., Огир Л.Б., Шевченко А.А., Колодочка А.М., Рыженко С.А. // Екологія і природокористування: Зб. наук. праць ін-ту проблем природокористування та екології НАН України. – Дніпропетровськ, 2002. – Вип. 4. – С. 98-105. (Збір матеріалу та статистичний аналіз даних). АНОТАЦІЯ Риженко С.А. Гігієнічна оцінка аерококів у мікробіоценозах організму людини в умовах антропогенного забруднення навколишнього середовища - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.01 – гігієна. - Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, Київ, 2005. Дисертація присвячена встановленню гігієнічного значення аерококів, що продукують перекис водню, у мікробіоценозах організму людини, їх біологічної ролі за умов антропогенного забруднення навколишнього середовища та науковому обґрунтуванню реабілітаційного та профілактичного застосування пробіотиків. У роботі наведено теоретичне узагальнення і нове практичне розв’язання наукового завдання щодо оцінки небезпеки антропогенного навантаження на населення в екологічно несприятливих регіонах і підвищення резистентності на основі стабілізації мікробіоценозів організму. Виявлені властивості А.viridans дозволяють розглядати його як один із вагомих чинників підтримання гомеостазу організму у нормі та за дії несприятливих факторів, а багатогранна дія пробіотика А-бактерину дає підставу вважати, що на даному етапі застосування вивчено лише частину його потенційних лікувальних та профілактичних можливостей. Ключові слова: антропогенне забруднення довкілля, мікробіоценози, A.viridans, пробіотики, перекис водню, гомеостаз. Рыженко С.А. Гигиеническая оценка аэрококков в микробиоценозах организма человека в условиях антропогенного загрязнения окружающей среды - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.02.01 – гигиена. - Институт гигиены и медицинской экологии им. А.Н. Марзеева АМН Украины. Киев, 2005. Диссертация посвящена установлению гигиенического значения аэрококков, продуцирующих перекись водорода, в микробиоценозах организма человека, их биологической роли в условиях антропогенного загрязнения окружающей среды и научному обоснованию реабилитационного и профилактического применения пробиотика А-бактерина. В работе дано теоретическое обобщение и новое практическое решение научной задачи относительно оценки опасности антропогенной нагрузки на население в экологически неблагоприятных регионах и повышение резистентности на основе стабилизации микробиоценозов организма. Проведена комплексная гигиеническая оценка состояния окружающей среды и определена реальная техногенная нагрузка на жителей индустриального города тяжелыми металлами на основе определения изменений в системе “микробиоценозы-макроорганизм”. Показана высокая чувствительность и информативность биомониторинговых наблюдений, которые подтвердили, что, несмотря на небольшое содержание тяжелых металлов в объектах окружающей среды, в организме людей происходит их накопление на уровнях, значительно выше физиологических норм. Получены новые данные относительно роли микробиоценозов и их сочленов в жизнедеятельности организма человека в норме и в условиях антропогенного загрязнения окружающей среды, а также взаимосвязи микробиоценозов различных микроэкологических ниш организма человека. Обосновано гигиеническое значение и показана биологическая роль аэрококков, продуцирующих перекись водорода, в системах “микробиоценозы - макроорганизм” и “факторы окружающей среды - микробиоценозы; показана роль перекиси водорода как фактора устойчивости микробиоценозов к влиянию ксенобиотиков. Предложен новый метод оценки у человека донозологических изменений в условиях антропогенного загрязнения окружающей среды по содержанию аэрококков в микробиоценозах, в частности ротовой полости; установлена связь и показана прямая зависимость состояния микробиоценозов ротовой полости и кишечника человека (по содержанию в них аэрококков) от степени антропогенного загрязнения окружающей среды тяжелыми металлами. Установлены закономерности формирования состояния микробиоценозов организма (на примере аэрококков ротовой полости и кишечника) в условиях антропогенного загрязнения окружающей среды и коррекции дисбиозов пробіотиками, в т.ч. А-бактерином, а также определен характер накопления антропогенных факторов в биосубстратах человека. Выявленные свойства А.viridans позволяют рассматривать его как один из весомых факторов поддержания гомеостаза организма в норме и при действии неблагоприятных факторов, а многогранное действие пробиотика А-бактерина, дает основание считать, что на данном этапе применения изучена лишь часть его потенциальных лечебных и профилактических возможностей. Ключевые слова: антропогенное загрязнение окружающей среды, микробиоценозы, A.viridans, пробиотики, перекись водорода, гомеостаз. Ryjenko S.A. Hygienic assessment of aerococci in the microbiocenosis of a human organism under conditions of anhpogenic pollution of the environment – Manuscript. Dissertation to obtain a doctor’s degree in medicine on speciality 14.02.01 – hygiene. – Institute of Hygiene and medical ecology named after O.M. Marzeyev of AMS of Ukraine, Kyiv, 2005. Dissertation is devoted to establishment of hygienic significance of aerococci, producing peroxide of hydrogen in the microbiocenoses of a human organism, their biological role under conditions of anthropogenic conditions and scientific justification of rehabilitative and preventive usage of probiotics A-bacterinum. In the work theoretic generalization and a new practical solution of a scientific problem concerning assessment of anthropogenic load danger on population in ecologically unfavorable regions and increase of an organism microbiocenoses is given. The revealed properties of A.viridans allow to consider it as one of the ponderable factors of homeostasis maintenance in the norm and under conditions of harmful factors action. Multilateral action of probiotics A-bacterinum gives ground to regard that at present moment of its application only a part of its potential medicinal and preventive possibilities has been studied anthropogenic pollution of the environment, microbiocenoses, A. viridans, probiotics, hydrogen peroxide, homeostasis. Key words: anthropogenous environmental contamination, microbiocenosis, A.viridans, probiotics, hydrogen peroxide, homeostasis. PAGE \* Arabic 36

Похожие записи