.

Гепатопротектори в фармакологічній корекції функціонального стану імунної системи при експериментальному токсичному гепатиті (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2840
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ШЕВЧЕНКО ІГОР МИХАЙЛОВИЧ

УДК: 616.36-002.1: 615.244: 612-092.9: 612.017

Гепатопротектори в фармакологічній корекції функціонального стану
імунної системи при експериментальному токсичному гепатиті

14.03.05 – фармакологія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті

МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, заслужений діяч

науки і техніки України Бажора
Юрій Іванович,

Одеський державний медичний
університет МОЗ

України, завідувач кафедри
клінічної імунології,

генетики та медичної біології

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Філіпова Тетяна Олегівна,

Одеський національний університет ім.
І.І. Мечникова

МОН України, професор кафедри
мікробіології

доктор медичних наук, професор,

заслужений діяч науки та техніки України

Бобирьов Віктор Миколайович,

Українська медична стоматологічна
академія

МОЗ України, м. Полтава, завідувач
кафедри

експериментальної та клінічної
фармакології

Провідна установа: Інститут фармакології та токсикології АМН України,

відділ патофізіології, м. Київ

Захист відбудеться “09” листопада 2005 р. о 11.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 Одеського державного медичного
університету (65082, м. Одеса, пров. Валіхівський, 2).

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Одеського
державного медичного університету МОЗ України (65082, м. Одеса, пров.
Валіхівський, 3).

Автореферат розісланий “04” жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.мед.н., доцент
Годован В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В процесі еволюції ссавців та людини між
печінкою та імунною системою виник тісний функціональний зв’язок.
Печінка відіграє суттєву роль як в кровотворенні, так і в імуногенезі
(І.Н. Алексеєва та співав., 1991; Ю.І. Бажора та співав., 2001).
Оскільки печінка приймає участь в багатьох процесах обміну, на неї діють
багато ендо- та екзогенних факторів, до яких належать алкоголь та
медикаменти, а також різноманітні токсиканти.(І.В. Карбушева та співав.,
2003; М.Г. Голубєва, 2003). Біля 50 % шлунково-кишкових хвороб пов’язано
з дією на печінку екзогенних токсикантів (С.Д. Подимова, 1996).

Процеси, які відбуваються в печінці, діють на імунологічну
реактивність організму. Їх порушення впливає на функціональну активність
імунокомпетентних клітин, оскільки печінка синтезує цілу ниску
біологічно активних речовин (БАР), які мають імунотропний вплив (І.Н.
Алексєєва та співав., 1991). Дослідженнями встановлені зміни клітинного
та гуморального імунітету на тлі різноманітних хвороб печінки (Е.В.
Чернушенко та співав., 1995; С.В. Плахотник, 1997; А.О. Буєверов, 1998;
К.П. Майер, 1999; Ю.І. Бажора та співав., 2001). Вищезазначені факти є
підставою для застосування в гепатології імунокоригуючої терапії, але
результати використання імуномодуляторів виявилися нерівнозначними (С.Д.
Подимова, 1996). В зв’язку з цим при створенні, випробуванні та для
ефективного використання нових імуномодуляторів високої специфічності
необхідне подальше вивчення ролі печінки в функціюванні імунної системи
з метою отримання в перспективі імуномодуляторів спрямованої дії (А.С.
Логінов, 1991; А.С. Саратиков та співав., 1996; Ю.І. Бажора та співав.,
2001).

Багато питань зв’язку між печінкою та імунною системою з’ясовуються
саме в експерименті при моделюванні патологічного процесу за допомогою
гепатотоксичних речовин. Вирішення цієї проблеми має важливе значення
для дослідження механізмів патогенної дії гепатотоксичних речовин,
поширення арсеналу лікарських засобів, багато з яких можуть мати
імунокоригуючу дію. Слід звернути увагу, що імуномодулюючі властивості
гепатопротекторів мало вивчені.

В публікаціях останніх років доведена висока біологічна активність
елементу германію (І.Й. Сейфулліна, 1991, 1997; Chen et. al., 1992;
Barnard D.L., 1997; Hongo R., 1998; О.Д. Немятих, Л.В. Савченкова,
2002). Германій виявлено в багатьох лікарських рослинах (Hara S. et.
al., 1990). Біологічно активні речовини (БАР) на основі германію, що
мають різноманітну дію, в тому числі гепатопротекторну, були розроблені
та проходять доклінічне вивчення на кафедрі загальної та клінічної
фармакології Одеського державного медичного університету (В.В. Годован,
1998; К.Ф. Шемонаєва, 2004). Одним з таких БАР є МІГУ-1, сполука
германію з нікотиновою кислотою. Імуномодулююча дія цих речовин не
вивчена. В клінічній практиці застосовуються також перспективні
гепатопротектори, зокрема гептрал (А.С. Логінов, 1996; В.А. Горьков та
співав., 2001; В.В. Горбаков та співав., 2004), імуномодулююча дія
котрого залишається невідомою.

Вивченню імуномодулюючих властивостей МІГУ-1 та
гепатопротектора гептралу в умовах відтворення токсичного гепатиту
присвячена ця робота.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали
дисертаційної роботи є фрагментами науково-дослідних програм в рамках
цільового завдання МОЗ України “Методи ранньої діагностики інфекційних
та запальних захворювань на основі використання молекулярно-генетичних і
біофізичних технологій” (№ держреєстрації 0196U001839) та “Розробка
методів діагностики та оцінки ефективності фармакотерапії специфічних і
неспецифічних інфекційно-запальних процесів на основі
молекулярно-генетичних та біофізичних технологій” (№ держреєстрації
0199U000262). Дисертант є співвиконавцем даних тем.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було встановлення наявності
та з’ясування особливостей імунотропної дії МІГУ–1 і гептралу при
експериментальному токсичному гепатиті. Для досягнення вказаної мети
вирішували наступні задачі:

1. Вивчити динаміку стану Т-, В- і фагоцитарної ланок імунної
системи у тварин з експериментальним токсичним гепатитом.

2. Оцінити стан Т-, В- і фагоцитарної ланок імунної системи в
умовах різних схем гетероімунізації при експериментальному токсичному
гепатиті та визначити особливості формування імунної відповіді за умов
одночасного навантаження чужорідним антигеном.

3. Встановити дію МІГУ-1 і гептралу, які використовували в різних
дозах, на показники імунної системи у інтактних та імунізованих тварин.

4. З’ясувати вплив МІГУ-1 та гептралу на показники імунної системи
в умовах токсичного гепатиту та встановити наявність у них
імуномодулюючих властивостей.

5. Провести порівняльний аналіз імуномодулюючих властивостей МІГУ-1
та гептралу з відомим гепатопротектором есенціалє, а також обгрунтувати
доцільність іх використання в якості імуномодуляторів.

6. Обґрунтувати використання методу лазерної корреляційної
спектроскопії (ЛКС) сироватки крові для оцінки ефективності вивчаємих
лікарських речовин в умовах гетероімунізації та токсичного ураження
печінки тварин.

Об’єкт дослідження: імунний статус імунізованих та уражених
токсичним гепатитом щурів.

Предмет дослідження: основні закономірності та зсуви формування
імунної відповіді при експериментальному токсичному гепатиті на тлі
курсового введення гептралу, МІГУ-1, есенціалє.

Методи дослідження: фармакологічні, імунологічні, цитохімічні,
біохімічні, біофізичні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчена щодобова
динаміка змін показників основних ланок імунної системи при разовому
введенні чотирихлористого вуглецю (ССl4) інтактним та імунізованим
тваринам, показано його імунотоксичну дію, яка призводить до суттєвого
пригнічення (більш ніж втрічі) імунної відповіді і хвилеподібних
змін показників імунного статусу протягом 21 доби спостережень.
Доведено, що введення гепатотропної отрути одночасно з антигенним
навантаженням призводить до більш значних змін імунного статусу, що
пов’язано з подвійним навантаженням на імунну систему, яка одночасно
реагує на чужорідний антиген і власні антигени зруйнованної печінки.

Вперше досліджена динаміка змін імунного статусу в умовах
застосування МІГУ-1 і гептралу в різних дозах в умовах моделювання
токсичного гепатиту у імунізованих та неімунізованих тварин, показана
імуномодулююча дія цих речовин, яка виявилася в швидкій стабілізації та
нормалізації (до 7-10 доби) показників імунної відповіді, при
відсутності хвилеподібних змін показників.

Вперше проведена імунофармакологічна оцінка імуномодулюючих
властивостей МІГУ-1 і гептрала при їх застосуванні в різних дозах і
визначено дози, які дають оптимальний імунокоригуючий ефект, для МІГУ-1
– 10 мг/кг, для гептралу 20 і 40 мг/кг.

Вперше здійснено порівняльний імунофармакологічний аналіз
ефективності МІГУ-1, гептрала і есенціалє при експериментальному
токсичному гепатиті, та доведена доцільність використання досліджених
речовин в якості імуномодуляторів.

Вперше за допомогою методу ЛКС проведена комплексна оцінка
динаміки імунного гомеостазу у тварин з експериментальним токсичним
гепатитом на тлі антигенного навантаження, в умовах застосування МІГУ-1,
гептралу і есенціалє та встановлен зв’язок між динамікою ЛК-спектрів та
змінами показників імунного статусу.

Практичне значення отриманих результатів. На основі запроваджених
імунологічних досліджень теоретично обґрунтована та експериментально
доведена можливість використання в якості імуномодуляторів МІГУ-1 та
гептралу.

На адекватній моделі токсичного гепатиту визначено нові, раніше
невідомі імуномодулюючі властивості МІГУ-1 і гептралу, що має важливе
практичне значення для розширення існуючих уявлень про властивості цих
препаратів.

Обґрунтовано доцільність застосування методу лазерної кореляційної
спектроскопії сироватки крові для оцінки динаміки імунного гомеостазу за
умов розвитку токсичного ураження печінки та проведення імунотерапії цих
уражень.

Виявлено особливості формування імунної відповіді при токсичному
ураженні печінки в умовах антигенного навантаження, відроблені дози та
строки введення МІГУ-1 та гептралу, які дають позитивний імуномодулюючий
ефект.

Основні результати дисертаційної роботи були впроваджені у
навчальний процес на кафедрах клінічної імунології, генетики і медичної
біології; загальної і клінічної фармакології; патологічної анатомії;
загальної та клінічної патологічної фізіології Одеського державного
медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто був здійснений
патентно-інформаційний пошук, визначені мета і задачі дослідження,
методичні підходи, опрацьовані моделі, за якими особисто виконані
експериментальні дослідження. Здійснена математична обробка отриманих
результатів та оформлення їх у вигляді таблиць і графіків, аналіз
отриманих результатів, сформульовані висновки роботи, опубліковані
основні матеріали дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної
роботи були представлені і знайшли позитивну оцінку на V Національному
російському конгресі “Человек и лекарство” (Москва, 1998); 67
підсумковій конференції студентів і молодих вчених ОДМУ (Одеса, 1998);
ХІV Міжнародній школі-семінарі “Spectroscopy of Molecules and Crystals”
(Одеса, 1999); науково-практичній конференції
“Биофизические стандарты и информационные технологии в медицине” (Одеса,
2002); VII З’їзді всеукраїнського лікарського товариства (Тернопіль,
2003); IV Конгресі патофізіологів України (Чернівці, 2004); науковій
конференції ІІІ-і читання ім. В.В. Підвисоцького (Одеса,
2004); науково-практичній конференції з міжнародною участю “І.М. Сєченов
та Одеська школа фізіологів” (Одеса, 2004); міжнародній
науково-практичній конференції “Наукові дослідження. Теорія та
експеримент” (Полтава, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових робіт, з
яких 5 – статті у фахових виданнях ВАК України, 10 – статті та тези в
збірках наукових робіт.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 254
сторінках машинопису, з яких 60 сторінок таблиці та рисунки на окремих
аркушах, 156 сторінок основний текстовий матеріал, містить вступ, огляд
літератури, опис матеріалів та методів дослідження, 3 розділи власних
досліджень, аналіз та узагальнення результатів досліджень, висновки,
список використаних джерел літератури. Робота ілюстрована 115 таблицями
та 19 рисунками. Бібліографія містить 302 вітчизняних та російськомовних
і 115 іноземних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Роботу виконано на 995
статевозрілих щурах обох статей лінії “Вістар”, вагою 180-250 г.

Експериментальне токсичне ураження печінки одержували одноразовим
введенням ССl4 в шлунок (A. Watanabe et al. 1976).

В експериментах досліджували гептрал (Knoll, Germany) і МІГУ-1
(координаційну сполуку германію з нікотиновою кислотою), синтезовану на
кафедрі загальної хімії та полімерів ОНУ ім. І.І. Мечникова (І.Й.
Сейфулліна, 1991). Вибір доз введення для гептралу визначався на
підставі даних літератури щодо токсичності та терапевтичної ефективності
(А.С. Логінов та співав., 1996). Дози склали 20, 40 та 80 мг/кг маси
тварини. Дози введення МІГУ-1 розраховувались на основі попереднього
вивчення токсичності (В.В. Годован, 1998) і склали 10 мг/кг (1/135 ЛД50)
– терапевтична доза, 74 мг/кг та 174 мг/кг (1/10 ЛД50). Як препарат
порівняння використовували есенціалє (80 мг/кг), імуномодулюючі
властивості якого відомі (Б.С. Утєшев та співав., 1997-1998). Речовини
вводили внутрішньоочеревинно (в/о) один раз на добу протягом 7 діб,
інтактним та імунізованим тваринам для вивчення імуномодулюючого ефекту.
Тваринам з токсичним гепатитом препарати вводили починаючи з моменту
отруєння. Імунізацію проводили в/о введенням 0,5 мл 50 % взвісі
еритроцитів барана (ЕБ). Контрольній групі вводили в/о по 0,5 мл 0,9 %
фізіологічного розчину.

Відповідно до поставлених задач були сформовані 34 групи тварин
(табл. 1). Дослідження проводили в динаміці на 1, 2, 3, 5, 7, 10, 15, 21
добу після отруєння.

Для оцінки загальної реакції імунної системи на різні умови
експерименту в селезінці підраховували відносний вміст клітин. Імунний
статус обстежених тварин вивчали, досліджуючи вміст і функціональну
активність основних популяцій лімфоцитів в периферичній крові, селезінці
та регіонарних лімфовузлах. Популяції лімфоцитів (Т- и В- клітини)
визначали за кластерами

детермінації: Т- клітини за маркером CD3+, В- клітини – CD22+, за
методом непрямої імунофлуоресценції (А.Н. Чередєєв та співав., 1999) з
використанням моноклональних антитіл (МКАТ) (Becman Coulter, США).
Функціональну активність визначали в тесті розеткоутворення (К.А.
Лебедєв, І.Д. Понякіна, 1991). Лімфоцити виділяли за методом А. Бейум
(1980). Фагоцитарну активність оцінювали в тесті поглинання нейтрофілами
вбитих нагріванням пекарських дріжджів та за вмістом катіонних білків в
лейкоцитах крові (В.Д. Драгомирецький та співав., 1986 ), НСТ-тесті
(Ю.І.Бажора та співав., 1987).

Таблиця 1

Експериментальні групи та кількість тварин, використаних в роботі

№ гр. Назва групи Кількість тварин

1 Інтактні (контроль) 5

2 Імунізовані 5

3-9 Інтактні +препарати (різні дози) 35

10-16 Імунізація+препарати в різних дозах (ім. на фоні введення) 35

17-23 Імунізація+препарати в різних дозах (ім. після введення) 35

24 Гепатит 80

25 Гепатит+імунізація (імунізація до введення CCl4) 80

26 Гепатит+імунізація (імунізація одночасно з введенням CCl4) 80

27-30 Гепатит+препарати 320

31-34 Гепатит+імунізація+препарати 320

Антитілоутворюючу функцію імунної системи оцінювали за вмістом
антитілоутворюючих клітин (АУК) в селезінці та регіонарних лімфовузлах,
а також за рівнем гемолізинів в сироватці периферичної крові. ЛКС
сироватки крові проводили за раніше описаним методом (Ю.І. Бажора, та
співав., 1996). Одночасно з імунологічними дослідженнями вивчали
активність ферментів цитолізу – аспартатамінотрансферази (АСТ) і
аланінамінотрансферази (АЛТ), та холестазу – лужної фосфатази (ЛФ) і
гаммаглутамілтрансферази (ГГТ) в сироватці крові. Всі дані
обробляли за допомогою загальноприйнятих для
медико-біологічних досліджень методів статистичного аналізу на
комп’ютері із застосуванням стандартних пакетів програми “Statistics
5.0”.

Результати досліджень та їх обговорення. При токсичному гепатиті
спостерігались суттєві зміни в імунній системі дослідних тварин, у щурів
відбувалися достовірні зсуви в співвідношенні і абсолютній кількості
клітин селезінки – одного з основних органів імунної системи, яка
практично завжди реагує на різні токсичні впливи, в тому числі і на
гепатотоксичні речовини.

Найбільш значні зсуви в імунному статусі спостерігаються на 2 і 3
добу токсичного гепатиту: різко пригнічувалися фагоцитарна та клітинна
ланки імунної системи, знижувалась фагоцитарна активність
нейтрофільних лейкоцитів, що можливо пояснити порушенням структури їх
мембранного комплексу, ймовірним ушкодженням великої кількості
лейкоцитів периферичної крові та їх накопиченням в органі-мішені. В
циркуляцію потрапляють молоді клітини, які відрізняються неповною
спроможністю фагоцитарної активності. Фагоцитарна ланка імунної системи
починає відновлюватися з 5 доби токсичного гепатиту і досягає показників
контрольної групи на 10-14 добу спостережень.

Одночасно зменшується відносний вміст Т- і В- лімфоцитів у крові,
селезінці, лімфовузлах; протягом 1-21 діб змінення цих показників має
хвилеподібний характер (рис. 1). Паралельно з падінням вмісту загальної
популяції Т- клітин спостерігається різке пригнічення їх рецепторної
активності, що проявилося в суттєвому знижені кількості середньоактивних
клітин, вірогідно, за рахунок втрати клітинами частини рецепторів та
переходу в малоактивні Т- лімфоцити. Рецепторна активність В- лімфоцитів
також знижується. Показники клітинного імунітету відновлюються повільно,
кількість Т- і В- лімфоцитів в крові, селезінці, лімфовузлах навіть на
14 добу не досягає показників контрольної групи; лише на 20 добу після
отруєння ці показники майже відповідають нормі. Можна заключити, що
ураження печінки чотирихлористим вуглецем найбільше торкається стану
клітинної ланки імунної системи. Це можна пов’язати з порушенням синтезу
в печінці імунорегуляторних факторів.

Кількість клітин (на 100 лімфоцитів)

Дні досліджень

Рис. 1. Динаміка деяких показників імунної системи при
експериментальному

токсичному гепатиті.

Зміна активності ферментів (АЛТ, АСТ, ГГТ, ЛФ) при токсичному
гепатиті була односпрямованою та полягала в збільшенні їх активності
(р?0,05). Це свідчить про виражене ушкодження печінкової паренхіми, а
саме цитолізі і вимиванні ферментів в кровоток. Відновлення показників
відбувалося на 7 добу досліджень. Імунологічні і біохімічні зміни добре
порівнюються між собою, слід відмітити, що біохімічні показники
відновлюються скоріше, ніж імунологічні.

В ЛК-спектрах значно зменшується внесок в світлорозсіяння часточок
в діапазоні від 10 до 100 нм, в порівнянні з контролем, з’являються
понадвеликі часточки (1000 нм і більше), що характерно для некробіозу та
дистрофії, коли переважають процеси розпаду. Таким чином, ЛКС дозволяє
реєструвати початкові зміни гомеостазу (рис. 2). Порушення ЛК- спектрів
не є специфічними, вони характеризують загальний стан гомеостазу
організму. Зміни розміру часток сироватки крові та їх відсоткового
внеску у гістограми попереджають зсувам показників імунної системи, що
дає можливість діагностувати гепатит на ранніх термінах перебігу
хвороби. За допомогою ЛКС можливо більш чітко прослідкувати динаміку
розвитку гепатиту.

Вже через добу після отруєння тварин ССl4 відбуваються суттєві
зсуви як у відносному, так і в абсолютному вмісті клітин селезінки, що
свідчить про пригнічення процесів проліферації і диференціювання, які
можливо охарактеризувати як відповідь на токсичну дію гепатотропної
отрути. Таким чином, ССl4 поряд з гепатотоксичною дією має виражений
імунотоксичний ефект, пригнічуючи імунну відповідь у всі фази її
формування. Хоча неможливо виключити ареактивність системи імунітету,
викликану одночасним викидом великої кількості різних антигенів:
гетероантигенів (антигени ЕБ) і аутоантигенів (різні комплекси з
ушкоджених гепатоцитів). Ця перебудова в селезінці, вірогідно,
віддзеркалюється на функціональному стані клітин, що беруть участь у
формуванні імунної відповіді на чужорідний антиген (ЕБ), а також
забезпечують захисні механізми від аутоагресії, викликаної антигенами
власних клітин печінки, які уражуються при токсичній дії ССl4. Дійсно,
зіставлення динаміки накопичення АУК в селезінці та регіонарних
лімфовузлах, а також титрів гемолізинів в сироватці крові у двох
дослідних групах, показало, що введення ССl4 на 4 добу після імунізації
(пік накопичення АУК) призводить до пригнічення кількості АУК як в
селезінці, так і в регіонарних лімфовузлах, та відповідно до зниження
титру специфічних антитіл. Більш виражений пригнічуючий ефект
спостерігався в групі тварин, яким одночасно вводили ССl4 і ЕБ.

Таким чином, введення гепатотропної отрути одночасно з імунізацією
щурів призводить до порушень у всіх трьох основних ланках імунної
системи. Ці зміни охоплюють не тільки регіонарні лімфовузли, але й
селезінку, яка бере участь в системній імунній відповіді, а також
торкаються вмісту та функцій циркулюючих в периферичній крові клітин
імунної системи. Проведені дослідження свідчать про суттєве зниження
імунної відповіді отруєних тварин на чужорідний антиген, а також,
посередньо, на масований викид аутоантигенів із зруйнованих гепатоцитів,
що припускає складний супресорний механізм впливу на імунну
систему. При цьому суттєвих відмінностей активності ферментів цитолізу
та холестазу в імунізованих групах, в зрівнянні з групою без імунізації,
виявлено не було.

Результати ЛКС-метрії підкреслюють закономірності, які виникають в
функціонуванні імунної системи. Характер ЛК- спектрів свідчить про
збільшення в периферичній крові великої кількості великодисперсних
часток вже в 1 добуспостережень, що, ймовірно, пов’язано з ушкодженням
мембран гепатоцитів та інших клітин печінки. Закономірності ЛК- спектрів
на 5-10 добу досліджень вказують на внесок імунної системи в характер
зсувів гістограм вліво за рахунок гуморальних факторів імунітету –
зокрема ЦІК.

Аналізуючи імунологічні та біохімічні дані, які були отримані при
курсовому введенні МІГУ-1 і гептралу інтактним тваринам в широкому
діапазоні доз, можна зробити наступне заключення. При введенні інтактним
тваринам в терапевтичних дозах досліджувані речовини і препарат
порівняння не мали негативного впливу на імунний статус і біохімічні
показники сироватки крові. Це має важливе значення, тому що стимуляція
нормально функціонуючої імунної системи може привести до небажаних
наслідків, наприклад, сприяти активації аутоімунного процесу.

Великі дози МІГУ-1 (74 та 147 мг/кг) пригнічують активність
ферментів цитолізу (в більшій мірі АЛТ ніж АСТ) у сироватці крові
інтактних тварин при введенні протягом 7 діб. МІГУ-1 в дозі 10 мг/кг і
гептрал у всіх вивчених дозах не змінювали активності в сироватці крові.
Це свідчить про їх нетоксичність. Обидва препарати у високих дозах
проявляють імунодепресивні властивості, що може бути корисним для
блокування аутоімунних реакцій при токсичному гепатиті.

При введенні препаратів після імунізації ЕБ біохімічні показники
схожі з показниками у інтактних тварин. МІГУ-1 в дозах 74 і 147 мг/кг
приводив до зниження активності ферментів, гептрал і есенціалє ймовірно
не змінювали активності ферментів. Введення препаратів одночасно з
імунізацією також не змінювало активності ферментів.

При курсовому введенні МІГУ-1 на фоні імунізації збільшувалася
кількість АУК в селезінці з прямим дозозалежним ефектом. Встановлено, що
МІГУ-1 має імунотропний вплив на гуморальну ланку імунної системи. Ця
властивість більш виражена при введенні МІГУ-1 в дозах від 10 до 74
мг/кг тваринам, імунізованим на тлі введення БАР. У великих дозах МІГУ-1
має слабкий імуносупресивний ефект на антитілоутворюючу функцію. МІГУ-1
виявляє більш значний вплив на гуморальну імунну відповідь у
імунізованих тварин, ніж гептрал і препарат порівняння есенціалє. Дія на
клітинну ланку імунної системи у вказаних дозах була менш значною.
Спостерігалося зменшення кількості Т-лімфоцитів та їх активності в
селезінці і лімфовузлах. Активація функціональної активності
нейтрофільних лейкоцитів у імунізованих тварин, які отримували МІГУ-1,
була незначною. Дозозалежного ефекту не виявлено.

(

>

N

$

O

$

O

$

O

2

4

6

8

:

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019